Психологічні особливості виникнення бар’єрів у спілкуванні підлітків
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Психологічні особливості виникнення барєрів у спілкуванні підлітків
Бєлякова С.М., Величко В.М.
Анотація
психологічний бар'єр комунікативний підліток
У статті висвітлена проблема виникнення психологічних барєрів у спілкуванні підлітків. Було здійснено теоретичний аналіз вивчення даної проблеми за темою. Визначено причини виникнення психологічних барєрів у спілкуванні підлітків. Проведено емпіричне дослідження на виявлення виникнення комунікативних барєрів та перешкод у спілкуванні підлітків. Визначено результати дослідження.
Ключові слова:підлітковий вік, барєри спілкування, психологічний барєр, емоційний барєр, комунікативний барєр, емансипація, агресія, криза, спілкування.
Постановка проблеми. Проблема спілкування у підлітковому віці на даний час дуже поширена та актуальна. Нею займаються не тільки вітчизняні дослідники але й зарубіжні та присвячено багато робіт. Підлітковий вік це є найбурхливіша та найважча криза яку переживає дитина, змінюється її зовнішній вигляд, її погляди на життя та перш за все це реакція емансипації, що означає звільнення від якихось обмежень з боку батьків, від їх контролю та заборон. Підлітки все частіше прагнуть відокремитися від дорослих та жити самостійним життям. Міжособистісне спілкування в підлітковому віці є головною провідною діяльністю цього віку. Проте на заваді стають труднощі та барєри для встановлення нових контактів між підлітками. Психологи та науковці виділяють велику кількість комунікативних барєрів. Однолітки можуть одне одного не розуміти, ігнорувати та навіть застосовувати силу один проти одного [2]. Саме барєри спілкування поглиблюють підліткову кризу, заважають її подоланню, створюють проблеми у стосунках не тільки між батьками та підлітком, а й однолітками. Барєри поняття багатогранне і кожен може розуміти їх по-різному. Вони бувають як вербальними так і невербальними, викликані недостанім вихованням та недостатньою увагою з боку батьків до дитини, що призводить до неготовності спілкування підлітка. Труднощі у спілкуванні виникають у багатьох випадках тому що підліткам важливо бути в центрі уваги та справити враження на оточуючих, бо на цьому враженні будуються перші взаємини між однолітками [5]. І якщо спілкування відбувається на високому рівні, все одно в подальшому будуть виникати проблеми. Тому підлітки часто уникають цей процес в житті через недостатні навики спілкуватися.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спілкування є найважливішою частиною життя людини, завдяки спілкуванню пізнається світ та встановлюються нові звязки з іншими людьми. Проблема виникнення барєрів зацікавила багато вітчизняних (зокрема це В. П. Бехтерєв, Л. С. Виготський, Г. С. Сковорода) та зарубіжних науковців (Д. Карнегі, Л. Фейєрбах) та інші [6].
Навіть в Епоху Відродження спілкування віднайшло нове, розуміння, що досліджувалося у працях таких науковців як Боккаччо, Петрарки, Шекспіра та Леонардо да Вінчі. В їхній творчості відображаються реальні взаємовідносини людей, і спілкування наповнюється новим змістом. Природа спілкування, та його індивідуальні особливості, механізми протікання і зміни стали предметом вивчення філософів і соціологів (І. С. Кон, Б. Д. Паригін), психолінгвістів (О. О. Леонтьєв, В. Ф. Петренко), представників соціальної психології (Г. М. Андрєєва, Б. Ф. Ломов, Б. Д. Поршнєв), педагогічної і вікової психології (О. О. Бодальов, Я. Л. Коломінський, М. І. Лісіна, В. С. Мухіна) [7]. Як специфічна форма взаємодії індивіда з іншими людьми, спілкування розглядається в працях К. О. Абульханової-Славської, О. В. Запорожця, Б. Ф. Ломова) [5].
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на чималу кількість робіт висвітлених даній проблемі, залишається невирішеним питання оптимізації спілкування в підлітковому віці.
Мета статті. Головною метою цієї роботи є теоретичне обґрунтування психологічних особливостей виникнення барєрів у спілкуванні підлітків.
Виклад основного матеріалу. Провідною діяльністю підліткового віку є міжособистісне спілкування як з однолітками так і з батьками. Дитина знаходиться на роздоріжжі кризового періоду, який протікає досить бурхливо та незвично для деяких підлітків. Батьки все частіше намагаються контролювати своїх дітей та увірватися в їхній особистісний простір. Самі ж підлітки прагнуть до відокремлення від дорослих, та їхніх заборон, мати свої права та можливості. Тягнуться до однолітків та протилежної статі. Підліток починає критично оцінює слова, вчинки та поведінку інших дітей. У компаніях підлітків існують неписані правила відповідальності, щирості і вірності. Така емоційність в оцінках - одна з основних потреб підлітків, що не можуть задовольнити дорослі [1].
