Когнітивні компоненти імені користувача мережі Інтернет
Когнітивні компоненти імені користувача мережі Інтернет
Шевченко М.Ю.
Донбаський державний педагогічний університет
У статті розглянуто поняття «концепт» та його когнітивні компоненти в імені користувача мережі Інтернет. Виділено основні концептосфери та конкретні концепти імен учасників Інтернет-спілкування. Автор формує свій погляд на явище концепту і ставить за мету репрезентацію когнітивних складових концепту. Не менш важливим є аналіз механізмів сприйняття і відтворення концептуальних складових за допомогою відповідних когнітивних моделей сприйняття і відтворення дійсності. Автором виділено основні концептосфери в масиві найменувань в мережі Інтернет.
Ключові слова: інтернет, комунікація, концепт, концептуалізація, когнітивна складова.
Сучасні лінгвістичні концепції характеризуються спробами виявити універсальний характер мови, яка здійснює звязок між людиною і позамовною дійсністю. Мова є засобом концептуалізації цієї реальності, створюючи мовленнєву картину світу [7, с. 20].
Постановка проблеми. Проблема, що розкривається статті - репрезентація концепту імені користувача мережі Інтернет, когнітивних складових концепту.
Мета статті. Ми формуємо свій погляд на явище концепту і ставимо за мету репрезентацію когнітивних складових концепту (оскільки в процесі концептуалізації дійсності беруть участь когнітивні структури, що становлять механізм складання концепту - ідеї), а також виявлення механізмів сприйняття і відтворення концептуальних складових за допомогою відповідних когнітивних моделей сприйняття і відтворення дійсності і виділення основних концептосфер в масиві найменувань в мережі Інтернет. І, нарешті, нашим завданням також є ілюстрація конкретних концептів учасників Інтернет-спілкування.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Термін концепт став активно вживатися в лінгвістиці з початку 90-х років XX століття. Вивченню концепту присвячені роботи Ю. С. Степанова [9], А. Вежбицкой [13], Дж. Лакофф [6], Г. Г. Слишкін [7-8], В. І. Карасика [3] і багатьох інших вчених.
Як відзначають С. Г. Воркачев, Г. В. Кусов, «концепт включає в себе, крім предметної віднесеності, всю комунікативно значиму інформацію», а саме: парадигматичні, синтагматичні та словотвірні звязки, прагматичну інформацію і «когнітивну память слова» - смислові характеристики мовленнєвого знаку, повязані з системою духовних цінностей носіїв мови. На сьогодні, термін концепт знаходить широке застосування в різних областях лінгвістичної науки, зокрема, він увійшов в понятійний апарат когнітивістики, семантики, лінгвокультурології. Звернення до когнітивних, психолінгвістичних наук в спробі виявити справжню природу такого мовного феномену, як ІК, і концепту, що репрезентується в ньому, обумовлено тим, що когнітивна теорія ґрунтується, крім мислення (свідомого його елемента), ще й на чуттєвому досвіді (тісно переплітається зі сферою уяви, емоцій, підсвідомого елементу мислення). Носій ІК втілює в своєму імені певну інформацію, часто ІК «емоційний» навіть зовні.
Виклад основного матеріалу. Концепт - одне з основних понять когнітивної лінгвістики, яке лежить в сфері мислення - оперування абстрактними символами і відноситься до символів, що співвідносяться із зовнішнім світом - тобто внутрішнім репрезентаціям індивіда зовнішньої реальності [8, с. 126]. Іншими словами, з урахуванням концепту лежить ідея і чуттєвий досвід індивіда.
Хронологічно, досліджуючи концепт, наука, рухаючись то в бік форми, то в бік змісту, звернулася до семантичної структурі явища, відмовившись від власне структурного підходу. Багато було зроблено Празьким лінгвістичним гуртком (60-і рр.), який працював у сфері номінації. На теорію номінації надалі спираються когнітивні дослідження Дж. Лакоффа, А. Вежбицькой та інших [6; 13], які внесли значний вклад в заснування і розвиток когнітивної науки, де основними поняттями стають категорії базового рівня - прототип, фрейм, модуль, гештальт, ідеалізована когнітивна модель (її типи) і концепт.
