Екзотизми в литовській мові

  • Вид работы:
    Реферат
  • Предмет:
    Английский
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    16,24 Кб
  • Опубликовано:
    2016-03-22
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Екзотизми в литовській мові

Зміст

Дослідження екзотичної лексики

Литовська мова (Lietuvos)

Литовська і українська, що ж у них спільного?

Сімейні відносини

Литовська кухня

Литовські напої

Литовські традиції та святкування

Обряди і фольклор

Висновок

Список використаної літератури

Дослідження екзотичної лексики

Мова - один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, народу вона його, цвiт i зав'язь.

Жодна країна свiту, мабуть, не дозволила б нiкому зневажувати, принижувати, визнавати другорядною свою мову.

Для свого дослідження я обрала литовську мову, оскільки мене зацікавила спільність українських та литовських слів. Литовська мова також є цікавою для вивчення екзотизмів, адже литовська мова як і кожна мова народу має цікавий колорит і свої звичаї та традиції.

Пропоную вам познайомитись трішки ближче в чому спільність литовської мови та української; з особливостями найменування родинних звязків, страв, традицій та звичаїв.

Литовська мова (Lietuvos)

Литовська мова - це мова литовців. Вона належить до балтійської групи індоєвропейської сім'ї мов. Поширена у Литві, а також у місцевостях з невеликим автохтонним населенням литовців: у Польщі (бл.5,8 тис. литовців, 2003), у Білорусі і Калінінградській області Росії (близько 18 тис. литовців), а також серед литовських вихідців у США (38,3 тис. мовців із 660 тис. осіб литовського походження), в Росії (49 тис., 2002), Канаді, Бразилії, Аргентині, Великобританії, Німеччині, Австралії, Латвії. Загальне число мовців понад 3 млн чоловік, включаючи 2 955 200 у Литві.

У Литовській мові виділяються два основних наріччя:

üАукштайське (верхньолитовське);

üЖемайтське (нижньолитовське).

Серед інших індоєвропейських мов вирізняється архаїчністю. Для неї характерне розрізнювання довгих і коротких голосних, наголос вільний, розвинута система іменних відмінкових і дієслівних форм. Іменник має два роди, 7 відмінків (є кличний). Писемність литовської мови виникла в 16 ст. Національна літературна мова остаточно сформувалась у кін. 19 - на поч.20 ст. У процесі розвитку мова зазнавала впливу сусідніх мов, особливо слов'янських. Деякі слова з литовської мови засвоєні слов'янськими мовами (в укр. мову з Л. м. увійшли слова "ятір", "дьоготь" та ін.). Алфавіт - на основі латинського.

Литовська і українська, що ж у них спільного?

Досліджуючи дану мову я відкрила для себе певну спорідненість литовської з українською. Можливо, є у них якісь спільні прадавні витоки, хоча, поза сумнівом, ці мови взаємодіяли впродовж історії. Звернувши увагу на таку от обставину: очевидним є те, що основою, фундаментом слів є їхні кореневі частини, особливо приголосні. Тому при переході слова з мови в мову голосні звуки кореня варіюються сильніше, аніж приголосні. Ну а такі частини слова, як префікси, суфікси і закінчення зазнають найбільших змін як при переходах слів від мови до мови, так і в ході еволюції самих мов. Так от, "впало в око", що особливості мов, їхня окремішність визначаються саме отими "другорядними" префіксами, суфіксами і закінченнями", особливо "закінченнями". Бо побутує думка, що різниця в мовах в першу чергу визначається різницею в озвученні понять - різницею слів. У випадку української та англійської десь так воно частково є, внаслідок специфіки англійської мови. Але у випадку української і литовської чи не ключовим є освоєння правил зміни слів при відмінюванні по числах, родах, часах, відмінках. А ці правила визначаються саме тим, як змінюються закінчення.

Найпростіший приклад: слово "йти" (укр.) - "eiti" (Ейті) (лит.) виглядає доволі подібно, але: йду, йдеш, йде, йдемо, йдете, йдуть - einu (ейнУ), eini, eina, einame, einate, eina, (йшов, йшла, йшло, йшли) - ėjo (ейО), ėjo, ėjo, ėjo; (йтиму, йтимеш, йтиме, йтимемо) - eisiu (Ейсю), eisi, eisiu, eisime.

Приклади "подібних" базових дієслів: йти - eiti; стояти - stovėti; бігти - bėgti; втікати - tekėti; давати - duoti; продавати - parduoti.

