Екзит-пол як засіб контролю за об’єктивним проведенням виборів

Екзит-пол як засіб контролю за об’єктивним проведенням виборів

ЗМІСТ

Вступ

І Розділ. Електоральні дослідження в соціології політики . Екзит-пол, як засіб контролю за обєктивним проведенням виборів .

.1 Поняття « електоральної соціології » , суть , теоретичні концепції

.2 Екзит-пол , як інструмент прогнозування . Історія виникнення, основні функції, проведення в Україні

.3 Особливості проведення Президентських виборів 2004 р в період помаранчевої революції . Екзит-пол, як один з чинників для визначення фальсифікації виборів

Розділ ІІ . Аналіз виборів 2006 - 2012 років . Зміна виборчих преференцій основних соціально-демографічних груп електорату в період з 2004-2012 рр.

.1 Аналіз соціально-демографічних ознак електорату на чергових Парламентських виборах 2006 р та дострокових Парламентських виборах 2007 р

.2 Соціально-демографічні особливості дослідження електорату в період проведення Президентських виборів 2010 р . Аналіз електорального поля Парламентських виборів 2012 р

2.3 Зміна виборчих преференцій основних соціально-демографічних груп в період з 2004-2012 рік

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В 2004 році в Україні відбулись тотальні зміни , що носили революційний характер . Свавілля провладних партій , повна безнаказаність за будь які дії , що суперечили Конституції України , нівелювання інтересами українського народу і повне винищення середнього класу завдяки породження олігархічної гілки , призвело до революції 2004 року , внаслідок якої відбулась глобальна зміна влади в Україні. Перемога В. Ющенка свого опонента В. Януковича, що був кандидатом від тодішньої «олігархічної влади» , завдяки намаганням сфальсифікувати вибори надало чільного місця у проведення виборів екзит-полам . Екзит-пол став для Української держави одним з найважливіших критерії проведення справедливих виборі .

В своїй курсовій роботі , саме завдяки даним , що були напрацьовані екзит-полам в період проведення президентських виборів 2004 і 2010 року , а також парламентських виборів 2006 , позачергових парламентських виборів 2007 і виборів 2012 року, я маю можливість здійснити порівняльний аналіз соціально-демографічних характеристик електорату , основних політичних сил в Україні .

Мета : Внаслідок аналізу даних екзит-полів, прослідкувати як здійснюється зміна виборчих преференцій основних соціально-демографічних груп електорату в період з 2004-2012 роки на території України .

Завдання :

показати яким чином змінювалась розстановка політичних обєктів на політичній арені ;

дослідити як змінювався електорат тієї чи іншої партії в залежності від регіональних ознак та за типом поселення ;

як впливає вікова категорія і рівень освіченості на уподобання виборців ;

яке місце займають гендерні ознаки на розподіл симпатій до тих чи інших політичних сил .

Об"єкт : дослідити яким чином змінювались електоральні уподобання , причини змін таких уподобанням .

Предмет : дослідити зміну виборчих преференцій , основних соціально-демографічних груп в період з 2004-2012 року .

Метод : політичний аналіз даних екзит-полів та наукових доробків на предмет , що вивчається мною в даній роботі .

Методологія дослідження : постбіхевіоральний та статистичний метод .

I РОЗДІЛ. Електоральні дослідження в соціології політики . Екзит-пол, як засіб контролю за обєктивним проведенням виборів

.1 Поняття « електоральної соціології » , суть , теоретичні концепції

Соціологія політики - одна з соціологічних теорій , що займається вивченням взаємовідносин політичної сфери суспільного життя з іншими суспільними сферами,тобто співіснування політичних інститутів з інститутами соціальними. До предмету вивчення політичної соціології ми можемо відносити політичну поведінку , політичну свідомість , політичну культуру , політичні процеси а також діяльність індивідів і соціальних груп у політичній сфері. До структури соціології політики , можна зараховувати доволі великий спектр галузей , що виділяються згідно з певним предметом дослідження і однією з таких галузей соціологічно-політичних досліджень виступає електоральна соціологія, яка охоплює в полі своєї діяльності відслідковування проведення виборчих кампаній , дослідження механізму виборів, здійснення волевиявлення електорату а також дослідження поведінки виборців. Електоральну соціологію відносять до молодих галузей соціологічної науки , оскільки свій початок вона бере разом із розвитком демократичних режимів і появою системи обрання правлячих верств населення шляхом чесних виборів . Перші спроби прогнозування результатів виборів на основі опитування громадян про їхні політичні уподобання , використання професійних технологій для дослідження електорату можна побачити в першій половині ХХ ст і в країні , що одна з найперших почала впроваджувати демократичні цінності - США. Саме у США починаючи з 1935р, завдяки діяльності, що проводили фірма Е. Роупера та Американський інститут громадської думки Дж. Геллапа, щорічно стали публікувати результати дослідження громадської думки [9]. З поширенням розвитку центрів досліджень електоральних уподобань , у 50-ті рр ХХ ст. ця галузь почала цікавити не лише науковців , але і самих кандидатів. Як результат, в час проведення передвиборчих кампаній , штаби почали масово звертатись за послугами таких професійних центрів, електоральне дослідження яких давало їм змогу оптимізувати стратегію виборчої боротьби , до прикладу у 1968р , за офіційними даними , виборчий штаб Ніксона витратив близько 600 тис доларів на закриті опитування електорату [9].

В рамках цілісного і досконалішого бачення електоральної поведінки виборців , дослідники почали розробляти цілі низки теоретичних концепцій , кладучи в основу кожного певний набір чинників . Одними з перших , хто доклав зусиль для дослідження електорату була чиказька школа досліджень політичної поведінки під керівництвом Г. Ласуелла, яка в свою основу поставила питання про вплив агітацій в засобах масової інформації на результати виборчої боротьби . Саме це дослідження суттєво вплинуло на подальший розвиток електоральної соціології і як наслідок дало поштовх до формування у 30-50 -і роки двох суттєвих теорій дослідження виборчої активності громадян : соціологічної або ще як її називають класовою або статусною, а також соціально - психологічної, а згодом і теорії - раціонального вибору .

Найпершою серед вище перелічених теорій електоральної поведінки є соціологічна теорія , або ж теорія класового , статусного голосування . Накопичуючи емпіричний та статистичний матеріал в країнах Заходу , для розробки даної концепції , а також його теоретичне обґрунтування було зроблено групою американських соціологів Каліфорнійського університету після Другої світової війни під керівництвом Пауля Лазарсфельда[6]. Дослідники цієї теорії вважали , що громадяни , які віддають свій вибір тій чи іншій політичній силі чи певному кандидату пояснюється не наданням свідомої переваги тій чи інший ідеологічній спрямованості чи програми субєктів виборчого процесу, а віддають свою перевагу завдяки приналежності до певної соціальної групи - етнічної , класової чи навіть релігійної. Тобто процес волевиявлення виборців, співставляється з демонстрацією солідарності певних індивідів з конкретною соціальною групою, а отже як наслідок можна сказати що різні соціальні групи забезпечують стабільну електоральну базу для різних партій і кандидатів , які будуть представляти інтереси саме їхньої групи при отриманні владних повноважень .

Значний вплив на формування соціологічної теорії електоральної поведінки , було обґрунтованння «генетичної моделі» формування партійних систем та електорального розмежування Сеймура Мартіна Ліпсета та Стейна Роккана[6]. В своїй роботі вони виділили чотири різновиди соціальних розмежувань , що здійснюють визначний вплив на електоральну поведінку , зокрема в країнах Західної Європи та США :

Класове розмежування ( між робітниками та середнім класом )

Етнічно - релігійне розмежування ( між етнічними та релігійними групами )

Соціально - поселенський ( між містом та селом )

Соціально - територіальний ( між центром та периферією )

Порівняльний аналіз впливу на електоральну поведінку виборців в 60-70х рр. ХХст за статусно-класовими та релігійно-етнічними факторами було проведено американським політологом Джоном Бінгхемом Пауелом . Такі розрахунки він здійснював на основі застосування « індексу партійно-групових звязків » ( індекс Альфреда ) [4- 215] . За цим індексом , поділяючи виборців за класовим розмежування , на дві великі групи , прослідковується в процентному співвідношенні частини тих, хто голосував за певні партії . Прикладом цього може виступати Швеція де в 1964 р , підсумувавши волевиявлення електорату по відношенню до лівих партій, було відслідковано що 84% підтримки партії отримали саме від робітничого класу, а підтримка від середнього класу склала лише 32% . Така різниця в 52% і є індексом Альфреда , що класифікується як висока різниця класового розмежування[16]. Аналогічно за цим індексом можна розрахувати і будь який інший різновид соціального розмежування.

На основі визначення рівня впливу класових, релігійно-ідеологічних факторів на електорат, виділяють чотири типи так званих «електоральних культур». Перший тип характеризують за високим ступенем впливу «класових» чинників, і фактично повним нівелюванням релігійно-етнічних факторів. До країн з таким типом політичної культури зараховують Великобританію, Данію, Швецію, Норвегію, що до класичних парламентських монархій де голова держави не обирається, а уряд формується тією партією, яка перемогла на виборах. В таких державах переваги отримують соціально-демократичні ліві партії або правоцентристські консервативні партії. До другого типу електоральної культури, який позначають як перехідний помірковано-класовий тип, відносять країни в яких вплив релігійно-етнічних факторів є відсутнім , що повязується з етнорелігійною однорідністю населення , а класово-статусний чинник не відіграє суттєвого впливу на здійснення електорату своєї волі . До такого типу відносять Ірландію і Японію , де встановлена парламентська форма правління , а досвід проведення одного з головних демократичних елементів - виборів є доволі меншим порівняно з іншими країнами . Третій тип електоральної культури - це поміркований класово-етнорелігійний , до якого відносять деякі латиноамериканські країни , США та Канаду . Такий тип характеризується фактично однаковим , невисоким впливом як класових так і етно-релігійних чинників на вибір електорам політичної сили , що повязують науковці з високим рівнем еміграції після Другої світової війни до країн Нового Світу . Що ж до останнього типу електоральної культури , до якого відносять Нідерланди , Бельгія , Австрія , Швейцарія , то тут значний вплив на здійснення виборчої волі отримує релігійно-етнічний чинник , а класові фактори відіграють незначну роль .Такий вплив зумовлюється специфікою мультикультурної політичної системи. Такі держави характеризуються переважно наявністю пропорційної виборчої системи , високої мобілізаційності електорату в рамках власних етнорелігійних чи класових громад , наявність багатопартійної системи та коаліційності урядів [16].На мою думку, значною мірою до останнього, четвертого типу електоральної культури ми можемо віднести також і Україна. Спираючись на тенденцію розподілу впливу політичними партіями між російськомовним Сходом та україномовним Заходом, можна прослідкувати що в більшій мірі на здійснення електорального волевиявлення впливає саме етнорелігійний фактор , ніж класовий , а отже і формується етнокультурний тип електорату .

Теорія, яка була розроблена в 60-х роках ХХ ст. в рамках дослідження електоральної поведінки , науковцями Мічиганського університету , на чолі з А. Кемпбелом називалась соціально-психологічна теорія або партійно - ідеологічного голосування [16]. Згідно цієї концепції , прихильність індивіда до того або іншого типу партій значною мірою залежить від первинної політичної соціалізації індивідів , яка відбувається через найближче оточення, сімю , школу , чи навіть вулицю . Тобто , тут увага зосереджується на тому що симпатія до тих чи інших кандидатів , партій чи ідеологій які вони сповідують є не свідомо-раціональним виявом , а виступають як наслідок ранньої соціалізації індивіда. На мою думку, ця теорія не може повністю відображати картину електоральної поведінки , оскільки прослідкувавши за країнами пострадянського простору, зокрема за Україною, ми бачимо що виборці , більша половина населення яких отримало свою первинну соціалізацію ще при тоталітарному середовищі , на даному етапі не ідентифікують себе з комуністичною партією . Також , рання «установка» що формується через первинну соціалізацію , на мою думку , мала б бути довготривалим , стійким чинником , але якщо знову ж таки звернутись до прослідковування зміни виборчих преференцій електорату , то вона з кожними виборами дає все інші , нові результати .

