Соціально-економічні та політичні передумови становлення промислового птахівництва в УРСР (1953-1964)
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Соціально-економічні та політичні передумови становлення промислового птахівництва в УРСР (1953-1964)
Мельник Вікторія Вікторівна, кандидат сільськогосподарських наук, доцент
Анотація
У статті розглянуто соціально-економічні та політичні передумови переведення птахівництва на промислову основу в Україні, а саме період 1953 - 1964 рр. У дослідженні проаналізовано динаміку чисельності населення та кількості мешканців міст і сільської місцевості в УРСР, рівень харчування сімей робітників і колгоспників (на прикладі споживання яєць та мяса), узагальнено дані щодо виробництва продукції птахівництва, охарактеризовано розвиток народного господарства, динаміку капіталовкладень у сільське господарство, висвітлено здобутки передових птахівничих радгоспів і колгоспів, наведено Постанови Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС щодо виробництва яєць і м яса птиці. Дане питання висвітлено на основі використання законодавчих матеріалів, статистичних даних, статей з періодичних видань та збірників наукових праць.
Ключові слова: чисельність населення, птахівництво, виробництво яєць, виробництва мяса, колгосп, радгосп.
В Українській РСР неможливо досліджувати теоретико-методологічні і науково-організайційні засади розвитку будь-якої галузі (і птахівництва зокрема), не вивчивши, передусім, соціально-економічні та політичні умови. Одним із важливих етапів в розвитку УРСР, як і СРСР загалом, є період 1953 - 1964 рр. Так, зі смертю Й. Сталіна весною 1953-го завершилась епоха, яка завжди буде страшною чорною плямою в памяті українського народу, який пережив політичні репресії, примусову колективізацію, голодомор 1932-33-го років та ін. Вивченню соціально-економічних і політичних умов розвитку УРСР, як республіки в складі СРСР, у період сталінізму вченими присвячено чимало робіт [15,19 та ін.]. Після Й. Сталіна керівництво, спочатку КПРС (в якості Першого секретаря ЦК КПРС з вересня 1953 р.), а потім і голови Ради Міністрів СРСР, став М.С. Хрущов. Його керівництво завершилось у жовтні 1964-го, а у вересні цього року була прийнята Постанова Ради Міністрів і ЦК КПРС «Об организации производства яиц и мяса птицы на промышленной основе» [10], яка започаткувала нову віху в розвитку птахівництва як у СРСР загалом, так і в УРСР зокрема.
В історичній та іншій літературі є велика кількість інформації щодо соціально-економічного та політичного стану в Україні в період так званої «хрущовської відлиги» [1, 4, 17]. Однак в історіографії періоду 1953-1964 рр. не розглядалось питання у заломленні взаємозвязку стану розвитку птахівництва і соціально-економічних та політичних умов в Україні.
У звязку з цим, метою роботи було дослідити соціально-економічні та політичні передумови переведення птахівництва на промислову основу в Україні у період з 1953-го до 1964 року.
Характеризуючи історіографію соціально-економічного стану в УРСР, передусім, доцільно проаналізувати динаміку чисельності населення у республіці упродовж досліджуваного періоду (табл.1). Так, статистичні дані за роками (станом на 1 січня) свідчать, що з 1953-го до 1965 року кількість населення в УРСР поступово збільшувалось. Однак при цьому помітною є тенденція до збільшення міського населення та зменшення сільського. І якщо у 1952 році відсоток сільських мешканців становив 61, то в 1964 році він зменшився на 12% і відношення міського і сільського населення становило відповідно 51 і 49%. Тенденція до збільшення міського населення спостерігалася і загалом у СРСР.
У звязку з цим зявилась проблема забезпечення мешканців міст продуктами харчування, а тому в січні 1963 року було затверджено Постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Об увеличении производства яиц и мяса птицы в пригородных зонах крупных городов и промышленных центров» [11], яка сприяла розвитку птахівництва не лише в СРСР, а й в УРСР.
