Значення та економічна ефективність штучного осіменіння сільськогосподарських птахів

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Сельское хозяйство
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    972,59 Кб
  • Опубликовано:
    2016-05-24
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Значення та економічна ефективність штучного осіменіння сільськогосподарських птахів

Міністерство освіти і науки в Україні

Сумський національний аграрний університет








КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з технології виробництва продукції тваринництва

на тему: "Значення та економічна ефективність штучного осіменіння сільськогосподарських птахів"



Студентки 3 курсу 1302-1 групи

напряму підготовки 6.090102 - ТВППТ

Горбань Т.Д.

Керівник: професор Остапенко В.І.





м. Суми - 2015 рік

Зміст

 

Вступ

1. Біологічні особливості сільськогосподарських птахів

2. Анатомо-фізіологічні особливості будови статевих органів самців птахів

3. Отримання сперми у самців сільськогосподарських птахів

4. Отримання сперми від півнів

5. Отримання сперми від гусаків

6. Отримання сперми від індиків

7. Отримання сперми від качурів

8. Розбавлення та зберігання сперми плідників птахів

9. Анатомо-фізіологічні особливості будови статевих органів самок птахів

10. Штучне осіменіння самок птахів

11. Значення штучного осіменіння

12. Економічна ефективність штучного осіменіння

Висновок

Розрахункова частина

Використана література

Вступ

Птахівництво України є однією з найбільш інтенсивних і динамічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка має всі можливості в короткі строки подолати економічну скруту. Штучне осіменіння сільськогосподарських птахів вважають економічно вигідним і прогресивним способом розмноження. Потреба в розвитку штучного осіменіння виникла у зв’язку з переходом галузі птахівництва на промислову основу, значною різницею в масі між самцями і самками, що значно знижує результати природного парування. У нашій країні і за кордоном в племінних господарствах птахи утримуються в клітках. Штучне осіменіння курей, індичок, качок і гусок входить в єдиний технологічний процес одержання, вирощування та використання птахів. Штучне осіменіння сільськогосподарської птахів широко застосовується на великих птахофабриках. У Німеччині та США при штучному осіменінні курей і клітковому їх утриманні домагаються до 92,8 - 96,2 % запліднення яєць. Метод штучного осіменіння птахів широко впроваджено в Голландії, Великобританії, США, Канаді та Німеччині. Штучне осіменіння стало головним методом відтворення птахів. Воно дає можливість у 8-10 разів скоротити потребу в самцях, використовувати тільки кращих, перевірених за якістю нащадків. Штучне осіменіння дало можливість створення високопродуктивних ліній м’ясного і яєчного напрямків. Штучне осіменіння індичок виключає їх травми, підвищує запліднення яєць на 7-15 %. Воно дає можливість скоротити гусаків у 3-4 рази, качурів - у 6-7 разів і одночасно попередити поширення інфекційних захворювань статевих органів. Штучне осіменіння дає можливість одержувати від одного племінного плідника самця у 5-10 разів більше нащадків, отримувати вищу заплідненість яєць, ніж за природного парування. При штучному осіменінні більш економно використовується площа приміщень, оскільки при клітковому утриманні птахів в однакових по площі приміщеннях можна розмістити в 2-3 рази більше голів, ніж при підлоговому утриманні. Великий вклад в розвиток штучного осіменіння птахів внесли Ілля Іванович Іванов, Серебровський, Нікітіна, Огородній, Соколовська, Кушнер та інші.

1. Біологічні особливості сільськогосподарських птахів


Здатність свійської птиці виробляти високо цінні продукти харчування є однією з основних біологічних особливостей. Відомо, що одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні А на 15 - 17%, В2 - 10 - 13%, В12 - 55 - 100%, D - 13 - 40%. Білок яйця засвоюється людиною майже повністю.

Основна біологічна особливість птиці - розмноження шляхом відкладання яєць. Ця особливість дає можливість штучно виводити молодняк у будь-яких кількостях і у будь-яку пору року, уникати сезонності, точно планувати технологічні групи за строками і кількістю, а племінний матеріал (яйця) зберігати і перевозити на значні відстані. Відтворення птиці та тварин відбувається шляхом розмноження. Особливістю процесів злиття чоловічих та жіночих клітин та наступного розвитку ембріонів у птиці є те, що сам процес запліднення (злиття чоловічого та жіночого пронуклеусів) проходить у статевій системі самиць (лійці яйцепроводу), а ембріональний розвиток - поза організмом матері. Унікальним є те, що природа створила середовище (яйце), у якому ембріон може розвиватися окремо від материнського організму, використовуючи його поживні речовини.

На процес запліднення природою відведено всього близько 20 хвилин. Перший етап дроблення зиготи протягом доби відбувається у яйцепроводі. Цьому сприяє температура тіла самиць птиці, яка становить в середньому 41 - 430С. Після відкладання яйця процес розвитку ембріона припиняється до моменту природної або штучної інкубації.

Скороспілість дає можливість вже через 2 - 5 місяців після виведення одержувати товарну продукцію - м’ясо і яйця. У 49-добовому віці курчата-бройлери мають живу масу 1,9-2 кг., а у 150-денному віці яєчні кури починають нестися. Це означає, що за один рік можна мати два покоління птиці і вести селекційну роботу значно швидшими темпами, ніж з іншими тваринами.

сільськогосподарський птах штучне осіменіння

У самиці птиці добре розвинений яєчник, при розвитку фолікула в якому нагромаджується значна кількість поживних речовин (жовток). На відміну від ссавців, яйцепровід у птиці не просто виконує функцію "труби”, а продукує поживні речовини (білок яйця) і утворює оболонку яйця (м’яку - підшкаралупну і тверду - шкаралупну). Крім цього, він виконує функцію довготермінового зберігання сперміїв і є місцем злиття чоловічих і жіночих статевих клітин.

Від однієї курки яєчного типу за рік можна отримати 180-200 потомків, м’ясного типу - 100-200 потомків. Якщо ці цифри перевести на показники виробництва продукції, то, наприклад, вирощені 100 бройлерів - це 200 кг курячого м’яса. Зробимо невеличке порівняння: за рік свиноматка масою 150 кг здатна народити 16 здорових поросят; відгодувавши їх до 100 кг маси, можна одержати 1600 кг свинини, тоді як 50 м’ясних курей з такою загальною масою, як свиноматка, здатні дати 10 000 кг дуже цінного дієтичного м’яса.

Порівняно із ссавцями, птиця відрізняється будовою тіла, внутрішніх органів, поведінкою, має генетичні та фізіологічні особливості. Кістки у птиці тонші, твердіші та міцніші. Трубчасті кістки тонкостінні, без кісткового мозку, вони містять повітря (у них знаходяться розгалужені повітряні мішки). Скелет птиці має особливу будову, яка пов’язана з пристосуванням організму до літання. Тонкість і легкість кісток черепа полегшує політ за рахунок перенесення центру тяжіння вперед. Цьому сприяють витягнуті щелепи, у яких відсутні зуби.

Шкіра птиці, на відміну від ссавців, більш тонка, з добре розвинутим підшкірним шаром, який утворює складки. Це надає птахам більшої рухомості. У шкірі немає потових і сальних залоз, лише у ділянці хвостових хребців є невелике скупчення видозмінених сальних залоз, що носить назву куприкової залози. Секрет, що виділяється цією залозою (під тиском кільцевої мускулатури або в результаті захоплення сосочка дзьобом) у вивідну протоку, використовується для змащування тіла і охороняє шкіру і пір’я птиці від вологості, полегшує плавання її по воді.

Особливості дихання у птиці обумовлені наявністю, крім легень, повітряних мішків, які пронизують майже все тіло, з’єднуючись одним кінцем з легенями, а іншим - з трубчастими кістками. Можна сказати, що птиці має так зване подвійне дихання (газообмін відбувається в легенях, але повітрям заповнюються також і повітряні мішки; під час видихання воно витискується із легень, а повітря із повітряних мішків надходить у легені і відбувається газообмін). Наявність повітряних мішків дає можливість птахам довго літати, а водоплавним - перебувати під водою до 15 хвилин. В середньому свійська птиця за 1 год. вдихає близько 1000 см3 кисню з розрахунку на 1 кг живої маси (для порівняння - людина вдихає близько 300 см3 кисню). Нормальна життєдіяльність можлива при наявності у повітрі 21% кисню, а підвищення концентрації вуглекислоти в повітрі переносить важко. Якщо в повітрі концентрація вуглекислого газу сягне 20%, птиця може загинути. У стані спокою кури роблять 22-25 дихальних рухів за хвилину.

За конверсією корму в продукцію сільськогосподарська птиця поступається лише рибі. Так, на 1 кг приросту живої маси бройлери витрачають 2-2,5 кг концентратів, тоді як свині - 4-5 кг. Виробництво харчового білка за рахунок яєць і м’яса птиці є значно економічнішим, ніж за рахунок інших м’ясовиробляючих галузей тваринництва.

Птахи мають особливу будову та функціонування травної системи. Органи травлення розпочинаються дзьобом, основною функцією якого є захоплення корму. У ротовій порожнині зуби відсутні. Тут корм змочується багатою на муцин слиною і потрапляє у воло, яке складається із правого і лівого мішечків (у водоплавної птиці замість вола є розширення у верхній частині стравоходу). У волі корм частково піддається дії ферментів слини, секрету стінки вола і ферментів, які виділяє мікрофлора. Як правило, у волі кисле середовище (рН 4,5-5,8). Якщо згодовуються подрібнені корми, то у волі вони знаходяться до 2 год., а не подрібнене зерно може затримуватись до 8-12 (іноді 18) год. По стравоходу корм із вола потрапляє до залозистого шлунка, де змочується травними соками. Слідом за залозистим шлунком розміщений мускульний шлунок. Його внутрішня поверхня вкрита кутикулою. Там кормові маси інтенсивно перетираються (подрібнюються) при допомозі м’язових скорочень мускульної стінки шлунка та невеличких камінців, які птиця заздалегідь ковтає. В 1 г хімусу міститься 1-100 млн. лактобактерій і аеробів. Якщо у шлунку не буде камінців (гравію), то це призведе до значного зниження перетравності та використання поживних речовин корму. Таким чином, птиця має отримувати камінці, які не піддаються дії соляної кислоти (кварцові, гранітні) діаметром 1,5-3,0 мм - для молодняку і 3,0-5,0 мм - для дорослої птиці.

У птиці із товстого відділу кишечнику розвинуті лише дві сліпі кишки, призначення яких - перетравлювати важко перетравні білкові корми (зернобобові) та клітковину. Випорожнення мускульного шлунку відбувається рефлекторним відкриттям пілоруса. Вміст шлунку переходить у дванадцятипалу кишку, а потім - у голодну. Просуваючись по тонкому відділу кишечнику, хімус змішується із кишковим соком та соком підшлункової залози, а також із жовчю. Це сприяє подальшому розщепленню основних поживних речовин корму. Травні ферменти постачає сік підшлункової залози, який утворюється безперервно. В середньому у курей після прийому корму виділяється за годину 1,7-2,9 мл соку підшлункової залози (у стані спокою - 0,4-0,8 мл). Такий високий рівень секреції зберігається протягом 2,5-3 год. після годівлі. Корм, багатий на білок, викликає підвищення протеолітичної активності, а багатий на жир - ліполітичну активність соку.

