Організаційно-правові засади налагодження і здійснення правоохоронними органами України взаємодії з Європолом та Євроюстом у сфері протидії корупції та організованій злочинності
Національна академія СБ України
Організаційно-правові засади налагодження і здійснення правоохоронними органами України взаємодії з Європолом та Євроюстом у сфері протидії корупції та організованій злочинності
кандидат юридичних наук
Дралюк І. М.
Анотація
У вказаній статті сформульовано організаційно-правові засади налагодження і здійснення правоохоронними органами України взаємодії з Європолом та Євроюстом у сфері протидії корупції та організованій злочинності.
Ключові слова: організаційно-правові засади, міжнародне співробітництво, правоохоронні органи, корупція, організована злочинність, взаємодія, Європол, Євроюст, міжнародні інституції та поліцейські організації.
Abstract
the said article formulated organizational and legal framework establishing and implementing law enforcement bodies of Ukraine cooperation with Europol and Eurojust in combating corruption and organized crime.
Keywords: organizational and legal framework, international cooperation, law enforcement, corruption, organized crime, cooperation, Europol, Eurojust, international institutions and police organizations.
За умови втілення ев- роінтеграційних прагнень українського суспільства у життя перед всіма вітчизняними державними інституціями постане питання впровадження і підтримання функціонування на належному рівні механізмів взаємодії, координації та обміну інформацією між ними, а також між європейськими інституціями відповідно до існуючих загальноприйнятих євростандартів у різноманітних сферах суспільного життя, у тому числі й у правоохоронній сфері.
У цьому ж контексті варто наголосити на необхідності приведення діяльності правоохоронних органів України до відповідних стандартів та підвищення рівня їх взаємодії одне з одним, а також з міжнародними інституціями та поліцейськими організаціями, зокрема Інтерполом, Європолом, Євроюстом та ін. Якщо строк спільної діяльності і співпраці українських правоохоронців з Інтерполом налічує близько 20 років, то налагодження взаємодії з такими європейськими агентствами як Європол та Євроюст лише нещодавно розпочато і потребує постійної актуалізації, в частині впровадження нових механізмів взаємодії та обміну інформацією.
Серед дослідників, які досліджували питання міжнародного співробітництва у сфері запобігання і протидії корупції варто назвати: О.Бандурка, Д.За- броду, Т.Момотенко, М.Мельника, Є.Невмержиць- кого, О.Овчаренко, А.Онашка, Є.Скулиша, М.Стрельбицького та багатьох ін.
Аналіз наукової літератури та досліджень фахівців у галузі юриспруденції, а також праць присвяченим питанням налагодження співпраці з міжнародними інституціями у різних сферах, у тому числі в сфері протидії корупції, вказує, що на сьогодні, глибокому дослідженню питанням визначення організаційно-правові засади налагодження і здійснення правоохоронними органами України взаємодії з Європолом та Євроюстом у сфері протидії корупції та організованій злочинності приділено недостатньо уваги.
Враховуючи вказані проблемні питання, основною метою цієї статті є визначення організаційно-правових засад налагодження і здійснення правоохоронними органами України взаємодії з Європолом та Євроюстом у сфері протидії корупції та організованій злочинності.
Виклад основного матеріалу. На сьогодні, міждержавне співробітництво в сфері запобігання і протидії корупції реалізується, насамперед, за допомогою можливостей міжнародних спеціалізованих поліцейських організацій, зокрема таких як «Інтерпол», «Європол» (співробітництво у правоохоронній сфері), «Євроюст» (судове співробітництво у кримінальних справах) та ін. [1, С.212].
Європол, Європейське поліцейське управління (англ. - European Police Office, Europol) - установа правопорядку Європейського Союзу, що збирає інформацію щодо кримінальних злочинів. Створення Європолу передбачено в Договорі про ЄС. З січня 1994 року розпочав роботу як управління з боротьби з наркотиками. Поступово поширював свою діяльність на інші види кримінальної злочинності. правоохоронний протидія корупція злочинність
жовтня 1998 року, після ратифікації в усіх державах-членах набули чинності Конвенція про створення Європолу та повязані з нею правові акти. Як наслідок, 1 липня 1999 року Європол розпочав повномасштабну роботу в усіх сферах своїх повноважень, а саме: незаконна торгівля наркотиками; незаконні мережі імміграції; тероризм, незаконна торгівля автотранспортом, торгівля людьми і дитяча порнографія, виготовлення фальшивих грошей та інших платіжних засобів, відмивання грошей.
