Флористичне та ценотичне різноманіття долини ріки Бабче (Передкарпаття), охорона та перспективи використання
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ
ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
Інститут природничих наук
Кафедра біології та екології
ФЛОРИСТИЧНЕ ТА ЦЕНОТИЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ
ДОЛИНИ РІКИ БАБЧЕ (ПЕРЕДКАРПАТТЯ), ОХОРОНА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ
(магістерська робота для здобуття ОКР магістр)
спеціальність 8.04010201 - біологія
Студентки групи Б-5м
Кисляк М.Я.
Науковий керівник: к. б. н., доцент Шумська Н.В.
м. Івано-Франківськ - 2012
Зміст
Вступ
1. Огляд літератури
2. Фізико-географічна характеристика території дослідження
2.1 Географічне положення
2.2 Геологічна будова
2.3 Геоморфологічна будова
2.4 Водні ресурси
2.5 Ґрунти
2.6 Клімат
2.7 Рослинний світ
3. Методика та об’єкти дослідження
4. Результати досліджень та їх обговорення
4.1 Конспект флори
4.2 Систематичний аналіз флори
4.2.1 Аналіз провідних родин
4.2.2 Біоморфологічний аналіз
4.2.3 Аналіз видів за місцем зростання
4.2.4 Аналіз видів за рясністю
4.3 Еколого - ценотичні особливості флори долини ріки Бабче
4.3.1 Аналіз видів за флороценотипами
4.3.2 Аналіз видів за відношенням до поживних речовин
4.3.3 Аналіз видів за відношенням до вологості
4.3.4 Аналіз видів за відношенням до інтенсивності світла
4.4 Фітоценотичні особливості долини ріки Бабче
4.5 Охорона та перспективи використання рослин долини ріки Бабче
4.5.1 Рослини, які занесені до Червоної книги України
4.5.2 Значення долини ріки Бабче для збереження генофонду видів, що
мають практичне значення
Висновки
Список літератури
Вступ
Прекрасний і багатогранний рослинний світ, і хоч
пройшло багато років з часу його виникнення, непізнаність і нерозгаданість його
вабить дослідників. Якби ми знали, скільки втрачаємо, коли не робимо жодних
спроб пізнати те, що нас оточує, що дає нам життя. Адже цей світ супроводжує
нас повсюди, він є частинкою нашого існування.
Актуальність роботи полягає в
необхідності вивчити флористичні та ценотичні особливості рослин долини ріки
Бабче (притоки Бистриці Солотвинської, Передкарпаття), отримати достовірні дані
про рідкісні і зникаючі види, лікарські і декоративні рослини долини річки
Бабче. Також робота може бути використана дослідниками та науковими
співробітниками для подальших наукових розробок і доповнень з даної тематики,
учителями і студентами для підготовки та проведення уроків ботаніки та біології
у старших класах школи.
Мета роботи - вивчити рослинність
долини ріки Бабче. Для досягнення цієї мети ми поставили перед собою такі завдання:
) Описати флору долини ріки
Бабче;
2) Провести систематичний
аналіз родин;
3) Провести аналіз видів за
життєвими формами;
4) Провести аналіз видів за
місцем зростання;
5) Провести аналіз видів за
рясністю;
6) Провести аналіз флори за
флороценотипом;
7) Провести аналіз флори за
відношенням до поживних речовин;
8) Провести аналіз флори за
відношенням до вологості;
9) Описати рослинність
долини ріки Бабче;
10) Провести аналіз флори за відношенням до
інтенсивності світла;
11) Описати рідкісні та лікарські види.
Об’єкт дослідження - долина ріки
Бабче.
Предмет дослідження - рослинність долини ріки
Бабче.
Новизна даної роботи полягає в
тому, що дослідження в долині ріки Бабче (притоки Бистриці Солотвинської,
Передкарпаття) ще не проводились, а це в подальшому допоможе науковцям та
дослідникам ще краще вивчити рослинність та описати флору Івано-Франківської
обл.
Практичне значення: територія Прикарпаття є
зоною інтенсивного розвитку промисловості, землеробства і тваринництва, котрі
супроводжуються урбанізацією ландшафту. Для усвідомлення процесів і явищ, які
відбуваються на сучасному етапі та їх прогнозування виникає необхідність
комплексного вивчення флори цього регіону.
флора ценотичний ріка охорона
1. Огляд літератури
Перший період Дослідження флори та рослинності
Передкарпаття охоплює кінець ХІХ - початок ХХ століть. У цей період дослідженням
флори Передкарпаття і Карпат займалися польські та німецькі ботаніки: Н.
Завадський (Zawadski, 1825, 1835), Ф. Гербіх (Hеrbich, 1866), А. Реман (Rehma,
1873), В. Запалович (Zapalowicz, 1889), Е. Волощак (Woloszczak, 1890), Ф. Пакс
(Paх, 1898-1908), А. Гаек (Hayek, 1916), М. Соколовський (Sokolowski, 1921), С.
Вієрдак (Wierdak, 1927), М. Кочвара (Koczwara, 1931), В. Шафер (Szafer, 1935),
В. Гаєвський (Gajewski, 1937), П. Контні (Kontny, 1938) [цит. за 30, 35].
Після другої світової війни флору та рослинність
західних областей досліджували О.І. Бутейко (1963), В.К. Мякушко (1965), М.І.
Косець (1947, 1959, 1971), М.А. Голубець (1971), С.М. Стойко (1968, 1969, 1972,
1982), Ю.Р. Шеляг-Сосонко (1961), Ю.Р. Шеляг-Сосонко та Р.С. Байрова (1965),
Ю.Р. Шеляг-Сосонко та З.Н. Горохова [30-32, 35, 41-46]. У цих працях подаються
відомості про флору і рослинність Карпат і Передкарпаття, наводяться дані про
умови зростання різних видів рослин в окремих районах Карпат, Прикарпаття й
Закарпаття, висвітлюється поширення їх на території цих районів, залежно від
природно-історичних умов, викладаються наслідки вивчення деревостану,
чагарникового та трав’янистого ярусів, проводиться класифікація рослинності.
Флору та рослинність листяних лісів Українських
Карпат та Передкарпаття досліджували С.М. Стойко [31, 32], Л.І. Мілкіна [21],
М.А. Голубець, К.А. Малиновський [8], Ю.Р. Шеляг-Сосонко [41, 42], Ю.Р.
Шеляг-Сосонко та З.Н. Горохова [46]. Флору та рослинність букових лісів
Українських Карпат вивчали Н.І. Косець [17], В.І. Буняк [2].
