Специфіка жіночих іменувань у православних церковних документах Волині ХІХ століття
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
СПЕЦИФІКА ЖІНОЧИХ ІМЕНУВАНЬ У ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВНИХ ДОКУМЕНТАХ ВОЛИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ
Садова Л.О.
У статті проаналізовано словотвірну структуру жіночих прізвищевих назв на Волині ХІХ ст., виокремлено лінгвальні особливості формування спадкових антропонімів, встановлено ступінь впливу позамовних чинників на виникнення прізвищ. У статті розглянуто проблему іменування жінок-селянок Волині ХІХ ст. Представлено їх додаткові іменування та антропонімні формули, які вживалися для ідентифікації та були мовним засобом для соціальної диференціації. Словотвірна будова жіночих прізвищ Волині ХІХ ст. відображає загальні тенденції української антропонімної системи, а також регіональні особливості антропонімів, зумовлені специфікою розвитку діалектів, іншомовними впливами, історичними, культурними, побутовими особливостями регіону.
Ключові слова: прізвище, антропонім, апелятив, словотвірна модель, суфікс. жіночий прізвищевий волинь антропонім
Постановка проблеми. Життя та статус жінки на Волині були зумовлені насамперед соціальною належністю, а також місцем у родині та сімейним станом. Основним завданням жінки поза материнством була покора та служіння спочатку батькові, пізніше - чоловікові. Родина була патріархальною, але з виразною позицією жінки як матері та дружини, яка опікувалася хатнім господарством [10, с. 306].
Патріархальний устрій суспільства, правова несамостійність жінок були причиною низької концентрації іменувань жінок у давніх документах [10, с. 170]. Навіть у церковних документах, які мали б охоплювати усіх прихожан певного храму незалежно від статі та віку, прізвищеві назви жінок наводили лише у випадках відсутності батька або чоловіка (переважно стосовно вдів).
Як слушно зазначав М. Л. Худаш, до початку ХІХ ст. практика ідентифікації особи в Україні входила до сфери звичаєвого права. Спадкове вживання таких назв було не обовязковим, а жінок, навіть вищих суспільних верств, іменували за назвою батька, чоловіка чи брата. Про українські прізвища в сучасному розумінні цього терміна можна говорити, починаючи з 30-х років ХІХ ст., але ще до кінця століття в ідентифікації низів суспільства, особливо селянства, існували відхилення навіть в урядових документах [8, с. 97].
За спостереженням М.О. Корниловича, у волинських урядових актах кінця ХУІІІ - початку ХІХ ст. засвідчені випадки реєстрації селянина за самим іменем, помітна відсутність чітких правил чи настанов щодо ідентифікації особи. «Жінки, як удови по господарях, так й інші, звалися за іменнями чоловіків та батьків, без зазначення родових назвиськ» [5, с. 128].
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Давня антропонімія різних регіонів України була обєктом наукових досліджень Б.Б. Близнюк (гуцульські прізвища в історичному розвитку), Г.Є. Бучко (бойківські прізвища в історичному розвитку), Р.І. Осташа («Реєстр Війська Запорозького» 1649 року), С.Є. Панцьо (Лемківщина ХУШ-ХІХ ст.), І.Д. Фаріон (Верхня Наддністрянщина кінця ХУІІІ - початку ХіХ ст.), Л.В. Ящук (Житомирщина ХУІ-ХУІІ ст.) та ін. Антропонімію Волині ХУІ-ХУІІІ ст. проаналізувала І. Митнік [9]. Прізвищеві назви Волині, засвідчені памятками ХУІ ст., розглядали А.І. Білорус [1], А.М. Матвієнко [6], В.М. Мойсієнко [7], залучили до аналізу І.В. Єфименко [3], Р.Й. Керста [4], Л.Л. Гумецька [2]. М.О. Корнилович проаналізував антропоніми Волині кінця ХУІІІ - початку ХІХ ст. [5].
Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Антропонімія Волині ХІХ ст. не була предметом наукового вивчення. Документи з території Волині ХІХ ст. засвідчують значний за обсягом пласт прізвищевих назв, частина яких втрачена сучасною антропонімією. Антропонімолексеми цього періоду відображають специфіку становлення прізвищ як окремого антропонімного класу, тому актуальність вивчення цієї проблеми безсумнівна.
