Характеристика судово-експертної діяльності
Характеристика судово-експертної діяльності
Сучасний стан боротьби зі злочинністю потребує підвищення ефективності експертної роботи, а саме: вдосконалення правового регулювання, розширення кола вирішуваних експертних завдань, підвищення достовірності та обґрунтованості експертних висновків, удосконалення методології судово-експертних досліджень, розробки експертних методик відповідно до міжнародних стандартів.
Комплекс перерахованих та інших заходів покликаний вдосконалити криміналістичне забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, а його реалізація залежить від високого рівня забезпечення та організації експертної роботи. У звязку з цим вивчення експертної діяльності є обовязковою передумовою теоретичного осмислення її поняття, сутності та завдань.
Експертній діяльності у її різноманітних проявах приділяли увагу багато вчених, зокрема Т. В. Аверьянова, І. А. Алієв, В. Д. Арсеньєв, С. Ф. Бичкова, Р. С. Бєлкін, А. І. Вінберг, А. В. Дулов, А. А. Ейсман, А. В. Іщенко, Н. І. Клименко, Ю. Г. Корухов, В. М. Куйбіцький, Н. Т. Малаховський, М. В. Салтевський, М. Я. Сегаєв, І. В. Пирогов, О. Р. Россинська, А. Р. Шляхов. Проте залишаються актуальними питання, повязані із визначенням поняття та змісту судово-експертної діяльності на сучасному етапі розвитку суспільства.
На думку Г. О. Стрілець, судово-експертна діяльність - це врегульована законодавством діяльність судово-експертних установ, спрямована на проведення незалежних судових експертиз унаслідок обєктивного, повного і всебічного дослідження з дотриманням сучасних досягнень науки і техніки, організація роботи судово-експертних установ в цілому і їхніх структурних підрозділів, їх науково-методичне і інформаційне забезпечення, підбір і підготовка судово-експертних кадрів [1, с. 13].
Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкін, Ю. Г. Корухов, та О. Р Россинська, стверджують, що судово- експертна діяльність є системою дій і повязаних з ними правовідносин, що здійснюються в процесі судочинства уповноваженими органами і особами з призначення, організації і проведення судових експертиз [2, с. 440].
Інші вчені вважають, що не потрібно обмежувати судово-експертну діяльність - діяльністю, що відбувається лише в межах судово-експертних установ, хоча більшість експертиз проводиться саме в спеціалізованих експертних закладах. Як вказують В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленін, судовими експертами можна залучати як співробітників судово-експертних установ, так і обізнаних осіб, для яких проведення судової експертизи не обовязкове [3, с. 479].
Враховуючи певну дискусійність питання, ми підтримуємо позицію Т. В. Аверьянової, що розширене розуміння субєкта експертизи потрібно вважати неправильним. Ні суд, ні інші учасники процесу не можуть бути субєктами експертного дослідження. Призначення судової експертизи є правовою підставою для її проведення; однак це жодною мірою не впливає на сутність експертного дослідження, на вибір експертної методики, застосування тих чи інших методів, формулювання висновку. Тому субєктом будь-якого дослідження (і експертне не виняток) виступає його безпосередній виконавець. У даному випадку - це лише судовий експерт.
За таких умов субєктами експертного дослідження експертні організації можна вважати, адже в межах такої організації проводяться експертні дослідження, організація забезпечує належні умови [4, с. 36].
Отже, під субєктом судової експертизи потрібно розуміти особу - спеціаліста (чи особу, яка володіє спеціальними пізнаннями) в галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, і наділену відповідно до кримінально-процесуального законодавства відповідними правами та обовязками [4, с. 29].
Судово-експертна діяльність безпосередньо повязана із практичною діяльністю судового експерта, проте її не доцільно розглядати з позиції організації праці чи з позиції діяльності інших учасників розслідування, певним чином пов язаних із її проведенням. Тобто специфіка експертної діяльності полягає у тому, що її досліджують стосовно пізнавальної діяльності судового експерта та його практичної діяльності.
У професійній діяльності судового експерта проявляються, по-перше, властивості, характерні будь-якій діяльності - її суспільний характер, цілеспрямованість, плановість, систематичність, засоби та прийоми здійснення [5, с. 26-83]; по-друге, властивості, які характеризують роботу судового експерта як особливий різновид, повязаний з проведенням судових експертиз.
