Розробка обґрунтованого комплексу заходів боротьби з темно-бурою плямистістю листя ячменю

Розробка обґрунтованого комплексу заходів боротьби з темно-бурою плямистістю листя ячменю

ЗМІСТ

Вступ

. Аналітичний огляд літератури

.1 Господарське значення і біологічні особливості розвитку ярого ячменю

.2 Поширеність і шкодочинність темно-бурої плямистості ячменю (Bipolaris sorokiniana Shoem)

.3 Симптоми проявлення темно-бурої плямистості ячменю (Bipolaris sorokiniana Shoem)

.4 Таксономія збудника темно-бурої плямистості ячменю (Bipolaris sorokiniana Shoem)

.5 Біологічні особливості Bipolaris sorokiniana Shoem-збудника темно-бурої плямистості ячменю і фактори, що впливають на його розвиток

.6 Якість насіння

.7 Сучасний стан заходів щодо захисту ярого ячменю від темно-бурої плямистості (Bipolaris sorokiniana Shoem)

. Характеристика місця та умов виконання роботи

. Матеріали і методика досліджень

. Результати досліджень

.1 Поширеність, розвиток та шкодочинність темно-бурої плямистості ярого ячменю в умовах ТОВ Агрофірма «Зарожне» Чугуївського району Харківської області

.2 Симптоми проявлення темно-бурої плямистості, цикл розвитку збудника Bipolaris sorokiniana Shoem

.3 Вплив агрометеорологічних факторів на поширеність і розвиток темно-бурої плямистості на ярому ячмені в умовах ТОВ Агрофірма «Зарожне» Чугуївського району Харківської області

.4 Оцінка стійкості сортів ярого ячменю до ураження темно-бурою плямистістю

4.5 Біологічна та господарська ефективність фунгіцидів при захисті ячменю від темно-бурої плямистості у ТОВ «Агрофірма Зарожне» Чугуївського району Харківської області

.5.1 Біологічна ефективність протруйників при обробці насіння

4.5.2 Біологічна та господарська ефективність фунгіциду при обприскування посівів ячменю проти темно-бурої плямистості

. Органiзацiйно-економiчне обґрунтування захисних заходів

. Охорона навколишнього середовища

. Охорона праці

Висновки

Рекомендації виробництву

Список літературних джерел

ВСТУП

Однією з важливих зернових культур в нашій країні є ячмінь. Використання ячменя в сільському господарстві широке та різноманітне: тваринництво, пивоваріння,їстівна промисловість та ін. Посівні площі під ярий ячмінь в Україні становлять 4,2 млн. га;на зону Східного Лісостепу України приходиться 600-700 тис. га.,в тому числі в Луганській області біля 250 тис. га. По площі в країні ячмінь займає друге місце після озимої пшениці,а врожайність становить біля 25-30 ц/га;в Лісостеповій зоні вона коливається від 23,0 (2013 р.) до 31,3 ц/га (2007 р.).

Ячмінь-культура великих потенційних можливостей. Необхідно збільшувати валовий збір ячменю у всіх зонах товарного виробництва шляхом впровадження нових високоврожайних сортів,внесення добрив,використання прогресивних способів обробки ґрунту та інших прийомів землеробства,які забезпечать значне підвищення врожайності цієї культури. Однак значною перешкодою на шляху отримання високих врожаїв ячменя є широке розповсюдження та висока шкодочинність інфекційних хвороб рослин,серед яких важливе місце в останні роки займають гельмінтоспоріозні плямистості,особливо темно-бура. Ця хвороба листя частіше буває шкодочинною, ніж інші,однак на цей час мало вивчена,особливо у східній зоні Лісостепу України.

Метою досліджень є розробка обґрунтованого комплексу заходів боротьби з темно-бурою плямистістю листя ячменю. Протягом досліджень вирішувались наступні питання:

вивчення поширеності, шкодочинності та діагностичних ознак збудника темно-бурої плямистості в ПГ «Каут» Кремінського району Луганської області;

уточнення біологічних особливостей збудника хвороби (джерела інфекції, спеціалізація патогена, умови розвитку хвороби та ін.);

визначення ролі агротехнічних заходів в зниженні розвитку темно-бурої плямистості листя ячменю (сортова стійкість,попередники та ін.);

визначення ролі насіння в передачі хвороби;

визначення ефективності застосування хімічних заходів захисту (протруєння насіння,обприскування рослин) в боротьбі з темно-бурою плямистістю листя ячменю;

економічне та біологічне обґрунтування комплексу заходів в боротьбі з темно-бурою плямистістю листя ячменю.

Всі ці питання відіграють важливу роль в захисті культури від збудника хвороб,їх вивчення спрямоване на розробку комплексу захисних заходів.

1. Аналітичний огляд літератури

.1 Господарське значення і біологічні особливості розвитку ярого ячменю

Ярий ячмiнь вирощують в Україні як продовольчу, кормову і технiчну культуру. Проте за обсягом використання його продукції в народному господарствi він є насамперед однiєю із цiнних зернофуражних культур, частка якої в балансі концентрованих кормів є значна. Ячмінь - одна з найважливіших кормових та технічних культур.

Зерно ячменю (особливо в розмеленому та дробленому вигляді) поїдає велика рогата худоба, свині, вівці та птиця. В 1 кг зерна ячменю міститься 100 г перетравного білка та 1,28 к.од., що більше, ніж у зерні вівса та жита. В соломі ячменю майже в 3,5 рази більше перетравного білка, ніж у житньому та більше кормових одиниць, ніж у соломі жита, вівса та пшениці. Використання ячменю як компонента комбікормів сприяє підвищенню виходу продукції тваринництва. За даними Всесоюзного науково-дослідного інституту тваринництва, 1 ц комбікормів в порівнянні з тією ж кількістю зерна дає надбавку 25-30 кг молока, 3-4 кг м'яса, 75-90 шт. яєць. Особливо цінний ячмінь для беконної, сальної та напівсальної відгодівлі свиней. На 1 кг приросту живої маси у свинарстві потрібно 4 кг ячменю (Пікуш, 1985; Беляков, 1990; Алімов, 1995).

Цінується у тваринництві як грубий корм солома ячменю, особливо copтів з гладенькими остюками ( 1 ц якої прирівнюється до 36 к. од.), i запарена полова.

Ячмінь є важливою продовольчою культурою. Із зерна склоподібного крупнозерного дворядного ячменю виробляють перлову та ячмінну крупу, у складі якої міститься 9-11%бiлка, 82-85%крохмалю. Із зерна ячменю виробляють борошно, яке використовують як домiшку до пшеничного або житнього борошна при випiканнi хлiба. Через низьку якiсть клейковини хлiб із чистого ячмiнного борошна виходить малооб'ємним, слабкопористим, швидко черствiє (Беляков,1985).

Зерно ячменю використовують для виробництва пива. Найбільш цінними в пивоварiннi є сорти дворядного ячменю з добре виповненим i вирiвняним зерном. Мають значення i вiдходи пивоварiння, якi використовують для вiдгодiвлi тварин (барда, пивна дробина) (Білоус, 1997; Зінченко, 2001).

Як відмічає С.М. Каленська, О.В. Бачинський (2004), до зерна пивоварного ячменю висуваються особливо високі вимоги, яких нашим виробникам дотриматися украй важко через різні причини. Тому основну кiлькiсть зерна ячменю (понад 70%валового збору) використовують в Укpaїнi у кормових цілях і тільки 30%- для виробництво пива.

Як відмічає А.Я. Трофімовська (1972), ячмінь вирощують на зелений корм i сіно у сумішах з ярою викою, горохом, чиною, високоякісний урожай яких часто досягає 250-300 ц/га.

Ярий ячмінь має велике значення як страхова культура. Він може суттєво вплинути на баланс продовольчого i фуражного зерна у разі пересівання озимих. Це найскоpocтиглiша яра зернова культура.

Ячмінь - цінна продовольча культура. Його зерно широко використовують для виготовлення ячмінної кави, а також для отримання мальцекстракту - продукту, необхідного у хлібопекарській, кондитерській, фармацевтичній, лакофарбній, текстильній та шкіряній промисловості (Беляков, 1990).

За даними багатьох дослідників (Буга, 1990; Лукьянова, 1990) ячмінь -універсальна культура і за широтою розповсюдження, і за її використанням.

Ячмінь - скоростигла культура, що економічно вигідна: землі, що звільняються рано, використовуються під посів найбільш цінних культур. Необхідно відмітити важливе значення ячменю в районах розповсюдження травопільних сівозмін та особливо у зоні льоносіяння. Відомо, що в цій зоні отримання високих врожаїв трав для забезпечення тварин кормами та збагачення ґрунту органічними речовинами є первинним завданням, а ячмінь - краща культура для посіву багаторічних трав (Корейшо, 1959).

У країнах Європи, за сумою посівних площ ячменю належить друге місце серед зернових культур (після пшениці). Це пов'язано з підвищенням попиту на його зерно у світовій торгівлі, із сучасними досягненнями селекції та загальним підйомом культури землеробства.

Найбільший ріст його посівів за останні два десятиріччя спостерігається в країнах Європи (більше ніж на 80%).

За даними О.І. Зінченко (2001), світова площа посiвiв ячменю становить понад 75 млн. га. Найбiльш поширений він у США (6 млн. га), Канадi (5 млн. га), Індії (понад 3 млн. га), Туреччинi (3,5 млн. га), Францii (до 2 млн. га ).

В Україні посіви ярого ячменю займають площу понад 3,5 млн. га (1993 р.). Його вирощують в ycіx зонах, але здебiльшого в Степу та Лісостепу. У нашій країні ярий ячмінь урожайніший за інші ярi хліба першої групи. Середній урожай ярого ячменю в Україні 32 ц/га (1993 р.), при дотриманні у господарствах прогресивної технології може перевищувати 50-55 ц/га.

Ячмінь належить до групи культур довгого дня і для розвитку потребує порівняно довгого освітлення. Серед інших зернових він є найбільш скоростиглою культурою, деякі сорти його дозрівають за 75 днів.

За даними багатьох дослідників (Беляков, 1990; Лукьянова, 1990; Зінченко, 2001) ярий ячмінь невибагливий до тепла. Насiння його починає проростати при температурі 1-2°С, але оптимальна температура - 15-20°С; культура має різні строки проростання насіння: при понижених температурах - 5-7 днів, при оптимальних - 1-2 дні. Сума активних температур у фазу сходів становить 100°С.

У період вегетації сприятливою для росту й розвитку рослин є температура 18°С. Різкі коливання, а також висока температура разом з низькою вологістю повітря в період наливу зерна негативно впливає на виповненість зернівки, при цьому знижується маса 1000 зерен.

Разом з тим, ячмінь характеризується значною стiйкiстю проти високих температур, легко витримуючи їх підвищення до 38-40°С. Сума активних температур, необхідних для повного циклу розвитку ячменю, становить приблизно 2000°С.

Серед хлiбiв першої групи ячмінь є найбільш посухостійким. Досліди А.М. Алпатьєва (Трофімовська, 1972) показали, що ячмінь найбільш економно використовує вологу на утворення одиниці сухої речовини в порівнянні з іншими хлібними злаками. Його транспiрацiйний коефiцiєнт становить близько 403 з коливанням вiд 300 до 450, що також має велике значення для поширення його на півдні.

Зінченко О.І. (2001) вважає, що для проростання насіння ячменю потрібно 45-50%води від його сухої маси, що значно менше, ніж для насіння пшениці й вівca. Скоростиглість ячменю «рятує» його від пагубних пізніх засух та суховіїв. Багато вологи використовує ячмінь у перші фази росту: кущіння і особливо - вихід в трубку-колосіння.

Як відмічає М.В. Лукьянова (1990), дефіцит вологи в період визрівання (молочна стиглість) призводить до неповноцінного наливу зерна та появи щуплості. При цьому знижуються якісні показники зерна, особливо солодових його якостей.

Унаслідок швидкого проходження фаз розвитку і короткого вегетаційного періоду ячмінь вимогливий до родючості ґрунту. Висока вимогливість ячменю до ґрунтів обумовлена його біологічними особливостями, пов’язаними з відносно слаборозвиненою кореневою системою та її низькою засвоювальною здатністю. Найбільш високі врожаї ячменю отримують на родючих ґрунтах з глибоким орним горизонтом та нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Найкращі ґрунти для ячменю - чорноземи (Лихочвор, 2001).

До виходу в трубку рослини ячменю потребують 70%кількості калію та майже 46%фосфору, а до фази цвітіння потреба поживних речовин досягає 85%(Беляков, 1990; Лукьянова, 1990).

За даними Білай (1989), Зінченко (2001), у ячменю розрізняють такі фази вегетаційного періоду: проростання, поява сходів, кущіння, вихід у трубку, цвітіння, визрівання (молочна, воскова та повна стиглість).

Проростання. В оптимальних умовах фаза проростання продовжується 2-5 днів. Ячмінь для проростання потребує менше води (48-65%від маси сухої речовини). Набухання та накльовування зерна, що має нормальну вологість, спостерігається через 24 год. В період проростання рослина досить чутлива до несприятливих факторів середовища (брак вологи, низькі температури, надзвичайно щільний ґрунт, утворення ґрунтової кірки, надлишкове зволоження та досить велика глибина загортання насіння).

Кущіння. З появою першого та особливо другого листа відбувається швидке збільшення надземної та кореневої маси рослини. Головний вузол кущіння розташований у ґрунті на глибині 1-3 см. До моменту утворення третього листа біля поверхні землі утворюється стебловий вузол, із якого виникають перші справжні листки та вторинні корені. Ячмінь починає кущитися. Період від появи сходів до початку кущіння у ячменю продовжується в середньому 10-15 днів, а іноді затягується до 20-25 днів. Ярові форми частіше мають прямостоячу форму.

Вихід у трубку. Початок цієї фази пов'язаний з подовженням міжвузля та формуванням зачаткового колоса. У ярого ячменю початок виходу в трубку настає через 3-4 тижні. Відсутність води, живлення або нестача світла може призвести до стерильності квіток та зменшення кількості зерен.

Колосіння. Колосіння відмічають, коли колос наполовину виходить з пазухи листя. Подовженість періоду сходи-колосіння зумовлена еколого-географічними умовами та сортовими особливостями рослин ячменю.

Цвітіння. Ячмінь - типова самозапильна рослина. Цвітіння починається при визріванні та викиданні пиляків, що у ячменю часто збігається з початком колосіння.

Налив та стиглість зерна. Після запліднення відбувається інтенсивне формування зернівки.

У фазі молочної стиглості (вона наступає через 10-15 днів після цвітіння ) зерно зелене, має найбільший об’єм, його вологість становить 40-60%. Зародок розвинутий, але його ріст продовжується.

У фазі воскової стиглості рослини ячменю стають жовтого забарвлення, а колір зерна збігається з ботанічним різновидом сорту. Зерно м'яке, легко ріжеться нігтем.

Після воскової стиглості листя і стебла поступово відмирають, зерно зменшується в розмірі. Починається збір врожаю.

Ячмінь - культура великих потенційних можливостей. Однак значною перешкодою на шляху отримання високих та сталих урожаїв ячменю є широке розповсюдження і велика шкодочинність інфекційних хвороб рослин, серед яких особливе місце в останні роки займають гельмінтоспоріозні плямистості, особливо темно-бура, тому що ця хвороба найбільш шкодочинна, однак досі маловивчена.

1.2 Поширеність і шкодочинність темно-бурої плямистості ячменю (Bipolaris sorokiniana Shoem)

За даними багатьох дослідників (Трофімовська, 1972; Лук’янова та ін., 1990) в Укpaїні темно-бура плямистість поширена майже у всіх регіонах вирощування, уражує пшеницю, жито, ячмінь. На європейському континенті хвороба паразитує у Швецiї, Польщi, Нiмеччинi. Вона також вiдмiчена в Канадi, США, Iндiї.

За даними П.А. Пройди (1941), в Харкiвськiй області пошкодження посівів ячменю хворобою досягало 30%. У 1974 р. за спостереженнями Л.Р. Тюлiна (1980), в Кiровськiй областi, яка розташована на пiвнiчному сході Європейської частини колишнього СРСР, темно-бура плямистість була найбільш шкодочинна.

