Вексельне обслуговування комерційним банком та шляхи його удосконалення

Вексельне обслуговування комерційним банком та шляхи його удосконалення

Вексельне обслуговування комерційним банком та шляхи його удосконалення

Вступ

вексель банківський комісійний

Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що в сучасних умовах дефіциту оборотного капіталу у суб’єктів господарювання України все більшого значення набуває відродження ринків вексельного обігу, які історично є фундаментом виникнення банківських кредитно-банкнотних систем безготівкових розрахунків.

Повернення векселя до економіки України має велике значення. Вексель є складним розрахунково-кредитним інструментом, який втілює, з одного боку, функцію засобу платежу і кредитних грошей, а з іншого - функцію цінного паперу, і як цінний папір може виступати об’єктом різних угод.

У міжнародному масштабі вексельний обіг за останні десятиріччя суттєво розширив сфери використання, світове співтовариство консолідувало зусилля з вдосконалення єдинообразного вексельного законодавства і у 1988 році Організація об’єднаних націй прийняла Конвенцію ООН «Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (Конвенція ЮНСІТРАЛ)», до якої приєдналась (в складі СРСР) Україна, яле досі не ратіфікувала її.

Проблемами вексельного обігу, в тому числі становлення вексельних від-носин, в різний час досліджували вчені-економісти такі як: А.Б. Аваков, О.І. Ба-рановський, М.О. Бурмака, П.Ю. Бородін, С.М. Бервено, С.О. Гуткевич, Ю.М. Лисенков, В.М. Малюк, М.О. Мозговий, С.З Мошенський, Т.А. Руденко, С.М. Румянцев, Н.М Фещенко, О.О. Фельдман, В.М Шелудько та ін. У своїх працях вони визначили економічну сутність векселя, розглядали його види та форми, систематизували законодавство щодо вексельного обігу, розглядали особливості вексельного обігу на різних етапах його розвитку.

Проте в нинішніх економічних умовах функціонування вексельних відносин вимагає нових підходів до використання векселя саме як інструменту вексельного обігу і удосконалення методів забезпечення інтересів суб’єктів таких відносин. У зв’язку з цим дуже загострилися проблеми найбільшого істотного недоліку векселів, що сприяє обмеженості вексельного обігу, - це відсутність гарантії у векселетримача отримати гроші від емітента боргового паперу. З цієї причини компанії-кредитори воліють приймати до оплати від компаній-боржників векселі, авальовані банками, виплати за якими гарантуються фінустановами, що перетворює вексель на ліквідний платіжний засіб, аналогічний гарантованій державою національній банкноті.

Об’єкт дослідження дипломної роботи - процеси обслуговування банками обігу векселів.

Предмет дослідження дипломної роботи - менеджмент операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк».

Метою дипломного дослідження є аналіз практичних аспектів щодо операцій вексельного обслуговування клієнтів в ПАТ «ОТП банк» та розробка пропозицій щодо розширення обсягів банківських операцій з векселями не тільки як з борговими інструментами, але і з інструментами ринку цінних паперів.

Згідно з метою в дипломному дослідженні поставлені наступні завдання:

          аналіз використання векселя як боргового фінансового інструменту на ринку засобів розрахунків та ринку цінних паперів;

          проаналізувати роль та функції банків в обслуговуванні вексельного обігу в Україні;

          узагальнити досвід зарубіжних банків в обслуговуванні вексельного обігу;

          проаналізувати організацію та ефективність операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк»;

          виявити основні показники ефективності вексельних операцій та їх динаміку в ПАТ «ОТП банк»;

          побудувати економіко-математичну модель розрахунку ефективності операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк»;

          проаналізувати основні проблеми в банківському обслуговуванні вексельних операцій та напрямки їх вирішення;

          розробити та обґрунтувати пропозиції щодо шляхів активізації банківського обслуговування вексельних операцій;

          проаналізувати стан охорони праці та безпеки життєдіяльності в ПАТ «ОТП» банку та запропонувати заходи його покращення.

Методи дослідження - для досягнення поставленої мети та сформульованих завдань в дипломній роботі використані як специфічні методи дослідження (первинні спостереження за організацією та характеристиками вексельних операцій), так і загальнонаукові методи, які є засобами пізнання та мислення (статистичний аналіз первинних спостережень, індексний аналіз рядів динаміки, узагальнення, моделювання, прогнозування).

Інформаційна база дипломного дослідження - закони України та міжнародні конвенції щодо вексельного обігу між економічними суб’єктами, нормативні документи Національного банку України щодо порядку проведення банками операцій з векселями, звітні дані ПАТ «ОТП банк» щодо організації та результатів проведення операцій з обслуговування векселів клієнтів у 2011-2014 рр.

Практична цінність результатів дипломного дослідження полягає в обгрунтуванні доцільності розширення і удосконалення вексельного законодав-ства України та відповідного розширення номенклатури операцій банків з векселями за рахунок впровадження успішно функціонуючих в світі фінансо-вих банківських векселів, біржового обігу «електронних» документарних форм векселів та валютних міжнародних векселів транскордонного обслуговування експортно-імпортних операцій.

1. Теоретичні основи банківського обслуговування вексельних операцій

1.1   Сутність векселя як боргового фінансового інструмента

Вексель (нім. Wechsel - зміна, обмін, розмін) - це встановленого зразка абстрактний письмово оформлений борговий документ, за яким одна сторона угоди зобов'язується заплатити іншій певну суму грошей у зазначений термін. Основу векселя становить сукупність економічних і правових відносин комерційного кредиту [45].

Перші векселі виникли ще у XII ст. В епоху середньовіччя в Європі в обігу перебувало безліч монет різноманітного карбування, справжність яких важко було визначити. Щоб обмежити можливі втрати від фальшивих монет, італійські купці вже у XIV ст. придумали простий спосіб: зберігати реальні гроші (золоті і срібні монети) у міняльних лавках, куди вони здавалися за вартістю чистого срібла, що вимірювалося у марках, а взамін власники отримували векселі. У Англії в XVII ст. такі векселі стали вперше обмінюватися на банкноти, що використовувалися у торговельних взаєморозрахунках. Звідси бере початок система безготівкових розрахунків. Зокрема в Німеччині безготівковий обіг з’явився у м. Гамбурзі ще у 1691 р. коли було створено «Гамбург-банк». Надалі поширення векселів як засобу платежу і своєрідної форми кредитних грошей привело до формування цілої системи вексельного законодавства, що цілковито склалося у більшості європейських країн уже в XVII ст. [12]

До 1917 р. в Україні, як і в інших країнах з тогочасною ринковою економікою, векселі мали досить широке застосування. Формування ринкової економіки в роки НЕПу (1922-1927 рр.) покликало до життя і вексельний обіг, який функціонував аж до 30-х років і був ліквідований одночасно із скасуванням кредиту. У той час обіг векселів регулювався «Положенням про векселі» від 1922 р. Векселі переважно виписувалися у твердій валюті - золотих червінцях і мали силу лише після сплати державі гербового збору. Навіть у тих умовах вони стали важливим важелем відбудови економіки і стимулом динамічного її зростання [12].

Лише потреба підтримувати нормальні міжнародні стосунки змусили СРСР вдаватися до використання векселів. Їх правове регулювання здійснювалося за допомогою Постанови 1937 р., що була розроблена на основі положень Женевської конференції, до якої СРСР був змушений приєднатися у 1936 р. При цьому тогочасне «Положення про переказний і простий вексель» впроваджене Постановою ВЦВК і РНК СРСР №104/1341 від 7.08.1937 р. було настільки добре відпрацьовано і враховувало основоположні засади Женевської вексельної конференції, що і у незалежній Україні Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. фактично підтвердила всі цивільно-правові відносини, що нині виникають у зв’язку з використанням векселів [45].

У кредитних операціях вексель виступає насамперед гарантією повноти і своєчасності оплати зобов'язання, фінансовим інструментом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця й продавця та передбачає їхній взаємоконтроль. Зокрема, покупець (векселедавець) за допомогою векселя контролює споживчу вартість придбаного товару та умови його постачання, а постачальник (векселетримач) оцінює платоспроможність покупця як у процесі видачі векселя, так і на момент платежу.

Вексельний кредит тісно пов'язаний з банківським кредитом. Шляхом операцій урахування чи застави векселів він легко трансформується в останній. Ось чому вексель виступає не лише борговим документом, а й високоліквідним платіжним засобом.

Це робить вексель одночасно різновидом і кредитно-розрахункових документів, і цінних паперів, і кредитних грошей. Як і комерційному кредитові, вексельним відносинам властиві добровільність, свобода вибору партнерів, взаємодовіра і економічна взаємовигода, платність та строковість, обов'язковість повноцінного повернення кредитованих коштів. При цьому головне значення векселя як провідного фінансового документа ринкової економіки полягає у прискоренні укладання ділових угод і зменшенні ризиків неплатежу, скороченні потреб у коштах оборотних фондів та прискоренні їхнього руху, усуненні банківської монополії на кредитні ресурси тощо.

Вексель як борговий документ має істотні особливості, що відрізняють його від інших боргових зобов'язань в силу особливого, вексельного права. Вексельне право - це сукупність законодавчих норм, що регулюють відносини між особами, причетними до вексельного зобов'язання; частина цивільного права, особливий його інститут, що становить зміст особливої юридичної дисципліни, яка має самостійний характер.

Особливі характеристики векселя [11]:

. Абстрактність вексельного зобов'язання полягає в тому, що до тексту векселя не включаються причини його виникнення, тобто його видача юридично не прив'язується до конкретного договору. Вексель містить лише просте нічим не обумовлене зобов'язання або пропозицію сплатити певну суму. Векселі (прості або переказні), що мають однаковий склад первинних учасників, одного номіналу, видані на однаковий строк і з однаковою відсотковою ставкою, укладені в результаті реалізації торговельної угоди або на виконання кредитного договору, або просто з добрих спонукань векселедавця стосовно векселедержателя, не мають жодних юридичних відмінностей.

З цього випливає, що з моменту видачі векселя припиняється зобов'язання, на погашення якого був виданий документ, і виникає зобов'язання абсолютно нового характеру - зобов'язання за векселем - борг, що цілком не залежить від підстав свого виникнення.

Отже, юридичними наслідками факту видачі векселя будуть погашення заборгованості, що раніше існувала, за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), отриманий кредит і виникнення зовсім нового зобов'язання - боргу за векселем, так звана новація договору. Умови угоди не позначаються на обігу векселів і стягненні боргів за ними, У цьому полягають сутність і причина абстрактності векселя.

Для характеристики правової природи векселя варто звернути увагу на його договірний характер, безумовність, формальність та інші ознаки.

. Договірний характер. Розглядаючи вексель як договірне зобов'язання, потрібно мати на увазі не ті договірні відносини, які спричинили появу векселя (наприклад, купівлю-продаж або кредит), а ті відносини, що створюються самим векселем. Договірний момент у векселі виявляється у тому, що векселедавець стає відповідальним перед векселедержателем внаслідок видачі йому векселя з наміром бути зобов'язаним за ним, а останній погоджується прийняти виписаний векселедавцем документ.

. Безумовність. Випливає з його абстрактності і полягає в тому, що наказ у переказному і зобов'язання за векселем мають бути простими і не обтяженими будь-якими умовами, застереженнями або посиланнями на них. Боржник за векселем зобов'язаний платити лише тому, що він видав (або акцептував) век-сель, абсолютно незалежно від його очікувань, пов'язаних з прийняттям на себе вексельного зобов'язання, що виправдалися або не виправдалися. Крім цього, односторонність зобов'язання векселедавця у простому векселі має безумовний характер. У переказному векселі зобов'язання набуває більш складної форми. Тут зобов'язання векселедавця залежить від умови - платежу з боку трасата.

У переказному векселі векселедавець бере на себе зобов'язання заплатити вексельну суму з моменту видачі їм документа, але це зобов'язання є умовним, оскільки він зобов'язаний платити, якщо не заплатить трасат. Однак до моменту коли особа, зазначена у векселі як платник, не акцептує його, вона не має до вексельного зобов'язання жодного відношення. Отже, до акцепту векселя трасатом він є одностороннім безумовним зобов'язанням векселедавця. Водночас у переказному векселі є також одностороннє зобов'язання векселедавця, яке після акцепту векселя платником стає умовним. З прийняттям векселя до платежу виникає одностороннє безумовне зобов'язання трасата, яке є поряд з умовним зобов'язанням векселедавця.

. Формальність. Полягає в тому, що вексель становить зобов'язання, яке повинне мати суворо встановлену законом письмову форму. Будь-яка умова, пов'язана з виникненням, зміною або припиненням вексельного зобов'язання, має силу лише тоді, коли зазначається безпосередньо на векселі або на додатковому листі до нього (алонжі). Реквізити векселя визначені в законі. Недотримання форми позбавляє документ сили вексельного зобов'язання.