Таблиця 1 Чисельність населення УРСР за період 1953-1965 рр. [8, с. 9]
РікЧисельність населення, млн чоловікУ тому числіУ відсотках до всього населенняміськесільськеміськесільське195338,414,823,6396119543915,423,63961195539,315,723,64060195639,71623,74060195740,41723,44258195841,218,322,944561959 (на 15 січня)41,919,222,74654196042,52022,54753196143,120,822,34852196243,521,322,24951196344,121,922,25050196444,622,522,15050196545,123,11225149
У цьому документі передбачалось застосовувати прогресивні методи годівлі птиці повноцінним комбікормом і зерновими сумішами, що дозволяло використовувати комплексну механізацію виробництва, знижувати затрати праці на обслуговування птиці, підвищувати продуктивність і якість яєць та мяса птиці. Ця Постанова зобовязала Ради Міністрів союзних республік і Міністерство сільського господарства СРСР застосувати заходи щодо комплектування птахофабрик племінними курми мясних, мясо-яєчних і яєчних порід. Прогресивним було й те, що Міністерством сільського господарства СРСР організовано при Всесоюзному науково-дослідному інституті птахівництва Центральне конструкторське бюро, на яке покладали координування робіт, повязаних з механізацією птахофабрик, птахівничих радгоспів і ферм, що здійснювались усіма відділами і бюро. Слід зазначити, що виробництво яєць у 1962 році загалом становило 8057,9 млн шт. і левина їх частка вироблялась в особистих підсобних господарствах населення - 6807,8 млн [8, с. 297]. Наведені статистичні дані у таблиці 2, починаючи з 1953 року, надають можливість проаналізувати виробництво яєць у динаміці.
Таблиця 2 Виробництво яєць за категоріями господарств, млн штук [8, с. 297]
РікВсі категорії господарствУ тому числіколгоспи, радгоспиз нихІнші державні господарстваОсобисті підсобні господарства населенняколгоспирадгоспи19534089,8702,7347,155,638,83348,319544200,7588,653256,622,63589,519554292,14713977424,83796,319564924,1584,1484100,127,14312,919575834,7751,1602,8148,336,95046,719586092813,1635178,143,55235,419596644,7957737,2219,858,85628,919607186,7981,5726,1255,483,76121,519617679,41049,4767,6281,8100653019628057,91145,7820,4325,3104,46807,819637129,91014,4676,3338,167,86047,719646375,31074677,2396,843,65257,7
Так, за період 1953-1962 рр. у господарствах усіх категорій спостерігаємо тенденцію до збільшення виробництва яєць, а в 1963 і 1964 рр. - відбулось зменшення їх кількості, передусім, за рахунок зниження показників у колгоспах та інших державних підприємствах і особистих підсобних господарствах населення.
Що стосується мяса птиці, то в 1953 році його було вироблено у господарствах усіх категорій 149,9 тис. тонн [9, с. 312], за нашими розрахунками це становило 10,5% від загального виробництва мяса і сала всіх видів (табл. 3). Однак потім виробництво мяса птиці зменшувалось і лише у 1957 році даний показник перевищив результати 1953 року (на 18,5 тис. тонн).
Таблиця 3 Виробництво мяса птиці (у забійній масі) у всіх категоріях господарств, тис. тонн [9, с. 312]
РікВиробництво мяса і сала всіх видівУ тому числі мясо птицітис. тоннпо відношенню до виробництва мяса усіх видів тварин, %19531421,5149,910,519541630,1133,88,219551350,7115,28,5195615801328,319571970,2168,48,519581999178,98,919592270,92159,519602067,6255,212,319612092,1245,211,719622319,924210,419632416,8221,99,219641835,61739,4
Оцінити рівень життя населення УРСР у досліджуваний період можна, аналізуючи споживання продуктів харчування. Однак даних в абсолютному виразі у доступних джерелах ми не знайшли, проте в одному зі статистичних збірників наведено показники споживання різних продуктів відносно 1940 року [7]. При цьому дані наведено диференційовано, а саме: за сімями робітників і колгоспників. Ми проаналізували лише динаміку споживання яєць і мяса одним членом сімї в сімях робітників галузей промисловості і колгоспників у середньому по УРСР (табл. 4). Однак навіть відносні показники свідчать про те, що сімї колгоспників харчувались гірше, ніж робітників. Так, якщо у 1953 році порівняно з 1940-м споживання мяса і сала сімями робітників збільшилось в 1,89 рази, а яєць - у 2,05 рази, то в сімях колгоспників відповідно лише в 1,1 і 1,3 рази.
