Криміналістична характеристика контрабанди, вчиненої в зоні проведення антитерористичної операції
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРАБАНДИ, ВЧИНЕНОЇ В ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ
О. Заверховський,
аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Національного університету державної фіскальної служби України
Стаття присвячена визначенню криміналістичної сутності контрабанди та проблемним аспектам притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності за її вчинення. Приділено увагу характеристиці контрабанди, що вчиняється на території проведення антитерористичної операції. Запропоновано авторське бачення необхідних змін до ст. 201 КК України з урахуванням українських реалій.
Ключові слова: криміналістична характеристика, контрабанда, кримінальна відповідальність, антитерористична операція.
Політичні перетворення в нашій країні за останні роки, поряд з демократизацією суспільного життя, призвели до необхідності внесення в законодавство України змін, спрямованих на гуманізацію відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності. Однією з цих змін став Закон України від 15.11.2011 N° 4025-VI [4], згідно з яким контрабанда товарів народного споживання, була виведена з правового поля кримінальної юстиції. Але незважаючи на це, у Кримінальному кодексі все ж залишилася норма (ст. 201), яка в теперішньому вигляді регулює заборону контрабанди спеціальних предметів - зброї, вибухових речовин, культурних цінностей і т.п.
Враховуючи останні події на Україні, проведення на її території антитерористичної операції (АТО), фактичну неможливість прикордонників контролювати частину кордонів з Російською Федерацією дослідження присвячені питанням контрабанди, особливо це стосується контрабанди зброї, вибухових речовин та культурних цінностей, набувають все більшої актуальності. Непоодинокими є заяви Служби Безпеки України про проникнення контрабандними шляхами на територію України зброї, вибухових речовин та боєприпасів, і вивезення за її межі історичних цінностей та антикваріату, що свідчить про необхідність комплексного дослідження складових контрабанди для знаходження виходу зі сформованої ситуації.
Законодавство більшості країн світу відносить контрабанду до злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Повязано це, у першу чергу, з тим, що в сучасному суспільстві зовнішньоекономічна діяльність відноситься до високоприбуткової галузі, де за найменших витрат можна отримати високий прибуток. Розуміння даного факту, низький економічний добробут, бідність, безробіття, повільне проведення реформ, обіцяних державою після Революції 2014 року та невиконання державою соціальних зобовязань перед громадянами - усе це спричиняє підвищення рівня криміногенної ситуації в українському суспільстві та провокує зайняття населенням України різними видами контрабанди.
Підкреслимо, що саме руйнування колишніх соціальних гарантій, втрата робочих місць, знецінення гривні та заощаджень, різке підвищення курсу долара США і неможливість виплачувати кредити банкам змусили сотні тисяч людей шукати вихід із такої ситуації, а це, у свою чергу, вивело багатьох на стежку криміналу. У прикордонних областях і в областях, де триває АТО, нелегальна прикордонна торгівля (у тому числі й через лінію розмежування) стала для багатьох українців основним джерелом існування.
Питання, які стосуються поняття та сутності контрабанди, відповідальності за її вчинення стали обєктом уваги як у численних роботах науковців радянського періоду, так і в сучасному українському правознавстві. Різноманітним аспектам кримінальної відповідальності за контрабанду присвячені роботи: О. І. Бойка, Б. В. Волженкіна, В. М. Володька, В. О. Глушкова, О. О. Дудорова, О. О. Кравченко, В. І. Курляндського, П. С. Матишевського, П. П. Михайленка, М. І. Мельника, Ю. Б. Мельникова, А. А. Музики, В. О. Навроцького, С. І. Нікуліна, В. М. Поповича, Л. Ю. Родіної, М. С. Таганцева, Г. Б. Устинова, М. І. Хавронюка та ін. Не заперечуючи важливості наукових праць згаданих учених слід зазначити, що сучасні проблеми вдосконалення кримінально-правової боротьби з контрабандою в Україні в умовах проведення на її території АТО не могли бути предметом їхнього дослідження, що й зумовлює актуальність даної статті.
Метою статті є визначення сутності криміналістичної характеристики контрабанди, дослідження відповідальності за контрабанду та викладення пропозицій щодо змін до законодавства.
