Використання комп’ютерних програм у філологічній освіті
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Використання компютерних програм у філологічній освіті
Снігур О.М.
Анотація
У статті проаналізовано роль і місце електронних засобів у навчальному процесі. Подано принципи класифікації навчальних електронних видань. Охарактеризовано підходи до створення навчально-методичних комплексів. Визначено структуру сучасного мультимедійного курсу. Розглянуто основні складові інтерактивної частини мультимедійного курсу, такі як: електронний підручник, електронний довідник, компютерна модель, конструктори і тренажери, електронний лабораторний практикум, компютерна система тестування.
Ключові слова: електронні засоби навчального призначення, навчальні електронні видання, навчально-методичні комплекси, мультимедійний курс, електронний підручник, компютерні моделі, конструктори і тренажери, електронна система тестування.
Серед електронних засобів навчального призначення особливе значення мають навчально-методичні комплекси. Кожний навчально-методичний комплекс призначений для надання допомоги при вивченні та систематизація теоретичних знань, формування практичних навичок роботи як у предметній області, так і в системі дистанційної освіти, чи в традиційній системі освіти з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Навчально-методичний комплекс містить не лише теоретичний матеріал, а і практичні завдання, тести, що надають можливість здійснювати самоконтроль тощо. Тому процес створення навчально-методичного комплексу має особливе значення, бо дозволяє комплексно підійти до вирішення основних дидактичних задач.
Особливості впровадження компютерних технологій у навчально-виховний процес досліджували Р. Гуревич, М. Жалдак, М. Кадемія, В. Лапінський, С. Пейперт, О. Пінчук, О. Чайковська та ін. Проблеми професійної освіти висвітлюються в працях С. Гончаренка, Р. Гуревича, Н. Ничкало, О. Пєхоти, О. Романовського, С. Сисоєвої, М. Сметанського та ін. Психолого-педагогічні проблеми навчальної діяльності на основі інформаційних технологій стали предметом наукового пошуку багатьох дослідників різних часів (В. Беспалько, В. Биков, І. Вєтрова, С. Гончаренко, В. Журавський, І. Зимня, О. Леонтьєв, О. Пєхота, О. Семеног, М. Сметанський, О. Трофимов, А. Фоменко, В. Химинець, М. Фіцула, О. Чайковська та ін.). Упровадження інформаційних технологій у професійну підготовку майбутнього вчителя-словесника та практику навчання української мови представлено в наукових дослідженнях К. Плиско, О. Семеног, Т. Симоненко, Н. Сороко, В. Воробцової, Г. Китайгородської, Т. Мацько, Ю. Пассова, К. Святчик тощо.
Аналіз досліджень і публікацій з проблеми дав змогу визначити пріоритетні напрями статті. Зокрема, теоретичні і прикладні аспекти використання компютерних програм у філологічній освіті ще достатньо не висвітлені, тому потребують подальшого студіювання.
Головною метою цієї роботи є визначити роль і місце електронних засобів у навчальному процесі майбутніх філологів, охарактеризувати підходи до створення навчальнометодичних комплексів, визначити структуру та принципи класифікації навчальних електронних програм.
Електронні засоби навчального призначення мають багатошаровий характер. З одного боку, за функціями, що вони виконують, їх можна віднести до навчальних видань, відповідно використовувати принципи класифікації як до навчальної книги [4]. З іншого боку, вони належать до категорії електронних видань, і до них можуть застосовуватись принципи класифікації електронних видань. А за технологією створення вони є програмним продуктом, тому в основу класифікації електронних засобів навчального призначення необхідно закладати загальноприйняті способи класифікації як навчальних та електронних видань, так і програмних засобів [6]. електронний навчальний мультимедійний інтерактивний
Виходячи з описаних у сучасній літературі критеріїв, електронні засоби навчального призначення слід розрізняти: за функціональними ознаками, які визначають значення і місце навчального електронного видання в учбовому процесі; за структурою; за організацією тексту; за характером інформації; за формою подачі; за цільовим призначенням; за наявності друкованого еквівалента; за сутністю основної інформації; за технологією розповсюдження; за характером взаємодії користувача та електронного видання.
