язання яких є необхідним елементом у процесі підвищення ефективності діяльності зазначеного інституту.
Ключові слова: суддівське самоврядування, судова влада, судова система, статус судді.
суддівський самоврядування повноваження
Аннотация
В статье исследовано современное состояние системы органов судейского самоуправления в Украине и направления её оптимизации. Обращено внимание на организационные формы судейского самоуправления, объём полномочий его основных органов, порядок их взаимодействия между собой, теоретические основы деятельности и пробелы законодательства, регулирующего деятельность указанных органов. Сформулированы выводы о направлениях решения некоторых проблем судейского самоуправления в Украине, устранение которых выступает необходимым элементом в процессе повышения эффективности деятельности обозначенного института.
Ключевые слова: судейское самоуправление, судебная власть, судебная система, статус судьи.
Annotation
Lyakh M.Yu. BODIES OF JUDICIAL SELF-MANAGEMENT IN UKRAINE: SYSTEM AND POWERS
In article investigates a modem condition of system of bodies of judicial self-management in Ukraine and directions of its optimisation. The attention is paid on organizational forms of judicial self-management, volume of powers of the basic bodies of judicial self-management, an order of their interaction among themselves, theoretical bases of activity and blanks of the legislation regulating their activity. Formulated conclusions about directions of the decision of some problems of judicial self-management in Ukraine which elimination acts as a necessary element in the course of increase of efficiency of activity of the given institute.
Key words: judicial self-management, judicial power, judicial system, status of judge.
Постановка проблеми. Серед завдань, що покладаються на судову реформу в Україні, не останнє місце займає потреба активізації роботи органів суддівського самоврядування для підвищення ефективності роботи судів, повернення довіри громадян до суду та захисту професійних прав суддівського корпусу. У цьому контексті важливою є позиція законодавця щодо переліку органів суддівського самоврядування.
Ступінь розробленості проблеми. Увагу на становлення та розвиток органів суддівського самоврядування в Україні звертали у своїх роботах такі вітчизняні дослідники, як О.В. Білова, В.Д. Бринцев, В.В. Городовенко, В.В. Долежан, Р.О. Куйбіда, В.І. Косарєв, В.В. Кривенко, В.Т. Маляренко, Л.М. Москвич, І.В. Назаров, А.О. Селіванов, В.В. Сердюк, Н.В. Сібільова, І.Ф. Струк, С.Г. Штогун та ін. Проте не на всі питання було знайдено відповіді. Зокрема, вимагає уточнення перелік органів суддівського самоврядування, порядок формування їх складу, завдання та компетенція, порядок взаємодії між собою та з іншими державними органами і посадовими особами під час організаційного забезпечення судової влади.
Мета статті полягає в аналізі нормативного регулювання системи органів суддівського самоврядування в Україні на сучасному етапі,у дослідженні порядку формування їх складу та переліку повноважень, у виявленні шляхів вдосконалення законодавства у зазначеній сфері.
Виклад основного матеріалу. Необхідно зазначити, що науковці не оминають проблематику функціонування суддівського самоврядування, але переважно увага приділяється пошуку оптимального визначення суддівського самоврядування та виокремлення його ознак [1, с. 73; 2, с. 118; 3, с. 4], засобам впливу суддівського самоврядування на діяльність судів загальної юрисдикції та їх класифікації, особливостям реалізації окремих його повноважень [4, с. 22-23], констатації штучності множини організаційних форм суддівського самоврядування, з одного боку, та відсутності реального впливу на процеси формування суддівського корпусу, дисциплінарної практики, карєрного просування суддів, з іншого боку, та аналізу зарубіжного досвіду функціонування суддівського самоврядування [5, с. 258]. У межах цієї публікації хочемо звернути увагу на певні недоліки нормативного закріплення системи та повноважень органів суддівського самоврядування.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. [6] (далі Закон) вирішення питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування визнається як одна з гарантій забезпечення єдності системи судоустрою (п. 8 ч. 4 ст. 17 Закону); захист професійних інтересів суддів органами суддівського самоврядування визнається як гарантія забезпечення незалежності суддів (ч. 5 ст. 6 Закону); серед невеликого (і не повного) переліку прав професійного судді Закон називає право брати участь у суддівському самоврядуванні (ч. 2 ст. 56).
