Розрахунок руху поголів’я та забезпеченість свиней кормами при потоковому виробництві свинини
НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ФАКУЛЬТЕТ
ТВАРИННИЦТВА ТА ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ
КУРСОВИЙ
ПРОЕКТ
РОЗРАХУНОК
РУХУ ПОГОЛІВ’Я ТА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ
СВИНЕЙ КОРМАМИ ПРИ ПОТОКОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ СВИНИНИ
Київ
- 2015
1. Технологія потокового
виробництва свинини
Промислова технологія
виробництва свинини - це закінчений з виробничих циклів безперервний процес, що
об’єднує на великих фермах операції з обслуговування та інтенсивного
використання тварин на базі комплексної механізації виробничих процесів. Однією
з необхідних умов успішної роботи галузі свинарства є раціональне проектування
технологічного процесу виробництва свинини на науковій основі, що сприятиме
оптимальній його реалізації та управлінню з мінімальними виробничими витратами
і максимальним виходом запланованої продукції. Технологічне проектування
процесу виробництва грунтуєтья на погодженні обсягів і засобів виробництва по
операціях і передбачає можливий розрахунок матеріальних і трудових витрат
виробництва залежно від його обсягу з метою оптимального планування ресурсів,
економічного прогнозування та прийняття стратегічних рішень.
Характерною особливістю
промислової технології виробництва свинини є потоковість, завдяки якій тварини
в залежності від їх віку, живої маси та фізіологічного стану переміщуються по
цехах виробництва. Тому на великих промислових комплексах для організації
потокового процесу кожну виробничу групу тварин розміщують в ізольованому
приміщенні, пристосованому до технологічного обладнання та інженерних
комунікацій з тим, щоб всі необхідні операції здійснювалися з найменшими
витратами матеріальних і трудових ресурсів.
При визначенні типу
технологічного планування - головних і допоміжних виробничих будівель, окремих
приміщень або їх елементів - станків, проходів, кормових та гнойових
майданчиків та іншого, доцільно використовувати досвід у вітчизняній і
міжнародній практиці по будівництву свинарських комплексів. Збільшення обсягів
виробництва свинини вирішується за рахунок створення необхідної кількості
механізованих виробничих будівель та споруд, що дає можливість в оптимальному
режимі використовувати біологічні особливості свиней, норми та працю
обслуговуючого персоналу. Тому на комплексах
виробничий процес ґрунтується на принципі цілорічного безперервного
виробництва, при якому за одиницю часу, незалежно від сезону, виробляється
однакова кількість продукції. У спеціалізованих свинарських господарствах
обов’язковою умовою нормального процесу виробництва свинини є використання
виробничих приміщень за принципом «все зайнято-все пусто». Спеціалізовані
підприємства створені для рівномірного виробництва свинини, зниження трудових
та матеріальних витрат на її виробництво.
1.1 Цехи холостих і поросних свиноматок
Буферна група формується за рахунок
свиноматок, які прийшли після відлучення, у яких не відбулося плодотворного
осіменіння, після аварійного опоросу і ремонтні свиноматки підготовлені до
парування. В цеху займаються відтворенням стада, виявляють свиноматок в охоті,
осіменяють їх після чого утримують в індивідуальних протягом 2-5 днів. Перші 34
доби після осіменіння свиноматки вважаються умовно поросними. За цей час
виявляються не заплідненими 20-30% маток. Їх переводять на повторне осіменіння
або вибраковують.
Холостих та умовно поросних маток
першої і другої половини поросності утримують у групових станках по 10 голів. Норма площі станка на холосту і
поросну свиноматку становить 1,9 м2.
Двахрядне розміщування кліток. Клітка для утримання свиноматки розділена на
зону відпочинку і зону дефекації.Частина підлоги обладнана решітками з
керамзитобетону, через які протоптується гній у канал, ширина щілин решітки 2
см. Висота загорожі 100 см.. Перегородка між клітками глуха з боку
проходу- решітка.
Для напування використовуються
соскові напувалки, які закріплені на висоті 75 см від підлоги, для годівлі
застосовуються бункерні годівниці марки AP-SWINGMAXI, подача корму в бункер відбувається
два рази на добу свиноматка сама регулює добову даванку оскільки годівля
відбувається цілодобово.Фронт годівлі на одну голову становить-45см. Видалення
гною відбувається самопливом. Вихід гною від свиноматок за добу становить 17
кг. Температура в приміщенні підтримується в межах 16-18*С, відносна вологість
повітря становить-65-75%, вміст аміаку не більше 0,026%, вуглекислого газу 0,3% сірководню 10мг/м3, швидкість руху
повітря 0,2-0,3м./с. Для створення оптимального мікроклімату використовують
установки системи «Клімат» та систему зрошення під високим тиском. Годівля
холостих і умовно поросних свиноматок відбувається з використанням повноцінних
комбікормів СК-3.
