Короткий нарис про розвиток освіти на Буковині (1774-1918 роки)

Короткий нарис про розвиток освіти на Буковині (1774-1918 роки)

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Короткий нарис про розвиток освіти на Буковині (1774-1918 роки)

Aкатріні В.М.

Висвітлено основні аспекти історико-педагогічного аналізу становлення освіти на Буковині, насамперед історичної, розвитку шкільної мережі. В статті проаналізовано навчальні плани, організаційно- методичне забезпечення викладання предметів. Автором чітко актуалізовано історичний досвід розвитку освіти Буковини щодо її творчого використання в сучасній системі освіти України. Подано інформацію про історичний період в якому існувала система освіти. Окреслено принципи систематизації закладів освіти на Буковині.

Ключові слова: освіта, реформи, виховання, навчальний план, навчання.

освіта буковина навчальний

Постановка проблеми. Розвиток та становлення освіти Буковинського краю представлено в багатьох фундаментальних працях українських, румунських, німецьких вчених ХІХ-ХХ століть.

Аналіз останніх джерел чи публікацій. Історія шкільництва і педагогічної думки на Буковині ще потребує дослідження, вивчення, осмислення історичного шляху освіти. Вивченням названої проблеми займалися О. Пенішкевич [1, с. 31-36], І. Петрик [2, с. 23-29]. Разом із тим не всі аспекти даної проблеми розкриті, тому ця стаття присвячена історико-педагогічному аналізу становлення освіти на Буковині, насамперед історичної, розвитку шкільної мережі.

Метою публікації є система освіти Буковини упродовж другої половини XVIII - початку XX ст. складалась поступово, збагачуючись новими елементами, модифікуючись і зазнаючи реформ. Вона була складовою загальноавстрійської освіти і підпорядковувалась законам її розвитку, зберігаючи при цьому власні особливі риси.

Виклад основного матеріалу. Проблемами шкільництва на Буковині у період, коли землі входили до складу Молдовського князівства (1360-1774 рр.) опікувалася церква. Тому перші школи тут засновувалися і діяли при монастирях у Сучаві, Путні, Радівцях. Сини бояр, які хотіли здобути вищу освіту, їхали до українських шкіл у Київ та Львів та до Західної Європи (Відень, Париж). Більшість же буковинців залишалися без освіти і були неписьменними.

На Буковині, до того як вона була анексована Австро-Угорщиною, існувало декілька типів шкіл: 5 панських шкіл;1 єпископська школа у місті Радівці; 7 монастирських шкіл (Молдовиця, Путна, Воронець тощо), парафіяльні (церковні) школи [3, с. 8]. У кінці серпня 1774 р. у Чернівці вступили австрійські загони і главою військової адміністрації краю став генерал-майор Габрієль барон фон Сплені, автор першого «Опису Буковини». В своїх рапортах до Відня він вказує на неграмотність населення. Даний опис був доповідною запискою голови військової адміністрації на Буковині генерала барона Габріеля фон Сплені до Придворної військової ради [3, с. 8]. В цьому документі містяться важливі відомості про становище нашого краю напередодні та після приєднання його до Австрії. У 1780 р. в краї було 382 священиків і 89 дияконів, а також 427 ченців і 87 черниць. Габріеля фон Сплені можна вважати першим, хто звернув увагу на економічний і культурний стан краю. З рапортів до Відня можна дізнатися, що на той час був дуже відсталий рівень освіченості населення.

Встановлено, що в кінці XVIII - на початку ХХ століття в краї функціонувала система освіти, яка мала певний ступеневий характер і розмежовувалася на приватну, державну та громадську освіту. На момент приєднання до Австрії Буковина була занедбаним, економічно і культурно відсталим краєм. Соціальна структура краю складалася з таких станів - боярство, духовенство, селяни та міщани. Більшість монахів і світських священиків та навіть значна частина боярського стану не вміла ні читати, ні писати. [4, с. 23]. Нагляд за діяльністю шкіл здійснював Радівецький владика, а фінансування їх забезпечував спеціальний податок - 1 дукат з кожного священика і диякона [4, с. 32].

