Клод Дебюссі. 24 прелюдії для фортепіано
Полтавське музичне училище ім. М. В. Лисенка
Відділ музичної літератури і фольклору
Курсова робота
на тему:
«Клод Дебюсі. 24 прелюдії для фортепіано»
З предмету Світова музична література
Виконав
студент 2 курсу
відділу Теорії музики
Солодовников Владислав
Викладач: Парулава Т.Г.
Полтава 2015
Клод Дебюссі «24 прелюдії для фортепіано»
французький композитор, піаніст, диригент, музичний критик. Основоположник музичного імпресіонізму. За яскравістю і масштабом обдарування Дебюссі був найбільш видатним французьким композитором межі 19 - 20 сторіч.
Уже в ранніх творах Дебюссі намітився його своєрідний талант і стиль. Але розвиваючись в умовах ідейного занепаду буржуазної культури, творчість Дебюссі відійшла від реалістичних принципів класичного музичного мистецтва, і поклала початок модернізму у Франції і Західній Європі.
Клод Дебюссі завжди шукав нові шляхи удосконалення своєї майстерності. Вивчав творчість сучасників-новаторів: Ліста, Гріга; композиторів російської школи - Бородіна, Римського-Корсакова, особливо цікавився Модестом Мусоргським.
Фортепіанна музика займає провідне місце у творчості композитора. Будучи зразковим піаністом Дебюссі звертається до фортепіанних творів протягом усього життя.
Принципи композиційної будови фортепіанних творів композитора, так як і тематика, відрізняються особливою своєрідністю. Дебюссі став творцем нового фортепіанного стилю, оригінального і самобутнього. Для якого характерна різнопланова фактура, мелодія, що захована у гармонічному фоні, складна ладо-гармонічна мова, заснована на несподіваних змінах далеких тональностей, широке застосування дисонансних співзвуч та особливо примхлива ритміка.
Із крупних творів він надає перевагу фортепіанній сюїті, як жанру що складається із ряду самостійних пєс («Бергамасська сюїта», «Маленька сюїта», «Дитячий куточок»), або окремим мініатюрам.
«24 прелюдії» для фортепіано
«Прелюдії» - підсумок усього творчого шляху Клода Дебюссі, своєрідна енциклопедія його творчості. Тут він досягає найвищої майстерності образно-звукової характеристики. В прелюдіях відображені характерні риси імпресіонізму: фіксація швидкоплинних вражень від характерних явищ дійсності, передача світла, тіні, кольору, а також етюдність та картинність.
На перший план виходить колористичне ладове забарвлення, гармонія, фактура, метроритм. Мелодія, ж позбавляється провідної домінуючої ролі. Композитор часто звертається до старовинних ладів (лідійський, міксолідійський, пентатоніка); використовує цілотоновий звукоряд.
Цикл складається з двох зошитів: I - 1910р. (12 пєс); II - 1913р. (12 пєс), і являє собою послідовність мініатюрних музичних картин, у кожній з яких закладений самобутній художній образ.
Кожна із прелюдій має програмну назву, вказану лише наприкінці. Цим композитор, наче підкреслює небажання «навязувати» свій задум виконавцю і слухачу.
Дебюссі не прагнув до ладо-тональної чи тематичної єдності циклу. Він навпаки, побудував його за принципом контрасту. Автор охопив широке коло образів. Їх можна скомпонувати наступним чином:
I Пейзажні замальовки
№2 Вітрила;
№3 Вітер на рівнині;
№4 Аромати і звуки у вечірньому повітрі;
№5 Пагорби Анакапрі;
№6 Кроки на снігу;
№7 Що бачив західний вітер;
№13 Тумани;
№14 Мертве листя;
II Музичні портрети
№8 Дівчина з волоссям кольору льону;
№18 Генерал Лявін. Ексцентрик;
№21 З повагою С. Піквіку еск. П. Ч. П. К.;
III Легенди
№10 Затонувший собор;
№11 Танок Пека;
№16 Феї, чудові танцівниці;
№20 Ундіна;
VI Втілення творів мистецтва
№1 Дельфійські танцівниці;
№15 Брама Альгамбри;
№22 Канопа
V Яскраві жанрові сценки
№9 Перервана серенада;
№12 Менестреллі;
№24 Феєрверк.
