Виборчий процес

Виборчий процес

Виборчий процес

ВСТУП

виборчий голосування депутат

З часу проголошення незалежності України кардинальних змін зазнала не тільки національна правова система, а й основні інститути державної влади. Так, за відносно нетривалий проміжок часу в нашій державі усталилась нова система вищих органів державної влади, яка ґрунтується на принципах верховенства права, демократизму, поділу влади та характеризується наявністю конституційно-правових механізмів стримувань і противаг між цими гілками влади.

За цих умов особливої актуальності набуває порядок формування вищих представницьких органів державної влади шляхом народного волевиявлення, як засобу безпосередньої демократії.

Виборчий процес - надзвичайно складне і динамічне явище соціуму, яке має тривалі наслідки і прямий вплив на діяльність не лише інститутів політичної системи (особливо парламенту), але й на інші її складові, надто - політичну культуру. Окремим чинником, що гальмує або пришвидшує демократизацію, є саме тип виборчої системи, за правилами якої реалізується волевиявлення народу.

Проблема впливу типу виборчої системи на структурування парламенту і політичні процеси є предметом численних наукових дискусій. Зокрема, зусиллями західних політологів М.Дюверже, Дж. Сарторі, Дж. Елстера, К.Оффе, Т.Кіса, К.Давіши були сформульовані закономірності, які пояснюють взаємозалежність типу виборчої системи та політичних процесів. Основна з них полягає в тому, що чим не стабільніша політична система країни, тим більше вона обумовлена впливу виборчої системи. Від того, наскільки адекватним буде представництво виборців у парламенті залежить легітимність системи влади, зокрема, і політичних рішень, які продукуються цією владою, загалом.

Водночас надзвичайна поляризація поглядів політичних акторів країни і їх представництво в парламенті здатне уповільнити або й унеможливити процеси законотворення. Згадаймо, саме парламентські кризи були перманентними протягом останнього десятиліття в Україні. Отже, перед транзитними суспільствами вибір типу виборчої системи є складною дилемою - повноцінне представництво чи структурований парламент. Зважаючи на високий рівень поляризації позицій політичних сил, ці завдання є здебільшого взаємовиключними.

Метою даної курсової роботи є дослідження конституційно-правових засад виборчого процесу в Україні на прикладі виборів у Верховну Раду України. Для досягнення мети, проаналізовані будуть поняття виборчого процесу; субєкти виборчого процесу; учасники виборчого процесу; етапи виборчого процесу; особливості складання, уточнення списків виборців; утворення виборчих округів, дільниць та комісій; висування та реєстрація кандидатів у депутати; проведення передвиборної агітації; голосування, підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; припинення діяльності виборчих комісій.

Залежно від мети і завдань дослідження у процесі виконання курсової роботи використані загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, аналізу та синтезу, індукції та дедукції) і спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання.

Науково-теоретичну основу проведеного дослідження складають діючі нормативно-правові акти, які регулюють порядок проведення виборів в Україні, а також роботи таких вчених, як В. Авер`янов, О. Барабаш, Ф. Веніславський, В. Кафарський, О. Константий, В. Кравченко, В. Лазніков, Н. Нижник, Н. Плахотнюк, В. Погорілко, В. Ріяка, О. Скакун, О. Томкіна, Ю. Фрицький, С. Чиркулій, В. Шаповал та інші.

Поставлена мета та задачі курсової роботи зумовили її структуру. Робота складається з вступу, двох взаємоповязаних розділів, висновків проведеного дослідження та списку використаних джерел.

Розділ 1. Виборчий процес

1.1Поняття виборчого процесу

Інститут виборів - один з головних інститутів законодавства демократичної держави. Через вибори громадяни реалізують своє волевиявлення і здійснюють функцію утворення загальнодержавних органів та органів місцевого самоврядування, через функціонування яких, у свою чергу, реалізується представницька демократія. За допомогою виборів здійснюється механізм узгодження інтересів різних соціальних груп та політичних сил, без якого сьогодні не можливий консенсус інтересів управління багатонаціональної держави [10, C. 45].

Таким чином, вибори можна охарактеризувати як процес утворення органів державного і місцевого управління, тобто визначити вибори саме як процес, або активну дію. Оскільки цей процес санкціонований державою через нормативні акти, то він, безперечно, є юридичним. І перш ніж перейти до характеристики виборчого процесу, слід звернути увагу на те, якими характеристиками наділений юридичний процес, як більш загальне поняття.

По-перше, такий процес є юридичним вираженням державно-владної діяльності. У зв'язку з цим, він не може існувати і прогресувати без належних суб'єктів органів державної і місцевої влади. У свою чергу, для цих суб' єктів процесуальна форма є безперечною умовою реалізації наданих їм повноважень для можливості вирішення конкретних справ, що складає основний осяг їхньої практичної діяльності.

По-друге, процес відображає динаміку діяльності державних та місцевих органів влади, і тому, йому властиві певні етапи, що послідовно змінюються один одним, в межах яких повинні бути здійснені необхідні процесуальні дії.

По-третє, особливістю цього процесу є те, що як юридична дія він спрямований на досягнення визначеного правового ефекту, оскільки соціальне призначення процесу - забезпечити реалізацію норм державного законодавства.

По-четверте, процес є юридичною діяльністю, і тому, йому властиве соціально-правове регулювання з усіх боків, яке може досягатися за допомогою особливих процесуальних норм, що передбачають детальне регулювання дій всіх його учасників [20, C. 140].