Крім того, до пріоритетних сфер дослідження Європолу належать злочини проти особи, фінансові та кіберзлочини. Діяльність Європолу обмежена структурами організованої злочинності, в яких задіяні дві чи більше країни ЄС. Європол допомагає державам-членам в обміні інформацією; здійснює оперативний аналіз заходів, до яких вдаються дер- жави-члени; готує стратегічні звіти (зокрема, формулює загрози) та дослідження злочинності; виконує експертизу і надає технічну підтримку в рамках розслідувань і операцій всередині ЄС; а також сприяє гармонізації процедур розслідування у державах-членах. Базується в Гаазі (Нідерланди) [2].
Як і будь-яке агентство ЄС, функції Європолу побудовані відповідно до загальноєвропейської системи управління, стримувань і противаг.
Керівний орган Європолу - Правління, яке здійснює стратегічне керівництво та нагляд за виконанням своїх рішень. Правління складається з одного високопоставленого представника від кожної держави-члена ЄС і Європейської комісії, кожен з яких має один голос. Правління, яке повинно приймати рішення більшістю в дві третини голосів, збирається не рідше двох разів на рік, щоб обговорити широке коло питань, повязаних з поточною діяльністю Європолу та його подальшим розвитком.
Нагляд за Європолом також входить в сферу компетенції Служби внутрішнього аудиту (IAS) та Європейського омбудсмена, який забезпечує додатковий рівень підзвітності в Європолі.
Місія Уповноваженого з прав людини повинна служити демократії, працюючи з інституціями ЄС, в тому числі Європолом, щоб створити більш ефективну, підзвітну, прозору і етичну адміністрацію. Вона розслідує скарги щодо установ та органів ЄС. Будь-яка особа, що має побоювання з приводу несумлінної діяльності цих установ і органів ЄС має право зареєструвати скаргу з даного питання в офісі омбудсмена.
Європол дотримується основних принципів належного врядування, які включають: справедливість, пропорційність, обєктивність, правомірність та неупередженість [3].
У 2009 році в м. Києві було підписано Угоду між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво. Сьогодні ведуться переговори щодо укладення Угоди про оперативне співробітництво [2].
З моменту створення в січні 2011 року в структурі Робочого апарату Укрбюро Інтерполу відділу взаємодії з Європолом, безперервно ведеться обмін інформацією стратегічного характеру з цією організацією. Зокрема здійснюється активна аналітична робота, працівники МВС та інших правоохоронних органів України регулярно беруть участь у спільних операціях, які проводяться при підтримці Місії Євросоюзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM), що сприяє зниженню транскордонної злочинності та ін.
Слід зазначити, що виступаючи на нещодавньому засіданні Підкомітету № 6 «Юстиція, свобода та безпека» Комітету з питання співробітництва між Україною та ЄС перший заступник керівника Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Ожелівський І.М. звернув увагу на вжиті Міністерством внутрішніх справ України заходи, що спрямовані на реалізацію Угоди між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво, а також на важливість укладання Угоди про оперативне співробітництво з Європо- лом. Зі свого боку присутні на засіданні експерти Європейського Союзу зазначили досить високий рівень співробітництва України з Європолом, а саме щодо ефективного обміну стратегічною та технічною інформацією відносно попередження вчинення транскордонних злочинів у сфері високих технологій, повязаних з організованою злочинністю, торгівлею людьми, тероризмом та у фінансовій сфері.
Можна звернути увагу на той факт, що Євро- пол пильно слідкує за реформами правоохоронної системи, розпочатими в Україні, що наблизять її до європейської спільноти та активно підтримують їх, про що свідчать нещодавні заяви директора Евро- пола Роба Вайнрайта. Керівник Європолу зокрема підтримує ідею обєднати всі компетентні органи по протидії економічним злочинам в Україні в єдину потужну Службу фінансових розслідувань. Він також зазначає, що чинна Угода між Україною та Європолом про стратегічну співпрацю визначає достатньо ефективні механізми для співробітництва. Така підтримка з боку Європолу дуже важлива з огляду на ті питання, які ставить перед нами сьогодення [4].
Поряд з Європолом неабияку роль відіграє Єв- роюст, який позиціонується в якості європейського агентства, що співпрацює з судовими та поліцейськими органами не тільки країн-членів ЄС, а й третіх країн.