. Обіговість. Забезпечується тим, що особа, яка придбала вексель першою, має право передати його іншій особі. Таке право має і кожен з подальших векселедержателів. Передача векселя проводиться шляхом здійснення індосаменту. Передача векселя у власність іншій особі лежить в основі обіговості як однієї з основних властивостей векселя. При передачі векселя за індосаментом новий (добросовісний) держатель документа є самостійним кредитором, а тому щодо нього не допускаються заперечення, які могли б мати місце стосовно його попередника.

. Грошове вираження. Вексель - грошове зобов'язання. Воно не може бути виражене в жодному іншому вигляді, крім грошових коштів.

. Право зворотної вимоги (протесту). Векселедержатель, який не отримав платежу за векселем, отримує право на позов до особи, зобов'язаної за векселем (у переказному векселі), або тієї, що видала (у простому векселі), і - на регрес - позов до всіх осіб, які зобов'язалися за векселем раніше за нього самого. Для обґрунтування регресу векселедержателю достатньо пред'явити вексель з позначкою про протест неплатежу (женевська система права) або без неї (англо-американська система права). В Україні опротестований вексель вже є виконавчим документом. Протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, мас бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 44 Уніфікованого закону).

. Солідарна відповідальність. Якщо протест було здійснено своєчасно, векселедержатель може подати позов на зобов'язаних за векселем осіб (переказний вексель). Всі особи, які видали, індосували або авалювали вексель, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем, тобто, векселедержатель має право подання позову проти всіх цих осіб або проти кожного окремо. Таке право належить і кожній особі, що підписала переказний вексель, після того, як вона сплатила за нього. Позов, поданий одному з боржників, не перешкоджає поданню позовів на інших осіб, навіть якщо вони зобов'язалися після первинного відповідача. Після закінчення строків, встановлених для пред'явлення векселя строком платежу по пред'явленні або після закінчення певного строку у визначений час від пред'явлення, для здійснення протесту в неакцепта або неплатежі, для пред'явлення до платежу у разі застереження «без протесту», векселедержатель втрачає права проти індосантів, проти векселедавця і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта в переказному векселі і векселедавця у простому.

. Неемісійний характер. Вексель не є емісійним цінним папером. Отже, його видача не передбачає спеціальних процедур, пов'язаних з емісією ЦП. У зв'язку з цим істотного значення набуває питання векселеспроможності, під якою розуміють здатність якої-небудь особи бути учасником вексельного зобов'язання як кредитор або боржник.

. Вексель є письмовим фінансовим документом. Жодна, навіть публічно проголошена, заява про прийняття вексельного зобов'язання не створює правового поля векселя. Усні заяви не породжують вексельних правовідносин в усіх операціях: видачі векселя, акцептуванні, індосуванні, протесті, авалі тощо. Лише письмова форма з відміткою на самому векселі у вигляді визначених написів набуває юридичної сили. Ось чому застосування непаперової форми у випуску векселів як записів на рахунках неможливе.

. Вексель - строго формалізований фінансовий документ, що мас обов’язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного права, а є звичайною борговою розпискою або наказом про оплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права.

Можна зробити висновок, що вексель - це письмове, за встановленою законом формою, одностороннє, абстрактне і безумовне грошове зобов'язання, яке передається за відповідним порядком, у т. ч. по передавальному напису, перебуває під солідарною відповідальністю всіх причетних осіб, що підлягає платежу законному векселедержателю проти пред'явлення самого векселя.

У випадку неплатежу за векселем векселетримач у належний термін здійснює нотаріальний протест. Щоб вексельні зобов'язання мали дієздатність вексельного права, до них висуваються суворі вимоги [12].

По-перше, вексель має виписуватися за точно встановленими законом правилами. Вексель у класичному розумінні є, мабуть, найзаформалізованішим фінансовим документом. Лише у письмовому вигляді, складений з дотриманням усіх формальностей вексель має силу вексельного права.

По-друге, вексельні угоди, що оформлені згідно з законом, користуються правом спрощеного й прискореного способу стягнення боргу. При цьому таке стягнення може здійснюватися не лише з боржника, а й із поручителів та інших надписувачів, кожен з яких, поставивши свій підпис на векселі, стає гарантом платежу.

По-третє, вексель є найважливішим кредитно-розрахунковим ордерним документом, який містить безумовне зобов'язання сторони, шо його виписала, сплатити у встановлений термін і у визначеній сумі гроші пред'явникові векселя. Безумовність векселя не дозволяє векселедавцю вдаватися до будь-яких обмежень. Водночас абстрактність вексельних зобов'язань може надавати можливість навмисного відходу від вимог класичного векселя, в тому числі для використання векселів для легалізації доходів тіньового сектора економіки. Це зумовлює необхідність для учасників вексельного процесу додаткових витрат на вивчення фінансового стану і платоспроможності векселедавця та недопущення його недобросовісних дій.

По-четверте, вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, повідомляє платника або того, хто має прийняти вексель, шляхом надсилання йому копії векселя або поштово-електронного повідомлення про вчинену дію. Якщо ж ідеться про платника, то він, виписавши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселетримач, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцепту. Така операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати його називається презентацією. Платник у ході презентації має обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, лише після цього вексель стає повноцінним виконавським документом. Неакцептований вексель в обігу перебувати не може, і його повертають векселедавцеві.

По-п'яте, економічна суть векселя полягає в тому, що він не має власної вартості, а лише представляє товарну вартість тих угод, які оформлені згідно з ним. За відповідність тексту векселя характерові та масштабам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець.

По-шосте, операції з урахування і переврахування векселів у державних і комерційних банках дають змогу не тільки регулювати обсяги грошової маси, а й контролювати виконання зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці та виробники, отримавши у розрахунок вексель, можуть легко перетворити його на грошові кошти, а покупці - зробити вексель формою комерційного кредиту. Підприємства-суміжники шляхом складання векселів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне прискорення розрахунків, підвищення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних коштах.

По-сьоме, векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обігу, оскільки вони забезпечені товарами, поставку яких здійснено під ці векселі. А з іншого боку, як зазначалося, векселі самостійної вартості не мають, і їх не можна ототожнювати з грошима. На відміну від грошей векселі одночасно слугують і кредитними документами, які відображають реальні вартісні величини комерційних угод, що виникають у відносинах між кредиторами і боржниками, і виступають знаками золота, що безпосередньо пов'язані з товарними операціями і рухом товарних цінностей.

Операції з векселями можна поділити на дві групи [11]:

) ті, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. У них задіяні власні векселі, згідно з якими підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавцем у простому;

) ті, що пов'язані з обігом «чужих» векселів, які отримано у розрахунках. У них підприємство або особа виступає надписувачем, котрий не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває відповідних прав і обов'язків.

До першої групи операцій відносяться:

·   видача простого векселя;

·   трасування:

а) на іншого платника наказу третій особі;

б) на іншого платника власному наказу;

в) на самого себе;

·   доміціляція векселя;

·   оплата векселя.

До другої групи операцій відносяться:

·   облікова операція (індосування);

·   ломбардна операція (кредит під заставу векселя);

·   комісіонна операція (інкасування векселів і супроводжуючих їх товарних документів);

·   депозитна операція (зберігання та управління векселями);

·   акцептна операція (акцептний кредит);

·   гарантійна операція (поручительство по векселям).

Кредитні й комісійні операції банків з векселями є значним джерелом їхнього прибутку. Аналогічні операції можуть здійснювати також страхові компанії, пенсійні фонди та інші фінансові структури. Немає обмежень і для придбання векселів іншими юридичними особами. Зокрема, значні нагромадження векселів зосереджуються у процесі виробничо-збутової діяльності тих підприємств, які широко використовують продаж своєї продукції у кредит. Отримавши за їх поставку векселі, вони в свою чергу можуть вільно й необмежено розраховуватися ними зі своїми постачальниками, а ті - зі своїми і т.д.

До настання терміну платежу постачальник товарів під векселі за необхідності може уступити своє право отримання платежу іншій юридичній особі шляхом обміну векселів на грошові кошти у банку або на інші товари чи послуги. Тобто позабанківські операції з векселями здатні набувати найрізноманітнішого характеру.

Одночасно з банківськими й позабанківськими структурами нині розширюють свої операції з векселями професійні торгівці цінними паперами. Брокерські контори роблять це з метою прибуткового розміщення капіталу. Формуючи значні пакети векселів, вони ведуть їх належну класифікацію, здійснюють управління пакетами векселів своїх клієнтів, надають послуги клірингу, консалтингу тощо. Таке розмаїття вексельних операцій підтверджує високу ліквідність векселів.

У сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, серед яких:

оплата товарів і послуг;

надання короткострокових кредитів;

повернення раніше отриманих позичок;

оформлення боргових відносин між банками;

купівля-продаж та короткострокове інвестування капіталу з метою отримання доходу;

надання кредитів комерційними банками під заставу векселів.

Установи Національного банку України мають можливість перевраховувати (рефінансувати) дисконтовані комерційними банками векселі та надавати їм ломбардний кредит під заставу векселів. Виняток становлять векселі, які заповнені на користь комерційних банків і передбачають оформлення простроченої заборгованості та процентів за простроченими банківськими позиками.

Будучи провідним економічним інструментом та найбільш капіталізованим цінним папером, вексель як боргове зобов'язання наближається до всіх інших видів боргових цінних паперів, у тому числі до облігацій.

На сучасному етапі розбудови ринкової економіки в Україні за економічною природою і залежно від передбачуваного використання в обігу дозволені тільки товарні(комерційні) векселі, хоч у світовій фінансовій практиці застосовуються також і фінансові (казначейські та банківські векселі) [3]. В Україні для зменшення емісійного тиску на обсяги грошового обігу з 2001 року по теперішній час фінансові векселі було заборонено випускати банкам, а обіг фінансових казначейських векселів був заміненний разовими емісіями казначейських облігацій («облігації погашення державного боргу по відшкодуванню ПДВ») [8].

Товарний (комерційний) вексель - це гарантійне зобов'язання боржника здійснити платіж указаної суми в зазначений строк постачальникові за поставлену у кредит продукцію, товари, виконані роботи або надані послуги, що забезпечує повноту і своєчасність погашення дебіторської та кредиторської заборгованості. Випускаються товарні векселі, як правило, підприємствами та установами, тому їх ще називають корпоративними. Товарні векселі можуть бути знаряддям кредиту і розрахунковим засобом, багаторазово обслуговувати угоди купівлі-продажу, замінюючи грошові ресурси [12].

Банківський та казначейський фінансовий вексель - це короткострокове боргове зобов’язання банку чи казначейства, що надає його власникові право отримати зазначену у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт внесли до банку або казначейства суму, вказану у векселі, а банк зобов'язується погасити його у певний строк (за ціною номіналу («дисконтний вексель») чи номіналу з визначеними відсотками («процентний вексель»)). Перевагою банківського векселя є те, що він може бути використаний у будь-який час як засіб платежу. Взагалі він є вигідним поміщенням капіталу: адже процент за банківським векселем дещо вищий, ніж за депозитними внесками або депозитними сертифікатами [10].

1.2   Нормативне регулювання банківських операцій обслуговування вексельного обігу в Україні

На сьогодні вексель в Україні віднесений до групи неемісійних цінних паперів, а його обіг регулюється спеціальним вексельним законодавством.

Класифікація цінних паперів, які є в господарському обігу в України, та відповідна класифікаційна термінологія узаконені статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» [67].

Так, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери.

Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні. Відповідно, права на цінний папір та права за цінним папером, що існує в документарній формі, належать:

пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника);

особі, зазначеній в цінному папері (іменний цінний папір);

особі, зазначеній в цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір), при цьому ордерні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.

Цінні папери розподіляються на емісійні та неемісійні, при цьому неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі і за формою випуску можуть бути лише ордерними або на пред'явника.

Іменні емісійні цінні папери існують виключно в бездокументарній формі. Емісійні цінні папери на пред'явника можуть бути переведені в бездокументарну форму існування шляхом депонування таких цінних паперів на рахунках у цінних паперах у Центральному депозитарії цінних паперів або Національному банку України відповідно до компетенції, встановленої Законом України «Про депозитарну систему України» [66].

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів [67]:

) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента/ До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

в) сертифікати ФОН;

г) акції корпоративного інвестиційного фонду.

) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

е) облігації міжнародних фінансових організацій;

є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні;

) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлофонду, земельного фонду;

) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Згідно статті 14 Закону [67], вексель - це борговий цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України «Про обіг векселів в Україні» [65].

Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі [31], з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» [67], Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» [64], Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції

року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Згідно «Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі» [31]:

а) Переказний вексель містить (стаття 1):

. Назву «переказний вексель», яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

. Найменування особи, яка повинна платити (трасат);

. Зазначення строку платежу;

. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

. Зазначення дати і місця видачі векселя;

. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

б) Простий вексель містить (стаття 75):

. назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

. зазначення строку платежу;

. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

. зазначення дати і місця видачі простого векселя;

. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи, при цьому:

органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів, можуть виступати векселедавцем, трасантом, індосантом або індосатом лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України;

використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів;

використання векселів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно статті 4 Закону [65], видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Ведення реєстру фінансових векселів, виданих як електронний документ, та облік прав за ними, а також їх погашення забезпечується адміністратором системи електронного обігу фінансових векселів. Функції адміністратора системи електронного обігу фінансових векселів виконує юридична особа, право власності на корпоративні права якої належить Розрахунковому центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, створеному відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» [66].

Згідно статті 5 Закону [65], векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Фінансовий банківський вексель видається в документарній формі як електронний документ. Фінансовий казначейський вексель видається в документарній формі як паперовий або як електронний документ.

Вексель підписується:

від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами;

від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом доходів і зборів, та даних паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця векселедавця або трасанта;

Згідно статті 6 Закону [65], платіж за векселем на території України

здійснюється тільки в безготівковій формі. Установи банків та органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які проводять

розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону [31].

Резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України. Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Одним з наслідків податкової реформи 2013 року (введення обкладання операцій з векселями акцизним податком) стало практичне зникнення з організованого (біржового) фондового ринку такого інструменту, як векселі.

Згідно Податкового Кодексу України [54] передача покупцем, юридичною особою, власного векселя у якості компенсації за товар не має для нього жодних податкових наслідків, тобто така операція не оподатковується.

Однак, у разі передачі векселя, виданого третіми особами, покупець повинен на дату переходу продавцеві права власності на такий вексель визначити в окремому обліку фінансовий результат (прибуток або збиток) від зазначеної операції, який розраховується як позитивна або від’ємна різниця між доходом від відчуження векселя у розрізі вартості товару, за який він передається, та сумою витрат, яка визнається у розмірі вартості товарів (робіт, послуг), в рахунок оплати яких було видано вексель третіми особами.

Окрім того, передача векселя, що був виданий третіми особами, буде підпадати під оподаткування акцизом. Згідно із пп. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 ПК України [54] об’єктами оподаткування особливим податком є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів. Не підлягають оподаткуванню операції за участю векселедавця, заставодавця та іншої особи, що видала або урахувала ордерний або борговий цінний папір з видачі, урахування та погашення цінних паперів (пп. 213.2.4 п. 213.2.4 ст. 213 ПК України). В силу приписів п 213.1.7 ПК України об’єктами оподаткування акцизним податком є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів [54]. Передача векселя, виданого третіми особами, на користь нового векселедержателя здійснюється за допомогою індосаменту (передавального напису). Але операція вчинення індосаменту (передача векселя) є об’єктом оподаткування особливим податком за ставкою 1,5% від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею згідно підпункту 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 ПК України, оскільки така операція передбачає перехід прав власності на цінний папір до іншої особи [54].

Зважаючи на неможливість біржового («електронного» депозитарного) обігу векселів в межах чинного законодавства (векселі існують у паперовій формі), операції з купівлі-продажу векселів почали оподатковуватися за ставкою 1,5%, що, звичайно, це не додало привабливості цьому інструменту. Якщо у 2012 році обсяг позабіржових договорів з векселями, укладених торговцями цінними паперами, сягав 412,1 млрд. грн., то за наслідками 2013 року цей показник скоротився у 120 разів - до 3,4 млрд. грн. (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Обсяги позабіржових торгів векселями в Україні протягом 1999-2013 рр. [99]:

Протягом десятиріч роль векселів стабільно скорочувалася (з 68,7% у 1999 році до 0,2% у 2013 р. - рис. 1.1), бо ставлення до них з боку держави, принаймні в фіскальному аспекті, частіше за все було негативним. У «лихі дев’яності» вони значною мірою спростили рішення кризи неплатежів, однак після певної стабілізації ситуації в фінансовій системі важко було не помітити, що векселі використовувалися не тільки в якості засобів платежу. В 2001 році (фінансові) векселі було заборонено випускати банкам України; обіг векселів був заборонений на фондових біржах; векселі стали постійними учасниками типових схем відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, що розробляються Держфінмоніторингом, а операції з векселями (як найпопулярнішими ордерними цінними паперами) на відміну від бездокументарних цінних паперів, що обліковуються в депозитарії цінних паперів, віднесені законодавством до ризикованих.

Таким чином, документарна паперова форма існування векселя (на типовому бланку) та дійсно спрощений спосіб його випуску є основними причинами упередженого ставлення до векселя. Тобто всі вексельні операції, в тому числі за участю Держави, супроводжуються підвищеними ризиками підробки (фіктивності) векселя та фіктивності емітента (згідно законодавства - особи, що випускає вексель - але це термінологічні еквіваленти) векселя. І з цим насправді можна погодитись - дійсно видати / створити/матеріалізувати фіктивні векселя значно простіше, ніж емісійний цінний папір - непотрібна державна реєстрація, жодними чином не обмежений перелік емітентів та відсутні будь-які вимоги до них, природна відсутність процедур регулятивного адміністрування (в першу чергу, податкового) вексельних операцій. Все це зробило вексель улюбленим інструментом економічних маніпуляцій майже в усіх галузях народного господарства.

Тобто правові обставини в сучасній Україні склалися таким чином, що вексельному обігу притаманні численні пороки економічних відносин і намагання вийти із офіційної сфери грошових відносин в «тіньову» економіку, фіктивне підприємство, продукування «сміттєвих» цінних паперів тощо.

В 2013 році, паралельно із податковою демотивацією обігу звичайних векселів, було створено передумови до впровадження в Україні міжнародної практики - обігу електронних ордерних цінних паперів (відновлення фінансових векселів - казначейських та банківських) [68]. Насправді міжнародний досвід специфічний та обмежується використанням електронних простих векселів в США (винятково при операціях з нерухомістю - Закон «Про електронні підписи в глобальній та національній торгівлі», 5 U.S.C. §§ 7001-7031), електронних комерційних переказних векселів в Китаї (впроваджені з жовтня 2009 рокуНародним банком Китаю з метою зниження витрат на обробку даних та зменшення ризиків), електронних складських розписок в Індії (стаття 11 Закону «Про складську діяльність», прийнятого у 2007 році).

25.03.2014 за №4548 було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів (щодо операцій з векселями)» (#"885522.files/image003.gif">, (2.1)

де  - параметри, які треба знайти.

За допомогою логарифмування нелінійну модель приведемо до лінійної:

, (2.2)

де . Параметри  лінійної моделі знайдемо за допомогою метода найменших квадратів.

Значення, знайдені за допомогою вказаного методу мають вигляд:

 = -0,0581, (2.3)

 = 9,68. (2.4)

Отже, розрахункові значення лінійної моделі обчислюються за формулою:

 9,68 - 0,0581*x_і (2.5)

Середньоквадратична помилка регресії:

 = 0,775. (2.6)

Відносно середньо вибіркового значення  це становить 9,15%

Коефіцієнт детермінації для даної моделі дорівнює

 = 0,6884. (2.7)

Це означає, що вибрана модель пояснює відмінність величин Y на 68,84%. Решта зумовлена факторами, які лежать поза межами моделі.

Перевіримо адекватність лінійної моделі за критерієм Фішера. Для цього за статичними таблицями F-розподілу Фішера для 5%-ого рівня значимості (задаємо довільно) та при степенях вільності відповідно 1 і n-2 знайдемо критичне значення 6,61. Розраховане значення F-критерію Фішера відповідно дорівнює

11,04. (2.8)

Таким чином, розраховане значення F більше ніж критичне. Отже, можна зробити висновок про адекватність моделі за F-критерієм Фішера.

Перевіримо значимість коефіцієнта регресії , який оцінено. Це можна зробити за допомогою аналізу його відношення до свого стандартного відхилення :

0,0175. (2.10)

3,23. (2.11)

Критичне значення t-статистики знаходимо за статистичними таблицями t-розподілу Стьюдента при рівні значимості  (задаємо довільно) та ступенях вільності n-2: 2,57.

Обраховане значення більше ніж критичне. Отже ми відкидаємо нульову гіпотезу про те, що  і робимо висновок, що з надійністю 95% відрізняється від нуля.

Таким чином, лінійна модель адекватна по Фішеру і має значимі за критерієм Стьюдента коефіцієнти, а це означає, що відповідна нелінійна модель також адекватна і має значимі коефіцієнти:

Отже, побудована не лінійна модель має вигляд:

 (2.12)

Рисунок 2.1 Графік економетричної моделі залежності чистого сумарного комісійного доходу від операцій з позабалансовими інструментами від обсягів операцій з імпортними акредитивами (без точки «викиду» 2014 року)

Для оцінки впливу показників  на  без урахування одиниць виміру обчислимо коефіцієнти еластичності за формулою:

 (2.13)

Рисунок 2.2 Коефіцієнт еластичності в економетричній моделі

Еластичність, що обчислена на основі середніх значень змінних, складає

-1,21. (2.14)

Далі побудуємо регресійну модель впливу обсягу операцій з авальованими векселями на чистий сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами.

Виходячи з діаграми розсіювання, для моделі оберемо логарифмічну модель:

, (2.15)

де  - параметри, які треба знайти.

Після заміни  нелінійну модель приведемо до лінійної:

, (2.16)

Параметри  знайдемо за допомогою метода найменших квадратів, що описаний вище (формули (2.3) - (2.4)):

 1894,4,  -10597.

Далі виконуємо розрахунки параметрів за алгоримами формул (2.5) - 2.14). Середньоквадратична помилка регресії:

 1736,6.

Відносно середньо вибіркового значення  це становить 22,8%.

Коефіцієнт детермінації для даної моделі дорівнює

 0,9219.

Це означає, що вибрана модель пояснює відмінність величин Y на 92,19%. Решта зумовлена факторами, які лежать поза межами моделі.

Перевіримо адекватність лінійної моделі за критерієм Фішера.

Критичне значення 6,61 для 5%-ого рівня.

Розраховане значення F-критерію Фішера відповідно дорівнює

59,02.

Таким чином, розраховане значення F більше ніж критичне. Отже, можна зробити висновок про адекватність моделі за F-критерієм Фішера.

Перевіримо значимість коефіцієнта регресії , який оцінено. Це можна зробити за допомогою аналізу його відношення до свого стандартного відхилення :

246,6. 7,68.

Критичне значення t-статистики знаходимо за статистичними таблицями t-розподілу Стьюдента при рівні значимості  та ступенях вільності n-2: 2,57. Таким чином, обраховане значення більше ніж критичне. Отже ми відкидаємо нульову гіпотезу про те, що  і робимо висновок, що з надійністю 95% відрізняється від нуля.

Таким чином, відповідна лінійна модель є адекватною за критерієм Фішера і має значимі за критерієм Стьюдента коефіцієнти, тож експоненціальна модель динаміки собівартості також є адекватною и має значимі коефіцієнти. Розрахункові значення за моделлю обчислюються за формулою:

 (2.16)

Рисунок 2.3 Економетрична модель «обсяг векселів - обсяг чистих комісійних доходів від позабалансових операцій» (без точки «викиду» 2014 року)

Для оцінки впливу показників  на  без урахування одиниць виміру обчислимо коефіцієнти еластичності за формулою:

Рисунок 2.4 Еластичність в економетричній моделі «обсяг векселів - обсяг чистих комісійних доходів від позабалансових операцій»

Еластичність, що обчислена на основі середніх значень змінних, складає

0,9216.

Аналіз побудованих моделей показав, що:

1.   Сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами зменшується при збільшенні обсягу операцій з імпортними акредитивами за законом експоненти.

2.       Сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами збільшується при збільшенні обсягу авальованих векселів по логарифмічному закону.

.         Еластичність сумарного комісійного доходу від операцій з позабалансовими інструментами по обсягу операцій з імпортними акредитивами від’ємна і збільшується за абсолютним значенням при збільшенні обсягу операцій з імпортними акредитивами.

.         Еластичність сумарного комісійного доходу від операцій з позабалансовими інструментами по обсягу авальованих векселів зменшується при збільшенні обсягу авальованих векселів.

3. Шляхи активізації вексельних операцій в банках україни

3.1 Основні проблеми в банківському обслуговуванні вексельних операцій та напрямки їх вирішення

В 2009-2012 рр. в Україні вексельний обіг відновився за умов кризи неплатежів, визваних наслідками світової фінансової кризи 2008 року, а розрахунково-платіжна функція векселів поступово замінила собою функцію кредиту і стала провідною. Про це свідчить, зокрема, застосування векселів для зарахування взаємних вимог, погашення неплатежів і побудови розрахунково-платіжних ланцюжків [27].

