Розрахунок площ посіву кормових культур та потреба в насіннєвому матеріалі

Розрахунок площ посіву кормових культур та потреба в насіннєвому матеріалі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Агрономічний факультет

Кафедра рослинництва

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Кормовиробництво» на тему:

«Розрахунок площ посіву кормових культур та потреба в насіннєвому матеріалі»

Виконав: студент групи А-4-11

Горщар В.І.

Дніпропетровськ 2014 р.

Вступ

Кормовиробництво як галузь аграрного виробництва має забезпечувати тваринництво достатньою кількістю якісних, збалансованих за вмістом поживних речовин кормів. Основні напрями розвитку цієї галузі - інтенсифікація польового і лучного кормовиробництва на основі прогресивних технологій вирощування кормових культур, заготівлі та зберігання кормів, поліпшення їх структури і якості.

Мета кормовиробництва як наукової дисципліни - теоретичне обґрунтування основ створення кормової площі, біології і технології вирощування кормових і зернофуражних культур, заготівлі кормів. Кормовиробництво має бути інтенсивним, тобто вирощувати кормові культури і заготовляти корми треба при мінімальних затратах енергетичних і трудових ресурсів, максимальному виході продукції за одиницю часу і на одиницю площі. Отже, інтенсивні енерго- і ресурсозберігаючі технології є основою вирощування кормових культур, заготівлі кормів і зберігання їх.

Основою виробництва усіх видів тваринницької продукції є надійна кормова база. Посіви кормових культур на орних землях разом із природними кормовими культурами повинні повністю забезпечити тваринництво усіма видами повноцінних кормів. Проблема заготівлі та виробництва кормів повинна вирішуватись на основі застосування прогресивних технологій, багатофункціональної техніки та сучасного обладнання для виробництва високоякісних екологічно безпечних кормів, підвищення їх протеїнової та енергетичної поживності, зменшення втрат на всіх етапах вирощування, заготівлі, транспортування, зберігання та використання.

Високу ефективність кормовиробництва забезпечує організація його на інтенсивній основі. Додаткові капітальні вкладення мають бути пов’язані із впровадженням наукових досягнень, досвіду кращих підприємств. Застосування врожайних сортів кормових культур, розміщення їх посівів у науково обґрунтованих сівозмінах після належних попередників, раціональне підживлення ґрунту, боротьба з шкідниками і хворобами сприяють одержанню необхідної кількості продукції високої якості при зниженні трудових і матеріальних витрат.

При організації кормової бази господарство має розраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не може виробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).

Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізовану галузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованими кадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази, як уже зазначалося, поєднуються в системі кормовиробництва. Система кормовиробництва - це науково обґрунтований комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на створення міцної кормової бази, раціональне використання земельних угідь, удосконалення процесів заготівлі, зберігання, приготування і використання кормів, зниження затрат праці та засобів виробництва на одиницю продукції.

Система кормовиробництва вирішує всі питання забезпечення тваринництва високоякісними, збалансованими за поживністю кормами при зниженні сумарних затрат на їх одиницю на основі впровадження ресурсозберігаючої технології та наукової організації праці. Необхідною умовою підвищення ефективності системи кормовиробництва є раціональне поєднання джерел надходження кормів як за рахунок внутрішньогосподарської діяльності (висівання кормових культур, використання лук і пасовищ), так і при міжгосподарській кооперації і агропромисловій інтеграції (купівля, обмін та ін.).

Виділяють три основні системи кормовиробництва: система посівного кормовиробництва, система лукопасовищного кормовиробництва і система посівно-лукопасовищного кормовиробництва (комбінована). У господарствах здебільшого поєднуються всі системи і джерела кормовиробництва.

Повне забезпечення тварин кормами, збалансованими за вмістом поживних речовин, можливе лише при повному наборі різних їх джерел надходження. Всі корми, що використовуються у тваринництві, поділяються на такі основні групи: рослинницькі; корми тваринного походження; мінеральні.

