Формування та розподіл прибутку підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Економічна сутність, формування та функції прибутку підприємства

1.2 Фактори, що впливають на збільшення прибутку

1.3 Методи планування та принципи розподілу прибутку підприємства

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ЕЛЕКТРО»

.1Характеристика ПАТ «Електро»

2.2 Оцінка стану майна ПАТ «Електро», та джерела його формування

2.3 Аналіз складу структури та динаміки оборотних необоротних активів ПАТ «Електро»

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВОДІЛУ ПРИБУТКУ

.1 Резерви збільшення прибутку та ефективне управління прибутком

3.2 Шляхи підвищення ефективності формування та розподілу прибутку підприємства

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження: Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінанової діяльності.

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни.Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

Вихід України з тривалої економічної кризи беспосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану субєктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності

Соціально-економічний розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується якісними структурними зрушеннями у бік інтенсифікації виробництва, пошуку джерел його фінансування, підвищення його ефективності

За цих умов важливим фактором подальшого розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності, або відсутності коштів буде в кінцевому підсумку залежати можливість функціонування підприємства. Його конкурентоспроможність та фінансовий стан.

Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково технічних розробок, а отже збільшення продуктивності праці, зниження собівартості, покращення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються обєктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів.

Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації, а саме та її частина яка залишаеться після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням кжного господарюючого обєкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Таким чином, актуальність теми дослідження полягає в необхідності глибокого вивчення одного з ключових елементів діяльності будь-якого підприємства - формування й використання його доходів від операційної діяльності.

Обєктом дослідження курсової роботи є економічна діяльність підприємств

Предметом дослідження курсової роботи є формування та розподіл прибутку в сучасних умовах господарювання.

Метою курсової роботи є дослідження формування та розподілу прибутку в сучасних умовах господарювання, дослідження основних економічних процесів, які впливають на нього, а також узагальнення результатів дослідження

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

·        Дослідити теоретико-методологічні аспекти дослідження економічної сутності прибутку.

·        Дослідити формування і використання прибутку підприємства

·        Охарактеризувати чинники підвищення ефективності діяльності підприємства

Мета дослідження. Для розвязання поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

РОДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1    Економічна сутність, формування та функції прибутку підприємства

Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств. Підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного результату.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток- це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Прибуток - це показник, що формується на мікро-рівні.

Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

Прибуток є економічною категорією. Суть його в багатьох літературних джерелах зводиться до того, що це частина вартості додаткового продукту, додатковий продукт, виражений у коштах, частина чистого доходу, одна з його форм тощо.

Прибуток:

)        Перетворена форма додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу, яка сформована в процесі суспільного відтворення для задоволення різних інтересів підприємства та його власника

)        Фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарької діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, всідчить про обсяг і якість виробленої (реалізованої) продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

)        Мірило фінансового здоров’я підприємства, характеристика рентабельності вкладення коштів в активи конкретного підприємства

)        Основне власне внутрішнє фінансове джерело, яке забезпечує розвиток підприємства на принципах самофінансування

)        Основний критерій ефективності господарювання

)        Різниця між ціною товару та витратами на його виробництво

)        Сума на яку доходи перевищують витрати.

Прибуток як економічна категорія є грошовим вираженням вартості реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень суб'єктів господарювання. Він характеризує дохідність підприємства, окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті здійснення відповідних заходів. Сума отриманого прибутку - це показник, який характеризує результативність діяльності підприємства, тобто є фінансовим результатом його підприємницької діяльності.

прибуток фінансовий господарський

Класифікація прибутку

Характеристика видів прибутку:

.        Бухгалтерський прибуток характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг нерозподіленого прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відображається на рахунку 441 «Прибуток нерозподілений» (збитки відповідно на рахунку 442 «Непокриті збитки»). Його можна визначити за формулою 1.

БП = П - БВ,                                             (1)

де БП - бухгалтерський прибуток;

П - загальний прибуток;

БВ - бухгалтерські (зовнішні, явні) витрати.

2.      Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються за їхньою альтернативною вартістю. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат. Його можна визначити за формулою 2.

ЕП = П - ЕВ,                                  (2)

де ЕП - економічний прибуток;

П - загальний прибуток;

ЕВ - економічні витрати.

