Пенсійний фонд України

Пенсійний фонд України

ВСТУП

Пенсійний фонд України є складним механізмом, покликаним забезпечувати організаційну та фінансову життєздатність національної пенсійної системи. Мета кожної держави - досягти в першу чергу високого рівня соціально - економічного розвитку, проте на шляху до цього їй постійно доводиться стикатися з цілим рядом проблем. Одним із найважливіших питань, які має вирішувати уряд, є соціальний захист населення, оскільки на сьогодні кількість громадян, які з різних причин все більше і більше потребують допомоги держави, невпинно зростає. Не останні позиції у сфері соціального захисту займає саме пенсійне забезпечення населення. Дана проблема була і є актуальною тепер, в умовах старіння нації, коли кількість пенсіонерів поступово збільшується при одночасному зменшенні загальної кількості населення України. Крім того, постійно зростає кількість не лише пенсіонерів за віком, а й по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника тощо. Багато з них через недостатньо розвинуту систему соціального захисту опинилися за межею бідності, і сподіватися їм залишається лише на дієві заходи влади. Тому обов’язок держави - надати відповідну допомогу тим, хто її потребує в першу чергу, щоб вберегти націю від вимирання, реформувати діючу пенсійну систему таким чином, щоб вона могла забезпечити потреби громадян України в майбутньому та гарантувати їм гідну старість. Тільки через вдосконалення системи соціального захисту населення держава зможе досягти високих темпів соціально-економічного зростання та вийти на передові позиції у світі.

Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі функціонування суб’єкта пенсійної системи - управління Пенсійного фонду на основі вивчення його структури та оцінки діяльності.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

. Охарактеризувати структуру, функції та головні завдання Пенсійного фонду України.

. Ознайомитися з формуванням доходів Пенсійного фонду України.

. Оцінити напрямки використання коштів Фонду.

. Ознайомитися з процесом управління Пенсійним фондом України.

. Виконати індивідуальну науково-дослідницьку роботу.

РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА,ФУНКЦІЇ ТА ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

пенсійний бюджет соціальний нарахування

1.1 Основи організації практики

Переддипломна практика забезпечує освоєння кваліфікації у відповідності з вимогами навчального плану, сприяє закріпленню й поглибленню теоретичних знань, привчає до праці в сфері виробництва в умовах трудового колективу. Практика дозволяє сформувати уяву про зміст й особливості своєї майбутньої професії не тільки через сукупність отриманих знань, а й з точки зору практичної діяльності реально діючих організацій придбати елементи професійного уміння і практичних навичок. У процесі проходження переддипломної практики я: ознайомилася з Положенням про Пенсійний фонд України, з Регламентом роботи Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України,із Загальними правилами техніки протипожежної безпеки та інструкціями з охорони праці, освоїла Загальні правила поведінки державного службовця,вивчила наказ управління про розподіл функціональних повноважень між начальником управління,його першим заступником та заступником начальника управління. Засвоїла порядок організації роботи відділу з питань призначення та перерахунку пенсій. Вивчила структуру та правові основи Павлоградського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. Метою даного звіту є показати свої знання та навички, отримані в процесі проходження переддипломної практики.

Мета практики - закріпити знання, отриманні в процесі навчання в університеті, сформувати професійні знання і практичні навички для виконання робіт покладених на управління Пенсійного фонду України. Завдання практики: вивчити практику діяльності територіального управління ПФУ; ознайомитися з документообігом та інформаційною базою роботи територіального управління Пенсійного фонду України; ознайомитись з характером роботи у кожному відділі територіального управління ПФУ; сформувати навички виконання основних видів робіт в кожному відділі територіального управління ПФУ;  при оформленні звіту виявити здібності до аналізу фінансової діяльності Пенсійного фонду України.

Об’єкт практики - Павлоградське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. В даному звіті структура та діяльність Пенсійного фонду була розглянута взагалі, а також на прикладі Павлоградського об'єднаного управління. Була проаналізована робота основних відділів управління.

1.2 Структура, функції та головні завдання Фонду

Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд визначено як самоврядну неприбуткову організацію, що здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується правлінням [2]. Відповідно до частини першої статті 58 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” управління солідарною пенсійною системою здійснює Пенсійний фонд, який проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання пенсіонерів, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках та інші функції, передбачені Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 19 Конституції України „органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”[1].

Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим Указом Президента України від 06. 04. 2011 №384 передбачено, що Пенсійний фонд у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики та цим Положеннням. Павлоградське об’єднане управління Пенсійного фонду України входить в систему органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Основними завданнями управління Пенсійного фонду України є:

реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску;

керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового пенсійного страхування;

збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення;

призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання та підготовка документів для їх виплати;

забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду та інших джерел, визначених законодавством;

ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення;

забезпечення функціонування в районі (місті) Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

) забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення;

)планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

)здійснює реєстрацію та веде облік платників єдиного внеску та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду;

) забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання бюджету, кошторису видатків на утримання Управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність регіональному управлінню Фонду;

) контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій;

) призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства;

) забезпечує ведення Державного реєстру, своєчасне внесення відомостей до нього, контроль за достовірністю відомостей, поданих до Державного реєстру, та автоматизовану обробку інформації;

) надає застрахованим особам інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у Державному реєстрі;

) проводить за вимогою платників єдиного внеску звірення сум нарахування та сплати єдиного внеску, страхових внесків;

) проводить у межах своїх повноважень інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення, надає платникам єдиного внеску консультації з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, роз'яснює їхні права і обов'язки;

) інформує громадськість про свою діяльність;

) узагальнює та аналізує результати роботи Управління, уносить відповідні пропозиції регіональному управлінню Фонду;

) взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями з питань діяльності Фонду;

) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Фонд Президентом України.

Структуру управління Пенсійного фонду складає (додаток В) : начальник управління; перший заступник начальника управління;заступник начальника управління, відділ обслуговування громадян, відділ з питань призначення та перерахунку пенсій, фінансово-економічний, відділ адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації, відділ по роботі з персоналом, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ.

Штатний розпис та кошторис видатків на утримання управління затверджуються начальником відповідного регіонального управління Пенсійного фонду.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Робота юридичного відділу пов’язана із обробкою та вивченням нормативно-законодавчої бази, пов’язаної із діяльністю управління Пенсійного фонду.

Загальний відділ в своїх компетенція здійснює обробку пошти, забезпечує її реалізацію по відділах та контроль за її опрацюванням.

Відділ по роботі з персоналом здійснює певні завдання, такі як: підготовляє для розміщення в засобах масової інформації об’яви про вакансії, приймає від претендентів відповідні заяви; займається оформленням документів про прийняття присяги державним службовцям та присвячення їм рангів, вносять записи про це в трудові книжки; здійснюють роботу, пов’язану із обліком зберігання трудових книжок та особових справ, особистих карток працівників управління Пенсійного фонду; здійснюють контроль за встановленням надбавок за вислугу років, складають графік щорічних відпусток працівників управління Пенсійного фонду.

Відділ обслуговування громадян здійснює прийом, реєстрацію заяв та документів від громадян для призначення та перерахунку пенсій, надає консультації громадянам щодо питань, які безпосередньо вирішує дана установа.

Основними завданнями відділу з питань призначення та перерахунку пенсій є облік та зберігання документів для призначення пенсій; спеціалісти цього відділу здійснюють ведення документів, поданих для призначення пенсій та їх перевірку; визначають та перевіряють права на пенсію, обчислюють її розмір тощо, а також забезпечують перевірку документації по призначенню пенсії та здійснюють безпосереднє оформлення документів по виплаті пенсій та перевірку її виплати.