Одне з перших визначень концепту належить А. Вежбицькій: Концепт - це обєкт зі світу «Ідеальне», який має імя і відображає певні культурно зумовлені уявлення людини про світ та дійсність» [13, с. 24]. Найбільш адекватно відображає суть «культурного концепту» визначення Ю. С. Степанова (незважаючи на явну метафоричність): концепт - це свого роду «згусток культури у свідомості людини, у вигляді чого, культура входить в ментальний світ людини, той «пучок» уявлень, понять, знань, асоціацій [9, с. 31]. Не менш важливим, є визначення концепту, запропоноване В. В. Колесовим, згідно з яким, концепт постає в своїх змістовних формах як образ, поняття і символ [4, с. 52].
Як зазначає В. І. Карасик, «концепт включає предметно-образну, понятійну і ціннісну складові» [3, с. 127]. Центральним фактором, що робить концепт значущим, ми вважаємо ціннісну складову. Ступінь значущості визначається ступенем працездатності. Концепт не виникає нізвідки - він спочатку сприймається, засвоюється, «вихоплює» з дійсності, відправляється в память і зберігається в памяті (згадаємо фрейми, картотеку фреймів, що зберігаються в памяті), в цей же час концепт заломлюється в особистість, власне індивідуальним досвідом, змінюється, а потім відтворюється опредметнюється, починає жити в мовленнєвому середовищі.
Ми припускаємо, що складові концепту сприймаються і відтворюються за допомогою відповідних когнітивних моделей, а саме - образна складоває до концептуальною складовою, що відтворюється за допомогою образно-схематичною когнітивної моделі. Це просте засвоєння концептів дійсності за допомогою когнітивних схем, наприклад «добре - погано», «далеко -близько», «теплий - холодний» і образів «річка - блакитна стрічка» [3, с. 56]. Це так звана «базова концептуалізація», яка в процесі сприйняття дійсності, використовує прості схеми і образи [6, с. 40]. В. І. Карасик зводить понятійно-зворотній бік концепту до «цілісного узагальненого сліду» в памяті, повязаному з предметом дійсності [3, с. 127]. Йдеться про сприйнятих образів / предметах дійсності - в термінах когнітивних наук говорять про фрейми / сценаріях (предметів і ситуацій) дійсності і про прототипи - категоріях базового рівня.
Процес опису нових життєвих ситуацій відбувається не за рахунок вигадування нового, а відбувається в результаті використання вже існуючих зразків, в тому числі, і словотворчих моделей, в процесі активізації їх за аналогією. Прототипам нового найменування можуть відповідати кілька однотипних структурно-семантичних моделей, де має місце вбудовування аналогічних похідних в словотвірні ряди [2, с. 15].
Співвідносячи поняття «концепт» і «прототип», ми можемо припустити, що ядром кожної концептосфери є прототип - якийсь уявний образ, відомий серед інших членів категорії по його яскравішим, асоціативним ознакам. Саме ці більш яскраві, асоціативні ознаки в першу чергу сприймаються когнітивним апаратом індивіда.
Ми розглядаємо понятійну і образну сторони концепту як дві сторони, які відповідають за два різних етапи «існування» концепту - етап сприйняття і етап відтворення. На етапі відтворення найважливішою можна вважати понятійну сторону концепту, як припускає вже наявність будь-яких знань, уявлень, образів. І на етапі сприйняття більше значення має образна складова концепту, так як гештальтне сприйняття (ми сприймаємо світ цілісно, у взаємозвязку складових) передбачає сприйняття цілісного образу. Образ - це ще не поняття, це «пучки взаємодіючих ознак» [6, с. 76]. За подібну складову «відповідає» образно-схематична КМ.
Предметна сторона концепту може бути описана за допомогою таких понять, як фрейм і гештальт. Як зазначає, В. І. Карасик, «фрейми - моделі для вимірювання і опису знань, що зберігаються в памяті» [3]. Модулі опредметнюють фрейми в мові за допомогою гештальтного (цілісного) сприйняття дійсності. Лінгвістичний гештальт описаний в працях [6]. Ми розглядаємо лінгвістичний гештальт як спосіб співвіднесення форми і змісту; конкретно лінгвістичний гештальт виражений (може бути виражений), наприклад, стилістичними засобами, граматичними структурами або іншими категоріями мови.
