Впровадження інклюзивного туризму в соціально-реабілітаційну систему України

  • Вид работы:
    Статья
  • Предмет:
    Социология
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    10,32 Кб
  • Опубликовано:
    2017-08-18
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Впровадження інклюзивного туризму в соціально-реабілітаційну систему України















Впровадження інклюзивного туризму в соціально-реабілітаційну систему України


Бєлоусова Н.В.

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Анотація

Досліджено проблему впровадження інклюзивного туризму в систему соціальної реабілітації і туристичного обслуговування в Україні. Визначена морфологія термінів і понять, повязаних з інклюзією. Розглянута науково-дослідна база з інклюзивного туризму. Проведена оцінка сучасного стану соціальної адаптації людей з інвалідністю в Україні та за кордоном. Запропоновані перспективні шляхи у вирішенні проблеми адаптації людей в Україні з різним рівнем інклюзії.

Ключові слова: інклюзія, інклюзивний туризм, туризм для усіх, доступний туризм, туризм для інвалідів, безбарєрний туризм.

інклюзивний реабілітація туристичний інвалідність

Постановка проблеми. Інвалідність є соціальний феномен у світі, уникнути якого не може жодне суспільство і кожна держава, відповідно до рівня свого розвитку, пріоритетів та можливостей, формує соціальну та економічну політику щодо інвалідів. Особливістю останніх 3 років є тенденція значного зростання чисельності інвалідів у світі, яка наближається до 10 млн. чоловік (близько 7% населення світу) і продовжує зростати.

Відомо, що термін «інклюзивний туризм» на цей час не є остаточним ні в науці, ні в практиці. Таке явище визначається також як «туризм для усіх» (tourism for all), «доступний туризм» (accessible tourism), «туризм для інвалідів», «ін- ватуризм», «паратуризм», «безбарєрний туризм», «реабілітаційний туризм», «корекційно- навчальний туризм» та інші [7, с. 47-60]. У цілій низці сучасних досліджень застосовується термін «адаптивний туризм» [8]. Хоча ще у 1991 році на черговій сесії Генеральної Асамблеї Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО) була прийнята резолюція «Створення можливостей для туризму людям з обмеженими можливостями в девяності роки» (Creating Tourism Opportunities for Handicapped People in the Nineties), текст якої у подальшому (на 16-й сесії у 2005 р. у Да- карі, Сенегал) був оновлений і отримав назву «Туризм, доступний для усіх» (Accessible tourism for all). Остаточно даний термін був закріплений у 2009 році на 18-й сесії Генеральної Асамблеї ЮНВТО в Астані (Казахстан) у «Декларації по спрощенню туристських подорожей», в якій країнам - членам ЮНВТО пропонувалось (рекомендувалось) створити на території своїх країн туристичні обєкти та установи доступними для людей з обмеженими можливостями здоровя, публікувати чітку та доступну інформацію про існуючи служби прийому для них, а також про проблеми, з якими вони можуть стикнутися під час подорожі.

Враховуючи максимальну подібність термінів «інклюзивний туризм» та «туризм, доступний для усіх», можна висловити думку про те, що ці терміни є син омічними, а термін «адаптивний туризм» відображає цільову направленість туристичної діяльності для осіб з особливими потребами в туристичних і сервісних послугах. Такий підхід дає змогу розглядати «адаптивний туризм» як можливість застосування його у вигляді туристичних подорожей в природному середовищі.

А ось термін «безбарєрний туризм» відображає ступінь обєктів показу, можливостей туристичної інфраструктури та застосовується, як правило, до місцевого туризму або екскурсійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вже тривалий час проблеми інклюзії розглядають науковці як ближнього зарубіжжя, так і закордонні фахівці різних галузей та наукових напрямів. Наприклад, Російська наукова школа пропонує низку науково-дослідних робіт, які висвітлюють проблеми теоретичного обґрунтування та практичного застосування методів, методик, напрацювань, повязаних з інклюзивним туризмом, в яких туризм виступає як доступне, без барєрне середовище у напрямі адаптації інвалідів. До них відносяться: Сеселкин А.С., Махов А.С., Чепик В.Д., які всебічно висвітлюють проблеми розвитку інклюзивного туризму, Бавель- ский А.Д. характеризує доступне середовище як фактор розвитку та безпеки без барєрного туризму, Межова Л.А. пропонує розглянути теорію та практику організації інклюзивного туризму в Росії, Середа Н.Д. розглядає розвиток інклюзивного туризму регіонально (на прикладі Вологодської області Росії).