Приклади подібних іменників: місто - miestas; килим - kilimas; базар - turgus (від торгувати); очі - akys (акіс); земля - žemė (жЄмє); зоря, звІзда - žvaigždė (жвЯйґждє); але закінчення при відмінюваннях змінюються зовсім по іншому, ніж в українській.

Наприклад, якщо є чоловіче ім"я "Вінцас", то, скажімо, "Вінцасу, Вінцасові" буде звучати як "Вінцуй".

У литовській нема середнього роду. Одні і ті ж поняття, озвучені словами української і литовської мов, доволі часто мають різні роди. Приклади: день - diena (дєнА, ж. р.), ніч - naktis (нактІс, ч. р.), ніжність - meilumas; gležnumas (ч. р.), пам'ять - atminimas; atmintis (ч. р.) і ін.

Ще можна звернути увагу й на таке - візьмем слово "місто" - miestas, в українській споріднені слова, від яких походить, чи з якими пов"язано слово "місто" і понятійно, і фонетично - це слова "місце, міст, мостова, мостити." Відповідні слова литовською - "užuovėja (ужуовЄя; "уо" - дифтонг наподобі як у анг. слові "Уотсон"), tiltas, "мостова" не має аналогу, grįsti", так що слово miestas (місто) у них запозичене. Є варіант, що від поляків (miasto), інший - від предків українців - з Київської Русі, або ще раніше, але поляки - католики появились тут пізніше, аніж київські православні (московське так зване православ'я появилось тут у 16-17 ст. і загарбало всю київську православну а також уніатську спадщини).

А от ще один приклад явного і цікавого запозичення литовською з української: церква (укр.) - bažnyčia (лит.) (бажніча), очевидно, від слова "божниця", котре від слова "Бог". "Бог" же литовською dievas. В сучасній українській своє давнє слово "божниця" хоч і зрозуміле, але витіснене словом "церква" (староцерковне цръквь, цркы, німецьке Kirche, англійське church ("чарч", звідки прізвище Черчіль), шведське, фінськое, естонське і ін. Kirka - все це походить від грецького to kiriakon - "дім Господа"). І ще один цікавий момент. Для кого українська мова рідна, той знає оте миле так зване сільське (а насправді дуже давнє)"-сі, - ся": "я дивлюся - я дивлюси (і) - я си (і) дивлю" в значенні "я собі дивлю". або "я задумавсь - я си задумав - я собі задумав". так от, в литовській таке "-сі" існує, як літературна норма.

Приклади:

задивився - задививсі (и) - [я] сі (и) задивив - užsižiūrėjau (ужсіжюрЄяу)

задумався - задумавсі (и) - [я] сі (и) задумав - užsigalvojau (ужсіґалвОяу)

розписався - розписавсі (и) - [я] сі (и) розписав - pasirašiau (пасірАшяу)

розбігся - розбігсі (и) - [я] сі (и) розбіг - įsibėgėjau (ісібєґЄяу), але у нас то "-сі (и)" є зрозумілим скороченням від "собі". литовською ж "собі"= "sav"/сав/. З іншої сторони, литовська мова загальновизнана, як архаїчна мова індоєропейської мовної групи, тоді не виключено, що якісь пласти української мови "ще архаїчніші".

Приклади литовських слів, котрі не викликають жодних асоціацій та думок про запозичення, спільне минуле, чи спільне походження із українськими: ріка - upė (упє), груша - kriaušė (крЯушє), година - valanda (валандА), кінь - žirgas (жірґас), стрикоза - laumžirgis (лаумжІрґіс, тобто кінь водяної відьми (лаума), русалки чи то мавки, які заманювали чоловіків до води і топили). В цілому литовська мова "на слух" і особливо у вимові є набагато м'якшою, ніж українська чи російська. Перш за все в литовській немає зовсім нашого звуку "и", також відсутнє "тверде" "е" - зате "м'якого" "е" є кілька різновидів, і то не те саме, що наше "є". По вимові оті литовські "е" чимось нагадують зм'якшене "и" у сільських діалектах Львівщини (коли кажуть, наприклад, не "пити", а "п' (и/е) ти", також дуже поширені у словах звуки "іа=я, іе=є, іu=ю" (як і специфічні для нашого вуха дифтонги "-uo=уо, - ua=уа, - au=ау"), але вимовляються вони по іншому, не пом'якшуючи попередню приголосну так, як це є в українській мові, також частіше трапляється нерівномірний розподіл між голосними і приголосними звуками, ну а відомі литовські закінчення слів на "-ас", які стали причиною анекдотів серед слов'ян, є ознакою приналежності слова до чоловічого роду. Між іншим, не тільки закінчення на "-ас", аналогічно "-ус, - юс, - іс, - айтіс, - а".

