Умови праці на підприємстві: стан, проблеми та заходи покращення

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Менеджмент
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    148,43 Кб
  • Опубликовано:
    2015-09-16
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Умови праці на підприємстві: стан, проблеми та заходи покращення















Курсова робота

на тему

Умови праці на підприємстві: стан, проблеми та заходи покращення

Вступ

праця травматизм економічний

Основою існування людства є праця - цілеспрямована діяльність людини та коллективу людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. З чисто фізіологічної точки зору праця - це витрачання людиною фізичної та розумової енергії. Ці блага потрібні для задоволення потреб людей. Причому, праця є не лише необхідністю, але й потребою людини, умовою існування як окремого індивідуума, так і суспільства в цілому.

Виконання будь-якої роботи протягом тривалого часу супроводжується втомленістю організму, що проявляється в зниженні працездатності людини. Разом з фізичною і розумовою роботою значний вплив на втомленість організму людини має і навколишнє виробниче середовище, тобто умови, в яких протікає її робота.

На сучасному етапі розвитку України спостерігається загострення проблем у сфері умов праці. Це зумовлено тим, що значна частина працівників працює або у шкідливих умовах, або у важких. Широке впровадження гнучких виробничих систем, що працюють під контролем електронно-обчислювальних машин, дисплейної техніки, форми адаптації людини до яких не вивчені, супроводжується підвищенням інтенсивності та монотонності праці, захворюваннями м'язової, нервової, серцево-судинної систем, психічними розладами, лазерним опроміненням. Тому проблема покращення умов праці для підприємства є особливо актуальною.

На міжнародному та конституційному рівні визнано та закріплено право трудящих на належні, безпечні, сприятливі та здорові умови праці. Вказане право здебільшого забезпечується шляхом різноманітних технічних, матеріальних та організаційних заходів на робочих місцях. Проте, усунути всі негативні фактори неможливо.

Актуальність: на сучасному етапі розвитку України спостерігається загострення проблем в області організації нормальних умов праці. Це зумовлено тим, що значна частина працівників працює у шкідливих або важких умовах. Тому проблема покращення умов праці для будь-якого підприємства є актуальною.

Серед причин несприятливих умов праці в Україні слід назвати такі:  - невідповідність значної частини техніки санітарно-гігієнічним нормам, ергономічним або технічним вимогам безпеки ; - моральний і фізичний знос більшості функціонуючого обладнання; - соціально-трудові відносини щодо умов праці не стимулюють роботодавців щодо покращання виробничого середовища.Метою даної роботи є вивчення методів оцінки стану умов праці та визначення напрямків удосконалення впровадження інновацій на ЗАТ «Київобленерго».

Цільова спрямованість дослідження обумовила постановку та вирішення таких завдань:

- дослідити теоретичні підходи щодо класифікації та визначення показників стану умов праці;

- здійснити оцінку умов праці на ЗАТ «Київобленерго»;

- розробити проект покращення умов праці на підприємстві.

Об’єктом роботи є система охорони праці на підприємстві ЗАТ «Київобленерго».

Предметом дослідження є умови праці на підприємстві: стан, проблеми та заходи покращення.

Інформаційна основа дослідження: теоретичні аспекти системи регламентації трудової діяльності знайшли свої відображення в розробках вітчизняних учених - Германової О.Е., Семенова А.С., Богині Д.П., Єрьоменко В.О., Калини А.В., Філєва В., а також зарубіжних науковців - Д. Кларка, Д. Кендрика, Д. Скотта Синка, Р. Аллепа, Ж. Ришара, Дж. Грейсона, К.О'Делла та інших. Питання умов праці досліджувалися наступними вченими: Городецькою Л. О., Грішновою О. А., Доманчук Д. П., Житинським Ю. В., Керб Л.П., Райковською Г. О., Сандуленко М. Ю.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ПРАЦІ

праця травматизм економічний

1.1 Класифікація умов праці та їх вплив на працездатність людини

Умови праці - це умови, які складаються в процесі праці людини - головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що впливають на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, створюючи певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця.

Проблема працездатності є центральною у фізіології і психології праці, оскільки ефективна трудова діяльність може бути забезпечена лише на основі врахування фізіологічних і психологічних закономірностей функціонування людського фактора. Саме завдяки працездатності можлива реалізація знань, умінь і досвіду людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці (рис.1.1).

Рис. 1.1 Вплив умов праці на організм людини

Загальний рівень працездатності конкретної людини як максимально можливий її психофізіологічний потенціал визначається такими факторами:

- стан здоров’я;

- м’язова сила і витривалість та їх співвідношення;

- властивості нервових процесів (сила, рухливість, врівноваженість);

- біоенергетичні процеси і резерви організму;

- психічні функції.

Він залежить від віку і статі людини, соціально-економічних умов життя і праці. Загальний рівень працездатності, характерний для конкретної людини, є досить стабільним, а зміни його відбуваються повільно і мають тривалий характер. З огляду на це розрізняють повну, часткову та залишкову працездатність. Під повною працездатністю розуміють здатність людини до праці без обмежень, а під частковою - з певними обмеженнями. Залишкова працездатність характерна для осіб старшого віку і зумовлена зменшенням фізіологічного потенціалу внаслідок старіння. Наявність її дозволяє цим людям пропонувати свої трудові послуги на ринку праці.

Наявний стан працездатності зазнає короткочасних коливань і відбиває вплив багатьох факторів та умов, які діють на організм людини.

Отже, працездатність - це здатність до праці, що залежить від стану здоров’я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров’я, професійні знання, вміння, досвід) [6, с. 320].

Учені Науково-дослідного інституту праці (НДІ праці) визначили умови праці як складне об’єктивне суспільне явище, яке формується в процесі виробничої діяльності під впливом взаємозв’язаних факторів соціально-економічного, техніко-організаційного та природно-кліматичного характеру, що суттєво впливає не тільки на здоров’я, працездатність людини та її ставлення до праці, на продуктивність праці й інші економічні результати виробництва, а й на рівень життя, всебічний розвиток людини.

На формування умов праці впливає багато факторів, основними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні. Соціально-економічні фактори визначають характер умов праці. Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах. Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці [11, c. 64].

Усі вказані фактори впливають на формування умов праці одночасно та у нерозривній єдності, зумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Чинники, що визначають виробниче середовище

Система факторів, що впливають на формування умов праці, спричиняє свій опосередкований вплив на людину через сукупність елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.

Виділяють наступні елементи умов праці, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях:

- санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологічних процесів (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря й ін.). Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог;

- психофізіологічні елементи, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, пов’язане з динамічною і статистичною роботою; нервово-психічне навантаження у вигляді напруги зору - точність роботи; нервово-емоційна напруга та інтелектуальне навантаження - обсяг інформації, що переробляється; монотонність трудового процесу - темп праці; різноманітність тощо. Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів;

- естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструкторські якості робочого місця, інструмента, робочого одягу, допоміжних засобів, архітектурно-художнього оформлення інтер’єра, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертної оцінки;

- соціально-психологічні елементи, які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі (соціальний клімат). Вони поки що не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у формі усного опитування, анкетування створюють об’єктивну основу для їх виміру й оцінки;

- технічні елементи (рівень механізації праці) [1, ст. 135].

Умови праці на виробництві диференціюються залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища порівняно із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров’я працюючих [2, ст. 169].

Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 450-р «Про нову гігієнічну класифікацію праці та показники, за якими надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими та важкими умовами праці» впроваджена нова гігієнічна класифікація праці.

Згідно з гігієнічною класифікацією праці умови праці поділяються на чотири класи [11, c. 59]:

І клас - оптимальні умови - такі умови, в яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні нормативи виробничих факторів установлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умови приймаються такі умови праці, в яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

ІІ клас - допустимі умови - характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

ІІІ клас - шкідливі умови - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та(або) його потомство. клас - небезпечні (екстремальні) умови - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частин) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Гігієнічна класифікація праці використовується для:

- роботодавців усіх організаційно-правових форм та форм власності;

- працівників з метою одержання повної інформації про умови праці на своїх робочих місцях;

- установ, що виконують контроль за дотриманням санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів на робочих місцях, а також проводять оцінку умов праці при атестації робочих місць;

- установ, які здійснюють медичне обслуговування працюючих;

- органів соціального і медичного страхування.

Загалом вона залежить від віку і статі людини, соціально-економічних умов життя і праці. Тому при визначенні працездатності ці вчені виходять з таких критеріїв, як стан здоров’я людини і ефективність праці. В одних випадках підвищення ефективності праці не супроводжується змінами в стані здоров’я за умови значних коливань трудового напруження, в інших - ефект діяльності виявляється при такому рівні трудового напруження, яке зашкоджує здоров’ю [7, с. 174].

Отже, як зазначає Керб Л.П., працездатність можна визначити як максимальну ефективність діяльності людини при такому рівні функціональної мобілізації, яка не викликає перенапруження організму [11, ст. 73].

.2 Показники стану умов праці

Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності. Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:

- контролю умов праці працівників на відповідність санітарним правилам і нормам;

- атестації робочих місць за умовами праці;

- санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

- складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

- розслідування випадків професійних захворювань;

- розробки рекомендацій по поліпшенню умов праці тощо [6 ст. 97].