Основними завданнями відділу з питань призначення та перерахунку пенсій є:

забезпечення реалізації конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення;

забезпечення додержання пенсійного законодавства про пенсійне забезпечення та пенсійне страхування;

підготовка документів для виплати пенсій;

систематизація та кодифікація чинного законодавства України стосовно питань пенсійного забезпечення.

Відповідно покладених на відділ завдань виконує такі функції:

забезпечує призначення та перерахунки пенсій відповідно до чинного законодавства, готує рішення про відмову у призначенні (перерахунках) пенсій;

здійснює облік та збереження документів для призначення та перерахунків пенсій;

забезпечує ведення пенсійних справ,їх облік та збереження;

забезпечує своєчасне і належне подання клопотань до Комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при обласній адміністрації;

забезпечує своєчасне і належне подання документів на Комісію з питань підтвердження стажу роботи на посадах,що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років при головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області;

проводить інвентаризацію пенсійних справ;

забезпечує подання списків пенсіонерів,одержувачів пенсій для відшкодування сум виплачених пенсій (Списки №№ 1 і 2);

здійснює і оформляє протоколи опитування свідків з питання встановлення трудового стажу;

інформує пенсіонерів про призначення пенсії, про закінчення терміну виплати пенсії по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та про зміни розміру пенсії;

відправляє електронні пенсійні справи на візування та формування виплатних документів до головного управління ПФУ в Дніпропетровській області;

опрацьовує списки померлих громадян та передає електронну інформацію до управління координації та контролю за виплатою пенсій головного управління ПФУ в Дніпропетровській області;

контролює зарахування коштів на поточний рахунок померлого пенсіонера за місяць, що настає за місяцем смерті пенсіонера;

забезпечує формування та візування разових доручень для виплати допомоги на поховання;

на вимогу органів виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики надає необхідні матеріали для здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсій та надання соціальних послуг;

проводить систематизацію та кодифікацію законодавства з питань призначення,перерахунку пенсій;

аналізує стан роботи відділу та готує аналітичні матеріали;

складає та своєчасно подає відповідну звітність головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області;

забезпечує здійснення заходів щодо запобігання корупції;

забезпечує доступ до публічної інформації,що перебуває у володінні відділу;

забезпечує захист бази даних одержувачів пенсій, які опрацьовуються засобами АСОПД/КОМТЕХ-W.

Крім того на сучасному етапі розвитку пенсійної системи відділ з питань призначення та перерахунку пенсій бере активну участь у впровадженні електронних пенсійних справ в централізованій підсистемі призначення та виплати пенсій ( ППВП) .

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

.1 Джерела формування бюджету Пенсійного фонду

Показники бюджету Пенсійного фонду розробляються з урахуванням основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України, прогнозних розмірів державних соціальних гарантій на наступний рік та результатів аналізу виконання показників бюджету Пенсійного фонду за минулі бюджетні періоди.

При проведенні розрахунків власних надходжень використовуються дані щодо прогнозних надходжень коштів від сплати єдиного внеску на загально обов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначених центральним органом виконавчої влади, що формує податкову і митну політику, спільно з Пенсійним фондом та фондами загально обов’язкового державного соціального страхування.

Основними складовими бюджету Пенсійного фонду є дохідна та видаткова частини бюджету.

Як показано на рис.2.1, доходи бюджету Пенсійного фонду класифікуються за такими основними групами:

власні надходження;

передані кошти;

кошти Державного бюджету України;

кошти Фонду загально обов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та ін..

Доходи Пенсійного фонду мають цільове призначення і спрямовуються виключно на фінансування пенсійних виплат та інших виплат, які повязані із функціонуванням системи пенсійного забезпечення.

Рисунок 2.1 Структура формування доходів Пенсійного фонду України

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної політики.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску;

керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;

забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-УІ (далі - Закон № 2464), бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок таких надходжень:

страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством, крім частини, що спрямовується до Накопичувального фонду;

інвестиційного доходу, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;коштів Державного бюджету України та цільових фондів, що спрямовуються до Пенсійного фонду;

сум фінансових санкцій, застосованих відповідно до закону до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;

благодійних внесків юридичних та фізичних осіб;

добровільних внесків;

інших, не заборонених законодавством надходжень.

Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є страхові внескина обов'язкове державне пенсійне страхування, що з 01.01.2011 року сплачуються підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в складі єдиного соціального внеску у порядку, визначеному законодавством (власні доходи). Бюджет Фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України.

Кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державного казначейства. Кошти Фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

З метою фінансування витрат до Пенсійного фонду України мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи - це надходження до Пенсійного фонду у формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від інвестування та надходження у вигляді фінансових санкцій. Переданими доходами є кошти, що передаються Фонду з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цільових фондів.

Переважну частину доходів фонду утворюють власні доходи, що становлять практично 90% від обсягу всіх надходжень. У структурі власних надходжень понад 80% припадає на обов'язкові внески суб'єктів підприємницької діяльності. Це установлені законодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб до ПФУ. Їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна і додаткова зарплата, компенсаційні виплати та ін.).

Надходження у вигляді регресних вимог - це доходи, які одержує Фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов'язання у попередні періоди. У випадках невиконання обов'язкових внесків та інших зобов'язань перед фондом згідно із законодавством виконавча дирекція ПФУ має право накладати штрафи на порушників. За таких умов мають місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від інвестиційної діяльності становлять надходження, нараховані на інвестиції в цінні папери, кошти, розміщені на банківських депозитних рахунках.

Передані кошти фонду - це ресурси, що передаються Пенсійному фондуУкраїни з метою забезпечення пенсійних та пов'язаних з ними виплат, які фінансуються за рахунок Державного бюджету або цільових фондів. До них, зокрема, належать кошти Державного бюджету, Фонду Чорнобиля, місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ін. Передача таких коштів ПФУ зумовлена тим, що мобілізація доходів для забезпечення зазначених витрат проводиться бюджетними установами, а їх виконавцем є Пенсійний фонд. Такий порядок передбачено законодавством України з метою організації більш ефективного пенсійного обслуговування. Так, кошти Державного бюджету передаються Фонду для забезпечення виплати пенсій військовослужбовцям. Фонд Чорнобиля перераховує частину своїх доходів з метою забезпечення пенсійних виплат громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахування з місцевих бюджетів використовуються для фінансування допомоги з догляду за дитиною.

У випадку наявності профіциту бюджету Пенсійного фонду України, кошти, що перевищують видатки, можуть використовуватися за такими напрямами: погашення зобов'язань фонду, що виникли в минулі періоди; фінансування інвестиційної діяльності; збільшення величини пенсійних виплат та допомоги; покращання діяльності фонду та доставки пенсій і допомоги та ін. Тимчасово вільні кошти фонду можуть використовуватися на придбання державних пакетів акцій. Фінансування дефіциту бюджету ПФУ

З метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду формується резерв коштів Пенсійного фонду. Резерв коштів Пенсійного фонду складається з двох частин, як видно на рис.2. 2:

резерву коштів для поточних потреб;

резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах.

Рисунок 2. 2 Склад резерву коштів Пенсійного фонду України

Зазначені резерви зараховуються на окремі субрахунки одного рахунку Пенсійного фонду. Порядок формування та використання резерву коштів Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду. Резерв коштів для поточних потреб формується з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій і надання соціальних послуг у сумі, що дорівнює місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом Пенсійного фонду на відповідний рік та затверджується в його складі. Резерв коштів для поточних потреб використовується та поновлюється таким чином, щоб на початок кожного місяця на відповідному субрахунку сума цього резерву дорівнювала місячній потребі коштів, необхідній для забезпечення фінансування виплати пенсій та надання соціальних послуг, визначеній у бюджеті Пенсійного фонду. Після забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг і створення резерву коштів для поточних потреб надлишкові кошти Пенсійного фонду зараховуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, який може виникнути у зв'язку із зміною демографічної ситуації в Україні. Резерв коштів для поточних потреб зберігається в уповноваженому банку, а резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах - у зберігачі. Зберігач забезпечує зберігання та облік резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах окремо від пенсійних активів Накопичувального фонду.