Аналіз творів I групи
Пейзажні замальовки
1й зошит: №5 «Пагорби Анакапрі»
(Tres modere)
Пєса побудована на природному сполученні живописно-картинного і жанрово-побутового початків. Їх органічна єдність дозволяє Дебюссі створити життєво-яскравий і цілком реальний образ. Твір написаний у тричастинній формі. Музика перших 11 тактів імітує перебір струн щипкового інструмента (мандоліни, або гітари), що поступово згасають у повітрі. Це своєрідний вступ. У цьому розділі панує тональність Сі мажор.
Натяк на основний танцювальний образ зявляється ще у перших тактах, але логічного продовження він не отримав. Хоча, завдяки тріольному ритму та стрімкому руху ця «заявка» на тему вже нагадує народний італійський танок - тарантела.
З появою основної теми у 12 такті починається перший розділ прелюдії. Тама має пентатонічний ладовий нахил, який Дебюссі часто використовує у своїх творах. Він має світле емоційне забарвлення яке, напевно, і зацікавило композитора при створенні сяючого під сонячними променями пейзажу.
Другий образ першої частини, за авторською ремаркою - «У дусі народної пісні», має важкувато-жартівливий характер, завдяки октавному викладу в басу доволі розмашистої мелодії та її несподіваними зупинками на слабкій долі такту. (33т)
Незважаючи на танцювальну природу, середній розділ заключає у собі контраст із попередніми темами. (50т).
Плавний, повільний, деколи томний танок, на зразок повільного вальсу, побудований на примхливих ритмічних перебоях дво- і три- дольного метру.
До кінця середньої частини (66т.), і без того повільний танок «завмирає» у споглядальній тузі оціпеніння.
Нечікувано, із «вибуху», спрямованого догори руху, починається 3 репризна частина, з основної теми, друга (пісенна) тема у репризі звучить тепер радісно, відкрито, в динаміці ff у високому регістрі. Це винятковий випадок, коли у Дебюссі в динамічній репризі попередні образи набувають нових якостей.
1й зошит: №6 «Кроки на снігу»
(Triste et lent)
Пейзажність прелюдії Дебюссі, однак не зводиться до суто ілюстративності. Яскравий приклад тому прелюдія «Кроки на снігу», музика якої ніяк неможна вважати тільки замальовкою зимової природи. Вона сповнена психологічним змістом, на чому наголошує авторська ремарка - «цей ритм має передати звуками простір сумного льодяного пейзажу». Уточнення стосується остінатного ритму, що пронизує пєсу від початку до кінця.
Основна тема (ре мінор) діатонічна, але вкрай нестійка у тональному відношенні. Тональний центр постійно зміщується під впливом явища модальності. Велика кількість пауз надає мелодії декламаційний та фрагментарний характер.
Розвиток усієї прелюдії передбачено помірним рухом секундового мотиву - його поступ не динамічний, але безперервний, цілеспрямований.
Твори II групи
Музичні портрети
(Tres calme et doucement expressif)
Ця прелюдія створює враження не стільки закінченого портрету, скільки малюнку, створеного із спогадів про колись побачену людину, крізь призму авторської фантазії.
Стриманий, і разом з тим кришталево чистий основний образ прелюдії втілений у одноголосній мелодії, яка за тембром і регістром нагадує наспів пастушого ріжка.
У тричастинній композиції твору немає образного контрасту. Початок середньої частини (12т.) характеризується лише тональним зсувом (Ges - Es - Ges - Ces - As - Es), та новим регістровим рішенням.
Реприза, як і в багатьох творах Дебюссі, значно скорочена і містить одноразове проведення теми.
У невеликій коді автор,використавши низку квартових послідовностей на рр, викликає майже зорове відчуття зникаючих кроків, що тануть десь далеко.
Музика прелюдії втілює ідеал вічної жіночності і краси.
2й зошит: 6 (18) «Генерал Лявін - ексцентрик»
(Dans le style et le Movement dun Cake-Wolk)
В цій композиції Дебюссі створив, сповнений іронічності, динамізму та яскравого колориту, портрет клоуна.
Твір починається вступом, що слугує епіграфом у гармонічному та образному плані. Яскраві акценти на D чергуються із акордами на стаккато, взятими із тональностей терцієвого співвідношення.
Основна тема базується на популярному джазовому танці Кек-Уок. Особливістю якого є швидкий поступальний характер зі зміною метроритму.
Танок панує протягом усього першого розділу.
Середня частина не представляє контрасту першій, має розробковий характер, і продовжує жартівливий, грайливий тематизм попередньої частини. Вносить тільки деяке фактурне і тональне різноманіття.