Зазначимо, що при написанні даної статті було проаналізовано навчальні плани, організаційно-методичне забезпечення викладання предметів спрямування в початкових (народна школа), середніх (класична гімназія), професійних (учительські семінарії) та спеціальних навчальних закладах краю; розглянуто організацію кваліфікаційної підготовки студентів учительських семінарій державного і приватного підпорядкування; здійснено аналіз підручників, посібників, що використовувались в закладах народного і середнього шкільництва; вивчено питання освіти і виховання в оцінці педагогів краю щодо викладання предмета в навчальних закладах Буковини; актуалізовано історичний досвід розвитку освіти Буковини щодо її творчого використання в сучасній системі освіти України.

За висновком С. Смаль-Стоцького, «всі верстви населення Буковини стояли в часі прилучення нашого краю до Австрії на дуже низькім щеблі освіти і культури» [5, с. 22]. Молдавська система освіти була замінена австрійською системою освіти, котра мала за основу Закон Марії Терези (1774 р.) «Allgemeine Schulordnung». Цей Закон діяв аж до 1869 р., коли був прийнятий Зальний Закон про освіту в Австрійський Імперії [6]. Таким чином, розвиток освіти на Буковини при Австрійській імперії можна поділити на дві частини: перша з 1774 р. до 1869 р., друга з 1869 р. до 1918 р.

Також відомо, що перший австрійський управитель Буковини генерал Сплені упорядкував шкільний православний фонд, наказавши духовенству надсилати грошові збірки радовецькому єпископові, що став владикою цілої Буковини. Наступник генерала Сплені генерал Енценберґ у 1783 р. відкрив в Чернівцях і в Сучаві дві тривіальні школи, до яких хотів притягнути православних дітей. Краєвою мовою австрійська влада визнала мову молдовську, котра й стала мовою викладання у школах Буковини.

Задля розвитку буковинського шкільництва, австрійському уряду довелося надіслати у 1785-1786 рр. за рахунок Православного релігійного фонду 1000 примірників букварів, 1000 - рахункових книжок, 1000 - румунсько-молдовських катехизів і 2275 - українсько-німецьких катехизів. Аналіз історико-педагогічної літератури свідчить про те, що в перші роки долучення Буковини до Австрії тут діяло 6 волоських шкіл: у Чернівцях, Путні, Радівцях, Сереті, Сучаві та Кимполунгу, які стояли в освітньому плані вище від шкіл - «дяківок». До речі, школи - «дя- ківки» були неспроможними надати освіту, яка б сприяла підвищенню культурного, інтелектуального рівня населення. У цих школах не було сталого навчального плану: дітей навчали читати за Часословом і Псалтирем, давали елементарні навички письма, лічби і церковного співу. Більшість із «дяківок» діяли тільки в зимову пору, в той час, коли закінчувалася робота, пов’язана зі збиранням урожаю. Така діяльність «дяківок» дала підставу С. Смаль-Стоцькому висловити думку, що ці «школи ледве чи заслуговують на ім’я шкіл» [7, с. 144].

Слід зазначити, що влітку 1783 р. на Буковині вперше побував імператор Йосип ІІ (16 червня у Сучаві, 19 червня у Чернівцях). Він розпорядився, щоб на Буковині відкривали нові школи. Вчителі повинні були бути з Трансільванії та Угорщини, які б знали німецьку та румунську мови. Також Йосип ІІ розпорядився про обов’язкове навчання для всього населення. Такий закон було видано 10 січня 1784 р. У цей час буковинські вчителі повинні були вчити німецьку мову. Школи поступово змінювались на німецько-румунські. Нагадаємо, що першу германську школу на Буковині було відкрито у Су- чаві у 1781 р.

У 1783 р. військовим управлінням краю було відновлено роботу буковинського православного релігійного фонду, який заснував воєвода Григорій Гіка - «шкільний гріш». Позитивним було те, що з 1784 р. в краї ввели новий тип шкіл - «нормальні» школи. Одна була відкрита в Чернівцях з учителем Антоном де Маркі, а друга - в Сучаві з учителем Ф. Таллінгером. Ці школи були двокласними і в перший рік існування вже налічувалося 68 учнів (у Чернівцях) і 60 учнів (у м. Сучаві). Через рік їх число збільшилося до 100 [8, с. 512]. У 1789 р. австрійська влада заснувала клерикальну школу в Сучаві. Освітній рівень зазначеної школи не був дуже високий.