Ми припускаємо, що ті способи співвіднесення значення і форми, які ми спостерігаємо в ЙП, а саме - метафора, метонімія, різноманітний перенесення значення (інші приклади гештальтного сприйняття - різноманітні стилістичні способи, такі, як голофразіс, повтор, епітет, перифраз, тавтологія, оксюморон) можна і слід називати гештальтного способом або гештальтом; прийти до таких висновків дозволяють роботи Дж. Лакофф, Ч. Филлмора, Е. Рош. Фрейми ж являють собою безпосередньо дані, поняття, уявлення і т. д., які перетворюються в нове значення шляхом зазначених різних способів. Відзначимо, що фрейм ми розуміємо як набір сутностей, організацію уявлень, структуру даних для представлення стереотипних уявлень [9, с. 234], а гештальт - як спосіб співвіднесення значень з формою. У мові фрейми опредметнюються або знаходять мовленнєву форму в структурі мови, деяких будівельних блоків-модулів (цими блоками-модулями є синтаксичні, лексичні, словотворчі структури). Наведемо приклади найменувань з імпліцированими ідеями, співвіднесені з фреймами. У фреймі Я хочу... - три крапки є покажчиком, що задає слот фрейму-кандидата «неприборканість бажань», Я хочу одружитися або Я хочу наречену - фреймовий слот «шлюб, одруження» (покажчик - одружитися, наречена). Наведемо приклади найменувань з імпліцированими ідеями, співвіднесені з фреймами. У фреймі Я хочу... - три крапки є покажчиком, що задає слот фрейму-кандидата «неприборканість бажань», Я хочу одружитися або Я хочу наречену - фреймовий слот «шлюб, одруження» (покажчик - одружитися, наречена).
Нам представляється обовязковою умовою для розкриття природи концепту звернення до етапу його сприйняття індивідом. Як в процесі відтворення концепту беруть участь когнітивні структури (фрейми прототипів дійсності, опредметуване у мові через модулі та лінгвістичні гештальти), так і в сприйнятті концептів беруть участь когнітивні структури - якісь когнітивні моделі сприйняття дійсності. Це так звані ідеалізовані когнітивні моделі (за термінологією Дж. Лакофф), або ІКМ.
імя користувач інтернет
Список літератури
1.Барабуля А. М. / Контекстуально-фреймова база реалізації конотації // Поліетичне середовище: культура, політика, освіта. Наук. зап. Луганського нац. пед. університету. А. М. Барабуля. Вип. 5. Т. 2. Луганськ: Альма-матер, 2004. С. 11-18.
.Демьянков В. З. Теория прототипов в семантике и прагматике языка // Структуры представления знаний в языке / Отв. ред. Кубрякова Е. С. / В. З. Демьянков. М.: ИНИОН РАН, 1994. С. 32-86.
.Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
.Колесов В. В. Ментальная характеристика слова в лексикологических трудах В. В. Виноградова / В. В. Колесов // Вестник МГУ. Сер. 9. Филология. 1995. № 3. С. 48-68.
.Краткий словарь когнитивных терминов / Кубрякова Е. С., Демьянков В. З., Панкрац Ю. Г., Лузина Л. Г. // Под общей ред. Е. С. Кубряковой. М.: Фил. фак: МГУ им. М. В. Ломоносова, 1996. 468 с.
.Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи. Что категории языка говорят нам о мышлении / Дж. Лакофф. М.: Языки славянской культуры, 2004. 876 с.
.Слышкин Г. Г. Дискурс и концепт (о лингвокультурном подходе к изучению дискурса) // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс / Г. Г. Слышкин Волгоград: Перемена, 2000. 341 с.
.Слышкин Г. Г. От текста к символу: лингвокультурные концепты прецедентных текстов в сознании и дискурсе / Г. Г. Слышкин. М.: Academia, 2000. 128 с.
.Степанов Ю. С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследования / Ю. С. Степанов.М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. 824 с.
.Фрумкина Р. М. Концепт, категория, прототип. Лингвистическая и экстралингвистическая семантика / Р. М. Фрумкина М.: Наука, 1992. С. 31.
.Fillmore С. J. Frame semantics // Linguistics in the morning calm: Selected papers from the SICOL / C. J. Fillmore 1981. Seoul, 1982. P. 111-137.
.Rosch E. Natural caregories // Cognitive psychology / E. Rosch. 1973. V. 4. Р. 328-350.
.Wierzbicka A. Cross-Cultural Pragmatics: The semantics of Human Interaction / А. Wierzbicka Berlin, N. Y. Mouton de Gruyter, 1991. 389 р.