Витрати банків

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Кафедра банківської справи

Комплексна курсова робота

з дисциплін "Банківські операції", "Фінансовий облік у банках",

"Аналіз банківської діяльності"

Тема: "Витрати банків"

Виконала студентка

Горбай Наталія Василівна

ІІІ курсу, 301-ФКбс групи

Науковий керівник

к. е. н, доцент

Грудзевич Ярослав Васильович

Львів 2015

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування витрат банку

1.1 Сутність категорії "витрати"

1.2 Класифікація витрат банку

Розділ 2. Дослідження процесів формування, обліку та аналізу витрат банку

2.1 Загальний принцип відображення в бухгалтерському обліку витрат

2.2 Методи аналізу витрат банку

Розділ 3. Аналіз витрат банків України

3.1 Аналіз обсягів та структури витрат банківської системи України

3.2 Розподіл банків України за статтями витрат

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Банки є головною ланкою фінансової системи держави. Вони здійснюють вплив на діяльність господарюючих суб’єктів.

Витрати банку впливають на формування фінансового результату банківської системи.

Актуальність роботи полягає в тому, що склад та структура витрат баку змінюється і впливає на його ефективність. Тому важливо виявити витрати банку, які піддаються регулюванню і здійснити їх оптимізацію.

Мета роботи полягає в дослідженні сутності поняття "витрати", видів витрат, факторів, що на них впливають, здійснити аналіз витрат банків України.

Об’єктом дослідження є організаційне, інформаційне забезпечення витрат банку, механізм контролю і аналізу витрат банку. Предмет дослідження - це окремі статті витрат банків.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

-       визначити сутність поняття "витрати";

-       провести класифікацію витрат;

-       визначити фактори, що впливають на обсяг і структуру витрат банку;

-       дослідити джерела інформації про витрати банку та організаційне забезпечення витрат;

-       визначити особливості обліку витрат банку;

-       дослідити методи аналізу витрат банку;

-       провести аналіз обсягів та структури витрат банку;

-       здійснити розподіл банків України за статтями витрат.

Інформаційною базою для написання курсової роботи є підручники, навчальні посібники, фахові видання, постанови Правління Національного банку України, показники діяльності банків, дані фінансової звітності банків України.

Для вирішення поставлених завдань застосовувалися наступні методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, метод порівняння, групування. Аналіз являє собою процес розкладання цілого на складові, синтез - поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле. Індукція означає шлях від одиничного до загального, дедукція - навпаки. Метод порівняння полягає в зіставленні об’єктів з метою виявлення подібності або відмінності. За допомогою порівняння виявляють загальне і особливе в економічних явищах, визначають зміни в рівні досліджуваних об’єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. Метод групування дозволяє дослідити склад і розподіл одиниць сукупності за певною ознакою. Для наочності аналітичних даних застосовуються графічний та табличний методи.

Структура курсової роботи є такою: зміст, вступ, три основні розділи, висновок, список використаної літератури. У першому розділі розкривається сутність категорії "витрати", їх класифікація та фактори, що впливають на обсяг і структуру витрат банку. У другому розділі відображено загальний принцип відображення в бухгалтерському обліку витрат та методи аналізу. Третій розділ - це є аналіз обсягів та структури витрат банківської системи України та розподіл банків за статтями витрат.

витрата банк україна облік

Розділ 1. Теоретичні основи формування витрат банку

1.1 Сутність категорії "витрати"

В основі формування собівартості банківських операцій лежать витрати комерційних банків. Загальна сума прибутку, який отримує банк, визначається як різниця між загальною сумою доходів та загальною сумою витрат банку, що визначає значимість дослідження банківських витрат.

Інтерес до витрат почав формуватися одночасно з розвитком промисловості з настанням XIX століття. В розвиток теорії управління витратами значний вклад вніс К. Маркс. Він з високою деталізацією розглядав витрати капіталістичного виробництва і обігу, їх види, закономірності формування і фактори, які їх обумовлюють. А. Маршалл в рамках теорії "граничних витрат виробництва" виявив закономірності зміни середніх витрат виробництва при збільшенні об’ємів виробництва. В числі сучасних авторів, які досліджували витрати, можна насамперед назвати Хорнгрена Ч.Т., Фостера Дж., Шима Дж.К., Сігела Дж.Г., Апчерна А. [11].

