Туристичні ресурси Ірландії

Туристичні ресурси Ірландії

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи «Туристичні ресурси Ірландії», полягає в тому, що вона розкриває специфічні особливості Ірландії, багаті туристичні ресурси країни для створення неповторного туристичного продукту та організації незабутнього дозвілля для туристів. Дослідження туристичних ресурсів Ірландії тема дуже актуальна, бо міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти і впливає на платіжний баланс країни. Крім впливу на економіку багатьох країн міжнародний туризм впливає на їх соціальне і культурне середовище, екологію. А останні, у свою чергу, впливають на туристів.

Об’єкт дослідження. Туристичні ресурси та їх складові, напрями освоєння і розвитку, а також їх безпосередній вплив на розвиток туризму Ірландії.

Предмет дослідження. Туристичний потенціал Ірландії для організації туризму, його особливості та специфіка.     

Мета роботи. Дослідження туристичних ресурсів Ірландії, надання їм детальної характеристики, розгляд природно-рекреаційного та історико-культурного потенціалу країни.

Завдання роботи.

1.      Опрацювати літературу з теми.

2.      Визначитися з теоретико-методологічними основи дослідження туристичних ресурсів.

.        Дослідити природну складову в комплексі рекреаційних ресурсів Ірландії

.        Дослідити історико-культурну складову в комплексі рекреаційних ресурсів Ірландії

.        Зробити відповідні висновки з даної теми.

Ступінь вивчення теми. Хронологічно робота охоплює сучасний стан туристичної галузі Ірландії. Географічно в роботі охоплено майже усі визначні історико-культурні та природно-рекреаційні об'єкти країни. Питанню рекреаційно-туристичних ресурсів Ірландії приділено в вітчизняній літературі недостатньо уваги через слабку популярність країни в межах сегменту виїзного туризму України та її віддаленість. Теоретичні аспекти досліджуваної теми знаходять відображення в працях Бейдика О.О., Любіцевої О.О., Смаля І.В.

Структура робота складається курсова робота з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ

1.1 Поняття туристичних ресурсів в географії туризму та підходи до їх класифікації

Відпочинок, як і праця, є невід’ємним складовим життєдіяльності людини. Але, якщо трудова діяльність та її суспільні результати давно досліджуються багатьма науками(економікою, соціологією, географією та ін.), то теоретичне осмислення процесу і методів відновлення психофізіологічних сил людини стали об’єктом спеціального вивчення лише у другій половині ХХ століття [1, c. 7].

Розвиток туризму на конкретній території сприяє вирішенню низки економічних проблем регіону, таких як зайнятість місцевого населення, будівництво шляхів сполучення та споруд житлового призначення, налагодження різних видів комунікацій, формування позитивного іміджу регіону, підтримка та розвиток місцевої культури. Іншими словами розвиток туризму в регіоні формує сучасну інфраструктуру, що призначена для її експлуатації як туристами, так і місцевим населенням. Однак туристична індустрія, що включає наявність туристичної інфраструктури, може розвиватися лише за деяких умов, таких як наявність капіталу, технологій, кадрів та туристичних ресурсів в регіоні.

Туристичні ресурси є найбільш дешевою складовою туристичного бізнесу, тому в сфері туризму достатньо бистрими темпами досягається висока рентабельність підприємницької діяльності. Однак якщо здійснюється створення штучного туристичного ресурсу, то собівартість туристичного продукту значно зростає.

Туристичні ресурси є мотиваційною підставою для вибору місця відпочинку туристами, слугують основою для формування туристичного продукту. Вони являють собою об’єкти туристського інтересу, які потенційно здатні задовольнити потреби подорожуючих. Не наділена туристичними ресурсами місцевість в більшості випадків може вважатися непридатною для організації на її території туризму. У зв’язку з цим збільшується значення досліджень туристичних ресурсів як основи туристичної діяльності.

В сучасній науковій літературі існує велика кількість поглядів на поняття та сутність туристичних ресурсів. З цього приводу навіть сформувалися основні науково-практичні школи з ресурсно-туристської проблематики:

. Кримська школа, що об’єднує таких вчених, як М.Б. Багров, М.С. Мироненко, І.Т. Твердохлєбов, Л.О. Багрова, І.М. Яковенко.

. Львівська школа (М.П. Крачило, Н.Ю. Недашківська, М.Й. Рутинський, В.К. Євдокименко, М.П. Мальська).

. Київська школа (Д.І. Богорад, І.Д. Родічкін, Т.Ф. Панченко, О.І. Родічкіна, В.Я. Городський, О.О. Любіцева, О.О. Бейдик, О.О. Мазуркевич) .

. Московська школа (В.С. Преображенський, О.О. Мінц, Б.Б. Родоман, Ю.О. Вєдєнін, І.В. Зорін, В.О. Квартальнов, М.О. Ананьєв, П.М. Зачиняєв, М.О. Орлов). Вчені по-різному тлумачать поняття «туристичні ресурси». Велика кількість різних поглядів на поняття та сутність туристичних ресурсів пояснює появу різних підходів до їх класифікації. Структура туристичних ресурсів досить докладно розроблена в роботах таких вчених, як О.О. Любіцева, О.О. Бейдик, В.І. Стафійчук, Є.В. Панкова, Н.П. Крачило, Ф.Ю. Поклонський, М. Труаси, П. Дефер, О.Л. Драчева, Ю.В. Забаєв, Д.К. Ісмаєв тощо. Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту [2,c.18].

У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову (рис. 1.1.). Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".

