Декомунізаційні моделі перейменування населених пунктів Півдня України (на прикладі Херсонської області)
Декомунізаційні моделі перейменування населених пунктів Півдня України (на прикладі Херсонської області)
Гоманюк М.А.
У ХІХ - ХХ століттях географічні мапи Херсонської та Таврійської губерній, а також тих територій, на яких у 1944 році була створена сучасна Херсонська область, рясніли назвами населених пунктів несловянськими мовами [1; 3; 16]. У цих назвах відображалась історія заселення Північного Причорноморя та українського
Приазовя представниками різноманітних етнічних груп: кримськими татарами й нога- ями, німцями, євреями, шведами, греками, швейцарцями, молдаванами тощо. На Херсонщині серед цих назв найбільш поширеними були тюрко- й германомовні. У радянські часи більшість із них зникли, натомість на картах області зявились або ідеологічно марковані, або нейтральні назви. омонімія назва політичний культурний
Прийняття 2015 року в Україні Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціа- лістського (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» створило умови для повернення історичної топоніміки. Це стосується насамперед ойконімів (назв населених пунктів) і годонімів (назв вулиць, провулків тощо). Частково ці очікування виправдались, окремі населені пункти та вулиці справді повернули свої історичні назви. Проте щодо перейменування інших були обрані відмінні засади й моделі.
Постановка завдання. Мета статті - визначити моделі перейменування, які використовувались у процесі декомунізації топонімів в Україні. Для її досягнення необхідно виконати такі завдання: визначити засади, що лежать в основі виокремлення моделей перейменування; окреслити соціально-політичні й етно- конфесійні передумови використання різних моделей; зясувати територіальну специфіку вживання різних моделей перейменування на території Херсонської області.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Топонімічним проблемам Херсонщини приділялось достатньо уваги в краєзнавчій літературі. У цьому аспекті варто згадати праці М. Авдальяна, Ю. Безуха, А. Горобця, О. Лиховида та інших авторів [2; 3; 4; 9; 17; 23]. Незважаючи на це, етимологія херсонських ойконімів у багатьох випадках залишається суперечливою. Донині бракує ґрунтовних кваліфікованих лінгвістичних опрацювань південноукраїнської топоніміки. У краєзнавчій літературі замість результатів лінгвістичних досліджень часто можна зустріти так звану «народну етимологію», основою якої є сучасна фонетична співзвучність слів і відповідна інтерпретація назв. Ситуація ускладнюється тим, що впродовж декількох століть історична топоніміка зазнала суттєвих змін.
Проте навіть у сильно трансформованому стані несловянське походження великої кількості топонімів Херсонщини не викликає сумнівів у дослідників.
Виклад основного матеріалу дослідження. Тюркомовні назви були більш поширені на лівобережній частині Херсонської області. Наприклад, районний центр Ново- троїцьке мав назву Сарабулат (Сарибулат), селище Сиваське того ж району - Каракуй (Каракуі), село Громівка називалось Аирча (Аірча), Воскресенка - Кегенли (Когунли), Сергіївка - Койчі, Новомихайлівка - Кічкемі або Великий Ташкишкен, Одрадівка - Карачой або Акермен, Новопокровка - Джани-Киргиз, Заозерне - Каїро-Тубал [1; 2], селище Партизани Генічеського району називалось Артакую, село Новодмитрівка - Джамбурлук (Джем- бойлук), Стрілкове - Чокрак, Рівне - Артаба, село Олександрівка Каланчацького району називалось Атамань, Гаврилівка-Друга - Кер- менчук, Привілля - Домузла [1; 3], село Приморське Скадовського району - Карга, село Строганівка Чаплинського району - Джайпа, Іванівка - Терек [4], село Петрівка Нижньо- сірогозького району - Мустопой [1]. Залежно від джерел ці назви часто пишуться з різними варіаціями.
Частина тюркських ойконімів у трансформованому стані збереглись і в радянські часи: лівобережні місто Генічеськ (тюрк. - Єнічі [5] або Дженішке [6]), селища міського типу Чаплинка [7] та Каланчак [8], села Чонгар, Качкарівка, Буркути, Атамань, Каїри, Каїрка, Нижні та Верхні Торгаї, Нижні Сірогози, Верхні Сірогози [9] тощо. Збереглись тюркські назви також на правому березі: села Бургунка, Качкарівка, Тягинка, Кизомис (Кізім Мис) [1], Новокаїрка.
