Контрольно-аналітична робота податкових органів як основа їх діяльності

Контрольно-аналітична робота податкових органів як основа їх діяльності

СОДЕРЖАНИЕ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНА РОБОТА ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ЯК ОСНОВА ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

.1 Економічна сутність податкового контролю та основи його здійснення

.2 Аналітична робота в органах доходів і зборів

1.3 Контрольно-аналітична робота податкових органів в контексті зарубіжного досвіду

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

.1 Теоретичні основи здійснення контрольно-аналітичної роботи податкових органів

.2 Аналіз контрольної роботи податкових органів України

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ

В УКРАЇНІ

.1 Проблеми здійснення контрольної роботи органами доходів і зборів

.2 Важливість аналітичної складової в роботі органів доходів і зборів України та шляхи її вдосконалення

.3 Напрямки вдосконалення контрольно-аналітичної діяльності податкових органів в Україні

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ В ПОДАТКОВИХ ОРГАНАХ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В умовах реформування господарського комплексу нашої держави, метою якого є утвердження сучасної України як країни високих економічних, політичних та соціальних стандартів, особливо актуальною є проблема забезпечення грошовими ресурсами доходної частини державного бюджету Вирішення цієї вкрай важливої проблеми багато в чому залежить від ефективної діяльності органів Міністерства доходів і зборів України, оскільки, як наголосив Президент України, нині податкова служба забезпечує майже дві третини доходів зведеного бюджету нашої держави.

Метою курсової роботи є дослідження контрольно-аналітичної діяльності органів ДПІ, її ролі в виявленні порушень та донарахування сум несплачених податків, аналіз економічної сутності податкового контролю у сфері господарської діяльності, освітлення проблем проведення податкового контролю.

Основним завданнями є: розгляд аналітичної роботи в органах доходів і зборів; проведення аналізу контрольної роботи податкових органів; проекція світового досвіду на українські реалії.

Об’єктом дослідження є контрольно-аналітична діяльність органів міністерства Доходів та зборів України.

Предметом дослідження виступають теоретичні засади і практична діяльність податкового контролю у сфері господарської діяльності держави.

Актуальність теми. Нині особлива увага приділяється розвитку національного податкового законодавства, спрямованого на зменшення нелегального обігу капіталу, а також спрощення залучення в українську економіку стратегічних інвестицій внутрішнього й зовнішнього походження. Йдеться, зокрема, про розробку та запровадження прозорих, легкодоступних податкових стимулів для створення нових робочих місць та інноваційної діяльності, проте з чітким податковим адмініструванням та жорстким контролем за цільовим використанням отриманих пільг. Метою податкового контролю є забезпечення виконання податкових зобов’язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Курсова робота складається зі вступу, 4 розділів і висновків та пропозицій.

В першому розділі розглянуто теоретичні засади контрольної роботи податкових органів та світовий досвід організації податкового контролю.

В другому розділі досліджено основи здійснення контрольно-аналітичної роботи податкових органів та аналіз їх діяльності.

В третьому розділі розглянуто головні організаційні проблеми здійснення податкового контролю та наведено практичні рекомендації щодо покращення ситуації навколо контрольно-аналітичної діяльності податкових органів.

В четвертому розділі проаналізовано основні законодавчі акти в сфері охорони праці в органах Державної податкової служби.

Для написання курсової роботи було опрацьовано низку підручників вітчизняних й зарубіжних авторів, розглянуто різні погляди та підходи щодо ролі плати за землю в цілому та конкретно в Україні, залучено електронні ресурси, опрацьовано періодичні видання та зміни до законодавства.

РОЗДІЛ 1. КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНА РОБОТА ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ЯК ОСНОВА ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Економічна сутність податкового контролю та основи його здійснення

Податкова політика держави має бути побудована таким чином, щоб податки, які стягуються в державі, з одного боку, не стримували економіку, а з іншого - їх було достатньо для виконання своїх функцій.

Ефективний податковий контроль - необхідна умова успішного функціонування самої податкової системи в цілому, оскільки він охоплює всю систему оподаткування, а також здійснюється в розрізі кожного окремого податку, податкових груп, груп платників податків і територій.

У вітчизняній економічній літературі податковий контроль розглядається або як державний фінансовий контроль, або ж його функції звужуються до функцій податкової служби - контроль за дотриманням податкового законодавства.

У Податковому кодексі України [1] дано визначення податкового контролю як єдиної системи заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль характеризується такими особливостями, що розкривають його зміст:

) це спеціальний державний контроль, аналіз якого передбачає два аспекти:

а) здійснюється спеціальними суб’єктами, наділеними державою особливою компетенцією саме в галузі оподаткування;

б) здійснюється відносно спеціального об’єкта - централізованих і децентралізованих грошових фондів;

) він включає контроль за дисципліною в сфері оподаткування, що припускає широкий підхід до змісту податкового контролю;

) податковий контроль характеризується чіткою цілеспрямованістю;

) податковий контроль пов’язаний не тільки із грошовими, але й з матеріальними ресурсами. Беруть участь останні в даному процесі побічно, опосередковано:

а) як об’єкт визначення грошових обов’язків (наприклад, в основі обчислення й сплати майнових податків лежить предмет оподаткування - певний майновий комплекс або його частина);

б) як кошти забезпечення грошових зобов’язань, коли відбувається реалізація певного майна, а за рахунок виручених коштів здійснюється погашення податкових боргів;

) податковий контроль відображає відносини влади й підпорядкування, що базуються на фіскальних функціях держави, особливістю реалізації яких є чітко виражений імперативний характер;

) податковий контроль реалізується через сукупність активних дій як зобов’язаних, так і владних суб’єктів [2].

Форми податкового контролю визначаються вимогами державної податкової політики, що залежно від стану економічної кон'юнктури можуть бути або стимулюючими, або стримуючими.

Податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин [3].

Систему податкового контролю можна визначити як взаємозалежну сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних процедур і контрольованого об'єкта.

Контролюючий суб’єкт (суб’єкт контролю) - юридична чи фізична особа, що спрямовує контрольні дії на власну діяльність або на діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що знаходяться у довколишньому господарському середовищі.

Підконтрольний об’єкт (об'єкт контролю) - фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії.

Предмет контролю - конкретний вид діяльності підконтрольного суб'єкта, на який спрямовано контрольні дії.

Об’єкт контролю - доходи суб'єктів підприємницької діяльності, громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства у тій частині, в якій вони виступають платниками податків і зборів.

На сьогоднішній день Податковим кодексом України [1] встановлено 18 видів загальнодержавних податків і зборів та 5 видів місцевих податків і зборів, за якими здійснюється податковий контроль за своєчасністю, достовірністю і повнотою нарахування і сплати до бюджету та до державних цільових фондів.

Метод податкового контролю являє собою сукупність специфічних принципів, шляхів, способів і засобів у процесі вивчення законності, достовірності податкової звітності та повноти, правильності і своєчасності сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів на основі використання облікової, звітної, нормативної та іншої економічної інформації у поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єкта контролю. Основні методи встановлення і документування правопорушень в системі податкового і валютного законодавства можна об'єднати в дві групи (рис.1.1).

Рис. 1.1. Методи податкового контролю

Під терміном «непрямі методи» розуміється визначення сум податкових зобов’язань платників податків за оцінкою витрат платників податків, приросту з їхніх активів, кількості осіб, що перебувають з ними у відносинах найму, а також за оцінкою інших складових податкової бази, що беруться для розрахунку податкового зобов’язання щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) згідно із законом.

Непрямі методи застосовуються виключно податковими органами для визначення податкових зобов’язань щодо:

-        податку на додану вартість;

-        податку на прибуток підприємства;

-        рентних платежів;

-        екологічного податку;

-        податку на доходи фізичних осіб (щодо суб’єктів підприємницької діяльності);

-        акцизного податку.

Непрямі методи застосовуються при перевірці правильності визначення сум податкових зобов’язань щодо перерахованих вище податків:

-        юридичними особами, їхніми філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;

-        суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, на яких згідно із законами покладено обов’язок сплачувати податки, збори.

Використання непрямих методів при визначенні сум податкових зобов’язань фізичних осіб, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, не передбачено.

Непрямі методи застосовуються податковими службами у випадках якщо:

1.      Платник податків не подав у встановлений термін податкової декларації до податкового органу і податковий орган не може встановити фактичне місцезнаходження підприємства чи його відокремленого підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності;

2.      Платник податків не подав у встановлений термін податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа ухиляється від надання даних, передбачених законодавством;

3.      Платник податків не подав у встановлений термін податкової декларації і не веде податкового обліку або не надає первинні документи;

4.      Платник податків подав податкову декларацію, але під час документальної перевірки не підтверджує розрахунки, наведені в декларації, наявними документами обліку;

5.      Відсутні належні документи обліку та первинні документи.

Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань приймає керівник податкового органу або особа, що виконує його обов’язки.

Джерелом інформації для документального контролю служать: первинні бухгалтерські документи, включаючи технічні носії інформації; реєстри бухгалтерського обліку (машинограми, накопичувальні роздробні таблиці, журнали-ордери, допоміжні відомості до них тощо); реєстри податкового обліку; дані оперативно-технічного обліку; податкова, фінансова, статистична та оперативно-технічна звітність; планова, нормативна, проектно-конструкторська, технологічна й інша документація.

Виходячи з цього критерію, серед основних способів документального контролю варто виділити наступні ( рис. 1.2).

Рис. 1.2. Основні способи документального контролю

При перевірці правильності оформлення первинних документів встановлюються:

         заповнення необхідних реквізитів;

         наявність необумовлених виправлень, підчищень, дописування тексту і цифр;

         дійсність підписів посадових і матеріально відповідальних осіб.