.        Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі. Його можна визначити за формулою 3.

П_зд = П_од + П_фд + П_ізд                                     (3)

де П_зд - прибуток від звичайної діяльності;

П_од - прибуток від операційної діяльності;

П_фд - прибуток від фінансової діяльності;

П_ізд - прибуток від іншої звичайної діяльності.

Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування.

.        Прибуток від реалізації продукції - товарів, робіт, послуг - є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов’язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін «валовий прибуток». В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання з основної виробничо-збутової діяльності підприємства. Він складається з прибутку у нереалізованих залишках річної продукції на початок року, прибутку від випуску товарної продукції звітного періоду та прибутку у залишках нереалізованої продукції на кінець року.

.        Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном «доходи від позареалізаційних операцій», однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому що відбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесеними втратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток, ставляться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах); доходи від облігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущені сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи від депозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки та ін.

.        Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не ставляться до інвестиційної або фінансової діяльності. Його можна визначити за формулою 4.

П_од = ВП - ОВ + ОД_і - ОВ_і,                      (4)

де П_од - прибуток від операційної діяльності;

ВП - валовий прибуток;

ОД_і - інші операційні доходи;

ОВ_і - інші операційні витрати

.        Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій з придбання (спорудження, виготовлення) і продажу - основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.

.        Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов’язань з основного боргу тощо)

.        Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат. Його можна визначити за формулою 5.

МП = ЧД_од - ЗВ,                                                (5)

де МП - маржинальний прибуток; ЧД_од - чистий дохід від операційної діяльності; ЗВ - змінні витрати.

.        Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від реалізації за винятком собівартості реалізованої продукції. Його можна визначити за формулою 6.

ВП = ЧД - С_пр,                                         (6)

де ВП - валовий прибуток;

ЧД - чистий дохід;

С_пр - собівартість продукції.

.        Чистий прибуток характеризує суму балансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок. Його можна визначити за формулою 7.

ЧП = П_зд - ПНП,                                                (7)

де ЧП - чистий прибуток;

П_зд - прибуток від звичайної діяльності;

ПНП - податок на прибуток.

.        Номінальний прибуток, тобто номінально одержана за певний період сума прибутку.

.        Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді.

.        Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобто порівнюється два варіанти покласти гроші на депозит чи вкласти їх у бізнес, і якщо отриманий прибуток більше ніж кошти які б було отримано від депозиту він вважається нормальним.

.        Низький прибуток характеризує рівень її формування, що нижче рівня нормального прибутку.

.        Високий прибуток характеризує рівень її формування, що вище рівня нормального прибутку вище рівня нормального прибутку.

.        Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

.        Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності.

Отже, у зв’язку з тим, що отримання прибутку пов’язане з кількома напрямками діяльності підприємства, виділяють декілька видів класифікації прибутку. Кожен вид прибутку має свої характерні особливості та свій метод розрахунку.

Як свідчить світова практика, є три основні джерела отримання прибутку:  ·          Перше джерело утворюється за рахунок монопольного становища підприємства з випуску тієї чи іншої продукції або (та) унікальності продукту. Підтримка цього джерела на відносно високому рівні передбачає постійне оновлення продукту. Тут слід враховувати такі протидіючі сили, як антимонопольна  <#"814903.files/image001.gif">

До факторів, які залежать від діяльності організації (зовнішні), відносяться зміна державних регульованих цін на реалізовану продукцію, рівень податків та тарифів, норми амортизуються відрахувань, вплив природних, географічних, транспортних, технічних умов на виробництво та реалізацію продукції, а також інші фактори ( малюнок 3.1). Однак вони можуть робити істотний вплив на прибуток.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів. У свою чергу, виробничі фактори поділяються на екстенсивні та інтенсивні.

До екстенсивних відносяться чинники, які відображають обсяг виробничих ресурсів, наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів, їх використання про час (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування та іншого), а також непродуктивне використання ресурсів (витрати матеріалів на шлюб, втрати через відходи).

До інтенсивним відносяться фактори, що відображають ефективність використання ресурсів або сприяють цьому (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій, прискорення оборотності оборотних коштів, зниження матеріаломісткості та трудомісткості продукції).