Рис. 1.1 Структура туристичних ресурсів

Природні, суспільні і подієві туристичні ресурси - основа виникнення окремих видів туризму. Наприклад, природні ресурси стали підґрунтям для розвитку лікувально-оздоровчого, екологічного, спортивного, екстремального і багатьох інших видів туризму та відпочинку: подієві - для фестивального, ділового, фан-туризму та ін., суспільні - для релігійного, археологічного, пізнавального туризму тощо. Технологічні ресурси мають дещо інше призначення. Вони сприяють інтенсифікації туристичних процесів, формують механізми реалізації туристичного продукту, створюють передумови для трансформації природних і суспільно-історичних комплексів у ранг ресурсів. У більшості випадків спостерігається комплексний вплив ресурсів різного генезису на туристичний процес. При залученні природних, суспільних і подієвих ресурсів до використання у туристично-рекреаційній діяльності спрацьовує закон "найвищого ґатунку" або "абсолютних переваг", при якому перехід природних і суспільно-історичних комплексів, явищ та подій у розряд рекреаційно-туристичних ресурсів відбувається за такою схемою:

природні, суспільно-історичні комплекси та події існують як природні й антропогенні утворення, прояви суспільного життя, які, через відсутність попиту, не мають характеру туристичних ресурсів (наприклад: природний пляж як геоморфологічний елемент морського берега, монастир як елемент сакральної системи, спортивні змагання як складова фізичної культури);

виникнення рекреаційно-туристичного попиту вимагає вивчення можливостей використання й оцінки природних, суспільно-історичних комплексів та подій (у нашому прикладі природний пляж оцінюється з точки зору якості пляжно-купального відпочинку, монастир - як загальнокультурна і духовна цінність, спортивне змагання - з позиції якості видовища та його привабливості);

у силу дії суспільних потреб і вкладання капіталу, до використання в рекреаційно-туристичній діяльності залучаються найвищі за ґатунком (абсолютно переважаючі) природні, суспільно-історичні комплекси та події, які стають ресурсами (пляж перетворюється на природний об'єкт, який задовольняє потребу в активному відпочинку, прийомі сонячних ванн на морському узбережжі, монастир стає місцем паломництва й екскурсійного відвідування, спортивне змагання - місцем реалізації окремих соціальних потреб; при цьому, насамперед, залучаються об'єкти та явища із найкращим співвідношення якості, видовищності, близькості до споживача і транспортної доступності);

збільшення обсягів рекреаційно-туристичного попиту призводить до переходу гірших за якістю та властивостями подій, природних і соціально-культурних комплексів у клас ресурсів; покращується якість природних і створюються штучні пляжі, підводяться дороги і реставруються занедбані монастирі, організовуються екскурсійні тури до важкодоступних святинь, організовується більша кількість спортивних змагань меншого масштабу[3,c.35-39].

Найбільш важливими кількісними та якісними характеристиками туристичних ресурсів є:

обсяг запасів (дебіт джерел мінеральних вод, екскурсійний потенціал туристичних центрів і маршрутів), необхідний для визначення потенційної ємності туристичних комплексів, рівня освоєння, оптимізації техногенного й антропогенного навантаження;

площа поширення (розміри водоносних горизонтів, пляжів, лісів, площа територій зі стійким сніговим покривом), яка дозволяє визначити потенційні рекреаційні угіддя, встановити межі санітарної охорони;

період можливої експлуатації (тривалість сприятливого погодно-кліматичного періоду, купального чи лижного сезону), який визначає сезонність рекреаційних процесів і ритмічність туристичних потоків;

територіальна зосередженість у місцях виникнення чи поширення, яка обумовлює тяжіння туристичної інфраструктури і туристичних потоків до місць їх концентрації;

порівняно низька капіталомісткість і невисока вартість експлуатаційних затрат, що дозволяє досить швидко створювати інфраструктуру й отримувати соціальний та економічний ефект, а також самостійно використовувати окремі види ресурсів;

багаторазовість використання при дотриманні норм раціонального природокористування і проведення заходів із рекультивації та благоустрою;

універсальність, яка дозволяє використовувати один і той же ресурс для організації різних видів рекреаційно-туристичної діяльності;

масовість, унікальність, інформативність і доступність, від яких залежить потужність туристичних потоків і можливість створення інфраструктури;

соціальність - незалежно від походження і використання, туристичні ресурси характеризуються "цільовим призначенням" - покращання соціальних параметрів у суспільстві.

У географії рекреації і туризму склалися кілька основних підходів до оцінювання туристичних ресурсів:

психолого-естетична оцінка, коли аналізується характер емоційної дії природного чи культурного середовища на туристів, оцінюється атрактивність (привабливість) природних і культурно-історичних об'єктів і можливість прояву "синдрому Стендаля";

технологічна оцінка, яка дозволяє визначати придатність ресурсів для організації певних видів туризму на даному етапі розвитку продуктивних сил, оцінити можливість формування туристичних комплексів і визначити обсяг потенційних затрат;

рентна або грошова оцінка, яка дозволяє визначати економічну ефективність використання природних ресурсів у туризмі у межах певних територій, регіонів, країн і порівнювати її з іншими формами господарського використання;

медико-біологічна або фізіологічна оцінка, при якій з'ясовується ступінь комфортності природного середовища для організації певних видів рекреаційно-туристичної діяльності й оцінюється ймовірність проявів метеотропних реакцій організму людини і розвитку метеопатії;

кадастрова оцінка, яка проводиться офіційними установами і містить систематизовані зведені відомості про території, призначені для організації туристичної діяльності, відпочинку і відновлення здоров'я людини. Кадастрова інформація доповнюється й іншими характеристиками, такими як оцінка ступенів складності маршрутів та їх доступністю для різних груп туристів, віддаленістю від головних промислових, транспортних, культурних центрів тощо;

бальна оцінка, яка застосовується у тих випадках, коли будь-яке явище чи ресурс не піддається точному виміру, але є потреба хоча б у приблизному його оцінюванні, а також тоді, коли немає потреби в точному вимірі явища [4,с.75-78].