Особливий характер виконуваних експертом функцій, спеціальна мета проведених експертом досліджень, правове регулювання основ та порядку їх проведення відрізняє експертну діяльність від інших видів людської діяльності. Усе це повинно визначати специфіку в підготовці та підборі експертних кадрів, у порядку призначення на посаду та ін.
Суспільний характер діяльності експерта проявляється насамперед у тому, що вона спрямована на зміцнення правопорядку та законності. Діяльність судового експерта є однією з ланок складної системи заходів з попередження та розслідування кримінальних правопорушень. Суспільний характер діяльності експерта надає можливість використовувати досягнення науки та техніки як для розробки спеціальних прийомів збору, дослідження та оцінки доказів, так і для наукової організації праці та керування діяльністю експерта. Через це судовий експерт повинен уміти випробовувати та оцінювати нові засоби та прийоми роботи з доказами, впроваджувати їх у практику своєї роботи.
Цілеспрямованість експертної діяльності проявляється не в розслідуванні та участі у здійсненні правосуддя, а в тому, що за допомогою спеціальних досліджень обєкта виявляються нові доказові факти, сприяючи цим встановленню органами розслідування та судом обєктивних обставин кримінального провадження. Після того як мета діяльності сформульована, продумана, встановлені шляхи та засоби її досягнення, приймається рішення, спрямоване на реалізацію відпрацьованого плану дій.
Планомірність діяльності експерта діяльності має свої особливості та є однією з основних умов проведення експертного дослідження, включи в себе: планування всієї діяльності експерта, тобто перспективне або поточне планування; планування конкретного експертного дослідження, тобто відповідної системи і послідовності власних дій.
Крім того, експертна діяльність здійснюється систематично, в порядку встановленому законодавством і повязана з безпосереднім виникненням різноманітних відносин з широким колом учасників.
Експертна діяльність являє собою вид юридичної діяльності та, крім розглянутих загальних рис, характеризується особливостями, які виражаються в такому:
-Кримінальний процесуальний кодекс України [6], а також Закон України «Про судову експертизу» 1994 року [7], підзаконні нормативно-правові акти, встановлюють процесуальні форми та порядок використання в кримінальному провадженні результатів експертної діяльності;
-усі дії, з яких складається діяльність судового експерта, або безпосередньо регулюються законом, або, спираючись на нього, визначаються ним в основних рисах. А саме: відносини експерта з субєктом, що залучив експерта, з іншими учасниками кримінального процесу; права та обовязки експерта; вимоги, що висуваються до висновку експерта. Діяльність експерта обмежена і встановленими термінами. Усе це надає роботі експерта яскраво виражений нормативний характер;
-експерт звільнений від функцій збирання доказової інформації у кримінальному провадженні та повинен, провівши експертне дослідження, керуватися виключно обставинами кримінального провадження, що відносяться до предмета судової експертизи та своїми спеціальними знаннями. Однак висновок експерта, які і будь-який інший доказ, може виявитись сумнівним або навіть неправильним через наявність різних причин. Експерту можуть бути надані неправильні вихідні дані або неналежні обєкти. Може виявитися недостатньо надійною використана ним методика, і, нарешті, експерт може припуститися помилки, що рідко, але зустрічається в експертній практиці. Тому експертний висновок, як і будь-який інший доказ, перед тим як бути використаним, повинен підлягати ретельній, всебічній перевірці та критичній оцінці.
Наступною особливістю експертної діяльності є відносна самостійність експерта у виборі методів дослідження, технічних прийомів та засобів.
Третьою особливістю експертної діяльності є її дослідницький характер. Робота експерта над кожною експертизою, на конкретному місці - це, по суті, самостійне дослідження проблеми, пізнання істини. Подібні в деяких рисах обєкти експертного дослідження індивідуальні та вимагають кожного разу нових прийомів та методів дослідження, нових знань, вмінь та навиків в оцінці виявлених ознак. Чим більшим запасом прийомів, методів та засобів володіє експерт, тим вище його професійна майстерність.