В Канаді на сприйнятливих сортах ячменю вiдмiчено значний розвиток темно-бурої плямистості в 1978-1979 рр. Він призвів до зниження врожайності від 16 до 26%.

На посівах ячменю в останнє десятиріччя в багатьох країнах світу (Австралія, Нова Зеландія, Канада, Данія, США, Швеція, Туреччина, Німеччина, Чехія, Великобританія, Індія, Норвегія, Шотландія) значно зросла поширеність хвороб листкового апарату. Це, перш за все, сітчаста i темно-бура плямистості, втрати врожаю від яких становлять від 10 до 40%, а в окремі роки - до 60% (Широков та ін., 1977).

Значні втрати врожаю ячменю від хвороби спостерігалися у Свердловський області, Приморському краї (Афанасенко, 1977), нечорноземній зоні Pocії (Гончаренко, 1998), а також в Молдові, Бiлорусi (Білай, 1989; Білоус, 1997), та в країнах Прибалтики (Городній, 1972).

Уражені рослини зменшують загальну i продуктивну кущистість, на них утворюється менше первинних i вторинних коренів. Недобір урожаю зерна при сильному розвитку хвороби може досягати 20-40%. Уражені рослини формують щупле зерно, часто спостерігається i пустоколосиця (Пересипкін, 1989; Бондарцев, 1981).

Дослідженнями, проведеними А.І. Широковим i А. В. Шороховим (1977) в Свердловській області, встановлено, що шкодочиннiсть хвороби виявляється через зменшення асимілюючої поверхні ураженого листя. Втрати врожаю зерна ячменю в залежності від погодних умов i стійкості copтів становлять 5-25%. У дощові роки поширеність хвороби досягає 45-65%, розвиток-25-45%. Темно-бура плямистість уражує в цій області до 85%площі.

За матеріалами М. Цимбала (1957), в Молдові загибель рослин внаслідок цієї хвороби становить від 14,5% до 20,0% у конкурсному сортовипробуванні, а у виробничому - вiд 38,0% до 45,5%. Характерно, що за умов досить значної кiлькостi опадiв пiд час вегетації вci пошкодженi рослини зовсiм не дали врожаю.

За даними С.В. Ретьмана (1998), втрати зерна вiд плямистостей листя ярого ячменю в умовах лiсостепової та полiської зон щорiчно досягають 85%.

А.М. Полив'яний (1989) вважає, що розвиток плямистостей листя на ячменi призводить до зниження висоти рослин більш як на 10%, маси зерен - на 12-14%, урожайності - на 10-12 ц/га.

Установлено, що збудник хвороби має велику кількість штамів, що розрізняються патогенністю. Деякі з них знижують схожість насіння до 60%та можуть інфікувати до 99%. В дослідах Н.П. Крутової (Широков та ін., 1977) деякі штами знижували схожість насіння до 65% проти 86,1% в контролі, а відсоток інфікованих рослин досягав 99,3%, тоді як у контролі їх було тільки 19,5%. При інтенсивному розвитку хвороби недобір врожаю зерна може становити 30-40% та соломи 20-30%.

.3 Симптоми проявлення темно-бурої плямистості ячменю (Bipolaris sorokiniana Shoem)

Хвороба проявляється на сходах і дорослих рослинах довгастими темними плямами у вигляді штрихів i смуг. Іноді утворюється один корінь замiсть трьох, а паростки викривлюються i гинуть. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, a пiзнiше темно-сірі або свiтло-бурi трохи подовжені плями, які, у центрі свiтлiшi, з темною облямівкою. У місцях плям з'являється оливково-бурий або чорно-сipий налiт. За розмiрами плями бувають вiд 1-5 х 2 х 2,5 мкм, якi можуть зливатися i охоплювати значну частину листкової пластинки. Іноді нижні вузли стебла загнивають, внаслiдок чого воно пом'якшується i вилягає. Сильно ураженi листки рано жовтiють і швидко висихають. Iнодi нижні вузли стебла загнивають, внаслiдок чого воно пом'якшується i вилягає. Уражене стебло вкривається чорно-сipим нальотом (Попкова, 1989; Пересипкін, 2000).

Колосковi лусочки ураженого колоса буріють, зародковий кінець насіння чорніє або стає коричневим. Особливо інтенсивний розвиток хвороби на дорослих рослинах спостерігається при випаданнi дощiв i високiй вологостi повiтря. Розвиток гриба розпочинається при температурi 6 °С, максимальне зараження надземних органiв - при 15 °С i вище i вiдноснiй вологостi повiтря 95-98%. Протягом перiоду вегетації уражуюються вci органи рослини. Крім плямистостей, збудник спричинює кореневу гниль, загнивання нижнiх вузлiв стебла i побурiння зародкового кiнця насiння (чорний зародок ) (Дементьєва, 1985; Пересипкін, 2000).

.4 Таксономія збудника темно-бурої плямистості ячменю (Bipolaris sorokiniana Shoem)

Таксономія гриба Bipolaris sorokiniana Shoem є маловивченою та важкою для досліджень, оскiльки дiагностичнi ознаки видiв збудникiв дуже схожі, тому їх важко вiдрiзнити. Симптоматика в таких випадках буває помилковою через подiбність дiагностичних ознак хвороби, особливо це стосується груп хвороб пiд загальною назвою плямистостi листя (Дементьєва, 1985; Попкова, 1989; Пересипкін, 2000).

Згідно з повідомленням К.В. Попкової (1989) на ячменi відомо три види плямистостей: темно-бура - збудник Bipolaris sorokiniana Shoem, сітчаста - збудник Drechslera teres Ito i смугаста - збудник Drechslera graminea Ito. У зв'язку iз змiною родової назви збудникiв, якi ранiше були об'єднанi в один рiд Helminthosporium, необхiдно пояснити причину такого роздiлення.

У 1923 р. у монографії Drechsler (1934) було проведено ревiзiю роду Helminthosporium Link. Були виділені дві групи видів: із циліндричними і веретеноподiбними конiдiями. Продовжуючи цi дослiдження, Нiсiкадо (Nisicado) у 1928 р. на основі будови i типу проростання конiдiй, а також наявностi в життєвому циклi смугастого спороношення запропонував виділити два пiдроди: Суlindrо-Helminthosporium із цилiндричними безбарвними або свiтло-оливковими конiдiями, якi звичайно проростають з полярних або середнiх клiтин i мають завершену стадiю; Pyrenophora Fries i Eu-Helminthosporium з веретеноподiбними коричневими або темно-оливковими конiдiями, якi проростають тiльки з полярних клiтин i мають стадiю Cochliobolus Drechsl. У подальшому вci субодиницi пiдроду Cylindro-Helminthosporium об'єднали у рiд Drechslera, а Eu-Helminthosporium - у рiд Helminthosporium. У подальшому грибам роду Helminthosporium на основі бiполярного проростання конiдiй було присвоєно родову назву Bipolaris.

Таксономічне положення виду Bipolaris sorokiniana Shoem таке: пiдвiддiл Deuteromycotina, клас Deuteromycetes, порядок Hyphomycetales, родина Dematiaceae (Афанасенко, 1987; Попкова, 1989).

.5 Біологічні особливості Bipolaris sorokiniana Shoem-збудника темно-бурої плямистості ячменю і фактори, що впливають на його розвиток

Збудник темно-бурої плямистостi листя ячменю - гриб Dгechsleгa sorokiniana Shoem, (Helminthosporium sativum, Bipolaгis sorokiniana) паразитує і на ячменi, i на злакових травах i бур'янах.

При ураженнi збудником надземних opraнів ячменю розвивається темно-бура плямистiсть. Мiцелiй патогена розвивається у мiжклiтинниках тканин рослин, а на поверхнi opгaнів утворюється конідіальне спороношення, що виходить через продихи або мiж клiтинами епiдермiсу (Дементьєва, 1985; Попкова, 1989).

Конiдiєносцi багатоклiтиннi, темнi, колiнчастi до 130 мкм завдовжки i 6-7 мкм завтовшки (рiдше - до 10 мкм). На мiсцях опалих конiдiй залишаються слiди, тому конiдiєносцi із часом стають зубчатими. Конiдiї темно-оливковi, веретеноподiбнi або видовжено-яйцеподібні, частiше правильної форми, але iнодi вигнутi, розмiром 60-134×17-30 мкм, з 2-13 поперечними перетинками, в бiльшостi випадкiв - 8-11-клiтиннi. Проростають конiдії тiльки кiнцевими клiтинами.

Проростання конiдiй у залежностi вiд температури повiтря вивчали F. Bartels, R.M. Caldwell в США, W.Р. Skогораd в Канадi, А.Д. Костилєв у Pociї. У результатi дослiджень встановлено, що для проростання конiдiй оптимальна температура повітря 18-21°С, максимальна - 28-31°С, мінімальна - 2-4°С (Губернатор, 1977; Попкова, 1989; Пересипкін, 1991).

Мiцелiй гриба може розташовуватися бiля зародкового кiнця зернини, пронизуючи її. Грибниця та конiдії збудника розмiщуються також на поверхні насінин. На рослинних рештках патоген зберiгається у виглядi мiцелiю або конiдiй, а в ґрунті - конiдiй. Із ґрунту гриб потрапляє на листки з ураженої нижньої частини стебла, де утворює налiт конiдiального спороношення. Мiцелiй i конiдії добре переносять несприятливi умови - приморозки та вiдлиги, низьку вологiсть, при цьому зберiгаючи життєздатнiсть протягом 5-7 років. Поширюється гриб пiд час вегетацiї рослин за допомогою конiдiй. Мiцелiй дифузно не поширюється (Білай, 1989).нкубацiйний період хвороби в залежностi вiд умов становить 3-6 діб. У сприятливих умовах (10-22°С i 100% вiдноснiй вологостi повiтря) проходить швидке розповсюдження хвороби на листках ячменю (Попкова, 1989; Пересипкін, 2000).

На субстратi гриб може утворювати хламiдоспори у виглядi свiтлих роздутостей усерединi гiфальної оболонки, потiм вони утворюють свою оболонку, яка з часом потовщується i темнiшає. Хламiдоспори утворюються поодиноко або у вигляді невеликих коротких ланцюжків. Вони можуть бути округлими або подовженими. Розмipи: 150-200×60-80 мкм. При несприятливих умовах гриб може пiдсилено спороносити або, навпаки, давати неспороносний, бiлого кольору мiцелiй, утворювати деформованi, роздутi клітини, схожi на хламiдоспори (Федоренко, 1964; Білай, 1989).

Збудник хвороби може мати сумчасту стадiю (Cochliobolus sativus Drechs). На штучному живильному середовищi перитецiї чорнi, булавовидної форми з соскоподібним отвором зверху. Розмiри - 370-530×340-470 мкм. Поверхня перитецiїв покрита численними гiфами та конiдiєносцями. Сумки веретеноподiбнi, найбiльш широкi нижче середини, на вершинi закругленi, з короткою ніжкою, розмiр 110-220×32-43 мкм. В кожнiй сумцi 4-8 аскоспор ниткоподібної форми із 6-13 перетинками, розмiром 160-300×6-9 мкм, у вологому стані вони зiбранi в пучок. Сумки безкольоровi або злегка оливковi (Білай, 1989; Дементьєва, 1985; Попкова, 1989).

У наукових джерелах за oстаннi роки вiдмiчається,що роль сумчастої стадії гриба в перезимiвлi i розповсюдженнi хвороби значно збільшилася.

Так, учені доводять, що в умовах Белорусi (Войтова,1975), України (Федоренко,1964) у зв'язку з використанням ячменю як покривної культури велике значення в розповсюдженнi хвороби мають аскоспори та конiдiї, якi утворюються на залишках, що перезимували i тiльки незначне мiсце займає нaciннєвa iнфекцiя.

Велике значення в збереженнi та передачi iнфекцiї має насіння. Велику роль при цьому вiдiграють погоднi умови пiд час їx зараження. Якщо насiння заражене у фазу молочної стиглостi, грибниця пронизує всю зернiвку. Насiння в цьому випадку щупле, легке, із почорнiнням зародка. Це є головною причиною зниження маси насiння, його посiвної схожостi тощо (Барбаянова, 1976; Тюлина, 1980 та iн.). Якщо зараження насіння вiдбулося пiзнiше, у фазу воскової та повної стиглостi, то грибниця збудника зосереджена на поверхнi насіння. воно крупне, виповнене (Войтова, 1975). Деякі автори вiдмiчають, що сильнiше за все уражується насiння, налив i дозрiвання якого вiдбувається при температурi 17-20°С i вологостi повiтря 75-76%.

У зв 'язку із цим багато дослiдникiв інформують про те, що у розвитку темно-бурої плямистостi листя велике значення має piвень зараженості насiння патогеном (Барбаянова, 1976). А Л.Р. Войтова (1982) вiдмiчає можливiсть зараження ще не сформованих зернiвок у фазу колосiння, тобто до виходу з пазухи листка-прапорця, що свiдчить про можливiсть дифузного розповсюдження мiцелiю по рослинi від висiяного зараженого насiння до колоса. Учений С.Ф. Буга (1990) свiдчить, що насіннєва інфекція у них переважає.

Таким чином, слід зазначити, що посiв в інфікований ґрунт вiльного від збудника або знезараженого насiння не застерігає від нових спалахів хвороби. Так, I. Рандалу (1959) повідомляє, що при посiвi насiння, ураженого майже на 80%, протягом перших 10 днів загинуло 20-30%рослин. Зниження врожаю в цьому випадку становило 13-30%. На думку Л.Р. Тюлiна (1980), зараження насiння патогеном навіть на 5-10% слiд вважати сильним, оскільки таке насiння не проростає або проростає, але проростки та кopeнi загнивають. Як зазначає О.Ю. Шпокаускене (1983), чисельність збудника на насінні корелює з його схожістю. Поряд з нacіннєвою інфекцією велике значення в поширенності хвороби має кiлькiсть iнфекцiї на рослинних рештках i в ґрунті. Також велике значення в розвитку хвороби мають конідії та мiцелій, якi зимують на рослинних рештках i в ґрунтi. Збудник темно-бурої плямистостi може спричинити рiзнi форми хвороби, досить важливою є можливiть передачi iнфекції. В наших дослідженнях одним з основних джерел iнфекцiї є конiдiї на листях, конiдiї та хламiдоспори на рослинних рештках i в ґpунтi, a також уражене насiння.

Інтенсивність розвитку темно-бурої плямистостi в значнiй мipi залежить вiд погодних умов вегетецiйного перiоду ячменю. Розвиток хвороби найбiльш iнтенсивно проходить при температурi 17-20°С, вологостi повiтря 75-76%та ГТК бiльше одиниці. Збудник темно-бурої плямистостi розвивається при температурi вiд 6 до 40°С (оптимум - 22-26°С).Значне ураження буває при 15°С i вище при значнiй кiлькостi дощiв (Федоренко, 1964; Попкова, 1989).

1.6 Якість насіння

Уражене насіння завжди містить інфекцію в основі зародка у вигляді грибниці. Тому при проростанні зерна часто повністю руйнуються зародкові корені. У більш ранньому віці гриб проникає в судиннопровідні пучки через підсім'ядольне коліно, пригнічує загальний стан рослини, часто викликаючи її загибель.

Грибниця на зерні ячменю розташовується у верхній частині насіннєвої шкірки. На поверхні насіння розміщуються конідії, від яких навесні відбувається зараження рослин. Збудник темно-бурої плямистості викликає почорніння зародка насіння (Пікуш, 1985; Беляков, 1990), а часто і інших частин насіння, яке при цьому зморшкувате. Ураження іншими грибами обмежується тільки почорнінням зародка без деформації зерна. Гельмінтоспоріуми мають більшу шкодочинність, ніж інші гриби, які розміщуються на насінні.

При посіві насіння, ураженого збудником темно-бурої плямистості на 80% протягом 10 днів гине 20-30%рослин, пізніше відбувається загибель лише незначної їх частини. Зниження врожайності в цьому випадку складає 15-30%.

