Лізинг як засіб кредитування підприємства, його види та визначення загальної суми платежу

Лізинг як засіб кредитування підприємства, його види та визначення загальної суми платежу

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Економічний факультет

лізинг платіж оренда

Самостійна робота

з дисципліни «Фінанси підприємств»

на тему:

Лізинг як засіб кредитування підприємства, його види та визначення загальної суми платежу

Київ - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЛІЗИНГ ЯК ЗАСІБ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

.1 Економічна сутність лізингу та його функції

.2 Види лізингу та їх особливості 

.3 Взаємодія учасників лізингових відносин, переваги і недоліки лізингу

РОЗДІЛ 2. СУКУПНІСТЬ  ПЛАТЕЖІВ ЗА ДОГОВОРОМ ЛІЗИНГУ

.1 Поняття платежу за користування предметом лізингу

.2 Методи розрахунку лізингових платежів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Як фінансова послуга, лізинг сьогодні виступає одним із факторів зростання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, покращення якості послуг, підвищення ефективності виробництва і як наслідок, зміцнення позицій на вітчизняному та світовому ринках. Крім того, зростанням значення ринку лізингових послуг в Україні обумовлене тим, що лізинг є альтернативою банківському кредитуванню та дієвим інструментом процесу ефективного оновлення основних засобів і технологій підприємств усіх напрямів економічної діяльності. Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні перебуває на стадії становлення, при цьому активізація лізингових операцій істотно впливає на розширення реального сектору економіки України, а тому необхідно визначити переваги та недоліки лізингу в порівнянні з іншими видами фінансування, а також дослідити проблеми та перспективи розвитку ринку лізингових послу в Україні.

Перед підприємницькою структурою, що прийняла рішення про розширення існуючого або запровадження нового виробництва, завжди постає проблема пошуку і використання найбільш дешевих способів фінансування капітальних вкладень. Якщо в країні поряд з ринком банківського кредиту, ринком акціонерного та позикового капіталу існує розвинений ринок лізингових послуг, альтернатива використання лізингу для фінансування капітальних вкладень завжди розглядається менеджментом підприємства. Оптимальний спосіб фінансування має забезпечити підприємству мінімізацію витрат із придбання та використання обладнання протягом терміну інвестиційного проекту з урахуванням часового чинника та механізму оподаткування. У разі існування в країні розвиненого конкурентного ринку лізингових послуг при виборі підприємством способу фінансування перевага часто надається лізингу.

РОЗДІЛ 1. ЛІЗИНГ ЯК ЗАСІБ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

.1 Економічна сутність лізингу та його функції

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [1, c. 163].

До основних функцій лізингу належать:

виробнича: оперативне розв'язання проблем технічного пере оснащення виробництва; забезпечення доступу підприємства до нової техніки та технологій;

фінансова: надання основних фондів у користування на умовах кредиту; використання податкових та амортизаційних пільг;

збутова: стимулювання просування продукції; освоєння нових сегментів ринку [11, c. 352].

Лізинг виник на основі розвитку орендних відносин, що обумовлює спрощене сприйняття лізингу як форми довгострокової оренди основних фондів, які передаються у тимчасове користування на платній основі і на визначений угодою строк. Разом з тим є певні відмінності між поняттями лізингу та оренди, а саме:

у більшості лізингових операцій (це стосується насамперед фінансового лізингу), на відміну від оренди, передбачається участь третьої сторони - продавця (постачальника) майна, оскільки при укладанні лізингового договору лізингодавець, як правило, ще не є власником майна, на нього тільки покладається обов'язок придбати його у власність;

предметом лізингового договору є не споживна річ, що належить до основних фондів, у той час як на практиці має місце оренда землі чи житлових приміщень;

лізинговий платіж, на відміну від орендного, має особливу структуру (з огляду на склад витрат, що відшкодовуються лізингоодержувачем).