2.2 Платники, порядок нарахування, строки сплати і облік страхових внесків

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) - обов'язковий платіж <https://uk.wikipedia.org/wiki/Платіж> до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування <https://uk.wikipedia.org/wiki/Загальнообов%27язкове_державне_соціальне_страхування>, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат <https://uk.wikipedia.org/wiki/Страхова_виплата> за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Уведений з 1 січня <https://uk.wikipedia.org/wiki/1_січня>2011 <https://uk.wikipedia.org/wiki/2011> року, замінив собою чотири окремі відрахування: до Пенсійного фонду <https://uk.wikipedia.org/wiki/Пенсійний_фонд_України>; до фондів страхування на випадок безробіття; із тимчасової втрати працездатності <https://uk.wikipedia.org/wiki/Фонд_соціального_страхування_з_тимчасової_втрати_працездатності>; від нещасних випадків на виробництві. Єдиний соціальний внесок не входить до системи оподаткування <https://uk.wikipedia.org/wiki/Система_оподаткування>.

Платниками єдиного внеску є роботодавці <https://uk.wikipedia.org/wiki/Роботодавець>; фізичні особи-підприємці <https://uk.wikipedia.org/wiki/ФОП>; -особи, які забезпечують себе роботою самостійно  займаються незалежною професійною діяльністю <https://uk.wikipedia.org/wiki/Самозайнята_особа>; особи, які працюють на виборних посадах; військовослужбовці <https://uk.wikipedia.org/wiki/Військовослужбовці> та інші категорії платників податків <https://uk.wikipedia.org/wiki/Платник_податків>.

Ведеться Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, що складається з реєстру страхувальників <https://uk.wikipedia.org/wiki/Страхувальник> та реєстру застрахованих осіб.

До 2015 року розмір внеску визначався у процентах від заробітної плати <https://uk.wikipedia.org/wiki/Заробітна_плата> (доходу <https://uk.wikipedia.org/wiki/Доход>, прибутку <https://uk.wikipedia.org/wiki/Прибуток>) від діяльності і становить - в залежності від класу професійного ризику виробництва - від 36,76 % до 49,7 %.

Для бюджетних установ <https://uk.wikipedia.org/wiki/Бюджетна_установа> єдиний соціальний внесок установлений у розмірі 36,3 %.

На користь солідарної системи пенсійного страхування розподіляється приблизно 90,9 % зібраних сум.

грудня 2014 р. Верховна Рада прийняла, а 31 грудня Президент підписав Закон № 77-VIII, спрямований на легалізацію фонду оплати праці. Відповідно до його положень, з 1 січня 2015 року ставки єдиного внеску застосовуються з коефіцієнтом 0,4 за умови, що роботодавець виконує певні умови. Це означає зниження ставки ЄСВ з 41 % до 16,4 %, проте виконати потрібні умови непросто.Від березня 2015 р. умови для зниження ЄСВ дещо лібералізовані.Законодавчі зміни кінця 2015 року торкнулися ЄСВ: запроваджено єдину зменшену ставку 22 % і підвищено максимальну базу нарахування до 25 мінімальних заробітних плат <https://uk.wikipedia.org/wiki/Мінімальна_заробітна_плата>.

Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об'єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства.

Спочатку функція адміністрування покладалася на Пенсійний фонд України <https://uk.wikipedia.org/wiki/Пенсійний_фонд_України>. Єдиний соціальний внесок сплачувався саме на його рахунки, потім ці суми розподілялися серед фондів соціального страхування <https://uk.wikipedia.org/wiki/Соціальне_страхування>.

З утворенням 18 березня <https://uk.wikipedia.org/wiki/18_березня>2013 <https://uk.wikipedia.org/wiki/2013> року Міністерства доходів і зборів <https://uk.wikipedia.org/wiki/Міністерство_доходів_і_зборів> функцію адміністрування ЄСВ покладено на цей орган. Проти цього виступали, зокрема, Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці <https://uk.wikipedia.org/wiki/Комітет_Верховної_Ради_України_з_питань_соціальної_політики_та_праці>, Спільний представницький орган (СПО) між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців (Федерація роботодавців України <https://uk.wikipedia.org/wiki/Федерація_роботодавців_України>) та всеукраїнськими профспілками.

Представники СПО входять до складу сторони роботодавців у дво-, тристоронніх органах соціального діалогу, зокрема, в Національній тристоронній соціально-економічній раді при Президентові України, колегіях міністерств і відомств, правліннях та наглядових радах фондів соціального страхування та Пенсійного фонду України.

Пізніше Міндоходів та Пенсійний фонд України домовилися про подовження виконання ПФУ функцій з адміністрування на вересень <https://uk.wikipedia.org/wiki/Вересень>2013 <https://uk.wikipedia.org/wiki/2013> року.

З 1 жовтня <https://uk.wikipedia.org/wiki/1_жовтня>2013 <https://uk.wikipedia.org/wiki/2013> року Міністерство доходів і зборів розпочало адмініструвати ЄСВ. Відтоді Міндоходів приймає та обробляє звіти про суми нарахованого внеску, саме на його адресу потрібно надавати такі звіти. Суми нарахованого єдиного соціального внеску підлягають сплаті на рахунки органів Міндоходів, відкриті в Головних управліннях Державної казначейської служби України <https://uk.wikipedia.org/wiki/Державна_казначейська_служба_України>. Після утворення Державної фіскальної служби <https://uk.wikipedia.org/wiki/Державна_фіскальна_служба> і затвердження відповідного Положення від 21 травня 2014 р. № 236, остання перебрала на себе повноваження з адміністрування ЄСВ.З 2017 року ЄСВ зобов'язані платити і ті фізичні особи-підприємці, які не отримують доходу.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України <#"899746.files/image001.gif">

Рис.5.1 Динаміка доходів Пенсійного фонду України за 2014-2016 р.р., млн. грн.

*Джерело:розраховано автором на основі Звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України

За даними рисунку 5.1 можна спостерігати збільшення доходів Пенсійного фонду України впродовж 2014-2015 років. Так, у 2014 році доходи ПФУ становили 241,9 млрд. грн. Ситуація змінилася у 2015 році, коли доходи збільшилися на 22,9 млрд. грн. або на 9,5 %. Це є позитивним явищем у кризовий період, оскільки доходи збільшуються за рахунок відрахувань із Державного бюджету і внесків роботодавців та працівників. Також збільшення доходів в певній мірі зменшує дефіцит бюджету Пенсійного фонду. В 2016 році загальні доходи бюджету Пенсійного фонду становили 255,8 млрд. гривень. Порівняно з 2015 роком загальні доходи зменшилися на 9 млрд. гривень або на 3,4 %.

Щоб визначити, яка саме складова доходів бюджету Пенсійного фонду впливає на його збільшення, необхідно проаналізувати склад доходів Пенсійного Фонду (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 Складові доходів Пенсійного фонду України за 2014-2016 роки

Як свідчать дані таблиці5.1 співвідношення власних надходжень до коштів з Державного бюджету становило, відповідно: 66% і 33% у 2013 році, 69% і 31% у 2014 році, 64% і 36% у 2015 році, 43% і 57 у 2016 році. Відповідно, за останні роки надходження з державного бюджету зросли набагато швидшими темпами, ніж власні надходження: власні - на 66%, з Державного бюджету - на 191%. З наведених вище даних можна зробити висновки, що підвищення пенсій за період з 2014 - 2016 р.р. директивними методами, ще більш порушили страховий принцип функціонування Пенсійного фонду України, оскільки базою для підвищення пенсій стало не зростання заробітної плати, а збільшення частки бюджетних коштів у структурі пенсійних виплат. Це, в свою чергу ускладнило подальше реформування пенсійної системи та збільшило видатки Державного бюджету.