Однак за браком не лише вчителів, але й підручників, а особливо через німецьку мову викладання, яка була незрозумілою для дітей, ці школи перетворилися на тривіальні. Спочатку для німецькомовних шкіл забезпечення підручниками та посібниками німецькою мовою відбувалося централізовано. Підручники, які необхідно було використовувати під час навчання в австрійських реальних школах, зокрема на західноукраїнських теренах, затверджувало Міністерство віросповідань та освіти.

Серед основних авторів даних підручників та посібників для учнів шкіл Галичини й Буковини 1875 р. з історії були - Антон Гіндел, Еману- ель Ханук; Ф. Шмітт, Георг Жаус, природничої історії - Покорні; Шміт Оскар; Том Отто; Білл; Хорнстеін; А. Кенготт [9, с. 262].

Таблиця

З таблиці бачимо, що протягом 10 років було відкрито аж 4 початкових школи. У той же час кількість учнів зросла на 58%.

Значною подією у розвитку середнього шкільництва на Буковині стало відкриття у 1808 р. першої Чернівецької п’ятикласної гімназії [10, с. 2].

Ще 13 грудня 1811 р. навчальна комісія з Відня вимагала від галицького керівництва надати проект з конкретними умовами створення у краї тривіальних шкіл. Такий проект розвитку початкового навчання на Буковині був переданий галицькому керівництву 10 квітня 1813 р. У проекті пропонувалося створити 17 початкових шкіл. Насамперед у Кам’янці та Черепківці, Вовчин- ці та Багринівці. В цих селах нараховувалося 815 дітей шкільного віку (ці села зараз знаходиться на Глибоччині).

За статистикою у 1817 р. було 20 початкових шкіл, у 1830 р. 42, у 1840 р. було 46, у 1850 р. було майже 50 таких шкіл [6]. До 1869 р. кількість початкових шкіл сягала 125 [11].

В середині XIX ст. структура початкових шкіл залишалася такою ж, як і раніше: парафіяльні, тривіальні і головні. Середня освіта представлена гімназіями та реальними школами. Слід зазначити, що на Буковині, де було 3 міста, 4 торговельних містечок і 278 сіл, було лиш 46 початкових шкіл, що при кількості населення 334 088 жителів складає одну школу на 7 263 жителів. Це був дуже низький показник для Австрійської імперії.

У 1848 р. австрійський трон посів Франц Йосиф I. Він створив перший в історії Австрії орган управління освітою - Міністерство віровизнань і освіти. Початок нової організації середнього шкільництва в Австрії поклав схвалений 15 вересня 1849 р. кайзером Францом Йосифом

І «Організаційний нарис гімназій і реальних шкіл Австрії». Згідно з цим документом, до Чернівецької гімназії приєднують філософський ліцей, що спричинило до відходу її від чисто класичної гімназійної освіти. Держава підпорядкувала собі народну освіту, утвердила її світський характер, обмежила вплив церкви, залишивши за нею духовне виховання.

У період з 1848-1869 рр. мережа початкових шкіл на Буковині розвивалася дуже швидко. Так у 1857 р. було 48 шкіл. Через 5 років у 1862 р. було вже 122 школи. За іншими джерелами у 1861 р. було 111 шкіл (9 сіл мали по дві школи, 93 мали по одній школі, а 223 села не мали шкіл). За цією же статистикою у 1850 р. - відкрито 50 шкіл, у 1855 р. - 78 шкіл, у 1860 р. - 107 шкіл, у 1865 р. - 156 шкіл [20, Р. 19-20]. Згідно зі статистикою 1865 р. 13 шкіл були німецько- мовні, 23 - румуномовні, 13 - русиномовні, 1- мадярська, 107 були змішані.

