Здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності
ЗДІЙСНЕННЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Качуровський В.В., здобувач
Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності
Національної академії правових наук України
Стаття присвячена дослідженню особливостей здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності. Здійснення таких субєктивних цивільних прав розглядається в рамках основних умов, сформульованих автором.
Ключові слова: здійснення, авторство, особисті немайнові права, дієздатність, реалізація, умови здійснення.
Постановка проблеми. Важливим для розуміння динаміки особистих немайнових прав інтелектуальної власності є процес їх здійснення. При цьому ми підтримуємо позицію Р.О. Стефанчука, відповідно до якої процес динаміки субєктивного цивільного права повинен носити назву саме «здійснення» [1, с. 144]. Адже річ у тому, що аналіз чинної літератури та законодавства дає нам підстави стверджувати, що в цьому контексті немає єдиної думки. Найбільш часто поняття «здійснення» субєктивного цивільного права змішують із поняттям його «реалізації». На нашу думку, поняття «здійснення» повинно стосуватися субєктивних цивільних прав, тоді як поняття «реалізація» стосується правомочностей як складових частин субєктивного цивільного права. Адже здійснення субєктивного цивільного права відбувається через і внаслідок реалізації конкретного повноваження, конкретної правової можливості, які закладені у змісті цього права. І як правильно відзначав В.П. Грибанов: «Здійснення ж субєктивного цивільного права є реалізація цих можливостей» [2, с. 44]. Також слід звернути увагу і на те, що в науковій літературі доволі часто допускають і іншу семантичну неточність. Зокрема, деякі автори безпідставно поєднують поняття «реалізації» повноваження із поняттям «реалізації» правової норми. Так, наприклад, Н.І. Мірошнікова, яка розглядає питання здійснення субєктивних цивільних прав, не тільки неправильно іменує цей процес поняттям «здійснення», але й визначає певні форми «реалізації субєктивного права», такі як: дотримання, застосування правових норм, використання права, виконання юридичних обовязків; застосування правових норм, виконання, дотримання субєктивних прав, здійснення субєктивних обовязків, утримання від заборонених дій [3, с. 12]. Але такий підхід автора є неправильним, оскільки вказані форми є формами реалізації норм права (в обєктивному розумінні), а не субєктивного права [4, с. 388].
Ступінь розробленості проблеми. Дослідження особистих немайнових прав знайшли своє відображення у працях таких радянських науковців: О.П. Вілейти, М.В. Гордона, М.К. Почанського, В.І. Серебровського, К.А. Флейшицта ін. Питання особистих немайнових прав інтелектуальної власності також розглядались у наукових працях відомих українських та зарубіжних учених-правників, зокрема: В.В. Луця, М.М. Малеїної, О.А. Підопригори, О.О. Підо- пригори, О.М. Піцан, В.О. Калятіна, З.В. Ро- мовської, О.Д. Святоцького, О.П. Сергєєва, Р.О. Стефанчука, Г.В. Чурпіти, Р.Б. Шишки, Ш.Т. Тагайназарова, Б.Р. Расулова та інших.
Мета статті полягає у формуванні нових поглядів на здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності.
Виклад основного матеріалу. Здійснення субєктивного цивільного права - завершальний етап правового регулювання, і, як правильно відмічається в науковій літературі, саме таким чином абстрактна можливість (правоздатність) перетворюється спочатку в конкретну можливість (субєктивне право), а потім і в реальну дійсність (здійснення права) [5, с. 6-8].
В силу ст. 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [6] учасники цивільних правовідносин вільно, на власний розсуд розпоряджаються своїми цивільними правами, що по суті означає закріплення в ЦК України принципу, «що не заборонено законом, то дозволено». Згідно з цим учасники цивільних правовідносин можуть на власний розсуд здійснювати субєктивні цивільні права або не здійснювати їх. Визначаючи вільне здійснення особою цивільних прав, закон встановлює для цього низку гарантій.
Розглянемо гарантії, які стосуються здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності. По-перше, закон встановлює, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. По-друге, закон встановлює презумпцію добросовісності та розумності здійснення особою свого цивільного права, що діє до того часу, коли інше не буде встановлено судом.
Отже, визначаючи методологічні засади нашого наукового дослідження, ми вважаємо, що поняття «здійснення субєктивного цивільного права» слід розуміти, як усі можливі види поведінки носія відповідного субєктивного цивільного права, які спрямовані як на реалізацію окремих повноважень, що складають зміст даного права, так і на здійснення даного права в цілому, що може відбуватись у визначеній у законодавстві формі. Таке визначення, на нашу думку, є загальнотеоретичним та універсальним, оскільки може бути застосоване до будь-якої групи субєктивних цивільних прав, у тому числі і до особистих немайнових прав інтелектуальної власності. Водночас здійснення субєктивного цивільного права не може відбуватись спонтанно, хаотично та безсистемно. І тому законодавець ставить певні вимоги, які є обовязковими для врахування при здійсненні того чи іншого права. Так, аналізуючи чинне законодавство та доктрину цивільного права на предмет динаміки субєктивного цивільного права, М.О. Стефанчук обґрунтовано доводить, що здійснення субєктивних цивільних прав можливе та повинно відбуватися за таких основних умов: 1) особа повинна бути наділена необхідною цивільною правоздатністю; 2) особа повинна бути наділена необхідним обсягом цивільної дієздатності; 3) поведінка щодо здійснення своїх цивільних прав повинна відповідати принципам здійснення субєктивних цивільних прав [7, с. 11].