У репризі композитор в точності відтворює 26 тактів першої частини (Кек-Уок), доповнюючи її дванадцятьма тактами своєрідної коди, що у свою чергу заснована на матеріалі вступу.
Твори III групи
Легенди
1й зошит: №10 «Затонувший собор»
(Profoundement calme)
Прелюдія створена під враженням від бретонської легенди про давне місто Іс, що колись потонуло у морі, і за словами рибалок, іноді підіймається на світанку із хвиль, під далекий гул соборних дзвонів. Композитора зацікавила епічна та живописна сторона легенди.
Основна тема прелюдії - тема собору, що підіймається із моря, являє собою величний хорал, викладений могутніми восьмиголосними акордами (без терцієвого тону), на фоні глибокого басу, що імітує удари у дзвін.
Тема собору зявляється тільки у центральному розділі твору. Вона не подається одразу у повному вигляді. Її інтонація формується поступово. Спочатку - у тихому передзвоні паралельних кварто-квінтових співзвуч, які доносяться, начебто, із нереального світу у вступі.
Статичний ритм, рр у крайніх регістрах фортепіано (загальний діапазон початкового звучання - 6 октав!), створюють ілюзію підводного світу.
Становлення хоралу продовжується надалі у новій темі, що нагадує мотиви пісно співів (7 - 13 тт.), а потім у передиктовому розділі, що безпосередньо підводить до теми собору. (16 - 27 тт.) Тут панує напруженість, несподіване гойдання тріолей, що супроводжується сильним crescendo, і прийомами ритмічного подріблення.
Після широкого динамічного розвитку основних тем у центральному розділі прелюдії починається довготривалий спад. Собор поступово занурюється у море.
Аналіз творів IV групи
Втілення творів мистецтва
1й зошит: №1 «Дельфійські танцівниці»
(lent et grave)
Одухотворена краса мармурових статуй античного барельєфу викликала у композитора яскраві музично-поетичні асоціації. Цей скульптурний образ розкритий у жанрі дуже повільного статичного танцю.
Основний мелодичний образ прелюдії майже нерозвинений - складається із одного короткого хроматичного мотиву, що прихований у середньому голосі.
Весь 1й розділ (11т.) являє собою проведення однієї теми у середньому голосі, при повільному темпі та мінімальній динаміці. Дебюссі уникає танцювальної «квадратності», в його викладі несподівана зміна метру ¾ на 4/4 (у 4 та 9 тт.) із розширенням чотирьохтактних побудов до пятитактних.
Враження скульптурної обємностіі випуклості образу досягається у творі, насамперед трьох плановою фактурою: мелодія, бас і акордовий супровід. Регістровий розрив між ними стає дедалі більшим, іноді доходить до пяти октав.
Середина прелюдії відрізняється більшою експресією за рахунок поступового росту динаміки до f. Але розвиток припиняється, не доходить до кульмінації (цей імпресіоністичний прийом можна часто спостерігати у творах Дебюссі).
Тема згасає у завислих в повітрі акордах на рр, що розсунені у крайні регістри фортепіано.
Гармонізація основної теми у репризі збільшеними тризвуками, поступово «тануча» звучність - тонко передають відчуття камяного барельєфу, що зупинився і застиг.
2й зошит; №3 (15) «Брама Альгамбри»
(Mouv! De Habanera)
Ця прелюдія відноситься до серії жанрових сценок, але драматургічно та образно вона побудована інакше. Її звязок з іспанським фольклором більш ніж зрозумілий та ясний - протягом усієї пєси витриманий характер, темп і ритм одного танцю - хабанери. В інтонаційному та ритмічному плані проявляються типові для іспанських пісенно-танцювальних тем риси: мелізматика, примхлива ритміка з використанням синкоп і пунктирного ритму зі зміною дуолей тріолями.
Зберігається один образ, що домінує у всьому творі, але Дебюссі надає йому різноманітні змістовні відтінки, забарвлює у різні емоційні стани: звучить то прудкий танок з несподіваними мелодичними зворотами і акцентами (у перших тактах), то танок сповнений чуттєвих поривів, то танок з відтінком насмішки та іронії.
«Імпресіоністичність» прелюдії у тому, що кожний із нових емоційних планів, також неочікувано зникає, як і зявився.
Закінчується прелюдія поступовим зникненням танцю, з авторською ремаркою «здалеку». Спочатку знімається мелодія, потім розчиняється в більш широких тривалостях і ритм прелюдії.
