Аналіз технології вирощування та тренінгу молодняку коней в комунальному позашкільному навчальному закладі 'Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту'

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА ЗДОРОВ’Я ТВАРИН

БІОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

Аналіз технології вирощування та тренінгу молодняку коней в комунальному позашкільному навчальному закладі «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту»

Анотація

Дипломна робота виконана на тему: «Аналіз технології вирощування та тренінгу молодняку коней в комунальному позашкільному навчальному закладі «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту»

Робота містить 7 розділів.

Перший розділ - вступ, в якому зазначена актуальність вибраної теми, мета і задачі проведеної роботи.

Другий - огляд літератури, присвячений сучасному стану конярства і деяким особливостям вирощування та тренінгу молодняку коней.

У третьому розділі приведена методика, матеріал та умови досліджень.

Четвертий розділ містить аналіз технології вирощування та тренінгу молодняку коней в комунальному позашкільному навчальному закладі.

П’ятий розділ присвячений ветеринарно-профілактичним заходам, шостий - екологічним заходам.

В сьомому розділі проаналізований стан охорони праці на підприємстві та дані рекомендації щодо поліпшення умов праці.

Робота виконана на __ сторінках друкованого тексту, містить __ таблиць, 17 джерел літератури.

Вступ.

Актуальність теми.

Науково-технічний прогрес, якого досягло людство, призвів до значного скорочення поголів’я коней у світі. Цьому сприяли поява парового двигуна, залізничного транспорту, винахід двигуна внутрішнього згорання, створення автомобіля та вогнепальної зброї. Вони зумовили скорочення поголів’я коней, яких використовували для міського та міжміського сполучення, зв’язку, потреб армії.

Незважаючи на високий рівень механізації та автоматизації, нині роль і значення коней у народному господарстві країни має комплексний характер. Коней використовують як племінних тварин для поліпшення існуючих і виведення нових, значно досконаліших порід, які б відповідали вимогам європейських та світових стандартів. Племінні коні доброї якості високо цінуються на міжнародному ринку.

Актуального значення набуває молочне і мʼясне конярство. За біохімічними характеристиками конина відрізняється від яловичини, а по деяким показникам навіть краще за неї. На світовому ринку, попит на мʼясні продукти конярства дуже великий. Двійну цінність має кумис. З одного боку це традиційний продукт харчування низки народів, з іншого - готовий медичний препарат, який допомагає лікарям боротися з хворими на туберкульоз, цингою, недокрівʼям, шлунковими хворобами, захворюваннями серцево-судинної системи.

Коней використовують як тяглову силу в приватних і фермерських господарствах для перевезення вантажів на невеликі відстані, заготівлі кормів, обслуговування тваринницьких ферм і потреб населення, роз’їздів, особливо під час весняної та осінньої негоди. Це і ряд інших причин обумовлюють потребу в інтенсифікації розвитку конярства.

У другій половині XX ст. у світі значно зросла популярність верхової їзди, кінного спорту, туризму «в сідлі», кінних ігор. Коні стали засобом фізичної культури, активного відпочинку, розваг людей. Основним завданням господарств України на найближчі роки є збільшення поголів’я до оптимальних розмірів (до 1 млн. голів) та якісне поліпшення насамперед спортивних коней.

У даному господарстві коней використовують в двох напрямках: прокат коней та участь у класичних, олімпійських видах спорту (конкурі, виїздці, триборстві), що дає можливість утримувати цю галузь та є актуальною темою для досліджень, пов’язаних з пошуком шляхів вдосконалення умов утримання та тренінгу молодняку з метою отримання прибутку.

Мета і задачі.

Метою роботи був аналіз сучасного стану галузі конярства, технології вирощування та тренінгу коней, особливостей умов утримання та годівлі молодняку в господарстві, аналіз заходів щодо екологічної безпеки та охорони праці на виробництві.

Задачі дипломної роботи :

-     опрацювати літературні джерела, в яких висвітлені аспекти сучасного стану конярства та ефективності галузі в світі;

-        проаналізувати господарську діяльність підприємства;

         розглянути технологію вирощування і тренінгу молодняку коней в господарстві;

         проаналізувати існуючі умови утримання та годівлі коней;

         вивчити стан охорони праці;

         зробити висновки та пропозиції виробництву.

Об’єктом дослідження був молодняк коней комунального позашкільного навчального закладу «Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з кінного спорту».

кінь годівля догляд тренінг

1. Огляд літератури

.1 Сучасний стан та перспективи розвитку конярства у світі

У всіх країнах світу існує безліч порід. До створення кожної з них доклала руку людина. Одомашнення в кінцевому підсумку переросло в селекцію і в багатьох випадках було пов'язано з більш якісним харчуванням і збільшенням розмірів і продуктивності коней. У країнах кожного з континентів люди виводять різні породи [13].

У Великобританії була виведена одна з найбільш відомих порід скакових коней. Тут потрібно відзначити, що ні одне досягнення в конярстві не може зрівнятися з «винаходом» чистокровної верхової. Розведенням цієї породи зараз займаються в Ньюмаркеті, Честері, Лінкольні. Якості цієї породи незамінні для скачок, полювання і триборства забезпечили її попит у всьому світі. Порода експортується в Північну Америку, Австралію, Південну Америку і є джерелом покращення інших верхових порід.

У Великобританії займаються виведенням і багатьох інших порід. Прикладом може служити клівлендська гніда, яка розводиться в Лондоні та використовується для полювання та екіпажів. Хакне - кінь, виведений в Йоркширі і Норфолку, популярний на шоу-рингах всього світу як упряжна тварина. Шайрська - найкрасивіша з порід англійських ваговозів. Основними районами розведення є центральні графства Лінкольншир, Дербішир, Стаффоршір. Шайр користується величезним успіхом, виступаючи на сільськогосподарських виставках і тим самим притягують багатьох іноземних покупців. Експорт шайр ведеться в далекі країни, такі як Північна та Південна Америка, Росія, Австралія. Зараз цих поступливих гігантів можна побачити на ярмарках, рідше їх використовують при оранці землі і фермерських упряжках [17, 23, 24].

Суффольську породу виводять лише у східній Великобританії, графство Суффольк. Цих коней можна зустріти на сільськогосподарських виставках і запряженими в плуг чи підводу. Вже багато років суффольців розводять у США, крім того їх експортують до Австралії, Африки, Росії і Пакистану. Центром виведення ще однієї надзвичайно цінної породи Великобританії є графство Ланкашир Шотландії, де протікає річка Клайд - це батьківщина клейдесдалей. Їх використовують в упряжі на виставкових манежах. Багато країн світу виявляють інтерес до цих важких коней, тому експорт їх йде в США, Австралію, Південну і Північну Америку і Росію [15].

Крім порід цінних, що користуються попитом в інших країнах, в Великобританії виводять безліч порід і місцевого значення. Наприклад, ексмурська - ця порода поні живе на південно-заході Великобританії, графства Сомерсет і Девон. Використовують як верхового поні для дітей і в упряжках. Також на південно-заході Великобританії в графстві Девон розводять дартмурського поні для дітей [12, 13].

На просторах Уельсу Великобританії розводять уельського гірського поні, якого використовують для поліпшення інших порід і уельського коба для спортивних гонок екіпажів.

У горах Шотландії і на островах на захід від узбережжя живе хайландский поні, якого використовують як для полювання, так і для їзди в упряжці. А на іншій групі островів, на північний схід від Шотландії, є шетлендський поні - один з найпопулярніших у світі дитячих верхових поні [12, 18].

Ще однією з країн Зарубіжної Європи, яка займається виведенням цінних порід коней є Німеччина. Знаменитою німецькою породою вважається ганноверська. Розведенням ганновера займаються на конезаводі в Селлі. Це спортивна порода коней, яка виступає в виїздці і конкурі. Основною базою голштинської породи в Німеччині став Елмсхорн. Голштинскі коні використовуються в різних спортивних дисциплінах[26].

У районі на захід від річки Везер створена одна з німецьких теплокровних коней - ольденбургська. Ці коні чудово виступають як в виїздках, так і в конкурі. Їх експортують у багато країн світу, а особливої популярності вони набули в Сполучених Штатах Америки.

В одному з найбільш знаменитих центрів німецького конярства Варендорф (захід Німеччини) розташований базовий завод вестфальської породи. Вестфальці є знаменитими поставниками світових чемпіонів. У Баварії і Баден-Вюртемберзі розводять південно-німецького ваговоза. Зараз їх часто можна зустріти на парадах і ярмарках, а також, правда дуже рідко, в полі [19].

Величезним досвідом конярства володіють французи. У Нормандії, яка завжди була оплотом конярства, займаються виведенням французьких селів. Це одна з найбільш швидкісних і витривалих спортивних коней. Також в Нормандії були виведені і рисисті коні, зокрема французький рисак. Вони використовуються не тільки на бігах під сідлом та в запряжці, а й у такому виді спорту як скіджорінг (кінь тягне гонщика на лижах). Дуже популярним у всьому світі став виведений вперше на півдні Нормандії - першерон. Цих ваговозів Франція експортує величезну кількість, наприклад в Великобританію, Південну і Північну Америку, Австралію [15].

У Франції існує безліч прекрасних порід місцевого значення, наприклад камарго, на півдні Франції. Ці коні представляються під сідло туристам, які приїжджають в Камарго.

Здавна в усьому світі Угорщина славиться як батьківщина видатних коней. Одним з провідних конярських центрів у Європі вважається знаменита конярська ферма в Мезохедьєші, саме там виводять знаменитих елітних екіпажних коней і верхових коней породи фурізіо. На конезаводі Мезохедьєші розводять і ноніуса, який також використовується як для їзди верхи, так і в упряжі. Виведення коней для дозвілля і спорту відбувається на таких головних конезаводах Угорщини, як Кібшері і Кечкеметі, де створюють жвавих і витривалих резервів у триборстві і гонках четвериком. Для цих цілей їх та експортували в багато країн, наприклад Великобританію, Швецію [13].

Роботи по здійсненню цілеспрямованої племінної програми ведуться і в Ісландії, в одному з найвідоміших у країні конярстві районі Скагафьорд. Тут займаються отриманням верхового коня не тільки для фермерів, які займаються перегоном худоби, але і для спорту.

Як найкращі в світі мисливці прославилися ірландські коні. Це порода Ірландського запряжного коня. Коней використовують для змагань. Експорт йде в США [24].

Славиться чудовими верховими і упряжними конями Швеція. В провінції Скан, що на півдні Швеції, вирощують прогулянкових і спортивних коней шведських теплокровних.

В Італії коней породи мареммано розводять у Тоскані, як ідеального верхового коня для роботи з худобою. Італійського ваговоза виводять у Феррарі на півночі країни. І хоча попит на ваговозів в Італії, як і скрізь, невеликий, але їх все ще можна бачити на невеликих фермах, і крім того, їх вирощують на м'ясо. Потрібно відзначити, що виведення теплокровних коней для верхових прогулянок і спорту в Італії поставлено гірше, ніж у багатьох інших країнах Європи.

У Нідерландах виводять фризькі породи, це район Фризленд на півночі країни. Використовують їх в упряжці. Експорт йде в країни: Великобританію, Німеччину. Голландія славиться спортивними кіньми породи голландської теплокровної, яка експортується до Великобританії, США, Австралії, Нової Зеландії. У провінції Алентежу (Португалія) займаються вирощуванням породи лузітан, придатної не тільки в бою з биком, а й у багатьох видах сучасного спорту (виїздки, конкуру і перегонах). У Португалії виводять ще й невеликих поні соррайа, між ріками Сор і Райа, які використовуються на фермах у всіх видах сільгоспробіт.

Австрія не займається розведенням цінних спортивних коней, але тут є норікійская порода легких упряжних коней, яку виводять на конезаводі в Зальцбурзі. Завдяки здатності виконувати важкі роботи ця порода придбала популярність у всій Європі. Ще одну породу виводять в Австрії - тафлінгер, для прогулянок верхи. Порода експортується в багато країн і особливо популярна в Німеччині та Швейцарії.

У Данії місцевого значення набувають таки породи як фредеріксборг - як легких упряжних коней, котландского ваговоза, якого тепер можна зустріти лише на виставах і дуже рідко запряженим у візок на міських вулицях. Зате датська теплокровна виведена спеціально для великого спорту.

Окрім Зарубіжної Європи, коней виводять і в Північній Америці. Америка в даний час займається розведенням величезного числа найцінніших порід у світі. У цій країні кінний спорт займає не останнє місце. На всьому материку Північна Америка лідирує по виведенню різних порід, їх налічується близько 20. Багато хто з них місцевого значення, тому варто зупинитися лише на породах представляють собою велику цінність.

Морган, популярний в Америці, експортується в багато відомі племінні клуби Канади, Великобританії, Австрії, Іспанії, Німеччини, Італії, Швеції. Морганів використовують на різних шоу, змаганнях, родео, полюванні, виїзді, гонках екіпажів. Квортерхоси - коні, які раніше використовувалися ковбоями, так як у них розвинене «почуття корови», а тепер популярні на змаганнях Дикого Заходу - це родео і скачки на короткі дистанції. Крім Каліфорнії коней цієї породи розводять ще в 40 країнах.