Обєкт дослідження - прізвищеві назви Волині ХІХ ст. (картотека засвідчених прізвищевих назв нараховує 4261 антропонім). Предмет дослідження - структура жіночих спадкових іменувань на Волині ХІХ ст. та їхні словотвірні особливості (1707 прізвищевих назв). Матеріалом для дослідження слугували сповідальні відомості, метричні книги, книги шлюбів із сіл Волині за 1845-1854 рр., 1861 -1864 рр., 1882-1902 рр., а також залучені для зіставлення документи початку ХХ ст. (сповідальна відомість Іовського храму села Борисковичі 1929 року, метрична книга Дмитрівської церкви села Дружкопіль 1920-1926 рр. та деякі інші).
Мета дослідження - комплексний аналіз словотвірних особливостей жіночих прізвищевих назв Волині ХІХ ст., структури компонентів жіночих іменувань Волині цього періоду.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження. У проаналізованих джерелах наведено або списки сімей повністю (жіноче іменування розміщено після імені, імені по батькові та прізвища чоловіка і конструкції жена его), або вказано батьків новонародженої дитини (жіноче іменування також розміщено після імені чоловіка та конструкції и законная жена его). У цих випадках прізвище чоловіка не зазначено біля імені та по батькові або зрідка тільки імені дружини, пор. Василій Іосифовъ Кравчукъ и законная жена его Феодора Константинова; Георгій Федоровъ Притулка и законная жена его Марія Иванова [МК Брани 1871]; Тимофей Федоровъ Рожновскій, жена его Анна Феодорова; Григорій Андреевъ Ткачукъ, жена его Марія латинского обряду [Ведомость 1834]. Сповідальні відомості засвідчують прізвищеві назви жінок, якщо вони були власницями господарства або чоловік був іншого віросповідання. Номінації жінок, зафіксовані у сповідальних відомостях, зазвичай трикомпонентні (зрідка - двокомпонентні), з додатковими лексемами, що вказували на соціальну належність, сімейний стан тощо.
У постпозиції щодо іменування наведені лексеми вдова (27 іменувань із 296 назв жінок, засвідчених у сповідальній відомості села Ржищів 1830 року [Ведомость 1830]): Евдокія Иванова Бакаиха вдова; Марина Федорова Малецка вдова; Анна Иванова Яремчучка вдова; накрытка: Агафія Михайлова Калаханючка накрытка. Зафіксовано також випадки, коли причина відсутності чоловіка вказана описово: Марія Василіева Коханска, муж ея отданъ в тюрьму; Агафія Феодорова Ковальска, муж ея латинского обряду. Зрідка трапляються двокомпонентні іменування жінки без прізвищевої назви: рекрутка Анна Семенова; рекрутка Христина Матфеева; пасербенки ихъ Акулина Семенова, Домникія Семенова; служащая ихъ Марія Петрова сирота; однокомпонентні іменування: племянники ихъ Агафія, Мефодій. Одночленні іменування, за словами М. Л. Худаша, - це результат офіційно-адміністративної неунормованості способів ідентифікації особи, їхня наявність у документах зумовлена не лише тенденцією іменувати у таких спосіб представників соціальних низів, а й характером документа, його призначенням, ерудицією або старанністю писаря [8, с. 115].
Вказівку на прізвищеву назву матері у метричних книгах подано тоді, коли батько дитини був невідомий або коли батьки не перебували в шлюбі: солдатка Елена Иванова Витючка [МК Брани 1871]; рекрутка Параскева Григоріева Ковстинючка [МК Блудів 1839]; Параскева Антоніева Мишука крестьянка [МК Брани 1871]; Евдокія Захаріева Мельничучка накрытка [МК Цегів 1860]; Параскева Іосифова Машука девица [МК Овадно 1836].
