Правове регулювання будівельно-підрядних відносин у законодавстві зарубіжних країн
Правове регулювання будівельно-підрядних відносин у законодавстві зарубіжних країн
Уперше згадування про договір підряду як цивільно-правовий інститут бере свій початок у Стародавньому Римі. Однак договір підряду мав назву «договір найму» та був виділений давньоримськими юристами в самостійний вид договору. Так, М.І. Братський говорить про внутрішній звязок підряду з договором найму та наводить таку цитату з титулу II книги ХІІ «Дигест Юстиніана»: «Якщо я даю замовлення на будівництво будинку з тим, щоб підрядник робив усе на свої кошти, то він переносить на мене власність на зроблене, проте це є наймом, бо майстер здає в найм свою роботу, тобто обовязок діяння» [1, с. 316].
Метою найму послуг був насамперед не кінцевий результат роботи, як і в підряді, а надання працівником своєї особистої праці (трудової функції), обмежене певним проміжком часу.
Згідно з дослідженнями С.П. Юшкевича, будівництво таких грандіозних обєктів старовини, як іригаційні споруди та піраміди, здійснювалось за рахунок держави, було ретельно розроблене, сплановане, організоване й проведене, причому «за майже повної відсутності павутини формальних зобовязань» [2, с. 4].
Під час вирішення будівельних завдань зявляються такі поняття, як «кошторис», «витрата», «ціна», «термін будівництва», «гарантії якості», які в сучасному цивільному праві мають статус істотних умов договору.
На законодавство зарубіжних країн щодо процесу розвитку цивільно-правового інституту будівельного підряду вплинула кодифікація приватного права. Наприклад, у 1804 р. у Франції був прийнятий Цивільний кодекс. Тим же шляхом пішли інші розвинені держави, такі як Німеччина, Швейцарія, США.
Крім того, необхідно зазначити, що окремого кодифікованого правового акта, який регулює відносини в галузі будівництва, створено не було. Нині в країнах романо-германської системи права підрядні відносини регулюються нормами цивільних кодексів, а в англо-американському праві підрядні відносини регулюються переважно правилами, виробленими судовою практикою та спеціальними законами (це стосується окремих штатів США).
На сьогодні, коли наша держава орієнтується на ринкову економіку, договір будівельного підряду набуває широкого значення та являє собою основний засіб організації відносин між субєктами господарської діяльності, він є формою й засобом організації господарських звязків. Крім того, українські підприємства виходять на міжнародний ринок, що вимагає укладення договорів міжнародного підряду як одного з найбільш складних видів зовнішньоекономічних операцій. Практично відсутність сьогодні у вітчизняній літературі наукових робіт, присвячених договору міжнародного підряду, не відповідає тому місцю, яке посідає цей вид договору у вітчизняній і зарубіжній договірній практиці.
Таким чином, викладене зумовлює актуальність дослідження й порівняння правового регулювання договорів підряду в цивільному законодавстві зарубіжних країн.
Договір підряду регулює широке коло господарських робіт. Одними з найбільш старих, «класичних» сфер підряду є будівельні роботи щодо спорудження різних будівель і споруд. У сучасній практиці будівництва виробничих обєктів вагоме місце посідають договори про будівництво «під ключ», які передбачають зведення повністю готового до експлуатації обєкта.
Правовою базою регулювання укладення договорів підряду, у тому числі й будівельного, у зарубіжних країнах є їх цивільні кодекси. Так, регулюванню підрядних відносин відведено вагоме місце в розділах Цивільного кодексу Франції, Німецького цивільного уложення, Цивільного кодексу Іспанії, Цивільного кодексу Італії, Цивільного кодексу Нідерландів, Цивільного кодексу Грузії, Цивільного кодексу Республіки Білорусь тощо.
Зарубіжне законодавство не робить чіткого розмежування договорів на їх різновиди. Для порівняння наведемо Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) та низку цивільних кодексів і законів європейських країн. У ЦК України міститься глава 61 «Підряд», що має чотири параграфи, якими, відповідно, передбачено загальні положення про підряд, норми про побутовий, будівельний підряд і підряд на проектні й пошукові роботи. Цивільний кодекс Грузії містить лише статті, які регулюють загальні положення щодо виконання підрядних робіт; розподіл на види підрядних договорів у ЦК Грузії не передбачений [3]. Аналогічна ситуація стосовно договорів будівельного підряду міститься в Законі Болгарії «Про зобовязання і договори в Болгарії» від 1950 р., що набрав чинності 1 січня 1951 р. Болгарське законодавство лише визначає загальні умови регулювання підрядних відносин та не виділяє різновиди підрядних відносин, як це робить, наприклад, українське цивільне законодавство. Цивільний кодекс Республіки Чехія №89/2012 ЭЬ., що набрав чинності 1 січня 2014 р., у частині 8 «Роботи» в розділах І та ІІ визначає загальні умови виконання підрядних робіт, а в розділі ІІІ - особливості будівельних робіт як обєкт. Крім того, Цивільний кодекс Республіки Чехія в розділах, що стосуються правового регулювання права власності, у тому числі на земельні ділянки, передбачає умови укладення контракту на будівництво.
Таким чином, можна зробити загальний висновок про те, що цивільне законодавство європейських країн не зупиняється на характеристиці різновидів підрядних відносин та передбачає лише загальні умови укладення й виконання підрядних договорів.
