Розробка тематичної екскурсії

Розробка тематичної екскурсії

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розробка тематичної екскурсії

.1      Технологічна карта маршруту

.2      Таблиця «технологічна карта екскурсії»

.3      Текст екскурсії

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Основним завданням навчальної практики є розробка тематичної екскурсії. А саме проведення екскурсії про сім чудес Львова та оформлений звіт у якому створенні такі складові як: технологічна карта даного маршруту, таблиця «технологічна карта екскурсії», картки даних об’єктів. А також сформований текст у якому подаються матеріали, що розкривають зміст і тематику екскурсії.

Екскурсія (від лат. <#"890550.files/image001.jpg">

Умовні позначення

маршрут

- Оперний театр(вул. Пр.Свободи 28)

         - Каплиця Боїмів(вул. Катедральна площа 1)

         - Підземна кав’ярня(вул. Площа ринок 10)

         - Вежа Корнякта (вул. Руська)

         - Храм Святого Андрія(Площа Соборна 1)

         - Палац Потоцьких(вул. Коперника 15)

         - Собор Святого Юра(вул. Площа Св.Юра 5)

львів екскурсія маршрут історичний

1.2 Технологічна карта екскурсії

Таблиця 1.

1.3 Текст екскурсії

Сім Чудес Львова.

В давнину було 7 чудес світу, а зараз лише одне! З колишньої сімки ми можемо милуватися тільки пірамідою Хеопса. В Україні вибрали свої "сім чудес": Києво-Печерська лавра, Софія Київська, середньовічна частина і фортеця Кам'янця-Подільського, фортеця Хотин, античне місто Херсонес Таврійський, парк "Софіївка" в Умані, острів Хортиця. Львів має багато "чудес", але було обрано лише 7 найдостойніших:

Оперний Театр. Відкритий 4 жовтня 1900-го року, театр є одним із найкращих театрів Центральної Європи та єдиним оперним театром Правобережжя України. На його сцені виступали найвидатніші солісти ХХ століття, і серед них Соломія Крушельницька - гордість України, примадонна італійської “Ла Скала” та інших престижних оперних сцен світу.

Наш театр, який є візитною карткою Львова та воротами Західної Європи до нашої рідної України, за свою архітектурну й історичну неповторність та високий виконавський рівень увійшов у міжнародну асоціацію ”Opera Europa” - єдиний з-поміж усіх театрів України.

У репертуарі театру є понад п’ять десятків опер, балетів, оперет та концертних програм. Всі опери виконуються мовою оригіналу з одночасним перекладом їх змісту українською мовою (текст демонструється на табло над сценою). Ще за рік до завершення будівлі у ній було змонтовано традиційний для оперних театрів орган, схожих на які, однак, ще не було у тогочасній Польщі. Але через величину музичного інструменту і його незручність у 60-тих роках орган замінили на менший. Проте натовп людей пошкодив інструмент, тож під час реконструкції оперного театру у кінці 1970 років орган було демонтовано і списано на металобрухт.

У 2000 році Львівська опера святкувала 100-річний ювілей, з нагоди якого було замінено присвоєне йому радянською владою ім’я Івана Франка й названо на честь Соломії Крушельницької - української оперної співачки світового рівня. А рік перед тим Львівський оперний театр став одним із місць Шостої зустрічі президентів країн Центральної та Східної Європи: Австрії, Болгарії, Німеччини, Польщі, Румунії, Словенії, Угорщини, України та Чехії.

Каплиця Боїмів. Каплиця <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F> збудована у 1609 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1609>-1615 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1615> роках (за іншими даними у 1606 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1606>-1615 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1615> роках) над фамільним гробівцем родини львівських патриціїв <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%96%D0%B9> угорського походження Боїмів. Каплицю побудовано на території тогочасного міського цвинтаря, поблизу Латинського собору. Усипальницю для родини замовив і розпочав Георгій Боїм <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%97%D0%BC_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9>, а завершував його син Павло Боїм <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%97%D0%BC_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9>. Всього в каплиці поховано 14 осіб з династії Боїмів. Імена творців каплиці точно не відомі. За найобґрунтованішою версією, її будівничим був архітектор з Вроцлава Андреас Бемер <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B0%D1%81_%D0%91%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%80>, який в ті часи побудував ратушу, оздобив сусідню каплицю Кампіянів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2>. Прототипом каплиці Боїмів, ймовірно, є усипальниця Зиґмунтовська (Сиґізмундівська) у замку Вавель <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C> вКракові <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%B2>.

