Монополізація економіки: світові тенденції та практика України

Державний вищий навчальний заклад

"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

Факультет економiки та управлiння

Кафедра макроекономіки та державного

Реферат на тему:

Монополізація економіки: світові тенденції та практика України.

Студентки: Антипенко Г.

Група: ЕМП-401

Викладач: Костенок Я.О.

Київ - 2015

Зміст

Вступ

Основна частина

1. Поняття монополізації та її види

2. Монопольні тенденції в світовій економіці

3. Монополізація економіки в Україні

Висновок

Використана література

Вступ

Проблема монополізації господарського життя привертає значну увагу не тільки науковців, але й пересічних людей. Монополізація неоднозначно впливає на суспільний розвиток, оскільки має як негативні, так і позитивні наслідки. Вона присутня на ринках недосконалої конкуренції і проявляється у можливості деяких членів ринку, а саме монополій, впливати на ринкові ціни. Саме суперечливі наслідки даного явища загострюють актуальність науково-теоретичного розгляду питання з метою вироблення конкурентної політики держави в умовах монополізації.

Метою реферату є розгляд поняття монополізації економіки у всіх його проявах.

·        Розкриття поняття монополізації економіки

·        Розгляд тенденцій монополізації економіки в Україні та світі на сучасному періоді розвитку

·        Аналіз основних монополістичних суб’єктів України та вплив держави на їх діяльність

Основна частина

1. Поняття монополізації та її види

Монополія являє собою виключне право, що надається державі, підприємству, організації, фізичній особі на здійснення якої-небудь діяльності. В той же час монополія - це концентрація виробництва, об’єднання технологічних, інтелектуальних та фінансових ресурсів.

Монопольним становищем визнається становище, коли [1]:

) частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що має конкурентів на ринку та зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності пільг чи інших обставин;

) частка 2 або 3 суб'єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 50 відсотків;

) частка 4 або 5 суб'єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 70 відсотків, якщо вони не довели, що між ними існує значна конкуренція, вони разом узяті мають конкурентів на ринку та зазнають значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.

Що є причиною появи і розвитку монополістичних тенденцій? З цього питання в економічній літературі існують дві точки зору. Перша: монополізм трактується як випадковий, невластивий ринковому господарству. Що стосується іншої точки зору, то монополістичні утворення визначаються як закономірні. Наприклад, один із прихильників такої позиції, англійський економіст А. Пігу, наполягає на тому, що монополістична влада не виникає випадково, вона є логічним завершенням стратегії підприємств.

Рушійною силою монополізації є закон концентрації виробництва і капіталу. Як відомо, дія цього закону спостерігається на всіх етапах розвитку ринкових відносин. Його стимулюючою силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити в такій боротьбі, одержати великі прибутки, підприємці змушені вдаватися до інновацій у виробництві та його управлінні. При цьому природно, що з маси середніх і малих підприємств відокремлюється декілька більш ефективних і успішних, які починають швидко зростати та збільшувати свої ринкові частки. Таким чином, поява підприємств-монополістів обумовлюється прогресом продуктивних сил, реалізацією переваг великого підприємства над малими. [2]

Існують різні типи монополій: природна, адміністративна й економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин. Вона відображає ситуацію, коли попит на даний товар у кращому ступені задовольняється однією або декількома фірмами. У її основі особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Прикладом можуть служити енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок і т.д.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання визначеного роду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються різним головкомам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як один господарський суб’єкт і між ними не існує конкуренції.

Економічна монополія є найбільш поширеною. Її поява обумовлена економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей господарського розвитку. Мова йде про підприємців, що зуміли завоювати монопольне становище на ринку. [2]

монополізація економіка монопольний україна

Монополізація може носити як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивним наслідком монополізаціє є:

·        продукція монополістів частіше за все більш високої якості;

·        монополізація впливає на розвиток виробництва, підприємства монополісти частіш за все більш розвинуті, ніж інші підприємства;

·        монопольне виробництво дозволяє знизити витрати.

Негативними наслідками монополізаціє є те, що:

·        монополісти несуть значно вищі збитки, які пов'язані з тим, що таким підприємствам постійно потрібно зберігати та підсилювати свою владу на ринках;

·        монополістичні підприємства частіше за все випускають якийсь певний тип продукції, переважніше товари розкоші [1].