Експертна діяльність має спільність з науково-дослідницькою діяльністю. Методологію останньої застосовують і для експертного дослідження, бо специфічні форми творчої праці експерта, особливості обєктів дослідження, індивідуальний підхід до вирішення поставлених завдань свідчать про те, що в експертній діяльності, поряд з алгоритмічними, значне місце займають евристичні компоненти.
До четвертої особливості експертної діяльності можна віднести її реконструктивний характер. Кожний злочин, як і будь-яке інше явище обєктивної дійсності, перебуває в причинно-наслідковому звязку з іншими явищами. Кримінальне правопорушення викликає за собою виникнення цілого ряду явищ, за якими можна скласти уявлення про саму подію. Пристосовуючись до діяльності експерта, це означає, що предметом пізнання експертного дослідження обєктів, що надходять на експертизу, є сліди, причинно повязані з досліджуваною подією, що відтворюють картину кримінального правопорушення.
Пятою особливістю досліджуваного виду діяльності є можливість перевірки діяльності судового експерта. Висновок експерта підлягає оцінці з боку слідчого, прокурора, захисника, суду.
Розглядаючи таку особливість експертної діяльності, як її верифікованість (перевірюваність), необхідно розглянути особливості формування критеріїв оцінки експертної роботи з урахування не тільки кількісного, але і якісного показника. Це завдання дуже складне. Його вирішення, на нашу думку, є предметом окремого дослідження та буде сприяти дослідженню особливостей діяльності судового експерта, її структури, а також власне моделі судового експерта.
Шоста особливість експертної діяльності полягає у її профілактичних можливостях, що реалізуються на підставі експертної прогностики. Р. С. Бєлкіним наведені основні положення криміналістичного прогнозування [8, с. 145-163], частину яких можна застосовувати до сфери прогнозування в експертизі. Так, за аналогією з криміналістичними, експертне прогнозування може бути визначено як вид галузевого прогнозування, результатом якого є складання прогнозу, що є формою наукового передбачення. Напрям прогнозування в судовій експертизі відрізняється залежно від виду діяльності, в рамках якої воно здійснюється. Насамперед до них відноситься встановлення перспектив розвитку наукових досліджень та їх результатів, а також засобів та форм експертної діяльності. Технічні засоби, прийоми та організаційні заходи профілактичного характеру розроблюють експерти на підставі особистого досвіду та власних спеціальних пізнань, використовуючи при цьому дані інших наук.
Сьома особливість експертної діяльності полягає в тому, що в ній поєднуються індивідуальні та колективні основи. Експерт, працюючи в окремому колективі, що поєднаний спільністю вирішуваних завдань, має свої конкретні цілі, що досягаються власними його зусиллями. Індивідуальність експертної роботи характеризується ще і персональною відповідальністю за результати своїх досліджень. Водночас, експертна діяльність, маючи складний характер, разом з індивідуальними діями експерта реалізується спільними діями співробітників експертної установи, що виконують різні функції.
Восьмою особливістю експертної діяльності, що відрізняє її від інших видів людської діяльності, є особлива суспільно-психологічна атмосфера, що викликана інтересом до результатів діяльності. Кожне кримінальне правопорушення привертає до себе увагу з боку суспільства, а тому діяльність судового експерта в сучасних умовах отримує все більший резонанс: широке висвітлення на сторінках преси, по радіо та телебаченню, мережі Інтернет.
І нарешті, до характерної особливості експертної діяльності можна віднести негативний емоційний вплив об єктів, які експерт знаходив як на місці пригоди, коли потрібно мати справу з трупом або з останками, що розклалися, і експерт досліджує далеко не естетичні речові докази. Враховуючи таку особливість експертної діяльності, очевидно, що експерт повинен вміти подолати свої негативні емоції, вміти працювати в незвичних умовах, концентрувати свої фізичні та розумові зусилля на роботі, абстрагуючись при цьому від впливу негативно діючих факторів (наявність перешкод, погані погодні умови, вид трупу та інше).
