Поезія Е. По в сучасному англомовному та вітчизняному літературознавстві. Поема С.Т. Колріджа 'Сказання про старого мореплавця'
Індивідуальна робота
з предмету "Зарубіжна Література"
Поезія Е. По в сучасному англомовному та вітчизняному літературознавстві. Поема С.Т. Колріджа "Сказання про старого мореплавця"
"
Запоріжжя 2014
"Ужасные муки, которые мне пришлось претерпеть столь недавно, - муки, ведомые лишь Господину Богу и мне самому, - опалили мою душу очистительным пламенем, изгнав из нее всякую слабость. Отныне я силен, и это увидят все, кто любит меня, равно как и те, что без устали стремились меня погубить. Лишь таких испытаний, каким я подвергся, и недоставало, чтобы, дав ощутить мне свою силу, сделать меня тем, чем и кем я рожден быть".
Из письма Эдгара По Хелен Уитмен. Аллен Герви "Эдгар Аллан По" (биография).
Поезія Е. По
Поезія стала для Едгара чимось таємним і особистим.
Вона була для нього сферою ідеального, піднесеного і прекрасного. В цей заповідний світ не міг проникнути ніякий закон реальної правди, закон інтелекту. Єдиними суддями поезії повинні були стати смак і почуття краси, а володіннями - область невизначених відчуттів, які приносять таку ж невизначену насолоду, змішану з печаллю, або сльози і смуток, Все це справжня душа поезії.
По, як справжній новатор, в своєму есе "Філософія творчості" спробував показати, в який спосіб народжується поетичний твір, як він будується, яких формальних принципів додержується автор. Та він не розкрив секрету і принципів написання віршів, він тільки стисло дав план для його написання. А на завершення свого есе він написав такі рядки:". хоч дуже важливі і відточена майстерність, і чіткий причинно-наслідковий зв'язок, який виключає випадковість, і знання предмета, а не його інтуїтивне відчуття, та найголовнішим є "певна складність, або точніше, певна тонкість, і, по-друге, певна частка натяку, підводна течія змісту"" (пізніше такі вислови почнуть називати "підтекст").
по поезія колрідж поема
Небувале сполучення звичних, навіть банальних, благеньких елементів сам По визначав терміном "екстраваганца" або "арабеск". Для Едгара це певне бачення і відчуття звичного, яке набуває рис дивного, таємничого, містичного, незбагненного, виростає у місткий символ. У прагненні дійти до сутності душі, до найвищих вершин уяви, відтворити те, що тяжко зрозуміти, найпотаємніше, найпрекрасніше. По шукав і знаходив засоби й прийоми поезії, які пізніше стали для багатьох художників взірцем для наслідування.
Всі теми поезії поета й пов'язані з ними образи можна звести до чотирьох сфер - природа, мистецтво, кохання і смерть, або точніше - ті емоції, що їх викликають краса природи і мистецтва, любов до жінки і постійна загроза смерті, яка затьмарює життя і почуття людини.
Кохання в поезії По майже завжди пов'язане із стражданням закоханого, хворобою і смертю коханої, як це відображено в поезіях "Улялюм", "Еннебел Лі", "Крук".
Новий підхід до Е. По спостерігається і в роботі О. Нелюкіна, який висвітлює мало вивчені питання творчості американського романтика. Він звертає увагу на пародійно-гумористичні оповідання Едгара По.
В останні роки значне дослідження творчості Е. По здійснив Ю.В. Ковалев у своїй роботі " Едгар Аллан По: новеліст і поет" та інші дослідники, які висвітлювали різні аспекти творчості американського письменника. Вийшли в світ збірки оповідань По, які включають всі новели письменника і супроводжуються ретельними коментарями.
В своїх роботах творчість Е. По висвітлювали А.В. Луначарський і В. Брюсов. К. Бальмонт і В. Брюсов. Відомо що вони змагалися в перекладах його віршів.
К. Бельмонт здійснив значну і талановиту роботу, випустивши пятитомну збірку творів Едгара По, в якій американський романтик представлений і як поет, і як прозаїк, і вперше як теоретик мистецтва.
