Переробка батарейок в Україні
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет МАП
Кафедра агроекології
РЕФЕРАТ
з дисципліни "ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ У ГАЛУЗІ"
на тему: "ПЕРЕРОБКА БАТАРЕЙОК В УКРАЇНІ"
Виконала: студентка групи МЕГ-53
ЧЕМЕРИС А.І.
Перевірила:
ЖИГАЙЛО О.Л.
Одеса-2014
Зміст
Вступ
1. Історія виникнення першого джерела живлення
2. Вплив батарейок на навколишнє середовище та організм людини
3. Єдине в Україні підприємство по переробці відпрацьованих батарейок
4. Регулювання питання з утилізації батарейок
Висновок
Перелік посилань
У наш час батарейки широко використовують як джерела електроенергії. Вони забезпечують роботу: годинників, радіоприймачів, електронних ігор, ліхтариків та інших побутових приладів, які є у щоденному використанні кожної людини. Батарейки помітно полегшують наше життя. Завдяки сучасним технологіям створюються нові види елементів живлення, які підтримують роботу ноутбуків, відеокамер, стільникових телефонів, тих речей, без яких не можливо уявити сучасний світ. Не можна також недооцінювати їхню користь у галузі медицини, науки та техніки. Та варто також памятати про негативні сторони, зокрема це стосується уже використаних батарейок. Адже коли батарейка припиняє підтримувати побутові прилади, вона автоматично перетворюється на непотріб, і її подальший шлях стає очевидним. Саме тоді проявляється основний негативний чинник, ще донедавна такої корисної речі. Люди щороку викидають мільйони тон непотрібних батарейок, більшість із них потрапляє на сміттєзвалища, і лише кілька відсотків від загальної кількості проходить безпечну утилізацію на спеціалізованих підприємствах. В Україні щодня з прилавків магазинів до споживачів надходить близько 10 тон батарейок, з них лише пів тони потрапляє у пункти призначені для утилізації або повторної переробки хімічних джерел енергії, усі інші елементи живлення люди не задумуючись викидають зі сміттям. Але така проблема існує не тільки в Україні, а у більшості країн світу. Недбало викинувши відпрацьовану батарейку, люди навіть не задумуються які шкідливі та незворотні наслідки може принести їх необдуманий вчинок. Адже при потраплянні у навколишнє середовище відбувається процес руйнації зовнішньої оболонки батарейки, і такі небезпечні метали потрапляють у Ґрунтові води та річки, тим самим забруднюючи наше довкілля.
1. Історія виникнення першого джерела живлення
Перше хімічне джерело електричного струму було винайдено випадково, в кінці XVII століття італійським вченим Луїджі Гальвані. Насправді ціллю вишукувань Гальвані був зовсім не пошук нових джерел енергії, а дослідження реакції піддослідних тварин на різноманітний зовнішній вплив. Зокрема, явище виникнення і протікання струму було виявлено при приєднанні смужок з двох різних металів до мяза жабячої лапки. Теоретичне пояснення процесу Гальвані розробив не правильно, однак його досліди стали основою для досліджень іншого італійського вченого Алессандро Вольта, який власне і сформулював головну ідею винаходу - причиною виникнення електричного струму є хімічна реакція, в якій приймають участь пластинки металів. Для підтвердження своєї теорії Вольт створив пристрій, який складався із цинкової і мідної пластин занурених в ємкість із соляним розчином. Саме цей пристрій став першим у світі автономним елементом живлення і прабатьком сучасних батарей. Сучасні джерела живлення зовні мають не багато спільного з приладами Алессандро Вольта, однак базовий принцип залишився незмінним. Будь - яка батарейка складається з трьох основних елементів - двох електродів, які називаються анод і катод, та електроліту який знаходиться між ними. Виникнення електричного струму - це побічний результат окислювально-відновної реакції, яка проходить між електродами. Струм який виходить, напруга та інші параметри батареї залежать від обраних матеріалів анода, катода та електроліту, а також від конструкції самої батареї. Всі батареї можна розділити на два великі класи - первинні та вторинні. У первинних елементах живлення хімічні реакції є незворотними, а у вторинних - зворотними. Відповідно - вторинні елементи, котрі відомі нам як акумулятори, можна відновити (зарядити), та використовувати знову.