Основним завданням народної школи, сформульованим у державному шкільному законі від 14 травня 1869 р., було: «Дітей морально і релігійно виховувати, розвивати їх духовну чинність, давати їм необхідні знання і навички, потрібні для життя і дальшого розвитку, і, таким чином, творити основи для підготовки гідних людей і членів суспільства» [7, с. 145]. Початкова освіта стала обов’язковою та безплатною. Законом від 14 травня 1869 р. було рекомендовано орієнтовні плани для загальних народних і міщанських шкіл з включенням таких обов’язкових предметів: «Во всякой школе народной повинно ученіе обнимати принаймны следующіи учебніи предметы: рели- гію (Законъ Божій), языкъ, численіе, важнейшіи знанія изъ науки природы, землеписи и исто- ріи, съ особенншъ поглядомъ на отечество и его уставъ, писаніе, науки геометрычныхъ формъ, пеніе, телесніи упражненія.

Девчата обучати ся повинни также еще въ женскихъ ручныхъ роботахъ и въ домовомъ гос- подарстве.

Объемъ, въ якомъ учебніи предметы выкладати ся маютъ, зависитъ отъ степени, на якой всякая школа дотычно числа роспоряжаемыхъ силъ учебныхъ находитъ ся. Власне отъ того же зависитъ также простиряніе оученія и на иніи тутъ непоименованніи учебніи предметы» [7, с. 145].

З отриманням у 1861 р. Буковиною автономії згодом, 21 грудня 1867 р. була прийнята Конституція, а Законом від 25 травня 1868 р. проголошено незалежність школи від церкви: «... керівництво та нагляд за народною освітою та за вихованням переходить до держави». Церква контролювала релігійну та початкову освіту через Закони від 14 травня 1869 р. та 30 січня 1873 р., якими регулювалися принципи організації початкових шкіл [13, с. 2].

До здійснення нових освітніх реформ майже всі початкові школи на Буковині були одно- класні, а більшість учителів не мали відповідної педагогічної підготовки, необхідної в школі. Вчителі одержували 130-150 флоринів на рік, учителі-помічники - 70 флоринів. Також вони мали земельну ділянку та матеріальну допомогу або допомогу у вигляді натуральних продуктів від батьків учнів. Після нової освітньої реформи 1869 р. річна заробітна платня становила 300 флоринів для вчителів, які мали постійне робоче місце, та 200 флоринів для тих, які перебували на тимчасовому місці [14, с. 283]. Зарплати вчителів у реальних школах відповідно до імперського рішення від 2 березня 1851 р. обраховувались наступним чином: оклад вчителів у столиці провінції становив 600 флоринів, після 10 років роботи - 800 флоринів, а після 20 років стажу - 1000 флоринів. Зарплата директора школи складалася з окладу, передбаченого для вчителя, та надбавки у 300 флоринів [13, с. 39]. На Буковині, відповідно до крайових законів, учителі мали наступні зарплати: після десяти років стажу - 840 флоринів, після 20 років - 1050 флоринів. Директор, призначений на посаду тимчасово, мав 210 флоринів додатково до окладу. Професор релігії отримував 525 флоринів річної зарплати.

Стосовно вищих шкіл на Буковині слід зазначати, що до часу утворення університету в Чернівцях була тільки одна вища школа - богословський заклад (заснований у 1827 р.). Він існував до утворення Чернівецького університету (1875 р.). Пізніше став частиною університету як теологічний факультет.

Аналізуючи навчальний план 1735 р. слід звернути увагу на гуманітарне спрямування середньої освіти та гуманізацію розвитку особистості, її мовної ерудиції та грамотність і формування філософсько-релігійного світогляду. Зміст освіти, характер навчального плану, кількість предметів і годин, які відводилися для їх вивчення, залежали від чинного законодавства та інших факторів, насамперед, від статусу школи - одно- класної, двокласної, 4-х, 5-ти класної або навіть 6-класної школи. Законом від 14 травня 1869 р. було рекомендовано орієнтовні плани для загальних народних і міщанських шкіл з включенням таких обов’язкових предметів: «Во всякой школе народной повинно ученіе обнимати принаймны следующіи учебніи предметы: религію (Законъ Божій), языкъ, численіе, важнейшіи знанія изъ науки природы, землеписи и исторіи, съ особенншъ поглядомъ на отечество и его уставъ, писаніе, науки геометрычныхъ формъ, пеніе, те- лесніи упражненія».