Наступна теорія , яка в свою основу поклала спробу подолання статичного характеру двох попередніх концепцій електоральної поведінки , стала теорія раціонального вибори чи «економічного» голосування . Засновником теорії раціонального вибору є Ентоні Даунс і його робота що побачила світ в 1957 році під назвою "Економічна теорія демократії", а також інші дослідники зокрема У. Ріккер, П. Ордешук, М. Фіорін . В основу цієї теорії покладено тезу про те , що кожен громадянин буде віддавати перевагу тій партії , яка , на його думку буде найбільш корисною для нього в порівнянні з іншими партіями . Але , в цій теорії знову можна знайти проблемне місце : а саме той факт , що зазвичай виборці не ознайомлюють досконало з програма політичних партій і переважно по кладають в основу свого вибору ідеологічний чинник . З цього приводу Моріс Фіорін з Йельського університету, говорить , що в формування електоральної поведінки , такого зразка лежить переважно не «ідеологічні ярлики» , про які пише Даунс , а аналіз того явища , як конкретному індивіду жилось при певній політичній владі . Фіорін зазначає , що виборцям не обовязково вникати в суть самих економічних чи соціальних реформ які проводились , для виборця головне яким чином на нього самого впливали ці процеси , і від позитивного чи негативного результату таких впливів і буде формуватись його точка зору на наступних виборах , буде визначатись чи він проголосує «за» чи «проти» політичної сили що перебуває при владі [16].

Як підсумок , необхідно зазначити, що хоч теорії , які розроблялись в рамках електоральної соціології, мають свої певні недоліки , але саме через завдання дослідити мотивації електоральної поведінки під час здійснення свого волевиявлення, виявлення чинників , що впливають на формування симпатій чи антипатій до тих чи інших політичних сих, саме ця галузь політичної соціології відкриває великі можливості, щодо формування та управління настроями виборців, прогнозування майбутніх результатів виборів, а також використання знань про електоральні настрої для підвищення ефективності проведення передвиборчих кампаній .

1.2 Екзит-пол , як інструмент прогнозування . Історія виникнення, основні функції, проведення в Україні

електоральний прогнозування президентський вибори

Розвиток демократичного ладу в більшості країн світу , вводить багато нових принципів в правила здійснення політичного життя. Одним з індикаторів , що показує високий рівень політичної свободи є виборність кандидатів до правлячої верстви населення і саме через попередження будь яких маніпуляцій на шляху до чесного волевиявлення народу існує безліч не відємних процедур , що проводяться в момент виборчих процесу . До них ми можемо віднести створення різноманітних громадських організацій що здійснюють моніторинг за виборчими процесами , паралельні підрахунки голосів зокрема за допомогою екзит-полу . Екзит-пол - експрес-опитування в день виборів , одразу після виходу виборців , що проголосували з виборчих дільниць. Даний метод опитування дає змогу складати свій прогноз «політичних перегонів» впродовж дня проведення виборів і наділяється чи не найбільшою увагою одразу після закриття дільниць , коли ще є відсутнім офіційні результати .

Поштовхом до розвитку методу екзит-полу стали перші спроби таких експрес-опитувань в 40-і роки ХХ ст у Денвері , штат Колорадо в США . Саме тут вперше було опитано виборців поза межами виборчих дільниць , однак через малорозвиненість як медіа індустрії так і певних науково-дослідницьких напрацювань , цей метод не набув великого значення , а головною інформаційною базою для попередніх прогнозів політичних перегонів були результати голосування ключових регіонів на попередніх виборах[10]. Згодом, в 60-х роках американські телевізійники почали здійснювати активний збір електоральної інформації для прогнозування результатів виборів , до прикладу , у 1962 році СВS разом із компанією Льюїса Харіса та IВМ передбачили тринадцять переможців у сенаторських та губернаторських виборах, що відбулися в семи штатах[8.9]. Така оцінка здійснювалась на основі не опитувань , а реальних виборчих бюлетенів , які брались на випадково відібраних дільницях у кожному штаті , що давало можливість провести підрахунки голосів набагато швидше, ніж для усіх дільниць. Такий відбір виборчих дільниць і передача даних до головного компютера стали новинкою і отримали назву «швидкий підрахунок». Наступний метод, який був опрацьований дослідницькими групами в 60-х роках ХХ ст, брав за основу не лічіння реальних голосів, а опитування виборців при виході з виборчих дільниць, і надав можливості передбачити результати виборів іще до закриття виборчих дільниць . Такий метод в США назвали «опитування в день виборів» та «вуличне опитування», у Великобританії - «опитування того ж дня » , а згодом цей метод став відомим для всіх під назвою екзит-пол [8.10]. Ідею проведення методу екзит-полу, було запропоновано дослідником Джорджом Файном , що спочатку використовував подібний метод для опитування про фільми глядачів , що виходили з кінотеатрів .

З кінця 60-х років, екзит-пол з кожними виборами ставав все більш невідємним елементом виборів, починав розширювати свої межі . Від так під час президентської кампанії 1968 року СВS провела екзит-поли вже у 20 штатах, а у 1973 році телевізійна мережа NВS провела перший власний екзит-пол , дані яких було включено до пронозу, який раніше базувався виключно на основі результатів «швидких підрахунків» . Так , в 90-х роках , екзит-пол почав широко використовуватись у світі, зокрема у Японії, Мексиці, Палестині, Росії та Україні . Під час проведення виборів, екзит-пол стає в центр суспільної уваги , супроводжується масовими дискусіями , і має великий вплив на довіру до демократичної системи в соціумі . Підтвердженням цього виступає приклад, коли в 2000 та 2004 роках відповідність офіційних результатів виборів у США результатам , що презентував напередодні екзит-пол, було показником справедливого проведення виборів.

До функцій методів екзит-полу відносять перш за все прогноз результатів голосування. Тобто ідеться про те, щоб якнайшвидше і найточніше, одержати попередні результати виборів і оприлюднити їх через засоби масової інформації, і саме через це фінансування екзит-полів проводиться в основному за підтримки ЗМІ. За допомогою екзит-полу відбувається також аналіз електоральної поведінки , розстановка підтримки виборцями партій чи кандидатів . За допомогою цієї функції , ми маємо можливість отримати точніші відомості які в силу своєї анонімності , дають нам змогу отримати інформацію про те за рахунок якого регіону той чи інший кандидати чи політична сила отримала перевагу, одержати знання про соціально-демографічні особливості електорату, отримання інформації про процес ухвалення рішень а також думку про обєктивність проходження процедури голосування[10 - 29].

На відміну від опитувань що проводять напередодні виборів усіх «перехожих» людей, що як наслідок тягне за собою певну помилкову результативність , через врахування думки тих , хто може і не брати участі у виборах взагалі або ж змінити своє рішення, екзит-пол в силу своєї миттєвості опитування, тобто одразу ж після виходу з дільниць в день виборів , буде забезпечувати більш правдиві результати . Правдивість таких результатів буде повязана з тим , що аналізується дані дійсних учасників голосування і це дає можливість найбільш наближеної до точної оцінки похибки вибірки , що в свою чергу дає унікальні можливості для подальших наукових досліджень. Також перевагою екзит-полу буде виступати можливість швидкої верифікації вибіркових даних шляхом порівняння із розподілом по всій генеральній сукупності (результатами виборів). Така особливість екзит-полів сприяє проведенню різних методичних експериментів , до прикладу, якщо випадковим чином поділити вибіркову сукупність на дві рівнозначні частини, і в кожній з них варіювати методологію збору даних (звернення до респондента, опитувальник, характеристики інтерв'юерів, тощо), то можливо оцінити, які методичні рішення сприяють більшій точності прогнозу[10-32]. Зазвичай перечислені функції відносять до країн в яких високорозвинені демократичні традиції. У країнах пострадянського простору, екзит-пол використовується головним чином використовують для контролю за ходом виборів і як інструмент ведення передвиборчих кампаній.

Ще одна з функцій екзит-полу і на мою думку найголовніша це громадський контроль за перебігом виборів. Коли існують великі розбіжності між тими результатами , які були оприлюднені ще до кінця голосування завдяки правильно проведеному екзит-полу і офіційними результатами виборів , це дає ґрунтовну пдставу для підозр у фальсифікації результатів виборів. Саме тому, екзит-пол може певним чином використовуватись і як засіб маніпуляції для отримання бажаних результатів. До прикладу, ми можемо говорити про фальсифікацію результатів самого екзит-полу або публікацію даних взагалі без проведення екзит-полу, з метою подальшого маніпулювання виборцям . Це можна розглянути як певний маніпулятивний вплив на виборця , до прикладу коли , певний виборець ще не обрав за кого буде віддавати свій голос, але за попередніми даними вже є певний «виражений» лідер, таким чином він може піддатись впливу і віддати свій голос за нього , або ж такі маніпуляції будуть здійснюватись для подальшого «сходження» сфальсифікованих кінцевих результатів з даними неправдивих екзит-полів. Також, використання екзит-полів може і полягати у корекції роботи штабів у день виборів , тобто стимулювання приходу виборців у регіонах , що голосують за дану партію , де низька явка[8.11].

В Україні , досвід проведення екзит-полів було започатковано завдяки Фонду «Демократичні Ініціативи» під керівництвом Ілька Кучеріва . Перший в житті молодої України «Національний екзит-пол», було проведено 29 березня 1998 року на парламентських виборах. Розробки методики опитування на виході було здійснено за рахунок співпраці Фонду «Демократичні ініціативи» разом із Вашингтонською фірмою, а польову роботу перебрала на себе фірма «Соціс» . Тоді було опитано 10 000 виборців на 400 дільницях , а результати були максимально близькими до офіційно-оприлюднених результатів . Максимальна похибка складала лише 4% . Тоді було чітко названо вісім партій і блоків , що подолали чотири відсотковий барєр проходження до парламенту[10-24]. У наступні роки , екзит-пол проводилися тільки консорціумом , створеним Фондом «Демократичні ініціативи» у складі Київського міжнародного інституту соціології , компанії «Соціс» та Центру «Соціальний моніторинг» , і саме за цей період відбулось удосконалення методології проведення опитувань , набагато підвищилась точність результатів . Вже у 2004 році , екзит-пол стає невідємною частиною виборів , довіра до нього стрімко зросла , такі опитування стають елементом громадського контролю .

В 2004 році екзит-пол набуває свого особливого значення. Це було зумовлено через те, що з'явилися екзит-поли, альтернативні до «Національного екзит-полу». У кожному турі виборів було проведено по З екзит-поли , а отже усього протягом 2004 року було проведено 9 екзит-полів , результати яких пропоную розглянути в наступному розділі .

1.3 Особливості проведення Президентських виборів 2004 р в період помаранчевої революції . Екзит-пол, як один з чинників для визначення фальсифікації виборів

рік - переломний період для життя нашої держави . Перебуваючи в доволі скрутній ситуації, що була породженою через повну безвідповідальність і вседозволеність влади, український народ був повністю готовий до повстання. Один серед багатьох негативних чинників, що спровокували народ на «повстання проти влади», була фальсифікація виборів, підтвердженням якого виступав один з головних факторів - несходження даних екзит-полу з кінцевими результатами виборів[1]. Вже з перших опитувань було видно, що динаміки рейтингів двох головних претендентів на перемогу у виборчих перегонах 2004 року стрімко змінювалась. На передодні першого туру голосування двічі було підмічено тенденцію зміни двох лідерів В. Ющенка та В. Януковича одне-одним. Про це свідчили опитування в період з початку квітня і до кінця грудня 2004року , що проводилось не менш як у 110 населених пунктах усіх областей України й АР Крим за вибірками , репрезентативними для населення України віком від 18 років. Загалом було опитано близько 2000респондентів за до помогою методу інтервю . Так , до прикладу на початок квітня рейтинг В . Ющенка майже на третину перевищував рейтинг В. Януковича, у середині квітня вони зрівнялись в підтримці електорату в доволі несуттєвій різниця , та на початку травня перевага знову повернулась до В. Ющенка . До причин таких коливань ми можемо віднести, реакцію на певні дії, які чинились з боку того чи іншого кандидата . До прикладу , зміна переваги одного кандидата на іншого в середині квітня за словами експертів була зумовлена підтримкою підписання угоди про Єдиний Економічний Простір (ЄЕП) , та висловлення негативного ставлення рішення Національної ради з телебачення і радіомовлення , яке зобов'язало всі загальнонаціональні телеканали і радіостанції від 19 квітня 2004 року здійснювати віщання винятково українською мовою[6]. Та згодом , після досить неприємних подій наприкінці квітня , під час виборів мера в Мукачевому , коли було грубими порушення сфальсифіковано результати виборів , що спричинило сильне обурення народу такою поведінкою влади , перевага знову повернулась до В. Ющенка .

