Білково–вітамінні концентрати. Біографія та здобутки відомих випускників НУХТ

Білково–вітамінні концентрати. Біографія та здобутки відомих випускників НУХТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Факультет біотехнології та екологічного контролю

ЗВІТ

ПРО НАВЧАЛЬНУ ПРАКТИКУ

на тему «Білково - вітамінні концентрати. Біографія та здобутки відомих випускників НУХТ»

Студентки Волошенюк Юлії Олегівни групи БТЕК - 1 - 4

за напрямом підготовки 6.051401 «Біотехнологія»

Місце проходження практики: Національна державна наукова бібліотека

Київ - 2015

РЕФЕРАТ

Звіт про навчальну практику складається з ___ сторінок машинописного тексту, містить ___ літературних джерел. До складу роботи входять: вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури.

Робота містить інформацію про білково-вітамінні концентрати. Характеристику кінцевого продукту біосинтезу, способи одержання і його практичне використання з обовязковим зазначення літературних посилань. Біографія та здобутки відомих випускників НУХТ.

Ключові слова: біотехнологія, БВК, промислове виробництво.

Білково-вітамінні концентрати

Білково-вітамінно концентрат (БВК) - це суміш подрібнених високобілкових, енергонасичених кормових компонентів з оптимальною кількістю макро-мікроелементів і біологічно-активних речовин, що виробляється з науково-обгрунтованим рецептами і призначена для виробництва комбікормів в господарствах споживачів з урахуванням наявної у них кормової бази.

Характеристика кінцевого продукту

Добавка БВК в корм дозволяє задовольнити потребу тварин у необхідних елементах живлення.

Також включення БВК в раціон тварин дозволить:

* Збільшити середньодобовий приріст

* Підвищити продуктивність

* Знизити витрати корму на одиницю продукції

* Збільшити запліднюваність і збереження приплоду

Згодовувати тваринам БВК в чистому вигляді не можна. [1]

Способи одержання

Основні корми, використовувані в раціонах тварин, - корми рослинного походження і продукти переробки харчової промисловості. Значну роль відіграють також корми тваринного походження, відходи рибної та шкіряної промисловості, побічні продукти птахівництва та інші. Комбікормова промисловість випускає повнораціонні комбікорми, комбікорми-концентрати, премікси і білково-вітамінно-мінеральні добавки для тварин. Наукові розробки в області годівлі дозволили сьогодні широко обробляти і використовувати в годівлі сільськогосподарських тварин високоврожайні культури злакових і бобових рослин, перспективні гібриди, такі як перков, тритикале та ін..[3]

.Приготування білково-вітамінного концентрату із зелених рослин.

Суть методу полягає в коагуляції клітинного соку зелених рослин, насамперед багаторічних бобових трав (люцерни, конюшини тощо). Кормами у вигляді пасти і сухого концентрату можна замінити частину дорогих білків тваринного походження. Технологія приготування таких білкових концентратів ґрунтується на механічному фракціонуванні зеленої маси трав на сік і жом. З попередньо процідженого соку виходить паста в натуральному або сухому вигляді. Жом використовують свіжим, сушать його або силосують. Концентрат згодовують свиням і птиці.

Пасту, БВК, травяно-протеїновий концентрат (ТПК) зберігають консервуванням суміші органічних кислот, формаліну, мурашиної кислоти з формаліном; сухий порошок - у паперових мішках (крафт-мішках) або в інертному середовищі (в азоті) в герметичних місткостях, а частину - на повітрі. Найкраще зберігається сухий концентрат в інертному газі. Суха речовина ТПК або БВК містить 50 - 67 % білка, що приблизно втричі рази більше, ніж у сухій речовині рослин.

В 1941 р. А.А. Зубрилін і С.Я. Зафрен запропонували спосіб одержання його із листя не тільки моркви, а й трав. Рослинні білково-вітамінні концентрати потім широко використовувались як лікувально-харчовий продукт у госпіталях та лікарнях. Пізніше БВК почали застосовувати як білково-вітамінну добавку у тваринництві. Нині БВК виробляють на промисловій основі. Для цього створено сировинні конвеєри на зразок конвеєра для заготівлі кормів штучного сушіння.

.Консервування кормів зниженими температурами.

Крім сушіння кормів на агрегатах АВМ, що дає змогу зберегти поживність і вітамінну повноцінність зеленої маси на певний період (3 - 4 міс), заслуговує на увагу консервування трав зниженими температурами (понад мінус 20 °С). При цьому, на відміну від сушіння на агрегатах, зберігається або майже зберігається збиральна вологість і поживна цінність зеленого корму. Технологія заморожування кормових трав ще недостатньо відпрацьована, немає для цього і спеціальних установок. Для розвязання цього питання слід використовувати великий досвід заморожування фруктів у харчовій промисловості. В результаті консервування холодом у зеленій масі кормових трав припиняються ферментативні процеси і розвиток мікроорганізмів.