Таблиця 4 Споживання яєць і мяса в сімях робітників галузей промисловості і колгоспників у середньому в УРСР (у відсотках до 1940 р.) [7, с. 28]
ПоказникРік19401953195419551956195719581959Сімї робітниківМясо і сало (включаючи субпродукти і птицю)100189206183205230239248Яйця100205223211214286280284Сімї колгоспниківМясо і сало (включаючи субпродукти і птицю)100110138126159187195208Яйця100130152158192258258275
І така сама тенденція спостерігалася до 1959 року, тобто сімї робітників харчувались краще порівняно з колгоспниками. Адже за марксистсько-ленінською ідеологією саме робітничий клас є провідним у суспільстві. До речі, про харчування членів сімї інтелігенції нічого не зазначено. Слід також відмітити, що працівники радгоспів вважалися робітниками. До того ж, у цей період відбувалось перетворення колгоспів на радгоспи. Відношення до селянства радянської влади можна оцінити навіть за змістом Постанови Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС від 3 травня 1957 року «О порядке передачи колхозного имущества при преобразовании колхозов в совхозы» [8]. Початок цього документу «дипломатичний»: «...в связи с пожеланиями колхозников изменить существующий порядок передачи колхозного имущества.» [12, с. 299]. Далі зазначається, що до цього часу держава повністю викупала у колгоспів їх майно і оплачувала затрати за незавершене виробництво, витрачаючи велику кількість грошових коштів. А тому даною Постановою регламентується, що «.имущество передается совхозам без выкупа.», хоча далі вказується: «.а расходы, связанные с выплатой колхозникам позаработанным трудодням, расчетами с организациями и погашением задолженности колхозов по ссудам и другим платежам, производятся за счет средств государства» [12, c. 299]. Не забули у Постанові вказати: «Предупредить местные партийные, советские и сельскохозяйственные органы, что преобразование колхозов в совхозы может осуществляться только на строго добровольных началах, по желанию большинства колхозников» [ 12, c. 300]. І тут же наступним пунктом зазначається: «Обязать местные партийные, советские и сельскохозяйственные органы решать на месте вопросы об отдельных колхозниках, которые не изъявят согласия перейти в совхоз, и при желании перейти в тот или иной соседний колхоз всемерно содействовать им в этом». Тобто, як неофіційно у побуті подібні урядові рішення в СРСР називали «добровільно-примусовими», адже все завуальовувалось під «пожелания трудящихся» та «добровольность». До речі, стосовно наявності радгоспів в УРСР. Так, якщо у 1950 році в республіці було 935 радгоспів, то у 1957 році їхня кількість зменшилась до 804 [8, с. 170]. Надалі чисельність радгоспів поступово збільшувалась і в 1964-му (на кінець року) їх налічувалось 1276.
Збільшилася, відповідно, і кількість птиці, яку утримували у радгоспах: з 3998 тис. голів у 1958 році до 8506 тис. у 1964-му [8, с. 347].
Досліджуючи стан економічних умов в УРСР, слід відмітити динамічний розвиток народного господарства. Так, у 1958 році порівняно з 1940 -м валова продукція всієї промисловості збільшилась у 3,02 рази, у тому числі чорної металургії - у 2,61 рази, а машинобудування і металообробки - у 4,97 рази. Капітальні вкладення державних, кооперативних підприємств і організацій (без колгоспів) збільшились у 2,54 рази [ 4, с. 24].
Динаміку розвитку народного господарства в УРСР, проте менш стрімку, можна відмітити і до кінця досліджуваного періоду, а саме: у 1964 році порівняно з 1958-м національний дохід збільшився у 1,42 рази, валова продукція всієї промисловості - у 1,67, вантажообіг залізничного транспорту - у 1,51, річкового - у 1,09 та автомобільного - у 1,86 рази. В 1,54 рази збільшились капіталовкладення державних, кооперативних підприємств і організацій, колгоспів та населення, а роздрібний товарооборот державної та кооперативної торгівлі - у 1,49 рази [8, с. 24].