Крім того, мешканці цілої низки сіл відповідних районів у повсякденній мові замість офіційних топонімів і сьогодні вживають старі назви, у тому числі ймовірного тюркського походження. Так, село Таврійське Голопри- станського району досі називають Келегеї, село Виноградове Олешківського району - Чалбаси, село Першокостянтинівку Чаплин- ського району - Чокрак, село Олексіївку Каланчацького району - Чурюм, село Азовське Генічеського району - Юзкуй, село Дружелюбівку Новотроїцького району - Комрат (Комрат - імя ногайського роду [10]), частину селища міського типу Любимівка Каховського району - Чакрак. Від мешканців Новотроїцького можна почути, що їхнє селище називалось Старий Булат.
Скласти конкуренцію назвам, повязаним з історією заселення, можуть назви сіл, повязані з назвами колгоспів, які діяли на територіях відповідних сільрад. Дотепер назви ліквідованих колгоспів і радгоспів працюють як альтернативна неофіційна топоніміка в сільській місцевості. Інколи трапляється так, що люди плутаються в офіційних назвах, проте чітко орієнтуються в неофіційних. Так, село Миро- любівку Білозерського району досі називають Радземля (через назву колгоспу «Радянська земля»), село Нова Зоря Білозерського району - Армяни (імовірно, через назву колгоспу «Труд вірмен») [28].
Наводимо фрагмент інтервю експерта з Каланчацького району: «Специфіка Калан- чацького району, що тут назви сіл і селищ відрізняються від їхніх офіційних назв. Наприклад, Роздольне - усі кажуть, що це Парижком. Це був совхоз імені Паризької комуни. Далі Ново- павловка - усі кажуть, що це Серп, бо був совхоз «Серп і молот». Новоолександрівка - це офіційна назва, але якщо ви запитаете: «А де тут Новоолександрівка?» - то не всі поймуть, що це за село, бо всі знають, що це Бугайовка, бо це історична назва. Там колись жили купці Бугаї, і звідси пішла назва села. Потім той же самий Червоний Чабан, його називають або Чабан, або Вадім - по залізничній станції. Те саме Мирне. Мирним дуже мало хто його називає. Усі кажуть станція Каланчак або просто «на станції». Те саме Олександрівка - усі кажуть, що це Рисовод. Там колись був совхоз «Рисовод». Те саме село Олексіївка - усі кажуть, що це Чурюм. Це перша її історична назва».
І таких випадків у Херсонській області багато. Імовірно, це було реакцією на радянську штамповку топонімів: щоб певним чином виділятись на тлі численних Ленінських, Радянських, Роздольних та інших розтиражованих назв, люди вигадували або зберігали свої, «унікальні» назви. Іноді ці «колгоспні» назви закріплювались офіційно. Так, у 1992 році було перейменовано частину села
Гладківка, мешканці якої вирішили відокремитись. У цьому селі діяли два колгоспи, один із яких називався «Таврія» [11] (згодом імені Покришева). Коли мова зайшла про перейменування, то замість історичної назви Келегеї була взята інша «історична» назва - Таврійське. Хоча офіційна версія стверджує, що нова назва повязана з «історичною назвою нашого регіону» [12]. Відповідно, варто було б зясувати, чи не мають нові декомунізаційні назви «колгоспне коріння».
Наведені факти вкотре підкреслюють важливий звязок топоніміки із суспільним життям. Британська археолог та історик культури Дж. Хоукс пише: «Топоніми належать до числа речей, які найбільш тісно (intimate) повязують людей із їх територією» [13].
Декомунізація офіційно повернула частину ймовірно тюркських назв на мапу Херсонської області. У 2016 році селу Фрунзе Іванівського району було повернуто історичну назву Агай- мани, Ленінське Скадовського району стало селом Карабулат, Пролетарка Олешківського району стало селом Челбурда. Також стало називатись Ногайським селище Жовтневе Генічеського району (хоча назва Ногайське не є історичною для цього населеного пункту). Проте частині сіл, які до радянського перейменування мали тюркські назви, дали нейтральні назви. Так, село Фрунзе (колишня назва Юзкуй, Юзкуя) Генічеського району стало Азовським, село Радгоспне Скадовського району (Гаваджино) 2016 року перейменували в Благодатне [14], а селище Партизани Генічеського району - у Рикове. Хоча Рикове - також історична назва цього селища, проте давнішою назвою була тюркська назва Артакую. Однак було прийнято рішення повернутись до назви Рикове, хоча в стороннього спостерігача ця назва асоціюється скоріше з прізвищем Олексія Рикова - голови РНК СРСР у 19241930 роки. Про це свідчить відповідний допис у Вікіпедії (українська редакція), де зазначено, що Партизани були перейменовані в Рикове «на честь Олексія Івановича Рикова відповідно до Закону України від 9 квітня 2015 року № 317-VIII» [15].
