Повтор як семантико-стилістична домінанта у творчості Олега Ольжича
ПОВТОР ЯК СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНА ДОМІНАНТА У ТВОРЧОСТІ ОЛЕГА ОЛЬЖИЧА
Мельник Л.Б.
Постановка проблеми. Текст як структурно-смислове ціле сьогодні є предметом вивчення багатьох напрямків лінгвістики. Аналіз тексту спрямований на виявлення базових принципів, які роблять текст зв'язним. У поняття зв'язності тексту (когезії) входять різні типи відношень компонентів тексту, серед яких головним є повтор.
У лінгвістичній літературі повтор розглядали в різних аспектах: О. Потебня наголошував на тому, що «збільшення частоти вживання того самого слова дає нове значення, обєктивне або субєктивне» [6, с. 552], а О. Шахматов повязував явище повтору з вираженням граматичної семантики, зауважуючи, що повторенням слів у мові можна виражати підсилювальні підвиди недоконаного і доконаного виду.
Сучасне мовознавство тлумачить цей термін як «фігуру мови, що полягає у дво- або кількаразовому використанні в межах контексту в певній послідовності тотожних чи подібних (як у формальному, так і в семантичному аспектах) звуків, слів або їх частин, синтаксичних конструкцій, ужитих компактно або дистантно, для досягнення відповідного виражального чи виражально-зображального ефекту» [9, с. 496].
Повтор як стилістична фігура часто зустрічається не лише в поезії, а й у прозі. Він може виконувати різні семантико-стилістичні функції: акцентування найістотнішого в описуваних подіях («Тобі присвячую я літ своїх світання, Весну думок, весну свого кохання» - М. Вінграновський), зв'язок фрагментів тексту в єдине ціле («Хотілося тільки сидіти й слухати ту мішанину з нудьги, одчаю, злості й суму, яка тяжко давила груди й сковувала тіло якоюсь байдужістю й млявістю. Вмить щось голосно й твердо застукало. Максим байдуже одвів голову від стінки...» - В. Шевчук) чи вираження емотивної семантики («Скучив за степом, скучив за лугом, скучив за ставом, скучив за гаєм, скучив за сином, скучив за другом, скучив за матірю, за рідним краєм!» - В. Стус).
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як засіб посилення емоційності та експресивності оповіді широко вживав у своїй творчості стилістичні повтори й Олег Ольжич. Взагалі, мова цього представника української еміграції виявляє сенс його буття, засвідчує державницькі ідеї, якими просякнута вся поетична спадщина митця. На цьому наголошували і дослідники мовотворчості Олега Ольжича - Світлана Єрмоленко [2], Марія Пентилюк [10], Людмила Бублейник [1]. Остання, наприклад, зазначала, що «вишуканість і витонченість словесних образів у О. Ольжича втілюється в класичну ясну і строгу форму, яка входить у контекст кращих зразків української поезії» [1].
Мета цієї статті - визначити особливості реалізації текстотвірного потенціалу повтору як се- мантико-стилістичної домінанти у поезії О. Ольжича.
Виклад основного матеріалу. Олег Ольжич належав до покоління першої еміграційної хвилі, яке зуміло не тільки зберегти, а й примножити українську культуру за кордоном, коли на так званій материковій Україні найкращі традиції українського народу руйнувались репресіями, голодомором, добре продуманими «реформами». Усією своєю творчістю Ольжич прагнув утвердити героїчний світогляд, пропагував думку, що кожен громадянин має здобувати свободу, можливо, навіть ціною власного життя. То ж не дивно, що в поетичному ідіолекті митця часто зустрічаємо повтор, який іноді то увиразнює, то поглиблює зміст сказаного:
І нудьга ж осінньої негоди!
В сірій мряці серце потопає.
Та пливуть, пливуть понурі води,
Брінінг пада, Папен уступає.
«І нудьга ж осінньої негоди...»