Стосовно капіталовкладень у сільське господарство в 1953-1964 рр. (рис.1), то слід підкреслити, що у цей період капітальні вкладення колгоспів були більшими за державні [8, с. 431].
Рис. 1. Капітальні вкладення держави та колгоспів у сільське господарство (на обєкти виробничого призначення)
У характеристиці економічних умов в УРСР привертає увагу частка окремих областей та крупних економічних районів у народному господарстві республіки. УРСР було поділено на 3 великих економічних райони. У 1964 році це були: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний райони. До Донецько-Придніпровського належали Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Полтавська, Сумська і Харківська області, До Південно-Західного - Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська (м. Київ виділено окремо), Львівська, Ровенська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська, а до Південного - Кримська, Миколаївська, Одеська і Херсонська області. Найбільшим за чисельністю населення був Південно-Західний район, в якому налічували 20083 тис. мешканців (у Донецько -Придніпровському - 19295, а у Південному - 5722 тис. чоловік). Однак за щільністю населення перше місце посідав Донецько-Придніпровський район - 87,4 жителів на 1 км (у Південно-Західному - 74,5 та Південному - 51,6 жителів на 1 км ). Особливо слід відмітити Донецьку область, яка була найчисельнішою в УРСР за кількістю населення - 4720 тис. чоловік та його щільністю - 178,1 житель на 1 км і мешканцями міст - 87% [ 8, с. 11].
Таблиця 5 Частка крупних економічних районів у народному господарстві УРСР у 1964 році [ 8, с. 25]
ПоказникЕкономічний районДонецько-ПридніпровськийПівденно-ЗахіднийПівденнийТериторія374518Чисельність населення434413Вся посівна площа423820Експлуатаційна довжина залізниць (на кінець року)414613Протяжність автомобільних шляхів (на кінець року)325414Капітальні вкладення державних, кооперативних підприємств і організацій (без колгоспів)542818Число вищих навчальних закладів434017Число масових бібліотек (на кінець року)375013Число клубних установ (на кінець року)335314
Аналіз наведених даних свідчить, що значна увага приділялась розвитку Донецько-Придніпровського району. Про це свідчать, передусім капіталовкладення, які становили більше половини від загальної кількості. Однак при цьому, майже за однакової чисельності населення, порівняно з Південно-Західним районом, кількість масових бібліотек була меншою на 13%, а клубних установ - на 20%. Це можна пояснити тим, що КПРС більше опікувалась політичною агітацією та пропагандою. Особливу увагу приділяли мешканцям Донецької області (до листопада 1961 року вона мала назву Сталінської). Навіть була спеціальна Постанова ЦК КПРС про стан і заходи поліпшення масово-політичної роботи серед трудящих Сталінської області (від 11 березня 1959 р.) [13]. У досліджуваний період подібної Постанови ЦК КПРС не було для жодної області УРСР.
Розвиток промисловості в УРСР обумовив і прогрес у сільському господарстві. Важливим є факт підвищення виробництва тракторів: у 1964 році порівняно з 1953-м їх кількість збільшилась у 4,04 рази - з 28,5 до 115,3 тис. штук [4, с. 90]. Зявлялись нові типи машин та устаткування, у тому числі й сільськогосподарські машини [8, с. 92]. Збільшилось виробництво цегли будівельної (з 3323 млн штук у 1953 році до 8030 млн штук - у 1964-му) та збірних залізобетонних і бетонних конструкцій і деталей [8, с. 104]. А це є важливою передумовою будівництва нових пташників та інших споруд птахоферм.