Німецькомовні назви та назви на івриті й ідиші були здебільшого розповсюджені на правобережжі Херсонщини. Це назви сільськогосподарських поселень, заснованих німецькими, єврейськими та шведськими колоністами, які прибули сюди наприкінці XVIII - на початку XIX століття, та назви, які зявились унаслідок утворення в 1920-х роках єврейських національних районів та окремих єврейських сільрад. Німецькими колоністами були засновані теперішні Високопілля (колишнє Кронау), Благодатівка Великоо- лександрівського району (Розенталь), Високе (Нейфельд), Зміївка Бериславського району (утворилось унаслідок злиття німецьких колоній Клостендорф, Шлянґендорф, Мюль- гаузендорф (Мільгаузендорф) та шведського поселення Гаммальсвенскбю, яке також було відоме під назвою Альтшведендорф або Ста- рошведське), Кочубеївка (Тіге), Красновка (Шенау), Пригіря (Альтенау), Розівка (Розе- норт) Високопільського району [3; 4]. Єврейські колоністи, які прибули з території сучасної Білорусі та Півночі України, заснували колонії Львово й Новоберислав Бериславського району, Бобровий Кут, Калинінське (Велика Сейдеменуха, згодом Калініндорф) та Малу Сейдеменуху (Штерндорф) Великоолексан- дрівського району. У 1920-х роках на території сучасної Херсонщини зявились назви Юдіндорф (зараз Чкалове Великоолександрів- ського району), Фрайдорф (Вишневе), Фрай- лебен (Степове), Вайндорф (Труд), Найндорф (Новосілки) та низка назв на ідиші [3; 4; 16; 17]. Більшість колишніх німецьких і єврейських колоній були перейменовані за радянських часів. Проте якщо німецька топоніміка повністю зникла з мапи області, то єврейська частково зберелась. Залишило єврейську назву село Мала Сейдеменуха (з івриту «тихе поле» [16]) та єврейські села, які спочатку мали українські назви.
Декомунізація торкнулась тільки одного населеного пункту з наведеного списку. У 2016 році село Калінінське було перейменоване в Калинівське. Назву Чкалове було вирішено не змінювати у Великоолександрівському та Новотроїцькому районах, де є селища з такою назвою, що виникли на місці колонії Доренбург і хутора Джанбек [2]. Також збереглась назва села Труд Скадовського району, яке називалось Вайндорф [17]. З огляду на те, що всі німецькі назви та всі назви на ідиші булиусунуті з мапи Херсонщини в 1940-і роки [18], можна зауважити, що жоден із «репресованих» у сталінські часи топонімів так і не був «реабілітований» під час декомунізації.
Цікаво, що назви типу Чкалове, Максима Горького, Труд, Геройське, Вільна Україна формально не підпали під дію «декомуніза- ційних» законів. Проте їх звязок із марксистсько-ленінською ідеологією та комуністичним минулим є очевидним. Назви типу Труд чи Промінь можна віднести до криптокомуніс- тичних назв. Принаймні зазначені вище топоніми не менше, ніж перейменовані Партизани, Ударник або Індустріальне, є виразниками тоталітарної ідеології. І за наявності відповідної ініціативи історична справедливість могла б бути відновлена щодо низки населених пунктів Херсонщини. Однак ініціативи «знизу» на Херсонщині не було. Серія фокус-груп у Чаплинці, Генічеську, Новотроїцькому, Калан- чаку показала, що більшість населення була проти перейменування. Тому зрозуміла омонімічна модель перейменування.
Подібне явище спостерігалось також під час радянських перейменувань. Так, селище Максима Горького Каланчацького району зявилось на місці «кордону Горського», село Дру- желюбівка через назву Камрад (товариш) [2], напевно, має звязок із назвою урочища Комрат, а село Волчанське Акимівського району Запорізької області під час заснування мало румунську назву Волканешт [1]. Омонімічна стратегія збереження попередньої назви має спільні риси з деетимологізацією. Деетимологізація характеризується втратою попереднього етимологічного значення, у результаті чого мотивована назва стає невмотивованою. Приклад із селом Волчанським ілюструє саме деетимологізацію.
