Особливості запровадження та функціонування складових елементів інституту конституційної скарги в Україні
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
ОСОБЛИВОСТІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ІНСТИТУТУ КОНСТИТУЦІЙНОЇ СКАРГИ В УКРАЇНІ
Мілова Т.М., к. ю. н.,
доцент кафедри державно-правових дисциплін
та адміністративного права
Вступ
Постановка проблеми. Відомий багатьом країнам інститут конституційної скарги є одним із сучасних інститутів демократії, що передбачає можливість особи брати активну участь у контролі за діяльністю вищих органів державної влади, яка реалізується відповідно у нормотворчій, правозастосовчій та правосудній формах. Позбавлення або відсутність права громадян звертатися до органів судового конституційного контролю із проханням про перевірку конституційності владних актів, якими порушуються, на їхню думку, їхні права і свободи, суттєво обмежує громадян у захисті своїх конституційних прав свобод. Конституційне закріплення права людини і громадянина на конституційну скаргу Законом України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) від червня 2016 р. актуалізувало потребу ґрунтовного дослідження цього інституту та особливості його функціонування в Україні.
Ступінь розробленості проблеми. Інститут конституційної скарги досліджували такі вчені, як Ф. Абдулаєв, Г. Василевич, Р. Гваладзе, І. Кравець, М. Кравець, М. Крамбергер, В. Кучинський, Ф. Мерт, С. Салманова. Серед українських фахівців у галузі конституційного права - І. Алексєєнко, М. Гультай, П. Євграфов, М. Савенко, А. Селіванов, М. Тесленко, В. Тихий, Ю. Тодика, В. Шаповал, С. Шевчук та ін. Але, незважаючи на те, що окремі проблеми інституту конституційної скарги досліджувалися вітчизняними фахівцями, сьогодні в умовах конституційного закріплення цього інституту та формування законодавчого механізму його функціонування всебічне дослідження його структурних елементів набуває особливого значення.
Метою статті є аналіз елементів інституту конституційної скарги, розкриття особливостей їх запровадження та функціонування в Україні крізь призму запропонованих змін до чинного законодавства.
Виклад основного матеріалу
Інститут конституційної скарги може бути охарактеризований через його структуру, тобто елементи, групи норм, які цей інститут містить. Поняття «структура» походить від латинського «побудова, розміщення; від будую, зводжу» і означає взаєморозміщення та взаємозвязок складових частин цілого [1, с. 555].
За своїм змістом структура інституту конституційної скарги являє собою сукупність взаємоповязаних, взаємозумовлених правових норм, які покликані забезпечити ефективне функціонування цього інституту та забезпечити захист прав і свобод людини і громадянина органом конституційного правосуддя.
На думку М. Гультая, структура інституту конституційної скарги повинна включати: норми, які регулюють підстави провадження за конституційною скаргою; норми, присвячені предмету оскарження, який включає нормативно-правові акти, що містять ймовірне порушення конституційних прав і свобод та перевірка конституційності яких віднесена до юрисдикції Конституційного Суду України; норми, що встановлюють особливості правового статусу учасників конституційного оскарження; норми, які закріплюють саму процедуру провадження за конституційною скаргою [2, с. 117-118].
На думку А. Головіна, найбільш важливими питаннями, повязаними із запровадженням конституційної скарги в Україні є такі: предмет конституційної скарги; субєкт права на конституційну скаргу; обставини, які унеможливлюють розгляд конституційної скарги; забезпечення розгляду конституційних скарг Конституційним Судом України у розумні строки; забезпечення виконання рішення Конституційного Суду, ухваленого за результатами розгляду конституційної скарги [3, с. 244-253].
На нашу думку, ключовими структурними елементами інституту конституційної скарги в Україні є матеріальні та процесуальні норми, що регулюють, відповідно, питання щодо: субєкта права на подання конституційної скарги; предмета конституційної скарги; підстави та умов прийнятності конституційної скарги; процедури провадження за конституційною скаргою. Означені елементи інституту конституційної скарги частково мають своє конституційне закріплення та найближчим часом потребують деталізованої законодавчої регламентації.