Дані таблиці 5.2 свідчать про те, що у 2013-2015 р.р. домінуючим інструментом у формуванні доходів Пенсійного фонду виступають власні надходження Фонду. За 2014 рік фактичні власні надходження Фонду становили 165,9 млрд. грн., а в 2015 році вони вже становили на 2,4% більше в порівнянні з минулим роком. Але за останній 2016 рік відбулось зменшення власних надходжень до позначки 111,7 млрд. грн. Зокрема це пов’язано зі зниженням розміру ЄСВ та зменшенням частки його розподілу на пенсійне страхування. Порівняно з 2015 роком власні доходи Пенсійного фонду у 2016 році зменшилися на 58,2 млрд. грн. (34,2%).

Таблиця 5.2 Доходи Пенсійного фонду за 2014-2016 роки

За джерелами надходжень власні кошти розподілилися таким чином:

частина ЄСВ, що розподілена на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, - 107,2 млрд. грн. (95,9% від суми власних коштів),

інші власні надходження - 4,5 млрд. грн. (4,1 від суми власних коштів).

У структурі загальних доходів бюджету Пенсійного фонду у 2016 році питома вага власних коштів склала лише 43,7 %. Кошти Державного бюджету України протягом 2014-2015 років мають тенденцію до щорічного збільшення. Зокрема, у 2014 році надходження з державного бюджету суттєво зросли і становили 75,8 млрд. грн. Вже в наступному 2015 році даний вид надходжень збільшився на 19 % і становив 94,8 млрд. грн. У 2016 році також спостерігається збільшення надходжень з Державного бюджету до Пенсійного фонду України. Так, збільшившись на 50,4 %, кошти, які надійшли з Державного бюджету становили 142,6 млрд. грн. Зробимо аналіз доходів Фонду за статтями, зазначеними в таблиці 5.2.Загальні доходи Пенсійного фонду України, як що порівнювати 2014 рік та 2016 рік зросли на 105%. Разом із цим власні доходи зменшились на 66,78%. Це пов’язано із зменшенням надходжень у Донецькій та Луганській областях. Головним недоліком чинної системи соціального страхування є низький рівень страхового захисту, який не забезпечує гідного життя в старості, у випадку хвороби, інвалідності тощо.

Таблиця 5.3Динамика розміру пенсій, прожиткового мінімуму і заробітної плати впродовж 2013-2016 р.р.

З таблиці 5.3 видно, що мінімальна пенсія за віком, призначена Пенсійним фондом України за період 2013-2016 р.р., зросла на 353 грн., або на 39,48%, у той часяк величина середньомісячної заробітної плати за період 2013-2016 роки зросла на 1922,1 грн., або на 58,9%. Незначний приріст середньої пенсії у 2015 році щодо 2014 року - на 3,63%, значно погіршив матеріальне забезпечення пенсіонерів. Співвідношення середньої місячної пенсії до середньої заробітної плати за період з 2013-2016 р.р. зменшився на 8,68%, з 45,5% у 2013 році до 36,82 % у 2016 році. Мораторій Уряду на збільшення соціальних стандартів у 2014 році,висока інфляція, значна девальвація національної грошової одиниці, загальний економічний спад, військові дії на Сході країни знецінили і так низькі доходи населення.

Протягом 2015 року загальні доходи бюджету Пенсійного фонду України становили 264,7 млрд. грн., з яких 14 млрд. грн. - кошти Державного бюджету - на авансове фінансування виплат пенсій січня 2016 року. Загальні доходи порівняно із 2014 роком зросли на 8,9 млрд. грн., або на 3,75. Власні надходження Пенсійного фонду становили 169,8 млрд. грн. і порівняно з 2014 роком зросли на 5,9 млрд. грн.

Якщо розглянути звіт Пенсійного фонду України за 2014 рік, то власні надходження були виконані лише на 99,4%. Виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, бо планові показники були виконані лише на 99,3%. Пенсійний фонд недоотримав 1045631,3 грн. по цьому показнику.

Другим після страхових внесків джерелом власних доходів Пенсійного фонду є відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до чинного законодавства. Зазначене відшкодування коштів було запроваджене відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 1991 році і стосувалось пенсій, призначених згідно з п. «б-і» ст. 13 цього Закону. Аналогічна ситуація існувала з відшкодуванням коштів від підприємств на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівниками , зайнятими на роботах з особливо шкідливими умовами праці за списком №;1, план виконано на 92,2%, відхилення склало 208781,6 грн. На фоні цього Пенсійний фонд був вимушений брати позики на виплату пенсій у розмірі 968944,2 грн.

Таблиця 5.4 Складові доходів Пенсійного фонду за 2014 рік

Загальна заборгованість по платежам до Фонду на 01 січня 2017 року дорівнює 18,9 млрд. грн, у тому числі:

-     заборгованість зі сплати ЄСВ - 7,6 млрд. грн. (40,2% загальної суми боргу;

-        з відшкодування пільгових пенсій - 98,7 млрд. грн. (51,3%);

         з відшкодування наукових пенсій - 0,1 млрд. грн. (0,5%);

         фінансових санкцій та пені - 0,5 млрд. грн. ( 2,6%);

         регресних вимог - 25,4 млн. грн. (0,1%);

         недоїмка зі сплати страхових внесків попередніх періодів - 1,0 млрд. грн. (5,3%).

Основними причинами зростання заборгованості є:

      зростання заборгованості по заробітній платі;

-        скрутний фінансовий стан державних підприємств;

         відсутність коштів на відшкодування пільгових пенсій.

На 01.01.2017 року в органах Державної виконавчої служби перебуває виконавчих документів про стягнення коштів в інтересах Пенсійного фонду України на суму 4,8 млрд. гривень.

Рисунок 5.2 Структура заборгованості з платежів до Пенсійного фонду України на 01.01.2017 р.

У системі нарахування пенсії є термін «коефіцієнт заміщення». З радянських часів він декларувався як «рівень 0,6», тобто перед виходом на пенсію людина отримує 100% доходу (зарплата), після цього - 60% від загальної суми, потім - 50%, 40% і так далі, але реальність така, що за відсутності автоматичного механізму індексації коефіцієнт заміщення знижується. Якщо порівняти пенсії нинішніх пенсіонерів з їхніми заробітними платами, можна зробити висновок, що вони отримують коефіцієнт 0,3-0,4 (30%-40%).

Європейська система не допускає такого зменшення доходу, але в Європі працюють одночасно не менш як три рівні (Див. табл.5.6). Нам також необхідно поєднувати обидві системи. Щоб отримати 50% заміщення у солідарній системі,необхідно сплачувати 36% від фонду заробітної плати (табл. 5.5).

Таблиця 5.5Співвідношення середньої пенсійної виплати та середньої заробітної плати

Таблиця5.6Коефіцієнт заміщення в країнах світу у %

Якщо запровадити накопичувальну систему і отримувати на пенсії 50% заміщення, необхідно відраховувати лише 12-14%. Для того щоб наші пенсіонери в подальшому ставали заможними, необхідно запускати другий і стимулювати третій рівні пенсійного забезпечення.

Слід зауважити, що в системі пенсійного страхування зберігається значна диференціація пенсіонерів за розміром призначених пенсій (Див. табл. 5.7).

Таблиця 5.7 Диференціація пенсіонерів за розміром призначених пенсій

Зберігається категорія пенсіонерів, середній розмір пенсій яких у 10 разів перевищує середній розмір пенсійної виплати - довічне утримання суддів у відставці.