Модель фонетичної співзвучності з подальшою деетимологізацією «спрацювала» у випадку із селом Калинінським Великоолек- сандрівського району (Великої Сейдеменухи), яке стало Калинівським, і селом Червонопра- порним Генічеського району, яке стало Червоним.
Окремо варто виділити назву «Таврійське», повязану з назвою історико-географічного регіону Таврія. До декомунізації в Херсонській області вже існували місто Таврійськ, два села Таврійські, село Таврія та село Тавричанка. Унаслідок декомунізації область поповнилась ще трьома населеними пунктами з назвою Таврійське: у Генічеському (селище Радянське, у якому вже ніхто не живе), Верхньорогачиць- кому (село Пролетарій) та Білозерському районах (село Кірове). Останнє, між іншим, знаходиться на Правобережжі, тобто поза межами історичної Таврії. Уживання шаблонних нейтральних назв стало розповсюдженим явищем не лише в Херсонській області, а загалом в Україні. Найбільш розтиражованими стали нейтральні назви типу Мирне, Щасливе, Благодатне, Приморське, яких тільки в
Херсонській області тепер декілька. У результаті маємо в Україні десятки Благодатних, Мирних, Степових, Вишневих, Калинівок, Калинівських і Калинових [14]. Це десятки назв, жодним чином не повязаних із територією та її історією.
З-поміж умовно нейтральних нових назв можна виділити «пацифістичні» Мирне, Миро- любівка, Любомирівка. З огляду на те, що декомунізація відбувається на тлі військового конфлікту на Сході України, така тенденція не є дивною. У ній відображаються сподівання людей на завершення війни та мирне життя.
Ідеологічних ойконімів, до яких можна віднести назви, повязані з іменами ідеологів українських національних рухів, українських політиків, військових діячів тощо, у Херсонській області спостерігається небагато. Власне, лише один - село Донцово (колишнє Комсомольське) Нижньосірогозького району. Село було назване так «на честь Дмитра Донцова - українського літературного критика, публіциста, філософа, політичного діяча» [21], родина якого мала землі в сучасному Нижньо- сірогозькому районі. Тут також існував колись хутір Донцової [9]. Тому це перейменування можна також віднести до моделі повернення історичної назви.
Специфіку перейменувань годонімів варто розглянути насамперед на прикладі обласного центра. У Херсоні було ухвалено рішення частково повернути старі назви вулиць, а частково змінити назви на принципово нові. Завдяки першій стратегії на мапі Херсона зявились вулиці, повязані з історією заселення міста представниками різних етноконфесійних груп: Грецька (колишня частина вулиці Леніна), Єврейська (Войкова), Лютеранська (Кірова), Старообрядницька (Комсомольська) [22]. Не повернулись на карту назви Арнаутська (зараз це вулиця Пушкінська), Караїмська (Філа- това), Магометанська (Заводська) та Католицька (частина вулиці Комсомольської) [23].
Зявилась Єврейська вулиця також у Каховці Херсонської області [24]. У Новій Каховці зявилась «етнічна» назва вулиці Французька, тільки не відомо, із чим конкретно це повязано: з франкомовними швейцарськими колоністами, які проживали на околиці сучасної території Новокаховської міськради (селищі
Основа), або з попередньою назвою вулиці - Паризької Комуни.
З-поміж нових херсонських годонімів переважають нейтральні назви та назви, повязані з іменами видатних українців: козацьких ватажків, представників національно-визвольних змагань, науковців, українських письменників, культурних і громадських діячів (Андрій Грабенко, Ілько Борщак, генерал Олексій Алмазов, полковник Володимир Кедровський, Василь Стус, Іван Богун та інші). До цього списку потрапили також представники інших етнічних груп: єврейської (Ісаак Гуревич, Володимир Баранов-Ро- сіне, Людвіг Заменгоф), кримськотатарської (Ісмаїл Гаспринський), польської (Йосип Пачоський), вірменської (Сергій Параджанов) тощо.
