Адміністративна реформа у сфері місцевої публічної влади
Після проголошення незалежності Української держави постала проблема реформування суспільства. Надзвичайно важливе місце в процесах реформування посідає саме адміністративна реформа.
За роки незалежності в Україні фактично відбулося відтворення адміністративної системи радянського зразка. Наявний адміністративний апарат не здатний забезпечити ефективне функціонування державного механізму, на цивілізованому рівні виконання своєї основної функції - надання послуг населенню. До мінімуму зведена результативність не тільки законодавчого процесу, а й чинність прийнятих законодавчих актів. Громадянське суспільство перебуває тільки на стадії зародження, громадяни не можуть повною мірою реалізувати надані їм належні права, повністю відсутній механізм реалізації задекларованих норм.
Саме тому адміністративна реформа дуже необхідна, і не будь-яка, а конструктивна й поміркована з широким залученням громадськості, основним завданням якої має стати зміцнення статусу громадянина у відносинах з органами публічної адміністрації.
Проведення адміністративної реформи передбачає здійснення комплексу структурно-організаційних, функціональних і кадрових перетворень у системі державного управління, спрямованих на значне підвищення ефективності діяльності держави та місцевого самоврядування. Відповідно, без повноцінної адміністративної реформи неможливе системне й послідовне проведення інших реформ в Україні.
Здійснення реформи системи державного управління вимагає комплексу заходів у тому числі організаційного, кадрового, фінансово-економічного, інформаційного та науково-просвітницького характеру. Але, звичайно, найважливішим чинником успішного проведення адміністративної реформи є її правове забезпечення. Саме тому в Концепції адміністративної реформи в Україні, відповідно до Указу Президента України від 22 червня 1998 року, значна увага приділена правовому забезпеченню адміністративної реформи.
Проте сьогодні здійснені лише перші кроки адміністративної реформи. Головна перешкода в її здійсненні - відсутність одностайного підходу до розуміння цілей. Для населення зміст цієї реформи обмежується вимогами стосовно повального скорочення кількості державних службовців і зменшення бюджетних коштів на їх утримання. Щоправда, за цього забувається життєва мудрість: дешевий чиновник обходиться суспільству дуже дорого.
З метою посилення наукової обґрунтованості подальших заходів адміністративної реформи та усунення наявних перешкод доцільно насамперед розширити й поглибити фундаментальні дослідження проблем організації та правового регулювання державного управління, виконавчої влади, її функцій і компетенції, державної служби, адміністративних процедур та управлінських послуг, юридичних актів управління, законності й державного контролю в управлінні, дисципліни й відповідальності державних службовців тощо. Тобто виникла необхідність поетапного вирішення найбільш складних питань організації виконавчої влади, формування структури її органів і запровадження нової ідеології їх функціонування.
По-друге, необхідно активізувати зусилля науковців і практиків щодо розвязання завдань реформування українського адміністративного права, маючи на увазі створення оновленої доктринальної моделі адміністративного праворозуміння, орієнтацію її на запровадження принципу верховенства права, послідовне зближення з європейськими принципами і стандартами адміністративного права. Проведення в Україні адміністративної реформи має супроводжуватись і реформою адміністративного права й оновленням адміністративного законодавства.
По-третє, важливим є підвищення ролі вчених-правознавців у науково-правовому забезпеченні адміністративної реформи, розширенні порівняльних досліджень проблем державного управління та адміністративного права, покращенні координації науково-теоретичних пошуків у цій галузі.
І, безумовно, ми не можемо оминути такий важливий елемент досягнення необхідного результату адміністративної реформи, як здійснення адміністративно-територіальної реформи. Важливою гарантією збереження унітарного державного устрою мають стати розробка і прийняття Закону України «Про державний устрій України». На нашу думку, основними засадами адміністративно-територіального устрою є укрупнення масштабу адміністративно-територіальних одиниць, принципи перспективності, урахування особливостей регіональних систем розселення, врегулювання відносин між місцевими органами влади й органами місцевого самоврядування, поетапність проведення реформи.
Важливим важелем розвязання проблем адміністративної реформи є створення необхідної системи державно-правових актів виконавчої влади за їх юридичною силою, які б забезпечували сталість і узгодженість їх системи на основі верховенства права. Без цього неможливі законність і правопорядок у суспільстві. Необхідно поступово вдосконалювати законодавство України та наближати його до європейських стандартів.
Отже, методологія проведення адміністративної реформи відповідно до Концепції й загалом потреби українського державотворення на сучасному етапі розбудови основ системи державного управління вимагають прийняття низки правових актів, передусім Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Базовим для проведення адміністративної реформи насамперед на місцевому рівні є Закон України «Про адміністративно-територіальний устрій України», який у 1997 році було прийнято Верховною Радою України, але не підписано Президентом України, а в переробленому варіанті - вже не підтримано парламентом у 2001 році.
І ще одне. Треба чітко сформулювати, що ми розуміємо під реформою місцевого самоврядування. Є кілька підходів. З одного боку, ми вже маємо зафіксоване в Конституції, в українському законодавстві, у Європейській хартії місцевого самоврядування право на місцеве самоврядування, яке реалізують місцеві громади. Але виникають питання: по-перше, якого обсягу ці повноваження, по-друге, чи мають громади реальну спроможність їх виконати? Європейська хартія спеціально підкреслює: самоврядування - це і право, і, що дуже важливо, реальна спроможність виконувати обовязки.
Отже, починати треба не з адміністративно-територіальної реформи, а з реформи суспільного публічного врядування. Адмінреформа є лише одним складником цього напряму реформи. Інший складник - це політична реформа, окрема реформа виборчого законодавства, адміністративна реформа, нарешті, бюджетно-фінансова реформа. Із цього погляду сьогодні ми не бачимо системи й навіть звичайної логіки реформи суспільного врядування. Тому й виникають підозри, що істинні цілі адміністративної реформи цілком відмінні від декларованих із тих чи інших трибун політиками. І такі підозри виникають у багатьох, що фактично реальні цілі нинішньої законодавчої адмінреформи не повязані навіть із оптимізацією територіального устрою України.
Адміністративна реформа зараз перебуває на такому етапі, що її швидкий розвиток гальмується низкою невирішених соціальних та інших питань. Основною причиною відсутності адміністративної реформи є безсистемність заходів, адже такі заходи здійснюються різними субєктами, які не бажають узгоджувати свої дії з іншими учасниками процесу. Можна сказати, що призупинення проведення адміністративної реформи повязано зі світовою кризою, яка охопила й Україну, а також байдужністю окремих груп людей. Тому ще раз треба наголосити на тому, що для успішного проведення адміністративної реформи надзвичайно велике значення має політична реформа, необхідним є вдосконалення українського законодавства, зокрема конституційного, адміністративного та фінансового. Важливим є питання визначення єдиного центру, який би забезпечував організацію системи управління адміністративної реформи. Повне проведення адміністративної реформи дасть змогу Україні вийти на зовсім інший рівень управління державою, можливість налагодження взаємозвязків між органами різних гілок влади, а також розмежувати їхні повноваження.
Випливає ще один висновок: перш ніж проводити реформу, потрібно визначатися з логікою реформи публічного самоврядування загалом, а вже потім із логікою адміністративної реформи.
По-друге, починати варто з розширення повноважень місцевого самоврядування, а також із чіткого визначення функції для кожного його рівня. правовий адміністративний законність
По-третє, потрібно виходити на хоча б часткову бюджетну автономію, інакше така реформа втрачає сенс.