1.2    Методи дослідження туристичних ресурсів

У найбільш загальному розумінні метод - це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати. У науковому дослідженні часто застосовують метод критичного аналізу наукової і методичної літератури, практичного досвіду, як того потребує рівень методики і техніки дослідження.

До вивчення туризму може бути застосований як галузевий принцип побудови наукових досліджень, так і проблемний. Теоретико-методологічні положення туризму повинні включати розробку філософських засад, принципів та підходів до різнобічного вивчення туризму як явища, спираючись на наявні досягнення галузевих наукових дисциплін, які займаються розробкою певних напрямків (аспектів) функціонування туризму. Одним з таких провідних напрямків в туризмології є географія туризму - галузь географічних знань про просторово-часові закономірності функціонування туризму як суспільного явища. Просторові форми суспільних явищ і процесів досліджує суспільна географія .

Метод (гр. methodos) - спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вивченню конкретного завдання. Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формулюючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У найбільш загальному розумінні метод - це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. До загальнонаукових методів дослідження відносять емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація тощо). Найчастіше у наукових роботах використовуються такі методи - абстракції, метод аналізу і синтезу , картографічний метод, індукції та дедукції . Метод абстракції полягає у пізнанні реальних туристичних процесів шляхом відокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, абстрагованих від усього випадкового, неістотного. Застосуванням методу абстракції користуються для формування понять, виявлення і формування закономірностей розвитку туристичної галузі.

Метод аналізу і синтезу застосовується в єдності його двох складових. При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини (частини об’єкту, його ознаки, властивості, відношення), кожна з яких вивчається окремо. При синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

Картографічний метод дослідження - метод застосування карт для наукового й практичного пізнання зображених на них явищ. Картографічний метод використовується для дослідження закономірностей просторового розміщення явищ, їхніх взаємозв'язків, залежностей і розвитку. Картографічний метод, можна об'єднати в наступні основні групи: візуальний аналіз, що полягає в безпосередньому зоровому дослідженні карт просторового розміщення, сполучень, зв'язків і динаміки явищ, графічні прийоми аналізу, що складаються в побудові по картах профілів і розрізів (які дають наочне подання про вертикальну структуру явищ), блок-діаграм (які поєднують перспективне зображення місцевості з її вертикальними розрізами), різного роду графіків і діаграм і т.д., картометричні роботи, що полягають у визначенні за картами координат, відстаней, довжин, висот, площ, обсягів, кутів та ін. кількісних характеристик об'єктів, зображених на карті (з оцінкою точності одержуваних результатів).

РОЗДІЛ 2.ПРИРОДНІ ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ІРЛАНДІЇ

2.1 Природно-рекреаційні ресурси Ірландії

Острів Ірландія (третій за величиною острів у Європі) геологічно пов'язаний з європейським континентом. З півночі на південь він тягнеться на 483 км, а з заходу на схід на 280 км. Атлантичний океан омиває - узбережжя Ірландії з півдня, заходу і північного заходу, східне узбережжя острова омивається мілководним Ірландським морем. Ширина Ірландського моря різна, в найбільш широкій частині вона досягає трохи більше 200 км.

Північна протока, що відокремлює Ірландію від Великобританії, місцями звужується до 20 км. На півдні Ірландське море з Атлантичним океаном з'єднує протокаСв. Георга. Берегова лінія острова порізана і має найхимерніші обриси. Лише на сході Ірландії є рівні піщані ділянки узбережжя, але їх вкрай мало. Все інше узбережжі рясніє фіордами, бухтами, затоками і глибокими естуаріями річок. Західне узбережжя Ірландії круто обривається до океану, подекуди скелі підносяться більш ніж на 600 м над прибережною смугою. Східне узбережжя Ірландії більш зручне для судноплавства і рибного лову.

Велика частина поверхні Ірландії має рівнинний характер. Пагорби і невисокі гори розташовані по окраїнах острова. Центральна рівнина, що займає більшу частину острова, розташована в середньому на висоті 30-40 м над рівнем океану, на берегах висоти поступово підіймаються до 100 м. У зв'язку з цим рельєф Ірландії часто порівнюють з блюдцем. Найвища точка Ірландії - Каррантуохілл (1041 м) - знаходиться на південному заході в горах Кілларні, всього в 14 км від узбережжя. Всі інші значні вершини розташовані також в межах видимості з моря.

Гірські хребти Ірландії в результаті ерозії піддалися сильному розчленуванню і, за винятком масивів на півночі і півдні, являють окремі височини, ізольовані одна від одної. Найдавніші гори Ірландії (гори Коннємара) розташовані в північній і північно-західній частинах острова. ю

Сучасний ландшафт Ірландії піддався антропогенному впливу внаслідок вирубки лісів, що спричинило збільшення площі боліт - зараз заболоченими є 20 % території Ірландії.

Важливим компонентом в структурі геолого-геоморфологічних ресурсів виступають печери, як наслідковий елемент карсту [5].

Найвідомішими є :

         Печера Дулін-печера із найбільшими сталактитами в Північній Півкулі (близько 7,3 м)[6]

         Печера Данмор - природна та історична пам’ятка (місце-стоянка давніх людей) [7]

         LeprechaunandFairyUndergroundCavern - об’єкт показу міфологічної складової Ірландії [8]

         Мітчелстаун - печера, об’єкт показу. Зараз використовується як об’єкт показу та місце проведення музичних заходів [9]

         AillweeCave [10]

Загальним висновком щодо забезпеченості геолого-геоморфологічними ресурсами буде теза про унікальність даного комплексу, яка сформована під впливом природних чинників та рівнинністю території із різноманіттям ландшафту, яке приносить естетичне задоволення. Ресурси є цінною атракцією та використовуються як в туризмі, так і в дотичних галузях сфери послуг, що говорить про їх поліфункціональність.

