Особливості організації методики тренувань пауерліфтерів на різних етапах багаторічної спортивної підготовки
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕТОДИКИ ТРЕНУВАНЬ ПАУЕРЛІФТЕРІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ БАГАТОРІЧНОЇ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ
Циба Ю.Г.
Анотація
тренування пауерліфтер підготовка спортивний
Досліджено особливості організації методики тренувань пауерліфтерів від рівня початкової базової підготовки до етапу спортивного вдосконалення. У результаті аналізу наукових досліджень встановлено, що організація та побудова тренувального процесу в пауерліфтингу розглядається в рамках фрагментарних досліджень окремих компонентів тренувальних навантажень на різних етапах багаторічної підготовки. Більшість праць присвяченні особливостям тренувального процесу кваліфікованих пауерліфтерів. Метою дослідження є експериментальний аналіз ефективності методики тренувань пауерліфтерів на різних етапах багаторічної підготовки. Проаналізовано динаміку змін компонентів тренувань пауерліфтерів з ростом їх тренованості.
Ключові слова: пауерліфтинг, спортсмен, спортивна підготовка, тренування, інтенсивність.
Постановка проблеми
Досягнення високого спортивного результату в пауерліфтингу передбачає напружений та тривалий тренувальний процес, який включає всі аспекти фізичної (загальна та спеціальна фізична), технічної та психологічної підготовки. Загальні основи спортивної підготовки в різних видах спорту на певних етапах багаторічної підготовки досліджували різні фахівці (Л.П. Матвєєв, 1976; В.М. Платонов, 2004; А.І. Стеценко, 2008; В.Г. Олешко, 2011). Специфіка виду спорту вимагає врахування особливостей змагальної діяльності та застосування сучасних теоретичних та практичних знань при плануванні методик тренувань в системі багаторічної спортивної підготовки. Особливості організації навчально-тренувального процесу в пауерліфтингу досліджували (С.А. Глядя; А.І. Стеценко,). Переважна більшість тренувальних методик пауерліфтерів базуються на системах підготовки важкоатлетів, оскільки важка атлетика входить до програми Олімпійських ігор і має глибоке історичне коріння та значні теоретичні та практичні розробки [2, 3, 4]. Організація тренувального процесу на різних етапах багаторічної спортивної підготовки пауерліфтерів має ряд особливостей які необхідно враховувати при плануванні методики тренувань. В першу чергу слід враховувати вік, стать, антропометричні показники, стаж тренувань, період підготовки та кваліфікацію спортсмена [6, с. 58]. Тому специфіка виду спортивної діяльності безпосередньо вимагає розробки системи багаторічної підготовки з урахуванням особливостей пауерліфтингу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Зростання популярності пауерліфтингу в останнє десятиліття дозволяє зробити припущення про імовірність включення його до програми Олімпійських ігор. Про це свідчить запровадження у 2012 році змагань з класичного пауерліфтингу (без використання спеціального екіпірування). Проведення змагань з класичного пауерліфтингу вимагає внесення коректив до методики підготовки спортсменів, оскільки відбулася зміна тренувальної та змагальної діяльності пауерліфтерів. Останнім часом збільшилась інтенсивність змагальної діяльності внаслідок більшої кількості стартів в календарі міжнародних та всеукраїнських змагань [1, с. 56]. Крім того відміна екіпіровки призвела до певних змін техніки виконання змагальних вправ, та організації тренувального процесу. Однак більшість наукових досліджень з методики тренувань пау- ерліфтерів носять фрагментарний характер, висвітлюючи окремі сторони спортивної підготовки. Питання підготовки пауерліфтерів високої кваліфікації висвітлювали ряд науковців (А.І. Стеценко; Ф. Хэтфилд). Досить повно висвітлено питання історичних аспектів зародження та розвитку пауерліфтингу в Україні та Світі. Проблему технічної підготовки в пауерліфтингу розглядали (Глядя С.А, Старов М.А, Батыгин Ю.В.). У своїх дослідженнях Глядя С.А., Старов М.А., Стеценко А.