В економічній літературі є розбіжності в тлумаченні поняття "витрати". Наведемо визначення даного поняття за основними підходами (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Підходи до визначення поняття "витрати" [6]

Проаналізувавши підходи до визначення поняття "витрати", можна узагальнити, що витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети.

Оскільки діяльність банків відрізняється від діяльності виробничих підприємств, то доцільно зауважити, що витрати банку - це сукупність виплат у готівковій та безготівковій формах у зв’язку з розробкою банківських продуктів, наданням послуг, виконанням робіт по їх реалізації [9]. Деякі автори визначають витрати як "всі внутрішні та зовнішні по відношенню до банку економічні елементи, використовувані в процесі здійснення ним операцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та реалізацією банківських продуктів і послуг" [2].

Витрати банку проявляються в зменшенні економічної вигоди в аналізованому періоді внаслідок проведення банком фінансових і господарських операцій, які зменшують активи банку чи збільшують заборгованість.

Валові витрати поділяються на процентні та непроцентні. Процентні включають:

-       відсотки, сплачені за депозитами підприємств, населення;

-       відсотки, сплачені за міжбанківськими кредитами і депозитами;

-       відсотки, сплачені за залишками на розрахункових рахунках клієнтів.

Непроцентні витрати включають:

-       комісійні;

-       витрати з операцій з цінними паперами;

-       витрати з операцій на валютному ринку;

-       заробітну плату й інші витрати (нарахування на фонд оплати праці, премії);

-       інші операційні та адміністративні витрати (утримання й оренда помешкань, податки, витрати на рекламу, охорону тощо).

Витрати банку на утримання і експлуатацію будинків і устаткування, оплату праці персоналу носять відносно постійний характер. Їх питома вага в загальній сумі витрат банків, як правило, значна [3].

Виділимо основні ознаки витрат: витрати проявляються у зменшенні економічної вигоди, витрати є необхідною умовою отримання доходу, витрати утворюють вартість, витрати мають цільову спрямованість, витрати виражаються у грошовій формі, витрати виражають фактичне використання сировини, матеріалів, послуг.

1.2 Класифікація витрат банку

Залежно від цілей класифікації виділяють різні види витрат. Більшість зарубіжних і вітчизняних авторів виокремлюють три групи цілей: оцінка запасів та визначення фінансового результату; прийняття рішень; здійснення процесу контролю за їх виконанням [13]. Згрупуємо види витрат в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація витрат банку [13]

Класифікація витрат банку здійснюється відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 255 "Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України" та Постанови Правління НБУ від 17.06.2004 № 280 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" [14,16].

Аналогічно доходам витрати поділяються на три групи: операційні, інвестиційні, фінансові.

В результаті операційної діяльності в банку виникають такі витрати:

-       процентні витрати;

-       комісійні витрати;

-       витрати на формування спеціальних резервів банку;

-       інші операційні витрати;

-       загальні адміністративні витрати;

-       податок на прибуток [1, с.110].

Процентні витрати - операційні витрати, сплачені банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що залучені банком, суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка [17].

Процентні витрати включають проценти, що сплачені за депозитами підприємств і організацій, депозитами фізичних осіб, міжбанківськими кредитами і депозитами, залишками на поточних рахунках клієнтів.

Комісійні витрати (комісії) - операційні витрати, за отриманими послугами. Комісії за отриманими послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов’язаного з ними фінансового інструменту поділяються на:

-       комісії, що є невід’ємною частиною витрат фінансового інструменту. До них належать комісії за ініціювання кредиту, що сплачені банком і пов’язані з зі створенням або придбанням фінансового інструменту; комісії, що сплачені банком, за зобов’язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту; комісії, що сплачені банком від випуску боргових зобов’язань.