Результати зусиль щодо поліпшення умов праці значно залежать від правильного аналізу стану умов праці та оцінки цього стану як за окремими елементами, так і в цілому за якимось показником. Таким показником, який з достатньою для практики точністю враховував би «різноякісний» вплив усіх факторів умов праці, на даний момент прийнято вважати важкість праці. Правомірність його використання зумовлена тим, що організм людини однаково реагує на вплив з найрізноманітніших поєднань елементів умов праці. Однакові за важкістю зміни в організмі працівників можуть бути викликані різними причинами. В одних випадках причиною можуть бути якісь шкідливі фактори зовнішнього середовища, в других - завелике фізичне або розумове навантаження, у третіх - дефіцит рухливості при підвищеному нервово-емоційному навантаженні і т. ін. Можливе і різне поєднання цих причин.

Таким чином, важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці.

Ступінь важкості праці можна визначити залежно від реакцій та змін в організмі людини. Урешті-решт вони служать показником якості самих умов праці [6, c. 100].

Згідно з методикою інтегрального бального оцінювання важкості праці розроблена таблиця з критеріями бального оцінювання санітарно-гігієнічних та психофізіологічних елементів умов праці. Кожному елементу присвоюється від одного до шести балів, залежно від його кількісного значення, що відповідає кількості категорій важкості праці. Так, один бал одержують ті елементи, значення яких відповідають стандартам або нижчі за санітарні норми і гранично допустимі рівні (концентрації), два бали - ті, що відповідають гранично допустимим рівням (концентраціям).

Вищі бали диференціюються залежно від величини перевищення норм або кратності перевищення гранично допустимого рівня (концентрації).

Фактичні показники елементів виробничого середовища встановлюються шляхом безпосередніх вимірювань за допомогою відповідної апаратури.

За інтегрального оцінювання важкості праці враховуються лише ті елементи, які формують певну категорію важкості на даному робочому місці.

Якщо питома вага дії того чи іншого елемента умов праці менше за восьмигодинну зміну, оцінювання елемента умов праці визначається за формулою:

Хфакт=Хмакс*t,

де Хмакс - максимальне оцінювання елемента умов праці при його дії від 90 до 100 % робочої зміни, балів; t - час дії елемента в частках робочої зміни.

Нині спостерігається об’єктивно обґрунтована наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідає шість груп умов праці [11, ст. 78].

До першої категорії важкості відносяться роботи, виконані за оптимальних умов зовнішнього виробничого середовища та за оптимальних розмірів фізичного, розумового та нервово-емоційного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють поліпшенню самопочуття, досягненню високої працездатності та продуктивності праці. Реакція організму свідчить про оптимальний варіант нормального функціонування.

Другу категорію становлять роботи, виконані в умовах, де гранично допустимі концентрації та гранично допустимі рівні шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров’я, пов’язаних із професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини.

До третьої категорії відносяться роботи, виконані в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, характерні для граничного стану організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинок порівняно швидко ліквідують негативні наслідки (формувальники в ливарних цехах).

До четвертої категорії належать роботи, за яких вплив несприятливих (небезпечних та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршується, особливо наприкінці робочих періодів (зміни, тижня). Виникає типовий виробничо зумовлений стан передзахворювання і т. ін. (сталевари).

П’яту категорію становлять роботи, за яких у результаті досить несприятливих умов праці наприкінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей і зникають у більшості робітників після повноцінного відпочинку. Однак у деяких осіб вони можуть перетворитися на виробничо зумовлені та професійні захворювання (шахтарі на підземних роботах).

До шостої категорії важкості відносяться роботи, виконані в найнесприятливіших (екстремальних) умовах праці. При цьому патологічні реакції розвиваються надто швидко, можуть мати незворотний характер і нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів (водолази, які працюють на великих глибинах) [11, ст. 84] .

Виходячи з інтегральної оцінки, визначається категорія важкості (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Класифікація категорій важкості праці

Категорія важкості

I

II

III

IV

V

VI

Інтегральна бальна оцінка

До 18

Від 19 до 33

Від 34 до 45

Від 46 до 53

Від 54 до 58

Від 59 до 69

Доплати за умови праці

-

-

4-8%

12-16%

20%

24%


Згідно з типовою методикою оцінювання умов праці фактичний стан умов праці визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими і шкідливими умовами, особливо важкими й особливо шкідливими на основі гігієнічної класифікації факторів. Оцінювання проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних замірів, які відображаються у Карті умов праці на робочих місцях [13, ст. 64].

Оцінювання стану умов праці дозволяє віднести реальні умови праці, що мають місце на виробництві, до оптимальних, допустимих чи шкідливих, небезпечних, а також може бути застосована на підприємстві як основа розробки системи пільг та компенсації за несприятливі умови.

Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов праці згідно з методиками, розробленими ВЦНДІОП ВЦРПС та ННДІОП України запропоновані чотири групи показників:

- зміна стану умов праці;

- соціальні;

- соціально-економічні;

- економічні.

Зміна стану умов праці характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.

Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.

Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням. Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов праці визначаються наступними показниками:

- збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;

- зниженням рівня виробничого травматизму;

- зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;

- скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

- зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці [13, ст. 59].

Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники - ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов праці для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов праці використовуються наступні показники (табл. 1.2) [11, ст. 96].

Таблиця 1.2 Основні показники умов праці

Показник

Формула для розрахунку

Умовне позначення

Коефіцієнт частоти травматизму

Кчт=N*1000/Ч

де N - кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і більше днів;Ч - середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.

Коефіцієнт тяжкості травматизму

Ктт=Д/N

де Д - сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;N - загальна кількість нещасних випадків

Коефіцієнт рівня додержання правил охорони праці

Кдп=Адп*А

де Адп - кількість працюючих, які додержуються правил, А - загальна кількість працюючих

Коефіцієнт виконання планових робіт з охорони праці

Квпр=Тф*Т

де Тф - кількість фактично виконаних заходів з охорони праці;Т - кількість запланованих на розглядуваний період часу заходів з охорони праці

Відсоток скорочення числа робочих місць, що не відповідають вимогам нормативних актів по безпеці виробництва

∆Кр=К1-К2*К100

де К1,К2 - число робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм відповідно до і після реалізації заходу, шт.

Відсоток скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають вимогам санітарних норм

∆Ч=Ч1-Ч2*Ч100

де Ч1,Ч2 - чисельність працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарним нормам, відповідно до і після реалізації заходу, чол.

Відсоток збільшення числа машин і механізмів приведених у відповідність з вимогами нормативних актів, що регулюють питання охорони праці

∆М=М1-М2*М100

де М1,М2 - число випадків виробничого травматизму до і після реалізації заходу, шт.

Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови праці

∆Кз=З1-З2*Ч100

де З1,З2 - кількість випадків професійних захворювань через незадовільні умови праці відповідно до і після реалізації заходів.


У сучасних умовах неабиякого значення набуває атестація робочих місць. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. за № 442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці і Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Атестація робочих місць передбачає:

- комплексну оцінку чинників виробничого середовища і характеру праці та відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

- виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

- санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

- установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

- визначення (підтвердження) права працівників на пільги;

- аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці [20, ст. 27].

Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку чинників виробничого середовища і трудового процесу; гігієнічну оцінку умов праці; оцінку технічного та організаційного рівня.

На підставі Карти умов праці та Показників факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу працівникові встановлюється та чи інша пільга за роботу в несприятливих умовах.

За результатами атестації складаються переліки:

- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;

- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити пільги та компенсації за рахунок підприємства;

- робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення [9 , ст. 32].

Слід звернути увагу на те, що охорона здоров’я працівників, забезпечення безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму є однією з основних турбот уряду України. Це виявляється в комплексі економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу, автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами, подальше поліпшення умов праці.

Разом з тим, рівень розвитку техніки поки ще не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключають вплив шкідливих умов праці на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачено різні пільги та компенсації [10 , ст. 34].

.3 Вплив держави на стан умов праці на підприємстві

Кожний громадянин має конституційне право на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Ці питання регулюються відповідними нормами КЗпП, Законом України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 р., іншим законодавством України та колективним договором. Зокрема, КЗпП (ст. 153), передбачає, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях мають створюватись безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення таких умов покладається на роботодавця.

Ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я закріплює право на охорону здоров'я, що передбачає серед інших право на безпечні і здорові умови праці. А ст. 5 цих Основ зобов'язує державні, громадські та інші органи, підприємства, установи, організації, посадових осіб і громадян забезпечувати пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення й окремих осіб [8, c. 32].

З урахуванням правового закріплення необхідності створення безпечних і здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, норми трудового права, спрямовані на врегулювання відносин в цій сфері, виокремленні в спеціальний інститут «охорона праці».

Надбанням у галузі правового регулювання охорони праці є Закон України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 року, значення якого полягає в тому, що він:

1) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності;

2) регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни та виробничого середовища;

3) встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні на всіх підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, господарювання чи відомчої належності.

Визначаючи основні правові особливості Закону України «Про охорону праці», необхідно звернути увагу на те, що цей Закон, крім загальних положень, включає систему правових норм про: 1) гарантії права на охорону праці; 2) організацію охорони праці; 3) стимулювання охорони праці; 4) нормативно-правові акти з охорони праці; 5) державне управління охороною праці; 6) державний нагляд і громадський контроль за охороною праці; 7) відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Зазначені положення свідчать, що охорона праці - явище багатоаспектне, оскільки включає охорону життя і здоров'я працівників у процесі праці незалежно від того, де виконується робота: у військовій частині, в підрозділах органів внутрішніх справ, в навчальних закладах, у виправно-трудових чи виховних установах тощо. Охорона праці в найширшому розумінні її поняття спрямована на сприяння забезпеченню здорових і безпечних умов праці [8, c. 59].

