Удосконалення системи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств з урахуванням впливу невизначеності середовища

Удосконалення системи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств з урахуванням впливу невизначеності середовища

Зміст

Вступ

Розділ 1. Система зовнішньоторговельних ризиків України та методи їх страхування

.1. Сутність зовнішньоторговельних ризиків

.2. Метод страхування зовнішньоторговельних ризиків

Розділ 2. Стан зовнішньоторговельних ризиків України та методів їх страхування

.1. Класифікація джерел ризику зовнішньоторговельних операцій

.2. Аналіз управління ризиками зовнішньоторговельних операцій України та їх страхування

.3. Розвиток та ризики міжнародної співпраці України у сфері альтернативної енергетики…

Розділ 3. Проблеми та напрями удосконалення системи управління зовнішньоторговельними ризиками України

3.1. Механізм зниження зовнішньоторговельних ризиків

.2. Напрями розвитку міжнародної співпраці України у сфері альтернативної енергетики і шляхи мінімізації ризиків

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Розвиток економіки України на сучасному етапі орієнтований на модернізацію економіки з врахуванням сучасних світових тенденцій та підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності. Із основних чинників економічного росту держави можна виокремити наступні: розширення зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентоспроможності зовнішньоекономічного комплексу, а також інтеграція України в систему світових господарських зв’язків.

У проведенні міжнародних розрахунків неможливо уникнути ризиків. Ризик існує як для імпортера, так і для експортера (кредитора і позичальника, агента і контрагента). Ризик або небезпека зазнати втрат може залежати як від самого контрагента за контрактом, так і від політичної та економічної ситуації в країні чи в інших державах. За наявності, в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для продавця і покупця різні.

Участь в міжнародному бізнесі зобов’язує вітчизняних суб’єктів господарювання враховувати множину факторів і показників. Це необхідно для оцінки потенційних ризиків, які можуть виникнути в ході такої співпраці. Учасники зовнішньоекономічної діяльності можуть зазнавати впливу наступних груп ризиків: державний, банківський, валютний, конкурентний, ризик контрагента. В зв’язку з тим, що суб’єкти зовнішньоторговельних операцій піддаються впливу ряду суб’єктивних та об’єктивних ризиків, практика міжнародних економічних відносин виробила різні підходи до вибору стратегії захисту від цих ризиків.

Розвиток економіки України на сучасному етапі характеризується високою ризиконасиченістю, яка виникає через недбалість підприємців та їх контрагентів, нестабільність законодавчої бази держави в цілому. Наслідком є недовірливе відношення до українських виробників як до солідних партнерів на зовнішньому ринку. Необхідність виходу на зовнішній ринок українських виробників очевидна: це й підвищення конкурентоспроможності товарів, й своєрідна реклама держави-виробника, й надходження в іноземній валюті, завдяки яким можна підтримувати високий курс національної валюти, розвивати виробництво вітчизняної продукції, при необхідності, придбати комплектуючі за кордоном.

У практиці господарювання країн із ринковою економікою знаходить повне підтвердження факт, що присутність ризику в діяльності вільних суб'єктів ринку з метою одержання максимально можливих результатів є складовою частиною їх стратегії і тактики. Однак, якщо при існуванні ризиконасиченості діяльності не провадиться її всебічний аналіз, не враховуються всі можливі наслідки ризикових дій та комплексна характеристика конкретного суб'єкта ринку, то вона призводить до непередбачуваних, у більшості випадків, негативних наслідків.

Існуючі теорії визначення, виміру та управління ризиками не дають вичерпних рекомендацій по здійсненню раціональної діяльності та функціонуванню систем управління в умовах ризику або невизначеності, тому розробка проблем ефективної оцінки ризику в управлінні ризиконасиченими ситуаціями робить певний внесок у розвиток науки управління, підготовки та перепідготовки управлінських кадрів.

Метою курсової роботи є: дослідження і поглиблення теоретичних, організаційно-економічних засад та розробка обгрунтованих пропозицій щодо удосконалення системи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств з урахуванням впливу невизначеності середовища.

Основними завданнями курсової роботи є:

-     проведення аналізу і синтезу зарубіжних і вітчизняних теоретичних досліджень проблеми ризику;

-        визначення взаємозв'язків і взаємозалежності факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, їх впливу на величину ризику зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

         уточнення поняття ризику як економічної категорії;

         проведення класифікації системи ризиків з виділенням в ній місця ризиків зовнішньоекономічної діяльності;

         здійснення класифікації ризиків зовнішньоторговельної угоди промислового підприємства;

         визначення показників якісної та кількісної оцінки ризику зовнішньоторговельної угоди;

         проведення комплексної оцінки існуючих методів розрахунку ризику зовнішньоторговельної угоди та вибір оптимального виду контрактів у ризикованій ситуації;

         розробка методичних рекомендації щодо оцінки ризику зовнішньоторговельної угоди та форми контракту, що складається, для запобігання або зниження негативних наслідків ризику.

Розробка правил економічної та соціальної поведінки системи управління в умовах ризиків зовнішньоторговельних операцій на ринку, обгрунтування оптимальної управлінської стратегії, що дозволяє усунути негативні наслідки зовнішніх та внутрішніх факторів функціонування, набувають особливої актуальності. В міру розвитку ринкових відносин в Україні та розширення кількості суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються зовнішньою торгівлею, з'являються нові фактори, які впливають на функціонування підприємств-експортерів - це, насамперед, частота прийняття рішень, пов'язаних з зовнішньоторговельними ризиками, що збільшується з подальшим розвитком підприємництва. Ігнорування питань вчасного визначення ступеня допустимого ризику може привести до банкрутства підприємства або інших менш складних негативних явищ.

Розділ 1. Система зовнішньоторговельних ризиків України та методи їх страхування

.1   Сутність зовнішньоторговельних ризиків

Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов'язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики - це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Оцінка рівня економічного ризику експортно-імпортних операцій регіону є одним з найважливіших етапів ризикології в зовнішньоекономічній діяльності. Питанням ризикології присвячені праці українських та зарубіжних вчених: Альгіна А.П., Балабанова І.Т, Бланка І.А, Вейл П., Верченка П.І., Вітлінського В.В., Гафта М.Г., Дюбуа Д., Кардаша В.А., Кернса К., Кофмана Л., Льюіса Р.Д., Портера М., Поспєлова Г.С., Рогова М.А., Роуза П., Саати Т, Прада А., Фішберна П., Хакена Г., Холта Р.Н., Юдіна Д.Б., Ястремського О.І.та інш. Визначення ризику, як економічної категорії пропонується як відображення особливості сприйняття заінтересованими суб’єктами економічних відносин об’єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями.

З погляду міжнародної торгівлі, ризик експортно-імпортних операцій - небезпека економічних втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера. Відомо, що можливих втрат у зовнішньоекономічній діяльності може зазнати будь-хто з її учасників - експортер, імпортер або обслуговуючий банк [6, с. 42-43]. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики мінімізувати або усувати зовсім.

У процесі укладання зовнішньоторговельних угод експортери та імпортери враховують багато чинників і показників, починаючи з фінансового стану ділового партнера, його позиції на ринку і закінчуючи політичними, економічними та законодавчими умовами його країни. Пильне вивчення контрагента особливо важливе в сучасних умовах, коли стрімкий розвиток світового ринку, постійне удосконалення продукції, що виробляється, спонукають покупців до пошуку нових ділових партнерів, нових постачальників, найбільш привабливих з погляду ціни та якості товару. При оформленні нового торговельного партнерства фірми (підприємства) і банки, які беруть участь у розрахунках, оцінюють насамперед ризики, що можуть виникати у ході такого співробітництва.

Рис.1.1. Основні групи зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [29]

Ризик країни перебуває за межами банківської системи або конкретного ділового партнера. З позицій міжнародної торгівлі до цього ризику належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій. Такі події перебувають, до певної межі, під контролем уряду цієї країни.

Одним з глобальних чинників у галузі міжнародних економічних відносин є політична стабільність у країнах та регіонах, загальний політичний клімат у світі. Політична нестійкість, несприятливі події (війни, революції, націоналізація, ембарго тощо) ставлять під сумнів можливість виконання сторонами своїх зобов’язань за контрактом. Наприклад, експортер не може відвантажити товари через те, що вони можуть бути знищені чи пошкоджені під час воєнних дій або при транзиті. У зв’язку з політичними подіями імпортер не матиме можливості оплатити отриманий товар. З тих самих причин банк експортера не матиме можливості рамбурсувати кошти на банк імпортера, або банк імпортера не зможе здійснити покриття. При оцінці політичних ризиків важливо вивчити політичну ситуацію в країні партнера і країнах транзиту. Мінімізації політичних ризиків може сприяти використання акредитивів, підтверджених банком стабільної країни, форфейтингових угод, експортного страхування і гарантій.

Разом із політичною ситуацією важливу роль у зовнішньоторговельній діяльності відіграють економічні умови країни контрагента, такі як наявність у неї валютних резервів, ступінь конвертованості валюти, інфляція, платіжний баланс тощо. Несприятливі економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у зовнішньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п., можуть завадити імпортеру виконати свої зобов’язання. Експортер, у свою чергу, може не виконати своєї частини контракту через обмеження або заборону експорту.

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов’язань за контрактом, ніж при угодах з економічно розвинутими державами.

Таким чином, оцінюючи ризикованість банківських операцій з обслуговування зовнішньої торгівлі, насамперед необхідно визначити ризик країни і ризик банку. У міжнародній практиці відомі випадки, коли надійність банку оцінюється вище, ніж надійність країни в цілому. Прикладом може бути Південна Африка на початку 80-х років, де з політичних причин репутація банків була вищою, ніж країни в цілому. В інших випадках банківський ризик і ризик країни оцінюються приблизно однаково.

Незважаючи на те, що банківський ризик перебуває в тісному зв’язку з ризиком країни, банківським спеціалістам його набагато легше оцінити, ніж ризик конкретної країни. Аналіз банківських балансів дає змогу оцінити ліквідність і платоспроможність банку і, як наслідок, передбачити можливе погіршення його позицій. При оцінюванні ризику країни подібний аналіз зробити набагато важче через непередбаченість дій окремих політичних діячів.

Валютний ризик є одним з найважливіших чинників міжнародної торгівлі. На валютні ризики наражаються не тільки торговельні контрагенти, а й банки, державні установи, приватні особи, які мають валютні рахунки. Непередбачені коливання валютних курсів ведуть до прямих втрат одних фірм та банків і прибутків - інших[6, с.44-46].