За функціональними ознаками, які визначають значення і місце навчального електронного видання в учбовому процесі, диференціюють чотири групи видань [1]: програмно-методичні (навчальні плани та навчальні програми; навчально-методичні (навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали); навчальні (підручники, тексти лекцій, конспекти лекцій); допоміжні (практикуми, збірники задач та вправ, хрестоматії, книги для читання тощо).
Інформаційно-комунікаційні технології дозволяють виділити за цим критерієм пяту групу:навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми, компютерні курси, програмно-методичні комплекси [8].
Електронні видання за структурою поділяються на: однотомне електронне видання (електронне видання на одному носії); багатотомне електронне видання (електронне видання, що складається з двох, або більше пронумерованих частин, кожна з яких представлена на самостійному носії, які є одним цілим за змістом та оформленням); електронна серія (серійне електронне видання, що включає сукупність томів,обєднаних за тематикою, за цільовим призначенням, за однотипністю оформлення).
Навчальні електронні видання за організацією тексту поділяються на моновидання та збірники. Моновидання включає один твір, а збірник - кілька творів навчальної літератури. Підручник, навчальний посібник, курс чи конспект лекцій можуть видаватись лише у вигляді моновидань, а практикум, хрестоматія, книжка для читання - у вигляді збірників. Стосовно навчальних планів, навчальних програм, методичних вказівок, завдань для практичних занять, то їх випускають переважно у вигляді моновидань. Подібні видання посилюють активність студента, забезпечують комплексність процесу оволодіння інформацією.
За характером інформації можна виділити наступні усталені види навчальних видань: навчальний план, навчальна програма, методичні вказівки, програми практик, завдання для практичних занять, підручник, навчальний посібник, конспект лекцій, курс лекцій, практикум, хрестоматія, книга для читання тощо.
За формою подачі матеріалу навчальні видання можуть бути поділені на такі групи: конвекційні навчальні видання, які реалізують інформаційну функцію навчання; програмовані навчальні видання, які, по суті і є у цій класифікації електронними виданнями; проблемні навчальні видання, які базуються на теорії проблемного навчання та направлені на розвиток логічного мислення; комбіновані, або універсальні навчальні видання, які містять окремі елементи перерахованих моделей.
За цільовим призначенням електронні засоби навчального призначення можуть бути розділені на наступні групи: для школярів; для бакалаврів; для дипломованих спеціалістів; для магістрів; для дорослих. Відмінності за цільовим призначенням викликані різноманітними дидактичними задачами, які вирішуються під час підготовки спеціалістів різного рівня.
За наявності друкованого еквівалента виділяють дві групи електронних засобів навчального призначення: електронний аналог друкованого навчального видання - електронний засіб навчального призначення, який відтворює відповідне друковане видання (розміщення тексту на сторінках, ілюстрації, посилання, примітки тощо); самостійний електронний засіб навчального призначення - електронне видання, що не має друкованих аналогів.
За технологією розповсюдження можна виділити: локальний електронний засіб навчального призначення - електронне видання для локального використання, що випускається у вигляді певної кількості ідентичних екземплярів (тираж) на електронних носіях; мережеве електронне видання - електронне видання потенційно доступне необмеженій кількості користувачів через телекомунікаційні мережі; електронне видання комбінованого розповсюдження - електронне видання, яке може використовуватись як у якості локального, так і в якості мережевого.
За характером взаємодії користувача та електронного видання можна виділити дві групи: детерміноване електронне видання - електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути змінені користувачем; недетерміноване електронне видання - електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким напряму чи безпосередньо встановлюються користувачем у відповідності до його інтересів, мети, рівня підготовки на основі інформації і з допомогою алгоритмів, визначених видавцем.
Серед електронних засобів навчального призначення особливе значення мають навчально-методичні комплекси. Навчально-методичні комплекси можуть бути представлені як мультимедійні курси, кожний з яких є комплексом логічно повязаних структурованих дидактичних одиниць, що представлені у цифровій та аналоговій формах і містять усі компоненти дидактичних задач [5].