Кінцевий варіант перейменування виявився більш поліетнічним, ніж його попередні проекти. Наприклад, у проекті Херсонського обласного відділення Конгресу української інтелігенції із 49 запропонованих перейменувань 15 - старі назви, у тому числі Лютеранська, Католицька, і 34 - назви, повязані з українською історією, тільки в більш «радикальній» для Херсона редакції. У цьому списку можна зустріти такі назви: генерала Шухе- вича, отамана Михайла Наймановича, підполковника Голуба, Героїв Конотопської битви, Героїв УПА тощо [25]. Поверхневий аналіз нової годоніміки свідчить про те, що її автори, імовірно, є прихильниками етнічної моделі, у якій належність до нації визначається саме етнічним походженням.
У Каховці, Новій Каховці, Скадовську, Голій Пристані, Генічеську та в селищах міського типу частіше трапляються нейтральні нові назви вулиць: Затишна, Зелена, Таврійська, Вишнева, Торгова, Кленова, Фіалкова тощо. У тренді також українські назви: Андрія Шептицького, Тараса Чорновола, Івана Сірка, Пилипа Орлика тощо. Попри пропозиції з боку кримськотатарських активістів, на вулицях Генічеська так і не зявились кримськотатарські назви. У процесі перейменування були внесені пропозиції перейменувати дві вулиці на честь кримських ханів, які мали безпосереднє відношення до заснування міста Генічеська, - Мухаммед-Гірея та Сагіб-Гірея [6].
Водночас Верховна Рада України приймає рішення про повернення історичної топоніміки в Автономній Республіці Крим, згідно з яким 72 населені пункти Криму отримали кримськотатарські назви [26]. Перед цим у засобах масової інформації зявилась інформація про те, що із цього питання активно співпрацюють Інститут національної памяті та Меджліс кримськотатарського народу [27]. Зрозуміло, що в умовах окупації немає сенсу чекати на те, що місцеві громади в кримських населених пунктах будуть виконувати українські закони, а тому в таких умовах перейменування в Криму можна провести лише «зверху». Проте ніщо не заважало повернути історичні тюркські назви в Херсонській області хоча б у тих населених пунктах, де місцеві громади не змогли запропонувати свій варіант. Наприклад, у Партизанах.
Таким чином, головними моделями перейменування населених пунктів у Херсонській області стали придумування принципово нових назв (переважно нейтрального характеру), омонімія й деетимологізація (придумування назви, подібної до старої, зі збереженням її звучання, проте втратою попереднього сенсу) та повернення історичної назви. Український етнічний історичний метанаратив проявився лише на рівні годоніміки, а на рівні ойконіміки в досліджуваному регіоні переважають нейтральні, часто шаблонні назви.
Повернення історичних назв не стало головною тенденцією декомунізації в Херсонській області, у тому числі щодо назв, повязаних із нетитульними етнічними групами. Більшість тюркських, німецьких та єврейських топонімів так і не повернулись на мапу Херсонської області, хоча їх зникнення безпосередньо повязане зі сталінськими репресіями й депортаціями.
Тюркські назви було повернено тим населеним пунктам, де кримських татар взагалі немає або їх кількість є незначною, - Челбурді, Агай- манам, Карабулату. Натомість там, де проживає відносно багато представників цієї етнічної групи (Генічеський і Новотроїцький райони), під час вибору нових топонімів зупинялись на нейтральній назві. Це може бути наслідком ксенофобії щодо несловянських етнічних груп.
Під час більш ґрунтовного аналізу було зясовано, що нові нейтральні назви, незважаючи на їх семантичну нейтральність, також є ідеологічними (антиідеологічними) або псевдонейтраль- ними. Це повязано зі спробами місцевого населення уникнути появи ідеологічно, політично й етнокультурно маркованих назв у їхніх населених пунктах. У цьому разі одним із мотивів використання такої моделі може бути приховане перешкоджання декомунізаційним процесам.
Зауважимо, що хвиля декомунізаційних перейменувань не відновила історичну справедливість щодо германо- й тюркомовних ойконімів та не просто не «розбавила» уніфіковану радянську топоніміку, а ще більше збіднила топонімічне культурне розмаїття через вживання шаблонних та жодним чином не повязаних з історією й географією назв.
Література
1.Шуберт Ф. Сборная таблица Военно-топографической карты Российской империи, 19461963 гг. / Ф. Шуберт [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.etomesto.ru/shubert/.