Твори V групи
Яскраві жанрові сценки
1й зошит: №9 «Перервана серенада»
(Moderement anime)
Мініатюра являє собою втілення у жанрі прелюдії побутової сценки із іспанського життя. Жартівлива вечірня фантазія, зміст якої розкривається у різному співставленні любовного зізнання і у звуках «зовнішнього світу», що несподівано втручаються в серенаду і тим самим заважають, збивають з пантелику виконавця. Пєса будується виключно на матеріалах іспанських народних танців.
Основна тема «Серенади» (сі-бемоль мінор) спирається на ритм і характер сегідильї. Тема проводиться тричі, тим самим виконуючи роль рефрену. Її зміст постійно збагачується новими виражальними деталями: розширюється діапазон мелодії, змінюється жанрово-інтонаційна основа. При початковому викладі - це виразний речитатив, у другому програванні - розспівана декламація, і нарешті, на третій раз - широкий аріозний спів. Послідовно розширюється тривалість рефрену (кожний раз додається 8 тактів).
Перші два проведення основної теми різко перериваються тонально «чужорідними» вставками (вони виступають в ролі епізодів). Спочатку це гучні дисонуючі акорди в тональності ля мінор (після ніжного рр), надалі чіткий ритм маршоподібного танцю - «копла» у ре мажорі.
Різнобарвна гармонічна мова ще більше підкреслює атмосферу любовних вагань.
Але замість довгоочікуваної серенади у кінці прелюдії, все більш віддалено і глухо звучать перебори струн, допоки зовсім на розчиняються десь далеко. Авторська ремарка «уходячи» ще більше відтіняє мякий гумор цієї дивовижно-живої жарово-побутової сценки.
«Імпресіоністичність» твору відбилась у відсутності хоча б одного яскраво розвиненого мелодичного образу, у сукупності блимаючих епізодичних «натяків» на нього.
Все це не порушує цілісності художнього сприйняття пєси, адже все виправдано її оригінальним програмним задумом.
1й зошит: №12 «Менестреллі»
(Modere)
Прелюдія має риси і жанрово-побутової сценки і музичного портрету.
Музика цього твору носить насмішливий, жартівливий характер і відрізняється яскравою живописністю. У творі поєднуються контрастні тематичні елементи: мотиви сучасної композитору естрадної музики, негритянського фольклору, танцювальність, імітація гри на банджо, барабанний дріб.
Все це, звичайно, не випадково, оскільки зміст пєси повязаний не з середньовічними бродячими музиками, а з акторами американського «театру менестреллей». Цей театр відіграв велику роль у розвитку джазу.
Гармонічна мова «Менестреллей» відмічена підкресленою грубістю, дисонансністю (сукупність секундових співзвуч, рух паралельними збільшенимми тризвуками). Ритміка вельми гостра, часто синкопована. Пентатонічні обороти підкреслюють звязок із негритянським фольклором.
Особливістю форми є різка, калейдоскопічна зміна різнохарактерних образів, хоча і в цій пєсі є репризне закінчення.
Не дивлячись на те, що фортепіано Дебюссі, в принципі не ставить за ціль уподобатись оркестру, йому, все ж підвладне втілення різноманітних інструментальних тембрів. Дзвони у «Затонувшому соборі», валторнове звучання у прелюдії «Звуки і аромати у вечірньому повітрі», дещо флейтовий тембр у «Вереску» та «Дівчині з волоссям кольору льону», тембр гітари у «Перерваній серенаді», банджо і барабан у «Менестреллях».
У цьому в значній мірі теж проявляється характерний для імпресіонізму акцент на фонічному плані музики.
Красочно-колористична сторона художнього методу Дебюссі сприяла максимальному розширенню темброво-звукових можливостей фортепіано і збагатила фортепіанну літературу 20 сторіччя багатьма чудовими творами.
Деякі риси стилю Дебюссі проявились у творчості Равеля, Скрябіна, Прокофєва.
музичний портрет фортепіано композитор Дебюссі
Використана література
Альшванг А. Клод Дебюссі, М., 1935;
Денисов Е. Про деякі особливості композиційної техніки К. Дебюссі, у його кн.: Сучасна музика і проблеми еволюції композиторської техніки, М., 1986;
Іонін Б. С. Французький музичний імпресіонізм. Клод Дебюссі, М., 1974;
Кремлев Ю. Клод Дебюссі, М., 1965;