У птиці безперервно виділяється жовч (у стані спокою - 0,3-0,32 мл, у перші 4-5 годин після годівлі - 1,41-1,42 мл за годину). У мускульному шлунку реакція середовища кисла (рН - 2,2), а у голодній кишці - слабо лужна (рН - 7,0). Під дією протеаз, що виробляються бактеріями, та залишкових ензимів у сліпих кишках іде розщеплення важко перетравних білків.

Оскільки корм травним шляхом просувається швидко, у тонкому відділі кишечнику травлення проходить інтенсивно, а мікрофлора сліпих кишок у перетравленні клітковини бере незначну участь, то сира клітковина розщеплюється лише на 7-9%. Спосіб годівлі птиці, склад раціону і величина часток його компонентів впливають на швидкість просування хімусу травним шляхом. При сухому способі годівлі повнораціонними розсипними кормами кормові маси через травний шлях курчат і курей-несучок проходять за 3-4 години. Продукти розщеплення білків (амінокислоти), жирів (гліцерину і жирних кислот) і вуглеводів (моно - і дисахаридів), вода, мінеральні речовини і вітаміни головним чином всмоктуються у тонкому відділі кишечнику. У сліпих кишках всмоктується вода і продукти розщеплення поживних речовин.

В організмі птиці проходять більш інтенсивні процеси обміну речовин. Так, на 1 кг живої маси курки необхідно 33 г кормових одиниць підтримуючого корму, тоді як для ВРХ його потрібно у 3,3 рази менше. У птиці постійна температура тіла (у більшості видів знаходиться в межах 41-420С). Маса крові птиці - 8-12% від маси тіла, групи крові відсутні. Кров’яний тиск знаходиться в межах 140-170 мм рт. ст.

Всеїдність птиці - важлива біологічна ознака, яка дає можливість використовувати в годівлі різні кормові інгредієнти (концентровані корми, біологічно активні речовини, що забезпечують інтенсивний ріст і розвиток, підтримання нормального імунологічного статусу, резистентність організму та високу продуктивність).

Сечовий міхур відсутній, нирки виділяють продукт обміну азоту - сечову кислоту - густу білу, малорозчинну у воді речовину в клоаку. Органи слуху у птиці не мають вушних раковин, але розвинені добре. Птахи чують незначний звук на відстані до 50 м. Птиця може розрізняти солодке, гірке, солоне, кисле завдяки органам смаку, які локалізовані в основі язика. Органи нюху розвинені слабо.

Таким чином, враховуючи біологічні особливості птиці можна досягти бажаних результатів при її вирощуванні.

2. Анатомо-фізіологічні особливості будови статевих органів самців птахів


Статеві органи самців птахів складаються із парних сім’яників, придатків сім’яників, сім’яних міхурців та | статевих сосочків. Сім’яники у самців птахів овальної форми, розміщені біля передніх часток нирок (правої та лівої) і тісно прилягають до черевного повітропровідного мішка. Величина обох сім’яників у самців неоднакова. Лівий сім’яник, як правило, більш розвинений, ніж правий. Величина та маса сім’яників змінюються залежно від віку, тривалості світлового дня та статевої активності самців. Сім’яники самців зовні вкриті сполучною оболонкою і складаються з великої кількості тонких покручених сім’яних канальців. Стінки сім’яних канальців укриті тонкою волокнистою оболонкою, яка містить деяку кількість сполучних клітин Сертолі та 5-6 шарів клітин сперматогенного епітелію на різних стадіях розвитку. Ближче до базальної (внутрішньої) мембрани канальця розміщені первинні статеві клітини-сперматогонії, над ними сперматоцити першого і другого порядку, потім сперматиди та спермії. Спермії, що сформувалися, надходять у просвіт покручених канальців, а звідти - у сім’явивідні шляхи придатка сім’яника і в сім’япровід.

Придаток сім’яника у самців розвинений слабо. Він оточений спільною капсулою сім’яника і складається із численної кількості канальців, по яким із сітки сім’яника просуваються спермії, тут спермії дозрівають. Враховуючи слабкий розвиток придатка сім’яника самців птахів навіть у період їхньої найвищої статевої активності, придаток сім’яника самців не може повністю виконувати функцію органа, де відбувається біологічне дозрівання сперміїв. Тому у самців птахів, на відміну від ссавців, місцем біологічного дозрівання сперміїв є сім’япроводи (їх каудальні ділянки). Потрапляючи на зберігання в яйцепровід самок, такі спермії не можуть пройти повного циклу підготовки до процесу злиття з яйцеклітиною і тому погіршують інкубаційні якості яєць.

Статеві органи півня: 1 - правий сім’яник; 2 - придаток сім’яника; 3 - сім’япровід; 4 - права нирка; 5 - сечовід; б - м’язовий відділ сім’япроводу; 7 - білкове тіло; 8 - кругла складка; 9 - лімфатична складка; 10 - правий викидаючий канал; 11 - судинне тіло; 12 - отвір прямої кишки; 13 - стінка клоаки.

Сім’япровід має вигляд звивистого канатика, стінки якого складаються із слизової, м’язової та серозної оболонок. Сім’япроводи індиків розміщені паралельного до хребта і проходять поряд із сечоводом. Вони починаються від проток придатка сім’яника і закінчуються на початку еякуляторного жолоба пеніса. Каудальна, кінцева частина сім’япроводу закінчується пухироподібним розширенням - сім’яними пухирцями, які заповнюються сперміями. Сім’яні пухирці на кінці мають так звані статеві сосочки, які закінчуються отворами, що виходять в еякуляторний жолоб. Придаткові статеві залози, аналогічні статевим залозам ссавців, у самців сільськогосподарських птахів відсутні. Органи парування самців птахів представлені двома печеристими (судинними) тілами, що утворюють пеніс (пігостиль) та жолоб, між якими відкриваються статеві сосочки. При ерекції або статевому збудженні вказані судинні тіла набрякають. У проміжку між двома судинними тілами знаходиться складчаста слизова оболонка, яка і утворює поздовжній еякуляторним жолоб. По еякуляторному жолобу відбувається просування та еякуляція (виділення) сперми. При паруванні самець придавлює свою клоаку до клоаки самиці. Піхва самиці вип’ячується і сперма поступає в піхву, не попадаючи в клоаку. У качурів і гусаків для парування є статевий орган, який спірально скручений і має червоподібну форму, довжина його 5-7 см.

3. Отримання сперми у самців сільськогосподарських птахів


Стосовно сперми плідників, строків досягнення статевої зрілості, режимів отримання сперми від самців, то можна твердити, що у різних видів птахів вони різні. Так, у півнів яєчних порід досягнення статевої зрілості коливається в межах 85-90 днів, у гусаків - до 270-280 днів (Таблиця 1).

У самиць птахів статева зрілість настає після знесення першого яйця, а у самців - після отримання першого еякуляту.

Таблиця 1. Строки і тривалість статевого використання самців птахів при штучному осіменінні

Вид птахів

Самці

Час настання статевої зрілості, днів

Початок отримання сперми для штучного осіменіння, днів

Тривалість статевого використання самців, міс

Кури м’ясні

Півні

85-90

180

11-12

Кури яєчні

Півні

130-140

210

9-10

Індики

Індики

200-210

240

4-5

Качки

Качури

150-160

180

7-8

Гуси

Гусаки

260-270

290

3-4

Цесарки

Цесарі

180-190

210

5-6


Між строком настання статевої зрілості і початком використання плідників для штучного осіменіння самок проходить досить значний час - від 20-30 діб у качурів до 75-90 днів у півнів яєчних порід.

Найкоротший строк статевого використання за один племінний цикл спостерігається у гусаків - 3-4 місяці. Однак, на відміну від інших плідників, гусаки використовуються протягом 4-5 племінних сезонів як при одному, так і при двох племінних циклах упродовж одного календарного року.

Слід зазначити, що найбільшою статевою активністю в природному паруванні відзначаються півні яєчних порід (до 15-20 парувань за добу), потім качури, перепели, півні м’ясних порід, індики (5-6 парувань за добу) і цесарі.

Однак статеве використання плідників сільськогосподарських птахів при штучному отриманні сперми менш інтенсивне, ніж у природному паруванні.

Таблиця 2. Режими статевого використання і середні показники сперми плідників при штучному осіменінні птахів

Самці

Режим отримання

Показник сперми



Об’єм, мл

Концентрація, млрд. /мл

Рухливість, балів

Знебарвлення детиле-нової синьки, с.

Відсоток патологічних сперміїв

Півні яєчних порід

5 разів на тиждень по 2 еякуляції на добу

0,5

3

9

200

7

Півні м’ясних порід

4-5 разів на тиждень по 1 еякуляції на добу

0,8

1,5

8

210

10

Качури

3 рази на тиждень

0,2

3

8

180

14

Індики

3 рази на тиждень по 1-2 еякуляції на добу

00,4

6

8

160

14

Гусаки

3 рази на тиждень

0,7

0,3

5

300

17

Цесарі

2 рази на тиждень

0,05

3

7

240

12


Найбільш інтенсивно використовують півнів - 5 разів на тиждень по 1-2 еякуляції на день (друга через 30 хв. після першої). Дні відпочинку надають півням через 2 чи 3 дні їх використання. По два еякуляти на день можна брати і від індиків. Час між першим і другим отриманням сперми в індиків має бути не менше 30 хвилин. При цьому сперму одержують від індиків через 2 дні їхнього відпочинку, тобто 2-3 рази на тиждень.

Аналогічно експлуатують і качурів, однак сперму від них одержують по одному еякуляту на день.

Найменше статеве навантаження при штучному отриманні сперми відмічається у цесарів - 2 рази на тиждень по одному еякуляту на день.

Найбільший об’єм сперми одержують від півнів м’ясних порід та гусаків. Проте, у цій спермі міститься і найменша кількість сперміїв - від 1,5 до 0,3 млрд. /мл відповідно. Найбільшою концентрацією сперміїв відзначається сперма індиків - у середньому 5 млрд. /мл.

За рухливістю сперміїв великої різниці між різними плідниками не спостерігали, за винятком сперми гусаків. Показник рухливості сперми гусаків найменший і становить у середньому 5 балів, що не зменшує її (сперми) запліднювальну здатність.

Спермії птахів, порівняно із ссавцями, мають менший об’єм, меншу рухливість та менш інтенсивний метаболізм.

Так, швидкість сперміїв півня 61 мм/год., а барана - 276 мм/год., бугая - 540 мм/год. Спермій птахів має акросому, голівку, шийку, тіло, хвостик. Голівка спермія не кругла, а дещо подовжена, кінець її загострений або спірально закручений (у гусака).

Спермії птахів in vitro швидко втрачають запліднювальну здатність при плюсових температурах, але рухливість при цьому зберігається.

Проте вони довго зберігають запліднювальну здатність в статевих органах самиць: у курей - 12-16 днів, у качки - 6-8, індички 35-40 (навіть 90 днів).

Місцем збереження, знаходження сперміїв у самиць є крипти (щілини), складки біля місця з’єднання матки з вагіною.

