Значення лiнiй у канально-мерiдiаннiй системi
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДIЛ 1. ТРАДИЦIЙНI УЯВЛЕННЯ ПРО КАНАЛЬНО-МЕРIДIАННУ СИСТЕМУ
.1 Дослiдження поняття «канально-меридiанна система»
.2 Сучаснi погляди на сутнiсть каналiв
РОЗДIЛ 2. ЗНАЧЕННЯ ЛIНIЙ У КАНАЛЬНО-МЕРIДIАННIЙ СИСТЕМI
.1 Лiнiї як мiсце розташування точок впливу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Одним з головних положень давньосхiдної медицини є поняття про канально-меридiанної системi. Вважається, що канали тiла людини складаються з двох нерiвнозначних частин - зовнiшнього i внутрiшнього ходiв, безпосередньо пов'язаних мiж собою i становлять єдине цiле. Оскiльки iснує думка, згiдно з якою зовнiшню частину кожного меридiана можна представити у виглядi послiдовного ланцюжка м'язiв, що мають спiльнi пункти прикрiплення на скелетi i функцiонально об'єднаних в миотатическиесинкинезии, це тема є дуже цiкавою i актуальною.
Цi м'язовi ланцюга (м'язово-сухожильнi меридiани) за допомогою фiброзних мембран (фасцiй, апоневрозiв, капсул внутрiшнiх органiв i т. д.) контактують з внутрiшнiми органами, утворюючи єдину мережу мiовисцерофасцiальныхзв'язкiв, що охоплюють практично весь органiзм i беруть участь у регуляцiї його функцiй. За минулi роки накопичилося багато нових фактiв i суджень, що пiдтверджують дану концепцiю, i завданням моєї роботи є їх дослiдження i подальший аналiз.
лінія голковколювання канал
РОЗДIЛ 1. ТРАДИЦIЙНI УЯВЛЕННЯ ПРО КАНАЛЬНО-МЕРIДIАННУ СИСТЕМУ
.1 Дослiдження поняття «канально-мерiдiанна система»
У мiру розвитку уявлень про голковколювання точки певної дiї були з'єднанi мiж собою 14 лiнiями, якi отримали в традицiйнiй схiднiй медицинi назва «життєвi канали», якi надалi по термiнологiї французьких авторiв були названi меридiанами.
Класична теорiя голковколювання визнає i описує 14 каналiв. Цi канали проектуються на шкiрному покривi голови, обличчя, тулуба i кiнцiвок. Кожен канал має свою топографiю i складається з зовнiшньої частини, проходить по поверхнi тiла, i внутрiшньої - проходить через внутрiшнi органи. Канали мають назви внутрiшнiх органiв. Так, 10 каналiв носять назву наступних органiв: канал легенiв, товстої кишки, шлунка, селезiнки - пiдшлункової залози, серця, тонкої кишки, сечового мiхура, нирок, жовчного мiхура, печiнки. В одних випадках, дiйсно, є вiдповiднiсть мiж назвою каналу i органу. Так, наприклад, хiд каналу серця повнiстю збiгається з iррадiацiєю болю при стенокардiї. Вiдоме схожiсть є також у проекцiї болю при захворюваннях печiнки i жовчного мiхура з ходом каналу жовчного мiхура. В iнших цей зв'язок вiдсутнiй. Таким чином, у бiльшостi випадкiв мова йде лише про назви, якi найчастiше не мають анатомiчного або фiзiологiчного обґрунтування. В. зв'язку з цим найменування «канал» слiд розумiти не в прямому сенсi, а чисто символiчно. Однак, незважаючи на свою архаїчнiсть, цi назви збереглися. Це пов'язано, по-перше, з iсторично сформованою традицiєю мiжнародного використання цих назв для визначення каналiв, мiцно увiйшли не лише у повсякденну практику, але i лiтературу, а також з ускладненням пiдбору iнших адекватних назв. Пропозицiї замiнити назви арабськими цифрами або латинськими лiтерами не отримали схвалення i пiдтримки з боку широких кiл фахiвцiв з акупунктури.з загального числа 14 каналiв, що проходять по шкiрного покриву, 12 мають двi симетричнi гiлки. Першим десяти, як зазначалося вище, присвоєнi назви органiв, з якими вони пов'язанi. Два iнших подвiйних каналу, званi «управитель серця» i «потрiйний обiгрiвач» або, як його ще називають, «канал трьох частин тулуба», не вiдповiдають органам, а функцiй. Два останнiх каналу: «переднiй серединний канал» i «заднiй серединний канал», також не вiдповiдають органам, а функцiям, є одинарними i розташованi по сагiтальнiй лiнiї тiла.