Однією з основних диференціацій юридичного процесу є розділ його на види в залежності від галузевих його проявів, тобто він може бути цивільним, кримінальним, адміністративним, конституційним та іншим. Це означає, що процесуальна форма є виразником матеріальних норм певних галузей права. Значення процесуальних елементів для норм конституційного права заключається в тому, що вони, по-перше, встановлюють процесуальні форми здійснення народовладдя - процедуру виборів, діяльність представницьких закладів і таке інше; по-друге, закріплюють певний порядок діяльності вповноважених суб'єктів, націлений на вирішення конкретних державно-правових ситуацій; по-третє, наділяють державно-правові відносини загальнообов'язковим характером; по-четверте, створюють юридичні підстави для дотримання прав та інтересів учасників правозастосовчої діяльності; по-п'яте, передбачають порядок реалізації громадянами конституційних прав і обов'язків; в-шостих, вони є необхідною умовою укріплення законності у сфері державно-правових відносин [11, C. 192].

Згідно з цим, можна зробити висновок про автоматичну відповідальність кожної регулятивної галузі матеріального права своєму специфічному виду процесуальної діяльності.

Таким чином, юридичний процес в конституційному праві дозволяє акцентувати увагу на механізмі дії норм, регулюючих законодавчий процес, процедуру проведення виборів та референдумів, участі різних суб'єктів у політичному процесі. Відповідно до цього, виборчий процес виступає як самостійна юридична форма відповідного комплексу державно-правових відносин, що обслуговують підготовку і проведення виборів. Так чи інакше, але розкриття поняття виборчого процесу нерозривно пов'язане з юридичним процесом організації і проведення виборів.

Саме тому, виборчий процес можна визначити як технологічну інфраструктуру і форму реалізації конституційних принципів організації виборів та забезпечення виборчих прав людини і громадянина в межах, передбаченого законом комплексу виборчих дій та процедур, що забезпечують реалізацію політичного права громадян обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування. Це є розширеним тлумаченням поняття виборчого процесу, а законотворці українського виборчого законодавства зупинилися на менш розширеному понятті виборчого процесу, і визначили його як "здійснення суб'єктами, визначеними статтею 11 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом" (мова йде про Закон України "Про вибори народних депутатів України" [2]). Таким чином, цей Закон пов'язує реалізацію виборчого процесу із здійсненням певних виборчих процедур. Тепер слід звернути увагу на питання, яким саме чином співвідносяться поняття виборчого процесу і виборчої процедури. Із цього приводу, ряд правознавців дотримуються думки про те, що виборчий процес протиставляється виборчий процедурі, оскільки виборчий процес лише гарантує і забезпечує захист виборчих правовідносин, а виборча процедура, безпосередньо встановлює порядок організації і проведення виборів [6,C. 51].

Із цього приводу існує також інша думка, згідно з якою виборчий процес існує як система правовідносин, що забезпечують, у встановленій послідовності, динаміку виборчих кампаній [20, C. 140]. Таким чином, процедура і процес пов'язані з підготовкою і проведенням виборів, хоча й виконують різні функції в механізмі правового регулювання виборчих кампаній, тобто це є два паралельно існуючі поняття, що не виключають одне одного.

Також існує третя думка на це питання, яка синтезує попередні дві, і якої дотримуються українські законотворці, згідно з якою, виборчий процес є більш ширшим поняттям ніж поняття виборчої процедури, а також, поряд з нею включає, діяльність суб'єктів, направлену на реалізацію приписів виборчого законодавства, і легітимність цієї діяльності [22, C. 405].

Таким чином, виборчий процес реалізується через проведення таких процедур: 1) складання списків виборців; 2) утворення одномандатних округів; 3) утворення виборчих комісій; 4) висування та реєстрація кандидатів у депутати, включених до списків партій або блоків, у багатомандатному окрузі та кандидатів у депутати в одномандатних округах; 5) проведення передвиборної агітації; 6) голосування; 7) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів; 8) реєстрація обраних депутатів. Ці процедури, або їх також можна назвати етапами виборчого процесу, включають в себе комплекс виборчих дій, направлених на досягнення певної мети в масштабах однієї процедури або етапу організації та проведення виборів.

Виборчі процедури повинні виконуватись у певних термінах і послідовно змінювати одна одну. Про початок і закінчення виборчого процесу оголошує Центральна виборча комісія України, про що закріплюється у відповідних постановах цієї комісії. Взагалі, перед оголошенням початку виборчого процесу, державним органам і вищим посадовим особам надається ряд вказівок про вжиття ними заходів, щодо забезпечення реалізації прав громадян, принципів демократичного суспільства, відкритості і прозорості у виборчому процесі. Тобто, в країні офіційно встановлюється стан, що забезпечує можливість реалізації всіх виборчих процедур. Можна сказати, що держава через свої органи і через нормування, створює всі необхідні умови для забезпечення реалізації принципів виборчого процесу, до яких відносяться такі: 1) принцип законності та заборони незаконного втручання будь-кого у виборчий процес; 2) принцип політичного плюралізму або багатопартійності; 3) принцип гласності та відкритості виборчого процесу; 4) рівності прав партій або блоків; 5) рівність всіх кандидатів у депутати; 6) свобода передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації; 7) неупередженості до партій, кандидатів у депутати з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та керівників підприємств, установ та організацій [20, C. 145].

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про вибори народних депутатів (далі -Закон) виборчий процес здійснюється на засадах:

1) дотримання принципів виборчого права, зазначених у статтях 2-10 цього Закону;

) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес;

) політичного плюралізму та багатопартійності;

) публічності і відкритості;

) свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх кандидатів і партій (блоків) - субєктів виборчого процесу до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками (власниками) яких є політичні партії;

) неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до партій (блоків) - субєктів виборчого процесу, кандидатів у депутати.