Повтор дієслова пливуть не просто викликає у читача обєктивне сприймання процесу тривалої, довгочасної дії, а наголошує на плинності подій, політичних зокрема (Брінінг, німецький канцлер, пішов у відставку. Його змінив на політичній арені Франц фон Папен, який у червні- листопаді 1932 року очолював уряд Німеччини і сприяв зміцненню позиції нацистів у країні - Л.М.).
Акцентуючи на одвічній боротьбі Світла і Темряви, Бога і Диявола досить промовистим у плані повтору є вірш «Бог ясний поміж людьми ходить...»:
Бог ясний поміж людьми ходить.
Бог навчає людей роботи:
«Розбудіте, полийте потом,
І уродить земля, уродить».
А Диявол його не чує.
Загадався, схиливсь на ногу:
«Вепр, забитий з лука тугого,
Коло ватри також смакує».
Бог рече: «І буде громада,
Мудрі старці, врочисті свята,
Смирні діти, тихі дівчата,
Любі приятелі-розрада».
А Диявол: «Не вірте казці!»
І, надхненний, в болючій тузі:
«Дійсна втіха і справжні друзі - В небезпеці і у нещасті!»
І на землю одні упали.
І схопились другі на ноги.
Закурились по них дороги...
І сліди всі по них пропали.
Окрім звичайного повтору лексем «Бог» і «Диявол» (виконують архітектонічну функцію), зустрічаємо й синонімічний повтор «в небезпеці і у нещасті». Такого типу повторень (загальномовних і контекстуальних синонімів) в Олега Ольжича чимало: Мить - і стрільна твої застогнали, Повили суходіл дими... Бий їх, кволих, слабих, нездалих, Остовпілих таких, як ми! («Японії»); Ти ж не бентежся, не затулюй віч, Дивися прямо, гордо і відкрито.(«Б'є три години на міській вежі...»); Воно зросло з шукання і розпуки, Безжурно-мужнє, повне буйних сил, Закохане в свої тугії луки І в бронзу власних мускулястих тіл... («Воно зросло з шукання і розпуки...»); І щоночі за обрієм чорним Стогнуть кроки - залізо і мідь. Смертоносні! Тверді! Непоборні! Дорогі до безтями! Прийдіть! («Все бурхливіші крила негоди...»); І блакить, і розриви, і дим Сонну землю черкає згори, Смерть черкає крилом голубим... О, ця смерть, як холодна блакить. («Знов вітри над землею, вітри. »); Для тих, що, нікчемні і кволі, Заквилять про зламаний цвіт - Неугнутість нашої волі, І нашої волі граніт. («Городок. 1932»). Зазначимо, що при поясненні текстової модальності важлива функція якраз належить синонімічним повторам, які виконують функцію уточнення. Так, синонімічний повтор дозволяє авторові уникати лексичної монотонності, сприяє створенню своєрідної лексико-синтаксичної конструкції, в якій синоніми зливаються в єдиний лексичний комплекс, що сприймається як аналітичне ціле. Особливо яскраві контекстуальні синонімічні повтори, за допомогою яких уточнюється семантика денотата.
Сприяючи відображенню хвилюючих моментів у житті людини, стану збудження, підвищеного реагування на щось, повтор не тільки підкреслює смисловий, а й емоційний момент. Наприклад, повторювані слова створюють почуттєву домінанту нетерплячості (при очікуванні):
І дні, і ночі... (Таж коли, коли?)
Весна. (Остання чи передостання?)
Хіба ж не всі прекрасні ми взяли
Дари дитинства і дари кохання?
Душа рікою вийшла з берегів.
(Верніть її в джерела воркітливі!)
І небо - синь, і синява - розлив,
І хвилі - каламутні і мінливі.
Вдивляйся в неозору далечінь...
(А серце, серце - прапором тріпоче!)
Розкішний вітер чи гостріші очі?
О шал непогамованих хотінь,
О ласка, - путь коротку і квапливу
Скінчити незміримістю пориву!..
« І дні, і ночі... (Таж коли, коли?)...»