Свиноматка постійно повинна
перебувати в стані заводської вгодованості. У складі спец комбікорму СК-3 для
холостих свиноматок містится: кукурудза-47%, овес-6%, висівки пшиничні-23%, соняшниковий шрот-6,5%, лляний шрот-3%, сінажне борошно-6%, м'ясо-кісткове-2%, рибне борошно-2,5%, кормові дріжджі-3%, крейда-0,5%, кісткове борошно-1,1%, сіль кухонна-0,4%, премікс КС-1-1%. У одному кілограмі комбікорму міститься 1,06 корм. од.,сирого
протеїну-159г,сирого жиру-30г, сирої клітковини-64.При повноцінній годівлі
свиноматок у перші 30 днів поросності всі поживні речовини раціону
використовуються для розвитку зародка.Високий рівень годівлі не викликає
ожиріння тварин.Свиноматок протягом другого й третього місяців поросності
необхідно годувати помірно в межах 70-65% від рівня їх годівлі при підготовці
до осіменіння, або на 15-20% менше, ніж у перший місяць поросності.
Виявлення охоти у
свиноматок відбувається з використанням клініко-рефлексологічного методу за
допомогою кнура- пробника (60-70 кг.) 2 рази на добу: зранку о шостій годині і
о сімнадцятій годині вечора. Час осіменіння
молодих свинок - через 36 годин від початку охоти, дорослих - через 24 години.
Якщо час осіменіння випадає на нічний період, то можна осіменять ввечері цього
ж дня або зранку наступного дня. На дільниці де утримуються холості свиноматки
у декількох індивідуальних станках знаходяться кнури-пробники, що своєю
присутністю зумовлюють швидший прояв охоти. На підприємствах використовують ендокринний препарат
ПГФ Вейкс форте котрий зменшує рівень прогестерону в плазмі та нормалізує
функціональний стан яєчників, викликаючи тічку і овуляцію. Свиноматкам препарат
ПГФ Вейкс форте вводять внутрішньом'язово в дозі 0,7 см2/гол для стимуляції
пологів з метою профілактики ендометритів і синдрому ММА. На 34 добу проводять
діагностику поросності з використанням високоточного ультразвукового сканера.
Вагітність свиней з першого місяця викликає значне посилення загального обміну
речовин, що призводить до збільшення маси молодих
свиноматок на 50-60, дорослих на 35-50 кг. При повноцінній годівлі свиноматок у перші 30 днів поросності
всі поживні речовини раціону використовуються насамперед для розвитку зародка.
На підприємстві використовується нефракційний спосіб штучного осіменіння
свиноматок. Сперму попередньо розбавляють з таким розрахунком, щоб у кожній
окремо взятій спермо дозі об’ємом 100мл. було 4-5млн. сперміїв. При осіменінні
свиноматок цим способом на флакон з теплою спермою (35-38*) замість кришки нагвинчують поліетиленовий
катетер, який обережно вводять у піхву свиноматки. Перед введенням катетера
зовнішні статеві органи тварини обробляють тампоном, добре змоченим розчином
фурациліну (1:5000),
а потім підсушують ватним тампоном чи серветкою. Оператор займає «позу вершника»
на спині свиноматки для кращого ефекту прояву рефлексу нерухомості. Після
введення катетера флакон перевертають догори дном, піднімають вище спини
тварини і утримують в такому положенні. Сперма самопливом надходить в матку.
Після введення сперми катетер обережно виймають і роблять легкий короткочасний
масаж зовнішніх статевих органів свиноматки. Найефективніше осіменіння
свиноматок через 23-24 год. після початку охоти за 10-12 год. до овуляції.
На товарній фермі молодих кнурів
використовують з 10-місячного віку при живій масі 130кг. Інтенсивність використання молодих
кнурів у два три рази менша, ніж дорослих. Використання кнурів плідників на підприємстві становить один раз у
п’ять днів. При вирощувані кнурів для пунктів по штучному осіменінню у них необхідно
виробити стійкий умовний статевий рефлекс на чучало.
При цьому слід дотримуватися таких
правил:починати привчати до використання із 6-місячного віку,на час привчання
виключити дії будь-яких подразників.
Умовний рефлекс на чучало стабілізується у кнурів швидше, якщо в кабіні для
одержання сперми спочатку йому дають можливість спаруватися з двома трьома
свиноматками, а потім у кабіні встановлюють чучало. В цьому разі молодий кнур
робить садку, після цього молодого кнура регулярно пускають на чучало для
закріплення рефлексу.
1.2 Вирощування підсисних поросят
У перші дні життя потреба поросят у
поживних речовинах повністю забезпечується за рахунок материнського молока.
Встановлено, що у поросят в першому місяці життя витрати поживних речовин на 1
кг приросту на 85 % забезпечуються за рахунок материнського молока і на 15%
-підкормом. На другому місяці життя співвідношення джерел поживних речовин
міняються. Витрати за рахунок материнського молока зменшуються до 30%, а за
рахунок підкорму збільшуються до 70%.