Суб'єктами лізингу можуть бути:

лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу [12, c. 128].

Предметом лізингу (предметом договору лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Це може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, в тому числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка тощо, не заборонене до вільного обігу на ринку та щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого немає заборони передачі в користування або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому Законом "Про фінансовий лізинг"[8].

.2 Види лізингу та їх особливості

Залежно від особливостей придбання майна лізингодавцем розрізняють прямий та непрямий лізинг.

Прямий лізинг має місце, коли за договором лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачеві у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем.

Непрямий лізинг має місце у випадку спеціального придбання майна лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов.

Господарський кодекс України визначає два головні види лізингу: оперативний та фінансовий [5].

До головних спільних ознак фінансового та оперативного лізингу належать такі:

) строковий та платний характер;

) предметом лізингу є неспоживна річ, віднесена відповідно до законодавства України до основних фондів;

) участь у лізингових операціях, на відміну від оренди, третьої сторони - продавця (постачальника) майна (для фінансового та непрямого оперативного лізингу).

Разом з тим є відмінності між оперативним та фінансовим лізингом.

Так, у п. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг зазначається, що операція фінансового лізингу - операція, яка включає такі характерні риси:

лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;

обладнання, придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який або укладений, або має бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем;

лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання [2, c.386].

Оперативний лізинг:

передбачає значно менший, ніж нормативний строк служби, термін експлуатації майна лізингоодержувачем;

сума лізингових платежів за період дії лізингового договору забезпечує відшкодування лізингодавцю шляхом нарахування амортизації вартості об'єкта лізингу лише частину його початкової (відновлюваної) вартості;

після закінчення дії договору оперативного лізингу предмет лізингу підлягає поверненню лізингодавцю та може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу або договір може бути продовжено;

предмет лізингу не обліковується на балансі лізингоодержувача.

При фінансовому лізингу:

лізингоодержувач користується предметом лізингу протягом більш тривалого періоду (не менше, ніж один рік);

за період дії лізингового договору амортизується вся або більша частина вартості майна;

після закінчення строку дії договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача за умови укладання відповідного договору купівлі-продажу;

предмет фінансового лізингу обліковується на балансі лізингоодержувача та ним амортизується, що дає змогу оптимізувати податкову базу;

лізингодавець має право інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти [7, c. 263].

Це обумовлює можливу участь банківських установ у кредитному обслуговуванні лізингових компаній, перетворюючи лізинг у складну форму господарських зв'язків, яка водночас поєднує елементи купівлі-продажу, кредиту та оренди.

Страхування та технічне обслуговування предмета лізингу здійснюється за рахунок лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до законодавства України фінансовою послугою вважається лише фінансовий лізинг.

При розгляді видів лізингу враховують насамперед ознаки їх класифікації. До таких ознак належать: ступінь окупності та термін використання предмета лізингу, обсяг обслуговування, склад учасників, джерела фінансування, форма лізингових платежів та ін.

Таблиця 1.1

Основні види лізингу

Джерело:[12, c. 247].

.3 Взаємодія учасників лізингових відносин, переваги і недоліки лізингу

Взаємодія основних учасників під час укладання і реалізації договору фінансового лізингу здійснюється у певній послідовності (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Схема взаємодії основних учасників фінансового лізингу

Джерело:[7, c. 301].