Зауважимо, що ч. 3 ст. 55 Конституції України гарантує кожному право звернення до органу конституційної юрисдикції з конституційною скаргою з підстав, установлених Конституцією, та у порядку, визначеному законом [4].
На рівні вітчизняного наукового простору вже давно переважає думка про наділення цим правом максимальної кількості субєктів.
У Проекті Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» (щодо реалізації конституційного права громадян на конституційну скаргу) від 4 травня 2017 р. № 6426, що внесений групою народних депутатів України (Л.О. Ємець, О.І. Сироїд, С,В. Власенко, О.С. Сотник), робиться спроба деталізувати субєктів цього права. Так, стаття 43-2 Проекту називає субєктами права на конституційну скаргу фізичних осіб, юридичних осіб приватного права, органи місцевого самоврядування, які вважають, що застосований в остаточному судовому рішенні у їх справі закон України чи його окремі положення не відповідають Конституції України [5].
Проте, на нашу думку, це не є виправданим, оскільки таке право належить насамперед до конституційних прав та свобод людини і громадянина, тобто фізичної особи. Крім того, як указують окремі автори, юридичні особи та обєднання громадян складаються з окремих членів, які є фізичними особами. А останні, зокрема, вже матимуть право на конституційну скаргу, тому потрібно уникнути такого дублювання, що може мати наслідком зловживання правом шляхом подання декількох скарг з одного й того самого питання [3,с. 248]. Так, вважаємо, що такими субєктами мають бути тільки громадяни України, іноземці та особи без громадянства.
Предметом конституційної скарги є коло юридичних актів, конституційність яких оскаржується.
Оскарження конституційності законів у порядку конституційної скарги є найбільш поширеним і передбачено законодавством більшості країн, у яких цей інститут функціонує (Бразилія, Німеччина, Іспанія, Словенія та ін.) [6, с. 305]. При цьому в Німеччині, Швейцарії та Угорщині коло предметів конституційної скарги містить, крім законів, також загальні та персональні акти державної адміністрації [3, с. 245].
Значна кількість науковців схиляється до думки, що предметом оскарження вітчизняної конституційної скарги має бути конституційність законів та інших нормативно-правових актів центральних органів державної влади. За висловом І. Бакірової, усе те, що перебуває сьогодні поза сферою повноважень національної системи судів загальної юрисдикції [7, с. 99].
Слушною є думка А. Головіна про те, що в реаліях українського правового простору обмеження предмета конституційної скарги виключно актами вищих органів державної влади не вирішить проблему підвищення рівня захисту прав і свобод людини і громадянина [3, с. 247]. У цьому аспекті позитивним є досвід Італії, законодавством якої передбачено можливість оскаржити конституційність будь-якого акта публічної влади - законодавчої, виконавчої, а також дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної влади (включаючи і судову владу), якщо таким актом, на думку особи, порушуються її права [8, с. 120].
Підставою подання конституційної скарги є спір між скаржником і органом державної влади, що видав певний нормативно-правовий акт. Спір означає, що в цьому акті скаржник вбачає порушення своїх конституційних прав і свобод, що спонукає його до звернення зі скаргою до Конституційного Суду. Однак така підстава, яку можна назвати матеріально-правовою, не єдина. Наявність спору сама собою не породжує конституційного провадження. Процесуальною підставою провадження буде конституційна скарга як процесуальний документ, який визнаний Конституційним Судом допустимим і на підставі якого відкрите конституційне провадження [9, с. 117]. злочин право суспільний виборчий
Окрему роль у структурі інституту конституційної скарги відіграє сукупність обставин, що враховуються у вирішенні питання щодо відкриття конституційного провадження чи відмови у його відкритті. Це так звані умови прийнятності конституційної скарги.
До них передусім належать: наявність і доведеність особою факту порушення її конституційних прав і свобод, використання всіх інших правових можливостей захисту порушених прав і свобод, дотримання встановлених строків звернення з конституційною скаргою, в окремих країнах - сплата державного мита тощо [9, с. 117-118].