Флору Прикарпаття вивчав В.П. Ткачик [35]. В
своїй монографії він детально проаналізував систематичну, еколого-ценотичну,
просторову структуру флори Передкарпаття та антропогенні зміни флори.
Раритетні фітоценози західних регіонів України
описали та систематизували С.М. Стойко, Л. І Мілкіна., П.Т. Ященко та ін. [34].
Проводилось також вивчення поширення рідкісних та зникаючих видів рослин у
Передкарпатті, природних умов природно-заповідних територій та об’єктів [27].
Геоботанічне районування Українських Карпат
проведено Ю.Р. Шеляг-Сосонком та Т.Л. Андрієнко [43], флористичне районування
викладене у "Визначнику рослин Українських Карпат” [4].
2. Фізико-географічна характеристика
території дослідження
2.1
Географічне положення
Місцевість, яку ми досліджували, знаходиться в
Івано-Франківській області на межі Богородчанського та Надвірнянського районів,
на околицях села Бабче та Молодьків. За флористичним районуванням досліджувана
територія належить до району Передкарпаття Східнокарпатського округу Карпатської
підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської області
Північнопалеарктичного підцарства (див. дод.1).
Передкарпаття - це передгірна височина, яка має
загальний нахил на північний схід від Карпат до долини Дністра і Пруту.
Абсолютні висоти височини в долинах 300-320 м. Абсолютні висоти височини в
долинах рік досягають 300 - 320, на межиріччях - 350-500 м, а в передгір’ях -
до 550-650 м. Територію Передкарпаття (у межах Івано - Франківської області)
можна поділити на два різних передгірних райони, які відрізняються один від
одного цілим рядом ознак: Івано-Франківське Передкарпаття та Покутське
Передкарпаття. [3]
Надвірнянське (Міжбистрицьке) Передгір’я
розташоване між долинами Солотвинської і Надвірнянської Бистриць (див. додаток
1). На півдні прилягає до Карпат, а на півночі по долині верхньої течії р.
Горохолина відокремлюється від Бистрицької улоговини. Північна частина району
являє собою сильно розмиту поверхню 6-тої тераси, залишками якої є височини,
піднесені на висоту 450-500м (г. Горохолинська - 440 м, г. Гостра-523 м) [7,
31].
.2
Геологічна будова
В межах Передкарпатського крайового прогину
виділяють дві структурні зони: Внутрішня і Зовнішня. На Бистрицькому межиріччі
трапляються 5 - 6м галечників зі світло - сірого пісковика з домівкою кременів,
яшм і кварцитів. Алювії є майже на всіх межиріччях, зокрема 160 - метрова
тераса річки Бистриці Надвірнянської. Алювій складений з двох шарів. Нижня
частина розрізу виявлена валунно-галечними утвореннями, верхня -
супіщано-суглиниста. Суглинки, що перекривають галечники темно - сірі, буруваті
з лінзами піску, подекуди гравію, дуже тріщинуваті, вивітрілі. Їх потужність
невелика 5 - 7м., рідко більше [3].
У Передкарпатті найбільш розвинуті делювіальні
відклади на межиріччях майже всіх річок поблизу гір. Відклади складені жовтими,
жовтувато - сірими, жовтувато - бурими і палевими суглинками з незначною
домішкою піщаного та глинистого матеріалу. Елювіальні утворення дуже поширені.
За літологічним складом виділяють такі відміни елювію: брилово - щебенистий,
щебнисто-глинистий і глинистий [31].
Південно-Західну окраїну Руської платформи від
Карпатської складчастої області відділяє область інтенсивного неогенового
прогинання - Передкарпатський крайовий прогин, заповнений міоценовими моласами
(потужними товщами уламкових порід: пісковиків, конгломератів, глин, пісків
тощо,що виповнюють передові передгірні прогини матеріалами руйнування
зростаючих гірських хребтів).
На території Південно-Західної окраїни Руської
платформи найбільш древні утворення представлені кристалічними породами.
Кристалічний фундамент полого (1-1,5˚) занурюється в західному і
південно-західному напрямах і поступово перекривається чимраз молодшими
осадками рифею, кембрію, ордовика, силуру, девону, карбону і трансгресивно
залягаючи ми осадовими утвореннями крейди та неогену.
На досліджуваній території є Битьків - Бабченське
нафтогазове родовище, яке щорічно робить свій вклад в економіку країни [6, 42,
26].
2.3
Геоморфологічна будова
Різноманітність геологічних відкладів і стилів
тектонічної будови Івано - Франківської області, складна і довга історія
розвитку екзогенних процесів зумовили неоднаковий характер її поверхні.
Флювіально-акумулятивний рельєф, що ускладнений
долинно-балковими формами, дуже поширений у Передкарпатті. Річка Бистриця
Надвірнянська винесла з Карпат величезну кількість уламкового матеріалу.
Поблизу Карпат відклався найбільш грубоуламковий, але все ж таки обкатаний
матеріал, який утворив алювіальні та флювіогляціальні товщі валунко-галечників
та гравійно-суглинистих відкладів, що перекрили грубою (20 - 40) поволокою
більшість площі Передкарпаття. Внаслідок тектонічних рухів та кліматичних змін
на річках Передкарпаття утворилося сім терас.
Сьома і шоста тераси - це утворені алювіальними і
флювіогляціальними відкладами карпатських річок мають спільні риси:
. Їх покривний характер поширення на вищих
поверхнях сучасних вододілів, що свідчить про їх велику водність порівняно з
сучасними річками;
2. Наявність потужних галечників в основі
терасових покривів, які перекриті з поверхні плащем без лесових суглинків;
. Забарвлення галечників сполуками заліза;
. Наявність у галечниках добре обкатаних
кременистих порід, яшм жовтого і рожевого кольорів;
Молодші відклади мають характер не покривів, а
терас, які складені галечниками з карпатських і подільських порід і перекриті
суглинками, часто лесовидними. Такими молодшими терасами є п’ята, четверта,
третя, друга, перша і заплава.
П’ята та четверта тераси в долині трапляються
невеликими ділянками.
Третя - добре виявлена: вона широка (досягає
кількох кілометрів), утворюючи і Бистрицьку улоговину. За складом вона справжня
акумулятивна, оскільки складена потужною товщею (15 - 20 і більше) галечників,
перекритих малопотужними нелесовими суглинками. Така будова третьої тераси
свідчить про те, що в епоху її утворення посилилися диференційовані рухи земної
кори в Передкарпатті. Внаслідок цього одні блоки її опускалися, що викликало
зменшення швидкості течії в ріках, їх блукання по заплаві, підмив берегів і
розширення долин та накопичення галечникового алювія.