) потенційний лізингоодержувач, зацікавлений в отриманні конкретних видів майна, самостійно, на підставі наявної інформації та досвіду обирає зацікавленого у продажі постачальника (продавця) потрібного йому майна;

) лізингоодержувач звертається до потенційного лізингодавця, який має необхідні кошти або доступ до кредитних ліній, із проханням взяти участь у лізинговій угоді;

) лізингодавець (лізингова компанія) перевіряє відповідність ціни на майно, що погодив лізингоодержувач, ринковому рівню та укладає з постачальником (виробником) договір купівлі-продажу;

) лізингодавець вирішує питання фінансування та купує необхідне лізингоодержувачу майно у постачальника у власність;

) лізингодавець передає куплене майно лізингоодержувачу в тимчасове користування на умовах, погоджених у договорі лізингу, З правом можливого викупу такого майна після закінчення терміну дії договору;

) лізингодавець здійснює контроль за використанням переданого лізингоодержувачу майна, своєчасністю сплати лізингових платежів, урегульовує претензії тощо;

) після закінчення дії договору фінансового лізингу відповідно до його умов предмет лізингу за залишковою вартістю переходить у власність лізингоодержувача [11, c. 329].

За оперативного лізингу відсутній пункт 7.

Основні переваги та недоліки лізингу узагальнено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Характеристика переваг та недоліків лізингу

Джерело:[6, c. 45].

РОЗДІЛ 2. СУКУПНІСТЬ  ПЛАТЕЖІВ ЗА ДОГОВОРОМ ЛІЗИНГУ

.1 Поняття платежу за користування предметом лізингу

Здебільшого сукупність усіх платежів за договором лізингу в основному складається з:

) авансового платежу;

) періодичних лізингових платежів;

) викупної (залишкової) вартості предмета лізингу.

Лізинговий платіж - платіжна операція лізингоодержувача на адресу лізингодавця, що включає вартість амортизації предмета лізингу, плату за залучені для реалізації лізингової угоди кредитні ресурси, лізингову маржу, премію за ризик та інші платежі відповідно до договору лізингу.

Лізинговий платіж, на відміну від орендного, має особливу структуру, з огляду на витрати, що відшкодовуються лізингоодержувачем.

Згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" до складу лізингового платежу входять:

сума, яка при кожному платежі відшкодовує частину вартості предмета лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

сума, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно, а також відшкодування страхових платежів за договором страхування предмета лізингу, якщо він застрахований лізингодавцем;

інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Це можуть бути митні платежі, витрати на транспортування предмета лізингу до місця його експлуатації, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, навчання робітників тощо [8].

Винагорода лізингодавця за одержане у лізинг майно (лізингова маржа) може встановлюватися за домовленістю сторін у відсотках від балансової вартості об'єкта лізингу або від середньорічної залишкової вартості.

Величина ставки лізингової маржі залежить від таких чинників:

строку дії договору лізингу;

форми й умов платежу;

величини банківського процента за кредит;

типу і стану об'єкта лізингу;

системи оподаткування;

амортизаційної політики;

платоспроможності клієнта;

стану кон'юнктури й тенденцій ринку тощо [4, c. 123].

При міжнародних лізингових операціях ставки лізингової маржі досить стабільні, коригування їх здійснюється залежно від строковості і фінансових можливостей лізингоодержувача. Так, за експортними лізинговими угодами ставки коливаються в межах 8-10 % вартості об'єкта лізингу.

Загальну суму лізингових платежів вказують у договорі лізингу та використовують під час економічного обґрунтування та оцінювання доцільності лізингової операції.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому лізинговим договором. Розміри, форма, строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін.

Якщо порівнювати фінансовий лізинг та банківський кредит, платежі за лізингом, крім амортизації боргу та процентів, як правило, втілюють у собі компенсацію інших додаткових витрат лізингової компанії, в той час як за договором банківського кредиту найчастіше сплачується тільки процент і погашення тіла кредиту.

При порівнянні ціни лізингу з ціною кредиту потрібно зважати на таке:

при лізингу вартість прямих витрат лізингової компанії рівномірно включена в лізингові платежі, в той час як при кредиті ці витрати можуть бути сплачені всією сумою наперед (наприклад, страхування майна);

у зв'язку з тим, що лізингова компанія є своєрідним "оптовим покупцем", вартість та умови послуг для неї практично завжди дешевші (наприклад, страхування майна - за однакових умов страхування ставка для лізингової компанії завжди буде меншою, ніж для стандартного клієнта).