.2 Технологія вирощування молодняку коней

Якість племінних, спортивних та робочих коней значною мірою залежить від умов вирощування, які були створені їм у ранньому віці. Науковою ос новою технології вирощування коней будь-якого призначення є вчення про нерівномірність росту і розвитку їх органів і тканин протягом онтогенезу. Одним із свідчень цього біологічного явища серед травоїдних може бути тип будови тіла новонароджених. Для них характерна високоногість при короткому, вузькому і неглибокому тулубі. Так, висота в холці новонароджених лошат заводських порід становить 60-65 % цього показника дорослих коней, обхват грудей 43-46, коса довжина тулуба - 39-43, жива маса - 9-12 %. За добрих умов вирощування молодняк коней закінчує розвиток в 3-4-річному віці, при відсутності таких умов цей процес затримується. Незадовільна годівля підсисних кобил і лошат призводить до затримки лінійного росту кісток, осьового скелета, які зумовлюють достатню ширину, довжину та глибину тулуба.

Недорозвинений молодняк зберігає ознаки дитинства (інфантилізм), має малий ріст, низькі показники обхвату грудей і п'ястя, знижену роботоздатність. При поліпшенні умов годівлі організм здатний частково надолужити затримку розвитку, але повністю ніколи не може компенсу вати її. Ступінь компенсації залежить від тривалості та рівня недостатньої годівлі, віку лошат, породної належності, статі молодняка. Лошата чистокровної верхової і рисистих порід навіть при незначних порушеннях годівлі й утримання в молодому віці частково знижують свої здатності у скаковому і біговому класі.

За віком лошат поділяють на групи: сисуни - від народження до відлучення; відлучені лошата - після відлучення до кінця поточного року; одно-, дво- і трирічки - з першого січня кожного року без врахування місяця їх народження.

Протягом першого місяця життя лоша задовольняє потребу в пожив них речовинах лише за рахунок материнського молока. Надзвичайно цінним є молозиво, яке забезпечує організм лошати імунними тілами і сприяє виведенню з кишечника первородного калу. Іноді в перші дні після народження у лошати виникає запор. Воно стає неспокійним, крутить хвостом, оглядається назад, лягає, підібгавши під себе кін цівки. В таких випадках лошаті необхідно поставити клізму з теплої води чи дати спеціальні проносні засоби (за по радою ветлікаря). Якщо лоша залишається без матері, практикують під садку його до іншої кобили, яка знаходиться на тій же (чи близькій) стадії лактації. Але така можливість трапляється рідко, оскільки концентрація маточною поголів'я на фермах незначна. Тому лошат-сиріт випоюють коров'ячим молоком, розбавленим на третину або чверть теплою перевареною водою з додаванням однієї столової ложки цукру на 1 л молока. Суміш згодовують підігрітою до температури 38-40°С. Хоч вона і нерівноцінна натуральному кобилячому молоку, проте дозволяє вирощувати добре розвинених коней.

Через 4-5 днів після вижеребки у сприятливу погоду кобилу з лошам випускають на вигул, поступово збільшую чи тривалість їх моціону. В негоду - великі морози, хуртовину, холодні зливи й вітри - лошата повинні бути в стайні. З появою травостою підсисних кобил утримують на пасовищі, або згодовують скошену траву.

Підсисних кобил використовують на легких роботах не раніше як через 2-3 тижні після жеребіння. Під час робо ти їм дають можливість відпочивати та годувати лошат: в перші 2 міс - через кожну годину, а пізніше - через 2-3 год щоразу по 10-15 хв. Підсисних кобил не слід вико ристовувати для далеких переїздів і запрягати в сільськогосподарське знаряддя, яке б могло спричинити травми лошат та зкалічити їх (борони, косарки, кінні граблі тощо).

Стан лошати в значній мірі залежить від молочності кобили. Про неї можна судити за середньодобовими при ростами лошати в перший місяць життя (на 1 кг приросту маси потрібно 10 кг молока). За пропозицією зоотехніка[1]. Б. В. Троїцького, показником молочності кобили є кратність збільшення маси новонародженого лошати до місячного віку. Зокрема, молочність вважається доброю, коли цей показник становить 1,9-2,2, задовільною -1,6-1,8, Незадовільною - менше 1,5. Повноцінна годівля кобил є головною запорукою нормального розвитку лошат.

Через 3-4 тижні після народження сисунів привчають до споживання вівса, висівок, починаючи з невеликої (0,5-0,7 кг) даванки, поділеної на 3-4 частини. Розмір підкормки з віком зростає і перед відлученням становить 3-4 кг зернових кормів щодоби.

Існує кілька методів організації індивідуальної підгодівлі лошат-сисунів: прив'язування кобил, обладнання спеціальної годівниці в денниках, організація «їдальні» у стайнях групового утримання, в загонах, на пасовищах. Підгодівля лошат концкормами з однієї годівниці з кобилами неефективна через різну швидкість споживання корму. До сіна лошата привчаються самі, поїдаючи його разом з матерями.

В денниках підсисних кобил повинно бути вдосталь підстилки. В стайні усувають протяги, оскільки лошата над то чутливі до простуди. Поступово їх привчають до недоуздка, рухів за поводом, чистки щіткою чи жмутом соломи, розчищання копит та інших операцій. Поводитись з молодняком потрібно лагідно та уважно, оскільки це сприяє становленню у них спокійного норову.

Лошат відлучають у 6-7-місячному віці. Як правило, це відбувається у серпні-жовтні. Перед відлученням обов'язково уточнюють записи щодо масті та відмітин лошат, таврують приладом ПТЖ-3 (дорослих коней - приладом ПТЖ-4). Тавро має такі знаки: в чисельнику - інвентарний номер, в знаменнику - дві останні цифри року народження. Його накладають з лівого боку спини на 3-4 см вниз від лінії верху, за заднім кутом лопатки. Коней чистокров ної верхової і рисистих порід татуюють, решту порід - таврують.

Утримання і годівля відлучених лошат. В господарствах практикують два способи відлучення лошат - денниковий і груповий. При першому з них в денник заводять підсисну кобилу і відразу виводять її, а лоша залишають. Можна кобилу з лошам підвести до денника, відчинити його двері й злегка підштовхнути туди лоша, а кобилу негайно відвести. В деяких господарствах в стайні обладнують групові секції з годівницями та водопійними коритами і відлучають лошат так, як описано. Після відлучення уважно стежать за поведінкою молодняка, станом вим'я кобил і при необхідності здоюють молоко. Заздалегідь в денниках чи секціях для лошат підготовляють сіно, концкорми, воду. Відлучених лошат чистокровної верхової та деяких інших заводських порід утримують в денниках по 1-2 голо ви. Лошат в секції добирають за строками народження та розвитком, а малих і слабких - утримують окремими групами і додатково підгодовують концкормами. Перевагами цього методу є ефективніше використання площі стайні, менші затрати праці по догляду за молодняком. За таких умов утримання лошата швидше табунуються і забувають ма тір. Проте групове утримання призводить до поширення інфекційних та інвазійних хвороб, позбавляє можливості організувати підгодівлю цінного за походженням молодняка, дещо ускладнює заїздку тощо. Вже через 5-6 дів після відлучення лошата звикають одне до одного і їх можна виганяти на пасовища чи прогулянку, їм згодовують доброякісні корми - овес, ячмінь, кукурудзу, пшеничні висівки та інше, а також злакове і бобове сіно. Частину вівса та ячменю доцільно в стійловий період згодовувати пророщеними (0,2-0,3 кг на голову щодоби), а сухий зерновий корм в плющеному вигляді. Один раз на тиждень бажано для лошат готувати кашу на відварі насіння льону. З соковитих кормів слід давати мор кву червону та кормову, а молодняку рисистих, ваговозних порід та робочого призначення - доброякісний силос та кормові буряки.

Відлучених лошат годують не менше чотирьох разів на добу, розділяючи концкорми на три, а сіно - на чотири да ванки. Соковиті корми згодовують за 1-2 рази. Сіль-лизунець (бажано мінералізована) повинна постійно знаходитись в годівницях. Роздача частини грубого корму опівночі є обов'язковою.

Лошат необхідно щоденно чистити і розкрючковувати копита, особливо задніх кінцівок, привчати до рухів за поводом. Першу розчистку копит проводять у 3-місячному ві ці та відразу після відлучення, а наступні - через кожні 35-45 днів по мірі відростання копитного рогу. При нерівномірному його розростанні змінюється навантаження на суглобові поверхні, що зумовлює розростання кісток сугло бів та зниження роботоздатності коней.

Добова потреба відлучених лошат у поживних речовинах на жовтень - грудень становить: для жеребчиків - 2,8, для кобилок - 2,5 корм. од. на 100 кг їх маси. На кожну кормову одиницю повинно припадати 105-115 г перетравного протеїну, 6-7 кальцію, 5-6 г фосфору, 12-15 мг каротину і 2-3 г кухонної солі.

.3 Тренінг молодняку коней

Тренінг молодняка є важливою складовою частиною племінної роботи з породами коней. Він сприяє зміцненню конституції молодняка, кращому розвитку серцево-судинної, дихальної систем, кісткової й м'язової тканин, сухожиль ного апарату і зв'язок суглобів та направлений на удосконалення корисних ознак у коней різного при значення.

Система тренінгу зумовлена господарською спеціалізацією коней (рисаки, верхові чи ваговози), їх віком, породною належністю. Так, у верхових і рисистих коней вона спрямована на досягнення максимальної жвавості на рисі й галопі, а у ваговозів та коней робочого призначення - на досягнення максимального тяглового зусилля і витривалості; у коней спортивного призначення тренуванням розвивають здатність до подолання перешкод (стрибковий рефлекс), засвоєння елементів вищої школи верхової їзди, витривалість в польових випробуваннях.

Тренінг молодняка поділяють на три періоди:

перший - від відлучення до заїздки (період групового тренінгу);

другий - від заїздки до відправки перших змагань(період індивідуального заводського тренінгу);

третій - індивідуальний тренінг (період максимальних тренувальних навантажень).

Груповий тренінг- розпочинають через 8-10 днів після відлучення лошат, коли вони забудуть матір, звикнуть до нових умов догляду, годівлі та утримання. Молодняк розділяють за статтю, а в господарствах з великим поголів'ям - і за строками народження на 2-3 табуни по 20-30 голів в кожному. В усіх випадках тренінгу передує стабунювання лошат.

Груповий тренінг слід проводити вранці через 2-2,5 год після годівлі в спеціальному, з двох сторін огородженому коридорі елшсовидної форми, з довжиною до ріжки 600-1000 м, шириною 12-15 м. Так організоване групове тренування дає можливість розподіляти наванта ження за часом, дистанцією, алюром (крок, рись, галоп), напрямом руху (за і проти годинникової стрілки). На трасі чи маршруті руху лошат супроводжують два досвідчених вершники - один спереду, а другий - ззаду табуна. Спочатку щоденна дистанція руху лошат становить 3-4 км, через 2-3 міс її збільшують до 6-8, згодом - до 14-16 км. Щоразу тренінг розпочинають з розминки у загонах, де лошата після виходу зі стайні дуже жваво бігають, внаслідок чого притомлюються і в коридорі чи степу стають спокійнішими. Загальна тривалість тренувань повинна скла дати не менше 1 год. В другій половині дня восени лошат випускають на пасовища, а зимою - в загони.

При груповому тренуванні рисаків загальна схема в дві репризи може бути такою: вільний алюр 600-800 м, рись 600-800, крок 600-800, рись 1200-1600, крок 1200-1600 м.

Для молодняка старшого віку, коли загальна довжина маршруту становить 10-13 км, може бути рекомендована така черговість алюрів: вільний алюр 1200-1600 м, рись 3000-4000, крок 1200-1600, рись 3000-4000, крок 1200-1600 м. Групове тренування рисистого молодняка по єднують з роботою в качалці, для чого практикують ран ню - в 10-12 міс - його заїздку. З настанням весни тренування припиняють на 2-3 міс, переводячи молодняк на пасовища.

Групове тренування верхового молодняка, як і рисисто го, починають кроком. Через 8-10 хв табун підіймають на рись, якою він рухається 10-12 хв, після чого знову пере ходить на крок. Через 8-10 хв його вдруге підіймають на рись, примушуючи рухатися цим алюром 10-12 хв, потім переходять на кентер (2-3 хв), спокійну рись (5 хв), крок.

Для коней спортивного напряму в коридорах встановлюють невисокі, легко падаючі перешкоди - херделі, ви сотою 30-50 см. Долання цих перешкод розвиває у лошат стрибковий рефлекс.

Якщо в господарстві не обладнано тренувальний коридор, то групове тренування молодняка про водять в степу. В цьому випадку лошат супроводжують 3-4 табунщики до тих пір, поки вони не звикнуть до ре жиму роботи та маршруту.

Індивідуальний тренінг. В кінних заводах та племінних фермах колгоспів і радгоспів індивідуальний тренінг молодняка починають в 1,5-річному віці. Перед початком тренінгу молодняк переводять в спеціалізовану групу - тренерське відділення, яке очолює тренер або наїздник - працівники, що мають спеціальну підготовку. Лошат розподіляють в денники, привчають до чищення щіткою, проведення туалету гриви і хвоста, розкрючковування та розчищення копит. Для догляду за молодняком закріплюють постійних працівників.

Надзвичайно важливим і відповідальним процесом є заїздка молодняка, тобто привчання його до роботи в упря жі чи під сідлом, управління віжками, поводом та голосом.