Поняття «правоздатності фізичної особи», яке закріплене ст. 25 ЦК України, є категорією виключно юридичною та означає здатність фізичної особи мати цивільні права та обовязки. За своїм характером правоздатність фізичної особи визначається, як передумова до володіння тими чи іншими цивільними правами та обовязками, і лише реалізувавши свою правоздатність, фізична особа може набути тих чи інших субєктивних цивільних прав чи створити для себе певні цивільні обовязки.
Згідно зі ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у звязку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 25 ЦК України момент виникнення правоздатності повязується з фактом народження дитини, а відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України правоздатність фізичної особи припиняється в день її смерті.
Отже, правоздатність субєкта особистих немайнових прав інтелектуальної власності виникає з моменту народження та обмежена його смертю.
Другою умовою здійснення особистих немайнових прав, як різновиду субєктивних цивільних прав фізичної особи, є наявність в останньої необхідного обсягу цивільної дієздатності. Аналізуючи поняття «цивільної дієздатності», слід відмітити, що відповідно до ст. Зо ЦК України зазначається, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обовязки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Варто підкреслити, що право на творчість не обмежене у віці і тому не збігається з загальною цивільною дієздатністю, яка відповідно до ст. 11 Цк України настає по досягненні громадянином України 18-річного віку. У такому віці він має право вчиняти будь-які правові дії. Для створення твору літератури, мистецтва, промислового зразка чи для винаходу досягнення цього віку не вимагається. Відомо немало творів мистецтва, художньої літератури, досить цінних винаходів, оригінальних технічних пристроїв, авторами яких є діти.
Неповнолітні творці будь-яких творів літератури, мистецтва, обєктів промислової власності наділяються тими самими правами, що й їхні повнолітні колеги. Вони мають право авторства, право на імя, на винагороду за використання їхніх творів чи обєктів промислової власності та інші права та пільги [8, с. 572-573].
Особливості набуття права інтелектуальної власності, тобто визначення моменту (юридичного факту), з якого особа набуває статусу субєкта права інтелектуальної власності, залежить від особливостей обєкта права інтелектуальної власності.
Фізична особа визнається субєктом авторського права з моменту створення твору (втілення в обєктивну форму). Набуття статусу субєкта суміжних прав, залежно від обєкта правової охорони, законодавець повязує з двома підставами: по-перше, право інтелектуальної власності на виконання, передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення; по-друге, право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення. Набуття статусу субєкта авторського права, так само як і суміжних прав, не вимагає вчинення формальних дій щодо реєстрації відповідних прав у державних органах [9, с. 11-12].
Аналізуючи чинне законодавство, особисті немайнові права на обєкти права промислової власності виникають із моменту державної реєстрації таких прав.
Враховуючи те, що створення твору не завжди виступає єдиною підставою виникнення права інтелектуальної власності, ми пропонуємо розрізняти момент створення твору та момент виникнення майнових прав інтелектуальної власності. Це обумовлено тим, що особисті немайнові права в будь-якому випадку виникають у творця з моменту створення обєкта інтелектуальної власності та вираження його в обєктивній формі. Тому незалежно від творчої праці виникнення особистих немайнових прав має повязуватися зі створенням твору, а не дотриманням будь-яких формальних процедур. інтелектуальний право немайновий авторський
Останньою умовою здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності є поведінка щодо здійснення таких прав, яка повинна відповідати принципам здійснення субєктивних цивільних прав.
Водночас необхідно підкреслити, що здійснення учасниками цивільних відносин своїх цивільних прав є обмеженим, оскільки межі здійснення цивільних прав визначені законом (статті 13 і 14 ЦК України).
Таким чином, здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності - завершальний етап правового регулювання, в якому абстрактна можливість (правоздатність) перетворюється спочатку в конкретну можливість (субєктивне право), а потім і в реальну дійсність (здійснення права). По суті здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності має відповідати принципу, «що не заборонено законом, то дозволено».
Література
1.Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): монографія / Р.О. Стефанчук; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. К.: КНТ, 2008. - 626 с.
2.Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. - М.: Статут, 2000. - 411 с.
3.Мирошникова Н.И. Механизм осуществления субъективных гражданских прав: учеб. пособие. - Ярославль: ЯрГУ, 1989. - 83 с.
4.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. - Харків, Консум, 2001. - 656 с.
5.Максименко С.Т. Осуществление гражданских прави исполнение обязанностей: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.712 / Саратовский юрид. ин-т. - Саратов, 1970. - 17 с.
6.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 46.
7.Стефанчук М.О. Межі здійснення субєктивних цивільних прав: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 2006. - 20 с.
8.Цивільне право України: підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.
9.Мироненко Н.М. Поняття субєктів права інтелектуальної власності та критерії їх класифікації / Н.М. Мироненко // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2009. - № 2. - С. 11-24.