Метафора в міждисциплінарній парадигмі: методологічний аспект
Метафора в міждисциплінарній парадигмі: методологічний аспект
Постановка проблеми. У сучасній науці відбувається становлення нової наукової парадигми на підставі використання нових понять і нових методів дослідження. Цей процес характеризується стиранням міждисциплінарних меж та постійним зростанням креативно-інтерпретаційної діяльності вчених шляхом створення нових світоглядно-методологічних настанов наукового пізнання, яке виводить гуманітарні методи й терміни на загальнонаукові позиції. Одним із центральних понять у сучасній науковій парадигмі вважають метафору, що зумовлено проникненням метафори до сфер науки, повязаних з процесами пізнання та мислення. Мова науки стає інструментом вербалізації процесу виведення наукового знання, засобом комунікації в науковій сфері діяльності суспільства, а метафора в цьому процесі розглядається як універсальний інструмент пізнання світу. Це, своєю чергою, веде до інтеграції наукового знання в напрямі методологічної універсальності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У численних працях, присвячених дослідженню різних аспектів метафори, неодноразово зазначалося, що науковий інтерес до метафори сприяв взаємодії різних напрямів наукової думки, їх консолідації (О.Е. Акимов, Н.Д. Арутюнова, М.С. Каган, М.А. Кузьміна, О.Н. Лагута, С.А. Панкратова, Д.П. Шапран, Л.І. Шрагіна та ін.). Величезний потік робіт про метафору сьогодні повязується з її роллю в процесах смислоутворення та дескрипцією метафоричних новотворів у найрізноманітніших сферах науки й культури, включаючи музику та математику. Кожна галузь науки ставить перед собою різні завдання, вивчення метафори здійснюється в різних аспектах, за допомогою різного наукового апарату.
О.М. Лагута, конкретизуючи й розмежовуючи предметний зміст метафоричних досліджень, виділяє: 1) філософську метафорологію, де розглядається розмежування буквального й метафоричного значень, співвідношення метафори та понятійної системи; 2) логічну метафорологію, що вирішує два питання: референціональне та феноменологічне; 3) психологічну метафорологію, що розглядає проблеми розуміння метафори різними категоріями людей залежно від віку, статі, професії тощо; 4) власне лінгвістичну метафорологію, в основу якої покладено структурно-семантичний, асоціативно-когнітивний та інтерпретаційний підхід до аналізу метафори [10].
Л.М. Алексєєва, зважаючи на взаємозвязок буквального й метафоричного значення тієї чи іншої концепції метафори, виділяє в наявних теоріях 4 основних напрями: 1) концепції, серед яких центральне місце займає нове, переносне значення слова природної мови; 2) концепції, що встановлюють спільність між прямим та переносним значенням; 3) концепції, що утверджують доцільність вивчення лише старого (прямого) значення слова як основи створення переносного значення слова; 4) «парадоксальні» концепції, що розглядають семантичну схожість референтів як їхню несхожість - когнітивні та психолінгвістичні аспекти вивчення метафори [2, с. 34].
Вдалою спробою комплексного підходу до аналізу наукової метафори, яка поєднала когнітивний, культурологічний і семантичний напрям є загальна семіотична концепція метафори Г.С. Баранова, який трактує метафору як «модельно-символічну знакову систему» [4, с. 101] і доводить, що семіотична концепція намагається на базі семіотики як інтеграційної теорії семіозису узагальнити результати, досягнуті синтактикою, семантикою, прагматикою та когнітологією [4, с. 85].
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Актуальною залишається потреба в комплексному міждисциплінарному вивченні особливостей метафори, оскільки наявні дослідження, попри свою численність, або мають фрагментарний характер, або являють собою спеціалізований, певною мірою однобічний, розгляд проблеми. Необхідність міждисциплінарного аналізу метафори диктується комплексним характером цього феномену, виходячи насамперед з комплексності людської свідомості, яку не можна віднести виключно до раціональних чи чуттєво-образних структур.
Мета статті. Головною метою цієї роботи є дослідження метафори як універсального методологічного інструменту когнітивного процесу на основі інтегрування й узагальнення особливостей її інтерпретації в міждисциплінарній парадигмі.
Виклад основного матеріалу. У науці на першому плані, безумовно, стоїть раціональна сфера з її логічними структурами мислення, однак лише в поєднанні з емоційно-чуттєвими складовими воно утворює цілісну структуру, де метафорі відведено роль внутрішнього інтегрувального механізму, який поєднує весь комплекс людської свідомості. Як свого часу зазначав М.С. Каган, на міждисциплінарному рівні «декілька дисциплін, звернених до вивчення загального обєкта, в процесі комплексного дослідження обмінюються інформацією, знаходячи можливість переведення мови кожної з них на мову інших» [8, с. 28].
