Інвестиційні відносини як об’єкт фінансово-правового регулювання

  • Вид работы:
    Статья
  • Предмет:
    Основы права
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    11,45 Кб
  • Опубликовано:
    2017-08-17
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Інвестиційні відносини як об’єкт фінансово-правового регулювання















Інвестиційні відносини як обєкт фінансово-правового регулювання


Бліхар М.М.,

кандидат економічних наук, доцент кафедри конституційного та міжнародного права Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

У статті проаналізовано інвестиційні відносини як об'єкт фінансово-правового регулювання. Досліджено об'єкт фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері. Установлено, що, по-перше, суспільні відносини пов'язані з організуючим впливом уповноважених державних органів, наділених фінансовими повноваженнями, на поведінку осіб - суб'єктів інвестиційної діяльності у фінансових відносинах; по-друге, об'єкт фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері формує суспільні відносини із розпорядження коштами, які перебувають у державній власності, на користь державних інвестицій.

Ключові слова: публічні фінанси, інвестиційні відносини, інвестиційна діяльність, об'єкт правовідносин, фінансово-інвестиційні правовідносини, державне фінансове регулювання.

Аннотация

В статье проанализированы инвестиционные отношения как объект финансово-правового регулирования. Исследован объект финансовой деятельности государства в инвестиционной сфере. Установлено, что, во-первых, общественные отношения связаны с организующим влиянием уполномоченных государственных органов, наделенных финансовыми полномочиями, на поведение лиц - субъектов инвестиционной деятельности в финансовых отношениях; во-вторых, объект финансовой деятельности государства в инвестиционной сфере формирует общественные отношения по распоряжению денежными средствами, которые находятся в государственной собственности, в пользу государственных инвестиций.

Ключевые слова: публичные финансы, инвестиционные отношения, инвестиционная деятельность, объект правоотношений, финансово-инвестиционные правоотношения, государственное финансовое регулирование.

інвестиційний відносини фінансовий правовий

Annotation

The article analyzes investment relations as an object of financial regulation. Financial research facility of the state in the investment area. Found that firstly, public relations connected with organizing the influence of the authorized state bodies having the authority to conduct financial entities - subjects of investment activity in financial relations; Second, the object of the financial activities of the State in the investment sphere shape social relations of disposal funds, which are state-owned, for public investments.

Key words: public finance, investment relations, investment activity, object of legal, financial and investment relationship, public financial management.

Актуальність теми. Виходячи з означеного розуміння обєкта правової діяльності, необхідно передусім зясувати, які саме суспільні відносини регулюються в процесі інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту, який водночас є визначальним субєктом фінансового права.

Виклад основного матеріалу. Обєкт правовідносин, як уважає теоретик права В. Нерсесянц, - це абстрактний зміст норми, що реалізується в чинному обєктивному праві, а предмет правовідносин - це реалізоване, індивідуально-конкретизоване вираження обєкта правовідношення, котре є лише складовим моментом диспозиції норми [9, с. 508-509].

Згадка про «обєкт фінансової діяльності держави» міститься у праці відомого вченого-правника в галузі фінансового права А. Худякова. Інтерпретацію категорії «управління у сфері фінансів» дослідник проводить на підставі тризначного наукового розуміння поняття управління: як організуючий вплив владного субєкта на поведінку підпорядкованого - у першому випадку; як регулювання тих чи інших процесів - у другому випадку; як система органів,котрі формують певну ієрархічну організаційну структуру - у третьому випадку. У першому значенні управління у сфері фінансової діяльності держави означає організуючий вплив уповноважених на те державних органів на поведінку осіб, які є обєктом фінансової діяльності держави. У другому значенні управління фінансами означає розпорядження коштами, які перебувають у державній власності, тому обєктом управління тут, на думку автора, є гроші як різновид майна, що перебуває в державній власності. У третьому значенні «управлінням у сфері фінансів» позначається система органів, котрі здійснюють фінансову діяльність держави від її або свого імені, але за дорученням і в інтересах держави [17, с. 192].

Управління інвестиційною діяльністю у фінансово-правовому аспекті також можна розглядати у трьох значеннях. По-перше, як організуючий владний вплив держави в особі уповноважених органів на поведінку осіб у фінансово-інвестиційній сфері. По-друге, управління інвестиційною діяльністю полягає в розпорядженні коштами, які перебувають у державній власності, на користь інвестицій у різнісфери суспільного буття. По-третє, управління фінансово-інвестиційною діяльністю можна розуміти як систему державних органів, наділених фінансовими повноваженнями.

