Вікова структура дитячого населення Гетьманщини в другій половині ХVІІІ століття

Вікова структура дитячого населення Гетьманщини в другій половині ХVІІІ століття

Вікова структура дитячого населення Гетьманщини в другій половині ХУІІІ ст.

Ігор С.

Цікавість до вивчення історії дитинства у професійній історичній науці прокинулася ще близько ста років тому й періодично спалахувала, іноді, навіть переростала у своєрідну наукову моду, зокрема під впливом таких блискучих інтелектуальних провокацій, як, наприклад, відома книга Філіпа Ар’є (Philippe Ariès). Ця робота багато цитована й критикована, однак вона змусила багатьох авторів до аналогічних розвідок вже на власному матеріалі. Ріст кількості досліджень супроводжувався зростанням їх якості, і це різноманіття прекрасно показав американський історик Х’ю Каннінгем (HughCunningham) у спеціальному історіографічному есеї. Великий обшир фахових дітознавчих студій підтверджується й розлогими переліками спеціальних бібліографічних нарисів. Показово, що в таких розвідках широко застосовуються іс- торико-демографічні методики та відповідні дані. Це закономірно, оскільки саме вивчення різних аспектів народжуваності, смертності, вікової структури уможливило низку цікавих висновків про дитинство в домодерний час. У даній статті на матеріалах Гетьманщини автор прагне торкнутися тільки одного з багатьох можливих подібних аспектів - вікової структури дитячого населення. Йдеться передусім про прикладне завдання (котре є складовим майбутнього більшого дослідження) - встановлення чисельності дітей різного віку, а також спробу пояснення отриманих показників.

Основним джерелом дослідження є Генеральний опис 1765-1769 рр. - перепис населення і господарства Лівобережної України, що проводився у 1765-1769 роках за указом Катерини ІІ. Механізм проведення перепису, масштаби й зміст роблять його унікальним джерелом інформації для вивчення населення Лівобережжя другої половини XVIII ст. 969 книг опису зосереджують відомості про мешканців усіх полків. На думку вчених, він був найповнішим серед тих, що раніше проводилися в Гетьманщині. Для даного дослідження дане джерело цінне тим, що вперше, з поміж матеріалів світського обліку фіксує й дітей обох статей віком від кількох тижнів.

Я акцентую увагу на матеріалах Генерального опису сільського населення Стародубського полку. Це дасть змогу актуалізувати та розширити попереднє дослідження дитячого населення Стародуба - давнього полкового міста, економічного і адміністративного центру. Сільське населення буде аналізуватися за даними вибірки, котра включає мешканців вісімнадцяти сіл різних сотень полку. Для цього автор скористався чистовиками переписів, котрі локалізуються в Центральному державному історичному архіві України у м. Київ у фонді №» 57. Вони оформлені переважно у вигляді таблиці на звороті кожного аркуша і додатку до неї на лицевій стороні наступного. З лівого боку кожної таблиці записані:

номер двору, назва вулиці, далі - окремі графи для будівель: помешкань господарів та наймитів, комор, конюшень, сараїв. У графі «чини та імена» вказувалося прізвище, ім’я власника двору чи глави родини, його соціальна приналежність. Нижче записувалися його дружина і діти - спочатку хлопці, потім - дівчата. Далі переписувалася решта мешканців двору. Зазвичай це були родичі чи наймити. Окремими графами записані вік та стан їхнього здоров’я. В окремих населених пунктах інформація, зазначена вище, викладена у вигляді тексту, а не таблиці.

Історики Гетьманщини вже використовували дане джерело для вивчення вікової структури населення, зокрема і для обчислення частки дітей. Утім, останній аспект розглядався тільки як проміжна ланка дослідження, а тому не був широко витлумачений. До того ж такі дослідження проводилися на локальному матеріалі - на рівні окремої великої спільноти старовірів, або на рівні окремого міста. Автора цікавить більш широкий контекст, як щодо території охоплення, так і пояснення результатів.