У самців з настанням статевої зрілості проявляються статеві рефлекси: локомоторний (зближення), ерекції. копулятивний і еякуляціі.

Сперма самців птахів складається із сперміїв, рідкого секрету, який виділяють сім’яники, сперміовиносні протоки, сім’япроводи, а також рідина клоачних залоз.

Найбільш ефективне осіменіння за 3-4 години до і через 3-4 години після знесення яєць.

А - спермій півня;

Б - спермій селезня;

В - спермій гусака;

-голівка спермія;

2,3 - шийка;

-тіло;

5 - хвостик спермія.

На якість сперми птахів впливають:

. Рівень повноцінної годівлі.

. Линька знижує запліднювальну здатність.

. Негативно впливає висока температура.

. Травмування гребня у півнів.

4. Отримання сперми від півнів


Перші досліди по штучному осіменінню курей проводив І.І. Іванов в 1902 році. Він одержував сперму від забитих півнів.

Метод ручного масажу півнів був розроблений вченими Барроусом і Квінном в 1935 році.

Для штучного осіменіння відбирають півнів міцної конституції від високопродуктивних, здорових батьків (пар).

Основна вимога - у відповідь на масаж півні повинні виділяти достатню кількість сперми, тобто позитивно реагувати на масаж.

Перший раз відбирають півників у 60-70-денному віці, з добре розвиненим гребенем (позитивна кореляція з якістю сперми).

Другий раз відбирають у віці 90-100 днів. Залишають півників з м’яким черевом, реагуючих на масаж вивертанням пігостиля, його ерекцією і виділення сперми.

Заключно відбирають півнів яєчних порід у 7 місяців, м’ясних 7,5-8 місяців. Їх розміщують у клітки, щоб вони звикли до нових умов утримання по одному, але не більше 3 голів. В пташнику має бути 15-20 півнів.

Рефлекс виділення сперми на масаж виробляється швидко, особливо, якщо цю роботу проводить одна і та ж людина. Достатньо буває 3-5 тренувань.

Метод отримання сперми за Барроусом і Квінном

Технік сідає на стілець, держить півня на колінах лівою рукою за гомілки так, щоб тіло знаходилося під лівою рукою і головою до спини техніка.

Правою рукою технік робить легкий масаж абдомінальної частини тіла в напрямку від кіля впродовж лобкових кісток до хвостової частини. Масаж має бути інтенсивним і двостороннім.

Помічник техніка великим і вказівним пальцями злегка натискує з обох сторін на клоаку. Це приводить до ерекції і еякуляції.

Метод електроеякуляції (використовується як експериментальний метод)

Основою цього методу є подразнення центру еякуляції спинного мозку та м’язів спермопроводів і статевих залоз електричним струмом. Для стимуляції розроблені спеціальні прилади - електроеякулятори, які працюють на змінному або синусоїдальному струмі малої сили (1,5-2 мА) і низької напруги (4-8 В). Електроди розміщені на зондах різних розмірів - залежно від виду тварин і типу приладу або у вигляді кілець на пальцях акушера. Зонд або руку вводять у пряму кишку, яку попередньо звільняють від калових мас, і розміщують над ампулами спермопроводів. Виконуючи періодично електричну стимуляцію тривалістю 3-5 с, викликають еякуляцію. Сперму збирають як і при масажі ампул спермопроводів. Як правило, отримують її у великому об’ємі, але з малою концентрацією сперміїв.

Сперму можна одержати і одному техніку-оператору. Для цього він теж сідає на стілець, тримає півня головою наліво, затискає ноги півня коліньми. У правій руці технік між вказівним, середнім і безім’янним пальцями тримає спермоприймач, а великим і мізинцем проводить масаж від кіля до хвоста, масажуючи нижню частину живота. Одночасно він лівою рукою погладжує поперекову ділянку спини від грудей до хвоста. Коли півень почне підіймати хвіст, технік великим і вказівним пальцями лівої руки злегка масажує задню частину живота. При ерекції копулятивного органа пальцями лівої руки здавлює клоаку і збирає сперму.

Для спермозбирачів використовують вкорочені пробірки, бюкси, центрифужні пробірки.

Сперму від півнів можна одержати і за допомогою електроеякулятора. Запропоновано також градуйований двостінний скляний спермоприймач, в який заливають воду температурою 25-30 С0.

Якість сперми півнів

Колір - білий, молочно білий, жовтуватий.

Консистенція - вершкоподібна.

Об’єм: леггорн - 0,3-0,4 мл

корніш - 0,8-1 мл

5. Отримання сперми від гусаків


Гуси характеризуються високою життєздатністю, добрим використанням кормів, висококалорійним м’ясом, проте при природному

паруванні відбувається низьке запліднення яєць (40-80%), мала яйценосність - 25-40 яєць.

Стимулюють яйцекладку і сперматогенез у гусей шляхом подовження світлового дня до 14 годин і підвищення якості раціону.

Гусаків відбирають один раз для штучного осіменіння із 2-х місячного віку, залишають їх в 1,5-2 рази більше, ніж потрібно буде - частина з них не дає сперму при масажі або це сперма низької якості. Самців вибраковують по різним причинам до 35-40 %.

Другий відбір проводять у 240-260-денному віці (8-9 місяців). Для відтворювання залишають самців з об’ємом еякуляту не менше 0,2 мл і активністю не нижче 3 бали. Відібраних гусаків розміщують у клітки.

Реакцію гусака можна вважати гарною, якщо після 5-10 секундного масажу він реагує на нього ерекцією полового органу і виділенням сперми.

Техніка отримання сперми

Оператор сідає на стілець і садить гусака собі на коліна головою собі під ліву руку. Лівою рукою енергійно гладить спину самця в напрямку до хвоста, а правою рукою одночасно масажує м’яку частину живота в напрямку до хвоста.

Другий оператор великим і вказівним пальцями правої руки легенько масажує тіло птаха вподовж лобкових кісток. Після хвилинного масажу наступає ерекція статевого члену і оператор пальцем правої руки значно надавлює на корінь хвоста і це приводить до еякуляції.

Другий спосіб - помічник оператора сидить на стільці і фіксує гусака на колінах, голова під лівою рукою, правою рукою утримує хвіст і крила. Оператор сідає на нижчий стілець, лівою рукою масажує 5-10 секунд знизу біля клоаки живіт, а другою рукою притискує теплий (35-400С) спермоприймач до клоаки. Потім вказівним пальцем лівої руки надавлює на клоаку зверху. При цьому виводиться пеніс і направляється спермоприймач. При цьому методі економиться час в 2 рази, об’єм еякуляту збільшується в 2-3 рази.

Гусаків використовують для штучного осіменіння не більше 3-4 років. Сперму беруть 2-3 рази на тиждень з інтервалом 1-2 дні.

Бажано брати сперму до 10 години. Для отримання чистої сперми пух і пір’я навколо клоаки обрізають, а клоаку протирають розчином фурациліну 0,02%.

Якість сперми гусаків

Колір: білий, молочно-білий, жовтуватий.

Консистенція: вершкоподібна.

Об’єм 0,2-1,2 мл.

6. Отримання сперми від індиків


Перший відбір молодняка індиків для ремонту стада проводять в 120-денному віці (4 місяці). Звертають увагу на масу тіла, здоров’я, конституцію і відбирають 120 % від потреби.

Другий відбір проводять у віці 180 днів (6 місяців). Заключний відбір проводять за показниками якості сперми. Стадо комплектують із розрахунку: 1 самець на 30-40 індичок, а в племінних господарствах - 1 самець на 15-20 індичок.

Використовують індиків для отримання сперми у 8-9 місяців протягом 5 років.

В один спермоприймач збирають сперму від 5-7 індиків, через 30 хв. отримують від індиків еякулят другої партії по 5-7 голів.

Техніка отримання сперми

Методом Ф.М. Кушнера

Індика піднімають на спеціальний столик і правою рукою відводять ліву ногу індика назад, піднявши її над столиком. Лівою рукою і грудьми фіксують індика. Технік-оператор очищає і знезаражує клоаку тампоном за допомогою пінцета, а потім робить 4-5 легких поглажувань м’якої частини живота від грудної клітки впродовж лобкових кісток до хвоста. Далі технік ребром правої руки наносить 8-10 різких натискувань по м’якій частині живота. При цьому виходить копулятивний орган і технік при натисканні на нього великим і вказівними пальцями правої руки одержує сперму

Метод розроблений Асланяном і др.

Через недоліки цього методу в Асканії-Новій розроблено спосіб одержання сперми з використанням індички. Її фіксують в спеціальному яйцевидному заглибленні на площадці спеціального станка. Зверху її накривають металевою сіткою для попередження травмування. Індик, який побачив індичку, збуджується і намагається паруватися. При цьому оператор проводить масаж м’якої частини живота або навколо клоаки і це сприяє підготовці статевих органів до еякуляції. В цей час технік великим і вказівними пальцями лівої руки надавлює з боків на кільце клоаки і при цьому збирають сперму.

Розроблено спеціальний бокс, в який заходять індики самі на столик, у якому зафіксована індичка. Оператор стоїть і отримує у індика сперму. Цей метод знімає стрес у птахів (виловлювання, піднімання, фіксація), а це значно збільшує спермопродукцію.

Отримують сперму 2-3 рази на тиждень, тобто 2 рази через 2 дні і один раз через день.

Якість сперми індиків:

Колір: молочно-білий, жовтуватий.

Консистенція: вершкоподібна.

Об’єм: 0,2-0,4 мл.

Сперму слід отримувати через день.

7. Отримання сперми від качурів


Для виробництва качиного м’яса широко використовують гібридних птахів. Вони мають високу енергію, добрі м’ясні якості і ефективно використовують корми.

Але для самців з великою масою тіла характерна низька статева потенція і неповноцінний статевий акт. По цій причині заплідненість качок буває не більше 57-78 %.

В останні роки для одержання нежирного качиного м’яса з підвищеними харчовими якостями, а також одержання жирної печінки широко використовують мускусних качок. При схрещуванні мускусних самців з домашніми качками одержують необхідні гібриди-муларди, які добре відгодовуються і уже в 3,5 міс досягають живої маси 5 кг, печінка у них вагою 500 г.

Розведення мускусних качок ускладнюється тим, що спільне утримання мускусних селезнів і домашніх качок рідко закінчується осіменінням.

Тому у багатьох країнах проводять штучне осіменіння домашніх качок спермою мускусних селезнів. При цьому заплідненість досягає 50-75 %.

Отримання сперми у качурів

Відомо, що качурі мають парувальний орган - пеніс, який має спірально скручене червякоподібне тіло, довжиною 12-18 см. По всій довжині пеніса проходить спіралеподібний жолоб, по якому в момент еякуляції виділяється сперма.

Селезнів відбирають для штучного осіменіння у 6 місячному віці та утримують в секціях по 20-25 голів, бо при більшому числі спостерігається напади на слабших і вищипування у них пір’я.