Третє означене розуміння управління фінансово-інвестиційною діяльністю становить субєктний склад фінансово-інвестиційних правовідносин, а з перших двох можна окреслити суспільні відносини, які являть собою їхній обєктний склад.

До складу обєкта фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері, отже, входять, по-перше, суспільні відносини, повязані з організуючим впливом уповноважених державних органів, наділених фінансовими повноваженнями на поведінку осіб - субєктів інвестиційної діяльності у фінансових відносинах; по-друге, обєкт фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері становлять, у тому числі, суспільні відносини із розпорядження коштами, які перебувають у державній власності, на користь державних інвестицій.

Існує поділ фінансових правовідносин «за особливостями обєкта» цих відносин на майнові й немайнові. Обєктом перших є безпосередньо гроші, податок, бюджетний кредит, трансферт тощо; а других - не гроші, а інші явища, повязані з грішми, - проект бюджету, закон про бюджет, фінансовий контроль [12, с. 5].

Залежно від можливості відокремлення обєктів фінансового правовідношення від матеріального змісту правовідносин, ці обєкти ділять на відокремлювані від матеріального змісту правовідносини і невідокремлювані від матеріального змісту правовідносини. До перших належать фінансові ресурси держави й муніципальних утворень і нормативні акти, зокрема податки, бюджетні асигнування, субсидії, проекти бюджетів, бюджети тощо. До не- відокремлюваних від матеріального змісту правовідносин обєктів належать ті, що не зафіксовані у фінансово-правових нормах і можуть бути виділені лише в процесі наукової абстракції: державний фінансовий контроль, діяльність з приводу встановлення казенному підприємству порядку розподілу прибутку тощо [14, с. 75].

В умовах, коли у фінансово-правовій літературі широко висвітлюються суспільні відносини, які становлять предмет фінансового права, а питання обєкта фінансово-правового регулювання представлені значно рідше, виправданою видається спроба окреслити суспільні відносини, коло яких утворює поняття обєкта фінансово-правового регулювання інвестиційної діяльності за допомогою зясування тих відносин, що становлять його предмет, особливо з огляду на висловлену в правовій теорії позицію, що відмінності між предметом і обєктом мають зовсім не кількісний, а якісний характер: предмет - це не складова, не «сфера» обєкта, а його особливе бачення, особливий проблемний підхід до нього [1, с. 110].

На думку Є. Грачової та Е. Соколової, предметом правового регулювання фінансового права є суспільні відносини, що виникають у звязку зі здійсненням державою й місцевим самоврядуванням фінансової діяльності, зумовленої наявністю в країні товарно- грошових відносин, необхідністю розподілу та перерозподілу вартості валового суспільного продукту й частини національного доходу [3, с. 3].

Предметом правового регулювання інвестицій у широкому значенні цього слова є конкретні правовідносини, що складаються в окремих сферах економіки: промисловості, наукоємних технологіях, добування та переробки корисних копалин, сільськогосподарському виробництві [15, с. 3]. Відтак предмет правового регулювання фінансово-інвестиційних правовідносин, згідно з означеним підходом, становлять суспільні відносини, виникнення яких зумовлене фінансуванням окремих сфер економіки.

У підручнику під редакцією С. Запольського предмет інвестиційної діяльності як інститут фінансового права розуміється як відносини з акумулювання, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів, що мають особливу фінансову специфіку, полягають в інвестиційному призначенні [16, с. 692]. Іншими словами, предметом інвестиційної діяльності є фінансові відносини з приводу розподілу коштів, які мають інвестиційне призначення.

Як і джерела фінансів, джерела формування інвестицій діляться на централізовані й децентралізовані [16]. Централізовані фонди створюються на макрорівні. Сюди, окрім центрального бюджету країни, належать фонди соціального страхування, Пенсійний фонд, кредитування, державне страхування. Мікрорівень утворюють децентралізовані фінанси, зокрема фінанси одиниць господарювання державної форми власності: підприємств, установ і організацій.