При арифметичній перевірці з’ясовується правильність таксувань і підрахунків у документах, наприклад, правильність розрахунку податкових зобов’язань, податкового кредиту та інших розрахунків зборів і обов’язкових платежів.

Мета юридичної оцінки документально оформлених господарських операцій - це визначити економічну доцільність, відповідність відображених у документах операцій існуючому законодавству. Господарська операція вважається правомірною, якщо її зміст не суперечить чинним законам і виданим на їх основі підзаконним актам. Якщо даний вид господарської діяльності передбачено статутом суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадку ліцензування юридичної чи фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності існують спеціальні дозволи (ліцензії).

Логічна перевірка являє собою спосіб вивчення об’єктивної можливості документально оформлених господарських операцій за допомогою різних зіставлень взаємопов’язаних показників.

Розкриття в процесі податкових перевірок логічних зв’язків між фінансовими і виробничими показниками діяльності платника податків, дозволяє оперативно виявляти порушення податкового законодавства і запобігати приховуванню податків від сплати [4].

Необхідно чітко розмежувати області й умови застосування суцільного та не суцільного вивчення при комплексній перевірці.

За суцільного способу перевіряються всі документи і записи в реєстрах бухгалтерського і податкового обліку.

Вибірковий метод належить до прийомів математичної статистики, за якого характеристика всієї сукупності одиниць дається за результатами обстеження деякої їхньої частини, відібраної у випадковому порядку.

У ревізійній практиці поширені два варіанти не суцільного спостереження при ревізії масових господарських операцій: перевірка частини документів за всі місяці періоду, що ревізується, перевірка всіх документів даного виду за кілька місяців.

Зустрічна перевірка являє собою звірку первинних документів або облікових записів платника податків, що перевіряється, з однойменними або взаємопов’язаними даними в підприємств, установ і організацій, з якими суб’єкт підприємницької діяльності, що перевіряється, має господарські зв’язки.

Спосіб зворотного рахунка ефективний при перевірці достовірності даних платника податків про приріст (убуток) запасів, покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції. Він полягає в попередній експертній оцінці матеріальних витрат з метою подальшого визначення (зворотним рахунком) величини необґрунтованих списань запасів на виробництво визначених видів продукції, які на час перевірки наявні на складах підприємства-виробника або у його покупців Способом зворотного рахунка визначають кількість і вартість матеріалів, надміру віднесених на виробничі витрати.

Фактичний контроль являє собою вивчення фактичного стану об’єктів, що перевіряються, за даними огляду їх у натурі. Повноцінність і незаперечна доказовість первинних документів і облікових записів в разі потреби встановлюється за допомогою спеціальних прийомів фактичного контролю.

Прийоми фактичного контролю можна поділити на три групи: інвентаризацію, експертну оцінку та візуальне спостереження.

Інвентаризація - це спосіб перевірки фактичних залишків основних засобів, запасів, коштів і стану зобов’язань, їхньої відповідності даним бухгалтерського обліку на визначену дату [5].

Залежно від рівня охоплення господарських засобів розрізняють повну і часткову інвентаризацію. Перша охоплює усі види господарських засобів (необоротні активи, оборотні активи, власний капітал, зобов’язання, доходи та витрати майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів), що знаходяться на балансі підприємства; друга - тільки певні види цих засобів або об’єкти, що є у підприємства.

Експертна оцінка являє собою спосіб фактичного контролю, що ґрунтується на проведенні кваліфікованими фахівцями експертизи дійсних обсягів і якості виконаних робіт, обґрунтованості нормативів виходу готової продукції, особливо акцизної, правильності встановлення кодів товарів, виходу продукції при давальницькій схемі переробки сировини та ін.

Візуальне спостереження - це спосіб фактичного контролю, що включає обстеження на місці перебування об’єктів контролю. До цього способу належить і метод контрольних закупівель.

.2 Аналітична робота в органах доходів і зборів

податковий контроль бюджет аналітичний

Аналітична робота в органах доходів і зборів України - це постійна дослідна діяльність, що охоплює широкий комплекс організаційних заходів і прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан дотримання податкового законодавства, результати практичної діяльності органів доходів і зборів України з виконання поставлених перед ними завдань, а також про умови, у яких ці завдання виконуються.

Аналітична робота полягає:

у вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, що можуть тією чи іншою мірою вплинути на діяльність органів доходів і зборів;

у використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективної діяльності органів доходів і зборів.

Основними вимогами до аналітичної роботи є:

         достовірність, повнота, суттєвість, своєчасність, зрозумілість, нейтральність, співставимість результатів;

         системність і плановість;

         комплексне використання методів аналізу.

Перед аналітичною роботою ставиться основна мета:

         забезпечення безперервного спостереження за результатами службової діяльності;

         своєчасне застосування заходів щодо посилення боротьби з порушенням податкового законодавства (щоденне реагування);

         підвищення якісного рівня боротьби з порушенням податкового законодавства шляхом своєчасного і цілеспрямованого прийняття управлінських рішень на рівні Міндоходів та інших органів доходів і зборів, їх служб та підрозділів на місцях;

         підготовка змістовних матеріалів та пропозицій, на підставі яких можливе прийняття ефективних законодавчих актів з боку владних структур.

Провідне місце в аналітичній роботі органів доходів і зборів посідає аналіз і оцінка факторів зовнішнього та внутрішнього середовища податкових органів, які визначають основні умови їх функціонування.

Під зовнішнім середовищем розуміють об’єктивно існуючі умови, в яких діє податкова служба. Це, по-перше, соціально-економічні, політичні, демографічні, територіальні та інші фактори, що впливають на стан дотримання податкового законодавства, форми і методи боротьби з його порушенням, по-друге - власне порушення податкового законодавства.

Внутрішнє середовище - це сам податковий орган, до якого входять дві складові: сили та засоби органу доходів і зборів і результати його діяльності.

Існує два напрями діяльності щодо аналізу й оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища - комплексний (загальний) та вибірковий (частковий) аналіз.

Комплексний аналіз передбачає дослідження всього комплексу причин та умов, які впливають або можуть впливати на конкретний об’єкт або явище, а також методів і шляхів ефективного впливу на нього.

Вибірковий аналіз полягає у дослідженні окремих проблем контролю за дотриманням податкового законодавства та діяльності органів доходів і зборів України.

Залежно від періоду аналізу виділяють такі його види:

         за минулий період (більше року), що проводиться з метою вивчення тенденцій у результатах діяльності податкових органів та тенденцій щодо дотримання податкового законодавства для одержання прогностичних висновків про можливі зміни цих тенденцій, опрацювання перспективних;

         за звітний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік), протягом якого у сфері діяльності оцінюється повний обсяг інформації про діяльність податкових органів, про своєчасність і повноту надходжень платежів до бюджету, про наслідки заходів, що вживались податковою службою для забезпечення дотримання податкового законодавства.

Висновки аналізу складають основу для планування роботи.

Залежно від періодичності проведення аналіз розподіляють на три види:

         поточний (безперервний) аналіз служить потребам оперативного керівництва органом з метою своєчасного внесення корективів у плани роботи та цілеспрямованого вжиття відповідних заходів;

         періодичний аналіз, який проводиться на основі оцінки інформації про хід виконання певної програми, після завершення конкретних їх етапів;

         позачерговий аналіз здійснюється у випадку виникнення надзвичайних обставин, передбачити які заздалегідь було неможливо [3].

Суб’єкт аналізу повинен вміти та мати можливість користуватись усіма доступними джерелами інформації і забезпечувати своєчасне та оптимальне їх використання у ході аналізу.

Уся необхідна для проведення інформація може бути поділена на:

         внутрішню, що формується безпосередньо в податковому органі: це дані про обсяг надходжень від сплати податків та інших обов’язкових платежів, відстрочки платежів, втрати бюджету внаслідок отриманих платниками податків пільг в оподаткуванні, а також про ухилення від сплати, відомості про результати перевірок, включаючи документальні, та заходів щодо стягнення податкового боргу, інформація про результати діяльності всіх служб органу доходів і зборів;

         зовнішню, що виникає поза податковим органом, тому збір її організовується органом доходів і зборів різними каналами: через телефон, факс, радіозв’язок, пошту, спілкування з платниками податків. Великий обсяг інформації йде від засобів масової інформації, ділових паперів, що надходять з установ, організацій та підприємств, правоохоронних і митних органів та банківських установ.

Аналітична робота у податковій службі здійснюється всіма підрозділами всіх рівнів у межах компетенції.

Конкретне аналітичне дослідження передбачає такі етапи:

. Визначення мети аналітичної роботи.

. Вибір об’єктів і складання плану (програми) дослідження (перелік питань, які вивчаються).

. Вибір (розробка) методики дослідження.

. Складання плану організаційних питань.

. Перевірка методики дослідження.

. Збирання матеріалу.

. Аналіз зібраного матеріалу, його узагальнення, формулювання висновків.

. Перевірка висновків, їх аналіз на практиці.

. Підготовка пропозицій за результатами аналізу.

При складанні програми з’ясовується приблизний обсяг майбутньої роботи, питання, які повинні бути вивчені, а також термін аналізу.

Визначаються джерела інформації (оперативна, статистична, бухгалтерська та податкова звітність, акти та довідки перевірок, анкети, опитувальні листи, нормативно-правові документи тощо).

План організаційних питань призначений для упорядкування вирішення питань, пов’язаних з аналітичною роботою. Зокрема, на виконання плану наводиться розрахунок сил та засобів, послідовність і тривалість операцій, склад і функції учасників вивчення.