У середньому за рахунок вирощування
поросят від народження до 60-денного віку на одержання приросту витрачається
поживних речовин за рахунок материнського молока 45%, а за рахунок підкорму -
55%. Материнське молоко - незамінний корм
для поросят. Кожний сосок свині - це відособлена молочна залоза, що не
поєднується з іншими залозами. Передні частки молочної залози, краще розвинуті
та більш молочні, ніж задні. Під час першої годівлі оператор повинен правильно
розподілити соски між поросятами. Довгих і худих поросят привчають до передніх
сосків, коротких та вгодованих - до задніх. Звикнувши до визначення сосків,
поросята вже на третій день швидко знаходять їх і не уступають «свій» сосок без
бійки.
Поросятам вже з 3-4-го дня життя
необхідно давати воду. При відсутності вільного доступу до води вони п'ють
сечу, що викликає шлункові захворювання. В кожному відділенні для підкорму
повинні бути автонапувалки. При їх відсутності у відділенні для поросят
ставлять корито з чистою водою, яку міняють 5- 6 разів на добу. Молоко свині
бідне начсолі заліза, яке входить до складу гемоглобіну крові.
Вже в перші дні життя вміст
гемоглобіну в крові поросят швидко знижується. Для попередження анемії їм
вводять залізовмісні препарати. За даними Білоруського науково-дослідного
інституту тваринництва, на 1 кг живої маси поросята за першу декаду життя
споживають 175-197 г материнського молока, за другу -120, за третю - 61-68, за
четверту - лише 33-40 г, а потім все менше. В перші дні життя поросята ссуть
матір дуже часто: чмаломолочних свиноматок через кожні 25-40 хв, більш молочних
- через 1-2 год. За кожну годівлю порося висисає 15-25 г молока, більш
енергійні - до 50-70 г. Для нормального розвитку поросяті в першу декаду
потрібно за добу близько 300 г, а за другу - 400 г молока. При такому частому
ссанні свиноматок краще всього утримувати в індивідуальних станках,
забезпечуючи таким чином вільний підхід поросят в будь-який час.
Якщо потребу поросят у поживних
речовинах за рахунок материнського молока в першу декаду життя прийняти за 100
%, то за другу декаду вона буде задовольнятися на 67,5 %, за третю - на 42, за
четверту- на 25,6, за п'яту - на 14,4, за шосту - на 7,5%. Таким чином,
інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від
повноцінності їх підкорму. Тому умовну молочність свиноматки визначають за
масою гнізда поросят 21-денного віку. Молодняк, рано привчений до підкорму,
краще розвивається, у нього вищі середньодобові прирости. Підгодівля поросят з
раннього віку концентрованими, грубими й соковитими кормами сприяє розвитку
органів травлення, посиленню секреторної діяльності і в кінцевому результаті
поліпшенню використання кормів дорослими тваринами
1.3 Обладнання
для утримання кнурів, холостих, поросних свиноматок
Залежно від технологічних, кліматичних і
господарських умов застосовують різні способи утримання свиней. Прийняті за
основу два способи їх утримання - вигульний і безвигульний.
Вигульний спосіб підрозділяється на
станково-вигульний, вільно- вигульний і табірний. При станково-вигульной
системі свиней розміщують в індивідуальних або групових станках з наданням
вигулу на прифермських майданчиках з твердим покриттям або ділянках, що
засівають травами. Годують тварин у станках, або в окремих секціях приміщень
(їдальнях). При вільно- вигульній системі свині знаходяться в групових станках.
Тварини мають вільний вихід на вигульні майданчики і зворотний вхід. Для цього
в свинарниках передбачають устаткування лазів в подовжніх стінах. Годують
свиней у станках, проходах, «їдальнях» або на вигульних майданчиках.
Спосіб утримання свиней визначається
особливостями технології, наприклад, кнури-плідники розміщуються в групових та
індивідуальних станках, холості матки- в групових, запліднені матки - в
індивідульних (до 30 дня поросності) і групових, поросні матки - в
індивідуальних, молодняк - в групових.
Згідно норм технологічного проектування в одному
груповому станку слід утримувати не більше трьох кнурів, 12 холостих і поросних
свиноматок, 10 голів ремонтного молодняку, 25 голів відгодівельного молодняку в
станках на суцільній підлозі і 30 голів - на решітчастій. В групових станках
розміщують від 8 до 30 голів у залежності від прийнятої технології та
виробничої ситуації.
На товарних фермах норма станкової площі в
групових станках для кнурів- плідників, холостих і поросних маток, підсисних
маток, відлучених поросят, ремонтного і відгодівельного молодняку складає
відповідно, 2,5; 1,9; 6; 0,3-0,35; 0,8; 0,9 м2 / гол. На племінних
фермах норма станкової площі збільшена і складає для кнурів-плідників, холостих
і поросних маток, підсисних маток, відлучених поросят, ремонтного молодняку
відповідно 6,0; 2,0; 0,4; 7,5; 1,0 м2 / гол.
В свій час для комплексів на 108, 54 і 24 тис.