Хоча фонди грошових засобів держави у вигляді централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів являють собою диференційоване ціле, відмінність централізованих і децентралізованих фінансів виражається в різному підході держави до регулювання суспільних відносин на цих двох рівнях. Централізовані фінанси орієнтовані на здійснення суспільних інтересів, децентралізовані - на отримання прибутку. Зокрема, щодо останніх державне регулювання має враховувати той основоположний факт, що стан і динаміка фінансів приватних підприємств залежить від законів ринкової економіки [4, с. 14].

Відтак фінансові відносини охоплюють дві сфери: перша - економічні грошові відносини, повязані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів держави, котрі акумулюються в державній бюджетній системі й позабюджетних фондах; друга - економічні грошові відносини, що опосередковують кругообіг децентралізованих грошових фондів підприємств [6, с. 5].

У літературі також існують спроби розширеного окреслення відносин, які становлять предмет фінансового права. Е. Соколова, зокрема, зазначає, що до предмета фінансового права входять не лише суспільні відносини в процесі створення фондів грошових засобів, а й частина відносин, які виникають у процесі створення фондів грошових засобів субєктів господарювання, які діють на праві приватної власності [13, с. 59].

Подібну наукову позицію демонструють Е. Єв- стигнєєв і Н. Вікторова, котрі описують фінансову систему як сукупність трьох основних ланок, одну з котрих утворюють приватні фінанси. Так, першою ланкою в цій системі є державні фінанси, куди входить державний бюджет, бюджети державних соціальних позабюджетних фондів, грошові засоби центрального банку держави та грошові засоби унітарних підприємств і державних установ. Другу ланку фінансової системи утворюють місцеві фінанси, котрі охоплюють місцеві бюджети. Третя ланка - приватні фінанси - грошові засоби юридичних осіб та інших організацій, основаних на праві приватної власності, і грошові засоби фізичних осіб [5, с. 17].

З огляду на публічність галузі фінансового права навряд чи останню точку зору щодо предмета фінансового права можна вважати обґрунтованою. Відтак відносини за участі приватних осіб з погляду фінансового права не становлять собою обєкт інвестиційної діяльності.

Якщо розглядати обєкт інвестиційної діяльності як систему суспільних відносин, що виникають у процесі вкладення матеріальних цінностей, то, власне, економічні суспільні відносини, що виникають у системі грошових відносин і за допомогою яких відбувається розподіл грошових фондів, і є узагальненим обєктом фінансово-інвестиційної діяльності держави. При цьому центральною ланкою фінансової системи України залишається її бюджетна система, у якій з метою забезпечення життєдіяльності країни діють грошові фонди. Адже відомо, що зміст предмета регулювання галузі охоплюється її обєктом, і фінансове право не є винятком із правила.

Однак якщо обєкт інвестиційних відносин розцінювати як суспільні відносини з розподілу коштів, то фактично відбувається ототожнення обєкта регулювання з його предметом.

У теорії права зазначають, що суспільні відносини - досить складна й багатоелементна реальність, а норми права та правовідносини, що складаються на їхній основі, опосередковують не всі, а лише окремі види, фрагменти, ділянки, сфери цих відносин. Якщо постає питання про те, що ж конкретно може бути й фактично є обєктом різнобічних правовідносин, то різниця між обєктом права загалом і обєктами конкретних правовідносин, що виникають у результаті його дій, полягає в ступені конкретизації [8, с. 277].

Фінансові правовідносини, котрі виникають навколо інвестицій як публічної діяльності держави, є настільки багатогранним явищем, що можуть бути конкретизованими за принципом означеної наявної в теорії права концепції. Відповідно, обєкт фінансово-правових відносин в інвестиційній сфері може бути узагальненим. На якій же підставі можна здійснити конкретизацію й узагальнення суспільних відносин, які являть собою обєкт інвестиційної діяльності у фінансовому праві?

У теорії правовідносин існує два підходи до розуміння обєкта правовідносин: моністичний і дуалістичний. Згідно з першим розумінням, обєктом правовідносин є поведінка зобовязаної особи або те фактичне суспільне відношення, на котре діє пра- вовідношення. Із позиції плюралістичної теорії розуміння обєкта правовідносин, до нього належать власне матеріальні й нематеріальні блага, з приводу котрих ці відносини виникають: речі, продукти духовної творчості, особисті нематеріальні блага, дії або утримання від них, результати дій субєктів правовідносин. Нарешті, у результаті наукової інтеграції двох підходів до розуміння обєкта правовідносин фактичну правомірну поведінку називають юридичним обєктом правовідносин, а повязані з цією поведінкою блага - матеріальним обєктом або навпаки [11, с. 45].