Ідея створення підрозділу судової співпраці вперше була представлена на засіданні Європейської ради в Тампере (Фінляндія), 15-16 жовтня 1999 року, за участю глав держав і урядів. Ця зустріч була присвячена створенню зони свободи, безпеки та справедливості в Європейському Союзі, на основі солідарності і посилення боротьби з транскордонною злочинністю шляхом зміцнення співпраці між органами. Євроюст повинен був складатись з національних прокурорів, суддів або співробітників поліції, відповідного рівня та компетенції, окремо від кожної держави-члена відповідно їх власних правових систем.
грудня 2000 року по ініціативі Португалії, Франції, Швеції та Бельгії, тимчасовий блок судової співпраці була сформована під назвою «Про- Євроюст», що працював у будівлі Ради ЄС в Брюсселі і фактично був попередником Євроюсту. «Про- Євроюст» офіційно розпочав роботу 1 березня 2001 року в рамках головування Швеції в Європейському Союзі.
У звязку з нападами 11 вересня у США, в центрі уваги опинилась боротьба з тероризмом, яка перейшла з суто регіонального (національного) рівня на міжнародний і слугувала в якості каталізатора для подальшої формалізації діяльності майбутнього Євроюсту.
Так, рішенням Ради ЄС на початку 2002 року було створено Євроюст в якості судової координаційної групи, а вже 29 квітня 2003 року, Євроюст переїхав на своє постійне місце дислокації в Гаазі. Незабаром Євроюст зіткнулася з проблемою розширення ЄС, зокрема в травні 2004 року приєдналися до Євроюсту десять нових національних членів, а в січні 2007 року були додані ще два, в результаті чого загальна кількість членів зросла до 27.
Після розширення, Євроюст відіграє активну роль в ході переговорів і укладення угод про співпрацю з третіми державами та іншими установами ЄС, що дозволяє обмінюватися інформацією, ут.ч. й даними у сфері судочинства.
На додаток до угод про співпрацю, Євроюст також підтримує мережу контактних пунктів по всьому світу, зокрема у 23 країнах, які не є членами ЄС, а саме: Албанія, Аргентина, Боснія і Герцеговина, Канада, Єгипет, колишня Югославська Республіка Македонія, Ісландія, Ізраїль, Японія, Корея, Ліхтенштейн, Молдова, Монголія, Чорногорія, Норвегія, Російська Федерація, Сербія, Сінгапур, Швейцарія, Таїланд, Туреччина, Україна і США. Корея є найостаннішим доповненням.
Євроюст стимулює і покращує координацію розслідувань і судових розглядів між компетентними органами в державах-членах і покращує співпрацю між компетентними органами держав- членів, зокрема, шляхом сприяння виконанню міжнародної взаємної правової допомоги і здійснення запитів про екстрадицію.
Компетенція Євроюсту охоплює ті ж види злочинів і правопорушень, що лежать у площині повноважень Європолу, зокрема: тероризм, незаконний обіг наркотиків, торгівля людьми, підробка і відмивання грошей, компютерні злочини, злочини проти власності або суспільних благ, в тому числі шахрайство і корупція, кримінальні злочини, які зачіпають фінансові інтереси Європейського співтовариства, екологічні злочини і злочини вчинені організованими злочинними угрупуваннями. Для інших видів злочинів, Євроюст може надати допомогу в розслідуванні і кримінальному переслідуванні на прохання держави-члена.
Натомість, Євроюст може попросити компетентні органи зацікавлених держав-членів здійснити:
-розслідування або судове розгляд конкретних правочинів;
-координацію правоохоронних інституцій різних країн та обрати для розслідування ту країну, в якій створені найкращі умови для ефективного розслідування і переслідування в судовому порядку;
-запитати інформацію, необхідну для виконання своїх завдань.
Для того, щоб виконувати свої завдання, Євро- юст підтримує партнерські стосунки з іншими спеціалізованими міжнародними інституціями в рамках наступних правових угод: Меморандум про взаєморозуміння між Євроюст та Відомством інтелектуальної власності Європейської (EUIPO) від 12 липня 2016 року; Лист про взаєморозуміння щодо співробітництва між Євроюст та EUNAVFOR MED від 1 жовтеня 2015 року; Меморандум про взаєморозуміння між Євроюст та Агентством Європейського союзу з основних прав (FRA) від 11 листопада 2014 року; Меморандум про взаєморозуміння між Євроюст та Європейським центром моніторингу наркотиків і наркоманії (EMCDDA) від 15 липня 2014 року; Меморандум про взаєморозуміння між
Євроюст та FRONTEX від 18 грудня 2013 року; Меморандум про взаєморозуміння між Євроюст та Європейської комісії від 20 липня 2012 року; Меморандум про взаєморозуміння між Євроюст та CEPOL від 7 грудня 2009 року; Угода між Євроюст та Європол від 1 жовтня 2009 року; Угода про механізми співпраці між Євроюст та OLAF від 24 вересня 2008 року; Меморандум про взаєморозуміння між Євроюст та Європейською судовою мережею підготовки кадрів від 7 лютого 2008 року тощо.