Серед iснуючих в органiзмi 14 каналiв є канали системи янь i системи iнь, що знаходяться мiж собою в тiсному взаємозв'язку. До системи янь вiдносяться канали товстої i тонкої кишки, «трьох обiгрiвачiв», шлунку, жовчного i сечового мiхура. До системи iнь - канали легенiв, серця, «управителя серця, печiнки, нирок, селезiнки - пiдшлункової залози. Звертає на себе увагу, що до системи янь вiдносили порожниннi органи, а до системи iнь - паренхiматознi.
Канали вiдрiзняються один вiд одного по довжинi, кiлькостi об'єднуваних ними точок, напрямом. Найбiльш довгим є канал сечового мiхура, на якому розташовано 67 точок, а найкоротшим - канал серця i перикарда, якi включають всього по 9.точок.
Хiд i напрям шляху каналiв також рiзнi. Так, всi канали, що проходять по тильнiй поверхнi верхнiх кiнцiвок, починаються кiнчикiв пальцiв i йдуть центрострiмко по напрямку до голови. Канали, розташованi на долоннiй поверхнi верхнiх кiнцiвок, легенiв, серця i перикарда, йдуть ст. вiдцентровому напрямку вiд грудей до кiнчикiв пальцiв рук.
За даними традицiйної схiдної медицини, необхiдною умовою для ефективного застосування методу голковколювання в лiкувальнiй практицi є уявлення про сутнiсть теорiї «енергiї» та шляхи її циркуляцiї. Зупинимося коротко на викладi цiєї теорiї.
Канали є шляхами руху циркулюючого в органiзмi якогось нематерiального потоку», необхiдного для нормальної життєдiяльностi органiзму, названого термiном «енергiя». Ця життєва енергiя», циркулюючи по органiзму, послiдовно проходить по всiм органам тiла, роблячи повний кругообiг протягом доби. Безупинно циркулюючи по органiзму, вона, як вказує Ж. Нiбойе, в процесi свого перемiщення сама зазнає якiсну еволюцiю, яка зумовлює стан рiвноваги, вiдповiдне здоров'ю. Порушення рiвноваги, пов'язане з рiзними зовнiшнiми i внутрiшнiми чинниками i стресовими станами, веде к. виникненню захворювання. В давнину розрiзняли два рiзновиди енергiї, якi умовно можна було б назвати «фiзичної енергiєю» iнь i «нервової енергiєю» янь.
Основою життєвого тонусу органiзму є взаємодiя i боротьба протилежностей, або «полярностi» сил. Один з цих полюсiв iнь, iнший - янь. Для дiагностики характеру i локалiзацiї енергетичних порушень, що виникають у певних каналах, користуються спецiально розробленими ще в стародавнi часи методом так званої китайської пульсової дiагностики.
З допомогою пульсової дiагностики встановлюють канал, в якому вiдбулося порушення, визначають характер виниклих порушень i, використовуючи вiдповiднi точки, виробляють вплив методом акупунктури i припiкання. Однак у зв'язку з тим, що оволодiння методом пульсової дiагностики представляє великi труднощi, так як вимагає тривалого часу навчання, великого досвiду i досвiду для правильної оцiнки наявних порушень, то для бiльшостi сучасних фахiвцiв зазначений метод малодоступний. Тому в лiкувальнiй практицi використовуються iснуючi в традицiйнiй схiднiй медицинi правила, заснованi на принципi взаємозв'язку, взаємозалежностi i взаємодiї, що iснують мiж певними каналами, якi зводяться до наступного: для усунення порушення рiвноваги, що лежить в основi захворювання, слiд впливати не тiльки на уражену меридiан, i на взаємодiючi сусiднi. Так, для посилення збудливої дiї вплив має бути надано на попереднiй уражений канал, а для надання гальмiвного дiї - на наступний. У вiдповiдностi з традицiйними уявленнями цi правила мають символiчнi найменування: правило «чоловiк-жiнка», «мати-син», «пiвдень-пiвнiч». Цi правила, що здаються на перший погляд досить архаїчними, використовуються, однак, i в даний час, як в теорiї, так i в практицi прихильниками традицiйної схiдної медицини.
В останнi роки для вивчення функцiонального стану каналiв i подальшого вибору методу голкотерапiї користуються методом вимiрювання електрошкiрного опору.