Реалізація принципів є головню саме тому, що будь-який принцип - це підстава, на якій базується можливість реалізації всіх елементів будь-якого процесу, тобто гарантованість принципів виборчого процесу і їх повна реалізація самі собою створюють можливість здійснення всіх процедур цього процесу.

Закон надає наступні визначення „виборчий процес - це здійснення субєктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

З урахуванням того, що дана тема розглядається на прикладі виборів до Верховної ради України, можна сформулювати наступне визначення виборчого процесу до Верховної ради України - урегульована правовими (Конституція, Закон України „Про вибори народних депутатів) та іншими соціальними нормами діяльність органів, організацій, окремих громадян, їхніх колективів і груп (суб'єктів виборчого процесу) з підготування і проведення виборів до Верховної ради України.

1.2 Субєкти виборчого процесу

Однією з головних складових частин виборчого процесу є його суб'єктний склад, оскільки головним елементом будь-яких відносин є суб'єкти, які вступають в ці відносини, а права і обов'язки цих суб'єктів складають лише їх зміст. Таким же чином складаються справи і з виборчими відносинами - компетенція суб'єктів, виборчі етапи та процедури складають лише зміст таких відносин, а його реалізація можлива лише через дії суб'єктів цих відносин.

Статус суб'єктів виборчих відносин передбачає: по-перше, наявність у них процесуальних прав і обов'язків, а, по-друге, юридичну зумовленість їхньої реалізації через виборчі дії, етапи або процедури [11, C. 193].

Згідно з цим, можна зробити висновок, що процесуальні права і обов'язки мають різний характер, та їхні носії виконують різні функції в цих відносинах, а це вказує на можливість диференсації, відповідно до якої суб'єкти виборчого процесу поділяються на нормовстановлюючих учасників, ініціаторів, організаторів, безпосередніх учасників, гарантів та інших учасників виборчого процесу [4, C. 189]. Але ця диференсація не є суворою, тобто учасники тієї чи іншої групи, відповідно до реалізації своїх виборчих обов'язків, можуть переходити з однієї групи в іншу. Наприклад, Президент України в процесі підготовки виборів виступає гарантом законності їх проведення, а в процесі голосування виступає безпосереднім учасником виборчого процесу.

Українське законодавство про вибори депутатів встановило такий перелік суб'єктів виборчого процесу:

1) виборець;

2) виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону або Закону України Про Центральну виборчу комісію;

3) партія (блок), що висунула кандидатів у депутати;

4) кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом;

) офіційний спостерігач від партії (блоку) - субєкта виборчого процесу.

Субєкти виборчого процесу, за ступенем зацікавленості у реалізації своїх прав та обовязків, класифікуються на обовязкові, тобто ті, без участі яких проведення виборів неможливе: це виборці, зареєстровані кандидати, політичні партії, виборчі комісії та інші [7, C. 152-153].

Факультативні субєкти, це всі інші визначені виборчим законодавством субєкти, юридичні та фізичні особи, чиї виборчо-процесуальні дії слугують лише засобом досягнення поставленої мети, до них відносяться; розпорядник виборчого фонду; розпорядник накопичувального рахунку виборчого фонду партії, блоку партій; робоча група обліку виборців; представники від кандидатів та політичних партій, блоків партій у Центральній виборчій комісії та інші. Основною їх ознакою є законодавче наділення правами та обовязками сприяння реалізації виборчих прав та ходу виборчого процесу. Залежно від мети участі у виборчих правовідносинах субєкти виборчого процесу поділяються на політичні і адміністративні.

До політичних субєктів належать громадяни, виборці, кандидати, політичні партії, блоки партій, офіційні спостерігачі від партій, блоків партій, від кандидатів у депутати. Усіх їх обєднує те, що вони, як правило, мають на меті досягнення певного політичного результату за підсумками виборів. Адміністративні субєкти мають організаційно-управлінську природу і не висувають будь-якої політичної мети. Вони представлені виборчими комісіями, органами публічної влади та їх посадовими особами. За юридичною природою їх звязку з процесом організації та проведення виборів вони поділяються на особливі і звичайні. До особливих субєктів виборчого процесу належать виборці, кандидати, партії, блоки партій, довірені особи, спостерігачі, виборчі комісії. До звичайних субєктів відносяться громадяни, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, засоби масової інформації. Особливі субєкти становлять групу, яка уособлює наявність у них відповідних законодавчо визначених прав та обовязків, повязаних з належністю їх до виборчого процесу, та у сфері організації і проведення виборів. Звичайні субєкти виборчих правовідносин не несуть обовязку погоджувати свою поведінку тільки з нормами виборчого законодавства, вони в певній мірі підпадають під вплив інших галузей права.

Зокрема, виборчі комісії:

1) інформують громадян про свій склад, місцезнаходження та режим роботи, про утворення територіальних виборчих округів і виборчих дільниць, про місце і час голосування виборців, про основні права виборців, у тому числі про право оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій та їх членів, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових та службових осіб;

2) забезпечують можливість для ознайомлення субєктів виборчого процесу зі списками виборців, з виборчими списками партій (блоків), з передвиборними програмами партій (блоків), відомостями про кандидатів у депутати, порядком заповнення виборчих бюлетенів;

3) розяснюють виборцям порядок голосування, а також порядок заповнення виборчих бюлетенів;

4) оприлюднюють підсумки голосування і результати виборів депутатів;

5) надають іншу інформацію у випадках та в порядку, передбачених цим Законом (ст. 11 Закону).

1.3Учасники виборчого процесу

Індивідуальними субєктами виборчого процесу, які реалізують своє активне та пасивне виборче право, є: 1) громадяни України, які мають право голосу (виборці); 2) зареєстровані кандидати на посаду Президента, народного депутата, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільського, селищного, міського голову, депутата місцевої ради.