Із позиції моністичного підходу до розуміння обєкта інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту можна визначити цей обєкт як суспільні відносини за участі держави як публічно-правового інституту, урегульовані нормами фінансового права, що виникають у ході розподілу національного доходу, а саме: акумулювання, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів задля утворення необхідних суспільству фондів для подальшого вкладення коштів з метою досягнення економічного та соціального прогресу суспільства.

Це визначення обєкта інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту сформульоване на основі розуміння під обєктом правовідносин правомірної поведінки.

Водночас інтерпретація обєкта інвестиційної діяльності, виходячи з наявного в теорії права біва- лентного розуміння обєкта правовідносин, як фактичної правомірної поведінки (юридичний обєкт правовідносин) в одному значенні й матеріального блага, на яке ця поведінка спрямована (матеріальний обєкт правовідносин), в іншому відкриває шлях до гранично широкого осягнення змісту обєкта інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту й уже згаданої максимальної конкретизації відповідних суспільних відносин.

Вище було зясовано, що юридичним обєктом інвестиційної діяльності держави як публічного інституту є відповідні суспільні відносини.

У фінансово-правовій науці під фінансами зазвичай розуміють особливу групу економічних відносин, які виникають у процесі утворення, поділу й використання певних фондів коштів, необхідних державі для виконання своїх завдань і функцій, а також як сукупність фондів коштів, мобілізованих державою для здійснення своїх завдань [2, с. 6]. Причому в інвестиційних відносинах ідеться про ті мобілізовані державою кошти, які спрямовуються саме на інвестиції.

Отже, у широкому матеріальному значенні обєктами інвестиційної діяльності держави є державні фінанси, що обґрунтовано спрямовуються на державні інвестиції. Розпорядження фінансами в цьому випадку здійснюється державою на користь інвестицій. У процесі розподілу коштів субєктами владної діяльності приймається рішення щодо предметного спрямування певної частини коштів державного централізованого фонду коштів на певні галузі.

Як обєкт фінансово-інвестиційних відносин за участі держави як публічного інституту фінанси є гранично широким поняттям, і як таке поняття обєкт цих відносин потребує подальшої конкретизації й деталізації.

Інвестиційні відносини, що виникають у системі державних фінансів, класифікують на внутрішні та зовнішні. Прикладом внутрішніх фінансових відносин, які становлять обєкт інвестиційної діяльності, є перерахування з бюджету до Пенсійного фонду на виплату пенсій військовослужбовцям та інвалідам з дитинства, хоча таке перерахування відбувається в порядку винятку. У зовнішніх фінансових відносинах виділяють купівлю державних цінних паперів, внески в цільові фонди, асигнування й виплати з бюджету і цільових фондів [10, с. 118].

Е. Соколова вказує на те, що розуміння фінансів має два аспекти: діалектичний і метафізичний. Згідно з діалектичним підходом, під фінансами розуміється сукупність економічних відносин, котрі виникають під час розподілу суспільного продукту й частини національного доходу в процесі створення, розподілу та використання різноманітних фондів грошових засобів; відповідно до метафізичного підходу, фінансами є власне сукупність фондів грошових засобів, що перебувають у статиці, а не в динаміці [13, с. 11]. Якщо в другому випадку розуміння фінансів як обєкта інвестиційної діяльності держави йдеться лише про фонди коштів, то в першому мається на увазі фінанси як суспільні відносини.

Отже, на відміну від бюджетних відносин, що виникають та існують виключно навколо визначального фінансового плану країни - державного бюджету, норми фінансового права мають, як зазначалося, більш засадничий, базовий, загальний характер.

Подібно до означеного теоретико-правового поділу правовідносин на матеріальні і юридичні, фінансові відносини ділять на матеріальні й організаційні. Матеріальні фінансові відносини, згідно з таким групуванням, опосередковують рух коштів, а організаційні виникають у процесі організації грошової системи країни загалом і фінансової системи держави зокрема, системи фінансових установ держави та забезпечення їхньої діяльності [17, с. 61].