Однак прийняття ряда законодавчих та нормативних документів (Податковий Кодекс у 2010 році, Митний Кодекс у 2012 році, додаткові зміні в Податковому Кодексі щодо операцій з векселями у 2013 році, відміна у 2014 році Постанов КМУ про впровадження фінансових казначейських векселів та векселів відшкодування «експортного ПДВ») привели до сучасного згортання вексельного ринку України за наведеними в дипломному дослідженні причинами:

          відміни векселів при проведенні оплати ПДВ в імпортних митних операціях;

          відміни векселів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з давальницькою сировиною;

          введення 1,5% акцизного збору з суми вексельного боргу на операції з відчуждення (передачі прав за індосаментом, покупки та врахування банками) векселя.

Для сучасного українського вексельного ринку характерні такі особливості [27]:

–    використання виключно простих векселів;

–        відсутність комерційних паперів у традиційному розумінні (цінних паперів з великим номіналом, що поширюються переважно серед банків та інституціональних інвесторів);

–        домінуюче використання векселя як розрахункового засобу і витіснення кредитної функції;

–        перевага дисконтних векселів над відсотковими, що свідчить про обмеженість використання векселів як інвестицій;

–        перетворення значної кількості векселів у проблемні активи вже на момент їх видачі;

–        погашення векселів переважною більшістю векселедавців товарами, а не грошима.

В той же час, світовий досвід свідчить: під час кризи вексель як інструмент комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки. У країнах із розвинутою і стійкою ринковою економікою вексель застосовується досить широко, добросовісно і надійно виконує функції кредиту та засобу платежу і є об’єктом різних домовленостей. У цих країнах з урахуванням національних особливостей законодавчо встановлено такі положення: про вексельну дієздатність; про порядок виготовлення, використання вексельних бланків і наслідках його порушення; про пред’явлення векселів до сплати і здійснення протестів, про особливості розглядання претензій щодо векселів та інші процедури вексельного обігу [2].

Основними чинниками, які стримують розвиток вексельного ринку України є [27]:

недосконалість національного законодавства про обіг векселів (невідповідність окремих норм міжнародному вексельному праву та суперечливість національних правових актів між собою);

недосконале податкове законодавство. Проблема трактування податкjво-фіскальною службою врахування векселів як операції з торгівлі цінними паперами, практика вільного трактування норм законів та регулювання оподаткування листами - не нормативними документами). Врахування векселів за всіма нормативними документами НБУ по суті є кредитною операцією. Проблема у тому, що податкова адміністрація відносить цю операцію до операцій купівлі-продажу цінних паперів, хоча це протирічить Цивільному кодексу України;

негативний імідж векселя, що дістався нам у спадщину від використання векселів у корупційних держаних програмах на кшталт програми НДЦ з енергетичних векселів та діяльності «Укрспецфіну» на ринку боргів держави;

неорганізований ринок (торгівля векселями на організованому біржовому ринку заборонена рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового від 18.03.2002 р. №103), а значить - можливість для зловживань і шахрайства внаслідок відсутності ринкової вартості векселів;

відсутність статистики, яка б дозволяла оцінювати вплив виданих векселів на макроекономічні показники та розвиток економіки, а також робити прогнози;

неможливість оформлення комерційного, кредиту дисконтними векселями;

заборона випуску банками фінансових векселів, що унеможливлює додаткове залучення ресурсів до банківської системи та не сприяє появі на ринку додаткових банківських продуктів (зокрема, розробки вексельних програм). Виключення з обігу векселів, виданих банками під залучені грошові кошти, - так званих фінансових векселів - є втратою не лише для банків, а й для клієнтів. Для банків це - втрата гарного фінансового інструменту і ліквідного цінного папера в умовах, коли фінансовий ринок є нерозвиненим і кількість інструментів обмежена. У більшості країн фінансові векселі мають вільний обіг (наприклад, Росія, Чехія, Угорська Республіка, Франція, Німеччина, Литва, Білорусь тощо), виключення складають Україна та Казахстан, де видача векселя дозволена лише за поставлені товари, роботи, послуги;

особливості обігу податкових «псевдовекселів» у якості податкових розписок тільки з операцією авалювання їх банками. Щодо порядку обігу податкових векселів, то його необхідно привести у відповідність до норм Женевської конвенції [31], залишивши цей інструмент в арсеналі банків та підприємств-імпортерів;

високі ризики вексельних операцій внаслідок недосконалого законодавства, низької обізнаності учасників вексельного ринку у вексельному праві (і як наслідок - чисельні непорозуміння та зловживання з використанням векселів), відсутності інформації про невиконані зобов'язання за векселями (опротестовані векселі), незадовільного фінансового стану значної частки векселедавців та непрозорості їх діяльності (звітність не відповідає світовим стандартам і є застарілою та недоступною).

Перспективи повернення векселя на ринок фінансових інструментів України закладено в нових законодавчих, програмних та нормативних документах 2015 року:

1. Так, прийнятими за ініциативами нового Уряду та Верховної Ради України змінами до Податкового Кодексу з 01.01.2015 року скасований акцизний збір 1,5% з суми вексельного боргу на операції з відчуждення (передачі прав за індосаментом, покупки та врахування банками) векселя [54];

. Національним банком України розроблений проект для широкого обговорення та прийняття у 2015 році змін до «Положення про вексельні операції банків України» [77] та «Положення про порядок видачі, обігу та погашення банківських фінансових векселів» згідно нереалізованого Закону України 2013 року;

. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджена «Програма розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки «Європейський вибір - нові можливості для прогресу та зростання», основною метою якої є стимулювання притоку інвестицій в економіку України через інтеграцію фондового ринку у світові ринки капіталу та запровадження кращих світових стандартів і практик [76].

«Програмою розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки» вперше запроваджуються заходи на рівні держави щодо відродження вексельного ринку України [76]:

а) запроваджується розробка законодавства України щодо дозволу та порядку обігу іноземних цінних паперів на території України;

б) поглиблюється лібералізація валютного контрою операцій з іноземними цінними паперами, зокрема операцій, пов’язаних з виплатою доходу, погашенням, викупом іноземних цінних паперів, тощо;

в) посилюються повноваження Комісії в частині контролю за емітентами, що здійснюють запозичення на зовнішніх ринках, зокрема, контроль за виконанням зобов’язань щодо розкриття інформації, тощо;

г) приймаються акти сприяття проведенню вітчизняними учасниками ринку транскордонних операцій з іноземними цінними паперами;

д) передбачається створення єдиного державного реєстру вексельних операцій для забезпечення цивілізованого вексельного обігу на території України, включаючи розробку законодавства щодо «електронного обігу» векселів у вигляді «електронних документів» з електронними підписами під вексельними правочинами за Женевською конвенцією (аналог електронного обігу векселів у Франції);

е) передбачається розробка законодавства щодо можливості купівлі-продажу векселів на фондових біржах для забезпечення підвищення ліквідності та вільного обігу векселів з одночасним зниженням фінансових ризиків векселеутримувачів;

ж) з метою підвищення якості послуг інвестування, створити передумови для реалізації БТМ (багатосторонніх торгівельних майданчиків) позабіржевої торгівлі, як альтернативу біржової торгівлі для лібералізації доступу по ліквідних фінансових інструментам;

к) створити Єдиний в Україні Розрахунковий центр вексельних операцій, який взаємодіє з Центральним депозитарієм України для впровадження в «електронний обіг» векселів, випущених у вигляді «електронних документів» з електронними підписами правочинів власників векселів та векселеутримувачів векселів.

л) впровадження Принципів та цілей регулювання ринку ЦП IOSCO [107].

3.2 Пропозиції впровадження «електронного фінансового банківського векселя» як альтернативи строковим депозитам та ощадним сертифікатам банків

Фінансовий банківський вексель - це простий вексель, що видається банком на підставі внесених клієнтом грошових коштів у вигляді вкладу (депонування чи депозит) на рахунок банку, за яким держатель векселя набуває безумовного права отримати, а векселедавець - безумовне зобов’язання заплатити по векселю у визначений строк чітко визначену суму.

Фінансовий банківський вексель добре знаний в усьому світі і досить активно використовувався вітчизняними банками до 2002 року. Після того, як із Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] було вилучено норми щодо можливості випуску векселів без товарної основи, здійснення операцій з фінансовими векселями припинилося. Однак наприкінці 2013 року уряд прийняв рішення про відновлення застосування фінансових векселів в Україні. Очікується, що за допомогою фінансових (казначейських та банківських) векселів вдасться розв’язати низку існуючих проблем, пов’язаних з платіжною заборгованістю та залученням грошово-кредитних ресурсів [68].

Національний банк України розробляє новий механізм залучення банками ліквідності з ринку з застосуванням фінансових банківських векселів. Згідно з ним, найбільш ліквідні установи зможуть працювати з фінансовими векселями, які випускатимуть під заставу грошових коштів або державних боргових паперів [77]. Для банківських клієнтів фінансові векселі будуть більш цікавими, ніж депозити, оскільки фінансовий вексель - це в першу чергу відсоткові цінні папери, які є аналогом депозиту [83]. Але вексель - більш ліквідний інструмент для вкладника. Якщо клієнтові знадобляться гроші до закінчення терміну дії, то у випадку з депозитом йому довелося б просто розірвати договір з втратою відсотків, а у випадку з векселем він може продати його іншій особі або взяти під нього кредит [83].

На мою думку, згідно проведеного в дипломному дослідженні аналізу ефективності застосування банківських фінансових векселів у Російській Федерація, як альтернативи строковим депозитам, в сучасних умовах повної втрати у 2014-2015 рр. довіри населення та юридичних осіб до строкових банківських вкладів відновити ресурсну базу залучених банками коштів на новому інструментарії боргових операцій з банківськими фінансовими векселями.

Зазначимо, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо фінансових векселів» [68] у 2013 році були запроваджені нові види веселів - фінансові, серед яких фінансові банківські векселі та фінансові казначейські векселі. На основі аналізу стану нормативного-правового регулювання видачі, обігу та обліку цих цінних паперів, О.П. Придюк та С.В. Мирославький відзначили його неоднорідність [61].

Так, порядок випуску, обліку та обігу фінансових банківських векселів на даний час залишається без належного правового регулювання, оскільки остання редакція Положення про порядок здійснення банками України операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України №508 від 16.12.2002, відбулася 18.05.2011 [70]. Відповідний проект змін до вищевказаного Положення, розміщений на офіційному сайті Національного банку України та знаходиться на стадії обговорення та редагування [77].

Змінами до «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», які передбачається внести Національним банком України передбачається [77]:

. Доповнити Положення термінами такого змісту:

а) адміністратор системи електронного обігу фінансових векселів (далі - адміністратор) - це юридична особа, право власності на корпоративні права якої належать ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» (далі - Розрахунковий центр), яка здійснює формування, зберігання, ведення реєстру фінансових векселів, виданих як електронний документ, та супроводжує електронні документи в частині обліку виникнення, відчуження та припинення прав за фінансовими векселями в системі електронного обігу фінансових векселів;

б) векселедержатель фінансового векселя - це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка набула відповідних прав вимоги за фінансовим векселем та уклала відповідний договір з оператором щодо її участі в системі електронного обігу фінансових векселів;

в) обіг фінансових векселів - низка послідовних відчужень відповідних прав вимоги власниками фінансових векселів новим векселедержателям шляхом здійснення індосаменту до дня настання строку платежу за векселем;

г) облік права вимоги за фінансовим векселем - послуга щодо виникнення, відчуження і припинення права вимоги за фінансовим векселем шляхом відображення операцій у відповідній системі електронного обігу фінансових векселів;

д) оператор системи електронного обігу фінансових векселів (далі - оператор) - це уповноважений банк - юридична особа, який уклав відповідний договір з адміністратором, є учасником системи електронного обігу фінансових векселів та забезпечує облік права вимоги за фінансовими векселями через систему електронного обігу фінансових векселів;

е) система електронного обігу фінансових векселів - це комплекс прог-рамного забезпечення, засобів обчислювальної техніки та криптографічного захисту адміністратора, що забезпечує формування, зберігання, облік та обіг фінансових векселів, а також ідентифікацію в цій системі операторів і векселедержателів;

ж) фінансовий банківський вексель (далі - фінансовий вексель) - це цінний папір, що видається банком у документарній формі як електронний документ (з ідентифікацією та збереженням індосаментного ряду в системі електронного обігу фінансових векселів) та посвідчує безумовне грошове зобов’язання банку сплатити після настання строку платежу визначену суму коштів власнику векселя.

