Формування облікової політики підприємства

Формування облікової політики підприємства

Формування облікової політики підприємства

Вступ

обліковий політика економіка

Зміни в системі економічних відносин зумовили необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні, його пристосування до нових умов господарювання. Наслідком впроваджених змін є залучення із зарубіжної практики значної кількості якісно нових понять та явищ, до яких належить і облікова політика підприємства. Ефективне функціонування запозичених явищ передбачає не лише їх механічне перенесення у вітчизняну практику і нормативне закріплення. Необхідним є вивчення механізму функціонування, можливостей адаптації до історично сформованих особливостей менталітету та української дійсності. Аналітична робота повинна передувати впровадженню того чи іншого інструменту, проте динамізм процесів реформування зумовлює сучасний стан справ - відсутність відчутного ефекту від більшості запозиченого із зарубіжної практики.

Виконання поставлених перед бухгалтерським обліком завдань із забезпечення зовнішніх користувачів інформацією про майновий та фінансовий стан підприємства вимагає встановлення загальновизначеної сукупності принципів та правил, які використовуються в бухгалтерському обліку при формуванні та відображенні інформації. Разом з тим, жорстке нормативне регулювання бухгалтерського обліку, яке мало місце в плановій економіці, позбавляє його можливостей оперативно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Облікова політика підприємства є тим важливим засобом, завдяки якому існує можливість розумного поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку.

Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві, як зазначалося, починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів та процедур організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі. Для будь-якого субєкта господарювання це питання було і є актуальним йдосі, адже від правильної організації бухгалтерського обліку, що забезпечує обрана облікова політика, залежать його робота та результати діяльності. Саме в цьому і полягає акутальність даної теми дослідження.

Метою даної курсової роботи є розкриття та висвітлення суті і основних положень, що характеризують тему «Формування облікової політики підприємства». Визначення її основних складових та проблемних питань, що виникають під час її формування.

Предметом роботи є документ про облікову політику підприємства, а обєктом - система бухгалтерського обліку підприємства.

Розділ 1. Теоретичні засади формування облікової політики на підприємстві

обліковий політика економіка

1.1 Сутність облікової політики, принципи та засади її формування

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5] облікова політика визначається так: це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством, для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика конкретного підприємства залежить від політики держави в сфері бухгалтерського обліку та передбачає вирішення комплексу таких питань:

Перше питання стосується організації обліку:

. Як організувати бухгалтерський облік на підприємстві?

Вибирається форма організації бухгалтерського обліку, тобто визначається суб'єкт ведення обліку: бухгалтерська служба, один бухгалтер, спеціальна аудиторська фірма, керівник підприємства.

Визначається порядок розподілу обов'язків між працівниками бухгалтерії і встановлюється взаємозв'язок бухгалтерської служби з іншими структурними підрозділами підприємства: плановим, виробничим відділами та іншими.

Друге питання стосується методики обліку:

. Які прийоми і способи використовуються для ведення обліку?:

Визначаються конкретні методичні прийоми і способи ведення бухгалтерського обліку:

методи нарахування амортизації;

методи оцінки виробничих запасів;

система обліку запасів;

облік процесу реалізації;

порядок створення резервів тощо.

Третє питання стосується техніки обліку:

. Які технічні прийоми і процедури використовувати при веденні обліку?:

вибирається форма ведення бухгалтерського обліку: журнальна, комп'ютерна, спрощена та інші;

визначається перелік рахунків з плану рахунків, який буде найбільш часто використовуватися (робочий план рахунків);

встановлюється порядок проведення інвентаризації та здійснення документообігу і т.д.

Таким чином, формування облікової політики полягає в тому, що з усієї сукупності способів реалізації названих прийомів для підприємства вибираються найбільш притаманні на даний момент.

При формуванні облікової політики передбачається дотримання, встановлених принципів бухгалтерського обліку:

) повнота висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

) обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

) превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

) автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

) послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами бухгалтерського обліку), і повинно бути обгрунтовано та розкрито у фінансовій звітності;

) безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися надалі;

) нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійснюваними для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

) єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

) історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

) періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності [11].

Наявність таких принципів і вимог пояснюється самим призначенням бухгалтерського обліку в умовах ринкової економіки: він покликаний забезпечити отримання повних і достовірних даних про фінансове становище організації, виступати способом спілкування ділових людей, бути складовою загальнодержавної системи формування макроекономічних показників. Все це стає можливим лише на основі єдиних підходів до ведення обліку.

Одним з таких принципів є принцип послідовності, тобто постійне використання підприємством облікової політики. Кожне підприємство розробляє облікову політику самостійно. Це встановлено п. 5 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». У цьому ж пункті зазначено, що кожне підприємство вибирає форму регістрів бухгалтерського обліку, розробляє систему внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне використання прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо на підприємстві змінюються статутні вимоги.

Принципи та вимоги, про які йде мова, - це не стовідсоткова уніфікація облікового процесу. Вони лише встановлюють рамки в побудові системи обліку в організації, які необхідно дотримувати при виборі облікових процедур та розробці облікового процесу. Призначення їх полягає, зокрема, у забезпеченні порівнянності інформації, що циркулює на ринку, у поданні правдивої і об'єктивної картини фінансового стану та фінансових результатів діяльності організації у звітності, умов їх реалізації в обліковій політиці конкретної організації необхідно виходити з припущень майнової відокремленості організації, безперервності її діяльності, послідовного застосував облікової політики, тимчасової визначеності фактів господарської діяльності.

Таким чином, дані принципи є умовою діяльності організації, які повинні обовязково їй виконуватися протягом усього періоду формування облікової політики [12, c 21].

При формуванні облікової політики організації по конкретному напрямку ведення та організації бухгалтерського обліку допускається вибір одного способу з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами з бухгалтерського обліку. Якщо для обліку будь-якої операції уніфікованої форми документа не існує, організація може розробити її самостійно.

Відповідальність за формування облікової політики підприємства, як і за організацію та ведення бухгалтерського обліку на ньому відповідно до законодавства, лежить на керівнику підприємства. Але, слід зауважити, що керівник підприємства не завжди досить обізнаний у питаннях ведення бухгалтерського обліку, тому ця відповідальність лежить також і на бухгалтерові підприємства. Таким чином, облікова політика організації складається головним бухгалтером і затверджується керівником організації.

Однак, облікова політика також може розроблятися спеціально створеною комісією, спеціалізованою фірмою (аудиторською, консалтинговою). Облікова політика - це, перш за все, політика керівника, тому саме він вирішує хто з перерахованих суб'єктів буде складати облікову політику. Тобто питання встановлення облікової політики знаходяться в компетенції керівника. Повноваження керівника по її встановленню реалізуються через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно - методична база передбачає більше, ніж один варіант. Одноваріантного методу оцінки, обліку і процедур до цього документу включати недоцільно [13, c 358].

Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, в який, за необхідністю, можуть вноситися зміни. У разі внесення змін, які за обсягом охоплюють більшу частину тексту або ж значно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю видати в новій редакції.

Облікова політика та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або прикладаються копії розпорядчого документа про встановлення змін в обліковій політиці підприємства [14].

Облікову політику підприємства зобов'язані знати:

. Керівник підприємства.

. Бухгалтер підприємства.

. Аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки.

. Податковий інспектор, адже від більшості принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкта оподаткування.

Отже, основними завданнями облікової політики є: максимально об'єктивно відобразити діяльність підприємства, сформувати повну і достовірну інформацію про неї з метою ефективного управління роботою підприємства. Облікова політика формується шляхом вибору способів ведення бухгалтерського обліку з декількох певних положень з бухгалтерського обліку а затверджується керівником підприємства.