Якість заїздки значною мірою зумовлює характер коня та успіхи його на іподромі. Заїздку слід проводити посту пово, уважно і терпляче, не вимагаючи від коня виконання вправ, яких він ще не засвоїв. До заїздки тварину заохочують, підгодовуючи цукром, яблуками, морквою чи підсоленим хлібом.

Рисистий молодняк 1,5-річного віку починають тренувати в липні-серпні. При щоденній роботі з відпочинком один день на тиждень поступово збільшують тренувальні навантаження і переходять від тихих алюрів (крок, рись) до більш жвавих (мах, жвава рись). Через 8-10 міс - до від правки рисистих лошат на іподром - їх привчають рухатися одне за одним (гуськом) та врозсипну, до російської упряжі, крокових робіт на водилах, долати 1600 м за 3 хв і жвавіше.

Заїздку верхового молодняка проводять у серпні-вересні й поєднують її з перебуванням коней на пасовищах (наприк лад, заїздка в першій, а пасовище -у другій половині дня).

За 1,5-2 міс до заїздки лошат поступово привчають до вудил. Для цього вудила з великими кільцями пристібують до підібраного за розміром недоуздка і закладають їх у рот лошати після годівлі для «віджовування» протягом 1-2 год на добу. Після цього лошат привчають рухатися на корді, до надівання вуздечки, трочка, а згодом - до накладання сідла.

Коли під сідланий кінь навчиться ходити на корді різ ними алюрами, з ним починає працювати вершник (жокей, їздець). Після того, як кінь звикне до вершника, його привчають до систематичної роботи кроком, риссю, кен-тером.

Обслуговуючому персоналу слід знати, що губи лошат досить чутливі до різких рухів вудилами. Тому, щоб нс причиняти болю діями через повід, необхідно користуватися спеціальним шийним ременем, який використовують для фіксації мартингала. Вершник бере в руки повід разом з шийним ременем так, щоб повід був вільний. В разі стрибка чи різких бокових рухів шийний ремінь запобігає травмуванню кутів рота. Застосування шийного ременя в країнах з розвинутим верховим конярством -Англії, Франції, ФРН, Польщі та інших - обов'язкове.

Під час заводських тренувань персонал повинен стежити за станом і поведінкою кожного коня на іподромній доріжці та в деннику.

При перших ознаках втоми (в'ялість, нечіткість рухів, часті збої, поганий апетит тощо) слід негайно змен шити об'єм та інтенсивність тренувань. Індивідуальний під хід до кожного коня при розподілі тренувальних навантажень - основне правило роботи з молодняком швидкоалюрних порід коней.

Індивідуальний тренінг в господарствах закінчують в березні-квітні, після чого проводять перщі змагання,та визначають вид спорту в якому буде задіян кінь.

.3 Особливості утримання та тренінгу спортивних коней

Санітарно-гігієнічні умови,клімат в стайні взимку та влітку (температура,вологість) розміри денників, підстилку яку застосовують,як часто її змінюють,як заготовлюють та роздають корми.

Вимоги до стаєнь і їх внутрішнього обладнання. Проектування і будівництво стаєнь здійснюється з урахуванням метеорологічних даних 4 кліматичної зони, напрямки конярства, системи утримання коней, їх статі і віку. Стайня повинна бути добре влаштованої, зручній для розміщення тварин і виконання виробничих процесів. При будівництві стаєнь важливо передбачити всі чинники, що сприяють забезпеченню нормативного мікроклімату. Опалювальні системи в стайнях застосовуються вкрай рідко, тому слід розраховувати в основному на теплоту, що виділяється тваринами.

Температура в стайні повинна бути більш або менш постійною, у межахне нижче 5-10°С взимку.

Важливим елементом у внутрішньому обладнанні стайні є засоби забезпечення нормативного мікроклімату. В цьому плані провідне значення має правильно обладнана вентиляція. Найбільш поширена в стайнях припливно-витяжна вентиляція з природним спонуканням.

Основні нормативи при денниковому утриманні зміст припускають, що висота стайні - 3 м. А ширина проходів (коридорів) наступна: в однорядною стайні - не менше 2,2 м, у дворядної - не менше 2,7 м. Висота дверей в денниках 2,4 м, ширина дверей не менше 1,2 м. Двері роблять як назовні в коридор, дтак і ковзаючими. Ковзні двері прикріплюються верхнім і нижнім краями до спеціальних жолобах або навескам, по яких вони рухаються. Такі двері не займають коридор при відкриванні і не травмують коней.

Висота перегородок між денниками 2,4 м. Перегородки роблять суцільними знизу до висоти 1,4 м, а далі - з металевих решіток, жердєва, вальковые, сітчасті і т. п. з «пропусками» не більше 60 мм, інакше кінь, яка стала на диби, може застрягти копитами в зазорах і травмуватися.

Розмір денникаи для дорослогої коня повинен бути не менше 3х3 м, оптимально 12 кв. м, а для цінних жеребців-виробників - не менше 20 кв. м. Годівниці встановлюються індивідуальні: шириною поверху 0,6 м, по низу - 0,4 м і висотою борту (глибиною) 0,3 м. Від статі вони повинні бути на висоті 1-1,1 м. Годівниці в денниках з металу або дерева, оббитого бляхою, роблять як кутові - довжиною 1,2 м, так і виступаючі в коридор на 0,1-0,15м для того, щоб засипати зерновий корм, не заходячи в денники. Зовнішні кути годівниць обов'язково закруглюють. Трапляється, що в стайнях, де немає вбудованих годівниць, найчастіше овес або «кашу» висипають коням прямо на подметенный підлогу або на підстилку. Однак це - прямий шлях до зараження гельмінтами. В таких умовах треба використовувати невеликі пластмасові миски, які легко мити після кожного годування.

Для сіна при денниковом утриманні найбільш часто застосовують надверние гратчасті годівниці, навісні або стаціонарні, а також плетені рептухи, які сьогодні використовують головним чином в похідних умовах. Індивідуальні автопоїлки встановлюють на висоті від підлоги 0,9-1 м.

При стійловому утриманні площа стійла залежить від розмірів коні і повинна бути не менше 5,25 кв. м. Довжина стійла для: дрібних робочих коней (висота в холці до 150 см, коса довжина тулуба 156 см) зазвичай - 2,85 м, ширина 1,6 м. Для великих коней (в холці вище 150 см при косою довжиною тулуба понад, 156 см) - відповідно 3,1 м і 1,8 м. Ширина проходів при одному ряді стійл становить не менше 2,2 м.

При стійловому утриманні, як і при зальному - біля стіни мають довгі «ясла» або використовують підлогові або навісні годівниці з дерев'яною (частіше металевої) ґратами при відстані між прутами 15-20 см. Довжина годівниць (кормової фронт) відповідає ширині стійл, а їх глибина - 0,3 м при висоті від підлоги 1-1,1 м. Біля годівниць обов'язково повинні бути гладкі закруглені кути. При утриманні коней на глибокій підстилці годівниці повинні пересуватися по висоті, так як товщина підстилки змінюється. Висота перегородок між стійлами: біля зовнішніх стін 1,8 м, з боку проходу 1,4 м. Конструкції перегородок можуть бути суцільні (бетонні або з дощок) або жердєва. Розміри двостулкових воріт зазвичай такі: у стайні з однорядним розташуванням стійл: висота - 2,0 м, ширина - 1,5 м, а з дворядним відповідно - 2,2 м і 2,0 м. Поїлки встановлюють індивідуальні автоматичні, або через всю стайню проходить жолоб і періодично вмикають воду для його наповнення. Тварин можна поїти і просто з відер.

На формування мікроклімату великий вплив справляє система видалення гною і каналізації. Гноєсховища влаштовують на відстані 50-100 м від приміщень для тварин і не менше 100 м від житлових будівель. Саме просте із пристрою гноєсховище являє прямокутний у майданчик, поглиблену на 0,7-1 м в землю. Стінки і дно гноєсховища повинні бути водонепроникними - з бетону, цегли або вимощені бруківкою. Ширина гноєсховища зазвичай становить 8-9 м, а довжина визначається кількістю гною. Якщо гноєсховище очищають 2-3 рази на рік, то на коня розраховують, 1,5-2 м2 площі гноєсховища;

Несприятливий мікроклімат як постійно діючий фактор зовнішнього середовища може чинити негативний вплив на тварин і бути одним з провідних умов для виникнення різних захворювань серед коней, тому підтримання нормативного мікроклімату для різних вікових груп коней є обов'язковим технологічним вимогою. Для регулювання та оптимізації мікроклімату необхідний постійний контроль за його фактичним станом. При цьому зазвичай визначають фізичні властивості повітря (температуру, вологість, швидкість руху, атмосферний тиск, освітленість, рівень шуму), газовий склад (концентрацію діоксиду вуглецю, аміаку, сірководню), а також запиленість і бактеріальну забрудненість повітря. Названі параметри мікроклімату слід реєструвати вранці - по початку роботи, вдень - пік здійснення виробничих процесів, і після завершення робочого дня. Важливо також провести вивчення коливань температури і вологості в приміщенні при екстремальних погодних умовах в різні сезони року, оскільки при проектуванні тваринницьких об'єктів розрахунок ведеться з орієнтацією на середньорічний температурно-вологісний режим зовнішнього повітря.

Нормативні параметри мікроклімату(для холодного періоду року) в стайнях для утримання робочих коней, кобил, жеребців і молодняка всіх віків: температура повітря 4...6 0С;

відносна вологість 70...80 %;

швидкість повітря 0,2...0,3 м/с (в теплий сезон року -0,5...1 м/с);

концентрація в повітрі:

діоксиду вуглецю 0,20...0,25 %;

аміаку 15...20 мг/м3;

бактеріальні забрудненість 100...150тис. м.т./м3;

світловий коефіцієнт 1 : 10;

повітрообмін на одну голову 30...50 м3/год.

Потреба коней в свіжішою, не маючій є запаху і багатої мінеральними солями воді дуже велика. Вони дуже чутливі до не допою, який швидко призводить до занепаду сил. Тому правильне і своєчасне напування дуже важливо для підтримки заводській кондиції тварини.

Для водопою краще застосовувати воду з артезіанських колодязів. Як відкритих водойма для водопою коней можна використовувати річки, озера, ставки, де вода відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Кількість випиває води залежить від породи коня і, від виконуваної нею роботи, а також від температури і вологості повітря. Ваговози потребують більшої кількості води, полукровние і чистокровні коні п'ють менше, а арабські - зовсім мало. Велику роль відіграє і індивідуальна звичка коні до рясного або помірного пиття. Нормальна добова потреба становить 60-80 л, включаючи воду, яка міститься в кормах. Випивають ж коні від 30 до 50 л води в добу. Температура питної води повинна бути 8-12°С.

Несприятливий мікроклімат (як постійно діючий фактор) може чинити негативний вплив на тварин і бути однією з головних причин виникнення різних респіраторних захворювань серед коней. У зв'язку з цим для регулювання і оптимізації мікроклімату необхідний постійний контроль за його фактичним станом. При цьому зазвичай визначають фізичні властивості повітря (температуру, вологість, швидкість руху), газовий склад, а також запиленість і бактеріальну забрудненість повітря. Температура повітря в стайні реєструється звичайним термометром і повинна бути в межах від +5 до +15'С. Більш висока температура і різкі її коливання негативно впливають на здоров'я коней. Щоб підтримати нормальну температуру взимку, необхідно заздалегідь утеплити приміщення. Особливу увагу слід приділити закриттю заделиванию щілин в стінах, вікнах, дверях, стелі і усунути причини протягів. Загальновідомо, що в сухий без протягів стайні зниження температури до 0 ºС не позначається негативно на здоров'я неизнеженных коней. У сирих ж приміщеннях навіть незначне зниження температури може викликати простудні захворювання. Вологість повітря, його запиленість і бактеріальну забрудненість визначають спеціальними приладами, про використання яких можна прочитати в довідниках по зоогігієні. Необхідно завжди пам'ятати, що вологеий (сиреої) повітря, особливо при низькій температурі, може стати причиною різних захворювань дихальних шляхів і ревматизму.

Крім того, в сирому холодному повітрі тварини втрачають через шкіру значно більше тепла, ніж в сухому при тій же температурі. Утримання тварин в сирих стайнях при високій температурі може призвести до перегрівання організму. Сире повітря в стайні сприяє розвитку небезпечних для здоров'я мікробів.

Кілька слів необхідно сказати про газовому складу і повітря. У вдихуваному повітрі, тваринами, кисню міститься близько 20%, вуглекислого газу-0,03-0,04%. У видихуваному повітрі міститься 17-18% кисню і 3-4% вуглекислого газу. Отже, вуглекислого газу виділяється приблизно в 100 разів більше, ніж вдихається. У зв'язку з цим у повітрі закритих приміщень, де утримуються коні, вуглекислоти накопичується до 0,3-0,5% і більше. Максимально допустима концентрація вуглекислоти в приміщеннях 0,2-0,3%. Необхідно також враховувати, що разом з вуглекислотою накопичуються і інші шкідливі для здоров'я гази, такі як аміак, сірководень, індол. Ці гази утворюються при розкладанні сечі, калу, підстилки. Гази, що утворюються, в першу чергу, дратують слизисті оболонки очей, органів дихання, шкіри. Тому регулярне провітрювання приміщень, своєчасна прибирання денників, стійл і технічних проходів від скупчень калу і сечі має особливо важливе значення для дотримання санітарно-гігієнічних норм утримання коней.