Друга тераса має набагато меншу ширину; висота
6-8 м. Потужність алювію невелика (4 - 6 м), отже вона цокольна.
Першу терасу можна назвати частково високою
заплавою, тому що під час паводків її затоплює. Вона є досить широка.
Заплавні відклади (алювіальні) залягають на
цоколі з корінних порід, в який врізаються русла річок, але в районах
Бистрицької улоговини потужність заплавного алювію зростає, а сама заплава
значно розширюється [10, 19, 31].
2.4
Водні ресурси
Поверхневі води. Бистриця бере свій
початок на північних схилах Карпатських гір, має найбільший за площею басейн в
Івано-Франківській обл. Бистриця Надвірнянська впадає в р. Бистриця вона є
правою притокою,її довжина 98 км. Площа басейну 1585 км². Вона бере початок на північному схилі г. Чорна Клева на
висоті приблизно 1600 м. Найбільші її притоки Салатрук, Довжинець, Зелениця,
Горохолина та інші. Найвищий за розташуванням населений пункт в долині ріки -
с. Бистриця, а найбільшим є - с. Зелена. Майже до с. Пасічна долина вузька, береги
високі, схили круті і вкриті густими лісами. Швидкість течії річки значна і
коливається від 2м/с в горах до 0.7м/с на рівнині Бистрицької улоговини.
Бистриця одержує живлення, головним чином, дощове
і снігове, грунтове живлення є додатковим. Снігові води живлять ріку з березня
по травень, коли танення снігу охоплює всю територію Передкарпаття і Карпат. В
теплий період року, коли випадає близько 80% річної суми опадів ріка одержує
дощове живлення, однак в цей час більша кількість вологи витрачається на
випаровування. Гідрологічний режим Бистриці дуже складний. Річний хід стоку і
рівнів характерний різними коливаннями, частими паводками, які спостерігаються
у всі пори року: навесні - від танення снігу, влітку і восени - від випадання
сильних дощів, взимку - внаслідок раптових відлиг, які супроводжуються дощами і
таненням снігу в Передкарпатті [28,42].
Підземні води. У надрах
Івано-Франківської області є прісні, мінералізовані та мінеральні води. Їх
поширення тісно пов’язане з геологічною будовою цієї території.
Прісні води. Мінералізація прісних вод
коливається в межах 0,1 - 0,5г/л, вони мають добрі смакові якості і є основним
джерелом міського та сільського водопостачання. Містяться вони в основному у
четвертинній товщі. Водоносними є алювіальні відклади річкових долин, з яких
збудовані акумулятивні тераси. Вони представлені річковою галькою з домішкою
піску та іншого різнозернистого матеріалу. Водотривкий горизонт - це переважно
глинисті породи третинного віку, поверхня яких дуже нерівна. В одних місцях корінні
породи виходять майже на поверхню, в інших корінне ложе занурюється на декілька
метрів, де воно заповнене річковим алювієм. У зв’язку з цим утворюються
напівзамкнені мікробасейни грунтових вод, а водозбагачення алювіального
водоносного горизонту набагато збільшується. Води цих ділянок водоносного
горизонту використовуються переважно для централізованого водопостачання
(басейни Бистриць Солотвинської та Надвірнянської). Закладені на них криниці
можуть задовольнити потреби у прісній воді тільки окремих дворів [4, 7].
Мінералізовані води. Висока мінералізація
характерна для вод корінних порід нафтових родовищ внутрішньої зони
Передкарпатського прогину, які вивчені і на Битківському родовищі. Це родовище
відзначається дуже складною геологічною будовою, яка відбивається на
гідрогеологічній обстановці і на особливостях хімічного складу підземних вод.
Основними компонентами сольового складу вод є хлориди натрію і кальцію [19,31].
Мінеральні води. На ці води
Івано-Франківська область досить бідна. У районі досліджуваної території таких
вод не виявлено [31].
2.5
Ґрунти
На дослідній території переважають лучно-болотні,
дерново-підзолисто-глеєві та дернові ґрунти. Дерново-підзолисто-глеєві ґрунти
на Передкарпатті утворюють основний фон на середній та високій терасах.
Характерна риса цих ґрунтів - чітка диференціація на горизонти за підзолистим
підстилом. Гумусовий горизонт безструктурний, світло-сірого кольору, має різну
глибину від двох до двадцяти п’яти сантиметрів. Має велику щільність,
призматичну структуру, інтенсивне утворення мінералів. Він в’язкий, липкий,
здатний до набухання, глибина елювіального горизонту від 25-30 см до 70-80 см.
В умовах надмірного зволоження ґрунти надмірно зволожені і оголені, що
відбивається на фізико-хімічних властивостях і знищує родючість [2,10].
Лучні ґрунти поширені в заплавах і двох
надзаплавних терасах Бистриці. Вони утворились під лучною рослинністю на
елювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого стояння рівня ґрунтових
вод. Вони мають добре розвинений профіль. Гумусовий горизонт сягає 20-40 см,
він темно-сірого кольору. Дрібно - зернистої структури, ущільнений. В ґрунтах
міститься 3-3,1 % перегною. Реакція ґрунтового розчину середньо або
слабо-кисла. Лучні ґрунти мають досить високу родючість. В місцях, де їм не загрожує
змив паводками, їх використовують під городні чи зернові культури, але
переважно як природні кормові угіддя. Лучно-болотні ґрунти залягають у заплавах
річок. В них повністю оглеєний перехідний горизонт. За будовою профілю
нагадують лучні ґрунти. Гумусовий горизонт сягає не глибше 20 см. Характерні
високою родючістю вміст 5,3 % гумуса навіть до 8 %. Реакція ґрунтового розчину
слабо-кисла. Використовують ці ґрунти як високопродуктивні угіддя (сіножаті,
іноді під овочеві культури) [7,12].
2.6
Клімат
На даній території циркуляція атмосфери як
кліматотворний фактор виявляється у переносі атлантичних континентальних і
арктичних повітряних мас, а також у циклічній та антициклічній діяльності.
Основна причина великої кількості опадів у цій
місцевості - часте переходження циклонів і пов’язаних з ними фронтів.
Вітровий режим певною мірою відбиває умови
циркуляції повітряних мас над місцевістю, тому частково з напрямком вітру
пов’язані температура і вологість повітря. Проте напрямок вітру залежить від
розподілу атмосферного тиску і сильно спотворюється рельєф місцевості.
Термічний режим. Річний хід температур повітря в
області континентальний. У липні - найтеплішому місяці - середня температура
повітря становить в районі Передкарпаття 19 - 19,5 ˚С, у найхолоднішому
січні вона знижується до мінус - 4 - 5,5 ˚С.