Валютні ризики - загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігається, експортер зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки він отримує менший грошовий еквівалент зафіксованої в контракті вартісної величини. Аналогічним буде валютний ризик для кредитора. Навпаки, для імпортера і боржника валютні ризики виникають при підвищенні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки для її купівлі необхідно заплатити більше національної валюти. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик експортера виникає при девальвації валюти контракту відносно його національної валюти. І навпаки, імпортер зазнає збитків, якщо відбувалася ревальвація валюти договору відносно своєї національної валюти.

Найбільшою мірою на валютні ризики наражаються експортери та імпортери готових виробів, особливо машин та обладнання, оскільки подібні контракти, як правило, укладаються за умови відстрочки платежу. Таким чином, чим більший період між підписанням контракту і проведенням платежу за ним, тим вища вірогідність валютних коливань і гостріша необхідність проведення захисних заходів, спрямованих на запобігання валютним ризикам.

При оцінюванні доцільності та ризикованості кожної торговельної операції контрагенти, крім ризику країни, валютного і банківського ризиків, оцінюють ризик свого партнера. У міжнародній торгівлі існують два види ризику контрагентів:

Рис.1.2. Види зовнішньоторговельних ризиків контрагентів

*Примітка: розроблено автором на основі джерела[29]

Ризик неплатежу виникає для експортера, якщо імпортер неспроможний або не бажає здійснити платіж за контрактом. З іншого боку, якщо імпортер зробив авансовий платіж, то він ризикує, бо у разі невиконання контракту експортер може не повернути аванс. Як ефективні заходи зі страхування ризику неплатежу контрагентам доцільно вживати таких заходів: перевіряти інформацію про ділового партнера: про його репутацію, кредитоспроможність, рівень менеджменту, загальний стан галузі промисловості, конкурентоспроможність товару; наполягати на виставленні на користь себе платіжної гарантії, авансової гарантії, перевіряючи при цьому надійність і міжнародний авторитет гаранта; включати до контракту умови, які передбачають застосування до платника штрафів у разі затримання оплати.

Ризик невиконання контракту полягає в невиконанні сторонами умов контракту. Зокрема, імпортер може відмінити або в однобічному порядку змінити замовлення. Експортер з технічних або фінансових причин може не виконати замовлення або виконати його з порушенням терміну і умов поставки, кількості товару, його якості, асортименту, упакування, умов транспортування тощо. Для страхування ризику невиконання контракту підприємствам необхідно включати до контракту умови, що передбачають фінансову відповідальність сторін за його невиконання, а також активно застосовувати банківські гарантії виконання зобов’язань.

У міжнародній торгівлі трапляються й інші види ризиків, наприклад ризик втрати або ушкодження товару в дорозі (ризик доставляння), ризик затримки або втрати документів за акредитивом при їх переказі поштою (поштовий ризик), проблеми з митницею (митний ризик) тощо. Для страхування подібних ризиків удаються до послуг приватних страхових компаній, відправляють документи кількома комплектами кур’єрської пошти та ін. Вибір найефективніших заходів мінімізації ризиків у кожному конкретному випадку залежить від досвіду роботи фірми з кожною країною.

В загальному випадку під оцінкою ризику розуміється систематичний процес виявлення чинників і видів ризику та їх кількісна оцінка, тобто методологія аналізу ризиків поєднує якісний і кількісний підходи. Якісний аналіз ризику (виявлення ризику, визначення потенційних зон ризику, прогнозування негативних наслідків) дає можливість на початковому етапі наочно оцінити ступінь ризикованості по кількісному складу ризиків. На етапі кількісного аналізу ризику обчислюються числові значення величин окремих ризиків і ризику об’єкту в цілому. Також виявляється можливий збиток і дається вартісна оцінка від прояву ризику і, нарешті, завершуючою стадією кількісної оцінки є вироблення системи антиризикових заходів і розрахунок їх вартісного еквівалента. Найбільш поширеними методами кількісного аналізу ризику є статистичні, аналітичні, метод експертних оцінок, метод аналогів.

На рис.1.3. представлена схема дослідження ризику експортно-імпортних операцій регіону.

Рис.1.3. Логічно-структурна схема дослідження ризику експортно-імпортних операцій регіону.

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [9]

Розглянемо системні показники ступеня ризику:

) допустимий ризик - це ризик рішення, в результаті нездійснення якого експортеру (імпортеру) загрожує втрата прибутку; в межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони не перевищують розмір очікуваного прибутку. Показник допустимого ризику

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх граничний допустимий рівень.

) критичний ризик - це ризик, при якому експортер (імпортер) попадає в зону критичного ризику, що характеризується небезпечністю втрат всіх коштів, що були вкладені експортером (імпортером) в проект. Показник критичного ризику

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх граничний критичний рівень.

) катастрофічний ризик - ризик, при якому виникає неплатіжоспроможність експортера (імпортера); втрати можуть досягати величини, рівної майновому стану експортера (імпортера). Показник катастрофічного ризику

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж граничний катастрофічний рівень.

Зовнішньоторговельні ризики відносяться до числа підприємницьких ризиків, які неодмінно присутні в діяльності будь-якого підприємства. Серед фахівців відсутній узгоджений підхід до трактування суті підприємницьких ризиків, яка, як правило, зводиться до певної події, або до її вірогідності, або до діяльності, або до їх комбінації. Наприклад, Міжнародна федерація асоціацій фахівців з ризик-менеджменту і страхування наводить 14 визначень ризику і 9 визначень ризик-менеджменту [29, с.23]. Підприємницький ризик є невід'ємною рисою підприємницької діяльності, і означає такий його стан, який полягає у існуванні можливості недосягнення запланованих цілей внаслідок впливу на діяльність підприємства тих або інших імовірних подій, що призводить до постійного відтворення стихійності ринкових відносин [30, с. 263-264].

З практичної точки зору, зовнішньоторговельний ризик можемо розглядати як комбінацію події, яка впливає на зовнішньоторговельну діяльність підприємства, імовірності цієї події та її наслідків, що унеможливлюють досягнення запланованих цілей в сфері зовнішньої торгівлі і в остаточному підсумку позначаються на доходах власників підприємства.

1.2 Методи страхування зовнішньоторговельних ризиків

Здійснення економічної діяльності завжди пов’язане з певним ступенем зовнішньоторговельного ризику. Кожний суб’єкт керування обирає для себе певний спосіб для зниження ступеня ризику.

Для зменшення можливих зовнішньоторговельних ризиків використовують наступні методи:

Таблиця 1.4.

Методи зменшення зовнішньоторговельних ризиків.

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [38]

Страхування є найпоширенішим методом управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності, тому що він простий у застосуванні та відносно низьковитратний. Мета страхування суб'єкта економіки - захист від фінансових наслідків (майнового збитку) внаслідок настання несприятливих подій. Економічна сутність страхування полягає у створенні резервного (страхового) фонду, відрахування в який для окремого страхувальника встановлюються на рівні, значно меншому сум очікуваного збитку і, як наслідок, страхового відшкодування.

Страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємств - це міжнародні економічні відносини з захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються на сплачених ними внесків (страхових премій). У процесі страхування зовнішньоекономічних відносин беруть участь два суб'єкти: страхувальник та страховик [38, с.118-120].

Страховик - юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яка має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування.

Страхувальник - юридична чи фізична особа, яка має страховий інтерес і вступає у взаємини зі страховиком на підставі чинного законодавства або двосторонньої угоди про страхування. Страховик має право створювати і витрачати кошти страхового фонду. Страховиками можуть виступати державні страхові організації, акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування і перестрахування.

Страхування зовнішньоторговельних ризиків - це комплекс видів страхування, що забезпечують захист інтересів вітчизняних і закордонних учасників тих або інших форм міжнародного співробітництва. Він включає страхування експортно-імпортних вантажів, засобів транспорту (судна, літаки, автотранспорт тощо), будівельно-монтажного ризику, експортних кредитів, міжнародних торговельне-промислових та інших виставок, створених спільно з іноземними фірмами підприємств, майна діючих на нашій території іноземних компаній (філій) і функціонуючих в інших країнах українських організацій (представництв), страхування цивільної відповідальності українських та іноземних учасників економічного співробітництва й інші види страхування.

Метою страхування зовнішньоторговельних вантажів є покриття збитків, що можуть виникнути внаслідок часткової втрати, ушкодження або повної втрати товарів при доставці їх від вантажовідправника до вантажоодержувача. Об'єктами страхування можуть бути як самі засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту - каско[38,с.120-121].

До засобів банківського страхування економічних ризиків можна віднести: постійне спостереження за рейтингом країн, який публікується в спеціалізованих виданнях;установлення для окремих країн лімітів та їх регулярний перегляд; відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і розміщення там своїх представників для вивчення поточної ситуації на місцях

Особливе місце займає страхування експортних кредитів. Сутність його полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику. Об'єктами цього страхування є комерційні кредити, надані покупцеві, банківські позики постачальнику чи покупцеві, зобов'язання і поручительства за кредитом, довгострокові інвестиції тощо. Страхування кредитних ризиків захищає інтереси продавця або банку-кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин. їх звичайно поділяють на дві основні групи. До першої можна віднести суто комерційний, або економічний, ризик (банкрутство приватного покупця, відмова від платежу або прийняття товару, несплата боргу в обумовлений термін та ін.). До другої групи належать політичні ризики (воєнні дії, революції, заборона на платежі за кордон, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація; неплатіж покупця, у ролі якого виступає державна організація; скасування імпортної ліцензії, введення ембарго)[38,с.122].

Використання посередників дає можливість розширити пропозицію страхових послуг, взяти на відповідальність виробничі та комерційні ризики, які не може вирішити страхова компанія. У зв'язку з цим доцільно застосувати перестрахування. Під перестрахуванням розуміється система економічних відносин між страховиками, яка дозволяє страховій компанії, передати отримані ризики іншим страховим компаніям (перестраховикам). Зміст відносин між страховиком та перестраховиком полягає в зобов'язанні перестраховика покрити частину страхових виплат страхової компанії за страховими випадками, що настали у її клієнтів, сподіваючись на частину страхової премії, отриманої від клієнтів. Економічною сутністю перестрахування є перерозподіл страхового фонду між страховими організаціями. Прийняті в перестрахуванні ризики можуть передаватися повторно, продовжуючи ланцюг перестрахування. Таким чином, у перестрахуванні відбувається постійний обмін ризиками і преміями, головною метою якого є прагнення створити збалансований, стійкий власний страховий портфель

У міжнародній практиці існує кілька варіантів участі держави у страхуванні експорту. У деяких країнах страхування експортних ризиків здійснюється державними агентствами, страхові премії сплачуються безпосередньо до бюджету та безпосередньо з бюджету сплачуються страхові відшкодування. Інший варіант - створення окремих установ, що працюють на самоокупній основі, тобто покривають адміністративні витрати та страхові відшкодування надходженням від премій. Так, у Великобританії страхування таких ризиків здійснюється Департаментом гарантій експортних кредитів, компанією "Індемніті" та корпорацією "Ллойд"; у Німеччині - товариством "Гермес" і приватною компанією "Тройарбайт"; у Франції - товариством "Кафас"; в Італії - компанією "САЧЕ"; у США - "ОПІК" тощо [39]. Як правило, такі страховики діють від імені і за рахунок уряду в рамках ліміту державних гарантій по експортних кредитах, що затверджується при прийнятті державного бюджету.