. Доповнити Положення новою главою 15 такого змісту:

«15. Особливості здійснення банками операцій з фінансовими векселями

.1. Банки України - юридичні особи і філії іноземних банків мають право видавати фінансові векселі в національній валюті, якщо вони є операторами системи електронного обігу фінансових векселів.

.2. Фінансовий вексель банку є простим векселем. Фінансовий вексель, виданий банком, використовується для здійснення розрахунків між суб’єктами господарювання в межах строку дії цього векселя.

.3. Розрахунковий центр забезпечує грошові розрахунки за фінансовим векселем і контроль за ними.

.4. Авалювання фінансових векселів не здійснюється.

.5. Фінансові векселі видаються банками в документарній формі як електронний документ із заповненням реквізитів, визначених у пункті 2.7 цього Положення.

.6. Фінансовий вексель, складений у формі електронного документа, підписується шляхом накладення електронних цифрових підписів відповідно до вимог законодавства України.

.7. Адміністратор здійснює обслуговування операцій із фінансовими векселями та облік права вимоги за фінансовими векселями шляхом унесення записів до системи електронного обігу фінансових векселів відповідно до встановленого ним порядку.

.8. Право і зобов’язання за фінансовим векселем виникають у день здійснення адміністратором у системі електронного обігу фінансових векселів електронного запису про першого векселедержателя фінансового векселя та надсилання інформації про склад вексельних реквізитів векселедавцю та першому векселедержателю. Обіг фінансового векселя починається з дня його видачі.

.9. Перехід права за фінансовим векселем до іншої особи засвідчується індосаментом. Індосамент на фінансовому векселі має бути безоборотним. На електронному документі індосант перед своїм підписом робить напис «без обороту на мене».

Власник фінансового векселя здійснює індосамент через оператора, який надсилає інформаційне повідомлення адміністратору про перехід права вимоги за фінансовим векселем.

.10. Пред’явлення фінансового векселя до платежу останнім векселедержателем та оплата фінансового векселя здійснюються відповідно до порядку, визначеного Правилами адміністратора.

.11. У разі невиконання банком-векселедавцем зобов’язання за фінансовим векселем Національний банк України після отримання відповідного повідомлення адміністратора забезпечує згідно з умовами укладеного з банком - векселедавцем договору списання коштів з його кореспондентського рахунку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України з питань безготівкових розрахунків і міжбанківського переказу коштів, а також перерахування цих коштів Розрахунковому центру.

.13. Вимоги до банків, які видаватимуть фінансові векселі, та обсяги випуску визначаються в нормативно-правових актах Національного банку України, предметом регулювання яких є регулювання діяльності банків.»

Виходячи з аналізу вищенаведеного тексту цього Проекту, можна зробити висновок про відсутність повного врегулювання питань випуску та обігу фінансових банківських векселів. Так, даним Проектом не врегульоване питання щодо суми платежу за векселем (не вказана можливість отримання процентного доходу за ним), вказана можливість використання їх серед суб’єктів господарювання виключно для здійснення розрахунків (звужено функціональної направленості), не встановлено вимоги до банків, які видаватимуть фінансові векселі та порядок регулювання обсягів випуску фінансових векселів.

Так, передбачаються наступні регулюючі обмеження [83]:

. Видавати фінансові векселі зможуть не всі. Банк повинен протягом шести місяців мати адекватність регулятивного капіталу не меншу за 15%, а також відповідати низці нормативів, зокрема, прибутковості, ліміту відкритих валютних позицій, формуванню резервів, і не мати обмежень на здійснення окремих операцій.

. Оскільки авалювання фінансових векселів не здійснюють, гарантією виконання зобов'язань за ним будуть облігації внутрішньої держпозики або грошові кошти. Депозитарій державних цінних паперів НБУ заблокує ОВДП, що належать банку, на суму, рівну номіналу видачі векселів, за умови, що строк їх обігу не перевищує термін погашення держпаперів.

. За аналогічною схемою Нацбанк буде блокувати кошти банку на своєму коррахунку. Фінансові векселі будуть обмежені в обігу на 30 днів.

Можливість випуску банком фінансових векселів, за відповідного адекватного правового регулювання позитивно вплине на банківську діяльність, адже, використання векселів у банківській діяльності дозволяє розширити ресурсну базу, мінімізувати ризики, підвищити ліквідність [83]. Проте, варто відмітити, що з метою наповнення ресурсної бази банку за рахунок випуску векселів та їх розміщення, банки мають зацікавити своїх клієнтів у їх придбанні, в тому числі за рахунок створення ефективного та надійного механізму їх погашення.

Крім векселів, банки також можуть випускати ощадні (депозитні) сертифікати як боргові цінні папери, за рахунок яких також поповнюється ресурсна база банку. Ощадні депозитні сертифікати дають змогу їх власникам отримувати процентний дохід за ними, а в деяких випадках гарантування виплати за ними забезпечується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. На відміну від ощадних (депозитних) сертифікатів, використання фінансових векселів не передбачає отримання процентного доходу, а тому законодавцем, за для досягнення ефекту впровадження фінансових банківських векселів, має бути передбачена надійна система гарантування їх погашення. Зокрема, Проектом змін до «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», передбачається, що у разі невиконання банком-векселедавцем зобов’язання за фінансовим векселем Національний банк України після отримання відповідного повідомлення адміністратора забезпечує згідно з умовами укладеного з банком-векселедавцем договору списання коштів з його кореспондентського рахунку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України з питань безготівкових розрахунків і міжбанківського переказу коштів, а також перерахування цих коштів Розрахунковому центру. Дана норма обов’язково має бути затверджена Національним банком України, адже вона має гарантійний характер та позитивно вплине на зацікавлення суб’єктів господарювання у придбанні фінансових банківських векселів.

Крім того, законодавчо має бути передбачено обов’язкова умова випуску та обігу фінансових банківських векселів − існування на кореспондентському рахунку в Національному банку України суми коштів, яка має дорівнювати кратному відсотку обов’язкового резервування залучених коштів, та обліковуватися на кореспондентському рахунку постійно протягом строку обігу векселів. Зменшення вказаної суми можливо лише у випадку погашення векселів на суму відповідного погашення.

Наступною проблемою, пов’язаною із запровадженням фінансових векселів, є їх форма. Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо фінансових векселів» [68] передбачається, що фінансовий банківський вексель видається в документарній формі як електронний документ. Фінансові банківські векселі у формі електронного документа засвідчуються електронними підписами. Так, вперше в Україні запроваджено документарну форму цінних паперів у вигляді електронного документу. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [67] документарним цінним папером є паперовий або електронний документ, оформлений у визначеній законодавством формі, що містить найменування виду цінного папера, а також визначені законодавством реквізити.

Зазначимо, що основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV [78]. Зокрема, цим Законом встановлено, що у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. У зв’язку з цим, на нашу думку, виникає нагальна потреба в врегулюванні питання забезпечення підвищеної безпеки електронного документообігу при використанні фінансових векселів, і дане питання може бути предметом подальших наукових та законодавчих досліджень.

Аналіз основних переваг та недоліки фінансових банківських векселів показав [61]:

. Фінансовий вексель є інструментом платежу, заощадження та оперативного покриття розривів ліквідності, об’єктом купівлі-продажу або застави, джерелом отримання прибутку власником векселя. Перш за все, фінансовий вексель є високоліквідним платіжним інструментом, що обертається на фінансовому ринку. У ситуації, коли розміри дебіторської і кредиторської заборгованості в Україні перевищують ВВП, фінансовий вексель може сприяти зменшенню обсягів неплатежів шляхом використання у розрахунках суб’єктів господарювання. Для країн з економікою, що розвивається, в умовах недостатності грошових засобів у обігу (низький рівень монетизації економіки) властивість векселя як платіжного інструменту набуває особливого значення. Крім того, прискорення розрахунків шляхом застосування фінансових векселів призводить до більш раціонального використання наявної в обігу грошової маси. При недовірі покупця і продавця один до одного, банківський вексель є також прекрасною альтернативою акредитивним розрахункам, у цьому разі зменшуються витрати обох сторін, а розрахунки значно прискорюються.

. Простота розрахунків шляхом індосування векселя без необхідності прив’язки до певного банку. Можливість «розшивки» дебіторсько-кредиторської заборгованості шляхом відстеження банком (або спільно декількома банками) низки контрагентів клієнта банку та організації розрахунків між ними за допомогою фінансових векселів. Для підвищення ефективності обігу банківських векселів (практика Росії свідчить про те, що банківські векселі «осідають» у касах векселедержателів до погашення, що гальмує їх обіг) доцільно впровадити практику внесення змін до векселя не тільки векселедавцем, а будь-яким векселедержателем (як це передбачене Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі [31]). При цьому завдяки репутації банків ліквідність векселів буде гарантована саме платниками-банками, а у векселедержателів-індосантів буде можливість зменшити вірогідність пред’явлення до них векселя завдяки внесених змін до тексту векселя щодо процентів, які гарантує до оплати індосант (чим ближче до кінця строку векселя, тим вони будуть нижче). Це сприятиме передаваності векселів у прозорому обігу, оскільки зникне мотивація вчинення бланкового індосаменту.

. Внаслідок того, що головним платником за фінансовим векселем є банк, що забезпечує високу ліквідність векселя, маловірогідною є поява на таких векселях бланкових індосаментів, що зменшує неконтрольований обіг фінансових векселів.

По-перше, головною метою випуску фінансових векселів є залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб. Пасиви (строкові чи до запитання), що залучені під фінансові векселі, є більш дешевими у порівнянні з залученими під депозити, оскільки разом з доходом за векселем надають вкладнику у користування ліквідний платіжний інструмент для проведення поточних розрахунків. Здешевлення пасивів тягне за собою зниження вартості кредитних ресурсів для реального сектору економіки.

На відміну від емісії депозитних сертифікатів для залучення пасивів, випуск яких потребує друкування досить дорогих бланків з фіксованим номіналом, фінансові векселі оформлюються на стандартних бланках на будь-яку необхідну суму, мають спрощений порядок передачі права власності. Фінансові векселі забезпечують додаткове (у порівнянні з депозитами) залучення пасивів у випадку, коли гроші зберігаються клієнтом невизначений час для проведення операції, яка остаточно не узгоджена. Тому інструменту, альтернативного фінансовому векселю для коротких грошей, не існує.

У порівнянні з депозитним вкладом фінансовий вексель є більш цікавим для клієнтів інструментом. При розміщенні вільних коштів під фінансовий вексель клієнт може отримати сам (якщо вексель є дисконтним) або передати контрагенту (якщо вексель є процентним) дохід від вкладної операції. При тому у будь-який час клієнт може використати вексель для легкої та швидкої ліквідації розривів ліквідності без втрати доходу (на відміну від депозиту).

По-друге, випуск фінансових векселів не призводить до збільшення грошової маси та інфляції, оскільки на суму векселя банк залучає гроші. Щодо ефекту мультиплікації шляхом надання кредитів під суму залучених грошей, то він абсолютно аналогічний залученню депозитів. Проте для запобігання можливих зловживань доцільно було б заборонити випуск фінансових векселів для залучення пасивів з відстроченням платежу.

. Простота стягнення за векселем. За умов регулювання обсягів випуску банками фінансових векселів Національним банком України проблеми з оплатою векселів банками існувати не може. Однак, у разі невиконання банком зобов’язання за фінансовим векселем, статтею 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] передбачене стягнення за векселем за спрощеною процедурою у порядку виконавчого провадження шляхом вчинення на опротестованому векселі виконавчого напису.

. Можливість легкого рефінансування активних операцій. Банки у будь-який час можуть врахувати ліквідні векселі, які є у клієнтів-векселедержателів. Національний банк також може здійснювати рефінансування банків під банківські векселі у разі необхідності. Але для цього необхідно розробити методику оцінки платоспроможності векселедавців та вартості векселів на базі оцінки фінансового стану векселедавця (на кшталт оцінки платоспроможності позичальника при видачі кредитів) з урахуванням солідарної відповідальності за векселем, що збільшує ліквідність векселя. Існуюча методика Національного банку для оцінки векселів у всіх випадках призводить до 100% ризиковості векселів, що не відповідає дійсному стану речей: якщо емітент випускає одночасно акції, облігації та векселі і бере кредит у банку, очевидно, що в основі оцінки має бути його фінансовий стан, а методика оцінки у всіх випадках має базуватися на однакових принципах.

6. Сфера застосування банківських векселів

Інтерес до банківського фінансового векселя має проявитися у всіх сферах фінансового та комерційного ринку, оскільки кожний учасник ринку отримає сенс та ефект від роботи з банківськими векселями. Серед основних операторів, що будуть залучені до операцій з банківськими векселями - суб’єкти господарської діяльності, зокрема підприємства, банки (корпоративний бізнес та казначейство), торгівці ЦП, КУА, страхові компанії та інші.