.2 Огляд літературних джерел та аналіз нормативно-правових документів з формування облікової політики підприємства

Детальну характеристику нормативно-правового забезпечення щодо питань формування облікової політики підприємства розкрито в табл. 1.1:

Таблиця 1.1 Нормативно-правове забезпечення облікової політики

Нормативно-правові актиЇх зміст12Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIVМістить визначення поняття "облікова політика", надає право підприємству самостійно формувати облікову політикуНП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Наказ, Стеандарт, Положення МФУ від 07.02.2013 № 73Містить визначення поняття "облікова політика", визначає способи висвітлення облікової політики підприємства під час розкриття інформації у фінансовій звітностіП(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", Наказ, Положення МФУ від 28.05.1999 № 137Визначає причини змін в обліковій політиці; порядок розкриття інформації у примітках до звітів у випадку зміни облікової політикиІнші П(С)БОМістять елементи облікової політики щодо конкретних її об'єктів або господарських операційПлан рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, Наказ, План МФУ від 09.12.2011 № 1591Є основою для розробки робочого плану рахунків підприємстваІнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, Інструкція МФУ від 30.11.1999 № 291Містить інформацію щодо можливих варіантів обліку витрат на підприємстві та періодичність закриття транзитних рахунківЛист Міністерства фінансів України "Про облікову політику", Лист МФУ від 21.12.05 №31-34000-10-5/27793Містить основні елементи облікової політики, що мають бути зазначені у розпорядчому документі про облікову політику конкретного підприємстваМетодичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, Наказ МФУ від 27.06.2013 р. №635Містять інформацію про зміст розпорядчого документа про облікову політику, суб'єктів формування, випадки зміни облікової політики підприємстваМетодичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, Наказ МФУ №1327 от 16.11.2009Розкривають окремі елементи облікової політики щодо нематеріальних активівМетодичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, НАКАЗ МФУ від 30 вересня 2003 року N 561Розкривають окремі елементи облікової політики щодо основних засобівМетодичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, Наказ МФУ №1315 от 29.12.2006Розкривають окремі елементи облікової політики щодо біологічних активівМетодичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, Наказ МФУ від 10.01.2007 р. №2Розкривають окремі елементи облікової політики щодо запасівМетодичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, Наказ МінПромПолітики від 9 липня 2007 року N 373Регламентують методи оцінки залишків незавершеного виробництва, способи оцінки готової продукції, методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловостіМетодичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22 травня 2002 року N 145Регламентують склад, порядок обліку і планування витрат в торгівліМетодичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, Наказ Мінрегіонбуду 31.12.2010 N 573Регламентують методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у будівництвіМетодичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, Наказ, Рекомендації Міністерства аграрної політики України N 132 від 18.05.2001Регламентують методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у сільському господарствіМетодичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, Наказ Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001Регламентують методи обліку витрат і калькулювання собівартості робіт і послуг у сфері транспортних перевезень

Питанню облікової політики в науковій літературі приділяють багато уваги. Жвава дискусія точиться навколо самого поняття «облікова політика». Слід звернути увагу на те, що серед науковців немає єдиного погляду щодо визначення цього терміна. Одна група авторів тлумачить облікову політику як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, які були обрані підприємством. Друга група під обліковою політикою розуміє принципи та правила ведення бухгалтерського обліку в певній організації. Третя група дотримується думки, що облікова політика - сукупність форм і методів ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Становить інтерес визначення облікової політики, яке пропонує Т. Барановська. Під обліковою політикою вона розуміє комплекс методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку, що обираються підприємством із загальноприйнятих або розробляються самостійно з урахуванням особливостей його діяльності з метою забезпечення захисту прав та інтересів власника (власників, учасників) [24, с.189]. Важливим у цьому визначенні є те, що в ньому підкреслюється зв'язок можливостей підприємства у виборі методів обліку з необхідністю дотримуватися нормативної бази бухгалтерського обліку, хоча використаний вислів «загальноприйняті принципи» є в даному випадку дещо некоректним.

На думку авторів, визначення облікової політики, дане О. Свірко, є найбільш змістовним: «сукупність облікових принципів, методів, процедур та заходів для забезпечення якісного, безперервного проходження інформації від етапу первинного спостереження до узагальнюючого -складання звітності» [25, c.26]. Якщо його уточнити, враховуючи ідею Т. Барановської, а також попередні визначення, то вийде наступне: облікова політика суб'єкта господарювання - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються суб'єктом господарювання для ведення поточного обліку, складання та подання фінансової звітності в межах, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, іншими нормативними документами, затвердженими Міністерством фінансів та іншими органами виконавчої влади після погодження з Міністерством фінансів.

Слід зазначити: всі вищезгадані літературні джерела конкретизують і уточнюють підхід до поняття «облікова політика», що зафіксоване в міжнародних і національних стандартах. Можна вважати, що питання облікової політики підприємства є глибоко опрацьованим у теоретичному плані.

У літературних джерелах, крім висвітленого тлумачення облікової політики, є ще одне, яке з'явилося саме у вітчизняній науковій літературі. Це підхід до облікової політики як категорії національної системи бухгалтерського обліку. Так, М. Пушкар пише, що облікова політика в Україні складається з двох рівнів: державних органів з розвитку системи обліку і окремих підприємств щодо забезпечення надійної фінансової звітності [26, с.21]. Крім того, він визначає окремі елементи облікової політики: теорію, методологію, технологію, організацію [26, с.10]. Ф. Бутинець, Н. Малюга, А. Пилипенко та В. Отенко також виділяють два рівні облікової політики: І - політика державних органів щодо розвитку системи бухгалтерського обліку; II - політика окремого підприємства щодо забезпечення надійності фінансової звітності.

.3 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» здійснює свою діяльність відповідно до Статуту підприємства (додаток А), Закону України «Про господарські товариства» [1], господарського, цивільного, земельного законодавства.

Компанія «Українські Промислові Ресурси» заснована 30 листопада 1999 року у місті Донецьку як підприємство із 100% іноземним капіталом. ТОВ виробляє і продає на ринках України та країн СНД туалетне, косметичне, дитяче та господарське мило, а також мило з поліпшеними дерматологічними властивостями (крем-мило).

Основою мила є сировина рослинного походження, а використовувані парфумерні композиції поставляються відомими фірмами-виробниками Франції, Великобританії, Іспанії, Нідерландів. До складу туалетного та дитячого мила входять натуральні рослинні масла і екстракти, збалансований комплекс вітамінів та інші компоненти, що пом'якшують і живлять шкіру.

Одним з пріоритетних напрямків діяльності компанії є контрактне виробництво. На підприємстві створені всі умови для випуску високоякісного мила на замовлення компаній і великих торгових мереж, зацікавлених у розширенні асортименту продукції під своїми торговими марками.

Головною метою ТОВ «Українські промислові ресурси» є виробництво, переробка та реалізація мильної продукції, а також отримання прибутку і реалізація економічних і соціальних інтересів трудового колектива.

Згідно Статуту предметом діяльності Товариства є:

-виробництво мила, детергентів, очищувальних та пральних препаратів, неочищеного та очищеного гліцерину, пральних порошків, препаратів для миття посуду, засобів для очищення скла та металу, кузовів машин, інших паст та порошків для чищення;

-виробництво парфумованої продукції та косметичних засобів для захисту шкіри, лаків для волосся, препаратів для гігієнічного догляду;

-виробництво будь-яких інших хімічних речовин та продуктів;

-накопичування та одержування прибутку для розподілу серед Учасників шляхом здійснення діяльності, передбаченої Статутом;

-прийняття участі у таких інших видах діяльності, що не забороняються для ТОВ згідно із діючим законодавством України;

-прийняття участі як акціонер або учасник в інших юридичних особах всіх видів (включаючи акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, спільні підприємства та інші підприємства) як в Україні, так і за кордоном;

-надання послуг та здійснення усіх видів діяльності, необхідних для досягнення цілей Товариства.