Однак, перед такими поясненнями необхідно визначитися кого в цьому дослідження ми будемо вважати дітьми. Свого часу відомий історик Луї Анрі (Louis Henri) для ранньомодерної Франції запропонував вважати дітьми усіх молодших за 15 років. Інший (вже сучасний) класик - Цезаріо Ку- кльо (Cezary Kuklo) пропонує робити те саме для Центрально-Східної Європи. Для українських істориків такий уніфікований підхід уможливлює вписування власних локальних досліджень у більш широке тло. Зауважу, що для Гетьманщини це не буде штучним. На думку сучасних українських істориків-демографів суспільним уявленням в Гетьманщині відповідає наступний поділ: дитинство (0-14 років), зрілий вік (15-59 років) і старість (60 років і старші). Саме так розподіляли населення укладачі Генерального опису Лівобережної України 1765-1769 рр.. Загалом у чистовику опису Стародубая нарахував 1319 дітей віком 0-14 років, що загалом складає 30,7% населення міста, тоді, як частка осіб активного віку становила 62,7%, літніх - 6,6%. У селах цього жполку, порівняно зі Стародубом, частка дітей була значно вищою і становила 41,9%. Різниця в 10% між селами і містом досягається головним чином за рахунок населення активного віку, якого було більше у Стародубі. Ця перевага, імовірно, була сформована міграцією осіб активного віку, яка істотно вплинула на вікову структуру міста.

Далі підрахуємо частку дітей в однорічних вікових групах. Результати підрахунку представлені в таблиці 1 (див. табл. 1). Також для більшої наочності дані представляємо на графіку малюнку 1 (див. мал. 1), де на осі Y позначено чисельність осіб, а на Х - вік. Оскільки Генеральний опис полкового центру та більшості сіл вибірки був завершений у 1766 р., то поряд з віком в дужках зазначено гіпотетичну дату народження дітей.

Таблиця 1. Вікове співвідношення дитячого населення Стародубського полку

Як бачимо з графіка, найбільша відмінність від ідеальної моделі стосується дітей віком 01 рік. Найбільш імовірним виглядає припущення, що вона викликана передусім недообліком малюків цього віку, притаманним чи не усім обліковим джерелам ранньомодерної доби. Щодо Рум’янцевського перепису, то дослідники цей недолік теж відмічають. У цьому джерелі зустрічаємо небагато дітей котрим, згідно записів, ще не виповнилося повного року. Наприклад, на 3910 сільських жителів Стародубського полку таких тільки 18 осіб. Це - страшенно мало. Однак серед них бачимо, навіть таких, котрим виповнилося тільки 1 тиждень. Саме такий вік зазначили переписувачі для Самійла - сина мешканця села Рохманів Петра Довгого. Село Рох- манів, взагалі, в цьому сенсі цікаве. Там, із 75 жителів, зазначених в чистовику опису, чотирьом було менше року, тобто, концентрація такихдітей в невеличкому селі виявилася у понад десять разів вищою, ніж загалом в полкових селах. Малоймовірно, що маленький Рохманів переписував якийсь геній тодішньої «соціології», котрий познаходив усіх дітей. Тим більше, що загалом у цьому селі частка дітей до 14 років була точнісінько такою ж як в сільському населенні загалом - 40%. Та й джерела (нехай і пізніші) зображуючи Генеральний опис, як щось незнане до цього і тотальне, підкреслювали фіксацію дітей: «Въ каждомъ селеніи выгоняли народъ изъ жилищъего на улицы, не обходяникого, и даж есамыхъ ссущихъ младенцевъ, [...]. Ревъскотскш и плачъ младенцевъ здали возвщали о приближе- ніи к нимъ Комисюнеровъ со многочисленною ас- систенціею».

Думаю, що уважний читач легко впізнає в цьому уривку риторику Історії Русів, далі пригадає відому книгу Сергія Плохія, а потім, цілком слушно, зауважить, що тут «дитяча карта» використовується для зображення перепису, як чогось апокаліптичного. Однак, на тлі тези автора(ів) Історії Русів, що малоросіяни славили Бога, за те, що послав війну з турками, як спосіб уникнути опису, наведена цитата виглядає блідо. Якщо не вдаватися в деталі та патетику, вона говорить про тотальний облік дітей в усіх селах, у тому числі й малолітніх. Це ж підтверджують і дані джерела, тільки вони говорять і про різну його точність - хтось записав вік немовлят в тижнях і місяцях, а хтось (що трапляється набагато частіше) просто зарахував їх до однорічних.

Серед великих міст Гетьманщини вік немовлят найточніше вказано, імовірно, в Стародубі. Їх в описі полкового центру зафіксовано 63, це, навіть, більше, ніж однорічних дітей (59). З них 41 дитина (65%) записана як «піврічна», їхній вік указаний здебільшого за допомогою дробу - «1/2», у чотирьох випадках вік записаний словом: «полгода». Дітей віком 1-4 місяці (включно) нараховано 30% (19 дітей), їх вік вказаний у місяцях «3 мца» або тижнях «10 недель». Зрештою, у описі фігурують три дитини віком два тижні - два хлопчики й одна дівчинка, які є наймолодшими мешканцями міста, зафіксованими в джерелі.