Середній розмір пенсій по Україні на 1 січня 2017 року становить 1828,33 грн. проти 1699,51 грн на 1 січня 2016 року, тобто зріс на 128,82 грн, або 7,6%. Мінімальна пенсія зросла на 16,1% ) з 1074 грн на 01.01.2016 року до 1247 грн на 01.01.2017 року). Із загальної чисельності пенсіонерів 7526,7 тис. жінок (63,0%) та 4429,6 тис. чоловіків (37,0%). На грудень 2016 року середній розмір пенсій за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» становив 1730,77 грн, за «військовим» законом - 2745,43 грн, за так званими спеціальними законами - 4010,53 грн.

Основним власним джерелом Пенсійного фонду України сьогодні є перш за все, єдиний внесок, розподілений на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Так в 2015 році загальні надходження єдиного внеску до Пенсійного фонду склали 165,4 млрд. грн.(97,3% суми власних коштів), але вже в 2016 році - 107,2 млрд. грн. (95,9% суми власних коштів).

Таке зниження обумовлено зменшенням ставки ЄСВ до 22% з 01.01.2016 року, скасуванням відрахування ЄСВ з заробітної плати найманих працівників. Передбачалось, що такі зміни призведуть до детенізації ринку праці, заробітних плат, підвищення доходів населення і як наслідок збільшення надходжень в Пенсійний фонд.

Але очікуваного результату не відбулось, бо треба було передбачити контроль за зайнятістю. Відсутність належного нормативно-правового та інформаційного забезпечення зниження ставки ЄСВ не дало результатів.

У 2016 році почала рости кількість платників ЄСВ та застрахованих осіб - найманих працівників.

Протягом року зменшено на 26,3% чисельність застрахованих осіб - найманих працівників, яким нараховане заробітну плату менше встановленого законодавством мінімуму.

За даними Державної фіскальної служби України, на 01.01.2017 року на обліку перебуває 2195,7 тис. платників єдиного внеску, що на 152,5 тис. платників більше у порівняні з даними на 01.01.2015 року. На 01.01.2017 року у загальній кількості платників юридичних осіб - 508,3 тис. (23,1%), фізичних осіб - підприємців - 1687,4 тис. (76,9%). Загальна кількість застрахованих осіб у грудні 2016 року становила 12,9 млн. осіб, з яких найманих працівників - 10,2 мільйонів Див. рис.5.3).

Рисунок 5.3 Кількість застрахованих осіб за категоріями платників ЄСВ на 01.01.2017 року

З 10,2 млн. найманих працівників майже 1 млн. осіб у 2016 році отримували заробітну плату на рівні або менше мінімальної (1450 грн.), з них: близько 0,3 млн. осіб - це працівники бюджетної сфери. Чисельність таких працівників зменшилась у 2016 році порівняно з попереднім на 26,3% (66,1 тис.осіб).

Далі проаналізуємо видатки Пенсійного фонду України. Фактичні видатки Пенсійного фонду у 2016 році становили 253,5 млрд. грн., що на 12,2 млрд. грн., або 4,6 % менше порівняно з 2015 роком (Див. рис.5.4).

У 2016 році видатки на пенсійні виплати становили 249,9 млрд. грн., що на 12,2 млрд. грн. менше у порівняні з 2015 роком. Зменшення пов’язане в основному з призупиненням виплати пенсіонерам з числа внутрішньо переміщених осіб. Фактична потреба на пенсійні виплати 2016 року становила 257,1 млрд. грн., що на 5,4 млрд. грн. (на 2,1%) більше порівняно з відповідною потребою 2015 року (251,7 млрд. грн).

Рисунок 5.4. Видатки Пенсійного фонду України у 2014-2016 роках, млн. грн.

*Джерело:розраховано автором на основі Звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України

Загальні видатки Пенсійного фонду у 2016 році забезпечувались за рахунок:

,7 млрд. грн., або 44,0% - власних коштів;

,6 млрд. грн., або 56,3% - коштів Державного бюджету України, з яких:

,3 млрд. грн. - планові трансферти з державного бюджету;

,4 млрд. грн. - компенсація Пенсійному фонду страхових внесків за окремі категорії застрахованих осіб;

84,9 млрд. грн. - кошти на покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду України, з яких 4 млрд. грн. - на авансове фінансування пенсій січня 2017 року.

На пенсійні виплати спрямовано 249,9 млрд. грн., інші видатки становлять 3,6 млрд. грн., із них 1,2 млрд. грн. оплата послуг поштових підприємств з виплати та доставки пенсій (0,3% загальних видатків), 2,4 млрд. грн. - адміністративні видатки (0,9%) ( рис.5.4).

Рисунок 5.4 Видатки Пенсійного фонду України у 2016 році за структурою, в млрд. грн.

За міжнародними зобов’язаннями забезпечено у 2016 році своєчасну виплату пенсій у 19 країн світу громадянам України, які проживають за кордоном, на суму 128,1 тис. дол. США та 1546,1 тис. євро.

На виплату пенсій громадянам України, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, від Російської Федерації надійшло 47,8 млн. рос. руб.

Адміністративні витрати, пов’язані з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України, у 2016 році склали 2397,6 млн. грн., що становить 0,95% загальних річних видатків Пенсійного фонду України та 99,8% запланованих витрат.

У структурі адміністративних видатків частка заробітної плати становить 1941,2 млн. грн. (81%). На придбання товарів і послуг використано 276,3 млн. грн. (11,5%), на оплату комунальних послуг - 100,5 млн. грн. (4,2%), інші поточні видатки - 4,3% (0,2%) та капітальні видатки - 75,3 млн. грн. (3,1%).У зв’язку з проведенням оптимізації структури органів Пенсійного фонду та чисельності працівників розрахункова економія коштів у 2015-2016 становить 477,8 млн. грн., а у 2017 році - 585,5 млн. грн.

Якщо розглянути процес оптимізації на прикладі Дніпропетровської області, то ми маємо такі цифри:

. Скоротили загальну орендовану площу приміщень на 6,2 тис. кв. м (18%).

. Зменшили видатки на оренду та послуги страхування приміщень (за оренду за 10 місяців 2015 року -2,1 млн. грн., за 10 місяців 2016 року - 1,3 млн. грн).

. Скорочення використання енергоресурсів:

теплопостачання - 9 %;

водопостачання та водовідведення - 10%;

електроенергії - 8%;

природного газу - 6%

. Скорочення штатного складу територіальних управлінь на 156 одиниць заощадило 720,4 тис. грн.

Процес оптимізації триває, в 2017 році планується скоротити ще 100 одиниць працівників і буде функціонувати 15 об’єднаних територіальних управлінь (Див. рис.5.5, рис. 5.6).

Рисунок 5.5 Кількість територіальних управлінь у Дніпропетровській області

Рисунок 5.6 Штатна чисельність працівників Пенсійного фонду в Дніпропетровській області

Видатки, що проводяться Пенсійним фондом за рахунок власних надходжень на виплати, які не мають страхового характеру ( невластиві видатки) негативно впливають на фінансовий стан Фонду. Це, зокрема, виплата пенсій за вислугу років, цільової грошової допомоги на прожиття інвалідам війни, учасникам бойових дій і, особливо значні суми , - це видатки на доплату до розміру мінімальної пенсії ( табл. 5.8).

Таблиця 5.8 Невластиві видатки Пенсійного фонду України

5.2 Дефіцит доходної бази бюджету Пенсійного фонду України

Насамперед потрібно зазначити, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною пенсійною системою. Принцип роботи солідарної системи полягає в тому, що роботодавці (працівники) сплачують внески до Пенсійного фонду і отримані кошти не затримуючись спрямовуються на виплату пенсій. Крім того Пенсійний фонд виплачує пенсії та здійснює виплати до пенсій з коштів, які надходять від Державного бюджету (науковим працівникам, військовим та ін.), підприємств і організацій.