Інакше кажучи, охорона праці в широкому розумінні включає цілий комплекс заходів щодо її забезпечення, зокрема, - це система правових, соціально-економічних, соціально-технічних, медичних, реабілітаційних й інших заходів. Лише в тісній взаємодії зазначених заходів охорона праці в її широкому розумінні набуває дійсної реальності щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці, бо якщо одна зі складових (правова, економічна чи інша) недостатньо забезпечується, то і вся охорона праці не матиме реального забезпечення. Наприклад, при порушенні соціально-економічного аспекту охорони праці, тобто коли не будуть визначені і вкладені необхідні кошти, цей факт стане причиною незабезпечення працівників запобіжними заходами, не будуть замінюватися зношені машини, устаткування, тощо. А це має важливе значення сьогодні, коли в гонитві за прибутками не рідко роботодавці економлять на охороні праці, що веде до ускладнень, до створення небезпечних для життя і здоров'я умов виробничої праці. Тому всебічна охорона праці матиме реальне забезпечення лише при дотриманні всіх її складових, що стосуються широкого розуміння поняття охорони праці [15, ст. 287].

Невід'ємним складовим елементом широкого поняття охорони праці є і правовий аспект, тобто правове забезпечення охорони праці. Тому поняття охорони праці в правовому сенсі має вузький характер, оскільки є складовою частиною комплексного (широкого) поняття охорони праці. Легальне визначення охорони праці вироблено законодавчим органом України і закріплено в ст. 1 Закону України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 року, де, зокрема, записано, що «охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі праці». Дане визначення включає цілий комплекс взаємообумовлених заходів та засобів, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов трудової діяльності працівникам.

З охороною праці тісно пов'язана також низка правових норм, що відносяться до інших галузей права України. Це норми цивільного права, що встановлюють майнову відповідальність при ушкоджені здоров'я або смерті громадянина; норми адміністративного права, що визначають адміністративну відповідальність і порядок притягнення до неї громадян органами охорони праці; норми кримінального права, що встановлюють відповідальність при вчиненні злочинів у галузі охорони праці і техніки безпеки [8, c. 63].

Ці правові норми хоча формально й виходять за межі трудового права, за своїм призначенням безпосередньо спрямовані на забезпечення безпечних і здорових умов праці. В усіх цих галузях права відображена державна політика в галузі охорони праці, що базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників; повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці; комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які зазнали шкоди від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань; встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності; використання економічних методів управління охороною праці; проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці; участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці; здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці [6, c. 91].

Тому правове регулювання охорони праці охоплює розробку і прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії; проведення профілактичних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм та професійні захворювання; створення сприятливих умов праці і забезпечення її охорони на діючих підприємствах в процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо з участю самих трудових колективів; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій трудящих - жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю тощо.

Багатоаспектність законодавчого визначення поняття охорони праці не знайшла одностайного сприйняття в юридичній літературі. Одні обмежуються лише Конституцією, другі - пропонують замінити його терміном «охорона здоров'я працівників на виробництві», а треті, обмежуються, після наведення законодавчого визначення охорони праці, визначенням, що таке здоров'я, не мотивуючи його призначення.

Безперечно, подане легальне визначення поняття охорони праці небезспірне. Проте це питання науки.

Система правових норм з охорони праці становить самостійний інститут особливої частини українського трудового права, що спрямований на забезпечення здорових і безпечних умов працівникові в процесі його трудової діяльності, до яких, зокрема, належить система правових норм, що визначають:

) основні принципи державної політики в галузі охорони праці (це пріоритет життя і здоров'я працівників, соціальний захист працівників, комплексне розв'язання завдань охорони праці й інше (ст. 4 Закону України «Про охорону праці»);

) гарантії працівників на охорону праці;

) організація охорони праці безпосередньо на виробництві;

) чинність правових норм міжгалузевого і галузевого характеру про охорону праці (правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи);

) органи, що здійснюють державне управління охороною праці;

) спеціальні правила охорони праці жінок, молоді і працівників з пониженою працездатністю;

) повноваження органів щодо здійснення державного нагляду і громадського контролю за охороною праці [8, ст. 69].

Взаємообумовленість цієї системи правових норм полягає і в тому, що вона поєднує як загальні, так і спеціальні норми з охорони праці, повнота яких і буде предметом подальшого їх розкриття.

Значення охорони праці як комплексного і самостійного інституту Особливої частини трудового права визначається в двох аспектах: правовому і соціально-економічному.

Значення охорони праці в правовому аспекті полягає в тому, що система правових норм спрямована на:

) сприяння працівникам працювати за своїми здібностями, враховуючи не лише умови праці, а й фізіологічні особливості жіночого організму та його материнські функції, а також специфіку розвитку неповнолітніх працівників та осіб зі зниженою працездатністю;

) забезпечення права працівників на охорону праці і юридичних гарантій цього права як у процесі трудової діяльності, так і при реалізації права на працю працівниками, які потребують підвищеного захисту безпосередньо при прийнятті на роботу. Наприклад, не допускається прийняття жінок, неповнолітніх на протипоказану для них за медичними висновками роботу;

) врахування взаємообумовлених інтересів з питань охорони праці профспілкових органів, трудових колективів з інтересами власників (роботодавців), а також соціально-партнерських відносин у колективних угодах на республіканському, галузевому, регіональному рівнях, у колективних договорах на локальному рівні, а також у трудовому договорі між роботодавцем і працівником.

Значення охорони праці в соціально-економічному аспекті полягає перш за все в тому, щоб :

) оберігати життя і здоров'я працівників від впливу можливих виробничих шкідливих факторів;

) зберігати працездатність і трудове довголіття працівників;

) сприяти культурно-технічному зростанню людини праці, оскільки надмірна стомленість працівника від роботи в загазованих, засмічених виробничих приміщеннях не можуть сприяти всебічному розвитку працівника після робочого дня (зміни) - зайняття спортом, підвищення своєї кваліфікації тощо[3, c. 73].

Сприяє охорона праці і гуманізації трудової діяльності, зростанню продуктивності праці, виробництва, економіки, скороченню втрат робочого часу, зниженню виробничого травматизму, професійних захворювань тощо.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ УМОВ ПРАЦІ НА ЗАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО»

.1 Аналіз витрат робочого часу працівників

Вивчення витрат робочого часу має велике значення, тому що виходячи з інформації, одержуваної в його результаті вирішується більшість завдань, пов'язаних з організацією праці та його нормуванням.

Дослідження проводяться з метою визначення структури операцій, витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і методів праці, виявлення причин невиконання норм, нераціональних витрат і втрат робочого часу, отримання даних про фактори, що впливають на час виконання елементів операцій, розробки нормативних матеріалів, оцінки якості норм і нормативів, а також для вирішення інших завдань.

Дослідження трудового процесу передбачає аналіз усіх його характеристик, які впливають на затрати праці та ефективність використання виробничих ресурсів. Вивчаються технологічні параметри обладнання, його відповідність ергономічним вимогам, умови праці, застосовувана технологія, організація і обслуговування робочого місця, а також професійно-кваліфікаційні, психофізіологічні, соціальні характеристики працівників та інші фактори. Методи отримання і обробки інформації вибираються виходячи з цілей дослідження. Оптимальним є мінімум сумарних витрат, пов'язаних з отриманням необхідної інформації і її подальшим використанням [15, ст. 8].

Найбільше значення має вирішення двох завдань, пов'язаних з дослідженням трудових процесів. Перша пов'язана з визначенням фактичних витрат часу на виконання елементів операцій. Друга - з встановленням структури витрат часу протягом робочої зміни або її частини.

Аналіз використання робочого часу проводиться у двох напрямках:

-виявлення втрат робочого часу;

-виявлення непродуктивного використання робочого часу.

Для аналізу використання робочого часу використовують показники календарного, номінального, реального, максимального фонду робочого часу, їх співвідношення, визначають ефективність використання робочого часу, а також аналізують невідпрацьований час, який поділяють на неявки з поважних причин та втрати робочого часу.

Далі проведемо розрахунок використання робочого часу працівниками ЗАТ «Київобленерго» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Аналіз використання фонду робочого часу

Показник (людино-години)

2009р.

2010р.

2011р.

Абсолютне відхилення

Відносне відхилення





2010/ 2009

2011/ 2010

2011/ 2009

2010/ 2009

2011 /2010

2011/2009

Фонд робочого часу, усього

5298730

5619529

6060545

350400

730000

1080400

4,7

9,35

12,65

Відпрацьовано, усього

4557793

4830070

5189376

272277

359306

631583

5,97

7,44

13,86

з них надурочно

85842

42700

74335

-43142

31635

-11507

-50,26

74,09

-13,40

Невідпрацьовано, всього

655055

746854

796847

91799

49993

141792

14,01

6,69

21,65

у тому числі: щорічні відпустки (основні та додаткові)

448100

487595

525415

39495

37820

77315

8,81

7,76

17,25

тимчасова непрацездатність

173616

231240

205917

57624

-25323

32301

33,19

-10,95

18,60

навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством

29901

27919

55449

-1982

27530

25548

-6,63

98,61

85,44

неявки у зв’язку з тимчасовим переводом для роботи на іншому підприємстві

-

-

-

-

-

-

-

-

-

неявки з дозволу адміністрації

2780

--

5898

-

-

3118

-

-

112,16

відпустки за ініціативою адміністрації

-

-

-

-

-

-

-

-

-

неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день,

-

-

-

-

-

-

-

-

-

простої

210

3820

-

-

3610



1719,05

масові невиходи на роботу

-

-

-

-

-

-

-

-

-

інші причини

448

100

348

-348

248

-100

-77,68

248

-22,32


Отже, як видно з таблиці 2.1, протягом 2009-2011рр. фонд робочого часу поступово збільшується. Так у 2010 році порівняно з 2009 роком, на - 350400 людино-годин або на 4,7%, у 2011 році порівняно з 2010 роком на - 730000 або на 9,35%.

Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, кращого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

Календарний фонд робочого часу залежить від кількості календарних днів у році, а також середньооблікової чисельності працівників. Протягом аналізованого періоду КФРЧ на 1 працівника за кожен рік становив 365 днів.

Номінальний фонд робочого часу враховує вихідні та святкові дні. Згідно з листів Міністерства соціальної політики в 2009-2010 рр. було по 10 святкових та 104 вихідних дні та 105 вихідних днів у 2011 р.

Реальний (ефективний) фонд робочого часу ґрунтується на номінальному за винятком невідпрацьованого часу. А максимально можливий фонд робочого часу - це ефективний робочий час при якому працівники не беруть відпусток.

Таблиця 2.2 Динаміка використання робочого часу за 2099-2011 рр.

Показник (людино-годин)

2009р.

2010р.

2011р.

Абсолютне відхилення

Відносне відхилення





2010/ 2009

2011/ 2010

2011/ 2009

2010/ 2009

2011/ 2010

2011/ 2009

 Календарн фонд робочого часу (КФРЧ)

7460600

7811000

8541000

350400

730000

1080400

4,7

9,35

12,65

Номінальн (табельний) фонд робочого часу (НФРЧ)

5298730

5619529

6060545

320799

441016

761815

6,05

7,85

14,38

Реальний (ефективн) фонд робочого часу (ЕФРЧ)

4557793

4830070

5189376

272277

359306

631583

5,97

7,44

13,86

Максимально можливий фонд робочого часу (МФРЧ)

5005893

5317665

5714791

311772

397126

708898

6,23

7,47

14,16


Загалом робочий час за кожним із показників має виключно позитивну тенденцію як в абсолютному так і відносному вимірі. Але такі зміни передусім обумовлені зростанням середньооблікової чисельності персоналу (рис.2.1).

Рис.2.1 Динаміка чисельності робітників 2009-2011 рр.

Для аналізу ефективності використання фонду робочого часу слід розглянути коефіцієнти використання фондів робочого часу (табл.2.3.). Вони показують, яка частина відповідного фонду часу була фактично використана. Спостерігаються негативні тенденції до незначного зменшення по всіх коефіцієнтах, що говорить про зниження ефективності використання календарного, номінального та максимально можливого фондів робочого часу. Коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу в 2011 році порівняно з 2009 зменшився на 0,003 пункти, номінального фонду робочого часу зменшився на 0,004 і максимально можливий фонд робочого часу на 0,002 пункти.

Таблиця 2.3 Коефіцієнти використання фонду робочого часу

Назва коефіцієнту

2009р.

2010р.

2011р.

Коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу

0,611

0,618

0,608

Коефіцієнт використання номінального (табельного) фонду робочого часу

0,860

0,859

0,856

Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу

0,910

0,908

0,908


Відповідно до таблиці на 2011 рік календарний фонд використовується на 60,8%. Номінальний фонд робочого часу ЗАТ «Київобленерго» станом на 2011 рік використовується на 85,6%. Максимально можливий фонд робочого часу використовується, станом на 2011 рік на 90,8%.

Порівняння фактичних з аналогічними показниками минулих періодів дозволяє виявити втрати робочого часу в абсолютних одиницях і відсотках. Але для аналізу робочого часу тільки цих показників є недостатньо. Тому, важливо, визначити фактори, які спричинили такі зміни. Зміна ефективного фонду робочого часу (∆ЕФРЧ=ЕФРЧ1-ЕФРЧ0) може бути викликана такими факторами (показниками):

1.      Зміною чисельності працівників

(∆Ч=Ч1 -Ч0):

2. Зміною кількості днів, які відпрацював у середньому один працівник за рік

(∆Д= Д1- Д0):

2.  Зміною середньої тривалості робочої зміни

(∆Т= Т1- Т0):

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи на роботу з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки), кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних та святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв`язку з навчанням або доглядом за дитиною тощо.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежать від таких факторів: величина нормативно встановленого робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в обліку; неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень); часу інших скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків) [15, ст. 14].

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень.

Для проведення факторного аналізу необхідно визначити спершу середню тривалість робочого року, яка становить: у 2009-2010 рр. 251 день, а у 2011р. - 250 днів. Ефективний фонд робочого часу в людино-годинах та середньооблікову чисельність наведено в звітах підприємства про використання робочого часу відповідного року (додаток 1.1, 1.2, таб.2.1). На основі цих даних можна обрахувати середню тривалість зміни, яка розраховується як відношення відпрацьованого часу однією людиною до середньої тривалості робочого року (табл.2.4).

Таблиця 2.4 Фактори зміни на фонд робочого часу

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

Абсолютне відхилення

Одиниці виміру





2010/2009

2011/2010


Відпрацьовано

4557793

4830070

5189376

272277

359306

Людино-години

Середньооблікова чисельність

2555

2675

2925

120

250

Осіб

Середня тривалість робочого року

251

251

250

0

-1

Днів

Середня тривалість робочого дня

7,107

7,194

7,097

0,087

-0,097

Годин


Методом абсолютних різниць встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

.Вплив зміни середньооблікової чисельності персоналу на ЕФРЧ:

р. = 120*251*7,107 = 214062,84 людино-години

р. = 250*251*7,194 = 451423,5 людино-години.

. Вплив зміни відпрацьованих днів у році .

У 2010 році зміни середньої тривалості робочого тижня не відбулися, тому не спостерігається вплив на ЕФРЧ.

р. = -1*2925*7,194 = -21042,45 людино-години.

. Вплив зміни середньої тривалості робочого дня:

р. = 0,087*251*2675 = 58413,975 людино-години

р. = -0,097*250*2925 = 70931,25 людино-години

Загалом кожен із факторів рівнозначно впливає на фонд робочого часу, але найвагомішим чинником на ЗАТ «Київобленерго» є середньооблікова чисельність персоналу, зростання якої в період з 2010 до 2011 рр. на 250 осіб призвело до збільшення ефективного фонду робочого часу на 451423,5 людино-години. Загалом абсолютний вимір фонду робочого часу використовують для подальшого аналізу, розраховуючи показники ефективності його використання та втрат робочого часу.

До втрат робочого часу відносять простої, прогули, неявки з дозволу адміністрації, та масові невиходи на роботу (страйки).

Таблиця 2.5 Аналіз невідпрацьованого часу 2009-2011рр.

Показник (людино-години)

2009р.

2010р.

2011р.

Абсолютне відхилення

Відносне відхилення





2010/ 2009

2011/ 2010

2011/ 2009

2010/ 2009

2011/ 2010

2011/ 2009

Невідпрацьовано, всього

655055

746854

796847

91799

49993

141792

14,01

6,69

21,65

у тому числі: щорічні відпустки (основні та додаткові)

448100

487595

525415

39495

37820

77315

8,81

7,76

17,25

тимчасова непрацездатність

173616

231240

205917

57624

-25323

32301

33,19

-10,95

18,60

навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством

29901

27919

55449

-1982

27530

25548

-6,63

98,61

85,44

неявки у зв’язку з тимчасовим переводом для роботи на іншому підприємстві

-

-

-

-

-

-

-

-

-

неявки з дозволу адміністрації

2780

--

5898

-

-

3118

-

-

112,16

відпустки за ініціативою адміністрації

-

-

-

-

-

-

-

-

-

неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день,

-

-

-

-

-

-

-

-

-

простої

210

-

3820

-

-

3610



1719,05

масові невиходи на роботу

-

-

-

-

-

-

-

-

-

інші причини

448

100

348

-348

248

-100

-77,68

248

-22,32


Відсоток втрат в 2009 році складає 0,52%, в 2010 році становить 0,013%.

За рахунок зниження втрат робочого часу вдалося збільшити продуктивність праці на 0,5097%:


(100-0,013)/(100-0,52)*100-100=0,5097.

В 2011 році спостерігається значне зростання втрат робочого часу, відсоток втрат в цьому році порівняно з попереднім сягає значення 1,26%.

Відповідно в даному періоді можна говорити про зниження продуктивності на 1,24% :(100-1,26)/(100-0,013)*100-100=-1,24%.

У випадкову повної ліквідації втрат вдасться підвищити продуктивність праці на 1,28% : (100/(100-1,26))*100-100=1,28%.