Режим зволоження. У Передкарпатті за рік випадає
600 - 800мм опадів. За теплий період в районах Передкарпаття випадає близько 73
% опадів від річної норми. Максимум опадів припадає на червень.
У Передкарпатті приморозки припиняються навесні
швидше, а восени пізніше. Метеорологічна весна починається першої декади
березня і закінчується наприкінці травня на початку червня охоплюється
березень, квітень, травень [11, 18, 27].
2.7
Рослинний світ
Івано-Франківська область об’єднує гірські,
передгірні та рівнинні ландшафти. Кожному з них властивий свій специфічний
рослинний покрив. Передкарпаття належить до європейської широколистяно-лісової
геоботанічної області [2, 31].
Лісова рослинність. На досліджуваній території
особливо поширені букові та ялинові ліси, значно менші площі займають
хвойно-широколистяні ліси.
Буково-ялицеві ліси (Fageto-Abieta) поширені
в низькогірній та передгірній частині букового лісового поясу (400-700м над
рівнем моря). У першому ярусі домінує Abies alba Karst., у другому - Fagus
sylvatika L. У передгір’ї домішані Quercus rubra L., Carpinus
betulus L. Підлісок у різних типах розвинений неоднаково. Він складається з
Corylus avellana L., Rubus idaeus L., Rubus caesius L.
[40].
Ялиново-буково-ялицеві ліси
(Piceeto-Fageto-Abieta) поширені на висоті 450-1150м над рівнем моря. У першому
ярусі поруч з Abies alba Karst. є Picea abies Karst., в другому -
Fagus sylvatika L., внизу поодиноко трапляється Carpinus betulus.
Підлісок мало розвинений.
Ялицево-букові ліси (Abieto-Fageta) дуже поширені
вздовж північно-східних схилів Карпат. Деревостани складені Fagus sylvatika
L. і Abies alba Karst, а в нижній частині схилів гір і у передгір’ї є Carpinus
betulus L., Malus sylvestris L. Перший ярус складає Abies alba
Karst, другий - Fagus sylvatika L. Якщо є Carpinus betulus L., то
він утворює третій ярус. Підлісок в таких лісах мало розвинений, лише поодиноко
росте Corylus avellana, Rosa canina L. [9,18, 26,28].
Лучна рослинність. Лучна рослинність
Прикарапття поширена по заплавах рік та по верхніх терасах і вододілах.
На найвищих ділянках річкових заплав особливо
поширені тонкомітлицеві (Agrostideta tenuis), дернистощучникові (Deschampsieta
caespitosae), лучнокострицеві (Festuceta pratensis) та різнотравні
луки.
Лучнокострицеві луки (Festuceta pratensis) займають
сухі ділянки з середнім рівнем ґрунтових вод. Травостій дрібнозлаковий. Флора
налічує 55 - 65 видів. Едифікатор таких лук - Festuca pratensis Huds.,
субдомінанти - Poa pratensis L., Trifolium pratense L.
Дернистощучникові луки займають добре
зволожені ділянки рельєфу. Травостої тут осоково-злакові, зі значною участю (25
%) кислих трав. У складі флори налічується 40 - 45 видів. Пануючими видами є Deschampsia
caespitosa L., Juncus conglomeratus L. та Juncus effusus L., Carex
vulpina L. та Carex acuta L.
Серед різнотравних лук найпоширеніші
злаково-різнотравні і бобово-злаково-різнотравні. Серед перших слід назвати
луки, в травостоях яких панують Betonica officinalis L. і Deschampsia
caespitosa L. Флора (30 - 40 видів) надзвичайно різноманітна [2, 20,
32,39].
Основу травостоїв суходільних лук складають Festuca
pratensis Huds, Agrostis tenuis Sibth, Cynosurus cristatus
L., Briza media L., деякі бобові, зокрема Trifolium pratense L. і
Trifolium repens L., а також ряд представників мезофільного
орізнотрав’я.
3. Методика та об’єкти дослідження
Ми проводили дослідження у долині ріки Бабче
протягом 2009 - 2012 р. Польові дослідження проводили на луках, полі, лісових
галявинах та в лісі з загальною протяжністю близько 10 км². З метою охоплення видового складу усіх сезонних аспектів
рослинності, проходження маршрутами здійснено в різні терміни. Фактичний
матеріал, зібраний під час досліджень і покладений в основу праці, становить
150 гербарних зразків і близько 100 фотографій.
Для того, щоб дослідити флору долини річки треба
скласти список видів рослин, які там зустрічалися. Для встановлення видового
різноманіття ми використовували різні методи.
Першим етапом були рекогносцирувальні
дослідження. Під час рекогносцирування місцевості ми попередньо ознайомились з
особливостями рельєфу, основними типами рослинності тощо. Маршрут прокладали
таким чином, щоб можна було якнайкраще і об’єктивніше дослідити флору
території. Маршрутному типу відповідає метод профільних ліній. Маршрут має
вигляд паралельних ліній,що розміщені на досліджуваній мною території. Цей
метод використовували на рівнинній території при дослідженні лучних
фітоценозів. Крокуючи профільними лініями ми записували зустрічні види рослин,
визначала їх рясність, фітоценотичні умови зростання, а також збирала гербарний
матеріал. Другим етапом роботи був детально - маршрутний тип польового
дослідження прокладання маршрутів різної конфігурації [15].
Збір літературних науково-технічних матеріалів
проводили у бібліотеках Прикарпатського національного університету ім. Василя
Стефаника та обласній науковій бібліотеці.
Гербарний матеріал визначався за
"Визначником вищих рослин України" [30]. За первинним матеріалом,
зібраним під час маршрутного методу проводимо його систематичний аналіз.
Частоту зустрічі рослин або ж рясність (ступінь
участі кожного виду у рослинному угрупованні, тобто це його кількість у
фітоценозі) визначали за допомогою окомірної оцінки рясності виду. Такий облік
проводили за шкалою О. Друде [12, 19, 40].
v Soc (Socials) - рослини
змикаються надземними частинами
v Сор ³ (copiosae) - рослини дуже часто
зустрічаються
v Сор ² (copiosae) - рослини досить рясні
v Сор (copiosae) - рослини
зустрічаються рясно
v Sp (sparsae) - рослини, які
зустрічаються рідко,розсіяно, в невеликій кількості
v Sol (solitariаe) - рослини, що
зустрічаються рідко, поодиноко
v Un (uniсum) - рослина, яка
зустрілася один раз.