І це лише декілька фактів того що українська та литовська мови взаємопов'язані між собою.

Розглянемо номінації родинних звязків в литовській мові:

Mama - укр. мама, motina - матір, мати;

тėvas - батько;

dėdė - дядько;- тітка;- cестра;- брат;

senelė - бабуся, moteris - баба- дід, дідусь.

Ми можем побачити що тут простежується зміна значень слів, і в деяких це лише букви на початку або в кінці слова.

Сімейні відносини

В основному в литовських сім'ях годувальником є чоловік, який має забезпечити безбідне існування своїй дружині і своїм дітям. Перш ніж думати про дітей батьки намагаються створити достатню матеріальну базу. Планування сім'ї в цьому випадку стає в даний час дуже модним, бо виховувати дітей в недостатніх умовах стає все складніше. Збільшується вік чоловіків і жінок, які вступають в шлюбні відносини. Практично ідеальні стосунки в сім'ї в Литві досягаються шляхом взаємної згоди між подружжям, коли обидва беруть участь у вихованні, обидва можуть займатися домашніми справами і розуміють один одного так, як ніхто інший. Знаючи про те, як доводиться важко кожному з них, подружжя стають ближче і починають усвідомлювати, що міцна сім'я можлива тільки тоді, коли буде розуміння один одного.

Литовська кухня

Традиційна кухня Литви - це значна кількість страв із мяса та картоплі. У затишних невеличких сільських кавярнях або ж у столичних фешенебельних ресторанах туристам обовязково запропонують жемайчу - картопляні налисники із мясною начинкою, ведерай - ковбаски, начинені картоплею та салом, плокштайніс - запіканку з картоплі, ну і, безумовно, знамениті цепеліни - колоритна литовська страва. У різних регіонах Литви ця страва має свої особливості, але всюди надзвичайно смачна.

Потішать гостей у Литві й рибні продукти зі скумбрії, лосося. Оселедець тут особливий, подається із овочами, в желе, з присмаком диму, з ананасами та авокадо. Смачні також місцеві копчені вугри. Знаменита Литва і своїми білими сирами. Без молодого коровячого сиру багато національних наїдків приготувати практично неможливо.

А коли гості стомляться від такого розмаїття смачних страв, їм радять спробувати особливий чорний хліб, який виготовляється за давніми рецептами, його можна зберігати до двох місяців.

Якісні алкогольні напої, що виготовляються в Литві, мають велику славу у всьому світі. Всілякі лікери, наливки, бренді, Алітуське шампанське, вина, бальзами роблять тільки з натуральних компонентів. Крім того, дуже популярні в Литві настоянки з місцевих трав (особливо цінуються настоянки з місцевого меду чудової якості).

Традиційною литовською кухнею в даний час вважається дещо грубувата і проста селянська кухня, що сформувалася під впливом слов'янської, німецької, польської та балтійської кулінарних традицій.

литовська мова екзотична лексика

В литовській національній кухні особливе місце займають картопля і інші овочі, а також гриби. Можна порекомендувати картопляні ковбаски "ведерай", відварну картоплю по-литовському, морквяну запіканку "морк апкяпасс", картопляні оладки по-литовському і картопляну бабу, тощо. Важливе місце, як і у всіх балтійських народів, займає риба - як морська, так і прісноводна. Особливою популярністю користується оселедець - з цибулею, сметаною, овочами, смажений і копчений, солоний і ледь підв'ялений.

З м'ясних блюд найбільш популярна свинина, цікаві варено-копчені свинячі вушка "кяулес аусіс" з горохом, кислою капустою і шкварками, зрази мисливські "меджет вінетіняй", фарширована ковбаса. Часті гості на столі - литовські вареники, жемайтійські млинці "жемайчу бліняєв", сухарики з кмином і інші блюда з тіста, а також чудові місцеві молочні і кисломолочні продукти, у тому числі сир "дайнава".