Участь держави в забезпеченні страхування експортних ризиків базується на недосконалості ринку, оскільки приватні страховики не бажають надавати страхового покриття для найбільш ризикових експортних регіонів, ринок страхування експорту був би неповним без урядового втручання.

Однак, страхування, як метод мінімізації ризику має ряд обмежень. По-перше, це ціна. Нерідко премія, запитувана страховиком за прийняття на себе ризику, перевищує ту ціну, яку принциповий страхувальник вважає розумною за трансферт ризику. По-друге, обмеженням використання страхування є неможливість застрахувати деякі види ризиків, тому що вони не приймаються. Так, якщо ймовірність настання ризикової події дуже велика, то страхові фірми не беруться страхувати ці види ризику або вводять непомірно високі платежі.

Поряд зі страхуванням застосовують також інші методи управління ризиками. Для управління ризиками, пов'язаними з падінням цін на біржові товари, фондові цінності та несприятливим падінням курсу валют, широко застосовуються різні методи хеджування, тобто методи укладення поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару "на термін" (йдеться про більш пізній термін, ніж за основним контрактом) за фіксованою ціною[38,с.123-124].

Техніка хеджування полягає в наступному. Продавець реального товару, прагнучи застрахувати себе від передбачуваного зниження ціни, продає на біржі ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування продажем). У разі зниження цін він викупляє ф'ючерсний контракт, ціна на який також впала, і отримує прибуток на ф'ючерсному ринку, який повинен компенсувати недоотриману ним виручку на ринку реального товару.

Перевага таких методів - можливість оперативного прийняття рішень, порівняно невисока вартість налагодженість і доступність ринків ф'ючерсів і опціонів. До недоліків відносять порівняно вузький спектр дії (тільки цінові параметри угод на товари, фондові цінності і валюту), складність використання, що вимагає високого рівня кваліфікації фахівців. Тому цей метод використовується, як правило, великими підприємствами і при великих обсягах зовнішньоторговельних операцій.

Небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту або кредитної угоди і здійсненням платежу викликає валютний ризик. У міжнародній практиці застосовуються три основні підходи до страхування валютних ризиків: однобічні дії одного з контрагентів; взаємна домовленість учасників угоди; операції страхових компаній або банків. Підприємства (фірми) можуть знизити свій валютний ризик за умови правильного вибору валюти ціни контракту, а також валюти платежу у разі їх неспівпадіння. Для експортера вигідно встановлювати ціну контракту в «міцній» валюті, курс якої стабільний або має тенденцію до зростання. Для імпортера вигідна «слабка» валюта, курс якої постійно девальвує.

Другий спосіб страхування валютних ризиків, який використовується у світовій практиці, полягає в зміні термінів платежів. Він називається в перекладі з англійської «випередження і відставання» (leads & lags). Сутність цієї тактики полягає в маніпулюванні термінами розрахунків: дострокова оплати товарів і послуг при очікуваному підвищенні курсу валюти платежу або, навпаки, затримка платежу при прогнозованому падінні її курсу. Можливість дострокової оплати, а також розмір пені за несвоєчасну оплату фіксується у контрактах.

Широкого використання серед підприємств і банків набув ще один метод валютного страхування - збалансованість грошових вимог і зобов’язань, або приведення у відповідність валютних доходів та витрат[38, с.125]. Цей метод часто використовується підприємствами, які укладають велику кількість міжнародних угод. Укладаючи угоди, банки повинні вибирати ту валюту, яка допоможе повністю або частково закрити відкриті валютні позиції, які вже має клієнт. Це можливо при одночасному підписанні контрактів на експорт та імпорт у тій самій валюті з приблизно рівними строками виконання. Якщо ж підприємство займається одним видом діяльності, то більш доцільно укладати контракти з використанням різних валют, курси яких змінюються в протилежних напрямках.

Крім цього, страхування валютних ризиків здійснюється за допомогою валютних застережень. Валютні застереження - спеціальні умови, що включаються до контракту і передбачають перегляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій передбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. При цьому методі валюта платежу ставиться в залежність від стійкішої валюти застереження.

У міжнародній торгівлі розрізняють прямі, непрямі та багатовалютні застереження. Так, якщо ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених у міжнародних розрахунках валют, а платіж передбачений в іншій грошовій одиниці (наприклад, у національній валюті), то застосовується непряме валютне застереження, тобто в контракті вказується курс перерахунку однієї валюти до іншої на день проплати.

Захист від ризиків з допомогою валютних застережень належить до так званого нестрахового захисту, оскільки не передбачає розміщення цих ризиків на страхування у страхових компаніях. Сутність цих застережень зводиться до встановлення в контракті, а саме у двох його статтях - "ціна товару" та "умови платежу" - таких умов, які зводили б до мінімуму можливі валютні втрати[15,с.175-176].

Валютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу валюти застереження з метою страхування валютного або кредитного ризику експортера або кредитора. Найбільш поширена форма валютного застереження - неспівпадіння валюти ціни і валюти платежу. При цьому експортер або кредитор зацікавлений у тому, щоб за валюту ціни вибиралася найбільш стійка валюта або валюта, підвищення курсу якої прогнозується. Багатовалютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу кошика валют, що заздалегідь вибираються за згодою сторін

Сучасними методами страхування валютних ризиків експортерів і кредиторів є: валютні опціони, форвардні валютні операції, валютні ф'ючерси, міжбанківські операції "своп".

Рис.1.5. Методи страхування валютних ризиків експортерів та імпортерів

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [38]

Опціонні операції - це угоди, що дають право (але не зобов'язання) одному учаснику угоди купити або продати відповідну кількість іноземної валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов'язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за відповідною договірною ціною. Зміст форвардних валютних операцій полягає в купівлі чи продажі певних сум відповідної валюти за заздалегідь обумовленим курсом на базі поточних ринкових котирувань із її фактичним переданням у розпорядження контрагента у певний строк у майбутньому (звичайно на дату розрахунків за комерційними операціями). У такий спосіб банки страхують себе та своїх клієнтів від можливих валютних збитків під час проведення останніми зовнішньоторговельних операцій. Крім того, банки часто практикують диверсифікацію складу своїх валютних резервів, скорочуючи в них питому вагу нестійких валют і збільшуючи питому вагу стійких валют. Ф'ючерсні операції - це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржових ринках. Особливістю ф'ючерсних угод є те, що вони стандартизовані і поставки валюти відбуваються в строго визначені терміни. Поставка валюти за контрактом повинна здійснюватись через рахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов'язань за угодами всіма сторонами. Але, як правило, реальна поставка валюти за ф'ючерсними угодами не відбувається. Угоди типу "своп" - комбінація двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму з однією датою укладання та різними датами валютування. При цьому одна із зазначених операцій є терміновою, а інша - угодою з негайною поставкою.

Також у світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовують товарно-цінові застереження[15,с.178].

Товарно-цінове застереження - умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику. До товарно-цінових застережень відносять :

Таблиця 1.6.

Види товарно-цінових застережень страхування експортерів та кредиторів.

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [15]

Таким чином, сучасний рівень розвитку страхової, банківської і біржової справи у світі надає учасникам зовнішньоекономічної діяльності широкий вибір різних інструментів захисту від ризиків при здійсненні зовнішньоторговельних операцій, однак вони не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад, диверсифікацією діяльності тощо), найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування, хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів розрахунків у зовнішньоторговельних операціях. Говорячи про заходи щодо мінімізації ризиків, необхідно також мати на увазі, що, перш ніж звертатися за допомогою в інші організації, фірма повинна використовувати всі можливі внутрішні джерела зниження ризику, такі як: перевірка передбачуваних партнерів; грамотне складання контракту угоди; планування і прогнозування діяльності фірми; ретельний підбір кадрів фірми. Грамотне застосування усього інструментарію управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності дозволить визначити їх оптимальний рівень, який сприятиме розвитку компанії та зростанню прибутку від діяльності на міжнародних ринках.

Розділ 2. Стан зовнішньоторговельних операцій України та методів їх страхування

2.1 Класифікація джерел ризику зовнішньоторговельних операцій

В умовах жорсткого конкурентного середовища одним зі стратегічних завдань управління підприємством, забезпечення його життєдіяльності та запобігання банкрутства є розробка і впровадження в практику діяльності комплексу організаційно-економічних заходів стосовно джерел можливих ризиків, оцінці їх рівня та прогнозування наслідків, вироблення управлінських рішень щодо мінімізації та фінансування ризику. Останній притаманний будь-якій економічній діяльності підприємства.

Рис.2.1. Причини виникнення зовнішньоторговельних ризиків України

*Примітка: розроблено автором на основі джерела[29]

Зовнішньоторговельні операції взагалі є ризиковими, а при організації та здійсненні таких операцій з іноземними партнерами ризики суттєво зростають. Адже вони мають багато складових, до яких можна відносити етапи узгодження та укладення угоди (контракту), підготовку товару до продажу і транспортування, виконання митних та інших прикордонних формальностей, перевезення, страхування, підготовка переліку товарних та транспортних документів, декларування, митного контролю та митного оформлення товарів.

Стосовно визначення змісту «ризик», то його можна трактувати з позиції держави та з позиції суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.   

Для держави ризик полягає у ймовірності наявності спроби порушення національних норм тарифного і нетарифного регулювання при здійсненні зовнішньоторговельної операції, що може призвести до ухилення від сплати повних сум обов'язкових при митному оформленні платежів чи подолання незаконним шляхом законодавчо визначених заборон або обмежень стосовно ведення торговельних операцій з окремими групами товарів.

Для суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності сенс ризику означає можливість зриву виконання умов торговельного договору (контракту), втрату загалом чи частки запланованого прибутку через неможливість подолання державних адміністративних бар'єрів (заходів нетарифного регулювання) або податковий тиск держави щодо сплати обов'язкових платежів на момент митного оформлення товарів.

Ефективне здійснення управління ризиками залежить безпосередньо від виду діяльності підприємства, тобто від джерел виникнення ризиків.        