Матеріальні фінансово-інвестиційні відносини, отже, виражають спрямування коштів на інвестиції, а організаційні - стан фінансової системи країни загалом, її спроможність реалізувати інвестиції, вкладати в економіку та соціальну сферу, а також систему субєктів інвестиційної діяльності з погляду фінансово-правового законодавства.

Ще одна теорія подвійного обєктного складу відносин, повязаних із інвестуванням, виходить із того, що, з одного боку, інвестиції є інвестиційними ресурсами, які відображають величину невикористаного для вживання доходу. До складу цих ресурсів входять грошові засоби й фінансові інструменти, матеріальні цінності, а також майнові, інтелектуальні права, що мають грошову оцінку. З іншого боку, інвестиції являють собою вкладення в обєкти певної діяльності, які визначають приріст вартості капітального майна [7, с. 28]. Якщо в першому випадку йдеться про розуміння інвестицій у їхньому матеріальному сенсі, то в другому - їх розуміють як процес, діяльність.

Висновки

Якщо застосувати ці положення теорії інвестицій до фінансової діяльності держави у сфері інвестиційної діяльності, доходимо висновку, що обєктний склад фінансово-інвестиційних відносин утворюють, по-перше, відносини з приводу інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на фінансування тих чи інших сфер суспільного буття; по-друге, відносини з приводу безпосереднього вкладення фінансових ресурсів в обєкти народної життєдіяльності з метою досягнення економічного ефекту.

Список використаних джерел

1.Ветютнев Ю.Ю. Государственно-правовые закономерности: введение в теорию / Ю.Ю. Ветютнев. - Волгоград : Элиста, 2006. - 189 с.

2.Востриков Г.Г. Финансовое право : [учебник] / ГГ Востриков. - М. : Юстицинформ, 2007. - 376 с.

3.Грачева Е.Ю. Финансовое право : [учебное пособие] / Е.Ю. Грачева, Э.Д. Соколова. - М. : Юриспруденция, 2000. - 304 с.

4.Евстигнеев Е.Н. Финансовое право: Краткий курс / Е.Н. Евстигнеев, Н.Г. Викторова. - СПб. : Питер, 2010. - 192 с.

5.Евстигнеев Е.Н. Финансовое право : [учебное пособие] / Е.Н. Евстигнеев, Н.Г Викторова. - СПб. : Питер, 2011. - 272 с.

6.Эльмурзаева РА. Инвестиции : [курс лекций] / РА. Эльмурзаева. - Томск : ТГУ, 2010. - 201 с.

7.Игонина Л.Л. Инвестиции : [учебное пособие] / Л.Л. Игонина ; под ред. проф. В.А. Слепова. - М. : Экономисть, 2005. - 478 с.

8.Кельман М.С. Загальна теорія держави і права : [підручник] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. - К. : Кондор, 2006. - 477 с.

10.Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія) : [навчальний посібник] / В.М. Опарін. - К. : КНЕУ, 2002. - 240 с.

11.Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / В.Н. Протасов. - М. : Новый Юрист, 1999. - 240 с.

12.Родионова М.А. Шпаргалка по финансовому праву : [учебное пособие] / М.А. Родионова. - М. : ТК Велби, 2004. - 40 с.

13.Соколова Э.Д. Правовое регулирование финансовой деятельности государства и муниципальных образований /

Э.Д. Соколова. - М. : Юриспруденция, 2009. - 162 с.

14. Тосунян Г.А. Финансовое право: Конспекты лекций и схемы : [учебное пособие] / Г.А. Тосунян, А.Ю. Викулин. - М. : Дело, 2002. - 224 с.

15.Учебно-методический комплекс дисциплины: «Инвестиционное право»: направление подготовки юриспруденция квалификация «магистр» / разраб. Н.А. Синева [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://news2.ssla.ru/documents/ оор/ЫдМ030900.68/03090068-34^.

16.Финансовое право : [учебник] / отв. ред. проф. С.В. Запольский. - М. : Волтерс Клувер, 2011. - 792 с.

17.Худяков А.И. Финансовое право Республики Казахстан. Общая часть / А.И. Худяков. - Алматы : Норма-К, 2002. - 272 с.

Похожие работы на - Інвестиційні відносини як об’єкт фінансово-правового регулювання

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!