Угода про співпрацю між Євроюст та Україною була підписана 27 червня 2016 року [5].
З урахуванням вказаного досвід вказаних потужних спеціалізованих європейських агентств може бути корисним для України, у тому числі в частині налагодження з ними взаємодії вітчизняних спецслужб та правоохоронних органів у сфері протидії корупції.
Водночас, аналіз теоретичної бази та практики міжнародної взаємодії у галузі боротьби з корупцією свідчить, що організаційно-правова основа налагодження взаємодії із відповідними міжнародними інституціями певною мірою відрізняється і не може бути однаковою для всіх без виключення країн-членів ЄС, у тому числі вказане твердження стосується й України, насамперед це обумовлено значними відмінностями у кадровому, матеріально- технічному та іншому забезпеченні національних поліцейських систем [6, С.172-173].
Так, наприклад, у боротьбі з корупцією Фінляндія активно використовує міжнародні правові інструменти, співпрацює з основними організаціями в цій сфері, зокрема є членом Європолу та Інтерполу, приводить внутрішнє законодавство та практику у відповідність до міжнародних норм і стандартів. Разом з тим, інтеграція європейського законодавства у національну правову систему здійснюється Фінляндією досить обережно. Головним принципом цього процесу є органічне поєднання національного законодавства із загальноєвропейським з мінімально можливими змінами першого. В основу фінського законодавства закладені принципи попередження та застереження вчинення злочинів в конкретній сфері діяльності, а не боротьби з ними [7].
Висновки
Побудова ефективної взаємодії правоохоронних органів у сфері протидії корупції та організованій злочинності на міжнародному та регіональному рівнях залежить, насамперед, від стану імплементації відповідних міжнародно-правових документів у чинне законодавство України та від існування практичних механізмів їх реалізації на рівні відомчої нормативно-правової бази. Разом з тим, варто дотримуватись правила органічного поєднання національного законодавства із загальноєвропейським з мінімально можливими змінами першого з метою запобігти втраті наступальності та ефективності в роботі відомства, зокрема під час перебудови у звязку зі зміною законодавства в організації роботи того чи іншого правоохоронного органу.
Також, з метою прискорення впровадження вказаних вище механізмів у поточну практичну діяльність, зокрема діяльність спецслужби нашої держави, в умовах поточного реформування сектору безпеки, Службі безпеки України необхідно скорегувати пріоритетні напрямки діяльності, доповнивши їх, адаптованими відповідно до компетенції та наданих їм законом повноважень, окремими напрямками, що повинні реалізовуватись органами та підрозділами СБ України у контексті інтенсифікації взаємодії та обміну інформацією з Європолом та Євроюстом, особливо у сфері протидії корупції, боротьби з ОЗУ, контрабандою, виявлення, розшуку активів, одержаними від коруп- ційних та інших злочинів тощо.
Список використаних джерел
1.Онашко А.В. Використання можливостей міжнародного оперативного співробітництва з метою ефективного розслідування фактів системної корупції в інститутах державної влади // Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали постійно діючого наук. - практ. семінару, 17 жовт. 2014 р. / редкол.: С.Є.Ку- черина (голов.ред.), В.В.Фєдосєєв (заст..голов.ред.) та ін. - Х: Право, 2014. Вип. 6 - 264с., С.209-213;
2.Про Європол - [Електронний ресурс]. - режим доступу: https://uk.wikipedia.org;
3.Щодо звітності Європолу - [Електронний
ресурс].-режимдоступу:
https://www.europol.europa.eu/about- europol/accountability;
4.Україна - Європол - [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://interpol.np.gov.ua;
5.Євроюст - [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://www.eurojust.europa.eu;
6.Заброда Д.Г. Взаємодія субєктів боротьби з корупцією (Адміністративно-правовий аспект) // Дис. на здобуття к.ю.н. Спеціальність 12.00.07 - теорія управління;адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право, Національна академія внутрішніх справ України. - К. -2005, 233с;
Сприяння імплементації Плану дій партнерства щодо підходів з розбудови установ для забезпечення цілісності та прозорості в оборонних та безпекових інституціях: навчальний курс НАТО- Україна, 18-22 травня 2009 року