. Заготівля листкової маси.

Листя бобових трав (люцерни, конюшини, еспарцету, лядвенцю, козлятнику) містить велику кількість білків (до 30 %), які, за даними Інституту кормів УААН, прирівнюються за повноцінністю до яєчного білка. Для приготування такого протеїнового концентрату спеціальними машинами листя знімають із вегетуючих рослин або під час скошування трав. Вдале технічне вирішення цього питання ще в 70-ті роки ХХ ст. було запропоновано Інститутом механізації та електрифікації сільського господарства. Із листкової маси роблять борошно, яке потім гранулюють, або додають листя до інших кормів. Стебла рослин сушать і брикетують. Вони містять 14 - 16 % протеїну. Замість обчісування листя можна здійснювати двоярусне скошування бобових трав. Із верхньої більш облистненої частини мають білковий концентрат або, що дешевше, готують високоякісне білкове сіно і сінне борошно. Можна поділити це травяне борошно на фракції і згодовувати його різним видам тварин і птиці. Дрібні фракції з листя містять більше протеїну, їх можна згодовувати птиці і свиням, а більш грубі - молодняку великої рогатої худоби.

Попри перспективність приготування білкового концентрату з листя трав, цей метод поки що малопоширений. Одним із його недоліків є енергоємність виготовлення.

. Використання мікроскопічних водоростей.

Морські водорості - макрофіти, як природні, так і ті, що культивуються на морських шельфах, також порівняно давно використовуються як джерело кормів і продовольства. Але хлорофіловмісні організми гідросфери, ґрунтів та аерофітна флора зацікавили вчених і практиків в аспекті промислового використання цього джерела фотосинтезу по суті лише у другій половині минулого століття. Установки промислового вирощування одноклітинної водорості хлорели на фермах України у 60 - 70-х роках ХХ ст. були досить поширені, проте через недосконалість технологічного процесу і деяке, можливо, упереджене ставлення до цього високобілкового корму подальшого розвитку не набули.

Нині визначено найбільш продуктивні, стійкі до несприятливих умов організми, які почали використовувати в різних галузях господарства. Важливе значення має велика пластичність мікроскопічних водоростей у процесі адаптації до екологічних умов: здатність до фотосинтезу вони зберігають у широкому діапазоні температур - від 0 до 45 - 50 °С.

З великого різноманіття мікроскопічних водоростей використовуються близько 20 видів. Їх кількість постійно збільшується. Найчастіше використовують зелені водорості родів хлорела (Chlorella Beiger; Chl. Pyrenoidosa; Chl. Vulqaris; Chl. sp. f.marina; СЫ. reqularis та ін.), скенедесмус (Scenedesmus Meyen; S. obliqnus; S. quadricauda; S. acutus; S. spinosus та ін.), Anlgistrodesmus Corda (A. obliqnus, A. finqustus). Із інших водоростей використовують Clamydomonas reinhardtii Danq., Coelastrum proboscideum Bohe та ін. Проводяться дослідження із синьозеленими водоростями - спіруліною (Spirylina platensis Tu^.; S. mayor Turp.; S. maxina Turp. та ін.). Із хризолітових водоростей досліджують роди Monochrysis lutheri Skuja, Jsochysis qalbana Parke та ін., з червоних - Porphyridium cruentum Naq. Продуктивність водоростевої маси різна. У найпростіших установках (басейнах, лотках та ін.) 13 - 18, максимум 40 г/м2 сухої речовини за добу. Але за рік із розрахунку на 1 га одержують у 2 - 3 рази більше продукції, ніж із посівів польових культур (до 70 т/га сухої речовини).

Суха маса корму із мікроводоростей містить від 35- 64 % сирого протеїну. Ці водорості містять ліпіди (від 2 - 5 до 12 - 14 %), вуглеводи (10 - 39 %), каратиноїди (від 2 - 12 % ). Все це свідчить про велику перспективу культури мікроскопічних водоростей як могутнього джерела виробництва кормів, харчової продукції, сировини для косметичної і парфумерної продукції.

. Заготівля кормів з побічної продукції рослинництва.

Свого часу ще В.Р. Вільямс зазначав, що до 75 % валової продукції рослинництва припадає на побічну продукцію, яку з найбільшою вигодою можна використати у тваринництві. Господарства одержують продукцію тваринництва і велику кількість органічних добрив, тобто побічна продукція рослинництва, крім її великої кормової цінності, є й основною сировиною для біологічних фабрик органічних добрив. Побічна продукція рослинництва - це солома зернових (пшениці, ячменю, гороху, сої, проса, вівса, гречки), стебла кукурудзи, кошики соняшнику, солома насінників трав, гичка і жом цукрових буряків, яблучний і виноградний, відходи овочівництва тощо. її з великою ефективністю використовують у тваринництві. Щоправда, у звязку з розвитком селекції кількість побічної продукції зернових дещо зменшилася за рахунок перерозподілу вегетативної маси урожаю: зменшилась кількість листостеблової маси і збільшилась маса зерна. Нині співвідношення їх в урожаї пшениці приблизно 1 : 1.У районах бурякосіяння джерелом кормів є гичка цукрових буряків, жом і меляса.