Сучасний навчальний мультимедійний курс - це не просто інтерактивний текстовий, чи навіть гіпертекстовий матеріал, доповнений відео й аудіоматеріалами та представлений в електронному вигляді. Для того, щоб забезпечити максимальний ефект навчання, необхідно, щоб навчальний матеріал був представлений у різноманітних формах та на різних носіях. В комплект курсу рекомендується включати як аудіо-та відео-, так і друковані матеріали. Це обумовлено не лише технічними та економічними, а й психологічними чинниками. Наявність в учнів провідної сенсорної модальності (основного каналу сприйняття інформації) призводить до того, що одні легше засвоюють відеоінформацію (візуали), для інших важливу роль має звук (аудіали), третім для закріплення інформації необхідна рухливість (кінестетики).
Мультимедійний курс є засобом комплексного впливу на учня через поєднання концептуальної, ілюстративної, довідкової, тренажерної та контролюючою частин. Структура та користувацький інтерфейс цих частин курсу мають забезпечувати ефективну допомого при вивченні матеріалу.
Визначаючи таким чином мультимедійний курс, ми визначаємо і структуру навчально-методичних комплектів, підготовка яких є найбільш важливим для викладача завданням у системі відкритої та дистанційної освіти.
Основою навчально-методичного комплексу (мультимедіа курсу) є його інтерактивна частина, яка може бути реалізована лише на компютері. До неї входять: електронний підручник, електронний довідник, тренажерний комплекс (компютерні моделі, конструктори та тренажери), задачник, електронний лабораторний практикум, компютерна система тестів. Дана структура може бути скоректована з урахуванням специфіки гуманітарних, природничих чи фізико-математичних дисциплін [1].
Електронний підручник призначений для самостійного вивчення теоретичного матеріалу курсу і побудований на гіпертекстовій основі, що дозволяє працювати за індивідуальною освітньою траєкторією.
Компютерний підручник містить ретельно структурований навчальний матеріал, що надається учню у вигляді послідовності інтерактивних кадрів, які містять не лише текст, а й мультимедійні додатки. Гіпертекстова структура дозволяє учню визначити не лише оптимальну траєкторію вивчення матеріалу, а й зручний темп роботи і спосіб викладення матеріалу, що відповідає психофізіологічним особливостям його сприйняття. В електронному підручнику може бути передбачена можливість протоколювання дій учня для їх подальшого аналізу викладачем.
Нелінійна організація навчального матеріалу, багатошаровість та інтерактивність кожного кадру, а також можливість протоколювання інформації про вибір учнем траєкторії навчання визначають специфіку електронного підручника.
Електронний довідник дозволяє учню у будь який час отримати необхідну довідкову інформацію у компактному вигляді. В електронному довіднику міститься інформація, яка дублює, або доповнює матеріал підручника.
Зазвичай електронний довідник - це електронний список термінів, або список слів іноземної мови, що вивчається в курсі, чи список імен авторів тощо. Кожна одиниця списку гіперактивна - її активність дозволяє звернутися до гіперпосилання, що містить тлумачення терміну, переклад або граматичні характеристики іноземного слова, енциклопедичний опис та інше.
В електронний довідник зазвичай можна увійти із будь якого розділу курсу за допомогою спеціальної кнопки у головному меню. Власне меню довідника, як правило, виглядає як алфавіт, оформлений у різних дизайнерських рішеннях. Активізація кнопки-літери забезпечує доступ до відповідного фрагменту довідника.
На сьогодні наявність довідкової системи є обовязковою для будь якого навчально-методичного комплексу. При цьому електронний довідник може бути представлений як самостійний елемент навчально-методичного комплексу, так і вбудований в електронний підручник [7].
Компютерні моделі, конструктори і тренажери дозволяють закріпити знання та отримати навички їх практичного використання у ситуаціях, що моделюють реальні.
На відміну від вищеописаних компонент, компютерні моделі, зазвичай не є універсальними. Кожна з них розрахована на моделювання достатньо вузького кола явищ. Базуючись на математичних моделях (які містять у собі параметри управління), компютерні моделі можуть бути використані не лише для демонстрації важко відтворюваних у навчальних умовах явищ, а й для зясування (в діалоговому режимі) впливу тих чи інших параметрів на процеси й явища, що вивчаються. Це дозволяє використовувати їх в якості імітаторів лабораторного устаткування, а також для відпрацювання навичок управління моделювальними процесами.