.2 Сучаснi погляди на сутнiсть каналiв
Сучаснi погляди на сутнiсть каналiв i протiкає в них «життєвої енергiї» вкрай суперечливi. Найбiльш критичну позицiю щодо даних про iснування меридiанiв займає Е. Штифватер, який, розглядаючи меридiан, як символiчний носiй свiтоглядної iдеї, вважає, що система меридiанiв для сучасної бiологiї надто примiтивна. Протилежну позицiю в цьому питаннi займає У. Ланг, який вважає, що данi про наявнiсть на тiлi людини меридiанiв, встановленi дослiдним шляхом, не можна розглядати як умогляднi, а вiдчуття ходу меридiана, на його думку, зумовлене дiяльнiстю мозку, викликаного стимуляцiєю вiдповiдних мозкових клiтин. Всебiчне обговорення цього питання дозволило автору висунути припущення, що меридiани, по всiй ймовiрностi, є iнтраспiнальними «з'єднувальними шляхами у формi ланцюжки нейронiв», т. е. що «корiннi клiтини» меридiанiв лежать в спинному мозку, куди роздратування з периферiї передається за їх периферичних нейронiв i поширюється по висхiдним, переважно симпатичним шляхiв у верхнi поверхи центральної нервової системи.
Аналогiчну точку зору на питання про меридiани ще в 30-х роках висловлював i Н. Ванкван, який розглядав їх як цiлком реальнi, а не уявнi лiнiї, хоча вони i не цiлком вiдповiдають таким анатомiчним утворенням, як нерви, судини i т. д.».
У своїх лекцiях в Iнститутi китайської медицини в Нанкiнi Чень-Тань-ань розглядає канали, як чисто функцiональну систему, не пов'язану з яким-небудь морфологiчним субстратом. Iншої точки зору дотримується Р. Фуйта, який вважає, що меридiани не уявнi, а цiлком вiдчутнi лiнiї, що збiгаються з лiнiями контрактацiї м'язiв. Свої висновки вiн засновує на спостереженнях, якi свiдчать, що болючi точки розташовуються, як правило, по ходу меридiанiв, а при захворюваннях внутрiшнiх органiв по ходу вiдповiдних меридiанiв в пiдшкiрнiй клiтковинi виникають дiлянки ущiльнення. На цьому принципi i базується застосовуваний у Японiї своєрiдний дiагностичний метод визначення ураженого органу шляхом подовжнього пальпацiї - «пресацiї», або щипкового подразнення шкiри по ходу меридiана. Iншi японськi автори С. Широта, С.Яньагiя,.вважають, що «лiнiї з точками» є рефлекторними зонами шкiри з закладеними в них рецепторними апаратами. Цi реактивнi дiляньки вiдповiдають, на їхню думку, повною мiрою зон Захар'їна - Геда або мiсцем виходу нервiв м'язiв. На значну подiбнiсть ходу окремих меридiанiв з розташованими на них точками з зонами Захар'їна-Геда вказує також А. Р. Киричинський, I. в. Русецький розглядає непарнi серединнi канали - переднiй, iменований французькими авторами «каналом зародження», i заднiй - «каналом управлiння», як свого роду «периферичний мозолисте тiло», викликає нервовi iмпульси в обох половинах тiла.
Ряд європейських i схiдних вчених вважають, що канали є певною мiрою аналогами периферичних нервiв i судин. Так, на думку С. де Морант, однi меридiани вiдповiдають ходу нервових стовбурiв, iншi - ходу судин з їх нервовими сплетеннями. Японський фiзiолог Т. Джишквая, вiдзначаючи «дивовижну близькiсть ходу каналiв в топографiї нервових стовбурiв i судинно-нервових утворень», розглядає їх як iстиннi i анатомiчнi формацiї.