При обов'язковій щорічній дезінфекції стаєнь хлорним вапном приміщення насичуються хлором, який дратівливо діє на органи дихання, викликаючи їх запалення, тому стайні необхідно регулярно провітрювати, особливо після дезінфекції.

Годівля спортивних коней. Кормовий раціон повинен бути різноманітним і повноцінним щодо протеїну, мінеральних солей (особливо кальцію, фосфору, натрію і хлору), мікроелементів і вітамінів (зокрема, A, D і Е), бажаний кислий тип раціону з включенням в нього невеликої кількості сіна, сінажу, соковитих кормів (буряків, моркви та ін) і значної кількості за поживністю концентратів рослинного (пшеничні висівки, пророщені овес, ячмінь та ін) і тваринного (м'ясо-кісткове борошно, знежирене коров'яче молоко, курячі яйця тощо) походження. Усі корми повинні бути доброякісними. Режим годування спортивного конятваринного нагадує годування коня, який виконує важку роботу. Додаткове надходження енергії та білка необхідні, щоб задовольнити зрослі потреби в поживних речовинах, викликані роботою. У середньому спортивному  коню потрібно на 20 МДж на день більше енергії, ніж під час відпочинку, та додатково по 165 г білків на день. Мінеральні речовини і вітаміни: вітамін А фактично завжди присутній в кормі, особливо в раціоні для племінних тварин. У раціон часто додають вітамін Е, хоча ефективність його в даній ситуації до кінця не відома. Найімовірніше, він грає роль антиоксиданту.

При складанні раціонів важливо врахувати співвідношення видів кормів за поживністю. Так, в спортивний сезон раціон повинен складатися з концентрованих кормів - 60, грубих - 35 і соковитих - 5 %. Годують тварин у встановлені години, зазвичай 3 рази на добу, напувають досхочу 2-3 рази в холодну пору і 3-4 рази влітку.

. Матеріал, умови і методика виконання роботи

.1 Умови досліджень

Дитячо-юнацька школа у Дніпропетровську існує з 1962 року. З 1986 вона має статус спеціалізованої, а з 07.08.2002 року рішенням міської ради створений комунальний позашкільний навчальний заклад «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту», підпорядкований Управлінню у справах молоді та спорту Дніпропетровської міської ради, якому передано на баланс цілісний майновий комплекс ліквідованого культурно-спортивного комбінату.

У листопаді 2009 році Наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту України № 4198 комунальному позашкільному навчальному закладу «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту» вперше надано вищу категорію, а в Наказом №1328 від 26 грудня 2013року цей статус підтверджено.

Школа знаходиться у місті Дніпропетровськ по вулиці Передовій і має 7,5 га загальної земельної площі. В господарстві працює 6998 чоловік, з яких 1712 - адміністративні працівники, 12 - тренери-викладачі берейтери, 4074 - допоміжний персонал (конюхи, робочі по тренінгу коней,слюсарі, ветеринари, двірники, садівники та інші).

Інфраструктура комунального позашкільного закладу наступна:

1. Адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 770 м2;

2.      Критий спортивний манеж, площею 1860 м2;

.        Спортивно-відновлювальний центр, площею 330 м2. Він включає готельний зал, басейн, сауну, душеві та кімнати відпочинку;

.        Конюшня для спортивних коней, площею 2540 м2. Вона складається з великого предманежнику, 80 денників, кормоцеху з зерносховищем, 12 сідельних (кімнати для зберігання кінного обладнання та спорядження), 10 роздягань для персоналу та спортсменів, кімнати охорони, кімнати днювальних по стайні, медпункту та ветеринарного кабінету, столярного та побутового цеху та насосної);

.        Літня конюшня, площею 1240 м2. Вона має 48 денників, малий манеж, 4 сідельних, 5 роздягань.

.        Готельна конюшня, площею 2350 м2. Вона розрахована на 74 денника для утримання спортивних коней, має кімнату охорони та кімнату відпочинку.

.        Сіносховище, загальною площею 460 м2;

.        Душева для коней;

.        Конкурнебойове поле площею 6500 м2;

10. Відкритий навчально-тренінговий манеж, площею 4500 м2;

11.    Виїздковебойовеполе та виїздковий манеж, загальною площею 2400 м2;

.        Шпрінгартен, площею 950 м2;

.        Поле для проведення триборства з тренінговими діжками по 3 шт. на кожні 100 м2. Загальна площа поля 5100 м2;

.        Майданчик для волейболу та баскетболу, площею по 600 м2 кожний.

Водний режим Дніпропетровщини характеризується тим, що річна величина випаровування перевищує річну кількість опадів. У різні роки кількість опадів коливається від 400 до 505 мм. Водопостачання у господарстві здійснюється на базі ґрунтових вод найближчого до поверхні землі водоносного пласту. Якість води із-за просочення у водоносний горизонт атмосферних опадів непостійна в різні пори року. Проблема водопостачання у господарстві вирішується системою шахтних і бурових колодязів, звідки по водопроводу поступає у тваринницькі приміщення для поїння тварин, де підігрівається. На території господарства існує декілька ставів, які забезпечують водою тварин у літній період.

Велика кількість опадів випадає в травні-червні і вересні-жовтні. Середня тривалість збереження снігового покриву коливається від 60 до 77 днів. Тому в несприятливу погоду молодняк тренують у закритих манежах та майданчиках.

Господарство немає власних сільськогосподарських угідь, тому вимушено закуповує корми, а у власному кормовому цеху виготовляє комбікорма для коней різних статево-вікових груп та різного призначення.

Рівень потреби в кормах на все конепоголів’я в «Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з кінного спорту» наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Рівень потреби в кормах на конепоголів’я

Згідно даних таблиці 1, загальна річна потреба в кормах на поголів’я коней різних статево-вікових груп складає 12824,2 ц, в тому числі в структурі кормів 47,8 % займають зелені, 34,5 % грубі корми (високоякісне сіно) та 17,7 % концентрати.

Прибуток в кінно спортивну школу надходить від сплати орендарями місць у стайні для своїх коней. Так кожного місяця в школу надходить 39620грн.,а кожного року кінно-спортивна школа отримує 475440 грн. прибутку на утримання коней.

.2 Матеріал, мета і методика виконання роботи

Матеріалом для виконання даної роботи слугувала облікова первинна документація комунального позашкільного навчального закладу «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту».

Метою роботи було вивчення та аналіз стану галузі конярства, технології вирощування, годівлі та заводського тренінгу молодняку коней в комунальному позашкільному навчальному закладі.

Для реалізації поставленої мети проаналізовано умови вирощування та використання коней різних порід на основі даних про рух поголів’я, відомостей зважування коней різного віку, раціонів годівлі поголів’я, тощо.

Поголів’я з добре вираженими скаковими здібностями тренують для участі в пробіжках на далекі дистанції.

Визначення індексів будови тіла коней проводили за допомогою формул, %:

;

3. Власні дослідження

.1 Віковий та класний склад конепоголів’я

Станом на 1 січня 2015 року в комунальному позашкільному навчальному закладі «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту» нараховувалося 153 голови коней наступних статево-вікових груп: молодняку до 1,5 року - 3 голови, 1,5-2-річного віку - 12 голів, 2-3-річного віку - 21 голова, 3-4-річного віку - 42 голови, старше 5-річного віку - 75 голів.

Таблиця 2. Структура поголівʼя коней

Слід відмітити, що у структурі стада 33,3 % займають кобили, 32,7 % - жеребці та 34,0 % - мерини. Необхідно відзначити, що за останній рік господарство нарощує поголів’я коней. Збільшення конепоголів’я склало 15,9 %.

Згідно інструкції бонітування перше оцінювання конепоголів’я в комунальному позашкільному навчальному закладі проводять у дворічному віці за походженням, типовістю, промірами, екстер’єром.

На основі даних звіту з бонітування коней, основна частина стада має 79,5 % поголів’я класу еліта, 14,1 % -Iклас та 6,4 % -IIклас (таблиця 3).

Таблиця 3. Класовий розподіл конепоголів’я, %

Дані таблиці 3 вказують, що в господарстві 68,0 % поголів’я коней відноситься до класу еліта, а до I та II класу - 24,0 та 8,0 % відповідно.

Лошат до 2-річного віку в господарстві не бонітують.

.2 Породний склад коней та їх екстер’єрні особливості

Комунальний позашкільний навчальний заклад «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту» займається вирощуванням та тренінгом коней наступних порід: української верхової, орловської рисистої, вестфальської, ганноверської, чистокровної верхової, тракененської породи та породи французький сель (таблиця 4).

Таблиця 4 Породний склад поголів'я на 01.01. 2015 року

Згідно даних таблиці 4, на 75,2 % поголів’я школи представлено українською верховою породою. Це одна з розповсюджених порід в Україні, яка використовується в кінному спорті, для внутрішніх потреб господарств, та має спокійний норов і добрі тренувальні якості.

На рис.1 наведено діаграму породоного розподілу коней в кінно-спортивній школі олімпійського резерву.

Рис. 1. Породний розподіл в кінно-спортивній школі

Найголовнішою передумовою до створення української верхової породи була велика потреба в спортивних конях високої якості. Порода була затверджена у 1990 році, а до цього називалася українська породна група. Створення коня верхово-упряжного типу в Україні розпочалися зразу ж після закінчення Другої світової війни на Українському кінному заводі, куди поступили трофейні коні. З 1953 року розпочалися роботи по виведенню верхової породи, що було пов'язано з розвитком в Україні кінного спорту та участю в Олімпійських іграх.

Для виведення української верхової було використано коней, більш ніж 11 порід. Основними породами були: чистокровна верхова, тракенінська, угорська, російська верхова, менше використовувалися коні гановерської, арабської та ахалтекинської порід. Тривала селекційна робота призвела до отримання великої однорідної групи спортивних коней, придатних для класичних видів кінного спорту (виїздки, конкурів <#"900775.files/image006.gif">

Дані таблиці 5 вказують на те, що жеребціта мерини української верхової породи за показниками екстер’єру за середніми промірами не відстають від стандарту породи. За обхватом грудей жеребці переважають стандарт породи на 0,2 %, за висотою в холці та обхватом п’ястка - на 0,7 та 0,5 % відповідно. За довжиною тулуба жеребці дещо поступають стандарту (на 0,06 %). Екстер’єрний профіль наведено на рис. 2.

Рис. 2. Екстерʼєрний профіль жеребців

Відносна довжина порівняно з висотою (індекс формату) жеребців складає 99,2 % проти 99,9 % стандарту.

Індекс обхвату грудей вказує на відносний розвиток маси тіла і складає для жеребців по школі 115,8 %, поступаючись при цьому середнім даним стандарту на 0,6 %.

Кобил старше 5-річного віку даної породи в комунальному позашкільному навчальному закладі «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту» налічується 16 голів. Основні проміри та індекси кобил, які характеризують їх розвиток, представлені в таблиці 6.

Таблиця 6. Проміри та індекси кобил української верхової породи,

За даними таблиці 6 можна відмітити, що кобили української верхової породи в господарстві достатньо високі (висота в холці - 163,6 см), з видовженим тулубом (довжина тулуба - 163,5 см). За обхватом грудей та обхватом п’ястка кобили поступаються стандарту породи на 1,1 та 1,5 % відповідно.

Індекс формату в середньому по маточному поголів’ю склав 99,9 %, обхват грудей - 116,5 %, костистості - 12,3 %. Екстер’єрний профіль кобил наведено на рис. 3.

Згідно даних екстер’єрного профілю, кобили української верхової породи кінно-спортивної школи мають досить великий обхват грудей, що свідчить про великий об’єм грудної клітини та легень, а це, в свою чергу, головна вимога до екстер’єру коней, яких використовують у різних видах класичного та сучасного спорту.

Рис. 3. Екстерʼєрний профіль кобил

Однією з найстаріших заводських порід коней є орловські рисаки, які володіють високою жвавістю на рисі. Вони належать до числа великих коней: висота в холці 157-170 см; зростання жеребців в середньому дорівнює 162 см, кобил - 161 см. Середня коса довжина тулуба жеребців 161 см, обхват грудей 180 см, обхват п'ястка - 20,3 см; середня маса 500-550 кг.

Сучасний орловський рисак - гармонійно складений упряжний кінь, з невеликою, сухою головою, високо поставленою шиєю з лебединим вигином, міцною, мускулистою спиною і міцними ногами. Це гарно складені, гармонійні, досить темпераментні і добронравні коні.

Перша згадка про вестфальського коня вказана до 18 століття. Велика і міцна статура (висота в холці 165-170 см), енергійна голова, природна рівновага, сильна нижня щелепа цих коней привернула увагу людей. Було схоже, що ці коні утворили свою власну расу на глинистій, родючій землі, і жили і розвивалися за своїми законами без приливу чужої крові на потомство.

Ганноверська порода коней - німецького походження, відома своїм атлетизмом і красою. Широко використовується у класичних видах кінного спорту <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82>. Тварини міцної статури з могутнім тілом, сильними ногами, але водночас елегантні. Мають довгу та мускулисту шию, глибокі груди. Висота у холці сягає 154-168 см. Їх рухи швидкі, пластичні, поштовх під час стрибка енергійний. Вони мають стриманий характер, надійні, швидко навчаються та підкорюються людині.