І. висвітлюють біомеханічні аспекти змагальних вправ пауер- ліфтингу та фазову структуру рухів. Разом з тим недостатньо досліджень присвячених технічним особливостям та методиці підготовки спортсменів в класичному пауерліфтингу. Значна кількість праць присвячена плануванню інтенсивності та обсягу тренувальних навантажень в системі підготовки кваліфікованих спортсменів та загальним принципам побудови тренувального процесу пауерліфтерів. Недостатня увага приділяється комплексному підходу в питанні особливостей методики тренувань спортсменів в системі багаторічної підготовки від рівня початківця до етапу спортивного вдосконалення саме в класичному пауерліфтингу. Питання теоретичного обгрунтування багаторічної підготовки в пауерліфтингу розглядали Юрій Бріскін та Марія Розторгуй. Однак, в працях деяких дослідників існують розбіжності щодо певних компонентів тренувань таких як інтенсивність, обсяг та кількість тренувань в тижневому мікроциклі для спортсменів різної кваліфікації (особливо початківців), порівняно із фундаментальними працями. Тому метою данного дослідження є визначення особливостей організації тренувального процесу пауерліфтерів на різних етапах багаторічної підготовки. Формулювання цілей статті. Основними завданнями статті є дослідження особливостей організації методики тренувань пауерліфтерів на різних етапах багаторічної підготовки від початкового рівня до рівня спортивного вдосконалення.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Методики тренувань в пауерліфтингу спрямованні на досягнення максимального спортивного результату. Головна фізична якість пауерліфтера - сила, тому всі загальноприйняті методики тренувань спрямованні на ії розвиток
[6, с. 12]. Більшість систем підготовки спортсменів силових видів спорту мають загальні спільні положення, але разом з тим вони містять ряд розбіжностей в залежності від віку, статті та кваліфікації пауерліфтерів. В роботі було проведенно дослідження впливу методики тренувань пауерліфтерів на різних етапах багаторічної підготовки. Дослідження проводилось протягом 2013-2016 рр. З метою визначення оптимальних величин компонентів тренувальних навантажень на різних етапах чьотирирічного циклу спортивної підготовки пауерліфтерів на базі факультету фізичної культури та здоровя людини Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та комплексної дитячо-юнацької спортивної школи міста Чернівці було проведенно дослідження. В ході дослідження було сформованно дві однорідні групи спортсменів, які почали займатися класичним пауерліфтингом чисельністтю 10 чоловік кожна. До складу обох груп входили спортсмени-чоловіки віком 17-18 років (на момент початку експерименту), які до цього часу не займались силовими видами спорту і не мали спортивних розрядів.
Дослідженням питання побудови тренувального процесу пауерліфтерів різної кваліфікації займались багато авторів (Б.И. Шейко; Ф. Хэтфилд). Однак аналізуючи методичні рекомендації деяких вітчизняних та зарубіжних дослідників бачимо значні межі в оптимальних значеннях таких компонентах як робоча інтенсивність навантаження, кількість тренувань в тижневому мікро- циклі тощо. Для визначення спірних питань обом групам було організовано тренувальний процес з різними характеристиками спортивної підготовки. Навчально-тренувальний процес в експериментальній групі протягом першого року підготовки передбачав три тренування на тиждень з робочою зоною інтенсивності - 50-65%. Контрольна група тренувалась з вищою інтенсивністю - 60-85% чотири рази на тиждень. Початковий етап підготовки спортсменів обох груп характеризувався різноманітністю методів і засобі підготовки, значна частина часу тренувань відводилась на загальну фізичну підготовку та вивчення техніки змагальних вправ (таблиця 1).
Таблиця 1
Співвідношення видів спортивної підготовки в річному плануванні навчально-тренувального процесу пауерліфтерів різної кваліфікації
Види спортивної підготовкиРівень спортивної кваліфікаціїПочатківціСпортсмени 2-3 розряду1 розряд - кмсЗФП40%30%15%СФП30%45%70%Технічна підготовка30%25%15%Рік підготовки1-ий2-ий3-4-ий
Як видно з таблиці з ростом тренованності зменшувався вміст загальної фізичної та технічної підготовки, в той же час зростає спеціальна фізична підготовка.
