єктів процесу вивчення іноземної мови до поліпшення іншомовних навичок і вмінь з метою реалізації соціального замовлення українського суспільства в умовах глобалізації. Розробка, апробація та застосування інноваційних форм організації навчання, вдосконалення вже існуючих методів викладання іноземної мови, їх оптимально вивірене поєднання є на сьогодні завданням, яке потребує теоретичного, методичного обґрунтування та практичного вирішення.
В умовах інформаційного суспільства доцільно більше уваги приділяти застосуванню активних та інтерактивних форм і методів навчання як у школі так і у вищих учбових закладах, оскільки ці методи зарекомендували себе важливим засобом підвищення якості вивчення іноземної мови студентами. Тому оптимальне використання інтерактивних методів є стрижнем удосконалення організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України, які ведуть пошуки оптимального синтезу нових і традиційних форм та методів навчання.
Одним з інтерактивних методів при вивченні іноземної мови є навчальні ігри, які сприяють інтересу студента до навчальної дисципліни, до майбутньої професійної діяльності. Останнє перестає бути абстрактним, оскільки в діловій грі відбувається наближення до реальних умов майбутньої професійної сфери, що мотивує потребу в мовних та фахових знаннях, їх практичному застосуванні, забезпечує продуктивність навчального процесу.
Мета статті полягає в теоретичному дослідженні інтерактивних методів навчання загалом та при вивченні іноземної мови, спробі простежити вплив навчальної гри на якість опанування іноземної мови студентами вищих навчальних закладів.
Аналіз досліджень останніх публікацій. Педагогічні та психологічні основи для розробки цілісної концепції розвитку активних методів навчання були закладені в 1930 році роботами Л.С. Виготського, Д.Б. Єльконіна, А.Н. Леонтьєва, однак систематичні основи активних методів навчання почали детально розроблятися тільки у другій половині шістдесятих та на початку сімдесятих років. Важливими для становлення і розвитку інтерактивних методів як форми навчання стали наукові праці А.М. Матюшкіна, Т.В. Кудрявцева, М.І. Махмутова, І.Я. Лернер, М.М. Леві, які досліджували доцільність та ефективність запровадження активних методів в шкільному навчанні. Значним вкладом в розробку, класифікацію та пошук оптимального використання інтерактивних методів в вищих навчальних закладах стали наукові дослідження таких вчених як Ю.С. Арутюнов, М.М. Бірштейн, Н.В. Бурков, А.А. Вербицький, М.М. Міхеєнко, Ю.М. Порховник, Т.П. Тимофієвський та інших.
Виклад основного матеріалу. В умовах інформаційного суспільства, виходу на міжнародну освітню арену, за потреби впевненого володіння хоча б однією, а краще декількома іноземними мовами для конкурентоспроможності в умовах ринку, фактом стає складність забезпечення високого рівня знань і умінь студентів ВНЗ при застосовані лише традиційних методів навчання. Залучення нових, ефективних методів навчання для забезпечення іншомовної компетенції студентів стає не лише бажаним, а й нагально необхідним.
Серед методів, які використовуються в сучасному навчальному процесі вивчення іноземної мови, велику увагу приділяють інтерактивним методам, що базуються на особистісно орієнтованому підході до студента і спрямовані на розвиток не лише творчого потенціалу, але й на вміння мислити та швидко реагувати в іншомовній комунікації.
Слово «інтерактив» (у перекладі з англійської «inter» - взаємний, «act» - діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивне навчання можна визначити як орієновану на вирішення лінгвістичних та комунікативних завдань взаємодію студентів за участі викладача. Дидактичний аспект інтерактивних технологій досліджували такі вчені та методисти, як Г.М. Брос, М.В. Кларен, Л.В. Пироженко, Н.Ф. Фомін, О.І. Пометун, Н.Н. Суворова та інші.
За Л.В. Пироженко та О.І. Пометун умовна робоча класифікація інтерактивних технологій визначається відповідно формам (моделям) навчання, в яких реалізуються інтерактивні методи. Їх розподіляють на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації діяльності студентів: інтерактивні технології кооперованого навчання, інтерактивні технології колективно - групового навчання, технології ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань.
До інтерактивних методів навчання відносять презентацію, рольові ігри, дискусії, «мозковий штурм», конкурси з практичними завданнями та їх подальше обговорення.
Однією з актуальних проблем сучасної методики викладання іноземних мов є організація навчання студентів за допомогою ігор. Актуальність даної проблеми викликана цілим рядом чинників.
По-перше: інтенсифікація учбового процесу ставить задачу пошуку засобів підтримки у студентів високого та тривалого рівня інтересу до матеріалу, що вивчається і активізації їх навчальної діяльності протягом всього заняття. Ефективним засобом рішення цієї задачі є учбові ігри.