За даними Чумакова (1972), була доведена можливість зараження насіння не тільки повітряним шляхом, але й і в результаті дифузного поширення по рослині міцелію збудника темно-бурої плямистості. Під час виколошування міцелій проникає в зав'язь насіння нового врожаю. При ураженні колосся збудником темно-бурої плямистості,насіння утворюється дрібне, щупле, темного забарвлення, особливо біля зародка. Маса зерна зменшується на 28,9%, а кількість щуплого насіння збільшується у 2-3 рази (Барбаянова, 1976).

Багато дослідників (Бондарцев, 1981; Білай, 1989; Пересипкін, 1989) свідчать, що для максимального зараження насіння необхідна температура повітря 17-19°С, вологість повітря 70-75%, ГТК не нижче 1,0.

За даними А.І. Чумакової (1991), посів насіння, ураженого збудником темно-бурої плямистості, призводить до зниження врожаю ячменя головним чином за рахунок зменшення кількості продуктивних стебел на одиницю площі.

Як стверджує Л.Р. Войтова (1975), майбутні рослини залежно від ступеня ураження паростків здатні давати різну продуктивність, тому до посівного матеріалу пред'являють високі вимоги: насіння повинно бути життєздатне, з високою лабораторною схожістю, округле, сухе та ін. Оскільки лабораторна схожість насіння 1-2 класу повинна бути не менше 92-95%, то кількість несхожого гельмінтоспоріозного насіння не повинна перевищувати 5-9%.

За даними О.Ю. Шпокаускене (1989) в останній час якість насіння ячменю в Литві погіршилася. Це може бути обумовлено погодними умовами вегетаційного періоду та під час збору врожаю, а також умовами збереження насіння. На поверхні та всередині насіння знайдено велика кількість видів грибів, особливо інтенсивно розвиваються види Bipolaris. За даними автора у 1988 р. було 38%насіння ячменю ураженого збудником темно-бурої плямистості, в 1982 р. - 25,0%. Деякі партії насіння були заражені на 100%. Однак відмічено, що численність цього збудника мало корелює зі схожістю насіння. Бувають види, у яких при ураженні насіння на 80-90 і навіть 100%схожість насіння становить 96-97%.

У свою чергу, С.Ф. Буга (1988) представляє дані про вплив рівня інфікованості насіння на фоні збільшення глибини його загортання. У цьому випадку інфікованість насіння Bipolaris sorokiniana Shoem до 90%підвищує негативний вплив збільшення глибини загортання: польова схожість знижується на 17-29%. Зниження польової схожості при несприятливих умовах періоду посів - сходи відмічено зі збільшенням глибини на 1-2 см незалежно від рівня зараженості насіння, а у сприятливих умовах при 30%зараженості - 2,1-5,0 см; при 90%- 1,0 см.

Сучасний рівень зернового виробництва потребує значного підвищення якості насіння, у т.ч. і зниження їх зараженості патогенами, особливо гельмінтоспоріозними. Фітопатологічний аналіз насіння ячменю є важливою складовою частиною контролю за їх якістю, що дозволяє своєчасно та спрямовано провести певні заходи боротьби із збудником. Фітопатологічна експертиза включає в себе виділення і визначення збудників хвороб, установлення загального рівня зараженості насіння патогенами, а також виявлення залишкової інфекції на насінні після його знезараження. Про важливість фітопатологічного насіннєвого контролю в підвищенні врожайності ячменю вказує в своїх дослідах А.Є. Чумаков (1972). Він підкреслює особливе значення визначення допустимих норм ураженості насіння основних сільськогосподарських культур грибами у зв'язку з процесом стабілізації окремих агробіоценозів.

1.7 Сучасний стан заходів щодо захисту ярого ячменю від темно-бурої плямистості (Bipolaris sorokiniana Shoem)

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, розширення площ під зерновими культурами, збільшення процента зернових культур у сівозміні веде до накопичення шкідливих мікроорганізмів у ґрунті. Сучасна аграрна політика направлена на отримання максимальних врожаїв шляхом вирощування зернових культур за інтенсивними технологіями, передбачає створення високої густоти стеблестою, внесення підвищених доз азотних добрив, що, у свою чергу дає змогу створювати специфічні умови в посівах і розвитку епіфітотій. Тому оптимізація фітосанітарного стану посівів є однією з найактуальніших завдань, а необхідний етап успішного її вирішення - вивчення особливостей розвитку найбільш шкодочинних хвороб, шкідників, а також факторів, що спричиняють їх розвиток (Беляков, 1985; Кондратенко, 1991; Євтушенко, 2002).

У питаннях пiдвищення урожайностi copтів ярого ячменю та їх стiйкостi проти шкiдникiв i хвороб важливе значення має висока культура землеробства, яка є основою науково обґрунтованої технології його вирощування. Вона забезпечує можливість реалізувати потенційну генетичну стiйкiсть рослин проти плямистостей i згубно впливає на патогена. Інтенсивна технологія вирощування ярого ячменю включає в себе такі елементи: добір високопродуктивних copтів, налагоджене їх насінництво, сівба в оптимальні строки в добре підготовлений i удобрений ґрунт, заходи боротьби зі шкідниками i хворобами, своєчасне i якісне збирання, зберігання у вiдповiдних умовах. У боротьбі з темно-бурою плямистістю листя розроблено комплекс заходів, застосування яких значно зменшує шкiдливiсть цієї хвороби (Лисенко та ін.,1998; Заковоротний, 2002).

Відмічаючи основну роль насіння і ґрунту в розповсюдженні гельмінтоспоріозних хвороб, підкреслюється, що при середніх і сильних ступенях зараження насіння протруювання не може підвищити їх якість до рівня здорових. Тому одним з основних питань нашої роботи було вивчення можливостей заміни протруювання насіння ячменю іншими, нетрадиційними методами підготовки насіння (Арєшніков та ін., 1991).

На основі вищезазначеного, в обмеженні розвитку шкідливих організмів ячменю повинні бути передбачені: організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні і нетрадиційні заходи. Їх застосування потрібно розглядати поетапно у передпосівний період, під час вегетації культури і в післязбиральний період (Губернатор, 1977; Беляков, 1985; Козаченко, 2002).

Роль комплексу заходів перед посівом зводиться до зменшення кількості інфекції в насінні і ґрунті, а також в збереженні рослин в початковий період їх росту і розвитку від враження шкідливим організмом. Це забезпечують такі заходи:

підбір стійких сортів;

розміщення ячменю в сівозміні по кращому попереднику;

вибір найбільш ефективних способів обробки ґрунту, виду та якості добрив;

своєчасна і якісна підготовка посівного матеріалу.

Заходи проти темно-бурої плямистостi ячменю починають ще до сiвби, коли протруюють насiння. Особливо велика роль цього заходу в зонах iз пiдвищеною зараженiстю насiння патогенами, оскiльки чим вищий pівень зараженостi насiння, тим бiльший економiчний ефект протруювання. Як зазначає В.А. Захаренко (1985), додатковий урожай від протруювання зернових колосових у середньому становить 0,6 ц/га. Згiдно з даними К.М. Поджецкене i З.І. Жевите-Кульветене, в умовах Литви залежно вiд культури i протруйника додатковий чистий дохiд становив вiд 6,6 до 85,9 грн/га, а собiвартiсть знижується вiд 6,0 до 20,1%.

Агротехнiчнi заходи є важливим елементом у системі захисту проти темно-бурої плямистостi. Оптимальнi строки сiвби дають змогу ярому ячменю використати зимові запаси вологи в ґрунті, продовжити вегетацiйний перiод, збiльшити врожайнiсть i сповiльнити розвиток плямистостi.

Одним із діючих заходів зменшення ураженості ячменю темно-бурою плямистістю багато дослідників вважають використання науково-обґрунтованої сівозміни та підбір попередників, що повинно бути обумовлено і з фітосанітарного, і з агрономічного поглядів.

Не бажано сiяти ярий ячмiнь пiсля стерньових попередникiв, оскiльки в ґрунті залишається велике iнфекцiйне навантаження, яке спричинить розвиток не тiльки плямистостi, а й iнших патогенiв (Афанасенко, 1987; Михайлин, 1999).

Дослiдженнями С.Ф. Буги (1990) встановлено, що в посiвах пiзнiх cтроків ячменю епiфiтотiйний процес проходить швидко за рахунок сприятливих гiдротермiчних умов, достатніх для успiшного iнфiкування кiлькостi конiдiй у повiтрi i наявностi сприйнятливих рослин.

У навчально-дослiдному господарствi «Ван» (Німеччина) досліди з одночасним збiльшенням норм висiву ярого ячменю (300, 400 i 500 насiнин/м²) азотного добрива показують, що для одержання високих урожаїв потрiбні додатковi затрати на захист від хвороб (Губернатор, 1977; Лісовий, 1999).

Учені З.І. Шестиперова та інші (1973) стверджують, що кращим попередником пiд ячмiнь є просапнi культури i багаторiчнi трави. Обов'язковим є дотримання сiвозмiни i заорювання уражених рослинних залишкiв для очищення ґрунту вiд iнфекції.

Як відмічають В.А. Кононюк та інші (1986) сумісне вирощування ячменю з вівсом чи зернобобовими культурами має помiтнi переваги порівняно з їх чистими посiвами: пiдвищується стiйкiсть проти пошкодження шкідниками та ураження хворобами (борошнистою росою, плямистостями); зростає вміст бiлка в зернi (на 0,3-0,6%), а також у зеленiй мaci (на 0,8%-3,0%), збiльшується валовий збір з одиницi площi.

Численні дослiди показують, що правильне забезпечення рослин елементами живлення пiдвищує їх стiйкiсть проти грибних плямистостей (Ченкин, 1990; Писаренко, 2002).

Дослiди, якi були проведенi в Бiлорусi пiдтверджують, що пiдживлення бором у комплексi з гербiцидом 2,4 Д веде до зниження ураження плямистостями в 2,0-4,2 рази, а урожайність збiльшується на 1,4-3,2 ц/га.

Сучаснi сорти ярого ячменю мають високу екологічну пластичність і здатнi забезпечувати високу, стабiльну по роках урожайнiсть. Обмежувальним фактором максимального валового збору зерна, а також його якості є значне ураження цiєї культури хворобами.

Сучаснi сорти ярого ячменю мають середнiй або високий piвень стiйкості стосовно до плямистостей. А.М. Полив'яний (1989) вважає, що розвиток цих хвороб призводить до зниження висоти рослин бiльш як на 10%, маси зерен на 14%, урожайностi на 12 ц/га або 37%. Але практика показує, що основним критерієм вибору фермерами для вирощування сортів ячменю є урожайнiсть, стiйкiсть до вилягання. Однiєю із серйозних проблем селекцiї на сучасному етапi залишається створення copтів, не сприйнятливих або толерантних до хвороб. Ця проблема ускладнюється змiнами, якi вiдбуваються в агроценозах в останні роки, що спричинюють значне розповсюдження шкідливих патогенів.

Як свідчать багато авторів (Буга, 1988; Пересипкін та ін., 1991; Каменська, 2004), однією із причин великої розповсюдженості і шкодочинності темно-бурої плямистості є сприйнятливість до цього захворювання сортів, що вирощуються у виробництві. Із цієї ж причини великий вплив на підсилення інфекційного фону ґрунту і посівів виявляє введення нових високоурожайних зарубіжних сортів, які в значній мірі уражуються хворобою. Створення стiйких copтів є найбiльш перспективним напрямом у розробцi заходiв захисту ярого ячменю вiд темно-бурої плямистостi.

У Захiдному Лiсостепу України селекцiонерами та фiтопатологами вивчено різні сорти ярого ячменю з неоднаковою стiйкiстю. Колекцiя ярого ячменю в Захiдному Лiсостепу щорiчно поповнюється новими сортами, змiнюються погоднi умови i расовий склад збудникiв плямистостi, тому процес вивчення вихідного матерiалу, в тому числі і сортів, на стiйкiсть проти темно-бурої плямистостi повинен бути безперервним (Бегляров, 1983; Захаренко та ін., 1985; Ченкин, 1990).

Той самий сорт може стримувати розмноження одних видiв шкiдливих органiзмів i стимулювати розвиток iнших. Kpiм того, сорти ярого ячменю мають здатнiсть iз віком втрачати стiйкiсть до захворювань.

Учені А.І. Чумакова, Aust Hou, Bourdin J., Buchannon К.W., Caddel J.L., Bjarko М.Е., Mode С.J. (1991), вважають, що основною причиною втрати сортом стiйкостi можуть бути змiни в расовому складi популяцiї гриба i в iмунологiчнiй структypi сорту, а саме в порушеннi його iмунологiчної однорiдностi.

Результат захисту ячменю вiд хвороби у значнiй мipi залежить вiд своєчасного застосування фунгіцидів. Запiзнення з обробокою призводить до швидкого накопичення iнфекцiї в початковий перiод, у сприятливих умовах темно-бура плямистiсть набуває епiфiтотiйного характеру. Для захисту ярого ячменю вiд темно-бурої плямистостi у перiод вегетацiї в Україні, Нiмеччинi, Францiї, Великобританiї i Швецiї широко використовують фунгiциди. За даними С.Ф. Буга (1990), радикальним заходом проти темно-бурої плямистостi листя ярого ячменю у перiод вегетацiї є дворазове обприскування рослин одним iз сучасних фунгiцидiв: Тілтом або Байлетоном. Перше обприскування проводять при появi перших ознак захворювання, друге-через 14 дiб пiсля першого.

Данi наукових дослiджень та досвiд виробництва свiдчать, що вирощування стiйких до темно-бурої плямистості сортів ярого ячменю та застосування вiдповiдних фунгіцидів дає змогу отримувати високi стабiльнi урожаї щорiчно. Таким чином, із короткого аналiзу лiтератури видно, що темно-бура плямистiсть листя-широко розповсюджена хвороба ячменю, в тому числi в Україні. В oкpeмi роки вона спричиняє значне зниження врожаю зерна та його якостi. Вiдомостi щодо розповсюдженостi темно-бурої плямистості листя досить фрагментарнi i потребують подальшого вивчення.

2. Характеристика місця та умов виконання роботи

ТОВ Агрофірма «Зарожне» розміщена у східній частині Харківської області, його центральна садиба розташована в смт. Зарожне Чугуївського району.

Землекористування господарства складається з основного масиву площею 4200 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 4100; з них ріллі - 3300 га, сінокосів - 350 га, пасовищ - 380 га, лісосмуг - 30 га і черезполосної ділянки площею 40га.

Господарство поділене на дві бригади, розташованих біля полів. Бригади закріплені за сівозмінами. Середній розмір поля 120 га.

Господарство в цілому розміщене у вигідному місці. Пасовища виходять до р. Сіверський Донець, що становить 3 км до центральної садиби, землі господарства межують з смт. Тітлега та Велика Бабка. Недалеко від центральної садиби проходить міжнародна Ростовська траса.

Територія господарства розміщена в Чугуївському районі лісостепової лівобережної зони України. Рельєф господарського масиву простий.

У цілому сукупність кліматичних факторів у районі сприятлива для вирощування сільськогосподарських культур, що вирощуються у господарстві.

Характеризується найменшою сумою ефективних температур і тривалістю безморозного періоду та найбільшою кількістю опадів при мінімальній повторюваності інтенсивних атмосферних посух. Це створює сприятливі умови для зростання пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи на зелену масу та на зерно, а також цукрових буряків, картоплі, овочевих і садових культур, багаторічних кормових трав при мінімальному застосуванні зрошувальної меліорації. Клімат помірний, із середньорічною температурою повітря 7,0ºС та кількістю опадів 480-550 мм за рік. Дифіцит вологи стає відчутним у кінці весняного періоду, а найбільш гостро він проявляється в липні-серпні. В ці місяці відмічається найменша вологість повітря, яка коливається в межах 38-43%.

Сума температур вище 10ºС тепла змінюється в межах 2550-2800ºС, цієї температури достатньо для визрівання сортів ярого ячменю та інших теплолюбивих культур.

В цілому умови перезимівлі рослин непогані: середній мінімум температури повітря - 26,0-28,0°С, ґрунт промерзає на глибину 30 см, в цьому шарі температура не опускається нижче -4°С. Безморозний період продовжується 145-160 днів. Осінні приморозки наступають у першій декаді жовтня, останні - у другій декаді квітня.

Сніговий покрив нестійкий, висота - 5-20 см. Кінець сніготаяння приходиться в середньому на третю декаду лютого.