Перше, на що слід звернути увагу - це на той факт, що, незважаючи на тисячолітню історію свого існування у вигляді соціального явища, контрабанда як правопорушення чітко виокремилася лише в період зародження і розвитку капіталізму в Європі (ХІУ-ХУІ ст.). Саме тоді розпочався процес розкладання феодалізму, чому сприяло зосередження засобів виробництва в руках нового класу - капіталістів. Капіталісти очолювали масштабні виробництва, що базувалися на найманій праці. Невеликі господарства виробників були зруйновані і стали неконкурентоспроможними, що змусило представників цих господарств «продавати» свою робочу силу. Почався відтік трудових ресурсів із дрібних господарств у велике виробництво. Створення капіталістичного виробництва і розвиненої промисловості сприяло розвитку ринків, що, у свою чергу, вимагало від держави контролю за перевезенням через кордон товарів і стягування за це податків та митних платежів.
Перевезення товарів у більшості випадків здійснювалося з метою їх продажу, тобто для отримання певної матеріальної вигоди. У звязку з цим правові норми, які встановлювали необхідність сплати мита за перевезення товарів через кордони, викликали нерозуміння з боку місцевих перевізників та купців, а з боку іноземних купців - бажання та можливість їх порушити. У підсумку, як вірно зауважує О.В. Процюк, першочерговою метою контрабандистів була несплата податків на ввезені товари. У переважній більшості випадків саме можливість несплати податків і була причиною контрабанди [10, с. 20]. Порушення встановлених правил перевезення товарів, ухилення від сплати існуючих зборів за провезення товарів і призвело до набуття контрабандою форми правопорушення.
Слід підкреслити, що спочатку поняття контрабанди трактувалося досить широко - під нею розумілося будь-яке порушення встановлених законом правил перевезення товарів і цінностей через кордон, а особи, винні у скоєнні таких дій, підлягали покаранню [15, с. 6]. Сам же термін «контрабанда» походить від італійського «contrabands» («contra» - проти і «bando» - урядовий указ) [16]. Особи, які займалися контрабандою, стали називатися контрабандистами.
У словнику С. І. Ожегова дано такі визначення контрабанди:
1.Таємне провезення товарів та інших предметів через кордон, що порушує митне законодавство.
2.Товари, предмети, провезені таким способом [14].
У словнику О. Я. Сухарєва контрабанда визначається як «незаконне переміщення через кордон товарів, цінностей та інших предметів» [12, с. 345]. Існують й інші, схожі з даними визначеннями, трактування контрабанди: а) дещо заборонене, «те, що робиться таємно»; б) правопорушення (злочин), яке полягає у таємному перевезенні через державний кордон заборонених товарів та цінностей або товарів чи цінностей, які підлягають оподаткуванню митом; в) таємне (з порушенням закону) перевезення через державний кордон товарів та цінностей [5, с. 293; 6; 11, с. 1330].
Необхідно підкреслити, що трактування терміна «контрабанда», на наш погляд, наведене у згаданих словниках у досить вузькому значенні, оскільки обєктами контрабанди можуть бути не лише товари і предмети, а й живі істоти: люди, тварини, птахи і т.п. Дану позицію відстоює й зарубіжна кримінально-правова доктрина, в якій під контрабандою розуміється вчинення діяння не лише відносно предметів матеріального світу, а й по відношенню до людей.
Слід підкреслити той факт, що контрабанду можна розглядати з кількох позицій, кожна з яких дає своє трактування даного явища.
По-друге, контрабанда - це показник рівня розвитку культури й економіки держави по відношенню до суміжних країн і показник співвідношення багатства й життєвого рівня її громадян. Контрабанда порушує інтереси держави і є показником рівня її економічного розвитку [9, с. 13].
По-третє, контрабанда - показник морального розвитку суспільства в державі, оскільки дана незаконна діяльність здійснюється людьми, вчинки яких суперечать сформованим у суспільстві правилам поведінки, що закріплені на рівні законів та інших нормативно-правових актів.