Детальне регулювання будівельного підряду визначається Цивільним кодексом Російської Федерації. Як і ЦК України, він містить норми щодо загальних положень договору підряду, договорів побутового, будівельного підряду та підряду на виконання проектних і пошукових робіт. Порівнюючи визначення договору будівельного підряду за законодавством України та Російської Федерації, можна дійти висновку, що дефініція договору будівельного підряду українського законодавця є більш розширеною. Так, договір будівельного підряду, згідно із ЦК України, - це угода, за якою підрядник зобовязується збудувати та здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену про - ектно-кошторису документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Дефініція договору будівельного підряду за законодавством Російської Федерації передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобовязуєть-ся у встановлений договором термін побудувати за завданням замовника певний обєкт або виконати інші будівельні роботи, а замовник - створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат і сплатити обумовлену ціну [5, ст. 740]. Що стосується інших умов регулювання будівельно-підрядних робіт, то законодавство України та Російської Федерації практично однаково це регулюють.
На сьогодні виникає потреба в укладенні будівельно-підрядних договорів на міжнародному рівні. Наявність іноземного елемента у вигляді сторони договору з правосубєктністю, заснованою на нормах іноземного цивільного права, є важливою особливістю таких відносин. Це необхідно враховувати під час розроблення договору будівельного підряду. Із цієї позиції будівельні договори є складними в системі зовнішньоекономічних угод.
Договір підряду, у тому числі й будівельний, може кваліфікуватись як міжнародний за наявності однієї з двох умов: комерційні підприємства сторін такого договору - підрядника та замовника - повинні перебувати на території різних держав або підрядно-будівельні роботи мають здійснюватись на території іншої держави, навіть якщо сторони мають свої комерційні підприємства на території однієї держави. Як правило, більшість міжнародно-правових відносин регулюються міжнародними конвенціями, проте щодо регулювання договору підряду та будівельного підряду відсутнє конвенційне регулювання. Натомість таке регулювання компенсується безліччю керівництв і проформ договору, які розроблені різними міжнародними організаціями та слугують зразком для замовників і підрядників, що належать до різних держав.
Прикладом Правового керівництва є ЮН - СІТРАЛ - регламент, прийнятий Комісією ООН з права міжнародної торгівлі в 1976 р. та рекомендований до використання Генеральною Асамблеєю ООН 15 грудня 1976 р., що передбачає складення міжнародних контрактів на будівництво промислових обєктів (A/C №9/SER. B/2) 1987 р., розробка якого була зумовлена прагненням полегшити замовникам, особливо з країн, які розвиваються, підготовку відповідних контрактів. Згадане правове керівництво не має юридичної сили та є лише рекомендацією сторонам договорів міжнародного підряду. Крім того, правове регулювання будівництва промислових обєктів здійснюється на підставі прийнятих у 1985 р. Принципів Світового банку [6].
У світі існує велика кількість різних видів типових будівельних контрактів, а тому професійне співтовариство завжди прагнуло сформувати певні єдині стандарти документації, які могли б спростити процес підготовки й здійснення будівельної діяльності, були б більш зручними у використанні та могли б багаторазово використовуватись у різних будівельних проектах [6]. Найбільш використовуваними на практиці рекомендаціями зі складення договорів підряду є рекомендації Міжнародної федерації інженерів-консуль - тантів (Federation Internationale des Ingenieurs
СоипБеіІБ, далі - РЮІО), яка була заснована ще в 1913 р. групою інженерів із Франції та Швейцарії. Усього під егідою РЮІС зявилось на світ 9 типових контрактів, 8 із яких мають неофіційну назву «за кольором».
Проформи РЮІС регулюють відносини сторін також на переддоговірній стадії. Зазначеними контрактами регламентується проведення будівельних тендерів. Проформи рекомендовані насамперед для проведення міжнародних тендерів на будівництво, проте можуть застосовуватись і на національному рівні [6].
Вказані міжнародно-правові акти не мають загальнообовязкової сили. Для сторін конкретного договору будівельного підряду обовязкові лише ті положення цих документів, які включені в договір або на які зроблено посилання в договорі. Водночас якщо в договорі зроблено застереження, то воно автоматично стає невідємною частиною договору.
Аналізуючи цивільне законодавство зарубіжних країн, можна зробити висновок, що правове регулювання договору будівельного підряду в багатьох зарубіжних країнах відсутнє, а ґрунтується на загальних положеннях про підряд. Законодавство зарубіжних країн не містить поділу договору підряду на різновиди (побутовий, будівельний договір підряду, підряд на проектні, пошукові роботи), як це зроблено в українському законодавстві та в деяких країнах Європи (Російській Федерації). На міжнародному рівні правове регулювання будівельного підряду здійснюється за допомогою рекомендаційних правових актів, які не є обовязковими до виконання. Відсутність міжнародних конвенцій із приводу регулювання відносин будівельного підряду свідчить про відсутність загальних стандартів щодо укладення договору будівельного підряду. Щодо регулювання відносин будівельного підряду на міжнародному рівні держави використовують національне законодавство (в Україні, наприклад, це Закон України «Про міжнародне приватне право»).
Література
підрядний будівельний правовий контракт
1.Брагинский М.И. Договор подряда и подобные ему договоры / М.И. Брагинский. - М.: Статут, 2002. - 330 с.
2.Юшкевич С.П. Договор строительного подряда / С.П. Юшкевич. - М.: Юрайт, 2007. - 432 с.
3.Цивільний кодекс Грузії від 26 червня 1997 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">4.Цивільний кодекс Республіки Чехія (закон №89/2012 Sb.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">5.Гражданский кодекс Российской Федерации от 21 октября 1994 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">Функ Я.І. Удосконалення правових засобів виробничої кооперації (кооперування) шляхом введення особливого типу договору / Я.І. Функ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://r9ronaldo.ru/budivnitstvo/594-dogovori-mizhnarodnogo - pidryadu-formi-i-zmist.html