2. Вплив батарейок на навколишнє середовище та організм людини
Батареї та акумулятори оточують нас всюди: пультах управління, різних пристроях, в мобільних телефонах, годинниках, автомобілях, ноутбуках. І часто, викидаючи їх разом з побутовими відходами, ми не замислюємося про негативну дію них на навколишнє середовище. Хоча такі, далеко не нешкідливі для природи і людини субстанції, як ртуть, свинець, кадмій, містяться практично в кожній батарейці і, потрапивши на полігон побутових відходів, разом із звичайним сміттям надають непоправної шкоди довкіллю. В Україні за рік на побутові звалища попадають близько 4 тис. тонн батарейок, які забруднюють землі і грунтові води. За підрахунками вчених, одна "пальчикова" батарейка забруднює важкими металами близько 20 кв. м. грунтів і 400 літрів води. За підрахунками експертів, вага викинутих за день батарей складає 12 тонн, щоб краще уявити - це велика вантажівка. З урахуванням того, що сміття ще й спалюють, то усі ці токсичні відходи потрапляють у атмосферу. Дані фактори пояснюють виникнення у суспільства низки тяжких хвороб, адже не тільки природа, а й людина, зокрема її організм, потерпає від шкідливих наслідків власної недбалості. Викинута на звалище батарейка може завдати істотної шкоди навколишньому середовищу. В елементах живлення містяться небезпечні речовини: ртуть, нікель, кадмій, свинець, літій, цинк, марганець. Потрапляючи у воду і грунт, вони в кінцевому підсумку повертаються в організм людини і можуть викликати самі різні захворювання, включаючи онкологічні. Їх не можна спалювати і закопувати в землю, допускається тільки екологічно чиста переробка або зберігання на спеціальних складах. Використання особливо небезпечних елементів живлення директива і зовсім забороняє (йдеться про батареях і акумуляторах, до складу яких входить більш ніж 0,0005% ртуті та понад 0,002% кадмію). Накопичення хімічних елементів у внутрішніх органах людини призводить до розвитку різних захворювань. З хімічних елементів найбільше в організмі людини накопичуються кадмій, хром - в нирках, мідь - у шлунково-кишковому тракті, ртуть - у центральній нервовій системі, цинк - в шлунку, руховому апараті. Детально слід виявити вплив так званих найнебезпечніших елементів, ними визнані: ртуть, свинець та кадмій. Ртуть - за своїми властивостями різко відрізняється від інших металів: у нормальних умовах цей елемент знаходитися в рідкому стані, має дуже слабку спорідненість до кисню. Ртуть є високотоксичною, кумулятивною (тобто здатною накопичуватися в організмі) отрутою. Вона вражає кровотворну, ферментативну, нервову системи і нирки. При надходженні в організм з навколишнього середовища ртуть розподіляється по органах і субклітинних структурах. В організмі ртутні сполуки проникають у різні органи і тканини, але найбільше їх виявляють у крові, печінці, нирках і головному мозку. Наслідками її діяльності є те, що в крові зменшується кількість еритроцитів, в печінці та нирках розвиваються дегенеративні зміни. У шлунково-кишковому тракті виникають сильні запальні процеси. Свинець - є одним із найпоширеніших у навколишньому середовищі токсичних елементів. Корисна його роль полягає у тому, що він є незамінним у багатьох галузях промисловості, а негативним є те, що цей елемент подібно ртуті має кумулятивні властивості. Він накопичується в кістках у вигляді нерозчинної сполуки, що не має безпосередньої отруйної дії. Однак під впливом певних умов запаси свинцю стають мобільними, він переходить у кров і може викликати отруєння, навіть у гострій формі. Кадмій - елемент високої токсичності. Він блокує роботу низки важливих для життєдіяльності організму ферментів. Крім того, кадмій вражає печінку, нирки, підшлункову залозу, здатний викликати емфізему або навіть рак легенів. Його шкідливість посилюється виключно кумулятивно. У звязку з цим навіть при незначній кількості надходження елемента, його вміст може через деякий час досягти небезпечної концентрації. Кадмій погано виводиться, і від 50 до 70% від загальної кількості утримується в організмі. Варто також зазначити, що солі кадмію володіють мутагенними і канцерогенними властивостями, і становлять потенційну генетичну небезпеку.