Аналіз життєвих форм проведено за Серебряковим,
де в основу класифікації покладені форма росту і тривалість життя і
вегетативних органів [25]. Згідно цієї класифікації розрізняють чотири відділи
життєвих форм: дерев’яні рослини, напівдерев’яні рослини, наземні і водяні
трави. Серебряков наземні трав’янисті рослини поділяє на монокарпики і
полікарпики. До перших належать одно - та дворічники, а до других - більшість
багаторічних трав.
4. Результати досліджень та їх
обговорення
4.1
Конспект флори
Флора долини ріки Бабче дуже різноманітна за
своїм складом, адже на її території виявлені рослини належать до п’яти відділів,
які за кількістю видів розміщені в такому порядку: Magnoliophyta (152
види), Pynophyta (5), Polypodiophyta (3), Equisetophyta (1),
Lycopodiophyta (1). Абсолютна більшість флоронаселення Передкарпаття
представлена Покритонасінними. На досліджуваній території виявлено 165 видів,
які належать до 130 родів і об’єднуються в 48 родин. Провідними родинами за
кількістю видів є Asteraceae - 20, Fabaceae - 14, Rosaceae
- 13.
Таблиця 1. Конспект флори
|
№
|
Родина
|
Види
|
Місце
знаходження
|
Рясність
|
Життєва
Форма
|
|
1
|
Політрихові
Polytrichaceae
|
1. Зозулин льон звичайний
Polytrichum commune L.
|
В лісі
|
Sp
|
Монокарпик
|
|
2
|
Плаунові
Lycopodiaceae
|
2. Плаун булавовидний Lycopodium
clavatum L.
|
В лісі
|
Sp
|
Монокарпик
|
|
3
|
Хвощеві
Equisetaceae
|
3. Хвощ польовий Equisetum
arvense L.
|
На луках
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
4
|
Безщитникові
Athyrisaceae
|
4. Безщитник жіночий Athyrium
filix-femina Roth.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
5
|
Щитникові
Aspidiaceae
|
5. Щитник чоловічий Dryopteris
filix-mas Schott.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
6
|
Невиразнолускові
Hypolepidaceae
|
6. Орляк звичайний Pteridium
aquilinum (L.) Kuhr
|
На
узліссі
|
Сор
|
Полікарпик
|
|
7
|
Соснові
Pinaceae
|
7. Ялина європейська Picea abies
Karst.
|
В лісі
|
Cop
|
Дерево
|
|
|
8. Ялиця біла Abies alba Karst.
|
В лісі
|
Сор
|
Дерево
|
|
9. Модрина польська Larix polonika
Racib.
|
В лісі
|
Sp
|
Дерево
|
|
10. Сосна звичайна Pinus sylvestris
L.
|
На
узліссі
|
Sp
|
Дерево
|
|
8
|
Кипарисові
Cupressaceae
|
11. Яловець звичайний Juniperus
communis L.
|
На
узліссі
|
Cop
|
Кущ
|
|
9
|
Жовтецеві
Ranunculaceae
|
12. Калюжниця болотна Caltha
palustris L.
|
На
луках
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
|
13. Анемона дібровна Anemone
nemorosa L.
|
На
узліссі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
14. Жовтець повзучий Ranunculus
repens L.
|
На
луках
|
Cop²
|
Полікарпик
|
|
15. Жовтець їдкий Ranunculus acris
L.
|
На
луках
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
10
|
Макові
Papaveraceae
|
16. Чистотіл великий Chelidonium
majus L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
11
|
Кропивові
Urticaceae
|
17. Кропива дводомна Urtica dioica
L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
12
|
Букові
Fagaceae
|
18. Бук лісовий Fagus sylvatika L.
|
В лісі
|
Sp
|
Дерево
|
|
19. Дуб звичайний Quercus robur L.
|
В лісі
|
Sp
|
Дерево
|
|
20. Дуб червоний Quercus rubra L.
|
В лісі
|
Sp
|
Дерево
|
|
13
|
Березові
Betulaceae
|
21. Береза бородавчаста Betula
pendula Roth.
|
На
узліссі
|
Sol
|
Дерево
|
|
14
|
Ліщинові
Corylaceae
|
22. Граб звичайний Carpinus betulus
L.
|
В лісі
|
Sp
|
Дерево
|
|
23. Ліщина звичайна Corylus avellana
L.
|
В лісі
|
Sol
|
Кущ
|
|
15
|
Гвоздичні
Caryophyllaceae
|
24. Зірочник злаковидний Stellaria
graminea L.
|
На полі
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
|
25. Зірочник середній Stellaria
media (L.) Vill.
|
На полі
|
Sp
|
Монокарпик
|
|
26. Коронарія зозуляча Coronaria
flos-cuculi (L.) A. Br.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
27. Мильнянка лікарська Saponaria
officinalis L.
|
На
луках
|
Сор
|
Монокарпик
|
|
28. Слабник водяний Malachium
aquaticum Fries.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
29. Куколиця дводомна Melandrium
dioicum Coss. Et Germ.
|
На
луках
|
Sol
|
Монокарпик
|
|
16
|
Гречкові
Polygonaceae
|
30. Щавель кислий Rumex acetosa L.
|
На полі
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
31. Щавель кінський Rumex confertus
Willd
|
На полі
|
Cop²
|
Полікарпик
|
|
32. Гірчак перцевий Polygonum
hydropiper L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
17
|
Звіробійні
Hypericaceae
|
33. Звіробій плямистий Hypericum
maculatum Crantz.
|
На
полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
18
|
Фіалкові
Violaceae
|
34. Фіалка триколірна Viola tricolor
L.
|
На полі
|
Sp
|
Монокарпик
|
|
19
|
Хрестоцвіті
Brassicaceae
|
35. Редька дика Raphanus
raphanistrum L.
|
На полі
|
Sol
|
Монокарпик
|
|
|
36. Хрінниця смердюча Lepidium
ruderale L.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Монокарпик
|
|
37. Грицики звичайні Capsella
bursa-pastoris Medik
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
38. Жеруха лучна Cardamine pratensis
L.
|
На
луках
|
Сор²
|
Монокарпик
|
|
39. Ріпак Brassica napus L.
|
На
луках
|
Cop³
|
Полікарпик
|
|
40. Хрін звичайний Armoracia
rusticana Gaertn, Mey et Scherb
|
На полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
20
|
Брусничні
Vacciniaceae
|
41. Брусниця Rhodococcum vіtіs-іdea
(L.) Avror.
|
На
узліссі
|
Sp
|
Кущ
|
|
42. Чорниця Vaccinium myrtillus L.
|
В лісі
|
Sp
|
Кущ
|
|
21
|
43. Грушанка круглолиста Pyrola
rotundifolia L.