Усю сукупність джерел зовнішньоторговельних ризиків можна умовно поділити на дві групи: безпосередні та опосередковані[29, с.24]. При цьому перші характеризуються тим, що джерела ризиків, у разі їх наявності, безпосередньо можуть призводити до негативних наслідків за результатами зовнішньоекономічної операції з товаром. Опосередковані джерела ризиків не мають явного та однозначного впливу на ефективність торговельної операції, для їх виявлення необхідно проводити детальний аналіз негативних наслідків та проявів.

Водночас джерела виникнення зовнішньоторговельних ризиків також можна розподіляти на об'єктивні та суб'єктивні, які можуть характеризуватись наступними ознаками, а саме перша сукупність джерел виникнення ризиків не залежить від волі всіх учасників організації та виконання зовнішньоторговельної операції, а суб'єктивні ризики характеризуються тим, що один чи декілька учасників торговельної операції умисно чи неумисно порушили норми законодавства, що регламентують правила організації та здійснення торговельних операцій.

Запропоновані підходи до класифікації джерел ризиків не мають законодавчого закріплення та не є загальноприйнятими, тому, залежно від міри необхідності кожної зацікавленої особи, можна запровадити інші ознаки для здійснення класифікації джерел ризиків.

Класифікація ризиків у міжнародній торгівлі наведена в таблиці 1.

Таблиця 2.2.

Класифікація видів зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [29]

Отже, розрізняють такі особливості зовнішньоторговельних ризиків:

. Складність коректної оцінки ризиків унаслідок територіальної віддаленості контрагента, складності отримання інформації про контрагента і аналізу політичної і макроекономічної ситуації в його країні.

. Складність дозволу господарських суперечок між сторонами, що витікає з високої вартості організації арбітражного процесу, ускладнень, викликаних різною правосуб'єктністю сторін контракту, складністю застосування рішень суду однієї держави на території іншого.

. Великий ступінь рухливості зарубіжних ринків, викликаний активною конкурентною боротьбою і змінами ринкової кон'юнктури. Це робить певний вплив на ухвалення комерційних рішень, стабільність ділових планів компаній, і приводить до підвищення ризиків невиконання контракту.

. Вищий рівень збитків у разі невиконання контрагентом зобов'язань. У разі неотримання сплаченого товару або засобів за відвантажену продукцію розмір збитків може бути збільшений на суму штрафних санкцій державних контролюючих органів за порушення валютного законодавства[29,с.27-28].

Виходячи з особливостей організації та здійснення зовнішньоторговельних операцій, доцільно визначити джерела ризиків, які можна відносити до сукупності безпосередніх джерел. Це ризики, виявлені при здійсненні контролю таких об'єктів:

зміст зовнішньоторговельних контрактів (угод);

відомості (характеристики, показники, склад, призначення тощо) стосовно товару;

результати митного контролю;

відомості товарних та супровідних документів на партію товару.

Опосередковані джерела ризику при здійсненні зовнішньоторговельних операцій можуть виникнути при здійсненні контролю таких об'єктів:

відомостей про продавця-експортера та покупця-імпортера;

відомостей про посередників у торговельних операціях;

відомості щодо країни експорту товару;

відомості щодо країни виробника товару;

відомості про перевізника та транспортний засіб, маршрут перевезення тощо.

Прискіпливо здійснюючи на таких засадах чи обираючи інші фактори та показники для проведення класифікації джерел ризику, можна дійти висновку: всі джерела ризику взаємопов'язані та взаємозалежні. Водночас класифікацію необхідно здійснювати з метою прогнозування можливих негативних наслідків та підготовки сукупності альтернативних шляхів їх подолання.

Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності при укладанні угоди (контракту) необхідно звернути особливу увагу на відповідність характеру угоди певному переліку характерів угод, тому що він може стати джерелом ризику для оформлення відмови у митному оформленні.

Державні контролюючі органи, насамперед податкові та митні, повинні звертати увагу на характер угоди як джерело ризиків у державній системі валютного контролю.

Розглянута сукупність джерел виникнення ризиків є взаємопов'язаною між собою, проте більшість ризиків у зовнішньоторговельних операціях пов'язана з предметом угоди товаром, його перевезенням, виконанням низки формальностей, оплатою та ін. Підсумовуючи викладене, можна зазначити що джерела виникнення ризиків формуються безпосередньо складовими зовнішньоторговельної угоди, при цьому дані джерела за своїм походженням є взаємопов’язаними категоріями, аналіз впливу яких на виконання торговельної угоди повинен здійснюватись комплексно.

2.2 Аналіз управління ризиками зовнішньоторговельних операцій України та методів їх страхування

Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в зовнішній торгівлі досить рідко. Більшість невизначених подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуації, можна потрапити у іншу. Невизначеність призводить до ризику через відсутність повної інформації та неможливість точного передбачення. Суттєво впливати на його виникнення можуть такі чинники ,як науково - технічний прогрес, ринковий попит і ціни на товари тощо. Ризик виникає тоді, коли приймається рішення з кількох можливих, і є непевність в тому, що воно, це рішення, призведе до найефективніших наслідків.

Призначення аналізу зовнішньоторговельних ризиків - дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній економічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.

Таблиця 2.3

Потреба ідентифікації ,оцінювання та аналізу ступеню зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [30]

У літературі з економіки та теорії бізнесу, а також у практиці приватного підприємництва часто можна зустрітися з термінами „жорстокий ризик”, або „низький ризик”, коли йдеться про різні рівні ризику. Рівень ризику залежить від співвідношення масштабу очікуваних втрат(збитків) до обсягу майна підприємця чи фірми, а також від імовірності настання збитків. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі інвестиції, коли ймовірність настання збитків близька до нуля, а розмір збитків по відношенню до наявного майна невеликий.

Системний аналіз зовнішньоторговельних ризиків має на меті виявлення та оцінювання усіх його аспектів, проникнення в сутність процесів, пов’язаних з ризиком.

Теорія економічного ризику дозволяє створити гнучку мережу вербальних, графічних та математичних моделей, застосувати сукупність математичних методів та широкий спектр експертних процедур.

Використовуючи економічний аналіз, визначаючи ймовірність сподіваного результату та оцінюючи ризик за допомогою економіко - математичних методів, можна одержати можливість зменшення впливу ризику на фінансові результати та прийняття рішення щодо вибору певної програми комерційної діяльності.

Слід чітко усвідомлювати, що виключити економічний ризик повністю неможливо. Він існує через об’єктивні, притаманні економіці категорії конфліктності та невизначеності, відсутність повної (вичерпної) інформації, неможливість здійснення точного прогнозу щодо цілого ряду параметрів економічних об’єктів та процесів, що аналізуються. Основне завдання - це керування ризиком, зведення його до прийнятних величин (а не виключення), зниження можливих збитків.

Посилення впливу ризику - це насправді зворотний бік свободи підприємництва, своєрідна плата за неї. Під час розвитку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж.

Слід підкреслити, що підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу від купівлі і доставляння сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, до продажу продукції. Взаємозв’язок між ризиком і прибутком має фундаментальне значення для глибокого розуміння підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту Так, зокрема, провідним принципом у діяльності комерційних банків є прагнення отримати найбільші прибутки. Але це прагнення зіштовхується з можливістю зазнати збитків. Ризик є вартісним виразом імовірної події, що призведе до збитків. Ризик виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як сприятливими так і несприятливими, бо кожному шансу щодо одержання прибутку протистоїть можливість зазнати збитків. Отже, отримати прибуток можна лише в тому випадку, якщо можливості зазнати збитків( втрат), тобто ризик, будуть передбачені заздалегідь (зважені) та підстрахуванні.

Виправданий ризик необхідний атрибут у стратегії та практиці ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс планів та економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише розробкою та застосуванням методів його врахування та вимірювання.

У кожній ситуації, що пов’язана з ризиком, виникає питання: що означає виправданий (допустимий) ризик, де проходить межа, що відділяє допустимий ризик від нерозумного. Відповісти на ці запитання означає, що треба знайти рівень „ прийнятного ризику, кількісну та якісну оцінки конкретних ризикованих рішень.

Економічний ризик - об’єктивно - суб’єктивна категорія, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру ( ступеня) досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв’язків. Все це визначає системний підхід до категорії ризику і вплив на систему внутрішніх чинників, конкуруючих систем та надсистеми в цілому.

Важливою є розробка методик стосовно оцінювання ризику в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму контролю та керування економічним ризиком на принципах системного аналізу.

Системний аналіз - це методологія дослідження об’єктів з метою визначення найбільш ефективних методів керування ними. Об’єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі. Під суб’єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єкта ризику[6,с.44-45].

Джерело ризику - це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів (конфліктність).

Під інформаційною ситуацією будемо розуміти певний ступінь градації невизначеності знаходження середовища в одному із станів заданої множини, якою володіє суб’єкт управління (менеджер) в момент прийняття рішення.

Загальні принципи аналізу зовнішньоторговельних ризиків.

Коли говорять про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), мають на увазі інтереси суб’єктів, котрі беруть у ньому участь: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхову компанію.

Для аналізу ризику використовують критерії, запропоновані, зокрема, відомим американським експертом Б. Берлімером:

збитки від ризику незалежні один від одного;

збитки за одним напрямком із „портфеля ризиків” не обов’язково збільшують ймовірність збитків за іншим (за виключенням форс - мажорних обставин);

максимально можливі збитки не повинні перевищувати фінансових можливостей суб’єктів, що беруть участь у даному виді економічної діяльності.

Нижче приведена схема логічного процесу аналізу ризику під час прийняття управлінських рішень.

Таблиця 2.4.

Послідовність проведення аналізу зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [6]

Всі менеджери (суб’єкти) у будь - якій сфері економічної діяльності зацікавлені в уникненні значних збитків. За умов нестабільної та швидко змінюваної ситуації суб’єкти економічної діяльності змушені враховувати всі можливі наслідки дій своїх конкурентів, а також інших змін у ринковій ситуації.

Аналіз зовнішньоторговельних ризиків поділяють на два взаємодоповнюючі один одного види: якісний та кількісний.

Рис.2.5. Види аналізу управління зовнішньоторговельними ризиками

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [32]

Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає грунтовних знань, досвіду та інтуіції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому, що є теж досить складною проблемою.

Якісний аналіз зовнішньоторговельних ризиків. Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов’язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми так і майбутніми наслідками. Взагалі мало мати схильність до ризику: потрібен ризик обгрунтований, у іншому випадку він може набути характер авантюри. Ризикувати доцільно, якщо це призводить до кращих наслідків, при обгрунтуванні правильності своїх дій.