Короткий зміст навчального плану, рекомендованого педагогічним закладам приписом Міністерства віровизнань і освіти Австрії від 19 липня 1870 р. № 70033 [5, арк. 3-9].

У середніх школах Буковини здійснювалося комплексне вивчення історії, літератури і культури рідного краю та інших народів. Як відомо, у школах у XIX ст. ці предмети були повністю розділені. Першими підручниками для навчання грамоти у школах Буковини були «Книжка для читаніа для другои кляссы училищъ сельскихъ в ц.к. Австршскихъ Державахъ» (1848) та «Буквар для училищ народних в ц.к. Австрийських краях» (1859), написані церковнослов’янською мовою, надзвичайно ускладнені і тому важко сприймалися учнями. Аналогічно побудований і «Буквар для школ народних» (1870). Етимологічним правописом написані «Буквар для школь народних» О. Поповича, виданий 1884 р. у Відні, та нова читанка, яка була створена групою авторів під керівництвом О. Поповича. Ці підручники вже суттєво відрізняються від попередніх: тексти стали доступніші для учнів; кирилиця майже не вживається; використовується багато краєзнавчого матеріалу, поетичних та прозових творів видатних українських авторів, добірка малих фольклорних жанрів повчального та пізнавального змісту.

Імперські та провінційні шкільні закони (1869-1873 рр.) прописували провінціям і шкільним громадам вирішення питання заробітної плати вчителям та утримання початкових шкіл. Також ці закони встановлювали фіксовану оплату праці вчителям, так щоб вони могли виконувати свою місію. Цей принцип гідної оплати вчителів був дуже тяжким для виконання на Буковині, бо більшість жителів сіл і сільських громад були бідними, та й не мали можливості створювати і підтримувати початкову школу. Тому 27 жовтня 1872 р. було прийнято рішення, яким Фонд Православної церкви Буковини був зобов’язаний сплатити 50000 флоринів на рік (еквівалентно 100 000 крон) для підтримки початкової освіти на Буковині [16, с. 86].

На початок ХХ ст. крайовий уряд Буковини прийняв ряд рішень щодо заробітної плати вчителів краю. Після прийняття цих рішень зарплата педагогічних працівників Буковини стала однією з найбільших у Австрії. У 1908 р. мінімальна зарплата вчителя початкової школи Буковини становила 1400 крон, як і у Сілезії, вчителі у Верхній та Нижній Австрії, Богемії, Моравії, Далмації отримували 1200 крон, а вчителі Галичини - 880 крон. У той же час максимальна зарплата вчителя сягала 3020 крон у Сілезії, 3000 - у Моравії, 2850 - на Буковині, 2800 - у Богемії, 2400 - у Далмації, 1700 - у Галичині. Доплати директорам шкіл були однакові для всіх регіонів - 300-400 крон, найменше лиш у Тіролі - 150 крон та Галичині - 100 крон [17, с. 33; 8, с. 1].

У 1913 р. урядом було прийнято останнє рішення щодо підвищення зарплати вчителям початкових шкіл.

Висновки та пропозиції

Отже, зі здійсненням нових освітніх реформ на Буковині у другій половині XVIII - на початку XX ст. відбулися й зміни щодо нарахування та виплати заробітної платні педагогічним працівникам краю.

Характерною ознакою буковинського шкільництва наприкінці ХІХ ст. є чіткі прояви системності, в якій переважали такі типи навчальних закладів: народні школи з різною кількістю класів, гімназії (класичні і реальні) та заклади вищої освіти.

Можна констатувати, що в період кінця XVIII - початку ХІХ ст. освіта на Буковині переживала значний занепад. Така ситуація змінилася на краще вже після 1861 р. Аналіз стану освіти Буковинського краю часів Австро-Угорської імперії дав можливість встановити, що цей процес відбувався під впливом системи чинників, серед яких найважливішими були соціально-політичні.

Слід зауважити також, що дана проблема потребує дедалі більшого дослідження та пробудження наукового інтересу ширшого кола представників педагогічного напрямку.