Корми перших двох груп виробляють або безпосередньо в господарствах, або із сільськогосподарської сировини на промислових підприємствах. Рослинницькі корми бувають: грубі (сіяні трави і трави природних кормових угідь - лук і пасовищ, солома, сінаж, сіно); соковиті (силос, корене- та бульбоплоди); концентровані (зерно й зернопродукти); зелені (трави культурних і природних пасовищ, сіяних культур); корми від переробки сільськогосподарської продукції (комбікорми, відходи крохмале-патокової та ін.).

До кормів тваринного походження належать молоко та продукти його переробки (відвійки, сироватка), м’ясне, рибне, кісткове борошно та ін.

Для створення повноцінної стійкої кормової бази необхідно:

. Враховувати всі джерела надходження кормів, прагнути до раціонального використання земельного масиву господарства;

. Щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістю забезпечували належну продуктивність тварин відповідно до їх породних можливостей;

. Забезпечити високу продуктивність природних кормових угідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів, в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;

. Раціонально використовувати супутню і побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості; корм травосуміш угіддя кормове;

5. Використовувати кормовиробництво як елемент науково обґрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створення умов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсів господарства;

. Прагнути до використання для годівлі тварин дешевих, але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.

. Теоретичне обґрунтування виконання завдання

Розвиток галузі тваринництва, збільшення виробництва продукції, підвищення її якості і ефективності залежать від кормової бази, науково обґрунтованої системи годівлі тварин. Через кормову базу здійснюється безпосередній зв'язок тваринницьких і рослинницьких галузей. Останні є основними постачальниками кормів, і їх розвиток визначає розвиток галузей тваринництва як безпосередньо, так і через переробну промисловість.

Під кормовою базою розуміють склад, кількість і якість кормів, їх виробництво, заготівлю, зберігання і використання. Усі заходи щодо створення кормової бази об'єднують у систему кормовиробництва.

Високу ефективність кормовиробництва забезпечує організація його на інтенсивній основі. Додаткові капітальні вкладення мають бути пов'язані із впровадженням наукових досягнень, досвіду кращих підприємств. Застосування врожайних сортів кормових культур, розміщення їх посівів у науково обґрунтованих сівозмінах після належних попередників, раціональне підживлення ґрунту, боротьба з шкідниками і хворобами сприяють одержанню необхідної кількості продукції високої якості при зниженні трудових і матеріальних витрат.

При організації кормової бази господарство має розраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не може виробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).

Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізовану галузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованими кадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази, як уже зазначалося, поєднуються в системі кормовиробництва. Система кормовиробництва - це науково обгрунтований комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на створення міцної кормової бази, раціональне використання земельних угідь, удосконалення процесів заготівлі, зберігання, приготування і використання кормів, зниження затрат праці та засобів виробництва на одиницю продукції.

Система кормовиробництва вирішує всі питання забезпечення тваринництва високоякісними, збалансованими за поживністю кормами при зниженні сумарних затрат на їх одиницю на основі впровадження ресурсозберігаючої технології та наукової організації праці. Необхідною умовою підвищення ефективності системи кормовиробництва є раціональне поєднання джерел надходження кормів як за рахунок внутрішньогосподарської діяльності (висівання кормових культур, використання лук і пасовищ), так і при міжгосподарській кооперації і агропромисловій інтеграції (купівля, обмін та ін.).

Виділяють три основні системи кормовиробництва: система посівного кормовиробництва, система лукопасовищного кормовиробництва і система посівно-лукопасовищного кормовиробництва (комбінована). У господарствах здебільшого поєднуються всі системи і джерела кормовиробництва.

Повне забезпечення тварин кормами, збалансованими за вмістом поживних речовин, можливе лише при повному наборі різних їх джерел надходження. Всі корми, що використовуються у тваринництві, поділяються на такі основні групи: рослинницькі; корми тваринного походження; мінеральні.

Корми перших двох груп виробляють або безпосередньо в господарствах, або із сільськогосподарської сировини на промислових підприємствах. Рослинницькі корми бувають: грубі (сіяні трави і трави природних кормових угідь - лук і пасовищ, солома, сінаж, сіно); соковиті (силос, корене- та бульбоплоди); концентровані (зерно й зернопродукти); зелені (трави культурних і природних пасовищ, сіяних культур); корми від переробки сільськогосподарської продукції (комбікорми, відходи крохмале-патокової та ін.).