У процесі здійснення господарської діяльності підприємства, пов'язаної з виробництвом, реалізацією продукції і отриманням прибутку, ці чинники перебувають у тісній залежності взаємозв'язку.

Виробничі фактори впливають на прибуток через систему узагальнюючих показників, які відображають, з одного боку, обсяг і ефективність використання авансованих коштів, тобто коштів, повністю беруть участь у створенні продукції, а, з іншого, - величину та ефективність використання їх спожитої частини, які беруть участь у формуванні собівартості.

Елементом авансованих коштів, що у процесі створення продукції, також є жива праця, що характеризується системою показників, основні з яких - наявність трудових ресурсів та ефективність їх використання.

Одні й ті ж елементи процесу виробництва, а саме засоби праці, предмети праці і працю, розглядаються, з одного боку, як первинні фактори управління обсягу промислової продукції, а з іншого фактори, що визначають витрати виробництва. Величина і темпи зростання прибутку залежать від тих же факторів виробництва, які впливають на неї через систему показників обсягу промислової продукції і витрат виробництва. Необхідно відзначити, що окремі складові витрат виробництва (амортизація, матеріальні витрати або заробітна плата) і види авансованих коштів (вартість основних і оборотних коштів, трудові ресурси) під впливом одних і тих же факторів можуть змінюватися по-різному, іноді в протилежному напрямку, і різному впливати на прибуток. Наприклад, підприємство може домогтися зниження витрат на виробництво продукції, при цьому можливе збільшення прибутку. При нераціональному використанні основних і оборотних коштів, наприклад за наявності невикористаного обладнання, воно буде мати зайві запаси товарно-матеріальних цінностей.

Засоби праці, предмети праці і трудові ресурси є не тільки чинниками формування прибутку, але одночасно служать основою для визначення для визначення резервів її підвищення. Їх раціональне та ефективне використання сприяє збільшенню випуску продукції в натуральному вираженні, підвищенню якості виробів. У результаті зменшується обсяг застосовуваних і коштів, що витрачаються на виробництво одиниці продукції, що знаходить відображення в зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості, собівартості конкретних виробів, і навпаки, нераціональне використання ресурсів приводить до збільшення їх об'єму на одиницю вироблюваної продукції. Це знижує показники, що характеризують інтенсивність розвитку та ефективність господарювання.

До позавиробничих факторів належать: організація реалізації продукції, постачання товарно-матеріальними цінностями, організація економічної та фінансової роботи, природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту працівників підприємства.

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для виявлення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

Для того, щоб свідомо і цілеспрямовано вживати організаційно-технічні і господарсько-управлінські рішення щодо нарощування прибутку, необхідно, перш за все, класифікувати фактори зростання прибутку і параметри, кількісна оцінка яких дозволяє оцінити їх вплив на цей процес.

Всі фактори можна розділити: зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні).

До зовнішніх належать:

·              ринково - кон'юнктурні чинники (диверсифікація діяльності організації, підвищення конкурентоспроможності у наданні послуг, організація ефективної реклами нових видів продукції, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, зміна тарифів і цін на поставляються продукцію та послуги в результаті інфляції);

·              господарсько - правові та адміністративні фактори (оподаткування; правові акти, постанови і положення, що регламентують діяльність організації, державне регулювання тарифів і цін).

Під внутрішніми факторами розуміють:

·              матеріально-технічні (використання прогресивних та економічних предметів праці, застосування продуктивного технологічного устаткування, проведення модернізації та реконструкції матеріально-технічної бази виробництва);

·              організаційно-управлінські (освоєння нових, більш досконалих видів продукції та послуг, розробка стратегії і тактики діяльності та розвитку організації, інформаційне забезпечення процесів прийняття рішення);

·              економічні фактори (фінансове планування діяльності організації, аналіз і пошук внутрішніх резервів зростання прибутку, економічне стимулювання виробництва, податкове планування);

·              соціальні фактори (підвищення кваліфікації працівників, поліпшення умов праці, організація оздоровлення і відпочинку працівників).

Обсяг реалізації продукції залежить від товарного випуску та залишків готової продукції. Залишки готової продукції можуть бути двох видів: залишки на складі і товари відвантажені, але ще не оплачені. Ліквідація наднормативних залишків готової продукції, надходження оплати за відвантажені товари є резервом збільшення прибутку за рахунок обсягу реалізації.