Комісії за ініціювання кредиту включають комісії за оцінку фінансового стану позичальника, комісії за оцінку гарантій, застав, комісії за обговорення умов інструменту, комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо;

-       комісії, що сплачуються під час надання послуг, визначаються витратами. До них належать комісії за розрахунково-касове обслуговування, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, комісії за резервування кредитної лінії, комісії за управління інвестицією тощо;

-       комісії, що сплачуються після виконання певних дій, визначаються як витрати після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій, розміщення цінних паперів за операціями з андерайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів, синдикування кредиту. за довірче обслуговування тощо.

Витрати на формування спеціальних резервів банку - це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.

Інші операційні витрати - витрати, від операцій, що не пов’язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, а також ті, що не включені в вищезазначені групи операційних витрат. Інші операційні витрати включають витрати від оперативного лізингу, витрати на послуги аудиту, витрати на інкасацію, неустойки (штрафи, пені), що сплачені за банківськими операціями.

Загальні адміністративні витрати - операційні витрати, що пов’язані з забезпеченням діяльності банку. Вони включають витрати на утримання персоналу, амортизацію необоротних активів, витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо), гонорари за професійні послуги; витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо), сплату податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток, та інші витрати на обслуговування банку та управління ним.

Податок на прибуток - операційні витрати банку, що пов’язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства.

Інвестиційні витрати включають витрати за операціями із зменшення інвестицій в асоційовані компанії, дочірні установи, витрати з придбання основних засобів та нематеріальних активів.

Фінансові витрати включають витрати за операціями з цінними паперами власного боргу, витрати за субординованим боргом, дивіденди, сплачені протягом звітного періоду.

Витрати, що понесені банком за В.В. Москалюк поділяються на наступні групи [11]:

-       відсотки, що сплачені банком клієнту при реалізації даного банківського продукту (відсотки за вкладами, проданими векселями, відсотки за залишками на поточних рахунках). Сплачені відсотки оформляються окремими проводками в програмі операційного дня банку і можуть бути отримані в вигляді виписок із архівів цієї програми;

-       комісійні витрати, що виплачені банком на користь третіх осіб при реалізації клієнту даного банківського продукту (наприклад, комісія за операціями на валютній біржі за заявкою клієнта);

-       операційні витрати, тобто собівартість реалізованого продукту для банку. Включають прямі витрати витратних матеріалів, витрати на заробітну плату, різноманітні накладні витрати (орендна плата, амортизаційні відрахування, плата за комунальні послуги);

-       витрати по залученню ресурсів, що видаються клієнту (кредитні, враховані векселі). У вигляді самостійних сум дані витрати не існують, але вони повинні бути розраховані за даними про суми залучених ресурсів і середніх ринкових ставках залучених ресурсів у відповідній валюті на відповідний термін.

1.3 Фактори, що впливають на обсяг і структуру витрат банку

На основі витрат банку визначається прибуток банку. Тому важливим є дослідження факторів, які впливають на витрати банку, з метою управління витратами банку.

Чинники, які впливають на обсяг і структуру витрат банку, можна згрупувати за такими критеріями:

-       за походженням: внутрішні та зовнішні;

-       залежно від сфери охоплення: чинники макро - та мезосередовища;

-       за наслідками впливу: позитивні та негативні чинники [18].

До зовнішніх факторів можна віднести регулювання держави. На рівні держави управління витратами банків відбувається переважно через Національний банк України з використанням різних інструментів. Інструментами, які використовує НБУ, є:

-       процентна політика, що застосовуються при міжбанківському кредитуванні. До інструментів даної групи належить облікова ставка НБУ, яка впливає на попит на міжбанківський кредит;

-       операції на відкритому ринку, які використовуються передусім для регулювання попиту на міжбанківський кредит;

-       операції на відкритому ринку, що використовуються передусім для регулювання попиту і пропозиції;

-       встановлення економічних показників діяльності комерційних банків.

Наступним зовнішнім фактором є стан економіки. При нестабільній економічній ситуації знижується довіра до банків, в результаті чого витрати банку на залучення ресурсів зростатимуть. Банку необхідно буде зменшувати частку адміністративних витрат шляхом скорочення персоналу та оптимізації регіональної структури. При стабільній економічній ситуації довіра до банків зростає, відповідно витрати на залучення ресурсів зменшуються.