Екстер'єр коней чистокровної верхової породи при довгих лініях характеризується квадратним форматом. Висота в холці 155-170 см. Голова благородна, легка, суха, з подовженою лицьовою частиною і прямим профілем. У деяких коней іноді зустрічається велика і груба голова. Шия довга, тонка, пряма, з нормальним виходом. Холка висока, довга, більш розвинена і оформлена, ніж у інших порід. Поперек також часто заповнений мускулатурою недостатньо. Круп довгий, овальний і, як правило, злегка спущений або прямий. Скакові коні зі спущеним крупом стали більш численні, ніж коні з прямим крупом. Під тонкою шовковистою шкірою чітко проступають вени і м'язи. Виведена у Великобританії на початку 18 століття схрещуванням місцевих порід коней із східними (варварійською, турецькою, арабською породою коней, туркменською) і європейськими (неаполітанською, іспанською). Удосконалювалась лише чистопородним розведенням. Спеціалізована на жвавість і роботоздатність у скачках на іподромі.

Більшість коней породи французький сель гніді, їх зріст більше 1,63 м. До 1980-х рр. ця порода була розділена на п'ять класифікаційних груп. Існують три типи середніх коней: мала(1,60 м), середня(до 1,65 м) і велика(більше 1,65 м), а також два важких типу: мала(до 1,63 м) і велика(більше 1,63 м). В цілому 33 % сучасних французьких селів були зроблені жеребцями чистокровної верхової породи; 20 % англо-арабськими жеребцями; 45 % зареєстрованими жеребцями породи французький сель і 2 % французькими рисаками. Видатним зразком породи французький сель є чудовий жеребець Галубет, учасник змагань з конкуру. Він був сином жеребця Альмі породи французький сель і рисистої кобили Віті.

Тракенский кінь на сьогоднішній день - єдина в Німеччині порода спортивних коней, яку розводять без підлиття сторонньої крові. Як виробників, використовують тільки жеребців тракененской, а також арабської, чистокровної верхової порід та їх помісі. Зріст в холці тракененского коня 162-165 см. Середні проміри тракенеских коней: жеребці 166,5-195,3-21,1 см;кобили 164,6-194,2-20,2 см.

В таблиці 7 приведений розподіл конепоголів’я української верхової породи за мастями.

Таблиця 7. Розподіл конепоголів’я за мастями

За даними таблиці 7, більшість коней української верхової породи «Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з кінного спорту»мають гніду масть, а саме: тулуб вкритий волосом коричневого кольору з різним відтінком, а кінцівки, гріва, чубок та хвіст - чорні. Таких тварин даної породи в господарстві налічується 55,6 %. На 24,4 % конепоголів’я української верхової породи представлено рудою мастю, тобто покривний за захисний волос тулуба та кінцівок від жовто-пісочного до яскраво-коричневого кольору.

Дещо менше тварин вороної масті (чорної) - 20,0 %. Слід відмітити, що залежно від пори року ворона масть набуває різних відтінків внаслідок «вигорання» волосу на сонці, а саме ворона в загарі, ворона з підпалинами на різних частинах тіла.

.4 Технологія утримання та годівлі спортивних коней

.4.1 Особливості травлення у коней

По будові та фізіологічним функціям шлунково-кишковий тракт коней більше відповідає системі травлення свиней, ніж у жуйних. У коней є однокамерний шлунок невеликого розміру, що складає 10% від загального об'єму травної системи. Коні мають добре розвинену сліпу кишку і товстий відділ кишечника. Власники часто недооцінюють величезне значення кишечника, фізіологічно призначеного до безперервної переробки їжі, що примушує тварину постійно споживати корм. В цілому, травний тракт - це величезний орган, який, будучи заповненим, складає більше за 15% від ваги коня. Особливості фізіології травлення наведено в таблиці 8.

В процесі переварювання їжа розщеплюється на окремі елементи, які всмоктуються в організм і використовуються надалі в процесі життєдіяльності.

Коні замість рук маніпулюють губами. Існує безліч коней, здатних акуратно викушувати з корму не вподобані їм шматочки, особливо хитромудро сховані лікарські порошки. Губи захоплюють їжу і відправляють її в рот для перемелювання молярами. Ритмічне хрумкання, яке видає коня в процесі пережовування їжі, є одним з показників її задоволеного стану.

Таблиця 8. Особливості фізіології травлення у коней

З перемелювання їжі на дрібні шматочки, зазвичай розміром менше 2 мм, починається процес переварювання їжі. При споживанні корму у коня виділяється слина, якою в процесі пережовування змочується їжа в ротовій порожнині. Таким чином, дрібні шматочки їжі змішуються із слиною, що змащує харчову грудку, яка проходить в шлунок.

Жодна тварина не здатна самостійно переварювати клітковину. В цьому коню допомагають бактерії, що становлять мікрофлору кишечника. Завдяки процесу ферментації, який відбувається в кишечнику, клітковина розчиняється і всмоктується в організм тварини. Коні мають необхідну здатність доферментації, проте у них цей процес відбувається у кінці травного тракту, в задній кишці або товстому кишечнику, що складається із сліпої і ободової кишок.

Отже, уся травна система коней налаштована на постійне надходження їжі в організм тварин: сучасним коням треба часто підкладати фураж, а концентровані корми давати в малих кількостях впродовж дня. Якщо позбавити їх будь-якого виду їжі, вони можуть отримати своєрідний психологічний стрес, який проявиться в похитуванні, прикушенні, тупцюванні, жуванні попони, - усе це по своїй дії еквівалентно шкідливим фізіологічним зрушенням у вигляді кольок, задухи або порушення травлення.

Більшість цих проблем є прямим результатом неправильного режиму годування.

.4.2 Умови годівлі та потреба спортивних коней в поживних речовинах

Спортивні коні потребують особливого відношення і вимагають індивідуального підходу. Вони вередливі в їжі, віддають перевагу певним кормам, тонко реагують на зміни розпорядку дня.

Коні, яких готують для будь-якого виду кінного спорту, не мають бути занадто угодованими. Їх треба утримувати в тренувально-робочій кондиції, яка виключає зайвий жир. В той же час скакові коні не мають бути худими.

При підготовки коней до іподромних змагань або інших видів спорту дуже важливо, щоб тварина отримувала енергію, протеїн, мінеральні речовини і вітаміни в достатній кількості для прояву генетично обумовлених можливостей

Успіх, результативність виступів, здоров’я коня залежить від ряду чинників, але є досить серйозний момент, якому слід приділяти підвищену увагу в усьому технологічному процесі при вирощуванні і підготовки коня -це годівля. Для отримання максимальної працездатності спортивного коня, збереження її здоров'я, потрібні корми як джерела енергетичного і пластичного матеріалу усіх життєвих функцій організму. Крім того, корми служать носіями інформації про довкілля.

Потреба спортивних коней в поживних речовинах залежить від живої маси, темпераменту і виконуваної роботи. В період змагань або інтенсивного тренування - на 100 кг живої маси необхідно сухої речовини 2,5 кг; у 1 кормовій одиниці повинно міститися 70-72 г перетравного протеїну; сирої клітковини не менше 16.

В період спокою - 2,2 кг сухої речовини; у 1 кормовій одиниці - 80-85 г перетравного протеїну, сирої клітковини 17% та менше.

Структура раціону приблизно наступна: сіно 30%, концентрати 60%, соковиті(влітку трава) 10%. Раціони годівлі жеребців наведено в таблиці 9.

Раціон годівлі для жеребців живою масою 500-550 кг та кобил живою масою 450-520 кг Таблиця 9

Найбільш важливою поживною речовиною, на яку фізичне навантаження впливає більшою мірою, є енергія, яка потрібна м'язам для скорочення. Чим довше і важче кінь працює, тим більше калорій витрачається для роботи м'язової тканини, і тому більше енергії повинна міститися в раціоні.

Паливо, використовуване м'язовою тканиною під час роботи, потрапляє в організм коня з корму, тому енергетика раціону повинна збільшуватися, щоб задовольнити ці потреби. М'язова тканина переважно використовує вуглеводи(глюкоза крові і м'язовий глікоген) і жири(підшкірні або внутрішньо м'язові) для того, щоб скорочуватися під час навантажень. Недолік обмінної енергії у більшості випадків призводить до того, що спортивні коні сходять з кругу, не закінчивши скачки.

В період тренінгу та іспитів потреби коня в енергії збільшуються на 32%. Загальний рівень годівлі коней в період тренінгу і випробувань має бути не менше 2,5 кормових одиниць на 100 кг живої маси. На 1 кормову одиницю раціону повинно доводитися не менше 10,5 МДж обмінної енергії.

Особливо важливо контролювати рівень енергії в раціонах спортивних коней в період виступів і іподромних випробувань, оскільки ці коні повинні споживати на кожні 100 кг живої маси обмежену кількість сухої речовини, в якій необхідно забезпечувати високу концентрацію поживних і біологічно активних речовин.

Значення протеїну, до складу якого входить і амінокислота лізин, життя коня величезне. Протеїн повинен систематично потрапляти в організм з кормом, оскільки він не переривчасто витрачається.

Хоча основну кількість поживних речовин кінь отримують за рахунок вуглеводів корму, проте потреба в легкозасвоюваних вуглеводах(крохмалі і цукрі), а так само в жирі не встановлена. У раціонах усіх категорій коней нормується лише сира клітковина, причому потреба в клітковині у коней мінімальна, оскільки її надлишок, як правило, знижує засвоюваність поживних речовин в кормі, збільшує виділення з калом азоту і мінеральних речовин, що знижує їх засвоєння.

Оптимальний вміст клітковини в раціонах коней має бути не вищий 16% сухої речовини корму. За наявності17-19% клітчатки в раціоні обмінна енергія корму використовується на 93%, при 20-25% - на 88%, при 26-29% - на 79%, при 30-33% - на 76%, при 34-37% - на 71%. У зв'язку з цим вміст енергії в раціоні має бути збільшений відповідно на 7,12, 21, 25 і 29%. Оптимальна потреба в сирій клітковині у спортивних коней в середньому не більше 450г на 100кг живої маси.

Мінеральна поживність кормів характеризується наявністю в них макроэлементів - кальцію, хлору, фосфору, натрію, магнію, а так само мікроелементів - заліза, міді, кобальту, цинку, марганцю, йоду.Мінеральні речовини повинні потрапляти в організм в певній пропорції. Їх надлишок або недолік може викликати порушення обміну.Спортивним коням повареної солі потрібно 12г на 100кг живої маси.

Потреба спортивних коней в кальції і фосфорі складає 12,4 і 10г на 100кг живої маси. Магній бере участь у ферментних системах вуглеводно-фосфорного і енергетичного обміну, що протікає в мʼязових тканинах. При недоліку коні стають дуже збудливими, особливо спортивні.Потреба в магнії у спортивних коней складає 3,2г на 100кг живої маси.

За своїм значенням в годівлі коней залізо, кобальт, мідь тісно пов'язані. Тривалий недолік одного або декількох з них в організмі викликає різні форми анемії.

Залізо і мідь сприяють синтезу гемоглобіну і еритроцитів крові. Кобальт, який входить склад вітаміну В12, бере участь в кровотворенні і регулює роботу кісткового мозку і селезінки. Потреба в залізі складає 250мг на 100кг живої маси. Потреба в міді 21,2мг на 100кг живої маси. Потреба в кобальті в середньому у спортивних коней складає 1,0-1,2мг на 100кг живої маси.

Недолік цинку в раціоні різко уповільнює ріст коня і затримує статеве дозрівання, порушує смакові відчуття(коні гризуть дерево) і нюх, іноді з'являються захворювання шкіри. Цинк в основному зосереджений в печінці, шкірі, спермі, передміхуровій залозі і інших органах і входить до складу багатьох ферментів. Потреба в цинку в середньому складає у спортивних коней 74мг на 100кг живої маси.

Недолік або надлишок вітамінів в раціоні веде до розладу обміну речовин в організмі коня і викликає своєрідні захворювання - авітамінози. Тому для раціональної організації повноцінного годування спортивних коней необхідно знати потребу тварин у вітамінах і утримування їх в тих або інших кормах.

.4.3 Годівля молодняку коней

В комунальному позашкільному закладі відсутні елементи відтворення та розведення коней. Їх завозяться в стайню молодняком віком 2-3 роки, де заїзжають та вони одержують початковий тренінг спортсменами школи, а частіше завозять вже дорослих тварин віком 4-7років.

У молодняку протягом другого року життя інтенсивніше росте довжина і об'єм тулуба, ніж показник висоти в холці, спині та крижах. Повноцінна годівля та активний моціон у цей період сприяють формуванню коней бажаної будови тіла. Серед факторів, які впливають на ріст і розвиток молодняку, має значення стать приплоду. За добрих умов годівлі та утримання жеребчики ростуть швидше і вибагливіші до умов годівлі більше, ніж кобилки. При недостатній чи неповноцінній годівлі у них затримується ріст більше, ніж у ровесниць.

Добова потреба молодняку коней в поживних речовинах наведено в балиці 10.

Молодняк 1-2-річного віку годують 3-4 рази на добу. Норми годівлі та потреби коней у поживних і мінеральних речовинах, вітамінах та біологічно активних добавках періодично переглядають, збільшуючи даванку одних і зменшуючи інших.