Збільшення прибутку в результаті виробничої діяльності дає можливість підприємству заробити кошти на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення, причому це стає функцією самого підприємства. У той же час зростання прибутку на підприємстві означає і збільшення відрахувань до державного бюджету.

Багато підприємств проводять розробку і реалізацію науково-технічних нововведень і отримують на них ліцензії. В умовах розвитку ринкових відносин, а разом з ними і конкуренції, підприємства вважають за краще не займатися їх продажем. Проте відмова від надання ліцензій на виробництво продукції іншим підприємствам далеко не завжди є правильним кроком. Він позбавляє здійснили нововведення підприємств великих доходів від продажу ліцензій. В умовах жорстокої конкуренції виробники можуть проводити власні дослідження та розробки в такому обсязі, який їм необхідний для істотного поліпшення властивостей продукції, і зробити її більш конкурентоспроможною. У результаті обсяг реалізації продукції підприємства-власника ліцензії може знизитися або підвищитися в залежності від попиту на продукцію і відповідно зменшиться або збільшиться прибуток.

Отже, найважливішим принципом виживання промислових підприємств в умовах ринку є наступне: зацікавленість покупця в продукції підприємства (наданні послуг), комерційний успіх підприємства і, в кінцевому підсумку, його життя залежить від повернення вкладених коштів через реалізацію продукції, отже, ефективність маркетингу відіграє важливу роль в діяльності підприємства.

.3 Методи планування та принципи розподілу прибутку підприємства

Прибуток є основним фактором економічного і соціального розвитку не тільки для підприємства, але і для економіки країни в цілому. Тому економічно обґрунтоване планування прибутку на підприємствах має важливе значення. Прибуток (збиток) планується окремо за видами, а саме:

·        від продажу продукції і товарів;

·        від реалізації іншої продукції та послуг нетоварного характеру;

·        від реалізації основних засобів;

·        від продажу іншого майна і майнових прав;

·        від оплати виконаних робіт і наданих послуг тощо;

·        від позареалізаційних операцій.

Основними методами планування прибутку є метод прямого рахунку, аналітичний метод і метод поєднання розрахунків.

Метод прямого рахунку найбільш розповсюджений на підприємствах у сучасних умовах господарювання. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції. Суть його в тому, що прибуток розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції (у відповідних цінах, за мінусом ПДВ і акцизів) і повною її собівартістю. Розрахунок планового прибутку (П) здійснюється за формулою:

П=(Q*Ц) - (Q*С)                                               (8)

Де Q - обсяг випуску продукції в плановому періоді, в натуральному виразі;

Ц - ціна з одиницю продукції ( за мінусом ПДВ і акцизів);

С - повна собівартість одинці продукції.

Прибуток з товарного випуску (П_т) планується на основі кошторису витрат на виробництво та реалізацію продукції, в якому визначається собівартість планового товарного випуску:

П_т=Ц_т - С_т                                                 (9)

Де, Ц_т - вартість планового товарного випуску в діючих цінах реалізації (без ПДВ, акцизів, торгових і збутових книжок);

С_т - повна собівартість планової товарної продукції (розраховується в кошторисі витрат на виробництво і реалізацію продукції)

Слід відрізняти плановий розмір прибутку з розрахунку на товарний випуск від прибутку, який планується на обсяг реалізованої продукції. Прибуток на реалізовану продукцію (П_рп) в загальному вигляді розраховується за формулою:

П_рп=В_рп - С_рп                                             (10)

Де, В_рп - планова виручка від реалізації продукції в діючих цінах (без ПДВ, акцизів, торгових і збутових знижок);

С_рп - повна собівартість продукції, яка реалізується в майбутньому періоді.

Більш детально прибуток від обсягу реалізованої продукції в плановому періоді визначається як сума прибутку залишків нереалізованої продукції на початок планового періоду (П_пп) плюс прибуток від обсягу випущеної товарної продукції в плановому періоді (Птп) за вирахуванням прибутку від залишків нереалізованої продукції в кінці планового періоду (Ппк) за формулою:

П_рп=П_пп+П_тп - П_пк                                      (11)

Ці алгоритми належать до методу прямого рахунку, коли легко визначити обсяг реалізованої продукції і собівартість. Різновидом методу прямого рахунку є метод асортиментного планування прибутку. За цим методом прибуток підсумовується за всіма асортиментними позиціями. До отриманого результату додається прибуток у залишках готової продукції, нереалізованої на початок планованого періоду.