Пенсійний фонд вже багато років є дефіцитним. В Україні частка пенсійних виплат у ВВП одна з найбільших у світі, а прийнятним рівнем у світовій практиці вважається 8-10% ВВП. Хоча, у 2016 році, як видно з рис. 5.7, співвідношення видатків Пенсійного фонду на пенсійне забезпечення до ВВП порівняно з 2015 роком знизилось на 2,2 % і становить 11.2%.

Рисунок 5.7 Співвідношення видатків Пенсійного фонду України до ВВП 2013-2016 роки, млрд.грн.

Основною причиною дефіциту пенсійних коштів є катастрофічне зменшення чисельності легально зайнятого населення. Якщо на початку 90-х років минулого століття легально працюючих в Україні було 26-27 млн. осіб, то у 2016 році - 10,2 млн. осіб. Водночас кількість пенсіонерів відповідно становить 14 і 12,3 млн. осіб. Тобто, якщо раніше на одного пенсіонера приходилось майже два працівника, то нині - пенсіонерів більше, ніж легально працюючих осіб.

Багато хто з роботодавців, політиків, високо посадовців державних органів наполягали на тому, що основною проблемою «тінізації» нашої економіки - це високі страхові внески до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування, їх потрібно зменшувати. Федерація профспілок України аргументовано спростовувала ці твердження.

У багатьох країнах розміри страхових внесків високі. В Україні був середній розмір страхових внесків 38-40%. В інших країнах - 33-38 і навіть 42-45%. І ці країни працюють, економіка розвивається і не порушується питання про зменшення розмірів страхових внесків. Тобто проблема не в самих розмірах страхових внесків.

Як відомо, в Україні з січня 2016 року зменшено розміри єдиного внеску і встановлено для всіх роботодавців-платників внесків розмір єдиного внеску 22% і скасовано утримання єдиного соціального внеску із зарплати працівника.

Зараз наголошують на тому, що дефіцит Пенсійного фонду складає 145 млрд. грн. І, навіть, ця сума озвучується Міністром соцполітики. Але це неправильна інформація.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік становив 257 млрд. грн, з них 144,9 млрд. грн. - надходження з Державного бюджету України. З цих 144,9 млрд. грн. на покриття дефіциту спрямовується лише 87,7 млрд. грн., а решта - 57,2 млрд. грн. - це фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами (ветеранам війни, донорам, інвалідам, чорнобильцям та іншим), які і так повинні фінансуватися за рахунок коштів Державного бюджету. Тобто дефіцит Пенсійного фонду складає близько 87,7 млрд. грн.

При цьому, потрібно зазначити, що сьогодні Пенсійний фонд здійснює на 42 млрд. грн. виплат, які мають забезпечуватися з державного бюджету або з інших фінансових джерел, але ніяк не з Пенсійного фонду. Це доплати до прожиткового мінімуму, виплата пенсій за вислугу років та інші.

Але це ще не все. Якщо раніше працівники сплачували 15% податку з доходів фізичних осіб і 3,6% єдиний соціальний внесок, то з 1 січня 2016 року зазначені утримання були об’єднані в податок і сплачуються ці кошти вже до бюджетів держави. Таким чином, припинивши сплату єдиного внеску працівниками з 1 січня 2016 року держава забрала з Пенсійного фонду до бюджету ще біля 20 млрд. грн.

Ще потрібно нагадати, що перед Пенсійним фондом заборгували роботодавці біля 17 млрд. грн. зі сплати страхових внесків і з відшкодування витрат на виплату пенсій на пільгових умовах, наукових пенсій тощо.

Якби не було зменшено вдвічі розмір єдиного внеску, у Пенсійного фонду були б кошти для того, щоб поступово розпочати проведення осучаснення розмірів пенсій з урахуванням інфляції та зростання середньої заробітної плати в країні.

Зменшенням єдиного внеску до 22 відсотків держава передала у розпорядження роботодавців 2016 році 87 млрд. грн. Під зобов’язання легалізувати «тіньову», нелегальну зарплату, обсяги якої перевищують 200 млрд. грн. та від яких надходило 70 млрд. грн. пенсійних внесків. Від такого зниження навантаження на фонд оплати праці давало можливість вивести з тіні щонайменше 100 млрд. грн. і внести 22 млрд. грн. до пенсійного та інших страхових фондів, або підвищити заробітну плату для працівників у середньому на 14 відсотків.

Фінансовий стан Пенсійного фонду свідомо доведено до критичного стану, перекладаючи вину на сам Фонд та пенсійну систему, готуючи виправдання для чергових обмежень прав пенсіонерів. І це в умовах, коли мінімальний розмір пенсії 1247 грн. , середній розмір пенсії - 1730,77 грн., а середній розмір заробітної плати 5187,3 грн. Але навіть при такому рівні пенсій зупинено індексацію пенсій, не проводиться щорічне підвищення пенсій у зв’язку із зростанням середньої зарплати в країні та високим рівнем інфляції, введено податок і військовий збір на пенсії, запроваджено обмеження пенсій працюючим пенсіонерам.

Багато відомих вчених інших країни вже давно констатували, що нічого кращого в світі за солідарну систему не створено. Накопичувальна пенсійна система не вирішує проблеми в пенсійному забезпеченні, оскільки крім наявних ризиків (про які можна поговорити окремо), ця система, в першу чергу, покращує рівень пенсійного забезпечення лише високооплачуваних працівників.

Як приклад, тривалий час рекламували Чилійську модель реформування пенсійної системи, де з 1981 року відмовились від солідарної системи і запровадили лише накопичувальну систему. В результаті великий відсоток населення виявився поза пенсійною системою (до 50% населення, такі як само зайняті, хто працює час від часу і безробітні, жінки з дітьми не могли забезпечити регулярність внесків до фондів). Нещодавно в Чилі відновили солідарну пенсійну систему.

Світові фінансові кризи 1998, 2009 років, високі темпи інфляції, одномоментна девальвація гривні показали, що у разі запровадження накопичувальної системи в Україні основну частину пенсійних накопичень українців могло бути втрачено двічі. Ще гіршими могли стати для такої системи 2014-2015 роки.

Тому і запроваджуються багаторівневі системи пенсійного забезпечення. В Україні визначено, що солідарна система має залишатися основною, а накопичувальна (обов’язкова чи добровільна) повинна бути лише додатковими до солідарної системи.

Що до того, чи дасть щось реально накопичувальна система в Україні найближчим часом, тозіснуючим рівнем заробітної плати, зайнятості населення, рівнем безробіття, відсутності гарантій збереження накопичених коштів то що, відповідь для більшості громадян буде зрозуміла.

Проте це не значить, що профспілки категорично проти запровадження накопичувальних систем. Запроваджувати потрібно, але для цього мають бути відповідні умови. Сьогодні ж фактично проводиться політика на знищення солідарної системи (значно знижується розмір єдиного внеску; заморожуються існуючі пенсійні виплати; з підвищенням мінімального розміру пенсії без підвищення інших розмірів пенсій все більше і більше пенсіонерів переходять до категорії тих, які отримують мінімальні пенсії та ін.).

Для ліквідації дефіциту коштів в Пенсійному фонді наводяться такі можливі заходи, як підвищення пенсійного віку, збільшення вдвічі мінімального страхового внеску, збільшення чисельності осіб, які повинні сплачувати єдиний внесок, та інші.

Щодо пенсійного віку, то слід нагадати, що з жовтня 2011 року в Україні поступово підвищується пенсійний вік для жінок до 60 років. Із-за низького рівня середньої тривалості життя у чоловіків, для них пенсійний вік не підвищувався. В Україні середня тривалість життя у пенсійному віці у жінок становить 25 років, у чоловіків - 14,5 років (в інших країнах така ж середня тривалість життя у чоловіків при пенсійному віці 65 років).