Таблиця 10. Добова потреба молодняку коней у поживних речовинах

Раціони годівлі молодняку представлені в таблиці 11.

Лошат щодня чистять і привчають до рухів за поводом. Повноцінна годівля та активний моціон у цей період сприяють формуванню коней бажаної будови тіла.

Серед факторів, які впливають на ріст і розвиток молодняку, має значення стать приплоду. За добрих умов годівлі та утримання жеребчики ростуть швидше і вибагливіші до умов годівлі більше, ніж кобилки. При недостатній чи неповноцінній годівлі у них затримується ріст більше, ніж у ровесниць.

Таблиця 11. Раціони годівлі молодняку коней, на 1 голову за добу, кг

Рісті розвиток молодняку контролюють зважуванням і взяттям промірів - висоти в холці, косої довжини тулуба, обхвату грудей і п’ястка у різні вікові періоди (таблиця 15). Одержані показники порівнюють з контрольними шкалами росту молодняку. У випадку невідповідності між живою масою і промірами змінюють годівлю та умови утримання.

Таблиця 15. Показники розвитку молодняку віком до 2 років

За даними таблиці 15, молодняк до 1,5-річного віку майже по всім промірам відповідає стандарту породи. Так, за висотою в холці лошата до одного року поступаються стандарту породи лише на 1 см за обхватом грудей та висотою в холці, а за обхватом п’ястка - відповідно на 0,6 см. Висота в холці молодняку 1,5-річного віку складає 98,6% від стандарту. За обхватом грудей та п’ястка це поголів’я поступається стандарту породи відповідно на 0,6 % та 1,1%.

3.4.4 Утримання коней в господарстві

На території кінно-спортивної школиє конюшня для спортивних коней, яка складається з великого предманежнику, має 80 денників, 12 кімнат для зберігання кінного обладнання та спорядження. Є також літня конюшня, на 48 денників з малим манежем. Готельна конюшня, яка розрахована на 74 денника для утримання спортивних коней, розташована окремо. Приміщення для утримання коней обладнані вентиляцією, яка забезпечує необхідний повітрообмін для підтримки нормативних температурно-вологового та газового режимів.

Система природної вентиляції в приміщеннях для утримання коней в різні періоди року передбачає, як правило, з притоком повітря в верхню зону через отвіри, які регулюються, в проймах стін чи вікон з витяжкою з верхньої зони через шахти.

Механічну вентиляцію передбачають в тих випадках, коли природна вентиляція не забезпечує нормативних параметрів внутрішнього повітря.

Параметри мікроклімату приміщень для коней приведені в таблиці 16.

Таблиця 16. Параметри мікроклімату приміщень для коней

В усіх стайнях є кімнати для нічних конярів, приміщення для охорони тренерського інвентаря, ваги для зважування кормів, для кінської упряжі. Біля стаєнь є в наявності майданчики для завантаження та розвантаження коней з автомобіля.

.5 Тренінг молодняку коней

Тренінг молодняка є важливою складовою частиною роботи з різними породами коней. Він сприяє зміцненню конституції молодняка, кращому розвитку серцево-судинної, дихальної систем, кісткової та м’язової тканин, сухожильного апарату і зв’язок суглобів та направлений на удосконалення корисних ознак у коней різного при значення.

У кінно-спортивній школі використовують заводський тренінг Груповий тренінг виробляє у молодняку витривалість і продуктивні рухи, готує до індивідуального тренінгу та іподромних випробувань.

При груповому тренінгу коней примушують рухатися перемінним алюром по визначеному маршруту. Для цього використовують кругову доріжку огороджену із зовнішнього і внутрішнього боків, завдовжки 600-800 м і завширшки 10-12 м з двома поворотами по 100-150 м. Протягом зими дистанцію тренувань поступово збільшують і до весни доводять до 10-11 км.

Груповий тренінг проводять уранці, через 2-2,5 год після годівлі. Спочатку щоденна дистанція руху лошат становить 3-4 км, через 2-3 місяця її збільшують до 6-8, а згодом - до 14-16 км. Щоразу тренінг розпочинають із розминки в загонах, де лошата після виходу зі стайні дуже жваво бігають, внаслідок чого втомлюються і степу стають спокійнішими. Загальна тривалість тренування має становити не менше 1 год.

Молодняк 1-1,5-річного віку тренують у липні-серпні. Головне завдання індивідуального заводського тренування - максимально розвинути роботоздатність і витривалість молодняку, поступово збільшуючи тренувальні навантаження, виробляючи ефективні та чіткі рухи, здатність до фінішного кидка та швидкого переходу на потрібний алюр.

При тренуванні коней особливу увагу приділяють їх стану здоровʼя. В таблиці 17 приведені оптимальні показники здорового коня.

Таблиця 17. Показники нормального стану здоров'я коней

На основі таблиці 17 можна зробити висновок, що з віком у коней температура тіла, кількість дихальних рухів, пульс зменшуються і у дорослого коня ці показники становлять відповідно температура 37,5°С, 8 дихальних рухів за хвилину та 45 ударів за хвилину пульс.

Індивідуальний тренінг розпочинають з роботи тротом на дистанцію 3200 м, поступово збільшуючи її до 6400 м. Всередині цієї дистанції, приблизно 800 м, лоша проходить її кроком. В початковий період тренінгу лоша долає 1600 м за 8 хв. Поступово час долання цієї відстані скорочують до 5 хв. При цьому двічі на тиждень роботу проводять розмашкою. В таблиці 18 наведені оптимальні показники навантаження молодняка різного віку.

Таблиця 18. Норми тренувальних навантажень молодняка, хвилин

Для коней спортивного напряму в коридорах встановлюють невисокі, легко падаючі перешкоди - херделі, ви сотою 30-50 см. Долання цих перешкод розвиває у лошат стрибковий рефлекс (таблиця 19).

В кінній школі спортивного напряму індивідуальний тренінг молодняка починають в 1,5-річному віці. Перед початком тренінгу молодняк переводять в спеціалізовану групу - тренерське відділення, яке очолює тренер або наїздник -працівники, що мають спеціальну підготовку. Лошат розподіляють в денники, привчають до чищення щіткою, проведення туалету гриви і хвоста, розкрючковування та розчищення копит. Для догляду за молодняком закріплюють постійних працівників та тренерів.

Надзвичайно важливим і відповідальним процесом є заїздка молодняка, тобто привчання його до роботи під сідлом, управління поводом та голосом.

Таблиця 19. Норми стрибкових навантажень спортивного молодняка віком 18-30 місяців (без вершника)

Якість заїздки значною мірою зумовлює характер коня та успіхи його назмаганнях. Заїздку слід проводити посту пово, уважно і терпляче, не вимагаючи від коня виконання вправ, яких він ще не засвоїв. До заїздки тварину заохочують, підгодовуючи цукром, яблуками, морквою чи підсоленим хлібом.

Заїздку верхового молодняка проводять у серпні-вересні. За 1,5-2 міс до заїздки лошат поступово привчають до вудил. Для цього вудила з великими кільцями пристібують до підібраного за розміром недовуздка і закладають їх у рот лошати після годівлі для «віджовування» протягом 1-2 год на добу. Після цього лошат привчають рухатися на корді, до надівання вуздечки, а згодом -до накладання сідла.

Коли підсідланий кінь навчиться ходити на корді різ ними алюрами, з ним починає працювати вершник тренер кінно спортивної школи. Після того, як кінь звикне до вершника, його привчають до систематичної роботи кроком, риссю, галопом.

При роботі верхи або на корді слід пам’ятати, що губи лошат досить чутливі до різких рухів вудилами. Тому, щоб не спричиняти болю діями через повід, необхідно користуватися спеціальним шийним ременем, який використовують для фіксації мартингала. Вершник бере в руки повід разом з шийним ременем так, щоб повід був вільний. В разі стрибка чи різких бокових рухів шийний ремінь запобігає травмуванню кутів рота. Застосування шийного ременя в країнах з розвинутим верховим конярством -Англії, Франції, Польщі та інших - обов'язкове.

Під час тренувань персонал повинен стежити за станом і поведінкою кожного коня на тренувальних полях та в деннику.

При перших ознаках втоми (в'ялість, нечіткість рухів, часті збої, поганий апетит тощо) слід негайно зменшити об'єм та інтенсивність тренувань. Індивідуальний під хід до кожного коня при розподілі тренувальних навантажень - основне правило роботи з молодняком коней.

Утримують молодняк коней у кінно спортивній школі в індивідуальних просторих стійлах. Коней напувають з автопоїлок, попередньо привчаючи молодняк до користування ними. В кожному стойлі встановлена годівниця для харчування, її заповнюють зерно суміщу тричі на день. Після поїдання молодняком зерносуміші в годівницю вкладають високоякісне сіно. Споживає молодняк доброякісний овес,моркву та високоякісне лугове та люцернове сіно. Навесні молодняку коней згодовують вітаміни для кращого росту та розвитку організму.

.6 Досягнення господарства та організація праці

З 01.01. 2015 року в «Спеціалізованій дитячо-юнацькій школі з кінного спорту олімпійського резерву» тренуються 141 вихованець: 138 - основного складу та 3 чоловіка резерву, з них 14 - КМС, 8 - першорозрядників, 46 чоловік ІІ та ІІІ розрядів.

В школі працюють 9 штатних тренерів-викладачів та 3 сумісники на 0,5 ставки (заступник директора з навчально-тренувальної роботи та інструктори-методисти. З 9 осіб двоє мають першу, та один- другу тренерську категорію. Два тренери-викладачі (Коблова Н.Г. та Шкіптань Н.А.) знаходяться у відпустці по догляду за дитиною.

В кінно-спортивній школі проводиться велика спортивно-тренувальна та виховна робота. Значна увага зосереджена на збереженні середньої ланки учнів та набуттю змагального досвіду на міських та обласних змаганнях, підтриманню показників участі у національних змаганнях та виходу на міжнародний рівень.

В цьому році 5 вихованців увійшли до складу збірної команди України: це кандидат до збірної Кравченко А. та члени резерву Лапа Є., Волощук М., Бізюкова А. та Продан О. Окрім цього, збірні команди Дніпропетровської області складалися в основному з вихованців «Спеціалізованої дитячо-юнацької школи з кінного спорту олімпійського резерву» та посіли на Чемпіонатах України з виїздки - ІІ місце серед юнаків та ІІІ місце серед юніорів на Чемпіонаті України з триборства.

Вихованка тренера-викладача Бершова О.О. Кравченко А. (кмс,1995р.н.) показала свій найкращий результат на Чемпіонаті України серед юніорів, де виборола два других місця в окремих видах програми, а Продан О. ( 1998, кмс) посів ІІІ місце у Чемпіонаті України з конкуру.

Вдалим був виступ триборців, що тренуються у Бершова О.О., які на Чемпіонаті України мали призові місця: Лапа Є. (1995, кмс) -І місце у манежній їзді,І та ІІ у подоланні перешкод та став Переможцем у загальному заліку, а Волощук М. - І та ІІІ місця у подоланні перешкод та ІІІ в особистій Першості.

Участь у Кубку України серед дорослих прийняла Бізюкова В.(1995 р.н., кмс) - вихованка Максименко В.В., яка увійшла до10-ки кращих.

На Всеукраїнських змаганнях з виїздки та подолання перешкод стартували 30 вихованців «Спеціалізованої дитячо-юнацької школи з кінного спорту олімпійського резерву», кращими з яких були Бізюкова Є., Кравченко А., Букреєва В., Продан О., Балдін Р.

Колектив школи продовжує роботу по підвищенню результатів вихованцями школи на стартах міського та обласного рівня. Це дає можливість спортсменам середньої ланки здобути необхідні навички та вміння для подальшого розвитку. В 2014 році кількість таких стартів міського рівня - 3, та 11 - шкільного рівня.

Дуже цікавими були традиційні змагання Чемпіонату міста та Турніру пам’яті Заслуженого діяча культури УССР Китаєвої Л. А., що вже вчетверте у серпні стають значною подією та справжнім святом кінного спорту. В цьому році в них взяли участь 118 спортивних пар від 18спортивних організацій і клубів.

З метою підготовки до змагань в 2014 році було заплановано та проведено 5 зборів, в яких задіяні вихованці з основного складу.

Наприкінці 2013 року «Спеціалізована дитячо-юнацька школа з кінного спорту олімпійського резерву» уклала угоду з Інститутом підвищення кваліфікації, де пройшли підготовку 4 тренери-викладачі. Це надало можливість присвоєння першої тренерської категорії додатково двом тренерам-викладачам. Максименко В.В. та Кармазіній О.А.

В поточному році в спортивній школі проводиться велика виховна робота. Це показові виступи, трудові рейди, суботники, зустрічі, лекції та інше. Продовжується проведення екскурсій для дітей, потребуючих соціального захисту та інвалідів, розвивається співпраця з Дніпропетровським державним аграрно-економічним університетом, для студентів якого проводяться спеціальні зустрічі та знайомства з технологією ведення галузі конярства.

Ведеться робота по популяризації кінного спорту засобами масової інформації, всі змагання висвітлюються в телевізійних передачах, постійно оновлюється сайт школи.

Заступник директора з навчально-тренувальної роботи Велика Л.Т. підготувала та опублікувала 4 статті з інформацією про «Спеціалізовану дитячо-юнацьку школу з кінного спорту олімпійського резерву» у спеціалізованому журналі «HorsesUkraine».