Такі особливості переписів поселень, подібних до Стародуба чи Рохманова, дозволяють висловити припущення, що в Генеральному описі не зафіксовані лише новонароджені та нехрещені малюки, які з’явилися на світ напередодні перепису. Як ми знаємо, немовлят в Гетьманщині хрестили мінімум через тиждень після народження, і саме з цього віку дитина починає фігурувати у джерелі. Але ж це мінімальний термін, а в багатьох випадках він подовжувався до 40 днів і більше, тому в Генеральному описі так небагато одно-двотижневих діток. Вважається, що фіксації новонароджених могли заважати як побоювання самого перепису, так і народні вірування, пов’язані з дитиною. Навіть на початку ХХ ст. етнографи фіксували велику кількість різних забобонів, пов’язаних з новонародженими чи нехрещеними дітьми, матері могли приховати таких немовлят через побоювання зурочити немовля тощо.

Таким чином, можливий недооблік немовлят в Генеральному описі стосувався переважно найменших нехрещених дітей і він був не настількизначним, щоб серйозно спотворити відображення вікової структури населення. Повернемось до графіку мал. 1 і порівняємо вікові криві сільського населення Стародубського полку (де майже всі немовлята віднесені до однорічних) і міста Стародуб, в описі котрого доволі ретельно вказаний вік дітей до року. При цьому криві на ділянці 0-1 рік майже ідентичні, що ще раз засвідчує приблизно однаковий рівень організації обліку дітей. Низька, порівняно з іншими групами кількість дітей може пояснюватися дією таких факторів:

1)      недооблік наймолодших та нехрещених дітей;

2)      специфіка проведення перепису - в окремих населених пунктах він був завершений до осені 1766 р., а отже джерело не зафіксувало малюків народжених наприкінці року.

3)      1765-1766 рр. були несприятливі для дітей (зниження народжуваності чи зростання смертності).

Названі фактори могли діяти комплексно, при цьому про останній можна говорити гіпотетично, однак треба. Якщо ми поглянемо на криві графіка, то помітимо кілька сплесків і падінь числа дітей притаманних як для міста, так і для сільської кривої. Насамперед, це різке зменшення кількості дітей віком 9 та 11 років і пікове зростання числа десятирічних. Вони пов’язані між собою і є наслідком неточного вказання віку дітей, а конкретніше - його округлення. Багатьох з них, кому направду було 9 чи 11 років, записали до десятирічних, що збільшило чисельність останніх і зменшило суміжні вікові групи. З дорослішанням кількість таких «ювілярів» невпинно зростає, і це треба враховувати в демографічних, генеалогічних чи ін. дослідженнях.

Зовсім іншу природу мають сплески чисельності дітей віком 2, 7-8, 12 років. Наприклад 2-річні діти народилися орієнтовно у 1764 р., тобто 1763 р. був сприятливий для їхнього зачаття, а 1764 - для народження й виживання. Такими ж, імовірно, був ще й 1754 р., коли народилися діти віком 12 років. Навпаки, несприятливими могли бути 1766, 1765, 1753 рр., оскільки, дітей, народжених у ці роки, менше (див. мал. 1). Важливо, що такі коливання фіксуються не лише на рівні Стародубського полку. Вони багато в чому схожі для для дитячого населення Ніжина й Переяслава27, зафіксовані автором раніше. генеральний опис дитячий населення

Загалом, співпадіння коливань чисельності дітей різного віку на території різних полків, дозволяє висловити припущення про вплив при- родніх факторів, як-то: недорід, голод, спалахи віспи - які могли відбуватися одночасно на значних територіях. Такими, традиційно недооціненими українською історіографією факторами, Еманюель ЛеРуа Ладюрі, навіть, почасти пояснював витоки Французької революції: «Якщо поглянути з певної відстані, Французька революція вписується в своєрідну метеорологічну кон’юк- туру. Близько 1760р. спостерігається низка погожих і теплих літ (1757-1764). Ці сприятливі, сонячні, плодючі роки підштовхнуть французький уряд, згідно з рішенням короля і міністрів, до лібералізації торгівлі зерном (1764); це опріч інших епізодів, одна з ілюстрацій лібералізму Шуазеля. Але 1765-1771 рр. кілька холодних літ з сильними дощами нанесли шкоду злаковим. Так відкривається «вікно можливостей» для головної кризи, зокрема 1770 р.»