Раціональна структура апарату управління є основою планомірного та ритмічного функціонування виробничої структури. На розвиток структур управління впливає ряд чинників, до яких належать виробнича структура, трудомісткість та складність управлінської роботи, вимоги ринку тощо [2, с. 9]. Структура управління ТОВ «Українські промислові ресурси» є ієрархічною.

Ієрархічний тип структури має багато різновидів, але самою розповсюдженою є лінійно-функціональна організація управління, до якої належить організаційна структура ТОВ «Українські промислові ресурси». Ця структура зображена на рисунку 1.1:

Рис. 1.1. Організаційна структура підприємства

Директор ТОВ «Українські промислові ресурси» здійснює поточне керівництво всією діяльністю підприємства. Згідно контракту, директор ТОВ «Українські промислові ресурси» має наступні права: 1) самостійно визначати структуру органів керування виробничих підрозділів, витрати на зміст апарата керування, професійно-якісний склад робочої сили; 2) без доручення діяти від імені підприємства, представляти його інтереси, укладати договори, відкривати в банках рахунки; 3) у межах повноважень видавати накази, вказівки, що обов'язкові для виконання працівниками підприємства, робити підбор і розміщення кадрів, укладати договори (контракти) з найманими робітниками на виконання робіт, послуг і інших видів діяльності, розподіляти обов'язки серед працівників підприємства.

З метою оперативного рішення питань виробничого, соціально-економічного характеру всі працівники ТОВ «Українські промислові ресурси» поділяються на дві категорії: адміністрацію, що складається з керівника підприємства, його заступників, керівників відділів, головного бухгалтера і трудовий колектив, що складається зі всіх інших працівників.

Між Адміністрацією ТОВ «Українські промислові ресурси» і трудовим колективом укладений колективний договір, що підписується з боку адміністрації директором ТОВ, а з боку трудового колективу - головою профспілкового комітету.

До служби головного інженера входять головний енергетик, головний механік, лабораторія і начальник котельні. Головний енергетик забезпечує безперебійну роботу, ремонт і модернізацію енергетичного устаткування, електричних і теплових мереж, визначає потреби виробництва в паливно-енергетичних ресурсах. Головний механік забезпечує безаварійну і надійну роботу усіх видів устаткування. Начальник котельні здійснює керівництво котельні. Лабораторія виконує аналізи, іспити й інші види робіт при проведенні досліджень і розробок.

Начальник цеху забезпечує безперебійне виготовлення продукції, а також контролює складування та збереження продукції.

Внутрішня побудова підприємства, його виробничої та організаційної системи безпосередньо впливає на створення контуру комунікаційних звязків між його підрозділами. Тому питання структуризації відіграють велику роль під час формування його внутрішнього економічного механізму. [2, с. 15]

У загальних рисах ТОВ «Українські промислові ресурси» можна віднести до підприємств «технологічного» типу, оскільки воно функціонує на основі базових технологічних процесів виробництва мила.

Щодо складу цехів та служб, то вони реалізують виробничий процес виготовлення продукції. Форми їх взаємозвязків покладені в основу виробничої структури ТОВ «Українські промислові ресурси».

До основного виробництва відносяться дві лінії з виробництва мила. Безперебійну роботу основного виробництва забезпечує допоміжне виробництво, до якого відносяться склад готової продукції, склад сировини, електромайстерня, котельня, лабораторія якості, компресорні, операторська склада. На складі зберігаються сировина і матеріали. У лабораторії проводяться аналізи й експертиза зразків сировини і готової продукції.

Технологічний цикл ТОВ «Українські промислові ресурси» починається із вибору закупки та доставки найкращих сировини та матеріалів. Основною сировиною для виробництва продукції є мильна стружка, яка складається з рослинних олій. Стружку постачають з Малайзії, Турції; парфумовані композиції - з Англії, Франції, Нідерландів, Швейцарії; барвники - із Німеччини; олії та екстракти рослин - із України та Німеччини. Далі сировина та матеріали потрапляють на відповідні склади.

У виробничому цеху стружку засипають до елеваторів, де відбувається її змішування з різними добавками. Для отримання однорідної маси суміш проходить у попередній, а потім у подвійній плоддер, де вона набуває необхідних властивостей. Отриманий плотний брус транспортується конвеєром до пресу, де відбувається штамповка у форми. Після цього отримина продукція знімається з конвеєру та охолоджується перед упакуванням. Далі продукція, що пройшла перевірку на відповідність стандартам, упаковується спеціальним облднанням. Потім продукцію складають у гофротару, яку далі транспотують до складу готової продукції. Продукція проходить митний контроль та відвантажується замовникам автомобільним або залізничим транспортом.

Організація бухгалтерського обліку супроводжує створення підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку неможлива діяльність субєктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

Бухгалтерський облік організовується передусім для отримання користувачами в будь-який момент часу інформації необхідної деталізації. Тому організовуючи бухгалтерський облік, необхідно памятати, що він повинен існувати не заради самого себе, а задля задоволення інформаційних потреб користувачів. [3, с. 9-11]

У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій. З облікового працівника, який займається рознесенням даних первинних документів на рахунки бухгалтерського обліку для складання звітності, він поступово перетворюється на «радника» керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства. Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків. Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву під час розвязання проблем управлінського характеру.

Бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером є одним з провідних підрозділів управлінської структури підприємства, яка забезпечує формування повної і достовірної інформації про результати діяльності та майновий стан підприємства, необхідної для прийняття ефективних рішень, здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і попередження негативних явищ у господарській діяльності. Цим обумовлено місце бухгалтерської служби в системі інформаційних потоків підприємства. [4, с. 124]

Працівники бухгалтерської служби ТОВ «Українські промислові ресурси» виконують свої обовязки згідно з Посадовою інструкцією бухгалтера (додаток Б) та Наказом про організацію бухгалтерського обліку і облікової політики (додаток В). Вони здійснюють контроль за діяльністю матеріально-відповідальних осіб, перевіряють їх звітність, беруть участь в інвентаризації цінностей. На обліковий підрозділ покладається обовязок не лише здійснювати контроль за правильністю оформлення первинних документів, а й за відповідність їх змісту чинному законодавству. Облікові працівники відповідають за збереженість бухгалтерської документації на всіх етапах документообігу, за своєчасність представлення бухгалтерської звітності відповідним користувачам.

Вказівки та розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції є обовязковими для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами підприємства. Неухильне виконання всіх вимог головного бухгалтера щодо дотримання правил ведення бухгалтерського обліку повинен забезпечити керівник підприємства.

Обліковий підрозділ підприємства тісно повязаний з усіма іншими підрозділами підприємства, отримує від них необхідну для ведення бухгалтерського обліку та здійснення контролю документацію і надає їм економічну інформацію, здійснюючи безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва та збуту продукції, рентабельність й інші економічні показники діяльності підприємства.