Сучасна наука, описуючи різноманітні процеси, поряд з використанням звичайних буквальних виразів удається до «залучення ймовірнісних міркувань» [14]. У точці поєднання цих двох понятійних схем і зароджується метафора, а, як відомо, представлення одного за допомогою іншого і є невідємною складовою та головною ознакоюнаукового методу. У своїх засадничих принципах наука єдина, а її єдність повязана з єдністю та цілісністю всього у світі, і саме метафора виступає тим «ключем, який відчиняє всі потаємні двері свідомості і, в той же час, містком, що дозволяє перейти через наукову однодисциплінарність» [10, с. 32]. Такий спосіб пізнання М. Розов називає «шляхом методологічного мислення, шляхом метафор і категоріальних програм, що дозволяє запозичувати досвід віддалених галузей знання» [16, с. 15].
Метафора постає гносеологічним інструментом, за допомогою якого опосередковується перехід до нового знання, встановлюється схоже, аналогічне, близьке до вже відомого, у звязку з чим методологічне мислення можна розглядати як тотожне метафоричному мисленню. Метафора стає засобом методологічного обєднання наук, що й пояснює широку представленість її в сучасній мові науки. Цей принцип став загальнонауковим, фундаментальним, а вчені різних наукових сфер звертаються до розуміння та класифікації нових фактів за допомогою тих схем, образів і цілих парадигм з інших наук, осмислення яких відбувається метафорично.
Розглянемо загальні закономірності, які допоможуть отримати цілісну картину появи та функціонування метафор-термінів, якими послуговується мова сучасної науки.
Першою такою закономірністю можемо вважати універсальність метафори, на якій наголошував ще О. Потебня, стверджучи, що метафоричність є повсякчасною властивістю мови, і перекладати ми можемо лише з метафори на метафору [15, с. 434]. Універсальність метафори можемо розглянути відповідно до певних функцій, виконуваних нею. Безперечно, пріоритетними в науковому дискурсі є пізнавальна та евристична, завдяки яким осмислюється новий обєкт дослідження на підставі знань про інші типи обєктів, а метафора дозволяє автору сформулювати своє відкриття, а користувачеві - зрозуміти новизну та створювати власні інтерпретації його розуміння. Аналіз названих функцій в науковій літературі представлений дуже широко.
Варто також звернутися до адаптаційної функції, яка виявляється в тому, що в процесі пізнавальної діяльності людина пристосовується до мінливих навколишніх умов, а мова забезпечує нас метафорами, необхідними для освоєння потоку нової інформації. Такої думки дотримується Ю. Манін, автор відомої книги «Математика як метафора», у якій він постулює: «Математична теорія - це запрошення до побудови працюючих моделей. Математична метафора - це запрошення до роздуму про те, що ми знаємо. У статистичних дослідженнях у суспільних науках статус частенько коливається між моделлю та метафорою» [11, с. 35].
Визначивши поняття універсальності метафори як засадниче, що зумовлено не лише специфікою пізнавальної діяльності людини, а й характером сучасної науки, яка припускає певну апроксимацію методів та висновків досліджень, можемо ще раз наголосити на статусі метафори як компоненті наукового мислення й методології. З універсальності метафори можемо вивести також таку її закономірність, закладену в самійприроді метафори, як стереотипність, яка дозволяє співвимірювати нове з певними життєвими еталонами, які вже склалися й існують в людському досвіді. Таким чином прискорюється процес засвоєння нового досвіду.
Зважаючи на те, що в основу метафоричного перенесення покладено когнітивний механізм перекатегоризації, тобто свідомого чи несвідомого переведення якогось обєкта думки з однієї семіотичної рубрики до іншої, наступною закономірністю можемо вважати концептуальну категоризацію, що є способом структурування власного світу. Поява її зумовлена можливістю розвитку певних структур і зон мозку, здатністю до категоризації складових колишнього досвіду. Доречною тут вважаємо думку О. Зубкової [6; 7], яка знову ж таки називає джерелом концептуальної категоризації семіотичну категоризацію, яка формується в семіотичній карті й набуває чітких рис у просторі концепту. Семіотична кате - горизація визначає обєкти, предмети та явища навколишнього світу, завдяки чому індивід має здатність формувати уявлення про предмет, не маючи його в зоні зорового сприйняття.
Ще однією закономірністю метафори можемо вважати здатність її до структурування когнітивної діяльності людини. Полягає вона в тому, що людина, постійно змінюючи умови свого життя, засвоюючи потоки нової інформації, користується метафорами для оброблення, структурування інформації, не лише формуючи уявлення про обєкти пізнання, а й визначаючи спосіб мислення. Так метафори відіграють вирішальну роль у процесі реорганізації наукового знання, тобто такої структуризації, яка зводиться до нескінченного введення термінів, понять та методів.
Визначальною закономірністю метафори вважаємо також здатність її до трансформації, що спричиняє розширення наукового знання в цілому, оскільки метафора виступає основним засобом переведення знання з однієї галузі до іншої. Трансформаційний характер метафори можна пояснити наявністю в субєкта потреби до інтерпретації: «Своєрідність метафоричної думки полягає в тому, що вона є формою взаємодії двох автономних типів мислення - концептуального та візуального» [5, с. 11].