На початку першого року тренувань у спортсменів обох груп визначався початковий рівеньрозвитку силових якостей за сумою трьох змагальних вправ: присідання зі штангою (кг); жим штанги лежачи (кг); станова тяга (кг). Річний приріст показників розвитку силових якостей пауерліфтерів визначався за кращою сумою триборства показаною спортсменом протягом календарного року. В пауерліфтингу спортивний результат обумовлений рівнем розвитку максимальної та відносної сили. Тому основна увага при плануванні тренувального процесу кваліфікованих спортсменів силового триборства приділяється вдосконаленню цих силових якостей.
Якщо для тренувального процесу початківців характерна робота з невисокою інтенсивністю, але значного обсягу, яка передбачає в основному загальну фізичну підготовку, вивчення техніки виконання вправ, підвищення рівня загальної працездатності, то для тренувань кваліфікованих пауерліфтерів характерне значне збільшення інтенсивності тренувальних навантажень та зменшення обсягу. Особливості методики організації тренувального процесу спортсменів обох груп на різних етапах багаторічної підготовки наведенні в таблиці 2.
Особливості тренувального процесу пауерліфтерів обох груп на різних етапах багаторічної підготовки
Компоненти тренувального процесуРівень спортивної кваліфікаціїЕкспериментальна групаКонтрольна групапочатківціІІ-Ш розрядкмс, мспочатківціІІ-Ш розрядкмс, мсЗона робочої інтенсивності50-65%60-80%80-95%60-85%70-90%85-100%К-ть підйомів у підході10-156-81-58-104-81-4Кількість підходів33-43-533-43-5Кількість вправ на тренуванні8-106-84-68-106-84-6Кількість тренувань на тиждень344456Рік підготовки1-ий2-ий3-4-ий1-ий2-ий3-4-ий
Однією з основних умов росту спортивних результатів є інтенсифікація тренувального процесу. Інтенсивність тренувального процесу МС, вище приблизно на 20-25%, порівняно з навчально-тренувальним процесом спортсменів І дорослого розряду [5, с. 153]. Для подальшого прогресування кваліфіковані спортсмени використовують тренувальні навантаження на рівні 85-100% від максимальних. Підвищення інтенсивності тренувань в пауерліфтингу відбувається в основному за рахунок збільшення робочої ваги обтяжень та за допомогою використання в тренувальному процесі спеціальних вправ, що вдосконалюють силові якості спортсменів. Разом з тим зменшується обсяг навантажень, тренування стають більш спеціалізованими та індивідуальними [8, с. 321].
Після аналізу результатів дослідження було виявлено, що найбільший приріст показників спостерігається в кінці першого року тренувань і становить 70,5 кг або 27,1% в експериментальній групі та 68кг або 26,9% (таблиця 3).
Таблиця 3
Середні значення приросту спортивного результату в сумі триборства пауерліфтерів у чотирирічному циклі підготовки
Експериментальна групаКонтрольна група70,527,15515,141,29,66211,26826,95114,8398,745,59,1кг%кг%Кг%кг%кг%кг%кг%кг%2013 р.2014 р.2015 р.2016 р.2013 р.2014 р.2015 р.2016 р.
Протягом другого і третього року тренувань спостерігається сповільнення динаміки росту спортивного результату в обох групах пауерліфтерів. Як відомо, з підвищенням тренованості динаміка приросту спортивних результатів уповільнюється. Це явище пояснюється уповільненням адаптаційних реакцій організму спортсменів. На четвертому році підготовки спортивний результат пауерліфтерів обох груп збільшився відповідно на 62 кг у спортсменів експериментальної групи та на 45,5 кг у спортсменів контрольної групи. Однак у відсотках приріст склав 11,2% та 9,1% відповідно у експериментальної та контрольної групи.