Взаємозвязок бухгалтерської служби з іншими блоками апарату управління ТОВ «Українські промислові ресурси» наведено у таблиці 1.2:

Таблиця 1.2 Взаємозвязок бухгалтерської служби з іншими підрозділами підприємства

Структурні підрозділиСклад і найменування документів12Адміністративна службаКопії наказів і розпоряджень директора по основній діяльності, кореспонденція на адресу бухгалтеріїВідділ кадрівКопії наказів по особовому складу (накази про зарахування на роботу, звільнення, відпустку), табелі обліку робочого часу, лікарняні листки, звіти про використання бланків трудових книжокКомерційний відділГосподарські контракти та договори, кошториси, акти та інші матеріали з питань виконання договірних зобовязань. рахунки на придбання товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти співробітниківПлановий відділЗатверджені розробки планових показників за всіма видами діяльності підприємства (бізнес-план, кошторис витрат і доходів)Відділ праці та заробітної платиПоложення про оплату праці і преміювання окремих категорій працюючих, зміни ставок, окладівЦехиДокументи по окремих господарських операціях (на випуск продукції тощо), виробничі звіти по витратах тощоСкладиДокументи щодо руху товарно-матеріальних цінностей, їх відпуску та переміщеннюСлужба головного механікаДокументи про рух обладнання та його ремонт, про роботу автотранспорту тощо

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5], Положення (стандартів) бухгалтерського обліку [6] та Наказу про облікову політику ТОВ «Українські промислові ресурси» ведення бухгалтерського та податкового обліку покладено на бухгалтерію підприємства на чолі з головним бухгалтером.

На даному підприємстві застосовують власно розроблений робочий план рахунків (додаток Ґ), дотримуючись вимог рекомендованого Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань та господарських операцій[7].

Підприємство веде журнально-ордерну форму бухгалтерського обліку. Сутність журнально-ордерної форми обліку полягає в застосуванні журналів-ордерів і допоміжних відомостей, які є основними обліковими регістрами. Журнали-ордери побудовані так, що в них нагромаджуються і підсумовуються дані для перенесення їх до звітних форм.

Робітники департаментів підприємства, які оформлюють первинні документи, мають дотримуватися порядку їх заповнення згідно з вимогами чинного законодавства України та головного бухгалтера в єдиній системі обліку фінансово-господарської діяльності (1С: Підприємство 7.7). У випадку несвоєчасного складання первинних документів, недостовірного відображення в них даних або оформлення з порушенням законодавчих та нормативних вимог, зазначені робітники притягаються до відповідальності згідно діючого законодавства України.

Інвентаризація на ТОВ «Українські промислові ресурси» проводиться згідно Наказу МФУ № 879 Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобовязань [8]. На підприємстві встановлені такі терміни проведення інвентаризації:

незавершеного виробництва - два рази на рік;

готової продукції, сировини та матеріалів - два рази на рік;

бланків суворої звітності - один раз на рік 01 січня;

грошових коштів у касі - один раз на рік;

основних засобів та нематеріальних активів - щорічно перед складанням річного балансу;

розрахунків із постачальниками та покупцями - щорічно станом на 1 січня року, який наступає за звітним;

у разі зміни матеріально-відповідальних осіб, а також встановлення фактів розкрадання.

Вартісний поріг для віднесення матеріальних активів зі сроком корисного використання більше року до основних засобів складає 6000 грн. Для основних засобів використовують прямолінійний метод нарахування амортизації із наступними термінами експлуатації (табл. 1.3):

Таблиця 1.3 Групи основних засобів із прямолінійним методом нарахування амортизації

ГрупаТермін експлуатації12група 1- земельні участки0група 2- капітальні витрати на поліпшення земель, не звязані з будівництвом15група 3-будівлі спорудження передаточні пристрої50 50 50група 4-машини та обладнання, з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, повязані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та / або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 6000 гривень6група 5- транспортні засоби5група 6- інструменти, прилади, інвентар (меблі)5група 7- тварини6група 8- багаторічні насадження10група 9- інші основні засоби12група 10- бібліотечні фонди0група 11- малоцінні необоротні матеріальні активи100% при введенні в експлуатаціюгрупа 12- тимчасові (нетитульні) спорудження5група 13-природні ресурси0група 14-інвентарна тара6група 15- предмети прокату5група 16-довгострокові біологічні активи7

Амортизація обєкта основних засобів на підприємстві нараховується, виходячи з нового терміну корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни терміну корисного використання. Амортизація здійснюється до досягнення залишкової варості обєктом його ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість на підприємстві встановлена на рівні 0 грн.

Також на ТОВ «Українські промислові ресурси» вважають матеріальні активи з терміном корисного використання понад одного року і вартістю менше 6000 гривень іншими необоротними матеріальними активами. Матеріальні активи з терміном корисного використання менше року і вартістю менше 6000 гривень вважати малоцінними необоротними матеріальними активами .

На даному підприємстві встановлено такі методи нарахування амортизації:

об'єктів основних засобів - прямолінійний метод;

інших необоротних матеріальних активів - прямолінійний метод;

малоцінних необоротних матеріальних активів - в розмірі 100% їх вартості в першому місяці використання об'єкта, тобто у місяці його введення в експлуатацію.

Переоцінку об'єктів ОЗ проводиться за умов, передбачених в абзацах першому і другому п.16 П(С)БО 16 [6], у разі якщо залишкова вартість окремого об'єкта більше ніж на 10% відрізняється від його справедливої ​​вартості на дату балансу.

Розділ 2. Формування облікової політики підприємства на практиці

.1 Структура, етапи та порядок формування облікової політики

Положення про облікову політику підприємства має містити наступні елементи (табл. 2.1):

Таблиця 2.1 Елементи облікової політики підприємства

№ п/пЕлементи облікової політикиПоложення, що встановлюються в обліковій політиці1231. Основні засоби- Строк корисного використання (експлуатації) обєктів основних засобів - Порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів - Вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів - Методи амортизації основних засобів - Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів - Переоцінка основних засобів - Періодичність (період) зарахування сум дооцінки основних засобів до складу нерозподіленого прибутку2.Нематеріальні активи- Строк корисного використання нематеріальних активів - Порядок визначення ліквідаційної вартості нематеріальних активів - Методи амортизації нематеріальних активів - Переоцінка нематеріальних активів - Періодичність (період) зарахування сум дооцінки нематеріальних активів до складу нерозподіленого прибутку3.Фінансові інвестиції- Порядок (механізм) установлення ступеня суттєвого впливу - Методи оцінки фінансових інвестицій (крім інвестицій, які утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу4.Фінансові інструменти- Дата визнання придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів - База розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу5.Запаси- Одиниця обліку запасів - Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат - Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат - Методи оцінки вибуття запасів - Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів6.Дебіторська заборгованість- Методи обчислення величини резерву сумнівних боргів - Спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (при виборі методу застосування коефіцієнта сумнівності) - Класифікація дебіторської заборгованості за строками її непогашення7.Зобовязання- Перелік забезпечень майбутніх витрат та платежів, що створюються - Методи створення забезпечень на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки)8.Оренда- Порядок визначення орендарем суми фінансових витрат у складі орендних платежів та її розподілу між відповідними звітними періодами - Порядок визначення орендодавцем суми фінансового доходу у складі орендних платежів та її розподілу між відповідними звітними періодами9.Дохід- Порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг10.Витрати- Методи обліку витрат та калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг - Перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) - Перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат - База розподілу змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат на обєкт витрат11.Податок на прибуток- Періодичність відображення відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобовязань12.Будівельні контракти- Методи визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом13.Обєднання підприємств- Строк корисного використання гудвілу14.Розкриття інформації щодо повязаних сторін- Перелік повязаних сторін - Методи оцінки активів або зобовязань в операціях повязаних сторін15.Консолідація фінансової звітності- Порядок узгодження облікової політики групи підприємств для цілей складання консолідованої фінансової звітності16.Вплив змін валютних курсів- Порядок перерахунку доходів, витрат та руху грошових коштів 17.Фінансова звітність за сегментами- Види сегментів діяльності - Пріоритетний вид сегмента - Принципи ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках18.Біологічні активи- Обєкт бухгалтерського обліку біологічних активів - Методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо - Перелік та склад статей калькулювання витрат, повязаних з біологічними перетвореннями біологічних активів - База розподілу загальновиробничих витрат на кожний обєкт витрат рослинництва та тваринництва19.Інвестиційна нерухомість- Критерії розмежування інвестиційної нерухомості та операційної нерухомості - Класифікація інвестиційної нерухомості за групами - Методи оцінки інвестиційної нерухомості на дату балансу - Строк корисного використання інвестиційної нерухомості, яку оцінено за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення - Методи амортизації інвестиційної нерухомості, яку оцінено за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення - Методи визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку - 20.Фінансові витрати- Перелік кваліфікаційних активів - Період часу, який для цілей визнання активу як кваліфікаційного є суттєвим - Підхід до обліку фінансових витрат