голів серійно випускалося обладнання для кнурів трьох марок: КПС-108.13.00.000,
ОСК-54.03.000, і ОСХ- 144. 03.000, відповідно. Перша марка має такі параметри:
ширина -1,8, довжина - 2,46, висота - 1,44м, друга - 1,72-2,55 х 2,42 х1,47м,
третя - 2055 х 2,8 х 1,4м, відповідно.
З метою створення оптимальних умов для
досягнення високої заплідненості і протікання поросності, свиноматки
утримуються в індивідуальних станках. Це дає можливість між ними ліквідувати
конкурентну боротьбу при встановлені ієрархічного положення в групі і проводити
контроль за протіканням повторної тічки у холостих тварин після першого
осіменіння, а також організувати нормовану їх годівлю. Але для запобігання
хронічного стресу внаслідок гіподинамії рекомендується утримувати свиноматок
індивідуально не більше чотирьох тижнів. Оптимальна ширина індивідуальних станків
для основних маток - 0,65-0,70, для перевіряємих - 0,55м, довжина - 2,0 (на
товарних фермах) і 2,1м не враховуючи місце, яке займає годівниця.
Промисловістю також був освоєний випуск серійних індивідуальних станків для
холостих і поросних свиноматок типу КПС-108.11.00.000 і ОСХ-144.01.000. Перша
марка станка мала такі параметри: ширина- 0,65, довжина - 2,3, висота - 1,1м.
Друга марка, відповідно: 0,65 х 2,2 х 1,0. Сучасні зарубіжні фірми Євросоюзу
випускають багато модифікацій індивідуальних станків. Порівняно з іншими вони
зручніші в обслуговуванні і простіші в конструкції.
Свиноматок другої половини поросності утримують
невеликими групами в станках різних марок і розмірів, наприклад, на великих
комплексах - ОСГ-Ф-1-2 з частково решітчастою підлогою (2,88 х 8,24м); БКХ-Ф-54
(5,0 х 2,75м) з повністю решітчастою підлогою і сухим типом годівлі; на
невеликих фермах - ОСГ-Ф-1-1 (6,0 х 3,6 м
з вологим типом годівлі.
В країнах Європейського Союзу випускають
різноманітне обладнання для утримання годівлі свиней
.4 Обладнання
для годівлі і напування свиней
В практиці свинарства застосовуються три способи
годівлі тварин: вологий, сухий і комбінованний. Сухий комбікорм у своєму складі
містить 14-17% вологи, так звані зволожені комбікорми - до 65-75% вологи, рідкі
кормосумішки або каші містять понад 80% вологи.
В джерелах літератури є різні думки щодо переваг
та недоліків сухого і вологого способу годівлі. Так, декілька десятків років
тому на вітчизняних фермах і невеликих комплексах помітна перевага надавалась
годівлі свиней запареними вологими кашами та запареними мішанками комбікормів
вологістю 60…75%, які щоденно приготовлялися в кормоцехах. Але з метою економії
енергетичних і матеріальних ресурсів та транспортних витрат виробники були
вимушені перейти на енергозбегігаючі технології кормоприготування.
Як свідчать ряд досліджень, в умовах
промислової технології виробництва свинини, годівля поросят-сисунів і
відлучених поросят сухими повнораціонними комбікормами має ряд вагомих переваг
над іншими типами. Сухий тип годівлі більш фізіологічний, еволюційно
виправданий. За допомогою сучасних автоматизованних засобів годівлі він
цілодобово забезпечує тварин кормами, і сприяє зниженню собівартості одиниці
продукції. За таким способом годівлі 66 найбільш доцільно застосовувати
автоматизовану систему приготування та роздавання комбікормів безпосередньо у
годівниці за допомогою тросово- шайбових або шнекових пристроїв за умови
безперебійної забезпеченості свиней питною водою. Сухой тип годівлі має менші
інвестиційні затрати і кращий санітарно-гігієничний стан свинарника. Тому,
наприклад, у Канаді і в країнах Евросоюзу суха годівля застосовується на
більшості (80%) свиноферм.
Для сухого типу годівлі використовують бункерні
самогодівниці різних конструкцій. Наприклад, відома самогодівниця для годівлі
сухими комбікормами, яка містить, бункер з дозатором, кормовий стіл з двома
чарунками і двома сосковими автонапувалками. Ця самогодівниця створює комфортні
умови для харчової поведінки поросят, так як вони одночасно можуть поїдати комбікорм
і запивати його водою не відходячи від кормового столу. Вказаний пристрій має
декілька недоліків. По-перше, його стаціонарне положення не достатньо стимулює
ігрову і харчову поведінку поросят. По-друге, із-за низького бортика харчового
столу поросята вигортають частину комбікорму на підлогу, що приводить до
незапланованих втрат. По-третє, при користуванні сосковою автонапувалкою
частина води розбризкується на підлогу, що провокує поросят до випорожнення на
мокрому місці.
Найбільш вдалою є самогодівниця, яка
містить механізм подачі води і бункер, жорстко з’єднаний з кормовим столом та
кільцевим жолобом.