Отже, аналіз витрат фонду робочого часу є досить важливим аспектом в управлінні організацією. Він дозволяє виявити непродуктивні затрати робочого часу, його втрати та резерви підвищення продуктивності праці. На ЗАТ «Київобленерго» впродовж аналізованого періоду щороку зростав як фонд робочого часу, так і відповідно відпрацьований і невідпрацьований робочий час, але основною причиною такого зростання було збільшення середньооблікової чисельності працівників. Загалом важливо зазначити, що на ФРЧ мали вплив 3 складові, вплив яких ми визначили. Окрім середньооблікової чисельності працівників на нього впливають середня тривалість робочого року та середня тривалість робочої зміни. Також слід зазначити, що іншим резервом збільшення продуктивності праці є зниження втрат робочого часу. А саме необхідно зменшити простої, при цьому важливо проаналізувати їх причини, а також зменшити рівень прогулів.

.2 Аналіз травматизму на підприємстві

Під суспільно нормальною інтенсивністю праці слід розуміти такий рівень напруженості праці, який забезпечує раціональне використання психофізіологічних здібностей людини при збереженні високої продуктивності праці і здоров’я. Вона забезпечує тривалий період високої працездатності і, отже, високу продуктивність праці. Якщо інтенсивність праці вища суспільно нормальної, то через деякий час знижується продуктивність праці, зростають втрати робочого часу, травматизм, брак.

Забезпечення реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності на належні, безпечні і здорові умови праці є невід'ємною частиною та одним з пріоритетних напрямків діяльності Міністерства палива та енергетики України, підприємств паливно-енергетичного комплексу у сфері охорони праці та пожежної безпеки [16, ст. 18].

Необхідно зазначити, що цілковито небезпечних та нешкідливих умов праці не існує. Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність деяких шкідливостей і небезпеки, наслідком яких є профзахворювання та травматизм.

Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він не тільки завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

За даними Міжнародної організації праці, щороку у світі фіксується приблизно 125 млн нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60-150 млн випадків захворювань, пов’язаних з працею, 60 млн працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн працівників не працездатні з причин невідповідності стану умов і безпеки праці санітарним вимогам.

Аналізуючи нещасні випадки на ЗАТ «Київобленерго» в 2010 році, зареєстровано 3 нещасні випадки, один з яких зі смертельним наслідком. Класифікуючи ці нещасні випадки за видами подій слід сказати, що мали місце падіння з висоти, випадок викликаний дією предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються, а також випадок, який привів до смерті працівника - ураження електричним струмом. При чому, важливо, що усі нещасні випадки трапилися із організаційних причин, а саме 2 випадки, один з яких смертельний - і-за порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів, а також один випадок стався через невикористання або відсутність засобів індивідуального захисту.

Порівняно з 2010 у 2011 році кількість нещасних випадків збільшилась але не було смертельних випадків. Протягом 2011 року трапилася 1 транспортна пригода, 2 випадки падіння, 1 випадок ураження електричним струмом, 2 випадки ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори та фауни, а також 1 випадок, який відхиляється від прийнятої класифікації. Щодо причин, то знову ж таки більшість випадків пов’язані з організаційними причинами, а саме: невикористання або відсутність засобів індивідуального захисту (2 випадки), порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів (2 випадки), порушення трудової і виробничої дисципліни (2 випадки). 1 випадок належить до категорії інші причини, які не пов’язані ні з організаційними, ні з технічними ні психофізіологічними причинами. Проведемо аналіз травматизму.

В 2011 році істотно збільшилась кількість нещасних випадків тому ситуація порівняно з 2010 роком значно погіршала, але треба зважати ще й на збільшення чисельності працівників і те, що в 2011 році не було смертельних випадків. Тому слід проаналізувати відносні показники травматизму на ЗАТ «Київобленерго», які розраховуються на основі даних поданих підприємством у звітах про травматизм (додаток 2,1,2.2, табл. 2.5).

Коефіцієнт частоти травматизму




N - кількість нещасних випадків;- чисельність працівників, осіб;

Кчт 2010 = 3*(1000/2675)= 1,12.

Кчт 2011 = 7*(1000/2925)= 2,39.

Коефіцієнт тяжкості травматизму :

Д - кількість днів непрацездатності;

Ктт 2010 = 71/3 = 23,67.

Ктт 2011 = 206/7= 29,43.

Коефіцієнт загального травматизму :

Кзаг 2010 = 1,12*23,67 = 26,51.

Кзаг 2011 = 2,39*29,43 = 70,34.

Коефіцієнт смертельних випадків :

Т - кількість смертельних випадків.

Ксм 2010 = 1*(1000/2675) = 0,37.

Розраховувати коефіцієнт за 2011 рік не доречно так, як смертельних випадків не було.

Таблиця 2.6 Динаміка коефіцієнтів травматизму

Коефіцієнти

2010р.

2011р.

Абсолютне  відхилення

Відносне  відхилення

Коефіцієнт частоти травматизму

1,12

2,39

1,27

113,39

Коефіцієнт тяжкості травматизму

23,67

29,43

5,76

24,33

Коефіцієнт загального травматизму

26,70

70,34

43,64

163,45

Коефіцієнт смертельних випадків

0,37

0,00

-0,37

-100,00


Загалом можна зазначити, що частота травматизму в 2010 році у розрахунку на 1000 працівників становила 1,12 випадок, аналогічний показник 2011 року є значно більший і становить 2,39. Коефіцієнт частоти травматизму у 2011 році є на 113,39 % вищий, аніж аналогічний у 2010 році. Окрім частоти слід звернути увагу на тяжкість травматизму. У 2010 році на 1 нещасний випадок припадало 23,67 днів непрацездатності у 2011 році цей показник зріс на 5,76 днів і сягнув в середньому 29,43 дні на один випадок, що перевищує коефіцієнт 2010 року на 24,33 %. Загалом в 2010 році на 1000 працівників припадало 26,70 людино-діб непрацездатності, що на 43,64 людино-діб менше, ніж в 2011 році, коли на 1000 осіб припало 70,34 людино-діб непрацездатності. Як бачимо загальний коефіцієнт травматизму зріс на 163,45%.

Загалом аналіз травматизму на ЗАТ «Київобленерго» свідчить про зміни в сторону збільшення нещасних випадків, їх тяжкості. Для обґрунтованих висновків варто оцінити витрати на охорону праці.

Таблиця 2.7 Динаміка витрат на охорону праці

2010р.

2011р.

Абсолютне відхилення

Відносне відхилення

Витрати на охорону праці усього

2094090

2018380

- 75710

- 3,62

у тому числі на заходи, передбачені колективними договорами (угодами)

2087776

2000350

-87426

- 4,19

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

6314

18029,9

11715,9

185,56

В 2010 році на заходи з охорони праці було витрачено усього 2094090 грн., з них на заходи передбачені колективними договорами (угодами) у відсотковому відношенні становить 99,7% усіх витрат, а також на фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійні захворювання -відповідно 0,3%. В розрахунку на одного працівника було витрачено загалом близько 782,84 грн., з них: на заходи передбачені колективними договорами - 780,48 грн., а на фонд соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань - 2,36 грн.

В 2011 році спостерігається скорочення витрат, навіть попри зростання середньооблікової чисельності персоналу. Так, загальні витрати на заходи з охорони праці становили 2018380 грн., з з них на заходи передбачені колективними договорами (угодами) -99,1% усіх витрат, а також на фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійні захворювання відповідно 0,9%. В розрахунку на одного працівника було витрачено загалом близько 690,04 грн., з них: на заходи передбачені колективними договорами - 683,88 грн., а на фонд соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань - 6,16 грн.

Як бачимо протягом аналізованого періоду змінилася структура витрат на заходи з охорони праці, а саме зменшилася частка витрат передбачених згідно колективними договорами на 87426 грн. та зросла частка виплат в фонд соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань на 11715,9 грн. Передусім такі зміни зумовлені зміною чисельності персоналу, можливим зростанням заробітних плат тощо. Окрім того, слід констатувати, що витрати на заходи передбачені колективним договором значно знизилися в 2011 році, так, в 2010 році в розрахунку на одного працівника вони становили 780,48 грн., а в 2011 році 683,88 грн. Щодо витрат на фонд соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань, то слід зазначити, що в 2011 році зросла не тільки їх частка, а й сума. Відповідно в 2011 році дана категорія витрат в розрахунку на одну особу становила 6,16 грн., що на 3,86 грн. більше, ніж в 2010 році.

Як бачимо простежується пряма залежність між скороченням витрат на заходи з охорони праці та збільшенням нещасних випадків на виробництві.

Якщо аналізувати витрати на відшкодування потерпілим, то їх сума в абсолютному вимірі в 2011 році значно перевищує аналогічну в 2010 році. При цьому, якщо рахувати в середньому витрати на 1 нещасний випадок, то станом на 2010 рік, вони становитимуть 308,67 грн., а станом на 2011 рік. 400,07 грн.

Отже, провівши аналіз на ЗАТ «Київобленерго» слід сказати, що показники кількості та важкості травматизму зростають, а витрати на охорону праці знижуються.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОЕКТ ПОКРАЩЕННЯ УМОВ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

.1 Розроблення проекту заходів з покращення умов праці

Аналіз показав, що служба охорони праці ЗАТ «Київобленерго» забезпечена такими нормативно-правовими актами: Закон України «Про охорону праці», Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», Типове положення про службу охорони праці, Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, Положення про навчання з питань охорони праці, Перелік робіт з підвищеною небезпекою, Граничні нормами піднімання та переміщення важких речей жінками, Положення про медичний огляд працівників певних категорій, Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці.