У країні виробляється безліч досить міцних і якісних винно-горілчаних продуктів, від чудових місцевих горілок до настоянок на кшталт "Жальгіріса" або настоянки з меду, а також лікери, наливки, бренді, які виготовляються тільки на основі натуральних інгредієнтів. Також вариться пиво високої якості (найпопулярніші - "Швянтуріс", "Рагутіс", "Утяне" і "Таурас"). Повсякденний напій - кава, яку тут люблять і вміють варити практично скрізь.

Литовські напої

Традиційними литовськими напоями є квас, кисіль, пиво, різні настоянки і, звичайно, мед. В давнину литовці славилися приготуванням безлічі сортів квасу. Квас готувався не тільки з хліба, як це прийнято в даний час, а й з різних ягід, фруктів, квітів, нирок, соків, наварів, хлібів, солоду, пирогів і навіть пряників. Знавці квасов кажуть, що хлібний квас не є точним визначенням, так як кваси готувалися з житнього, пшеничного, ячмінного та вівсяного хліба. Іншим литовським неалкогольний напоєм є кисіль, який найчастіше готується з журавлини, (а ще з малини, агрусу) крохмалю і цукру.

Литва відома як пивний край. У Литві діють 84 великих і малих пивоварень, що виготовляють темне і світле, міцне і легке (законодавство дозволяє виготовляти пиво, міцністю не більше 9,5 % вмісту алкоголю). Кожна пивоварня виробляє по кілька сортів пива. Темним міцним пивом з давніх часів славиться Біржайський район, а світле ячмінне пиво виготовляється в кожному регіоні Литви. Кілька пивоварень з недавнього часу почали варити пиво з пшениці.

У стародавні часи литовці вміли не тільки готувати хороші міцні спиртні напої, а й належно їх вживати. Квас, пиво і мед виготовлялися, а горілка гналася шляхом спалювання (підігріву) браги, спеціальної приготовленої з жита. Одним із сортів литовської горілки є старка. У середні століття Литовські купці заливали горілку в дубові бочки і протягом довгої перевезення на возах або по водних шляхах горілка набувала характерний для старки бурштиновий колір. Найменування даної горілки сталося від старовинного литовського слова " старкус " або лелека. Дана " Аїстова " горілка звичайно готувалася з нагоди народження першого сина.

З давніх часів збереглася і настоянка "Три дев'ятки " (" Тріс девінярес "), приготовлена з 26 лікувальних трав (27 був граб, тобто виготовлена з граба бочка). Дану настойку в давнину готували в ніч перед Івановим днем після заходу сонця. "Три дев'ятки" використовували не тільки в якості напою, а й універсальні ліки проти застуди, захворювань суглобів, загоєння ран, тонізації організму. Інші настоянки виготовлялися і з ягід, фруктів або окремих трав. Досі готують старовинний литовський лікер з меду і трав - крупнікас, який єдиний з лікарів вживається в гарячому вигляді.

У Литві з'явився і готується з меду напій - медовий напій різної міцності (10-20 %). Це своєрідне вино північних країн, що готується з суміші меду і води, з додаванням різних приправ. В даний час за стародавніми рецептами медові напої різного виду готуються в єдиному в світі місці - в містечку Стаклішкес.

Литовські традиції та святкування

Литовською мовою терміни Kūčios ("кучьос") та Kalėdos ("каледос") з'явилися в історичних джерелах ще 16 століття, хоча йшлося там здебільшого про відпочинок уже після Різдва. І лише в 19 столітті з'являється більше відомостей про святкування в Литві власне самого Різдва Христового. Цілком очевидно, що в литовських різдвяних звичаях тісно переплелися старі вірування з християнськими традиціями: відвідавши костьол, вдома люди дотримувалися успадкованих з давнини традицій та звичаїв давньої магії. Литовською мовою Kūčios - це Святвечір, який відзначається напередодні Різдва - 24 грудня.

Святвечір - це велике свято за обрядним столом, яке супроводжується ритуалами, магією, пожертвуваннями. Головне в Святвечір не їжа, а спільна зустріч усіх найближчих людей. Святвечір - це день сімейного примирення, в цей вечір мирилися навіть ті, хто цілий рік сварився.

До Різдва люди намагалися завершити всіляку роботу. Напередодні Різдва було заборонено рубати дрова, молотити, молоти, адже спричинений такою роботою галас міг викликати хмари з градом влітку наступного року.

Перед вечерею всі милися, переодягалися в чисту одежу, а вже за стіл сідали після появи на небі першої Вечірньої зіркі.