На витрати банку здійснюють вплив соціальні фактори, що визначаються як розмір особистих доходів громадян, здатність споживати банківські послуги.

На витрати банку впливає податкове законодавство. Податок на прибуток та інші податки, які сплачує банк (податок на додану вартість, податок на землю), враховуються у витратах. Тому при збільшенні ставок податків зростають витрати банку.

Витрати банку залежать також від діяльності конкурентів. При встановленні конкурентами більш вигідних на залучення клієнтів, у банку може бути збільшений обсяг процентних витрат, який безпосередньо пов'язаний з залученням ресурсів.

Одним з несприятливих факторів є інфляція, що призводить до загального здороження ресурсів.

Внутрішніми по відношенню до витрат банку є:

-       організаційна структура банку;

-       кваліфікація спеціалістів;

-       обсяг та параметри банківських продуктів;

-       якість маркетингової політики банку.

-       якість управлінням формування ресурсів банку (полягає у встановленні вигідних для банку цін на залучені ресурси з метою зменшення процентних витрат у загальній сумі витрат банку).

Серед внутрішніх факторів можна виокремити екстенсивні та інтенсивні фактори. До екстенсивних належать фактори, що відображають обсяг ресурсів (наприклад, зміни обсягів ресурсної бази, кількості регіональних підрозділів, чисельності працівників). До інтенсивних відносять фактори, що відображають ефективність використання ресурсів чи сприяють цьому (підвищення кваліфікації працівників, впровадження прогресивних технологій) [7].

Розділ 2. Дослідження процесів формування, обліку та аналізу витрат банку

2.1 Загальний принцип відображення в бухгалтерському обліку витрат

Синтетичні рахунки для обліку витрат згруповані в сьомому класі (табл. 2.1). В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті самі ознаки, з урахуванням яких була здійснена класифікація витрат і виділені об'єкти обліку. Це дозволяє забезпечити деталізований облік доходів і витрат у балансі, що дає можливість накопичувати і одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку та ефективності окремих напрямів його діяльності [10].

Таблиця 2.1

Структура 7-го класу "Витрати" Плану рахунків бухгалтерського обліку банків [15]

Рахунки другого порядку (розділу) дозволяють одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, які пов'язані з їх здійсненням. Так, зіставивши процентні доходи з процентними витратами, можна розрахувати чистий процентний дохід.

Рахунки третього порядку (групи) дають можливість порівняти інформацію про доходи і витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, державний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовує банк.

Рахунки з обліку нарахованих витрат розташовані в першому, другому та третьому класах балансу. Вони розміщені в групах платних пасивів, які застосовують банки як фінансові інструменти. За своїм характером рахунки для обліку нарахованих витрат - пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю).

Для дотримання принципу відповідності (з урахуванням принципу обачності) під час визнання витрат необхідно [10]:

узгодити витрати з доходами, для отримання яких вони здійснені. За можливості одночасно (в одному звітному періоді) з визнанням/здійсненням витрат визнають відповідні доходи. Якщо суму таких доходів точно визначити неможливо, доходи визнають у сумі здійснених витрат;

якщо неможливо узгодити витрати з доходами, для отримання яких вони здійснені, необхідно встановити період, до якого належать ці витрати. Якщо дата фактичного здійснення витрат збігається з датою нарахування (у фінансовому обліку), то витрати можна відображувати на рахунках сьомого класу методом прямого віднесення. Якщо фактична сплата коштів відбудеться після дати нарахування, витрати відображують у бухгалтерському обліку через рахунки нарахованих витрат. Якщо договором передбачено передоплату послуг, то використовують рахунки дебіторської заборгованості або рахунок 3500 "Витрати майбутніх періодів" (уразі, коли кошти сплачуються у звітному періоді, що передує періодам, до яких вони фактично належать).

За неможливості дотримання вказаних умов слід віднести витрати на відповідні рахунки сьомого класу в тому періоді, коли вони фактично здійснені.