Як і в наведеній поезії, повтор у текстах митця демонструє, що морфологічним виразником може бути будь-яка частина мови:
іменники (Земля! Земля! Плодюча, повногруда!.. А руки, руки тільки прагнуть знову Допастися до предківського рала. - «Риплять і квилять двоколесі мажі...» ; Небо - княжі київські емалі. Небо знову - твердь. - «Давнім трунком, терпкістю Каяли»);
прикметники (Золота-золота борода Підпливає рожевою кровю... Синє - небо і синя - ріка. І удари по ній - кришталеві. - «І блиснули на сонці ножі.»);
займенники (О, ця днина, як пяне вино! О, ця смерть, як холодна блакить!- «Знов вітри над землею, вітри.»; О очі мої гарячі, уства мої сірі, спраглі...- «Пророк»; Ми жали хліб. Ми вигадали млин. Ми знали мідь. Ми завжди воювали. - «Археологія» );
дієслова (І рветься, рветься фіртка Квітника зі слідами чобіт. - «Візія»; Розкрийте зіниці, розкрийте серця, Черпайте криштальне повітря! - «Залізна Держава»; Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!.. - «Нащо слова? Ми діло несемо.»);
прислівники (В млосій тузі до моря розквітлого день Нижче й нижче схилятися буде. - «Полінезійці»; Вік героїв величний надходить, І щоночі на небі мечі. І щоночі за обрієм чорним Стогнуть кроки - залізо і мідь. - «Все бурхливіші крила негоди»; Давно ріка вернула в береги. Давно нора засипалася в кручі... - «Люкреція» );
прийменники (Від води обважніла зелень, Від проміння - брунатне тіло. - «Племя»; На ясність дум. На маєстат чола. На стіл просторий і розкриту книгу - «Робітня»);
сполучники (Щоб жовкли жіночі лиця, Щоб важчали їх убори. Щоб вогкі і плідні лона Були, як сакви порожні - «Пророк»);
частки (Не сняться літа дитинні, Не ма- ряться дні юнацькі. - «Пророк»);
вигуки (О здорові, бадьорі боги, О співці Ілі- ади нової! - «Нова Троя»).
Лексичний повтор представлений повторенням не лише слів, а й словоформ:
Вечір. Я дивлюсь на сині скелі.
Злотне небо сперлося на скелі.
Ззаду плещуть вогнища веселі.
Вколо вогнищ друзі, теж веселі.
Гей, чужі нездолані долини!
В'ється дим і плине в бік долини.
Так назавтра й ми туди поплинем.
«Вечір. Я дивлюсь на сині скелі.»
Відзначимо й те, що повтор відіграє важливу роль у визначенні опорних слів-концептів, у виокремленні домінантних тематичних полів. Так у поемі «Незнаному воякові», ключові лексеми «Держава», «Нація» є мовно-естетичними знаками нашої національної культури. Такий невипадковий добір слів якраз виявляв менталітет митця. Тому й не дивно, що лексема «Держава» свого часу була вилучена німецькою цензурою з твору [8, с. 173].
Матеріал проведеного дослідження засвідчує, що поезія Олега Ольжича насичена повторами різних видів, що базуються на всіх мовних рівнях. Окрім лексичного повтору, зустрічаємо і фонетичний (повтор однакових звуків, складів). Звуковий повтор відіграє важливу роль у розкритті логічного, емоційного, вольового смислів висловлюваного і виступає як мовний засіб вираження цілеспрямованої експресії ліричного героя. Він може реалізуватися як експресивний або апелятивний засіб:
1.Ріки знов увійшли в береги,
І у надрах борня заніміла.
Молоді, повнокровні боги
Ухопились земного кормила.(«Нова Троя»)
2.Дванадцять літ кривавилась земля І сціпеніла, ствердла на каміння.
І застелило спалені поля Непокориме покоління.
До перс закляклих, просячи тепла,
Тулили марно немовлята лиця.