На стіл та під стіл литовці традиційно клали сіно або солому (що символізувало народження Ісуса в яслах), на сіно застилали білу скатертину, ставили свічку, сніп необмолоченої пшениці (щоб підкреслити єднання людини з природою), під горщик клали камінь (аби сонце відкотило камінь темряви та день почав збільшуватися).

Цікаво, що на столі повинно було бути тарілок більше, ніж присутніх осіб. То були тарілки для душ померлих. Крім того, литовці зазвичай запрошували в гості тих сусідів, які не мали своєї родини, а також батраків.

На стіл ставили 12 пісних страв. Скоріше за все, це символізує 12 місяців в році.

Основні страви Святвечора мають символічне значення. Більшість з них походять з біблійної історії та світобачення стародавніх людей.

1. Облатка (kalėdaitis) - це хліб Ісуса. За вечерею всі діляться облаткою, відламуючи по шматочку від облатки, складають бажання одне одному. Ламання хліба (а облатка є ритуальним хлібом) - це унікальний звичай, що зберігся тільки в католицьких країнах колишньої Речі Посполитої.

2. Пшениця, овес, ячмінь - символи достатку. Їх їдять, аби цілий рік був хліб та врожай на полях. Із зернових роблять кутю, що литовською зветься дуже подібно - "кучя". Ця назва прийшла в литовську мову від древніх греків через слов'ян. Кутя також призначалася для пригощення душ померлих. У Литві не збереглася традиція варіння куті, проте вона дуже добра знайома в Україні.

3. Яблука - символізують дерево Раю, вигнання з них Адама та Єви, вступ гріха у світ.

4. Горох - як і яблука, символізує вигнання перших людей з Раю, сльози Адама та Єви. Горох також називають сльозами Марії й людства, тому його їдять, щоб не було сліз в наступному році.

5. Боби - символізують родючість років у минулому та добрий врожай наступного року. Крім того, люди згадують, що Йосип та Марія несли боби з собою як їжу, що не псується.

6. Мед - символ світла та здоров'я.

7. Kūčiukaі (також відомі як prėskučiai, šližikai) - традиційні литовські страви на Святвечір.

Kūčiukas ("кучукас") - це невеличкий випечений, злегка солодкий шматочок дріжджового тіста з маком. Може бути з'їдений сухим, але переважно споживається з маковим молоком. При цьому кучукас несе в собі значення, що тягнеться ще зі стародавніх часів. Під час зимового сонцестояння буханець хліба жертвували пращурам. Згодом жертвування хліба було замінено на зїдання власне кучукасаs.

8. Риба та оселедець - нагадують про апостолів, які були рибалками. Крім того, риба є символом плодючості.

9. Журавлина - оберігає від ворогів. Зазвичай на стіл ставили кисіль з журавлини.

10. Хліб є джерелом сили, розуму, вірності, доброти, впокорювання. Символізує землю.

11. Пиріг - символізує сонце, початок збільшення світового дня.

12. Грибна юшка. Грибів у Литві росте приблизно 1000 видів, тож вони з давніх часів були вагомою складовою щоденної їжі.

Коли всі страви вже стояли на столі, запалювалися свічки. Батько та мати сідали за стіл, обабіч батька розсаджувалися хлопці, збоку матері - дівчата. Вечеря починалася загальним читанням молитви, всі вставали. Потім ділилися облаткою, відламуючи по шматочку від облатки, складали бажання одне одному. Далі литовці сідали за саму вечерю. За столом поводилися як в костьолі: тихо, спокійно, з повагою, але, якщо в минулому році не трапилося великих бід - то весело.

Першими починали говорити батько й мати. Згадували померлих. Згадували тих, хто у вигнанні, еміграції, в армії та не можуть бути разом з родиною за столом. Батько або дід розповідав історії про народження немовляти Ісуса, про майбутні свята, їхнє значення. Згадували події, що запам'яталися в сім'ї з минулого Різдва, обговорювали врожай зернових, накопичене багатство.

Заслуговують на увагу також і традиції гадання напередодні Різдва.

З-під скатертини витягували соломину: соломина довга - означала довге та щасливе життя. Яких зернин господиня знаходила під соломою найбільше - такі ярові й сіяли в наступному році, вважалося, що їхня врожайність повинна бути найкращою. Зоряне небо означало врожайні роки, несучих курей та грибний рік. Потужний вітер - багато горіхів і диких яблук. Якщо багато дощу, очікується гарний врожай ячменю.