Як видно з результатів експерименту перші три роки підготовки динаміка росту силових показників пауерліфтерів обох груп має тенденцію до сповільнення, після четвертого року підготовки бачимо деяке підвищення росту спортивного результату як у експериментальної так і в контрольної групи. Підвищення приросту максимальної сили на останньому році чотирирічного циклу підготовки можна пояснити високою інтенсивністю тренувального процесу пауерліфтерів високої кваліфікації. Для подальшого стимулювання росту спортивних результатів кваліфіковані спортсмени використовують тренувальні навантаження на рівні 85-100% від максимальних.
За час проведення дослідження пять спортсменів експериментальної групи виконали норматив майстра спорту України, четверо - норматив кандидата в майстри спорту та один - норматив першого дорослого розряду. У контрольній групі троє спортсменів досягли нормативу майстра спорту, шість - кандидата в майстри спорту, один - виконав норматив першого розряду.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого розвитку в цьому напрямку
Як видно з результатів дослідження (таблиця 3) динаміка росту спортивного результату спортсменів експериментальної групи випереджає контрольну. На першому році тренувань на 2,5%; на другому на 0,3%; на третьому році на 0,9% і на четвертому на 2,1%. Таким чином можна зробити висновок, що методика організації тренувального процесу експериментальної групи ефективніша за контрольну, особливо на початковому етапі та етапі спортивного вдосконалення. З результатів данного дослідження можна зробити висновок, що для пауерліфтерів початківців достатньо трьох тренувань на тиждень, крім того більщість фахівців вважають неприпустимими використання в тренувальному процесі початківців навантажень біляграничної та граничної інтенсивності. В плануванні тренувального процесу початківців головна увага приділяється саме технічній підготовці та загальній фізичній підготовці, а вивчення правильної техніки відбувається внаслідок багаторазового повторення вправ (10-15 разів) і неможливе з навантаженнями високої інтенсивності.
В практиці підготовки пауерліфтерів високої кваліфікації застосовується різна кількість тренувальних занять на тиждень від 4 до 10. Кількість тренувальних занять тижневого мікроциклу обумовлена індивідуальними особливостями організму (особливості адаптації, швидкість перебігу відновних процесів), віком та кваліфікацією спортсмена, статтю, масою тіла, періодом підготовки [7, с. 126]. З результатів дослідження (таблиці 2, 3) бачимо, що чотириразові тренування пауерліфтерів з рівнем кваліфікації кмс, мс краще впливають на розвиток силових якостей ніж шість тренувань. Оскільки силові якості найкраще розвиваються на фоні або повного відновлення організму, або деякого незначного недовідновлення після попереднього навантаження, то велика кількість тренувальних занять в тижневому мікроциклі недоцільна [8, с. 189].
Таким чином методика організації тренувань спортсменів на різних етапах чотирирічної підготовки запропонована експериментальній групі ефективніша за методику контрольної групи.
Перспективи подальших досліджень повязуються з розробкою закономірностей планування компонентів навантаження на різних етапах тренувального процесу та змагальної діяльності спортсменів різної кваліфікації у пауерліфтингу.
Список літератури
1.Бріскін Ю. Теоретичне обгрунтування багаторічної підготовки спортсменів у пауерліфтингу / Юрій Бріскін, Марія Розторгуй // Фізична активність, здоров'я і спорт. 2013. № 1(11). С. 54-60.
2.Воробьев А. Н. Тяжелая атлетика: учеб. для ин-тов физ. культуры / А. Н. Воробьев. Изд. 4-е. М.: Физкультура и спорт, 1988. 238 с.
3.Медведев А. С. Система многолетней тренировки в тяжелой атлетике / А. С. Медведев. М.: Физкультура и спорт, 1986. 272 с.
4.Олешко В. Г. Підготовка спортсменів у силових видах спорту: [навч. посіб.] / В. Г. Олешко. К.: ДІА, 2011. 444 с.
6.Стеценко А. І. Пауерліфтинг. Теорія і методика викладання: [навч. посіб.] / А. І. Стеценко. Ч.: Вид. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2008 - 460 с.