Виграші банків від впровадження фінансових банківських векселів полягають у:

а) покращенні ефективності корпоративного бізнесу банку:

Здійснення кредитних та комісійний операцій з банківськими векселями;

Збільшення комісійного доходу за рахунок обслуговування обігу векселів (інкасація, зберігання, міна, деномінація, тощо);

Збільшення обсягів операцій по врахуванню векселів. У разі врахування векселів банком - векселедавцем, останній отримує додатковий заробіток на різниці процентних ставок, що були застосовані за розміщеними під вексель коштів та врахування векселя.

б) покращенні ефективності діяльності казначейства банку:

Залучення від клієнтів грошових коштів на тривалий термін, можливість котирування процентних ставок в залежності від суми та строку векселя (прозорий підхід)

Можливість виставлення клієнтам \ на ринок оферти щодо дострокового викупу векселя (із врахуванням додаткової дохідності для банку);

Здійснення торгових операцій з векселями, операцій РЕПО.

Можливість отримання рефінансування НБУ під банківські векселі (грошові кошти, що розміщені на рахунках банку).

3.3 Пропозиції активізації банківського обслуговування векселів за рахунок операцій міжнародного обігу векселів та «електронного» обліку і обігу векселів

За результатами аналізу ажіотажної ситуації у 2015 році на валютному ринку України НБУ дійшов висновку, що тиск на нацвалюту здійснюється, в основному, з боку імпортерів - юридичних осіб, а не з боку населення.

Відповідно, своєю Постановою №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» НБУ [] встановив, що з лютого 2015 р., починаючи від сум в 500 тис. доларів, будь-яка передоплата за імпортним контрактом, що буде зроблена, буде здійснена лише на підставі відкриття імпортного акредитива та його обліку в банку-резиденті України. І цей акредитив повинен бути підтверджений (авальований) закордонним банком інвестиційного класу. Тобто будь-яка покупка валюти або оплата буде здійснюватися лише при відкритті такого акредитива. При цьому банк має можливість відкривати та обліковувати акредитиви на будь-яку суму понад 50 тис. долари, тоді НБУ не буде перевіряти ці контракти.

Слід зауважити, що за здійсненним в дипломному дослідженні висновком, зростання e 2013-2014 рр. обсягів операцій з імпортними акредитивами в «ОТП - банк» приводить до зменшення чистих комісійних доходів від операцій з ними, тобто операція імпортними акредитивами - збиткова для банку і її доцільно замінити на операції з міжнародними авальованими векселями.

Слід зазначити, що Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» [69a], який набрав чинності 01.01.2015, було внесено зміни до Податкового кодексу України [54], зокрема виключено норми щодо справляння акцизного податку 1,5% з операцій з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами.

Векселі в усьому світі активно застосовуються у зовнішній торгівлі і міжнародних розрахунках - яскравим свідченням цього є міжнародна уніфікація норм вексельного права - Женевський Уніфікований закон про переказний і простий вексель [31], до якого Україна приєдналася у липні 1999 року, визначає вексель як ордерне боргове зобов’язання.

У більшості країн світу законодавством визнається багатофункціональність векселя [30]. Так, у Росії вексель вважається розрахунковим засобом та борговим зобов’язанням; у Казахстані вексель визначений як платіжний документ та фінансовий інструмент, який обертається на ринку цінних паперів; у Чехії вексель також є оборотним інструментом; в Угорській Республіці вексель не визначений як цінний папір (хоча має усі атрибути цінного паперу і обертається на ринку цінних паперів), а є платіжним інструментом; згідно Комерційного кодексу Франції вексель є платіжним інструментом. У Німеччині вексель може бути і цінним папером, і платіжним інструментом. В Україні вексель визначений як борговий ордерний цінний папір згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [67], платіжним інструментом - згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» [63], але Податковий Кодекс [54] повністю ігнорує усі функції векселя крім товарної, що гальмує розвиток вексельного обігу при існуючому дефіциті обігових коштів у більшості підприємств.

Для застосування вексельної форми міжнародних розрахунків у країнах експортера та імпортера повинні бути впровадженні законодавчі та нормативні правила обігу міжнародних векселів в іноземній валюті з врахуванням обмежень валютного законодавства країн на транскордонні вексельні операції.

Згідно листа НБУ «Щодо особливостей здійснення деяких валютних операцій (розпорядження)» (від 14.01.2015, №29-215/1721) у 2015 році тимчасові антикризові заходи Національного банку України введено постановою від 01.12.2014 р. №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (набула чинності з 03.12.2014 р.), яка не містить обмежень щодо можливості використання вексельної форми розрахунків під час здійснення операцій з експорту/імпорту товарів.

Порядок проведення таких операцій врегульовано, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет), Законом України від 05.04.2001 р. №2374-III «Про обіг векселів в Україні» (далі - Закон), а також нормативно-правовими актами Національного банку України - Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. №281, постановою Правління Національного банку України від 30.12.2003 р. №597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», тощо.

Так, відповідно до статей 4 та 9 Закону [] резиденти можуть видавати векселі лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України.

При цьому відповідно до підпункту «а» пункту 4 статті 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» платежі в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, не потребують наявності індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Таким чином, в Україні законодавчо дозволені операції «банківського міжнародного форфейтингу» - форми фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку авальованих банками імпортера/експортера простих або переказних векселів без права регресу, тобто покупець векселя (банк) бере на себе весь ризик неплатежу і не може пред'явити претензії попередньому власнику (експортеру/імпортеру), претензії пред’являються власнику векселя та банку, який його авалював. В обмін на придбані векселі банк виплачує експортеру/імпортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик неоплати зобов'язань та разового збору за зобов'язання купити векселі експортера/імпортера [30].

Форфейтинг (ФФ) оформлюється як операція обліку (купівлі) авальованих банком іноземного імпортера середньострокових простих тратт або векселів, наданих іноземним імпортером в оплату експортуємого товару експортеру України в валюті зовнішньоторговельного контракту (ЗТК). Якщо експортер України уклав угоду з форфейтингу з банком до підписання ЗТК з іноземним покупцем, він буде мати можливість включити вартість обліку у вартість ЗТК.

Якщо продавець (експортер України) терміново потребує коштів, він може запропонувати будь-якому банку викупити у нього авальовані зовнішньоекономічні векселі (тратти) іноземного імпортера, строк платежу по яких наступить у майбутньому згідно із зазначеними у них датами. У цьому випадку відбувається переуступка прав на отримання коштів векселетримачем - продавцем товарів банку. При такій переуступці комплект тратт на проценти з відтермінування платежу зазвичай переходить до банку безкоштовно, а з загальної суми тратт на основний борг банк вимагає знижку, розмір якої визначається в залежності від часу переуступки, від надійності аваліста - банку імпортера, який акцептував або авалював тратти, та від загального економічного стану. Надання такої знижки є для продавця практично зниженням ціни товару, а для банку - компенсацією ризику та додатковою маржею. В залежності від зазначених умов така знижка може становити 3-15%.

На рис. 3.1 наведена послідовність здійснення форфейтингової операції. Завдяки цим угодам [30]:

. Банк, який здійснює ФФ, втрачає право регресу до експортера,

. Покупець-імпортер, авалюючи емітовані векселі власного боргу в банку-нерезиденті з оплатою комісійних від 10% до 20%), отримує товарний кредит до 5 років, передаючи векселі експортеру в оплату за товар.

. Експортер негайно отримує готівку від обліку простих або переказних векселів імпортера в банку-форфейторі (ФФ).

. Банк - ФФ отримує відшкодування у міру погашення простих або перевідних векселів.

. Фінансові розрахунки за контрактом між імпортером та експортером замінюються фінансовими розрахунками між форвейтируючим банком, який придбав у експортера міжнародні векселі імпортера та банком-нерезидентом, який здійснив аваль векселів імпортера і тепер несе повну відповідальність за грошове покриття векселів. При цьому банк-аваліст (нерезидент), у випадку відшкодування вартості векселів власними коштами, здійснює регресні вимоги до імпортера, який емітував вексель, в рамках законодавства своєї країни.

В цій схемі банк-аваліст отримує комісійні за аваль векселів, а банк - форфейтор - кредитні доходи від обліку з дисконтом авальованих векселів імпортера.

Переваги форфейтингу для експортера України:

1. Експортер вільний від:

а) відповідальності по боргах імпортера у найближчому майбутньому;

б) потенційних пасивів у вигляді боргів, які мають бути виплачені імпортером протягом середньострокового періоду.

Це пов'язано з тим, що експортер негайно отримує готівку від ФФ, а ФФ відмовляється від регресу до експортера за рахунок купівлі у нього векселів з дисконтом (від 10% до 20%, в залежності від ризику операції). Оскільки експортер не має пасивів у своєму балансовому звіті, він буде у вигідному становищі для наступного збільшення свого кредиту, якщо виникне така необхідність.

. Позиція експортера щодо ліквідності поліпшується, оскільки він негайно отримує готівкові кошти.

. Якщо експортер не має потенційних пасивів і має кращу ліквідність, його шанси отримати позику збільшуються. Форфейтинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту або на інший кредит, наданий банком (навіть якщо він є ФФ).

. На валютні ризики наражається не експортер, а ФФ (банк).

. Експортер не повинен захищати себе від ризику неплатежу шляхом страхування експортного кредиту через відділ гарантування експортних кредитів або приватну страхову компанію. У будь-якому випадку страхування експортного кредиту не покриває потенційні втрати експортера на 100%, І експортер наражається на ризик понести певну частину збитків у випадку неплатежу імпортера. При ФФ такого ризику немає. Крім того, якщо експортер вибирає страхування експортного кредиту і кредит покупцю або постачальнику, який гарантований Відділом гарантування експортних кредитів, замість ФФ, а покупець відмовляється оплачувати свої борги, у нього будуть проблеми з ліквідністю, доки страховик не здійснить розрахунок. При ФФ цієї проблеми не існує.

. Не існує ризику процентних ставок, оскільки облікова ставка відома з самого початку.

. Експортер звільняється від адміністративних проблем та витрата інкасування боргів.

. Послуга з ФФ більш гнучка, ніж фінансування кредиту покупцю або постачальнику, гарантоване Відділом гарантування експортних кредитів, оскільки експортер може домовитись про ФФ, навіть коли в експортному контракті пропонується значна сума за товари, вироблені за кордоном, і «місцеві» витратну країні покупця. Укладення договору про фінансування, гарантованого Відділом гарантування експортних кредитів, дещо складніше у такій ситуації.

. Він являє собою метод фінансування, коли фінансування, гарантоване Відділом гарантування експортних кредитів, просто недоступне.

. Договір про ФФ може бути укладений швидко.

. ФФ може бути дешевшим за традиційний метод фінансування середньострокового експортного кредиту шляхом банківського кредиту, який підтримується покриттям відділу гарантування експортних кредитів (фінансування кредиту постачальнику), в залежності від поточних процентних ставок по консенсусу для такого фінансування.

Недоліки форфейтингу для експортера України:

1. Основним недоліком ФФ є його вартість. Облікова ставка по простих векселях може бути достатньо високою, і експортер може домовитись про фінансування, гарантоване Відділом гарантування експортних кредитів, по пільговій ставці (ставці консенсусу). Вартісний недолік ФФ залежить від:

а) комерційних процентних ставок;

б) доступності пільгових процентних ставок за схемою Відділу гарантування експортних кредитів та величини різниці між цими та комерційними ставками.

. Іншим недоліком ФФ є те, що експортер може не знайти банк, який би схотів діяти як форфейтер, з таких причин:

а) він не задоволений кредитоспроможністю покупця;

б) банк, який надає аваль, не є престижним, тому банк-ФФ не хоче покладатись на його гарантію;

в) уряд країни покупця може накласти обмеження на платежі за кордон;

г) країна покупця зазнає нестачу резервів іноземної валюти;

д) покупець може відмовитись виконати авансовий платіж за товари, і тому банк-ФФ може відмовитись надавати послуги з ФФ.

Одним із шляхів відновлення довіри банків та суб’єктів господарювання України до платоспроможності векселів є організація міжнародної «електронної» біржової торгівля векселями на фондових біржах та на сертифікованих позабіржових «електронних» площадках, що передбачає певну відповідальність фондової біржі за дійсність та платоспроможність векселедавця в умовах Єдиного державного реєстру «електронних» векселів в Україні.

Аналогічна технологія обігу «електронних» форм акцій підприємств та «електронних» облігацій (як підприємств, так і державних ОВДП) з застосуванням централізованого «електронного» депозитарію цінних паперів при взаємодії з фондовими біржами повністю освоєна в Україні [109].