Приклади [10]:

. Під час нарахування процентних, комісійних та інших витрат у національній валюті здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших витрат за класом 7

Кт Рахунки для обліку нарахованих витрат за класами 1, 2, 3.

. Під час сплати коштів відповідно до умов договору на дату платежу здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку нарахованих витрат за класами 1, 2, З

Кт Рахунки для обліку грошових коштів.

. У разі сплати коштів за операціями, за якими визнання витрат і сплата коштів відбуваються на дату балансу, здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших витрат за класом 7

Кт Рахунки для обліку грошових коштів.

. Попередня оплата (аванс) процентних, комісійних та інших витрат відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт 3500 А Витрати майбутніх періодів

Кт Рахунки для обліку грошових коштів.

Банк кожного місяця визначає суму витрат, що належить до звітного періоду, та здійснює такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших витрат за класом 7

Дт Рахунки для обліку нарахованих витрат за класами 1,2,3 (якщо

банк визнає витрати за рахунками нарахованих витрат)

Кт 3500 А Витрати майбутніх періодів.

. Відображення в бухгалтерському обліку витрат на утримання персоналу (нарахування та сплата заробітної плати та прирівняних до неї платежів, нарахування та утримання обов'язкових зборів) банки здійснюють відповідно до вимог чинного законодавства України та облікової політики банку. У бухгалтерському обліку зазначені операції відображають такими проведеннями:

а) нарахування заробітної плати (премії, матеріальної допомоги, інших виплат) протягом місяця відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт 7400 А Основна і додаткова заробітна плата

Дт 7403 А Матеріальна допомога та інші соціальні виплати

Дт 7409 А Інші витрати на утримання персоналу

Дт 3559 А Інша дебіторська заборгованість за розрахунками з

працівниками банку та іншими особами

Кт 3652 П Нарахування працівникам банку за заробітною платою

б) виплата заробітної плати (премії, матеріальної допомоги, інших виплат) відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт 3652 П Нарахування працівникам банку за заробітною платою

Кт 1001 А Банкноти та монети в касі банку

Кт 1002 А Банкноти та монети в касі відділень банку

Кт 2620 АП Поточні рахунки фізичних осіб

Кт 2625 АП Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними

картками.

. Витрати на маркетинг та рекламу відображаються в бухгалтерському обміну такими проведеннями:

а) у разі сплати авансових платежів (попередньої оплати) згідно з умовами договору за послуги з маркетингу та реклами

Дт 3500 А Витрати майбутніх періодів

Дт 3510 А Дебіторська заборгованість з придбання активів

Дт 3519 А Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку

Кт Рахунки для обліку грошових коштів

) на суму отриманих послуг з маркетингу та реклами:

Дт 7455 А Витрати на маркетинг та рекламу

Кт 3500 А Витрати майбутніх періодів

Кт 3510 А Дебіторська заборгованість з придбання активів

Кт 3519 А Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку.

. Нарахування та сплата загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються згідно із Законом України "Про систему оподаткування", відображають у бухгалтерському обліку:

а) нарахування податку на землю:

Дт 7411 А Податок на землю

Кт 3622 П Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток

б) нарахування збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

Дт 7418 А Відрахування до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Кт 3623 П Кредиторська заборгованість за зборами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2.2 Методи аналізу витрат банку

Метою аналізу витрат банку є оцінка поточного стану банку, пошук шляхів оптимізації розміру і структури витрат.

Застосовуються наступні види аналізу витрат банку: горизонтальний, вертикальний, порівняльний, аналіз коефіцієнтів витратності, факторний аналіз [8].

Таблиця 2.2

Система аналізу витрат банку [8]

Для загальної оцінки діяльності банків порівнюються відповідні доходи та витрати банку. Наявність дзеркальних статей у доходах і витратах звіту про прибутки та збитки дає можливість співвідносити їх та робити висновки про ефективність застосування фінансових інструментів в різних секторах ринку банківських послуг.

Аналіз беззбитковості передбачає розрахунок такого рівня ділової активності, при якому загальний дохід та загальні витрати рівні. Ця точка означає, що банк не має ні прибутків, ні збитків. Для розрахунку точки беззбитковості передбачається поділ витрат на постійні і змінні.