Номінації хрещених матерів у метричних книгах багатокомпонентні, здебільшого наведені описово та привязані до іменування чоловіка: Пелагія Стефанова, жена Семена Василіева Новосада [МК Озденіж 1852]; Марія Яковлева, жена дьячка Льва Стефанова Левитского [МК Брани 1871]. Для ідентифікації жінки, яка з різних причин не має чоловіка, використано лексеми солдатка в препозиції (20 іменувань із 213 фіксацій назв хрещених матерів): солдатка Соломонія Иванова Бондарчучка [МК Блудів 1839]; солдатка Евдокія Романова Юрчукова [МК Овадно 1836]; рекрутка в препозиції (16 іменувань): рекрутка Викторія Михаилова Шнайдручка [МК Брани 1871]; рекрутка Марфа Василіева Ковальчукова [МК Озденіж 1852]; девица (девчина) в постпозиції: Евфимія Феодорова Павликова девица; Марія Стефанова Трача девица [МК Брани 1871]; вдова (вдовствующая солдатская жена) в постпозиції: Домника Андреева Лисакова вдова [МК Озденіж 1852]; Марія Стефанова Стросничка вдова [МК Блудів 1839]; дочь в препозиції: пономарская дочь Іустина Григоріева Тимотіевичь девица [МК Брани 1871]. Серед іменувань хрещених матерів засвідчено двокомпо-нентні іменування без прізвищевої назви: Марія Иванова накрытка [МК Брани 1871].
Жіночі іменування з указівкою на прізвищеву назву наведено в книгах шлюбів та записах про смерть, оскільки іменування жінки подано тут самостійно, а не поряд з іменем та прізвищем чоловіка. На початку та в середині ХІХ ст. серед номінацій жінок домінують трикомпонентні іменування: Агрипина Андреева Грыцыкова (1852); Пелагія Тимофеева Клакова (1848); Агрипина Тимофеева Кулибчукова (1858); Анна Григоріева Якубейкова (1834) [МК Цегів 1860]. Прізвищева назва в таких іменуваннях виникла від прізвища батька або в окремих випадках чоловіка за допомогою форманта -ов (а): Лещукова; Процюкова; Якубчукова (1856); зрідка - -их (а): Евдокія Іоакимова Калаханыха (1850); -к (а): Євдокія Михаилова Павлючка (1846) або без змін: Іустина Осиповна Филат (1850). У документах цього періоду засвідчені також описові назви жінок: Александра дочь Маріи Бойковой [МК Озденіж 1852]; Домникія Луки Бидного жена [КИ Борисковичі 1852].
Книги шлюбів кінця ХІХ ст. засвідчують трикомпонентні іменування жінок, у яких прізвищева назва жінки втрачає компоненти -ов (а), -их (а), -к (а) та ін. і стає співвідносною з прізвищевою назвою чоловіка: Акилина Стефанова Гиль; Пелагія Иванова Кулиба; Агафія Кирилова Сидорукъ; Параскевія Максимова Черноклимъ; Агафія Кодратова Шумъ (1897) [КБО Цегів 1892], проте трапляються поодинокі фіксації прізвищевих назв на -ов (а): Агафія Максимова Ковальчукова; Татіанна Николаева Юрчукова; Іустина Романова Николайчукова; -к (а): Дарія Василіева Семенючка; Анастасія Феодорова Витючка [КБО Цегів 1892].
Процес становлення прізвищевих назв жінок тривав і на початку ХХ ст. Метрична книга Дмитрівської церкви села Дружкопіль 1925 року містить записи про наречених у такому вигляді: Степан Лисовой, син Василія і Александры, і дружина його Валентина, дочка Прокопія і Ольги Майко; Іван Лагановський, син Луки і Євдокіі, жена Лідія, дочка Василія і Матрони [МК Дружкопіль 1920]. Звичайно, у багатьох документах початку ХХ ст. вживання жіночих прізвищевих назв зазнало унормування (пор. запис зі сповідальної відомості Іовського храму села Борисковичі 1929 року: Онисим Клим. Філат, Матрона Петр. Філат [Ведомость 1929]), проте стверджувати, що жіночі прізвища були остаточно унормовані наприкінці ХІХ ст., недоцільно, адже записи з метричних, сповідальних книг, книг шлюбів та інших документів кінця ХІХ - початку ХХ ст. містять чимало випадків неунормованого функціонування жіночих іменувань.