Уявлення про виробничі потужності птахівничих господарств в різних регіонах УРСР можуть надати дані, наприклад, щодо виробництва яєць за економічними районами республіки. У період 1958-1964 рр. найбільше вироблялось яєць у Південно-Західному районі. Так, у 1964 році у господарствах усіх категорій цього району було вироблено 3203,4 млн яєць, у Донецько-Придніпровському - 2254,3 млн, а у Південному - 917,6 млн шт. [8, с. 303]. У розрахунку на 100 га посівів зернових культур у Південно-Західному районі у 1964 році вироблено 50,9 тис. яєць, у Донецько -Придніпровському - 31,6 тис., а Південному - 26,3 тис. штук [8, с. 311].
Однак важливим економічним показником є не лише кількість продукції, а й її собівартість. Собівартість яєць у 1964 році у середньому в УРСР становила 89,21 крб. за 1000 штук. Найвищим цей показник виявився у господарствах Південно-Західного економічного району (98,25 крб. за 1000 яєць), а найменшим - Донецько-Придніпровського (83,80 крб.). Порівняно низька собівартість яєць була у таких областях, крб. за 1000 шт.: Кримській - 69,95, Полтавській - 76,66, Херсонській - 78,66, Донецькій - 79,46 [8, с. 359]. Таким чином, упродовж 1958-1964 рр. найбільше яєць було одержано в Південно - Західному районі, однак їхня собівартість була найвищою порівняно з виробництвом у інших економічних районах.
Майже подібна закономірність розподілу за економічними районами спостерігалась і по собівартості зерна (без кукурудзи), а саме: у Південно - Західному районі даний показник був найвищим - 4,36 крб./ц., у Донецько- Придніпровському і Південному районах значення собівартості зерна розрізнялись не суттєво - 3,33 та 3,14 крб./ц відповідно [8, с. 358].
Що стосується виробництва мяса птиці, то в 1964 році його було одержано у Південно-Західному районі 82,3 тис. тонн, у Донецько - Придніпровському - 65,6 тис. тонн та у Південному - 25,1 тис. тонн [8, с. 299].
У 1964 році порівняно з 1950 підвищилась продуктивність праці у сільському господарстві колгоспів і радгоспів УРСР загалом відповідно на 193 і 182% [8, с. 31].
Для розвитку птахівництва в Україні необхідна кормова база. Слід відмітити, що у структурі кормів для птиці найбільша частка припадає на зерно. У структурі посівних площ в УРСР у господарствах усіх категорій у 1950 році на всі зернові культури припадало 65,4 %, а у 1958-му - 50,1% та 50,4% - у 1964-му. У 1958 році серед зернових найбільше посівних площ було виділено під озиму пшеницю (23,3%), друге місце належало озимому житу (6,5%), а третє - кукурудзі на зерно повної стиглості (6,4%) та четверте - ярому ячменю (5,6%). Частка зернобобових була невеликою - 2,0%. У 1964-му у структурі посівних площ зернових відбулись суттєві зміни, хоча провідне місце так само належало озимій пшениці (18,2%). На другому місці була посівна площа кукурудзи, на третьому - ярого ячменю (7,8%), а на четвертому - зернобобових (6,9%) [ 8, с.194].
Аналіз статистичних даних свідчить про прямий зв'язок валового збору зернових за окремими економічними районами та областями УРСР з виробництвом яєць і мяса птиці.
Вже у 1959 році Українська СРСР належала до основних виробників харчових яєць у СРСР [3]. Все частіше зявлялись публікації про рекордні зобовязання щодо виробництва продукції птахівництва. Так, пташниця господарства «Борки» Української дослідної станції птахівництва В.Ф. Сидора зобовязалась зібрати за рік мільйон яєць [14].
Важливого значення у цей період набуло будівництво нових широкогабаритних пташників, в яких передбачено механізацію усіх трудомістких процесів - годівлі й напування птиці, збирання яєць, прибирання посліду і підстилки.
У 1959 році за проектом учених Української дослідної станції птахівництва в УРСР було побудовано декілька десятків широкогабаритних пташників, зокрема у колгоспі ім. Сталіна Сталінської області та господарствах Харківської області [14]. Досвід передових господарств УРСР свідчив, що птахівництво вже стало високоприбутковою галуззю сільського господарства. Так, у цей період у колгоспі «ХХ партзїзд» (Луганська область) прибуток на один затрачений трудодень у молочному тваринництві становив 11 крб. 17 коп., у свинарстві - 9 крб. 75 коп., а в птахівництві - 21 крб. 04 коп. [2].