Руський письменник Н. Шелгунов у своїй статті "Эдгар По - як психолог" писав, що " Едгар По збуджує в вас цілу низку живих почуттів, створює в вас відповідний психологічний стан і піднімає на ноги весь ваш внутрішній світ. Досягає він цього своїм вмінням передавати саме складність людських відчуттів, не обмежуючись лише почуттям страху, а "комбінуючи його з більш світлими настроями, переважно надією".
Цікаві спостереження щодо жанрової природи психологічних новел Едгара По викладені у працях В.О. Захарова "Лирика Эдгара По" [19], та Є.О. Анічкова "Бодлер и Эдгар По" [4], "Уроки Е. По" в творчості російських письменників Ф.М. Достоєвського та І.С. Тургенєва.
Щодо актуальних проблем вивчення біографії По, то Едгар був критиком жорстоким та безстрашним. Він називав речі своїми іменами і не схилявся перед авторитетами.
Мабуть, він заслужив своє прізвисько "критик з томагавком", хоч і не махав сокирою аби де. Отже, не дивно, що у нього було багато ворогів, в тому числі людей, досить могутніх в літературному світі.
На початку свого творчого шляху як поет, По зазнав впливу Байрона, пізніше Колріджа. Це особливо помітно в таких ранніх творах, як "Тамерлан", що перегукується за загальним типом сюжету і образності зі "Східними поемами", творами Колріджа, Сауті, "Лалою Рук" Т. Мура. Та байронізм був властивий радше По людині, ніж поету.
Едгар По і не сподівався зрівнятися з Байроном, проте всіляко намагався наблизитись до нього. Ось тому він трохи вигадував себе та свою біографію, так би мовити, приміряв гарольдів плащ. Цікаво зауважити, що ця риса зберігалась в ньому до кінця життя. Однак "байронізм" Е. По можна зрозуміти: він, як і великий англієць, своїм життям і творчістю кидав романтичний виклик прозаїзму, буденності, прагматизму життя сучасної йому Америки. Він хотів бути вільною людиною в суспільстві невільників моралі, релігійних забобонів, станових і расових упереджень.
Усі науковці, письменники та ін. люди, які писали і досі пишуть про творчість та життя Едгара Алана По, добре розуміють внесок, який був зроблений письменником.
Не лише його новели, але й поетика заслуговує на те, щоб його наслідували. Людина - яка мріяла бути вільною, мислити поза межами реальності, людина яка полюбляла практикувати метод дедукції, людина яка пережила стільки лаянь у свій адрес. Едгар По вистояв, про нього й потім будуть писати, незалежно від того який буде час. Він той, хто своїми ідеями заходив далеко у майбутнє і бачив те, що люди тогодення не могли бачити. Він народився в 18 січня 1809 року і помер 7 жовтня 1849 року. Йому було лише 40 років, коли його знайшли на одній з вулиць рідного Балтимора без свідомості. Він помер у лікарні 7 жовтня о пятій ранку. Саме так завершилось життя поета та письменника романтизму.
Монографічний аналіз поеми С.Т. Колріджа "Сказання про Старого Мореплавця"
Жанрова своєрідність - Поезія - лірична балада "Сказання про старого мореплавця".
Ліричні балади стали важливою віхою у розвитку англійської літератури, часто історики літератури саме із цього твору починають відлік романтичного періоду в англійській культурі. С. Кольрідж трансформував жанр балади за рахунок органічного поєднання елементів фантастики та реальної дійсності. Більшість його романтичних балад написані традиційним розміром англійських народних балад із використанням прийомів повтору, кільцевої композиції та інших виражальних засобів фольклору.
Темою твору є намагання донести до читача те, що природа - це щось не осягнене, що людина не може робити все що заманеться. Адже завжди за такими діями йде якесь горе - в даному випадку це "Помста Природи" - смерть всіх на кораблі.
Проблемою твору є проблема мимовільного злочину і покарання людини за життя (смерті за життя) перетворення на живого мерця.
Мотивами цієї поеми є - надання читачеві зрозуміти сутність людини, побачити переживання і страх, відкрити нові бачення на природу, зрозуміти що завжди є вихід і вибір.
Мотив метаморфози підкреслює феномен взаємозалежності людини та природи.