Недоліком даного пристрою є те, що висота
кільцевого жолоба не регулюється, внаслідок чого на підлогу попадає волога від
автонапувалки коли її виставляють на більшу висоту.
На великих промислових комплексах для годівлі
кнурів, холостих, поросних і підсисних свиноматок широко використовується
рідкий тип годівлі. Комбікорм розбавляють водою у співвідношенні 1:3 і роздають
по трубах в ручному або в автоматизованому режимі з застосуванням програмних
систем керування, реалізованних на мікропроцесорах з використанням
електропневматичних виконавчих механізмів - роздавальних клапанів з точним
обліком виданих доз. Є думка, що нормована годівля рідкими кормосумішками
фізіологічно більш виправдана і позитивно впливає на процес лактації у
свиноматок і на ріст відлучених поросят. Особливо ефективна годівля свиней
рідкими кормосумішками для малих фермерських господарств з невеликим обсягом
виробництва свинини.
Головною перевагою рідкої годівлі є
можливість використовувати дешеві відходи харчової промисловості. Враховуючи
те, що 70% витрат при виробництві свинини пов'язані з витратою на корми,
включення дешевих продуктів до складу повноцінних і збалансованих раціонів
свиней значно знижує собівартість продукції. У окремих випадках в групових
станках поєднують годівниці для рідких і сухих кормів.
Як недолік цього типу годівлі є
нерівномірність його споживання в групах, закисання корму та складність
очищення і дезинфекція трубопроводів, розподільних та дозуючих систем. Крім
того, обладнання для годівлі рідкими кормосумішками коштує набагато більше, ніж
для роздавання зволоженого або сухого комбікорму, тому для середніх і малих
ферм, що не мають можливості для придбання відповідних комплектів обладнання,
науковці не рекомендують використовувати такий тип годівлі.
В останні роки отримав поширення інший тип
годівлі свиней - зволоженими комбікормами. Є наукові праці, у яких
стверджується, що годівля свиней у найбільшій, з точки зору авторів, мірі
відповідає етологічним і фізіологічним потребам тварин і сприяє підвищенню їх
продуктивності. Але при годівлі свиней зволоженими комбікормами дуже важливо
дотримуватися санітарно-гігієнічних правил і вимог.
Для такого способу годівлі розроблені відповідні
годівниці, у яких здійснюється процес зволоження комбікорму. Ці годівниці
різняться за розмірами, вагою, матеріалом, конструктивними особливостями
бункеру, корита, дозатора, але дають можливість тваринам споживати корм і воду
“досхочу”.
При застосування такого способу і
засобів годівлі середньодобові прирости досягають 876-968 г. Практика
застосування таких годівниць дозволяє зробити висновок, що годівля тварин за
допомогою сухого корму є економічно вигідною, так як підвищує продуктивність
тварин, економить комбікорм, зменшує затрати праці і навіть зменшує
агресивність в.
Годівниці для комбікормів розміщують
в групових станках по центру станка або в суміжному огороджені. Але
найкращий результат при дорощуванні досягається коли годівниця виконана
обертаючою.
У свинарстві країн Західної Європи все більшої
уваги надають комп’ютерним технологіям для оперативного складання раціону і
видавання його за допомогою автоматизованих засобів персонально кожній тварині ].
Наприклад, у Німеччині для роздачі корма широко застосовуються годівельні
станції, що забезпечують ізольований доступ лише однієї тварини до годівниці.
Станція обладнана електронним пристроєм-ідентифікатором, який «впізнає» тварину
за допомогою шийного транспондера, або вушних бирок з імплантованими в них
датчиками. Після ідентифікації тварини станція видає необхідну кількість корму.
За допомогою програми, закладеної в комп'ютер, враховується вік, фізіологічний
стан, продуктивність, проводиться діагностика охоти.
Одним з недоліків рідкого та сухого
способів годівлі полягає в тому, що у першому варіанті спостерігається надмірне
зволоження повітря у свинарнику, а в іншому - запиленість, що потребує чіткого
контролю за параметрами мікроклімату і засобами його забезпечення.
Слід зауважити, що не залежно від
способу годівлі успіх вирощування свиней найбільш суттєво залежить від
продуктивної дії комбікормів для різних технологічних груп тварин. Основна
вимога, яка пред’являється до комбікормів - це максимальне розкриття
генетичного потенціалу свиней для отримання максимальної їх продуктивності при
мінімальних затратах корму. Останнє можливо від вмілого використання в
комбікормах біологічно активних кормових добавок. В останнє десятиріччя
почалося активне використання в раціонах свиней різноманітних кормових добавок
синтетичного і природного походження, які захищають корми від мікотоксинів
стимулюють ріст як в ембріональний. так і в постембріональний періоди.
2. Розрахунок руху поголів’я свиней
і виробництва свинини (розрахункова частина)
.1 Необхідні умови для розрахунків
При розробці технологічного процесу
потокового виробництва свинини важливе значення має визначення показників, які
наведено нижче:
Потужність комплексу - кількість
поголів’я свине, відгодованих на комплексі протягом року.