Ірландія має океанічний клімат. Температури протягом року не мають великої амплітуди, а температури більше 25 ° C або нижче -5 ° C рідкісні. Опади випадають весь рік рівномірно і також дощовитість характерна навіть для окремих частин дня. У всій Ірландії (крім гір) середня температура найтеплішого місяця близько 15 ° C, а найхолоднішого близько 5 ° C.

Амплітуда температури протягом року приблизно дорівнює 25 ° C. Морози найчастіші в континентальній Ірландії, по узбережжю кількість днів з морозом не велика, а на південно-західному узбережжі їх найменше.

Зимові морози слабкі і в більшості місць сягають близько -5° C, на південно-західному узбережжі від -1° C до -3° C, у континентальній Ірландії до -10° C. Морози бувають вночі при ясній погоді. Амплітуда температури протягом дня мала, від декількох градусів до 10° C - 14° C. Літо тепле, але не спекотне, найвищі температури не перевищують 20° C.

Опади весь рік випадають не рівномірно. На заході Ірландії опадів більше, ніж на сході, самі дощові місця на вершинах гір, де може випадати до 3000 мм на рік, на сході випадає 750 - 1000 мм, на заході 1000 - 1250 мм на рік. Більшість опадів випадає при короткочасних дощах (рис.2.1) [11].

Рис.2.1 Графік річного ходу температур та опадів, складено автором на основі

Пік туристичного сезону загалом приходить на 2 половину літа, коли природні умови є найбільш сприятливими щодо здійснення профільних видів туризму в Ірландії.

Ірландія має значні запаси водних ресурсів, які використовуються як в господарській діяльності, так і в туризмі.Головна річка в Ірландії - Шеннон, довжиною 386 км, найдовша річка в Ірландії, яка відокремлює заболочені внутрішні території Ірландії з заходу острову. Річка розділяється на три озера уздовж його течії, Лох-Аллен, Лох-Рі і Лох-Дерг. З них Лох-Дерг є найбільшим. Річка Шеннон втікає в Атлантичний океан після міста Лімерик в гирлі Шеннона. Іншими великими річками є Ліффі, Лі Блеквотер, Нор, Шур, Барроу, Банн, Фойл, Ерн і Бойн. Лох-Ней, що в Ольстері, є найбільшим озером в Ірландії та Великої Британії. Легенда свідчить, що гігант, Фінн Мак Кумал, боровся з іншим в Шотландії, і розлючений, зачерпнув грудку землі, і потім її кинув. Вона впала у Ірландське море, створила Острів Мен, в той час отвір, що залишився, заповнився водою, і став озером Лох-Ней. Іншими великими озерами є Лох-Ерн та Лох-Корріб[12].

На основі водних ресурсів розвивається озерний туризм, круїзний туризм та в сукупності із біотичними ресурсами - риболовний туризм.

Ірландія визнана одним із основних центрів риболовного туризму, цьому сприяють як кліматичні умови так і геолого-геоморфологічні. Довжина берегової лінії Ірландії близько 3000 км та риболовлю можна здійснювати як в бухтах, так і на середній та великій віддалях від берега. . Води, прогріті теплом Гольфстріму, багаті поживними речовинами та, відповідно, рибою [13].

2.2 Природно-антропогенні туристичні ресурси

Ірландія, як країна, що переходить на принципи сталого розвитку, за державні приорітети поставила формування та розширення мережі заповідних територій, які виконуються різні функції, в тому числі і туристичні.     

У 1969 році Міжнародний союз охорони природи (МСОП) виокремив основні характеристики національного парку:

         незмінність природного середовища;

         наявність керівництва територією та послідовна її охорона;

         використання природоохоронної території в освітніх, естетичних, наукових та рекреаційних цілях.

Зараз на території Ірландії виділяється 6 національних парків, близько 70 природоохоронних територій спеціального статусу та 250 заповідних територій. Загальний ступінь заповідності території Ірландії сягає 5% (включаючи акваторії).

Національний парк Уіклоу заснований в 1991 році та обмежений однойменним гірським масивом. Площа парку 55 тис. квадратних кілометрів. В рамках національного парку можна здійснювати наступні види туризму - кінний, хайкінг, піший та водні види -каноїнг, скубадайвінг [14].

Національний парк Баллікрой - національний парк в графстві Мейо на північному заході Ірландії. Парк створено для захисту ландшафтів гір і низинних боліт на Атлантичному узбережжі. На території парку знаходиться гірський хребет Нефіней-Бег, вищою точкою парку є гора Злив-Карр (721 м). Землі, на яких був створений парк, раніше використовувалися для торфорозробок і сільського господарства, а також для відпочинку, включаючи полювання і рибальство. На території парку залишилися залишки будівель різного віку, в основному вони використовувалися як мисливські будиночки. Перед створенням парку земля була викуплена державою. Національний парк Баллікрой містить одну з небагатьох повністю збережених в Ірландії екосистем торф'яних боліт. Крім цього, на території парку знаходяться й інші природні системи: луки, вересові пустки, озера і заплави річок. У селі Баллікрой відкрито інформаційний центр парку. У парку облаштована також туристична стежка з інформацією про рослини.

Буррен - національний парк на південному заході географічної області Буррен в графстві Клер, Ірландія. Парк створено для охорони незвичайних ландшафтів цій області, в першу чергу вапнякових скель, на яких знаходиться тонкий шар грунту, що підтримує мізерну рослинність. Буррен використовувався в сільськогосподарських цілях, хоча через малу товщини грунтів, він використовувався в фермерам довелося розробити спеціальні технології. У 1998 році земля, на якій зараз розташований національний парк, була викуплена державою. Найвища точка парку - Кноканес (207 м). Вона знаходиться на скельному гребені, що перетинає весь парк. На схід від гребеня знаходиться вапнякове плато з кількома озерами, на заході - зниження. потім знову переходить у вапнякове плато, на півдні вапняк був опущений під землю під час останнього заледеніння. Парк містить всі основні природні зони бурра - вапнякове плато, луки, чагарник (в першу чергу ліщина і горобина), зникаючі озера , звичайні озера, джерела , скелі і торф'яні болота. На території парку прокладено 5 екологічних стежок, основна цінність парку для туризму - естетично-ландшафтна [16].