Тому пропозиції щодо підвищення пенсійного віку для чоловіків можна розглядати при збільшенні середньої тривалості життя у пенсійному віці, хоча б до 20-25 років. Слід також зазначити, що безпосередньо підвищення пенсійного віку не дає значного ефекту - економія становитиме всього кілька сотень мільйонів гривень, що для Пенсійного фонду з 257 млрд. бюджетом, це не є настільки важливим рішенням, а шкоди буде завдано для людей багато (неможливо працевлаштуватися у перед пенсійному віці, багато громадян в такому віці мають всі показники для встановлення інвалідності, особливо при нашій екології тощо).

Що до збільшення чисельності осіб, які повинні сплачувати єдиний внесок, то, безперечно, це підтримується. І навіть більше. Профспілкова сторона вимагає від Уряду забезпечити вжиття реальних кроків для виведення з «тіні» заробітної плати та зростання чисельності легально працюючих громадян, збільшення кількості робочих місць, підвищення рівня оплати праці. ФПУ постійно вносила пропозиції і наполягала на тому що для розвитку солідарної системи потрібно вживати дієві заходи по виведенню з «тіні» зайнятість і заробітну плату. За окремими даними сьогодні 4 - 4,5 млн. осіб працює в "тіні". А це десятки мільярдів гривень недонадходжень до бюджетів країни, у тому числі і до Пенсійного фонду. Крім цього потрібно створювати нові робочі місця, розвивати економіку країни, збільшувати розмір оплати праці. Це є основними заходами. Інші варіанти збільшення надходжень до Пенсійного фонду є лише додатковими заходами.

5.3 Необхідність реформування пенсійної системи та найближчі перспективи її розвитку

Ефективна діяльність Пенсійного фонду України впливає перш за все на сталий розвиток людського життя. Для удосконалення цього процесу треба розглядати нові суспільні пріоритети. Оскільки зменшується кількість осіб працездатного віку, а збільшується кількість пенсіонерів, на населення працездатного віку накладається велике навантаження. В результаті це призводить до розбалансованості бюджету Пенсійного фонду. Солідарна пенсійна система взагалі надзвичайно залежить від демографічних процесів.

Для того, щоб знизити соціально-економічні ризики функціонування пенсійних систем у розвинутих країнах проводять такі реформи, які кардинально не змінюють існуючі системи соціального захисту літніх людей. Це, наприклад, такі як: підвищення пенсійного віку; ускладнення умов отримання пенсійних виплат(США,Німеччина, Італія); зменшення розміру пенсійних виплат (Греція, Португалія); збільшення ставки страхового внеску; зміна умов індексації пенсій (Німеччина, Японія, Швеція); введення умовно-накопичувальних схем; запровадження додаткового рівня пенсійного страхування. Загалом будь-які реформи у пенсійній сфері повинні спрямовуватись на створення умов для гарантування кожній людині гідного рівня життя у старості.

Але слід зазначити, що для проведення реформи, що стосується підвищення пенсійного віку, треба враховувати демографічний резерв, тобто рекомендована тривалість життя жінок - 80 років, а чоловіків - понад 70 років. В Україні ж очікувана тривалість життя жінок складає в середньому 76 років, а чоловіків - 66 років. Це свідчить про те, що підвищення пенсійного віку в Україні може створити проблеми і додаткові витрати в перспективі, якщо не вжити заходів щодо покращення здоров’я людей та якості життя.

Пошук шляхів зниження демографічних ризиків для підвищення фінансової стійкості пенсійної системи призвів в деяких країнах до розвитку її накопичувальної складової. З огляду на зарубіжний досвід в Україні також буде вводитися обов’язкове накопичувальне пенсійне страхування. Це сприятиме зменшенню навантаження на бюджет та збільшенню пенсійних виплат. Для того, щоб цей компонент пенсійної системи, який в свою чергу залежить від сталого розвитку економіки, працював, треба вже сьогодні розробити заходи, спрямовані на створення робочих місць і збільшення частки працюючого населення. Також потрібно створити гнучкі механізми підвищення доходів бюджету Пенсійного фонду. Задля цього необхідно по-перше, стимулювати інноваційні процеси у країні, максимально знижувати шкідливість виробництва, використовувати новітнє обладнання, щоб знизити показник передчасного виходу на пенсію.

По-друге, сприяти розвитку потенціалу та економічної активності людей літнього віку. В Рекомендаціях щодо літніх працівників, розроблених Міжнародною організацією праці, зазначено, що літні працівники нарівні з іншими повинні мати права та можливості щодо професійної орієнтації і працевлаштування, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, кар’єрного просування, винагороди за свою працю, соціального забезпечення та соціальної допомоги. Українській державі також вигідно мати багато працюючих пенсіонерів, оскільки вони самі собі формують пенсію, яку отримують.

По-третє, це рівень оплати праці, що є важливим підґрунтям формування доходної бази бюджету Пенсійного фонду України. Оплата праці в Україні не відповідає вимогам сучасної соціальної держави. Низькі заробітні плати є актуальним питанням сьогодення. Серйозним аспектом цієї проблеми є тінізація доходів громадян. Тому в Україні треба розробити порядок підвищення рівня заробітних плат. Збільшення рівня заробітних плат в Україні і усунення порушень щодо її нарахування та виплати буде сприяти збалансуванню бюджету пенсійного фонду.

По-четверте, це низький рівень доходів серед більшості осіб пенсійного віку. Особливо це стосується тих, кому пенсія була призначена до 2009 рокута обрахована із урахуванням середньої заробітної плати за 2007 рік.

Рисунок 5.8 Розподіл пенсіонерів за розмірами пенсій у 2016 році

Як це видно з рис. 5.8 у 2016 році 9118,7 тис. пенсіонерів, що складає 76,4 % від їхньої загальної чисельності (11938,8 тис. осіб), отримали пенсію у розмірі від 1301 грн. до 3000 грн.; 943,4 тис. осіб (7,9%) отримували пенсію від 1201 грн. до 1300 гн.; 868,2 тис. осіб (7,2%) отримували пенсію від 3001 грн. до 5000 грн.;804,1 тис. осіб (6,7%) отримували низьку пенсію до 1200 грн. Такі дані свідчать, що солідарна система України є несправедливою особливо для осіб, які сплачували значні суми страхових внесків протягом довгої трудової діяльності, але сьогодні через недосконалу систему призначення та перерахунку пенсії прирівняні до осіб з меншим трудовим стажем та страховими внесками.

Реформування у сфері пенсійного забезпечення громадян проводиться з метою запобігання негативним наслідкам у системі державних фінансів. Країни, які це практикують, знаходяться на різних етапах пенсійного реформування. Водночас загальний напрям - це зменшення ролі розподільчого рівня пенсійної системи і посилення ролі накопичувального пенсійного страхування. При цьому необхідно забезпечити функціонування системи обліку періодів зайнятості, сум нарахованої заробітної плати і розміру сплачених внесків кожної особи.

Проте, на функціонування накопичувальної складової пенсійної системи має вплив інфляція, що призводить до знецінення заощаджень застрахованих осіб. Тому завдання держави є здійснення контролю щодо збереження пенсійних активів.

По-п’яте, це диференціація пенсійних виплат. Розмір пенсії має бути однаковим для осіб, які сплачували рівні внески. Поступове збільшення тривалості страхового стажу, необхідного для призначення мінімальної пенсії, стимулюватиме як працівників, так і роботодавців до легалізації заробітної плати. При цьому потрібно враховувати характер праці, умови праці, місцевість, де проживала людина.

На стабільність діяльності пенсійної системи впливають такі об’єктивні чинники, як рівень навантаження на працездатне населення, вікова структура населення, тіньова економіка, низький рівень реальних доходів населення та рівень доходів громадян літнього віку, високий ступінь соціальної диференціації, соціально-політична нестабільність та ін. З метою реалізації основних завдань сталого людського розвитку необхідним є комплексний підхід до вирішення проблем, а не вирішення окремих питань, що може призвести до розбалансування та погіршення показників роботи Пенсійного фонду України.