Наступне стрімке зростання рейтингу В. Януковича над лідером помаранчевої революції , було зафіксовано в коли В. Янукович спершу розпорядився доплачувати з бюджету пенсіонерам суми , не менші за подвоєний розмір мінімальної пенсії . Завдяки активній роботі ЗМІ , багатьма пенсіонерами , такий крок було сприйнято , як підвищення вдвічі розміру пенсій . До передвиборчої програми було також додано такі пункти , як введення другої державної російської мови , надання нашим громадянам право на подвійне громадянство , а також виступ прости приєднання України до НАТО , та збереження її позаблокового статусу[7]. Такі дії збільшили популярність В. Януковича до 44% саме завдяки залучення підтримкою людей пенсійного й перед пенсійного віку (від 50 років і більше), а також 2/5 приросту - російськомовне населення інших вікових груп . Російськомовне населення загалом забезпечило тоді понад 4/5 підтримки в цілій частці електорату Януковича , на Заході України ж популярністю така проросійська політика не користувалась . А отже , переважну частину - понад 70% - приросту числа виборців, готових голосувати за В.Януковича, що спостерігався до середини жовтня , дали Південний і Східний регіони України , доросле населення яких майже на 94% є російськомовним . Та все ж, опитування які проводились 31 жовтня , під час першого туру голосування екзит-полом , за допомогою методу секретного голосування , дало чітку перевагу В. Ющенка на 6% на своїм опонентом , а не так як було в оголошено в офіційних результатах про перевагу у 0,6% . Одразу у першому турі опитування було складено прогноз на переможця другого туру , яким знову ж таки з відривом у 7% повинен був здобути В. Ющенко . Його рейтинг зростав аж до останньої декади грудня , за рахунок підтримки україномовного населення а також людей пенсійного і перед пенсійного віку, що збільшили електорат помаранчевих на 12 %[6]. Натомість рейтинг В.Януковича після першого туру стрімко падав , і вже у другому турі голосування за даними екзит-полу , Януковичем було отримано на 10-11% голосів менше . Підсумовуючи таку динаміку ми можемо відмітити той факт, що відбувся чіткий розподіл зон впливу та підтримки двох представників різних політичних сил , які ми називаємо помаранчевим та блакитними поясами . А саме популярність Партії Регіонів з проросійськими інтересами на Сході та Півдні , а партії Ющенка з схильністю до Європейських стандартів на Заході та Півночі .

Такий регіональний розподіл прихильників головних кандидатів, як показують дані опитувань екзит-полу , значною мірою повязаний з деякими параметрами їхнього соціального складу. Із даних екзит-полу, проведеного у третьому турі видно, що статево - віковий склад і рівень освіти виборців , котрі проголосували за В.Ющенка та В.Януковича, хоча й дещо відрізняються , але куди меншою мірою , ніж їхні поселенські та, особливо, регіональні структури .

Отже , як бачимо з таблиці , представники сильної статі в електоті В . Ющенка переважають на 6% , на відміну від жінок які надали перевагу В. Януковичу . Молода частина населення , віком до 30 років , переважно не надала нікому із кандидатів своєї переваги , а ті що все ж віддали голос за того чи іншого претендента переважно роз приділили порівну свою прихильність . Частка виборців у найпродуктивнішому віці , від 30 до 50 років , в електораті В. Ющенка на 4% ( 42,1 % проти 38,1% ) більша ніж у Януковича , хоча люди пенсійного та перед пенсійного надавали більшої переваги Януковичу . ( 42,3% на противагу 37,4% ) . За чинником рівня освіти обдва «електоральні світи» ємайже рівноцінними . В електораті В.Ющенка на 3% більше виборців із середньою освітою , у В. Януковича на стільки ж більше із середньою спеціальною освітою [6].

Таблиця №1

Статево-віковий склад, рівень освіти й поселенська структура виборців, які голосували за В.Ющенка, за В.Януковича і проти всіх (розподіл у відсотках за даними екзит-полу третього туру виборів) [6.7]

Соціально-демографічні категоріїТри електоратиВ. ЮщенкоВ. ЯнуковичПроти всіхСтать респондентівЧоловіки48.447.248.5Жінки51.657.351.5ЗАГАЛОМ100.0100.0100.0Вікові групи18-2920.519.626.830-3919.617.221.240-4922.420.821.250-5918.820.618.760 і більше18.521.712.2ЗАГАЛОМ100.0100.0100.0Рівень освітиМенше повної середньої10.610.77.5Повна загальна середня21.921.722.6Середня спеціальна35.038.332.6Вища (повна чи неповна)32.429.437.3ЗАГАЛОМ100.0100.0100.0Поселенські групиМіське населення60.478.474.7Сільське населення39.621.625.3ЗАГАЛОМ100.0100.0100.0Регіон проживанняЗахідний37.44.010.1Центральний42.611.036.1Південний14.438.533.0Східний5.546.420.8ЗАГАЛОМ100.0100.0100.0

Якщо значних відмінностей у віковій , статевій та освітній структурі ми не бачимо , то у поселенських структурах , якраз все навпаки . В електораті В. Ющенка переважають жителі сіл (перевага 1,8% ) , а електорат Януковича переважно представники міст ( 1,35% більше ) . Проте й ця різниця є значно меншими, ніж ті , що спостерігаються міжрегіональними структурами електоратів обох кандидатів . Навіть найменш відмінні кількості прихильників кожного із кандидатів , що були зафіксовані у Південному регіоні, відрізняються одна від одної у 2,7 рази . Враховуючи те , що у В.Януковича там прихильників було на 22% більше , ніжу В.Ющенка . Інші три регіони в цьому аспекті розрізняються ще більше . І найістотніше вирізняється в цьому плані Західний регіон . Там у В. Ющенка прихильників у 9,4 рази більше , ніжу В.Януковича . Втім , за однобокістю преференцій Східний регіон не набагато відрізнявся від Західного: в електораті В. Януковича частка виборців зі Східного регіону у 8,4 рази більше , ніж в електораті В.Ющенка [6].

За характеристикою зайнятості і соціально-фаховим статусом , суттєві розбіжності ми можемо прослідкувати в електораті В. Януковича , в якого суттєво переважає ( на 8% ) частина пенсіонерів , робітників ( на 6% ) і працівників промисловості ( більше ніж на 5%). Проте в електораті В. Ющенка надається перевага працівників сфери послуг , торгівлі й комунального господарства ( на 3,5% ) , виборців із категорій самозайнятого населення , зокрема підприємців , власників своєї справи ( на 3,1% ) , студентів ( на 2,5% ), а також більше ( на 3% ) безробітних .

За характеристикою зайнятості і соціально-фаховим статусом , суттєві розбіжності ми можемо прослідкувати в електораті В. Януковича , в якого суттєво переважає ( на 8% ) частина пенсіонерів , робітників ( на 6% ) і працівників промисловості ( більше ніж на 5%). Проте в електораті В. Ющенка надається перевага працівників сфери послуг , торгівлі й комунального господарства ( на 3,5% ) , виборців із категорій самозайнятого населення , зокрема підприємців , власників своєї справи ( на 3,1% ) , студентів ( на 2,5% ), а також більше ( на 3% ) безробітних .

Таблиця 2

Структури зайнятості й фінансове становище трьох частин електорату України, розподіл у відсотках [6.8].

Соціально-демографічні характеристикиТри частини електоратуВ. ЮщенкоВ. ЯнуковичПроти всіхХарактеристика зайнятостіПрацівники сільського або лісового господарства4.01.61.9Працівники промисловості8.613.410.9Працівники будівництва, транспорту, зв'язку7.66.37.0Працівники системи державного управління1.21.01.3Працівники культури, науки, освіти9.38.29.6Працівники сфери послуг, торгівлі, комунального господарства13.39.813. 0Військовослужбовці, працівники правоохоронних органів1.31.11.3Пенсіонери (зокрема за інвалідністю)29.537.830.2Домогосподарки (які не планують шукати роботу)4.35.97.0Безробітні11.58.52.6Студенти6.03.56.1Інші3.22.82.6Загалом100.0100.0100.0Соціально-фаховий статусПідприємець, власник своєї справи13.210.19.8Керівник, заступник керівника підприємства, установи3.02.43.6Керівник підрозділу, спеціаліст19.918.120.3Службовець, технічний виконавець24.025.624.6Робітник35.642.037.0Інші3.10.71.4Загалом100.0100.0100.0

Підводячи пісумок даного розділу , ми розумієм , що в 2004 році , екзит-пол відіграє одну з основних ролей громадського контролю , довіра до якого була одним з чинників до розкриття фальсифікацій виборів провладними партіями . Саме завдяки опитувань на виході за допомогою методів таємного голосування , ми маємо можливість не тільки прорахувати скільки людей в загальному віддало перевагу тому чи іншому кандидату , але і врахувати певні соціально-демографічні особливості електорату . Маючи такі дані , можна здійснювати ефективнішу виборчу кампанію , що буде спрямована на певну соціальну чи демографічну групу і в свою чергу буде мати великий шанс покращення становища кандидатів . На мою думку, саме події 2004року надали екзит-полу чільне місце в проведенні виборів і підтвердили свою ефективність і потрібність .

ІІ Розділ. Аналіз виборів 2006 - 2012 років . Зміна виборчих преференцій основних соціально-демографічних груп електорату в період з 2004-2012 рр.

.1 Аналіз соціально-демографічних ознак електорату на чергових Парламентських виборах 2006 р та дострокових Парламентських виборах 2007 р.

Наступними , після вище описаних президентських виборів 2004 року були парламентські вибори 2006р . На відміну від доволі складної ситуації , на час попередніх виборів , вибори 2006 року було визнано чесними , що чітко віддзеркалили волю народу . Така справедливість у проведені виборчого процесу була зумовлена в першу чергу завдяки роботі екзит-полів , що все ж прищепила владі відчуття певного контролю за їхніми діями з боку суспільства . Хоча слід також згадати про той факт , що все ж напередодні виборів відбувались полеміки щодо достовірності результатів опитування і визначення рівня довіри до нього. Відбувалось чимало маніпуляцій результатами опитування громадської думки задля дезінформації суспільства, що робились з подачі тих осіб , які активно намагались дискредитувати екзит-пол на попередніх виборах . На мою думку , таке поведінка , яка зводилась знову до намагання сфальсифікувати вибори , може свідчити лише про те , що екзит-пол отримав чільне місце в процесі відслідковування справедливого проведення виборів .

березня 2006 року, завдяки Фонду « Демократичні ініціативи», Київському міжнародному інституту соціології , Українському центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова було проведено Національний екзит-пол 2006 .Під час проведення екзит-полу , було опитано 16796 виборців, які щойно проголосували, на 300 виборчих дільницях . Максимальна похибка дослідження становить не більш ніж 1,5% . КМІС та Центр ім. Разумкова провели два паралельні опитування за загальнонаціональною вибіркою . Результати цих двох опитувань було зведено разом . Опитування проводилося методом таємного анкетування , коли виборець власноруч заповнював невелику анкету і вкидав її у скриньку , що забезпечувало невідомість результатів навіть для інтервюєра.

Проводити аналіз результатів екзит-полу 2006 року будемо на основі 5 з 45 партій та блоків , які подолали 3% прохідний барєр і потрапили до Верховної Ради України . Розпочати з регіональних відмінностей та відмінностей за типом поселення . Отже , як бачимо на таблиці № 3 збереглась

Особливості голосування за партії та блоки в регіонах [11.42].

Україна в цілому, N=16 96РегіониЗахіднийЦентральнийПівденнийСхіднийN=3645N=5069N=4749N=3333Партія Регіонв30.96.010.947.667.8Блок Юлії Тимошенко22.433.338.914.15.9Блок «Наша Україна»15.532.417.87.23.2Соціалістична партія України5.74.810.23.82.5Комуністична партія України3.41.43.84.34.0

тенденція , яка була започаткована ще з революційного часу президентських виборів 2004 року , тобто ті міжрегіональні відмінності у політичних симпатіях , а саме - переважно перевага «помаранчевих » на Заході та Центрі країни , а «білоблакитні» на Сході та Півдні . Отже переходячи до цифр бачимо , що партія регіонів залишилась лідером електоральних симпатій у Східному і Південному регіонах ( 67,8% та 47,6%). У Центральному регіоні відносну більшість голосів отримав Блок Юлії Тимошенко (38,9%), на Заході країни він поділив лідерство з Блоком «Наша Україна» (32,4%) . Соціалістична партія України знайшла найбільшої своєї підтримки у жителів Центрального регіону (10,2%) . Комуністична партія України не знайшла гідної підтримки на Заході (1,4%) , зате отримала своє місце в Верховній Раді завдяки підтримки електорату із Східних , Південних та Центральних регіонів ( 4,3% , 4,0% , 3,8% ) [11.41].

Істотними відмінностями в підтримці партії та виборчих блоків можна спостерігати на факторі розподілу за поселенням .