3. Єдине в Україні підприємство по переробці відпрацьованих батарейок
Основним організатором місць по збору відпрацьованих батарейок взяла на себе Всеукраїнська екологічна ініціатива (ВЕІ)"Очисти Україну - утилізуй батарейки" та Львівське державне підприємство "Аргентум". В Україні використані елементи живлення потрапляють не на утилізацію, а на звичайні звалища. При цьому суспільство мало обізнане з рівнем їхньої екологічної шкідливості. Однак шляхи для утилізації батарейок в Україні існують. У 2005 році львівське підприємство "Аргентум" почало ставити науковцям завдання: пошук способів переробки елементів живлення, а у вересні 2011 року на його базі відкрився відповідний завод. Тут процеси утилізації контролюють науковці й технологи, ретельно вивчаючи кожен вид елементів живлення. За перші місяці своєї діяльності підприємство перетворило у сировину півтори тонни батарейок й акумуляторів. Заступник директора "Аргентуму" з інноваційного розвитку Тарас Когут запевняє, що завод може справитися з усіма існуючими в Україні батарейками, щодня перероблюючи тонну матеріалу. Крім того, львівські новатори можуть представити технологію використання речовин із елементів живлення у фармацевтичній промисловості, чого досі не робив ніхто. Більш того, підприємство готове ділитися технологією з іншими заводами, тими ж металургами. Одна проблема - сировини, яке буквально валяється безгосподарів, у них немає. Минулого року завод отримав лише майже 2 тонни сировини, тоді як в країну щорічно завозять 8,5 тис. тонн батарейок. І те, що зібрали, це добра воля партнерів з громадських організацій. За словами директора інноваційного центру державного підприємства "Аргентум" Тараса Когута, на утилізацію потрапляє лише незначна частина відпрацьованих елементів живлення - близько 1 т на місяць. Причина проста: в країні не працює система збору побутових батарейок та акумуляторів. А їх переробкою займається всього одна компанія - вже згадане львівське держпідприємство "Аргентум", потужності якого розраховані максимум на 3 т щомісяця, а реальний обсяг переробки складає 300 кг на місяць. Представники "Аргентуму" стверджують, що не заробляють нічого на переробці відпрацьованих батарейок та акумуляторів. Хоча технологія, відпрацьована у Львові (батарейки подрібнюють і потім у спеціальному реакторі обробляють кислотою, після чого на виході отримують цинк, марганець та інші дорогі елементи), дає можливість отримувати чималу виручку. "Сьогодні в переробці елементів живлення немає мотиваційної складової. Підприємство працює з нульовою рентабельністю", - розповів заступник директора. За його твердженням, утилізація хімічних джерел струму ніде в світі не приносить компаніям серйозний прибуток. Багато країн зобов'язують виробників акумуляторів і батарейок самостійно утилізувати їх або платити гроші за переробку. В Україні ж все батарейки імпортні. Тобто за них екологічний збір вже заплачений, але він залишається за межами країни. Інша складність утилізації батарейок - збір та перевезення, яку переробник оплачує самостійно. На цю роботу доводиться до 80% витрат на утилізацію. Тарас Когут визнає, що активісти-екологи і компанії, що відкривають пункти прийому відпрацьованих батарейок, роблять добру справу, але їх активність не здатна вирішити накопичену проблему. За його словами, зробити це може тільки створення системи, що дозволяє переробникам батарейок працювати прибутково і стимулюючої споживачів здавати батарейки на утилізацію, а не викидати їх на смітник.