Україна є однією з найбільш старіючих країн світу, і як наслідок, частка пенсіонерів стрімко зростає. Відсутність кардинальних змін, вже найближчим часом може призвести до дефолту вітчизняної пенсійної системи. Лише збільшення пенсійного віку або збільшення пенсійних внесків вже не вирішить накопичені проблеми.

Отже, пенсійна реформа вкрай необхідна. Головне завдання пенсійної реформи на сучасному етапі, як зазначив Голова правління Пенсійного фонду О.Зарудний-це відновлення справедливості у пенсійній системі, зробити так, щоб людина, яка протягом життя чесно сплачувала внески до Пенсійного фонду, мала гідну пенсію, щоб ліквідувати зрівнялівку у пенсійних виплатах, осучаснити пенсії, призначені у попередні роки[22]. Але все це потребує фінансової стабільності пенсійної системи, зокрема ліквідації дефіциту Пенсійного фонду, залучення до участі у системі всіх категорій працівників, позбавлення Пенсійного фонду невластивих йому виплат і багато чого іншого.

Зараз в Уряді напрацьовується пакет рішень і фахівці Пенсійного фонду беруть активну участь у цьому процесі. Основною метою проекту пенсійної реформи є відновлення і зміцнення страхових принципів. Насамперед - посилення прямої залежності пенсійних виплат від трудового внеску. Але пенсійна реформа-це не лише законодавчі зміни. Це в тому числі, і організаційне, технологічне, кадрове, інформаційне оновлення пенсійної системи.

ВИСНОВКИ

Сьогодні вітчизняна система обов’язкового пенсійного страхування є багатофункціональним організмом під керівництвом Пенсійного фонду України. У сфері національних фінансів солідарна пенсійна система є другою за обсягом, після Державного бюджету, системою акумулювання та розподілу. Після набуття чинності Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” відкрився новий етап, постали нові завдання перед Пенсійним фондом. Сьогодні, Пенсійний фонд є потужною фінансовою та соціальною інституцією в державі.

Проаналізувавши організаційну структуру управління Пенсійного фонду було виявлено, що у Пенсійному фонді чітко визначені завдання кожного виконуючого підрозділу, логічно визначені кола повноважень відділів та керівників. Завдання Фонду на найближчу перспективу визначені Стратегією модернізації та розвитку пенсійної системи на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України, що сталося вперше в історії Фонду та, взагалі, знаковою подією 2016 року. Аналіз фінансової діяльності за 2014-2016 роки показав, що наявне повне забезпечення безумовного виконання планових показників з наповнення бюджету та своєчасне фінансування виплат пенсій і грошової допомоги.

Розмежування джерел фінансування за різними пенсійними програмами позитивно впливає на стан органу Пенсійного фонду, так і на стан пенсійної системи в цілому. Створення у майбутньому обов'язкової накопичувальної системи завершить процес формування обов'язкової державної пенсійної системи як достатньо активного фінансового ринку. Кошти Накопичувального фонду мають стати потужним джерелом довгострокових інвестицій у національну економіку, дати відчутний поштовх розвитку фондового ринку країни, оскільки переважна більшість зазначених коштів мають інвестуватися саме через інструменти фондового ринку. З метою ефективного функціонування накопичувальної пенсійної системи Законом передбачено низку правил, нормативів та обмежень. Фінанси Пенсійного фонду (які формуються за рахунок внесків до солідарної системи) напряму залежить від проведення ефективної соціальної політики, стабільної економічної ситуації, подальшого зростання виробничого та трудового потенціалу, вдосконалення системи оплати праці, зокрема, зростання частки заробітної плати у собівартості продукції, збільшення доходів працюючого населення, їх детенізації, повноцінної реалізації норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, зниження ставки ЄСВ не призвело ні до значної легалізації «тіньової» зайнятості, ні до скорочення заборгованості із платежів до Фонду. За різними оцінками до 25% працівників не оформили належним чином свої трудові відносини. У 2016 році регулярно сплачувало єдиний внесок лише 10,1 млн. працівників з понад 20 млн. працездатного населення. Порівняно із попередніми роками припинила зменшуватися і зросла майже на 450 тис. осіб кількість найманих працівників - платників ЄСВ. В минулому році у загальних видатках бюджету не збільшилась питома вага адміністративних витрат. Внаслідок оптимізації структури та чисельності органів Фонду забезпечено економію адміністративних видатків. Впроваджуються сучасні інформаційні технології, запроваджений централізований облік пенсіонерів, що запобігає подвійним пенсійним виплатам, розпочато створення електронних пенсійних справ, які мають замінити паперові.

Якщо у минулому році питома вага коштів Державного бюджету у бюджеті Фонду складала 56,3%, то цього року 49,7%. На 1,3 млрд грн зменшується і абсолютна сума трансферів з Держбюджету. Це відбувається, насамперед завдяки збільшення власних доходів. Одним з таких джерел зростання доходів є двократне збільшення розміру мінімальної заробітної плати з початку 2017 року (3200 грн.). Одним з пріоритетів роботи Пенсійного фонду у цьому році є налагодження співпраці з місцевими органами влади, які отримали широкі повноваження щодо контролю задодержанням законодавства про працю. Традиційним резервом збільшення надходжень до Фонду є погашення боргів.

Новації повинні супроводжуватись ефективними нормативно-правовими актами, зростанням мінімальної і середньої зарплати, легалізацією тіньової зайнятості, удосконаленням системи диференціації оплати праці залежно від умов та складності праці, упорядкуванням принципів і норм нарахування пенсійних виплат, підвищенням рівня пенсійної грамотності та пенсійної відповідальності населення.

Проведені дослідження підтверджують, що найкращим чином забезпечити соціальні гарантії, фінансову стабільність та гідний рівень життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями і економічного зростання зможе багаторівнева пенсійна система, яка складається з трьох рівнів захисту населення - солідарного (перший рівень), обов’язкового накопичувального (другий рівень) та додаткового або добровільного накопичувального (третій рівень). Реформована солідарна складова враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна - стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Конституція України: Закони України: В 11т.- Верховна Рада України. Інститут законодавства. - К.: 1997.- Т.10. - С.3-41. -

2.      Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України із змінами та доповненнями Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №16/98-ВР, ст.121.

.        Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №1105- XIV, ст.403.

.        Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України //Відомості Верховної Ради України. - 2000. -№ 1533-III, ст.171.

.        Про недержавне пенсійне забезпечення Закон України //Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№ 1057-15., ст.372.

.        Про пенсійне забезпечення: Закон України //Відомості Верховної Ради України. - 1992. -№ 1788-ХІІ., ст.10.

.        Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. - 2010. -№ 2464-VI., ст.11.

.        Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України Відомості Верховної Ради України. - 1997. №400/97-ВР., ст.237.

9.    Податковий кодекс України: Закон України //Відомості Верховної Ради України. - 2010. № 2755-VI., ст.112.

10.    Про страхування: Закон України //Відомості Верховної Ради України. - 1996. № 85/96-ВР., ст.78.

.        Про зайнятість населення Закон України //Відомості Верховної Ради України. - 1991. № 803-XII., ст.170.

.        Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України Відомості Верховної Ради України. - 2001. № 2493-III., ст.175.

.        Про Положення про Пенсійний фонд України: Указ Президента України від 06.04.2011 № 384/2011.

.        Про затвердження Порядку видачі і зразка посвідчення про загальнообов’язкове соціальне страхування [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 № 1306.

.Про пенсійний фонд України: Наказ Пенсійного фонду України від 17.02.1998 № 13/35

.Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління: Постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2

. Підсумки діяльності Фонду-стабільність, доступність, розвиток: актуальне інтерв’ю з О.Зарудним //Вісник Пенсійного фонду України - 2017. № 2, ст.4.