Гленвех - національний парк на території графства Донегол, Ірландія. Площа - близько 110 кв. км. Головна визначна пам'ятка заповідника - це однойменний замок, побудований в 1870 році капітаном Джоном Джорджем Едейр, в задумі якого було створити спорудження, що перевершує Балморал, резиденцію англійської королеви. Наприкінці XX століття замок був переданий у власність Ірландії американцем Генрі Пламер Макілхенні і став відкритим для туристів. Велику частину території парку займають лісові та озерні ландшафти. Тут мешкають благородні олені і гніздиться безліч птахів[17].

Національний парк Кілларні знаходиться поруч з містом Кілларні, графство Керрі, Ірландія. Це перший національний парк створений в Ірландії, створений при формуванні її державності. Парк займає площу близько 100 квадратних кілометрів. Флористично-фауністична цінність парку полягає у унікальних видах рослин, які перебувають під охороною та лісових масивах, які показують первісну природу Ірландії. Цінність для туризму - замок Макросс, інженерні споруди 19 століття - віадуки, загальна естетична насолода при перебуванні. На території парку функціонує 6 екологічних стежок [18].

Національний парк Коннемара - національний парк на північному заході Ірландії, розташований в однойменній географічної області в графстві Голуей. Парк створено для захисту ландшафтів Коннемари і включає в себе частину хребта беанівБеола (гори Банбаун, Бенкуллах, Бенбрак і Муканахт входять до складу групи гір Твелв-Бенз), болота, вересові пустки, луки і ліси.

У парку збереглися мегалітичні поховання, створені чотири тисячі років тому. Земля, на якій був створений національний парк, належала раніше кільком власникам, з яких двома найбільшими були Кілеморское абатство і Леттерфракське промислове училище. Зокрема, на фермі, що належала училищу, побудованій близько 1890, зараз розміщений інформаційний центр. Всі ці землі використовувалися як сільськогосподарські, в основному під пасовища для овець і великої рогатої худоби. Болота частково використовувалися для видобування торфу. У парку збереглися невикористовувані будівлі ферм, а також залишки старої дороги, яка вела в Голуей. В даний час парк повністю належить Ірландії та не використовується для сільського господарства[19]. Окрім перерахованих об’єктів, особливою цінністю володіють наступні:

-     Донегал - місцевість на півночі Ірландії, екосайт . Цінність - оглядова точка високої естетичної вартості

-        Слайго - територія, заповнена останцямиЦінність - оглядова точка високої естетичної вартості та загальноосвітня

         Букова алея Атрім-природне середовище проростання буків в Ірландії

         Долина Делфі-лісове господарство в графстві Коннемара, місце активних видів туризму в сукупності із екологічною та естетичною цінністю

         Скелі Мохер - круті обриви на заході Ірландії

         Стежка Гігантів - пам’ятка ЮНЕСКО, геологічна пам’ятка

         Аранські острови та острови Солті - місце збору мігруючих тюленів.

туристичний етнокультурний ресурс ірландія

РОЗДІЛ 3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ

3.1 Історико-архітектурні ресурси

Ірландія багата історико-культурною спадщиною. Традиційним образом країни та міжнародній арені є її образ історично насиченої території.

В загальному структура історико-архітектурних ресурсів представлена пам’ятками різних епох- від давніх до пам’яток Нового часу. В загальному розрізі особливо виділяються замкові ресурси - одні із найкраще збережених в Європі та за кількістю їх також не поступаються провідним європейським країнам. На території Ірландії розміщується близько 200 замків, які використовуються в туристичній діяльності як об’єкти показу та як засоби розміщення - історичні готелі.

Загальну наповненість історико-архітектурними ресурсами варто охарактеризувати локалізовано - описавши ресурсну базу окремих туристичних центрів, які є найбільш відомими. Столиця, діловий і торговий центр країни - Дублін ("Дубх-Лайн" - первинна назва міста, його можна перевести як "Чорна гавань") - одне з найстаріших міст Європи, засноване на початку IX століття. Місто розташоване в широкій долині річки Ліффі навколо Дублінської затоки і переповнене кварталами з архітектурою XVIII сторіччя, особняками, рівними рядами будинків георгіївської епохи, широкими вулицями і просторими площами. Заслуговують уваги історичні площі і сквери, бульвари і тераси. Більшість пам'яток зосереджена в районі на південь від річки Ліффі, яка, на відміну від більшості міських річок світу, є достатньо чистою і рясніє рибою. Головна вулиця столиці - неодноразово зруйнована і відновлена О'Kоннол-Стріт - в даний час являє собою досить строкату суміш стилів та епох. Одна з найстаріших областей Дубліна - лабіринт вулиць навколо Темпл-Бар, який тепер є осередком численних ресторанів, пабів і модних магазинів[22]

У місті безліч суспільних парків, найбільш відомим з яких є "Фенікс", розташований поруч з резиденцією ірландського президента і посла США. Центром міста вважається собор Святого Патріка (датований 1190-1225 рр.), який був заснований на ділянці, де цей святий хрестив місцевих жителів. Один з туристичних центрів міста - 61-метровий обеліск на честь герцога Веллінгтонського і площа П'ятнадцять акрів - колись місце дворянських дуелей і поєдинків, тепер вона використовується під ігрові майданчики. Інші відомі місця зосередження будівель георгіївської архітектури - Мерріот-Ськве, Елі-Плейс і Фітцуїльям-Ськве.