|
На
узліссі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
22
|
Первоцвіті
Primulaceae
|
44. Первоцвіт весняний Primula veris
L.
|
На полі
|
Cop²
|
Полікарпик
|
|
45. Вербозілля лучне Lysimachia
nummularia L.
|
На полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
46. Вербозілля звичайне Lysimachia
vulgaris L.
|
Біля
дороги
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
23
|
Молочайні
Euphorbiaceae
|
47. Молочай кипарисовидний Еuphorbia
cyparissias L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
24
|
Розові
Rosaceae
|
48. Яблуня лісова Malus sylvestris
Mill.
|
В лісі
|
Sol
|
Дерево
|
|
|
49. Вишня звичайна Cerasus vulgaris
Mill.
|
На полі
|
Sol
|
Дерево
|
|
50. Малина Rubus idaeus L.
|
В лісі
|
Cop
|
Кущ
|
|
51. Ожина сиза Rubus caesius L.
|
В лісі
|
Сор
|
Кущ
|
|
52. Груша звичайна Pyrus communis L.
|
В лісі
|
Sol
|
Дерево
|
|
53. Суниці лісові Fragaria veska L.
|
На
узліссі
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
54. Перстач гусячий Potentilla
anserine L.
|
На
луках
|
Cop²
|
Полікарпик
|
|
55. Перстач повзучий Potentilla
reptans L.
|
На
луках
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
56. Перстач сріблястий Potentilla
argentea L.
|
На
луках
|
Сор
|
Полікарпик
|
|
57. Перстач прямостоячий Potentilla
erecta (L.) Racusch
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
58. Приворотен стрункий Alchemilla
gracilis Opiz.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
59. Гадючник звичайний Filipendula
vulgaris Moench.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
60. Шипшина собача Rosa canina L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Кущ
|
|
25
|
Бобові
Fabaceae
|
61. Вовчуг польовий Ononis arvensis
L.
|
Біля дороги
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
62. Люцерна лежача Medicago
procumbens Bess.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
63. Дрік красильний Genista
tinctoria L.
|
На
узліссі
|
Sp
|
Кущ
|
|
64. Буркун лікарський Melilotus
officinalis (L.) Pall.
|
Біля
дороги
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
65. Буркун білий Melilotus albus
Medik.
|
На
луках
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
66. Конюшина сумнівна Trifolium
dubium Sibth.
|
На
луках
|
Cop ³
|
Монокарпик
|
|
67. Конюшина середня Trifolium
medium L.
|
На полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
68. Конюшина паннонська Trifolium
Pannonicum Jacq.
|
На луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
69. Конюшина лучна Trifolium
pratense L.
|
На
луках
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
70. Конюшина повзуча Trifolium
repens L.
|
На
луках
|
Сop²
|
Полікарпик
|
|
71. Конюшина гібридна Trifolium
hybridum L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
72. Лядвенець рогатий Lotus
corniculatus L.
|
На
луках
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
73. Горошок мишачий Vicia cracca L.
|
На полі
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
74. Чина лісова Lathyrus sylvestris
L.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
26
|
Плакунові
Lytrichaceae
|
75. Плакун верболистий Lythrum
salicaria L.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
27
|
Онагрові
Onagraceae
|
76. Зніт шорсткий Epilobium hirsutum
L.
|
Біля
дороги
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
77. Зніт гірський Epilobium montanum
L.
|
Біля
дороги
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
78. Хамерій вузьколистий
Chamaenerion angustifolium (L.) Holub.
|
На
узліссі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
28
|
Квасеницеві
Oxalidaceae
|
79. Квасениця звичайна Oxalis
acetosella L.
|
В лісі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
29
|
Геранієві
Geraniaceae
|
80. Герань Роберта Geranium
robertianum L.
|
На
луках
|
Sp
|
Монокарпик
|
|
|
81. Герань болотна Geranium palustre
L.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
82. Герань лучна Geranium pratense
L.
|
Біля
дороги
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
83. Герань лісова Geranium
sylvaticum L.
|
В лісі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
30
|
Бальзамінові
Balsaminaceae
|
84. Розрив-трава дрібноквіткова
Impatiens parviflora DC.
|
В лісі
|
Sol
|
Монокарпик
|
|
85. Розрив-трава звичайна Impatiens
nolitangere L.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Монокарпик
|
|
31
|
Китяткові
Polygalaceae
|
86. Китятки звичайні Polygala
vulgaris L.
|
На
луках
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
32
|
Зонтичні
Apiaceae
|
87. Бугила лісова Anthriscus
sylvestris L.
|
В лісі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
33
|
Тирличеві
Gentianaceae
|
88. Золототисячник малий Centaurium
erythraea Rafn.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Монокарпик
|
|
34
|
Маренові
Rubiaceae
|
89. Підмаренник справжній Gallium
verum L.
|
На полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
90. Підмаренник м’який Gallium
mollugo L.
|
На полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
91. Підмаренник чіпкий Galium
aparine
|
На полі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
35
|
Шорстколисті
Boraginaceae
|
92. Синяк звичайний Echium vulgare
L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
93. Живокіст лікарський Symphytum
officinale L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
94. Незабудка дерниста Myosotis
caespitosa K. F. Schultz.
|
На
луках
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
95. Незабудка болотна Myosotis
palustris L.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
96. Незабудка польова Myosotis
arvensis Mill
|
На
луках
|
Cop²
|
Монокарпик
|
|
36
|
Ранникові
Scrophulariaceae
|
97. Дивина густоквіткова Verbascum
densiflorum Bertol.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Монокарпик
|
|
|
98. Льонок звичайний Linaria
vulgaris L.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
99. Ранник вузлуватий Scrophularia
nodosa L.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
100.
Наперстянка
великоцвіта Digitalis grandiflora Mill
|
На
узліссі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
101.
Вероніка
дібровна Veronica chamaedrys L.
|
Біля
дороги
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
102.
Двінець
весняний Rhinanthus vernalis Schischk et Serg
|
На полі
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
103.
Очанка Стиснута
Euphrasia stricta D. Wolff ex J F. Lehm
|
В лісі
|
Sol
|
Монокарпик
|
|
104.
Перестріч
гайовий Melampyrum nemorosum L.
|
На
узліссі
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
37
|
Подорожникові
Plantaginaceae
|
105.
Подорожник
ланцетолистий Plantago lanceolata L.
|
Біля
дороги
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
|
106.
Подорожник
великий Plantago major L.
|
Біля
дороги
|
Cop ³
|
Монокарпик
|
|
107.
Подорожник
середній Plantago media L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
38
|
Калинові
Viburnaceae
|
108.