Колективними субєктами виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, є: 1) політичні партії; 2) блоки політичних партій.

До найважливіших ознак субєктів виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, відносяться: 1) конституційно встановлене володіння правом голосу (для індивідуальних субєктів); 2) наявність виборчо-процесуальної правосубєктності (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність); 3) особиста зацікавленість у реалізації своїх виборчих прав, свобод та обовязків у ході виборчого процесу; 4) висока концентрація зусиль для досягнення поставленої мети; 5) безпосередня зацікавленість у доведенні виборчого процесу до логічного завершення [7, C. 154].

Удосконаленню конституційно-правового статусу субєктів виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, сприяло б позитивне вирішення таких питань: 1) передбачити право виборців брати участь у формуванні виборчих комісій або делегувати своїх представників до них; 2) право виборців, з фізичними вадами, що не можуть самостійно проголосувати, звертатися до членів виборчої комісії, представників від різних політичних партій, у кількості 2-х або 3-х, за допомогою у заповненні бюлетеня; 3) при проведенні голосування за межами приміщення для голосування виборець, як субєкт виборчого процесу, повинен мати право звернутися до виборчої комісії і в день виборів, а не тільки напередодні, оскільки такий порядок фактично обмежує названих виборців у реалізації активного виборчого права, термін звернення у день голосування можна було б обмежити 4 - 6 годинами до закінчення голосування; 4) норми виборчого законодавства, які регламентують утворення виборчого фонду, мають бути не уповноважуючими, а виключно зобовязуючими, а виборчі фонди мають визнаватися тільки цільовими; 5) право висування виборцями кандидатів у депутати має реалізовуватися ними як безпосередньо шляхом самовисування, так і висуненням на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання та через осередки політичних партій, партії, блоки партій, громадські організації. Партійна належність чи неналежність громадян не може бути дискримінаційним фактором по відношенню до виборців.

До субєктів виборчого процесу, які забезпечують реалізацію виборчих прав, відносяться: виборчі комісії, що здійснюють основні напрямки такої діяльності; офіційні спостерігачі; органи державної влади та органи місцевого самоврядування; засоби масової інформації. Їх ознаками є: 1) наявність права призначати, організовувати, проводити вибори та забезпечувати реалізацію виборчих прав, свобод та обовязків інших субєктів виборчого процесу; 2) володіння виборчо-процесуальною правосубєктністю (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність); 3) вирішальна, лідируюча міра участі в забезпеченні реалізації виборчих прав, свобод та обовязків; 4) встановлений виборчим законодавством визначальний вплив на хід виборчого процесу. Отже, субєктами виборчого процесу, які забезпечують реалізацію виборчого права, є фізичні чи юридичні особи, які Конституцією та виборчим законодавством України наділені виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю, правом призначати, організовувати, проводити вибори та забезпечувати реалізацію виборчих прав громадян та інших субєктів виборчого процесу [7, C. 155].

Розділ 2. Етапи виборчого процесу

.1 Складання, уточнення списків виборців

Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю останнього місяця пятого року повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється Законом України „Про вибори народних депутатів України [2] (ст. 77 Конституції).

Народні депутати України (далі - депутати) обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Вибори депутатів здійснюються на засадах пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі (далі - загальнодержавний округ) за виборчими списками кандидатів у депутати (далі - виборчі списки) від політичних партій, виборчих блоків політичних партій (далі - партії (блоки). У розподілі мандатів депутатів беруть участь партії (блоки), виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні (ст. 1 Закону).

Виборчий процес, відповідно до ст. 11 Закону, включає такі етапи:

1) складання та уточнення списків виборців;

) утворення виборчих округів;

) утворення виборчих комісій;

) висування та реєстрація кандидатів у депутати;

) проведення передвиборної агітації;

) голосування;

) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

) припинення діяльності виборчих комісій.

Вибори депутатів можуть бути черговими або позачерговими. Чергові вибори депутатів проводяться у звязку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення. Позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України (ст. 15 Закону).

Чергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю березня останнього року повноважень Верховної Ради України. Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за сто двадцять пять днів до дня виборів. Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до Конституції України . Виборчий процес позачергових виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування Указу Президента України, зазначеного у частині третій статті 16 Закону.

Відповідно до ст. 9 закону депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх пяти років. Проживання в Україні за цим Законом означає: 1) проживання на території в межах державного кордону України; 2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; 3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування на полярній станції України; 5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.

Такими, що проживають в Україні, вважаються також особи, які проживають разом з особами, зазначеними у пункті 3 частини другої цієї статті, як члени їх сімей. Не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії (блоки) у порядку, встановленому цим Законом. Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована в установленому законом порядку не пізніше ніж за триста шістдесят пять днів до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що всі партії, які входять до його складу, зареєстровані не пізніш як за триста шістдесят пять днів до дня виборів [21, C. 38].

Для підготовки проведення голосування виборців до 1 жовтня року, який передує року проведення чергових виборів народних депутатів України, складаються загальні списки виборців за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією.

Для складання та уточнення загальних списків виборців, які проживають на території кожного села, селища, міста та району у містах Києві та Севастополі, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад (міст республіканського в Автономній Республіці Крим, обласного значення) утворюються робочі групи обліку виборців (далі - районні, міські робочі групи обліку виборців) на період з 1 серпня року, що передує року проведення чергових виборів, до дня проведення чергових виборів включно.