Технік сідає на стільчик і тримає селезня у себе на колінах під лівою рукою. Помічник сідає з правої сторони від техніка, фіксує селезня за його ноги лівою рукою. Потім технік долонею лівої руки надавлює на спину самця і проводить масаж 5-8 сек., від основи крил до хвоста (4-5 разів), а правою рукою захвачує кільце клоаки і ритмічно здавлює кільце клоаки. Це призводить до ерекції і потім еякуляції. Багато самців після декількох сеансів тренувань дають сперму і без масажу, у них досить захватити кільце клоаки, ритмічно здавлювати рукою основу статевого органа зверху. Для збирання сперми використовують пневматичний спермозбирач, який має двостінний спермозбирач із забірною трубкою та помпу, за допомогою якої відкачуються повітря із спермозбирача.

Пневматичний спермозбирач

Коли появиться сперма в каналі пеніса, підставляють забірну трубку і сперма засмоктується в спермоприймач.

Зимою в простір спермоприймача заливають теплу воду (30-350).

Процес отримання сперми від одного селезня триває 15-20 сек. Якщо самці не виділяють сперму при масажуванні при виведенні назовні статевого члена, то таких самців вибраковують.

Сперму у селезнів беруть один раз в день або через день (три рази на тиждень).

Присутність сторонніх осіб, шум у приміщенні негативно впливає на еякуляцію.

Якість сперми качурів

Середній об’єм сперми: 0,2 мл.

Колір: білий або жовтуватий, без запаху.

Консистенція: вершкоподібна

Для одержання сперми від мускусних качурів застосовують метод електроеякуляції. Для цього самця фіксують в станку довжиною 20 см, шириною 21 см, висотою 25-30 см і вводять йому два електроди - гострий під шкіру в ділянці крила і тупий - в клоаку. Через електроди пускають струм напругою 20 V і силою току 0,04-0,06 А. Протягом 3 сек., включають 3-4 рази з інтервалом між подачами струму 5 сек.

Для отримання сперми від мускусних селезнів використовують масаж із застосуванням штучної вагіни.

8. Розбавлення та зберігання сперми плідників птахів


Штучне осіменіння самок птахів проводять нерозрідженою і розрідженою спермою плідників. Розріджування дозволяє зменшити кількість сперми, яку вводять самкам при штучному осіменінні, підвищити статеве навантаження на 1 плідника. Крім того, застосування розріджувачів сприяє більш тривалій підтримці запліднювальної здатності сперміїв і збереженню нормального ходу початкового процесу ембріогенезу.

Така дія розріджувачів можлива за наявності в них таких речовин, які не порушують енергетичних процесів у сперміях, підтримують у спермі осмотичний тиск, рН і водночас нейтралізують шкідливу дію продуктів життєдіяльності сперміїв.

Бажано, щоб розріджувачі мали бактерицидну дію, перешкоджали виходу із сперміїв іонів калію, магнію і ферментів. Тому до складу розріджувачів входять цукри, солі слабких органічних кислот і таких кислот, як фосфорна, хлорна, сірчана, солі багатоатомних спиртів і різних амінокислот. Для розріджувачів використовують дистильовану і бідистильовану воду, молочні відвійки або суміш дистильованої води і відвійок.

Для приготування розріджувачів необхідно, згідно рецепту, вагову дозу компонентів всипати в стерильну колбу і її легенько струшувати. Потім у цю колбу доливають потрібну кількість дистильованої води, в якій, легко помішуючи, розчиняють компоненти розріджувача.

При готуванні розріджувачів ураховується взаємодія наявних хімічних компонентів відповідно до їхнього хімічного складу. Компоненти для розріджувачів можна готувати заздалегідь і фасувати у спеціальні паперові пакети в розрахунку на необхідні об’єми води або на визначену кількість спермодоз. Сухі компоненти середовищ слід зберігати в холодильнику при температурі +4-60 С. Синтетичні середовища треба готувати щодня перед початком роботи зі штучного осіменіння, оскільки тривале зберігання призводить до погіршення його якості. Розріджувач А-8 готується тільки щоденно, тому що до його складу входить оцтова кислота і суміш при тривалому зберіганні втрачає свої властивості. Розбавляти сперму птахів слід зразу після її отримання

Беручи до уваги особливості анатомічної будови статевої системи самців і можливий контакт сперми з вмістом клоаки, необхідно проводити санацію сперми. Для цього запропоновано кілька антибіотиків. Наприклад, антибіотик оліморфоциклін у концентрації 25-50 ОД/мл проявляє бактерицидну дію на мікрофлору сперми півнів, індиків і водночас нетоксичний для сперміїв. Для санації сперми гусаків використовують спермосан-3 при концентрації 50000 ОД на 100 мл розріджувача.

Співробітники Інституту птахівництва УААН П.М. Каркач, В.П. Наливайко та інші пропонують для санації сперми індиків від мікоплазм застосовувати суміш двох антибіотиків - окситетрацикліну (10 мкг на 100 мл) і димексиду (0,5 мл на 100 мл розріджувача). Для збереження сперміїв поза організмом самців при плюсових або мінусових температурах необхідно загальмувати обмінні процеси у сперміях. Такі умови створюються завдяки зниженню температури зовнішнього середовища або дії кислотного анабіозу.

Встановлено, що кращою температурою для збереження сперми птахів є температура +2-4° С.

Траспортувати сперму, при короткочасному зберіганні її, можна в побутових 2-3-літрових термосах. Для цього в термос спочатку кладуть лід, на нього ставлять хімічну склянку, на дні якої має бути вата шаром 0,5-1 см. Ампули і флакони ставлять у склянку на вату і прикривають теж шаром вати. За таких умов сперма зберігається при температурі +2-40 С.

Зниження температури має бути поступовим, а не різким. Це дозволяє запобігти явищу температурного шоку. Температура сперми має знижуватися поступово на 1-1,5° С за 1 хв. Тому для створення таких умов флакони з розрідженою спермою кладуть у хімічну склянку на 3-4-сантиметровий шар вати і розміщують її на нижній полиці холодильника.

При дуже низьких температурах (-196° С) зберігання розрідженої сперми практично повністю припиняються обмінні процеси у сперміях, що дозволяє зберігати сперму протягом кількох років. При заморожуванні сперми птахів у рідкому азоті (-196° С) і перевезення невеликої кількості сперми треба використовувати посудини Дьюара.

В лабораторії штучного осіменіння птахів ВНДІРГТ використовують апаратуру для заморожування сперми птахів у пайєтах, флаконах та гранулах. Вказану апаратуру можна також використовувати для розморожування сперми

Для заморожування сперми птахів у флаконах Курбатовим А.Д. та ін. запропонований спеціальний кріостат.

Для заморожування сперми півнів застосовують методи Ватанабе та Лейка. Методом Ватанабе заморожують сперму у вигляді пайєт. Методом Лейка заморожують сперму півнів у ампулах. Для цього сперму об’ємом 0,15 мл в спеціальних тонкостінних пробірках висотою 75 мм охолоджують до температури 3-50 С протягом 3-5 хвилин. Потім у кожну пробірку добавляють по 0,45 мл охолодженого гліцеринового розбавника. Змішують швидко і старанно, потім засмоктують в охолоджені пастерівські піпетки. Цими піпетками переносять по 0,6 мл розбавленої сперми в охолоджені ампули об’ємом 1 мл, які запаюють і опускають у гумовому тримачі в холодну водяну баню, а потім - в холодну спиртову баню. Потім, не допускаючи підвищення температури, ставлять у апарат для заморожування і заморожують зі швидкістю 10 С за хвилину до - 350 С. Після цього ампули опускають в рідкий азот.

Апарат для заморожування сперми птахів

Сперму гусаків заморожують у вигляді гранул та пайєт.

При заморожуванні сперми у вигляді гранул отриману сперму оцінюють під мікроскопом. Рухливість сперміїв у такій спермі повинна бути не менше 5 балів. Потім сперму розбавляють спеціальним середовищем ИГГКФ і в закритих пеніцилінових флаконах ставлять на 40 хвилин в холодильник при температурі 2-40 С. Потім забирають із холодильника і за 30-60 с. перед заморожуванням добавляють диметилацетамід в кількості 4 % від загального об’єму розбавленої сперми і вмістиме флакона швидко перемішують. Заморожують сперму у напівавтоматичній апаратурі конструкції Курбатова А. Д і Котова О.А. в такій послідовності: фторопластову пластину опускають на 2 хвилини в рідкий азот, потім її піднімають на 1,5 см над рівнем азоту і через 15 с починають накрапувати сперму по 0,1-0,15 мл. Пластина в цей час має температуру - 1850. Через 2,5 хвилини її знову опускають в рідкий азот. Після піднімання пластини гранули збирають пінцетом і в каністрах зберігають в посудині Дьюара.

Перед використанням 10-15 гранул в пеніциліновому флаконі ставлять у водяну баню при температурі 65-700 і тримають там, періодично струшуючи, до повного розморожування. Потім сперму оцінюють під мікроскопом. Рухливість сперміїв повинна бути не нижче 4 балів.

При заморожуванні сперми у формі пайєт сперму готують так само, як і при заморожувані її у формі гранул. Її розбавляють середовищем ИГГКФ у співвідношенні 1: 3, на протязі 40 хвилин тримають в холодильнику при температурі 2-40 С, а перед заповненням пайєт спермою до неї добавляють 4 % диметилацетаміду і після перемішування ставлять в ексикатор для заповнення пайєт. Герметично закриті з одного кінця пайєти ставлять у флакон зі спермою і закривають ексикатор кришкою, яка з’єднана трубкою із вакуумним насосом. Його включають для утворення в ексикаторі слабкого вакууму. При цьому гази, які є у спермі і пайєтах, виходять у вигляді пухирців. Після припинення виділення пухирців ексикатор з’єднують з атмосферою. Пі дією різниці тиску сперма заповнює пайєти, після чого відкриті кінці закривають пластиліном. Заморожування сперми в пайєтах проводять у термосі, який на 2/3 заповнюють рідким азотом.

Розморожують сперму на протязі 33 с в установці конструкції Курбатова А.Д., Забелло А.В. та ін.

Кріоконсервацію сперми індиків вивчали багато вчених, але результати дослідів були низькі. Заморожування сперми селезнів вивчали мало і результати цих дослідів також були низькі.

9. Анатомо-фізіологічні особливості будови статевих органів самок птахів


У самок птахів, як правило, розвивається і функціонує лише лівий яєчник і яйцепровід. Правий яєчник залишається в ембріональному стані протягом всього життя самиці.

Яєчник знаходиться в черевній порожнині, біля переднього краю нирки, зліва від середньої лінії тіла.

Яєчник має зовнішній корковий - фолікулярний шар і внутрішній центральний - мозковий. У фолікулярному шарі закладені яйцеклітини. В міру росту жовтка росте і фолікул, у ньому розвивається густа сітка кровоносних судин.

Після закінчення яйцекладки, яєчник різко зменшується в об’ємі, в ньому відсутні фолікули.

Яйцепровід розміщений безпосередньо під яєчником. Це трубчастий орган, в якому проходить запліднення яйцеклітини і закінчується формування яйця.