Також заслуговують на увагу Блекрок-Хаус - літня резиденція англійського віце-короля Ірландії (XVIII ст.) і Дублінський замок - знаменне місце, де з ХII сторіччя і до 1920-х рр. розташовувалася британська адміністрація (він знаходиться на піднесенні на захід від міста). Бібліотека Честер-Бітті, розташована в замку, володіє унікальним зібранням стародавніх папірусів, ісламських рукописів, китайських, японських, індійських і інших східних предметів мистецтва, тут також зберігаються деякі стародавні тексти Біблії та інших християнських рукописів. Це також і одна з найбагатших колекцій граверних і друкованих книг у світі [23].

У місті велика кількість театрів і музеїв - Національний театр Ірландії "Еббі", Державний концертний хол, Дублінський цивільний музей, Дублінська національна галерея (більше 2 тис. полотен), Муніципальна галерея сучасного мистецтва, Національна ірландська бібліотека, Королівська ірландська академічна бібліотека та інші. Державний концертний зал є одним з найбільш респектабельних ірландських музичних центрів - його будівля в класичному стилі була створена для "Великої виставки" 1865, згодом воно стало складовою частиною Дублінського університету, а в 1981 році воно було урочисто відкрито як державний концерт-хол.

Також примітний Ірландський музей сучасного мистецтва, розташований в будівлі Королівського госпіталю Кілмейнхем, яке було побудовано в 1680 році як будинок для відставних військових. Ірландський державний музей розташований в будівлі найстаріших в Європі Коллінськіх казарм і в сквері Кларк-Ськве. У музеї знаходиться багате зібрання старовинного одягу, меблів, домашнього начиння і фольклорних предметів, а також колекції срібла, кераміки і скла. Цей музей відкритий в 1890 році і в його експозиції є декілька абсолютно унікальних колекцій. Є навіть експонати, що датуються періодом з 2000 р до н. е. і до ХХ сторіччя. Археологічна колекція Трешері складається з різноманітних зібрань: O презентує експонати періоду стародавнього "золотого століття", Прехисторік-Ейреленд - експонати повсякденного начиння, Вікінг-Ейдж складається з археологічних знахідок періоду вікінгів (800-1200 рр. Н. е.), а Енсіент-Еджіпт - одна з найбагатших світових музейних колекцій по єгипетській археології [24].

Трініті-Коледж - одна з найбільш відомих визначних пам'яток міста. Заснований королевою Єлизаветою I в 1592 році, цей університетський комплекс славиться безліччю старих будівель і мощеними кам'яними прямокутними двориками між будівель бібліотеки (1591). Проте його головною "скарбом" є Келлс-Бук - священний рукопис, що датується 800 р. До н.е. е., що робить її однією з найстаріших книг в світі (шедевр розміщений в Колонадах бібліотеки).

Знаменита белфастська в'язниця Крамлін-Роуд, довгий час була місцем ув'язнення тисячі бунтівників і революціонерів, також перетворена на своєрідний музей. Для відвідування відкриті камера смертників, де виставлені знаряддя тортур, кайдани і малюнки із зображеннями кари, кілька службових приміщень і камер, а також підземний тунель, що веде з в'язниці в місто.

Королівський ірландський яхт-клуб був заснованийв 1851 році і з тих пір користується великою пошаною у поклонників морського туризму за якість обслуговування і красу, як і мініатюрна гавань Сендікоув, поруч з якою розташовано обладнане ще в XVIII столітті місце для купаньДжентлменс-Бетінг-Плейс. Також варто відвідати знаменитий форт Форті-Фут (названий на честь 40-го Футового полку) - це один з небагатьох збережених досі столичних фортів.

Ірландські форти заслуговують окремої уваги. Вони були ретельно сплановані і озброєні 18- або 24-фунтовими знаряддями, встановленими на рейках на верхній частині брустверів або перед самим фортом, і свого часу були достатньо грізними фортифікаційними спорудами. Товщина захисних стін при цьому складала приблизно 2,5 метра. Майже всі форти збереглися до наших днів, проте деякі з них були в переобладнані в кафе або житлові будинки [25].

Недалеко від столиці розташовані живописні Дублінські гори і пляжі, а в прибережному районі лежать відомі визначні пам'ятки, як башта форту Мартелло з музеєм Джеймса Джойса, парк Блекрок, старовинний кам'яний хрест періоду зародження християнства на території Ірландії, а також вулиця Брайтон-Вейл, на якій розташована старовинна гарматна позиція, яка нині переобладнана в мініатюрний парк, прикрашений скульптурами.   

У розміщеному південніше столиці містечку Дан-лере (Кінгстаун) розташовані знамениті архітектурні шедеври, як збудований в венеціанському стилі Таун-Холл (1880 р), Другий яхт-клуб, обеліск на честь короля Георга IV - Ройал-Сент-Джордж ( 1845), а також церква Сент-Майкл-Черч, в будівлі якої нині розташований державний морський музей Нешнл-Мерітайм-Мьюзеум. У колекції цього музею є баркас, який в 1796 році брав участь у складі французької ескадри у вторгненні на територію Ірландії - найстаріше з подібних суден, що збереглися на планеті. Тут на постаменті встановлено і старовинне знаряддя, що символізувало готовність країни відобразити можливе військове вторгнення французів за часів правління Наполеона.      Містечко Бру-ан-Буан, розташоване у закруту річки Буан, славиться на весь світ своїми археологічними пам'ятками поховань Ньюгрейндж, Наут і Даут - ці місця були заселені людьми приблизно 5 тис. Років тому. Ньюгрейндж (Си-ан-бру), вік якого на декілька сотень років перевищує єгипетські піраміди, виявлений в кінці XVII ст. Поховання являє собою величезний курган (висота - 11 м, діаметр - 85 м) із землі і каменів, який колись весь був покритий білою кварцовою галькою і оточений 97 вертикальними кам'яними брилами. Споруда чудова тим, що промені висхідного сонця потрапляють всередину гробниці на декілька хвилин тільки один раз на рік, на світанку в день зимового сонцестояння (21 грудня). Вони висвітлюють протягом 17 хвилин тунель (ширина - близько 1 м, довжина - понад 16 м), що веде до похоронної камери з таємничим каменем в її глибині, прикрашений вигадливим орнаментом (таємниця малюнків поки не розгадана). Приміщення має хрестоподібну кам'яну конструкцію, верхній звід якого стоїть на висоті 6 метрів від підлоги. Незважаючи на грандіозність споруди, всередині покоїлися тіла тільки 5 чоловік. ЮНЕСКО в 1993 році офіційно надала цій унікальній споруді статус Міжнародного історичного пам'ятника. У Центрі відвідувачів можна ознайомитися з історією цих пам'яток старовини[26].

