Роль зоопланктону у харчуванні риб (на прикладі щуки)
Роль зоопланктону у харчуванні риб (на прикладі щуки)
Зміст
Вступ
. Поведінка водних тварин під час зміни доступу до їжі планктонофагіф. Роль зоопланктону у харчуванні риб
. Поведінка водних тварин під час зміни доступу до їжі іхтіофагів на прикладі щуки
Висновки
Список використанойї літератури
Вступ
Всі види риб за типом живлення поділяються на мирних і хижих. Харчуються хижі собі подібними, тобто рибами. Їжею для мирних риб служать рослинні і нижчі тварини організми.
Риби, які споживають рослинну їжу, називаються рослинноядними або фітофагами. Фітофаги, в свою чергу діляться на: макрофітофагов, фітопланктофагів і перифітофагов.
Макрофітофаги харчуються вищою водною рослинністю: очеретом, рдестами та іншими рослинами.
Фітопланктофаги харчуються нижчими одноклітинними водоростями - фітопланктоном.
Перифітофаги харчуються обростаннями на підводних поверхнях каменів, корчів, рослин.
До макрофітофагів відносяться: білий амур, плотва, краснопірка та інші види риб.
До фітопланктофагам відносяться: білий товстолобик, гібрид білого і строкатого товстолобиків та деякі інші види.
До перифітофагів відносяться: тіляпія, подуст та інші види.
Мирні риби, споживають тваринну їжу, поділяються на: зоопланктофагів і зообентофагів.
Зоопланктофаги харчуються нижчими безхребетними, що живуть у товщі води.
Зообентофаги харчуються сукупністю організмів, що мешкають на грунті і в грунті дна водойми.
До зоопланктофагів відносяться: строкатий товстолобик, веслоніс, сигові, в тому числі пелядь.
Окрему групу риб складають так звані детритофаги, що харчуються дрібними частинками органічного або частково розруйнованими речовинами, зважених у товщі води або осівшого на дні водойми - детритом. До чистих детритофагів відноситься кефаль, однак при нестачі традиційної їжі, до живлення детритом можуть переходити і зообентофаги та інші категорії риб.
Всі види риб, включаючи мирних і хижаків, на початкових етапах розвитку харчуються зоопланктоном.
риба планктон іхтіофаг
1. Поведінка водних тварин під час зміни доступу до їжі планктонофагіф. Роль зоопланктону у харчуванні риб
Яка ж роль планктону в харчуванні риб, враховуючи, що харчування риб залежить не від однієї поживності компонентів планктону, але і від їх доступності?
Доступність організмів планктону для риб визначається розмірами, рухливістю харчових об'єктів, їх розподілом, щільністю, віковою мінливістю самих споживачів, вибірковістю харчування останніх, а також умовами зовнішнього середовища. Якщо одні дослідники у деяких видів риб знаходять досить обмежений спектр живлення, то інші в тих же видів відзначають високу харчову пластичність. Як серед морських, так і прісноводних риб є багато типові планктофаги, які завжди на всіх стадіях життя харчуються планктоном, а серед донних риб, що харчуються бентосом, багато видів в стадії личинки або малька споживають планктон.
Кількість організмів планктону, поїдаються великими морськими планктофагами, громадно. Кишечник одного великого оселедця може містити понад 60 000 дрібних рачків. У риб є вибірковість по відношенню до їжі, яка залежить насамперед від ступеня доступності харчового об'єкта, а потім від його чисельності у водоймі. Ступінь доступності визначається будовою рота, глотки і зябрового апарату, які у різних видів риб і різних вікових стадій їх неоднакові.
Аналізуючи достатність їжі для різних трофічних рівнів в харчовому ланцюзі моря, Парсонс і Ле Брассер встановили два основних типи харчових ланцюгів на нижніх трофічних рівнях в океанах: 1) довга ланцюг: наннопланктон микрозоопланктон макрозоопланктон риба; 2) короткий ланцюг: микропланктон макрозоопланктон риба.
Перший тип характерний для субарктичних океанічних вод Тихого океану, другий - для прибережних вод, районів піднесення і антарктичних вод. Таким чином, крім відмінностей у загальному рівні первинної продукції в прибережних і океанічних водах або між двома океанічними районами, ефективність передачі енергії до більш великих організмів повинна бути нижче в океанічній середовищі, де переважає фотосинтез наннопланктона, ніж в середовищі, де переважає микропланктон, В океанічній середовищі значну роль в передачі енергії від наннопланктона до більш великому зоопланктону і до риби іноді можуть грати радіолярії.