Калина звичайна
Viburnum opulus L.
|
На
узліссі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
39
|
Губоцвіті
Lamiaceae
|
109.
Горлянка
повзуча Ajuga reptans L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
|
110.
Суховершки
звичайні Prunella vulgaris L.
|
На
луках
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
111.
Глуха кропива
біла Lamium album L.
|
Біля
дороги
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
112.
Глуха кропива
Пурпурова Lamium purpureum L.
|
На полі
|
Сор
|
Монокарпик
|
|
113.
Материнка
звичайна Origanum vulgare L.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
114.
Шавлія
залозиста Salvia glutihosa L.
|
В лісі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
115.
Буквиця
лікарська Betonica officinalis L.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
116.
Чебрець
повзучий Thymus serpyllum L.
|
На
узліссі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
117.
М’ята
довголиста Mentha longifolia Hunds.
|
На
луках
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
40
|
Дзвоникові
Campanulaceae
|
118. Дзвоники скупчені Campanula
glomerata L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
119.
Дзвоники
розлогі Cаmpanula patula L.
|
На
полі
|
Cop ²
|
|
120. Дзвоники кропиволисті
Сampanula trachelium L.
|
На полі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
121.
Дзвоники
персиколисті Campanula persicifolia L.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
41
|
Айстрові
Asteraceae
|
122.
Стокротки
багаторічні Bellis perennis L.
|
На
луках
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
123.
Череда
трироздільна Bidens tripartita L.
|
На полі
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
124.
Роман польовий
Anthemis arvensis L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
125.
Деревій
тисячолистий Achillea submillefolium Klok. et Krytzka.
|
Біля
дороги
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
126.
Королиця
звичайна Leucanthemum vulgare Lam.
|
На полі
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
127.
Хамоміла
запашна Chamomile suaveolens L.
|
Біля
дороги
|
Сор ²
|
Монокарпик
|
|
128. Ромашка непахуча Matricaria
perforata Merat.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
129.
Полин звичайний
Artemisia vulgaris L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
130.
Підбіл
звичайний Tussilago farfara L.
|
Біля
дороги
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
131.
Кремена
гібридна Petasites hybridus L.
|
Біля
дороги
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
132. Жовтозілля Якова Senecio
jacobaea L.
|
На полі
|
Сор
|
Полікарпик
|
|
133.
Золотушник
звичайний Solidaco virgaurea L.
|
Біля
дороги
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
134.
Волошка синя
Centaurea cyanus L.
|
На полі
|
Cop
|
Монокарпик
|
|
135.
Волошка лучна
Centaurea jacea L.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
136.
Волошка
карпатська Cyanus carpatica Porc.
|
На полі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
137.
Цикорій дикий
Cichorium intybus L.
|
Біля
дороги
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
138.
Кульбаба
лікарська Taraxacum officinalis Webb. ex Wigg.
|
На полі
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
139. Жовтий осот польовий Sonchus
arvensis L.
|
На полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
140.
Нечуйвітер оранжево-червоний
Hieracium aurantiacum L.
|
На полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
141.
Нечуйвітер
волохатенький Hieracium pilosella L.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
42
|
Лілійні
Liliaceae
|
142.
Веснівка
дволиста Majanthemum bifolium (L.) F. W. Schmidt.
|
На
узліссі
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
43
|
Амарилісові
Аmaryllidaceae
|
143.
Білоцвіт
весняний Leucojum vernum L.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
44
|
Півникові
Iridaceae
|
144.
Сизюринхій
гірський Sisyrinchium montanum Greene.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
145.
Косарики
черепитчасті Gladiolus imbricatus L.
|
На
узліссі
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
45
|
Зозулинцеві
Orchidaceae
|
146. Любка дволиста Platanthera
bifolia (L.) Rich.
|
На
узліссі
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
|
147.
Пальчато-корінник
травневий Dactylorhia majalis P. F. Hunt et Summerhayes
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
|
|
|
|
|
|
46
|
Ситникові
Juncaceae
|
148.
Ситник
скупчений Juncus conglomeratus L.
|
На
луках
|
Cop ²
|
Полікарпик
|
|
149.
Ситник розлогий
Juncus effusus L.
|
На
луках
|
Сор³
|
Полікарпик
|
|
150.
Ожика рівнинна
Lusula campestris (L.) DC.
|
На
луках
|
Cop²
|
Полікарпик
|
|
151.
Ожика бліда
Lusula palescens Sw.
|
В лісі
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
47
|
Осокові
Cyperaceae
|
152.
Пухівка
багатоколоскова Eriophorum polystachyon L.
|
На
луках
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
153.
Комиш лісовий
Scirpus sylvaticus L.
|
На
луках
|
Cop ³
|
Полікарпик
|
|
154.
Осока лисяча
Carex vulpina L.
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
155.
Осока гостра
Carex acuta L.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
48
|
Злакові
Poaceae
|
156.
Мітлиця тонка
Agrostis tenuis Sibth
|
На
луках
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
|
157.
Костриця лучна
Festuca pratensis Huds.
|
На полі
|
Cop
|
Полікарпик
|
|
158.
Тонконіг
звичайний Poa trivialis L.
|
На
луках
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
159.
Тонконіг лучний
Poa pratensis L.
|
На
луках
|
Sp
|
Полікарпик
|
|
160.
Грястиця збірна
Dactylis glomerata L.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
161.
Медова трава
шерстиста Holcus lanatus L.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
162.
Гребінник
звичайний малий Cynosurus cristatus L.
|
На
луках
|
Сор
|
Полікарпик
|
|
163.
Куничник
наземний Calamagrostis epigeios (L.) Roth.
|
На
луках
|
Sol
|
Полікарпик
|
|
164.
Щучник
дернистий Deschampsia caespitosa L.
|
На
луках
|
Сор
|
Полікарпик
|
|
165.
Трясучка
середня Briza media L.
|
На
луках
|
Sp
|
Полікарпик
|
4.2
Систематичний аналіз флори
.2.1
Аналіз провідних родин
На досліджуваній території було виявлено 165
видів, які належать до 130 родів і об’єднуються в 48 родин [див. табл.2].
Таблиця 2.
Систематичний аналіз родин у флорі долини ріки
Бабче
|
№ пп
|
Провідні
Родини
|
Кількість
родів
|
Кількість
видів
|
|
|
в абс.