. Збирання соломи озимих і ярих.

Кращий спосіб заготівлі соломи - подрібнення на січку під час обмолочування валків або прямого збирання. Січку скиртують, укривають. У Степу України застосовують установку для подрібнення соломи з одночасним формуванням скирти заповненням спеціального сітчастого каркасу. Це дуже продуктивний метод, який ще не дістав відповідного поширення.

. Стебла кукурудзи.

За поживною цінністю стебла кукурудзи можна прирівняти до сіна середньої якості. Кукурудза, зібрана у фазі вологого зерна, має наполовину зелене листя, містить достатньо цукру, добре силосується після подрібнення. До неї можна додати гичку буряків, воду, довівши загальну вологість маси до 65 - 67 %.

При врожайності зерна кукурудзи 60 - 80 ц/га сухої листостеблової маси збирають приблизно стільки ж і навіть більше (70 - 90 ц/га). Це означає, що додатково можна мати 35 - 45 ц/га корм. од.

. Гичка цукрових буряків.

Кілограм сухої речовини гички містить 160 - 180 г протеїну, тобто стільки ж, як і 1 кг бобових багаторічних трав. Цю високобілкову сировину використовують переважно для заготівлі силосу. Інститут кормів УААН розробив спосіб силосування гички без додавання наповнювачів. Перед укладанням гички слід зробити соломяну підстилку 40 - 60 см завтовшки, на якій потім шарами закладають гичку із соломяною січкою або подрібненими кукурудзяними стеблами у співвідношенні їх і гички приблизно 1 : 5. Гичку силосують без трамбування і подрібнення. Силос із неї слід згодовувати разом із грубими кормами (соломою, січкою) і кукурудзяним силосом.

. Кошики соняшнику.

В подрібненому вигляді їх можна додавати до силосу з гички цукрових буряків, післяукісної та післяжнивної кукурудзи. Енергоємність приготування кормів способом штучного сушіння дуже висока, і ефективним воно може бути тільки тоді, коли для цього використовують цінну сировину - багато- і однорічні бобові трави та травосуміші із них.

. Жом.

З розрахунку на 1 га посіву цукрових буряків господарства одержують 180 - 200 ц/га жому. Щоб у ньому містилося більше сухої речовини, його треба віджимати і доводити вміст сухої речовини до 12 - 14 %. Зберігають жом у спеціальних облицьованих траншеях. Цінним кормом є також сухий жом. [4]

. Ключовою ланкою в біотехнології виробництва білково-вітамінного концентрату є процес вирощування кормових дріжджів на парафінах нафти - відходах нафтопереробки. Вирощування кормових дріжджів здійснюється в біотехнологічному процесі їх ферментації в так званих ферментерах.

Білково - вітамінні концентрати одержують із рідких парафінів трьох марок, які відрізняються фракціонним складом, наявністю н-алканів та ароматичних вуглеводнів.

Перегонка нафти з фракційним випарником, обладнаним відпарними секціями, також рекомендується для одержання фракції 200-320 °С, використовується як сировина для виробництва білково - вітамінних концентратів, при перегонці парафіністої нафти.

Виділені в процесі депарафінізації легкоплавкі парафіни являють собою сировину для виробництва біологічно поверхнево - активних речовин, пластифікаторів та білково - вітамінних концентратів.

Унаслідок проведених досліджень вчені з різних країн розробили три напрямки для отримання білково- вітамінних концентратів із н-алканів, які містяться в нафті.

Для різних галузей використання потрібні парафіни з різним співвідношенням цих компонентів. Взагалі, для виробництва білково - вітамінних концентратів потрібні парафіни, які складаються тільки з вуглеводів нормальної будови, а для нафтохімічного синтезу - деароматизовані парафіни. [6]

Практичне використання

Білково - вітамінні концентрати створені для збалансування комбікорму та раціону годування тварин, птахів в умовах комбікормових заводів, що повністю задовольняє потребу у поживних речовинах, сприяє реалізації генетичного матеріалу, забезпечує швидкі темпи росту тварин, високу продуктивність, знижує витрати корму на одиницю продукції.