Великих інвестицій у відкриття мережі підприємств з переробки акумуляторів, за словами пана Когута, не потрібно. В Україні з часів СРСР зупинені або значно скоротили обсяги виробництва багато хімічні підприємства, на базі яких можна створити відповідні потужності. Переробники кажуть також про необхідність введення екологічного збору, який повинні платити імпортери батарейок (у нашій країні вони не виробляються). І в нинішніх реаліях ймовірність подібного розвитку подій досить велика. Варто згадати історію з введенням в Україні утилізаційного збору, який зобов'язали платити певним чиновниками компаніям всіх імпортерів технічних масел. Це призвело до їх подорожчання, але жодного підприємства, яке зайнялося б повноцінною утилізацією, в країні так і не з'явилося. Зате фірми, наближені до влади, на рівному місці стали заробляти десятки мільйонів гривень. При цьому така діяльність для підприємства є другорядною. Основною спеціалізацією компанії залишається переробка вторсировини, що містить дорогоцінні метали. В країні існують, тільки невелика кількість вищезазначених пунктів збору батарейок, створені активістами і не створено мережу переробних підприємств. А головне, ні продавці, ні споживачі батарейок і раніше не несуть жодної відповідальності за їх здачу на утилізацію. Фактично сьогодні всі роботи по збору та утилізації відпрацьованих батарейок та акумуляторів тримаються на ентузіазмі активістів у великих містах України, які організовують пункти збору відпрацьованих елементів живлення і передають їх до Львова. Як працює система утилізації батарейок за кордоном? У Європейському Союзі утилізацією батарейок і акумуляторів займаються вже не один десяток років. За цей час ряд країн ЄС (насамперед, західноєвропейських) вийшов на рівень переробки близько половини використаних елементів живлення. Найвищих результатів в зборі та переробці батарейок і акумуляторів домоглася Німеччина. Там збирають близько 90% використаних батарейок, половина з яких переробляється, а частина, що залишилася складується. Контейнери для їх збору встановлені у всіх магазинах, де продаються батарейки. А люди, які здають їх, можуть отримати знижку при покупці нових акумуляторів. Витрати на збір і утилізацію батарейок і акумуляторів влади ЄС поклали на виробників елементів живлення. Вони можуть займатися цим самостійно або укладати договір з переробними компаніями. Споживач не повинен за це нічого платити, але зате зобов'язаний відокремлювати батарейки від іншого сміття і здавати їх на утилізацію. За цими процесами влади стежать дуже строго. Викинувши батарейку в сміттєвий бак, в тій же Німеччині легко можна заробити штраф в 300 євро (станом на 2013 рік). Однак, влітку 2013 року британська компанія International Innovative Technologies представила нову технологію утилізації використаних батарейок. Метод полягає в перетворенні твердих елементів, що містяться у внутрішній частині лужної батареї, в порошок. Таким чином, внутрішні складові елементів харчування стають придатними для обробки за допомогою різних хімічних і біологічних процесів, результатом яких є отримання різних металевих іонів, наприклад, іонів цинку, марганцю і вуглецю. Переробка батарейок в країнах Європейського союзу є обов'язковою. З 26 вересня 2008 року всі батарейки, акумулятори та їх упаковка повинні бути марковані спеціальним символом (перекреслений сміттєвий ящик на коліщатках) - на самій батарейці або ж на упаковці, в залежності від розміру. В США навесні 2013 року запущена нова волонтерська загально-національна кампанія по утилізації батарейок. Виробники і великі магазини, що продають елементи живлення, зобов'язані забезпечувати збір використаних батарей - інакше може послідувати штраф розміром до $ 5000. В Австралії щорічно утилізується 70 тисяч тонн свинцево-кислотних автомобільних акумуляторів. У місті Вуллонгонг (штат Новий Південний Уельс) працює підприємство