Список літератури

Пенішкевич О. Педагогічна освіта на Буковині (XIX - початок ХХ ст.) // Педагогіка та психологія: науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці, 2000. - Вип. 99. - С. 31-36.

Петрик І. Розвиток загальної середньої освіти на Буковині (кінець XVIII - початок XX ст.) // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної та східної Європи. - Київ-Чернівці, 1997. - Вип. 1 - С. 23-29.

Акатріні В.М. Будівництво шкіл та шкільна мережа Буковини за часів Австро-Угорської імперії / В.М. Акатріні // Наукова дискусія: теорія, практика, інновації: матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 28-29 серпня 2015 р.) / Національна академія наук України; Інститут освітньої та молодіжної політики. - К.: Го «ІОМП» 20І5. - С. 8-13.

Кобилянська Л.І. Культурно-освітній розвиток Буковини в перші роки її приєднання до Австрії (70-ті рр. XVIII - початок XX ст.) // Педагогіка та психологія: науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці, 2001. - Вип. 99. - С. 31-36.

Смаль-Стоцький С. Буковинська Русь: Культурно-історичний образок. - Чернівці: Руська Рада, 1897. - 295 с.

Toma I.G. §coala Romänä / I.G. Toma. - Societate culturalä in Suceavä: monografie ilustratä, scoasä din incidentul jubileului de 25 de ani al societä / Suceava: Editura §i tipografia Societätii -1908. - 127 p.

Акатріні розвиток освіти у селі Багринівка / В.М. Акатріні // Буковинський журнал, 2013. - 1(87). - С. 143-150.multinaionale osterreichishe Schulwesen in der Bucovina. - Munchen, 1985. - Band 1.

Шоліна Т. Степан Смаль-Стоцький як провідник культурно-освітнього руху на Буковині кінця XIX - початку XX століття / Тетяна Шоліна // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр. - Чернівці, 2006. - Вип. 317: Педагогіка та психологія. - С. 186-192.

Nistor I. Zur Geschichte des Schulwesens in der Bukowina / I. Nistor // XLYIII Jahresbericht der gr.-or. OberRealschule in Czernowitz. - Czernowitz, 1912. - S. 3-49.

Tofan G. Invätämäntul in Bucovina / George Tofan; Editura ingri. de Traian Duminicä, Gavril Irimescu, Gh. Giurcä. - Suceava: Editura George Tofan, 2011. - P. 19-20.

Vlase Ligia - Maria. Invätämäntul multinational in Bucovina (1861-1918). §colile secundare / Ligia - Maria Vlase // Tezä de Doctorat - Universitaea §tefan cel Mare Suceva. - Suceva, 2011. - P. 305.

Tofan G. Noua lege de salarizare a invätätorimii din Bucovina / George T. // Viata Romäneascä. - Ia§i. - 1909. - An. 4. - P. 283.

Закон з дня 14 мая 1869, которим установляються засаді учения дотично школи народных Хронологичний спись законовь, роспоряжений и пр., который помещении суть в рочнику 1869 переводовь вестника законовь державныхь для Буковины. Черновць, 1870. - С. 372-384.

Wotta J. Züe Entwicklungsgeschichte des Volkschulwesens in der Bukowina / Josef Wotta // Bukowiner Schule. - 1904. - S.85-96.

Protokolle des Bukowinaer Lantages. - 1908. - An. 71. - S. 33.

Додаток

В даному розділі подається інформація, яка присутня в документах Чернівецького обласного архіву. Слід зауважити, що у розпорядженні архіву знаходиться фонд 1. опис 1. спр. 3970 «Типичные планы строительства сельских школ» 1820 р. Тут проілюстровані планування шкільних установ, серед яких не всі були побудовані. На той час все залежало від стану фінансування та кількості учнів. Особливістю тогочасних шкіл було те, що вони зазвичай будувалися висотою в один поверх, але були випадки й двоповерхового планування, хоча таких було мало.

Рис. 1. Типове планування одноповерхової школи періоду XIX ст.

Рис. 2. Типове планування двоповерхового приміщення школи