Кожен з наведених вище елементів має певним чином висвітлитися в наказі про облікову політику. У таблиці 2.2 наведені необхідні для висвітлення характеристики кожного елемента облікової політики:

Таблиця 2.2 Характеристики елементів облікової політики

№ п/пЕлементи облікової політикиХарактеристика1231. Основні засоби- Діапазон строків корисного використання (експлуатації) обєктів основних засобів самостійно встановлюється підприємством - Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно - Стандартом не регламентовано, але може бути встановлено підприємством самостійно- Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого; передбаченого податковим законодавством - Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується із застосуванням таких методів: - прямолінійного; - виробничого. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання обєкта: - у розмірі 50 % його вартості, що амортизується, та решти 50 % вартості, що амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом; - 100 % його вартості - Проводиться за самостійним рішенням підприємства - Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок можна включати до складу нерозподіленого прибутку: - щомісяця; - щокварталу; - раз на рік; - при вибутті обєкта2.Нематеріальні активи- Діапазон строків корисного використання нематеріальних активів самостійно встановлюється підприємством - Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно - Для амортизації нематеріальних активів може бути вибрано метод: - прямолінійний; - зменшення залишкової вартості; - прискореного зменшення залишкової вартості; - кумулятивний; - виробничий. За неможливості визначення умов отримання майбутніх економічних вигод амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу - Проводиться за самостійним рішенням підприємства тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок - Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок можна включати до складу нерозподіленого прибутку: - щомісяця; - щокварталу; - раз на рік; - при вибутті обєкта3.Фінансові інвестиції- Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно - Фінансові інвестиції на дату балансу відображаються: - за справедливою вартістю; - за собівартістю фінансової інвестиції з урахуванням зменшення корисності інвестиції4.Фінансові інструменти- Фінансові активи, придбані в результаті систематичних операцій, визнаються: - на дату укладення контракту; - на дату виконання контракту - Витрати розподіляються із застосуванням обґрунтованої бази: - кількість акцій; - сума операції; - інша5.Запаси- Одиницею бухгалтерського обліку запасів є: - найменування; - однорідна група (вид) - Транспортно-заготівельні витрати можна ураховувати: - ідентифіковано (спосіб прямого обліку); - загалом (на окремому субрахунку) - Розподіляти транспортно-заготівельні витрати можна: - шляхом прямого розрахунку; - за середнім відсотком - При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: - ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; - середньозваженої собівартості; - собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO); - нормативних витрат; - ціни продажу - Визначати середньозважену собівартість одиниці запасів можна: - за звітний місяць; - на дату операції6.Дебіторська заборгованість- Величина резерву сумнівних боргів визначається одним з методів: - застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості (прямий метод); - застосування коефіцієнта сумнівності (розрахунковий метод) - Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами: - визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході; - класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення; - визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років - Стандартом не регламентовано, установлюється підприємством самостійно7.Зобовязання- Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: - виплату відпусток працівникам підприємства; - додаткове пенсійне забезпечення; - виконання гарантійних зобовязань; - реструктуризацію; - виконання зобовязань щодо обтяжливих контрактів тощо Резерв на оплату відпусток може бути створено такими методами: - добутком фактично нарахованої працівникам заробітної плати та коефіцієнта, обчисленого відношенням річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці; - помноженням кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденної оплати їх праці8.Оренда- Мінімальні орендні платежі сплачуються: - один раз на півроку (2 січня та 1 липня); - наприкінці кожного періоду (півріччя) - Мінімальні орендні платежі одержують: - один раз на півроку (2 січня та 1 липня); - наприкінці кожного періоду (30 червня та 31 грудня)9.Дохід- Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться: - вивченням виконаної роботи; - визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які має бути надано; - визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у звязку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат10.Витрати- Стандартом не регламентовано, обираються підприємством самостійно - Стандартом не регламентовано, обираються підприємством самостійно - Стандартом не регламентовано, обираються підприємством самостійно - Загальновиробничі витрати розподіляються з використанням бази розподілу: - години роботи; - заробітна плата; - обсяг діяльності; - прямі витрати тощо11.Податок на прибуток- Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобовязання можуть наводитися: - у проміжній фінансовій звітності; - у річній фінансовій звітності12.Будівельні контракти- Ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом може визначатися за одним з наведених методів: - вимірювання та оцінка виконаної роботи; - співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі; - співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом13.Обєднання підприємств- Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством14.Розкриття інформації щодо повязаних сторін- Повязаними сторонами вважаються: - підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб; - підприємства та фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи - Оцінка активів або зобовязань в операціях повязаних сторін здійснюється такими методами: - порівнюваної неконтрольованої ціни; - ціни перепродажу; - «витрати плюс»; - балансової вартості15.Консолідація фінансової звітності- Стандартом не регламентовано, самостійно визначається підприємством16.Вплив змін валютних курсів- Для перерахунку доходів, витрат та руху грошових коштів може застосовуватися: - валютний курс; - середньозважений валютний курс17.Фінансова звітність за сегментами- Підприємством визначаються: - господарський сегмент; - географічний сегмент - Самостійно визначається підприємством - Самостійно визначається підприємством18.Біологічні активи- Обєктом бухгалтерського обліку біологічних активів є: окремий вид; група - Амортизація довгострокових біологічних активів нараховується із застосуванням таких методів: - прямолінійного; - зменшення залишкової вартості; - прискореного зменшення залишкової вартості; - кумулятивного; - виробничого; - передбаченого податковим законодавством - Стандартом не регламентовано, самостійно визначаються підприємством - Стандартом не регламентовано, самостійно визначаються підприємством19.Інвестиційна нерухомість- Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством - Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством - Підприємство на дату балансу відображає інвестиційну нерухомість за: - справедливою вартістю; - первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення - Діапазон строків корисного використання самостійно встановлюється підприємством - Стандартом не регламентовано, самостійно встановлюється підприємством - Визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості здійснюється за: - останньою ринковою ціною операції з такими активами; - поточними ринковими цінами; - додатковими показниками, які характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість20.Фінансові витрати- Стандартом не регламентовано, самостійно визначаються підприємством - Стандартом не регламентовано, самостійно визначаються підприємством - Фінансові витрати: - визнаються витратами звітного періоду, в якому їх було нараховано; - капіталізуються (включаються до складу собівартості кваліфікаційного активу)

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства повинен визначати використання:

-методів оцінки вибуття запасів;

-періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниць запасів;

-порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

-окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

-методів амортизації необоротних активів;

-якісних характеристик предметів, які входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

-класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;

-періодичності застрахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

-методу обчислення резервів сумнівних боргів;

-переліку створюваних забезпечень майбутніх виплат і платежів;

-дату визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контракту;

-періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань;

-окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

Процес формування облікової політики складається з таких послідовних етапів:

) визначення об'єктів бухгалтерського обліку, щодо яких повинна бути розроблена облікова політика;

) виявлення, аналіз, оцінка і ранжування факторів, під впливом яких проводиться відбір способів ведення бухгалтерського обліку;

) обгрунтування вихідних положень побудови облікової політики;

) ідентифікація потенційно придатних для застосування організацією способів ведення бухгалтерського обліку для кожного об'єкта;

) вибір способів ведення бухгалтерського обліку, придатних для застосування організацією;

) оформлення обраної облікової політики.