Auszinc, яке займається утилізацією побутових батарей. Батареї, які не можуть бути перероблені в Австралії, експортується для утилізації на європейські підприємства. У Росії донедавна були тільки компанії, які займалися збором і зберіганням батарейок. Переробка обходилася дорого і не приносила прибутки. Офіційно діяльність з прийому та використанню батарейок юридичним особам була дозволена з 2012 року - до цього на збір і зберігання небезпечних відходів була потрібна спеціальна ліцензія. У 2004 році ІКЕА розпочала збір використаних батарейок, але була змушена припинити його через вимогу Росспоживнагляду. Музей імені Тімірязєва, який брав батарейки з 2009 року, призупинив прийом сировини через брак місця для зберігання батарейок. Приймає і передає на утилізацію акумулятори всіх видів компанія "Мегаполіс груп". Одна з небагатьох організацій, яка приймає батарейки для повноцінної подальшої переробки, - московський "Екоцентр" МДУП "промвідходів", де застосовують вакуумну технологію, що дозволяє контролювати шкідливі викиди при подрібненні батарейок. З квітня 2013 року челябінська компанія "Мегаполісресурс" також заявила про свою готовність утилізувати використані акумулятори з усієї країни. Технологія підприємства дозволяє переробляти лужні батарейки на 80%. Однак для запуску масштабного процесу утилізації батарейок не вистачає сировини. "Мегаполісресурс" виступає партнером по проекту прийому в московських магазинах мережі Media Markt відпрацьованих побутових батарейок та акумуляторів, який стартує восени 2013 року, а з початку 2014 ініціатива пошириться на всю Росію. У міру накопичення батарейки будуть упаковуватися в герметичні ємності і відправлятися на завод в Челябінськ. Речовини, які добуваються з батарейок при переробці (графіт, солі цинку і марганцю), в подальшому можуть бути використані як для створення нових батарейок, так і в інших галузях, зокрема, у фармацевтиці.
4. Регулювання питання з утилізації батарейок
У 2011 р Кабмін ухвалив Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 рр., В якому доручив Мінприроди розробити систему збору та утилізації акумуляторів. Але все це залишилося на рівні декларацій. Врегулювати питання утилізації батарейок повинен був Закон "Про хімічні джерела струму", прийнятий ще в 2006 р Він, зокрема, визначає, що особи, які використовують батарейки, повинні передавати їх на утилізацію спеціалізованим підприємствам через пункти прийому. Європейське законодавство у сфері утилізації хімічних джерел струму було прийнято в 1991 г. Але воно постійно доповнюється і вдосконалюється. Сьогодні основний документ, що визначає правила гри на ринку хімічних елементів живлення, - Директива 2006/66/EC "Про батарейках і акумуляторах та відходах батарейок і акумуляторів". Вона значно обмежує "брудні" методи утилізації батарейок. Законодавство ЄС щодо хімічних джерел струму стосується всіх батарей і акумуляторів, за винятком тих, які використовуються в космічній та оборонній сферах. Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини в сфері обігу та утилізації батарейок і акумуляторів в ЄС, є Директива "Про батареях" (Directive 2006/66/EC of the European Parliament and of the Council of 6 September 2006 on batteries and accumulators and waste batteries and accumulators and repealing Directive 91/157/EEC). Даний акт регулює як оборот хімічних джерел струму, так і процедуру їх збору та подальшої переробки. Директива передбачає ряд заборонних заходів щодо найбільш небезпечних типів джерел струму, вміст шкідливих речовин в яких перевищує встановлений законом поріг, також регулює порядок і способи утилізації батарей і акумуляторів, створює схеми з їх збирання і передбачає мінімальний перелік вимог для виробників, що включає правила маркування, а також зменшення кількості шкідливих речовин, в тому числі ртуті, кадмію та свинцю використовуваних при виробництві. Директива прямо забороняє:
. Батареї та акумулятори, до складу яких входить більш ніж 0,0005% ртуті, від загальної їх маси (за винятком елементів "таблеткового" типу).2. Батареї та акумулятори, що вміщають кадмій в масовій частці 0,002% (за винятком елементів, що використовуються в системах екстрених служб і пристроїв оповіщення про тривогу, медичного обладнання та акумуляторних електроінструментів) Даним актом обмежуються "брудні" методи утилізації, такі як спалювання хімічних джерел струму та їх захоронення. Тисячі тонн цінних металів, таких, як нікель, кобальт і срібло можуть бути вивільнені, якщо існуючий обсяг батарей і акумуляторів на ринку ЄС утилізувати з використанням сучасних "зелених" технологій. За загальним правилом, споживачі повинні мати можливість здати використані батарейки безкоштовно, в тій же торговій точці, де вони були куплені, без будь-яких зобов'язань з придбання нових. Дистриб'ютори зобов'язані вивозити відпрацьовані елементи одночасно з поставкою в торговельну точку нової продукції. Директива ставить своєю метою домогтися повернення відпрацьованих батарейок в розмірі 45% від загального обсягу збуту до 2016 року. Однією з головних задач переробки подібних відходів є отримання з них цінних металів, таких як нікель, кобальт і срібло. Кошти, отримані від реалізації даної сировини, повинні направлятися на покриття витрат, пов'язаних з утилізацією батарей. Ключовим принципом виступає фінансування заходів щодо збору, транспортування та переробки саме виробником. І якщо останній зацікавлений у присутності на Європейському ринку своїх продуктів - то він зобов'язаний виконувати всі необхідні принципи, також включають у себе маркування і повідомлення кінцевих споживачів про негативну дію на здоров'я речовин, що містяться в батарейках, про необхідність відокремлювати відпрацьовані джерела струму від побутового сміття, про діючі в Союзі схемах з переробки, а також про те, як кожен громадянин Союзу може посприяти справі утилізації в цілому. Незважаючи на те, що Україна володіє необхідними виробничими потужностями для утилізації батарей і акумуляторів, - вони не задіюються в повному обсязі. Нашому законодавству не вистачає більш ретельного опрацювання механізмів по збору, логістики та переробці даних відходів, ніж ті, що представлені в ЗУ "Про хімічні джерела струму" від 23.02.2006 Необхідно чітко розмежувати права та обов'язки споживачів, а особливо виробників.
батарейка утилізація україна акумулятор
Висновок
Як висновок, недарма, засоби масової інформації почали активно бити на сполох, проблема забруднення хімікатами стає дедалі гострішою, а методів до її вирішення як і раніше дуже мало. Небайдужі громадяни самотужки створюють акції, метою яких є налагодження процесу збору відпрацьованих батарейок, для забезпечення їх активної переробки. Вони закликають громадян до розуміння, та активної допомоги у проведенні усіх необхідних дій, влаштовують певні заохочення бажаючим допомогти у вирішенні екопроблем. Україна також має всі шанси зупинити це екологічне лихо, оскільки в нашій країні є де переробляти батареї - це Львівське державне підприємство "Арґентум", відкрите у вересні 2011 року. Не можна забувати про існуючий Закон України " Про хімічні джерела струму" (від 2006, №33, ст.279). Необхідно реалізовувати його в дію, проводити чіткий контроль з дотримання його закону. Проте не потрібно забувати, що батарейки є у нас кожного, перш за все ми повинні здавати їх в організовані пункти збору і тільки тоді, цю проблему можливо буде наладити.
Перелік посилань
1.Дубовик А. Велика біда від маленької батарейки/А. Дубовик // День. - 2012. № 32.
2.Микосян О. Батарейки вбивають людство/ О. Микосян // Від і до. - 2012. №6.
3.Матеріали з сайтів <http://www.alhimik.ru/>
.http://zakon4. rada.gov.ua/ laws / show / 3503-15).
.http://ria.ru/spravka/20131121/971073902.html#ixzz3GRIG4XFa <http://ria.ru/spravka/20131121/971073902.html>