Курган Наут споруджений в 3 тис. до нашої ери. Це найбільше поховання в Бру-ан-Буан. Під час археологічних розкопок цього кургану по сусідству було виявлено два поселення, що відносяться до епох бронзового і залізного віків. Курган виконаний в єдиному комплексі, маючи два окремих головних коридори, які ведуть в два приміщення для поховань. Поховання прикрашені кам'яними брилами, на яких викарбувані древні мудрі візерунки. Були проведені розкопки ще вісімнадцяти невеликих "супутникових" коридорних похованнях, навколо Наут. Це - найдовші в Європі галереї такого роду. Вони є тяжко доступними, проте в кінці шляху відкривається величезне приміщення центральної піраміди, в якому знаходиться "місячна карта", - нанесені на стіни спіральні і колоподібні фрески, які вчені майже одностайно трактують як місячні символи.

Курган Даут приблизно такий же за розмірами, як Наут і Ньюгрейндж. Кілька кам'яних брил, на яких видно малюнки художників часів неоліту, обрамляють видиму частину кургану. Два приміщення в західній частині кургану створено 5 тис. років тому. Один з цих кам'яних гротів має ритуальний камінь у вигляді чаші. Це справжня скарбниця наскальних зображень і артефактів, цілий музей європейського мегалитического мистецтва. Курган Даут зараз закритий для відвідування.

Місто Корк розташовується на південному сході країни, засноване в VI столітті святим Фінбарра, який заклав церкву на південному березі річки Лі. У наші дні це друге за величиною місто Ірландії, а також адміністративний центр однойменного графства. Міський центр розташований на острові між двома рукавами річки. На північ від річки, в районі Шендон, лежить найцікавіша історична частина міста з її низкою старих кварталів. Пам'ятки південної частині міста включають протестантський собор Cвятого Фінбарра (побудований на тому самому місці, де цим святим було зведено перший собор), Музей Кірка (в значній мірі присвячений національно-визвольному руху, в якому Корк грав важливу роль), в'язницю Кірка XIX сторіччя, будівлю муніципалітету і численні церкви, пивоварні заводи і каплиці [27].

Місто Уотерфорд розташоване в південно-східній частині Ірландії. Це перше місто, засноване на території країни вікінгами (914 р), тут збереглась норманська башня Реджинальд-Тауер [28].

3.2 Етнокультурні ресурси

Ірландія - країна із давньою та самобутньою культурою, дещо схожою із британською. Насамперед, унікальність та попит на етнокультурні ресурси можна на прикладі Ірландії розглянути в декількох площинах - танці, література, спосіб життя та власне культурні особливості.      

Батьківщина степу, як одного із танцювальних стилів- Ірландія. Він розвивався поступово з традиційних ірландських танців. Їх танцювали на парадах на честь дня Святого Патрика. Історію ірландських танців можна простежити за часів дохристиянської Ірландії, помітний також вплив континентальної танцювальної культури, французьких кадриль. Деякі вважають, що це не ірландський танець, а шотландський, який після ірландського виконання в результаті змінився до невпізнання. Але саме ірландці найбільшу увагу приділяли крокам і звуку. Кожен степ складався з 8 тактів. Кроки включали в себе не тільки стрибки, повороти, але і удари ногами, для ритмічних акцентів. Здавна ірландські та англійські селяни носили дерев'яне взуття. А для того, щоб зігрітися, або просто повеселитися, вони танцювали степ.. Вважають, що ірландський танець - найдавніший. Його особливість полягає в тому, що при його виконанні повинні рухатися тільки ноги. Удари робилися шкарпетками і п'ятами ступень ніг, а верхня частина корпусу залишалася нерухомою. Існує кілька видів степу: простийстеп, подвійний степ, потрійний степ та сліп-степ. Степ зараз став одним із брендів Ірландії та робить її знаменитою по всьому світу [29].

Наступною складовою етнокультурних ресурсів виступає ірландська література, а саме- міфологія, яка є також популярною у всьому світі. Міфічний образ Ірландії із друїдами підкреслює національну ідентичність та слугує базою для проведення різних фестивалів та мироприємств.

Щодо категорії «стиль життя», то насамперед мається на увазі традиційна звичка ірландців - споживання та виробництво пива.Пиво є самим серцем ірландського способу життя, ірландської культури та національної ідентичності. Пиво варили стародавні кельти, іменуючи його то «курми». Літописи оповідають, що пивом споживав навіть Святий Патрік. Найбільш відомим сортом пива в усьому світі є Guinness.

Guinness - пивний бренд, що належить компаніїDiageo, спочатку відносився до ірландської компанії ArthurGuinnessSon&Co, заснованої в 1759 пивоваром Артуром Гіннесом. Guinness- найвідоміше і споживане ірландське пиво, що стало легендою і найпопулярнішим брендом Ірландії Відмінною особливістю пива довгий час був палений аромат, який виникав через використання смаженого ячменю. У пінті Guinnessвсього 198 кілокалорій - менше, ніж в апельсиновому соку або знежиреному молоці.