Регіональна робоча група обліку виборців до 20 жовтня року, що передує року проведення чергових виборів народних депутатів України, надсилає інформацію про громадян, які змінили місце проживання, до робочих груп обліку виборців районів, міст, районів у містах, де можливе включення громадян до загального списку виборців за попереднім місцем проживання.

Районна, міська робоча група обліку виборців не пізніше 1 листопада року, що передує року проведення виборів, надає загальний список виборців для ознайомлення громадян у приміщенні, доступному для відвідувань громадян. Загальний список виборців повинен бути доступним для ознайомлення до 1 січня року проведення виборів. Повідомлення про надання загального списку виборців для ознайомлення із зазначенням місця і часу, де й коли можна ознайомитися з загальним списком виборців, протягом зазначеного періоду не рідше одного разу на тиждень публікується у місцевих друкованих засобах масової інформації, а також не рідше двох разів на тиждень оприлюднюється на місцевих теле- і радіоканалах.

Робоча група обліку виборців, що проживають чи перебувають за кордоном, складає загальні списки виборців за країнами перебування. У строки, встановлені частиною другою цієї статті, такі загальні списки виборців надаються для загального ознайомлення у приміщеннях дипломатичних або інших офіційних представництв чи консульських установ України за кордоном, у місці дислокації військової частини (формування), що дислокована за межами України. Відповідне представництво чи установа оприлюднює у спосіб, доступний для громадян України, що перебувають за кордоном, повідомлення про надання загального списку виборців для ознайомлення із зазначенням місця і часу, де й коли зі списком можна ознайомитися. Виборець може бути включений до загального списку виборців лише один раз.

2.2Утворення виборчих округів, дільниць та комісій

Вибори депутатів проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ.

Для проведення виборів депутатів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіони) встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістю виборчих дільниць, виходячи з кількості виборчих дільниць, які були утворені під час попередніх чергових виборів Президента України або народних депутатів України. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст. На території великих міст може бути утворено більше ніж один територіальний виборчий округ. Не допускається включення до одного територіального виборчого округу частин території двох чи більше регіонів.

Закордонний виборчий округ складають усі закордонні виборчі дільниці, утворені згідно з статтею 22 цього Закону.

Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймається Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто десять днів до дня виборів.

Рішення про утворення територіальних виборчих округів із зазначенням їх номерів, меж та центрів округів публікується Центральною виборчою комісією у триденний строк від дня прийняття нею відповідного рішення в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації, а також у семиденний строк від дня прийняття зазначеного рішення - у регіональних друкованих засобах масової інформації.

Згідно ст. 19 Закону для підготовки організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців утворюються виборчі дільниці.

Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною. Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від двадцяти осіб до двох тисяч пятисот осіб. Виборчі дільниці поділяються на:

) малі - з кількістю виборців до 500 осіб;

) середні - з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

) великі - з кількістю виборців понад 1500 осіб.

Якщо на відповідній території, у відповідному закладі чи установі налічується менше або більше від зазначених меж чисельності виборців і їх (або їх надлишок) неможливо віднести до іншої виборчої дільниці або неможливо утворити додаткову виборчу дільницю на цій території, у відповідному закладі чи установі, виборча дільниця може бути утворена з меншою або більшою від відповідних граничних значень чисельністю виборців.

Виборчі дільниці утворюються не пізніш як за пятдесят днів до дня виборів. Окружна виборча комісія своїм рішенням встановлює єдину нумерацію виборчих дільниць у межах територіального виборчого округу.

Звичайні виборчі дільниці утворюються для організації голосування виборців за місцем їх проживання. Спеціальні виборчі дільниці утворюються у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування. Спеціальні виборчі дільниці утворюються таким чином, щоб виборці могли проголосувати, не порушуючи режиму перебування в закладі (установі). Не допускається утворення однієї виборчої дільниці для двох і більше закладів чи установ.

Закордонні виборчі дільниці утворюються Центральною виборчою комісією за поданням Міністерства закордонних справ України.

Закордонні виборчі дільниці утворюються при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України.

Перелік держав, де проживає значна кількість виборців України, визначається Центральною виборчою комісією не пізніше 15 вересня року, що передує рокові проведення чергових виборів депутатів, за поданням Міністерства закордонних справ України.

В окремих випадках закордонна виборча дільниця може бути утворена з приміщенням для голосування за межами приміщення офіційного представництва чи консульської установи України. Така закордонна виборча дільниця може бути утворена тільки на території великих міст держави, у яких проживає чи перебуває не менше однієї тисячі громадян України, які мають право голосу.

Для забезпечення своєчасного утворення закордонних виборчих дільниць Міністерство закордонних справ України невідкладно після оголошення початку виборчого процесу звертається до органів влади іноземних держав з проханням дати згоду, зокрема на утворення виборчих дільниць з приміщенням для голосування за межами приміщень офіційних представництв, консульських установ України.

Закордонні виборчі дільниці утворюються Центральною виборчою комісією у строки, встановлені частиною пятою статті 19 цього Закону. Центральна виборча комісія своїм рішенням визначає межі кожної закордонної виборчої дільниці; назву та адресу дипломатичного, іншого офіційного представництва чи консульської установи України за кордоном, при якому утворюється виборча дільниця, чи найменування та місце дислокації військової частини (формування), дислокованої за межами України; визначає приміщення для голосування на закордонній виборчій дільниці; встановлює єдину нумерацію закордонних виборчих дільниць

2.3Висування та реєстрація кандидатів у депутати

Громадянин України, який відповідно до статті 9 цього Закону має право бути обраним депутатом, може дати згоду балотуватися кандидатом у депутати від партії (блоку). Висування кандидатів у депутати розпочинається за сто девятнадцять днів і закінчується за девяносто днів до дня виборів.

Кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, яка становить конституційний склад Верховної Ради України, визначений Конституцією України, та не може бути меншою від вісімнадцяти осіб.

Партія (блок) може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійну особу, яка відповідно до статті 9 цього Закону має право бути обраною депутатом.

Партія, яка входить до виборчого блоку, не може самостійно висувати кандидатів у депутати чи входити до складу іншого виборчого блоку.

Висування кандидатів у депутати партією здійснюється на її зїзді (зборах, конференції), а блоком - на міжпартійному зїзді (зборах, конференції) партій, що входять до блоку. У зїзді (зборах, конференції), на якому здійснюється висування кандидатів у депутати, повинно брати участь не менше 200 делегатів.

Висування кандидатів у депутати здійснюється у вигляді виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією. Усі кандидати у депутати, висунуті партією (блоком), включаються до єдиного виборчого списку партії (блоку). Черговість кандидатів у списку визначається на зїзді (зборах, конференції). Особа може бути включена до виборчого списку лише однієї партії (одного блоку).

Форма виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) затверджується Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто тридцять днів до дня виборів.

У протоколі зїзду (зборів, конференції) партії, міжпартійного зїзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку, зазначаються: дата його проведення, порядок денний, відомості про осіб, висунутих кандидатами у депутати (прізвище, імя, по батькові, число, місяць і рік народження, громадянство, партійність, відомості про освіту, посада (заняття), місце роботи, місце проживання), підсумки голосування щодо виборчого списку кандидатів у депутати. Протокол підписується головуючим на зїзді (зборах, конференції), а виборчий список кандидатів у депутати - керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку). Вказані документи скріплюються печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку).

Про час і місце проведення зїзду (зборів, конференції) партії або міжпартійного зїзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку, щодо висунення кандидатів у депутати керівник партії (керівники партій, що входять до блоку) повідомляє у письмовій формі Центральну виборчу комісію не пізніш як за пять днів до дня проведення зїзду (зборів, конференції). На такому зїзді (зборах, конференції) за дорученням Голови Центральної виборчої комісії має право бути присутнім член Центральної виборчої комісії.

Про час і місце проведення зїзду (зборів, конференції) з метою висунення кандидатів у депутати засоби масової інформації повідомляються не пізніше ніж за три дні до дня проведення зїзду (зборів, конференції). Порядок акредитації представників засобів масової інформації на такому зїзді (зборах, конференції) визначається організаторами заходу.

Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), за умови отримання нею таких документів:

) заяви про реєстрацію кандидатів у депутати, підписаної керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріпленої печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);

) копій свідоцтва про реєстрацію партії (партій, що входять до блоку) та її статуту (статутів партій, що входять до блоку), засвідчених безоплатно Міністерством юстиції України після оголошення про початок виборчого процесу;

) рішень зїздів (зборів, конференцій) партій про утворення виборчого блоку та витягів з протоколів зїздів (зборів, конференцій) про утворення виборчого блоку, засвідчених підписами керівників партій, що входять до блоку, та скріплених печатками цих партій (у разі висунення кандидатів у депутати блоком);

) угоди про утворення виборчого блоку (у разі висунення кандидатів у депутати блоком);

) витягу з протоколу зїзду (зборів, конференції) партії (міжпартійного зїзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку) про розгляд питання про висунення кандидатів у депутати від партії (блоку), який повинен містити відомості, передбачені частиною сьомою статті 57 цього Закону, та бути засвідченим підписом керівника партії (керівників партій, що входять до блоку) і скріпленим печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);

) виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку)

за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією;

) заяв осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цієї партії (блоку) із зобовязанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у звязку з участю у виборах, а також із зобовязанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом;

) автобіографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обовязково повинні містити: прізвище, імя, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сімї, місце проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про наявність чи відсутність судимості;

) передвиборної програми партії (блоку), викладеної державною мовою, обсягом до семи тисяч восьмисот друкованих знаків;

) довідку органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) кожного кандидата у депутати відповідно до статті 60 цього Закону; (Пункт 10 частини першої статті 58 в редакції Закону N 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010)

) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 59 цього Закону;

) фотографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), за розмірами та у кількості, встановленими Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто двадцять днів до дня виборів.

Центральна виборча комісія видає представнику партії (блоку) у Центральній виборчій комісії, який подав документи, зазначені у частині першій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

2.4 Проведення передвиборної агітації

Партія (блок), кандидати у депутати мають право розпочати свою передвиборну агітацію з моменту прийняття Центральною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку).

Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої пятниці перед днем виборів.

Передвиборна агітація напередодні дня виборів та в день виборів забороняється. У цей же час забороняються проведення масових акцій (зборів, мітингів, походів, демонстрацій, пікетів) від імені партії (блоку) - субєкта виборчого процесу, розповсюдження агітаційних матеріалів, а також публічні оголошення про підтримку партією (блоком) чи окремими кандидатами у депутати проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів (ст. 65 Закону).

Передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного субєкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми партій (блоків), політичні, ділові та особисті якості кандидатів у депутати, вести агітацію за або проти партій (блоків), кандидатів у депутати.

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах:

) проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;

) проведення публічних дебатів, дискусій, круглих столів, прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій (блоків) - субєктів виборчого процесу чи кандидатів у депутати;

) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних)

засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтервю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

) розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;

) розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

) проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії (блоку) - субєкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

) публічні заклики голосувати за чи проти партій (блоків) - субєктів виборчого процесу або публічні оцінки діяльності цих партій (блоків) чи кандидатів у депутати;

) в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України (ст. 66 Закону).

Політична реклама - це одна із форм передвиборної агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного субєкта виборчого процесу.