Але у останні роки виробництво БВК комбікормовими заводами України різко скоротилося. Користуючись ситуацією, що склалася, багато зарубіжних фірм пропонують на ринку дуже широкий спектр БВК. Крім того, у сучасних умовах виробництва передбачається цілком нові, інноваційні способи харчування, утримання та використання тварин, повязані з високою скупченістю, обмеженням руху, недоліком світла. У цих умовах для підтримки резистентності організму тварин та їх продуктивності необхідно підвисити біологічну цінність раціону шляхом введення біологічно активних речовин. У звязку з цим повстала дуже актуальна проблема розробки, апсорбації та запровадження рецептів БВК з тим, щоб у хазяйствах обовязково була можливість приготування повноцінних комбікормів. [2]

Стан здоров'я тварини, продуктивність та репродуктивні якості в значній мірі визначаються його харчовим статусом, тобто ступенем забезпеченості організму енергією і цілим рядом харчових речовин, в першу чергу есенціальних, або незамінних. Здоров'я тварини може бути збережено тільки за умови задоволення його фізіологічних потреб у всіх поживних і біологічно активних речовинах. Будь-яке відхилення від так званої формули збалансованого харчування призводить до порушення функцій організму, особливо якщо ці відхилення досить виражені і тривалі в часі.

Ті чи інші види харчової недостатності супроводжуються нездатністю відповідних захисних систем організму адекватно відповідати на несприятливі впливи навколишнього середовища, що різко підвищує ризик розвитку багатьох хвороб. Цю проблему можна швидко вирішити, якщо піти економічно обгрунтованим і прийнятним шляхом - створити хорошу кормову базу, широко застосовуючи у повсякденній практиці годування здорових і хворих тварин біологічно активні кормові добавки. Основне завдання при цьому - вміло використовувати у складі раціонів тварин весь асортимент кормів і біологічно активних кормових добавок.

Для балансування раціонів тварин в даний час використовують амінокислоти, вітаміни, макро- і мікроелементи, пігменти, ферменти, консерванти, антиоксиданти, емульгатори, транквілізатори, протибактерійні речовини і антигельмінтиків, кокцідіостатиків і багато інших компонентів. Такі препарати вводять в корми у вигляді попередніх сумішей, які отримали назви преміксів. Під преміксами розуміють однорідні суміші біологічно активних речовин з наповнювачем. В якості наповнювача зазвичай використовують кормові засоби, такі, як пшеничні висівки, шроти, кукурудзяна, кістяна і навіть трав'яне борошно, кормові дріжджі багато інших.

Одна з умов отримання дешевої високоякісної продукції - застосування в годівлі тварин раціонів, збалансованих за великим ряду поживних, мінеральних і біологічно активних речовин. Особливе місце при цьому відводять преміксами, мінеральним і вітамінним сумішам. Преміксами прийнято називати попередні суміші, які вводять до складу комбікормів у кількості 0,5 % - 5 %. Попередні суміші, які вводять до складу комбікормів у кількості 5-30 %, називають концентратами або, як було прийнято раніше, - білково-вітамінними, або білково-вітамінно-мінеральними добавками (БВД або БВМД). [8]

Вітчизняна наука про годування тварин займає гідне місце у світовій науці. На сучасному етапі вона вивчає склад і поживність кормів і нових кормових добавок; конкретизує потреби тварин з урахуванням їх генетичного потенціалу; удосконалює раціони і технологію приготування кормів; розробляє та впроваджує у виробництво високоефективні кормові добавки.

У ХХ ст., Що характеризується революційним розвитком науки і техніки, були внесені докорінні зміни в структуру харчування тварин. З сучасної точки зору «їжа» - визначення набагато більш значущим, ніж це прийнято представляти: це комплекс багатьох сотень тисяч речовин, кожне з яких володіє певною мірою біологічної активності.

Доречно буде навести вираз Гіппократа про те, що їжа повинна бути ліками, а ліки повинні бути їжею.

Біографія та здобутки відомих випускників НУХТ

Народився 17 лютого 1912 року в місті Києві.

З 1931 по 1937 рік навчався в Полтавському та Київському технічних інститутах харчової промисловості.

Після закінчення інституту Микола Михайлович Санов працював у Київському цукротресті (інженер проектного бюро, механік і головний механік тресту).

Після початку Великої Вітчизняної війни Микола Михайлович виконував відповідальне доручення щодо евакуації устаткування цукрових заводів на Урал, потім працював на Талицькому комбінаті.

Після звільнення Києва від німецько - фашистських загарбників Миколу Михайловича було направлено на відновлення цукрової промисловості України.

У 1944 - 1947 рр. працював головним механіком Київського цукротресту, у 1948 - 1958 рр. - керуючим цим трестом.

У 1961 р. Миколу Михайловича було висунуто на роботу в Раду народного господарства Київського економічного району, де він працював начальником управління цукрової промисловості.

У 1963р. його призначено на посаду заступника голови Київського радгоспу.

У звязку з ліквідацією раднаргоспів і утворенням міністерств М.М.Санова в жовтні 1968р. було призначено першим заступником міністра, а в кінці 1966р. - міністром харчової промисловості України.