Протягом останнього десятиліття вітчизняні науковці, зокрема, С. Богданов, Г. Гаврюшенко, А. Колупаєва, Н. Найда, Н. Софій, І. Ярмощук та ін., присвячують свої праці дослідженням проблеми залучення осіб з особливими потребами до навчання в освітні закладах, їх реабілітації та соціалізації до суспільних норм.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Якщо в соціальній сфері України для людей з певними фізичними обмеженнями обєкти відвідування вже більш-менш пристосовані, то питання відпочинку відновлення фізичних, психологічних, духовних сил ще стоїть на черзі вирішення. Одним з найбільш доступних видів реабілітації може бути туристична сфера.

Формулювання мети статті. Поняття «Туризм, доступний для всіх» офіційно закріплене в міжнародних нормативно-правових актах. Тому, інклюзивний туризм (фр. Inclusif - включає в себе, лат. Include - роблю висновок, включаю) необхідно розглядати як процес розвитку туризму, який має на увазі доступність туризму для всіх, в плані пристосування інфраструктури туристичних центрів і обєктів туристського показу до різних потреб усіх людей, в тому числі, інвалідів, людей похилого віку, їх опікунів і членів сімей, людей з тимчасовими обмеженими можливостями, сімей з маленькими дітьми. А враховуючи військові дії на сході України, до загального списку людей з фізичними вадами додаються військові, а також мирне населення, діти, які зазнали психологічних травм.

В Україні, вкрай рідко порушуються питання, повязані з їх життям, побутом, а тим більше - відпочинком. Мало хто вірить, що цей відпочинок може бути активним.

Тому, метою даної статті - розглянути туризм, як один з методів соціальної реабілітації саме в Україні, який може докорінно змінити життя інваліда, наповнити його сенсом, розширити уявлення про навколишній світ, сприяти адаптації людей з інклюзією.

Викладення основного матеріалу. Інклюзивний (інвалідний) туризм - як вид рекреаційного туризму, розрахований на людей з обмеженими фізичними можливостями, з врахуванням вільного часу, мети відпочинку, фінансового забезпечення реабілітантів, ступеня інклюзії тощо. Для багатьох країн світу цей вид туризму є найбільш поширеним і масовим.

Розглядаючи проблеми інклюзивного туризму можна констатувати його виключну важливість для соціальної і фізичної реабілітації осіб з обмеженими можливостями здоровя. Особливістю туризму, як засобу реабілітації і пізнанняоточуючого середовища є його широкий діапазон практично усіх видів соціальної і фізичної реабілітації, що може бути представлено у вигляді наступної моделі (Таблиця 1).

Таблиця 1 Модель соціальної і фізичної реабілітації осіб з обмеженими можливостями здоровя засобами інклюзивного туризму

Інклюзивний туризм необхідно сприймати як туризм, доступний для всіх, незалежно від постійних або тимчасових обмежень фізичних можливостей, і це, перш за все, соціальна інтеграція. Так вважає Скотт Райан, один з пропагандистів і основоположників «доступного туризму».

Цей ринок поки важко назвати масовим навіть за кордоном. Однією з причин низького попиту експерти називають страх і неминучий дискомфорт, обумовлений обмеженими можливостями пересування або когнітивних здібностей у людей з порушеннями зору, слуху, а також вузьке розуміння самого терміна «доступний туризм» і плутанини навколо цього поняття.