РОЗДIЛ 2. ЗНАЧЕННЯ ЛIНIЙ У КАНАЛЬНО-МЕРIДIАННIЙ СИСТЕМI
.1 Лiнiї як мiсце розташування точок впливу
нiцiатором перегляду iснуючого в традицiйнiй схiднiй медицинi положення про систему каналiв i протiкає в них «життєвої енергiї»,з позицiй сучасної анатомiї i фiзiологiї з'явилася ЧжуЛянь. «Потрiбно мати на увазi, що канали, розташованi по всьому тiлу людини, часто мають дуже складний хiд, переплiтаються мiж собою, змикаються початком i кiнцем, пов'язанi мiж собою на поверхнi i всерединi людського тiла. Якщо до цього додати, стосовно до чжень i цзю, теоретичне уявлення про «iнь» i «янь», що iснувало в стародавнiй китайськiй медицинi, то легко заплутатися в поняттях про чжень-цзю-терапiї.люстрацiєю положення ЧжуЛянь про складностi ходу каналiв, що утруднюють запам'ятовування їх топографiї та визначення шляхiв їх проходження, можуть слугувати схеми ходу каналiв, жовчного мiхура, сечового мiхура i печiнки. Виходячи з цих мiркувань, ЧжуЛянь у 1951 р. була проведена модифiкацiя схем розташування каналiв i розподiл їх вiдповiдно анатомо-топографiчним принципом по анатомiчних областях i умовно прийнятим лiнiях тiла. На iснуючих в даний час таблицях ЧжуЛянь розташування лiнiй i точок проведено по строго певних областях обличчя, голови, передньої i задньої поверхонь тулуба i кiнцiвок, що значною мiрою полегшує i прискорює їх запам'ятовування i вивчення. Так, на обличчi розрiзняють носоротову, щокову, скроневу областi, областi очей, вух, областi передньої i задньої поверхнi шиї, лопаткову область. На головi, тулубi та кiнцiвках точки розподiленi по ходу певних лiнiй, вiдповiдних вiдрiзках окремих каналiв. Так, променева i серединна лiнiї тильнiй поверхнi руки i середня зовнiшня i внутрiшня лiнiї передньої поверхнi ноги являють собою ручнi i ножнi вiдрiзки «яньских» каналiв; променева, лiктьова i серединна лiнiї долоннiй поверхнi рук вiдповiдають ручним, а лiнiї внутрiшньої поверхнi нiг - ножним вiдрiзкам «iньських» каналiв.
Хоча проведена ЧжуЛянь модифiкацiя i була пiддана в Китаї вiдомої критики з боку ортодоксальних прихильникiв традицiйної системи каналiв, однак радянськi медики користувалися до останнього часу запропонованої нею системою розподiлу точок по лiнiях.
У захiдних країнах iснує так званий буквено-цифровий iндекс позначення, за яким лiтерами позначаються скороченi назви меридiанiв, а цифрами - порядковi номери розташованих на них точок. Однак лiтернi iндекси найменування меридiанiв на рiзних мовах також рiзнi; наприклад, меридiан шлунку на французькiй мовi позначається буквою Е, нiмецькою - М., англiйською - St, це також створює труднощi для ознайомлення з лiтературою, опублiкованiй на рiзних мовах.
Для подолання цих труднощiв, нами розроблено зведенi таблицi точок з позначенням їх буквено-цифрових iндексiв французькою, нiмецькою та англiйською мовами i вiдповiдних їм китайських найменувань точок в найбiльш близькою їм фонетично англiйської та росiйської транскрипцiї iз зазначенням їх мiсця розташування по всьому 14 меридiанах.
Наводимо схеми ходу каналiв - меридiанiв i розробленi нами зведенi таблицi для кожного меридiана окремо.з загального числа 695 точок 316 парнi, розташованi на симетричних лiнiях i областях голови, обличчя, кiнцiвок i тулуба, iншi непарнi i розташованi по середнiй лiнiї голови, обличчя, передньої i задньої поверхнi тулуба. Найбiльше значення як по ефективностi при впливi, так i по частотi їх застосування в лiкувальнiй практицi мають 150 точок.
Неодмiнною умовою для оволодiння методом голковколювання є знання топографiї точок i вмiння правильно визначити їх мiсцезнаходження. У стародавнi часи для визначення мiсця розташування точок використовували так званий iндивiдуальний цунь, тобто вiдстань мiж двома складками, що утворюються при згинаннi другої фаланги III пальця кистi хворого.
«Iндивiдуальний цунь» визначається у чоловiкiв на лiвiй, а у жiнок - на правiй руцi. Цей метод вимiрювання на певному етапi розвитку вчення про чжень-цзю-терапiї був виправданий. Як показали дослiдження в даний час, «iндивiдуальний цунь» не може слугувати методом точного вимiрювання вiдстанi мiж точками. Основним орiєнтиром для знаходження точок служать анатомо-топографiчнi данi про їх мiсцезнаходження i деякi анатомiчнi ознаки - западини, горбки, кiстковi потовщення, мiжсуглобовi отвори, сухожилля, мiжм'язовi поглиблення.