Аналітичний метод планування прибутку застосовується при великому асортименті продукції, яка випускається, а також як доповнення до методу прямого рахунку, оскільки він дозволяє виявити вплив окремих факторів на плановий прибуток. При аналітичному методі прибуток розраховується не за кожним видом продукції, який випускається в плановому році, а за всією продукцією в цілому. Розрахунок прибутку за цим методом складається з трьох послідовних етапів:

)        визначення базової рентабельності як відношення очікуваного прибутку за звітний рік до повної собівартості товарної продукції за той же період;

Рб = (По: СТП) * 100% <#"814903.files/image002.gif">

Рис. 1.2.2. Механізм використання чистого прибутку підприємства

Нерозподілений прибуток приєднується до статутного капіталу підприємства. Розподіл і використання прибутку мають особливості, зумовлені організаційно-правовою формою підприємства.

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ЕЛЕКТРО»

2.1 Характеристика ПАТ «Електро»

Товариство з обмеженою відповідальність «Електро» створено на підставі рішення засновників від 28 червня 1994 року шляхом перетворення суб’єкта підприємницької діяльності - орендного підприємства орендної будівельно-монтажної фірми «Електро» в складі Волинського управління, Закарпатського управління, Івано-Франківського управління, Львівського управління, Рівненського управління, Тернопільського управління, Хмельницького управління, Чернівецького управління та Центральної виконавчої дирекції в Закрите акціонерне товариство «Електро».

У своїй діяльності Товариство:

1.      Керується законодавством України, положеннями Статуту, а також внутрішніми правилами, процедурами, регламентами та іншими актами внутрішнього регулювання, прийнятими відповідно до Статуту.

.        Може мати у власності рухоме та нерухоме майно, має самостійний баланс, відкриває власні рахунки у банках України та інших фінансово-кредитних установах, використовує власні печатки, штампи, фірмові бланки та інші реквізити.

.        Має основну круглу печатку зі своїм повним найменуванням. Товариство має власний фірмовий бланк, де зазначається найменування Товариства та інші реквізити. На основній печатці зазначається ідентифікаційний код Товариства.

.        Володіє, користується та розпоряджається своїм майном та коштами відповідно до цілей своєї діяльності, передбачених Статутом. Право власності Товариства охороняється у відповідності з чинним законодавством України.

.        Самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном та коштами, на які відповідно до чинного законодавства України може бути звернено стягнення.

.        Не відповідає за зобов’язаннями держави, а держава не відповідає за зобов’язаннями Товариства.

.        Не відповідає за зобов’язаннями своїх акціонерів. Акціонери не відповідають за зобов’язаннями Товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю Товариства у межах вартості акцій, що їм належать. 9. Наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Товариство є власником:

·        майна, переданого йому засновниками та акціонерами Товариства у власність як вклади до статутного капіталу;

·        грошових коштів, отриманих від продажу цінних паперів Товариства юридичним та фізичним особам;

·        доходів та майна, отриманих Товариством в результаті фінансової, господарської діяльності на території Україні та за її межами;

·        іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Метою діяльності Товариства є :

·        одержання прибутку та використання його в інтересах акціонерів Товариства;

·        ефективне управління майном та коштами, як власними, так і залученими;

·        забезпечення суспільних потреб в продукції, роботах та послугах Товариства.

Предметом діяльності Товариства є надання послуг, здійснення виробничої, торгівельної, консультаційної, посередницької, інвестиційної, інноваційної, інжинірингової діяльності, а саме:

.        Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, в тому числі: магістральних наземних і підземних ліній електропередач, у т.ч. для залізниць; магістральних наземних та підземних комунікаційних ліній.

.1.     Будівництво розподільних ліній для подачі електроенергії, а також ліній телекомунікацій та будівництво будівель та споруд, що є невід’ємною частиною таких систем.

.2.     Будівництво об’єктів цивільного будівництва: магістральних та міських комунікаційних і електричних ліній, електростанцій.