На посаді міністра харчової промисловості УСРС від працював 15 років.

Микола Михайлович багато зробив для розвитку харчової промисловості України. Він брав активну участь у будівництві ряду потужних цукрових, хлібопекарних, пивоварних заводів, в оновленні матеріально - технічної бази інших галузей харчової та переробної промисловості.

М.М.Санов приділяв велику увагу підготовці кадрів. Протягом ряду років очолював Державну екзаменаційну комісію в Київському технологічному інституті харчової промисловості.

Микола Михайлович неодноразово обирався депутатом Верховної Ради УРСР, його сумлінна праця відзначена багатьма державними нагородами.[9]

Степаненко Ігор Дмитрович - міністр харчової промисловості УРСР у 1981.

Народився 27 жовтня 1914 року у місті Глобіно, Полтавської губернії.

року закінчив Кременчужський індустріальний технікум.

- 1939 рр. вчився у Київському технологічному інституті харчової промисловості.

- 1934 рр. - техник-механік Харківського тракторного завода.

- 1941рр. - головний механік Новозибківського цукрового заводу (Чернігівська область).

- 1945 рр. - головний інженер Фрунзеського цукрового заводу.

року став членом ВКП(Б).

р. - головний інженер цукрових заводів Черкаського сахаротреста.

р. - директор Черкаського сахаротреста.

- 1961 рр. - заступник голови СНХ Черкаського економічного адміністративного району.

- 1962 рр. - голова Виконавчого комітету Черкаського обласної Ради.

- 1966 рр. - кандидат в члени ЦК КП України.

.12.1962 - 1963 рр. - голова СНХ Подольського економічного району.

- 1965 - голова СНХ Південно - Західного економічного району.

- 1966 рр. - міністр харчової промисловості Української РСР.

.3.1966 - 6.02.1986 - член ЦК КП України.

- 1984 - заступник голови СМ Української РСР.

Помер у 1997 році.

Нагороди:

орден Трудового Червоного Прапора.

Орден Вітчизняної Війни першого ступеня.

Орден Вітчизняної війни другого ступеня.

Орден Жовтневої Революції.

Орден Червоної Зірки.[10]

Кулініч Микола Федорович у 1981 - 1984 рр. міністр харчової промисловості УРСР.

Народився 14 грудня 1930 року в селі Куцовка Черкаської області.

Уся трудова діяльність Миколи Федоровича була повязана з харчовою промисловістю.

Закінчивши Смілянський технікум харчової промисловості, а потім Київський технологічний інститут харчової промисловості, працював начальником зміни і директором цукрокомбінату, начальником обласного управління харчової промисловості.

З 1972 - заступник, перший заступник міністра харчової промисловості. Протягом 1981 - 1984 рр. міністр харчової промисловості України. У 1984 - 1985 рр. працював заступником голови Ради Міністрів УРСР. Упродовж 1985 - 1991 рр. заступником голови Держагропрому УРСР - міністр УРСР.

З 1991 р. до останніх днів життя М.Ф.Кулініч очолював Державний комітет України по харчовій промисловості.

Миколу Федоровича добре знали як талановитого організатора, вимогливого і чуйного керівника. Він завжди виявляв глибоке розуміння проблем, умів визначати шляхи їх розвязання, відзначався високою працьовитістю, наполегливістю, творчим ставленням до справи. Це був лідер, професіонал, неординарна особистість, людина сильної волі і доброї душі з тонким відчуттям дійсності.

Микола Кулінич неодноразово обирався депутатом Верховної Ради Української РСР.[11]

Загородний Григорій Дмитрович - міністр харчової промисловості УРСР у 1985.

Народився 12 вересня 1939 (с. Мурзинці, Звенигородський р-н, Черкаська область) в сім'ї колгоспника. Українець. Одружений; має дочку.

Освіта: Київський технологічний інститут харчової промисловості (1963), інженер-технолог.

-1967 - начальник зміни, заступник головного інженера Лохвицького цукрового комбінату, Полтавська область.

З 1967 - інструктор відділу легкої і харчової промисловості Полтавського обкому КПУ.

З 1970 - заступник керівника - головний інженер Полтавського бурякоцукротресту.

З 1971 - інструктор, завідувач сектору відділу легкої і харчової промисловості ЦК КПУ.

З 1981 - перший заступник Міністра, 01.1985-11.1985 (час ліквідації посади) - Міністр харчової промисловості УРСР, потім - перший заступник голови Республіканського комітету харчової і переробної промисловості Держагропрому.

.1992-05.1998 - перший заступник Голови Державного комітету України з харчової промисловості.

Був депутатом Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Народний депутат України 12(1) скликання з 03.1990 (1-й тур) до 04.1994, Звенигородський виборчий округ № 422, Черкаська область, член Комісії з питань АПК. Групи «Аграрники», «Земля і воля».