Ця та та інші тези Ладюрі перегукуються з реаліями Гетьманщини. Наприклад, у 176465 рр. там зафіксовано значні нальоти сарани, а у 1766 р. відбулася посуха, що спричинило нестачу продуктів харчування, недоїдання й зрештою призвели до падіння рівня народження дітей у 1765-66 рр. та зростання їх смертності по всій Гетьманщині. Мова може йтися не тільки про смертність безпосередньо дітей, а й про аменорею, тимчасове безпліддя, спонтанні викидні в жінок дітородного віку, а отже і зменшення числа народжень, як то відбувалося в ранньомодерній Європі. Однак цим вплив таких голодних років геть не обмежувався. Недоїдання, як це показав на прикладі Чернігівщини 80-х рр. XVIII ст. Володимир Маслійчук, змушувало до зміни місця проживання, наймів, жебракування. Це тільки поодинокі приклади, адже свого часу Едуард Острась віднайшов для всього XVIII ст. тільки декілька сприятливих років з нормальними врожаями та без інших лих. Однак, про подібні явища на матеріалі Гетьманщини ми можемо писати тільки пунктиром. На превеликий жаль, історії клімату, забезпеченості населення харчами, питною водою, інші подібні моменти мало представлені в українській історіографії ранньмодер- ної доби, за винятком хіба відповідного розділу піонерської розвідки Олени Замури.

Зрештою, залишається ще один невеликий аспект. Графік (мал. 1) демонструє цікаву тенденцію - кількість 14-річних дітей у селах меншає, а в місті - зростає (порівняно з 13-річними). Серед усіх можливих пояснень найбільш привабливим виглядає вплив міграції дітей до Ста- родуба. Як економічний та адміністративний центр місто таки вивершувалося над округою, тим самим воно рекрутувало людей - наймитів, слуг, учнів ремісників, канцеляристів тощо. За підрахунками Юрія Волошина серед полтавських слуг у 60-х-70-х рр. XVIII ст. найбільше було осіб віком 15-19 років. Таким чином 14-річні діти належать до суміжної вікових категорій й теж цілком могли бути потенційними трудовими мігрантами.

Підсумовуючи зауважимо, що аналіз вікової структури дитячого населення може дати цікавий матеріал для роздумів про особливості міського й сільського життя в Гетьманщині. Йдеться про дискусію довкола відсутності/на- явності міських поселень в регіоні. Відмінності у віковій структурі населення між містом і селом сформовані наявністю особливого специфічного способу життя його мешканців (нехай і на початковому рівні), котрий впливавна демографічну поведінку і простежується через відповідні демографічні коефіцієнти. З іншого боку, відносна чисельність дітей різного віку залежала від коливань народжува- ності/смертності, й могла бути змінена впливом голоду, недороду, епідемій. Як показують результати наведених вище підрахунків, дитяча когорта була дуже чуттєвою до подібних впливів, а тому може бути своєрідним інструментом їх виміру.

Література

1.   Ar’es, F. (1999). Rebjonok i semejnajazhizn ’priSta- romporjadke. Ekaterinburg. [inRussian].

2.       Ben’kovskij, I. (1904). Pover’ja i obrjadnostirodyn i krestyn.Kievskajastarina, 10, 1-3.[inRussian].

3.       Bezrogov, V. (Ed.). (2012). «Vsjaistorijanapolnena- detstvom». Nasledie F. Ar ’esa i novyepodhody k istorii- detstva. Moscva: RGGU. [inRussian].

4.       Cunningham, H. (1998). HistoriesofChildhood. TheAmericanHistoricalReview,103, issue 4,1195-1208.

5.       Konisskiy, G. (1846)!storija Rusovili Maloj Rossii. Sochinenie Georgija Konisskago, arhiepiskopa Beloruss- kago. Moscva.[inRussian].

6.       Kuklo, C. (2009). Demografia Rzeczypospolitejpred- rozbiorowej. Warszawa: DiG.

7.       LeRuaLiadiuri, E. (2009). Korotka istoriia klimatu: vid sered novich chiadonashykh dniv. Besidy z Anushko- iuVasak. Kyiv: Nika-Tsentr. [inUkrainian].

8.       Masliichuk, V. (2008). Dytyna ta holodniroky (strate- hii dorosloi ta dytiachoi povedinky na Pivnichnomu Li- voberezhzhi u 80-kh rr. XVIII st.).Siverianskyi litopys, 5, 94-99.[inUkrainian]..