Крок ритму (циклу) - період,
протягом якого відбуваються і далі повторюються окремі процеси виробничого
циклу (осіменіння свиноматок, опороси, відлучення поросят, постановка молодняку
на дорощування й відгодівлю, реалізація продукції).
Крокова група - поголів’я молодняку
або свиноматок, що формують протягом одного кроку ритму. Виділяють такі крокові
групи:
. Свиноматки, відібрані для
осіменіння (в стані охоти).
. Свиноматки умовно поросні
(після осіменіння до встановлення поросності).
. Свиноматки поросні.
. Свиноматки підсисні (в
кінці періоду).
. Поросята після відлучення
на дорощуванні.
. Молодняк на відгодівлі.
. Дорослі свиноматки на
відгодівлі.
. Перевіювані свиноматки,
яких переводять до основного стада.
Буферна (резервна група) - поголів’я
холостих, ремонтних свиноматок і ремонтних свинок після їх вирощування, яке має
бути постійно на комплексі. Із цієї групи відбирають свиноматок і ремонтних
свинок у стані охоти для формування однієї крокової групи.
Репродуктивний період (у свиноматок)
- тривалість поросності, підсисного і холостого періодів. Репродуктивний період
змінюють скороченням або продовженням, в основному підсисного періоду.
Заплідненість свиноматок -
відношення кількості запліднених свиноматок до числа тих, що осіменили.
Виражають процентами або коефіцієнтом. Від заплідненості і тривалості
репродуктивного періоду залежить кількість опоросів на свиноматку за рік (у
середньому по стаду).
Період входження комплексу в повний
потік - час від початку до закінчення першого виробничого циклу. При введенні
комплексу в експлуатацію відгодівельних свиней для здавання на м'ясо немає, усі
цехи комплексу заповнюють тваринами. В кінці періоду першу групу свиней на
м'ясо. З цього часу розпочинається ритмічне виробництва свинини протягом усього
періоду роботи комплексу.
Поголів’я свиней у цехах (в обороті)
- постійне поголів’я кнурів, свиноматок і молодняку, що нагромаджується, а
потім зберігається на стабільному рівні після входження комплексу в повний
потік, його вважають середньодобовим, середньомісячним та середньорічним і
враховують при визначенні потреби в кормах, приміщеннях і обслуговуючому
персоналі.
Період перебування крокової групи на
потоці - кількість днів, протягом яких крокова група займає секцію станків.
Санітарний період - кількість днів,
необхідних для прибирання і дезінфекції станків після їх звільнення.
Основним показником при розрахунку
технологічного процесу виробництва свинини на промисловій основі є потужність
комплексу. Вона визначає чисельність маточного поголів’я, а також і величину
технологічних груп свиней.
Потужність комплексу встановлюють з
урахуванням досягнутого рівня виробництва свинини в одному господарстві або в
групі господарств, враховуючи перспективу росту.
Після встановлення потужності
комплексу визначають його показники, враховуючи при цьому: коефіцієнт
заплідненості свиноматок; багатоплідність, голів; вихід життєздатних поросят на
опорос, голів; коефіцієнт збереженості поросят після відлучення від свиноматок;
тривалість підсисного періоду, днів; щорічне вибракування свиноматок, % крок
ритму, діб.
Ці показники встановлюють, виходячи
з конкретних умов виробництва, а також досягнень наук й передового досвіду.
Нижче наведена методика розрахунку
показників для комплексу потужністю 36000
свиней.
. Спочатку розраховують
загальне поголів’я свиноматок на комплексі за формулою:
де М- поголів’я свиноматок, голів;
О - потужність комплексу, голів;
П - репродуктивний період, діб;
Т - коефіцієнт заплідненості
свиноматок;
Д - вихід ділових поросят на опорос,
голів;
Кд - коефіцієнт збереженості поросят
на дорощуванні;
Кв - коефіцієнт збереженості поросят
на відгодівлі.
= 2174
Загальне поголів’я свиноматок на
комплексі прямо пропорційне його потужності, тривалості репродуктивного періоду
і обернено пропорційне показникам ефективності використання свиноматок. Тому
чим інтенсивніше використовують свиноматок і чим вища збереженість молодняку,
тим менше буде загальне поголів’я свиноматок, відповідно нижчими витрати на
його формування й утримання.
. Показником ефективного
використання маточного поголів’я є кількість опоросів на свиноматку за рік (в
середньому по стаду). Інколи його визначають діленням кількості діб у році на
тривалість репродуктивного періоду у свиноматок. Це не зовсім правильно,
оскільки при цьому не враховують те, що не всі свиноматки в охоті бувають
плідно спаровані. Близько 15-25 % свиноматок залишаються холостими. Тому для
поточного виробництва кількість опоросів на свиноматку за рік розраховують за
формулою:
де А - кількість опоросів;
Т - коефіцієнт заплідненості
свиноматок;
П - репродуктивний період, діб;
Таким чином,
= 1.8
3. Після цього розраховують
загальну кількість опоросів на комплексі, вихід приплоду і життєздатних поросят
за рік.