2. Монопольні тенденції в світовій економіці

Визначальною рисою сучасного періоду економічного розвитку є глобалізація економіки, яка сприяє перегляду й уточненню положень економічної теорії щодо конкурентних ринків і конкуренції та послідуючої зміни норм і сутності конкурентної політики в усіх країнах світу. Системоутворюючими факторами глобалізації є, у першу чергу, структурні зміни ринків. Динаміка структурних змін проявляється в:

) укрупненні підприємств і концентрації ринків;

) формуванні глобальних олігополій як найпоширеніших ринкових структур (починаючи з другої половини 90-х років XX ст. формуються "щільні" олігополії, особливо у високотехнологічних галузях, які значною мірою впливають на економічне зростання і конкурентоспроможність країн);

) експансії транснаціональних корпорацій (ТНК) і перетворенні їх у багатонаціональні корпорації, тобто розмиванні національної приналежності ТНК. [4]

Концентрація виробництва і капіталу на основі горизонтальної і вертикальної інтеграції досягла такого рівня, за кого в рамках світового господарства первинними економічними одиницями починають виступати транснаціональні виробничо-фінансові компанії. У рамках багатогалузевих транснаціональних концернів створюється своєрідний "управлінський холдинг", який передає господарське управління виробництвом, реалізацією продукції своїм підрозділам, філіям, посилюючи їх самостійність.

Це підтверджується такими фактами: якщо після Другої світової війни ТНК створювали близько 100 іноземних філій за рік, то тепер - майже в 1000 разів більше. [5] З 90-х рр. XX ст. відзначається істотне зростання кількості зарубіжних філій ТНК порівняно із зростанням чисельності самих ТНК: якщо у 1992 р. до складу однієї ТНК входило 5-6 філій, то у 2007 р. - 13-15. [6] За результатами Доповіді про світові інвестиції в 2010 р. у світі нараховувалося близько 87 тис. ТНК, які мають понад 807 тис. філій [7], з них 57% розташовані в Європі, 20% - в Азії і 8% - у Північній і Південній Америці.

Все це сприяє загостренню конкуренції на внутрішніх ринках країн між національними та іноземними компаніями, переможцями у якій, як правило, є останні. Суперечливі наслідки таких змін загострюють актуальність їх науково-теоретичного дослідження та емпіричної оцінки з метою розробки ефективних заходів конкурентної політики держави.

Як будь-який економічний процес, що відбувається у системі світового господарства, монополізація має нерівномірний та суперечливий характер. У діалектиці суперечностей сучасної монополізації можна виділити дві особливості.

Перша - на глобальному рівні, діяльність сучасних монополістичних структур націлена перш за все на реалізацію ними стратегій глобальної експансії, що породжує виклик національному економічному суверенітету держави, її усунення зі світової арени як найвпливовішого суб’єкта економічної діяльності [4]. Це можна прослідкувати через істотне звуження можливостей держави щодо впливу на національні ринки, часткову втрату важелів їх регулювання. Дані тенденції відповідають інтересам міжнародних монополій.

Сьогодні транснаціональні компанії (далі ТНК) контролюють понад 50 % світового промислового виробництва, понад 60 % світової зовнішньої торгівлі, майже 80 % світових патентів і ліцензій на нову техніку тощо. При цьому майже 10 компаній у світі виробляють близько 80 % автомобілів, 60 % - продукції суднобудування, 80 % - авіапрому. [5]

При цьому 10 компаній у світі виробляють близько 80% автомобілів, 60% - продукції суднобудування, 80% - авіапрому. 4 гірничо-збагачувальні комбінати на ринку руди забезпечують 68% обсягу її продаж. [10] Три компанії займають 67,8% ринку автошин [8]. На сучасних електронних ринках також спостерігається наявність високої концентрації ринкових часток і невелика кількість продавців. Компанія "Amazon" через інтернет-магазин "KindleStore" контролює 61% завантажень цифрових книг на американському ринку, зі значним розривом випереджаючи компанію "Apple" та інших конкурентів [7].

З метою отримання статусу монополії підприємство може звернутися до різних засобів. У сучасних умовах це скуповування акцій, надання кредитів та укладання договорів про злиття фірм. Особливо агресивні фірми проводять політику щодо підкорення конкурентів власній волі, витіснення їх з ринку.

Другою особливістю сучасної монополізації економіки є суперечливість процесу розвитку конкуренції. З одного боку, одні ТНК вступають у запеклу боротьбу з іншими подібними структурами, а з другого - повсюдно спостерігається процес розширення і розвитку кооперації праці, зростання масштабів технологічно сумісного виробництва, розвитку сучасних комунікацій, створення стратегічних альянсів тощо.