9.       Miloradovich, V. (1900). Narodnaja medicina v Lu- bensko muezde Poltavskoj gubernii. Kievskaja starina,3, 379-386.[inRussian].

10.     Momot, A. (2014). Rumiantsevskyi opys Maloro- siiyakdzherelodliadoslidzhennia demohrafichny khkha- raktery styksilskoho naselennia Hetmanshchyny, Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni T.H. Shev- chenka. Istorychninauky, 7, 22-29.[inUkrainian].

11.     Momot, A. (2015). Vykorystannia kvantytatyvnykh metodiv u doslidzhenni istorii Hetmanshchyny XVIII st. IVMizhdystsyplinarni humanitarni chytannia: tezy do- povidei Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii, 31-33. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [inUkrainian].

12.     Ostras, E. (2003). Vrozhainist zernovykh kultur, khlibni tsiny ta zabezpechenist naselennia khlibom v Li- voberezhnii Ukraini v druhiipolovyni XVIII st.Donetsk. [inUkrainian]. 34

13.     Plokhii, S. (2013). Kozatskyi mif. Istoriia ta natsiiet- vorennia v epokhui mperii. Kyiv: Laurus.[inUkrainian].

14.     Rumiantceva, T. (Ed.). (1959). Heneralnyi opys Livo- berezhnoi Ukrainy 1765-1769 rr. Pokazhchyk nasele nykhpunktiv. Kyiv: Tsentr. derzh. ist. arkhiv URSR v m. Kyievi. [inUkrainian].

15.     Serdiuk, I. (2008). Demohrafichni kharakterystyky dytia choho naselennia Staroduba za danymy Heneralnoho opysu Livoberezhnoi Ukrainy 1765-1769 rr. Naukoviza- pysky: zbirnykprats molody khvchenykhta aspirantiv, 17, 79-100. Kyiv-Khmelnytskyi.[inUkrainian].

16.     Serdiuk, I. (2008). Osoblyvosti vidobrazhennia viko- vykh katehorii naselennia Livoberezhnoi Ukrainy v Ru- miantsevskomu opysi Malorosii. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Ser. „Istorychninauky”,133-134, 55- 62.Cherkasy.[inUkrainian].

17.     Serdiuk, I. (2009). Heneralnyi opys Livoberezhnoi Ukrainy 1765-1769 rr.: vymiry lokalnoi demohrafichnoi istorii. Naukovizapysky. Zbirnykpratsmolodykhvchenyk- htaaspirantiv, 19, Knyha 1,407-416. Kyiv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstvaim. M.S. Hrushevskoho NAN Ukrainy.[inUkrainian].

18.     Serdiuk, I. (2011). Polkovykh horodov obyvateli: is- toryko-demohrafichna kharakterystyka miskoho naselennia Hetmanshchyny druhoi polovyny XV111 st. Poltava: TOV “ASMI”. [inUkrainian].

19.     Shoniu, P. (2005). Tsyvylyzatsyia klassycheskoi Ev- ropy. Ekaterynburh: U-Faktoryia.[inRussian].

20.     Voloshyn,Yu. (2005). Rozkolnytski slobody naterytorii Pivnichnoi Hetmanshchyny u XV111 st. (istoryko-demoh- rafichnyi aspekt). Poltava. [inUkrainian].

21.     Voloshyn,Yu. (2011). «Dlia tochnaho yschyleniia y svedenyia vseho malorossyiskaho naroda»: provedennia Rumiantsevskoho opysu v polkovomu misti Poltavi (1765-1766 rr.).Kraieznavstvo, 1,57-71.[inUkrainian].

22.     Voloshyn,Yu. (2016).Kozaky ipospolyti: Miska spil- nota Poltavy XV111 st.Kyiv: K.I.S.[inUkrainian].

23.     Zamura, O. (2014). Velykyishalenets: smerti smertnist vHetmanshchyniXV111 st. Kyiv: KIS. [inUkrainian].

Анотація

У статті на основі історико-демографічних методик аналізується вікова структура дитячого населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. За даними Генерального опису Лівобережної України 1765-1769 рр. визначається чисельність дітей різного віку. Отримані демографічні дані розглядаються як маркери впливу на соціум «об’єктивних» природніх чинників, а також як засіб верифікації облікового джерела.

Ключові слова: вік, Генеральний опис 1765-1769рр., Гетьманщина, демографічні характеристики, дитинство, населення.