Переважають східні та південно-східні вітри. З травня по серпень переважають вітри західного та північно-західного напрямів. У цілому кліматичні умови в цьому господарстві сприятливі для сільського господарства.

Вегетаційні періоди 2006-2007 рр., протягом яких проводилися основні польові дослідження, несуттєво відрізнялися між собою за метеорологічними даними і сприяли інтенсивному розвитку і поширеннню хвороби.

У 2006 та 2007 рр. зерновими і зернобобовими культурами засіяно 2675 га, з них ячменю - 850 га, технічними культурами - 730 га, з них соняшнику - 500 га, овочів - 80 га, картоплі - 15 га, кормових культур - 100 га. Серед зернових вирощувалися яра пшениця, ячмінь, просо, гречка, кукурудза на силос і на зерно;серед зернобобових - горох, соя, еспарцет, люцерна; з технічних - соняшник, цукровий і кормовий буряк.

Площа зернових культур становить біля 80% від усієї площі сільськогосподарських культур. У минулому році було зібрано 2990 т озимої пшениці, 1785 т ячменю, значну частину цього врожаю вже реалізували. Було досягнуто дуже високих врожаїв майже по всіх сільськогосподарських культурах: урожайність озимої пшениці становила 26 ц/га, ячменю - 28 ц/га, озимого жита - 25 ц/га, гороху - 21 ц/га, у цьому році урожайність збільшилася: ячменю до 31, 3 ц/га, озимого жита - до 27 ц/га, вівса - до 22 ц/га, озимої пшениці - до 27,2 ц/га. Цього вдалося досягти за допомогою своєчасних строків сівби і збирання сільськогосподарських культур, внесення добрив, хімічного захисту рослин і агротехніки.

Під ярий ячмінь у господарстві у 2006-2007 рр. була відведена площа 850 га.

Попередниками ярого ячменю були цукровий буряк та кукурудза на зерно. Як правило, ячмінь розміщували четвертою-п’ятою культурою в сівозміні. Перша сівозміна: 1. Збірний попередник; 2. Озима пшениця; 3. Цукровий буряк; 4. Ячмінь. Друга сівозміна: 1. Збірний попередник; 2. Озима пшениця; 3. Цукровий буряк; 4. Кукурудза на зерно; 5. Ячмінь. Основними сортами, які висівали були: Вакула, Бадьорий та Джерело.

Як стверджують В.Т. Манзюк та інші (Козаченко, 2002), “Джерело” та “Бадьорий” - це пивоварні сорти ярого ячменю з високою потенційною урожайністю. Ці сорти пройшли державне сортовипробовування, занесені до Реєстру сортів рослин України з 1999 р. і рекомендовані для вирощування в зонах Лісостепу та Полісся, зокрема в Харківській області. Ці сорти створені методом мутагенезу. У “Джерела” соломина середньої довжини (51,4-89,0 см), дуже міцна. Маса 1000 зерен - 48,6-50,2, досягає 56 г.

Сорт середньоранній (79-89 днів), середньовисокий (67 см), стійкий до вилягання (8,8-9,0 балів), посухостійкий (6,3-7,2 бали), стійкий до хвороб (8-9 балів). Придатний для вирощування за інтенсивною технологією. У виробничих умовах сорт використано в дуже посушливому 1999 р. в ДГ «Елітне» Харківського району і ДГ «Червона хвиля» Велико-Бурлуцького району Харківської області, де одержано урожайність відповідно 34,3 та 31,6 ц/га, а у 2001 р. у ДГ «Елітне» - 36,8 ц/га. У 2000 р. в Агрофірмі «Сади України» Кегичівського району Харківської області урожайність становила 64 ц/га, у 2001 р. в АОЗТ «Агро-Союз» Синельниковського району Дніпропетровської області - 40,6 ц/га.

Зерно має високі пивоварні якості: екстрактивність - 79,29%, вміст білка і крохмалю 60,8%.

Пивоварний сорт ярого ячменю “Бадьорий” також відмічається високою потенційною врожайністю. Соломина середньої довжини (51,5-86,3 см), дуже міцна. Маса 1000 зерен 45,8-47,0 г. Сорт середньостиглий (80-90 днів), середньовисокий (68,9 см), стійкий до вилягання (8,7-9,0 бала), посухостійкий (6,3-7,2 бала), стійкий до хвороб (8,5-9,0 бала). Придатний для вирощування за інтенсивною технологією.

У конкурсному сортовипобовуванні Інституту рослинництва в 1994-1995 рр. урожайність зерна була вищою в порівнянні зі стандартом на 17% (5,5 ц/га) при середній 38,2 ц/га і максимальній 54,3 ц/га у 1994 р. У Державному сортовипробуванні (1996-1997 рр.) збільшення урожайності зерна становило в Лісостепу 11,1% (4,10 ц/га) при середній 39,8 ц/га, у Поліссі - 10,9% (3,60 ц/га) при рівні 36,6 ц/га. Потенційна урожайність у державному сортовипробуванні - 95 ц/га. У виробничих умовах у 1999 р. у ДГ «Елітне» Харківського району Харківської області урожайність зерна склала 30,9 ц/га, у 2000 р. в Агрофірмі «Сади України» Кегичівського району Харківської області - 64 ц/га, у 2001 р. в Агрофірмі ім. Горького Новомосковського району, Дніпропетровської області - 44,4 ц/га, у 2001 р. в АОЗТ «Агро-Союз» Синельниковського району Дніпропетровської області -43,7 ц/га.

Технологія вирощування

Ярий ячмінь у господарстві почали висівати, як тільки прогрівся ґрунт. Але перед тим, як його висіяти були проведені певні заходи для підготовки насіння до сівби, ґрунту, знищення джерел збудників хвороб, а також шкідників та ін. Все це являє собою не тільки інтегрований захист культури, а й технологію вирощування.

Попередниками ярого ячменю в господарстві були цукровий буряк та кукурудза на зерно.

Після збирання цукрового буряку проводили безплужний обробіток лемішними лущильниками. Після кукурудзи поле дискували у двох напрямках дисковими боронами і потім проводили оранку на зяб на глибину 23-25 см.

Ячмінь дуже чутливий до удобрення, швидко реагує наростанням маси. Добрива впливають на біохімічний склад зерна. На ячмінь добре впливає післядія органічних добрив, тому їх вносили під попередник, а під сам ячмінь вносили лише мінеральні добрива. Норма добрив становила N_45-60P_45-60K_45-60.

Сортовий склад формували залежно від мети вирощування.

Для товарних посівів ячменю використовували насіння категорії PH 1-3, яке має чистоту не менше 98 і схожість не нижче 92%. Після зими насіння прогрівали на сонці. Ярому ячменю завдають великої шкоди такі хвороби, як летюча сажка, тверда сажка, чорна сажка, жовта іржа, стеблова іржа, карликова іржа та ін. Розвитку сажкових грибів запобігає протруювання насіння. За 10 днів до сівби його протруювали Раксилом 2%, з. п. (н.в. 1,5 кг/т), за допомогою ПС-10А.

Висівали ячмінь рано, як тільки ґрунт можна було обробляти. Кожен день запізнення із сівбою після настання оптимального строку призводить до зниження врожайності, адже ґрунт втрачає багато вологи і починають розвиватися шкідники.

Сівбу ярого ячменю у господарстві ТОВ Агрофірма «Зарожне» у 2006 р. розпочали у другій декаді квітня-15-17 числа, у 2007 р. - у першій декаді квітня-5-6 числа.

Норма висіву становила 180 кг/га. Глибина загортання насіння 4-5 см. Одразу після посіву поле коткували кільчасто-шпоровими котками. До появи сходів проводили боронування зубовими боронами, тому що внаслідок дощів утворилася щільна ґрунтова кірка.

Через 12-14 днів після посіву, коли з'явилися сходи бур'янів, зробили оранку з передплужниками на глибину 20-22 см. Надалі, у міру появи сходів бур'янів, поле боронували. Навесні проводили закриття вологи і вирівнювання ґрунту зубовими боронами і шлейфами в 1-2 сліди. Через 3-4 дні проводили культивацію в 1-2 сліди на глибину 6-8 см.

У фазу кущіння на сорті Вакула застосовували гербіцид Базагран 48%, в.р. (н.в.1,8 кг/га) проти однорічних дводольних бур'янів обприскувачем ОП-2000 та МТЗ-82.

Хвороби листя, стебел колоса (борошниста роса, види іржі, гельмінтоспоріозні плямистості) контролюють під час вегетації. Для цього проти темно-бурої плямистості провели обробку фунгіцидом Амістар-Екстра 280 SC (н.в. 0,5 л/га) ОП-2000 та МТЗ-82 у фазу колосіння.

Збирання врожаю ярої культури проводили прямим комбайнуванням зерновими комбайнами у фазу воскової стиглості. Збирання розпочали в кінці липня -25-30 числа. При запізненні із збиранням колос ячменю поникає й обрізається під час скошування. Це призводить до великих втрат врожаю.

Екологічно-обґрунтована система захисту ярого ячменю від хвороб та шкідників базується на даних обліку та спостереження. Найбільш поширеними шкідниками є: дротяники, красногруда п'явиця. Раніше проти п'явиці проводили хімічний захист, використовували БІ-58 (н.в. 1,0 л/га), Золон (н.в. 1,5 л/га), але це загострило природоохоронну проблему. У зв'язку з цим виняткової ролі роль набув екологічний підхід, заснований на мінімальному використанні пестицидів, аж до повної заміни їх іншими речовинами (мінеральними добривами, їх сумішшю, регуляторами росту), які мають токсичний вплив на шкідника. Проти них у господарстві не було проведено хімічного захисту.

Крім темно-бурої плямистості листя, ярий ячмінь, як і всі інші культури, може уражуватися різними видами хвороб. Серед них найбільш поширеними є: сажкові захворювання (летюча, тверда та чорна сажки), іржасті хвороби (лінійна іржа, карликова), борошниста роса і кореневі гнилі, риноспоріоз, септоріоз. Проти цих захворювань було проведено комплекс заходів захисту культури.

Велику роль відіграло дотримання прийнятих у господарстві сівозмін. Уникали висівання ячменю на полях, де попередником були зернові колосові культури, що особливо важливо при кореневих гнилях та деяких інших хворобах.

Проводили ретельне очищення, калібрування і протруєння насіння. Проти летючої, твердої та чорної сажки, кореневих гнилей, септоріозу і пліснявіння використовували Раксил 2%, з.п. (н.в. 1,5 кг/т). Протруєння проводилося завчасно (за 10 днів до посіву) із зволоженням (10 л води на 1 т насіння) та використанням плівкоутворювальних речовин.

Посів ярого ячменю проводився в оптимальні строки з урахуванням біологічних особливостей сорту, що важливо для підвищення стійкості рослин до хвороб.

Внесення фосфорно-калійних добрив проводили разом з посівом ячменю, що важливо проти борошнистої роси, іржастих хвороб та плямистостей.

Проведення агротехнічних, біологічних і хімічних заходів проти бур'янів і шкідників під час вегетації рослин значно знизило резервацію та розповсюдження збудників хвороб.

Своєчасне збирання врожаю без утрат зменшило можливість збереження і розмноження збудників багатьох хвороб. Було проведено повітряно-тепловий обігрів насіння. Це підвищило його енергію проростання, схожість, стійкість сходів до кореневих гнилей та інших хвороб.

Ретельне знищення з осені сходів падалиці ячменю і дикорослих злаків зменшило резервацію багатьох збудників хвороб. Восени після збирання врожаю провели комплекс зяблевого обробітку грунту, що обмежило перезимівлю і розповсюдження багатьох патогенів.

3. Матеріали і методика досліджень

Як відмічає В.А. Захаренко (1985), захист рослин від шкідливих організмів став обов'язковим елементом технології сучасного інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Планування та організація його застосування в господарстві, раціональне використання захисних заходів із системою оптимізації агрофону за рахунок агротехнічних та організаційно-господарських заходів спираються на різного роду інформацію. Для її отримання організовано збір та обробку даних, які характеризують: видовий склад, поширеність і розвиток шкідливого організму; розвиток і стан посівів; профілактичні заходи, що проводяться, та їх ефективність. Від повноти і своєчасності цієї інформації залежить можливість прийняття правильних рішень і заходів щодо забезпечення оптимального фітосанітарного стану для отримання стабільних урожаїв всіх культур.

Вивчення особливостей біології, поширеності і шкодочинності темно-бурої плямистості ячменю в нашій зоні ми проводили за допомогою польових та вегетаційних дослідів (Поляков та ін., 1984; Захаренко та ін., 1985; Білик та ін., 2006).

Вивчення розповсюдженності і діагностичних ознак захворювання проводили шляхом обстеження ярого ячменю на полях ТОВ Агрофірма «Зарожне» на виробничих посівах. При дослідженнях розповсюдженості хвороби визначали систематичне положення збудника, інтенсивність ураження рослин, строки проявлення хвороби (за фенологічним та календарним показником).

Поширеність темно-бурої плямистості на ярому ячмені встановлювали шляхом спостереження на стаціонарних ділянках. Обліки проводили в період максимального розвитку хвороби - від фази колосіння до молочно-воскової стиглості зерна, через кожні 10-12 днів. Установлювали час проявлення перших ознак хвороби та динаміку її розвитку. Техніка обліків полягає у загальній оцінці стану рослин, відборі пробних зразків та їх ретельному огляді, частіше безпосередньо у полі. Облікова проба являє собою групу рослин. Згідно методики (Білик та ін., 2001) проби розташовували по діагоналі поля, враховуючи по 10 рослин в кожній з них. На площі до 100 га брали 20 проб; при великих площах (до 300 га) на кожні наступні 100 га додатково береться 20 проб по 10 рослин. Рослини розглядаються знизу доверху та оцінюються всі листя за балово-процентною шкалою, або за рисованою шкалою: 0 - ознаки відсутні; 1 - дуже слабке проявлення, плями займають до 5%поверхні; 3 - слабке проявлення, плями займають до 6-25%поверхні; 4- середнє проявлення, плями займають до 26-50% поверхні; 5 - сильне проявлення, плями займають вище 75%поверхні (Чумаков та ін., 1972; Ченкін та ін., 1981; Омелюта й ін., 1986).

Як відмічає І.Я. Поляков (1984), розвиток хвороби відображає усереднену інтенсивність (ступінь) ураження однієї рослини, ділянки або поля. Для цього розраховують середньоарифметичне з однорідних показників ступеня ураження окремих органів (листя) або рослини в цілому. У випадку, якщо облік інтенсивності ураження проведено за бальними шкалами, для характеристики ураження посівів розраховують середній бал ураження, а при обліку ураженості у відсотках - середній відсоток розвитку хвороби за формулою:

= ∑ав / N,

де: R - розвиток хвороби, балів або%;

∑ав - сума добутків кількості хворих рослин (а) на відповідний бал або відсоток ураження (в);загальна кількість рослин у пробі.

Переведення бальної оцінки відсоткову проводять за формулою:

=(∑ав×100) / NK,

де:∑ав - сума добутків кількості хворих рослин (а) на відповідний бал або відсоток ураження (в);- загальна кількість обстежених рослин;

К - найвищий бал шкали обліку.

Для фітопатологічної оцінки стану посівів необхідно чітко розрізняти поширеність уражених рослин. Поширеність хвороби - це кількість хворих рослин або її окремих органів відносно до всіх оглянутих на одиниці площі ділянки (поля), виражене у відсотках. Її розраховують за формулою:

Р=(n×100) / N,

де: Р - поширеність хвороби,%;- загальна кількість рослин в пробах, шт;- кількість хворих рослин в пробах, шт.

Динаміку розвитку темно-бурої плямистості визначали при звичайному зараженні рослин шляхом систематичних обліків досліджуванних ділянок та виробничих посівів зони.

Обліки проводили на виробничих посівах та дослідних ділянках. Площа виробничих посівів становила: сорт “Вакула” - 65 га та 75 га, “Бадьорий” - 80 га, “Джерело” - 70 га, дослідних ділянок - по 0,01 га.