Для покращення умов праці на ЗАТ «Київобленерго» необхідно:

* установити сучасні ефективні автоматичні системи пожежної сигналізації та пожежогасіння у випадках, передбачених вимогами чинних нормативних документів;

* застосувати у засобах пожежогасіння м'які плівкоутворюючі піноутворювачі, у тому числі на синтетичній основі;

* мати у наявності системи запобігання вибухам і пожежам у оливонаповнених трансформаторах великої потужності;

* суворо дотримуватись вимог щодо технічних характеристик олив, які застосовуються в обладнанні, мати у наявності на них технічних умов, сертифікатів відповідності, своєчасного проведення аналізів їх характеристик, дотримання регламентів заміни олив тощо;

* дотримуватись регламентів проведення оглядів, поточних і планових ремонтів обладнання, його модернізації, заміни застарілого та зношеного обладнання;

* забезпечувати подання у встановленому порядку оперативної інформації про всі випадки травматизму, виникнення пожеж та їх наслідків на підвідомчих об'єктах;

* здійснювати контроль з боку технічних служб (перевіряти мережі, обладнання і т.д. хоча б раз на рік);

* проводити курс підвищення кваліфікації (раз на рік);

* проводити медогляд (раз на рік);

* проводити у подальшому навчання груп керівників і спеціалістів з питань пожежно-технічного мінімуму (ПТМ) з наданням їм права навчати та атестувати з питань ПТМ персонал підприємства;

* приділяти постійну увагу результатам медичних оглядів працівників, відповідності даних, отриманих під час оглядів, даним медичних карток з метою уникнення допуску до роботи осіб з медичними протипоказаннями;

* сприяти подальшому розвитку матеріальної та навчально-тренувальної бази підрозділів, які здійснюють протипожежну охорону підвідомчих об'єктів на договірних засадах, та забезпечувати належне функціонування підрозділів відомчої пожежної охорони;

* привести у відповідність з вимогами статті 15 Закону України «Про охорону праці» (2694-12) та п. 1.3 Типового положення про службу пожежної безпеки, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 369 (z1121-03), рівень підпорядкування служб охорони праці та пожежної безпеки.

Для забезпечення безпеки працюючих від впливу небезпечних виробничих факторів потрібно застосовувати засоби колективного захисту, які повністю або частково закриватимуть доступ у зону, де діють небезпечні фактори, та виключатимуть їх вплив у разі проникнення людини у простір, де вони виникатимуть.

Засоби колективного захисту згідно з ГОСТ 12.4.011-80 поділяються на класи:

* нормалізації повітряного середовища приміщень та робочих місць;

* нормалізації освітлення виробничих приміщень та робочих місць;

* захисту від шкідливих і небезпечних факторів.

До засобів захисту від небезпечних факторів належать захисні та запобіжні пристрої, сигналізація безпеки, розриви та габарити безпеки, дистанційне управління.

Захисні пристрої застосовуються для ізоляції частин машин та механізмів, що рухаються, місць, де відлітають частки матеріалу, що обробляється, небезпечних щодо ураження електричним струмом частин обладнання, зон та дільниць, де існує постійна небезпека шкідливого впливу на людину температур, випромінювань тощо. Огороджуються канали, ями, колодязі, люки, різні прорізи, робочі місця, розташовані на висоті.

Огородження бувають тимчасові (переносні) для позначення небезпеки у зв'язку з проведенням будь-яких робіт (ремонт шляхів, проведення робіт у колодязях, очищення покрівель, будівель тощо), постійні нерухомі, що знімаються тільки під час ремонту (для огородження валів, гвинтів, шківів, шестерень) та ті, що періодично відкриваються в процесі роботи для встановлення чи зняття деталі [13, ст. 42].

.2 Організаційно-економічний механізм реалізації проекту

Успіх роботи щодо забезпечення сприятливих умов праці значною мірою залежить від аналізу стану рівня безпеки праці, рангування небезпечних та шкідливих виробничих факторів із врахуванням особливостей трудового процесу. Підвищення рівня безпеки досягається проведенням комплексу інженерно-технічних та організаційних заходів. Ці заходи, перебуваючи у тісному зв'язку, впливають на процес формування безпечних умов праці [19, ст. 67].

Наприклад, чим кращий стан на виробничому підприємстві будівель та споруд, обладнання, інструментів та пристосувань, чим досконаліша технологія та організація виробництва, тим менша, за всіх інших обставин, імовірність формування несприятливих умов праці і тим менше потрібно спеціальних захисних заходів. Отже, вирішення складного завдання формування сприятливих умов праці залежить, перш за все, від створення безпечної технології, техніки та організації виробництва.

Комплекс заходів щодо підвищення працездатності працівників на оптимальному рівні реалізується на техніко-організаційному, соціально-економічному, санітарно-гігієнічному, медико-біологічному, психологічному напрямках.

Могутнім фактором високої працездатності і продуктивності праці є оптимізація трудових навантажень на основі механізації і автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, скорочення і ліквідації важкої ручної праці. Доведено, що при правильній організації праці на легких роботах спостерігається найбільша тривалість фази стійкого стану, а на важких роботах вона нетривала.

Високий рівень працездатності безпосередньо залежить від умов праці, оскільки поліпшення їх супроводжується зменшенням енергетичних затрат організму на подолання несприятливого впливу факторів виробничого середовища [17, ст. 82].

Важливим напрямком підвищення працездатності працюючих є ритмізація трудових процесів, оптимізація темпу роботи, а також раціоналізація трудових рухів на фізіологічній основі, що сприяє формуванню і закріпленню робочих динамічних стереотипів, а отже зменшенню м’язових і вольових зусиль. Ритмічна робота підвищує функціональні можливості організму, сприяє його тренованості і забезпечує економізацію енергетичних затрат.

Економізація функціональних затрат досягається завдяки стійкій домінанті і автоматизму дій, що виключає зайві рухи, розсіювання уваги тощо.

Особливе значення для підтримання працездатності працівників на високому рівні має раціональний режим праці і відпочинку.

Дослідження показують, що впровадження раціонального режиму праці і відпочинку на підприємствах забезпечує підвищення продуктивності праці на 8-10 %, сприяє поліпшенню фізіологічного стану працівників (зменшується частота пульсу в процесі роботи, підвищується м’язова витривалість в кінці зміни, покращується координація рухів).

Профілактичні заходи щодо попередження виникнення профзахворювань та отруєнь:

) заміна шкідливих і особливо отруйних речовин на виробництві на менш шкідливі і отруйні;

) механізація та автоматизація виробничих процесів, раціоналізація технології та герметизація апаратури;

) стандартизація сировини з метою зниження отруйних домішок;

) виділення найбільш небезпечних шкідливих процесів в спеціальні ізольовані приміщення;

) загальнообмінна вентиляція, місцева вентиляція, встановлення витяжних шаф;

) заходи з особистої гігієни та періодичний медогляд;

) санітарно-технічна пропаганда та інструктаж.

До індивідуальних засобів захисту від токсичних речовин відносяться:

* респіратори та протигази (захист органів дихання);

* спецокуляри зі щільно прилягаючими оправами (захист очей);

* спецодяг, спецвзуття, рукавиці, мазі і пасти, мило (захист шкіри).

Отже, на мою думку розміщення виробничого обладнання повинно забезпечувати безпеку працюючих та відповідати ергономічній і технологічній раціональності.

Але основною проблемою є зменшення витрат на охорону праці, тому потрібно збільшити бюджет на охорону праці.

Розрахуємо показник матеріальних наслідків для 2010 і 2011 рр.:

Пм = ( М * 1000)/ Ч,

де

М - матеріальні наслідки за звітний період року, грн.;

Ч - чисельність працівників, осіб.

р. = (926*1000)/2675 = 346,17 грн.

р. = (2800,49*1000)/2925 = 957,43 грн.

Як видно з розрахунків показник матеріальних наслідків у 2011 році більший майже втричі, що свідчить про неефективну організацію охорони праці. Також для більш детального розуміння розрахуємо показник витрат на попередження нещасних випадків :

Пн = (З*1000)/Ч,

де

З - витрати на попередження нещасних випадків, грн..

р. = (2094090*1000)/2675 = 782837,38 грн.

р. = (2018380*1000)/2925 = 690044,44 грн.

Показник витрат на попередження нещасних випадків на 92792,94 грн. у 2011 році менший ніж у 2010. Тому самим необхідним є збільшення витрат на охорону праці у наступному році задня економії та збільшення продуктивності праці.

Так, як в 2010 році в розрахунку на одного працівника витрати на охорону праці становили 780,48 грн., а в 2011 році 683,88 грн. зменшення витрат відбулося на 96,6 грн. або 12,38%. Тому для того щоб вийти на рівень з 2010 роком витрати на охорону праці потрібно збільшити на 12,38 % але якщо до покращення і зменшення нещасних випадків на виробництві витрати потрібно збільшити на 25%, і сума витрат буде складати 2522975 грн. за даної кількості працюючих.

Такі зміни будуть значними в підвищені продуктивності праці за рахунок зменшення нещасних випадків і зменшення матеріальної допомоги потерпілим, в результаті - економія від зменшення травматизму. Також треба зазначити , що необхідно звернути увагу на проведення інструктажів щодо дотримання правил на виробництві так, як найбільша частка постраждалих саме від їх недотримання.

ВИСНОВКИ

Дослідження теми роботи щодо наявності та змісту факторів формування умов праці дозволяє сформувати наступні висновки.

В ході роботи було виявлено, що умови праці доцільно визначити як сукупність певних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Фактори формування умов праці поділяються на: виробничі, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні та соціальні. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізичні.