Патронімні іменування жінок на Волині ХІХ ст. виникали шляхом додавання суфіксів -к (а): Анна Сильвестрова Лисачка, Марія Иванова Мельничучка, Пелагія Мартинова Степанючка [КБО Цегів 1892] та -ов (а): Евдокія Андреева Батюкова, Харитина Михаилова Ткачукова, Парасковія Захаріева Четикова [КБО Цегів 1892], поодинокими фіксаціями представлені патроніми, співвідносні з формами родового відмінка батькового прізвища: Карпини девица, Трача девица [МК Брани 1871].
Андронімні іменування жінок позначали переважно вдів, дружин солдатів або рекрутів, оскільки за наявності чоловіка прізвищева назва біля імені жінки була відсутня взагалі (якщо в документі було згадано і чоловіка) або наведена описово: Елисавета Григоріева, жена Онуфрія Даниілова Черскаго [МК Брани 1871]. В антропонімії Волині ХІХ ст. для творення андронімних іменувань засвідчено форманти -их-а: Матрона Иванова Канавчыха, Евдокія Иванова Бакаиха [Ведомость 1834]; -к-а: Анна Иванова Яремчучка, Елена Григоріева Витючка [МК Озденіж 1852]; -ов-а: Марія Максимова Ковальчукова, Харитина Михаилова Ткачукова [КИ Борисковичі 1852].
Суфікси -к-а та -ов-а, очевидно, були позбавлені емоційно-експресивного забарвлення, про що свідчить називання однієї особи андронімними іменуваннями з обома цими формантами: рекрутка Марфа Василіева Ковальчучка, рекрутка Марфа Василіева Ковальчукова; рекрутка Викторія Михаилова Шнайдручка, рекрутка Викторія Михаилова Шнайдру-кова [МК Брани 1871]. У сповідальній відомості 1834 року засвідчено запис Феодосія Василіева Громична [Ведомость 1834], поява якого зумовлена впливом аналогічних російських іменувань. Утворення з формантом -их-а, які були продуктивними на початку ХІХ ст., втрачають свою продуктивність до середини ХІХ ст., натомість активно функціонують андронімні іменування із суфіксами -к-а та -ов-а, а також виникають жіночі прізвищеві назви, співвідносні з прізвищевою назвою чоловіка.
Висновки та перспективи подальшого розвитку дослідження. Отже, проаналізований антропонімний матеріал Волині ХІХ ст. дає змогу стверджувати, що процес остаточного унормування прізвищ жінок не був завершеним до кінця ХІХ - початку ХХ ст. Неусталеність жіночих прізвищевих назв, наявність андронімних та патронімних формантів у їхній структурі свідчить про неврегульованість проблеми функціонування жіночих прізвищ, зокрема правового та мовного аспектів цієї проблеми. Поява «Нового цивільного кодексу» 1826 року, який зобовязував кожного жителя Російської імперії мати прізвище, зумовила юридичне унормування прізвищевих назв. Натомість процес мовного унормування прізвищ, який тривав протягом усього ХІХ ст., пізніше торкнувся і сільського антропонімікону, засвідченого церковними документами.
Дослідження жіночих прізвищевих назв Волині створює передумови для цілісного аналізу всієї антропонімії регіону в синхронії та діахронії, уможливлює лексикографічну систематизацію сучасних прізвищ із огляду на особливості їхньої словозміни, семантику основ та спосіб творення кожної антропонімолексеми.
Список літератури
1.Білорус А. І. Про особові назви Західної Волині XVI ст. / А. І. Білорус // Архіви України. 1970. № 3. С. 36-42.
2.Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV XV ст. / Л. Л. Гумецька. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
3.Єфименко І. В. Українські прізвищеві назви XVI ст.: монографія / І. В. Єфименко. К.: [б. в.], 2003. 168 с.
4.Керста Р. Й. Українська антропонімія XV! ст. Чоловічі іменування / Р. Й. Керста. К.: Наук. думка, 1984. 152 с.
5.Корнилович М. О. Народна родова ономастика на Волині наприкінці XVm ст. і в 1-й пол. XEX в. / М. О. Корнилович // Етнографічний вісник ВУАН. 1930. Кн. 9. С. 127-131.
6.Матвієнко А. М. Особові назви Західної Волині XVI ст. / А. М. Матвієнко // Друга республіканська ономастична нарада. К.: Наук. думка, 1962. С. 146-148.