Музей пива Guinness - одна з найбільш відвідуваних визначних пам'яток столиці Ірландії (700000 відвідувачів на рік, лише 5% з них - ірландці), побудований в 1904 році.

Музей розташований в семиповерховому цегляному будинку, яка спочатку використовувалося для ферментації. У музеї є бар «Гравітація», серед тем виставкових залів - водоспад, історія, традиції бренду, методи виготовлення пива і шляхи його поширення, зал про шкоду алкоголю, колекція реклами та пивних бочок, секція для записок відвідувачів. Центр відкрився в 2000 році, в 2003 році була проведена кампанія «Discoverthevitalworld» [30].

Ірландія славиться своїми фестивалями, більшість з яких проходить щорічно. Найвідомішим з них є фестиваль Святого Патріка, який проходить по всій Ірландії, а також святкується шанувальниками ірландської культури в усьому світі. Хоча день Святого Патріка відзначається 17 березня, фестиваль Святого Патріка в Ірландії триває більше тижня, і його програма включає в себе паради 17-го березня, а також Скайфест , що супроводжується музикою композитора Марка МакКейба. Заходи фестивалю Святого Патріка включають також тиждень ірландської мови, метою якої є розвиток ірландської мови. Головний парад в дні фестивалю проходить в Дубліні при величезному скупченні народу (у 2015 році в ньому взяло участь більше 500 000 чоловік)[31].

Інший ірландський фестиваль, відомий у всьому світі - музичний фестиваль Oxegen, який проводиться з 2004 року. Цей фестиваль триває чотири дні і протягом двох років поспіль був названий кращим європейським фестивалем за даними опитування, проведеного у Франції, Нідерландах, Іспанії і Великобританії. У фестивалі Oxegen брали участь такі «зірки», як Бейонсе, TheBlackEyedPeas, Afrojack, Емінем і Coldplay.

Головними спортивними заходами для ірландців є щорічні фінали всеірландского чемпіонату з герлінгу тавсеірландского чемпіонату з гельською футболу. Ці матчі, як правило, проходять в середині вересня на дублінському стадіоні Кроук Парк і збирають до 80 тисяч глядачів.

Всесвітньо відомий ірландський фестиваль Роза Тралі - це міжнародний конкурс, в якому беруть участь співтовариства з ірландської діаспори усього світу, проходить щорічно в місті Тралі (графство Керрі). Учасники фестивалю змагаються в майстерності виконання національних пісень і балад. Головною вимогою до учасників є наявність ірландського коріння.

У Голуеї щорічно в останній понеділок липня проводяться Голуейські скачки. Ці скачки користуються всесвітньою популярністю і привертають велику кількість глядачів. В середньому за тиждень скачки відвідує близько 150 000 чоловік.

Ще один популярний фестиваль в Голуеї - міжнародний фестиваль устриць, що проходить з 1954 року в останній вікенд вересня. За 60 років існування цей фестиваль був удостоєний багатьох престижних нагород і титулів; зокрема, газета SundayTimes назвала його «одним з 12 найбільших шоу на землі», а AA TravelGuide включив до списку семи кращих гастрономічних фестивалів Європи, поряд з Октоберфест.  

З 1978 року в Голуеї проходить також щорічний фестиваль мистецтв, на якому представлені як виконавське, так і образотворче мистецтво. Фестиваль проходить у липні і щороку збирає близько 150 000 відвідувачів.      

З 2004 року в селі Страдбаллі, графство Леїш, щорічно проводиться музичний фестиваль Електричний Пікнік. У порівнянні з іншими великими музичними фестивалями, організатори фестивалю надають більшого значення якості сервісів для учасників, таких як харчування та проживання. За оцінкою журналу RollingStone, це один з кращих коли-небудь проводившихся музичних фестивалів.

Один з найстаріших фестивалів в країні - Фестиваль знайомств в Лісдунварне, який проводиться з 1892 року. Проходить щорічно в Лісдунварне - селі в графстві Клер з населенням менше 800 осіб. У вересні в Лісдунварну з'їжджаються від 20 до 40 000 чоловік зі всього світу, які бажають знайти собі пару. В останні роки фестиваль став особливо популярний серед туристів з Далекого Сходу. Фестиваль в Лісдунварне став одним з найбільших фестивалів знайомств в Європі [32;33].

Тому, підсумовуючи все описане, можна зробити висновок про багатство культурного життя Ірландії та збереження її самобутності, яке на сучасному етапі використовується як промоційний захід щодо популяризації образу країни в світі та підтримці існуючого туристичного бренду.

ВИСНОВКИ

В рамках курсового дослідження автором досягнуто наступних результатів:

         виокремлено та досліджено поняття сутності туристичних ресурсів, проаналізовано підходи до їх класифікації;

         проаналізовано наявні природно-рекреаційні та природно-антропогенні ресурси Ірландії та їх можливості до залучення в туристичний процес;

         проаналізовано та досліджено структуру історико-культурних ресурсів Ірландії, а саме - історико-архітектурних та етнокультурних , із описом можливостей їх використання в туристичній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1.   Стафійчук В.І. Рекреалогія / В.І. Стафійчук. К. : Альтерпрес, 2006. - 263 с.

2.      Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування: монографія / О.О. Бейдик. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2001. - 395 с.

.        Любіцева О.О. Туристичні ресурси України: навч. посібник / О.О. Любіцева, Є.В. Панкова, В.І. Стафійчук. - К.: Альтерпрес, 2007. - 369 с.

.        Смаль I.B. Туристичні ресурси світу / І.В. Смаль. - Ніжин : НДПУ, 2010. - 336 с.