По-друге: однією з найважливіших проблем викладання іноземної мови є навчання усної мови, що забезпечує розкриття комунікативної функції, яка дозволяє наблизити процес навчання до умов реального спілкування. Опрацювання та закріплення, автоматизація навичок усної комунікації в процесі ігрової діяльності, в умовах невимушеного програвання ситуацій, підвищує рівень засвоюваності, що важливо і підсвідомий, при задіянні якого іноземна мова стає внутрішнім інтуїтивним мовленнєвим досвідом.
На значення ігрової діяльності в навчанні іноземній мові вказують, зокрема, дослідження таких відомих методистів, як Є.І. Пассов, М.Н. Скаткін. Важливо усвідомлювати, вирішенню яких дидактичних задач повинна сприяти дана гра, на розвиток яких психічних процесів вона спрямована [1, 96]. Гра - це лише оболонка, форма, змістом якої повинне бути навчання, оволодіння видами мовної діяльності [2, с. 76]. Є.І. Пассов акцентує наступні риси ігрової діяльності як засобу навчання, а саме мотивованість, відсутність примусу, характер глибоко особистої діяльності, навчання і виховання в колективі і через колектив, розвиток психічних функцій і здібностей, навчання із захопленням [2, с. 89].
Ігрова діяльність впливає на розвиток уваги, пам'яті, мислення, уяви, всіх пізнавальних процесів. Педагогічна та дидактична цінність навчальної гри полягає в тому, що вона дозволяє її учасникам розкрити себе, свої вміння, навчитись займати активну позицію, а у випадку ділової - шліфувати свою професійну майстерність. Разом з тим, важливо відзначити, що ефективність гри як засобу навчання залежить від дотримання ряду вимог, таких як наявність уявної ситуації, плану, в якому діятимуть учасники гри; обов'язкове усвідомлення ними ігрового результату і правил гри. Гра не може розглядатись і подаватись як розвага, а як важливий, методично вмотивований і достатньо підготовлений компонент навчального процесу.
Гра - найбільш доступний для студентів вид інтерактивної діяльності, спосіб трансформації у навчальній ситуації отриманих із зовнішнього світу вражень і знань. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви, емоційність, активність, потреба в спілкуванні. Цікава, мотивована гра підвищує рівень активності студента, його когнітивних здібностей і він може краще справитись з складними завданнями, ніж на звичайному занятті в пасивному режимі. Але це не свідчить про те що всі заняття повинні проходити в формі гри. Гра - це тільки один з методів, і вона дає гарні результати тільки у поєднанні з іншими, традиційними: аудіюванням, бесідами, читанням та іншими.
Навчальна гра (як окремий випадок ігрового, імітаційного моделювання) - це форма діяльності, що імітує пізнавальну ситуацію, яка створює позитивну установку на вивчення та вирішення проблеми та сприяє активній творчій діяльності. Успіх навчальної гри визначається можливостями учасників, а також їх віковими особливостями.
Інтерактивний метод, реалізований у формі навчальної гри, дозволяє вивчати і закріплювати іноземну мову на власному досвіді, шляхом спеціально організованого програвання загальномовленєвих або професійних ситуацій. Гра мотивує, активізує мовну діяльність, оскільки студенти опиняються в ситуації, коли треба актуалізувати потребу висловити свою думку, щось спитати, сказати, вияснити, довести.
Як свідчить досвід викладання, педагогічні та психологічні дослідження, - важливою передумовою ефективності навчальної гри є створення комфортної психологічної обстановки, яка уможливлює ситуацію успіху: піднесений настрій зміцнює віру у власні сили та здібності справитись із завданням, сприяє кращому і більш тривалому запам'ятовуванню лексичного та граматичного матеріалу, знімає мовний барєр, психологічну втому.
Слід підкреслити обовязковість комфортної психологічної обстановки для навчальної гри.
Щоб уможливити ситуацію успіху учасників гри, викладач створює комплекс зовнішніх умов, які забезпечують позитивні емоції, на фоні яких підвищуються когнітивні можливості учасників гри, їх бажання навчатись та поліпшувати знання іноземної мови.
Необхідно усвідомлювати, що під час гри повинні враховуватись психологічні принципи, на яких базується інтерактивний метод навчання. Тому психологічна компетентність викладача, який модерує навчальну гру, повинна бути на високому рівні і включати в себе:
психологічну спостережливість
здатність до аналізу ситуації та емоційних переживань учасників
вміння прогнозувати наслідки подій
вміння гнучко та оперативно реагувати на події
вміння керувати позитивно, уникаючи негативних оцінок.