Збір інформації для проведення аналітичної роботи здійснюється із застосуванням основних методів (вивчення документів, опитування, спостереження).

. Вивчення документів - підбір і аналіз текстів з тематики аналізу, вивчення нормативних актів, звітної документації, довідок, поточного листування, матеріалів конкретних справ, заяв, пропозицій громадян, публікацій у пресі.

. Опитування проводиться, як правило, у вигляді анкетування та інтерв’ювання.

Анкетування дозволяє охопити більшу кількість одиниць інформації та об’єктивно її вибрати із застосуванням методів математичної статистики.

Інтерв’ювання передбачає вивчення меншої кількості одиниць спостереження. Існує два основних види інтерв’ю: вільне (неформалізоване) і стандартизоване (формалізоване) опитування.

Спостереження використовується практично у кожному аналізі шляхом ознайомлення зі станом справ на місцях, вивчення оперативної обстановки, узагальнення досвіду роботи та розв’язання інших завдань. Часто здійснюється методом вибіркового обстеження досліджуваної сукупності об’єктів.

За результатами аналізу зібраної інформації, як правило, складається узагальнюючий документ, в якому формулюються висновки [6].

Основним результатом аналітичної роботи є підготовка комплексних аналізів діяльності органів доходів і зборів України. За своїм змістом він може мати такі розділи:

. Статистика суб’єктів підприємницької діяльності.

. Надходження податків і зборів:

         обсяги (загальні з них до державного та місцевих бюджетів), структура, динаміка, тенденції;

         втрати бюджету за отриманими платниками пільгами в оподаткуванні (загальна кількість платників, сума отриманих пільг, структура пільг (у платежах за землю, місцевих податках, ПДФО, податку на прибуток, ПДВ тощо), динаміка, питома вага окремих пільг у загальній кількості;

         співвідношення надходжень і втрат.

. Заборгованість за платежами до бюджету:

         загальна сума податкового боргу;

         структура та динаміка податкового боргу за видами платежів та адміністративними одиницями;

         стан погашення податкового боргу всього, у тому числі за рахунок заліків;

         причини утворення податкового боргу.

. Заходи податкових органів щодо стягнення несплачених своєчасно платежів (стягнуто безспірно з платника, списано податкового боргу, несплаченого банкрутом за вироком суду, передано справи арбітражним судам, надходження коштів за рахунок продажу майна банкрутів) та вилучення готівки у боржників.

. Контрольна робота органів доходів і зборів:

         обсяг комплексних перевірок підприємств, установ та організацій, у т.ч. з виявленими порушеннями податкового законодавства;

         обсяг тематичних перевірок, у т. ч. з виявленими порушеннями законодавства;

         обсяг перевірок громадян-підприємців;

         обсяг та структура донарахувань за результатами контрольних заходів;

         обсяг застосування фінансових санкцій (пені, штрафи тощо): нараховано, у т. ч. із загального обсягу тих, які фактично надійшли до бюджету;

         обсяг донарахувань на одного спеціаліста;

         питома вага донарахувань у фактичному надходженні коштів до бюджету.

. Розгляд органами доходів і зборів скарг, звернень, апеляцій платників податків:

         обсяг скарг та апеляцій, де оскаржені рішення податкових органів про зупинення операцій на рахунках, про стягнення невнесених у строк платежів, про штрафні санкції, постанови про накладення адміністративних стягнень, конфіскацію товарів тощо;

         обсяг рішень, скасованих у результаті розгляду скарг та апеляцій, їх питома вага у загальному обсязі;

         кількість зареєстрованих та ліквідованих свідоцтв фізичних осіб-платників ПДВ;

         кількість присвоєних ідентифікаційних номерів.

Крім того, підрозділи органів доходів і зборів можуть здійснювати підготовку таких аналітичних документів:

         довідок про виконання конкретних завдань (у встановлені терміни або щоденно, щотижня, щодекади, щомісяця тощо) та про надзвичайні події;

         прогнозу результатів діяльності, зокрема надходжень станом на певну дату;

         довідок про стан роботи конкретних управлінь, відділів, служб або за встановленим напрямом діяльності (організаційна, кадрова, фінансова діяльність тощо),

         довідок про стан відомчого контролю;

         довідок про стан взаємодії з іншими службами та правоохоронними органами.

Отже, аналітична робота податкових органів є невід’ємлемою складовою та основою податкового планування та прогнозування, які дають можливість вдосконалити виконання доходної частини бюджету в сфері мобілізації податків та податкових платежів.

1.3 Контрольно-аналітична робота податкових органів в контексті зарубіжного досвіду

На офіційному сайті Міністерства доходів і зборів вказано, що на сьогоднішній день в Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій. Проте, практика, з якою стикаються суб’єкти підприємницької діяльності при здійсненні податкового контролю в Україні та у зарубіжних країнах, суттєво відрізняється.

Деякі елементи здійснення заходів податкового контролю та аналізу в зарубіжних державах могли б з успіхом застосовуватися і в Україні.

При аналізі діяльності податкових органів у зарубіжних країнах необхідно виділити кілька базових принципів, на яких будується податкова система, зокрема:

         побудова відносин між платником податків і податковими органами на принципах рівноправності і балансу прав і обов’язків сторін;

         відповідність засобів поставленим цілям. Відбір об’єктів здійснюється з позиції високої ймовірності виявлення порушень і, отже, збільшення обсягу донарахувань;

         невідворотність покарання. Будь-які спроби обману держави з боку платника податків будуть виявлені і приведуть до несприятливих наслідків.

Практика застосування контрольних дій у зарубіжних країнах надзвичайно цікава та корисна не лише дослідникам, а й фахівцям обліково-контрольних служб підприємств, працівникам органів ДПС та всім суб’єктам підприємницької діяльності. Проте, незважаючи на постійний інтерес до даного питання, все ще залишаються невирішені проблеми, а вивчення досвіду зарубіжних країн може реально допомогти й українській податковій системі при удосконаленні діяльності податкових органів.

Останні десятиліття в найбільш економічно розвинених країнах світу часто називають періодом «податкового вибуху». Вирішення цілого ряду складних соціальних проблем, фінансування крупних загальнонаціональних програм, забезпечення ефективного функціонування інститутів влади і основних державних структур викликали стійку тенденцію постійно зростаючого втручання держави в господарське життя, яке здійснюється, зокрема, через жорстку податкову політику і удосконалення системи збору податків [7,146].

При аналізі діяльності податкових органів у зарубіжних країнах необхідно виділити кілька базових принципів на яких будується податкова система, зокрема:

·        побудова відносин між платником податків і податковими органами на принципах рівноправності і балансу прав і обов'язків сторін;

·        відповідність засобів поставленим цілям. Відбір об'єктів здійснюється з позиції високої ймовірності виявлення порушень і, отже, збільшення обсягу донарахувань;

·        невідворотність покарання. Будь-які спроби обману держави з боку платника податків будуть виявлені і приведуть до несприятливих наслідків.

Більшість країн з розвиненим податковим адмініструванням прийшло до висновку, що побудова податкових правовідносин на основі зазначених вище принципів позитивно впливає на підвищення законослухняності платників податків, добровільну сплату ними податків і в кінцевому рахунку на податкові надходження.

Крім того, рівень добровільного дотримання податкового законодавства росте за рахунок роботи над правовою грамотністю і інформованістю суспільства, впровадження на рівні громадянського обов'язку в свідомість громадян виконання податкових зобов'язань.

Стандарт обслуговування платників податків Служби внутрішніх доходів Ірландії гарантує: послідовність, справедливість і конфіденційність; ввічливість і люб'язність у спілкуванні; достовірність інформації та право платника податків на скарги, перевірки і апеляції.

Хартія прав платників податків податкової служби Австралії проголошує неупередженість спілкування, перевірку дій служби, пояснення прийнятих рішень, чесність і професіоналізм у веденні справ. Підвищена увага за кордоном приділяється створенню умов, за яких зростає рівень добровільного дотримання платниками податків податкового законодавства.

У Великобританії, крім принципів справедливості, сприяння і ясності, особлива увага приділяється якості обслуговування платників податків.

У Бельгії, за бажанням платника податків, податкові органи допомагають йому визначити перелік податків та платежів, які йому необхідно сплачувати.

Однією з поширених форм діяльності податкових органів в іноземних податкових системах є інститут попереднього податкового регулювання. Його сенс полягає в узгодженні платником податків з податковим органом податкових наслідків угод, питань ціноутворення, розподілу прибутку, інвестиційних проектів, інших господарських операцій до їх фактичного здійснення. У західноєвропейських країнах дані відносини оформляються у формі: укладення податкових угод; отримання індивідуальних консультацій.

Згідно з положеннями Зводу фіскальних процедур Франції фіскальний рескрипт дає платнику податків право направити у фіскальний орган запит про правомірність планованої операції. У разі відсутності відповіді у передбачені терміни платник податків здійснює дії з позиції їх повної правомірності, при цьому в майбутньому податкові органи не вправі розглядати дану угоду як правопорушення.

Аналогічна процедура є в США. Її реалізація відбувається двома способами:

.        Перший - це тлумачення публікуються податковим органом нормативних актів.

.        Другий - письмові відповіді податкового органу платнику податків, який звернувся з попереднім запитом по угоді, яку він має намір укласти.

У Німеччині процедура рескрипту обмежена консультуванням платників податків з питань оподаткування заробітної плати, митних зборів чи оцінки фактичних ситуацій у зв'язку з проведенням фіскального контролю. Опубліковані позиції, висловлені податковою адміністрацією, стають обов'язковими для неї, але при цьому не накладають обмежень на суд.