Статеві органи самок птахів: 1 - яєчник з овоцитами на різній стадії розвитку; 2 - лійка яйцепроводу; 3 - білковий відділ яйцепроводу; 4 - перешийок; 5 - матка; 6 - шийка матки; 7 - піхва

Яйцепровід підвішений на зв’язках до черевної порожнини. Верхній (внутрішній) - розширений кінець яйцепроводу відкритий в черевну порожнину біля яєчника, а нижній закінчується в клоаці. Внутрішня поверхня яйцепроводу складчаста з ворсинками і в слизовій оболонці розміщено багато залоз.

Під час проходження жовтка по яйцепроводу до нього добавляється білок, підшкаралупова плівка і шкаралупа. Яйцепровід може скорочуватися, розширятися, робити перистальтичні рухи. Форма, розміри яєчника, яйцепроводу змінюються в залежності від віку птахів, функціональної активності статевого апарату.

У молодих самиць яйцепровід представлений гладенькою трубкою, однакового діаметру по всій довжині.

Якщо у молодих курок довжина яйцепроводу 10-18 см і діаметр 0,5-1,8 см, то в період максимального носіння яєць - 60-70 см та 8-12 см.

У статевозрілих птахів добре виражена воронка (лійка) - що знаходиться біля яєчника - це верхній кінець.

Воронка має власне воронку і шийку, яка переходить у білковий відділ (довжина 35-45 см). Тут формується білок навколо жовтка.

Яйце в білковій частині формується біля 3,5 годин.

За білковим відділом яйцепроводу знаходиться так званий перешийок - звужена частина довжиною 7-10 см. В цій частині яйце затримується від однієї до чотирьох годин і покривається підшкаралуповою оболонкою.

За перешийком знаходиться матка у формі мішка, тобто розширення довжиною 6-14 см. Тут яйце знаходиться у курці до 20 годин. Секрети залоз матки формують шкаралупу, виділяють також і пігменти для шкаралупи.

Шкаралупа має тонку оболонку та отвори - пори для обміну повітрям під час розвитку ембріона.

Із матки яйце попадає у піхву (вагіну) через звужену частину - шийку, яка має сильне м’язове кільце - сфінктер.

Кінцева частина піхви відкривається в середній відділ клоаки біля лівого сечоводу.

Слизова оболонка матки виділяє секрет, який завершує утворення надшкаралупової оболонки. У птахів відбуваються біологічні цикли яйцекладки - період від настання статевої зрілості (знесення першого яйця) до настання чергової линьки, під час якої птахи взагалі не несуть яйця або різко знижується їх яйценосність.

Після линьки яйценосність як правило відновлюється. У гусок, качок і індичок біологічні цикли яйцекладки значно коротші, ніж у курей.

10. Штучне осіменіння самок птахів


Пункт штучного осіменіння курей

Пункт штучного осіменіння обладнують в одному із пташників, де утримують півнів. Він складається із 3 кімнат: лабораторії (10-15 м2), мийної (5-6 м2) і побутової кімнати (15-20 м2) для бригади штучного осіменіння. Приміщення повинні бути теплими, сухими, світлими і з доброю вентиляцією.

В лабораторії стіни фарбують світлою олійною фарбою або облицьовують глазурованою плиткою. Підлогу накривають лінолеумом. В цій кімнаті ставлять холодильник, сушильну шафу, термостат, скляну шафу для інструментів, лабораторний стіл, мікроскопи, бактерицидні лампи. Для підключення приладів встановлюють не менше трьох розеток.

В побутовій кімнаті ставлять шафи для спецодягу та інвентаря, один-два столи.

В мийній кімнаті встановлюють дистилятор, прилади для кип’ятіння і миття посуду. Вона обладнується каналізацією та водопроводом.

Температура в приміщеннях повинна підтримуватися на рівні 18-230 С.

Пункт штучного осіменіння обладнують в деякому віддаленні від ветеринарного пункта і аптеки. В ньому не дозволяється зберігати медикаменти, крім тих, які потрібні для роботи.

Результати штучного осіменіння птахів в значній мірі залежать від організації роботи і додержання необхідних санітарно-гігієнічних правил при його проведенні. Приміщення пункту штучного осіменіння кожен день при закінченні роботи прибирають, підлогу миють. Один раз в неділю підлогу і стіни у всіх приміщеннях пункту дезінфікують 1-2 % -м гарячим розчином каустичної соди, після чого приміщення провітрюють. Столи і друге обладнання миють гарячою водою з кальцинованою содою і дезінфікують не пахучими дез. засобами. Вікна в приміщенні пункту повинні мати кватирки, в які влітку встановлюють сітки.

Всі члени бригади повинні працювати в чистих білих халатах і шапочках. Спецодяг використовують тільки на пункті. Стороннім особам вхід у приміщення пункту заборонений.

Штучне осіменіння курей

Штучне осіменіння курей починається з 7,5-8-місячного віку, після линьки. Осіменіння проводять у другу половину дня після закінчення яйцекладки (несення яєць).

Нерозбавлену сперму використовують протягом 15-20 хвилин після її одержання, глибина введення катетера в яйцепровід - 2-3 см. осіменяють один раз в 5-7 днів. Доза: для яєчних порід - 0,025 мл, а для м’ясних порід - 0,05 мл нерозбавленої сперми. В дозі повинні бути біля 80 млн. сперміїв.

При утриманні кур в клітках, один із техніків відкриває клітку і не виймаючи птахів із клітки, фіксує її, правою рукою надавлює на ліву сторону живота в ділянці між лобковими кістками і заднім кінцем грудної кістки. При цьому розкривається клоака, всередині неї, лівіше від прямої кишки виявляють яйцепровід, який нагадує рожевувате вип’ячування.

Для осіменіння використовують поліетиленовий або скляний шприц з бігунком.

Другий технік набирає в мікропіпетку дозу сперми і вводить піпетку в яйцепровід на глибину 2-3 см і видавлює сперму. В цей час перестають надавлювати на черево курки, щоб не витекла сперма в клоаку.

При утриманні курей не в клітках помічник бере лівою рукою за кінцівки, фіксує її лівою рукою, а правою надавлює злегка на черево між лобковими кістками і грудною кісткою. При цьому клоака розкривається. Технік двома пальцями лівої руки легенько розтягує клоаку до вивертання яйцепроводу, а потім правою рукою вводить в яйцепровід піпетку із спермою на глибину 2-3 см.

Штучне осіменіння індичок

Молодих індичок починають осіменяти після знесення ними перших яєць. Потім їх осіменяють через кожні 3 дні до тих пір, поки в стаді не почне нести яйця остання маса індичок. Після цього інтервал між осіменінням збільшується до 10-14 днів.

Штучне осіменіння індичок проводять як при їх клітковому, так і при підлоговому утриманні. При цьому сперму вводять у шийку матки на глибину 1-1,5 см з метою збереження цим органом таких функцій: а) сховища сперміїв; б) капацитації, дозрівання сперміїв; в) імунорегулюючої; г) антимікробного бар’єра. Осіменіння індичок на початку племінного сезону проводять після знесення першого яйця, 2-3 рази послідовно з інтервалом в один день. Кратність штучного осіменіння індичок - через 10 днів дозою 0,01-0,0125 мл нерозрідженої сперми. Осіменіння проводять інструментами багаторазового використання (30-50 самок): шприцом-напівавтоматом, скляною або поліетиленовою піпетками.

Осіменіння індичок проводить ланка із 5 робітників: технік зі штучного осіменіння, технік з отримання сперми; один помічник техніка з отримання і він же рознощик сперми, два допоміжні робітники, які відловлюють і фіксують на підставці індичок.

При підлоговому утриманні індичок відділяють спеціальними дерев’яними щитами в одному із кутків секції для утримання або заганяють у загін пункту штучного осіменіння. Допоміжний робітник ловить індичку і двома руками піднімає, зафіксувавши її за основу крил. Потім ставить на спеціальну підставку (висота якої 100 см, площа 40х40 см) і одною рукою підтримує індичку за спину, а другою відводить хвостове пір’я. При осіменінні технік-осіменатор вказівним і великим пальцями лівої руки вивертає ліву бокову частину клоаки. У правій руці він тримає мікрошприц або піпетку і після появи отвору яйцепроводу вводить інструмент і сперму на згадану вище глибину. Осіменіння індичок, які утримуються в кліткових батареях, проводять, не виймаючи їх з кліток. Помічник знімає або відкриває дверцята клітки, в якій проводиться осіменіння індичок. Потім помічник бере лівою рукою індичку за праву ногу і, не виймаючи її з комірки клітки, правою рукою підтримує самку. Фіксування індички має бути надійним, з тим щоб самиця в момент осіменіння знаходилась у нерухомому стані. Технік з осіменіння, знаходячись з лівого боку від помічника, проводить осіменіння індички піпеткою або шприцом-напівавтоматом.

Для штучного осіменіння індичок обладнують біля пташника невелику лабораторію, мийну, кімнату для отримання сперми і в кожному пташнику-маточнику ізольоване приміщення для осіменіння індичок.

Штучне осіменіння гусей

Осіменіння проводять дві особи - помічник фіксує самку у спеціальному станку, лівою рукою він тримає за основу, а правою злегка піднімає хвіст.

Технік вводить в клоаку вказівний палець лівої руки і пальпацією відшукує яйцепровід, який знаходиться лівіше і трохи нижче від входу в сліпу кишку (це добре зробити у гусинь, які несуть яйця). Відшукавши яйцепровід, технік правою рукою вводить по пальцю лівої руки піпетку із спермою і випускає дозу сперми.

Для осіменіння використовують скляні або полістиролові піпетки довжиною 80-100 мм. Доза нерозбавленої сперми - 0,05 мл, розбавленої - 0,1 мл. В дозі має бути 20-40 млн. активних сперміїв.

Кращий час осіменіння - друга половина дня, коли яйцепровід звільниться від яйця. Але встановлено, що сперма гусаків ранком дещо чистіша і активніша, ніж ввечері, то бажано осіменяти зранку. Катетер вводять в яйцепровід на глибину 2-4 см.

Для підтримання високого рівня заплідненості осіменіння гусок повторюють через кожні 5-6 днів. Після першого осіменіння відбирають яйця для інкубації, починаючи з першого дня.

Пункт штучного осіменіння гусей влаштовують у приміщенні, де утримують гусаків.

Штучне осіменіння качок

Качок заганяють у куток секції і відгороджують металевою сіткою висотою 70-80 см.

Помічник бере качку із секції і фіксує її у станку або під рукою. Лівою рукою він держить качку біля основи крил, а правою злегка відгинає хвіст. Технік вводить в клоаку качки вказівний палець правої руки, пальпацією знаходить яйцепровід, який знаходиться лівіше і нижче входу в клоаку і під контролем правої руки лівою рукою направляє катетер в яйцепровід на глибину 1-2 см.

Потім виймають палець із клоаки і вводять через катетер 0,1 мл розбавленої сперми або 0,03 мл нерозбавленої сперми. Для осіменіння використовують шприци на 2 мл із катетерами із органічного скла.

Качок осіменяють спермою від 4-6 селезнів одразу після її одержання і розбавлення.

При дослідженні через клоаку вибраковують качок, у яких яйцепровід у вигляді тяжа і в нього не можна ввести катетер, а також із запаленням задньої частини яйцепроводу. Качок осіменяють через кожні 4 дні. Запліднення яєць буває низького при осіменінні в 12-13 годин, самою високою - при осіменінні в 16-18 годин.