На сорті “Вакула” - 65 га та “Бадьорий” - 80 га у 2006 р. використовували протруйник Раксил 2%, з.п. (н.в. 1,5 кг/т). Протруювання насіння проводили суспензією препарату (10 л води на 1 т насіння) за допомогою ПС-10А, за 10 днів перед посівом. У фазу колосіння проводили обприскування на “Вакулі” та “Бадьорому” фунгіцидом Амістар-Екстра 280 SC (н.в. 0,5 л/га) за допомогою ОП-2000 + МТЗ-82.

На перших двох дослідних ділянках площами по 0, 01 га на сортах “Вакула” та “Бадьорий” спостерігали розвиток хвороби без застосування: Раксилу 2% з.п., Амістар-Екстра 280 SC та Базагран 48% в.р.

На інших двох дослідних ділянках площами по 0,01 га на сортах “Вакула” та “Бадьорий” досліджували розвиток та поширеність темно-бурої плямистості без застосування Базаграну 48%в.р. та Амістару-Екстри 280 SC, але з використанням Раксилу 2%з.п.

На цих дослідних ділянках проводили такі ж агротехнічні заходи, як і на виробничих посівах, спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку ярого ячменю, а також на знищення бур'янів.

У 2007, як і у 2006 р. обліки щодо ураження темно-бурою плямистістю на ярому ячмені проводилися на сортах “Вакула” - 75 га та “Джерело” - 70 га. На виробничих посівах перед висівом культури завчасно проводили протруювання насіння Раксилом 2%, з.п. (н.в. 1,5 кг/т) за 10 днів до посіву (10 л води на 1 т насіння) за допомогою ПС-10А. Висівали ячмінь сіялкою СЗ-3,6. Після посіву поле коткували кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6. До появи сходів проводили боронування зубовими боронами БЗС-С18, тому що внаслідок дощів утворилася щільна ґрунтова кірка. Через 12-14 днів після посіву, коли з'явилися сходи бур'янів, зробили оранку з передплужниками на глибину 20-22 см. Протягом усієї вегетації рослини в подальшому не проводили ніяких заходів щодо запобігання розвитку і поширеності темно-бурої плямистості.

На двох дослідних ділянках площею 0,01 га на сортах “Вакула” та “Джерело” не застосовували протруйника Раксил 2%, з.п. (н.в. 1,5 кг/т), але були проведені такі ж самі агротехнічні захисні заходи, для створення сприятливого фону для розвитку ярого ячменю.

Сортову стійкість ярого ячменю до темно-бурої плямистості вивчали на виробничих посівах ТОВ Агрофірма «Зарожне» Чугуївського району Харківської області. Обстеження проводилися за методикою, описаною вище.

Ефективність протруювання насіння як одного із засобів зниження ураженості листя ячменю темно-бурою плямистістю вивчали в польових дослідженнях. На виробничих посівах і дослідних ділянках проводили обліки ураженості ячменю темно-бурою плямистістю, а також врожайності зі структурними показниками.

Головні елементи структури врожаю (продуктивна кущистість рослин, маса колоса, 1000 зерен та ін.) визначали у вегетаційно-польових дослідах шляхом аналізу всіх рослин, в польових та виробничих - всіх рослин з облікових ділянок, масу 1000 зерен визначали за ДСТУ 12042-66.

Ефективність обприскування посівів ярого ячменю проти темно-бурої плямистості у фазу колосіння визначали в польових дослідах. На виробничих посівах проводили обліки ураженості ячменю.

Вивчення ефективності комплексу захисних заходів (в тому числі застосування протруйників насіння та фунгіцидів) проводили протягом двох років польових дослідів та визначали біологічну, господарську та економічну ефективності комплексу.

За данними І.Я. Полякова (1984), М.О. Білика (2006), біологічну ефек-тивність заходів боротьби з хворобами оцінюють, порівнюючи зараженість рослин на оброблених полях та на контрольних ділянках. Обліки проводяться одночасно-до та після обробки. Різницю в ураженності рослин контрольної та обробленої ділянок виражають у відсотках. Її визначають за формулою:

Т = (Рк - Ро)×100 / Рк,

де: Т - біологічна ефективність,%;

Рк - поширенність або розвиток хвороби у контролі,%;

Ро - аналогічний показник у досліді.

Контролем слугує ділянка поля, де захисні заходи не проводилися.

Господарську ефективність необхідно оцінювати у зв'язку не з одним, а з усім комплексом захисних заходів, що відобразився на врожаї посіву. В цьому випадку порівнюють бункерний урожай з поля, де проводився захист, і контрольної ділянки в перерахунку на 1 га. Його виражають в абсолютних показниках та у відсотках, приймаючи за 100% врожайність рослин контрольної ділянки.

Розрахунок проводять за формулою:

Хо = (А-В)×100 / А,

де: Хо - господарська ефективність,%;

А - врожайність на обробленому полі;

В - врожайність на контрольній ділянці.

Економічну ефективність встановлюють шляхом порівняння вартості отриманої додаткової продукції та всіх видів витрат на проведення захисних заходів. Визначення ефективності необхідне для оцінки якості захисних заходів, а також накопичення інформації, яка використовується для характеристики просторової структури та морфофізіологічного стану популяції (Черкасов, 1976; Поляков та ін., 1984).

Важливу роль у сучасній агрономічній науці відіграють статистичні методи планування дослідів та обробки отриманих експериментальних даних. Донедавна застосування статистики в дослідженнях зводили головним чином до визначення середніх значень та їх помилок. У теперішній час математична статистика є активним засобом планування експерименту. Принципові її вимоги - рендомізація неконтрольованих її умов досліджень, яка дозволяє в деякій мірі компенсувати систематичні погрішності, а статистично обґрунтований план експерименту визначає метод математичного аналізу даних. Дослід показує, що при значній неоднорідності неконтрольованих умов проведення досліду тільки рендомізовані плани забезпечують об'єктивну, статистично достовірну оцінку результатів досліджень.

Поряд з важливим завданням планування експерименту сучасні математичні методи складають невід'ємну частину процесу обробки та інтерпретації результатів спостережень та дослідів. Вони дозволяють отримати максимум інформації від первинних даних, оцінити, наскільки суттєві реальні різниці між варіантами, встановити коефіцієнти рівнянь регресій та виробничих функцій - математичних моделей врожаїв, якості продукції та інших показників (Доспєхов, 1985).

Дані математичної обробки експериментального матеріалу наведені у додатках.

ячмінь збудник плямистість захисний

4. Результати досліджень

.1 Поширеність, розвиток та шкодочинність темно-бурої плямистості ярого ячменю в умовах ТОВ Агрофірма «Зарожне» Чугуївського району Харківської області

Поширеність - це кількісний показник, який показує частоту хвороби на рослинах чи на окремих органах, а розвиток-якісний показник, який визначають візуально за площею ураженої поверхні органів рослин або за інтенсивністю проявлення симптомів хвороби (Білик та ін., 2001). Ці показники оцінюють за допомогою різних умовних шкал. Частіше використовують процентно-бальні шкали, які були використані нами при вирішенні цього питання.

Для встановлення поширеності і розвитку темно-бурої плямистості в посівах ячменю протягом вегетаційного періоду 2006 та 2007 рр. виконували регулярні їх обстеження, що давало змогу зафіксувати строки проявлення хвороби та динаміку поширеності і її розвитку. На підставі цього визначали доцільність застосування фунгіциду.

Результати досліджень із цих питань наведені у відповідних розділах роботи. Дані щодо поширеності та розвитку хвороби представлені в табл. 1.

Обліки проводили у фазу колосіння і до кінця молочно-воскової стиглості зерна. Обліки виконувалися за шкалою Пітерсона (Доля та ін., 2004) по другому і третьому листках.

Як видно з табл. 1., на початку колосіння поширеність хвороби становила 57,5%, розвиток становив 13,0%. Надалі тривало поширення хвороби, спричинене погодними умовами того періоду: температура повітря 17,8 °С і достатня кількість опадів - 62,6 мм. Поширеність хвороби у фазу молочної стиглості зерна становила 45,0%, а розвиток відповідно 10,0%. Найбільшого поширення хвороба набула у кінці молочно-воскової стиглості зерна і становила 49,0%, а розвиток - 12,0%.

Таблиця 1

Динаміка поширеності і розвитку темно-бурої плямистості на ярому ячмені сорту “Вакула” у ТОВ Агрофірма «Зарожне» Чугуївського району Харківської області

Як видно з табл. 1, у 2007 р. також спостерігався розвиток темно-бурої плямистості на ярому ячмені. Так, на початку колосіння поширеність хвороби становила 38,5%, а розвиток - 9,0%. Надалі хвороба продовжувала поширюватися. На початку молочної стиглості зерна поширеність становила 42,5%, а розвиток 10,0%. Максимального поширення хвороба набула у кінці молочно-воскової стиглості зерна і становила 48,5%, а розвиток 11,0%.

Отже, на підставі виконаних двохрічних дослідів можна зробити висновок, що темно-бура плямистість у посівах ярого ячменю проявляється щорічно. Поширеність і розвиток хвороби значною мірою залежить від погодних умов у період вегетації культури.

Аналіз наукових джерел (Білай, 1989; Лісовий, 1999) показує, що механізм шкодочинності хвороб рослин, які спричинюють гриби, є складний і переважно опосередкований. Патологічний процес, який відбувається в уражених рослинах негативно впливає на ріст, розвиток і формування структури врожаю рослин. Нами виконано ряд досліджень із цього питання. Отримані результати викладені в табл. 2.

З табл. 2 та рис. 1 видно, що у фазі кущіння довжина стебла уражених рослин була на 1,4 см менша, ніж у здорових, у виході в трубку - на 9,1 см, у період колосіння - цвітіння - на 8,2 і 7,7 см відповідно; а протягом молочно-воскової стиглості - на 7,5 і 7,7 см менша, ніж у здорових рослин.

Також спостерігається аналогічний вплив темно-бурої плямистості на довжину листкових пластинок, котра у хворих рослин була відповідно на 1,1 см; 3,9; 8,8; 12,1; 13,5 та 11,1 см менша, ніж у здорових (рис. 2, табл. 2).

У результаті зменшення довжини листків в уражених рослин розвивається значно менша, ніж у здорових площа листкової пластинки. Відставання в рості уражених плямистістю рослин ячменю зумовлюється зниженням маси як всієї рослини, так і окремих її органів.

4.2 Симптоми проявлення темно-бурої плямистості, цикл розвитку збудника Bipolaris sorokiniana Shoem

Хвороба проявляється на сходах і дорослих рослинах довгастими темними плямами у вигляді штрихів і смуг. Іноді утворюється один корінь замість трьох, а паростки викривлюються і гинуть. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі плями, дещо подовжені. У центрі вони світліші, з темною облямівкою. У місцях плям з'являється оливково-бурий або чорно-сірий наліт. Іноді нижні вузли стебла загнивають, внаслідок чого воно пом'якшується і вилягає. Уражене стебло вкривається чорно-сірим нальотом (рис. 3, 4).

Колоскові лусочки ураженого колоса буріють, зародковий кінець насіння чорніє або стає коричневим.

Цикл розвитку гриба Bipolaris sorokiniana Shoem представлений у табл. 3, з якої видно, що збудник темно-бурої плямистості Bipolaris sorokiniana Shoem може зберігатися міцелієм у насінні. Для його знезараження застосовується протруювання насіння. Також гриб може зберігатися конідіями на рослинних рештках.

Таблиця 2

Вплив ураження темно-бурою плямистістю на ріст і розвиток рослин ярого ячменю (2006 р.)

Рис. 1. Вплив темно-бурої плямистості на динаміку висоти здорових і уражених рослин ярого ячменю сорту “Вакула” у 2006 р.

Рис. 2. Вплив темно-бурої плямистості на динаміку росту листкових пластинок здорових і уражених рослин ярого ячменю сорту Вакула у 2006 р.

Найбільш сильне ураження рослин хворобою відбувається в період виходу в трубку-цвітіння. Для завчасного запобігання поширеності і розвитку хвороби проводять обприскування посівів фунгіцидами один, а при необхідності декілька разів, починаючи від фази кущення і до кінця молочно-воскової стиглості зерна. Застосування протруйника та фунгіциду дає змогу запобігти поширенню та розвитку хвороби.

Рис. 3. Симптоми темно-бурої плямистості на листках ярого ячменю

Рис. 4. Динаміка розвитку темно-бурої плямистості на листках ячменю

Таблиця 3

Цикл розвитку гриба Bipolaris sorokiniana Shoem-збудника темно-бурої плямистості листя

протруювання насіння

період зараження

обробка посівів фунгіцидами

.3 Вплив агрометеорологічних факторів на поширеність і розвиток темно-бурої плямистості на ярому ячмені в умовах ТОВ Агрофірма «Зарожне» Чугуївського району Харківської області

Згідно з науковими даними (Беляков, 1990; Лукьянова, 1990; Пересип-кін, 2000) на поширеність і розвиток грибних плямистостей рослин суттєво впливають агрометеорологічні фактори, в першу чергу частота опадів і температура повітря.

Таким чином, одним з питань наших досліджень було визначення впливу цих факторів на поширеність і розвиток темно-бурої плямистості протягом 2006-2007 рр. Результати досліджень наведені в табл. 4, 5 та рис. 5, 6, 7, 8.

Так, у 2006 р. у зимовий період спостерігалася досить прохолодна погода, що призвело до вимерзання озимини; середня температура повітря становила -10,4°С. Весна спостерігалася затяжна і характеризувалася невеликими перепадами температури, у квітні середня температура повітря майже збігалася з багаторічними даними і становила 9,2°С. У цілому погодні умови того періоду сприяли початку посівних робіт у другій декаді квітня. Тепла погода спостерігалася в травні (табл. 4). Термічний фон інших місяців був трішки більший від середніх багаторічних (рис. 5, 6). Зафіксовано достатню кількість опадів. Середня вологість повітря протягом літнього періоду була трішки вища від норми. Гідротермічний коеффіціент Г.Т. Селянинова дорівнював 1,1. Метеорологічні дані 2006 р. виявилися досить сприятливими для розвитку темно-бурої плямистості, особливо в травні і на початку червня, коли була сприятлива температура, достатня кількість вологи та спостерігалася необхідна вологість повітря.

Таблиця 4

Погодні умови вегетаційного періоду ячменю (квітень-липень) 2006 р. (за даними Роганської метеостанції Харківської області)

Рис. 5. Метеорологічні дані вегетаційного періоду,розвиток та поширеність темно-бурої плямистості на ярому ячмені у 2006 році

Рис. 6. Клімограма відхилень кліматичних даних за 2006 рік від середніх багаторічних

У 2007 р. спостерігалися не дуже спритливі умови для розвитку темно-бурої плямистості.

Весна 2007 р. виявилася ранньою. З табл. 5 видно, що спостерігалося значне зменшення опадів у квітні та різке їх збільшення у травні, що могло негативно вплинути на розвиток ярого ячменю. На рис. 7, 8 показано відповідність погодних умов вегетаційного періоду нашої зони у 2007 р. розвитку темно-бурої плямистості. Температура повітря також коливалася, але це не перешкодило посіяти ячмінь в оптимальні строки. Внаслідок збільшення температури повітря і вологості почався розвиток хвороби. Підвищення температури повітря та різкі коливання опадів, на відміну від багаторічних даних, у кінці червня призвели до спалоху хвороби, і відсоток її розвитку значно зріс. Гідротермічний коефіцієнт Г.Т. Селянинова становив 1,5.

У цілому в зоні вирощування ярого ячменю створені досить сприятливі умови, однак малосніжні зими з відлигами та непостійний сніговий покрив, що викликав утворення на посівах льодової кірки, нерівномірне розповсюдження опадів протягом року, особливо у весняно-літній період, весняні приморозки - усе це негативно впливає на ріст і розвиток культури.

Як бачимо з наведених даних, погодні умови в роки проведення досліджень (2006-2007 рр.) були різними, загалом спричиняли розвиток темно-бурої плямистості ячменю на території ТОВ Агрофірма «Зарожне».

Таблиця 5

Погодні умови вегетаційного періоду ячменю (квітень-липень) 2007 року (за даними Роганської метеостанції Харківської області)

Рис. 7. Метеорологічні дані вегетаційного періоду,розвиток та поширеність темно-бурої плямистості на ярому ячмені у 2007 році.