Продовжуючи дослідження терміна «контрабанда» слід відзначити, що в наукових колах також не існує єдино-правильного трактування даного терміна. Наприклад, Ю. І. Сучков визначає контрабанду як злочин або проступок, які повязані з незаконним переміщенням через державний кордон вантажів (товарів, цінностей та інших предметів), а також різні операції з ними [13, с. 10]. На думку Г. В. Карнішіна під контрабандою необхідно розуміти таємне провезення через кордон товарів, валютних та інших цінностей з порушенням митного законодавства [8, с. 12]. О. Є. Звірко вважає, що контрабандо згідно українського законодавства є незаконне переміщення деяких предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоровя людей чи громадської безпеки, через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю [7]. Підсумовуючи всі проаналізовані нами висловлювання, які стосуються поняття контрабанди, слід зауважити, що в доктрині, по суті, сформувалося два підходи до розуміння контрабанди: широкий і вузький. Згідно широкого підходу під контрабандою слід розуміти переміщення через державний кордон не лише предметів і товарів, а й переміщення живих істот. Вузький підхід до розуміння контрабанди включає в себе лише контрабанду товарів та інших предметів.
Український законодавець дотримується вузького підходу щодо розуміння контрабанди, що, на нашу думку, на даному етапі розвитку суспільства є помилкою. Кримінальне законодавство України розглядає контрабанду як незаконне переміщення деяких предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. У КК України передбачено декілька злочинів, які можна віднести до контрабанди, головний із них - це злочин у сфері господарської діяльності, відповідальність за який передбачена ст. 201 КК України. При цьому Кримінальним кодексом України у статті 201, залежно від предмета злочину, чітко розрізняється лише один вид контрабанди: контрабанда культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації [1]. Також у Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність і за інші види контрабанди, зафіксовані у наступних статтях КК України:
-незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК України);
-ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ст. 300 КК України);
-ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України);
-контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (ст. 305 КК України).
Проаналізувавши законодавство, можемо відзначити, що в рамках вузького підходу в Україні існує дві форми контрабанди: товарна контрабанда (економічна) і контрабанда предметів, вилучених з вільного обігу. У свою чергу, склад злочину, передбачений ст. 201 КК України, є одним із підвидів контрабанди предметів, вилучених з вільного обігу.
Незважаючи на позитивні аспекти розвитку законодавства України, яке передбачає відповідальність за контрабанду, на сьогоднішній момент деякі її види залишилися без належного правового регулювання. Це стосується таких видів контрабанди, як:
-контрабанда цінних та рідкісних видів тварин і рослин і (або) тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення;
-контрабанда мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів;
-контрабанда трансплантаційних органів або тканин людини тощо.
Ми підтримуємо таких науковців, як О. Є. Звірко [7], які пропонують закріпити відповідні види контрабанди в спеціалізованих статтях Кримінального кодексу України. Наприклад, кримінальну відповідальність за контрабанду цінних або рідких видів тварин слід передбачити у ст. 248 та 249 КК України; відповідальність за контрабанду цінних або рідких видів рослин у ст. 247 КК України; відповідальність за контрабанду мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів у ст. 326 КК України; відповідальність за контрабанду трансплантаційних органів або тканин людини у ст. 143 КК України.
Підсумовуючи зазначимо, що чинному кримінальному законодавству України відомо багато видів контрабанди, при цьому за різні види може наставати різна відповідальність: кримінальна чи адміністративна. У світлі викладеного можна констатувати, що ст.ст. 201, 268, 300, 301 КК України, які передбачають відповідальність за незаконне переміщення деяких предметів, через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, містять у собі значний розмежувальний потенціал, а сформульованим у них складам злочинів притаманні чітко формалізовані характерні ознаки, орієнтація на які дозволяє правозастосувачеві без особливих труднощів відмежовувати кримінально-карану контрабанду від будь-якого порушення митних правил як адміністративного делікту. Таким чином, в Україні існує поділ контрабанди на кримінально-караний злочин і адміністративне правопорушення.
Розглянемо більш детально ст. 201 КК України. Розгляд варто почати з того, що структура і зміст статті про контрабанду в новій редакції істотно відрізняють її від статті старої редакції.
По-перше, дана стаття була частково декриміналізована. Склад злочину був поділений на дві частини: товарну контрабанду та контрабанду культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. За товарну контрабанду після декриміналізації статті 201 КК України правопорушники можуть понести лише адміністративну відповідальність.