Проблеми ризику повинні розглядатися та враховуватися як під час розробки стратегії, так і у процесі реалізації оперативних задач. Характер стратегічних підходів слід визначити в межах загальної стратегії. У протилежному випадку не уникнути неприємних „сюрпризів”.

Другий аспект якісного аналізу зовнішньоторговельних ризиків пов’язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб’єктів економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керування ними неможливі реальні якісні перетворення в соціально - економічному житті. Необхідно виявити: кому ризик корисний? Чиїм інтересам відповідає?

Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні умови: наявність невизначеності; наявність альтернатив та необхідність вибору однієї з них (відмова від вибору також є різновидністю вибору); зацікавленість у результатах; можливість оцінити наявні альтернативи прийняття рішення.

Минулий практичний досвід управління економікою в Україні свідчить про те, що в цілому ряді випадків особи, що очолювали ту чи іншу ланку економічної діяльності, визначали її стратегію і тактику, матеріально не вигравали й не програвали залежно від того, до яких наслідків, позитивних чи негативних, призводили їх рішення. Тобто суб’єкти при прийнятті економічних рішень, у переважній більшості випадків, перекладали ризик на суспільство в цілому. Мова йде про те, що коли немає зацікавленості в результатах економічних рішень, то немає і ризику.

Рис.2.6. Чинники, що впливають на ступінь зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [32]

Отже, усі чинники, що так чи інакше впливають на ступінь ризиків зовнішньоторговельних ризиків, можна умовно поділити на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні.

До об’єктивних чинників відносять такі, що не залежать безпосередньо від фірми та менеджерів (суб’єктів прийняття рішень): інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія, мита, наявність режиму найбільшого сприяння, можлива робота в зоні вільного економічного підприємництва тощо.

До суб’єктивних чинників відносять ті, котрі характеризують суб’єкт прийняття відповідних рішень (безпосередньо менеджерів, фірму): виробничий потенціал, технологічне забезпечення, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організація праці, ступінь кооперативних зв’язків, рівень техніки безпеки, рівень компетентності та інтелектуальний потенціал суб’єкта прийняття рішень, вибір типу контрактів з інвестором чи замовником тощо. Так, зокрема, від типу контракту залежить ступінь ризику та розмір винагороди після завершення контракту. Сподівання на максимальний прибуток, з одного боку, і страх підприємницького ризику з іншого, переконують, що успіх у менеджменті можливий лише для тих, хто добре володіє обраною галуззю діяльності, на високому професійному рівні вирішує задачі, що постають, хто мислить неординарно і в змозі творчо застосувати знання у реальній економічній і фінансовій ситуаціях[32, с.130].

 Кількісний аналіз зовнішньоторговельних ризиків.

Під час цього аналізу можна використовувати різні методи. Найбільш розповсюдженими є:

статистичні;

використання аналогів;

експертні методи;

аналіз доречності затрат.

Статистичний метод.

Цей метод широко застосовується при наявності даних (статистичних) щодо кожного елемента досліджуваного об’єкта (програми). Якщо ступінь ризику виразити, наприклад, через величину середньоквадратичного відхилення від сподіваних величин, можна кількісно виразити і оцінити ризик як для кожного елемента, так і для об’єкта (програми) в цілому.

Досить розповсюдженим є метод Монте- Карло, перевагою якого є можливість проведення аналізу і оцінки різних „сценаріїв” реалізації проекту (програми, стратегії) і врахування різних чинників ризику в межах єдиного підходу. Як приклад можна розглянути одну з таких моделей, що дозволяє аналізувати наслідки накопичення ризикових ситуацій. У цій моделі ризики поділені на три категорії, що впливають на обсяги робіт, терміни їх виконання. Ці категорії ризиків подані у трьох матрицях (таблицях). Модель дозволяє дослідити та оцінити комбінований (інтегрований) вплив цих ризиків на фінансовий стан учасників проекту у формі затримок щодо одержання доходу, збільшення позик [15, с.179].

Матриця обсягів робіт містить варіантний ряд робіт за проектом, що можуть змінюватися залежно від зміни умов щодо реалізації проекту.

Матриця часу на виконання робіт містить варіантний ряд даних щодо необхідного часу на виконання робіт за проектом залежно від зміни умов.

Матриця вартості містить імовірні позови підрядника, котрі можуть виникнути в зв’язку зі зміною обсягів робіт та затримкою їх виконання з урахуванням умов контракту, інфляційних процесів тощо.

Метод аналогій. Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть статі дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше. В цій сфері найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії. Так, на Заході вони регулярно публікують коментарі до тенденцій у найважливіших зонах ризику, наприклад, щодо природних збурень (катастроф) і значних збитків. За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру. При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців (менеджерів проектів) тощо. Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний математичний апарат, для вияву залежності, причин з метою врахування потенційного ризику під час реалізації нових проектів.

Статистичні методи оцінки зовнішньоторговельних ризиків. Для отримання інтервальної оцінки фінансових ризиків (ринкового, кредитного, ризику ліквідності) широко використовується методика під назвою вартість під ризиком (Value-at-Risk, VAR), заснована на розподілі ймовірностей. Для кризових станів ринку методи VAR не дають адекватні оцінок ризику, так як оцінки даються для нормального стану ринку. Методика VAR допомагає компаніям оцінити чи є ризики, яким вони піддаються, тими ризиками, які вони хотіли б на себе взяти, або думають, що вони на себе взяли. Існують ситуації, коли з різних причин неможливе використання статистичного методу кількісної оцінки валютного ризику. У таких випадках широко застосовуються методи, що використовують досвід та інтуїцію фахівців (експертів), - методи експертних оцінок[15, с.181-182].

 Експертні методи оцінювання зовнішньоторговельних ризиків здійснюються, як правило, при відсутності статистичних даних, необхідних для розрахунків відповідних кількісних показників, або ж, зокрема, коли це пов’язано з оцінкою інвестиційного (інноваційного) проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фінансових менеджерів) і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитування. Для одержання деталізованих характеристик ризику, зокрема, інвестиційного (інноваційного) проекту, опитування орієнтуються стосовно окремих видів ризиків, характерних для певного (даного) об’єкта ризику. Результати оцінювання ризиків певного об’єкта дозволяють кількісно оцінити їх рівні (ступені). Для цього використовують такі критерії оцінки: безризикові об’єкти (інвестиції). До таких інвестицій належать, як правило, короткотермінові державні облігації; допустимий ризик; критичний ризик; катастрофічний ризик.

Граничними величинами ймовірності ризику збитків при інвестуванні за оцінками експертів є:

для інвестицій, що обтяжені припустимим ризиком 0,1;

для інвестицій, що обтяжені критичним ризиком 0,01;

для інвестицій, що обтяжені катастрофічним ризиком 0,001.

Це означає, що даний інвестиційний проект слід відхилити, якщо в одному випадку з десяти може бути повністю втрачено прибуток від нього; в одному випадку з ста валовий доход; в одному випадку з тисячі всі активи (і як наслідок банкрутство).

 Існує також аналітичний метод аналізу зовнішньоторговельних ризиків, заснований на визначенні ступеня ризику шляхом розрахунків. Він включає в себе ще кілька видів аналізу, наприклад аналіз чутливості моделі, аналіз сценаріїв і аналіз величини відносних ризиків[32, с.131].

Трохи докладніше про аналіз чутливості моделі. Даний аналіз складається з наступних етапів:

) вибору того показника, для якого необхідно провести оцінку чутливості. Це можуть бути показники вартості продукції, прибутковість проекту і т.д.;

) вибору факторів, що роблять вплив на результат проекту. Це, наприклад, рівень інфляції або стан економіки в цілому;

) розрахунку значення обраного ключового показника на різних етапах реалізації проекту.

В результаті формується послідовність витрат і надходжень, що дозволяє визначити фінансові потоки для кожного моменту часу. Іншими словами, аналіз чутливості моделі допомагає визначати показники ефективності. Потім за наявними показниками і вихідним параметрам, будуються діаграми, що відображають їх залежність один від одного. Зіставляючи ці діаграми, визначають критичні значення обраних ключових параметрів для проекту в цілому. Розраховується точка беззбитковості, яка являє собою мінімально допустимий обсяг продажів, при якому проект прибутку не приносить, але і не вважається збитковим.

Таким чином, використовуючи метод аналізу чутливості моделі, експерти, які проектують даний об'єкт, можуть враховувати ризик і умови невизначеності, виникнення яких можливе в ході реалізації проекту. У випадках, коли проект оплачується за допомогою взятих кредитів, то критичним значенням в цьому випадку буде таке значення ставки за кредитом, при якій проект не в змозі буде вже погасити заборгованість.

Аналіз сценаріїв необхідний для того, щоб керівник компанії міг наочно уявити характеристики рентабельності всього проекту. Але і цей метод не завжди точний, тому що між змінними часто виникають складні взаємозв'язки. Для уточнення деяких розрахунків звичайно потрібні додаткові сценарії. Наприклад, щоб визначити середину розподілу значень чистої поточної вартості, можна показати точки між двома екстремальними значеннями. Цей аналіз найбільш ефективний, якщо він виконується за допомогою комп'ютера і певної програми.

Аналітичний метод аналізу зовнішньоторговельних ризиків має ще одну складову - це аналіз величини відносних ризиків. При користуванні цим методом аналізу визначають величину очікуваного доходу, ступінь ризику і те, наскільки є можливість передбачуваним доходом покрити передбачуваний ризик. Цей метод схожий на метод аналізу чутливості, але він набагато ширше. Тут можна визначити допустимі значення критичних змінних величин і провести подальші розрахунки по їх перевірці[15, с.179].

Аналіз доречності затрат. З аналізом ризиків щільно пов’язаний ще один аспект проблем менеджменту, зокрема, інвестиційного менеджменту. Оскільки інвестор не в змозі постійно відбирати лише обтяжені незначним ризиком інвестиційні проекти (в нашій дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як повинен бути компенсований той чи інший рівень (ступінь) ризику? Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої „премії за ризик”, котра являє собою додатковий дохід (прибуток), що його прагне отримати інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий дохід (прибуток) повинен зростати пропорційно ступеню ризику, яким обтяжений даний проект. Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зростання не загального ступеня ризику за проектом, а лише систематичного (ринкового) ризику, що визначається за допомогою коефіцієнта бета (b), оскільки несистематичний ризик пов’язаний в основному з впливом суб’єктивних чинників. Основу такої залежності тлумачить так звана „модель надійності ринку”[15, с.180].

Організація робіт для аналізу зовнішньоторговельних ризиків..Щодо організації робіт для аналізу ризику, то пропонується такий їх перелік:

підбір досвідченої групи фахівців;

підготовка відповідного переліку питань;

вибір техніки аналізу ризику;

встановлення (ідентифікація) чинників ризику та їх наслідків;

побудова моделі механізму дії ризиків;

встановлення взаємозв’язку окремих ризиків і інтегрованого ефекту від їх дії;

розподіл ризиків серед сторін, які залучені до даного проекту (об’єкта);

розгляд результатів аналізу ризику.