У каплиці є оригінальне зображення тайної вечері, на якому Юда вже отримав 30 срібняків за зраду Ісуса Христа, через що з-під крісла цього учня шкірить зелені зуби диявол. Однак те, що довершує унікальність каплиці - це сидяча постать Ісуса Христа на куполі. Це - образ Христа Засмученого, який у Гетсиманському саду молиться до Бога-Отця. Такий сюжет доволі малопоширений, крім того, частіше його можна зустріти у малярстві, але у скульптурі - рідше. Проте незвичність саме цієї скульптури полягає в тому, що в інших сидячих зображеннях Христос опирається щокою на праву, а тут - ні ліву руку. Дослідник каплиці Андрій Салюк вважає, що це змістовна символіка, адже Боїм був протестантом і перейшов на католицизм після приїзду до Львова. Зважаючи на це, цілком імовірно, що в душі він притримувався попередніх релігійних поглядів, адже образ Христа Засмучено розроблявся саме митцями, які були прихильниками протестантизму.

Підземна кав’ярня. Напевно не всім відомо, що привичці смакувати ароматний кавовий напиток сучасні європейці повинні завдячувати нашому земляку, вихідцеві із Львівщини - Юрію Кульчицькому. Цей героїчний український козак ще в кінці ХVІІ ст. відкрив у Відні першу кав’ярню «Під синьою пляшкою», і вже звідти кава поширилась Європою і потрапила до Львова. Шануючи вікові традиції та історію, весною 2012 р. у Львові, на пл. Ринок, 10 відкрили унікальну кав’ярню із назвою «Копальня кави», яка розташовується на двох рівнях - перший поверх і величезні підвальні приміщення, в яких відтворено суто львівський спосіб добування кави. Також там можна в різних залах спробувати цього смачного напою, приготовленого за різними рецептами.

Вежа Корнякта. Вежа побудована в епоху ренесансу <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F> як дзвіниця <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F> Успенської церкви <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2)> за проектом архітектора Петра Барбона <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%BD> за участю Павла Римлянина <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%A0%D0%B8%D0%BC%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD> у 1572 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1572>-1578 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1578> роках на кошти львівського купця <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%8C> грецького <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B8> походження Костянтина Корнякта <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%BA%D1%82_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD>.

Її попередницею була вежа <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%B6%D0%B0_%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B0>, збудована коштом львівського міщанина, купця, діяча Успенського братстваДавида Русина <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B4_%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD> під керівництвом будівничого Фелікса, потім - архітектора Петра Барбона <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%BD>, яка завалилась 1570 року. За версією Вацлава Урбана в Ďîëüńüęîěó Ńëîâíčęó Áłîăđŕôł÷íîěó <http://uk.wikipedia.org/wiki/Polski_S%C5%82ownik_Biograficzny>, її було зведено львівським магістратом замість списання К. Корняктом 1000 злотих <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B9> боргу.

Вежа спочатку мала 3 різних за висотою яруси <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%80%D1%83%D1%81> і 3-ступеневе шатрове <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%BE> завершення. У 1672 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1672> p. під час турецької облоги <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0_1672&action=edit&redlink=1> дзвіниця постраждала від пожежі. Була відбудована в 1695 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1695> p. архітектором Петром Бебером <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%91%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D1%80>, який добудував ще один ярус і сучасне барокове завершення з 4-а витими обелісками по кутах. У 1779 р. пожежа знищила верхні яруси вежі. Їх було відновлено під час реставрації у 1780-их.

Храм Святого Андрія. Костел-базиліку <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0> зводили з 1600 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1600> (16 вересня <http://uk.wikipedia.org/wiki/16_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F> 1600 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1600> р., не чекаючи дозволу короля, було закладено й освячено наріжний камінь) по 1630-ті <http://uk.wikipedia.org/wiki/1630-%D1%82%D1%96> роки на місці її дерев'яного та цегляно-дерев'яного попередників з XV <http://uk.wikipedia.org/wiki/XV> ст. традиційним тоді на Русі способом - старий фахверковий костел не розбирали, ззовні будували нові муровані стіни. Після перекриття нового костелу склепіннями старий розібрали, рештки вивезли в 1614 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1614> р.).

Автором плану будівництва був монах Бернард Авелідес (Авеллід). Архітектором <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80> був італієць Павло Римлянин <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%A0%D0%B8%D0%BC%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD> - на фасаді <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4> костелу чітко прослідковується творчий почерк - звичний для нього ренесанс.

Костел споруджено з тесаного каменю (на видобуток цього каменю король Сиґізмунд ІІІ видав спеціальний дозвіл у 1602 році) у вигляді тринавової <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D0%B0_(%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0)> базиліки <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0> з видовженими хорами та гранованою апсидою <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BF%D1%81%D0%B8%D0%B4%D0%B0>. Довжина храму 57,5 м, а висота 22 м. Головний фасад має два яруси, вирішені різними архітекторами в дещо відмінній стилістиці. Нижній ярус - в традиціях італійського ренесансу, характерного для творчої манери Павла Римлянина. Членування нижнього ярусу фасаду спареними пілястрами чітко виявляє тринавову композицію храму, в суворих і чітких формах вирішено бічні фасади.