До кормів тваринного походження належать молоко та продукти його переробки (відвійки, сироватка), м'ясне, рибне, кісткове борошно та ін.

Джерелами надходження кормів є:

·    виробництво їх у системі польових сівозмін (переважно концентрованих кормів);

·        виробництво у кормових сівозмінах (здебільшого зелених і соковитих кормів);

·        надходження з природних кормових угідь;

·        кормові і вітамінні добавки, що виробляються промисловими підприємствами;

·        відходи харчової, молочної, м'ясної і рибної промисловості.

Під раціональним типом кормовиробництва розуміють повне забезпечення тварин різними кормами, які збалансовані за вмістом поживних речовин, при виробництві їх за науково обґрунтованими нормативами витрат трудових і матеріально-фінансових ресурсів.

Бажано віддавати перевагу найбільш продуктивним кормовим культурам. Раціональний варіант впровадження в господарстві міцної кормової бази в цілому визначають на основі її економічної оцінки за системою таких показників:

·    загальна сума витрат і затрат людино-днів на 1 га кормової площі;

·        частка кормової площі у загальній структурі посівів;

·        структура посівних площ під кормовими культурами і валовий збір кормів (у ц корм. од.).

·        середня продуктивність 1 га кормової площі, ц;

·        щільність поголів'я тварин на одиницю кормової площі і обернений показник кормова площа на одну умовну голову тварин;

·        виробництво продукції тваринництва на 1 га кормової площі, ц;

·        собівартість 1 ц корм. од.;

·        вартість валової продукції тваринництва з розрахунку на 1 грн. витрат.

Залежно від конкретних умов у сільськогосподарських підприємствах складається певний тип годівлі тварин. Під типом годівлі тварин розуміють пропорційне співвідношення різних видів кормів у збалансованому за вмістом поживних речовин в кормовому раціоні протягом періоду утримання певних видів тварин. Такий тип годівлі визначається системою кормовиробництва.

Тип годівлі установлюють з урахуванням виду і статево-вікової групи тварин. Так, для великої рогатої худоби застосовують такі типи годівлі: сінажний, силосний, силосно-сінажний, силосно-коренеплодний, силосно-сінажний, концентратний та ін. У літній період у раціонах тварин переважають зелені й соковиті корми, тому відповідно змінюється і тип годівлі: трав'янистий, трав'янисто-силосний, трав'янисто-концентратний та ін.

Для свинарства і птахівництва характерним є концентратний тип годівлі, у раціоні свиней і птиці концентровані корми становлять понад 75 %.

Раціональний варіант типу годівлі, який забезпечує одержання необхідної кількості високоякісної дешевої продукції, вибирають шляхом його організаційно-економічного оцінювання за такими показниками: урожайність кормових культур, ц/га; вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га і на 1 люд.-год.; собівартість 1 ц кормових одиниць і перетравного протеїну, грн.

Поряд з економічним проводять також організаційне оцінювання кормових культур. При цьому враховують: раціональне використання технічних засобів, забезпечення комплексної механізації виробничих процесів у виробництві й використанні кормів; забезпеченість господарства власним посівним матеріалом чи його можливість одержувати його зі сторони; можливість скласти науково обгрунтовану систему сівозмін; можливість повністю забезпечити господарство кормами і створити страхові запаси їх на випадок несприятливих кліматичних умов; використання досвіду інших сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних установ щодо створення міцної, якісної кормової бази на основі високих урожаїв кормових культур.

Кормовий план - це науково обгрунтована програма забезпечення тварин повноцінними кормами на певний період відповідно до потреб і обсягу виробництва різних видів якісної продукції.