Висновок податкових угод можна розглядати як свого роду гарантію в стосунках платника податків та держави, а їх відсутність може перетворити податковий контроль в знаряддя свавілля і важіль тиску на сумлінного платника податків.

У багатьох країнах активно застосовується процедура «візиту і конфіскації», яка полягає у наділенні співробітників податкових відомств правом проводити обшуки за наявності дозволу судової влади. Дозвіл дозволяє проникати в торгові і приватні приміщення, збирати інформацію і документи, здатні довести дане шахрайство: таємна або фіктивна діяльність, приховування або передача доходів, фальсифікація в податковій пільзі.

Окремим напрямком підвищення ефективності податкового контролю в зарубіжних країнах є координація дій різних органів державної влади та розробки комплексних методів протидії відходу від сплати податків і зборів та виконання положень податкового законодавства.

Партнерами італійських податкових органів в обміні інформацією є: торговельна палата промисловців, ремісників і працівників аграрного сектору; податкова поліція; податковий архів і картотека платників податків; відомство автомобільного реєстру цивільних транспортних засобів.

У Фінляндії ведеться розширений банк даних податкової служби, сформований і поповнюваний загальнодоступною інформацією. У зазначеній базі містяться дані кредитних бюро, аудиторів, реєстрів акціонерів компаній, кадастру об'єктів нерухомості, інформація про пайовиків, директорів, керуючих та інших фінансово відповідальних особах.

Значні зусилля в зарубіжних країнах спрямовані на спрощення умов оподаткування. Робота спрямована на позбавлення громадян від збирання і представлення інформації про самих себе в податкові органи і передачу цієї функції у відання податкових органів. Платникам податків залишається тільки сплатити податки у разі згоди з пред'явленої сумою податку. Даний спосіб втілюється у вигляді системи утримання податку у джерела виплати, яка вже давно й успішно застосовується практично у всіх європейських країнах.

При забезпеченні податкового контролю у відносинах платника податків та податкових органів важлива роль належить спеціалізованим фірмам - податковим агентам, які займаються підготовкою податкових декларацій. Всі країни намагаються створити для них пільгові умови, проводять державну політику, підтримуючу дану технологію обліку податків (коли платникам вигідно звернутися до податкового агента та податковим агентам вигідно здійснювати свій бізнес).

У США одна з найбільш великих компаній, що виконують послуги податкового агента, нараховує по країні більше 26 тисяч пунктів по консультуванню платників податків та надання послуг сприяння в заповненні податкових декларації. В Австралії послугами податкових агентів користуються 75% платників податків.

Судова практика найкрупніших країн Заходу свідчить про те, що злочини в фінансовій сфері, у т.ч. і при податкових правопорушеннях, практично завжди є «консенсусними», тобто здійснюються за попередньою домовленістю сторін (наприклад, між суб'єктами оподаткування або між ними і корумпованими представниками влади). При цьому використовується як недосконалість законодавчих актів і «допомога» корумпованих чиновників, так і традиційні способи ухилення від сплати податків шляхом приховування прибутків, проведення складних міжбанківських комбінацій і багатоканального «просування» грошей в різні сфери тіньової економіки.

Специфіка податкового законодавства і складність судового розгляду справ про правопорушення в податково-фінансовій сфері обумовили створення в деяких західних країнах, наприклад, в США і Німеччині, інституту «податкових судів», які, діючи в загальних рамках системи юстиції, займаються виключно розглядом позовів з податкових питань. В ці ж судові органи можуть бути оскаржені рішення податкових властей про застосування фінансових санкцій (про накладення штрафу, арешту на майно тощо).

Необхідно зазначити, що всеохоплюючий контроль над грошовими операціями населення зі сторони податкових служб, а через них і зі сторони правоохоронних органів, став можливим лише на основі бурного розвитку систем безготівкових розрахунків. Основною формою платежів в таких країнах, як США, Німеччина, Англія, Франція, Японія, Канада та ряді інших країн стало використання пластикових кредитних карток. В США, наприклад, лише 3% розрахунків за товари і послуги здійснюється за готівку. До початку 90-рр. на виплату заробітної плати через банківські рахунки було переведено 99% робочих і службовців в США і Канаді, 95% - в Англії [7, 150].

Зазначимо, що податкові служби в західних країнах у значній мірі наділені повноваженнями правоохоронних органів. Органи податкових розслідувань (слідчий апарат) по суті являють собою спеціалізовані поліцейські служби, які часто використовують при проведенні фінансових розслідувань такі специфічні методи, як негласне спостереження, опитування свідків із оточення підозрюваної особи, перевірка поштових відправлень і прослуховування телефонних розмов, залучення платних інформаторів. Співробітники органів податкових розслідувань часто проводять розслідування негласно, використовуючи в якості прикриття документи різних урядових і навіть приватних організацій.

Практику діяльності податкових органів і методи податкового контролю зарубіжних країн, можна сміливо назвати універсальними, і використовувати їх для вдосконалення податкового контролю в Україні. Необхідно взяти на «озброєння» податковим органам України, такі напрями розвитку контролю:

·        налагодження довірчих взаємин платника податків та податкових органів;

·        робота над правовою грамотністю і інформованістю суспільства;

·        налагодження попереднього податкового регулювання;

·        узгодження платниками податків з податковими органами нових схем організації бізнесу;

·        посилення координації дій різних органів державної влади та розробка комплексних методів протидії ухиленням від сплати податків і зборів та виконання положень податкового законодавства;

·        спрощення умов оподаткування фізичних осіб шляхом позбавлення громадян від збирання і представлення інформації про самих себе в податкові органи, шляхом об'єднання баз даних різних відомств;

·        автоматизація форм податкового контролю, поліпшення методик податкового контролю.

Позитивною рисою вже є те, що останнім часом збільшилась кількість контактів між податковими органами України та відповідними органами зарубіжних країн. Це призводить до обміну досвідом вітчизняних та закордонних працівників податкових органів, виявлення позитивних рис та впровадження їх у діяльність податкових органів України.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

2.1 Теоретичні основи здійснення контрольно-аналітичної роботи податкових органів

Податковий кодекс України трактує податковий контроль як систему трьох взаємопов’язаних між собою способів:

         ведення обліку платників податків;

         інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

         перевірок та звірок.

Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору [8].

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об’єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню [1].

Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених Податковим кодексом, коли органами реєстрації є органи державної податкової служби або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.

Орган державної податкової служби зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Для взяття на облік платник податків юридична особа повинна подати до органу Державної податкової служби

заяву;

виписку або витяг з Єдиного державного реєстру, якщо платником є юридична особа;

копію свідоцтва про державну реєстрацію, якщо заявником г юридична особа, для якої законом установлені особливості її державної реєстрації та яка не включається до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Одночасно з поданням заяви та копій вищезазначених документів органам Державної податкової служби пред’являються оригінали відповідних документів.

Центральним органом державної податкової служби визначаються:

порядок обліку платників податків і зборів;

перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також порядок подання таких документів;

форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків.

Органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з Податковим кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла:

.        Від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах;

що міститься у наданих великими платниками податків в електронному вигляді копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронному вигляді, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;

про фінансово-господарські операції платників податків;

про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

.        Від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація:

про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об’єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;

про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності;

про експортні та імпортні операції платників податків;

від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.

Податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань [9].

Основна форма податкового контролю - податкова перевірка. Податкова перевірка як форма податкового контролю - це діяльність податкових та інших контролюючих органів у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює: по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду; по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова [10].

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

інші, передбачені Податковим кодексом України.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій.

Порядок проведення перевірок регулюється нормами Податкового кодексу України.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов’язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки [1].

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки [1].

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

Інше передбачене законодавством.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції [1].

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

2.2 Аналіз контрольної роботи податкових органів України

Аналітична робота податкових органів проявляється в аналізі діяльності платників податків, розгляді скарг громадян, суб’єктів господарювання, органів державної влади та підготовка за їх результатами довідок, висновків, іншої інформації.

З метою проведення аналізу контрольної роботи на державному рівні скористаємося аналітичними даними податкових органів України за 2010 - 2013 роки [10].

На рис. 2.1 наведена динаміка планових перевірок, здійснених податковими органами України за 2010-2013 роки.

З рисунку видно, що з кожним роком спостерігається зменшення кількості планових перевірок. У 2011 році було проведено 23241 планових перевірок, що на 6% менше в порівнянні з 2010 роком. У 2012 році кількість планових перевірок зменшилась на 813 або на 3,5%. А у 2013 році цей показник зменшився з 22 428 до 21 586 перевірок або на 3,7% порівняно з минулим роком.

Рис. 2.1. Кількість проведених планових перевірок за період 2010-2013 роки

Удосконалення процедури планування та відбору до перевірки платників податків дали змогу зменшити кількість планових перевірок. План-графік будується на основі ризикоорієнтованості платників щодо несплати податків, тож це дозволяє перевіряти з більшою точністю. Від так обмеження перевірок сумлінними платниками податків призводить до зниження тиску на платників податків. Проведення перевірок здійснюється за принципом ймовірності ухилення від сплати податків і використання схем їх мінімізації.

Що стосується позапланових перевірок, що там спостерігається інша тенденція (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Кількість позапланових перевірок проведених за період 2010-2013 роки

В 2011 році податковими органами України було здійснено 166301 позапланових перевірок, що на 12,8% менше, ніж в 2010 році. Це можна пояснити тим, що був прийнятий Податковий кодекс України, який передбачав звільнення на рік малого бізнесу від перевірок.