Штучне осіменіння цесарок

Штучне осіменіння цесарок при клітковому утриманні проводять, не виймаючи їх із клітки. Осіменіння цесарок виконують два робітники: один фіксує цесарку за обидві ноги, а другий підтримує самку за крила. Осіменатор проводить осіменіння цесарки таким же чином, як і самок водоплавної птахів на глибину 1-1,5 см і вводить катетером 0,1 мл розрідженої сперми або 0,03 мл нерозрідженої сперми. Осіменяють з 14 години дня. Інтервал осіменіння цесарок - один раз на тиждень.

11. Значення штучного осіменіння


У широкому розумінні штучне осіменіння - це ряд технологічних процесів і господарських заходів, що забезпечують відбір найбільш цінних виробників, збалансоване годування і оптимальний режим утримання і їх статевого використання, оцінку і відповідну обробку отриманої сперми з метою подальшого збереження та раціонального введення її в статеві шляхи самки в найбільш відповідний час - протягом статевого полювання.

Основна перевага штучного осіменіння полягає в тому, що воно дозволяє отримати від одного виробника більше нащадків, ніж при природному заплідненні. У багато разів прискорюється робота з виведення нових порід.

Метод штучного осіменіння дає можливість створювати нові породи птахів і цілеспрямовано змінювати і підвищувати їх м'ясну, яєчну, пухову продуктивність.

При штучному заплідненні виключається можливість зараження інфекційними та паразитарними захворюваннями.

Справді, роль штучного осіменіння у боротьбі з неплідністю велика. Адже тут використовується лише сперма високої якості, самки піддаються гінекологічному дослідженню, сперма вводиться в шийку матки, постійно здійснюється контроль запліднюваності маток і т.п., тому штучне осіменіння стало основним методом селекційно-племінної роботи.

При штучному осіменінні знижуються витрати на осіменіння тварин і поліпшується зоотехнічний облік. Воно має велике значення в профілактиці заразних захворювань, що передаються через статевий акт. Виключення при штучному осіменінні контакту між тваринами, використання лише здорових плідників та контроль за станом статевих органів самок є ефективним заходом профілактики заразних хвороб

Штучне осіменіння стало головним методом відтворення птахів. Воно дає можливість у 8-10 разів скоротити потребу в самцях, використовувати тільки кращих, перевірених за якістю нащадків. Штучне осіменіння дало можливість створення високопродуктивних ліній м’ясного і яєчного напрямків. Штучне осіменіння індичок виключає їх травми, підвищує запліднення яєць на 7-15 %. Воно дає можливість скоротити гусаків у 3-4 рази, качурів - у 6-7 разів і одночасно попередити поширення інфекційних захворювань статевих органів. Штучне осіменіння дає можливість одержувати від одного племінного плідника самця у 5-10 разів більше нащадків, отримувати вищу заплідненість яєць, ніж за природного парування.

Штучне запліднення попереджає деякі різновиди безпліддя

1.      завдяки штучному осіменінню виводяться нові породи тварин;

2.      одержують приплід від висококласних самців, які давно загинули;

.        економічна вигода: не кожне господарство може закупити висококласного плідника;

.        можливість перевезення сперми на великі відстані;

5.      боротьба з інфекційними і інвазійними хворобами, які передаються статевим шляхом;

.        можна осіменити велику кількість самок (розбавлення сперми; отримання більшої кількості потомства).

12. Економічна ефективність штучного осіменіння


За економічною ефективністю у світовій історії тваринництва не зареєстровано відкриття, рівноцінного штучному осіменінню. Воно дозволяє значно швидше поліпшувати племінні та продуктивні якості тварин і замінювати ними малопродуктивних. Якщо до застосування штучного осіменіння лише 2-10 % поголів’я осіменялося елітними плідниками, то тепер усі.

Штучне осіменіння сільськогосподарських птахів вважають економічно вигідним і прогресивним способом розмноження. Потреба в розвитку штучного осіменіння виникла у зв’язку з переходом галузі птахівництва на промислову основу, значною різницею в масі між самцями і самками, що значно знижує результати природного парування. У нашій країні і за кордоном в племінних господарствах птахи утримуються в клітках. Штучне осіменіння курей, індичок, качок і гусок входить в єдиний технологічний процес одержання, вирощування та використання птахів. Штучне осіменіння сільськогосподарської птахів широко застосовується на великих птахофабриках. У Німеччині та США при штучному осіменінні курей і клітковому їх утриманні домагаються до 92,8 - 96,2 % запліднення яєць. Метод штучного осіменіння птахів широко впроваджено в Голландії, Великобританії, США, Канаді та Німеччині.

Штучне осіменіння гусей в Україні поки що не одержало широкого впровадження в практику, хоча воно економічно вигідне. Наприклад, з багаторічного досвіду птахорадгоспу "Буревісник" Нижньовгородської області в Росії видно, що при штучному осіменінні гусей не розбавленою спермою гусаків становить 82,9%, а при природному паруванні - лише 66,8%; вихід гусенят при штучному осіменінні становить 78% від числа запліднених яєць, а при природному паруванню - 60,1%.

Штучне осіменіння сільськогосподарських птахів - прогресивний зоотехнічний методі подальше його вдосконалення, особливо технології розбавлення, поліпшення якості синтетичних розріджувачів, розробка технології тривалого зберігання сперми плідників у замороженому стані, є актуальним завданням біотехнологічної науки, що визначає науково технічний прогрес галузі продуктивного птахівництва.

 


Висновок


Дослідження процесу відтворення поголів’я курей у птахівничих підприємствах дозволило зробити наступні висновки і розробити відповідні рекомендації щодо підвищення його ефективності:

. Процес відтворення поголів’я курей-бройлерів у галузі птахівництва розглядається як система, що складається з процесу комплектування, вирощування, продуктивного утримання батьківського стада та одержання від нього високопродуктивного добового молодняку для ремонту останнього на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу з метою формування інтенсивного типу економічного розвитку процесу відтворення, що здійснюється під впливом природних (біологічних), технологічних та організаційно-економічних чинників. Розгляд даного процесу як системи полегшує здійснення оцінки раціональності і економності використання природних, матеріальних, енергетичних, фінансових та інших ресурсів у виробництві продукції птахівництва. Розчленування цього технологічного процесу на складові дає змогу виявити елементи операцій, що протікають найповільніше, оцінити шляхи й вартість їх прискорення, проаналізувати особливості затрат праці та можливі варіанти економії.

. Система відтворення птиці перебуває в тісному взаємозв’язку з поліпшенням племінної роботи завдяки використанню високопродуктивних кросів та ефективного методу парування як способів підвищення продуктивності стада. Використання раціональної та поживної годівлі є надзвичайно важливим чинником, який на це впливає. Не менш значущою є обрана система утримання, яка впливає на трудові затрати, потребу в кормах та їх окупність. Заходи щодо дезінфекції, профілактики і боротьби з хворобами необхідні для підвищення збереженості стада. Усе це разом із ресурсоощадною технікою, технологією та організаційно-економічними заходами забезпечить ефективність системи відтворення. Від ефективності системи відтворення птиці залежить інтенсивність використання ресурсного потенціалу галузі, зростання рівня продуктивності (заплідненості, виводимості, збереженості тощо), що в кінцевому підсумку забезпечує збільшення обсягу виробництва високоякісної продукції за найменших матеріально-грошових затрат.

. Виконання всього комплексу заходів (технологічних, організаційних та економічних) зі зниження собівартості у м’ясному птахівництві супроводжується економією витрат у кожному з технологічних процесів виробництва, зокрема процесу відтворення птиці. До основних резервів зниження собівартості процесу відтворення курей-бройлерів можна зарахувати: зниження вартості добового бройлера за рахунок підвищення заплідненості інкубаційних яєць та виводимості курчат, здешевлення кормових раціонів, зменшення витрат на утримання птиці, економію витрат на освітлення та опалення пташників тощо

. Державна аграрна політика у галузі птахівництва повинна бути спрямована на забезпечення еквівалентності в цінах на продукцію, впорядкування відсоткових ставок на кредити, створення умов для технічного переоснащення галузі на основі підвищення її інвестиційної привабливості, захисту внутрішнього ринку від імпорту неякісної продукції та надання допомоги власним виробникам через виконання загальнодержавної цільової програми селекції у тваринництві.

. Регулювання ринку м’яса птиці повинно здійснюватися не лише з допомогою державних важелів, а й за участі самих товаровиробників, які спроможні створити необхідні умови для зниження собівартості продукції птахівництва та підвищення її конкурентоспроможності. Таких результатів можливо досягти шляхом використання племінної, більш продуктивної птиці, використанням збалансованих кормових раціонів годівлі, ефективного сучасного обладнання для її утримання і, звичайно, за рахунок підвищення заплідненості інкубаційних яєць, виводимості курчат, їх збереженості, що забезпечують зростання відтворюваності птиці, а отже, підвищують її продуктивність та ефективність галузі в цілому.

. З метою підвищення ефективності процесу відтворення та вирощування птиці пропонуємо створення інтегрованого птахівничого об’єднання, яке охоплюватиме: селекційно-племінні центри та племінні заводи, де започатковується процес відтворення поголів’я племінних курей-бройлерів; репродуктори І та ІІ порядку; спеціалізовані товарні птахівничі підприємства; інкубаційні центри; організації, що обслуговують птахівничу галузь; консультативні служби; а також підприємства, які здійснюють забій, переробку та реалізацію продукції птахівництва, як невід’ємні складові технологічного процесу виробництва, що внутрішньо пов’язані між собою. Створення такого об’єднання є одним із напрямів переходу птахівництва на інноваційну основу. Функціонування у птахівництві відповідних інтеграційних структур створює необхідне економічне середовище для широкого впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і передової практики, забезпечує пропорційний розвиток окремих складових галузі.

. Регулювання відносин в рамках інтеграційного об’єднання повинно відбуватися у двох аспектах: організаційно-правовому та економічному. Основною організаційно-правовою формою відносин між учасниками об’єднання повинна стати контрактна. Організація укладання контрактів потребує набагато менше часу, що дуже важливо при багатосторонніх зв’язками між виробниками племінної птахівничої продукції, репродукторами, спеціалізованими птахівничими товарними підприємствами, обслуговуючими птахівничу галузь організаціями, структурами, що забезпечують збут продукції. Система економічних відносин в рамках об’єднання охоплює оплату послуг і оплату продукції.

Розрахункова частина


Аналіз факторів, що впливають на ефективність виробництва м’яса курчат бройлерів.

Ефективність виробництва обумовлюється дією ряду факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Внутрішні фактори: (природні та економічні умови виробництва, технологія і організація виробничих процесів, витрати виробництва) передбачають необхідність мобілізації наявних ресурсів птахівничих підприємств для забезпечення високої ефективності виробництва. Ці складові дозволяють врахувати основні тенденції і протиріччя у ефективному розвитку галузі, розробити для підприємств конкретні пропозиції. Крім того, регіональні умови також впливають на економічну ефективність виробництва і конкурентоспроможність продукції на ринку.

Вплив виду птиці.