Організаційна структура суддівського самоврядування детально регламентована окремою Главою Закону. Перелік організаційних форм суддівського самоврядування є виключним: збори суддів (місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Пленум Верховного Суду), Рада суддів України, зїзд суддів України (ст. 127 Закону).
До компетенції зборів суддів віднесено:
а) обговорення питань щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду;
б) визначення спеціалізації суддів із розгляду конкретних категорій справ;
в) визначення рівня навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обовязків;
г) заслуховування звітів суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду;
ґ) звернення з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів, прокурорів, посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді;
д) звернення із пропозиціями щодо питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
е) обговорення питань щодо практики застосування законодавства, розроблення відповідних пропозицій щодо вдосконалення такої практики та законодавства, внесення відповідних пропозицій на розгляд до Верховного Суду та ін.
Зазначимо, що далі в Законі наводиться ще одна організаційна форма суддівського самоврядування, не передбачена ст. 127 Закону, спільні збори суддів місцевих загальних судів в Автономній Республіці Крим, кожній області, містах Києві та Севастополі.
Спільні збори суддів місцевих загальних судів формуються з делегатів від зборів суддів кожного місцевого загального суду за принципом один делегат від десяти суддів для обрання делегатів на зїзд суддів України. Таким чином, потреба у такій формі суддівського самоврядування законодавцем пояснюється. Але необхідно і вказати таку форму серед інших у ст. 127 Закону.
Найвищим органом суддівського самоврядування є зїзд суддів України (ст. 129 Закону), до компетенції якого віднесено:
а) заслуховувати звіти Ради суддів України, інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Голови Державної судової адміністрації про їхню діяльність;
б) призначати суддів Конституційного Суду України;
в) обирати членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та приймати рішення про звільнення їх із посади;
г) звертатися із пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб;
ґ) обирати Раду суддів України;
Як і зі зборами суддів, для забезпечення легітимності роботи Зїзду суддів України необхідно дотримуватися порядку його скликання, обрання делегатів та проведення. Черговий зїзд суддів України скликається Радою суддів України один раз на два роки. Позачерговий зїзд суддів України може бути скликаний за рішенням Ради суддів України на вимогу зборів суддів не менше однієї пятої всіх судів.
У разі, якщо Рада суддів України не скликає зїзд суддів України у законом передбачені строки, такий зїзд може бути скликаний на вимогу зборів суддів не менше однієї пятої всіх судів без участі Ради суддів України. Тоді ініціатори скликання зїзду суддів України утворюють організаційний комітет із скликання зїзду суддів України, що має повноваження Ради суддів України щодо скликання зїзду.
Рада суддів України, яка ініціює проведення зїзду суддів України, схвалює попередній перелік питань, що виносяться на обговорення зїзду, та визначає дату і місце проведення зїзду. У разі скликання зїзду суддів України на вимогу зборів суддів до попереднього переліку питань мають бути включені всі питання, що є предметом зазначеної вимоги. Повноважним зїзд суддів України є за умови присутності на ньому не менше двох третин загальної кількості обраних делегатів.
Зїзд суддів України обирає шляхом відкритого голосування президію зїзду в кількісному складі, що визначається рішенням зїзду, обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи зїзду, обирає лічильну комісію, секретаріат та інші робочі органи зїзду.
Необхідно зазначити, що правило обрання делегатів для участі у роботі зїзду суддів України не повністю забезпечує справедливе представництво у його складі суддів усіх видів судів. Для місцевих та апеляційних судів діє правило: 1 делегат від 20 суддів. Збори суддів вищих спеціалізованих судів обирають на зїзд суддів України по три делегати із суддів цих судів. А Пленум Верховного Суду обирає на зїзд суддів України дванадцять делегатів із суддів Верховного Суду.
Рівень представництва з боку вищих спеціалізованих судів зараз важко спрогнозувати, оскільки вони ще не утворені і кількість суддів у таких судах не відома. А у Верховному Суді буде до 200 суддів, тому 12 делегатів забезпечує для цього суду кращі умови представництва порівняно з місцевими й апеляційними судами. Враховуючи закріплений принцип єдності статусу суддів, потрібно поширити правило: 1 делегат від 20 суддів на всі суди України без винятків.