Народний депутат України 2 скликання 07.1994 (2-й тур) до 04.1998, Переяслав-Хмельницький виборчий округ № 212, Київська область, висунений виборцями. Член фракції АПУ (до цього - групи «Відродження та розвиток агропром. комплексу України», до цього - гр. «Аграрники України»).

Член Комітету з питань АПК, земельних ресурсів і соціального розвитку села. На час виборів: 1-й заст. голови Державного комітету України з харчової промисловості.

Орден «За заслуги» ІІІ (06.1997), II (08.1999), I ступенів (11.2009). [12]

Косован Анатолій Павлович - директор Державного науково - дослідного інституту хлібопекарної промисловості, президент Російського Союзу пекарів, Член - кореспондент Російської Академії Сільськогосподарських наук.

Народився 03.08.1942 р. в с. Козарівка Вінницькій обл. УРСР. Закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості (1972). Доктор економічних наук (1998), професор (1992), академік РАСГН (2010), академік РАН (2013). Провідний науковець у галузі хлібопечення. Працював головним інженером Київського хлібозаводу № 11 (1973-1976). Начальник виробничо-технічного відділу (1976-1977), заступник начальника-головний інженер (1977-1981) Українського промислового об'єднання хлібопекарської промисловості. Навчання в Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР (1981-1983). Головний інженер Укрмакаронхлебпрома (1983-1984), головний інженер Укрхлібпрому (1984-1985). В.о. начальника відділу-головний інженер Управління хлібопекарської промисловості Міністерства харчової промисловості УРСР (1985-1986). Заступник начальника-головний інженер Управління хлібопекарської та макаронної промисловості Міністерства хлібопродуктів РРФСР (1986-1991). Начальник Головного управління розвитку хлібопекарської та макаронної промисловості Комітету з хлібопродуктах Міністерства Торгресурс РРФСР (1991-1992). З 1992 р - директор Державного НДІ хлібопекарської промисловості.

Заслужений працівник харчової індустрії Російської Федерації (1996). Нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня (2002). Президент Російського союзу пекарів. Опубліковано більше 100 наукових праць, з них одна монографія, 8 книг і брошур. Має 15 патентів на винаходи.[13]

Пархоменко Петро Миколайович - генеральний директор АТ «Київхліб», заслужений працівник промисловості України, переможець міжнародного відкритого Рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна - 98».

Народився 1 жовтня 1942 у с. Спаське Чернігівської області.

Директор ГНУ ГОСНИИ хлібопекарської промисловості Россілхозакадемії.

Президент Російського союзу пекарів.

Закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості, в 1983 році - Академію народного господарства при Раді Міністрів СРСР. Доктор економічних наук. Професор .

В 1967 - 1972 рр. праював на підприємствах хлібопекарської промисловості України.

В 1967 - 1981 рр. - старший інженер - механік, головний інженер, начальник виробничо - технічного відділення Укрхлібпрому.

В 1985 - 1986 рр. - працював на різних спеціальностях Управління хлібопекарської промисловості Мінхарчпрому РСФСР ( начальник відділу, головний інженер), в 1986 - 1991 рр. заступник начальника - головний інженер Управління хлібопекарською та макаронної промисловості РСФСР.

З 1992 р - директор ГНУ ДержНДІ хлібопекарської промисловості Росілгоспакадеміі.

Президент Російського союзу пекарів, член правлінь Російського Союзу промисловців і підприємців, Асоціації галузевих союзів АПК;

Голова технічного комітету (ТК) зі стандартизації "Хліб, хлібобулочні та макаронні вироби".

Член Бюро відділення "Зберігання та переробка сільгосппродукції" РАСГН.

Член вченої ради Московського державного університету харчових виробництв.

Член редколегій журналів: "Хлібопекарська Росії", "Зберігання та переробка сільськогосподарської".

Має 17 патентів на винаходи та корисні моделі, автор 116 друкованих праць.

Академік Російської інституту сільськогосподарських наук (РАСГН).

Заслужений працівник харчової індустрії Російської Федерації. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1986), орден Дружби народів (1986), «За заслуги» III ст. (2002), медалі. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002).[14]

Гурнак Людмила Созонович - генеральний директор ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К.Маркса», ЗАО Міжнародна Кондитерська корпорація ROSHEN, заслужений працівник промисловості України, автор 32 свідоцтв на винаходи.

Народилася 14 травня 1940 року в Києві. З 1943 по 1964 проживала з батьками в селі Кобижча Бобровицького району.

Протягом 42 років поспіль працювала на ДП «Київський булочно-кондитерський комбінат» АТ «Київхліб», де пройшла шлях від робітника до директора. Нині - на пенсії.

Член-кореспондент Технологічної академії наук. Нагороджена орденом «Знак Пошани», орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та рядом медалей.