Послідовність етапів формування облікової політики може бути тільки такою, оскільки кожен попередній етап забезпечує здійснення наступного [15].

На першому етапі встановлюється предмет облікової політики, бо конкретна організація має властиву тільки їй сукупність об'єктів бухгалтерського обліку (фактів господарського життя).

У залежності від складу об'єктів обліку на другому етапі виявляються конкретні умови, явища і процеси, які впливають на розробку облікової політики.

Третій етап передбачає аналіз загальновизнаних допущень (вимог, принципів) в побудові облікової політики з точки зору виявленої на попередньому етапі сукупності факторів, при адекватності яких ці ​​припущення закладаються в основу облікової політики.

Четвертий етап полягає у відборі потенційно придатних до використання організацією способів ведення бухгалтерського обліку (відбір ведеться з безлічі теоретично можливих способів, виходячи з прийнятих на третьому етапі припущень і виявлених на другому етапі факторів вибору).

П'ятий етап складається безпосередньо у виборі способів ведення обліку для організації за допомогою повірки кожного відібраного на попередньому етапі способу системою відповідних критеріїв.

На шостому, заключному, етапі обрана облікова політика отримує відповідне оформлення, з тим щоб вона задовольняла формальним вимогам до неї.

Таким чином, при формуванні облікової політики має дотримуватися найважливіша умова - єдність облікової політики в організації, тобто, іншими словами, вибір способів ведення обліку має здійснюватися на єдиних засадах [16].

Облікова політика будується таким чином, щоб бухгалтерський облік вівся раціонально та економно, за розмірами організації та масштабами її діяльності. Вибір тих чи інших способів веління обліку передбачає зіставлення витрат і вигод, пов'язаних з їх застосуванням. Наприклад, використання будь-яких складних способів розподілу непрямих витрат у малих організаціях веде лише до великих витрат, але ніяк не гарантує користувачам бухгалтерської звітності її достовірність.

Вибір способів ведення обліку буває пов'язаний з необхідністю віддати перевагу тій чи іншій вимозі. Наприклад, способи, що забезпечують повноту обліку фактів господарського життя, можуть не цілком відповідати такій вимозі, як раціональність, і навпаки. Для забезпечення своєчасності інформації часом буває необхідно поступитися повнотою та надійністю даних; в той же час очікування того моменту, коли всі деталі господарської операції стануть точно відомі, дозволяє досягти надійності інформації, але робить її марною для своєчасного прийняття рішень користувачами.

У подібних ситуаціях керівництво та фахівці організації повинні оцінити ступінь впливу обраного способу на корисність фінансової інформації і вирішити, якої вимоги віддати перевагу. Відносна важливість окремих вимог у різних господарських умовах визначається професійним судженням.

Іншими словами, частіше за все формування облікової політики є процес досягнення балансу між названими вимогами-принципами [17].

Як вже зазначалося, облікова політика формується шляхом вибору способів ведення бухгалтерського обліку з декількох загальновизнаних стандартами. Якщо останніми не встановлено способи ведення обліку тих чи інших об'єктів, організація сама розробляє відповідні процедури виходячи із загальних вимог до облікової політики.

У такій ситуації можливо використовувати три варіанти визначення облікової політики: 1) за аналогією з подібними операціями; 2) виходячи із загальних визначень і критеріїв; 3) на основі визнаної практики. У першому випадку мова йде про орієнтацію на вимоги, прийняті для обліку подібних операцій, і загальні принципи системи бухгалтерського обліку. При цьому розглядаються правила, які безпосередньо не регулюють конкретне питання. Подібність операцій встановлюється на основі професійного судження. У другому випадку джерелом облікової політики організації за нерегульованим питанням виступають загальні визначення та критерії визнання, описані, зокрема, в бухгалтерському законодавстві. Ці визначення і критерії можуть бути використані, наприклад, при встановленні того, капіталізувати (і в який момент) об'єкт або списати його на витрати. Третій запропонований варіант орієнтує на загальновизнану практику вирішення конкретних питань, проте він допустимий лише в тому випадку і в тій мірі, в яких галузева практика не суперечить духу і логіці нормативних актів з бухгалтерського обліку.

У всіх випадках має бути витримана одна найважливіша умова - єдність облікової політики в організації, тобто, іншими словами, вибір способів ведення обліку має здійснюватися на єдиних засадах. Це означає, по-перше, застосування обраних способів усіма структурними підрозділами організації, включаючи виділені на окремий баланс, незалежно від місця їх розташування. По-друге, щодо якогось одного конкретного питання організація повинна використовувати, як правило, один вибраний спосіб, хоча в окремих випадках припустимо і доцільно паралельне застосування кількох способів в залежності, наприклад, від умов укладених господарських договорів [18].

Відповідно до статті 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності. Питання змін облікової політики врегульовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 [6]. Згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 облікова політика може змінюватися крім іншого, і тоді, коли такі зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Чинне законодавство не містить обмежень щодо термінів і частоти проведення змін облікової політики. Якщо керівництво підприємства вважає, що у разі змін облікової політики будуть виконані умови пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6, такі зміни можуть відбуватися протягом календарного року. З метою забезпечення порівнянності даних бухгалтерського обліку зміни облікової політики повинні вводитися з початку фінансового року [15].

За допомогою облікової політики здійснюється процес лібералізації системи бухгалтерського обліку і відбувається вдосконалення нормативної системи з бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності, а також вирішуються суперечності чинного законодавства. Крім того, варто відзначити, що облікова політика організації, будучи сукупністю способів бухгалтерського обліку, є також важливим інструментом податкового планування.

Щойно створена організація повинна оформити облікову політику до здачі першої бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів з дня державної реєстрації. Однак використовувати положення облікової політики потрібно з моменту державної реєстрації підприємства. Отже, скласти облікову політику потрібно ще до реєстрації підприємства, а затвердити - у зазначені терміни.

Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані організацією при формуванні облікової політики, застосовуються з 1 січня року, наступного за роком затвердження відповідного організаційно-розпорядчого документа. При цьому, положення облікової політики організації повинні застосовуватися всіма її відокремленими філіями та представництвами, незалежно від їх місцезнаходження.

Відповідальним за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві є керівник. Саме він приймає рішення про те, як потрібно вести облік. Залежно від складності господарських операцій, кількості працівників, наявності відокремлених підрозділів та обсягу робіт вести облік можуть:

бухгалтерія, під керівництвом головного бухгалтера;

один бухгалтер, що складається в штаті організації;

спеціалізована організація (аудиторська фірма) або бухгалтер-фахівець, що працює за договором цивільно-правового характеру.

Обраний спосіб повинен бути зазначений у наказі про облікову політику. Крім того, необхідно пояснити, яку форму бухгалтерського обліку буде використовувати підприємство.

Основними формами ведення бухгалтерського обліку є:

журнально-ордерна;

меморіально-ордерна;

спрощена;

автоматизована.

Облікова політика повинна бути оформлена відповідним організаційно-розпорядчим документом підприємства і затверджена наказом чи розпорядженням по підприємству. При цьому затверджуються:

) робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

) перелік посадових осіб, які мають право першого підпису (додаток Д);

) перелік осіб, уповноважених отримувати товарно-матеріальні цінності (додаток Е);

) графік документообігу (додаток Є);

) зразки підписів матеріально-відповідальних осіб (додаток Ж);

) форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

) графік проведення інвентаризації активів і зобов'язань організації (додаток З) та склад постійно діючої інвентаризаційної комісії (додаток И);

) методи оцінки активів і зобов'язань;

) порядок контролю господарських операцій;

) інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

В обліковій політиці зазвичай прийнято відображати тільки ті питання, вирішення яких у відповідність до чинного законодавства з бухгалтерського обліку покладено, на сам суб'єкт господарювання. Тобто, в тих випадках, коли підприємство саме може вибирати той чи інший спосіб обліку. Так, якщо у підприємства є основні засоби, то необхідно визначити, на основі якого методу ви будите нараховувати на них амортизацію. Законодавство дозволяє використовувати чотири різних методи [19].