А в 2012 році вже спостерігається зростання цього показника: було проведено 181261 позапланову перевірку, що на 9% більше, ніж в 2012 році. В 2013 році знову спостерігається зростання цього показника на 19303 або на 10,6% в порівнянні з минулим роком.

Збільшення кількості позапланових перевірок пояснюється запровадженням єдиної бази даних, що дозволяє виявляти розходження в документації контрагентів, що є підставою для їх проведення.

Позитивним показником є збільшення кількості перевірених платників у 2011 році на 1682 (з 114885 до 116567) або на 1,5%. У 2012 також спостерігається зростання цього показника на 3,4% (з 116567 до 120530) порівняно з 2011 роком. Проте у 2013 році кількість перевірених платників податків зменшилась на 8,5% (з 120530 до 110314). Це можна охарактеризувати зменшенням податкового втручання податкових органів у діяльність платників податків. Структура перевірених платників податків за 2010-2013 рр. наведена на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Структура перевірених платників податків за 2010-2013 рр.

При цьому варто відмітити, що з кожним роком зменшується кількість перевірених фізичних осіб - суб’єктів господарювання, що свідчить про більшу податкову дисциплінованість цієї групи платників податків.

За результати контрольної діяльності податкових органів виявлено, що кількість перевірок за якими встановлено порушення, мала наступну тенденцію (див. рис. 2.4).

Рис. 2.4. Динаміка перевірок, за якими виявлено порушення

З кожним роком кількість перевірок, за якими виявлені порушення зростає. У 2011 році порівняно з 2010 роком цей показник збільшився на 10309 або на 6%. У 2012 році цей показник склад 196488, що на 8,2% більше, ніж в 2011 році. У 2013 році також збільшилась кількість перевірок, за якими виявлені порушення з 196488 до 220983.

Варто проаналізувати питому вагу перевірок, за якими встановлені порушення, в загальній кількості перевірок (див. рисунок 2.5).

Рис. 2.5. Структура перевірок, за якими встановлено порушення

Бачимо, що з кожним роком питома вага перевірок за якими виявленні порушення збільшується. У 2010 році цей показник склав 79,5%, у 2011- 95,5%, у 2012 - 96,5%, у 2013 - 99,5%. Це свідчить про покращення якості здійснення перевірок податковими органами. Збільшення ефективності перевірок свідчить про належне використання ризикоорієнтованої системи відбору платників до перевірок та застосування єдиної бази даних.

Рівень узгодження донарахованих сум в 2010 році склав 42%, у 2011 році цей показник зріс на 28%. Це характеризується покращенням рівня адміністрування податків і зборів у зв’язку з прийняттям ПКУ. Проте у 2012 спостерігається зменшення цього показника до 56 %. А в 2013 р. знов підвищення цього показника на 4%. На це вплинуло підвищення якості документування доказової бази, за встановленими порушеннями.

У 2011 році за результатами перевірок донарахування з податків і платежів склало 6,9 млрд. грн, що у порівнянні з 2010 роком, зросло на 3%.

Це пов’язано з удосконаленням податкового законодавства внаслідок прийняття Податкового кодексу України. Проте у наступних роках спостерігається зменшення цього показника: у 2012 році - 6,5 млрд. грн., у 2013 році - 5,4 млрд. грн. Це пояснюється нестабільною економічною ситуацією в країні та розвитком тіньової економіки.

У 2011 році розмір штрафних санкцій склав 2117,5 млн. грн., що у порівняні з 2010 роком більше на 8,4%. В 2012 році цей показник зменшився на 301,3 млн. грн. В 2013 знову зростання сум штрафних санкцій з 1816,2 млн. грн. до 3558,1 млн. грн. Це характеризується зростанням несвоєчасною сплатою зобов’язань платниками податків (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Динаміка штрафних санкцій за 2010-2013 рр., млн. грн

Нарахування пені за актами перевірок у 2010-2013 роках мала наступну динаміку див. рис. 2.7.

Рис. 2.7. Динаміка нарахування пені за актами перевірок, млн. грн

Як видно, збільшення нарахувань пені спостерігається лише у 2012 році, що свідчить про несплачені у встановлені законодавством строки суми грошових зобов’язань.

Донараховані податки та платежі в результаті проведених перевірок, включаючи примусове стягнення податкового боргу, в загальних доходах зведеного бюджету займають в середньому 3%, штрафні санкції за актами перевірок - 1%, пеня за актами перевірок менше 1% усіх надходжень, що забезпечувалися податковими органами.

Такий стан свідчить про підвищення якості контрольної діяльності податкових органів в боротьбі з порушенням податкового законодавства. Це є позитивним моментом у здійсненні контрольно-аналітичної роботи податкових органів.

З кожним роком спостерігається зменшення кількості листів, отриманих від платників податків, при цьому зростає кількість звернень за електронною поштою. Це свідчить про розвиток сучасних технологій та впровадження електронно-інформаційної системи щодо модернізації аналітично-контрольної діяльності податкових органів.

Також зростає кількість відвідувань web-сайтів податкових органів, що пов’язано з централізованих розміщеннях необхідної інформації для платників податків на web-порталах та характеризується економією часу з обох сторін. [11].

Ризикоорієнтована система податкового контролю дає змогу запровадити системний підхід до адміністрування податків, інформувати податкові ограни на більш ранній стадії про можливі випадки порушення податкового законодавства, реагувати та упереджати їх.

На сьогодні спостерігається та зростання добровільної спати податків.

Таким чином, результати аналізу свідчать про перспективу підвищення ефективності контрольно-перевірної роботи, слід звернув увагу на те, що при скороченні перевірок надходження до бюджету зростають, що свідчить про високу результативність перевірок.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ

.1 Проблеми здійснення контрольної роботи органами доходів і зборів

Система податкового контролю в Україні ще проходить стадію свого формування. Тому існують деякі перешкоди для ефективного функціонування цієї системи. На даний час можна виділити деякі вагомі перешкоди для її ефективного здійснення.

Двоякий характер тлумачення податкового законодавства. При прийнятті рішення після здійснення податкової перевірки, податкові перевіряючи дуже часто мають справу з тим, що норми податкового законодавства мають двояке тлумачення, тобто як на користь платника податків, так і на користь податкового органу. Це негативний момент для функціонування системи податкового контролю та аналізу.

Низька податкова культура багатьох платників податків також чинить перешкоди для ефективного здійснення і функціонування податкового контролю, оскільки є платники, які сприймають податкову перевірку і податкових перевіряючих агресивно, що, в свою чергу може призвести до вчинення певних протиправних дій що можуть призвести не тільки до недоотримання бюджетами сум податків, зборів, платежів, а ще й загрожувати здоров’ю та життю безпосередньо податковим перевіряючим.

Відсутність добре налагодженого програмного забезпечення створює перешкоди для податкового контролю та аналізу в часовому аспекті. Відсутність або неналагодженість цього вимагає у податкових працівників більш великого часу для обробки певної інформації.

Досить складний механізм обчислення податків та ведення податкового обліку ускладнює процес проведення податкового контролю та аналізу, оскільки породжує досить великі витрати часу на їх проведення.

Не остаточне запровадження системи подання податкової звітності в електронному вигляді. На сьогодні не всі платники податків подають податкову звітність в електронному вигляді через недовіру до світової мережі Інтернет.

Все вищенаведене - це основні і найголовніші перешкоди щодо ефективного функціонування податкового контролю. Система податкового контролю продовжує розвиватись. Інтеграція України до Європейського Союзу теж буде викликати негативні моменти в формуванні системи податкового адміністрування, тому що потрібно буде остаточно перебудовувати під світові та європейські стандарти не тільки систему податкового контролю зокрема, а взагалі всю податкову систему України.

Для того, щоб хоча б якимось чином нейтралізувати або скоротити існуючи перешкоди, слід розробити певні шляхи для ефективного застосування системи податкового контролю в нашій державі.

3.2 Важливість аналітичної складової в роботі органів доходів і зборів України та шляхи її вдосконалення

Аналітична робота в органах доходів і зборів України - це постійна дослідна діяльність, що охоплює своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан дотримання податкового законодавства, результати практичної діяльності органів доходів і зборів України з виконання поставлених перед ними завдань, а також про умови, у яких ці завдання виконуються [13].

Аналітична робота полягає:

-        у вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, що можуть тією чи іншою мірою вплинути на діяльність податкових органів;

-        у використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективної діяльності органів доходів і зборів.

Основними вимогами до аналітичної роботи є: достовірність, повнота, суттєвість, своєчасність, зрозумілість, нейтральність, порівнянність результатів, системність і плановість, комплексне використання методів аналізу.

Провідне місце в аналітичній роботі органів доходів і зборів посідає аналіз і оцінка факторів зовнішнього та внутрішнього середовища податкових органів України, які визначають основні умови їх функціонування. Значну роль у цих процесах відіграють структурні підрозділи державної податкової служби, які здійснюють прогнозування надходжень, комплексний аналіз стану розрахунків з бюджетом, облік платежів та формування звітності щодо надходжень до бюджету як основи прогнозно-аналітичної роботи.

Для досягнення загальної мети податкової служби щодо наповнення бюджету вони виконують функції своєрідних аналітичних центрів, діяльність яких спрямована на всебічний та комплексний аналіз економічної ситуації в державі, регіонах, оцінку бази оподаткування та визначення її резервів, для забезпечення виконання показників доходів, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» та забезпечення сталих надходжень до місцевих бюджетів.

Особливо актуальним є питання формування та посилення організаційного, аналітичного, інформаційного потенціалу служби.