Палац Потоцьких. Родина Потоцьких <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96>, продавши свій палац на площі Галицькій <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0_%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2)> (нині відомий як Палац Бесядецьких <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%8F%D0%B4%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85>), придбала у 1822 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1822> р. нерухомість на вулиці Широкій (нині Коперника <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2)>). На планах Львова XVIII <http://uk.wikipedia.org/wiki/XVIII> - першої половини XIX <http://uk.wikipedia.org/wiki/XIX> ст. на цій дільниці видно розпланований город та кілька невеликих будівель. Перший палац збудовано у стилі класицизму за проектом архітектораІгнатія Хамбреза <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B3%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B9_%D0%A5%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D1%80%D0%B5%D0%B7>. Це була двоповерхова прямокутна в плані будівля із високим дахом. Фасад <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4>симетричний центральним ризалітом <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82>, увінчаним аттиком <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%82%D1%82%D0%B8%D0%BA> з балюстрадою. Перший ярус фасаду рустований, другий ярус ризаліту декорований шістьма парами іонічних пілястр <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%BB%D1%8F%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0>.[1] <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%28%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%29> Палац було розібрано у 1860 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1860>-1861 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1861> рр. Однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя. Будівництво палацу розпочалось у 1880 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1880> р.

Палац був збудований у стилі бароко, епохи французького короля Луї XIV у 1880 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1880> році за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверн'є (Луї д'Оверню, Людвіґа де Верні фр. <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0> Louis Dauvergne). Проект модифіковано львівськими архітекторами Юліаном Цибульським <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD_%D0%A6%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9> та Людвіком Балдвіном-Рамултом <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%BA_%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%BD-%D0%A0%D0%B0%D0%BC%D1%83%D0%BB%D1%82> і реалізовано під їх керівництвом[2] <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%28%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%29>. Будівлю розміщено на місці невеликої садиби (старого палацу Потоцьких), яка належала роду Потоцьких, а саме Марії з Сангушків <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0> та її чоловіку Альфреду Потоцькому <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%8C%D1%84%D1%80%D0%B5%D0%B4_%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9>.

Собор Святого Юра. Архикафедра́льний собо́р свято́го Ю́ра у Львові <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2> - собор Галицької митрополії <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%8F> УГКЦ <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%93%D0%9A%D0%A6>, до 1817 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1817> при монастирі Чину св. Василія Великого <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B8%D0%BD_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE>, бароково <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE>-рококовий <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D0%BE> монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1744>-1762 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1762>). Вважається головною святинею українських греко-католиків.

Розташований на Святоюрській горі <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%8E%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0&action=edit&redlink=1>, за адресою: площа святого Юра <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%AE%D1%80%D0%B0> № 5. Висота над рівнем моря - 321 метр. З 1998 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1998> року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BB%D1%8C_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D1%83_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0> належить до Світової спадщини ЮНЕСКО <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E>. Власне собор є частиною комплексу <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%AE%D1%80%D0%B0>: барокового собору <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80> (1745 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1745>-1770 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1770>) з дзвіницею <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%AE%D1%80%D0%B0> (дзвін <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BD> з1341 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1341>), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE-%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2> (1761 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1761>-1762 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1762>), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1771>) та мурів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D1%80_(%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0)>, що обводять капітульні будинки і владичий сад <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B4_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%AE%D1%80%D0%B0> (1772 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1772>).

Висновки

Львів - місто цікаве як з історичної, так із сакральної перспективи, як з архітектурної, так і з мистецької точки зору. Тут збереглося, а часто і не збереглося безліч пам'яток культури й мистецтва, архітектури та історії. І хоча у Львові є десятки, а, можливо, навіть сотні по-своєму безцінних пам'яток, місто обрало 7 об'єктів, які можна назвати у тій чи іншій мірі унікальними.

Екскурсія:

·        Розширює коло уявлень людей про виробництво, про професії людей;

·        Поглиблює знання з науки і техніки;

·        Сприяє тісному зв’язку навчання з життям, формуванню професійних інтересів;

·        Виховує повагу до людей праці.

Отже Сім чудес Львова - це сім будівель, без яких Львів не був би собою. Перше місце у рейтингу символів нашого міста справедливо займає Оперний театр. Побачивши його Дзеркальну залу, Ви зрозумієте, чому львів’яни свій театр вважають найгарнішим в Україні.

Список використаних джерел

1.      <http://uk.wikipedia.org/wiki/%20>- Екскурсія

.        <http://www.galintour.lviv.ua> - Сім чудес Львова

.        <http://openlviv.com/ekskursiyi-po-lvovu/> - Екскурсії по Львову

.        <http://www.travellviv.com> - Тури по Львову