В основі Концепції інклюзивної туризму, яка передбачає подорож по всьому світу, є універсальний дизайн, сім принципів якого були сформульовані і реалізовані більше 30 років тому під керівництвом архітектора-візочника Рона Мейса з колегами в Державному Університеті Північної Кароліни. Ці принципи лягли в основу соціальної реабілітації, в тому числі в розбудову системи інклюзивного туризму країн європейського, азійського та американського туристичних регіонів.

Ще 7-8 років тому можна було знайти інформацію тільки про спеціалізовані реабілітаційні центри «для гостей на візках», а піктограму «доступності» для гостей на візках - можна було побачити поруч з назвою лише на декількох курортах. Тепер, в описі готелів світових курортів є блоки: номера для інвалідів-візочників, для гостей на візках і навіть ... для людей з недугами.

І все ж таки, зарубіжні експерти, в першу чергу, говорять про недостатність інформування зацікавленої аудиторії. Існуючу інформацію важко знайти, оскільки вона часто розосереджена по різних сайтах: готелів, туркомпаній, асоціацій інвалідів.

Тому, як однією з першочергових задач є:

-обєднання основних послуг, повязаних з реабілітацією та відпочинком людей з інклюзією, в один інформаційний блок;

-паралельно з медичним обслуговуванням пропонувати перелік послуг, які б сприяли розширенню кругозору людини з інклюзією, відновленню її духовних сил або душевного спокою, допомагало наповнити життя людини новим змістом і сенсом;

-пристосування людини-інваліда до звичайного життя в незвичайних умовах.

Що стосується наявності природно-ресурсного потенціалу України, то достатньо згадати, що наша країна має потужний природно-реабілітаційний фонд з низкою цікавих обєктів істори- ко-культурної спадщини, якими не кожна країна світу може похизуватись. Але рівень надання послуг людям з інвалідністю, їх можливістю адаптуватись до соціуму в різний спосіб, залишається нагальною проблемою загальнодержавного рівня.

Виділимо наступні фактори, які обмежують або впливають на можливість організації інклюзивного туризму в Україні [5, с. 85-95]:

1.Фізичний стан потенційних туристів (інвалідність, обмежена дієздатність).

2.Матеріальне положення потенційних туристів (фінансова неспроможність для здійснення подорожей).

3.Неподоланні транспорті складові туристичної подорожі (відсутність спеціалізованих автобусів, спеціально пристосованих місць у залізничному транспорті тощо).

4.Зависокі ціни на засоби спеціального розміщення людей з інклюзією.

5.Наявність бюрократичних перепон (наприклад, складності процедур

оформлення віз для закордонних подорожей).

6.Відсутність або низький рівень соціальної підтримки туризму та відпочинку для людей з інвалідністю.

7.Проблема слабкого інформаційного поля та інформованості людей з інвалідністю, відносно отримання необхідного або бажаного туристичного продукту, слабкий розвиток маркетингу.

8.Обмеженість набору туристських послуг і туристських дестинацій, які пропонуються та є доступними для осіб з обмеженими можливостями здоровя.

Для вирішення перелічених проблем може бути запропонований наступний комплекс заходів:

1.Створення транспортної і гостьової структури інклюзивного туризму, яка буде включати обладнання аеропортів, залізничних і автовокзалів, вагонів і автобусів, спеціальних стоянки, підйомники, траволатори, наявність спеціальних засобів у готельних номерах.

2.Розвиток медичного туризму, мережі лікувально-оздоровчих закладів, завдяки яким люди з обмеженими фізичними можливостями зможуть поліпшити своє самопочуття та підвищити свої можливості подорожувати.

3.Розвиток соціального туризму, підтримка туристської активності населення з невисоким рівнем доходів, заохочення сімейного та поза сезонного туризму.

4.Будівництво та удосконалення доріг, транспортних засобів, удосконалення системи продажу білетів. Розвиток системи конкуруючих між собою видів транспорту - залізничного, повітряного, водного, транспортних компаній, організація чартерних перевозок пасажирів.