Саме в підрозділах прогнозування, аналізу, обліку та звітності сконцентровані всі інформаційно-аналітичні потоки, спрямовані на забезпечення бюджетного процесу: від прогнозування надходжень і врахування всіх контрольованих платежів до виконання показників доходів, затверджених законом про бюджет.

У прогнозно-аналітичній роботі основний акцент робиться на розвиток інформаційних технологій з усіх аспектів діяльності податкової служби. Так, в частині:

-        прогнозно-аналітичної роботи планується розширення її напрямів для оперативного виявлення проблем з виконання доведених показників доходів і своєчасного реагування на них, а також використання модельного апарату з визначення впливу зміни макроекономічних показників на рівень податкових надходжень;

-        аналізу розрахунків з бюджетом по секторах економіки та великих платниках податків упроваджується проведення кластерного аналізу та моніторингу основних сегментів економіки, нові сервіси обслуговування великих платників податків. Події сьогоднішнього дня вказують на те, що необхідно перейти від традиційного підходу до оцінки економічної ситуації: держава - сектор економіки - регіон до різних неформальних видів систематизації інформації про податковий потенціал регіонів, сегментів економіки, груп платників податків - кластерного аналізу.

Щоб розширити функціональні можливості всіх органів державної влади в умовах інформаційного суспільства в Україні, розроблено Державну цільову науково-технічну програму використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом [14] (далі - Програма).

Ця Програма включає три варіанти досягнення поставленої мети, які передбачають:

) використання пропрієтарного програмного забезпечення (програмного забезпечення, яке є об’єктом права інтелектуальної власності й використовується лише у спосіб і згідно з умовами, визначеними у відповідних ліцензіях (дозволах), виданих відповідними органами);

) повну заміну в органах державної влади пропрієтарного програмного забезпечення на програмне забезпечення з відкритим кодом і легалізацією неліцензійного програмного забезпечення відповідно до Порядку легалізації комп’ютерних програм в органах виконавчої влади;

) оптимальний щодо оптимізації витрат бюджетних коштів - створення умов для поступового впровадження в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом із збереженням у разі потреби пропрієтарного програмного забезпечення, а також організацію підвищення кваліфікації державних службовців переважно за дистанційною формою навчання.

Виконання такої Програми дасть змогу поступово впровадити в органах державної влади програмне забезпечення з відкритим кодом, що сприятиме:

скороченню бюджетних витрат, пов’язаних з легалізацією та придбанням пропрієтарного програмного забезпечення;

спрямуванню бюджетних коштів для надання підтримки вітчизняним розробникам програмного забезпечення з відкритим кодом;

збільшенню частки ліцензійного програмного забезпечення в органах державної влади;

Аналітична робота не є самоціллю в органах доходів і зборів України, вона підпорядкована головним та масштабним завданням - прийняттю управлінських рішень щодо забезпечення організаційної цілісності та стабільності функціонування податкових органів, підвищення ефективності його роботи з реалізації функцій у сфері оподаткування. При цьому, виконуючи функцію процесу управління, вона і сама собою виконує ряд важливих функцій з вивчення, дослідження та оцінки реального розвитку та динаміки діяльності податкових органів.

3.3 Напрямки вдосконалення контрольно-аналітичної діяльності податкових органів в Україні

Актуальною проблемою сьогодні є поліпшення інформаційних систем та інструментів аналізу, розробки спеціального програмного забезпечення, підвищення ефективності проведення податкових перевірок, аналізу зниження кількості помилок при їх проведенні та прийняття вмотивованих рішень за їх результатами.

Також має бути налагоджена тісна співпраця та взаємодопомога всіх структурних підрозділів податкових органів, координація їх зусиль на виявлення та попередження порушення вимог податкового законодавства, вироблення єдиної та прозорої податкової політики держави.

На даний час проводиться реформування податкової системи України шляхом забезпечення стабільності та ефективності діяльності податкових органів, за допомогою яких формується питома частка доходів Державного бюджету України, акцент робиться на перегляді процесів адміністрування податків. Цей процес розпочав своє оновлення з прийняттям Податкового кодексу України та шляхом впровадження нововведень у нормативно-правову базу податкової системи в напрямку підвищення рівня добровільного виконання норм податкового законодавства України платниками податків.

Також слід зауважити, що удосконалення діяльності податкових органів неможливе без запровадження основоположних компонентів сучасного менеджменту, серед яких одним із визначальних є створення ризикоорієнтованої системи управління та адміністрування податків.

Що стосується податкового контролю, то реформування повинно в першу чергу спрямовуватися на досягнення позитивних зрушень на користь платників податків, а саме:

зменшення податкового тиску за рахунок розширення бази оподаткування, зниження ставок, виведення з «тіньового» обігу оподатковуваних капіталів;

зменшення кількості перевірок та підвищення їх якості шляхом більш ефективного відбору підприємств для перевірок (посилений контроль має здійснюватися за недисциплінованими підприємствами та підприємствами з більшим ризиком ухилення від сплати податків;

зменшення контролю за діяльністю малого та середнього бізнесу;

покращання якості обслуговування клієнтів;

запровадження відповідальності, адекватної виявленим порушенням;

запровадження податкових компромісів з використанням механізмів розстрочення чи відстрочення, договірних податкових кредитів;

удосконалення, спрощення, стабільність і передбачуваність податкового законодавства;

покращення інформаційного забезпечення, розширення якого для кожної ланки податкової служби надасть можливість автоматизувати процес оподаткування, ефективніше використовувати наявні людські ресурси, погоджувати дані з різних джерел з метою виявлення ухилень від сплати податків;

залучення до оподаткування «тіньових» коштів через відстеження товарно-грошових потоків, контроль за використанням готівки; прогнозування надходжень, що дозволить пропонувати Верховній Раді України збалансований реальний бюджет, сприятиме стабілізації суспільства та надасть можливість більш реально оцінювати ефективність діяльності податкової служби;

скорочення та ліквідація недоїмки для поліпшення роботи платниками податків, заохочення їх до добровільної сплати та скорочень заборгованості перед бюджетом за рахунок реалізації майна боржників.

Для забезпечення платників податків якісною аналітичною інформацією необхідно:

) розробити програмне забезпечення, яке буде пристосоване до централізованого зберігання та обробки податкової інформації. Докорінно оновити Web-портал податкових органів, який має складатися з трьох основних блоків: інформаційний, консультаційно-роз’яснювальний та блок електронних сервісів;

) вдосконалити інформаційну систему «Управління документами», яка має забезпечити виконання всіх необхідних для податкових органів функцій, пов’язаних з обробкою документів (процесів управління, збору, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, обробки, архівації тощо). Впровадження автоматизованої системи управління документами дозволить: зекономити зусилля і час для обробки потоків інформації та документів, що надходять до податкової служби на всіх рівнях; підвищити прозорість процесів роботи з документами і забезпечити контроль за їх виконанням; оптимізувати операційні процеси податкової служби; покращити якість обслуговування платників податків, забезпечити оперативну реакцію на звернення громадян, а також більш високий рівень безпеки та конфіденційності інформації.

У 2013 році було впроваджено систему «Податковий блок», яка складається з чотирьох сегментів операційної діяльності податковий органів: реєстрації платників податків, обробки податкової звітності та платежів, обліку платежів та податкового аудиту у вигляді модернізованих процедур. Ця система стала одним із кроком перетворення податкових органів з фіскального органу на сервісну службу, яка орієнтована на платника податків [15].

Впровадження системи управління документообігом разом з податковим блоком дасть можливість податковим органам працювати на сучасній ІТ-платформі, централізувати свої операції і значно скоротити кількість податкових перевірок;

) впровадити систему підтримки прийняття рішення, що є комплексом апаратно-програмних засобів, призначенням якого є надання співробітникам податкових органів повної та об’єктивної інформації, необхідної для вирішення оперативних завдань і прийняття управлінських рішень. Для аналізу та надання пропозицій у систему підтримки прийняття рішення пропонуємо застосувати методи контролінгу, системного аналізу, інформаційного пошуку, аналізу даних, імітаційного моделювання, ситуаційного аналізу;

) створити та впровадити систему оцінювання результативних показників діяльності податкових органів України з метою забезпечення керівництва на усіх рівнях методами та засобами підтримки прийняття рішень, направлених на підвищення у кадровому складі мотивації щодо росту якості та ефективності адміністрування податків. Для цього необхідно розробити методику оцінювання діяльності податкових органів України та визначити наявність показників для автоматичного розрахунку критеріїв оцінки на центральному рівні податкових органів України;

) запровадити на рівні області Єдину базу даних про сумнівні фінансово-майнові операції, що буде сприяти виявленню фактів економічних правопорушень ще на стадії їх підготовки. Подібна база даних вже існує в України, яка володіє необхідними технічними і програмними ресурсами та спеціалістами, а також великим обсягом інформації про юридичних та фізичних осіб.

Модернізацію інформаційно-аналітичного забезпечення необхідно здійснити за допомогою створення єдиної інтегрованої інформаційно-аналітичної системи податкових органів, яка б складалася з комплексу функціональних, управлінських та інфраструктурних підсистем центрального й регіонального (обласного) рівня. Така система забезпечила б використання єдиної бази документів усіма структурами податкових органів, можливість системного управління, реалізацію безперервного документообігу, планування і розподіл завдань, контроль за їх виконанням, централізованого контролю діяльності кінцевих користувачів системи.

Кінцевим результатом розвитку електронних сервісів повинно стати створення персонального аккаунту кожного платника податків на офіційному Інтернет-порталі податкових органів України - юридичної особи, приватного підприємця чи найманого працівника.