Згідно з положенням ст. 151-1 Конституції України конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.
На нашу думку, доцільно детально прописати у чинному законодавстві цю умову для уникнення розходжень у її тлумаченні. Такий підхід пропонує Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» (щодо реалізації конституційного права громадян на конституційну скаргу). Так, ст. 101 Проекту передбачає, що субєкт права на конституційну скаргу вважається таким, що вичерпав усі засоби національного захисту, якщо судове рішення, прийняте в порядку апеляційного перегляду, набуло законної сили. Якщо субєкт права на конституційну скаргу оскаржив судове рішення в касаційному порядку, то така особа не може подавати конституційну скаргу до прийняття у порядку касаційного провадження судового рішення у цій справі або відхилення касаційної скарги [5].
Крім того, указаний законопроект у тій самій ст. 101 називає умовами прийнятності конституційної скарги той факт, що із дня набуття законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України чи його окремі положення, сплинуло не більше одного року [5], що є цілком достатнім для подання скарги.
Вважаємо, що для запобігання зловживанню правом на конституційну скаргу умовою прийнятності конституційної скарги має стати порушення саме конституційних прав і свобод скаржника в результаті застосування закону України або окремих його положень, конституційність яких оскаржується. апеляційний конституційний скарга право
Спроба такого обмеження частково прописана у п. 6 ч. 2 ст. 43-1 зазначеного вище Проекту Закону України [5], де вказується, що у конституційній скарзі обовязковим є обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України чи його окремих положень із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку субєкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону.
Така вимога є цілком слушною, оскільки конституційна скарга має містити докази порушення саме конституційних прав і свобод, які мають фундаментальний характер, а не будь-яких субєктивних прав, що опосередковано випливають, на думку скаржника, з його прав людини. Причому, оскільки у розгляді конституційної скарги вирішується питання про конституційність законів або їх окремих положень, порушені «гарантовані Конституцією України права людини» мають у вузькому значенні розумітися як права та свободи, закріплені Конституцією України.
Такий підхід ні в якому разі не є обмеженням можливостей особи на звернення до органу конституційної юрисдикції, а цілком відповідає юрисдикційній природі Конституційного Суду України. Крім того, якщо умовою прийнятності конституційної скарги буде лише порушення прав та свобод людини і громадянина, надані й гарантовані Конституцією, то це забезпечить ефективність розгляду таких скарг з уникненням перевантаженості органу конституційної юрисдикції.
Важливими процесуальними нормами у механізмі провадження за конституційною скаргою є норми, у яких передбачається низка заходів щодо сприяння ефективному розгляду справ у розумні строки. Такими заходами є: обмеження строків позовної давності щодо подання конституційної скарги; запровадження спеціального порядку попереднього розгляду конституційних скарг його відповідними робочими органами; особливий порядок розгляду справ такої категорії тощо [3, с. 250].
Так, наприклад, строк провадження у справах на підставі конституційної скарги пропонується у межах шести місяців [5].
У механізмі функціонування провадження за конституційною скаргою у подальших змінах до чинного законодавства варто передбачити: підстави для відмови у відкритті такого провадження; форми розгляду таких справ на пленарному засіданні Конституційного Суду України; повноваження колегій суддів Конституційного Суду України у справах на підставі конституційної скарги; можливі наслідки розгляду конституційних скарг тощо.
На думку А. Селіванова, рішення Конституційного Суду за конституційними скаргами за певних умов можуть розглядатися як правотворчі саме тому, що до кожного з них не існувало права щодо спірного питання в контексті пріоритету прав та свобод людини і громадянина [10, с. 4].
Висновки
Таким чином, різноаспектність функціонального змісту інституту конституційної скарги, а також тривалий досвід його застосування у багатьох країнах світу зумовлюють необхідність подальшого розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо механізму запровадження та функціонування інституту конституційної скарги в Україні.