Все більше уваги приділяли застосуванню гібридизації і промислового схрещування для збільшення виробництва яєць і мяса птиці. У колгоспах Сталінської області у 1958 році було вирощено на мясо до 3 -3,5-місячного віку 114 тис. гібридних курчат, одержаних від схрещування півнів породи нью- гемпшир з курками російської білої породи. При цьому жива маса гібридів у віці забою перевищувала масу чистопорідних курчат російської білої породи на 236 г. А в колгоспі ім. ХХ партзїзду Костянтинівського району Сталінської області використовували гібридних курей, завезених із США і при цьому одержали від них за рік у середньому 218 яєць, що виявилось на 48 яєць більше, ніж від чистопорідних курей російської білої породи [6 ].
Для годівлі молодняку, який вирощували на м'ясо, вже використовували комбікорми, до яких додавали зерносуміші, молочні і вітамінні корми [ 18].
З 1961 року почало стрімко розвиватись птахівництво на Сумщині. Так, наприкінці 1961 року в колгоспах області були побудовані 12 широкогабаритних пташника з механізацією більшості трудомістких процесів [16]. Будувались ферми на кошти декількох колгоспів і називались міжколгоспними. Перша така ферма була побудована в Краснопіллі. В її комплексі були: інкубаторій, широкогабаритний пташник на 12 тисяч курей, два пташники для курчат, акліматизатор для дорощування молодняку, зерносклад, овочесховище, силососховище, кормоцех і ряд інших приміщень. Для зміцнення кормової бази колгоспи області збільшували посіви кукурудзи на зерно, розширювали площі під моркву та інші культури.
На початку 60-х років в УРСР, як і в СРСР, був уже накопичений певний досвід інтенсивного ведення галузі, однак поширювався цей досвід досить повільно, недостатньо використовувались досягнення науки і передового досвіду при виробництві бройлерів.
У 1963 році в радгоспі «Красний» (Кримської області) введено в дію першу в СРСР бройлерну фабрику, розраховану на виробництво 3 мільйонів бройлерів у рік [5]. Це було велике підприємство промислового типу, до складу якого входили такі обєкти: комбікормовий цех, потужністю 80 тонн кормів за зміну, інкубаторій на 10 інкубаторів «Універсал -45», 32 спарених пташника для курчат на 20 тис. голів кожний, забійний цех потужністю 10 тис. голів за зміну, утилізаційний цех, а також два сховища для зберігання підстилки.
Таким чином, у період 1953-1964 рр. в УРСР спостерігалась тенденція до збільшення міського населення та зменшення сільського. Це вимагало будівництво птахоферм, які б забезпечували продуктами птахівництва міське населення. Збільшувалась чисельність радгоспів, а відповідно і кількість птиці, яку утримували у цих господарствах. Проте виробництво яєць збільшувалось до 1962 року (надалі знижувалось), а мяса - до 1960 року. Технологічні процеси у птахівничих господарствах різних категорій, які спрямовані на виробництво яєць і мяса птиці, були чітко регламентовані постановами ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, що свідчить про централізоване управління всіма сферами діяльності союзних республік. У 1953-1964 рр. в УРСР відбувався динамічний розвиток народного господарства, при цьому збільшились: національний дохід, валова продукція усієї промисловості, капіталовкладення державних, кооперативних підприємств і організацій, колгоспів та населення. Розвиток промисловості в УРСР зумовив і прогрес у сільському господарстві. Підвищилась продуктивність праці у колгоспах і радгоспах УРСР. Змінилась структура посівних площ у господарствах усіх категорій, збільшився валовий збір зернових. При цьому відмічено прямий зв'язок валового збору зернових за окремими економічними районами та областями УРСР з виробництвом яєць і мяса птиці. Відбувалось будівництво широкогабаритних пташників з механізацією основних технологічних процесів, на деяких птахофермах молодняк утримували у кліткових батареях, а для вирощування на м'ясо використовували гібридну птицю, що забезпечувало інтенсифікацію виробництва продукції птахівництва.