Таблиця №4

Особливості голосування за партії і блоки в залежності від регіону і типу поселенні. [11.45]

Західний регіонЦентральний регіонМіста та смтСелаМіста та смтСелаПартія регіонів6,85,111,69,7Блок Юлії Тимошенко36,030,242,132,5Блок «Наша Україна»28,337,217,218,9Соціалістична партія України3,85,97,016,6Комуністична партія України1,71,13,64,1Південний регіонСхідний регіонМіста та смтСелаМіста та смтСелаПартія регіонів49,041,469,461,6Блок Юлії Тимошенко14,114,15,57,6Блок «Наша Україна»6,79,02,46,2Соціалістична партія України3,16,62,62,4Комуністична партія України3,57,73,65,6

Найбільш виражені відмінності між міськими та сільськими жителями спостерігаються у голосуванні за Партію регіонів . Причому за цю партію городяни голосували частіше , ніж жителі сіл у всіх регіонах . На мою думку, це повязано насамперед з тим , що в містах вища , порівняно з селами , частка етнічних росіян , а як показували передвиборні опитування , наміри голосувати за Партію регіонів серед росіян були вищі , ніж серед етнічних українців , що повязано з такими програмними положеннями цієї партії , як надання російській мові статусу другої державної мови , вступ України до Єдиного економічного простору з Росією , Білоруссю й Казахстаном . Блок Юлії Тимошенко у Західному та Центральному регіонах мав помітно більшу підтримку у містах порівняно з селами , лише у Східному регіоні за нього дещо частіше голосували сільські жителі . За Блок «Наша Україна» у всіх регіонах , крім Центрального , частіше голосували сільські жителі (найбільше різниця в голосуванні з городянами відзначається в Західному регіоні ). За Соціалістичну партію у всіх регіонах , крім Східного , частіше голосували сільські жителі . Комуністична партія України мала більшу підтримку в селах, і особливого це проглядалось у Південних та Східних регіонах (співвідношення було 3,5% до 7,7 % , а також 3,6% до 5,6% )[11.43].

Що стосується відмінностей в електоральних уподобаннях представників різних вікових груп , то тут можна відзначити вже традиційне зростання популярності Комуністичної партії України разом із зростанням віку виборців . Така сама тенденція спостерігається і у електорату Соціалістичної партії України , а також найбільше голосів від «старшого електорату» отримала і Партію регіонів . Блок Юлії Тимошенко практично однакову у всіх вікових категоріях до 50 років, а от найменшої підтримки отримано якраз від представників найстаршого населення .А ось за Блок «Наша Україна» спостерігається найбільша підтримка серед виборців віком від 30-39 р. Таблиця № 5

Особливості голосування за партії і блоки в залежності від віку опитаних [11.47].

18-29років30-39років40-49років50-59років60 і більшеПартія Регіонів31,927,527,731,633,8Блок Юлії Тимошенко25,126,227,925,818,8Блок «Наша Україна»14,117,616,115,215,2Соціалістична партія України4,05,25,35,88,0КПУ0,91,12,23,68,3

Таке представлення підтримки різних партій з боку певних вікових категорій мало особливості і в різних регіонах . Так , у Західному регіоні підтримка Блоку Юлії Тимошенко зростала зі зменшенням віку опитаних , тоді як Блоку «Наша Україна» навпаки , із зростанням їх віку . Зазначена мною вище на загальнонаціональному рівні тенденція зростання підтримки Соціалістичної партії України із зростанням віку опитаних сформувалася переважно завдячуючи Центральному регіону . А от зростання електоральної підтримки Комуністичної партії із зростанням віку опитаних проявляється у всіх без винятку регіонах[11.47].

Порівнюючи голосування за різні політичні сили чоловіків і жінок , на загальнонаціональному рівні , то поміж 5 партій у Блоку Юлії Тимошенко (24,4%-чол і 24,7% -жін ) а також у Блоку «Наша Україна» (15,7% - чол і 15,5%-жін ) сильної різниці не має . Зате чітко видно , що за партію Віктора Януковича з доволі не малим відривом проголосувало більше жінок ( на 4,7% більше ніж чоловіків ) , а от серед виборців Комуністичної партії України і Соціалістичної партії України більшу перевагу мали чоловіки (на 1,5% більше ніж жінки) .

Якщо взяти до уваги гендерні відмінності по регіонам , то тут будуть наступні особливості. У центральному регіоні за Блок Юлії Тимошенко частіше голосували жінки , а в Південному регіоні - чоловіки . Різниця між чоловіками і жінками в голосуванні за Партію регіонів проявляється лише у Південному і Східному регіонах . Чоловіки у цих регіонах частіше за жінок голосували за Комуністичну партію й за Блок «Наша Україна», а в Південному - також за БЮТ. У Західному реґіоні за «Нашу Україну», навпаки, частіше голосували жінки. Як зазначалося вище, у Центральному регіоні жінки частіше , ніж чоловіки , віддавали перевагу Блоку Юлії Тимошенко, а чоловіки - Соціалістичній партії[11.53].

Таблиця №6

Особливості голосування за партії чи блоки в залежності від регіону і гендерних ознак [11.54]

Західний регіонЦентральний регіонЧоловікиЖінкиЧоловікиЖінкиПартія Регіонів5,85,911,010,9Блок Юлії Тимошенко33,433,236,041,5Блок «Наша Україна»29,734, 917,617,8Соціалістична партія України5,04,711,88,8Комуністична партія України1,81,14,33,3Південний регіонСхідний регіонЧоловікиЖінкиЧоловікиЖінкиПартія Регіонів43,850,064,370.8Блок Юлії Тимошенко15,513,25,76,1Блок «Наша Україна»8,16,54,02,6Соціалістична партія України4,13,43,02,2Комуністична партія України5,43,55,72,8

Стосовно різниці в електоральній поведінці залежно від освітнього рівня виборців , то на підставі результатів екзитполу можна твердити , що партія регіонів має серед людей з вищою освітою меншу підтримку порівняно з іншими групами , виокремлинеми за освітнім рівнем . Електоральна підтримка Блоку «Наша Україна», Соціалістичної та Комуністичної партій знижувалася із зростанням освітнього рівня , тоді як підтримка Блоку Юлії Тимошенко, навпаки, зростала. Звичайно, тут потрібно зазначити , що звязок між рівнем освіти і голосуванням за ту чи іншу політичну силу повязаний із впливом також і інших чинників , а саме віку респондентів , адже рівень освіти представників старших вікових груп в середньому нижчий порівняно з молодшою і середньою віковими групами , а також варто враховувати і тип поселення оскільки рівень освіти сільських жителів у цілому нижчий , ніж у містах. Так вищевказана тенденція зниження електоральної підтримки Соціалістичної партії із зростанням освітнього рівня виборців «зникає», якщо ми розглядаємо розподіл голосування за цю партію залежно від рівня освіти в окремих вікових групах , тобто люди одного віку голосували за цю партію приблизно однаково в різних освітніх групах. Тенденція зниження електоральної підтримки Комуністичної партії із зростанням освітнього рівня при розгляді її в окремих вікових групах «зберігається» лише в наймолодшій групі . Щодо Блоку Юлії Тимошенко, тенденція зростання підтримки залежно від рівня освіти також виявляється лише в окремих вікових групах [11.55].

Таблиця №7

Особливості голосування за політичні партії і блоки в залежності від освіченості [11.56].

Неповна середняПовна середня загальнаСередня спеціальнаВища або незакінчена вищаПартія Регіонів32,132,133,326,5Блок Юлії Тимошенко18,423,825,725,9Блок «Наша Україна»17,816,415,115,0Соціалістична партія України7,46,25,05,6Комуністична партія України6,53,43,12,7

Загалом, підсумовуючи звязок між голосуванням за політичні партії та блоки під час виборів з соціально демографічними характеристиками виборців , то слід зазначити , що підтримка виборцями чотирьох лідируючих сил : Партії регіонів , Блоку Юлії Тимошенко, Блоку «Наша Україна» і Соціалістичної партії України найтісніше повязана з регіоном проживання , хоча стосовно підтримки Соціалістичної Партії України , то тут також не малу роль відіграє тип поселення . А от голосування за КПУ найбільшою мірою повязане не з регіоном , а з віком опитаних .

Перші в Україні дострокові парламентські вибори 2007 року, відбулись з причини неузгодженого функціонування Президента України і Верховної Ради. В них взяло участь 20 партій і блоків , що було найвищою цифрою за історію проведення виборів в України , прохідний барєр становив 3% від числа виборців , що взяли у голосуванні . Отже , наш аналіз соціально-демографічних показників електорату буде накладатись на основну шестірку, які здобули свої місця в Верховній Раді після виборів 2007 року .

Почнемо свій розгляд традиційно з регіональних відмінностей , що по суті за рік від попередніх виборів суттєво не змінилась . Отже , як бачимо на таблиці № 8, Партія регіонів і надалі залишається незмінним лідером електоральних симпатій у Східному і Південному регіонах . У Західному і Центральному регіонах лідером електоральних симпатій є «Блок Юлії Тимошенко» . При цьому якщо на минулих виборах Блок Юлії Тимошенко у Західному регіоні набрав приблизно стільки ж голосів , що й Блок «Наша Україна» ( відповідно 33,3% і 32,4% ), то на останніх виборах у цьому регіоні за нього проголосувало більше половини (52,3%) тих , хто взяв участь у виборах , тоді як за блок «Наша Україна - Народна самооборона» − 29,4% . Як і на минулих виборах, підтримка Блоку Юлії Тимошенко так і блоку «Наша Україна - Народна самооборона » зменшувалася в напрямку із Заходу на Схід − тобто найвищою була в Західному регіоні, найнижчою − у Східному. Традиційно на заході Комуністична партії високої підтримки не набула, зате в тих регіонах де проживає основний електорат, прослідковуються невеликі зміни . Відтак , у 2006 році рівень голосування за КПУ у Східному і Південному регіонах статистично значуще не відрізнявся від підтримки цієї партії в Центральному регіоні , то у 2007 році у південних і східних областях електорат парламентських виборів у демографічних вимірах виявився вищим , ніж у центральних областях . «Блок Литвина» здобув найвищу підтримку виборців у Центральному і Південному регіонах , найрідше і за нього голосували жителі Східного регіону . А от електорат Соціалістичної партії України в Центральному регіоні порівняно з 2006 роком здав свої позиції . Отже , за даними екзит-полу , за Соціалістичну партію України в центральному регіоні тоді проголосувало 10,2% опитаних , тоді як за даними екзит-полу 2007року − лише 2,2% . Також знизилися показники підтримки цієї партії у Західному реґіоні (з 4,8% до 1,2% ) [5].

Таблиця № 8

Особливості голосування за політичні партії і блоки в залежності від регіону [12.70].

Учасники виборчих перегонівУкраїна в ціломуРегіониЗахіднийЦентральнийПівденнийСхіднийПартія Регіоні34,96,216,049,969,7Блок Юлії Тимошенко31,752,346,819,66,3Блок «Наша Україна- Народна самооборона»13,629,417,26,13,3Комуністична партія України5,11,64,07,76,5«Блок Литвина»3,93,15,24,61,7Соціалістична партія України2,41,22,23,03,1

Далі розглянемо відмінності у підтримці на виборах партій і виборчих блоків між міськими і сільськими жителями окремо за регіонами ( табл. № 9). Найбільше виражено відмінності між міськими та сільськими жителями у голосуванні за Партію регіонів . Однак якщо порівнювати з 2006 року за цю партію городяни голосували частіше , ніж жителі сіл у всіх регіонах , то на виборах 2007 року відмінності у Західному і Центральному регіонах у голосуванні за цю політичну силу між міськими і сільськими жителями не спостерігалися. Значними вони були в Південному регіоні (50,9% і 45,7% ), а найбільшими − у Східному (71,4% і 59,3%). Якщо порівнювати голосування за «Блок Юлії Тимошенко» у 2006 і 2007 роках у різних типах населених пунктів , то можна побачити , що збільшення голосів, відданих за Блок Юлії Тимошенко , найбільшою мірою відбувся насамперед за рахунок сільського електорату. Якщо порівнювати дані екзит-полів у 2006 та 2007 років ,то за БЮТ 2006 року проголосувало 22,2% сільських виборців , а вже через рік дані були 38,8% . А от приріст голосів , відданих за БЮТ , у містах виявився істотно меншим , а саме 24,1% і 28,7%. Особливо якщо враховувати ту обставину, що рівень електоральної активності у 2007 році був дещо нижчим, ніж у 2006-му, і рахувати відсотки не від тих, хто взяв участь у виборах , а від тих , хто має право голосу , то в містах у 2006 році за БЮТ проголосувало 15,5% тих , хто має право голосувати на виборах , а в 2007 році − 16,7% . Тобто таке зростання буде все ж незначним. При цьому зростання рівня підтримки Блоку Тимошенко на селі відбулося переважно за рахунок Західного і Центрального регіонів . Так , якщо серед сільського електорату Західного регіону у 2006 році проголосувало 30,2% опитаних , то у 2007-му − 51,9% , а в Центральному регіоні − 32,5% і 43,7% . У Західному регіоні також найбільш помітним було зростання підтримки цієї політичної сили серед міських жителів (з 36,0% до 52,8%) . Є думки , що таке стрімке зростання підтримки БЮТу сільським електоратом зумовлено завдяки переорієнтації електорату від Соціалістичної партії України до інших політичних сил , зокрема , як ми бачимо до БЮТу .Адже порівняно із 2006 роком саме на селі СПУ втратила найбільшу частину свого електорату . Якщо у 2006 році за цю партію проголосувало 9,1% сільського населення , в 2007-му − лише 2,6% . Найбільше свого сільського електорату Соціалістина партія України втратила в Центральній частині України , частка тих, хто голосував за цю політичну силу, знизилася порівняно з попередніми виборами з 16,6% до 2,8% . Зменшенням підтримки жителями сільських місцевостей відслідковується і у Блоку «Наша Україна-Народна самооборона» з 37,2% до 30,3%[12.51].