Зважаючи на те, що метафора виступає посередником між емпіричним досвідом та мисленням і здатна синтезувати як образи, так і поняття, у ній можна виявити зворотні трансформації: від образу до поняття й від поняття до образу. Таким чином, метафори можуть переходити з розряду вербальних у розряд невербальних і навпаки, звідси можемо говорити про 2 види трансформацій: вербальних і невербальних, а саму метафору можна представити як вербально-не - вербальну форму репрезентації знання.
Таким чином у свідомості відбувається нівеляція ознаки конкретного концепту, «підлаштування» певних елементів під метафоричний образ. Так, наприклад, концептосфера маркетингу, маючи інтегративний характер, охоплює різноманітні ділянки людської діяльності та репрезентує досвід не тільки в галузі купівлі-продажу, а й безпосередньо повязана з соціологією, психологією, філософією, культурою, побутом, способом життя тощо, що, в свою чергу, розкриває широкі можливості для зіставлень і аналогій. Орієнтуючись на різні концептуальні сфери та культурні стереотипи суспільного життя у виборі термінологічної назви, її творці включають новий обєкт у науковий контекст шляхом розкриття його суттєвих властивостей образно-мовними засобами (наприклад, ефект канібалізму, дикий маркетинг, ефект стадності та ін.). Основу метафори складають аналогії, які дають нам можливість побачити певний предмет або ідею через призму іншого предмета або ідеї, що дозволяє застосувати знання й досвід, набуті в одній сфері, для вирішення проблем в іншій сфері. Саме таким чином здійснюється поширення знань від однієї наукової парадигми до іншої, красномовною ілюстрацією до чого є явище ретермінологізації.
Висновки і пропозиції. Метафори сприяють запозиченню методологічних та методичних прийомів з одних наук і поширенню їх на широке коло інших як загальнонаукових принципів, збагачуючи при цьому методологічно-методичний арсенал та відкриваючи нові аспекти досліджень.
5.Через призму метафор моделюються наукові процеси та явища, тому вважаємо перспективним подальший розгляд загальних тенденцій використання метафори в науці, що допоможе зясувати критерії методологічно ефективної метафоризації як одного з методів наукового пізнання.
Список літератури
метафора науковий пізнання термін
1.Акимов О.Е. Конструктивная математика / О.Е. Акимов. - М.: Изд. Акимова, 2005. - 294 с.
2.Алексеева Л.М. Метафорическое терминопорождение и функции терминов в тексте Текст.: дисс. докт. фи - лол. наук / Л.М. Алексеева. - Пермь: Перм. гос. ун-т, 1998. - 357 с.
3.Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д. Арутюнова. - М.: Изд-во «Языки русской культуры», 1999. - 896 с.
4.Баранов Г.С. Научная метафора: модельно-семиотический подход. Часть I Текст / Г.С. Баранов. - Кемерово: Кузбассвузиздат, 1992. - 112 с.
.Баранов Г.С. Роль метафоры в теоретическом познании и репрезентация социальной реальности: Автореф. дис. доктора филос. наук. - Новосибирск, 1994.
7.Зубкова О.С. Некоторые когнитивные аспекты формирования метафоры / О.С. Зубкова // Ученые записки. Электронный научный журнал Курского государственного университета. 2010. №2 (14) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Зубкова О.С. Условия возникновения метафоры / О.С. Зубкова // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского, 2011. - №5 (1). - С. 306-312.
.Каган М.С. Взаимоотношение наук, искусств и философии как историко-культурная проблема / М.С. Каган // Гуманитарий. Ежегодник. - №1. - СПб, «Петрополис», 1995. - С. 14-28.
.Кузьмина М.А. Метафора как элемент методологии современного научного познания / М.А. Кузьмина // СОЦИС - Социологические исследования, 2006. - №2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">11.Лагута О.Н. Метафорология: теоретические аспекты. В 2 ч. Часть 1 / О.Н. Лагута. - Новосибирск, НГУ, 2003. - 114 с.
12.Манин Ю.И. Математика как метафора / Ю.И. Манин. - М.: МЦНМО, 2008. - 400 с.
.Нёт В. Текст как пространство / В. Нёт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Панкратова С.А. Когнитивно-семантические аспекты метафорического моделирования / С.А. Панкратова // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. - 2009. - №87 [Електронний ресурс]. - ИКЬ: #"justify">.Пригожин И. Порядок из хаоса / И. Пригожин, И. Стенгерс [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Потебня А.А. Эстетика и поэтика / А.А. Потебня. - М., 1976. - 616 с.
.Розов М.А. Методологическое мышление и задачи университетского образования / М.А. Розов // Философский факультет, 2000. - №1. - С. 5-17.
.Сысолятина О.Н. Вербальные и невербальные формы репрезентации знания / О.Н. Сысолятина // Дис. канд. филос. н. - Киров, 2004.
.Шапран Д.П. Функціонально-когнітивні аспекти в термінології маркетингу / Д.П. Шапран // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем. Вип. 12. - Кривий Ріг, ДонНУЕТ, 2016. - С. 65-73.
.Шрагина Л.И. Метафоричность как интегративный показатель креативности [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bib.convdocs.org/v15619