язаннях, називають правостороннім.
Завдання комплексного оперативного керування поточними активами і поточними пасивами підприємства зводяться до:
перетворення поточних фінансових потреб підприємства у від'ємні значення;
прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;
вибору найбільш придатного для підприємства типу політики комплексного оперативного керування поточними активами і поточними пасивами, керування "працюючим капіталом".
Виділяють чотири типа політики фінансування оборотних активів:
. Агресивна політика полягає у фінансуванні на довгостроковій основі необоротних активів і постійної частини оборотних активів. Змінна частина оборотних активів повністю покривається за рахунок короткострокової заборгованості. Ризик, пов'язаний з агресивною політикою, високий. Таку політику може дозволити собі лише підприємство, яке не має проблем з поновленням короткострокових кредитів або з отриманням комерційних кредитів від постачальників.
. Консервативна політика полягає у фінансуванні майже всіх активів за рахунок довгострокових джерел. Як правило, консервативна політика застосовується на початкових стадіях існування підприємства за умови достатньої величини капіталу власників підприємства і доступності довгострокових кредитів для інвестиційного фінансування.
. Компромісна політика полягає у фінансуванні необоротних активів, постійної частини оборотних активів і приблизно половини змінної частини оборотних активів за рахунок довгострокових джерел. Інша частина оборотних активів фінансується на короткостроковій основі. Модель є найбільш реальною, проте в окремі періоди підприємство може мати зайві оборотні активи, що зменшує їх прибутковість.
. Методи прогнозування банкрутства підприємства та напрямки його запобігання
Існує чотири основних підходи для оцінки й прогнозування ймовірності банкрутства підприємств:
) Експертні методи (Оцінки ймовірності краху. Основані на якісній оцінці ймовірності банкрутства підприємств);
. Економіко-математичні методи. До них відносяться:
.1 Дискримінантний аналіз.( 1) моделі оцінки ймовірності банкрутства на основі Z-критерію Е. Альтмана; 2) модель оцінки фінансового стану Р. Ліса; 3) метод рейтингового числа; 4) R-модель прогнозу ризику банкрутства; 5) прогнозна модель Дж. Таффлера; 6) модель Фулмера; 7) модель Г. Спрінгейта; 8) модель оцінки ймовірності банкрутства малих і середніх підприємств Ж. Конана і М. Гольдера; 9) модель Д. Чессера; 10) узагальнена модель оцінки ймовірності банкрутства; 11) галузеві моделі оцінки ймовірності банкрутства; 12) модель PAS-коефіцієнта.);
.2 Кластерний аналіз (При прогнозуванні ймовірності банкрутства базується на визначенні кластерів, що характеризують фінансову стабільність підприємства й схильність його до банкрутства. Кластерний аналіз дозволяє здійснити класифікацію обєктів, у цьому випадку підприємств, для яких оцінюється фінансовий стан, на основі подання результатів, виражених фінансовими коефіцієнтами - крапками відповідного геометричного простору, з наступним виділенням груп як «згустків» цих крапок (кластерів, таксонів);
.3 Дерева класифікації ( Основними перевагами методу побудови дерев класифікацій при прогнозуванні ймовірності банкрутства підприємства є високий ступінь наочності (графічне подання), легкість інтерпретації отриманих результатів, ієрархічність обчислень у процесі класифікації (питання задаються послідовно і остаточне рішення залежить від відповіді на всі попередні питання);
.4 Імітаційне моделювання.;
. Штучні інтелектуальні системи( Засновані на використанні експертних систем і спрямовані на прогнозування ймовірності банкрутства підприємства, умовно можна підрозділити на дві групи: 1) діагностичні експертні системи; 2) системи нейромережевих обчислень. Діагностичні експертні системи призначені для виявлення причин, що викликали незадовільний стан підприємства. Крім того, діагностичні експертні системи дозволяють моделювати механізм мислення людини щодо вирішення завдань у відповідній предметній області.;
) методи оцінки фінансового стану( Аналіз і контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що дозволяє визначити недоліки і прорахунки, виявити і мобілізувати внутрішні господарські резерви, збільшити доходи і прибутки, зменшити витрати виробництва, підвищити рентабельність, поліпшити фінансово-господарську діяльність підприємства в цілому.)
Основні напрями запобігання банкрутства( фінансова санація).
Заходи по усуненню банкрутства підприємства повязані з ефективним управлінням його фінансами і виробництвом, правильним визначенням стратегічних цілей і тактики їх реалізації.
Все це в значній мірі повязано з реформуванням підприємств, під яким розуміється їх структуризація в процесі переходу на прийняті в ринковій економіці принципи функціонування при державній підтримці і стимулюванні. Це передбачає покращання управління, підвищення ефективності виробництва і конкурентоздатності продукції, що випускається, підвищення ефективності праці, покращання фінансово-економічних результатів діяльності. Таким чином, успіх реформування підприємства буде визначатись двома групами факторів: ефективністю створених державою умов та стимулів діяльності підприємства і запобіганням кризових явищ в економіці, а також ефективністю заходів, що приймаються підприємством по залученню і використанню ринкових механізмів і інструментів. Цілями антикризової стратегії підприємств повинні бути : 1. забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів;
. отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної, інвестиційної і фінансової діяльності. Для цього держава повинна проголосити, що її головною метою є макроекономічне регулювання і боротьба з інфляцією на основі підтримки національного виробництва.
. Задача
фінансування оборотний капітал банкрутство
Визначити відносне вивільнення оборотних коштів на підприємстві за наступних даних: обсяг реалізації продукції і норматив оборотних коштів у базовому періоді дорівнювали відповідно - 700 тис. грн та 50 тис. грн. У звітному періоді досягнуто підвищення коефіцієнта обертання оборотних коштів на 5% і приріст обсягу реалізації продукції на 2%.
Фінансовий менеджмент являє собою наукову дисципліну, яка вивчає комплексну систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, направлених на формування, розподіл та використання фінансових ресурсів підприємства і організацію його грошових потоків з метою досягнення оперативно-тактичних та стратегічних цілей.
Я ознайомилася із сутністю та теоретичними основами фінансового менеджменту; навчилась їх застосовувати методичний інструментарій управління фінансами підприємств, вхідними та вихідними грошовими потоками; сформувати вміння застосовувати системний підхід до управління прибутком, інвестиціями, активами; навчити проводити аналіз існуючих джерел фінансових ресурсів, залучати додаткові ресурси та формувати структуру капіталу; правильно оцінювати фінансові ризики та застосовувати інструменти антикризового управляння підприємством
Список використаних джерел
1. Громадянський кодекс України № 2146-4 от 18.11.2003. - Відомості Верховної Ради. - 2004.- № 2. - ст.6.
2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями). - Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 20. - ст.5
3. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" № 996-Х1V від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями). - Відомості Верховної Ради. - 1999.
4. Основы финансового менеджмента: Ученик / Под ред. А.И. Ступицкого. - К., 1996.
5. Финансовый менеджмент: теория и практика / Под ред. Е.С. Стояновой. - М.: Перспектива, 1997. - 574 с.
6. Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Финансы, 2000. - 527 с.
7. В.І.Павлов, І.І. Пилипенко, І.В. Кривовязок. Цінні папери в Україні: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 400 с.
. Словник фондового ринку. / Автори-укладачі: Головко А.Т., Кобзар В.Ф., Науменко О.О. та інші. - К.: АДС УМКЦентр, 1999. - 288 с.