Навчальні ігри, організовані викладачем з дотриманням психологічних та методологічних принципів, створюють комфортну невимушену обстановку, чинять ефективний вплив на емоції та почуття субєктів навчального процесу, забезпечують їх позитивний настрій і нівелюють можливий стрес, який часто знижує, блокує процес засвоєння матеріалу. Цей аспект є важливим, оскільки, як свідчить практичний досвід та наукові дослідження, позитивний настрій активує діяльність мозку і підвищує когнітивні здібності, оптимізуючи процес засвоєння фонетичного, лексичного та граматичного матеріалу, адже «емоції грають вирішальну роль в процесі навчання, а стан стресу і погроз погіршує процес навчання та його результат» [4, 3].
Подання, засвоєння та відпрацювання мовного матеріалу у невимушеній формі знімає страх перед спілкуванням іноземною мовою у майбутній реальній мовній ситуації, що є вважливим аспектом комунікативного методу.
Навчальні ігри як вид інтерактивного методу дозволяють студентам активно взаємодіяти між собою, а також з викладачем, який виступає в ролі модератора. Ігри навчального характеру формують колективний дух, налаштовують на командну співпрацю, адже якість навчання частково залежить від відносин між учасниками груп, - навчання іноземній мові у групі, сформованій як дружній колектив, є більш результативним. Комунікуючи один з одним під час навчальної гри для відпрацювання та засвоєння іншомовної компетенції, студенти вчаться працювати команді, - таке вміння є необхідним і затребуваним в сучасних умовах, часто є обовязковою умовою при влаштуванні на роботу, особливо в іноземну компанію.
Застосовуючи той чи інший метод у навчанні іноземної мови, слід памятати, що метою опанування іншомовної компетенції у сучасному світі є мовленнєва взаємодія з іншими субєктами соціуму. Людина за своєю природою є соціальною істотою, її мозок краще сприймає і запамятовує інформацію у взаємодії з іншими людьми, особливо якщо ця інформація зацікавлює, збуджуючи відповідні ділянки мозку. Правильно підібрана викладачем гра являє собою обовязковий програмний матеріал, поданий у цікавій формі. Це максимально підвищує сконцентрованість на процесі навчання і рівень засвоєння матеріалу зростає, оскільки людина набагато краще запамятовує цікавий матеріал, адже її мозок не звертає уваги на нецікаве та нудне.
Традиційно вивчення іноземної мови є накопиченням, засвоєнням знань про мову, яка розглядається як структурно-семіотична система. За мову як логічну систему знаків у певній функції, відповідає ліва півкуля людського мозку, на цьому і базується відома нам зі школи практика вивчення іноземної мови, - вивчення правил функціонування знаків у структурі: вивчення граматики, лексики.
Права півкуля - сфера підсвідомого: це образне, інтуїтивне сприйняття мови, вона відповідає за творчі здібності, мелодію, ритм,- тому музично обдаровані люди здатні легко вивчити мову на слух, не повторюючи багатократно мовні зразки.
При традиційному вивченні іноземної мови задіяна права півкуля: вивчається база даних іноземної мови, накопичуються потрібні лексичні, граматичні знання, але недостатньо приділяється увага підсвідомому запамятовуванню інформації, яка надходить та закріплюється завдяки застосуванню інтерактивних методів навчання, особливо через гру та навчальну пісню, яка є також одним із ефективних видів інтерактивного навчання іноземної мови.
Практика застосування інтерактивних методів в іноземній мові в навчальному процесі показала, що студенти на наступному занятті демонструють краще засвоєння матеріалу, ніж на тих заняттях, де не застосовувалися інтерактивні методи.
Важливою щодо оцінки ефективності гри для розвитку та закріплення іншомовної компетенції є і думка студентів: переважна більшість студентів оцінюють навчальні ігри позитивно, вбачаючи в них велику практичну користь.
Висновки. Уяснивши вищеописані аспекти інтерактивного методу і навчальної гри як елементу заняття в інтерактивному режимі, можна зробити висновок щодо високого рівня їх ефективності при опануванні іноземної мови студентами вищих учбових закладів. Але слід зауважити, що найбільш оптимально цей метод працює у поєднанні з традиційним структурно-функціональним, що варто враховувати при плануванні та проведенні занять.
інтерактивний гра мова
Cписок літератури
1. Скаткин М.Н. Школа и всестороннее развитие детей: кн. Для учителей и воспитателей / М.Н. Скаткин. - Москва: Просвещение, 1980. - 144 с.
. Пассов Е.И. Урок иностранного языка в средней школе / Е.И. Пассов. - Москва: Просвещение, 1989. - 142 с.
. Эльконин Д.Б. Психология игры / Д.Б. Эльконин. - Москва: Педагогика, 1978. - 360 с.
. Dhoryti L., Jensen E. Joyful Fluency. Brain-Compatible Second Language Acquisition / Lynn Dhoryti, Eric Jensen. - Corwin Press, 1998. - 148 p.
. Никуличева Д.Б. Как найти свой путь к иностранным языкам. Лингвистические и педагогические стратегии полиглотов / Д.Б. Никуличева. - Москва: Наука, 2009. - 304 с.