Загальну кількість опоросів на
комплексі визначають множенням кількості свиноматок на кількість опоросів за
формулою:
М х А = 2174 х 1.8=
3913
. Вихід приплоду розраховують
множенням загальної кількості опоросів на багатоплідність свиноматок:
3913х
11 = 43043 голів.
. Вихід ділових поросят на
комплексі визначають множенням загальної кількості опоросів на вихід ділових
поросят на опорос:
3913х
10 = 39130 голів.
. Поголів’я молодняку свиней,
знятого з дорощування (переведеного на відгодівлю) розраховують множенням
виходу ділових поросят на комплексі на коефіцієнт н на дорощуванні:
39130х
0,92 = 35999 голів.
. Поголів’я молодняку свиней,
знятого з відгодівлі, розраховують множенням кількості молодняку поставленого
на відгодівлю на коефіцієнт його збереженості на відгодівлі:
35999х
0,98 = 35978 голів.
. Кількість вибракуваних
свиноматок на комплексі за рік визначають з урахуванням процента їх
вибракування:
= 652
голови
Замість вибракуваних свиноматок, за
простого відтворення стада, необхідно ввести таку ж кількість свиноматок. Отже,
кількість свиноматок, яких необхідно ввести в основне стадо, становить 652
голови.
. Кількість кроків ритму на
потоці за рік визначають діленням кількості днів у році на тривалість кроку
ритму:
365: 7 = 52
10. Для визначення розміру
крокових груп свиней спочатку розраховують крокову групу свиноматок, відібраних
для осіменіння (в стані охоти). Її величина залежить від кроку ритму, загальної
кількості свиноматок і тривалості їх репродуктивного періоду. Розрахунок
роблять за формулою:
де Н - кількість свиноматок,
відібраних для осіменіння протягом одного кроку ритму, голів;
Р - тривалість кроку ритму, діб;
М - поголів’я свиноматок, голів;
П - репродуктивний період, діб.
= 98 голови
11. Умовно поросні свиноматки -
свиноматки, в яких ще не встановлена поросність.
Свійські свині - поліестричні
тварини. Свиноматки приходять в охоту через кожні 14 - 28 (у середньому 21)
діб. Отже, заплідненість свиноматки після осіменіння можна встановити лише
через 21 добу, коли вона не прийшла в охоту.
Тому розмір крокової групи умовно
поросних свиноматок буде дорівнювати кількості свиноматок, відібраних для
осіменіння (98 голови).
. Крокову групу поросних свиноматок
визначають з урахуванням коефіцієнта заплідненості.
Залежно від пори року запліднюваність
свиноматок неоднакова. Встановлено, що найгірше свиноматки запліднюються
влітку, а найкраще - взимку і весною.
Тому розмір крокової групи поросних
свиноматок розраховують множенням кількості умовно поросних тварин на
коефіцієнт заплідненості:
х 0,85 = 83 голів
. При розрахунку крокової групи
підсисних свиноматок (у кінці підсисного періоду) зважають на те, що не від
усіх поросних свиноматок можна одержати планову кількість поросят в опоросі (10
голів). Відомо, що 5-10% свиноматок бувають мало плідними (багатоплідність
менше 6 голів). Поросят від них підсаджують в інші гнізда, а свиноматок
переводять на дільницю холостих.
Крокову групу підсисних свиноматок
визначають шляхом віднімання від кількості поросних свиноматок числа мало
плідних (5%):
- 5 = 79 голів
. Крокову групу поросят після
відлучення на дорощуванні розраховують множенням кількості поросних свиноматок
на вихід життєздатних поросят на опорос:
х 10 = 790 голів.
. Крокову групу молодняку,
призначеного для відгодівлі, визначають множенням кількості поросят після
відлучення на коефіцієнт їх збереженості:
х 0,92 = 726 голів.
. На промислових комплексах
свиноматок вибраковують і здають на м’ясопереробні підприємства не один раз за
рік, а систематично, впродовж кожного кроку ритму. Тому кількість дорослих
свиноматок вибракуваних за один крок ритму встановлюють діленням кількості
вибракуваних свиноматок на комплексі за рік на кількість кроків ритму:
:52 = 12 голів.
. Крокова група перевіюваних
свиноматок, яких вводять в основне стадо, буде дорівнювати числу вибракуваних
основних свиноматок (11 голів).
. Розмір буферної групи залежить від
величини крокової групи свиноматок, відібраних для осіменіння.
Для того, щоб протягом кожного кроку
ритму осіменяти певне поголів’я свиноматок, потрібно мати достатній резерв
(буферну групу), з якого відбирають свиноматок в охоті.
Розмір буферної групи визначають за
формулою, зважаючи на те, що охота у свиноматок повторюється кожну 21 добу:
де Б - розмір буферної групи, голів;
Р - тривалість кроку ритму, діб.