І батьки, і вчителі здебільшого не вміють побачити і врахувати у практиці виховання того
швидкого, інтенсивного процесу дорослішання підлітка, усіляко намагаються зберегти «дитячі» форми контролю, спілкування з дітьми. Саме цей момент підлітки, починаючи з 6-го класу, називають головним чинником своїх невдач у спілкуванні з батьками: «Мені прикро, якщо батьки опікуються мною, стежать за моїм апетитом і одягом» (5-6 клас), «Я засмучуюсь, якщо батьки не розуміють мене, мої переживання і турботи, вони все приховують від мене, а в мої секрети втручаються» (8-9 клас). Особливо гостро це виявляється у старших підліткових класах, учні яких мають велику потребу у спілкуванні з дорослими «на рівних», рідко маючи можливість її задовольнити. Наслідком цього, як правило, стає протиставлення себе, свого «Я» дорослим, потреба в автономії [9].
Барєри спілкування можуть бути звязані з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьох конфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистій, так і в професійній сферах не в останню чергу криються саме в нерозумінні прийомів ефективного спілкування, у невмінні ними користатися [7].
У цілому основними умовами будь-якого практичного спілкування є уміння і навички людини у використанні так званих розуміючих і директивних прийомів реагування при взаємодії з іншими людьми. ефективне спілкування повинне містити в собі розуміючі і директивні прийоми реагування і по можливості виключати агресивні і принизливо-поступливі реакції при взаємодії з іншими людьми. Але усі ці види спілкування, хочуть цього співрозмовники чи ні, можуть і, не рідко, включають в себе найрізноманітніші барєри спілкування [4].
Потреба підлітків у тому, щоб дорослі, особливо батьки, визнали їх рівноправними партнерами у спілкуванні, породжує конфлікти. Цікаво, що винним у конфлікті завжди визначається підліток - так вважають, до речі, і самі підлітки. Подібну самозвинувачувальну позицію підлітків деякі автори називають «психологічним примиренням», повязуючи її з прийняттям формальних відносин «слухняності», що навязуються їм, ламання позиції «психологічного примирення» найчастіше призводить до «психологічного бунту». Коли виникає цей «психологічний бунт», дорослі починають бити на сполох, ідуть до психолога, шукають вихід, а «психологічне примирення», всіх влаштовує. Водночас подібне ставлення до конфліктів, за яких дорослі стійко посідають зовнішню обвинувачувальну позицію, а підлітки - самообвинувачувальну, є неконструктивним.
Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. Значення такої співпраці може бути різноманітним. Підліток може допомагати батькам по господарству, навіть давати поради у певних справах, а дорослі мають дослухатися до його думки. Старший може залучити його до справ, якими він зайнятий. Така спільна діяльність породжує спільність переживань, почуттів, полегшує контакт із підлітком, зумовлює емоційну та духовну близькість. У ній дитина пізнає складний внутрішній світ дорослих, глибину думок і переживань, вчитьсятурботливому ставленню до людей. У підлітковому віці дитина більше часу проводить з друзями, наслідує їх [8].
Дружба підлітків ґрунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Вони однаково проводять час, читають однакові книги, слухають однакову музику, надають перевагу подібному одягу та манері поведінки. Своїх друзів підлітки вважають найрозумнішими, найвеселішими, а наслідуючи їх, виховують у собі потрібні якості. Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими [4].
мотиваційні барєри;
емоційні барєри;
психологічні барєри;
моральні барєри;
барєри обумовлені типом темпераменту;
емпатійні барєри;
барєри обумовлені віковими властивостями та гендерними.
Причини виникнення барєрів бувають різними, насамперед це:
непорозуміння, яке виникає між людьми;
невідповідність настрою, негативних емоцій, які не сприймаються співрозмовниками;
неспівпадання інтересів в процесі комунікації між співрозмовниками;
несприйняття зовнішнього виду співрозмовником;
обмеження вільного фізичного простору між собою та дорослими, тобто неправильно сформований простір призводить до ізольованості.
Ще однією причиною для виникнення барєрів у спілкуванні може бути застосування агресивної поведінки до свого співрозмовника. Серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна, стосовно дорослих, поведінка, частішають випадки проявів жорстокості і агресивності. Вирізняють також психологічні барєри.