Автор друкованих праць з питань технології та організації виробництва в хлібопекарній і кондитерській промисловості. Має авторські свідоцтва та патенти на винаходи у цій галузі.

Обиралася депутатом райради чотирьох скликань Радянського району м. Києва та Київської міськради, делегатом XXVII з'їзду КПРС.

Бурдеева Майя Федоровна - начальник виробництва шоколадної фабрики «Rainford» , нагороджена золотою медаллю ВДНГ України за розробку нових видів продукції.

Народилася 1 травня 1953 року в селі Уладовка Вінницької області. В 1970 році закінчила школу з золотою медаллю та поступила в КТІПП. Вчилася добре. Малювала, писала вірші, що не завадило на відмінно закінчити ВНЗ.

Трудова діяльність почалася на Дніпропетровській кондитерській фабриці. Працювала там 20 років. Спочатку - мастер цукрового цеху, інженер по розробці нових видів продукції, інженер виробничого відділу.

Заміжня. Син - студент Дніпропетровського національного університета.

Брат - Олейник Леонід Федорович - в 1972 р. Закінчив факультет теплоенергетики та автоматизації харчових підприємств КТІПП.[15]

Слободян Олександр Вячеславович - президент ЗАТ «Оболонь» на громадських засадах, президент ФК «Оболонь», чотири роки поспіль входить до числа найкращих топ - менеджерів України, у 2003 у рамках Міжнародного конкурсу «Золоті торгові марки» нагороджено Почесною орденською відзнакою «Суспільне визнання».

Народився 21 лютого 1956 (м.Тернопіль); українець; мати Марія Юріївна - учителька молодших класів, пенсіонерка; одружений; дочка Вікторія (1981); сини Вадим (1986) і Олег (1996).

Освіта: Київський технологічний інститут харчової промисловості, інженерно-економічний факультет (1973-1978), інженер-економіст.

Закінчив СШ № 1 у Городку Хмельницької області. 1978 - інженер-економіст, Городоцький цукровий завод, Хмельницька область. 1978-1980 - служба у танкових частинах в Білорусі. Закінчив школу офіцерів запасу. З 1980 - інженер, старший інженер відділу праці та зарплати заводу «Оболонь», з 1981 - начальник цеху, 1982 - виконувач обов'язків начальника відділу праці та зарплати, з 1982 - начальник лабораторії наукової організації праці та управління, з січня 1990 - генеральний директор, з липня 1990 - голова орендної ради, ВО «Оболонь». З березня 1993 - голова правління, генеральний директор, АТ «Оболонь».

Член НРУ (жовтень 1997 - квітень 1999). Член президії Центрального проводу НРУ (з березня 1999), член Центрального проводу НРУ (жовтень 1997 - березень 1999). Заступник голови РУХу (УНР) (грудень 1999 - січень 2003).

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002, виборчий округ № 220, м. Київ. З'явилось 59.6 %, «за» 36.6 %, 29 суперників. На час виборів: голова правління, генеральний директор АТ «Оболонь», член НРУ. Березень 1998 - кандидат в народні депутати України від НРУ, № 23 в списку. Член фракції НРУ (з травня 1998; з квітня 2000 - фракція УНР); член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з липня 1998).

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006 від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 7 в списку. На час виборів: народний депутат України, член РУХу (УНР). член фракції «Наша Україна» (травень 2002 - березень 2005), член фракції УНП (з березня 2005), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з червня 2002).

Березень 2006 - кандидат в народні депутати України від Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 3 в списку. На час виборів: народний депутат України, член УНП.

Народний депутат України 6 скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від блоку «Наша Україна - Народна самооборона», № 42 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член УНП. Член фракції Блоку «Наша Україна - Народна самооборона» (з листопада 2007), член Комітету з питань економічної політики (з грудня 2007).[16]

Єрошенко Володимир Олексійович - генеральний директор Київського колективного заводу «Росинка», очолює корпорацію «Росинка», номінант рейтингу «Топ - 100. Найкращі топ - менеджери України».

Народився у м. Новгород-Сіверському. У 1972 році закінчив Новгород-Сіверську гімназію №1. А у 1975 р. вступив до Київського технологічного інституту харчової промисловості. Розпочав діяльність у 1980 році на заводі "Росинка" як інженер з устаткування. Обіймав посади механіка, головного інженера.

У 1999 році обраний директором заводу, а з 2003 року одностайним рішенням колективу переобраний на новий термін.

Крім того, Володимир Єрошенко став номінантом рейтингу "Топ-100" Кращі менеджери України", а в номінації "Менеджер року" отримав диплом лауреата загальнонаціональної програми "Людина року-2003".

Торгівельна марка "Росинка" сьогодні є лідером з виробництв смачних, якісних та натуральних напоїв, представляє 50 найменувань безалкогольної, слабоалкогольної продукції, мінеральних вод та соковмісних напоїв.[17]

Коренькова Галина Миколаївна - генеральний директор галузевої компанії «Укрпиво».