Підтримка функціонування центру сертифікації ключів надає платникам податків і службовцям податкових органів послуги з видачі на безоплатній основі електронних цифрових підписів для легітимного спілкування платника податків з податковими органами у рамках електронного кабінету платника податку, у тому числі для подання податкової звітності, а також можливість реалізувати легітимну роботу податкових органів у рамках автоматизованої системи «Управління документами». Слід зазначити, що Центр працює з весни 2012 р.

Популярність послуги серед платників податків пов’язують зі зручністю сервісу, який дає змогу підприємцеві не з’являтися до інспекції навіть раз на квартал для подання звітності, а відправляти документацію через Інтернет. Варто відзначити, що платники отримують ключі цифрового підпису безкоштовно.

Підвищення ефективності проведення податкового контролю вимагає зростання якості аналітичної роботи. Йдеться про важливість:

розробки чітких методичних рекомендацій щодо проведення податкового контролю в галузях економіки для працівників податкових органів із визначенням методів і принципів проведення основних аналітичних процедур, які важливо здійснювати;

розробки спеціального програмного забезпечення, яке дозволить автоматизувати аналітичні процедури проведення економічного аналізу в даній сфері та адаптувати його до існуючих автоматизованих робочих місць і баз даних, якими користуються працівники податкових органів;

покращення взаємодії структурних підрозділів податкових органів, ліквідація та розробка шляхів усунення суперечностей у сфері проведення податкового контролю в галузях економіки;

розробки найбільш доцільної схеми проведення податкового аудиту з урахуванням галузевих особливостей, які необхідно враховувати на кожному етапі його проведення;

покращення взаємодії між органами державної влади та створення єдиної циклічної системи інформації.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ В ПОДАТКОВИХ ОРГАНАХ

У сучасних ринкових умовах господарювання діяльність у галузі охорони праці в Україні передбачає багаторівневу систему управління охороною праці (СУОП), функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої та виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури організацій та установ, трудові колективи, професійні спілки. Ефективне функціонування цієї системи можливе за наявності прямих та зворотних зв'язків між її окремими ланками, чіткого виконання повноважень, які стосуються питань з охорони праці в межах кожної ланки системи.

Кінцевою метою функціонування системи управління охоронною праці є підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці. При цьому кожна ланка системи здійснює підготовку, прийняття та реалізацію цих рішень відповідно до свого рівня та функціональних обов'язків у системі управління охороною праці. З погляду вирішуваних питань усі ланки системи управління охороною праці можна поділити на дві групи: ланки, які забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці; ланки, у функціональні обов'язки яких входить. забезпечення безпеки праці в умовах конкретної галузі.

До першої групи ланок системи управління охороною праці входять органи державної законодавчої ініціативи й органи державного управління охороною праці, в тому числі: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Державний департамент з нагляду за охороною праці; Міністерства, в тому числі і Державна податкова адміністрація України; інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації; місцеві ради.

Верховна Рада України і своєї ініціативи, взаємодіючи із структурами державної виконавчої влади, визначає державну політику в галузі охорони праці, вирішує питання удосконалення законодавчої бази з охорони праці, питання соціального напряму, які тісно пов'язані зі станом умов праці.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, виходячи зі стану охорони праці у державі організовує розробку загальнодержавних програм щодо поліпшення цього стану затверджує ці програми та контролює їх виконання, визначає функції органів державної виконавчої влади щодо вирішення питань охорони праці та нагляду за охороною праці.

Для вирішення цих питань при Кабінеті Міністрів України функціонує Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Державний департамент з нагляду за охороною праці України здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику у цій галузі, розробляє за участю відповідних органів державні програми в галузі охорони праці, координує роботу державних органів та об'єднань підприємств з питань безпеки праці, опрацьовує і переглядає спільно з компетентними органами систему показників та обліку умов безпеки праці, здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони праці та нагляд за охороною праці в державі тощо [16].

Рішення Державного департаменту з нагляду за охороною праці України, що належить до його компетенції, обов'язкові для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, місцевими радами та організаціями.

Міністерства, державні комітети, інші об'єднання, створені за галузевим принципом, зокрема й податкові органи України як ланка управління охороною праці, визначає науково-технічну політику своєї галузі що до питань охорони праці, розробляє і забезпечує реалізацію комплексних заходів що до поліпшення безпеки праці, здійснює методичне керівництво діяльністю підрозділів галузі з охорони праці, співпрацює з галузевими профспілками щодо вирішення питань безпеки праці, організовує у встановленому порядку навчання та перевірку знань правил і норм охорони праці працівниками своєї галузі, створює внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці. Для забезпечення виконання викладених вище функцій в апаратах міністерств та прирівняних до них об'єднаннях у Державній податковій адміністрації України створюється служба з охорони праці.

Управлінські рішення з питань охорони праці, що приймаються керуючою частиною податкових органів України, є обов'язковими для виконання всіма структурними підрозділами Міністерства доходів і зборів України.

У свою чергу, опрацювавши управлінські рішення керуючої частини Міндоходів України з питань охорони праці, областях, містах Києві приймає свої управлінські рішення стосовно питань з охорони праці у підпорядкованих їм ДПІ районів і міст. Така система дозволяє охопити усі структурні підрозділи, які є складовою частиною податкових органів України.

Служба охорони праці виконує такі функції [17]:

створює ефективну, цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

готує для розгляду на засіданнях колегії, нарадах, семінарах найважливіші питання з охорони праці;

організовує облік, аналіз нещасних випадків, професійних та загальних захворювань, а також шкоди від цих подій;

організовує розробку перспективних та поточних планів роботи щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

організовує підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці;

розглядає листи та скарги співробітників з питань охорони й праці;

контролює дотримання чинного законодавства та інших нормативних актів, посадових інструкцій з питань охорони праці працівниками ДПС України; відповідність нормативним актам про охорону праці обладнання, транспортних засобів, що експлуатуються в підрозділах ДПС України;

своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих з питань безпеки праці:

бере участь у спеціальних розслідуваннях нещасних випадків,

міжнародному співробітництві з питань поліпшення умов і безпеки праці.

Ця служба виконує ще значну кількість функцій з управління охороною праці, а також наділена рядом повноважень та прав, передбачених Типовим положенням про службу охорони праці.

Фактори виробничого середовища вагомо впливають на стан здоров'я працюючих, хоча в кожному, конкретному випадку виділити цей вплив та дати оцінку "внеску" умов праці у рівень здоров'я (чи недуги) працюючих складно.

Тим більше, що виробниче оточення впливає на організм людини на фоні погіршення якості навколишнього середовища, забруднення атмосферного повітря, питної води та продуктів харчування, неправильного способу життя, шкідливих звичок (вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, та ін.).

Органи державної податкової служби України зосереджені в основному в містах, районах, які характеризуються власним мікрокліматом і комплексом факторів, що негативно впливають на працюючих. До них належать: шум; забруднення атмосфери токсичними речовинами, в першу чергу сполуками сірки, важкими металами оксиду вуглецю, продуктами неповного згорання органічного палива (автотранспорт); запиленість повітря, недостатня кількість ультрафіолетового опромінення, підвищений рівень тонізуючих та електромагнітних випромінювань тощо.

Адміністративні приміщення податкових органів України інколи розташовуються поблизу промислових підприємств, які (навіть при дотриманні зонування та необхідної відстані між спорудами) своїм спектром шкідливих речовин негативно впливають на працівників податкової служби.

Крім того, органи державної податкової служби України в установленому законом порядку періодично здійснюють на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності перевірки й обстеження будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень та обладнання.

Хоча працівники податкової служби з метою перевірок і обстежень знаходяться на підприємствах нетривалий час, але шкідливі і небезпечні фактори, які існують на цих підприємствах, негативно впливають на їх здоров'я.

На працівника органів Міністерства доходів і зборів України, також, діють небезпечні виробничі фактори, обумовлені знаряддям праці, з яким він взаємодії у трудовому процесі. Податкові органи належать до невиробничої сфери, і знаряддями праці у цій системі є технічне оснащення управлінської праці: персональні електронно-обчислювальні машини, автоматизовані інформаційні системи, периферійна та копіювальна техніка, засоби зв'язку, зокрема стільникового зв'язку.

Крім того, в приміщеннях податкової служби застосовується електроустаткування, електромережі, електричне освітлення, кондиціонери, які обумовлюють наявність потенційних небезпечних факторів, які можуть стати неприхованими небезпеками в наслідок ненормальної поведінки людини, або несправності обладнання.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність має мікроклімат приміщень, під яким розуміють фізичний стан повітряного середовища, що визначається такими фізичними параметрами, як температура, вологість, швидкість повітря.

Фізико-хімічні показники визначають інформацію про вміст у повітрі іонів та різноманітних забруднювачів.

Одним із головних джерел утворення небезпечних ситуацій в органах ДПС є сама людина, тобто в основі вирішення проблеми безпеки праці лежить людський фактор. А це, в першу чергу, залежить від мотивації трудової діяльності, психологічного та фізичного стану людини - факторів, які можуть-підвищувати або знижувати результативність роботи й обумовлюють безпеку праці.

Тому процес праці та умови її безпеки для працівників ДПС України - необхідно вивчати, враховуючи особистісні та індивідуально-типологічні особливості працюючого, оскільки помилки в процесі праці, ціна яких дуже висока, або небезпечна ситуація є наслідком зіткнення між якостями людини та особливостями конкретної професійної діяльності.

Для обговорення можливого впливу на здоров'я працівників податкової служби має значення ряд якісних характеристик робочого середовища, яке у приміщеннях характеризується такими фізико-хімічні параметрами, як температура, вологість, швидкість повітря. У приміщеннях з комп'ютерами ще враховуються фізико-хімічні показники - вміст у повітрі іонів та різноманітних забруднювачів.