Для швидкого визначення мiсцезнаходження окремих точок iснують також деякi методичнi прийоми. Наприклад, точку ся-гуань, що знаходиться в западинi, утвореною нижнiм краєм виличної кiстки i вирiзкою нижньої щелепи, легко знайти при широкому вiдкриваннi рота або при сильному стисненнi зубiв; точка цзянь-юй, розташована в мiжсуглобової щiлини мiж акромiальным вiдростком лопатки i великим горбом плечової кiстки, легко визначається в западинi, утвореною при пiдняттi до горизонтальної лiнiї вiдведеного в сторону плеча; точка фен-ши вiдповiдає мiсцю розташування па бiчної поверхнi стегна кiнця III пальця витягнутої руки вздовж тулуба.
Так як край мечоподiбного вiдростка виражений у рiзних людей далеко не однаково, то при визначеннi довжини лiнiї передньої стiнки живота ми користувалися в якостi орiєнтира не кiнцем мечоподiбного вiдростка, а його основою, вiдповiдним кордонi з'єднання тiла грудини з мечовидним вiдростком. У зв'язку з цим вiдстань вiд основи мечоподiбного вiдростка до пупка ми визначаємо вiдповiдно рiвним 8 пропорцiйних вiдрiзкiв, а не 7, як це вказується ЧжуЛянь i iншими авторами, приймають за початок цiєї лiнiї край мечоподiбного вiдростка.
ВИСНОВОК
Необхiдно вiдзначити, що переважна бiльшiсть не тiльки схiдних, але i захiдних фахiвцiв з акупунктури користуються меридiанної системою, як про це свiдчать виданi в останнi роки монографiї. При цьому однi з них виходять iз фiлософської доктрини про «життєву енергiю» та боротьбу двох начал, iншi ж чисто практично розглядають канали в основному як мiсця розташування точок, в якi здiйснюється дiя при голковколювання i припiканнi.
Таким чином, у вивченнi цiєї проблеми iснує два напрями: прихильники традицiйної схiдної медицини основне значення надають каналах; ЧжуЛянь та її послiдовники в главу кута ставлять роль «точок впливу». Анатомо-топографiчне розташування точок та їх лiкувальне призначення одне i те ж, незалежно вiд того, чи визначають їх локалiзацiю по канально-меридiанної системi або по анатомiчних областях i лiнiях.
А мiж тим вирiшення цього питання має принципово важливе значення, як для сучасного теоретичного обґрунтування методу голкотерапiї, так i практичного його застосування, оскiльки прихильники меридiанної системи надають їй i протiкає «життєвої енергiї» особливе значення щодо здiйснення зв'язкiв мiж шкiрою, внутрiшнiми органами i рiзними системами, вiдмiнне вiд наших уявлень про рефлекторних зв'язкiв, якi є основою регуляцiї життєдiяльностi органiзму i здiйснюються нервовою системою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛIТЕРАТУРИ
1. Беритов I. С. Загальна фiзiологiя мязової та нервової системи / I. С. Беритов. - М., Медицина, 1999. - 433 с.
. Бротман М. К. Вісцеро-моторні та моторно-вiсцеральнi рефлекси / М. К. Бротман. - Пермь, 1997. - 70 с.
. Єлiсєєва В. Г., Афанасьєва Ю. I. Гiстологiя / В. Г. Єлiсєєва, Ю. I. Афанасьєва. - М., Медицина, 2002. - 615 с.
. Далiхо В. А. Сегментарний масаж / В. А. Далiхо. - М., 2005. - 123 с.
. Гранiт Р. Основи регуляцiї рухiв / Р. Гранiт. - М.: Мир,2003.- 368 с.
. Заславський Є. С. Больовi мязово-тонiчнi та мязово-дистрофiчнi синдроми / Є. С. Заславський. - М., 2008. - 34 с.
. Iлюхiна С. А., Хабаєва З. Р., Нiкiтiна Л. I. Сверхповiльнi фiзiологiчнi процеси i межсистемна взаємодiя в органiзмi. Теоретичнi та практичнi аспекти. - Л., Наука, 1996. - 180 с.
. Кадирова Л. А. Попеляньський Я. Ю, Сак Н.П. Облiк спiрального розподiлу м'язових навантажень при постiзометричнiй релаксацiї / Л. А. Кадирова, Я. Ю. Попеляньський, Н. П. Сак. - М., 2001. - 120 с.
. Кипервас В. П. Периферичнi нейроваскулярнi синдроми. - М.: Медицина, 1999. - 176 с.
. Маркелов Р. В. Реперкусiоннi явища в патологiї нервової системи / Р. В. Меркелов. - Харкiв, 2007. - 80 с.