7.Мойсієнко В. М. Луцька замкова книга 1560 1561 рр. як відображення офіційної «руської» мови середини XVI ст. у північноукраїнському варіанті / В. М. Мойсієнко // Луцька замкова книга 1560 1561 рр. / підготув. до вид. В. М. Мойсієнко, В. В. Поліщук. Луцьк: СПД ФО Купровський В. М., 2013. С. 64-143.
8.Xудаш М. Л. З історії української антропонімії / М. Л. Xудаш; відп. ред. Д. Г. Гринчишин. К.: Наук. думка, 1977. 236 с.
9.Mytnik I. Antroponimia Wolynia w XVI-XVIII wieku / I. Mytnik. Warszawa: Uniwersytet Warszawski, 2010. 412 s.
10.Mytnik І. Imiennictwo przedstawicielek stanu mieszczanskiego i chlopskiego w ziemi Wolynskiej w XVI-XVIII wieku / I. Mytnik // Студії з ономастики та етимології. 2011-2012 / НАН України, Ін-т укр. мови; відп. ред.
11.О.П. Карпенко, В. П. Шульгач. К.: Кий, 2012. С. 170-179.
Джерела дослідження:
12.Ведомость 1929 Ведомость за 1929 годъ обретающимся при Іовской церкви села Борисковичъ въ приходе нижеявленныхъ чиновъ людямъ, со изъявлениемъ противъ коегождо имени о бытии ихъ въ Святую Четиредесятницу у Исповеди и Святыхъ Тайн Причастия.
13.Ведомость 1830 Ведомость Епархіи и Губерніи Волынской Повета Владимирского села Ржищева, Церкви Зачатіевской, наблюдающаго Священника Іоанна Скульскаго съ Причетниками при оной церкви въ Приходе ниже явленныхъ чинов людей съ изъявлением против коегождо имени о Бытии ихъ у Исповеди и Святыхъ Тайн Причастия сочинена за 1830 годъ.
15.въ Приходе ниже явленныхъ чинов людей съ изъявлением против коегождо имени о Бытии ихъ у Исповеди и Святыхъ Тайн Причастия сочинена за 1834 годъ.
16.КБО Цегів 1892 Книга брачныхъ обысковъ за 1892-1902 гг. Введенская церковь села Цеговъ ВладимирВолынскаго уезда (Державний архів Волинської області, далі -ДАВО).
17.КИ Борисковичі 1852 Книга исповедания прихожан Свято-Троицкой церкви села Борисковичи за 1852 годъ (ДАВО).
18.МК Блудів 1839 Метрическая книга, данная изъ Владимирскаго Духовнаго правления зъ надлежащимъ подписомъ Владимірскаго уезда села Блудова Церкви Михайловской для записи родившихся, Браком сочетавшихся и умершихъ обоего пола декабря 31 дня 1839 года (Archiwum G^wne Akt Dawnychw Warszawie, далі AGAD).
19.МК Брани 1871 Метрическая книга, данная изъ Волынской Духовной Консисторіи в Покровскую Церковь на безсрочное время для записи родившихся на 1871 годъ (1871-1881 гг.) (ДАВО).
20.МК Дружкопіль 1920 Метрична книга Дмитрівської церкви села Дружкопіль 1920-1926 рр. (ДАВО).
21.МК Овадно 1836 Метрическая книга, данная изъ Губерніи Волынской уезда Владимирскаго причту села Овадна Церкви Вознесенской и приписной к оной села Могильна Церкви Рождествобогородичной для записки в прихрдахъ ихъ родившихся, браком сочетавшихся и умершихъ обоего пола душ декабря 31 дня 1836 года (AGAD).
22.МК Озденіж 1852 Метрическая книга по Указу Волынской Духовной Консисториі, выданная отъ благочиннаго 1 Округа Луцкаго уезда въ Церковъ Преображенскую села Озденижа, для записи актовъ родившихся, браком сочетавшихся и умершихъ по приходу указанной Церкви на 1852 год (AGAD).
23.МК Цегів 1860 Метрическая книга записи о рождении за 1845-1860 гг. Введенская церковь села Цеговъ Владимир-Волынскаго уезда (ДАВО).