Поняття стратегічні альянси з’явилося в 80-х роках минулого століття як форма визначення різноманітних угод про довгострокове взаємовигідне співробітництво між компаніями, університетами та науково-дослідними інститутами. Мотивами, відповідно до яких компанії вступають в альянси, є: досягнення економії на масштабах виробництва; спільне використання виробничих потужностей; об’єднання зусиль у виробництві компонентів або зборці кінцевої продукції; зниження невизначеності та посилення стабільності розвитку, оскільки в довгострокових відносинах з критичним партнером об’єднуються їх досвід і ресурси; зниження ризиків у діяльності; отримання доступу на ринок, де вже існують сформовані ринкові структури і певний менталітет, просування на ринок продукції один одного; передача технологій, знань і ноу-хау, проведення спільних досліджень, навчання персоналу; спільна розробка і виробництво технічно складних виробів тощо. [6]

Кількість стратегічних альянсів щорічно зростає. Великого поширення вони набули в Японії, де більшість фірм поєднують свої зусилля у дослідницьких асоціаціях. В Україні стратегічні альянси знайшли поширення у металургії, машинобудуванні, фармацевтичній та хімічній промисловості.

3. Монополізація економіки в Україні

Українська економіка має високий рівень монополізму. Але на відміну від більшості країн світу переважний шлях формування монополізму в Україні в результаті переходу великих підприємств у недержавні форми власності. Реалізація конкурентної політики впродовж останніх років дала можливість утвердити конкурентні відносини на більшості товарних ринків України. Проте, проблема монополії все ж таки не зникла і монополізація економіки України ще залишається досить високою.

За даними Антимонопольного комітету можна виділити найбільш монополізовані галузі України [14]:

.        Паливно-енергетичний комплекс належить до найважливіших стратегічних галузей національної економіки. Разом із тим на його ринках існують об'єктивні передумови для порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

.        Ринок послуг із реалізації авіаційного пального. На цьому ринку існують такі підприємства-монополісти: АТ "Укртатнафта" (м. Кременчук, Полтавська обл.), ЗАТ "Спільне українсько-голландське підприємство "КРЕБО" (м. Кременчук, Полтавська обл.).

.        Вугільна галузь. У 2009 році була прийнята постанова "Про особливості закупівлі вугілля кам'яного", яка надала статус єдиного продавця вугілля для потреб металургійного комплексу, коксохімічної промисловості підприємству ДП "Вугілля України". А це фактично усуває конкуренцію на ринку вугілля.

5.      Окрема проблема - це діяльність суб'єктів природних монополій. Станом на 12.03.2015 в Україні налічується 10 загальнодержавних і понад 2 300 регіональних природних монопольних ринків Антимонопольний комітет України визначив 10 природних монополій: Національна енергетична компанія Укренерго, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), НАК Нафтогаз України <#"826371.files/image001.gif">

Держава регулює діяльність монополій. Антимонопольний комітет здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захищає інтереси підприємців від зловживань монопольним становищем і недобросовісної конкуренції. Здійснюється заборона злиття фірм, якщо їх сукупна частка становить 35 %. Також здійснюється заборона зловживання монополістом своєю владою шляхом введення штрафних санкцій чи примусове роз'єднання. Крім того, здійснюється регулювання природних монополій (цін і якості продукції) [3].

На сьогоднішній день доказом недосконалості державного регулювання діяльності монополій є зловживання своїм економічним положенням. За даними Антимонопольного комітету України, щорічно близько 60 % порушень антимонопольного законодавства чиняться природними монополіями. [14]

Сьогодні в Україні досить гостро постає питання приватизації державних підприємств-природних монополістів, перш за все, для погашення дефіциту бюджету, виконання умов МВФ для отримання наступних траншів.

Багато недоліків державного регулювання й управління природними монополіями могла б вирішити приватизація, але монопольне становище нейтралізує дію багатьох факторів, що стимулюють менеджерів, зокрема конкуренція між командами за більший прибуток, кращий результат, вищу винагороду, зниження витрат за рахунок інновацій.

Розглянувши дану проблему, можна зробити висновок, що для України проблема монополізації стала дуже гострою після розколу Радянського Союзу. Також було розглянуто шляхи скорочення монополізації, позитивні та негативні наслідки.

Найважливішим напрямом проведення антимонопольної політики в Україні на початку ХХІ століття є захист уже існуючого конкурентного середовища та перетворення конкурентних відносин в ефективніші тому, що монополісти намагаються одержати додаткові прибутки завдяки дискримінації цін, злиття, таємним змовам та тінізації.