Уникнення - це такий тип барєру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим. Визначивши партнера як небезпечного в якомусь відношенні, «чужого», людина просто уникає спілкування з ним, чи якщо зовсім ухилитися неможливо, додає всі зусилля, щоб не сприйняти його повідомлення. З боку цей «захист» дуже добре помітний - людина неуважна, не слухає, не дивиться на співрозмовника, постійно знаходить привід відвернутися, використовує будь-який привід для припинення розмови. Уникнення як вид захисту від впливу виявляється не тільки в уникненні людей, але й у відхиленні від визначених ситуацій, таких, у яких може виникнути небезпека «шкідливого» впливу. Таким чином, найпростіший спосіб захисту від впливу - уникнути зіткнення з джерелом цього впливу [2].
Авторитет. Дія даного типу барєру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людинадовіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим. Таким чином, довіра і недовіра «залежать» не від особливостей переданої інформації, а від того, хто її подає. У звязку з такою дією авторитету дуже важливо знати, відкіля цей барєр береться, від чого залежить присвоєння конкретній людині авторитету [2].
Зовнішні барєри. На основі проведеного аналізу типів існуючих барєрів у спілкуванні можна зробити наступні висновки. Захист від впливу іншої людини в спілкуванні може приймати вид уникнення, заперечення авторитетності чи джерела нерозуміння. В усіх випадках результатом спрацьовування того чи іншого барєрного механізму буде неприйняття впливу - воно не буде сприйняте і не зробить ніякого впливу. Підставами для захисту є різні ознаки. Не слід представляти собі ці барєри в комунікації як результат свідомого, довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальному спілкуванні барєри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома.
Внутрішні барєри - якісь внутрішні перешкоди проти інформації, що загрожує сильній перебудові всіх уявлень людини, її поведінки. Зрозуміло, що інформація, яка загрожує перебудовою уявлення про світ, зустрічає опір. Її можна або «викинути», або надати їй інше значення. Це можна зробити різними способами [2].
Практично для всіх людей важливо вміти спілкуватися таким чином, щоб їх правильно розуміли, щоб їх слухали і чули. Тому, важливо знати способи подолання барєрів. Керувати ефективністю можуть обидва партнера, що говорить і слухає, і кожний з них може зіграти свою роль як у підвищенні, так, і в зниженні ефективності спілкування.
Подолання уникнення містить у собі керування увагою партнера, аудиторії, власною увагою.
Необхідним фундаментом для підвищення ефективності спілкування «з боку слухаючого» є його бажання слухати і чути, що, у свою чергу, сильно залежить від того, якою бачиться йому ситуація спілкування.
Взагалі методів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиною проблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них, віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правила спілкування [3].
Було проведено експериментальне дослідження та результати показали, що підлітки не мають проблем в повсякденному спілкуванні які заважають встановленню контактів, але отримали показники емоційних перешкод, що завжають новим знайомствам та перебуванню в не своєму оточенні. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їх використовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективне спілкування і вміння усувати барєри в ньому - це більше, ніж наука, це справжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті.
Висновки і пропозиції
Результати практичних досліджень свідчать, що на сьогодні збільшилася кількість дітей які не можуть спілкуватися з однолітками, тому що відрізняються підвищеним занепокоєнням, невпевненістю та емоційною нестійкістю. Тому проблема спілкування в підлітковому віці та її своєчасна корекція є досить актуальною та потрібною.
Список літератури
1.Бодалёв А. А. Личность и общение: Избранные труды. [Електронний ресурс] ИКЬ: http://osvita.ua/vnz/ reports/psychology
2.Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А. В. Петровского [Електронний ресурс] ИКЬ: http://www.info-library.com.ua/books-text-7597.html
3.Гаврилова Т. П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии. Исторический обзор и современное состояние проблемы // Вопросы психологии. 1975. № 2. С. 147-156.
4.Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений. СПб.: Питер, 2009. 576 с.: ил. (Серия «Мастера психологии»).
5.Ломов Б. Ф. Общение и социальная регуляция поведения индивида // Психологические проблемы социальной регуляции поведения. М., 1976.
6.Парыгин Б. Д. Анатомия общения: Учебное пособие. СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 1999. 301 с.
7.Фельдштейн Д. И. Психология взросления: структурно-содержательные характеристики процесса развития личности: Избранные труды. М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 1999. 672 с.
8.Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: Навчальний посібник. ВД «Профспілок», 2004. 304 с.
9.Цуканова Е. В. Психологические трудности межличностного общения. К: «Высшая школа», 1985. 160 с.
10.Эльконин Д. Б., Драгунова Т. В. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков. М.: Просвещение, 1967. 360 с.