Незважаючи на істотне зростання порівняно з 2006 роком рівня підтримки БЮТ сільським електоратом у цьому регіоні , на парламентських виборах 2007 року Блок Юлії Тимошенко у Центральному регіоні все ж мав більшу підтримку у містах порівняно з селами 48,4% і 43,7%. У Західному і Південному регіонах у різних типах населених пунктів вона була однаковою , у Східному - за нього, як і в 2006 році , дещо частіше голосували сільські жителі :5,7% і 9,6% . У 2007 році за Блок «Наша Україна-Народна самооборона» у Центральному і Східному регіонах дещо частіше голосували сільські жителі , а у Західному і Південному різниці між ними і городянами у голосуванні за НУНС практично відслідковується . За Комуністичну партію у Південному реґіоні дещо частіше голосували сільські жителі , в інших регіонах статистично значущих відмінностей не спостерігається . Що ж до Блоку Литвина , то у Південному і Східному регіонах частіше голосували жителі сіл ; а за Соціалістичну партію частіше сільські жителі голосували у всіх регіонах , крім Східного [5].

Таблиця № 9

Особливості голосування за політичні партії і блоки в залежності від регіону і місця поселення [12.55]

Західний регіонЦентральний реґіонМіста та смтСелаМіста та смтСелаПартія Регіонів6,45,916,315,5Блок Юлії Тимошенко52,851,948 ,443,7Блок «Наша Україна-Народна самооборона»28,330,315,520,5Комуністична партія України1,91,53,94,2«Блок Литвина»3,23,15,25,3Соціалістична партія України0,80,61,92,8Південний регіонСхідний регіонМіста та смтСелаМіста та смтСелаПартія регіонів50,945,771,459,4Блок Юлії Тимошенко19,519,95,79,6Блок «Наша Україна-Народна самооборона»5,87,22,29,7Комуністична партія України7,19,96,75,3«Блок Литвина»4,36,01,33,9Соціалістична партія України2,74,53,32,2

Що стосується відмінностей в електоральних уподобаннях представників різних вікових категорій (табл. №10) можна відзначити вже традиційно вищу популярність Комуністичної партії серед людей старшого віку. Це стосується також і Соціалістичної партії України , хоча ця тенденція є менш виразно . За Блок Литвина найчастіше голосували виборці віком від 40 до 49 років. Також, найстарша вікова група частіше, ніж інші, голосували за Партію регіонів , насамперед це можна відслідкувати у Південному регіоні , а от за Блок Юлії Тимошенко рідше , в усіх регіонах . Молодь голосувала рідше за блок «Наша Україна-Народна самооборона» , ніж середні та старші вікові групи . У Західному регіоні спостерігається те , що чим старший вік опитуваних , тим частіше вони голосували за НУНС , а от електоральна підтримка БЮТ у цьому ж регіоні з віком виборців на оборот зменшувалася ( із 62,3% до 40,7% ) . Порівняно з виборами 2006 року найбільшою мірою підтримка БЮТ у цьому реґіоні зросла серед молоді . Якщо за даними екзит-полу за 2006 рік серед респондентів віком від 18 до 29 років за БЮТ у західних областях голосувало 37,0% , то за даними екзит-полу 2007 року − 62,3% [12. 54].

Таблиця № 10

Особливості голосування за політичну партію і блок в залежності від віку [12.56].

18-29 років30-39 років40-49років50-59років60 і більшеПартія Регіонів35,430,932,835,538,8Блок Юлії Тимошенко34,835,034,532,334,2Блок «Наша Україна-Народна самооборона»11,315,113,513,514,7Комуністична партія України1,82,13,85,610,3«Блок Литвина»3,54,05,03,63,3Соціалістична партія України1,62,22,42,82,9

Порівнюючи голосування за різні політичні сили за гендерними ознаками (табл. №11), насамперед потрібно відзначити традиційно вищу підтримку партії регіонів жінками порівняно із чоловіками , що почалась ще з виборів 2004 року коли на президентських виборах В.Янукович отримав найбільшу підтримку від жіночої аудиторії . Також слід відзначити , що чим старша вікова група , тим більшою мірою виявляється відмінність між чоловіками і жінками у голосуванні за партію регіонів − якщо серед представників молодших і середніх вікових груп ця різниця статистично не значуща 32,6% чол і 33,7% жін , то серед тих , кому 50 років і більше , − 32,9% і 40,4% . Тобто серед чоловіків із зростанням віку підтримка партії регіонів фактично не змінюється , а от серед жінок зростає . Так як і на виборах 2006 року , різниця між чоловіками і жінками в голосуванні за партію регіонів виявляється лише у Південному і Східному регіонах .

За БЮТ частіше голосували жінки . Найбільш помітними були відмінності у Центральному регіоні − за «Блок Юлії Тимошенко» тут голосувало 49,1% опитаних жінок і 43,8% , також частіше жінки голосували за цю політичну силу і у Західному регіоні , тоді як на Півдні і на Сході відмінностей в гендерних пріоритетах як таких не прослідковується. Також , гендерні відмінності в електораті БЮТу виявляються також у наймолодшій віковій групі серед жінок ( співвідношення 38,1% жінок і чоловіків 31,2% ) , у всіх інших вікових категоріях суттєвих відмінностей не має. Чоловіки частіше за жінок голосували за Блок «Наша Україна-Народна самооборона» та Комуністичну партію України . Що ж до гендерних відмінностей , у вікових категоріях , то воно було помічено лише у Комуністичної Партії в старшій віковій групі [12.57].

Аналізуючи електоральну поведінку в залежності від освітнього рівня (табл № 12 ) , можна говорити про те , що Партія регіонів має серед людей з вищою освітою меншу підтримку порівняно з іншими групами , що по суті є незмінною тенденцією уже декілька років поспіль . Як і на попередніх виборах , ця закономірність виявлялася лише в Південному і Східному регіонах . Наприклад , якщо у Східному регіоні серед тих , хто має неповну середню освіту , за партію регіонів голосувало 78,1% , то серед тих , хто має вищу освіту , − 62,4% , а у Південному − відповідно 58,6% і 42,8% , тоді як у Західному і Центральному регіонах ці відмінності статистично не відрізнялись .

Таблиця № 11

Особливості голосування за політичні партії і блоки в залежності від регіону і статі [12.65].

Західний регіонЦентральний регіонЧоловікиЖінкиЧоловікиЖінкиПартія Регіонів6,06,415,315,8Юлок Юлії Тимошенко50,754,243,849,1Блок «Наша Україна-Народна самооборона»29,928,717,816,8Комуністична партія України1,81,55,22,9«Блок Литвина»3,03,25,45,0Соціалістична партія України1,31,02,52,0Південний регіонСхідний регіонЧоловікиЖінкиЧоловікиЖінкиПартія Регіонів48,151,567,271,8Блок Юлії Тимошенко18,819,96,16,5Блок «Наша Україна-Народна самооборона»6,95,54,22,6Комуністична партія України10,16,07,85,3«Блок Литвина»4,34,91,51,8Соціалістична партія України1,92,63,53,0

Підтримка Блоку Тимошенко дещо зростає разом із зростанням освітнього рівня виборців , що в свою чергу теж стало певною тенденцією , але якщо на попередніх виборах ця тенденція виявлялася в усіх без винятку регіонах , то на останніх була лише в Південному і Східному . У Західному і Центральному регіонах порівняно з попередніми виборами зростання рівня електоральної підтримки БЮТ виборцями з неповною середньою освітою було більш значним , ніж серед виборців із більш високим рівнем освіти , внаслідок чого і відбулося зближення показників голосування за БЮТ представників різних освітніх груп у цих двох регіонах . За Блок «Наша Україна Народна самооборона» в Південному і Східному регіонах дещо частіше , ніж в інших групах , виокремлених за освітнім рівнем , голосували виборці з вищою освітою [12. 61].

Таблиця № 12

Особливості голосування за політичні партії і блоки в залежності від рівня освіти [12.67].

Неповна середняПовна середняСередня спеціальна,Вища або незакінчена вищаПартія Регіонів38,937,636,031,5Блок Юлії Тимошенко28,830,633,031,8Блок «Наша Україна-Народна самооборона»14,113,312,814,6Комуністична партія України5,25,24,55,5«Блок Литвина»4,33,73,44,2Соціалістична партія України2,12,72,52,2

Отже , підсумовуючи соціально-демографічну характеристику партій та блоків , що балотувались у 2007 році слід відзначити , що існують значні відмінності у характері голосування за політичні партії та блоки між регіонами . Насамперед Західним і Центральним , з одного боку , та Південним і Східним − з іншого , чітко бачимо що тенденція поділу країни на помаранчеві і біло-блакитні пояси зберігає свою міцну позицію. Також слід відзначити , що у південно-східній частині України голосування за Партію регіонів можна співвідносити також з рівнем освіти , а також з типом поселення . Підтримка цієї політичної сили у даній частині країни є набагато більшою , ніж у західних і центральних областях . Підтримка на виборах Блоку Юлії Тимошенко дещо більшою мірою можна співвіднести з віком опитаних у західно-центральній частині країни , ніж у південно-східній , а от за рівнем освіти навпаки − у південно-східній частині дещо більшою мірою , ніж у Північно-Західній . Уподобання блоку «Наша Україна Народна самооборона» залежить від рівня освіти респондентів лише в Південно-Східному регіоні, а от голосування за Блок Литвина залежить від типу поселення і віком опитаних також лише в Південно-Східному регіоні . Що стосується підтримки Соціалістичної партії України і Комуністичної партії України , то вона найтісніше співставляється з з регіоном проживання а також віковою категоріє виборців , а саме найчастіше це є Схід і Південь , а вікова категорія переважно від 49 років [12.67].

2.2 Соціально-демографічні особливості дослідження електорату в період проведення Президентських виборів 2010 р . Аналіз електорального поля Парламентських виборів 2012 р.

Чергові вибори Президента України у 2010 році відбулись 17 січня. На виборах використовувалась система абсолютної більшості і у разі відсутності кандидата , що набрав абсолютну більшість від числа тих , що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє , що набрали найбільше голосів. У 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше , ніж у суперника . У виборах брили участь 18 кандидатів . Соціально-демографічний аналіз електорату першого туру голосування, я хочу провести на основі 9, претендентів, які набрали доволі не погані результати на виборах.

Як вже традиційно, електоральний аналіз виборів ми почнемо із регіональних відмінностей. Тут незмінною як і на кожних виборах, залишається тенденцією розподілу на помаранчеві і біло-блакитні пояси. Відтак лідируючі позиції у Східному та Південному регіоні займали представники проросійських напрямків - В. Янукович і С. Тігіпка . У Центральній частині країни ці ж кандидати поділяли 2-3є місце , а в Західних регіонах 4-5ту позиції . Тимошенко мала значну перевагу в Західному та Центральному регіонах , і займає треті позиції підтримки на Півдні і Сході . Другим , хто користувався великою підтримкою в Західних регіонах був В. Ющенко займаючи другу позицію , третє місце отримав А. Яценюк . Рівень підтримки П. Симоненка традиційно найнижчий у Західному регіоні , тоді як О. Тягнибок найбільше голосів отримав саме на Заході країни . В. Литвин отримав дещо вищу підтримку у Центральному регіоні , а А. Гриценко на Заході і в Центрі порівняно з Півднем і Сходом[13.33].