Умови праці впливають на: працездатність; функціональний стан людини; настрій людини та її ставлення до виконуваної роботи.

За ступенем небезпеки шкідливі та отруйні речовини за дією на організм людини поділяються на чотири класи: надзвичайно небезпечні; високонебезпечні; помірно небезпечні; малонебезпечні.

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб, по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій формі.

Успіх роботи щодо забезпечення сприятливих умов праці значною мірою залежить від аналізу стану рівня безпеки праці, рангування небезпечних та шкідливих виробничих факторів із врахуванням особливостей трудового процесу. Підвищення рівня безпеки досягається проведенням комплексу інженерно-технічних та організаційних заходів. Для виявлення ранніх форм захворювань та розробки оздоровчих заходів особи, які стають до роботи, підлягають медичному огляду. Обов'язковими є попередні медичні огляди для тих, кого приймають на роботу, пов'язану з небезпечними шкідливими речовинами та несприятливими виробничими факторами. Дані про захворювання та отруєння на виробництві підлягають ретельному аналізу та узагальненню, на основі чого розробляються заходи для запобігання профзахворювань та профотруєнь, які повинні включатись до колективного договору.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці та аналізом умов праці в Україні здійснюють:

* Кабінет Міністрів України;

* Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;

* міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

* місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

* асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств. Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів.

В роботі проаналізовано діяльність ЗАТ «Київобленерго». Підприємство є постачальником електроенергії, що спричинює специфіку виробничої системи підприємства, умов праці та травматизму на виробництві.

Щодо аналізу робочого часу, то протягом 2009-2011рр. фонд робочого часу поступово збільшується. Так у 2010 році порівняно з 2009 роком, на - 350400 людино-годин або на 4,7%, у 2011 році порівняно з 2010 роком на - 730000 або на 9,35%. Що є позитивним показником, також позитивну тенденцію має зростання чисельності робітників. Але збільшується і невідпрацьованний час, за рахунок простоїв, прогулів або неявок на роботу з дозволу адміністрації. Відсоток втрат в 2009 році складає 0,52%, в 2010 році становить 0,013%. За рахунок зниження втрат робочого часу вдалося збільшити продуктивність праці на 0,5097%. А в 2011 році спостерігається значне зростання втрат робочого часу, відсоток втрат в цьому році порівняно з попереднім сягає значення 1,26%. Відповідно в даному періоді можна говорити про зниження продуктивності на 1,24%. У випадкову повної ліквідації втрат вдасться підвищити продуктивність праці на 1,28%

Але найбільшою проблемою на ЗАТ «Київобленерго» є збільшення нещасних випадків. Більшість випадків пов’язані з організаційними причинами, а саме: невикористання або відсутність засобів індивідуального захисту, порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів, порушення трудової і виробничої дисципліни . Загалом можна зазначити, що частота травматизму в 2010 році у розрахунку на 1000 працівників становила 1,12 випадок, аналогічний показник 2011 року є значно більший і становить 2,39. Коефіцієнт частоти травматизму у 2011 році є на 113,39 % вищий, аніж аналогічний у 2010 році.

І виною в цій негативній тенеденції є зменшення витрат на охорону праці.

Як було проаналізовано в попередніх розділах, для того щоб зменшити кількість випадків травматизму та як наслідок збільшити продуктивність праці потрібно витрати на охорону праці збільшити на 25%, і сума витрат буде складати 2522975 грн. за даної кількості працюючих.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці: Підручник. 2-е вид. / За ред. М. П. Гандзюка. - К: Каравела, 2004. - С. 66-76, 134-137.

. Герасимчук В.Г., Розенплентера А.Е. Економіка та організація виробництва: Підручник - К.: Знання, 2007. - 678 с.

. Горбатова Н. Л. Основні напрямки забезпечення ефективності використання трудових ресурсів - К., 2003. - Вип. 16: Технічна серія. Економічна серія. - с. 267-269.

. Дзюба С. Г. Напрямки використання міжнародного досвіду організації нормування і оплати праці в контексті глобалізації економіки // Наук. пр. - Донецьк, 2004. - Вип.87: Сер.: Економічна. - с. 159-165.

. Дзюба С. Г. Формування ефективної організаційної структури управління нормуванням праці // Прометей. - Донецьк, 2005. - Вип.2 (17). - с. 74-77.

. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. Підручник. - Вид. 5-те, доповнене. - Львів: Афіша, 2000. - С. 95-100.

. Житинський Ю. В. Суть і принципи організації нормування праці в системі виробничих відносин // Вісник. - Х., 2004. - Вип.8. - с. 281-285 (7)

. Закон України «Про охорону праці».

. Закон України «Про пенсійне забезпечення».

. Іванов О. Умови праці - турбота спільна // Соціальний захист. - 2000. - № 10. - С. 32-34.

. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 215с.

. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (зі змінами та доповненнями).

. Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. - К.Основа, - 1999.

. Миценко І. М. Умови праці на виробництві: Навч.посібник. - Кіровоград, 1999. - 324с.

. Німко В. Актуальні проблеми використання трудових ресурсів та формування ринку робочої сили // Наукові записки. - Тернопіль, 2003. - Вип. 15. - с. 17-19.

. Оберемок В. М. Виробничий травматизм, професійні захворювання і заходи щодо їх запобігання на підприємствах споживчої кооперації: Лекція для студ. вузів Укоопспілки / Навчально- методичний центр "Укоопосвіта". - К., 1996. - 40с.

. Организация и нормирование труда /под ред. В.В. Адамчука/ - М.: ЗАО "Финстатниформ", 2000.

. Офіційний сайт ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» Електронний ресурс // Режим доступу до ресурсу http://www.aes-ukraine.com.

. Подоровская М.М. Организация труда - К.: МАУП, - 2004.

. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Додатки

Додаток 1

Використання робочого часу, 2009р.

Назва показникiв

Код рядка

За період з початку року



Робочий час, людино - години

Кількість працівників, осіб

Фонд робочого часу, усього (рядки 3020+3040)

3010

5298730

2555

Відпрацьовано, усього *

3020

4557793

X

з них надурочно

3030

85842

X

Невідпрацьовано, всього (сума рядків з 3050 по 3150)

3040

655055

X

у тому числі:  щорічні відпустки (основні та додаткові)

3050

448100

2455

тимчасова непрацездатність

3060

173616

1216

навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством

3070

29901

X

неявки у зв’язку з тимчасовим переводом для роботи на іншому підприємстві

3080

-


неявки з дозволу адміністрації

3090

2780

X

відпустки за ініціативою адміністрації

3100

-


неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день, тиждень

3120

-


простої

3130

210

Х

масові невиходи на роботу (страйки)

3140

-


інші причини

3150

448

Х

 

3180

-



Додаток 2

Використання робочого часу, 2010р

Назва показникiв

Код рядка

За період з початку року



Робочий час, людино - години

Кількість працівників, осіб

Фонд робочого часу, усього (рядки 3020+3040)

3010

5619529

2680

Відпрацьовано, усього *

3020

4830070

X

з них надурочно

3030

42700

X

Невідпрацьовано, всього (сума рядків з 3050 по 3150)

3040

746854

X

у тому числі:  щорічні відпустки (основні та додаткові)

3050

487595

2837

тимчасова непрацездатність

3060

231240

1585

навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством

3070

27919

X

неявки у зв’язку з тимчасовим переводом для роботи на іншому підприємстві

3080

-


неявки з дозволу адміністрації

3090

--

X

відпустки за ініціативою адміністрації

3100

-


неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день, тиждень

3120

-


простої

3130

-

Х

масові невиходи на роботу (страйки)

3140

-


інші причини

3150

100

Х

 

3180

-




Додаток 3

Використання робочого часу у 2011р

Назва показникiв

Код рядка

За період з початку року



Робочий час, людино - години

Кількість працівників, осіб

Фонд робочого часу, усього (рядки 3020+3040)

3010

6060545

2925

Відпрацьовано, усього *

3020

5189376

X

з них надурочно

3030

74335

X

Невідпрацьовано, сього (сума рядків з 3050 по 3150)

3040

796847

X

у тому числі:  щорічні відпустки (основні та додаткові)

3050

525415

2935

тимчасова непрацездатність

3060

205917

1444

навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством

3070

55449

X

неявки у зв’язку з тимчасовим переводом для роботи на іншому підприємстві

3080

-


неявки з дозволу адміністрації

3090

5898

X

відпустки за ініціативою адміністрації

3100

-

 

неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день, тиждень

3120

-


простої

3130

3820

Х

масові невиходи на роботу (страйки)

3140

-


інші причини

3150

348

Х

 

3180

-



Додаток 4

ЗВІТ ПРО ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ у 2010 році

Подають:

Терміни подання

Форма № 7-тнв (річна) ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держкомстату України 27.07.2009 №266

юридичні особи, їх відокремлені підрозділи незалежно від підпорядкованості  органу державної статистики за місцезнаходженням

25 січня



Респондент:

Найменування:

ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»

08132 Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Київська, 2-6

Розділ 1. Потерпілі та нещасні випадки на виробництві

Назва показників

Код рядка


А

Б

1

Кількість підприємств, що їх включено до звіту 0 1

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 1 2675

у тому числі жінки 1 . 1 686

 

 

Травматизм на виробництві

Назва показників

№ рядка

пов'язаний з виробництвом

не пов'язані виробництвом

А

Б

1

2

Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком у тому числі  жінки

2    2.1

 