В школі проводиться робота з підтримки молодих тренерів-викладачів: це індивідуальні методичні заняття, відвідування навчально-тренувальних занять, відкриті уроки, систематичне проведення нарад за участю адміністрації школи, залучення до суддівства змагань тощо. На базі закладу проведено семінар для суддів ІІ категорії.

Однак на сьогоднішній момент школа й досі відчуває потребу у висококласних турнірних конях та автомобілю для їх транспортування, що надасть можливість скласти конкуренцію кращим вершникам України та планувати участь у міжнародних змаганнях.

У 2013-2014 роціспортсмени «Спеціалізованої дитячо-юнацької школи з кінного спорту олімпійського резерву» завоювали на найбільших турнірах країни золотих медалі та кубки України.

Таблиця 20. Призери кінно-спортивної школи

Таким чином, враховуючи специфіку кінного спорту та обмежену кількість спеціалістів, адміністрація школи намагається зберегти колектив та його традиції.

У відповідності до Положення про «Спеціалізовану дитячо-юнацьку школу з кінного спорту олімпійського резерву» в школі ведеться необхідна бухгалтерська та адміністративна документація. Медичне обслуговування спортсмени-розрядники отримують в обласному лікарсько-фізкультурному диспансері, решта - за місцем проживання та силами медичних працівників школи, медсестри та лікаря Черненко М.Б.

Однією з проблем, яка залишилась з минулих років, є виконання нормативу МС України. Згідно класифікації він виконується лише в юніорській групі або на змаганнях дорослих вершників, які вимушені покинути школу саме в той час, як досягають найкращих показників у спортивній підготовленості та фізичній формі. Безумовно, мають місце і матеріальні проблеми, пов’язані з участю у міжнародних змаганнях.

На протязі 2014 року колектив школи продовжує поступово вирішувати найважливіші питання з ремонту будівель та споруд, проводиться поточний ремонт майданчиків,основних та літніх стаєнь, критого манежу. Практично завершено будівництво зимового переходу з 76 гостьовими денниками, що надало додаткову можливість розміщення коней при проведенні змагань на території закладу. Придбано 4 спортивних коней та 12 комплектів спорядження.

4. Ветеринарно-профілактичні заходи

В «Спеціалізованій дитячо-юнацькій школі з кінного спорту олімпійського резерву» умови утримання коней відповідають біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також задовольнять їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності тощо.

Місце утримання коней обладнане таким чином, що забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Забезпечують своєчасне надання ветеринарної допомоги. У разі виникнення підозри на наявність у коня захворювання, негайно ізолюють таку тварину і звертаються до ветеринарного лікаря. Ветеринарні процедури щодо тварин здійснює лише фахівець - ветеринарний лікар.

Не допускають застосування больових і травмуючих прийомів.

Виконують законні вимоги державних інспекторів ветеринарної медицини та уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних заходів та заходів карантину тварин при необхідності.

Забезпечують тварин якісними та безпечними кормами і водою. Застосувують профілактичні ветеринарно-санітарні заходи щодо здоров'я тварин. При необхідності звернення за послугами лікаря ветеринарної медицини щодо встановлення діагнозу та лікування хворих коней проводиться своєчасно.

Використовують ветеринарні препарати згідно з вказівками лікаря ветеринарної медицини.

Проводять всі ветеринарно-профілактичні заходи з метою профілактики різних хвороб (боротьби з бруцельозом тварин, з сибіркою тварин, з інфекційною анемією коней, з сапом тварин, з туберкульозом тварин, трихінельозу тварин, грипом, з хламідіозом).

Забезпечують проведення ветеринарного огляду, діагностичних, профілактично-лікувальних обробок, включаючи дослідження і щеплення. У разі необхідності забезпечують надійну фіксацію тварини при проведенні маніпуляцій, транспортування (доставки) відібраних зразків тканин, крові та інших матеріалів для діагностичних аналізів.

Згідно із Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» всі коні проідентифіковані.

Це забеспечуюється з метою:

·    підтвердження права власності на коней; охорони території України від епізоотичних захворювань;

·              контролю за санітарним станом виробництва, якістю і походженням продукції конярства;

·              оптимізації запровадження планів ветеринарної медицини щодо ветеринарно-санітарного контролю, попередження (профілактики), лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб;

·              одержання оперативної і надійної інформації про поголів'я коней щодо статі, віку, породи та місцезнаходження для поліпшення системи управління і прогнозування розвитку галузі конярства;

·              контролю за переміщенням коней у середині країни, при їх експорті та імпорті;

·              оптимізації розробки і виконання селекційних програм, організації технологічних систем у конярстві, підвищення достовірності інформації при сертифікації племінних (генетичних) ресурсів;

·              забезпечення індивідуальної ідентифікації кожної тварини.

Ідентифікація та реєстрація коней включає:

·    оформлення замовлення;

·              графічний та письмовий опис відмітин і прикмет, присвоєння ідентифікаційного номера і клички;

·              генетичну експертизу походження (для племінних коней);

·              електронне маркування коня мікрочипом (за бажанням власника);

·              облік ідентифікованих коней у господарстві;

·              реєстрацію ідентифікованих коней (для племінних тварин) у державній книзі племінних коней відповідної породи;

·              реєстрацію коней у Реєстрі тварин;

·              оформлення і видачу паспортів коней, паспортів віслюків/мулів/лошаків;

·              реєстрацію у Реєстрі тварин і паспорті коня, паспорті віслюка/мула/лошака інформації про зміну власника, господарства, ідентифікаційних даних коня, падіж (загибель), забій та утилізацію тварин.

5. Екологічні заходи

Організація охоронних заходів від занесення і розповсюдження інфекційних захворювань коней, особливо найбільш вразливої частини стада - молодняку, починається з розділення всієї території на зони, влаштування санітарних розривів між приміщеннями, а також впорядкованість пересування транспорту, людей і тварин.

Зона, на якій розміщені стайні, вигульні майданчики, навіси, прогони для худоби і збірники для первинного накопичення гнійних стоків, називається виробничою. Її огороджують суцільним або решітчастим забором висотою 1,5-2,0 м. Цю територію можна огороджувати канавою з обов’язковим насадженням кущів. Огородження і канави необхідно ставити на відстані не менше 10 м від приміщень.

Територія ферми, яка знаходиться не у виробничій зоні, але безпосередньо до неї примикає, утворює зовнішню або господарську зону. На межі виробничої та господарської зон розміщують санпропускник і приміщення загального значення, а також вагову та естакаду для завантаження тварин.

Центральним технологічним вузлом господарської зони є кормоцех або цех приготування кормів до згодовування. Тут же розміщують котельню, силосні споруди, склади або бурти для зберігання коренебульбоплодів та інше.

Кормоцех, як правило, розміщують на лінії розмежування виробничої і господарської зон з таким розрахунком, щоб компоненти кормової сировини для приготування сумішей потрапляли з господарської зони, а готові кормосуміші завантажувалися у внутрішньофермський транспорт.

Поряд з двома зонами, що згадувалися вище, організують третю ветеринарну, де розміщуються ветамбулаторія, карантин і ізолятор. Ще виділяють охоронну зону, яка охоплює територію ферми в радіусі 5-10 км.

Розділення території ферми на зони і влаштування огорожі - це початкова форма установлення ветеринарного щита. Поряд з цим необхідно впорядкувати потоки пересування обслуговуючого персоналу і відвідувачів, транспорту та переміщення тварин. При в’їзді на територію господарської зони влаштовують дезбар’єр встановленого розміру для проїзду вантажного та інших видів автотранспорту. В’їзд і виїзд внутрішньо фермського транспорту з виробничої зони категорично заборонено.

Дезінфекційні ванни для в’їзду транспорту у виробничу зону повинні бути наступних розмірів: довжина - 9,5м, ширина - 3м, глибина - 12-20 см. При створенні бар’єрів передбачають зливні канави для періодичного зливання і заміни дезінфікуючих речовин. Навколо дезінфікуючих ван обладнують бар’єр для попередження потрапляння в них дощової та талої води.

Під час входу і виходу з кожного виробничого приміщення для дезінфекції взуття використовують спеціальні килимки, які систематично зволожують 2%-ним розчином їдкого натру або іншими дезінфікуючими засобами.

Повітря атмосфери і закритих приміщень для тварин постійно містять ту чи іншу кількість механічних зважених щільних часток, які утворюють в сукупності повітряний пил, який називають аерозолями.

Аерозолі - аеродисперсна система, яка складається з дисперсної фази (пилі інші домішки) і дисперсного середовища (повітря). В нижніх шарах атмосфери міститься приблизно від 0,25 до 25мг пилу в 1м3 повітря.

Основні джерела пилу - грунт, дороги, лісові і торф’яні пожежі, викиди промислових підприємств та ін.

Норми вмісту пилу у повітрі в тваринницьких приміщеннях - до 0,5 - 4 мг/м3.

Зелені насадження ефективно очищують повітря від пилу: вміст пилових часток в повітрі після проходження смуги зелених насаджень зменшується в середньому на 72,8%, а кількість мікроорганізмів - на 52,6%.

В 1м3 атмосферного повітря міститься від декількох сотень до декількох десятків тисяч мікроорганізмів. Серед мікроорганізмів, які виділяються з повітря, переважають спорогенні і пігментні види, а також спори плісеней і дріжджів. В атмосферному повітрі розрізняють близько 100 видів мікроорганізмів, головним чином, не патогенних, які відрізняються високою стійкістю до висихання, ультрафіолетових променів та інших несприятливих умов зовнішнього середовища. Патогенні та умовно-патогенні зустрічаються не часто.

При виникненні в господарстві заразних хвороб тварин, не виключена можливість передачі збудника аерогенним шляхом через вентиляцію.

Кількість мікроорганізмів в приміщеннях більша, ніж в атмосферному повітрі у 50 - 100 разів: в 1м3 повітря приміщень для великої рогатої худоби і коней міститься від 12 до 100 тисяч бактерій, свинарників - від 25 до 150 тисяч мікробів, а в пташниках - від 50 до 200 тисяч мікроорганізмів.

При підвищенні температури повітря в приміщеннях від 0 до 100С вміст мікроорганізмів збільшується в 2 - 3 рази, а при підвищенні температури від 10 до 250С - в 5 - 6 разів.

Джерелами патогенних мікроорганізмів і вірусів в повітрі приміщень є як явно хворі інфекційними хворобами тварини, так і приховані бацило- і вірусоносії та ті, що ці бацили виділяють.

Вода входить до складу організму, впливає на здоров’я та продуктивність, приймає участь в підтримці осмотичного тиску, у всіх обмінних процесах. Зневожування призводить до загибелі.

Вода - це унікальний розчинник, її недостача викликає запустіння крові.

Воду використовують для напування, підготовки кормів, для прибирання приміщень, для чистки тварин і так далі. Вода, яка використовується для тваринницьких потреб. Повинна відповідати вимогам ДСТУ 2874-82 «Вода питна».

6. Охорона праці

.1 Стан охорони праці на підприємстві

В комунальному позашкільному навчальному закладі «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з кінного спорту відповідає за безпеку людей при роботі, догляді та утриманні коней директор підприємства, який є за сумісництвом інженером з охорони праці. Обов’язки по забезпеченню безпечних умов праці покладені на головних фахівців закладу, які до початку виконання своїх обов'язків і періодично, один раз у три роки, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Забезпеченням охорони праці на місцях займаються старші фахівці відділень.

В області ветеринарії роботою з охорони праці керує головний ветлікар підприємства. В обовʼязки його входять проведення вступних інструктажів з охорони праці у випадку прийому на роботу нових працівників, а також при плановому проведенні комплексів профілактичних і ветеринарно-санітарних заходів. Також в закладі є 2 чергових ветлікаря, які підпорядковані головному ветлікарю підприємства.

Всього в закладі працює 69 людей, в тому числі 12 тренерів-викладачів (кандидатів та мастерів з кінного спорту), 17 адміністративних працівників, 20 конярів та 20 чоловік обслуговуючого персоналу (електрики, тесляри, слюсарі, шорники, двірники, ковалі, водії та інші). Усі працівники в кінно-спортивній школі проходять інструктаж з охорони праці, що підрозділяється на вступний, первинний на робочому місці, повторний і поточний - при виконанні особливо небезпечних робіт, про що розписуються в журналі по техніці безпеки.

На підприємстві є куток з охорони праці, де є всі нормативно-правові акти, на яких базується система охорони праці господарства: закон «Про охорону праці», «Кодекс законів про працю України», закон «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», закон України «Про пожежну безпеку», «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)» та інші нормативно-правовіінструкції, які регулюють взаємовідносини між різними об'єктами права у сфері охорони праці.

Працівники проходять регулярне медичне обстеження у встановленому порядку раз на рік, а при вступі на роботу - повне медичне обстеження. Особи, хворі на туберкульоз, бруцельоз та інші антропозоонози, до роботи з тваринами не допускаються.

До обслуговування коней в «Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з кінного спорту» допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли первинний інструктаж.

Кожен працівник закладу має індивідуальну шафу для зберігання одягу і взуття. В цьому ж приміщенні обладнані умивальник та душеві, працівники забезпечені милом, аптечками з необхідними медикаментами.