Образ Альбатроса: Моряки із глибокої давнини поважають альбатросів, красивих птахів, які майже ніколи не сідають на землю, навіть під час бурі залишаючись у повітрі. Вважається, що в них вселяються душі людей, які загинули на морі. Тому альбатросів не можна вбивати. Але старий мореплавець розповів сучасному перехожому: коли він був молодий, то просто заради дурної розваги вбив одну із таких птиць, яка проводжала їхній корабель. А потім члени екіпажу почали гинути один за одним, спочатку під час шторму, потім - від спраги під час штилю. І тільки того хто винний в трагедії духи природи залишили в живих, і тепер він блукає містом, скалічений алкоголем і божевіллям старець, і розповідає людям про помилку, яка зруйнувала йому життя, але ніхто не прислухається до нього.
Образи Духи природи засудили свого кривдника до Життя - у - Смерті. Муки совісті катують старого моряка тяжкими видіннями про смерть і передсмертні прокляття товаришів. Ця людина не живе, а існує під тягарем тяжкого покарання.
Дві постаті дивних жінок - що зійшли на корабель і вирішили долю екіпажу через гру в кості.
Особливе місце в поемі займають описи перемін небесних світил - сонця та місяця, що, на переконання англійських дослідників творчості С.Т. Колриджа, є центральними образами твору, оскільки символізують Абсолютну Субстанцію, Господа. Саме вночі на Старого Мореплавця вперше сходить Божа милість у вигляді живої води - дощу, а також міцного сну, що, очевидно, символізує в даному контексті відновлення душевного спокою головного героя. Коли ж місяць стає повним, тобто Бог виявляє максимум своєї любові до людства, прокляття мореплавця руйнується, і він одержує Господнє прощення.
Художні засоби
-Автор детально намагається описати все що відбувається з моряками, а саме їх емоції, переживання і смерть. Він гарно змальовує фізичні і духовні страждання. Деякі інтерпретують цю поему в руслі символічного психологізму.
ми можемо побачити в тексті психічні метаморфози що відбуваються с мореплавцем. Він починає бачити духів природи, навіть іноді розуміє про що вони говорять, але вони все ж залишаються для нього недосяжним. Функції такого засобу в тому, щоб показати читачу недосяжність вічного, гармонійного "природи".
Також автор матеріалізує потойбічний світ - це саме про видимість духів природи.
Один із них супроводжує корабель Старого Мореплавця на шляху зі сніжної землі до екватора, інші два - під час його повернення додому. Головний герой твору навіть може чути розмову, яку ці істоти ведуть між собою.
Релігійні мотиви (образи Господа).
Він відкриває для читача романтичні мотиви метаморфози.
Причини, котрі зумовлюють "романтичні" перетворення, так чи інакше зводиться до етичних проблем, фактів порушення певних моральних норм та засад, посеред яких насамперед негуманне, жорстоке ставлення до своїх ближніх та узурпаторське використання природи, свідоме втручання у її гармонійний устрій. Ідея романтизму взаємодія добра і зла показується саме між природою та людиною. Колрідж детально віднісся до усіх описів, адже це для нього є основним. Він писав реалії, але з міфічними мотивами. Такий романтизм був у баченні цього письменника.
Література
1.Спанкеренван К. Література Сполучених Штатів Америки Нарис. - Інформаційне агентство США. 1994. - 462-480 ст.
2.Ковалев Ю.В. Єдгар Аллан По: новеллист и поэт.Л. 1984.
.Бодлер Ш. Эдгар По. Жизнь и творчество. / Бодлер Ш. - Одесса: Наука, 1910. - С.56-57.
.Булгаков М. Новое об Эдгаре По / Булгаков М. - Новое время. - 1894. - 31 октября. - С.2.
.Гельстрем В.А. "Культ Э. По" / Гельстрем В.А. - Литературная хроника. - 1987. - 3 января. - С.5.
.Болтовская Л.Н. К вопросу изучения творчества Едгара По. // Вопросы русской советской и зарубежной литературы. т. ІІ. Хабаровск. 1973.
.Герви Аллен. Эдгар По. Загадки и тайны судьбы. / Герви Аллен - М.: Деловой центр, 1992. - 234 с.
.Robert McHenry. The new Encyclopedia Britannica. - Chicago. - 1768. - 973 c.
.Клименко Е.И. Английская литература первой половины ХІХ века. - М.: Изд-во Ленинградского университета, 1971. - 140 с.