Наразі відповідальність за товарну контрабанду у вигляді штрафу встановлена ст. 482 МК України «Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем» і ст. 483 МК України «Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю» [2].
По-друге, у ст. 201 КК України до кваліфікуючих ознак було додано здійснення контрабанди службовою особою з використанням свого службового становища. Раніше, якщо контрабандою займалась службова особа з використанням свого службового становища, її дії потрібно було кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 201, 364 (365) або ст. 423 (424) КК України. У звязку з цим термін, на який могла бути засуджена дана особа, не міг перевищувати 10 років, а після зміни законодавства граничний термін не може перевищувати 12 років. Серед позитивних моментів слід відмітити наявність можливості конфіскації майна особи, яка займається контрабандою з використанням свого службового становища.
Не позбавлена ст. 201 КК України і недоліків, основним із яких є неможливість притягнення до відповідальності за даною статтею осіб, які вивозять із зони АТО зброю, вибухові речовини та боєприпаси, і ввозять на її територію історичні цінності та антикваріат (здебільшого з метою подальшого їх транспортування в Російську Федерацію через державний кордон, який не контролюється українськими митниками). Слід відмітити, що дані злочини не залишаються безкарними, і за вивезення із зони АТО зброї, вибухових речовин та боєприпасів особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 263 КК України «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» [ 1 ] (санкція статті - позбавлення волі від трьох до семи років). У свою чергу, за вивезення чи ввезення в зону АТО історичних цінностей та антикваріату особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності згідно ст. 2043 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» [3] (санкція статті - накладення штрафу, від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів). кримінальний контрабанда законодавчий антитерористичний
У звязку з вище викладеним ми пропонуємо внести зміни до ст. 201 КК України та передбачити можливість притягнення до відповідальності осіб, які займаються контрабандою (в розумінні ст. 201 КК України) через лінію розмежування, тобто в район або з району проведення антитерористичної операції та викласти її наступним чином:
«Стаття 201. Контрабанда
1.Контрабанда, тобто переміщення в район або з району проведення антитерористичної операції, через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2.Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища, карається позбавленням волі на строк від пяти до дванадцяти років з конфіскацією майна».
Список використаних джерел
1.Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 N° 2341 -III (Редакція від 01.05.2016, підстава 889-19)
2.Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI (Редакція від 01.04.2016, підстава 994-19)
3.Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X (Редакція від 04.04.2016, підстава 888-19)
4.Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності: Закон України від 15.11.2011 № 4025-VI (Редакція від 07.11.2015, підстава 580-19)
5.Большая энциклопедия. Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / под ред. С. Н. Южакова. - Т. 11. - СПб., 1903. - 794 с.
6.Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауз, А. И. Ефрон. - Т. 16. - СПб., 1895. - 480 с.
7.Звірко О. Є. Кримінальна відповідальність за контрабанду [Електронний ресурс] / О. Є. Звірко. Карнишина Г. В. Уголовно-правовые и криминологические меры борьбы с контрабандой (на материалах Южного федерального округа): Дис.... канд. юрид. наук: Г. В. Карнишина. - М., 2005. - 180 c.
8.Кисловский Ю. Г. Контрабанда: История и современность / Ю. Г. Кисловский. - М.: Автор, 1996. - 430 с.
9.Процюк О. В. Кримінальна відповідальність за контрабанду: дис.... канд. юрид. наук: 08 / Національна академія внутрішніх справ України / Олег Володимирович Процюк. - К., 2006. - 254 с.
10.Словарь современного русского литературного языка. - Т. 1-5, 1950-1956. - 3500 с.
11.Сухарев А. Я. Юридический энциклопедический словарь / А. Я. Сухарев. - М.: Сов. энциклопедия, 1984. - 418 с.
12.Сучков Ю. И. Контрабанда и ответственность / Ю. И. Сучков ; ред. З. Н. Глушкова. - Калининград: Калининградское книжное издательство, 1975. - 39с.
13.Угаров Б. М. Международная борьба с контрабандой / Б. М. Угаров. - М.: Междунар. отношения, 1981. - 216 c.