На підставі приведеного аналізу можна зробити висновок, що організація охорони праці в кінно-спортивній школі Олімпійського резерву м. Дніпропетровськ знаходиться на достатньому високому рівні, завдяки контролю і плановому проведенню заходів щодо охорони праці. Але слід відмітити наступні недоліки: господарство не/достатньо виділяє кошти на придбання спецодягу для працівників; деяке обладнання для тварин є застарілим; бажано оформити куточки з охорони праці на окремих виробничих ділянках; знизити ручну працю з догляду за кіньми, щоб уникнути травматизму працівників.

.2 Вимоги безпеки праці під час догляду за кіньми

Перед початком роботи необхідно одягнути спецодяг і звернути увагу на попереджувальні написи на зовнішньому боці денників і станків, де утримуються тварини з неспокійним норовом. При цьому бажано переконатися, що стінки денників і станків, годівниць, напувалок не мають пошкоджень, цвяхів, що стирчать, та інших гострих предметів, які можуть травмувати людей і тварин.

Оглядають прив’язь коней. Вуздечки й недоуздки повинні бути справними, підігнаними до кожної тварини. Перевіряють справність і міцність повідків, злучних і вивідних шлей і чумбурів.

Перевіряють наявність й справність скребниць, щіток та іншого інструменту й реманенту.

Під час підходу до коня і вході в денник необхідно озватися спокійним, владним голосом. Підходити до коней спереду чи збоку. Не кричати на коня, не дратувати, не бити, не осаджувати різко назад. Грубе поводження може викликати у коня різкі захисні рухи, що може привести до травмування.

Під час надівання вуздечки або недоуздка дотримуватися обережності, слідкувати, щоб при застібанні пряжок вуздечки вудила не різали губи, а недоуздок не давив на лицеву частину голови.

Необхідно оглянути територію, що прилягає до конюшні, загону, денника, прибрати сторонні предмети (шматки металу, дріт, дошки, каміння тощо), які можуть травмувати людей, тварин, засипати вибоїни, ями, канави.

Перед проведенням підковування, парування, об’їжджання коней необхідно оглянути фіксаційні станки, загони, розколи. Переконатися у їх справності.

Також перевіряють стан коней. При виявленні ушкоджень або захворювання в коня терміново сповіщають ветфельдшера. При захворюванні коня не дозволяють їздовим не тільки на ньому працювати, але й виводити з денника без дозволу ветфельдшера.

Перед годуванням коней прибирають гній з денників і залишки корму з годівниць. Під час роздавання корму необхідно впевнитися, що в ньому немає сторонніх шкідливих домішок і предметів.

При виявленні яких-небудь несправностей в денниках, годівницях, системі водопостачання, електроосвітлення, а також при виявленні неполадок, які можуть спричинити нещасний випадок, сповіщають про це керівника робіт і тільки після усунення виявлених недоліків приступають до роботи.

Перед випасанням визначають місця для безпечного випасання коней. Визначають місця, зручні для водопою тварин. Підхід до води повинен бути пологим, без чагарників і каміння. Дно відкритої водойми необхідно проміряти й межі водопою позначити віхами.

Необхідно дотримуватися встановлених режимів і розпорядку дня, що сприяє виробленню у коней спокійного і слухняного норову.

Прибирати денники і станки, заміняти підстилку при відсутності тварин. Працюючи з мітлою, лопатою або вилами, не допускати удару ними по коню, бо це може викликати відповідний рух коня і травмувати.

Чистити коня лише після прив’язування його до конов’язі чи до кільця в стіні, а норовистого коня - після прив’язування на розв’язках. Під час чищення необхідно знаходитися збоку коня в напівоберти до нього і слідкувати за його поведінкою. Не застосовувати грубих способів чищення, що непокоїть тварин. Скребницю використовувати лише під час очищення щітки.

Годування і напування тварин здійснюйте лише з боку кормового проходу.

Перед тим, як вивести коня з денника, повністю відкрити двері, попередньо закривши двері суміжних денників. Не знаходитися в цей час в дверях або біля них.

Виводити з приміщення жеребців, норовистих коней і молодняк необхідно вдвох у спеціальних вуздечках і на вивідних латцях довжиною не менше 2 м, а жеребців-плідників і пробників - за допомогою латців довжиною не менше 5 м. Якщо кінь спокійний, то його може виводити один працівник із застосуванням чомбузів довжиною не менше 3 м.

Під час проведення коней одного за одним відстань між ними повинна бути не менше 5 м. Не дозволяється зустрічне проведення коней в коридорах, дверях.

Завівши коня в денник, необхідно повернути його головою до дверей, після цього зняти вуздечку чи недоуздок і надійно закрити двері.

При роботі з кіньми не дозволяється: одночасно виводити на прогулянку кобил і жеребців-плідників; сідати на коня в конюшні, в’їжджати верхи в конюшню; намотувати повідки на руку під час обслуговування коней; їздити на сліпих, хворих і звільнених від роботи ветеринарним працівником тваринах; допускати скупчення або зустрічне проведення тварин в коридорах, дверях або біля них; спати чи відпочивати в денниках і станках, в яких знаходяться коні.

Перед проїздкою коней перевіряють правильність сідловки, міцність підпруг і путлищ. Проїздку тварин проводять лише на манежі або на вирівняному очищеному майданчику. Не допускається проїздка коней по зледенілій землі.

Об’їжджання коней здійснюють в місцях, віддалених від будівель, де немає поблизу будь-яких перешкод (канав, ярів, загороджень тощо).

Під час об’їжджання коня спочатку привчають його до того, щоб він не боявся людини, проходив через розкол, ходив за поводом, звикав до чищення.

Їзда в сідлі допускається лише у взутті, що вільно входить в стремено. Не дозволяється вкладати ноги в путлища. Сідло для табунника повинно бути обладнане підпругами і сідельним троком, а в гірській місцевості - підперстями і підхвостниками, перед посадкою на коня підпруги в сідлі повинні бути перевірені і підтягнуті.

На коней, які мають звичку тіснити коня, що йде поряд, надівають вуздечку з наочними щитками. Їзда на конях, які дуже тягнуть голову вперед чи назад, допускається лише з мартингалами. Під час руху поряд на загальній доріжці наїзники повинні суворо витримувати боковий інтервал не менше 1 м. Завівши коня в денник, поверніть його головою до дверей, після цього зніміть вуздечку чи недоуздок і надійно закрийте двері.

Особливої обережності необхідно дотримуватися під час перших відвідувань кобили, що ожеребилася. Під час надання післяродової допомоги кобилі чи лошаті в деннику треба тримати кобилу за недоуздок.

До ручного парування допускаються лише оповоджені кобили. Під час парування на кобилу надівають злучну шлею. Під час парування підсосної кобили лоша тримають на виду у кобили.

Крім того, не дозволяється: одночасно виводити на прогулянку кобил і жеребців-плідників; сідати на коня в конюшні, в’їжджати верхи в конюшню; намотувати повідки на руку під час обслуговування коней; їздити на сліпих, хворих і звільнених від роботи ветеринарним працівником тваринах; допускати скупчення або зустрічне проведення тварин в коридорах, дверях або біля них; спати чи відпочивати в денниках і станках, в яких знаходяться коні.

Розчищення копит у коней проводять в станку, підковування - в просторому і світлому приміщенні, у дворі, але ні в якому разі не в денниках.

Перед повалом коня необхідно оглянути місце, переконатися у відсутності нерівностей і сторонніх предметів. Повал здійснюють за командою керівника повалу, чітко і вчасно виконують його вказівки. Не можна зв’язувати мотузку для повалу “мертвим” вузлом.

Роботу з поваленим конем проводять зі спини, тримаючи голову притиснутою до землі. По закінченні роботи спочатку звільняють від пут ноги і тільки після цього голову коня.

Таврування коня проводять у фіксаційних станках; щоб тварина не могла лягти, її слід зафіксувати за допомогою поперечних перекладин. При тавруванні гарячим способом довжина рукоятки тавра повинна бути не менше 50 см, ручку тавра під час роботи тримають, використовуючи рукавиці. При тавруванні рідким азотом штани не заправлять в чоботи, руки захищають шкіряними рукавицями, які легко знімаються з рук.

Після закінчення робочого дня працівник повинен прибрати робоче місце. Очистити інструмент, інвентар, пристрої і покласти у відведене місце. Зняти і привести в порядок спецодяг і засоби індивідуального захисту. Помити руки і обличчя теплою водою з милом.

.3 Рекомендації з поліпшення стану охорони праці

На основі проведеного аналізу та для поліпшення стану охорони праці по підприємству рекомендуємо зробити наступне:

1.      керівництву підприємства поліпшити якість навчання з охорони праці;

2.      повне забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та спецодягом;

.        оформлення куточків охорони праці на виробничих ділянках;

.        удосконалювати технологію годівлі та утримання коней для того, щоб зменшити ручну працю і знизити загрозу травматизму.

Висновки і пропозиції

Проаналізувавши технологію вирощуваннята використання коней в приватному підприємстві «Панчук» Ленінського району АР Крим, можна зробити наступні висновки:

1.      Господарство «Панчук» має досить розвинену спеціалізацію. Загальна кількість худоби складає 1847 голів, з якої 59% займає свинопоголів’я, 38% - поголів’я великої рогатої худоби та 3% поголів’я коней.

2.      Рівень рентабельності господарства складає 33,9%.

.        Господарство має 51 голову коней, з яких 52,9% поголів’я представлено конематками та 4% - жеребцями. Лошата складають 16 голів, тобто 31,3% загального поголів’я коней, молодняк старше одного року - 6 голів, що відповідає 11,8%.

.        Конематки російської рисистої породи в господарстві достатньо високі (висота в холці - 158см), з видовженим тулубом (довжина тулуба - 164см). Більшість маток відноситься до рудої та гнідої масті (відповідно 44,5% та 48,1%). Лише 7,4% маточного поголів’я представлені вороною мастю.

.        Відтворювальні якості маток задовільні: від 27 конематки отримано 16 голів молодняку (вихід лошат - 60%), який в подальшому 100-відсотково був відлучений у віці 180 днів.

6.      За весь період підсису валовий приріст лошат становить 2048 кг при середньодобових приростах 710 г.

.        Молодняк до року і старше річного віку майже по всім промірам відповідає стандарту породи. Жива маса лошат з віком збільшується і в річному віці складає 304 кг, в дворічному - 522 кг.

.        З перших днів молодняк в господарстві тренують. Головне завдання тренування - максимально розвинути працездатність і витривалість молодняку, поступово збільшуючи тренувальні навантаження, виробляючи ефективні й чіткі рухи, здатність до фінішного кидка та швидкого переходу на потрібний алюр. Більшу частину поголів’я (43%) тренують для їзди під сідлом. 18% поголів’я здатні до їзди з возом (оповожено - 9 голів). Майже весь молодняк до року знаходиться в стані тренування.

На основі зроблених висновків даному господарству можна запропонувати наступне:

. Підвищити продуктивні якості конепоголів’я за рахунок удосконалення умов годівлі та утримання.

Список використаної літератури

1.      Алексахина Л.Т., Большаков А.С., Боресков В.Г. й др. /Под ред. Рогова И.А. Технология мяса и мясопродуктов. - М.: Агропромиздаг, 1988. - 576 с.

2.      Арзуманян Е.А., Бегучев А.П. и др. Животноводство. - Москва: Агропромиздат, 1985, с. 448.

.        Бусенко О.Т., Столюк В.Д. та ін. Технологія виробництва продукції тваринництва. - Київ: Вища освіта, 2005, с. 496.

.        Гопка Б.М., Хоменко М.П., Павленко П.М. Конярство : підручник. - Київ: Вища освіта, 2004,с. 320.

5.      Зайцев В.П., Свердлов М.С. Охрана труда в животноводстве. - М: Агропромиздат.,1989, 368 с.

.        Зубец М.В. Преобразование генофонда пород. - К. Урожай, 1990, с. 350.

7.      Ібатуллін І.І., Мельничук Д.О. та ін. Годівля сільськогосподарських тварин. - Вінниця: Нова Книга, 2007, с. 616.

.        Ібатуллін І.І., Кононенко В.Д. та ін. Практикум із годівлі сільськогосподарських тварин. - Київ: Аграрна освіта, 2009, с. 328.

.        Інструкція з ведення племінного обліку в конярстві. - К., 2003. - 82 с.

.        Конярство / Б.М. Гопка, М.П. Павленко, О.А. Калантар, В.М. Клок. - К.: Урожай, 1991, - с. 190-210.

.        Журавель М.П., Давиденко В.М. Технологія відтворення сільськогосподарських тварин. - Київ: Видавничий Дім «Слово», 2005, с. 336.

.        Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ - 2004 р. 2 том.

.        Пономаренко Н.Н., Черней Н.В. Коневодство: Учебное пособие. - Харьков: Эспада, 2001. - С. 242-250.

.        Парфенов В.А. Лошади - М.: Издатель И.В. Балабанов, Издательство «Народное творчество», 2000. - С. 14-18.

.        Рубан Ю.Д. Довідник з технології та менеджменту у тваринництві. - Харків: Еспада, 2002, с. 576.

.        Справочник по коневодству / Н.В. Анашина, Ю.П. Гусев, В.С. и др. М.: Колос, 1983. - С. 63-68.

.        Чижик И.А. Конституция и экстерьер сельскохозяйственных животных: Учеб. пос. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Колос, 1977. С. 278-279.