На нашу думку, вітчизняний інститут конституційної скарги має закріплювати такі особливості структурних елементів:
-обмеження предмета конституційної скарги виключно законами України не відповідає потребам та реаліям українського суспільства у частині гарантування прав та свобод людини і громадянина та із часом має бути розширено до системи нормативних актів органів державної влади;
-доцільним видається окреслення умови прийнятності конституційної скарги порушенням саме конституційних прав і свобод скаржника в результаті застосування нормативного акта, конституційність якого оскаржується;
-під час розроблення комплексного механізму функціонування інституту конституційної скарги взагалі та процедури провадження
за конституційною скаргою зокрема особливу увагу варто приділити питанням ефективності розгляду справ у розумні строки для уникнення надмірного перевантаження органу конституційної юрисдикції.
Література
1.Универсальный словарь иностранных слов русского языка / под ред. Т Волковой. - М. : Вече, 2001. 688 с.
2.Гультай М. Конституційна скарга як інститут конституційного права / М. Гультай // Слово нац. школи суддів України. - 2012. - № 1 (1). - С. 111-118.
.Головін А. Окремі питання, повязані із запровадженням інституту конституційної скарги у вітчизняному законодавстві / А. Головін // Право України. - 2013. - № 1-2. - С. 244-268.
.Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
.Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» (щодо реалізації конституційного права громадян на конституційну скаргу) від 4 травня 2017 р. № 6426 [Ел. ресурс]. - Режим доступу : #"justify">.Головін А. Захист прав і свобод людини і громадянина єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні / А. Головін. - К., 2012. - 382 с.
.Бакірова І. Конституційне звернення та конституційна скарга: переваги та недоліки / І. Бакірова // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 1. - С. 93-102.
.Конституции государств Европы : в 3 т. / под общей ред. Л. Окунькова. - М. :НОрМА, 2001. - Т. 2. - 2001. - 816 с.
.Гультай М. До питання про необхідність впровадження конституційної скарги в Україні / М. Гультай // Вісник Конституційного Суду України. - 2010. - № 6. - С. 116-118.
10.Селіванов А. Конституційна скарга - важлива ознака демократизації держави / А. Селіванов // Голос України. - 2015. - № 236 (6240). - С. 4.
Анотація
Особливості запровадження та функціонування складових елементів інституту конституційної скарги в Україні. Мілова Т.М., к. ю. н., доцент кафедри державно-правових дисциплін та адміністративного права Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Статтю присвячено висвітленню сутності та змісту складових елементів інституту конституційної скарги. Проаналізовано підходи різних учених щодо вітчизняного законодавчого закріплення кола субєктів, предмета, підстав та умов прийнятності конституційної скарги. Сформульовано особливості запровадження та функціонування в Україні окремих структурних елементів інституту конституційної скарги.
Ключові слова: конституція, конституційна скарга, конституційні права та свободи людини і громадянина, Конституційний Суд України.
Аннотация
Особенности внедрения и функционирования составляющих элементов института конституционной жалобы в Украине. Меловая Т.М., к. Ю. н., доцент кафедры государственно-правовых дисциплин и административного права
Статья посвящена освещению сущности и содержания структурных элементов института конституционной жалобы. Проанализированы подходы разных ученых относительно отечественного законодательного закрепления круга субъектов, предмета, оснований и условий приемлемости конституционной жалобы. Сформулированы особенности введения и функционирования в Украине отдельных структурных элементов института конституционной жалобы.
Ключевые слова: конституция, конституционная жалоба, конституционные права и свободы человека и гражданина, Конституционный Суд Украины.
Annotation
The features of the introduction and functioning of constituent elements of the constitutional complaint in Ukraine. Milova TM. Senior Lecturer of the Department of State-Legal Disciplines and Administrative Law, Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical Universityarticle is devoted to investigation of the essence and content of the constituent elements of the institute of constitutional complaint. The approaches of different scholars on national legislative consolidation range of subjects, subject, basis and conditions for admissibility of constitutional complaints. The features of implementation and operation in Ukraine individual structural elements of the institute of constitutional complaint are formulated.
Key words: constitution, constitutional complaint, constitutional rights and freedoms of man and citizen, Constitutional Court of Ukraine.