Потенційними користувачами, які аналізують облікову політику підприємства, є: 1) керівник організації, так як він стверджує облікову політику; 2) бухгалтер організації, тому що формує облікову політику і виконує її у своїй роботі; 3) аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів аудиторської перевірки, і з неї зазвичай починається сам процес перевірки; 4) податкова інспектор, так як від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкта оподаткування.

Під організацією роботи бухгалтерії розуміється визначення статусу бухгалтерської служби в системі управління, організаційна форма служби, порядок нарахування і звільнення головного бухгалтера, його права та обов'язки; склад облікових підрозділів; взаємодія бухгалтерії з іншими службами [20].

Форма бухгалтерського обліку вказується в наказі по організації виходячи із специфіки діяльності організації, наявного парку обчислювальної техніки та кваліфікації облікового персоналу.

Робочий план рахунків повинен бути розроблений на основі єдиного плану рахунків, враховувати специфіку роботи конкретного господарюючого суб'єкта і потреби в аналітичній інформації для цілей управління.

Під системою внутрішнього обліку і контролю розуміються склад, форми, періодичність складання внутрішньогосподарської звітності її користувачам; графік документообігу; поділ функцій щодо здійснення господарської діяльності від облікових; встановлення персональної відповідальності працівників; порядок використання бланків суворої звітності, організація і відповідальність за зберігання цінностей; організація охорони та раптових перевірок, підготовка та перепідготовка персоналу [21].

У силу важливості наслідків прийняття облікової політики для внутрішнього життя організації і для зовнішніх користувачів вона є об'єктом пильного контролю з боку різних зацікавлених органів та осіб.

Внутрішній контроль за виконанням облікової політики забезпечується службами внутрішнього аудиту та ревізійною комісією (якщо така створюється в організації), причому завдання контролю у цих органів різні: перша зосереджується головним чином на відповідності облікової політики встановленому порядку обліку і звітності, обґрунтованості прийняття адміністрацією тих чи інших рішень з точки зору їх впливу на кінцеві результати діяльності організації, а також точності дотримання обраної облікової політики службами та окремими виконавцями, друга спостерігає за обліковою політикою в інтересах власників організації, тобто за тим, наскільки прийняті адміністрацією рішення реалізують цілі власників.

У випадку публікації бухгалтерської звітності не в повному обсязі, інформація про облікову політику підлягає розкриттю, як мінімум, в частині, безпосередній відноситься до опублікованих матеріалів.

Якщо при підготовці бухгалтерської звітності є значна невизначеність щодо подій та умов, які можуть породити істотні сумніви в застосовності допущення про безперервність діяльності, то організація повинна вказати на таку невизначеність і однозначно описати, з чим вона пов'язана.

До способів ведення бухгалтерського обліку належать способи групування та оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів, прийоми організації документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи облікових регістрів, обробки інформації та ін. [22]

Первинні облікові документи приймаються до обліку, якщо вони складені за формою, що міститься в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації, а документи, форма яких не передбачена в цих альбомах, повинні містити ряд обов'язкових реквізитів.

Первинний обліковий документ повинен бути складений у момент здійснення операції, а якщо це не представляється можливим - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 9 «Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку» Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність, кожен первинний документ має містити обов'язкові реквізити:

.Дати і місце складання документа;

. Назва організації, що склала документ;

.Содержаніе господарської операції і одиниці виміру господарської операції;

. Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

. Особисті підписи цих осіб або інші дані, які дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облікова політика підприємства підлягає оформленню відповідної організаційно-розпорядчою документацією підприємства. Отже, сформована облікова політика документально оформляється у вигляді Наказу про облікову політику, до якого, у разі необхідності, складаються додаткові документи. Юридичну чинність Наказ про облікову політику набуває після затвердження його керівником підприємства [23].

Методологічне забезпечення як окремий розділ облікової політики має роз'яснити як відповідно до закону та П(С)БО вести поточний облік і складати звітність. Тобто методичне забезпечення, яке існує сьогодні і ще повинно бути створено в майбутньому, доцільно структурувати таким чином: методичне забезпечення спрямоване, по-перше, на тлумачення і роз'яснення П(С)БО, по-друге, на здійснення поточного обліку. Між тим такий підхід створює певні умови компромісу для введення МСФЗ в Україну. Для цього потрібно буде ввести до складу методичного забезпечення, яке тлумачить звітність, таку групу методичних рекомендацій, які б пояснювали відміну МСФЗ від діючої в Україні нормативної бази та допомагали б уникнути цих розбіжностей під час складання звітності за МСФЗ.

Крім того, до складу методичного забезпечення необхідно включити також групу методичних рекомендацій, які б регламентували галузеві особливості ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; вони розробляються і затверджуються відповідними державними комітетами та міністерствами. Методичні рекомендації за своїм призначенням повинні роз'яснювати суб'єкту господарювання, як вести облік того чи іншого об'єкту.

.2 Проблеми формування облікової політики на підприємстві та шляхи їх вирішення

Формування облікової політики на підприємствах України визначає низку проблем. На сьогодні існують дві групи питань, які виникають безпосередньо при формуванні облікової політики. Перша група виникає при здійсненні вибору принципів, прийомів та методів бухгалтерського обліку із існуючої нормативної бази. Друга група питань повязана з відсутністю або нечітким формулюванням в нормативній базі вказівок щодо відображення в обліку і звітності окремих господарських ситуацій.

Оскільки ефективне формування облікової політики передбачає окрім знання чинної нормативної бази, ще й вміння творчого її застосування, основними проблемами, які виникають при формуванні облікової політики підприємства, можна назвати наступні:

чинне бухгалтерське та податкове законодавство, на якому ґрунтуються принципи, прийоми та методи бухгалтерського обліку, які використовуються підприємством, недосконале в багатьох питаннях;

при формуванні облікової політики підприємства керівниками та бухгалтерами присутній фактор ризику, оскільки рішення приймаються під дією субєктивного судження;

недостатня інформованість користувачів фінансової інформації про нові методи обліку потребує додаткового обґрунтування доказів щодо правильності використання принципів та методів обліку;

неможливість через механізм облікової політики підприємствами вирішувати питання, які безпосередньо не входять до їх компетенції та не врегульвані нормативними документами [10, с. 193].

У загальному формування оптимального варіанту облікової політики є складною проблемою. Враховуючи наведені вище недоліки при формуванні облікової політики на підприємствах можна рекомендувати наступні етапи:

1) визначення завдань щодо використання обєктів бухгалтерського обліку, по відношенню до яких має бути розроблена облікова політика. Враховуючи, що кожне підприємство веде господарську діяльність з тільки йому притаманною специфічною сукупністю обєктів бухгалтерського обліку, на цьому етапі вимагається встановлення предмету облікової політики;

) виявлення, аналіз, оцінка та ранжування факторів, під впливом яких здійснються вибір принципів, процедур та методів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. В залежності від складу обєктів обліку на цьому етапі виявляються конкретні умови, явища і процеси, які безпосередньо впливають на розробку облікової політики;

) ідентифікація можливих до застосування підприємством діючих принципів, прийомів та методів ведення бухгалтерського обліку. На цьому етапі передбачається здійснення відбору потенційно придатних до використання підприємством принципів, прийомів та методів бухгалтерського обліку з вищевизначеними умовами;

) вибір принципів, прийомів та методів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які відповідають умовам діяльності підприємства та запитам користувачів звітної інформації;

) оформлення вибраної облікової політики. На заключному етапі вибрана облікова політика оформляться відповідно формальних вимог до неї.