Отже, упродовж 1953-1964 рр. в УРСР були створені відповідні соціально- економічні та політичні передумови для забезпечення переведення галузі птахівництва на промислову основу.
колгосп капіталовкладення птахівничий
Список використаних джерел
1.Бажан О.Г. Україна в умовах тимчасової лібералізації радянського суспільства в 1953-1964 роках (політичний та соціокультурний аспекти) / О. Г. Бажан // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - Полтава, 2005. - № 4 (17). - С. 35-39.
2.Водолазский И.У. Птица - один из важных источников увеличения производства мяса / И.У. Водолазский //Птицеводство. - 1959. - №7. - С.20-21.
3.За 37миллиардов яиц //Птицеводство. - 1959. - №7. - С.3-5.
4.Лубко І.М. Висвітлення проблем аграрної політики М. Хрущова в сучасній історіографії / І.М. Лубко // Український селянин: Праці Науково- дослідного інституту селянства. - Черкаси, 2000. - Вип.1. - С.21-26.
5.Марчик В.Ф. Фабрика бройлеров вступила в строй / В.Ф. Марчик // Птицеводство. - 1964. - №1. - С.4-9.
6.Мероприятия по использованию гибридизации и промышленных скрещиваний птицы для увеличения производства яиц и мяса // Птицеводство. - 1959. - №7. - С.28-31.
7.Народне господарство Української РСР в 1959 році: статистичний щорічник. - Київ: Державне статистичне видавництво, 1960. - 731 с.
9.Народне господарство Української РСР в 1965 році: статистичний щорічник. - Київ: ЦСУ УРСР «Статистика», 1966. - 715 с.
10.Об организации производства яиц и мяса птицы на промышленной основе: Постановление Совета Министров СССР и Центрального Комитета КПСС от 3 сентября 1964 г., №740 // Свод законов СССР. - М.: Издательство «Известия», 1985. - Т.7. - С.512-517.
11.Об увеличении производства яиц и мяса птицы в пригородных зонах крупных городов и промышленных центров: Постановление Центрального Комитета КПСС и Совета министров СССР от 8 января 1963 г., №30 // Свод законов СССР. - М.: Издательство «Известия», 1985. - Т.7. - С.519-520.
12.О порядке передачи колхозного имущества при преобразовании колхозов в совхозы: Постановление Совета Министров СССР и Центрального Комитета КПСС от 3 мая 1957 г., №495 // Свод законов СССР. - М.: Издательство «Известия», 1985. - Т.7. - С.299-300.
13.Постанова ЦК КПРС про стан і заходи поліпшення масово-політичної роботи серед трудящих Сталінської області, 11 березня 1959 р. // Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях зїздів, конференцій і пленумів ЦК. 1989-1971. Пер. З 8-го рос. вид. - К.: Політвидав України, 1981. - Т.8. (1959-1965 рр.). - С. 484-497.
14.Сидора В.Ф. Мое обязательство - собрать миллион яиц / В.Ф. Сидора //Птицеводство. - 1959. - №7. - С.6-7.
15.Терещенко Т.В. Соціальний протест українського селянства у період післявоєнної відбудови народного господарства (на матеріалах Центральної України) / Т.В. Терещенко // Український селянин: зб. наук, праць Черкаського національного ун-ту ім. Б. Хмельницького. - 2004. - Вип. 8. - С. 296-298.
16.Терновский А.Д. У птицеводов Сумщины / А.Д. Терновский //Птицеводство. - 1964. - №4. - С.4-6.
17.Халецька Л.М. Сільське населення України в роки хрущовської «відлиги»: рівень та якість життя : дис канд. іст. наук: 07.00.01 / Лілія Миколаївна Халецька. - К., 2011. - 282 с.
18.Чулкова Н.С. Откорм цыплят на ИПС / Н.С. Чуйкова 11 Птицеводство. - 1956. - №3. - С. 16-17.
19.Шаповал Ю.І. Сталінізм і Україна / Ю.І Шаповал 11 Український історичний журнал. - 1991. - № 6. - С. 45-55.