Рис. 8. Клімограма відхилень кліматичних даних за 2007 рік від середніх багаторічних

.4 Оцінка стійкості сортів ярого ячменю до ураження темно-бурою плямистістю

Концентрація та спеціалізація виробництва передбачає збільшення площ під зернові культури-в цих умовах спостерігається більше насичення зерновими,що призводить до підсиленного розмноження та накопичення окремих груп та видів збудників хвороб,в тому числі гельмінтоспоріозних. Як свідчать багато авторів (Буга, 1988; Лісовий, 2000) однією з причин більшої розповсюдженості та шкодочинності гельмінтоспоріозних плямистостей є сприйнятливість до цієї хвороби вирощуваних сортів. Розвиток зерновиробництва на шляху інтенсифікації та спеціалізації передбачило необхідність вирощування обмеженної кількості культур,але з високою потенційною врожайністю. Це обумовлює з одного боку підсилення сівозмін зерновими культурами,з іншого-вирощування генетично стійких сортів. В популяціях генетично стійких сортів відбувається накопичення пропагул біотипів фізіологічних рас патогенів,що характеризуються підвищеною стійкістю до неблагоприємних факторів зовнішнього середовища. В результаті рослини втрачають стійкість,виникає загроза епіфітотій.

З цієї ж причини великий вплив на підсилення інфекційного фону ґрунту та посівів обумовлює впровадження високоврожайних сортів,сприйнятливих до хвороб. Наприклад,всі зарубіжні,районовані сорти ячменю,були сприйнятливими до місцевих популяцій збудників гельмінтоспоріозів в середньому та сильному ступені (Буга, 1990; Доля та ін., 2004). Ці ж ознаки сприйнятливості нових сортів ячменя до гельмінтоспоріозних плямистостей в різних географічних зонах відмічени і зарубіжними дослідниками (Machammad, Machmod, 1976; Tekauz, Mills, 1974). Автори пов'язують це явище з різними складами популяції грибів та екологічними умовами.

Вирощування стійких сортів - найбільш економічно вигідний та радикальний засіб контролю фітосанітарного стану посівів. Такі сорти здатні повніше реалізувати свій біологічний потенціал урожайності.

Вирощування стійких сортів зумовлює поліпшення фітосанітарного стану в агробіоценозах,оскільки на них,як правило,шкідливі організми або зовсім не здатні розвиватися,або розвиток їх обмежується імунологічними властивостями сорту. Завдяки цьому значно зменшується запас інфекції в рослинних рештках і ґрунті. Стійкі сорти сприяють ефективності організаційно-господарських,агротехнічних,біологічних,генетичних та інших заходів з обмеження поширення шкідливого організму. На стійких сортах пестициди або взагалі не застосовують,або застосовують в обмежених обсягах,завдяки чому знижується забрудненість сільськогосподарської продукції, ґрунту, джерел води та повітря;зберігаються корисні організми та нейтральні живі компоненти навколишнього середовища;знижується або взагалі відсутня фітотоксична дія пестицидів;значно знижується собівартість продукції рослинництва та зростає рівень рентабельності її виробництва (Євтушенко та ін., 2004).

Як стверджує М.М. Доля та ін. (2004) найбільш стійкими сортами (стійкість до 80%) до темно-бурої плямистості є: Звершення, Джерело, Бадьорий, Докучаєвський 15, Козак-пивоварні, серед зернових - Фенікс, Ефект, Одеський 131, Етикет, Здобуток.

Враховуючи важливість цього питання для науки та виробництва нами в умовах ТОВ «Агрофірма Зарожне» Чугуївського району Харківської області на протязі 2006-2007 р.р. була виконана оцінка стійкості окремих сортів (Вакула, Бадьорий, Джерело) ярого ячменю. Результати досліджень наведені в табл. 6.

Таблиця 6

Оцінка стійкості сортів ярого ячменю до їх ураження темно-бурою плямистістю у 2006-2007р.р.

Як видно з табл. 6 в умовах нормального зволоження (ГТК 1,1) вегетаційного періоду 2006 року на досліджуванних сортах ярого ячменю був відмічений значний розвиток ( 23-26,5%) темно-бурої плямистості.

У 2007 році спостерігалась тенденція до загального збільшення розвитку хвороби (23-26%). Найбільш стійким сортом проти темно-бурої плямистості виявилося Джерело, розвиток хвороби в середньому складав 22-24,5%, найбільш сильно уражувалися сорти Вакула та Бадьорий, де розвиток хвороби сягав 23-26,5% та 23,3-25,5%.

Разом з тим при аналізі ураженості сортів слід враховувати фактори господарської діяльності сільськогосподарського підприємства. Так, в господарстві ТОВ «Агрофірма Зарожне» не завжди дотримуються сучасної агротехніки,в наслідок чого сорти значно уражуються хворобою і знижується врожайність.

За рівних погодних умов вегетаційного періоду наведені середні показники,за нашою думкою,в значному ступені залежали від організаційно-господарських заходів.

З даних,наведених в цьому розділі,можна зробити висновок про те,що сортові властивості відіграють значну роль в зменшенні розповсюдженості та шкодочинності темно-бурої плямистості. Проявлення цих ознак в більшості підтримується високою культурою землеробства та організаційно-господарських міроприємств, направленими на підвищення врожайності культури та зниження шкодочинності хвороби.

.5 Біологічна та господарська ефективність фунгіцидів при захисті ячменю від темно-бурої плямистості у ТОВ «Агрофірма Зарожне» Чугуївського району Харківської області

.5.1 Біологічна ефективність протруйників при обробці насіння

Інтенсивні технології вирощування зернових культур передбачають максимальне та ефективне використання всіх заходів та засобів,направлених на оптимізацію умов їх вирощування з метою отримання високих врожаїв. В таких умовах застосування комплекса тільки агротехнічних заходів не дозволяє повністю відсторонити негативний вплив на врожай наслідків ураження посівів даною хворобою. Результати багатьох досліджень в різних зонах країни,свідчать про великі можливості,високої біологічної та економічної ефективності знезараження насіння в обмеженні негативного впливу патогенної мікрофлори (Буга, 1990; Lescar, 1981; Lacicowa, 1982).

В залежності від видового складу збудників використовують препарати контактної та системної дії. Підкреслюючи,що одним із умов підвищення врожайності зернових культур є посів здоровим насінням. Г. Ковалишина (2003) пропонує для оздоровлення посівного матеріала системні фунгіциди. Основою ціленаправленного та раціонального використання протруйників слугує об'єктивна оцінка рівня зараженості насіння основними збудниками хвороб. Критерієм якості протруювання є ступень знезараженності насіння. В той же час посів в інфікований ґрунт вільний від збудників темно-бурої плямистості або знезараженого насіння не попереджає розповсюдження патогенна в стеблистої.

Як видно із наведених даних,обробка насіння з метою знищення інфекційного початку, продовжує залишатися одним із важливих питань захисту культурних рослин. Розвиток хімії,синтез нових препаратів дає можливість дослідникам застосовувати та перевіряти на справі нові речовини з метою визначення найбільш ефективних у боротьбі із збудниками хвороб із врахуванням їх адаптації та резистентності,а також найменш небезпечних для людини та навколишнього середовища.

Як показали наші дослідження та огляд літератури,що всі сорти ярого ячменю уражуються темно-бурою плямистістю. Існуючі агротехнічні та інші заходи не дають бажаного ефекту. В сучасному технічному вирощуванні ярого ячменю в ТОВ «Агрофірма Зарожне» широко використовують фунгіциди для його захисту від інфекційних хвороб. Зважаючи на це нами були проведені дослідження з цього питання. Результати досліджень наведені в табл. 7.

При проведенні досліджень у 2006-2007 р.р. нами визначалась ефективність передпосівної обробки насіння ячменя проти кореневих гнилей, збудником яких є гриб Bipolaris sorokiniana Shoem. Виходячи із результатів наших дослідів,можна зробити висновок про те,що застосування Раксил 2% з.п., як протруйника насіння,не суттєво знижує розвиток хвороби,але позитивно впливає на загальні показники структури врожаю та його кількість.

Таким чином можна зробити висновок про необхідність обробки насіння для його оздоровлення і захисту рослин ячменя від ґрунтової та насіннєвої інфекції.

З табл. 7 видно,що при застосуванні Раксил 2%, з.п. ураження сходів хворобою було відсутнє,у той час як на контрольних ділянках не застосовували Раксил 2%, з.п. поширеність склала у 2006 році 5,0%, а у 2007 році - 6,5%, а розвиток відповідно 1,5 та 1,7%.

Таблиця 7

Вплив протруйника на поширеність та розвиток кореневих гнилей,збудником яких є гриб Bipolaris sorokiniana Shoem на ярому ячмені сорту Вакула у 2006-2007рр.

.5.2 Біологічна та господарська ефективність фунгіциду при обприскування посівів ячменю проти темно-бурої плямистості

У зв'язку з тим,що інфекція збудника темно-бурої плямистості листя поширюється під час вегетаційного періоду аерогенним шляхом,не дивлячись на різні агротехнічні заходи та протруювання насіння,в польових умовах можливі спалахи вторинного проявлення хвороби. В цьому випадку буде ефективним застосування фунгіцидів. В літературі зустрічається досить мало даних по застосуванню фунгіцидів,а в зоні наших робіт практично немає повідомлень про результати досліджень і застосування фунгіцидів проти темно-бурої плямистості листя ячменю. Обприскування посівів ячменю передбачає захист від комплексу хвороб,що уражують культуру,в першу чергу борошнистою росою,іржею та грибковими плямистостями,до яких відноситься і темно-бура плямистість (Лобас,1997;Лихочвор та ін., 2003).

У наших дослідженнях був використан фунгіцид Амістар-Екстра 280 SC. Біологічна ефективність Амістар-Екстра 280SC відображена на діаграмі (рис. 9).

Досліди по застосуванню Амістар-Екстра 280SC були проведені на площах, засіяних протруєнним насінням. Це дозволило визначити сумісну дію двох заходів на розвиток рослини та уражуваність їх темно-бурою плямистістю.

Одноразове застосування Амістар-Екстра 280SC на полі,засіяному знезараженним насінням,дало позитивні результати:загальні показники розвитку рослин значно покращилися,ураження листя темно-бурою плямистістю зменшилося майже в 1,5-2 рази; маса 1000 зерен збільшилась на 1,3 рази на відміну з контролем, де не проводилася ніяка обробка (табл. 8).

З діаграми (рис. 9 видно,що обприскування посівів ярого ячменю фунгіцидом Амістар-Екстра 280 SC суттєво впливає на обмеження поширеності та розвитку темно-бурої плямистості на листі ячменю та зменшує зараженість зерна нового врожаю. Так,після обробки посівів ячменю поширеність хвороби становила 45,0% на відміну від контролю 48,5%, а розвиток відповідно склав 10,0% та 23,0%,і біологічна ефективність становила 56,5%.

Рис. 9. Біологічна ефективність Амістар-Екстра 280 SC при захисті ячменю сорту Вакула від темно-бурої плямистості, 2006 р.

Як видно з табл. 8,застосування фунгіциду Амістар-Екстра 280 SC (н. в. 0,5 л/га) позитивно впливає на структуру врожаю. Так в контролі висота рослин становила 58,7 см,а при обробці 66,2 см;збільшилася довжина колосу на 0,3 см;за рахунок збільшення зерен в колосі на 1,1 шт - збільшилася і маса 1000 зерен на 1,3 г. Таким чином можна зробити висновок,що застосування фунгіциду позитивно впливає як на ріст так і на розвиток самої культури,і сприяє підвищенню якості і врожайності ячменю на 5 ц/га.

Таблиця 8

Вплив Амістар-Екстра 280SC на структуру врожаю ярого ячменю сорту Вакула

5. Органiзацiйно-економiчне обґрунтування захисних заходiв

Економiчна ефективнiсть захисту рослин від шкдливих организмів оцiнюється в грошовому виразi за вiдповiдною формулою порiвнянням вapтocтi врожаю, зiбраного з поля, де застосовували засоби захисту, з вартістю врожаю, зiбраного з контрольної ділянки. До показників ефективностi вiдносяться:

1. Прибавка врожаю - збереження врожаю з 1 га площi у порiвняннi з контролем, яка виражається в ц або грн.

2. Додатковий чистий прибуток - рiзниця мiж вартiстю додаткової продукцiї та сумою додаткових витрат на застосування засобiв захисту рослин.

3. Окупнiсть додаткових витрат - відношення вapтocті додаткової продукцiї до додаткових витрат, що виражається в грн. на її одержання. Вона показує, скiльки необхiдно додаткового врожаю у вapтicнoму виразi на кожну грн., яка витрачена на засоби захисту рослин.

4. Рiвень рентабельностi - вiдношення додаткового чистого прибутку до додаткових витрат, виражених у відсоткакax.

На полi ярого ячменю сорту Вакула, у 2006 році проводилась обробка фунгіцидом Амістар-Екстра 280SC, з нормою витрати 0,5 л/ га препарату. Обприскування проводилося на площi 65 га проти комплексу плямистостей. Обприскування проводилося самохiдним обприскувачем «Spray соор». Технологiя обприскування включає транспортування води на поля, якi обробляють, конструкцiя обприскувача передбачае приготування робочої сумiшi прямо у полi, та сам процес обприскування.

Продуктивнiсть обприскувача 9 га/год, що становить 54 га за зміну. Ширина захвату складає 18,5 м,, витрата робочої рiдини 300 л/га, тривалiсть робочого дня шiсть годин.

Експлуатацiйнi витрати:

. Заробiтну плату трактористу - машинiсту II класу нараховують, виходячи з тарифного фонду за виконану нормозмiну в розмiрi 14,0 грн., доплата за класнiсть та шкiдливiсть по 10%, доплата за продукцiю - 25%.

Зп. = Зп.н.з. +Дк. +Дш. +Дпр.,

Де Зп.н.з. - заробiтна плата за нормозмiну;

Дк; Дш; Дпр. - доплата за класнiсть, шкiдливiсть та продукцiю;

Вз. - виробiток за змiну.

Зп. =14,0+1,4+1,4+3,5/54=0,37 грн.

. Витрати на амортизацiю агрегату складаються з амортизацiйних вiдрахувань по експлуатацiї обприскувача «Spray соор».

Балансова вapтicть обприскувача (Бв. о.) -78734 грн., нормативне рiчне навантаження (Нр. н. о.) - 2500 га.

Ао. = (Ев. о. х15)/100 = 78734*15/100=11810. 1

У розрахунку на 1 умовний еталонний га:

А.О. = (Ао/Нр. н.о.) х Тз.,

де Тз. - тривалiсть робочої змiни

А.О. = (78734/2500) х6 = 3,4 грн.

. Витрати на поточнi ремонти (Вп.р.) та технiчний догляд (Вт.д.) складаються з 12%вiдрахувань вiд балансової вapтocтi обприскувача:

Вп.р. Вт.д. (о.) = (Бв. о. х 12)/100 = (78734 х 12)/100 = 9448,08 грн.

У розрахунку на 1 умовний еталонний га:

Вп.р. Вт.д. = (В.п.р. Вп.д. (о.)/Нр. н. О.) х Тз.

Вп.р. Вт.д. = (9448,08/2500) х6= 0,41 грн.

4. Вартiсть паливно-мастильних матеріалів (ПММ),слід визначити виходячи з норми їх витрати за змiну роботи агрегату та середнiх оптових цін.За нормативними даними у розрахунку на одну змiну роботи агрегату необхiдно 120 кг дизельного палива та 4 кг мастильних матерiалiв. Вартiсть дизпалива за 1 кг становить 2,45 грн., мастильних матерiалiв - 4,5 грн.

У розрахунку на 1 га вартiсть ПММ складає:

Впмм = (ДПз х2,45)+(ММз х4,5),

Де ДПз, ММз - витрати дизельного палива та мастильних матерiалiв за змiну.

Впмм = (120 х 2,45)+(4 х4,5)= 5,7грн.

. Витрати пов'язанi з виготовленням робочої рідини, які складаються з вapтocтi фунгіциду та витрати на доставку води. Цiна фунгіциду за 1 л - 230,25 грн. Собiвартiсть 1т/км доставки води (Сд.в. ) - 8 грн. Витрата Амістар-Екстра 280 SC на 1 га складає 05 л, кiлькiсть та вiдстань доставки води - 300 л або 0,3т на 3 км (0,9т/км)

Ввр.р. = (Н. в.пр. х 230,25)+(Сд.в.х 0,9)

Ввр. = (0,2 х230,25)+(8 х 0,9) = 53,25 грн.