1.3.   Будівництво житлових і нежитлових будівель:

.3.1.  будівництво всіх типів житлових будинків: одноквартирних будинків, багатоквартирних будинків, у тому числі багатоповерхових будинків;

.3.2.  будівництво всіх типів нежитлових будівель: будівель для промислового використання, наприклад, фабрик, майстерень, складальних цехів тощо, лікарень, шкіл, офісних будівель, готелів, магазинів, торговельних пасажів, ресторанів, будівель аеропортів, критих спортивних комплексів, гаражів, у тому числі підземні паркувальні площадки, складів, будівель культового призначення, монтаж та установлення збірних конструкцій на ділянках, реконструкцію або реставрацію житлових будинків;

.4.     Будівництво інших споруд, зокрема, будівництво промислових будівель та споруд підприємств енергетики, гірничодобувної та металургійної промисловості, будівництво додаткових доріг, комунальної інфраструктури тощо.

.5.     Електромонтажні роботи:

.5.1.  монтаж, загальний ремонт і технічне обслуговування систем освітлення та сигналізації для вулиць, автомобільних доріг, залізниць, аеропортів, портів; монтаж електричних ізоляторів на лініях електропередач;

.5.2.  установлення електротехнічних систем у будь-яких будівлях та спорудах цивільного будівництва;

.5.3.  установлення: електропроводки та фурнітури, телекомунікаційної проводки, комп’ютерних систем та телевізійних кабелів, у тому числі оптоволоконні кабелі, супутникових тарілок, систем освітлення, протипожежної сигналізації, охоронної сигналізації, вуличного освітлення та електричного сигнального устаткування, освітлення злітно-посадочних смуг, електричних колекторів сонячної енергії, з’єднання електричного устаткування та побутових приладів, у тому числі плінтусні радіатори, монтаж лічильників електроенергії.

.6.     Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах: інженерний дизайн та консультування у сферах: проектування машинобудування, промислового будівництва; проектів будівництва інженерних споруд, гідротехнічних споруд і транспортного будівництва; проектів управління водними ресурсами; проектів у сфері електроніки та електротехніки, добувної інженерії, хімічної технології, машинобудування, організації виробництва, техніки безпеки; розроблення проектів систем кондиціонування, охолодження, інженерні розробки щодо контролю санітарного стану та забруднення навколишнього середовища, боротьби із шумом тощо.

.7.     Діяльність вантажного автомобільного транспорту: усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, рефрижераторні перевезення; перевезення великовагових вантажів; перевезення не пакованих вантажів (навалом або наливом); перевезення автомобілів; перевезення відходів та брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації; оренду вантажних автомобілів з водієм, надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу.

.8.     Монтаж, загальний ремонт і технічне обслуговування електричних підстанцій та ліній електропередач.

1.9.   Виробництво інших дерев’яних конструкцій і столярних виробів; виробництво будівельних металевих конструкцій і виробів; кування, пресування, штампування, профілювання, порошкова металургія; механічне оброблення металевих виробів; виробництво кріпильних і гвинтонарізних виробів; виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

1.10. Організація будівництва будівель; спеціалізовані будівельні роботи; знесення та підготовчі роботи на будівельному майданчику; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання; інші будівельно-монтажні роботи; роботи із завершення будівництва; штукатурні роботи; установлення столярних виробів; покриття підлоги й облицювання стін; малярні роботи та скління; інші роботи із завершення будівництва.

1.11. Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей; вантажний автомобільний транспорт; надання послуг перевезення речей (переїзду); складське господарство.

1.12. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду автотранспортних засобів; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; надання в оренду будівельних машин і устаткування; надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп’ютери; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у.

2.      Товариство має право займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить діючому законодавству України. Окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, Товариство може здійснювати після одержання ліцензії (дозволу).

Формування та збільшення статутного капіталу Товариства може здійснюватися шляхом внесення будинків, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей, цінних паперів, земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу України, прав користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншими майновими правами, в тому числі на інтелектуальну власність, грошовими коштами, в тому числі в іноземній валюті. Станом на кінець 2013р. статутний капітал складає 3809484 грн.

Капітал Товариства включає:

·        основний капітал;

·        додатковий капітал.