.2 Методи розрахунку лізингових платежів

Сума лізингових платежів, які лізингоодержувач виплачує лізингодавцю за весь період дії договору, безпосередньо залежить від вибору методу розрахунку лізингових платежів.

Обраний метод має задовольняти лізингоодержувача та лізингодавця з огляду на дотримання таких умов:

для лізингодавця: розмір лізингових платежів має забезпечити лізинговій компанії покриття всіх витрат, пов'язаних із виконанням та обслуговуванням лізингового договору, та отримання прибутку, не нижчого за середню норму прибутку на вкладений капітал;

для лізингоодержувача: вартість лізингу не повинна бути вищою ніж вартість банківського кредиту на придбання відповідного майна [10, c. 85].

Існує ряд методик розрахунку величини лізингових платежів, наведених у вітчизняній та зарубіжній літературі, в мережі Інтернет. Переважну більшість з них становлять методики розрахунку лізингових платежів, в основу яких взято визначення витрат або прибутковості лізингової компанії. Саме їх і застосовують у своїй діяльності лізингодавці.

Найбільш поширеними є два підходи: дедуктивний та індуктивний. Дедуктивний передбачає визначення величини лізингових платежів в цілому по періодам із подальшим розподілом її на суму відшкодуваня вартості майна та винагороду лізингодавцю. Натомість, за індуктивним підходом спочатку розраховується величина відшкодування вартості лізингового майна та комісійна винагорода лізингової фірми, а тоді формуються лізингові платежі та їх загальна сума. Результати розрахунків за даними підходами можуть відрізнятися. Найбільш широко застосовуваними методами є: методика розрахунку лізингових платежів шляхом послідовного визначення її складових; метод фінансових рент ; метод, що базується на формулі аннуїтетів .

Методика розрахунку лізингових платежів шляхом послідовного визначення її складових та розподілу цієї суми між величиною відшкодування вартості лізингового майна та комісійною винагородою лізингової компанії, покладена в основу Методичних рекомендацій щодо розрахунку лізингових платежів Міністерства економіки України [9]. Згідно Методики до лізингових платежів включаються амортизаційні відрахування на лізингове майно, плата за кредитні ресурси, комісійна винагорода лізингодавця, плата за додатково надані лізинговою компанією послуги, вартість лізингового майна, якщо воно викуповується.

У вищезазначеній методиці пропонується дотримуватися наступного алгоритму розрахунку:

) розрахування розміру щорічних лізингових платежів;

) знаходження загальної суми лізингових платежів за весь термін дії договору лізингу шляхом сумування щорічних платежів;

) визначення розміру лізингових платежів у відповідності до обраного методу їх розрахунку, періодичності та способів сплати. Загальна сума лізингових платежів становитиме:

лізинг платіж аренда

ЛП = А + Кр + Вл + Дп + ПДВ,                               (2.1)

де ЛП - розмір лізингового платежу; A - величина амортизаційних відрахувань; Кр - плата за кредитні ресурси; Вл - комісійна винагорода лізингодавця; Дп - плата за додаткові послуги лізингової компанії; ПДВ - податок на додану вартість. 

Дана методика є простою та зручною для практичного використання. Вона дозволяє розрахувати усі елементи лізингових платежів та враховувати особливості конкретної лізингової угоди. Проте у даній методиці не враховується періодичність сплати платежів та їх можливе відтермінування. Увага фокусується лише на інтересах лізингової компанії. Розрахунок лізингових платежів здійснюється на основі обчислення її витрат. Інтереси лізингоодержувача, його фінансовий стан, ефективність лізингу для нього до уваги не приймаються. Основним же недоліком є ігнорування зміни вартості грошей у часі. Тобто розрахунки проводяться без дисконтування грошових потоків.