Птиця різних видів відрізняється швидкістю росту, м’ясною продуктивністю, якістю м’яса. Широке розповсюдження у виробництво м’яса птиці отримали курчата-бройлери, яким властива висока швидкість росту, хороша оплата корму, вони мають ніжне і соковите м’ясо, м’які хрящі грудної кістки. Їх м’ясо характеризується високою харчовою і біологічною цінністю. Бройлери в 1,5.2 рази краще за інших тварин перетворюють кормовий білок у харчовий. У м’ясі курчат-бройлерів мало жиру (12%), тоді як у гусячому м’ясі жиру 39%, у качиному - 38%. Жир бройлерів містить більше ненасичених, ніж насичених жирних кислот, він, в основному, знаходиться в шкірі, а не в м’язовій тканині.

Вплив породи.

Якість м’яса птиці залежить від напрямку продуктивності, породи птиці. Птиця м’ясних порід відрізняється від птиці яєчних порід високими темпами росту і більшою живою масою, добрими м’ясними формами будови тіла (велика ширина, глибина, округлість тулуба). М’ясо їх більш соковите і смачне.

Вплив статі.

У зв’язку із біологічною особливістю кожної статі відмічається різна швидкість росту самців і самок. Кількість їстівних частин, м’язів у самок дещо більше, ніж у самців. Діаметр м’язових волокон більший у самців, а у самок - менший. В м’ясі самців вище вміст вологи і нижче жиру, ніж в м’ясі самок. М’ясо самок переважає м’ясо самців за вмістом білка. М’ясо півників менш соковите, ніж курочок.

Вплив віку.

Інтенсивність обміну речовин у птиці та інтенсивність їх росту з віком падають. Витрати корму знаходяться у прямому зв’язку із віком птиці. З віком птиці збільшуються відносна маса м’язів, забійний вихід і вихід їстівних частин тушки, відносна маса скелету зменшується. Із збільшенням віку птиці вміст води в м’язах зменшується, збільшується кількість сухої речовини, протеїну і жиру, однак коефіцієнт конверсії протеїну в харчовий білок знижується. З віком птиці погіршується співвідношення в м’ясі повноцінних і неповноцінних білків, що призводить до біологічного погіршення повноцінності м’яса.

Один з вирішальних факторів отримання високоякісного м’яса з мінімальними витратами корма - оптимальний строк вирощування птиці. З економічної точки зору виробництво м’яса птиці вигідніше при короткому терміну їх вирощування, так як в ранньому віці швидкість росту найбільш висока і оплата корму найкраща.

Вплив живої маси.

Встановлена висока позитивна кореляція живої маси птиці із забійним виходом, вмістом їстівних частин тіла, кількістю м’язів грудей і ніг, витратою корма, категорією тушок. Із збільшенням живої маси м’ясистість килю, стегна, гомілки, індекс масивності, кут грудей - збільшуються.

Вплив годівлі.

Для інтенсивного росту птиці необхідна оптимальна кількість протеїну. Білковий недокорм - одна з основних причин поганого росту і підвищеного відходу птиці. Однак, надлишок білка в раціоні недоцільний, так як білок в цьому випадку використовується не повністю, наносить шкоду організму, затримуючи його розвиток. В якості жирових домішок застосовують жири тваринного і рослинного походження. Жирові домішки є не тільки носіями енергії, але й набору жирних кислот. Важливе значення для нормального росту та розвитку птиці має мінеральне живлення. Надлишок мінеральних речовин та неправильне їх співвідношення, так само як і нестача, викликає захворювання птиці, затримує ріст і використання поживних речовин раціону. Практикують домішки в кормосуміші, які сприяють як росту продуктивності птиці, так і поліпшенню смаку, запаху, зовнішнього вигляду, збереженості продукції. Це - ферментні препарати, антибіотики, антиоксиданти, лікарські препарати (з профілактичною метою), стимулятори росту, смакові речовини (для поліпшення споживання корму) та ін.

Вплив способу утримання.

При клітковому утриманні ріст молодняку птиці проходить більш інтенсивніше, ніж при утриманні на підлозі, тушки виходять більш жирними. Бройлери при клітковому утриманні мають живу масу в забійному віці більшу в середньому на 10.16%, оплату корму кращу на 5.17%, вихід тушок І категорії вгодованості вище на 10.37%, ніж за утримання на підлозі.

Щільність посадки.

Із збільшенням щільності посадки птиці збільшуються кількість продукції з одиниці площі, однак приріст птиці знижується, збільшуються витрати корму і знижується якість м’яса. Оптимальна щільність посадки птиці визначається їх віком, збереженістю, оплатою корма, кінцевою живою масою, якістю м’яса, виходом продукції з одиниці площі.

Мікроклімат.

Відхилення показників мікроклімату від норми негативно впливає на продуктивність і якість м’яса птиці. В результаті навіть повноцінні раціони не забезпечують добрих результатів. Приклад. Оптимальна температура в приміщенні для бройлерів добового віку - 26.28°С, до кінця вирощування - до 18°С (глибока підстилка). Реакція птиці на зміну температури зовнішнього середовища залежить від виду, породи, статі, умов утримання, фізіологічного стану. Курчата порід, що оперюються повільно, при зниженні температури повітря швидше переохолоджуються, ніж ті, що швидко оперюються. В межах породи до зниження температури більш чутливі півні, так як ріст пера у них у порівнянні із курочками уповільнений. Вологість повітря в приміщенні - 60.70°С. Висока температура і велика вологість погано впливають на молодняк, він відстає в рості і розвитку. При вирощуванні птиці на м’ясо велике значення має режим освітлення, що регулюється. Наприклад, режим періодичного протягом доби освітлення (1 година світла через кожні 2.3 год. темряви) сприяє збільшенню живої маси бройлерів.

Стрес.

У птиці, яка знаходиться у стані стресу, знижується швидкість росту і розвитку, використання поживних речовин раціону, підвищується відхід, погіршується якість м’яса. Стресори - температура, щільність посадки, транспортування і таке ін. Існують декілька шляхів зменшення шкідливих наслідків стресу на організм птиці: селекційний - виведення стресостійких ліній птиці; технологічний - удосконалення обладнання, розробка оптимальних технологічних рішень годівлі і утримання; фармакологічний - застосування різних антистресових препаратів - адаптогенів.

Коротка характеристика кросу Кобб-500.

Бройлери відмінно ростуть і за сорок днів набирають більше 2,5 кілограмів, що вважається дуже хорошим показником для цієї породи курей. Тому їх цілком можна забивати навіть через 35 днів після народження.

Колір шкіри у бройлерів кросу Кобб-500 жовтий сам по собі, від природи, що дуже зручно. Для них не потрібно використовувати додаткові кошти пігментації, в чому часто потребують інші породи. Оперення ж у цих курей сніжно-біле.

Курчата саме цієї породи користуються у фермерів усього світу шаленою популярністю, що обумовлено високою швидкістю їх росту. Крім цього, ще одним безсумнівною перевагою цих курчат є дуже низькі витрати корму. Простіше кажучи, їдять вони мало, а ростуть при цьому дуже швидко, а тому корм витрачається дуже ефективно.

До того ж, цей птах відповідає всім споживчим критеріям. І навіть якщо розводити бройлерів не як м'ясну породу, вони одних тільки яєць можуть давати до 180 за 65 тижнів. Правда, для того, щоб кури давали гарний приріст м'яса, вони потребують спеціального догляду. У приміщенні, де утримують бройлерів, повинно бути не тільки цілодобове освітлення, але і температура не нижче 30 градусів.

До того ж, рухова активність бройлерів знижена, їм складніше знайти годівницю і поїлку, ніж курчатам інших порід. Коли бройлери підростають, вони вже потребують меншої кількості тепла і світла, і спати прагнуть в темряві.

Буває й так, що бройлерів вирощують в клітках. Тоді їх потрібно обігрівати інфрачервоними лампами або навіть краще електричними грілками. Освітлення теж краще чергувати кожні 2: 00, використовуючи переривчастий спосіб. Не секрет, що в клітинах бройлерів містити набагато вигідніше, тому що вони дуже швидко ростуть, витрачаючи мінімальну кількість корму.

Таку породу птиці найбільш вигідно відгодовувати комбікормами, в яких вже містяться всі необхідні вітаміни та іншого роду мінеральні добавки. Якщо ж такого сухого комбікорму під рукою немає, то цю кормосуміш можна приготувати і самостійно, не забуваючи про те, що вона повинна містити певну кількість протеїну.

Бройлер Кобб 500 - типовий мешканець сучасного фермермерского господарства. Завдяки своїм м'ясним якостям і своєю продуктивністю в зростанні, очевидно, що утримувати даний вид курей вкрай вигідно.

Підлогова система утримання.

Підлогове утримання птиці використовується на багатьох птахофабриках і племінних заводах, які вирощують племінну птицю, батьківські форми першого і другого порядку з метою селекціонування і отримання нових ліній і порід домашньої птиці з високими господарсько-корисними ознаками. Такі країни, як Австрія, Данія, Нідерланди і Канада, використовують підлогове утримання птиці з міркувань забезпечення гуманного ставлення до неї.

Підлогове утримання може бути на глибокій підстилці, на планчатий, сітчастих і підігріваються підлогах. При вирощуванні на підстилці, як підстилковий матеріал можна використовувати торф, тирсу, солому, соняшниковий лузгу, подрібнені соняшниковий стебла. Підстилка може бути яке змінюється в і незмінна, вологість її повинна бути не більше 25%, також не допускається вміст у ній патогенної і бактеріальної мікрофлори. Бажано на підлогу спочатку насипати вапно, а потім безпосередньо підстилку.

Обладнання

Підлогове обладнання складається з двох основних частин: лінії поїння та лінії годування. Лінії напування бувають ніпельні і желобкові, а лінії годування - спіральні і ланцюгові. Комплектація підлогового обладнання в залежності від розміру пташника і виду птиці.

Пристрій. Лінія годування для птиці є кормопровод, що складається з труб і знаходиться в них гнучкого шнека / спіралі /; труби з'єднані між собою за допомогою хомутів, на початку лінії до них приєднаний бункер для прийому корму. В кінці кормопровода встановлений електропривід, що забезпечує обертання спіралі. Спіраль одним кінцем закріплена до валу електроприводу, а іншим кінцем кріпиться до валу опори, встановленої за бункером. При обертанні спіралі корм переміщується від бункера до кінця кормопровода. По всій довжині кормопровода в трубах зроблені отвори для видачі корму в бункерні годівниці, встановлені під цими отворами. Годівниці кріпляться до труб хомутами. Наприкінці лінії кормопровода встановлена кінцева годівниця, що відрізняється від інших годівниць тим, що в ній встановлений пристрій, що вимикає привід при заповненні кінцевий годівниці кормом. Вона також відрізняється способом кріплення до труби.

Обсяг корму, засипали в годівниці, може регулюватися за рахунок збільшення або зменшення зазору між піддоном годівниці і склянкою, через який подається корм (поворотом годівниці). Регулювання здійснюється в межах 350.900 р. Один оборот годівниці збільшує або зменшує дозу корму на 50-60 р.