Істотні відмінності можна прослідкувати між міськими і сільськими жителями у вираженні підтримки кандидатів , як завжди будемо розглядати їх за окремими регіонами. У Центральному, Південному і Східному регіонах за В. Януковича частіше голосували сільські жителі, ніж міські. За Ю. Тимошенко у Центральному регіоні помітно частіше голосували сільські жителі , тоді як у Південному - дещо міські , така сама тенденція стосується і А. Яценюка . За С. Тігіпка у всіх регіонах частіше голосували міські жителі, а за В. Ющенка у Західному регіоні частіше голосували сільські виборці , ніж міські. О. Тягнибок і А. Гриценко отримали свою підтримку завдяки міським жителям у Західного і Центрального регіонах. У рівні електоральної підтримки В. Литвина лише у Центральному регіоні спостерігаються відмінності між містом і селом, коли мешканці сілької місцевості частіше віддавали свій голос [13.35].

Що ж до вікової різнорідності, С. Тігіпко виступає єдиним серед кандидатів , чий рейтинг помітно вищий серед молоді порівняно із старшими віковими групами . Також багато тих , хто не віддав свій голос нікому теж відноситься до наймолодшої групи електорату. За В. Януковича, Ю. Тимошенко, В. Ющенка дещо частіше голосували люди старшого віку і помітно частіше - за П. Симоненка . Жінки частіше порівняно з чоловіками голосували за Ю. Тимошенко і В. Януковича, а за А. Яценюка, П. Симоненка, О. Тягнибока, А. Гриценка, а також проти всіх, частіше голосували чоловіки. Підтримка В. Януковича, Ю. Тимошенко , В. Ющенка, П. Симоненка зростала із зниженням освітнього рівня виборців . Цікаво, що тенденція зниження підтримки цих політиків із зростанням освітнього рівня респондентів проявляється саме в тих регіонах , де вони отримали найбільшу кількість голосів: стосовно В. Януковича і П. Симоненка на Сході і Півдні, стосовно Ю. Тимошенко на Заході і в Центрі, стосовно В. Ющенка - на Заході країни . Зростання підтримки разом із зростання освітнього рівня має С. Тігіпко , а також частково електорат Гриценка і Тігіпка . Якщо тенденція зростання підтримки С. Тігіпка проявляється у всіх регіонах , то стосовно А. Гриценка і О. Тягнибока , лише у Західному і Центральному регіонах . Серед великих соціально-професійних груп за В. Януковича найбільшою мірою були схильні віддавати свій голос робітники, за С. Тігіпка переважно підприємці , висококваліфіковані фахівці , військовослужбовці та студенти . В електораті П. Симоненка переважно пенсіонери. У рівні голосування за інших політиків відмінності між соціально-професійними групами менш виражені[13.38].

Загалом, підсумовуючи соціально-демографічні особливості електорату проведення пешого туру голосування 2010 року, можна підсумувати , що підтримка виборцями шести з девяти кандидатів, які за офіційними результатами виборів набрали більше 1% голосів, найтісніше повязано з регіоном проживання . Найбільшою мірою з регіоном повязана підтримка В. Януковича , Ю. Тимошенко і В. Ющенка . Підтримка С. Тігіпка приблизно однаковою мірою повязана з рівнем освіти, віком, типом поселення і регіоном. Стосовно підтримки А. Гриценка, то тут зіставлення з регіоном роль відіграє і рівень освіти. Голосування за П. Симоненка найбільшою мірою повязане не з регіоном, а з віком опитаних. Відмінності у рівні підтримки кандидатів представниками різних соціально-демографічних груп спричиняють відмінності у характеристиках електорату цих політиків.

Якщо брати процентне співвідношенні то серед виборців В. Януковича 76,1% і П. Симоненка 58,8% становлять жителі Південного та Східного регіонів , то серед виборців В. Ющенка 91,3% , Ю. Тимошенко 86,6% , О. Тягнибока 84,7% , А. Гриценка 84,3% , А. Яценюка 78,4% , В. Литвина - 75,2% становлять жителі Західного і Центрального регіонів. Серед виборців С. Тігіпка 55,4% становлять жителі Заходу і Центру , однак , це дещо менше загальної частки жителів цих вох регіонів у структурі опитаних (58,6%) . Найвужчим ареал електоральної підтримки виявився у В. Ющенка 73,3% тих, хто за нього голосував, жителі Західного регіону . Найбільша частка міського населення серед електорату С. Тігіпка , А. Гриценка , В. Януковича , О. Тягнибока, П. Симоненка. Стосовно В. Януковича і П. Симоненка, то переважання міських жителів в структурі їхніх виборців зумовлене насамперед, вищою часткою міського населення в регіонах, де за них переважно голосували (Схід та Південь). Єдиний з-поміж кандидатів, більшість виборців якого становлять сільські жителі , - В. Ющенко. Традиційно «найстарший» електорат у П. Симоненка 53,4% тих, хто голосував за нього, мають вік 60 і більше років . Серед виборців А. Гриценка понад половина (53,9%) люди віком від 50 і більше років . Відносно високою є частка молодих людей серед виборців С. Тігіпка (48,6% молодші 40 років) та О. Тягнибока (47,2%). Серед тих , хто голосував проти всіх , 37,9% - це молоді люди віком менше 30 років . Статистично значуще більша частка чоловіків, ніж жінок, серед тих, хто голосував за О. Тягнибока , А. Гриценка і П. Симоненка. Жінки на статистично значущому рівні переважають чоловіків серед виборців В. Януковича, Ю. Тимошенко, С. Тігіпка, В. Ющенка .Частка осіб з вищою освітою найбільша серед виборців А. Гриценка. Також вищою, ніж у середньому серед виборців, є частка високоосвічених респондентів серед представників електорату С. Тігіпка, О. Тягнибока, а також серед тих, хто голосував за кандидатів-аутсайдерів (які отримали менше 1% голосів) або проти всіх кандидатів[13.46]. Щодо загальної соціально-демографічної характеристики , проведення першого туру президентських виборів 2010 року зведена у таблиці № 13 .

У підсумку голосування першого туру президентських виборів 2010 року, у другий тур вийшли два кандидата В. Янукович і Ю. Тимошенко . Отже , як розподілились соціально-демографічні характеристики між вище зазначеними кандидатами розглянемо далі . Відмінності між регіонами України у рівні підтримки кандидатів збереглися звичайно і в другому турі . В. Янукович отримав підтримку більшості виборців Східного і Південного регіонів (83,2% і 70,4%), за Ю. Тимошенко проголосувало більшість виборців Західного і Центрального регіонів (78,9% і 62,9%). За поселенськими відмінностями , жителі міст віддали перевагу В. Януковичу (52,7%) , а от в селах більше за Тимошенко (56,7%) . Якщо розглядати поселенську диференціацію ще і по регіонах , то у Західному і Південному регіоні за Ю. Тимошенко частіше голосували міські жителі (80,4% і 62,2% ) на відмінну від електорату В. Януковича, за якого навпаки голосували сільські жителі (16,7% і 30,1%) . У Центральному і Східному регіонах немає статистично значущих відмінностей у голосуванні за Ю. Тимошенко і В. Януковича. У Центральному і Південному регіонах міські жителі частіше, ніж сільські, голосували проти обох кандидатів.

Таблиця № 13

Рівні звязку розподілу голосів, відданих за кандидатів на пост Президента України у першому турі президентських виборів 2010 року, із соціально-демографічними характеристиками виборців [13.43].

Соціально-демографічні характеристикиРегіон проживанняТип поселенняВікСтатьОсвітаВ. Янукович0,4960,0970,0330,0280,081Ю. Тимошенко0,3260,1190,0360,0250,031С. Тігіпко0,1000,1040,1140,0060,125А. Яценюк0,1350,0340,0360,0260,017В. Ющенко0,2810,0990,0410,0000,032П. Симоненко0,0740,0180,1350,0260,036В. Литвин0,0700,0300,0170,0020,011О. Тягнибок0,0950,0130,0280,0340,033А. Гриценко0,0700,0260,0330,0280,070Інші кандидати0,0110,0070,0270,0060,023Не підтримали жодного0,0340,0220,0880,0240,038

Залежно від віку опитаних , дещо зростає (від 47,0% до 51,7%) частина тих, хто голосував за В. Януковича, тоді як частка тих, хто голосував за Тимошенко, трохи вища у середніх вікових групах порівняно із наймолодшою і найстаршою. Жінки частіше, порівняно з чоловіками, голосували за Ю. Тимошенко, тоді як чоловіки дещо частіше голосували проти обох кандидатів. Респонденти з вищою або незакінченою вищою освітою голосували за В. Януковича рідше, ніж опитані з нижчим освітнім рівнем. При цьому у голосуванні за кандидатів залежно від рівня освіти проявлялися різні тенденції в регіонах . У Західному і Центральному регіонах рівень освіти не впливав на голосування за Ю. Тимошенко, тоді як у Південному і Східному регіонах респонденти з вищою і незакінченою вищою освітою голосували за Ю. Тимошенко частіше, ніж ті, хто має нижчий рівень освіти , а за В. Януковича , навпаки рідше. Незначне зниження рівня голосування за В. Януковича із зростанням рівня освіти спостерігається також у Західному регіоні. Тенденція зростання голосування проти обох кандидатів із зростанням освітнього рівня проявляється у всіх регіонах .

Отже, підсумовуючи електоральні особливості голосування на президентських виборах 2010року, можна констатувати, що підтримка виборцями обох кандидатів найтісніше співвідноситься з регіоном проживання, а голосування проти обох кандидатів найбільше співставляється із віком і рівнем освіти респондентів. Відмінності у рівні підтримки кандидатів представниками різних соціально-демографічних груп спричиняють відмінності у характеристиках електорату цих політиків. Якщо взяти відмінності в «регіональній» структурі електоратів , то у В. Януковича 73,1% становлять жителі Південного та Східного регіонів , то серед виборців Ю. Тимошенко 82,0% - жителі Західного і Центрального регіонів . Оскільки в Південного та Східного регіонів вищий рівень урбанізації , то це зумовлює вищу, порівняно з виборцями Ю. Тимошенко , частку міського населення серед електорату В. Януковича. Хоча вікові відмінності в структурі електоратів В. Януковича і Ю. Тимошенко є статистично значущими, однак ці відмінності не можна назвати істотними . Дещо вищою серед виборців Ю. Тимошенко , порівняно з електоратом В. Януковича , є частка людей з вищою та незакінченою вищою освітою. Відмінності ж у гендерній структурі електоратів цих політиків відсутні[13.54]. Щодо загальної соціально-демографічної характеристики, проведення другого туру президентських виборів 2010 року зведена у таблиці № 14. Також слід зазначити, що після проведення другого туру президентських виборів, перемогу отримав В. Янукович.

Таблиця № 14

Рівні звязку розподілу голосів, відданих за кандидатів на пост Президента України у другому турі президентських виборів 2010 року, із соціально-демографічними характеристиками виборців [13.53].

Соціально-демографічні характеристикиРегіон проживанняТип поселенняВікСтатьОсвітаЮ. Тимошенко0,5400,1470,0310,0200,028В. Янукович0,5430,1360,0420,0020,056Не підтримали жодного кандидата0,0410,0330,0820,0300,076

Наступними , згідно з законом України про вибори народних депутатів , чергові парламентські вибори відбулись 28 жовтня 2012 року , за змішаним типом виборчої системи і установленим пятивідсотковим барєром . У виборчих перегонах між собою змагались 22 партії і блоки , хоча за даними попередніх опитувань , подолати 5% барєр зможуть лише пятеро з них . Загальна кількість дійсних виборців , які прийшли і віддали свій голос за ту чи іншу партію склала 20 797 206 осіб , що становила 57,98 % . Найвища явка була прослідкована в Західних та Центральних регіонах , найнижча на Півдні.

Отож, розпочнемо з регіональних особливостей електорату основних 5 партій , які подолали виборчий 5% барєр і отримали місця у Верховній Раді України. Як ми можемо бачити з таблиці 15 , лідируючими партіями на Сході і Півдні нашої держави досі залишаються партія правлячого президента України - регіонів , а також їх соратників Комуністична партія України , маючи підтримку в 51,5% для перших і 18,3% для других від жителів Східних регіонів, а також 38,0 % і 16,3% від Півдня. На заході і в Центральних частинах України, однозначними фаворитами є ВО Батьківщина ( 32,0% 34,6% ) , а також ВО Свобода ( 26,6% і 12,7% ). Що ж до УДАРу Віталія Кличка, то мав велику підтримку не тільки в Західних (18,5%) і Центральних регіонах (18,8%) , але і суттєво пітримувався півднем (14,5% ) [14] .