Згідно аналізу, проведеного асоціацією «Агенція з розвитку вексельного ринку України», є обґрунтовані передумови впровадження біржової торгівлі векселями в Україні [108]:

В відповідності до Директив Європейського Союзу організованими фондовими ринками визнані біржові ринки, на яких обертаються 92-95% обсягу всіх цінних паперів, що знаходяться в обігу кожної країни - учасниці. В Україні тільки 10% кількості цінних паперів обертаються на фондових біржах. Така організація діяльності фондового ринку не прийнятна і не зрозуміла для європейської спільності і буде вимагати трансформації для гармонізації діяльності фінансового сектору усіх країн - учасниць ЄС. В міжнародних розрахунках та торгівля вексель потребує ідентифікації, тобто сертифікації ISIN та CFІ і в подальшому дематерілізації (знерухомлення) векселів та створення вексельного депозитарія;

З огляду світового досвіду розвитку форм грошей та їх обігу, вексель, будучи «квазігрошима» для забезпечення фінансової безпеки повинен пройти свою еволюцію від паперової форми через бездокументарний обіг до електронної форми векселів. Відповідно до Закону України від 04.07.2013 №407-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо фінансових векселів» [68] фінансові векселі відповідно до п. 14.1.176-1 ПКУ випускаються в формі електронного документу, а відповідно до ст. 5 Закону «Про обіг векселів в Україні» [65] векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вирішення колізії шляхом приведення всього законодавчого поля, що регулює обіг векселів в Україні, до єдиних стандартів і у відповідність до європейських та міжнародних норм надасть можливість цивілізованим процесам трансформації документарних векселів до відповідних електронних фінансових інструментів;

На даний час для корпоративних векселів не існує організованого ринку. Вони є специфічним інструментом і не можуть торгуватися за правилами емісійних цінних паперів. Жодна біржа в Україні не має спеціального Порядку торгів векселями та не здійснює операцій з купівлі-продажу векселів.

Експертиза та знерухомлення векселів при їх біржовому обігу надасть суттєвого зрушення щодо якості та платоспроможності векселів.

За відсутністю централізованого обліку та регулювання обігу векселів ліквідність, а здебільше і коректність заповнення векселів у відповідність до вимог чинних законодавчих та нормативних документів, що регулюють вексельний обіг в Україні залишаються не визначеними. Впровадження біржової торгівлі векселями надасть зобов’язання учасникам біржових вексельних торгів здійснювати експертизу векселів, що в першу чергу, виявить недоліки форм запропонованих векселів та впровадить реєстр векселів, які приймали участь в торгах та пройшли експертизу. Саме за результатами експертизи векселів коректним буде і знерухомлення векселів з урахуванням всіх обов’язкових реквізитів векселя та вексельними застереженнями. Таким чином буде започаткована електронна база векселів, що надасть можливість фінансовому ринку вивести з обігу фіктивні або з браком форми векселі.

Щодо перспектив впровадження векселів як електронного фінансового інструменту, необхідна розробки законопроекту про обіг векселів в електронній формі, на кшталт Уніфікованому закону про переказні векселі та прості векселі [31], який буде регулювати перехід права власності на вексель та врегульовувати спірні питання у законний спосіб.

Для участі векселів в біржових торгах є обов’язковою умовою здійснення експертизи векселя у відповідність до вимог чинних законодавчих та нормативних документів, що регулюють вексельний обіг в Україні. Оригінал векселю з бланковим індосаментом передається на відкрите зберігання в Уповноважений розрахунковий банк - зберігач біржі для забезпечення розрахунків та передачі векселя при укладанні біржових контрактів та угод купівлі-продажу векселя. В документарному документообігу біржової сесії використовується скан-копія векселя, завірена особою, яка проводила експертизу векселя, в електронному - електронний запис з усіма обов’язковими вексельними реквізитами та вексельними застереженнями, які відображені на скан-копії векселя.

Переваги впровадження біржової торгівлі векселями:

Відповідність операцій з векселями Європейським Директивам та міжнародним стандартам обігу цінних паперів;

Розвиток інфраструктури вексельного ринку;

Підвищення ліквідності векселів, запровадження рейтингування векселів;

Зменшення ризиків несплати векселів та інших фінансових ризиків, пов’язаних з обігом векселів;

Зниження дисконтів при продажу векселів (зокрема, за рахунок зменшення корупційної складової);

Зняття проблеми податкових органів з реалізації векселів, які знаходяться в податковій заставі;

Участь у формуванні та впровадженні єдиного державного реєстру обліку вексельних операцій;

Очищення фінансового ринку від фіктивних та з браком форми векселів;

Розвиток міжнародної стандартизації векселів з подальшим виходом на міжнародні фінансові та фондові ринки;

Впровадження міжнародних вексельних розрахунків (Конвенція Організації Об’єднаних Націй про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (Нью-Йорк, 1988 рік)).

Потенційними клієнтами клірингової діяльності з векселями на біржах є: - Емітенти векселів, які мають за мету мінімізувати свою заборгованість шляхом викупу власних зобов’язань на ринку з дисконтом (в тому числі дебітори, які оформили заборгованість векселями);

Векселедержателі, які отримали векселі в розрахунок і які не мають бажання чекати строку їх погашення;

Корпорації, які використовують векселі в своїх внутрішніх розрахунках;

Фіскальні служби, для реалізації векселів з податкової застави;

Кредитори, які оформили власну дебіторську заборгованість векселями;

Торговці цінними паперами для отримання спекулятивного доходу.

Список використаних джерел

1.          Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко, А.М. Арістова та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - Київ: КНЕУ, 2003. - 599 с.

2. Андрос С.В. Використання векселя у кредитно-розрахункових відносинах / С.В. Андрос, О.М. Долінська // Вісник Університету банківської справи НБУ. - 2012. - №2. - С. 34-40

3. Базилевич В.Д. Цінні папери [Текст]: / В.Д. Базилевич, В.М. Шелудько, Н.В. Ковтун та ін. - К: Знання, 2011. - 1094 с.

4. Балабанова Ф.Л. Вексельные операции коммерческих банков и их эффективность /Л.Ф. Балабанова // Диссертация кандидата экономических наук, Москва, 2007. - 159 с. - Научная библиотека диссертаций и авторефератов disserCat http://www.dissercat.com/content/vekselnye-operatsii-kommercheskikh-bankov-i-ikh-effektivnost#ixzz3J1oNy9qb

5. Бервено С.Н. Правовое регулирование вексельного обращения в Украине /С.Н. Бервено, В.Л. Яроцкий. - Харьков: Право, 2001. - 512 с.

. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: [Навчальний посібник] / О.В. Васюренко, К.О. Волохата - К.: Знання, 2006. - 463 с.

. Вексельне право [Текст]: методичні рекомендації для самостійної ро-боти та практичних і семінарських занять / Державний вищий навчальний зак-лад «Українська академія банківської справи Національного банку України»; [уклад. С.В. Мирославський]. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. - 31 с.-Електронний документ.-режим доступу: lib.uabs.edu.ua/library/1152_2012.pdf

. Вінокуров Д. Вексель та вексельний обіг. - 2-ге вид., перероб. і доп. / Д. Вінокуров, А. Клименко, І. Басова. - Х.: Фактор, 2008. - 384 с.

. Вовчак О.Д. Банківська справа [Текст]: навч. посіб. / О.Д. Вовчак, Н.М. Рущишин. - Львів: Новий Світ-2000, 2008. - 560 с.

. Гореничий С.С. Вексельные операции / С.С. Гореничий, А.А. Ефремова. - М.: ИД ФБК - ПРЕСС, 2002. - 512 с.

. Гуткевич С.О. Вексель у системі цінних паперів: проблеми становлен-ня та розвитку / С.О. Гуткевич, М.Д. Корінько. - К.: Вид-во Європейського університету, 2006. - 119 с.

. Демківський А.В. Вексельна справа: Навч. посібник. / А.В. Дем-ківський. - К.: Либідь, 2003. - 336 с.

. Дзюблик О.В. Банківські операції: [підручник] О.В. Дзюблик, Я.І. Чайковський, Н.Д. Галапуп, І.С. Кравчук, О.Л. Малахова О.С. Пруський. - Т.: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. - 696 с.

14. Державні будівельні норми України ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення» (На заміну СНиП II-4-79), 2006

. Державні будівельні норми України, «Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд» (ДБН В.2.5-27-2006) // Введені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 29 березня 2006 р. №97 з 1 жовтня 2006 р., 2006. - [Електронний документ] - режим доступу: http://www.mebius.ua/ files/normativy /1004621.doc

. Державні будівельні норми України СHиП 2.09.02-85 «Производственные здания» // Наказом Держбуду України від 21.10. 2004 року №195 набуття чинності встановлено з 1 квітня 2005 року - [Електронний документ] - режим доступу: http://info-build.com.ua/normativ/detail.php? ID=40964

. Державні будівельні норми України ДБН В.2.2-28:2010 «Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення» - [Електронний документ] - режим доступу: http://dbn.at.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-806

. Державні будівельні норми «Пожежна безпека об'єктів будівництва», затверджені наказом Держбуду України від 03.12.2002 №88 (ДБН В.1.1.7-2002) - [Електронний документ] - режим доступу: http://document. ua/zahist-vid-pozhezhi.-pozhezhna-bezpeka-obektiv-budivnictva-nor300.html

19. Доля В.Т. Економетрія: навч. посібник / В.Т. Доля; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2010. - 171 с.

. Доугерти К. Введение в эконометрику: Учебник. 3-е изд. / К. Доугерти. - Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 465 с.

21. ДСанПін 3.3.2-007-98 - Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дісплейними терміналами електронно-обчислювальних машин/ МОЗ України, 1998 - [Електронний документ] - режим доступу: http://tex-bezbeka.in.ua/

. ДСТУ Б В.2.5-38:2008. Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд. - К.; Діє з 01.01.2009.

. ДСТУ OHSAS 18001:2010 - Національний стандарт України «Система управління гігієною та безпекою праці» - http://www.iso.kiev.ua/page/29.html

24. Економічна статистика. Навчальний посібник / За ред. Р.М. Моторина. - К.: КНЕУ, 2005. - 362 с.

. Елисеева И.И. Общая теория статистики: Учебник / И.И. Елисеева, М.М. Юзбашев; под ред. И.И. Елисеевой. - 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 656 с.

. Енергетичні баланси України у 2009-2014 рр. [Електронний доку-мент] / Статистичні збірники Державної служби статистики України, 2010-2015 рр. - режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

. Ермак А. Состояние вексельного рынка РФ в контексте российского долгового рынка / А. Ермак // Научно-практический семинар «Проблемы инфраструктуры вексельного рынка», 25 марта 2014 г., г. Москва, Финансовый университет при Правительстве РФ, группа компаний «Регион»+ АУВЕР, 2014 - http://www.region.ru/produkty-i-uslugi/analitika/dolgovoy-rynok/presentations/ REGION_Veksel_2013Final.pdf

. Ємельянов А. Зарубіжний досвід правового регулювання вексельних відносин / А.Ємельянов // Юридичний журнал «Право України», випуск 1, 2014. - С. 40 - 45

. Итоги банковской статистики вексельного обращения по состоянию 01.08.2013 года // Аналитический обзор Ассоциации участников вексельного рынка РФ (АУВЕР), Москва, сентябрь 2013. - http://www.auver.ru/usersdata /620_Bank_Stat.pdf

. Кодекс Цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI - [Електронний документ]. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/5403-17

. Козик В.В. Зовнішньоекономічні операції та контракти: Навч. посіб./ В.В. Козик, Л.А. Панкова, Я.С. Карпяк, О.Ю. Григорєв. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 608 с.

. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 (Про приєднання України до Конвенції див. Закон №826-XIV від 06.07.99). - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_009

. Конвенція про міжнародні переказні векселі та міжнародні прості векселі ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 09.12.1988 (не ратифіко-ваний Україною). - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_252

. Копилюк О.І. Банківські операції: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / О.І. Копилюк, О.М. Музичка. - 2-ге вид., випр. і допов. - Київ: Центр учбової літератури, 2012. - 535 с.

. Котковський В.С. Банківські операції: навч. посібник для студ. вищих навч. закладів / В.С. Котковський, О.В. Нєізвєстна; МОНУ; Держ. вищий навч. заклад «Київський національний екон. ун-т ім. В. Гетьмана»; Криворізький екон. ін-т. - Київ: Кондор, 2011. - 498 с.:

. Коцовська, Р.Р. Банківські операції [Текст]: навч. посіб. / Р.Р. Коцов-ська, О.П. Павлишин, Л.М. Хміль. - К.: Знання, 2010. - 390 с.

. Крупка М.І. Банківські операції: [навчальний посібник] / М.І. Крупка, Є.М. Андрущак, Н.Г. Пайтра. - Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. - 248 с.

. Левандівський О.Т. Банківські операції: навчальний посібник / О.Т. Левандівський, П.Е. Деметер. - Київ: Знання, 2012. - 464 с.