. Визначення суми витрат на збирання додаткової продукцiї:

∑ в.д.п. = ВС. в. +Зт. +Вд.в.,

Де Вс. в. - витрати на збирання врожаю, (розрахунок амортизацiї комбайну «Джондiр» на 1га 5,36 грн. );

З. т - заробiтна плата комбайнеру за змiну - 2.18 грн.;

Вд.в. - витрати на доставку врожаю (1 т/км коштує 2,6 грн., додатковий врожай - 2,7 ц/га, вiдстань - 3км: 2,6 х 0,27 х 3 = 2,02 грн.)

∑в.д.п. = 5.36+2,18+2,02=9,56.

. Bapтicть додаткової продукцiї. Цiна 1 ц товарного зерна складає 95 грн.:

. В.д.п. = 2,7х100,00 = 270,00 грн.

Сума затрат на проведення додаткових витрат:

∑д.з. = Зп. +А.о. +Вп. р. Вт. д. +В пмм+Вв. в.р. +∑ в.д.п

∑д.з. = 0,37+3,4+0,41 + 5,7 + 53,25+9,56 = 63,13 грн.

. Додатковий чистий прибуток:

Дч.п. = в.д.п. - ∑д.з. = 300,0-63,13=236,87 грн.

. 0купнiсть додаткових витрат:

Од.в. = Вд.п. ∑д.з =236,87/63,13= 3,7г

. Piвeнь рентабельностi захисних заходiв:

Р = Дч.п. / ∑д. з. =(136,87/63,13)*100%=375%.

Основні економічні показники занесено до таблицi 10.

Таблиця 10

Основні економiчнi показиики застосування Амістар-Екстра 280SC проти комплексу плямистостей на ярому ячмені у ТОВ «Агрофірма Зарожне» Чугуївського району Харківської області

6. Охорона навколишнього середовища

Навколишнє середовище-сукупність на даний момент фізичних,хімічних,біологічних характеристик,а також спеціальних факторів,здатних впливати прямо або опосередковано на даний момент,або розтягнуте у часі впливу на біоту і людей (Бровдій, 2004).

Основним середовищем накопичення пестицидних речовин є ґрунт, а основним елементом регулювання забрудненості ґрунту є мікроорганізми (Бутенко, 1981). Залежно від погодних факторів,а також господарської діяльності людини, відбувається поступове погіршення стану ґрунтів, руйнування його структури і зниження родючості. Це викликає їх деградацію.

Деградація ґрунтів, а нерідко повне їх вилучення з сільськогосподарського використання,відбувається в наслідок процесів вітрової та водної ерозії, дегуміфікації, декальцинації,переущільнення сільськогосподарською технікою та нераціональної експлуатації зрошувальних систем,що призводить до підтоплення та заболочення,вторинного засолення та осолонення ґрунтів. Ходова система сільськогосподарського агрегату значно впливає на ґрунт. Після проходу колес тракторів на поверхні поля утворюється колія, яка погіршує мікрорельєф, робить його більш ерозійно небезпечним, збільшує поверхню випаровування вологи. В результаті, після проходження декількох різних тракторів (наприклад, Т-150К), ущільнення чорнозему типового проявляється на глибині 0,5-0,6 м. В наслідок переущільнення в орному шарі значно зменшується врожайність зернових і просапних культур на 15-30% (Балацький, 1977; Куценко та ін., 1995).

Що стосується пестицидів,їх потенційна небезпека зумовлюється токсичністю для людей і тварин, а в деяких випадках і для рослин. Циркуляція хімічних препаратів і продуктів їх трансформації в атмосфері,у воді,в живих організмах,призводить до забруднення ними біосфери в цілому. Їх небезпечність характеризується стійкістю в об'єктах середовища (ґрунт, вода, рослини), рухливістю хімічних речовин,здатністю до накопичення в біологічних системах,токсичністю для теплокровних організмів,корисної флори та фауни (Бутенко, 1981; Городній та ін., 1993).

Загальна площа землекористування ТОВ «Агрофірма Зарожне» дорівнює 4200 га, в тому числі сільськогосподарських земель - 4100 га, що складає 97,6% від загальної площі господарства,з них ріллі-3300 га,або це 80,5% від площі сільськогосподарських угідь.

Ярий ячмінь займає 850 га, чи 25,8% від площі ріллі. Середня врожайність за 2006-2007 рр. по господарству досягла 29,7%.

В господарстві ярий ячмінь розміщують після цукрового буряку та кукурудзи на зерно. Культура повертається на своє місце через 3-4 роки від попередника,що відповідає всім екологічним нормам вирощування.

Обробіток ґрунту після збирання цукрового буряку включає безплужний обробіток лемішними лущильниками. Після кукурудзи поле дискували у двох напрямках дисковими боронами і потім проводили оранку на зяб на глибину 23-25 см.

Ячмінь добре використовує післядію органічних добрив,тому їх вносили під попередник,а під сам ячмінь вносили лише мінеральні добрива.

Одразу після посіву поле коткували кільчасто-шпоровими котками. До появи сходів проводили боронування зубовими боронами,тому що внаслідок дощів утворилася щільна ґрунтова кірка.

Через 12-14 днів після посіву,коли з'явилися сходи бур'янів,зробили оранку з передплужниками на глибину 20-22 см. Надалі,у міру появи сходів бур'янів,поле боронували. Навесні проводили закриття вологи і вирівнювання ґрунту зубовими боронами і шлейфами в 1-2 сліди. Через 3-4 дні проводили культивацію в 1-2 сліди на глибину 6-8 см.

З екологічної точки зору оранку на зяб можна замінити на безполицеву,що сприятиме накопиченню в ґрунті гумусу та попереджатиме розвиток вітрової та водної ерозії.

Перед сівбою насіння обов'язково протруюють проти комплексу шкідливих організмів, в основному проти сажкових хвороб, кореневих гнилей, пліснявіння несіння та інших хвороб. У господарстві застосовували протруйник Раксил, 2% з.п. з нормою витрати 1,5 кг/т. Щоб засіяти 850 га ярим ячменем необхідно 153 т насіння (середня норма висіву 180 кг/га; 850 га*0,180 т/га).

Виходячи з норми витрати препарату на 153 т насіння необхідно 229,5 кг Раксил, 2% з.п.

Фізико-хімічні та токсикологічно-гігєнічна характеристика Раксил, 2% з.п. визначається складовими компонентами,діюча речовина-тебуконазол. Шкірно-резорбтивна токсичність середня (ЛД50 для щурів 500 мг/кг, коефіцієнт-1-3). Не подразнює шкіру та очі кролів. Раксил-контактно-системний фунгіцид захисної та терапевтичної дії. Препарат добре витримується рослинами,має ретардантну дію. Завдяки високій здатності прилипання поліпшує санітарно-гігієнічну ситуацію при обробці та використанні насіннєвого матеріалу.

Доцільніше поряд з протруєнням зерна ячменю провести його обробку мікроелементами-біологічно-активними речовинами.

При використанні мікроелементів можна зменшити на 20% кількість протруйників,що складе 120 л економії препарату чи 5738,1 грн., не враховуючи пестицидного пресу на навколишнє середовище.

З метою зменшення пестицидного навантаження доцільно 30% фунгіциду замінити замінити на аміачну селітру,при цьому можна зекономити 198 л препарату, або 8873,0 грн.

Внесення аміачної селітри збільшує урожайність на 10-15%,що дасть змогу зменшити посівну площу ярого ячменю на 10%, тобто 85 га і цим зменшити рівень розорюванності і ерозії ґрунту.

Наведемо деякі розрахунки:

) Мфунг=∑Sяр. ячм. *0,24m/га*n, де:

Мфунг-маса витраченного фунгіциду;норма витрати препарату, кг/т.

Мфунг=850*0,24*2,5=510

) Мфунг. з.н.с. =Мфунг. *0,7, де:

М фунг. з.н.с. - маса фунгіциду,що піде на забруднення навколишнього середовища;

М фунг. з.н. с=510*0,7=357

) Мфунг. з.г.в. = Мфунг. з.н.с*0,03, де:

М фунг. з.г.в. - маса фунгіциду,котрий піде на забруднення ґрунтових вод;

М фунг. з.г.в. =357*0,03=10,71 кг

)Визначаємо масу забруднення препаратом поверхневих стоків:

М фунг. п.с. = Мфунг. з.н.с. *0,3;

М фунг. п.с. = 357*0,3=107,1 кг

) Вирахуємо забруднення атмосфери:

М фунг.з.а. =Мфунг. з.н.с. *0,4

М фунг. з. а. =357*0,4=142,8

) При застосуванні аміачної селітри маса замінника буде дорівнювати:

М замін. = М фунг. * 0,3 = 153, тобто частка протруювача буде складати 153 кг.

Отже,якби застосовували аміачну селітру у господарстві. можна було б зменшити посівну площу ярого ячменю на 85 га. Цю землю краще засіяти багаторічними травами це сприятиме отриманню екологічно чистої продукції наступного року.

7. Охорона працi

Охорона працi - це система законодавчих aктів, соцiально-економiчних, органiзацiйних, технiчних, гiгiєнiчних та лiкувально-профiлактичних заходiв i засобiв, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоров'я i працездатностi людини в процесi працi (Бутко, 1995; Євтушенко, Марютін, 2004).

Вищим державним органом, що здiйснює державне управлiння охороною працi, є Кабiнет Miнiстpiв України. Biн розробляє i забезпечує реалiзацiю Нацiональної програми полiпшення стану безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих Міністерств щодо охорони праці та встановлює порядок створення і використання фондiв охорони працi (Заплатинський, 1999; Д'яконов, 2006).

Забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi на виробництвi покладається на власника або уповноважений ним орган. Фiнансування охорони працi здiйснюється власником. Працiвник не несе нiяких витрат на заходи щодо охорони праці.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному пiдроздiлi i на робочому мiсцi умови працi вiдповiдно до вимог нормативних aктів, а також забезпечити дотримання прав працiвникiв, гарантованих законодавством про охорону працi. Працiвник має право вiдмовитися вiд дорученої роботи, якщо створилася ситуацiя, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей якi його оточують, i навколишнього природного середовища (Пістун, 1999; Лапін, 2007).

Недотримання правил безпеки і гігієни праці при роботi з отрутохімікатами призводить до частих та хронічних отруєнь тварин та людини.

Забороняється допуск до роботи осiб, що не пройшли навчання, iнструктаж або перевiрку знань з питань охорони працi. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення iнструктажу працiвникiв з питань охорони працi, протипожежної безпеки.

Професiйнi отруєння спостерігаються у людей, що систематично виконують роботу по пiдготовцi отрутохімікатів до використання i їх застосуванням при протруєннi, обприскуваннi чи знезараженнi примiщень.

Велику загрозу для тварин, риби, птахiв, корисних комах несуть порушення правил використання, транспортування та зберiгання отрутoxiмікатів, особливо коли вони розкладені по полю, полезахисним лiсосмугам та змитi водою у водоймища (Скобло, 2000).

Задля зведення нанiвець негативної дiї пестицидiв на людей, тварин та довкiлля виробники засобiв захисту систематично ведуть роботи щодо їх удосконалення. До застосування не допускають препарати без всебiчного вивчення їх дiї на тварин, корисних комах, мiкрофлору ґрунту, персистентностi тощо. Розробляють правила щодо технiки безпеки пiд час роботи з кожним препаратом i регламенти їх застосування згiдно з Законами України:"Про захист рослин", "Про пестициди i агрохiмiкати", "Про забезпечення caнiтapнoro та епiдемiологiчного благополуччя населення", що викладенi в "Перелiку пестицидiв i aгpoxiмiкaтiв, дозволених до використання в Укpaїнi" (2004).

Зокрема, в Законi України "Про пестициди i агрохiмiкати" стаття 11 "Транспортування, зберiгання, застосування, утилiзацiя, знищення та знешкодження пестицидів і aгpoxімікатів" та торгiвля ними здiйснюється відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберiгання i застосування пестицидiв i arpoxiмiкaтiв та iншими нормативними актами. Особи, дiяльнiсть яких пов'язана з транспортуванням, зберiганням, застосуванням пестицидiв i aгpoxiмiкaтiв та торгiвлею ними, повиннi мати допуск (посвiдчення) на право роботи iз зазначеними препаратами (Заплатинський, 1999; Д'яконов, 2006).

При виконаннi професiйних зобов'язань на виробничих дiлянках господарства, під впливом різноманітних випадків можуть скластися небезпечнi ситуацiї. В основному при:

1)незабезпеченостi робiт механiзацiєю i автоматизацiєю процесiв;

2)малою унiверсальнiстю засобiв механiзацiї;

3)не повнiй реалiзацiї вимог безпеки в конструкцiях машин;

4)недостатньої надiйностi технiки;

5)порушення режимiв роботи та поведiнки робiтникiв;

6) низькiй якостi вивчення атестацiї та дотриманнi iнструктажiв з технiки безпеки (Скобло, 2000; Д'яконов, 2006).

В ТОВ «Агрофірма Зарожне» охорона працi органiзована на належному piвнi. Для збереження пестицидiв вiдведений склад з вентиляцією, що розташований поодаль вiд житлових об'єктів. Засоби захисту знаходяться в спецiалiзованому примiщеннi, для кожного препарату вiдводиться мiсце згiдно з їх маркуванням. Склад мaє також окремий кабiнет для складування, санвузол, душеву.

На вcix виробничих дiлянках господарства розташованi кутки з технiки безпеки. Кабiнет з охорони працi та кутки оснащенi наглядними посiбниками, iнструкцiями, журналами з охорони працi.

Протруєння та обприскування проводиться за допомогою спецiальної технiки (обприскувачi, протруйники). Уci роботи пов'язанi з виконанням фiтофармакологiчних засобiв виконують пiд керiвництвом спеціаліста з захисту рослин і реєструються у спеціальному журналі.

Вiдповiдальнiсть за охорону працi та тexнiку безпеки покладена на керівників господарства.

В господарстві майже усі робiтники забезпеченi засобами iндивiдуального захисту:спецодягом, гумовими рукавицями, гумовими чоботами, засобами захисту opraнів зору (окуляри),респiраторами (РУ-60М, 80 шт; РIГ-67, 2 шт; Астра - 4 шт), промисловими протигазами - 6шт,але повністю задовольнити потреби вcix членiв колективу господарство не в змозi.

Щорiчно перед початком робiт по захисту рослин yci особи, що зайнятi в них проводять iнструктаж з технiки безпеки при роботi з пестицидами та медичний огляд.

При застосуваннi пестицидів дотримуються всіх регламентів по використанню. Загальна тривалість робочого дня з сильнодіючими препаратами складає 4 години, з високотоксичними - 6 годин.

Уci роботи з пестицидами проводять рано вранцi при швидкостi вітру не бiльше 5 км за годину, агрегат при цьому рухається зi швидкiстю до 12 км на годину.

До роботи з пестицидами не допускають дiтей та пiдлiткiв вiком до 18 pоків, вагiтних жiнок та жiнок-годувальниць, осiб з рiзними хронiчними захворюваннями та людей пенсiйного віку (чоловiки та жiнки старшi вiдповiдно 55 та 50 pоків).

Для зведення до мiнiмуму негативного впливу пестицидiв на людей та навколишнє середовище систематично ведуться роботи щодо їх вдосконалення. Розробляються правила щодо технiки безпеки при роботi з кожним препаратом та регламенти їх застосування. Постiйно розширюється та вдосконалюється асортимент засобiв iндивiдуального захисту.

ВИСНОВКИ

Ячмінь-культура великих потенційних можливостей. Однак значною перешкодою на шляху отримання високих врожаїв ячменя є широке розповсюдження та висока шкодочинність темно-бурої плямистості. У зв'язку з цим нами було вивчено та встановлено,що:

. Темно-бура плямистість ярого ячменю Bipolaris sorokiniana Shoem широко розповсюджена та шкодочинна у східній зоні Лісостепу України. В роки проведення досліджень (2006-2007 р.р. ) розвиток хвороби становив 23-27%. В ТОВ «Агрофірма Зарожне» Чугуївського району Харківської області під час проведення досліджень на посівах відмічалася тенденція зростання поширенності та розвитку темно-бурої плямистості листя ячменя.