Якщо взяти до уваги опитування , що проводились напередодні виборів , з метою дізнатись скільки людей були одразу впевнені в своєму майбутньому виборі партії на парламентських виборах , то тут безперечним лідером стала партія регіонів . На попередніх опитуваннях одразу було чітко показано про те , що партія , лідером якої виступає дієвий президент В. Янукович має велику частку стабільного електорату, що дорівнювала 67% від усіх опитуваних по Україні . Слідом за партією Регіонів з 64% була партія ВО «Батьківщина» , яка вже давно складала їй достойну конкуренцію , лідерство якої перебрав на себе Арсеній Яценюк після засуджень в жовтні 2011 року до семи років тюремного ув'язнення за перевищення влади і службових повноважень попереднього лідера - Юлії Тимошенко. Наступними за соціологічними даними в рейтингу тих , хто має доволі стабільний електорат, що не є дивиною для усіх виступає партія Комуністів із 59% підтримкою . На противагу високій цифрі прибічників комуністичних ідей , виступає високий показник підтримки партії Соціал-Національного спрямування , а саме партії яку очолює один з найхаризматичніших лідерів Олег Тягнибок . Високий рейтинг ( 50 % ) цієї партії , можна завдячити завдяки в першу чергу Західним регіонам . Ще одна молода партія яка зявилась на політичній арені лише з 2010 року , мала доволі не погану підтримку серед електорату , що складала 35% , була партія Український Демократичний Альянс за Реформи «УДАР» Віталія Кличка . Високий рейтинг партії , яка фактично проіснувала 2 роки можна обґрунтувати тим , що вона формувалась навколо одного харизматичного лідера , який мав вже набув великого авторитету в суспільстві завдяки своїм високим досягненням в боксі . Нова партія УДАР , на фоні усіх вже «заїжджених» партій і їхніх членів , що спочатку виступала третьою силою поміж опозиції і провладних парті, була певним оптимальним «спасінням» для народу . Звісно подальше приєднання УДАРУ до опозиційних сил, певним чином також вплинуло на подальший вибір громадян [14].

Беручи до уваги гендерні ознаки електорату ми можемо прослідкувати що в загальному за Партію регіонів (32%) та ВО «Батьківщина» (26,5 %) проголосували більше жіноча половина населення , натомість сильна половина представників людства віддали перевагу УДАРу ( 18% ) і ВО «Свобода» (14%). Натомість підтримка комуністичної партії України складала в гендерній пропорції фактично рівне співвідношення : 12 % чоловіків та 11 % жінок . Якщо ж брати за 100% суто ту частину населення , яка віддала перевагу тій чи іншій партії , то тут будуть такі цифри ( таблиця №15 ) : Партія Регіонів буде мати співвідношення жінки - 59% , чоловіки 41% , що по своїй суті буде подібним до співвідношення гендерної оцінки в ВО «Батьківщина» - 57,5% жінок до 42,5% чоловіків . Схожість в гендерному поділі електорату також є і в УДАРу з ВО «Свобода» , де в першого буде співвідношення 55% чоловіків на 45%жінок , а в іншого 54% сильної статі до 46% прекрасної, і звісно ж співвідношення Комуністичної партії буде становити пів на пів [14].

За типом поселення виборців ми будемо мати наступні цифри , ВО Батьківщина найбільшу підтримку мала серед жителів сільських місцевостей (29%) і трохи меншу в обласних центрах (25%), найменшу підтримку в містах. Партія регіонів меншу підтримку отримала від обласних центрів (22%) зате в містах та селах більше (32% і 30%) . Найбільшої підтримки Комуністична партія зазнала в містах (14%) , менше в обласних центрах (12п%) і найменше по селах (11%) . Свободу ж найбільше підтримали обласних центрах (18%) , а от підтримка в містах і селах складала лише 10 і 9 % , подібної підтримки отримала і партія В. Кличка , де в обласних центрах було 19% підтримки , у містах 13% і в селах 14%. Отже, найбільше сільських жителів прослідковується у електораті ВО Батьківщини , що становлять 39% жителів, 33% становлять жителі обласних центрів , і ще 28% жителі міст. В електораті партії регіонів найбільша підтримка іде від міст 40% , обласні центри 25% , жителі сіл 25 % , що є подібним до електорату Комуністичної партії більшість яких (41%) жителі міст , жителі сіл 30% , а от обласних центрів 29% . Що ж до структури ВО Свободи , то її підтримка переважно іде від жителів обласних центрів (47,5%) , міст - 29% і найменше від жителів сіл, це 23,5% . Переважають жителі обласних центрів і в структурі УДАРу, що станвить 40% , велику частку підтримки отримують від сільських виборців - 31% , і 29% від жителів міст [14].

Враховуючи вікове співвідношення у молодої партії УДАР Віталія Кличка відповідно і найбільша підтримка серед молоді віком до 30 років 26% , хоча доволі великі показники складають також особи середньої і старшої вікової категорії . Зі зростанням вікової категорії , зростає і рейтинг підтримки як партії Регіонів так і Комуністів . До прикладу в партії В. Януковича до 30 років - 24% , 30-39років - 27% , 40-49 років - 29% , 50-59 - 29% , 60 років і старше - 32% , а в партії П. Симоненка вікова категорія до 30 років складає лише 6% , 30-39років - 7% ; віком 40-49 років - 9% , 50-59 років - 14% і 17,5% - серед виборців, старших за 60 років . А от ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина» отримали рівномірну підтримку в усіх вікових групах (24% і 25% )[14]. Що ж до рівня освіченості , то на загальнонаціональному рівні найвищий освітній рівень має Свобода , що складає 48% , незакінчену вищу освіту має 6% , середню спеціальну 30% , повну середню 12% і 3%- неповну середню . В електораті УДАРУ переважають також виборці вищою освітою , тут співвідношення буде таким : 38% - виборці з вищою освітою , 9% - з незакінченою вищою , ще 31% - із середньою спеціальною освітою , 17% - із загальною середньою освітою і 5% - із незакінченою середньою. Що ж до електорату таких партій , як Партія Регіонів та Батьківщина, то тут переважають виборці з середньою спеціальною освітою ( в ПР-38% , в Батьківщини 35% ). В Регіонів із неповною середньою - 10%м, загальною середньою - 19%м, вищою - 38% , незакінченою вищою - 5%. В

Батьківщини решту електорату складає 33% - із вищою, 6% - із незакінченою вищою , 18% - із загальною середньою , і 8% - з незакінченою середньою. Найнижчий рівень освіченості електорату має Комуністична партія України : 38% мають середню спеціальну освіту , 26% - вищу і 5% незакінчену вищу освіту , 21% - повну середню і 10% - неповну середню освіту [14].

Загальна соціально-демографічна характеристика електорату за перевагою відання голосів за політичні партії і блоки [14].

Соціально-демографічні категоріїПартія регіонівВО БатьківщинаВО СвободаУДАРКПУСтать респондентівЧоловіки59,042,546,045,050,0Жінки41,037,554,055,050,0Вікові групи18-2914,415,015,529,38,630-3915,916,418,523,510,040-4918,218,518,918,414,650-5921,623,022,416,226,860 і більше29,227,224,712,740,1Рівень освітиМенше повної середньої9,87,73,45,310,3Повна загальна середня18,917,712,216,720,7Середня спеціальна37,735,030,231,138,1Вища (повна чи неповна)33,639,654,246,930,9Поселенські групиМісто40,028,029,029,041,0Обласний центр25,033,047,540,029,0Село25,039,023,531,030,0Регіон проживанняЗахідний12,232,026,618,53,7Центральний17,534,612,718,88,9Південний38,017,65,814,516,3Східний51,510,23,48,118,3

Отже , якщо робити висновок , підтримки партій за таким показником , як рівень освіченості виборців ,то можна побачити , що разом із зростання рівня освіченості рейтинг партії О. Тягнибока буде також зростати . Якщо ж ситуацію змоделювати на оборот , тобто коли рівень освіченості падатиме , то рейтинг буде стрімко зростати в ідеологічно протилежної партії Комуністів або ж їхнім «партнерам» Партії Регіонів . Підтримка партії УДАРу , якщо згадати про той факт , що вона має в своєму електораті найбільш молоду аудиторію віком до 30 років , матиме найбільшу підтримку серед виборців із вищою освітою а також із незакінченою вищою освітою . Батьківщина , буде виступати єдиною партією, яка має рівномірне розподілення в усіх освітніх групах .

2.3 Зміна виборчих преференцій основних соціально-демографічних груп в період з 2004-2012 рік

На основі вище розглянутих преференцій електорату , провідних партій в період з 2004-2012року на території України, вважаю за необхідним здійснити певну порівняльну характеристику. Порівняння особливостей електорату на президентських виборах 2004 і 2010 року я вирішила на прикладі двох кандидатів , які брали участь як у перших так і у других виборах . Отож , як бачимо що не дивлячись на те , що на перших виборах 2004 року, при революційних обставинах переміг В. Ющенко, а при наступних перевага дісталась В. Януковичу , внутрішня структура електорату як в одного так і в іншого залишилась подібною . Як 2004 року так і 2010 в обох кандидатів в електораті знаходяться особистості жіночої статі . За віковою стратифікацією найбільшої підтримки мають найбільше серед старшої вікової групи, трохи менше середньої і найменшої підтримки отримують від наймолодших представників електорату .

В електораті В. Ющенка за місцем поселення спостерігається «перекваліфікація», коли в 2004 році найбільша підтримка йшла від місцевого населення , а от в 2010 році відбулася різка зміна , коли найбільшої підтримки було від жителів сіл, а от в електораті Януковича незмінно переважають жителі міст. Якщо найбільшої підтримки в 2004 році В. Ющенко отримував від наймолодшої групи і виборців в віці 40-49 років , то в 2010 найбільшої підтримки надавалось від найстаршого покоління. В. Янукович в своєму електораті мав як і в першому «раунді» більше представників старшої групи в рамках від 49 років і більше , а в другому , отримав найбільшої підтримки від наймолодших представників вікової групи і найстаріших . Що ж до регіональних розмежувань , то тут збереглась традиційне розмежування Схід-Захід , Південь-Північ , тобто однозначну перевагу на Заході і в Центрі отримав В. Ющенко , на Сході і Півдні - Янукович .

Таблиця № 16

Відмінності між президентськими виборами 2004-го та 2010-го року за соціально демографічними ознаками електорату В. Ющенка та В. Януковича

Соціально-демографічні категоріїВ. ЮщенкоВ. Янукович2004рік2010рік2004рік2010рікСтать респондентівЧоловіки48,44747,246Жінки51,65351,854Вікові групи18-2920,51819,62130-3919,61517,21640-4922,41820,81850-5918,82220,62060 і більше18,52721,725Рівень освітиМенше повної середньої10,61110,713Повна загальна середня21,93221,736Середня спеціальна35,02338,324Вища (повна чи неповна)32,43429,427Поселенські групиМіське населення60,43378,453Сільське населення39,66721,647Регіон проживанняЗахідний37,451,24,03,1Центральний42,630,611,09,8Південний14,413,138,539,0Східний5,55,146,448,1

Що ж до зміни виборчих преференцій під час парламентських виборів 2006, 2007 і 2012 років , то розпочнемо вже традиційно з регіональних відмінностей . Спершу слід відзначити , що між 2006-2007 роками і 2012 роком розташування політичних сил дещо змінилось , що чітко ми можемо побачити з таблиці №17, де в показниках за 2012 рік в таких партій, як Соціалістична партія України і Наша Україна різко знизились, а от в ВО Свободи на оборот збільшилась . Отож , як ми бачимо ситуації після проводження в Україні трьох парламентських виборів суттєво не змінилась. Традиційно залишається збереженим поділ України на два пояси , тобто партії проросійського напряму зберегли найбільшу підтримку серед Східних і Південних регіонів а саме Партія Регіонів, Соціалістична партія України і партія Комуністів . Партії Європейського спрямування і більш національних ідеологій , залишились провідні місця на Заході і в Центральних регіонах , що в порівняльній таблиці для таких партій як Свобода , Батьківщина , Наша Україна , тощо . Також слід відзначити і нову партію , яка в парламентських виборах брала участь вперше і отримала одразу величезну підтримку серед населення , завоювавши довіру в Західних , Центральних і навіть Південних регіонах

Таблиця №17

Порівняльна характеристика надання переваги політичній партії чи блоку в період парламентських виборів 2006 , 2007 і 2012 років , за регіональним чинником .