Проте їм чорне лоно віддала Доба жорстока, як вовчиця. («Брати») Звертаючись до фоносимволіки, можна стверджувати наступне: повторений звук р у першому прикладі символізує рух, рішучість (але не трагізм!) при створенні нової Трої. А внаслідок алітерації звуків л, л у другому випадку автор підкреслює почуття холоду, владності та суворості в означуваний період. Тож варто погодитись зі Світланою Єрмоленко, яка зазначає, що «актуалізація звукової і водночас семантичної глибини слова - характерна ознака ідіостилю Ольжича» [2, с. 13].
Як засіб звукової виразності, що конкретизує акустичне сприймання явища або його ознаки, застосовує митець повтор звуконаслідувальних слів. Наприклад, таке слово є частиною складного безсполучникового речення у вірші «Нічний напад (джаз)»:
Гах! Вже чути дим веселих огнищ,
Вже лунають співи очманілі!
В нас криві ножі, блискучі списи,
Білі знаки бойові на тілі...
Гах! Як нагло увірвуться співи,
Як забється бубон з переляку!
В нас криві ножі, блискучі списи,
Білі знаки бойові на тілі.
Синтаксичний повтор у наведеній поезії репрезентує також анафора «В нас криві ножі, блискучі списи, Білі знаки бойові на тілі». До речі, анафор (повторів на початку рядка) та епіфор (повторів наприкінці рядка) в досліджуваних творах чимало:
Легко і ясно лежати з пробитими грудьми В травах поплутаних, в росах на вогкій землі. Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний.
Брови розкинулись вільно на рівнім чолі.
Шкуру й волосся нам теж переситила барва.
Риси суворі на видах врізьбили бої....
Легко і ясно лежати в поплутаних травах...
Трави і квіти візьмуть собі барви мої («Легко і ясно»).
Похмурий день зачаївся в тумані.
Над бродом ржуть, полохаючись, коні.
Мій меч бринить, та чую, що на грані
Мене не зрадять крицеві долоні.
Хай Анти ждуть за річкою в тумані,
Мене не зрадять крицеві долоні.
І тільки образ дорогий на грані
Не осінить мої гарячі скроні («Готи»).
Отже, різного рівня мовний повтор є семантико-стилістичною домінантою у поезіях Олега Ольжича, і виконує він такі функції: композиційну, номінативно-експресивну та архітектонічну (функцію зв'язку фрагментів тексту в єдине ціле). А це, певним чином, представляє митця не просто як поета-неокласика, а як сповідальника культу сили волі та боротьби.
ольжич повтор стилістичний поезія
Список літератури
1.Бублейник Л. Поетичне слово Олега Ольжича // Культура мови / <https://clck.yandex.ru/redir/dv/*data=ur> l%3Dhttp%253A%252F%252Fkulturamovy.univ.kiev.ua%252FKM%252Fpdfs%252FMagazine57-58-
2.Єрмоленко С. Мовотворчість Олега Ольжича // Дивослово. - 1998. - № 10. - С. 10-13.
3.Левицький В. Звуковий символізм: основні поняття, ідеї, результати / В. Левицький // Мовознавство. - 1993. - № 1.
4.Олег Ольжич. Цитаделя духу. - Братислава-Пряшів-Лондон, 1991. - 239 с.
5.Ольжич О. Незнаному воякові. Заповідане живим. - К., 1994 - 432 с.
6.Потебня А. Из записок по русской грамматике. - М., 1968. - Т.3. - 551 с.
7.Синиця І.А. Лексичний повтор як засіб реалізації семантичної звязності тексту / І.А. Синиця // Мовознавство. - 1994. - № 2-3. - С. 56-60.
8.Славутич Яр. Розстріляна муза. - К., 1992. - 184 с.
9.Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін.]. - [2-ге вид., випр. і доп.]. - К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. Бажана, 2004. - 824 с.
10.Марія Пентилюк. Традиційність і новаторство ідіостилю Олега Ольжича / Просвіта Херсонщини. Режим доступу:<http://prosvilib.ipsys.net/visnik-tavriyskoyi-fundaciyi-vipusk-2/mariya-pentilyuk-tradiciynist-i-no->vatorstvo-idiostilyu-olega#ixzz3fGu9gJ7q