Рентабельність діяльності за витратами розраховується як співвідношення чистого прибутку до сукупних витрат банку. Цей показник характеризує рівень віддачі витрат банку й оцінює суму прибутку, що припадає на одиницю витрат.

У структурі витрат банку найбільша питома вага, як правило, припадає на процентні витрати.

На розмір процентних витрат банку впливають:

-       зміна середньої процентної ставки за ресурси;

-       зміна середніх залишків платних ресурсів;

-       зміна терміну залучення ресурсів [1].

За допомогою методів ланцюгових підстановок або абсолютних різниць розраховується вплив названих чинників. Витрати за депозитами розраховуються наступним чином (формула 2.1):

, (2.1)

де  - витрати за депозитами,

 - кількість депозитних угод,

 - середня сума одного депозиту,

 - середня процентна ставка.

Витрати за депозитами також можна представити як добуток суми депозитів і середньої процентної ставки.

Витрати банку за отриманими міжбанківськими кредитами та депозитами можуть бути проаналізовані за аналогічними факторними моделями.

За операціями з цінними паперами банк отримує як процентні, так і непроцентні витрати. Процентні витрати за операціями з цінними паперами власного боргу аналізуються за такою факторною моделлю (формула 2.2):

, (2.2)

де  - процентні витрати за цінними паперами,

 - кількість цінних паперів,

 - середня облікова вартість одного цінного папера,

 - витрати на 1 грн. вартості цінного папера.

Непроцентні витрати аналізуються шляхом розкладання їх на групи, знаходиться співвідношення кожної статті непроцентних витрат до середніх сукупних активів.

Двофакторну модель використовують для аналізу наступних витрат. Витрати на заробітну плату розрахуються як добуток чисельності працюючих і середньої заробітної плати. Витрати на амортизацію є добутком вартості основних засобів і норми амортизації.

Аналіз витрат здійснюється також шляхом порівняння фактичних показників із плановими, із фактичними показниками минулих років. Порівняння здійснюється за загальними витратами і окремими статтями.

При зростанні активів банку зростає величина витрат банку, тому для аналізу витрат використовують відносні показники. Розглянемо узагальнюючі показники рівня витрат банку [1]:

-       сума витрат банку на одного працівника (формула 2.3)

, (2.3)

де  - витрати банку, усього,

 - середньоспискова кількість працівників;

-       сума витрат на утримання персоналу на одного працівника

, (2.4)

де  - витрати на утримання персоналу банку;

-       витратність активів

, (2.5)

де  - середні активи;

-       витратність залучених ресурсів

, (2.6)

де  - витрати на залучення ресурсів,

 - середні залишки залучених ресурсів (зобов’язань);

-       коефіцієнт дієздатності

 (2.7)

Він є інструментом для оцінки діяльності банку і розраховується діленням витрат банку на доходи банку. Оптимальне значення коефіцієнта дієздатності 0,95, витрати банку повинні становити не більше ніж 95 % його доходів, з них процентні доходи - 60 % і непроцентні доходи - 30-35 %;

-       рівень витрат на одну гривню прибутку

 (2.8)

-       розмір витрат на одного клієнта - показник використовується для оцінки собівартості банківських операцій

, (2.9)

де  - середня чисельність (кількість) клієнтів банку.

Розраховуються темпи зростання показників витрат банку. Вони мають бути нижчими від темпів зростання показників доходності.

На основі співвідношення темпу зростання витрат банку та темпу зростання доходів банку розраховується коефіцієнт режиму економії. Якщо даний показник менший одиниці, то це говорить про те, що банк дотримується режиму економії витрат.

Розділ 3. Аналіз витрат банків України

3.1 Аналіз обсягів та структури витрат банківської системи України

Аналіз витрат банку дозволяє зробити висновок про масштаб операцій банку порівняно з конкурентами, основні напрямки діяльності, участь банку у формуванні податкових надходжень до бюджету.

Проаналізуємо стан витрат банків та його зміни на основі даних Національного банку.

Таблиця 3.1