Компютерні технології дозволяють на лише працювати з готовими моделями обєктів, а й конструювати їх із окремих елементів.
До тренажерів можуть бути віднесені також і компютерні задачники. Компютерний задачник дозволяє відпрацювати прийоми рішення типових задач, які дозволяють наочно повязати теоретичні знання з конкретними проблемами, на вирішення яких вони можуть бути направлені.
Електронний лабораторний практикум дозволяє імітувати процеси, що відбуваються в реальних обєктах, або моделювати експеримент, не можливий у реальних умовах. При цьому тренажер імітує не лише реальне устаткування, а й обєкти дослідження й умови проведення експерименту. Лабораторні тренажери дозволяють підібрати оптимальні параметри для проведення експерименту, набути первинний досвід та навички на підготовчому етапі, полегшити та прискорити роботу з реальним експериментальним устаткуванням та обєктами [3].
В якості тренажера може використовуватись і компютерна система тестування, яка забезпечує, з одного боку, можливість самоконтролю для учня, а з іншого - приймає на себе рутинну частину поточного чи підсумкового контролю.
Запропоновані компоненти мультимедіа курсу самі по собі не вирішують педагогічних задач. Навчальна функція реалізується в мультимедіа курсі через педагогічний сценарій, за допомогою якого викладач вибудовує освітні траєкторії.
Мультимедійні курси є безперечно перспективним дидактичним засобом, який за певних вимог може значно підвищити ефективність навчального процесу. Основними умовами є врахування індивідуальних особливостей учня, його рівня компетенції і мотивації, відповідність навчальних потреб і цілей навчання. Ці вимоги необхідно враховувати під час проектування та створення мультимедіа курсів, чітко визначаючи цільову групу, для якої даний дидактичний засіб створюється. Використання мультимедійних курсів у навчальному процесі потребує визначення відповідних педагогічних технологій. Таким чином, мультимедійний курс як основний дидактичний засіб має поєднувати три компоненти: зміст навчального матеріалу, методи та технології навчання. Ці компоненти невідємно повязані між собою й утворюють навчальну систему, що дозволяє реалізувати процес самоосвіти особистості.
Висновки і пропозиції
Усі представлені принципи класифікації дозволяють врахувати окремі характеристики електронних засобів навчального призначення. Можна використовувати і інші критерії класифікації, однак, незалежно від призначення, методики використання чи технології реалізації, основою будь якого дидактичного засобу є навчальний матеріал з предметної області. Відбір цього матеріалу (який здійснюється виходячи із дидактичних задач і методичних принципів) ніхто, окрім викладача, провести не може. По цій же причині компютерний курс має бути не конгломератом різноманітних модулів, а цільною багатокомпонентною системою, яка віддзеркалює наукові та методичні погляди автора.
Список літератури
1.[Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ru.wikibooks.org/wiki/%B8?oldid=83312
2.MS SQL, IIS, and Perl Windows Servers [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.daniweb.com/ hardware-and-software. Назва з екрану.
3.The best online e-learning and e-teaching tools & resources WizIQ [Електрон. ресурс]. Режим доступу: www.wiziq.com. Назва з екрану.
4.Антонова С.Г., Тюрина Л.Г. Современная учебная книга. М., 2001.
5.Демкин В.П., Вымятнин В.М. Принципы и технологии создания электронных учебников. Томск, 2002.
6.Кикоть Е.И. ИКТ-компетентность учителя одно из условий эффективности современного урока [Електронний ресурс] / Е. Кикоть. Режим доступу: http://ipk.khakasnet.ru/forum/index.php?showtopic=9260.
7.Модульне середовище для навчання [Електрон. ресурс]. Режим доступу: https://msn.tup.km.ua. Назва з екрану.
8.Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоті. К.: А.С.К., 2001. 256 с. Бібліогр. в кінці розд.