3.История городов и сел Украинской ССР. Херсонская область / под ред. А. Мельникова. - К. : Ин-т истории АН УССР, 1983. - 668 с.
4.Орлова З. Из истории заселения Херсон- щины: краткий справочник / З. Орлова, И. Рат- нер. - Херсон, 1995. - 128 с.
5.Янко М. Топонімічний словник-довідник Української СРСР / М. Янко. - К. : Радянська школа, 1973. - 180 с.
6.Аблязов Н. Будут ли в Геническе улицы Мухаммед Герай хана и Сахиба Гирея? / Н. Аблязов [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://islam. in.ua/ru/novosti-v-strane/budut-li-v-genicheske- ulicy-muhammed-geray-hana-i-sahiba-gireya.
7.Бушаков В. О первоначальном названии Аскания-Нова - «Чапли» / В. Бушаков // Советская тюркология. - Баку, 1980. - № 1. - С. 50-52.
8.Каланчак // Сайт Херсонської обласної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://krai.lib. kherson.ua/litopis-kalanchaskiy-naseleni-pynkti- kalanchak.htm.
9.Безух Ю. На перехресті світових шляхів / Ю. Безух. - Мелітополь : Люкс, 2006. - 308 с.
10.Кидырниязов Д. Западные ногайцы / Д. Ки- дырниязов // Половецкая луна. - 1993. - № 3. - С. 33-35.
11.Херсонська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 квітня 1967 року. - 3-є вид. - Херсон : Управління по пресі, 1967. - 122 с.
12.Державний архів Херсонської області. - Ф. № Р-1979. - Оп. № 16. - Спр. № 62.
13.Kintisch E. The Science Hidden In Your Town Name: How place names encode ecological change / E. Kintisch [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nautil.us/issue/30/identity/the-science- hidden-in-your-town-name.
14.Перелік нових і старих назв населених пунктів // Офіційний сайт Українського інституту національної памяті [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.memory.gov.ua/page/perelik- novikh-i-starikh-nazv-naselenikh-punktiv.
15.Риков Олексій Іванович // Вікіпедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://uk.wikipedia. org/wiki/Риков_Олексій_Іванович.
16. ПасикЯ. Калининдорфский еврейский национальный район / Я. Пасик // Еврейские земледельческие колонии Юга Украины и Крыма [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://evkol.ucoz.com/kalinindorf.htm.
17.Лиховид О. Скадовськ: місто, порт, курорт / О. Лиховид. - Скадовськ, 2004. - 256 с.
18.Державний архів Херсонської області. - Ф. № Р-1979. - Оп. № 1. - Спр. № 113.
19.Як перейменувати вулицю. Правові засади перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території населених пунктів : [методичний збірник] / упор. : С. Бутко, Н. Мужикова ; Український інститут національної памяті, Чернігівська ОДА, Чернігівська обласна рада, Чернігівська міська рада. - К. ; Чернігів, 2014. - 122 с.
20.Лєбєдєва Я. Багатонаціональному селу Радянському обирали нову назву всією громадою / Я. Лєбєдєва // 112-й канал [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.youtube. com/watch?v=mw1gr4X-PEc.
21.Депутати облради взялись за «хрестини» сіл області // Наддніпрянська правда. - 2016. - № 15. - 26 лютого. - С. 1.
22.Про виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціаліс- тичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» : Розпорядження міського голови Херсонської міської ради від 19 лютого 2016 р. № 80 // Офіційний сайт міста Херсон [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.city.kherson.ua/.
24.Про перейменування вулиць, провулків та площ міста Каховки // Офіційний сайт територіальної громади міста Каховки [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://kakhovka- rada.gov.ua/ua/projects/rishennja_sessiji/_pro_ perejmenuvannja_vulits_provulkiv_ta_plosch_mista_ kahovki897568162248.
25.Оленковський М. Історичні постаті та історичні події у майбутніх назвах вулиць Херсоон-
26.щини / М. Оленковський. - Херсон : Українська миротворча школа, 2015. - 56 с.
27.Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя : Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2016 р. № 1352-УШ // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Ьйр://2акоп5. rada.gov.ua/laws/show/1352-viii.
28.У Криму населеним пунктам повертатимуть кримськотатарські назви / Інститут національної памяті // Радіо «Свобода». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.radiosvoboda. org/a/news/27517423.html.
29.Шлях через культури. Етнокультурні туристичні маршрути по Півдню України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.tavriya.info.