діти до 18 років

2.2

 

 

у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння

2.3

 

 

під час групових нещасних випадків

2.4

 

 

Кількість потерпілих зі смертельним наслідком

3

1

 

у тому числі  жінки

3.1

 

 

діти до 18 років

3.2

 

 

у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння

3.3

 

 

під час групових нещасних випадків

3.4

 

 

Кількість людино-днів непрацездатності у потерпілих з втратою працездатності на 1 робочий день і більше (включно з померлими), тимчасова непрацездатність яких закінчилася у звітному році

4

71

 

Кількість потерпілих, які частково втратили працездатність і були переведені з основної роботи на іншу на 1 робочий день і більше

5

 

 

у тому числі жінки

5.1

 

 

Кількість нещасних випадків

6

3

 

у тому числі групові - всього

6.1

 

 

зі смертельним наслідком - усього

6.2

1

 

з них групові

6.2.1

 

 


Розділ 2. Окремі матеріальні наслідки нещасних випадків на виробництві та витрати на заходи з охорони працітОкремі матеріальні наслідки нещасних випадків (оформлені актами Н-1 та НТ (НПВ))

Назва показників

№ рядка

Нараховано протягом звітного року

Виплачено протягом звітного року

у тому числі в рахунок погашення заборгованості минулих років

А

Б

І

2

3

Відшкодовано потерпілим, членам сімей та утриманців померлих, грн. (сума рядків 1.1 і 1.2)

1

926

926


у тому числі за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності, що оформлені листком непрацездатності

1.1

926

926


інші виплати потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, здійснені за рахунок коштів підприємства

1.2




Вартість зіпсованого устаткування, зруйнованих будівель, споруд, грн.

2

X

X


Сума штрафів за настання з вини підприємства нещасних випадків на виробництві або їх приховування, грн.

3





Витрати на заходи з охорони праці


Назва показників

№ рядка

Витрачено

А

Б

1

Усього, гри. (сума рядків 4.2 -4.5)

4

2094090

у тому числі на заходи, передбачені колективними договорами (угодами)

4.1

2087776

3 рядка 4 - за джерелами фінансування: державний бюджет

4.2

 

місцевий бюджет

4.3

 

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

4.4

6314

інші джерела

4.5

 

1 Дані наводяться у цілих числах.

Розділ 3. Розподіл кількості потерпілих від нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, за основними видами подій та причинами нещасних випадків (з графи 1 розділу 1)

Назва показників

№ рядка

Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком, осіб



усього

зних жінок

зі смертельним наслідком





усього

з них жінок

А

Б

1

2

3

4

Види подій






Транспортні пригоди

1





Падіння потерпілого

2

1




у тому числі з висоти

2.1

1




Падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, фунту тощо

3





Дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються

4

1




Ураження електричним струмом

5

2


1


Дія шкідливих та токсичних речовин

6





Дія іонізуючого випромінювання

7





Нервово-психічні перевантаження

8





Ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни

9





Утеплення

10





Навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою

11





Стихійне лихо

12





Пожежа

13





Інші види

14





Причини нещасних випадків






Технічні






Конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва

15





Недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу

16





Незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва та транспортних засобів

17





Інші технічні причини

18




 

Організаційні





 

Недоліки в навчанні безпечним прийомам праці

19




 

Порушення режиму праці та відпочинку

20




 

Відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профвідбору)

21




 

Невикористання або відсутність засобів індивідуального захисту

22

1



 

Порушення технологічного процесу

23




 

Порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо

24

2


1

 

Порушення правил дорожнього руху

25




 

Порушення трудової і виробничої дисципліни

26




 

Інші організаційні причини

27




 

Психофізіологічні





 

Алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсичне отруєння

28




 

Інші психофізіологічні причини

29




 

Інші (без урахування технічних, організаційних і психофізіологічних причин)

30




 


ЗВІТ ПРО ТРАВМАТИЗМ НА ВИРОБНИЦТВІ У 2011 РОЦІ

Подають:

Терміни подання


- юридичні особи, їх відокремлені структурні підрозділи незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання; - органи державної статистики за місцезнаходженням за вказівкою регіонального управління статистики; - місцевому органу державної виконавчої влади.

25 січня

Форма № 7-тнв ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держкомстату України 14.08.2002 № 309 Річна Поштова

Найменування організації - складача інформації: ЗАТ " А.Е.С. Київобленерго"

Поштова адреса: 08132 Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.Київська, 2-6

Код форми документа за ДКУД

Коди організації-складача


За ЄДРПОУ

території (КОАТУ)

виду економычної діяльності (КВЕД)

форми власності (КФВ)

організаційно-правової форми господарювання (КОПФГ)

міністерства, Іншого центральн органу, якому підпорядк організація-складач інформації (СПОДУ)

кс


23243188

3222410600

40.13.0

10

232



 
Розділ 1. Потерпілі та нещасні випадки на виробництві

Назва показників

№ рядка


А

Б

1

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу

1

2925

у тому числі жінки

1.1

725

А

Б

1

2

Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком

2

7

0

у тому числі жінки

2.1

2

0

підлітки до 1 8 років

2.2

0

0

у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння

2.3

0

0

під час групових нещасних випадків

2.4

0

0

Кількість потерпілих зі смертельним наслідком

3

0

0

у тому числі жінки

3.1

0

0

підлітки до 18 років

3.2

0

0

у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння

3.3

0

0

під час групових нещасних випадків

3.4

0

0

Кількість людино-днів непрацездатності у потерпілих з втратою працездатності на 1 робочий день і більше (включно з померлими), тимчасова непрацездатність яких закінчилася у звітному році

4

206

0

Кількість потерпілих, які частково втратили працездатність і були переведені з основної роботи на іншу на 1 робочий день і більше

5

0

0

у тому числі жінки

5.1

0

0

Кількість нещасних випадків

6

7

0

у тому числі групові - всього

6.1

0

0

зі смертельним наслідком - усього

6.2

0

0

з них групові

6.2.1

0

0


Розділ 2. Окремі матеріальні наслідки нещасних випадків на виробництві та витрати на заходи з охорони праці

Окремі матеріальні наслідки нещасних випадків 1 (оформлені актами Н-1 та НТ)

Назва показників

№ рядка

Нараховано протягом звітного року

Виплачено протягом звітного року

у тому числі в рахунок погашення заборгованості минулих років

А

Б

І

2

3

Відшкодовано потерпілим, членам сімей та утриманців померлих, грн. (сума рядків 1.1 і 1.2)

1

2800.49

2800.49

0

у тому числі за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності, що оформлені листком непрацездатності

1.1

2800.49

2800.49

0

інші виплати потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, здійснені за рахунок коштів підприємства

1.2



0

Вартість зіпсованого устаткування, зруйнованих будівель, споруд, грн.

2

Сума штрафів за настання з вини підприємства нещасних випадків на виробництві або їх приховування, грн.

3



0


Витрати на заходи з охорони праці 1

Назва показників

№ рядка

Витрачено

А

Б

1

Усього, грн. (сума рядків 4.2-4.5)

4

2,018,380

у тому числі на заходи, передбачені колективними договорами (угодами)

4.1

2,000,350

з рядка 4 - за джерелами фінансування:

4.2


місцевий бюджет

4.3


Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

4.4

18,029,90

інші джерела

4.5



Розділ 3. Розподіл кількості потерпілих від нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, за основними видами подій та причинами нещасних випадків (з графи 1 розділу 1)

Назва показників

№ рядка

Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком, осіб



усього

зних жінок

зі смертельним наслідком





усього

з них жінок

А

Б

1

2

3

4

Види подій


0

0

0


Транспортні пригоди

1

1

0

0


Падіння потерпілого

2

2

0

0


у тому числі з висоти

2.1

0

0

0


Падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, фунту тощо

3

0

0

0


Дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються

4

0

0

0


Ураження електричним струмом

5

1

0

0


Дія шкідливих та токсичних речовин

6

0

0

0


Дія іонізуючого випромінювання

7

0

0

0


Нервово-психічні перевантаження

8

0

0

0


Ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни

9

2

2

0


Утеплення

10

0

0

0


Навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою

11

0

0

0


Стихійне лихо

12

0

0

0


Пожежа

13

0

0

0


Інші види

14

1

0

0


Причини нещасних випадків


0

0

0


Технічні


0

0

0


Конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва

15

0

0

0


Недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу

16

0

0

0


Незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва та транспортних засобів

17

0

0

0


Інші технічні причини

18

0

0

0

 

Організаційні



0

0

 

Недоліки в навчанні безпечним прийомам праці

19

0

0

0

 

Порушення режиму праці та відпочинку

20

0

0

0

 

Відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профвідбору)

21

0

0

0

 

Невикористання або відсутність засобів індивідуального захисту

22

2

1

0

 

Порушення технологічного процесу

23

0

0

0

 

Порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо

24

2

0

0

 

Порушення правил дорожнього руху

25

0

0

0

 

Порушення трудової і виробничої дисципліни

26

2

0

0

 

Інші організаційні причини

27

0

0

0

 

Психофізіологічні


0

0

0

 

Алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсичне отруєння

28

0

0

0

 

Інші психофізіологічні причини

29

0

0

0

 

Інші (без урахування технічних, організаційних і психофізіологічних причин)

30

1

1

0

 


Похожие работы на - Умови праці на підприємстві: стан, проблеми та заходи покращення

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!