5.Розширення мережі готелів, заохочення їх будівництво через податкові послаблення власників цих фізичних і юридичних осіб, наприклад, звільнення готелю від податку терміном на пять років після вводу в роботу.

6.Прийняття державної програми з розвитку соціального туризму, доступного для всіх.

7.Розвиток системи інформаційного забезпечення про туристсько-екскурсійні послуги, доступні для інвалідів.

8.Розширення турфірмами та туроператорами спектра послуг, формування туристських дестинацій, згідно з потребами певних груп населення.

Тепер, для досягнення першочергових завдань необхідно почати з основного - з переосмислення ролі людей - інвалідів в нашому суспільстві, їх можливостей і потенціалу. А головне, мабуть, не сприймати їх як непотрібний або відпрацьований біоресурс.

Висновки та перспективи

Проблеми розвитку інклюзивного туризму в Україні пояснюються повільним зростанням технічних і організаційних можливостей (створення доступного середовища, інформаційне забезпечення,диверсифікація програм обслуговування тощо) для інвалідів та осіб з обмеженими можливостями здоровя самостійно рухатись, користуватись різними туристичними, рекреаційними, екскурсійними послугами та обладнанням в рамках туристичної діяльності по всім або майже по всім туристичним дестинаціям.

Оцінка перспектив розвитку туризму для реабілітації інвалідів на коротко і довго строкову перспективу - головне пріоритетне завдання для людей різних напрямів і фаху: медиків, педагогів, психологів, представників соціальної та туристичної сфери, керівництва областей України, а також представників депутатського корпусу країни.

Для вирішення окреслених проблем необхідна більш тісна міжвідомча координація в реалізації профільних державних програм загалом і на регіональному рівні зокрема. Що стосується регіонального рівня, то необхідно створити алгоритм реалізації стратегії розвитку інклюзивного туризму подібно тому, як це відбувається на рівні адаптивного спорту [2, с. 95-100] з урахуванням особливостей вимог до комплексних програм соціальної і фізичної реабілітації осіб з обмеженими можливостями здоровя для різних нозологічних груп [3, с. 52-56; 4, с. 120-124].

Список літератури

1.Заярнюк О.В. Соціальний захист уразливих верств населення: вітчизняний та зарубіжний досвід / О.В. За- ярнюк / / Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Серія «Економічні науки». - Кіровоград : КНТУ. - 2004. - Вип. 6. - С. 131-134.

2.Махов, А.С. Алгоритм разработки и реализации стратегии развития адаптивного спорта на региональном уровне / А.С. Махов, О.Н. Степанова // Учёные записки университета имени П.Ф. Лесгафта. - 2013. - № 4(98). - С. 95-100.

3.Махов, А.С. Оценка эффективности формирования мотивации к занятиям физическими упражнениями и спортом у людей с инвалидностью / А.С. Махов // Вестник спортивной науки. - 2012. - № 3. - С. 52-56.

4.Махов, А. С. Психолого-педагогические особенности мотивации к занятиям спортом у лиц с нарушением зрения / А.С. Махов // Вестник Чувашского государственного педагогического университета им. И.Я. Яковлева. - 2013. - № 1 (77). - Часть 2. - С. 120-124.

5.Рассохина, Т.В. Проблемы оценки системы развития туризма в туристской дестинации / Т.В. Рассохина, А. И. Сесёлкин // Вестник университета (ГУУ). - 2013. - № 1. - С. 85-95.

7. Sereda N.D. (2013), Inclusive tourism in the Vologda region: needs and opportunities, the Development of tourism: increasing the efficiency of use of potential of territories: materials reg. scientific.-practical. conf. Vologda, 12 October 2012, ISEDT RAS, Vologda, pp. 47-60.

8.Sigida E.A. and Lukyanova I. E. (2015), Disability and tourism: need and accessibility, INFRA-M, Moscow.

Похожие работы на - Впровадження інклюзивного туризму в соціально-реабілітаційну систему України

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!