. Інфекція збудника темно-бурої плямистості листя зберігається у насінні,на рослинних рештках та в грунті.

. Встановлена залежність між ураженням листя та врожаєм ячменя. При обробці посівів урожайність складає 26 ц/га на відміну від контроля-23ц/га.

. Протруєння насіння Раксил 2%, з.п. знижує ураження сходів кореневими гнилями 1,5-1,7%та позитивно впливає на структуру врожаю.

. Однократне обприскування посівів ячменю Амістар-Екстра 280 SC в період кущіння-вихід в трубку обмежує поширеність на 3,5% та розвиток темно-бурої плямистості порівняно з контролем на 13,0%. Біологічна ефективність препарату становить 56,5%

. Економічна ефективність комплекса захисних заходів, рекомендова-них нами при вирощуванні ярого ячменю в господарстві,виражається в отриманні додаткової продукції з 1 га посіву - 3 ц, що складає 300 грн. збереженої продукції.

Рекомендації виробництву

В ТОВ «Агрофірма Зарожне» Чугуївського району Харківської області при вирощуванні ярого ячменю за інтенсивної технології в боротьбі з темно-бурою плямистістю необхідно застосовувати комплекс захисних заходів,звернув особливу увагу на наступні заходи:

) розміщувати ярий ячмінь безпосередньо після цукрового буряку,кукурудзи,інших технічних культур;

) проводити плоско різний обробіток грунту під ячмінь,почергово з глибокою оранкою,використовуя внесення повного комплекса добрив (N60P60K60);

) протруювання насіння ячменя за 3-5 днів до посіва Раксил 2% з.п.;

) обприскувати посіви ячменю Амістар-Екстра 280 SC з нормою витрати 0,5 л/га при ураженні не менше 5%листя темно-бурою плямистістю в період кущення-вихід в трубку. Другу обробку проводять пр необхідності повторного ураження листя (до фази воскової стиглості), на 5-10%.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алімов Д.Н., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. К.:Вища школа,1995. -347 с.

. Арєшніков Б.А., Гончаренко М.П., Костюковский М.Г. та ін. Захист зернових культур від шкідників, хвороб і бур'янів при інтенсивних технологіях. - К.: Урожай. 1991. -224 с

. Афанасенко О.С., Ишкова Т.И. Методические указания по диагностике и методам полевой оценки устойчивости ячменя к возбудителям пятнистостей листьев / ВИЗР. - Л. - Пушкин,1987. -20 с.

. Афанасенко О.С. Изучение устойчивости ячменя к возбудителю сетчатого гельминтоспориоза в контролируемых условиях // Тр. по прикл. ботанике и селекции. -1977. -Т. 58, вып. 3. - с. 120-123.

. Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. - К.: 1977. - 32 с.

. Барбаянова Г.Л. Гельминтоспориозы ячменя в Приморском крае // Тр. Приморского СХИ. -1976. -Вып. 44. -с. 3-12.

. Бегляров Г.А. Химическая и биологическая защита растений. - М.: «Колос», 1983. -346 с.

. Беляков И.И. Ячмень в интенсивном земдледелии -М.: Росагропромиздат, 1990. -176 с.

. Беляков И.И. Технология выращивания ячменя. - М.: 1985. - 185 с.

. Билай В.И. Основы общей микологии. - К.: Высшая школа, 1989. -392 с.

. Билай В.И. Основы общей биологии. -К., 1989. - 105 с.

. Білик М.О.,Кулєшов А.В. Практикум з фітосанітарного моніторингу і прогнозу - Х.: ХНАУ, 2006. - 228 с.

. Білик М.О., Кулєшов А.В. Прогноз розвитку хвороб і шкідників сільськогосподарських культур:Практикум. - Х., 2001. -180 с.

. Білоус Г., Спрут І. Ячмінь: як одержати хороший урожай // Сільський журнал. -1997. - №3. - С. 33.

. Бондарцев А.С. Болезни культурных растений и меры борьбы с ними. - М. - Л.: Сельхозгиз,1981. -600 с.

. Бровдій В.М., Гилий В.В., Федоренко В.П. Біологічний захист рослин. -К.: 2004. -304 с.

. Буга С.Ф. Интегрированная система защиты ячменя от болезней. -М.: Ураджай,1990. -151 с.

. Буга С.Ф. Особенности Формирования эпифитотий наиболее вредоносных болезней и обоснование системы защиты в условиях Лесостепи и Полесья Белорусской ССР: Автореф. дис. д-ра с. -х. наук. - М, 1988. - 48 с.

. Бутенко Н.Ф. Защита окружающей среды от заражения пестицидами. - М.: 1981. -7 с.

. Бутко Д.А. та ін. Практикум з охорони праці. -К.: Урожай, 1995. -137 с.

. Войтова Л.Р. Влияние гельминтоспориозной семенной инфекции на урожай ячменя // Сб. науч. тр. / Белорус. с. -х. акад. -1975. -Т. 140. - с. 87-92.

. Врочинский К.К., Маковский В.Н. и др. Применение пестицидов и охрана окружающей среды. - К.:Вища школа,1979. -208 с.

. Гончаренко М.П. Хвороби зернових // Захист рослин. -1998. -№2. -с. 2-3.

. Городній М.М., Козлов М.В., Бідзиля М.В. Агрохімічний аналіз. -К.: Вища шк.., 1972. -268 с.

. Губернатор В.С. Ячмінь. -К.: «Урожай»,1977. - 104 с.

. Дементьева М.И. Фитопатология. 3-е изд-во, перераб. и. доп. -М.: Агропромиздат,1985. -398 с.

. Доля М.М., Поколій Й.Т., Мамчур Р.М. та ін. Фітосанітарний моніторинг. - К.: 2004. -194 с.

. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. - М.: Агропромиздат, 1985 -351 с.

. Дунай Н.Ф., Рябцев Г.А., Слободнюк Л.И. Механизация защиты растений. - М.: Колос,1979. -272 с.

. Д'яконов В.І. Безпека життєдіяльності. - Х.: ХНАУ, 2006. -208 с.

. Євтушенко М.Д., Лісовий М.П., Пантелєєв В.К., Слісаренко О.М. Імунітет рослин. - К.: Коло біг, 2004. -303 с.

. Євтушенко М.Д. Сучасний стан і перспективи розвитку захисту рослин // Вісник Харків. НАУ -2002. - №3. - с. 9-12.

. Заковоротний О.О. Роль агротехніки при інтегрованому захисті ярого ячменю // Захист і карантин рослин. - 2002. - Вип. 48. -с. 25-31.

. Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності: Опорний конспект лекцій. -К.: КДТЕу,1999. -208 с.

. Захаренко В.А., Ченкин А.Ф., Черкасов В.А. и др. Справочник по защите растений. -М.: Агропромиздат, 1985. - 415 с.

. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво. -К.: «Аграрна осві-та», 2001. -590 С.

. Каменська С.М., Бачинський О.В. Якісний ячмінь - це не складно // Агросектор. -2004. - Вип. 3. -с. 22-23.

. Ковалишина Г. Ефективність застосування протруйників на ярому ячмені // Пропозиція. -2 003. -№3. -с. 67.

. Козаченко М.Р., Попов С.І., Наумов О.Г., Масомедов Р.Д. Методи створення сортів ярого ячменя та технологія вирощування. -Х., 2002. -24 с.

. Кондратенко В.И., Доронина Г.М., Власов Д.Ю. Комплексная система защиты ярового ячменя,возделываемого по интенсивной технологии, от вредителей, болезней и сорных растений в Ростовской области: Рекомендации / ВИЗР. -Л.,1991. -22 с.

. Кононюк В.А., Борисонік З.Б., Муратов А.Г. Ячмінь. -К.: Урожай,1986. -144 с.

. Корейшо Е.Г. Ячмень и овес. - М.: Гос-е изд-во с/х лит. -ры, 1959. -302 с.

. Куценко О.М., Писаренко В.М. Агроекологія. - К.: Урожай, 1995. -256 с.

. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. -6-те вид., перероб. І доп. -К.:Знання, 2007. -332 с.

. Лисенко С.В., Ретьман С.В. Захист ярого ячменю від хвороб // Захист рослин. -1998. -№1. -с. 8-9.

. Лихочвор В.В., Праць Р.Р., Долєжал Я. Ячмінь. - Л.: НВФ «Українські технології», 2003. -88 с.

. Лихочвор В.В. Практичні поради з вирощування зернових та зернобобових культур в умовах Західної України - Л.: НВФ «Українські технології», 2001. -800 с.

. Лісовий М.П. Стан та перспективи селекції на стійкість щодо збудників основних хвороб рослин в Україні // Вісник агарної науки. -2000. -№12: Спеціальний випуск: Стан і перспективи селекції. - с. 70-72.

. Лісовий М.П. Довідник із захисту рослин. - К.: «Урожай»,1999. -743 с.

. Лобас М.Г. Розвиток зернового господарства України. - К.: НВАТ «Агроінком», 1997. - 447 с.

. Лукьянова М.В., Трофимовская А.Я., Гудкова Г. Ячмень. Культурная флора СССР. Том. 2., ч. 2. -Л.: Агропромиздат,Ленингр. отд.-е, 1990. - 421 с.

. Методические указания по краткосрочному прогнозу распространенности болезней сельскохозяйственных культур / Сост.: А.Е. Чумаков, И.И. Минкевич, Т.И. Захарова. -М., 1972. -37 с.

. Методическик рекомендации по составлению прогноза развития и учету вредителей и болезней сельскохозяйственніх растений (Бобчук И.В., Григоренко В.Г., Коваль М.К. и др.). Научная редакция Ченкинім А.Ф., Омелютой В.П. -К.: 1981. -237 с.

. Михайлин Н.В., Курдюков Ю.Ф., Лацинина Л.П. и др. Технология возделывания чяменя: Рекомендации. -С,1999. -16 с.

. Омелюта В.Т., Григорович І.В., Чабан В.С. та ін. Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур. - К.: Урожай, 1986. -196 с.

. «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», К.: 2004.

. Пересипкін В.Ф. Сільськогосподарська фітопатологія - К.: «Аграрна освіта», 2000. - 415 с.

. Пересыпкин В.Ф. Болезни сельскохозяйственных культур. Т-1. -К.: «Урожай», 1989. -213 с.

. Пересыпкин В.Ф. Болезни зерновых культур при мнтенсивных технологиях их возделывания. - М.: Агропромиздат, 1991. -272 с.

. Писаренко В.М., Писаренко П.В. Захист рослин:екологічно обґрунтовані системи. -П.: «Інтер Графіка»,2002. -353 с.

. Пікуш Г.Р., Бондаренко В.І. Зернові культури. -К.: «Урожай»,1985. -271 с.

. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. - С.: Університетська книга,1999. -310 с.

. Полывяный А.М. Гельминтоспориозные пятнистости листьев ячменя и меры борьбы с ними на северо-востоке лесостепи Украинской ССР: Автореф. дис. … канд. с. -х. наук.:- Л., 1989. -19 с.

. Поляков И.Я., Персов М.П., Смирнов В.А. Прогноз развития вредителей и болезней сельскохозяйственных культур (с практикумом). -Л.: «Колос»,1984. -317 с.

. Попкова К.В. Общая фитопатология. -М.: Агропромиздат,1989. -399 с.

. Пройда П.А. Полосатая пятнистость ячменя. Helmintosporium gramineum и методы борьбы с ней // Юбилейная сессия Харьк. с. -х. ин-та. -Х., 1941. -с. 46-48.

. Рандалу Н. Распространение и вредоносность гельминтоспориозов ячменя в Эстонской ССР и борьба с ними // Докл. науч. конф. по защите растений. -Вильнюс,1959. -с. 273-277.

. Ретьман С.В. Весняний захист ячменю//Захист рослин. -1998. -№2. -с. 4-5.

. Скобло Ю.С. та ін. Безпека життєдіяльності. -В.:Нова книга,2000. -368 с.

. Трофимовская А.Я. Ячмень (Эволюция, классификация, селекция). -Л.:«Колос »,1972. -294 с.

. Тюлина Л.Р. Вредоносность грибных болезней ячменя на северо-востоке Европейской части СССр и меры борьбы с ними // Тр. Кировоград. СХИ. -1980. -Т-68. -с. 46-55.

. Федоренко В.С. Одержання конідій гриба Helmintosporium gramineum Rabenh на штучних живильних середовищах // Захист рослин. -1964. -Вип. 1. -с. 110-113.

. Цимбал М.М. Гельмінтоспоріоз на ячмені // Сільське господарство України. -1957. -№10. -с. 62-64.

. Ченкин А.Ф., Черкасов В.А. и др. Справочник агронома позащите растений. -М.: «Агропромиздат»,1990. -367 с.

. Черкасов В.А. Экономическая эффективность защиты растений. -К.: «Картя Молдовеняскэ», 1976. -205 с.

. Чумакова А.И. Сопряженная эволюция растения-хозяина и патогенна // Тез. докл. IX Всесоюзного совещания по иммунитету растений к болезням и вредителям. -М., 1991. -Т-2. -с. 182.

. Шестиперова З.И., Полозова Н.Л. Мучнистая роса и пятнистости яровых зерновых культур. -Л.: Колос, 1973. -с. 23-28.

. Широков А.И., Шорохов А.В. Изучение устойчивости сортообразцов ячменя к гельминтоспориозу в условиях Предуралья Свердловской области // Тр. Урал. НИИСХ. -1977. -Т-19. -с. 30-35.

. Шпокаускене О.И. Распространение видов Dipolaris и Penicillium во внутренних тканях семян ячменя Литовской ССР // Экология микроорганизмов и продукты их обмена. Вильнюс, 1983. -с. 111-113.

. Drechsler Ch. Phytopatological and taxonomic aspekts of Ophiebolus Pyrenophora, Helminthosporium and ntw genius Cochliobolus, Phytopatology, XXIV,1934,P. 41-48.

. Lacicowa B. Zaprawiania fungicydami systemicznymi ziarna jecmicnia jarego porazenego przez H. sorokin. Sacc. // Ochr. Rosl.,1982. N6. s. 6-9.

. Lescar L. Le traitement des semences cereales // Phytoma, 1981. N 324. p. 25-27.

. Mochammad A.,Machmoud M. Physiologic specialization in H. gramineum. -Plant. Dis Reporter, 1976. 60. 8:711-712.

. Nisicado V. Studies on the Helminthosporium disease of Graminese in Japan. - Kuraschiki, Ohara Schonokwai,1928. P. 111-126.

. Tekkauz A., Mills I. New types of virulence in Pyrenophora teres in Canada//Canad. Plant. Sc.,1974. N 54. P. 731-734.

ДОДАТКИ

Вплив умов року і передпосівного протруювання насіння на розвиток темно-бурої плямистості на ярому ячмені сорту Вакула,%

Результат двохфакторого дисперсійного аналізу з повтореннями

Вплив умов року і передпосівного протруювання насіння на поширеність темно-бурої плямистості на ярому ячмені сорту Вакула,%

Результат двохфакторного дисперсійного аналізу з повтореннями

Вплив умов року і передпосівного протруювання насіння препаратом Раксил 2% з.п. і обприскування препаратом Амістар-Екстра 280 SC на розвиток темно-бурої плямистості на ярому ячмені сорту Вакула у 2006 році, %

Результат двохфакторного дисперсійного аналізу з повтореннями

Вплив умов року і передпосівного протруювання насіння препаратом Раксил 2%з. п. і обприскування препаратом Амістар-Екстра 280 SC на поширеність темно-бурої плямистості на ярому ячмені сорту Вакула у 2006 році,%

Результат двохфакторного дисперсійного аналізу з повтореннями

Вплив передпосівного протруювання препаратом Раксил 2%, з.п. і вегетаційного обприскування препаратом Амістар-Екстра 280 SC на урожайність ярого ячменя сорту явакула у 2006-2007 рр., ц/га

Результат двохфакторного дисперсійного аналізу з повтореннями