Крім безпосереднього зв'язку риб з планктоном джерелом їх живлення, необхідно також враховувати непрямі зв'язки риб з планктоном.
У евтрофних водоймах за рахунок відмираючого і опускаючого на дно планктону утворюються донні мули - сапропелі, багаті органічними речовинами. Цими муламі харчуються різні донні тварини, які у свою чергу служать їжею донних риб.
Величезну роль зоопланктон грає також в харчуванні китів, особливо справжніх, в тому числі і японського кита Eubalaena glacіalіs sieboldii, а також вусатих Mystacoceti. Основним харчовим об'єктом для гладких китів Антарктики і прилеглих до неї вод служить Euphausia superba або кріль. Головний корм а 6 гладких китів в Північній Атлантиці.finmarchicus. Основні харчові компоненти финвала - Balaenoptera musculus, в далекосхідних водах - Calanoida і Euphausiidae.
Добове споживання їжі у великих китів може досягати 3 - 4 тонн. У північній частині Тихого океану гладкі кити спеціалізувалися на харчуванні тільки каланусом. У гладких китів взагалі і у японського, зокрема, дуже яскраво виражена стенофагия і виборча здатність. Японські кити воліють каланид всім іншим тваринам, утворять скупчення в далеко-східних морях, рідко у них в шлунках знаходили амфиподу Parathemisto pacifica і Euphausia pacifica. Синій кит Balaenoptera physalus типовий планктофаг, воліє харчуватися евфаузиидами.
Вміст шлунка великого беззубого кита може важити кілька тонн, а один кілограм його їжі містить багато мільйонів поїдаються їм рачків. Тому цілком зрозуміло, що в тих районах Арктики й Антарктики, де влітку є велике скупчення ракоподібних, будуть триматися і годуються ними кити. Такі скупчення рачків частіше спостерігаються в приполярних водах, в місцях посилених підйомів води, хоча зустрічаються і у водах середніх широт і в тропіках. Так, наприклад, великі простори відкритій частині Аравійського моря покриті скупченнями капшака, видимими навіть з літака.
За проведеними підрахунками вусаті кити можуть харчуватися зоопланктоном, якщо біомаса останнього більше 1500-2000 мг/м3. Влітку фінвал і горбач, або головач, Megaptera nodosa середньої промислової величини, ймовірно, з'їдає 1 - 1.5 тонн планктону в добу. Для отримання такої кількості планктону вони повинні харчуватися в шарі максимальної концентрації планктону і знаходити цей шар головним чином за допомогою ехолокації.
Далі, в районах підйому глибинних вод, багатих поживними речовинами, наприклад, біля берегів Чилі і Перу, у зв'язку з досить рясним тут розвитком планктону має місце приуроченість величезних косяків риб, особливо анчоусів, а велика кількість останніх в свою чергу зумовлює надзвичайне багатство птахів, що становлять основу індустрії гуано цих країн. І, нарешті, у великій кількості приповерхневих планктон тропічних і бореальних вод океанів поїдається птахами з сімейства водорезов, а також буревісниками, качурками та іншими.
. Поведінка водних тварин під час зміни доступу до їжі іхтіофагів на прикладі щуки
Щука веде виключно хижий спосіб життя. Молодь в перші місяці життя харчується зоопланктоном, а по досягненні довжини 4 см переходить на харчування молоддю риб, переважно коропових і окуневих. Доросла щука споживає масових риб - плотву, окуня, ряпушку, корюшку та інших. Для щуки характерний канібалізм: близько 20 % її раціону складають більш дрібні особини її власного виду. Крім цього, щуки харчуються земноводними й рептиліями, великими комахами і різними покидьками. Їх здобиччю можуть стати і дрібні ссавці, наприклад, миші або кроти, що потрапили у воду. Щука полює і на дрібних водоплавних птахів і їх пташенят. Цей хижак нападає на тварин, що досягають 1/3 від його власних розмірів. Щука переважно полює з засідки, ховаючись в заростях водних рослин, чи біля берега між корінням прибережних дерев.
При появі жертви вона робить три - чотири різких зустрічних до жертви рухи, а іноді й кидок за жертвою, після чого знову повертається на старе місце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний період її скупчень не спостерігається. У жовтні - листопаді щука відходить від берегів на глибини. У міру охолодження води від берегів відходять й інші риби. Щука пересувається за ними, не припиняючи харчування. У результаті цього в глибоких ямах виникають її спільноти, які зберігаються протягом всієї зими. Здобич заковтується тільки з голови. Інтенсивність харчування виду зменшується в період нересту, влітку під час зміни зубів і в період льодоставу. Оскільки в харчуванні щуки переважають численні та малоцінні риби, то , незважаючи на свої вовчі повадки, вона є хорошим біологічним меліоратором водойм. Там, де щуки немає, різко зростає чисельність плотви, йоржа, окуня та інших сміттєвих і малоцінних видів .