У період між зїздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України (ст. 133 Закону). До складу Ради суддів України повинні обиратися представники всіх видів судів України. До повноважень Ради суддів України віднесено:
а) розроблення та організація виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;
б) розгляд питань правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей;
в) здійснення контролю за організацією діяльності судів, заслуховування із цих питань Голови Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України;
г) звернення із пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
ґ) затвердження зразків посвідчень судді, судді у відставці;
д) здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; прийняття рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб та ін.
Рішення Ради суддів України є обовязковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім зїзду суддів України. Рішення Ради суддів України може бути скасовано зїздом суддів України або в судовому порядку.
Чіткий перелік органів суддівського самоврядування та порядок обрання суддів до їх складу є важливими ще тому, що участь у їхній роботі надає суддям додаткові права і можливості. Наприклад, під час проведення добору кандидатів на посаду судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобовязана забезпечити прозорість відбіркового та кваліфікаційного іспитів. І для цього, як одназ гарантій забезпечення задекларованого, діє право бути присутніми представниками органів суддівського самоврядування на кожному із цих етапів та під час перевірки робіт (ч. 2 ст. 72 Закону). Так само представники органу суддівського самоврядування мають право бути присутніми під час розгляду питання про кваліфікаційне оцінювання судді, що стає гарантією його прозорого та публічного проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (п. 4 ст. 84 Закону).
Закон не тільки встановлює права та компетенцію органів суддівського самоврядування під час захисту прав суддів та вирішення внутрішніх питань діяльності суддівського корпусу. Встановлюються також і певні обовязки. Наприклад, зі змісту ч. 2 ст. 93 Закону вбачається обовязок органів суддівського самоврядування співпрацювати з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в межах здійснення останньою своїх повноважень та надавати їй необхідну інформацію. Ненадання такої інформації на вимогу Комісії має наслідком відповідальність, установлену Законом. Також Вища кваліфікаційна комісія суддів України може залучати до своєї діяльності органи суддівського самоврядування за їхньою згодою для виконання допоміжних і консультативних функцій на громадських засадах, без делегування повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи її членів (ч. 17 ст. 94 Закону).
Ще одне питання, на яке хочемо звернути увагу, це п. 9 ч. 5 ст. 48 Закону, у якому серед гарантій забезпечення незалежності суддів анонсується функціонування не лише органів суддівського самоврядування, а й органів суддівського врядування. Далі у Законі термін «суддівське врядування» більше не згадується, але із прийняттям Закону України «Про Вищу раду правосуддя» стає зрозуміло, що мав на увазі законодавець. Необхідно зазначити, що лише Вища рада правосуддя визначається законодавством України як орган суддівського врядування, тому, враховуючи повноваження останньої, можна прийти до висновку, що під суддівським врядуванням законодавець розуміє діяльність із формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, контролю за додержанням норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів, забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством.
Висновки. Дослідивши нормативне врегулювання системи органів суддівського самоврядування та їх повноважень, можемо зробити висновок, що завдання із забезпечення незалежності суддів і судів, контроль за організацією діяльності судів покладаються не лише на органи суддівського самоврядування, а й на інші державні органи, що робить неможливим визначення відповідального за порушення у вказаній сфері. Тому вже зараз маємо потребу наукового дослідження і законодавчого розмежування завдань і напрямів діяльності органів суддівського самоврядування й органів суддівського врядування. Також вважаємо, що існує реальна потреба доповнити ст. 127
Закону в контексті переліку органів суддівського самоврядування та встановити вимоги до суддів, які можуть обиратися до складу органів суддівського самоврядування.
Література
1.Ульяновська О.В. Роль суддівського самоврядування в забезпеченні ефективного судочинства / О.В. Ульяновська // Адміністративне право і процес. 2014. № 1 (7). С. 68-74.
2.Ігонін РВ. Делеговані державою управлінські повноваження органам суддівського самоврядування: правова природа та доцільність надання / Р.В. Ігонін // Часопис Київського університету права. 2011. № 1. С. 116-120.
3.Білова О.В. Проблеми суддівського самоврядування в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура»/ О.В. Білова. Х., 2008. 19 с.
.Вільгушинський М.Й. Суддівське самоврядування та його вплив на діяльність судів загальної юрисдикції / М.Й. Вільгушинський // Адвокат. 2013. № 5(152). С. 21-24.
6.О.І. Потильчак // Часопис Київського університету права. 2014. № 3. С. 257-260.
7.Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 2 червня 2016 р. № 1402-'УШ // Офіційний вісник України. 2016. № 56. Ст 1935.