Корм в бункери ліній годування подається з транспортера через спускні телескопічні рукави, за допомогою яких можна регулювати обсяг завантаження в бункери корм, опускаючи або піднімаючи нижню частину спускного рукави. Для запобігання попадання птаха в бункер на нього встановлюється сітчасту огорожу.

В лінію годування входить система підвіски, за допомогою якої відбувається регулювання лінії годування по висоті. Система підвіски кріпиться до стельових перекриттях будівлі і складається з тяг, канатів, блоків і лебідки з ручним або електроприводом. Лебідка встановлюється в середині лінії годування, на барабан лебідки кріпиться основний тяговий канат діаметром 4,6 мм, що простягається в обидва кінці пташника і проходить через кінцеві блоки. До тягового каната, за допомогою затискачів, кріпляться канати діаметром 2 мм і довжиною 3 м, з кроком 3 м. Канати проходять через проміжні блоки і за допомогою гаків, закріплених на їхніх кінцях, підтримують лінію годування на потрібній висоті.

Робота лінії годування. При включенні транспортера корм через спускні рукави надходить у бункери ліній годування. У спускному рукаві, встановленому на останній лінії годування, є пристрій, що вимикає подачу корму при заповненні бункерів кормом. Після заповнення бункерів кормом включаються приводу ліній годування й корм подається в годівниці до тих пір, поки не заповнить всі годівниці та кінцеву в тому числі, після чого спрацьовує вимикаючий пристрій, встановлений в останній годівниці.

Для бройлерів і ремонтного молодняку встановлюється або спіральний, або ланцюгової кормороздавальник, а для батьківського стада устанавліваетя одна лінія спірального кормораздатчика (для півнів) і ланцюгової кормороздавальник (для курей) або спіральні кормороздавачі для курей і півнів.

Технологія виробництва м’яса курчат-бройлерів на птахофермі

Річний план виробництва м’яса

80000 т

Жива маса курчат при здачі на м’ясо

2,2 кг

Збереженість курчат

99%

Вивід курчат

92%

Вихід інкубаційних яєць

85%

Статеве навантаження

1: 10

Збереженість дорослих курей

95%

Для отримання 1тис ремонтних молодок треба мати

2 тис. добових курчат не розділених за статтю

Тривалість яйцекладки

11міс.

Яйценосність

160 шт.

Місткість одного пташника

5 тис. гол.

Тривалість вирощування

дні


1.      Розраховуємо потужність цехів птахофабрик:

: 2,2=36363636 гол

2.      Встановлюємо кількість курчат бройлерного цеху в добовому віці, при збереженості курчат 99%:

гол. - 99%

х гол. - 100%

*100/99=36730945 гол

3.      Розраховуємо потужність цеху інкубації для обслуговування бройлерного цеху, при виводимості 92% курчат:

- 92%

х - 100%

*100/92=39924940 шт

Отже, яєць на інкубацію потрібно 39924940 шт.

4.      Встановлюємо потужність батьківського стада. Вихід інкубаційних яєць 39924940 шт., тоді кількість яєць, знесених курками батьківського стада:

- 85%, х - 100%

*100/85=46970517

5.      Встановлюємо кількість курок-несучок, якщо яйценосність становить 160 шт. яєць на рік:

/160=293566 курка

6.      Встановлюємо початкову кількість курок-несучок батьківського стада, при збереженості дорослих курей 95%:

(100+95) /2=97 - збереженість курок на середину року

*100/97 =302645 (курки)

При статевому співвідношенні 1: 10 початкова кількість півнів:

/10=30265 (півні)

Встановлюємо загальну потужність батьківського стада:

+30265=332910 гол

7.      Встановлюємо потужність цеху ремонтного молодняку. Необхідна кількість голів для технологічного процесу в добовому віці становить:

*2=665820

8.      Обчислюємо загальну потужність цеху інкубації. Кількість інкубаційних яєць вихідних ліній, взятих із племзаводу або репродуктора I порядку, які закладені на інкубацію + потужність цеху інкубації для обслуговування бройлерного цеху:

*100/85= 783317+46970517=47832166 шт

Дані зводимо у таблицю:

Таблиця 1. Потужність цехів

Цех

Розмір цеху

Несучість, шт.

Збереженість, %

Статеве співвідношення

Племінних яєць,%

Виводимість,%

Бройлерний

35999999

-

99

-

-

-

Інкубаційний

28471152

-

-

-

-

92

Батьківського стада

187737

160

95

1: 10

85

-

Ремонт. молодняку

375474

-

-


-

-


9.      Розрахунок виробництва продукції, порядок комплектування і утримання курей на птахофабриці.

Розраховуємо кількість приміщень для бройлерного цеху, якщо відомо, що пташник розрахований на одночасну посадку 18 тис. курочок при одноразовому комплектуванні на рік:

/5000=7346 пташників (основне стадо)

783317/4000=195 пташників (ремонтне стадо)

/2000=166 пташників (батьківське стадо)

10.    Визначаємо скільки днів припадає на 1 партію або цикл, якщо дезінфекція пташників проходить 10 днів:

+10=52 дні

11.    Визначаємо кількість циклів на рік:

/52=8 циклів

.        Визначаємо кількість приміщень для бройлерного цеху та ритм посадок:

/8=918 365/7346=1,05

.        Визначаємо можливість батьківського цеху забезпечити племінними яйцями один цикл. Встановлюємо необхідну кількість інкубаційних яєць на пташник:

*92/85=5412, де 92 % - вивід курчат

% - вихід інкубаційних яєць

.        Визначаємо спроможність розрахованого нами батьківського стада забезпечити цех інкубації необхідною кількістю яєць:

міс. =330днів

*100/330=48,4%

Кількість курок-несучок:

*0,484*1,05=153804

.        Годівля птиці

Таблиця 3. Рецепт комбікорму для курчат бройлерів

Назва корму

ОЕ, ккал

CП, г

Мінеральні речовини, мг




Ca

P

Na

Ячмінь 25%

63,135

2,5254

0,01449

0,07245

0,00621

Кукурудза 35%

118,8

3,2544

0,018

0,108

0,0108

Пшениця 40%

10,065

0,836

0,0077

0,055

0,0022

Норма

295

21

1

0,8

0,3

Розраховуємо потребу в кормах на відгодівлю партії птиці.

1.      Потреба в кормах:

*5,2= 416000 ц к. од.

,2 - кількість к. од на молодняк м’ясних порід

.        Переводимо в комбікорм:

/1,2=346666 ц комбікорму на рік

,2 - середній показник к. од.

Розраховуємо потребу в окремих інгредієнтах:

кукурудза 346666 ц - 100%

х - 35 % 346666*35 /100=121333 ц

ячмінь 346666 ц - 100%

х - 25% 346666*25/100=86666 ц

пшениця 346666 ц - 100% 346666*40/100=138666ц

х - 40%

Розраховуємо потребу в кормах для птахофабрики згідно використаних кормів:

Для батьківського стада:

Кури 302645*365*0,18=19883776/100=198838 ц

Півні 30265*365*0, 19=2098877/100=20989 ц

Для ремонтного стада:

*365*0,075=21443303/1000=21443 ц

Таблиця 4. Рецепт комбікорму для півнів батьківського стада

Назва корму

%

Кукурудза

50

Ячмінь

20

Пшениця

30


кукурудза 20989 ц - 100%

х - 50 % 20989*50 /100=10495 ц

ячмінь 20989 ц - 100%

х - 20% 20989*20/100=4198 ц

пшениця 20989 ц - 100% 20989*30/100=6297ц

х - 30%

Таблиця 4. Рецепт комбікорму для курей батьківського стада

Назва корму

%



Кукурудза

10

Пшениця

50

Ячмінь

40


кукурудза 198838 ц - 100%

х - 10 % 198838*10 /100=19884 ц

ячмінь 198838 ц - 100%

х - 40% 198838*40/100=79535ц

пшениця 198838 ц - 100% 198838*50/100=99419ц

х - 50%

Таблиця 5. Рецепт комбікорму для ремонтного стада

Назва корму

%

Кукурудза

40

Ячмінь

30

Пшениця

20

 

кукурудза 10279 ц - 100%

х - 40 % 10279*40 /100=4112 ц

ячмінь 10279 ц - 100%

х - 30% 10279*30/100=3084 ц

пшениця 10279ц - 100% 10279*20/100=5056ц

х - 20%

Загальна потреба у кормах:

Кукурудза 34491 ц

Пшениця 110772ц

Ячмінь 86817

Розраховуємо посівні площі під зернові та овочеві культури:

Врожайність кукурудза - 53 ц/га

га - 53 ц

х - 34491ц

*1/53=651 га

Врожайність пшениці - 40 ц/га

1 га - 40 ц

х - 110772ц

*1/40=2769 га

Врожайність ячменю - 48 ц/га

1 га - 48 ц

х - 86817ц

*1/48=1809га

Висновок: розрахувавши виробництво м’яса бройлерів бачимо що на 36730945 голів потрібно:

Яєць на інкубацію потрібно 39924940 шт.

Розмір батьківського стада повинно становити 46970517

Кількість курок-несучок 302645

При статевому співвідношенні 1: 10початкова кількість півнів 30265

Загальна потужність батьківського стада 332910

Необхідна кількість голів для технологічного процесу в добовому віці становить 665820

Кількість приміщень для бройлерного цеху, якщо відомо, що пташник розрахований на одночасну посадку 5 тис. курочок при одноразовому комплектуванні на рік:

/5000=7346 пташників (основне стадо)

783317/4000=195 пташників (ремонтне стадо)

/2000=166 пташників (батьківське стадо)

Загальна потреба в кормах:

Кукурудза 34491 ц

Пшениця 110772ц

Ячмінь 86817

Посівні площі під зернові:

Кукурудзою повинні засіяти 651 га, пшеницею - 2769 га, ячменем - 1809 га

Використана література


1.      http://chitalky.ru/? p=831 <http://chitalky.ru/?p=831>

2.      http://www.rusnauka.com/NIO_2007/Biologia/18416. doc. htm <http://www.rusnauka.com/NIO_2007/Biologia/18416.doc.htm>

3.      http://ptitcevod.ru/reprodukciya/iskusstvennoe-osemenenie-v-pticevodstve.html

.        Журавель М.П., Давиденко В.М. Технологія відтворення сільськогосподарських тварин. - К.: Слово, 2005. - С.3-7; 257-258.

5.      Искусственное осеменение птицы / Курбатов А.Д., Нарубина Л.Е., Богомолов В.В. и др. - М.: Агропромиздат, 1987.

.        Птахівництво і технологія виробництва яєць та м’яса птахів / Бесулін В.І., Гужва В.І., Куцак С.М. та ін. - Біла Церква: Білоцерківський державний аграрний університет, 2003.

.        Журнал "Сучасне птахівництво" стаття А.В. Терещенко, Е.М. Белецький і др. - 2008р. с 9-15.

.        К. б. н. Дерев’янко І. Д - Біологічні науки / 8. Фізіологія людини і тварин.

.        Патрєва Л.С., Коваль О.А. Технологія виробництва продукції птахівництва: курс лекцій. - Миколаїв: МДАУ, 2008. - 281 с.

Похожие работы на - Значення та економічна ефективність штучного осіменіння сільськогосподарських птахів

 

Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!