Основний капітал Товариства включає:

·        сплачений і зареєстрований статутний капітал;

·        розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал Товариства.

Основний капітал не включає збитків за поточний рік і нематеріальні активи.

Прибуток Товариства визначається як різниця між доходами та витратами Товариства, пов’язаними з отриманням цих доходів, та утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття операційних та інших витрат.

Прибуток Товариства, залишається у повному розпорядженні Товариства, і може бути спрямований, зокрема, на поповнення інших фондів, створених Товариством у відповідності з чинним законодавством.

Органами управління Товариства є:

·        Загальні збори акціонерів (далі - Загальні збори).

·        Наглядова рада.

·        Генеральний директор.

Органами контролю Товариства є:

·        Ревізійна комісія.

Члени Наглядової ради, Ревізійної комісії та Генеральний директор мають відповідати вимогам чинного законодавства України, у тому числі щодо ділової репутації, освіти та відповідного досвіду цих осіб.

2.2 Оцінка стану майна ПАТ «Електро», та джерела його формування

Відповідно до Цивільного кодексу України майно можна визначити як активи, об'єктами яких вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат, тобто бути фактично тотожним поняттю "речі", але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов'язки), тобто відносини, що мають матеріальний зміст.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства.

Майновий стан - одна з найбільш важливих характеристик основної діяльності підприємства. Дана сторона економічної діяльності підприємства зазнає впливу з боку багатьох факторів, у числі яких знаходиться і такий, що визначається співвідношенням між необоротними і оборотними активами підприємства. У економічній літературі немає однозначного визначення, яким повинно бути це співвідношення, оскільки воно формується залежно від галузі, в якій функціонує підприємство, від стану ринку в країні загалом і конкретного ринку продукції, яку виготовляє підприємство, та деяких інших факторів.

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів основної діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

придбання майна іншого підприємства, організації;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

У складі майна виділяють матеріально-речовинні і нематеріальні елементи.

До матеріально-речовинних елементів відносяться земельні ділянки, будинки, споруди, машини, обладнання, сировина, напівфабрикати, готові вироби, грошові кошти.

Нематеріальні елементи створюються в процесі життєдіяльності підприємства. До них відносяться: назва і репутація фірми, коло постійних клієнтів, використовувані товарні знаки, навички керівництва, кваліфікація персоналу, запатентовані способи виробництва, ноу-хау, авторські права, контракти, що можуть бути продані або передані.

Капітал у матеріально-речовинному втіленні поділяється на основний і оборотний. До основного капіталу відносяться матеріальні фактори тривалого користування, такі як будинки, споруди, машини, обладнання тощо. Оборотний капітал витрачається на покупку засобів для кожного виробничого циклу (сировини, основних і допоміжних матеріалів), а також на оплату праці. Основний капітал служить протягом ряду років, оборотний - цілком споживається впродовж одного циклу виробництва.

Основний капітал у більшості випадків ототожнюється з основними фондами (основними засобами) підприємства. Однак поняття основного капіталу ширше, тому що крім основних засобів (будинків, споруд, машин і обладнання), що представляють його значну частину, до складу основного капіталу включаються також незавершене будівництво і довгострокові інвестиції - грошові кошти, спрямовані на приріст запасу капіталу.

Ціль аналізу майна підприємства - дослідження абсолютних і відносних змін статей активу балансу за певний період, відстеження тенденцій їх змін та визначення джерел їх фінансування.

Задачі аналізу майна підприємства:

- дослідження складу, динаміки і структури майна підприємства;

аналіз стану майна підприємства;

оцінка складу і джерел утворення майна підприємства;

визначення ефективності фінансування і використання майна підприємства.

Вивчаючи склад майна, необхідно проаналізувати склад статей балансу.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати зі звітного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури залежно від цілей і масштабів проведення аналізу.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить докупи і класифікує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом.

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів.

Виконуючи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період, а метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумку балансу.

На підставі даних сформуємо порівняльний аналітичний баланс та проаналізуємо у табл. 2.2.1 склад, структуру і динаміку майна підприємства.

Таблиця 2.2.1

Вертикальний і горизонтальний аналіз балансу (звіту про фінансовий стан на 31.12.2013) підприємства