Народилася 7 січня 1948 році в місті Вінниця.

Чоловік Валентин Павлович - лікар-невропатолог.

У 1966 р. закінчила Вінницьку середню школу із срібною медаллю і вступила на інженерно - економічний факультет Київського технологічного інституту харчової промисловості. Після закінчення інституту в 1971 р. була направлена на роботу на Київський пивоварний завод №1 економістом.

р. працювала провідним інженером - економістом відділу Головного управління пивоварної та безалкогольної промисловості Міністерства харчової промисловості УРСР, а згодом була призначена начальником відділу організації праці та заробітної плати виробничого обєднання. З 1991 р. обіймала посаду головного економіста виробничого апарату правління Української галузевої компанії «Укрпиво» . 3 вересня 2001 року призначена заступником генерального директора з економічних та фінансових питань ЗАТ «Укрпиво», а з вересня 2003 р. обрана генеральним директором компанії «Укрпиво». [18]

Суркіс Григорій Михайлович - депутат Верховної Ради України, Президент Федерації футболу України, член Виконавчого комітету УЄФА, кавалер Почесної нагороди Республіки Італія - ордена Командарма, володар першої незалежної української премії «Прометей - престиж» і титулу «Людина року» у номінаціях «Бізнесмен року» (1996,1998), «Меценат року» (1997, 1999).

Народився 4 вересня 1949 року в Одесі. Батько - Рахміль Давидович, військовий лікар. Мати - Рімма Яковлівна, працівник торгівлі. Брат - Суркіс Ігор Михайлович.

Вища освіта, закінчив в 1972 році Київський технологічний інститут харчової промисловості зі спеціальності « Машини та апарати харчових підприємств», кваліфікація - інженер - механік.

В 1971 - 1974 роках старший інженер матеріально - технічного оснащення Главпровідпрому УРСР, в 1974 - 1988 - мастер Харківського СРСУ №1, прораб, начальник оснащення РСУ № 3, замісник начальника тресту Київжитлорембудмонтаж», в 1988 - 1991 - головний інженер, начальник управління, замісник начальника ВЖРО Київського горисполкому.

В 1991 - 1993 - генеральний директор СП «Динамо - Атлантик» в 1993 - 1998 - президент АО футбольний клуб «Динамо - Київ», в 1992 - 1998 - президент УПФК «Славутич».

Народний депутат України III-IV скликань. Заступник голови комітету, член комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму Верховної Ради України. Президент Федерації футболу України. Уповноважений представник фракції СДПУ(о) у Верховній Раді України (1998 - 2002).

Член партії СДПУ(о) з 1995 року. В 1996 - 1998 - член Центральної Ради, а з 1998 - Політради СДПУ(о). Заступник голови СДПУ(о) с жовтня 1998 року, член Політбюро ( до 1998 року) СДПУ(о) с грудня Секретар Київського горкому СДПУ(о) в 1997 - 2003 роках. Делегат XI-XVIII зїздів партії. До цього був у партії КПСС, зберігає партквиток в сейфі.

Член координаційної ради з питань внутрішньої політики (1998 - 1999). Заступник голови ради міжнародної організації української писемності.

З 2000 року голова правління суспільства «Україна - Китай».[19]

білковий вітамінний концентрат корм

Список використаної літератури

1.<http://www.webfermerstvo.org.ua/tvarynnyctvo/bilkovo-vitaminno-mineralnyj-koncentrat-bvmk-i-jogo-markuvannja.php>

.<http://hipzmag.com/index.php?option=com_k2&view=item&id=313:313&Itemid=15>

.<http://ua-referat.com/%D0%91%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D1%96_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B2_%D1%96_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE-%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE-%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85>

.<http://buklib.net/books/34785/>

.<http://buklib.net/books/30910/>

.<http://chem21.info/info/80810/>

.<http://www.agro-business.com.ua/2010-06-11-12-53-11/2>..

.<http://ebooktime.net/book_34_glava_4_%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB_1._%D0%9A%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98%D0%A4%D0%86.html>

.<http://who-is-who.ua/main/page/nuht/187/137>

.<http://www.oblradack.gov.ua/golovy-vykonkomiv-oblasnoi-rady/99-stepanenko-gor-dmitrovich.html>

.<http://who-is-who.ua/main/page/nuht/189/137>

.<http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>

.<http://www.cnshb.ru/AKDiL/akad/base/RK/000746.shtm>

.<http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>

.<http://who-is-who.ua/main/page/nuht/283/137>

.<https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%BD,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%92%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>

.<http://www.nsgrad.com/nasled/slavnie-imena/2346-2013-08-05-09-29-08>

.<http://who-is-who.ua/main/bookmaket/nuht/6/295.html>

.<https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B8%D1%81,_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>