Лізингова угода передбачає не одноразовий розрахунок між сторонами, а процес отримання та витрачання коштів протягом тривалого періоду. Тому деякі дослідники вважають за необхідне враховувати у розрахунках лізингових платежів фактор часу. Це дозволяють зробити методи, засновані на теорії фінансових рент. Вони передбачають рівність між теперішньою вартістю потоку лізингових платежів та вартістю лізингового майна, що включає усі витрати понесені при його придбанні [12, c. 260].

Спочатку визначається єдина величина лізингових платежів за періодами. У подальшому вона поділяється на відсоткові платежі та суму відшкодування вартості лізингового майна. Передбачається, що сплата лізингових платежів відбувається в кінці періода. Припускається також, що лізингове майно повністю амортизується протягом терміну дії договору. В результаті лізингові платежі визначаються як:

ЛП= Вм×  = Вм×КРn,K,                                        (2.2)

де ЛП - величина лізингового платежу (рівновелика протягом усього теріміну дії угоди. Сплачується в кінці кожного періоду); Вм - вартість лізингового майна з врахуванням додаткових витрат; К - комісійна винагорода лізингодавця у відсотках; N - кількість лізингових платежів; КРn,K - коефіцієнт погашення.

Після обчислення величини лізингового платежу наступає наступний етап - розподіл його величини на комісійну винагороду лізингодавця та відшкодування вартості лізингового майна.

Спершу визначається комісійна винагорода лізингової компанії шляхом множення невідшкодованої вартості лізингового майна на комісійний відсоток лізингодавця:

ВЛi = ЗВi×K       i = 1,…,N     ЗВ1 = Вм,                          (2.3)

де ВЛі - величина винагороди лізингодавця в і-му періоді; ЗВі - залишкова вартість лізингового майна в і-му періоді.

Після цього розраховується величина відшкодування вартості лізингового майна в цьому періоді як різниця між значенням лізингового платежа та комісійної винагороди:

ОВi = ЛП - ВЛi                            i = 1,….,N,                       (2.4)

де ОВі - величина відшкодування вартості лізингового майна в і-му періоді.

Наступним кроком є обчислення залишкової вартості лізингового майна. Вона визначається як різниця між невідшкодованою вартістю лізингового майна та вартістю майна, що відшкодовується на даному етапі:

ЗВt+1 = ЗВi - ОВi             i= 1,…..,(N-1).                          (2.5)

Метод аннуїтетів або регулярних постійних платежів заснований на механізмі припливу (відпливу) грошей і передбачає сплату рівновеликих лізингових платежів через однакові проміжки часу. Зокрема, методика розрахунку лізингових платежів, розроблена Р. Г. Ольховською, заснована на формулі ануїтетів і забезпечує беззбитковість діяльності лізингодавця. За оцінками фахівців, дана методика майже ідентична методикам, що використовуються на практиці у зарубіжних країнах.

За даною методикою лізингові платежі розраховуються наступним чином:

Слп = Влм × (),                             (2.6)

де Слп - сума лізингових платежів; Т - термін лізингового договору; Кв - ставка лізингового відсотка в розрахунку на тривалість періоду платежів; m - періодичність лізингових платежів; Влм - вартість лізингового майна.

Наступним кроком є розрахунок суми лізингових платежів. Дана сума коригується на величину обумовленої залишкової вартості із застосуванням дисконтованого множника:

Кзв =  ,                                          (2.7)

де Кзв - коректування на величину залишкової вартості; q - частка залишкової вартості [7, c. 338].

Розрахунок лізингових платежів, які забезпечують беззбиткову діяльність лізингодавця, передбачає визначення всіх його витрат. У методиці застосовується групування їх на інвестиційні та поточні. Інвестиційні витрати разом з ПДВ формують повну вартість лізингового майна, а поточні включають витрати на виконання договору лізингу (експлуатаційні, податки, що відносять до витрат).