За результатами аналізу ризику складається звіт (доповідна записка) з такою інформацією:

опис ризиків, механізм їх взаємодії і інтегрований ефект, заходи щодо необхідного захисту від ризиків, інтереси всіх зацікавлених сторін у подоланні загрози надто обтяжливого ризику;

оцінка виконаних експертами процедур аналізу ризику, використаних ними даних для одержання висновків;

опис „структури ризику”, тобто ступеня впливу кожного з складових на інтегрований ефект розподілу відповідальності між різними суб’єктами, що беруть участь у даному заході (проекті). При цьому можуть бути обумовлені аспекти щодо компенсаційних заходів за збитки, професійне страхування, боргові зобов’язання тощо.

 Аналіз зовнішньоторговельних ризиків допоможе своєчасно відбирати оптимальний варіант дій з числа альтернативних в усіх сферах підприємництва: виробничій, комерційній, фінансовій на зовнішньому ринку України.

2.3 Розвиток та ризики міжнародної співпраці України в сфері альтернативної енергетики

Україна є однією з найбільш енергоємних країн світу, рівень її енергоефективності становить всього лише одну третину від аналогічного рівня середньоєвропейської країни. Але в той же час, вона володіє величезним потенціалом підвищення ефективності практично у всіх галузях її економіки.

Зростання цін на традиційні енергоносії спонукає Україну шукати альтернативні підходи до вирішення енергетичних проблем. В даний час в Україні активізовано роботу в цьому напрямку. Розробляється і поліпшується законодавче забезпечення, поліпшується інвестиційний клімат для альтернативних енергетичних проектів.

В Законі України «Про альтернативні джерела енергії» альтернативні джерела енергії визначаються як «відновлювальні джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, що існують постійно або виникають періодично у довкіллі»[2].

В Україні термін «відновлювальна енергетика» використовують як синонім альтернативної або «зеленої» енергії. В країнах ЄС з 2001 року діє чітка класифікація відновлювальних джерел енергії

Відновлювальні джерела енергії:

енергія вітру;

гідроенергія;

геотермальна енергія;

енергія біомаси;

біопаливо;

сонячна енергія;

енергія приливів;

За даними таблиці 2 (дані на червень 2014 року) можна казати, що в Україні невиправдано висока частка природного газу в енергетичному балансі - майже в 2 рази вища, ніж у світі і ЄС. При цьому частка відновлювальної енергетики у 4 рази нижча відповідних показників у світі.

Частка паливо - енергетичних ресурсів в енергетичному балансі

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [3]

Детальне вивчення розвитку альтернативної енергетики в Україні дозволяє підкреслити таку особливість: 95% всієї "зеленої" енергії в нашій державі виробляється потужностями гідроелектростанцій, в той час як в країнах ЄС ця частка становить в середньому 46%, а в Німеччині - всього 16%. При цьому, за розрахунками спеціалістів, технічний потенціал України у гідроенергетиці засвоєний лише на 5%, оскільки на даний момент на теренах країни працює лише 67 малих ГЕС.

В Україні загальний річний технічнодосяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо складає близько 63 млн. тонн. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3%. Згідно української енергетичною стратегії, до 2030 року частка альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведена до 20%.

Успішно завершилися переговори про надання Україні цільових кредитів на розвиток альтернативної енергетики. Так, Україні надано довгострокова кредитна лінія в сумі 350 млн доларів для фінансування енергозберігаючих проектів, а Європейський банк реконструкції та розвитку виділив 50 млн доларів на розвиток альтернативної енергетики. Ведеться робота по реалізації Національного інвестиційного проекту Енергія природи, в рамках якого на території України буде споруджено ряд вітрових і сонячних електростанцій.

У найближчі кілька років розвиток альтернативної енергетики в Україні здійснюватиметься одразу за трьома напрямками: вітроенергетика, сонячна енергетика і мала гідроенергетика. Цьому сприяє вигідне географічне положення країни. На території країни є великі регіони з високою сонячною інсоляцією (Одеська область), регіони володіють високим вітровим потенціалом (Донецька область, узбережжя Азовського і Чорного морів), а також регіони з хорошими перспективами для розвитку малої гідроенергетики (Карпатські гори). В цілому, потенціал розвитку альтернативної енергетики в Україні є більш високим, ніж у тих європейських країн, де альтернативні енергетичні проекти давно і успішно реалізуються.

Більшість проектів в сфері альтернативної енергетики будуть реалізовані в тих регіонах, в яких існує дефіцит електроенергії. Вітрові та сонячні електростанції будуватимуть в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Донецькій областях. Для Карпатського регіону особливо актуально споруда малих гідроелектростанцій. Так, для розвитку малої гідроенергетики в цьому регіоні планується спорудження 58 малих гідроелектростанцій в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет. Сумарна потужність карпатських малих гідроелектростанцій складе 1,6 МВт. Створення енергетичних потужностей сприятиме економічному та соціальному розвитку цих регіонів.

Вітчизняний великий бізнес стає все більш зацікавленим у розвитку альтернативних енергетичних проектів. Компанія ДТЕК Wind Power розглядає можливість інвестицій близько 2 млрд євро в спорудженні декількох вітрових парків, сумарною потужністю до 2ГВт.

Українські альтернативні енергетичні проекти реалізуються за активної участі іноземних компаній. Німецька компанія Fuhrlahder співпрацює з Україною в роботі по спорудженню Новоазовського вітрового парку. За активної участі компанії GEO NET Umwelt consulting GmbH у 2015 році планується введення в експлуатацію Сиваської вітроелектростанції потужністю 350 МВт. Примітно, що термін окупності інвестицій в альтернативні енергетичні проекти для України становить 7-8 років.

Українські реалії гостро ставлять перед суспільством питання підвищення енергетичної безпеки держави й усунення екологічних наслідків промислового видобутку традиційних паливо - енергетичних ресурсів. Розвиток альтернативної енергетики здатен суттєво вплинути на розв'язок цих проблем.

У стратегічній перспективі потреба економіки в енергетичних ресурсах буде тільки рости. Це, в свою чергу потребують пошуку можливостей ефективного залучення, як власного економічного та науково-технічного потенціалу, так і потенціалу розвинених країн в сталий розвиток України. Саме комплексний підхід від освіти та науки до промисловості при відповідній економічній політиці держави забезпечить той дієвий, довгоочікуваний в нашій країні народногосподарський результат ефективного впровадження альтернативної енергетики.

Розвиток міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва в сфері альтернативної енергетики є одним з напрямів зміцнення національної (енергетичної) безпеки, визначається здатністю країни як зменшити фінансування впровадження альтернативної енергетики, створення сприятливого інвестиційного клімату, насамперед, для національних підприємств.

Розділ 3. Проблеми та напрями удосконалення системи управління зовнішньоторговельними ризиками України

3.1 Механізм зниження зовнішньоторговельних ризиків

Вибір засобів впливу на зовнішньоторговельні ризики має на меті мінімізувати можливий збиток у майбутньому. Зниження ризику передбачає зменшення розмірів можливого збитку чи імовірності настання несприятливих подій.

До основних способів зниження ступеня зовнішньоторговельних ризиків належать їх уникнення та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додаткової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реалізації, створення запасів та резервів[38, с.124-125].

. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.

. Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який лише в окремих випадках дозволяє зменшити ризик.

. Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на партнера, який краще, ніж інші, здатний його контролювати.

. Суть страхування ризику полягає в тому, що комерсант готовий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля.

Страхування ризику - це, по суті, передавання певних ризиків страховій компанії.

. Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і застосовується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит, а підприємцем під час визначення суми вкладання коштів.

. Диверсифікація є процесом розподілу коштів між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою.

. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат є способом зниження ступеня ризику.

. Здобуття додаткової інформації - один із важливих способів зниження ризику. У разі використання неточних економічних даних доцільним є їх уточнення.

При укладанні контракту з контрагентом необхідно бути обережним при виконанні посередницьких контрактів (перевезення, зберігання), коли передбачаються розрахунки через агента чи експедитора. До етапу проведення переговорів потрібно зробити запит до країни, де повинен бути зареєстрований майбутній партнер. Окрім того, можна зробити запити до іноземних торгово-промислових палат, торговельних представництв України за кордоном, союзів підприємств. Додатковим джерелом інформації можуть бути і численні довідники, де серед інших підприємств існують необхідні відомості про майбутнього торговельного партнера. Найдоцільнішим способом перевірки є виїзд за кордон з діловим візитом до свого майбутнього торговельного контрагента, перевірку потрібно здійснювати низкою заходів, результатами яких буде отримана достовірна інформація щодо благонадійності майбутнього іноземного партнера.

Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування.

Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності.

Так, ризику невиконання партнером зобов’язань за контрактом можна уникнути за рахунок:

·    укладення договору про наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;

·        відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від підписання контракту;

·    відображення умови про розгляд можливих суперечок через арбітражний суд;

·        відображення в контракті умови про штрафні санкції за невиконання будь-якого зобов’язання за контрактом;

·    відображення в контракті умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.

Товар по можливості повинен бути зазначений у відповідному розділі контракту, щоб дати змогу обом контрагентам та представникам контролюючих державних служб відрізнити його від аналогічних чи подібних товари повинно передбачати окремі додатки до контракту, де необхідно товарів та мати певні, притаманні лише йому ознаки, що виключать ризики придбати товари-замінники неналежної якості. Укладання угод на специфічні зазначити назви та ознаки складових частин, їх кількість та вартісні показники, при цьому необхідно зазначити в основному тексті контракту, що такі додатки є невід’ємною частиною контракту.

Національне валютне законодавство різних країн повинно зобов’язувати контрагентів зовнішньоторговельного контракту здійснювати платежі, що не перевищують певних термінів (за українським законодавством термін повернення валютної виручки повинен становити не більше 90 календарних днів).

В умовах договору необхідно зазначати валюту контракту та встановлювати курс валюти на дату укладання даного договору. При визначенні форми розрахунків є ризик невиконання умов проведення валютних розрахунків, тому доцільно вказати відомості щодо валюти платежів, умов здійснення оплати, форми розрахунків і термінів здійснення платежів.

У таблиці 3.1. представлено види ризику та рекомендації стосовно зниження визначеного ризику, що можуть міститися у зовнішньоекономічному договорі, які згруповано за розділами контракту.

Таблиця 3.1.