У професійній діяльності судового експерта проявляються, по-перше, ознаки, характерні будь-якій діяльності - її суспільний характер, цілеспрямованість, плановість, систематичність, засоби та прийоми здійснення; по-друге, ознаки, які характеризують роботу судового експерта як особливий різновид, повязаний з проведенням судових експертиз. До таких ознак відноситься її правовий, дослідницький характер, відносна самостійність експерта у встановленні та виборі видів та методів дослідження, можливість перевірки діяльності судового експерта, поєднання індивідуального і колективного у роботі експерта та ряд інших.
Розглянуті професійні особливості експертної діяльності визначають як структуру особи судового експерта, такі основи структури самої діяльності. Ми вважаємо, що структура судово-експертної діяльності має такий вигляд: мотив діяльності; мета діяльності; інформаційна основа діяльності; програма діяльності; професійно-важливі якості, необхідні для здійснення цієї діяльності.
Враховуючи багатоаспектність проблематики, сучасні вчені ведуть мову про професіограму експерта-криміналіста та розглядають її як необхідність виконувати певні функції та, відповідно, володіти рядом необхідних особистих якостей із соціального, пошукового, реконструктивного, комунікативного, організаційного, засвідчуваного та технічного аспектів [9, с. 219-220].
Отже, в модель судового експерта доцільно включити такі знання: високий рівень загального розвитку, освіченість, ерудиція, широта інтересів; комплекс юридичних знань; основи криміналістики, перспективи її розвитку; конкретні методики проведення судових експертиз; інтегрування знань, необхідних для проведення комплексних експертиз; форми та методи експертно-профілактичної діяльності; основні тенденції розвитку експертизи за кордоном.
Під час практичного застосування вказаних знань у судового експерта формуються певні навички. Важливими є добре розвинені сенсорні (чуттєві) та моторні (рухові) навички; навички застосування всіх технічних засобів, що є в арсеналі експерта; навички володіння основними прийомами дослідження обєктів експертизи.
На основі цих навичок та при використанні наявних у експерта знань вироблюється певне вміння для вибору та здійснення прийомів дії відповідно до поставленої мети. У модель експерта-криміналіста входять такі вміння: аналізувати матеріали кримінального провадження; вирішувати питання про належність та допустимість доказів; будувати експертні версії, складати план їх перевірки; створювати такі синтетичні побудови, як динамічна модель проблемної ситуації; здійснювати допустимі процедури з дослідження речових доказів; правильно оцінювати результати дослідження, критично аналізувати свої висновки та ін.
Для успішної експертної діяльності поряд із якостями перерахованих вище підструктур особистості важливе значення мають і психофізичні властивості особистості, зумовлені властивістю вищої нервової діяльності: тривала працездатність; здатність до сконцентрованості, зберігати спокій та приймати правильне рішення у складних ситуаціях; швидка орієнтованість; висока сенсорна чутливість; здатність до отримання знань, вмінь та навичок.
Обговорюючи зміст експертної діяльності, неможливо вказати якусь одну з ознак, яка принципово відрізняє її від усіх інших видів діяльності. Лише сукупність певних властивостей, їх специфічне поєднання надає роботі експерта особливого характеру.
Список використаних джерел
1.Стрілець Г. О. Генезис системи судово-експертних установ в Україні та напрямки їх діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. степеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / Г. О. Стрілець. - К., 2009. - 10 с.
2. Криминалистика : учеб. для вузов / [Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская]. - [3-е изд., перераб и доп.]. - М. : Норма, 2008. - 992 с.
3.Уголовно-процессуальный кодекс Украины : науч.-практ. комментарий / под общ. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленина. - Х. : Одиссей, 2005. - 968 с. Аверьянова Т В. Субъекты экспертной деятельности / Т В. Аверьянова // Вестник криминалистики. - Выпуск 2. - М., Спарк, 2001. - С. 29-37.
4.Кузьмічов В. С. Слідча діяльність : характеристика та напрями удосконалення : [монографія] / В. С. Кузьмічов, Ю. М. Чорноус. - К. : Нічлава, 2005. - 446 с.
5.Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у звязку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» : чинне законодавство з 19 лист. 2012 р. : офіц. текст. - К. : ПАЛИВОДА А. В., 2012. - 382 с. - (Кодекси України).
6.Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Белкин Р. С. - М. : НОРМА ; НОРМА-ИНФРА М, 2001. - 240 с.