Час мовлення, відведений на політичну рекламу на радіо та телебаченні, не може перевищувати 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності.

Друкована площа, відведена на політичну рекламу впродовж виборчого процесу в друкованих засобах масової інформації, у тому числі рекламних, не може перевищувати 20 відсотків обсягу друкованої площі кожного номера видання чи додатка до нього.

2.5 Голосування, підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування

Голосування виборців на виборах депутатів здійснюється за допомогою виборчого бюлетеня з виборів народних депутатів України (далі - виборчий бюлетень). Виборчий бюлетень є документом суворої звітності. Центральна виборча комісія, окружні та дільничні виборчі комісії забезпечують суворий облік отриманих та виданих виборчих бюлетенів відповідно до вимог цього Закону. Документація, що забезпечує облік виборчих бюлетенів, передається підприємствами-виготовлювачами, окружними та дільничними виборчими комісіями до Центральної виборчої комісії. Центральна виборча комісія після офіційного оприлюднення результатів виборів забезпечує передання облікової інформації на збереження до відповідних архівних установ.

Голосування проводиться в день виборів з сьомої до двадцять другої години без перерви. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці

Організація проведення голосування та підтримання у приміщенні для голосування належного порядку, забезпечення таємності волевиявлення виборців під час голосування покладаються на дільничну виборчу комісію. У разі вчинення правопорушень, за які законом встановлена відповідальність, голова або заступник голови дільничної виборчої комісії мають право запросити у приміщення для голосування працівника органів внутрішніх справ, який повинен вивести порушника із приміщення для голосування і після цього вжити до нього передбачених законом заходів, після чого працівник органів внутрішніх справ залишає приміщення для голосування. Перебування працівників органів внутрішніх справ у приміщенні для голосування в інших випадках забороняється.

Центральна виборча комісія на своєму засіданні розглядає та приймає протоколи окружних виборчих комісій про підсумки голосування в межах територіального виборчого округу. Відомості зазначеного протоколу на засіданні Центральної виборчої комісії оголошуються головою чи заступником голови відповідної окружної виборчої комісії. Час прийняття Центральною виборчою комісією протоколу окружної виборчої комісії і занесені до протоколу відомості фіксуються у протоколі засідання Центральної виборчої комісії.

У разі виявлення у протоколі окружної виборчої комісії про підсумки голосування в межах територіального виборчого округу виправлень, помилок, неточностей Центральна виборча комісія своїм рішенням може зобовязати окружну виборчу комісію внести зміни до встановлених підсумків голосування виборців у межах територіального виборчого округу в порядку, встановленому частиною сьомою статті 92 цього Закону, про що зазначається у протоколі засідання Центральної виборчої комісії. Протягом часу розгляду цього питання окружною виборчою комісією подані до Центральної виборчої комісії примірники протоколу про підсумки голосування в межах територіального виборчого округу та додані до нього документи зберігаються в Центральній виборчій комісії

2.6Встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення

Центральна виборча комісія на своєму засіданні на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів, у тому числі з поміткою Уточнений, та протоколу Центральної виборчої комісії про підсумки голосування у закордонному виборчому окрузі не пізніш як на пятнадцятий день з дня виборів встановлює результати виборів депутатів, про що складає протокол. До протоколу про результати виборів депутатів заносяться прописом та цифрами такі відомості втсановлені ст. 96 Закону.

Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів депутатів складається у двох примірниках. Протокол підписується Головою, заступниками Голови, секретарем та іншими членами Центральної виборчої комісії, присутніми на засіданні Центральної виборчої комісії, та засвідчується печаткою Центральної виборчої комісії. У протоколі зазначаються дата і час (години і хвилини) його підписання членами Центральної виборчої комісії. Член Центральної виборчої комісії, присутній на засіданні, зобовязаний підписати протокол про результати виборів депутатів. У разі своєї незгоди із встановленими результатами виборів, зафіксованими у протоколі Центральної виборчої комісії, член Центральної виборчої комісії підписує протокол із приміткою З окремою думкою. Письмовий виклад окремої думки додається до протоколу про результати виборів депутатів. У разі відсутності у протоколі підпису члена Центральної виборчої комісії проти його прізвища зазначається причина відсутності члена Центральної виборчої комісії на її засіданні. Перший примірник протоколу мають право підписати кандидати у депутати, представники партій (блоків) у Центральній виборчій комісії, уповноважені особи партій (блоків) у загальнодержавному виборчому окрузі, які були присутні при встановленні результатів виборів народних депутатів України. Зміст протоколу невідкладно оприлюднюється на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.

Центральна виборча комісія зобовязана встановити результати виборів депутатів незалежно від кількості виборчих дільниць, в яких голосування було визнано недійсним.

Центральна виборча комісія не пізніш як на пятий день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює результати виборів депутатів у газетах Голос України та Урядовий курєр. Список обраних депутатів публікується із зазначенням в алфавітному порядку їх прізвища, імені, по батькові, року народження, освіти, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, субєкта висування.

Офіційне оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів є підставою для звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та прийняття рішення про припинення дії іншого представницького мандата особи, обраної депутатом.

2.7Припинення діяльності виборчих комісій

Особа, обрана депутатом, для її реєстрації народним депутатом України зобовязана подати до Центральної виборчої комісії не пізніш як на двадцятий день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів документ про її звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та (або) копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представницького мандата, поданої до відповідної ради.

У разі звернення особи, обраної депутатом, до Центральної виборчої комісії про наявність поважних причин, які перешкоджають виконанню нею вимог частини першої цієї статті, Центральна виборча комісія може прийняти рішення про визнання цих причин поважними і встановити інший строк виконання зазначених вимог або про відмову у визнанні цих причин поважними. При отриманні документів, зазначених у частині першій цієї статті, Центральна виборча комісія приймає рішення про реєстрацію обраної особи народним депутатом України.