Ризики при укладенні зовнішньоторговельного контракту та шляхи їх подолання

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [38]

Для зменшення зовнішньоторговельних ризиків необхідно дотримуватись основних принципів Віденської конвенції ООН - тобто принципів дотримання

добросовісності у міжнародній торгівлі. Це поняття охоплює таке:

         надання партнеру достовірних відомостей про себе та про юридичну особу, від імені та в інтересах якої виступає представник;

         надання достовірної інформації про товар, який є об’єктом угоди;

         дотримання правил ділової етики;

         прийняття належних заходів для виконання договірних умов.

3.2 Напрями розвитку міжнародної співпраці України в сфері альтернативної енергетики та шляхи мінімізації ризиків

Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика.

Таблиця 3.2.

Прогнозні показники розвитку використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії за основними напрямками освоєння, млн. у. п. тонн/рік

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [3]

Для України перспективи розвитку альтернативної енергетики пов'язані в першу чергу з використанням ресурсів вітру, сонця, енергії біомаси та геотермальної енергії.

Реальні масштаби розвитку вітроенергетики в українському Причорномор’ї можуть забезпечити паливний еквівалент більш ніж 27 млн. тонн умовного палива. В приморських регіонах середньорічна швидкість вітру перевищує 5 м/с, що робить ці регіони найбільш ефективними з точки зору використання енергії вітру. Для спорудження ВЕС на морських платформах може бути використана практично вся площа Азовського моря, а в Чорному морі лише в Одеській області є можливість розмістити ВЕС установленою потужністю до 20 тис. кВт. Сьогодні в Україні працює шість вітрових електростанцій, більшість яких розташована в причорноморських регіонах: Аджигольська, Асканієвська, Донузлавська, Новоазовська, Лакська. Їхня загальна потужність, що генерується, становить більше 70 МВт.

Потенціал геліоенергетики в причорноморських регіонах - близько 1400 кВт год/м, що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячну енергію (США, Німеччина, Швеція тощо), і дає можливість заощаджувати щорічно близько 2,5 млн. тонн умовного палива. Слід зазначити, що середньорічний потенціал сонячної енергії в Україні (1235 кВт год/м.) є достатньо високим і набагато вищим ніж, наприклад, у Німеччині - 1000 кВт год/м. чи Польщі - 1080 кВт год/м.

Отже, існують достатньо потужні можливості для ефективного використання геліоустановок на території України. За різними оцінками потенційні ресурси геотермальної енергії в Україні зможуть забезпечити роботу геотермальних електростанцій (ГТЕС) загальною потужністю до 200-250 млн. кВт (при глибинах буріння свердловин до 7 км та періодах роботи станції 50 років) і систем геотермального теплопостачання загальною потужністю до 1,2-1,5 млрд. кВт (при глибинах буріння свердловин до 4 км і періодах роботи систем 50 років). Причорноморський регіон володіє достатньою кількістю ресурсів для використання геотермальної енергії. Достатньо потужні геотермальні установки можуть забезпечувати енергією та теплом Одеську, Херсонську, Миколаївську, Донецьку області та, яка покликана створювати сприятливі умови для роботи на українському ринку відновлюваної енергетики.

Основними законами, що регулюють правовідносини у сфері альтернативної енергетики є закон «Про альтернативні джерела енергії», прийнятий Верховною Радою 20 лютого 2003 року. 26 вересня 2008 року Верховна Рада України ухвалила Закон про «зелені тарифи» на електричну та теплову енергію України. Більшість фахівців-енергетиків позитивно оцінюють прийняття Закону про «зелений тариф», згідно з яким оптовий ринок електричної енергії України зобов’язаний купувати по «зеленому тарифу» електричну енергію, що добута з альтернативних джерел енергії. «Зелений тариф» затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб’єктів господарювання, які є виробниками електричної енергії на альтернативних джерелах, строком на 10 років.

Суттєвим законодавчим кроком на шляху до розвитку альтернативної енергетики можна вважати надання податкових пільг енергокомпаніям, що працюють на альтернативних джерелах енергії, вивільнені кошти за рахунок наданих пільгмають направлятись на здешевлення вартості продукції. Згідно з внесеними змінами до Закону «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2019 року. звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України обладнання для виробництва енергії з альтернативних джерел енергії, якщо таке обладнання не виробляється на митній території України. зовнішньоторговельний ризик міжнародний енергетика

Представники компаній, що працюють на українському ринку альтернативної енергетики, зазначають, що існуюче законодавство недосконале та потребує значних доповнень і уточнень. Зокрема, наголошується на тому, що процедура отримання пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток є досить складною та забюрократизованою. Слід зазначити, що до сьогодні не сформований реєстр імпортованої продукції альтернативної енергетики, що виробляється за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита.

Україна може посісти чільне місце серед країн-виробників сонячних фотоелементів на кремнієвій основі. На сьогодні українські виробники кремнієвих фотоелементів використовують кремінь китайського виробництва. Кабінет Фахівці Мінпромполітики зазначають, що реалізація програми оцінюється у 2,7 млрд. грн., з яких держава профінансує тільки 7 %, які підуть на наукові дослідження. Решту фінансування виконання програми забезпечать підприємства, які візьмуть участь у її реалізації.

Разом з тим, експерти відзначають ряд негативних моментів, що заважають розвитку альтернативної енергетики в Україні. Основними серед них називаються: застарілі енергетичні розподільчі мережі; бюрократичні складнощі з оформленням дозвільної документації та оформлення прав власності на землю, економічна відсталість регіонів, де краще всього будувати альтернативні енергетичні потужності.

Стратегічними аспектами розвитку міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва України в сфері альтернативної енергетики є [3, с.8-9]:

подальше формування активної взаємодії з розвиненими країнами з метою ефективного забезпечення доступу України до передових технологій у сфері енергозбереження та альтернативної енергетики з урахуванням національних інтересів;

спрощення процедури державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання сфери альтернативної енергетики та їх доступу до пільг та компенсацій;

надання державної підтримки національним науковим установам та освітнім установам, які займаються дослідженнями в галузі альтернативної енергетики і беруть участь в роботі міжнародних конференцій, форумів з приводу проблематики розвитку даної досліджуваної сфери;

розробка як самостійно, так і в кооперації з розвиненими країнами сучасного вітчизняного обладнання і техніки, використовувані у виробленні енергії з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії;

- формування національних та приєднання до міжнародних джерел.

Темпи зростання альтернативної енергетики значно випереджають відповідні показники для традиційних джерел видобутку енергії, проте лише у відсотковому вимірі. Обсяг реальних інвестицій у дану галузь значно менше за інвестиції в традиційні ПЕР, що пов'язано із обмеженістю вільного інвестиційного капіталу українських підприємців, відсутністю національних програм кредитування на вигідних умовах, браком відповідного досвіду та, як наслідок, високою мірою ризику даних активів. Для мінімізації ризиків пов'язаних із вкладанням інвестицій у такий актив, як відновлювальна енергетика, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку запровадив програму фінансуванні альтернативної енергетики в Україні. Дана програма має назву USELF і має на меті не лише кредитування підприємств даної галузі (кредити від 1 до 15 млн. євро), а й надання спеціалізованої безоплатної допомоги з технічних питань.

Питання енергетичної безпеки і пошук нових альтернативних джерел енергоносіїв є нагальною проблемою для України. Зменшення запасів і ускладнення видобутку традиційних вуглеводневих енергоносіїв, постійне зростання цін на них, посилення законодавчого захисту охорони навколишнього середовища спонукають країну використовувати значний потенціал для розвитку альтернативної енергетики. Основним стратегічним напрямком у цій сфері, з урахуванням кліматично метеорологічних та інвестиційних умов реалізації проектів, необхідно визначити розвиток використання енергетичного потенціалу всіх видів біомаси за впровадження когенераційних установок.

Розвиток альтернативних джерел енергії буде сприяти зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, зменшенню залежності України від найбільших світових постачальників енергетичної сировини, підвищенню рівня її енергетичної безпеки.

Висновки

В даній роботі проведено дослідження сутності зовнішньоторговельних ризиків, методів їх страхування. Отже, ризики - це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників зовнішньоекономічної діяльності.

З погляду міжнародної торгівлі, ризик експортно-імпортних операцій - небезпека економічних втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера. Відомо, що можливих втрат у зовнішньоекономічній діяльності може зазнати будь-хто з її учасників - експортер, імпортер або обслуговуючий банк. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики мінімізувати або усувати зовсім.

Зовнішньоторговельні операції взагалі є ризиковими, а при організації та здійсненні таких операцій з іноземними партнерами ризики суттєво зростають. Адже вони мають багато складових, до яких можна відносити етапи узгодження та укладення угоди (контракту), підготовку товару до продажу і транспортування, виконання митних та інших прикордонних формальностей, перевезення, страхування, підготовка переліку товарних та транспортних документів, декларування, митного контролю та митного оформлення товарів.

У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні групи ризиків:ризик країни; банківський; валютний; ризик контрагента.

З позицій міжнародної торгівлі до ризику країни належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій.

Банківський ризик перебуває в тісному зв’язку з ризиком країни, але банківським спеціалістам його набагато легше оцінити, ніж ризик конкретної країни. Аналіз банківських балансів дає змогу оцінити ліквідність і платоспроможність банку і, як наслідок, передбачити можливе погіршення його позицій.

Валютні ризики - загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним.

При оцінюванні доцільності та ризикованості кожної торговельної операції контрагенти оцінюють ризик свого партнера. У міжнародній торгівлі існують два види ризику контрагентів: ризик неплатежу і ризик невиконання контракту.

Усю сукупність джерел зовнішньоторговельних ризиків можна умовно поділити на дві групи: безпосередні та опосередковані. При цьому перші характеризуються тим, що джерела ризиків, у разі їх наявності, безпосередньо можуть призводити до негативних наслідків за результатами зовнішньоекономічної операції з товаром. Опосередковані джерела ризиків не мають явного та однозначного впливу на ефективність торговельної операції, для їх виявлення необхідно проводити детальний аналіз негативних наслідків та проявів.

У розпорядженні фінансистів є широкий арсенал інструментів щодо мінімізації зовнішньоторговельних ризиків. До основних із таких методів належать: страхування ризиків за допомогою страхових компаній; хеджування валютних ризиків, застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, аналіз і прогнозування кон’юнктури.

Страхування є найпоширенішим методом управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності, тому що він простий у застосуванні та відносно низьковитратний. Мета страхування суб'єкта економіки - захист від фінансових наслідків (майнового збитку) внаслідок настання несприятливих подій. Економічна сутність страхування полягає у створенні резервного (страхового) фонду, відрахування в який для окремого страхувальника встановлюються на рівні, значно меншому сум очікуваного збитку і, як наслідок, страхового відшкодування.