числі
|
у ٪
|
â
абс. числі
|
у ٪
|
|
1.
|
Asteraceae
|
17
|
13,1
|
20
|
12
|
|
2.
|
Fabaceae
|
8
|
6,1
|
14
|
8,5
|
|
3.
|
Rosaceae
|
9
|
6,8
|
13
|
7,9
|
|
4.
|
Lamiaceae
|
8
|
6,1
|
9
|
5,4
|
|
5.
|
ذîàٌهàه
|
9
|
6,8
|
9
|
5,4
|
|
6.
|
Scrophullariaceae
|
8
|
6,1
|
8
|
4,8
|
|
7.
|
Brassicaceae
|
6
|
4,6
|
6
|
3,6
|
|
8.
|
Caryophyllaceae
|
6
|
4,6
|
6
|
3,6
|
|
9.
|
Boraginaceae
|
3
|
2,2
|
5
|
3
|
|
10.
|
Campanulaceae
|
1
|
0,7
|
4
|
2,5
|
|
11.
|
Pinaceae
|
4
|
3,1
|
4
|
2,5
|
|
12.
|
Ranunculaceae
|
3
|
2,3
|
4
|
2,5
|
|
13.
|
Cyperaceae
|
3
|
2,3
|
4
|
2,5
|
|
14.
|
Juncaceae
|
2
|
1,5
|
4
|
2,5
|
|
15.
|
Geraniaceae
|
1
|
0,7
|
4
|
2,5
|
|
16.
|
Polygonaceae
|
3
|
2,3
|
3
|
1,9
|
|
17.
|
Primulaceae
|
2
|
1,5
|
3
|
1,9
|
|
18.
|
Onagraceae
|
2
|
1,5
|
3
|
1,9
|
|
19.
|
Plantaginaceae
|
1
|
0,7
|
3
|
1,9
|
|
20.
|
Fagaceae
|
2
|
1,5
|
3
|
1,9
|
|
21.
|
Rubiaceae
|
1
|
0,7
|
3
|
1,9
|
|
22.
|
Corylaceae
|
2
|
1,5
|
2
|
1,2
|
|
23.
|
Orchidaceae
|
2
|
1,5
|
2
|
1,2
|
Vacciniaceae
|
2
|
1,5
|
2
|
1,2
|
|
25.
|
Iridaceae
|
2
|
1,5
|
2
|
1,2
|
|
26.
|
Balsaminaceae
|
1
|
0,7
|
2
|
1,2
|
|
27.
|
Apiaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
28.
|
Cupressaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
29.
|
Papaveraceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
30.
|
Urticaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
31.
|
Betulaceaه
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
32.
|
Hypericaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
33.
|
Violaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
34.
|
Pyrolaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
35.
|
Euphorbiaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
36.
|
Lytrichaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
37.
|
Oxalidaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
38.
|
Polygalaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
39.
|
Gentianaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
40.
|
Liliaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
41.
|
ہmaryllidaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
42.
|
Viburnaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
43.
|
Lycopodiaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
44.
|
Equisetaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
45.
|
Athyrisaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
46.
|
Aspidiaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
47.
|
Hypolepidaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
|
48.
|
Polytrichaceae
|
1
|
0,7
|
1
|
0,6
|
حàéل³ëüّه âèن³â يàëهوèٍü نî ًîنèيè Asteraceae
Dumort. - 20 (àلî 12 %) (Bellis
perennis L., Bidens tripartita L., Taraxacum officinalis Webb.
ex Wigg., Chamomile suaveolens L., Matricaria perforata Merat.,),
Fabaceae Lindl. - 14 (Ononis arvensis L., Trifolium repens L.,
Vicia cracca L.), Rosaceae Juss. - 13 (Rosa canina L., Potentilla
anserina L., Filipendula vulgaris Moench., Fragaria vesca
L.), Lamiaceae Lindl. - 9 (Lamium album L., Thymus serpyllum
L., Ajuga reptans L., Mentha longifolia Hunds., Origanum
vulgare L.), ذîàٌهàه Bernhart - 9 (Deschampsia caespitosa L., Agrostis
tenuis Sibth., Cynosurus cristatus L.) ٍà Scrophullariaceae
Juss. - 8 (Scrophularia nodosa L., Veronica chamaedrys L., Digitalis
grandiflora Mill.), Brassicaceae ٍà Caryophyllaceae
- 6, Boraginaceae - 5, ّ³ٌٍü
ًîنèي ىàٍü ïî ÷îٍèًè
âèنè, ùه ّ³ٍü
ًîنèي ًîنèي
- ïî ًٍè, ï’ےٍü ًîنèي
ïî
نâà âèنè ³ نâàنِےٍü نâ³ ًîنèيè ïî
îنيîىَ âèنَ.
4.2.2
ء³îىîًôîëîم³÷يèé
àيàë³ç
تëàٌèô³êàِ³ے,
ًîçًîلëهيà ².أ. رهًهلًےêîâèى (1952),
ïîلَنîâàيà يà هêîëîمî-ل³îëîم³÷يîىَ
ïًèيِèï³.
ہيàë³ç âèن³â çà
وèٍٍ؛âî
ôîًىî ïîêàçàيî َ ٍàلë.3 ٍà نîن.4
زàلëèِے 3. ہيàë³ç âèن³â çà
وèٍٍ؛âèىè ôîًىàىè
|
ئèٍٍ؛âà ôîًىà
|
ت³ëüê³ٌٍü âèن³â
|
% â³ن çàمàëüيî؟ ت³ëüêîٌٍ³
|
|
ؤهًهâà
|
12
|
7,3
|
|
تَù³
|
8
|
4,8
|
|
جîيîêàًïèêè
|
32
|
19,4
|
|
دîë³êàًïèêè
|
113
|
68,5
|
اà êëàٌèô³êàِ³؛ ².أ. رهًهلًےêîâà
يà نîٌë³نوَâàي³é
ٍهًèٍîً³؟ çà ê³ëüê³ٌٍ
âèن³â ïهًهâàوàٍü ًٍàâ’ےيèٌٍ³ ًîٌëèيè (ïîë³êàًïèêè
- 68,5 %, ىîيîêàًïèêè -
19,4 %), نًَمه
ى³ٌِه çàéىàٍü نهًهâà - 7,3 %. حàéىهيَّ ÷àٌٍêَ
ٌٍàيîâëےٍü êَù³ - 4,8 %.
4.2.3
ہيàë³ç
âèن³â çà ى³ٌِهى çًîٌٍàييے
زهًèٍîً³ے نîٌë³نوَâàëàٌü يà ً³çيèُ ن³ëےيêàُ. ضه, çîêًهىà, â ë³ٌ³, يà َçë³ٌٌ³,
يà ëَêàُ,
يà ïîë³,
ل³ëے نîًîمè ٍà يà çàٌى³÷هيèُ ى³ٌِےُ. ذهçَëüٍàٍè
نîٌë³نوهييے ïîنàيî â