У такій послідовності кожний етап є виключно необхідним оскільки забезпечує здійснення наступного.

Крім того, у процесі формування облікової політики підприємства згідно Закону України та НП(С)БО 1 повинні враховуватись наступні фактори:

-форми власності та організаційно правовий статус підприємства; співвідношення з системою оподаткування; ступінь свободи дії в питаннях ціноутворення;

-стратегія фінансово-господарського розвитку;

-наявність технічного оснащення функцій управління;

-наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства;

-рівень кваліфікації кадрового забезпечення, економічна сміливість та ініціативність керівників підприємств;

-система матеріального заохочення ефективної роботи та матеріальної відповідальності працівників;

-обсяги діяльності та розміри підприємства.

Також, насьогодні дедалі частіше спостерігається вузькоспрямований формальний підхід, що зводиться до складання фінансової звітності відповідно до загальних вимог П(С)БО та зовнішніх користувачів. На таку ситуацію впливають як відсутність достатнього практичного досвіду управління в ринкових умовах, так і недостатнє законодавче врегулювання цього питання [9, с. 96].

Більшість вчених вважають, що для кожного підприємства слід виділити три складові частини Наказу про облікову політику: 1) методологічну, що містить положення, які регулюють методологію ведення бухгалтерського обліку; 2) методичну, що повинна складатись із методів ведення бухгалтерського обліку, які описують порядок відображення фінансово-господарських операцій; 3) організаційну, яка описує організацію системи бухгалтерського обліку [9, с. 97].

Другою важливою проблемою є відсутність єдиного нормативного документу стосовно облікової політики підприємства. Серед проблем у сфері законодавчого регулювання слід виокремити відсутність єдиної встановленої законодавством форми наказу про облікову політику, що призводить до неоднозначного тлумачення його розділів.Враховуючи політику України щодо вдосконалення методології та організації обліку підприємств, доцільним було б затвердження окремого Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Облікова політика підприємств".

Сьогодні вітчизняним підприємствам слід розробляти облікову політику, орієнтовану на максимальне зближення з принциповими положеннями міжнародних стандартів та фінансової звітності. При цьому необхідно враховувати специфіку ведення господарської діяльності підприємства та застосовувати системний підхід.

Отже, для того, щоб облікова політика була ефективною, процесу її визначення має передувати такі етапи: аналіз досягнутого фінансового стану організації; формулювання її основних тактичних цілей; аналіз змін у нормативно-законодавчій базі; виявлення основних проблемних питань у бухгалтерському обліку, що повязані з неврегульованістю законодавства за окремими питаннями, та розробка шляхів недопущення порушень.

Висновки i пропозиції

Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дає змогу підприємству ефективно здійснювати господарську діяльність. Формування облікової політики - непростий процес, що вимагає наявність організаційних, технічних, кадрових можливостей; він не закінчується після затвердження наказу про облікову політику, а продовжується до моменту припинення діяльності підприємства.

Облікова політика як інструмент державного регулювання спрямована на систему бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання. З одного боку, вона забезпечує її розвиток, а з іншого - створює умови для розробки суб'єктом господарювання власної облікової політики. Підприємства самостійно формують свою облікову політику виходячи зі структури, галузі та інших особливостей діяльності, та прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно з року в рік. Облікову політику розробляє бухгалтер, а затверджує керівник. Якщо способи ведення бухгалтерського обліку не встановлені, організація може розробити їх самостійно. Всі доповнення затверджуються наказом керівника. Вносити їх можна протягом усього року.

Відповідно до особливостей підприємства, в обліковій політиці необхідно передбачити принципи, методи і процедури виконання облікових операцій, які характерні саме для діяльності суб'єкта господарювання. За розробленою політиці підприємство має право працювати не один рік і враховувати свої активи і зобов'язання залежно від розробленої і встановленої облікової політики.

Список використаної літератури

1. Про господарські товариства: закон України від 19.09.1991 № 1576-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12.

. Верхоглядова Н.І. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: навч.-практ. посіб. /Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільїна, В.І. Кисла -К.:ЦУЛ. - 2010. - 536с.

. Кондрашова Т.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч.-метод. Посібник / Т.М. Кондрашова. - Донецьк: ДонДУУ, 2014 - 205 с.

. Лишиленко А.В. Бухгалтерский учет: учебник / А.В. Лишиленко. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Центр учеб. лит., 2012 . - 707 с.

. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: закон України вiд 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?cat_id=293533.

. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування: наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0892-99.

. Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобовязань: наказ МФУ від 02.09.2014 № 879 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1365-14.

. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Вплив облікової політики на результати управлінських рішень [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://poglyad.com/students/item/14125/ (26/01/2012).

. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки».

. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. Нова редакція. - Х.: Курсор - 2015 - 278с.

. 9. Бухгалтерський облік у галузях ЕКОНОМІКИ: Підручник для студ. Вищ. Навч. Зал. / В.Б. Захожай, М.Ф. Ба зась, М.М. Матюха, В.М. Ба зась; За ред .. В.Б. Захожа, М.Ф. Базася - К.: МАУП, 2012. - 968с.

. Бутинець Ф, Ф, Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності «облік і аудит» вищіх навчальних закладів /. / 3-є вид., Доп. І перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2003 - 444с.

. «Бухгалтер» N 38, жовтень, 2002 р . Лист, Державний комітет України з питаннь регуляторної політікі та підпріємніцтва. Щодо питаннь бухгалтерського обліку.

. Теорія бухгалтерського обліку. Навчальний посібник під ред. Б.І. Валуєва. Одеса, ОДЕУ, «Принт майстер», 2012, с. 252.

. Блакита Г.В. Бухгалтерський облік. Практикум: навчальний посібник / Г.В. Блакита. - К.: ЦУЛ, 2011. - 152 с.

. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит»/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 8-е вид. доп. і перероб. - Житомір: ПП «Рута». 2010. - 912 с.

. Лень В.С. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика. 4-те вид.: навчальний посібник / В.С. Лень,В.В.Гливенко.- К.:ЦУЛ, 2012. - 750с.

. Кірейцев Г.Г. Розвиток бухгалтерського обліку: теорія, професія, міжпредметні зв'язки: монографія / Г. Г. Кірейцев. - Житомир: ЖДТУ, 2012. - 236 с.

. Садовська І.Б. Бухгалтерський облік: навчальний посібник для вищої школи /Луцьк. нац. техн. ун-т. -К.: Центр учбової літератури, 2013. -688 с

. Гладких Т.В. Фінансовий облік: навчальний посібник / Т.В. Гладких. - К.: Центр навч. літ., 2012. - 370 с.

. Гавриловська Л. М. Фінансовий облік - 2 [Текст] : навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Л. М. Гавриловська, Т. В. Головко, А. С. Ларіонова. - К. : КНЕУ, 2012. - 280 с.

. Власова І. О. Розкриття інформації про розрахунки в обліковій політиці / І.О Власова // Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі . - 2011. - Випуск 16. Том ІІІ. - С. 15-21.

. Нариси з бухгалтерсько обліку і контролю. Результати дисертаційних досліджень проблем бухгалтерського обліку та контролю Житомирської бухгалтерської наукової школи. Монографія . Житомир, ПП "Рута", 2005.

. Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Навчальний посібник. К., КНЕУ, 2003.

. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти). Автореферат дисертації. Тернопіль, Тернопільська академія народного господарства, 2000.