Однак, страхування, як метод мінімізації ризику має ряд обмежень. По-перше, це ціна. Нерідко премія, запитувана страховиком за прийняття на себе ризику, перевищує ту ціну, яку принциповий страхувальник вважає розумною за трансферт ризику. По-друге, обмеженням використання страхування є неможливість застрахувати деякі види ризиків, тому що вони не приймаються. Так, якщо ймовірність настання ризикової події дуже велика, то страхові фірми не беруться страхувати ці види ризику або вводять непомірно високі платежі.

Поряд зі страхуванням застосовують також інші методи управління зовнішньоторговельними ризиками. Для управління ризиками, пов'язаними з падінням цін на біржові товари, фондові цінності та несприятливим падінням курсу валют, широко застосовуються різні методи хеджування, тобто методи укладення поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару "на термін" (йдеться про більш пізній термін, ніж за основним контрактом) за фіксованою ціною.

Страхування валютних ризиків здійснюється за допомогою валютних застережень. Валютні застереження - спеціальні умови, що включаються до контракту і передбачають перегляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій передбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. При цьому методі валюта платежу ставиться в залежність від стійкішої валюти застереження.

У міжнародній торгівлі розрізняють прямі, непрямі та багатовалютні застереження. Так, якщо ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених у міжнародних розрахунках валют, а платіж передбачений в іншій грошовій одиниці (наприклад, у національній валюті), то застосовується непряме валютне застереження, тобто в контракті вказується курс перерахунку однієї валюти до іншої на день проплати.

Також у світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовують товарно-цінові застереження.

Товарно-цінове застереження - умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику.

Для мінімізації зовнішньоторговельних ризиків проводять аналіз, призначення якого - дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній зовнішньоекономічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.

Аналіз зовнішньоторговельних ризиків поділяють на два взаємодоповнюючі один одного види: якісний та кількісний.

Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає грунтовних знань, досвіду та інтуіції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому, що є теж досить складною проблемою.

 Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов’язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми так і майбутніми наслідками.

Другий аспект якісного аналізу зовнішньоторговельних ризиків пов’язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб’єктів економічного життя.

Під час кількісного аналізу зовнішньоторговельних ризиків можна використовувати різні методи. Найбільш розповсюдженими є:

статистичні;

використання аналогів;

експертні методи;

аналіз доречності затрат.

Існує також аналітичний метод аналізу зовнішньоторговельних ризиків, заснований на визначенні ступеня ризику шляхом розрахунків. Він включає в себе ще кілька видів аналізу, наприклад аналіз чутливості моделі, аналіз сценаріїв і аналіз величини відносних ризиків.

Аналіз зовнішньоторговельних ризиків допоможе своєчасно відібрати оптимальний варіант дій з числа альтернативних в усіх сферах підприємництва: виробничій, комерційній, фінансовій на зовнішньому ринку України.

Україна є однією з найбільш енергоємних країн світу, рівень її енергоефективності становить всього лише одну третину від аналогічного рівня середньоєвропейської країни. Але в той же час, вона володіє величезним потенціалом підвищення ефективності практично у всіх галузях її економіки.

Зростання цін на традиційні енергоносії спонукає Україну шукати альтернативні підходи до вирішення енергетичних проблем. В даний час в Україні активізовано роботу в цьому напрямку. Розробляється і поліпшується законодавче забезпечення, поліпшується інвестиційний клімат для альтернативних енергетичних проектів.

Розвиток міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва в сфері альтернативної енергетики є одним з напрямів зміцнення національної (енергетичної) безпеки, визначається здатністю країни як зменшити фінансування впровадження альтернативної енергетики, створення сприятливого інвестиційного клімату, насамперед, для національних підприємств.

Питання енергетичної безпеки і пошук нових альтернативних джерел енергоносіїв є нагальною проблемою для України. Зменшення запасів і ускладнення видобутку традиційних вуглеводневих енергоносіїв, постійне зростання цін на них, посилення законодавчого захисту охорони навколишнього середовища спонукають країну використовувати значний потенціал для розвитку альтернативної енергетики.

Для мінімізації ризиків пов'язаних із вкладанням інвестицій у такий актив, як відновлювальна енергетика, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку запровадив програму фінансуванні альтернативної енергетики в Україні. Дана програма має назву USELF і має на меті не лише кредитування підприємств даної галузі ,а й надання спеціалізованої безоплатної допомоги з технічних питань.

Розвиток альтернативних джерел енергії буде сприяти зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, зменшенню залежності України від найбільших світових постачальників енергетичної сировини, підвищенню рівня її енергетичної безпеки.

Для зменшення зовнішньоторговельних ризиків необхідно дотримуватись основних принципів Віденської конвенції ООН - тобто принципів дотримання

добросовісності у міжнародній торгівлі. Це поняття охоплює таке:

         надання партнеру достовірних відомостей про себе та про юридичну особу, від імені та в інтересах якої виступає представник;

         надання достовірної інформації про товар, який є об’єктом угоди;

         дотримання правил ділової етики;

         прийняття належних заходів для виконання договірних умов.

Таким чином, сучасний рівень розвитку страхової, банківської і біржової справи у світі надає учасникам зовнішньоекономічної діяльності широкий вибір різних інструментів захисту від ризиків при здійсненні зовнішньоторговельних операцій, однак вони не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад, диверсифікацією діяльності тощо), найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування, хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів розрахунків у зовнішньоторговельних операціях.

Список використаних джерел

1. Закон України “ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюти (185/94 ВР) від 07.05.06р.

. Закон України «Про альтернативні джерела енергії»//http://www.rada.gov.ua

. Енергетична стратегія України на період до 2030 року (№145-р від 15 березня)

. Постанова Кабінету Міністрів України і НБУ від 21 червня 1995 р. № 444 (444-95-п) «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних попереджень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті».

. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1280, «Про впровадження механізму страхування та кредитних ризиків».

. Астахов В.П. Валютные операции. Внешнеэкономическая деятельность и уполномоченные коммерческие банки: бухгалтерский учет, валютный контроль. -М: Ось-89, 2013 С. 80-86

. Байда Н. Ризики зовнішньоторговельної діяльності // Фінанси України. - 2013. - № 11. - C. 42-48

. Бровков С М., Руденко Л. В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі: світовий досвід і українська практика. - К.: ТОВ Агентство «Україна», 2011 С. 24-27

. Бункин М.К., Семенов А.М. Основы валютных отношений: Учебн. пособие. -М.: Юрайт, 2009 С. 147-152

.Вітлінський В.В.,Великоіваненко Г.І. Ризикологія в економіці та підприємництві. - К.: КНЕУ, 2012, С.5-9

. Гарантии и аккредитивы в современной банковской практике / Под ред. А.П. Голубовича. - М.: Менатеп-Информ,2011 С.51-55

. Даишев Р.А. Документарные операции банков: аккредитивы и инкассо в расчетах по торговым операциям.- М.: ИНФРА, 2012 С.187-192

. Жуков А.И. Услуги коммерческих банков. Зарубежный опыт и практика. -М.:А0 «Консалтбанкир», 2012 С. 278-280

. Жуков Е.Ф. Трастовые и факторинговые операции коммерческих банков. - М.: АО «Консалтбанкир», 2010 С. 68-73

. Лапуста М.Г. и др. Риски в предпринимательской деятельности. - М.: ИНФРА,2013 С. 17-19

. Левченко М.О. Методи оцінки ризиків зовнішньоекономічної діяльності машинобудівного підприємства / М.О. Левченко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2013. - № 6. T.3. - С. 175-194

16. Луцишин 3. О. Міжнародні валютно-фінансові відносини. - Збруч, 1997. - 486 с.

. Максимо В. Энг, Фрэнсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауэр. Мировые финансы. - М.: ДЕКА,2012 С. 458-466

. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 2012 С. 557-568

. Международные расчеты по коммерческим операциям: (В 3 ч.) / Под ред. А.П. Носко. - М.: АО «Консалтбанкир», 2011 С. 78-83

. Международный менеджмент: Учебник для вузов / Под ред. С.Э. Пивоварова и др. - СПб.: Изд-во «Питер»,2010 С. 257-263

. Мирун М. Удосконалення системи форвардних валютних контрактів в Україні // Віс¬ник НБУ- № 1.-2009

. Наговицин А.Г., Иванов В.В. Валютный курс. Факторы. Динамика. Прогнози¬рование. - М.: ИНФРА-М, 2013 С. 25-33

. Небильцова О. Валютні опціони - інструмент хеджування валютного ринку // Вісник НБУ- №9.-2011

. Перар Ж. Управление международными денежными потоками. - М.: Финансы и статистика, 2012 С. 62-67

. Овчинников О. В. Игры на рынке финансовых фьючерсов. - М.: Экономика, 2011 С. 145-147

. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учеб¬ник / Под ред. В. В. Круглова. - М.: ИНФРА-М., 2013 С. 202-208

. Расчеты по документарным внешнеторговым сделкам. Аккредитивы. Документарное инкассо. Банковские гарантии: Практ. пособие. - М.: Банкцентр,2010 С. 71-78

. Руденко Л. В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Навч. посібник. - Полтава: РВВ ПКІ, 2012 С. 41-52

. Салун М.Н. Классификация рисков внешнеэкономической деятельности предприятия. - Вісник ХДЕУ, 2012.-№2. - С. 21-29

. Салун М.М. Моделювання процессу прийняття рішень в ситуації ризику у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. - Вісник ХДЕУ, 2012. - № 3. -.С. 263 -266

. Салун М.М. Вільні економічні зони як напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності та залучення інвестицій в регіон // Научно-технический сборник ХГАГХ серия:экономических наук - 2013.- Выпуск 28 - С.61-63

. Салун М.М. Управление рисками внешнеэкономической деятельности предприятия // Современные проблемы развития производства. Сборник ЛТД. 2011 - С.127 -131

. Слепов В.А., Гордиенко В.Л. Международные торговые расчеты: Учеб. посо¬бие. - М.: ФБК-пресс,2013 С. 54-59

. Смирнов А.Л. Международный кредит: основные виды и условия. - М.: АО «Консалтбанкир», 2011 С. 137-142

35. Синкова О. Зовнішній ризик у господарській діяльності: правове регулювання і особливості обліку// Підприємництво, господарство і право. - 2013. - № 11. - C. 10-13.

. Сурен Лизелотт. Валютные операции. Основы теории и практики: Пер. с нем. -М.: Дело,2013 С. 98-106

. Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції // Пер. з англ. - К.: Основи, 2013 С. 45-49

38. Фурман В.М. Страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання // Фінанси України. - 2013. - № 4. - С.118-127