У разі невиконання особою, обраною депутатом, у строки, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, вимог частини першої цієї статті Центральна виборча комісія приймає рішення про визнання її такою, яка відмовилася від депутатського мандата, та визнає обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної партії (блоку). Особі, зареєстрованій народним депутатом України, Центральна виборча комісія не пізніш як на сьомий день з дня її реєстрації видає тимчасове посвідчення народного депутата України встановленого нею зразка. Рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію депутата та тимчасове посвідчення народного депутата України є підставою для складення обраною особою присяги народного депутата України.

Висновки

Таким чином, виборчий процес - надзвичайно складне і динамічне явище соціуму, яке має тривалі наслідки і прямий вплив на діяльність не лише інститутів політичної системи (особливо парламенту), але й на інші її складові, надто - політичну культуру. Окремим чинником, що гальмує або пришвидшує демократизацію, є саме тип виборчої системи, за правилами якої реалізується волевиявлення народу. Відомо, що існують три типи виборчих систем - мажоритарна, пропорційна і змішана. Дане дослідження присвячене аналізу їхніх варіантів, які мають місце в країнах Західної Європи і є особливо актуальними для України в наш час.

За умов демократичного суспільства вибори за своєю суттю - це прояв реальної волі народу, процес виявлення і здійснення такої волі. Суспільство як асоціація вільних і рівноправних людей для підтримки свого оптимального функціонування і постійного відтворення мусить певним чином самоорганізовуватись і структуруватися.

Вважаю за потрібне наголосити на перевагах саме мажоритарної виборчої системи для України на сучасному етапі розвитку її демократії. Візьмемо до уваги саме юний вік цього політичного режиму в Україні. Відтак, наша політична система повинна пройти тривалий процес зміцнення цього політичного режиму і для цього нам необхідно повторити досвід Європи, незалежно від того, хочемо ми цього чи ні, адже противні експерименти можуть привести до повного колапсу політичної системи України, зважаючи на соціополітичні поділи на економічній, мовній та релігійній основі, які її роздирають.

Звичайно, питання прозорого і ефективного виборчого процесу, наслідки якого матимуть сприятливий вплив для демократизації суспільства - складне і системне. Проте, вибір доцільної виборчої системи України на даному етапі має чималий прямий вплив на його вирішення у найближчій та довгостроковій перспективі.

Використані джерела

Нормативно-правові акти

1.Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.

2.Закон України „Про вибори наробних депутатів // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 27-28, ст.366.

Спеціальна література

3.Андрущук В.Д. Конституційне право України. - К.: ЦУЛ, 2005. - 578 с.

4.Веймер, Девід Л., Вайнінг, Ейден Р. Аналіз політики: Концепції і практика / Пер. З англ. Іван Дзюб, Анатолій Олійник; Наук. Ред. О. Кілієвич. - К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи, 2000. - 654 с.

5.Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. - Х.: Право, 2005. - 256 с.

6.Закон України «Про вибори Президента України»: Науково-практичний коментар / За заг. ред. С. В. Ювалова і М. О. Баймуратова. - К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2004. - 257 с.

7.Козодой Л.М. Конституційно-правова відповідальність субєктів ви-борчого процесу //Відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства: Матеріали науково-практичної конференції. - К.: ПЦ Фоліант , 2005. - С. 152-158.

8.Конституційне право України / Орзіх М.П.- О., 2003.- 100 с.

.Конституційне право України / Ред. Крегула Ю.І.- К., 2003.- 417 с.

10.Конституційне право України: Підручник / За ред.. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К.: Ін Юре, 2002. - 544с.

11.Конституційне право України: Хрестоматія / Упоряд. В.С. Журавський, Ю.М. Тодика. - К.: Ін Юре, 2003. - 641 с.

12.Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 522 с.

13.Опришко В.В. Основи конституційного права України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 467 с.

14.Парламентське право України: Навч. посібник / За ред. О.Н. Ярмиша. - Х.: ХНУВС, 2007. - 452 с.

15.Перерва Ю.М. Законотворчість як вид правотворчої діяльності // Право і безпека. - 2005. - №44. - С.27-30.

16.Погорілко В.Ф. Теоретичні проблеми сучасного українського конституціоналізму // Вісник прокуратури. - 2000. - №2. - С. 68 - 74.

17.Співак В.І. Поняття і основні параметри правової культури у виборчому процесі // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 16. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - С. 71-77.

.Співак В.І. Проблеми формування та організації діяльності виборчих комісій та комісій з всеукраїнського референдуму // Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення. - К.: Центральна виборча комісія, 2003. - С. 152-171.

.Співак В.І., Рябець М.М., Ставнійчук М.І., Данилевський Ю.М. Виборчі комісії - організатори виборчого процесу // Вибори до Верховної Ради України: Інф.-довід. вид. - К.: Центральна виборча комісія, 2002, С. 45-62.

20.Ставнійчук М. Вдосконалення законодавства про вибори. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 41. - К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2005. - С. 140-144.

21.Фахутшин В.Д. Основи конституційного права України. - Севастополь, 2006. - 337 с.

22.Федай В. Проблеми вдосконалення виборчого процесу в Україні. // Вісник національної академії державного управління при Президентові України. - 2004 . - № 4 . - С. 404-408.

23.Фрицький Ю. Пропорційна система виборів до Верховної Ради України - оціночний аспект // Право України. - 2006. - №4. - С. 104-107.

24.Шаповал В.М. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. - 1998. - № 5. - С. 29 - 35.