Харчування щуки залежить від того, де вона живе, а також від розміру здобичі. В озерах щуки поїдають рибу великих розмірів, в річках розміри кормної риби менше .
Англійці провели експерименти, в ході яких з'ясувалося, що 20-30 см. щуки, поїдаючи 3,4 гр. риби виростають на 1 грам. Це означає, що харчовий коефіцієнт для дрібної щуки становить 3,4. Харчовий коефіцієнт - це кількість вагових одиниць, яка має бути з'їдено рибою для збільшення власної ваги на одну одиницю відповідно. Був зроблений несподіваний висновок, що щуки по кілограму і більше мають харчовий коефіцієнт близький до 10. Очевидно, що щука масою 10 кг. повинна з'їсти за своє життя близько 200 кг. риби .
Незалежно від власних розмірів, будь - яка щука може поїдати і поїдає своїх родичів . Дослідження вмісту шлунків спійманих щук показали, що 5 - 6% раціону складають інші щуки. У разі нестачі кормної риби, щуки можуть харчуватися жабами, раками, пташенятами і навіть мишами. Загальний висновок такий - щука буде харчуватися їжею, яка присутня в достатку в даному водоймищі .
Здобич може мати різні розміри і залежати від розмірів самої щуки. Великі щуки поїдають в основному відносно дрібну рибу, тоді як мальки щуки і їхні жертви мають часто схожі розміри. Так 1-2 кг. лящ входить в меню великої 10 кг. щуки і є повсякденною здобиччю. Мальок же щуки розміром 10 см. здатний запросто проковтнути свого 8 см. побратима
З ростом щуки харчовий коефіцієнт знижується. Для 3,5 кг. щуки він дорівнює 30. Для холодної води він вищий, для теплої - нижче. Звідси можна зробити висновок, що є деяка різниця в тому, скільки корму потрібно щукам в різних водоймах. З іншого боку, дослідження показали, що харчовий коефіцієнт щуки не перевищує 30.
Є всі підстави вважати, що в Канаді дрібній щуці необхідні 4-7 грамів їжі, щоб збільшити свою вагу на 1 грам. Більш великим щукам необхідні вже 8-12 грамів їжі.
Дрібні щуки перетворюють споживану їжу у власну вагу набагато більш ефективно, ніж щуки великі. Приблизно 70% їх їжі перетворюється у власну вагу. Отже, дрібні щуки використовують меншу кількість енергії для руху, дихання та інших, необхідних для життя функцій. Можливо, це також пов'язано з нерестом і підготовкою до нього у великих особин .
Практика показує, в порівнянні з іншими рибами, щука використовує живлення на рідкість ефективно. Цьому сприяє відносно нерухомий спосіб життя щуки і техніка її полювання, яка віднімає дуже мало енергії .
Висновки
) Значення планктону в світовому океані важко переоцінити. Він грає роль годівниці більшості риб в молодому віці. Течії збирають планктон в так звані поля нагулу. Деякі кити навіть здійснюють сезонні міграції, слідуючи за полями планктону.
) Дрібні рослини на поверхні води беруть участь у фотосинтезі, і є важливим елементом всієї системи кругообігу кисню на планеті. Обсяг фітопланктону у Світовому океані величезний, так що не варто списувати його з рахунків, припускаючи, що виділяють кисень тільки наземні рослини.]
) Щука, якщо в навколишньому середовище буде незначна кількість їжі, може переходити на харчування жабами, та може довгий час перебувати без їжі.
) Хижаки у своєму природному середовищі виступають чудовими меліораторами, поїдаючи хвору або відсталу у рості рибу.
Список використаної літератури
1) Мартышев Ф.Г. Краткий курс прудового рыбоводства: Науч. пособ. - М: Висш. шк., 1964. - 333 с.
) Привезенцев Ю.А. Интенсивное прудовое рыбоводство: Науч. пособ. - М.: Агропромиздат, 1991. - 368 с.
) Товстик В.Ф. Рибництво: Навч. посіб. - Х: Еспада., 2004. - 272 с.: іл.
) Шерман І.М., Гринжевський М.В., Желтов Ю.О., Пилипенко Ю.В., Воліченко М.І., Грициняк І.І. Годівля риб: Навч. посіб. - К: Вища освіта,2001. -269 с. : іл.