Після їжі, поцілувавши хрест, вітали один одного, цілувалися. Діти дякували батькам за святкову вечерю, домашнє тепло, а батьки бажали, щоб діти росли здоровими, розумними й добрими, бажали один одному щасливого Різдва.

Знову молилися за померлих сім'ї - прадідів.

Їжу зі столу не прибирали, залишали на столі до ранку. Це означало, що стіл залишався для пирування душам померлих. Ложки перевертали донизу, щоб в наступному році всім вистачало їжі. Вранці сіно зі столу, горох, боби, ярові відносили в хлів та роздавали худобі.

Обряди і фольклор

У литовському селі були сильні громадські традиції - помочи (галка), сябровство, посиденьки й т.д. До XIII-XIV століть переважали більші родини, пізніше більша патріархальна родина заступила малу. У традиційних сімейних відносинах головну роль відігравав батько, двір передавався у спадщину старшому синові або зятеві.

У весільних обрядах особливу роль відігравав сват (пиршлис) і кінний глашатай (квеслис), що оповіщав про весілля. Традиційна весільна обрядовість багата на пісні, жартівливі діалоги, ігри. Важливе значення мали календарні свята з ряженням на Святки й Масницю, гулянки з багаттями, гойдалкою тощо. На Іванів день й ін. традиції народних гулянок зберігаються дотепер. Для народного мистецтва характерні дерев'яна скульптура, художнє ткацтво, ковальство, обробка бурштину. Найвідоміші твори фольклору - пісні-дайни, трудові, обрядові, сімейні, військово-історичні й ін.

З початку XX сторіччя влаштовуються свята пісень, вселитовські - з 1924. Багатий казковий фольклор, що вплинув на професійне мистецтво (поема й балет на сюжет казки "Егле - королева вужів"). У фольклорі численні етіологічні перекази, релікти давніх міфів (про громовника Перкунасе й інші.).

Одяг:

Традиційний жіночий одяг - довга сорочка, широка спідниця (звичайно 2-3), фартух, тканий або плетений пояс, по святах - безрукавка. На голові дівчини носили вінки зі стрічок і галуна, іноді - на твердій основі, заміжні жінки - полотенчатий убір-намітку. З 2-й половини XIX сторіччя поширилися чіпці й хустки. Одяг прикрашався вишивкою, були поширені срібне, бурштинове, коралове й скляне намисто. Верхній одяг - покривало-скара, узимку - сермяги, овчинні кожушки. По покрої, розцвіченню й техніці виготовлення тканин виділяються 6 основних варіантів костюма: жемайтский, аукштайтский, дзукский, клайпедський, капський і занавикський.

Чоловічий одяг раніше втратив національну специфіку, ніж жіночий: він складався з полотняної сорочки, полотняних, сукняних або напівшерстяних штанів, жилета, полотняного або сукняного каптана, валяного капелюха; узимку носили сермягу, овчинні шуби й кожушки. Традиційне робоче взуття Литовців - постоли, шкіряні постоли, у західних районах Литви також дерев'яні башмаки (клумпяй), у святкові дні - чоботи. У сучасному одязі використаються народний орнамент і колірна гама; збереглися традиції в'язання візерункових рукавичок, панчоха й т.д.

Висновок

Дослідивши культуру, традиції, святкування, обряди, одяг та мову спілкування, я зробила висновок, що багато в чому наща мова та мова литовців має деяку спорідненість і водночас в тому відмінність. Литовці так як і кожна країна та її мешканці плекають свою мову, традиції та культуру передаючи їх з покоління в покоління. Розглянувши детально деякі елементи культури Литви, мене зацікавила певна спорідненість між культурою литовського народу та культурою українського народу.

Список використаної літератури

1.Булыгина Т.В., Синёва О.В. Литовский язык // Балтийские языки. - М.: Academia, 2006. - С.93-155.

2.Левицький Ю.М. Мови світу: Енциклопедичний довідник / Ю.М. Левицький. - Львів: Місіонер, 1998. - С.58.

.Литвинов В.Д. Довідник з граматики латинської мови. К.: Вид. дім "Києво-Могилянська Академія", 2008.

4.Національна кухня Литви [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.miireferat.com/referati/Національна-Кухня-Литви/65510.html>

.Семьи Литвы [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.molomo.ru/inquiry/family_lithuania.html>

Похожие работы на - Екзотизми в литовській мові

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!