Висока температура і вологість повітря негативно впливають на функціональний стан людини, тому на робочих місцях необхідно створювати комфортні теплові умови постійно.

Оптимальне значення температури повітря у приміщенні становить 19-23°С. Рекомендується відносна вологість повітря 55 %, швидкість руху повітря не повинна перевищувати на рівні обличчя 0,1 м/с. Температура повітря, швидкість його руху та відносна вологість повітря повинні відповідно становити: 22-24° С; 0,1 м/с; 60-40 % [18].

У приміщеннях необхідно передбачати регулювання параметрів мікроклімату в межах, заданих нормативним документом. Необхідно також надати можливість індивідуального регулювання роздачі повітря в окремих приміщеннях шляхом встановлення кондиціонерів. Але статистика свідчить, що люди, які впродовж тривалого часу працюють у приміщеннях з кондиціонерами, хворіють частіше.

Це дивно, бо прохолодне й чисте повітря повинно було б нести здоров'я. Виявилося, що благотворні природні аероіони застряють у фільтрах кондиціонерів і повітря виходить чистим, але мертвим.

У приміщеннях, де працюють комп'ютери, концентрація іонів у повітрі робочої зони зазнає значних змін. Так, уже через 5 хв. роботи монітора концентрація легких негативних іонів знижується у 5-10 разів, істотно знижується концентрація середніх та важких негативних часток. Через 3 години роботи їх концентрація у повітрі наближається до нуля. Це призводить до несприятливих змін у серцево-судинній, бронхо-легеневій, кровотворній та вегетативній нервовій системах.

Нормалізуючий вплив на аероіонний склад повітря робочої зони справляють примусова вентиляція, захисні екрани (оснащені заземленням) та застосування іонізаторів. Використання кімнатного вентилятора (протягом 10 хв. наприкінці кожної години роботи), збуджуючого рух повітря паралельно площі екрану призводить до підвищення концентрації аероіонів.

У повітрі робочих приміщень присутні різні мікроорганізми. Необхідно зазначити, що робота працівників податкової служби пов'язана з прийняттям відвідувачів, і тому вміст мікроорганізмів у повітрі приміщень значно зростає. При такому режимі роботи необхідно вживати додаткові заходи оздоровлення повітряного середовища - додаткової вентиляції, обмеження числа та тривалості перебування відвідувачів, створення робочих місць, оснащених загороджувальними стінами з невеликими віконцями для спілкування з відвідувачами.

Робота працівників державної податкової служби України належать до категорії робіт, яка пов'язана з використанням та обробкою великих масивів інформації. Така робота є кропіткою і вимагає постійного психологічного напруження. Впровадження комп'ютерів та застосування комп'ютеризованих робочих місць дозволило суттєво полегшити працю податківців: накопичення інформації про платників податків, контроль за надходженням податків, прийом податкової звітності в електронному варіанті та інше. Після впровадження в Україні ідентифікаційних кодів громадян та організацій робота податкового інспектора без застосування інформаційної техніки, зокрема персонального комп'ютера, взагалі стала неможливою. Але застосування комп'ютера, як свідчать вітчизняні та зарубіжні медики-гігієністи, тягне за собою ряд небезпек. Користувачі комп'ютерної техніки повинні знати фактори, що впливають на їх функціональний стан, особливості роботи на комп'ютері та розлади, які може спричинити ця робота.

Трудовий процес суттєво впливає на психофізіологічні можливості користувачів комп'ютерів, оскільки їх діяльність характеризується значними статичними фізичними навантаженнями; недостатньою руховою активністю (зменшується швидкість кровообігу, і як результат - зменшується доступ кисню в мозок, що викликає розумове перенапруження); напруженнями сенсорного апарату, вищих нервових центрів, які забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. Окрім того, трудовий процес користувачів комп'ютерів відзначається значними інформаційними навантаженнями.

Професійні якості та виробничий досвід, які визначають внутрішні засоби діяльності, обумовлюють надійну та безпомилкову працю користувачів комп'ютерів, дозволяють знаходити безпечні методи розв'язання виробничих завдань навіть у нестандартних ситуаціях.

Зовнішні засоби діяльності, які в основному визначаються ергономічними показниками організації робочого місця, форми та параметри його елементів, просторового розташування основного і допоміжного устаткування, можуть суттєво знизити фізичні та психофізіологічні навантаження, що діють на користувачів комп'ютерів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Ефективний податковий контроль - необхідна умова успішного функціонування самої податкової системи в цілому, оскільки він охоплює всю систему оподаткування, а також здійснюється в розрізі кожного окремого податку.

Чинним законодавством України встановлено, що саме Міністерство доходів і зборів здійснює контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядком розрахунків із споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій, комп’ютерних систем, розрахункових книжок і книжок обліку розрахункових операцій, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, а також контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності і ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Таке широке коло відносин, які контролює податкова служба, потребує постійного підвищення ефективності організації податкового контролю та удосконалення прийомів і методів його проведення.

Розширення прийомів та методів контрольної роботи за рахунок використання спеціальних економічних знань та уточнення нормативно-правових актів щодо організації перевірок податкового законодавства податковими органами точніше визначить їхній статус у фінансовій системі держави, підвищить якість податкового контролю та зменшить кількість конфліктних ситуацій з платниками податків при проведенні перевірок їхньої діяльності податковою службою.

Розв’язання проблеми підвищення ефективності податкового контролю необхідно здійснювати на засадах системного підходу:

визначення цільових орієнтирів і норм контролю;

встановлення ефективної взаємодії між суб’єктами податкового контролю з метою попередження паралелізму в діяльності та дублювання контрольних функцій;

окреслення підконтрольних об’єктів та забезпечення цілісності суцільного чи вибіркового їх охоплення контрольними діями;

чіткого спрямування контрольних дій у фінансово-економічне середовище;

Контрольно-аналітична робота є найважливішою складовою податкового контролю. Вдосконалення контрольно-аналітичної роботи податкового контролю повинно в першу чергу спрямовуватися на досягнення позитивних зрушень на користь платників податків, а саме:

зменшення податкового тиску за рахунок розширення бази оподаткування, зниження ставок, виведення з «тіньового» обігу оподатковуваних капіталів;

зменшення кількості перевірок та підвищення їх якості шляхом більш ефективного відбору підприємств для перевірок (посилений контроль має здійснюватися за недисциплінованими підприємствами та підприємствами з більшим ризиком ухилення від сплати податків);

зменшення контролю за діяльністю малого та середнього бізнесу;

зменшення контролю за дисциплінованими платниками податків;

покращання якості обслуговування клієнтів;

запровадження податкових компромісів з використанням механізмів розстрочення чи відстрочення, договірних податкових кредитів.

Отже, подальше реформування законодавства у сфері оподаткування має відбутися таким чином, щоб забезпечити не тільки повне і своєчасне надходження коштів до бюджетів та державних цільових фондів, а й дотримання прав усіх суб’єктів податкових відносин та можливість ефективного використання ними юридичних засобів захисту своїх прав, як це має відбуватися у правовій демократичній країні.

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua /go/2755-17.

.Найденко О. Є. Податковий контроль : навч. посібник - Х. : Вид. ХНЕУ, 2012. - 224 с.

. Дєєва Н.М., Редіна Н.І., Дулік Т.О. Оподаткування в Україні: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 544 с.

.Хмільовська К.В. Організаційні засади податкового контролю // Фінанси України - 2013 - №2 - с. 50-53.

. Форми та методи податкового контролю: світовий досвід та українська практика [Текст] / О. А. Шевчук // Економічний часопис - ХХІ : науковий журнал. - 2013. - № 1/2. - С. 73-76.

. Єфименко Т.І. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільної злагоди // Фінанси України. - 2011. - № 5. - с. 10 - 11.

. Степанюк О.І. Відповідальність юридичних осіб за податкові правопорушення / Олександр Іванович Степанюк. - Тернопіль, 2011. - 160 с.

. Малишкін О.І. Облік і аудит податків в Україні: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2013- 376 с.

. Кримінальний кодекс України від 18.05.2013 №2341-14// ВВР.

10. Мисник Т.Г. Податкові перевірки як основна форма податкового контролю [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Nppdaa/econ/2012/96.pdf>.

. Звіт про виконання Плану основних питань економічної та контрольної роботи на 2013 рік [Електронний ресурс] // Міністерство доходів і зборів України - Режим доступу: http://minrd.gov.ua/nk/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti.

. Основні статистичні дані про діяльність державної податкової служби України за 2010 - 2013 роки [Електронний ресурс] / Міністерство доходів і зборів України - Режим доступу: <http://minrd.gov.ua/modernizatsiya-dps-ukraini/povidomlenia_/2011-povidomlenia-modernizatsia/59336.html>.

. Кочетов В.М., Зоря О.С. Модернизация налоговой службы // Вестник налоговой службы Украины - 2012.-№42-с. 52-56.

14. Державна цільова науково-технічна програма використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом: затв. постановою КМУ № 1269 від 30.11.2011 р. // Урядовий кур’єр. 2011. - 28 грудня.

. Податківцями створено нову інформаційну систему «Податковий блок»: реєструватися, обробляти звітність, обліковувати платежі та проводити податковий аудит буде легше і простіше [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://minrd.gov.ua.

.. Кодекс Цивільного захисту України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5403-17.

. Закон України «Про охрану праці» від 18.11.2012 № 2694-12 // ВВР.

. Закон України «Про пожежну безпеку» від 01.01.2013 № 3745-12 // ВВР.