Західний РегіонЦентральний регіон2006рік2007рік2012рік2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів6,06,212,210,916,017,5Блок Юлії Тимошенко (Батьківщина)33,352,332,238,946,834,6Блок Наша Україна32,429,42,617,817,21,1СПУ4,81,60,410,24,00,5КПУ3,41,23,73,82,212,7ВО Свобода-2,726,6-0,818,8УДАР Віталія Кличка--18,5--8,9Південний регіонСхідний регіон2006рік2007рік2012рік2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів47,649,938,067,869,751,5Блок Блії Тимошенко (Батьківщина)14,119,617,65,96,310,2Блок Наша Україна7,26,10,63,23,30,5СПУ3,87,70,42,56,50,5КПУ4,33,016,34,03,118,3ВО Свобода-0,15,8-0,13,4УДАР Віталія Кличка--14,5--8,1

Порівнюючи електоральні особливості за місцем поселення , бачимо , що з року в рік також зберігається збереглась тенденція розподілу підтримки політичних сил . Як бачимо з таблиці №18 Партія Регіонів , хоч і має спадаючу тенденцію голосування в містах , та все ж у процентній ставці по зрівняно з селом буде більшою . КПУ з роками змінила свою левову частку електорату з сіл , як було це 2006-2007років а міста , що видно із співвідношення 2012року. Що стосується таких партій , як Батьківщина , Наша Україна , то хоч і була поміченою зниження прихильності від сільського населення , та все ж у співвідношеннях з містом , їхня перевага зберігає свої позиції . Свобода і УДАР має перевагу в містах ніж в селах , з доволі великим відривом .

Таблиця № 18

Порівняльна характеристика надання переваги політичній партії чи блоку в період парламентських виборів 2006 , 2007 і 2012 років , за поселенським чинником .

Місто та смтСело2006рік2007рік2012рік2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів35,540,332,020,422,030,0Блок Юлії Тимошенко (Батьківщина)24,128,720,525,238,029,0Блок Наша Україна12,610,81,422,220,51,2СПУ4,25,30,99,14,41,0КПУ3,22,314,03,82,611,0ВО Свобода-0,818,0-1,09,0УДАР Віталія Кличка--14,0--11,0

З року в рік партія регіонів черпає найбільше свою підтримку від жіночої статі , навіть не дивлячись на те , що в процентному відношенні цифра голосуючих зменшується . Також велика підтримка жінками , що збереглась і у ВО Батьківщини , ще з часів , коли її очолювала Юлія Тимошенко . Чоловіки ж , з кожними виборами надають все більшої підтримки таким партіям , як радикальна свобода , партія жорсткої ідеології очолювану Петром Семоненком , а також новоспеченої партії , лідером якої є авторитетний боксер світу Віталій Кличко .

Таблиця №19

Порівняльна характеристика надання переваги політичній партії чи блоку в період парламентських виборів 2006 , 2007 і 2012 років , за гендерними ознаками .

ЧоловікиЖінки2006рік2007рік2012рік2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів28,132,725,432,836,831,6Блок Юлії Тимошенко ( Батьківщина)24,430,922,424,432,426,5Блок Наша Україна15,714,71,215,512,71,1СПУ6,56,30,45,04,00,4КПУ4,22,412,22,72,410,9ВО Свобода-1,214,4-0,610,6УДАР Віталія Кличка--18,0--13,0

Що ж до вікових особливостей, тут електорат партії Регіонів і Комуністичної партій , а також Соціалістичної партії України ,то з кожними виборам із зростанням віку опитуваних зростає і підтримка вище перечислених партій. Звісно найвища така підтримка була зафіксована в 2007 році , а до 2012 вона була знижена . Найбільш стабільну підтримку у всі роки і серед усіх вікових категорій мала Батьківщина, а популярність серед вікових категорій в рамках 30-49 років користувалась ВО Свобода. Наймолодша аудиторія віддає найбільшу свою підтримку УДАРу , що відобразилось також і на співвідношенні з освітнім фактором , ми можемо побачити далі .

Таблиця №20

Порівняльна характеристика надання переваги політичній партії чи блоку в період парламентських виборів 2006 , 2007 і 2012 років , за віковою ознакою.

18-29років30-39років2006рік2007рік2012рік2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів31,935,424,227,530,926,9Блок Юлії Тимошенко ( Батьківщина)25,134,821,626,235,023,8Блок Наша Україна14,111,31,417,615,11,1СПУ4,01,80,35,22,10,4КПУ0,91,65,81,12,26,8ВО Свобода-0,811,3-1,013,5УДАР Віталія Кличка--26,4--21,340-49років50-59років2006рік2007рік2012рік2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів27,732,829,031,635,528,6Блок Блії Тимошенко (Батьківщина)27,934,525,325,832,326,1Блок Наша Україна16,113,51,215,213,51,2СПУ5,33,80,35,85,60,6КПУ2,22,49,33,62,814,3ВО Свобода-1,013,1-0,712,8УДАР Віталія Кличка--15,7--11,5

Таблиця №21

Порівняльна характеристика надання переваги політичній партії чи блоку в період парламентських виборів 2006 , 2007 і 2012 років , за віковою ознакою .

60 років і більше2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів33,838,832,4Блок Юлії Тимошенко ( Батьківщина)18,824,225,2Блок Наша Україна15,214,71,0СПУ8,010,30,4КПУ8,32,917,5ВО Свобода-0,711,67,4УДАР Віталія Кличка--Класифікація за освітнім фактором розподіляє свою прихильність таким чином : серед прихильників партії регіонів переважають (і ця тенденція зберігається) з середньою спеціальною освітою і повною середньою . Найбільшу частину виборців з повною і не закінченою вищою освітою, має в своєму складі ВО Свобода. Батьківщина і Наша Україна мають переважно рівномірний розподіл в електораті за освітнім рівнем , що певним чином повязано із рівноцінною прихильністю вікових груп. Комуністи і Соціалісти, можливо і через загальну подібність електоратів з партією Регіонів , також мають перевагу в груп з середньою спеціальною освітою, а також незакінченою вищою.

Таблиця № 22

Порівняльна характеристика надання переваги політичній партії чи блоку в період парламентських виборів 2006 , 2007 і 2012 років , за рівнем освіченості .

Неповна середняПовна середня загальна2006рік2007рік2012рік2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів32,138,936,432,137,630,6Блок Юлії Тимошенко (Батьківщина)18,428,824,423,830,624,4Блок Наша Україна17,814,11,516,413,31,3СПУ7,45,20,86,25,20,5КПУ6,52,115,23,42,713,4ВО Свобода-0,45,4-0,78,5УДАР Віталія Кличка--10,5--14,5Середня спеціальнаВища або незакінчена вища2006рік2007рік2012рік2006рік2007рік2012рікПартія Регіонів33,336,031,326,531,524,0Блок Юлії Тимошенко (Батьківщина)25,733,024,825,931,824,9Блок Наша Україна15,112,81,015,014,60,7СПУ5,04,50,35,65,50,4КПУ3,12,512,72,72,29,3ВО Свобода-0,710,7-1,211,9УДАР Віталія Кличка--13,9--22,1ВИСНОВОК

Екзит-пол - один з надійних засобів для контролю за чесністю проведення виборів в будь якій країні. Завдяки своїй анонімності, таємності і моментальності опитування після виходу з дільниць, дає змогу дослідити електорат тієї чи іншої політичної сили в залежності від певних соціально-демографічних ознак. Саме завдяки напрацювань таких опитувань, в моїй курсовій роботі я мала можливість відслідкувати як саме змінювалась прихильність до різних політичних партій соціально-демографічних електоральних груп. Отож, прослідкувавши вибори, що відбувались з 2004року в Україні, можу сказати, що в партій, які мають доволі стійкі позиції на політичній арені мають свій вже стійкий електорат. До таких партій ми можемо віднести Партію Регіонів, КПУ і Батьківщина (колишній БЮТ), Свобода . Відслідкувавши особливості їхнього електорального поля, перш за все можна говорити про чіткий поділ між собою за регіонами, що зберігся з помаранчевої революції , коли перші дві партії мають перевагу на проросійському Сході та Півдні , решту двоє на Заході та Центрі.

В загальному , з року в рік в кожної партії зберігалась свої соціально-демографічні особливості , від так , в ПР і КПУ не змінно підтримка зростала разом із віком опитуваних , то в Свободи і Батьківщини переважно рівномірно підтримують у всіх вікових категоріях . Жінки більше схиляються до таких «мирних» політичних чил , як Батьківщина (що певною мірою був зумовлений тим фактом , що на чолі його стояла жінка) і Партія Регіонів, а от Комунітичну партію і Свободу на оборот сильна половина людства , що на мою думку , забезпечується завдяки жорсткості в своїх діях і поглядах. Високий рівень освіченого населення надає більшої переваги Свободі та Батьківщини, а от ПР та КПУ на оборот підтримку здобуває завдяки виборців з середнім півнем освіченості . Як бачимо, кожна політична сила поки що зберігає свій електорат, через що і тримає лідерські позиції.

Список використаної літератури

1. Безкровна Аліна . Помаранчева революція : історичні передумови <http://www.ya.org.ua/old/brochure/2005/05.html>

. Валерий Пилипенко Социологическая наука и электоральные процессы в Украине //Соцыология: теория,методы,маркетинг. - 2009. - №4 <http://i-soc.com.ua/journal/N4_1999r_19.pdf>

. В. Степаненко Помаранчева революція : наукова проблема , настрої та поведінка людей . 4-21ст <http://i-soc.com.ua/institute/1-stepanenko.pdf>

. Вишняк О. І. Електоральна соціологія : історія , теорія , методи - К.: ін-т соціології НАНУ , 2000.-308 ст.

<http://i-soc.com.ua/institute/vishnyak.pdf>

. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка : електорально-географічний аналіз підсумків парламентських виборів 2007 року <http://papers.univ.kiev.ua/geografija/articles/Electoral_geographical_analysis_of_results_of_parliamentary_elections_in_2007_13587.pdf>

. Валерій Хмелько Динаміка рейтингів і соціальний склад електоратів В. Ющенка та В. Януковича у виборчій кампанії 2004 року . <http://kiis.com.ua/materials/articles/khmelko_ratings%20dynamics_2004.pdf>

. Валерій Хмелько Демографічний склад електоратів В. Ющенка та В. Янковича у пере голосуванні другого туру виборів . <http://old.kiis.com.ua/pub/demsklelek.pdf>

. Загальнонаціональні опитування exit-poll : парламентські вибори -1998.Президентські-1998.Парламентські-2002.К.:Заповіт,2002.-120с. <http://kiis.com.ua/materials/articles_VIP/Exitpoll_2002.pdf>

. Електоральні дослідження в соціології політики <http://textbooks.net.ua/content/view/5316/46/>

. Методичні особливості проведення екзит-полів . Проведення екзит-полів вУкраїні <http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/1569/1/Paniotto_Metodychni%20osoblyvosti%20provedennia%20ekzyt-poliv.pdf>

. . Національний екзит-пол: парламентські вибори´2012. - К.: Центр «Демократичні ініціативи», 2012. - 94 с. <http://dif.org.ua/modules/pages/files/1338494369_1691.pdf>

. Національний екзит-пол: позачергові парламентські вибори2007. - К.: Центр «Демократичні ініціативи», 2011. - 112 с <http://dif.org.ua/modules/pages/files/1338493251_1689.pdf>

. Національний екзит-пол2010: вибори Президента України. Результати опитування виборців / Укладач - Ірина Філіпчук. - К.: Фонд «Демократичні ініціативи» ім. І. Кучеріва, 2010. - 60 с.; 4 с. ил. <http://dif.org.ua/modules/pages/files/1338356593_1415.pdf>

. Результати екзит-полу : хто і як голосував - розподіл електоратів за демографічними показниками . Вибори 2012 : сподіване і несподіване . Думки експертів . <http://dif-exitpoll.org.ua/ua/novini/smdfbjofhopikopik.htm>

. Соціологія виборчого процесу . <http://www.biglib.com/book/48_Sociologiya/5738_Tema_19_SOCIOLOGIYa_VIBORChOGO_PROCESY_TA_ELEKTORALNA_SOCIOLOGIYa>

. Спеціальні та галузеві соціології / За ред. Пилипенка В. Є. - К.: Вища освіта , 2010 <http://pidruchniki.ws/15840720/sotsiologiya/spetsialni_ta_galuzevi_sotsiologiyi_-_pilipenko_vye>

. Фонд демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва : Національний екзит-пол2004 <http://www.dif.org.ua/ua/publications/books/exit_poll_book_2004.htm>