Головним показником вищенаведеної методики є чистий дохід. Саме додаткове значення якого свідчить про беззбитковість діяльності лізингової компанії. Метод беззбитковості ґрунтується на дотриманні наступної рівності:

ЧД = Пч + А + Кв,                                            (2.8)

де ЧД - чистий дохід; Пч - чистий прибуток лізингової компанії; А - амортизаційні відрахування; Кв - кредитні виплати [11, c. 291].

Зручність даного методу полягає у можливості розрахунку показників як за весь термін дії договору, так і за окремі періоди. Він визначає беззбитковість діяльності лізингової компанії, проте, не надає можливості відповісти на питання - чи доцільно приймати участь у даному проекті іншій стороні угоди - лізингоотримувачу?

Лізингові платежі є базою фінансово-економічних взаємовідносин між учасниками лізингової угоди і за формою являють собою спосіб організації взаєморазрахунків між лізингодавцем та лізингоодержувачем, за якого останній виплачує у відповідності до лізингового договору плату за користування основним засобом. Однією з основних переваг лізингу є використання різноманітних схем лізингових платежів. Саме завдяки цьому досягається найбільш оптимальний, зручний та вигідний для лізингодавця та лізингоодержувача варіант виплат.

ВИСНОВКИ

Таким чином, світовий досвід свідчить, що незважаючи на деякі недоліки, лізинг є одним із ефективних методів інвестування, який дає змогу без різкої фінансової напруги підприємства забезпечити формування матеріально-технічної бази, та найпрогресивніших методів матеріально-технічного забезпечення. 

В Україні ринок лізингових послуг перебуває на початковому етапі свого розвитку. Лізинг як фінансова послуга набуває все більшого значення в розвитку економіки України, виступаючи одним із факторів зростання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, підвищення ефективності виробництва, покращення якості послуг, а в результаті - виходу на світовий ринок.

Можна стверджувати, що за державної підтримки, хоча б на період становлення, лізинг в Україні може стати дієвим інноваційним інструментом модернізації економіки і стати альтернативою банківському кредиту.

Основними перешкодами на шляху розвитку лізингових відносин стоїть маса проблем, вирішення яких на сучасному етапі є актуальним завданням. Саме тому держава повинна посилювати роль лізингових послуг шляхом спрямування своїх зусиль на розробку та реалізацію комплексу заходів, спрямованих на усунення гальмівних чинників.

Для активного розвитку лізингових відносин доцільним буде впровадити зниження вартості кредитних ресурсів до рівня не вище 20% річних; знизити вартість нотаріальних послуг та з оформлення договорів лізингу; організувати створення лізингових центрів та ін.

Впровадження запропонованих пропозицій та рекомендацій сприятиме підвищенню розширенню та ефективності лізингової діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Березовська О.Р. Визначення сутності лізингу та оцінка його використання в економіці України / О.Р. Березовська // Інноваційна економіка. - 2012.- №3.-С.183-189

Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник.-5-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 583 с.

Величко Т. Г. Лізинг, як інвестиційний механізм модернізації матеріально - технічної бази підприємств АПК / Т.Г. Величко // Проблемы материальной культуры. - 2010. - №12. - С.163-168

Горбатенко О.А. Проблеми та перспективи розвитку лізингових  відносин в Україні / О.А. Горбатенко // Фінанси України. - 2012. -№13. - С.123-126.

Господарський кодекс України / Кодекс від 16 січня 2003 р. №436-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: <http://zakon/>.rada.gov.ua <http://rada.gov.ua/>

Кулиняк І.Я. Проблеми розвитку лізингових послуг в Україні / І.Я. Кулиняк // Економіка АПК. - 2011. - №4. - С. 45-51

Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг [Текст]/ С. В. Науменкова, С. В. Міщенко. - К. : Знання, 2010. - Книга. - 532 с.

Про фінансовий лізинг : Закон України від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://zakon/>.rada.gov.ua <http://rada.gov.ua/>.