= 294
Після розрахунку крокових груп
молодняку і свиноматок визначають постійне поголів’я свиней на комплексі.
Від початку роботи комплексу
поступово заповнюють усі його приміщення тваринами. При здаванні першої групи свиней
на м'ясо на комплексі закінчується формування поголів’я свиней у цехах, яке
надалі завжди постійне.
. Постійне поголів’я
кнурів-плідників на комплексі визначають з урахуванням способу осіменіння
(природне парування чи штучне осіменіння). Норма навантаження на одного кнура
при природному паруванні становить у середньому 15 свиноматок, а при штучному
осіменінні - 100 - 200 (в середньому 150) свиноматок за рік.
Постійне поголів’я кнурів на
комплексі розраховують діленням загальної кількості свиноматок на норму
навантаження враховуючи, що у господарстві застосовують штучне осіменіння
свиней:
: 150 = 15
. Постійне поголів’я свиноматок і
молодняку залежить від розміру крокових груп і часу перебування цих груп на
потоці.
Розрахунок роблять за формулою:
де С - постійне поголів’я в цехах,
голів;
Г - розмір крокової групи, голів; Ч
+ч - (табл), діб; Р - тривалість кроку ритму, діб.
Постійне поголів’я умовно поросних
свиноматок становить:
=504
21. Постійне поголів’я поросних
свиноматок:
=1090
. Постійне поголів’я підсисних
свиноматок (в кінці періоду):
= 395
. Постійне поголів’я холостих
свиноматок визначають відніманнямвід загального поголів’я свиноматок суми
умовно поросних, поросних і підсисних:
- (504 + 1090 + 395) = 185 голови
. Постійне поголів’я поросят -
сисунів розраховують множеннямкількості підсисних свиноматок (у кінці періоду)
на їх багатоплідність:
х 11 = 4345 голів.
. Постійне поголів’я поросят після
відлучення на дорощуванні:
= 6320 голови
. постійне поголів’я молодняку
свиней на відгодівлі:
=11616 голови
. Постійне поголів’я свиней на
комплексі визначають додаванням поголів’я усіх груп: (19 + 20+ 21 + 22 + 23 +
24 + 25 + 26):
+ 504 + 1090 + 395 +185 + 4345 +
6320+ 11606 = 24460
. Період входження комплексу в
повний потік складається з часу перебування на потоці двох крокових груп
(поросята після відлучення на дорощуванні і молодняк на відгодівлі) і
репродуктивного періоду:
+ 112 + 155 = 323 діб.
Отже, через діб від початку роботи
комплексу, тобто від часу осіменіння свиноматок першої крокової групи, буде
здана перша група молодняку свиней на м'ясо.
Визначення потреби в кормах на
виробництво продукції свинарства.
Для визначення річної потреби в
кормах спеціалісти користуються різними способами, залежно від того, яка
зоотехнічна інформація використовується як вихідна. Відносно простим і
перевіреним, з точки зору практичного застосування, можна вважати спосіб
розрахунку за кількістю спожитого корму однією твариною кожної статево-вікової
групи свиней.
Розрахунки потреби у повнораціонних
комбікормах для свинокомплексу.
Отже, в нашому випадку необхідно
близько 187457 т повнораціонного комбікорму для годівлі впродовж року усіх
статево - вікових груп свиней.
свинина порося корм
Використана література
1. Василенко Д.Я.,
Меленчук Е.И. Свиноводство и технология производства свинины. - К.: Выща школа,
1988.- 271 с.
. Главные факторы,
влияющие на продуктивность поросят-отъёмышей. // Ефективне тваринництво. -
2005. - № 5-6. - С. 5-11.
. Главные факторы,
влияющие на продуктивность поросят-отъёмышей. // Ефективне тваринництво. -
2005. - № 7. - С. 36-41.
. Довідник з виробництва
свинини. / В.І. Герасимов, та ін.; За ред. В.П. Рибалка, В.І. Герасимова, В.М.
Чорного. - Х.: Еспада, 2001. - 336 с.
. Медвєдєв В.О., Ткачук
М.М. Вирощування поросят. - К.: Урожай, 1990. - 112 с.
. Ноздрин Н.Т. Сагло А.Ф.
Выращивание молодняка свиней. Справочник. - М.: Агропромиздат, 1990.- 144 с.
. Походня Г.С. Теория и
практика воспроизводства и выращивания свиней. - М.: Агропромиздат, 1990.- 217
с.
. Савич И.А.
Свиноводство и технология производства свинины. - М.: Агропромиздат, 1986.- 363
с.
. Свинарство і
технологія виробництва свинини / В.І. Герасимов, та ін. - К.: Урожай, 1996. -
352 с.
. Свинарство і
технологія виробництва свинини / В.І. Герасимов, та ін. - Х.: Еспада, 2001. -
448 с.
. Тихонов И.Т. Откорм
свиней. - М.: Росагропромиздат, 1991.- 64 с.