. Лукашин Ю.П. Финансовая математика: Учебно - методический комплекс / Ю.П. Лукашин. - М.: Изд. центр ЕАОИ, 2008. - 200 с.

. Магнус Я.Р. Эконометрика. Начальный курс: Учебн. - 6-е изд., перераб. и дополн. / Я.Р. Магнус, П.К. Катышев, А.А. Пересецкий - М.: Дело, 2004. - 576 с.

. Місяць Н.О. Особливості використання векселів у зовнішньоеконо-мічній діяльності // Регіональна економіка: науково-практичний журнал / НАН України; Мін.ек. Укр; Ін-т регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2010. - №4 (58). - С. 83-90.

. Міщенко В.І. Банківські операції: підручник / В.І. Міщенко, Н.Г. Слав"янська, О.Г. Коренєва. - 2-ге вид., переробл. і доп. - Київ: Знання, 2007. - 797 с.

а. Митний Кодекс України: Закон, Кодекс від 13.03.2012 №4495-VI // (Редакція від 01.04.2015, підстава №214-VIII від 02.03.2015) - - Електронний документ. - режим доступу: - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4495-17

. Момот О.М. Інтегровані банківські послуги та конкурентоспроможність банківської системи: [монографія] / О.М. Момот, І.Г. Брітченко. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. - 315 с.

. Мороз А.М. Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608 с.

. Мочерний С.В. Економічна теорія: навч. посібник / С.В. Мочерний. - 3-тє вид., доп. і перероб. - К.: Академія, 2005. - 640 с.

. Мошенский С.З. Вексель. Базовые концепции / С.З. Мошенский. - Киев; Ровно: Планета-Друк, 2007. - 1284 с.

. Наконечний С. І. Економетрія: Підручник. - Вид. 3-тє, доп. та перероб. / С.І. Наконечний, Т.О. Терещенко, Т.П. Романюк. - К.: КНЕУ, 2004. - 520 с.

47. НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожеженою та пожежною небезпекою (взамен ОНТП -86) // Наказ МНС України №833 від 03.12.2007 - [Електронний документ] - режим доступу: http://document.ua/normi-viznachennja-kategorii-primishen-budinkiv-ta-zovnishni-nor7322.html

48. Никулин А.Н. Финансовая математика ценных бумаг: учебное пособие / А.Н. Никулин, И.В. Карпухин. - Ульяновск: УлГТУ, 2011. - 87 с.

49. НПАОП 0.00 - 1.29 - 07 Правила захисту від статичної електрики.

50. Облік і аудит у банках: навч. пос. для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.Г. Коренєва, Суми: Університетська книга, 2007. - 493 с.

51. Основи охорони праці: Підручник. 21 ге видання, доповнене та перероблене. / К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний, Д.В. Зеркалов, Р.В. Сабарно, О. І. Полукаров, В.С. Коз’яков, Л.О. Мітюк. За ред. К.Н. Ткачука і М.О. Халімовського. - К.: Основа, 2006 - 448 с.

. Піскунова Л.Е. Безпека життєдіяльності / Л.Е. Піскунова, В.А. Прилипко, Т.О. Зубок. - К.: Академія, 2012. - 224 с.

. План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління НБУ від 17.06.2004 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Правління Національного банку станом №359 від 16.06.2014). - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0918-04

. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (Редакція станом від 21.04.2015 №344 - VIII) - - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

55. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України // Затв. Постановою Правління НБУ від 18.06.03 №255 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Правління Національного банку станом №457 від 08.10.2010). - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0583-03

56. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.02.2012 №91 - [Електронний документ] - режим доступу: http://safety-rtc.com/view_post. php? id=76

. Правила пожежної безпеки в Україні (наказ МНС України від 19.10.2004 №126) // (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій №537 від 24.02.2012) - [Електронний документ] - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1410-04

58. Приватне акціонерне товариство «ОТП банк» - Фінансова звітність за 2013 рік, 2014. - 83 с. - Електронний документ. - режим доступу: www.otpbank.com.ua/ q-13fsu_standalone_with_signatures.pdf

. Приватне акціонерне товариство «ОТП банк» - Фінансова звітність за 2012 рік, 2013. - 92 с. - Електронний документ. - режим доступу: www.otpbank.com.ua/ 2012.pdf

. Приватне акціонерне товариство «ОТП банк» - Фінансова звітність за 2011 рік, 2012. - 167 с. - Електронний документ. - режим доступу: www.otpbank.com.ua/ 2011.pdf

61. Придюк О.П. Проблеми правового регулювання фінансових векселів в банківській діяльності / О.П. Придюк, С.В. Мирославький // Електронний бюллетень Української академії банківської справи НБУ, №8, 2014 - С. 53-56. - http://bulletin.uabs.edu.ua/store/jur/2013/d419594f019230613a0a3709df782537.pdf

. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: підручник / Л.О. Примостка; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Держ. вищ. навч. заклад «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана». - 3-тє вид., доповн. і переробл. - Київ: КНЕУ, 2012. - 338 с.

63. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 №2121-III // (Із змінами, внесеними згідно із Законами України станом №1588-VII від 04.07.2014). - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

64. Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі: Закон України від 6.07.1999 №826-XIV. - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/826-14

65. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 року №2374-III // (Із змінами, внесеними згідно із Законами України станом №1586-VII від 04.07.2014). Електронний документ. - режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2374-14

. Про депозитарну систему України: Закон України від 6 липня 2012 року №5178-VI (Із змінами, внесеними згідно із Законами України станом

№407-VII від 04.07.2013). - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5178-17

. Про цінні папери та фондову біржу: Закон України від 23 лютого 2006 року №3480-IV // (Із змінами, внесеними згідно із Законами України станом №1586-VII від 04.07.2014). - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3480-15

. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо фінансових векселів: Закон України від 4 липня 2013 року №407-VII. - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/407-18

. Про внесення змін до Податкового та Митного кодексів України щодо узгодження їх окремих норм: Закон від 07.06.2012 №4915-VI - - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4915-17/paran90#n90

а. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких зако-нодавчих актів України щодо податкової реформи: Закон від 28.12.2014 №71-VIII - Електронний документ. - режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/71-19

. Про затвердження Положення про порядок здійснення банками опера-цій з векселями в національній валюті на території України // Постанова Прав-ління НБУ від 16.12.2002 №508 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку станом №154 від 18.05.2011). Електронний документ. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0174-03

. Про охорону праці /Закон України від 14 жовтня 1992 року N2694-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на №3458-VI від 02.06.2011 - [Електронний документ].-режим доступу: - http://zakon1. rada.gov. ua/ laws/show/2694-12

. Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отри-мання або ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилену / Постанова КМУ від 27.12.2010 №1215. - Електронний документ. - режим доступу: - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1215-2010-%D0% BF

73. Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України нафтопродуктів з метою використання як сировини для виробництва у хімічній промисловості / Постанова КМУ від 20.10.2011 №1068. - Електронний документ. - режим доступу: - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1068-2011-%D0% BF

. Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб'єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції / Постанова КМУ від 27.12.2010 №1257 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №85 від 06.02.2013). - Електронний документ. - режим доступу: - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1257-2010-%D0% BF

75. Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості / Постанова КМУ від 4.02.2013 №69. - Електронний документ. - режим доступу: - http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/69-2013-%D0% BF

. Програма розвитку фондового ринку на 2015-2017 рр. «Європейський вибір - нові можливості для прогресу та зростання» (проект) // Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, 2015. - http://nssmc.gov.ua/fund/development/plan

. Проект змін до Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України [Електронний ресурс], 2013. - Режим доступу: http://kbs.org.ua/files/document_23082013.pdf

. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 №851-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15. - Назва з екрана.

. Регулювання діяльності банків в умовах глобальних викликів: монографія / [Примостка Л.О. та ін.]; за ред. Л.О. Примостка; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Держ. вищ. навч. заклад «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана». - Київ: КНЕУ, 2012. - 459 с.

. Річний звіт НКЦПФР за 2013 рік // Національна комісія з цінних папе-рів та фондового ринку України, 2014. - http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual

. Розрахунки векселями при здійсненні операцій з підакцизними товарами // Вісник Податкової служби України (з 2014 року - «Вісник. Право знати все про податки і збори» - офіційне видання Державної фіскальної служби України) від 02.11.2012, №41 - С. 32-38 -://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/4223

. Рудненко Т. Аналіз операцій банків з векселями / Т. Рудненко, О. Кущ // Вісник НБУ. - 2003. - №5. - С. 42-47.

. Рудненко Т. Вексельный консалтинг: все о выпуске, оплате, экспер-тизе, утрате и обращении векселей, 2015. - http://vexel.prom.ua/

84. СНіП 2.04.05-91 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» // Рішення Мінбуду України від 13.05.2005 №26 «Про проект Зміни №4 СНиП 2.04.05-91 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» - - [Електронний документ] - режим доступу: http://www.budinfo.org.ua/doc/1811315.jsp

85. Статистика: Підручник / С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; за наук. ред. д-ра екон. Наук С.С. Герасименка. - 2-ге вид., переоб. і доп. - К.: КНЕУ, 2008. -467 с.

86. Типове положення про службу охорони праці // Державний комітет України з нагляду за охороною праці, наказ від 15.11.204 №255 (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №236 від 2.10.2007). - [Електронний документ].

. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) та Переліку робіт з підвищеною небезпекою // Державний комітет України з нагляду за охороною праці, наказ від 26.01.2005 №15 (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №273 від 16.11.2007) - [Електронний документ]. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0231-05

88. Федосик І.М. Вексель - крок до виходу з кризи [Текст] / І.М. Федосик, А.О. Асєєва // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2011. - №1 (10). - С. 193-196

. Фельдман А.А. Вексельное обращение. Российская и международная практика. /А.А. Фельдман. - М:ИНФРА-М, 2002. - 304 с.

. Череп А.В. Банківські операції: навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів / Череп А.В., Андросова О.Ф. - Київ: Кондор, 2008. - 410 с.

. Чмутова І.М. Аналіз банківської діяльності: навч. посібник [для студ. напряму підгот. 6.030508 «Фінанси і кредит» спеціалізації «Банківська справа»] / Чмутова І.М., Тисячна Ю.С., М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Харк. нац. екон. ун-т. - Харків: ХНЕУ, 2012. - 307 с.

92. Швець О.В. Вексель в діяльності комерційного банку [Текст] / О.В. Швець, О.Л. Руда // Вісник студентських робіт ННІ Аграрної економіки ВНАУ. - 2012. - Випуск №1. - С. 148-151

93. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: навчальний посібник / З.І. Щибиволок. - 2-е вид., стереот. - Київ: Знання, 2007. - 311 с.

. http://www.nssmc.gov.ua/ - Офіційний Інтернет - сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, 2014

. http://www.bank.gov.ua - Офіційний Інтернет-сайт Національного банка України, сегмент «Банківський нагляд» - «Фінансові показники діяльності банків», 2014

. http://www.otpbank.com.ua/ - Офіційний Інтернет-сайт ПАТ КБ «ОТП банк», 2014

. http://www.smida.gov.ua/ - Офіційний Інтернет-сайт статистики Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, 2014

. http://dspace.uabs.edu.ua - Офіційний Інтернет-сайт бібліотеки Української академії банківської справи Національного банку України, 2014

. http://www.bills.ru/quotes/index_rvs/rvs_index.php - Интернет - сайт Система РВС-Векселя (глобальной распределенной информационной системы), РФ, 2014

. http://www.aust.com.ua/Default.aspx - Інтернет-сайт Асоціації «Українські фондові торговці», 2014

. http://www.fxstreet.ru.com/economic-calendar/event.aspx? id=27a3692a-6c08-484c-a3ce-73f3e4c335c0 - Інформаційний Інтернет-сайт статистики показників ринку цінних паперів в США (казначейські векселі), 2014

. http://www.fxclub.org/trader_analytic/sec73/2014/12/20/obzor- Інформаційний Інтернет-сайт статистики показників ринку цінних паперів в США (векселі Міністерства фінансів США), 2014

. https://privatbank.ua/ua/ - Офіційний Інтернет-сайт ПАТ КБ «Приватбанк», 2015

. http://www.prostobiz.ua/ - Інформаційно - довідковий Інтернет - сайт «Путеводитель-справочник в мире финансов, Украина», 2015

. http://vexel.prom.ua/ - довідковий Інтернет-сайт «Вексельний консалтинг», 2015

. http://www.abmd.expert/ua/initsiativi_proekti.html - Офіційний Інтернет-сайт асоціації «Агенція з розвитку вексельного ринку України», 2015

. http://www.ux.com.ua - Офіційний діалоговий Інтернет-сайт «електронної» фондової біржі «Українська біржа», 2015