Висновок

Монополія являє собою виключне право, що надається державі, підприємству, організації, фізичній особі на здійснення якої-небудь діяльності. В той же час монополія - це концентрація виробництва, об’єднання технологічних, інтелектуальних та фінансових ресурсів. Існування монополій не має однозначної оцінки, адже дана характеристика має як позитивний, так і негативний ефект в залежності від країни та діяльності монополії.

На сучасному етапі розвитку світова економіка характеризується глобалізаційними та інтеграційними проявами, що, в свою чергу, призвело до монополізації виробництва та капіталу. Загалом, можна виокремити дві особливості розвитку світової монополізації: світові компанії-монополісти націлені на глобальну стратегію експансії та суперечливий характер розвитку монополізації (з одного боку відбувається жорстка конкуренція між світовими ТНК, з іншого повсюдно спостерігається процес розширення і розвитку кооперації праці, зростання масштабів технологічно сумісного виробництва, розвитку сучасних комунікацій, створення стратегічних альянсів і т.д.).

Таким чином, сучасний етап розвитку економічних систем характеризується співіснуванням і тісним переплетенням конкуренції та монополії, а також взаємною трансформацією конкуренції та монополії. Рівень і стан розвитку економічної конкуренції визначаються не відсутністю монополій, а певним кількісним співвідношенням між секторами, в яких домінують конкурентні відносини, та монополізованими секторами економіки.

Щодо України, то її економіка занадто монополізована, що є наслідком того, що країна була у складі СРСР (державні монополії) та тотальною незаконною приватизацією 1990-х років (в основному, паливно-енергетичний комплекс). Наявна частка монополізованого сектора в економіці України є надмірною і відіграє гальмуючу роль в економічному розвитку держави. Рівень монопольного сектора, включаючи природні монополії не повинен перевищувати 10-12 %. Уряд України та відповідні державні органи повинні підтримувати економічну конкуренцію та боротьбу з надмірним монополізмом як запоруку побудови розвиненої ринкової економіки.

Використана література

[7] World Investment Report 2010: Transnational Corporations, Agricultural Production and Development [Text] / II United Nations Conference on Trade and Development. - NY, Geneva: UNCTD, 2010. - XXXII - 290 p.

[6] Аванесова І.Б. Інвестиційні стратегії ТНК в умовах глобалізації [Текст] / Аванесова І.Б. II Економічний простір. - 2009. - №23/1 - С.93-100.

[14] Антимонопольний комітет. Офіційний веб-портал. - Режим доступу: http://www.amc.gov.ua.

[2] Берестенко I.І. Проблеми монополізації в сучасному світі [Електронний ресурс] / І.І. Берестенко.

[5] Зянько В. Глобалізація та інноваційний процес: їхній взаємовплив [Текст] / Зянько В. // Економіка України. - 2006. - № 2. - С.84-89.

[4] Лукашенко О.А. Влияние глобализации на формирование новых подходов к реализации антимонопольной политики II О А Лукашенко / Научный вестник УрАГС.

[10] Мусатова М.М., Цимдина З.Р. Слияния и поглощения в черной металлургии (1999 - 2004) II ЭКО. - 2004. - №11. - С.17-40.

[12] Новости ИТ-бизнеса для профессионалов II Информационно-деловой канал @АЗТЕКА. - [Электронный ресурс] II Режим доступа: http://www.astera.ru.

[13] Охріменко О. Стратегічні альянси як інструмент міжнародного співробітництва у сфері високих технологій [Електронний ресурс] / О. Охріменко, В. Чернюк // Соціально-економічні проблеми і держава. - 2014. - Вип.1 (10). - С.5-12.

[3] Сотніков В.І. Мікроекономіка: підручник / В.І. Сотніков. - Х.: ІНЖЕК, 2003. - С.156.

[8] Столярчук Я.М. Суперечності глобальної монополізації капіталу [Електронний ресурс] /Я.М. Столярчук // Регіональна економіка. - 2008. - № 4. - С.15-23.

[11] Тимофеев А. Вариант модельного анализа конкурентоспособности предприятий промышленной отрасли / А. Тимофеев // Российский экономический журнал. - 2007. - №7-8 с.91.

[9] Ульянов К.Є. Особливості монополізації ринків у постіндустріальній економіці [Електронний ресурс] / К.Є. Ульянов // Теоретичні та практичні питання економіки. - Випуск 27. - Т.1. - С.243-251.