Його розробляють на різні періоди. Дані про потребу в кормах на календарний рік, тобто з 1 січня до 31 грудня, після їх оцінки використовують для визначення собівартості виробництва продукції. Розрахунок потреби в кормах на господарський рік (від урожаю планового до урожаю наступного року) треба здійснювати для того, щоб визначити посівні площі під кормовими культурами на плановий рік. Вони мають бути такими, щоб обсяг виробництва кормів у плановому році забезпечував годівлю тварин до урожаю наступного року. Слід враховувати, що до надходження кормів з урожаю планового року для годівлі тварин використовують корми урожаю попереднього року. Оскільки набір кормів у раціоні протягом року змінюється, то необхідно розраховувати потребу в них на зимовий і літній періоди. Улітку важливо забезпечити безперебійне постачання зелених і соковитих кормів. Для раціонального забезпечення тварин кормами складають баланс кормів.

Баланс кормів - це повна відповідність між потребою в кормах і джерелами її покриття на певний період. Існує два способи визначення потреби в кормах: 1) за середньорічним поголів'ям і річними нормами витрат кормів на одну голову; 2) за валовим виробництвом продукції тваринництва певних видів і нормативами витрат кормів (у кормових одиницях) на її одиницю.

Кормовий баланс складають як по господарству в цілому, так і в розрізі окремих видів кормів. У ньому є дві частини: 1) витрати кормів - для громадського тваринництва, страхового фонду тварин, в індивідуальних господарствах працівників, службовців та ін.; 2) надходження - джерела кормів. Спочатку визначають можливе надходження кормів з природних кормових угідь (пасовищ, сіножатей) і сіяних лукопасовищних угідь. Враховують також побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур - гичку коренеплодів і овочевих культур, солому й полову, нетоварні овочі та картоплю тощо. Кількість кормів, яких не вистачає до загальної потреби, покривають за рахунок висівання культур на корм у польових і кормових сівозмінах.

. Розрахунок площ посіву кормових культур та потреба в насіннєвому матеріалі

Під кормовою базою розуміють склад, кількість і якість кормових ресурсів, систему їх виробництва, заготівлі, зберігання і використання. Для виробництва продукції тваринництва необхідно виробити таку кількість кормів, яка відповідає нормативним витратам в розрахунку на одиницю продукції.

При організації кормовиробництва необхідно враховувати кількість тварин, їх видовий, віковий склад та їх продуктивність.

Для прикладу візьмемо господарство, у якому нараховується 508 голів великої рогатої худоби. В даному господарстві прийнята така структура стада, як:

~       поголів’я корів - 55%;

~       поголів’я нетелів - 10%;

~       поголів’я молодняку старше 1 року - 15%;

~       поголів’я молодняку до 1 року - 20%.

Надій молока від 1 корови складає 4500 кг або 45 ц.

Середньорічний надій молока від однієї корови 15 кг (4500 кг : 300 днів = 15 кг молока).

Витрати кормів на виробництво 1 ц молока складають 1,11 ц корм. од.

Для утримання та годівлі однієї голови корів необхідно 50,0 ц корм. од; нетеля - 25 ц корм. од.; молодняку старше 1 року - 18 ц корм. од.; молодняку до 1 року - 16 ц корм. од.

Відповідно визначеної структури поголів’я стада у господарстві розрахуємо чисельність поголів’я великої рогатої худоби, визначимо потребу у кормах.

Таблиця 1. Розрахунок потреби в кормах, ц корм. од.

В даному господарстві прийнята схема раціону годівлі великої рогатої худоби, яка відображена у вигляді таблиці 2.

Таблиця 2 Схема раціону годівлі великої рогатої худоби

Відповідно до схеми раціону годівлі великої рогатої худоби проведемо розрахунки і визначимо скільки і яких видів кормів необхідно виробити для годівлі 574 голів великої рогатої худоби.

В годівлі ВРХ використовують концентровані, грубі, соковиті, зелені корми, а для годівлі молодняку - ще й перегін.

Згідно схеми раціону годівлі тварин проведемо розрахунки виробництва за різними видами кормів.

.        Концентровані корми.

Для годівлі великої рогатої худоби у кількості 574 голів необхідно заготовити 5472,1 ц корм. од. концентрованих кормів.

Концентровані корми у господарстві готують із зерна кукурудзи, гороху, ячменю та вівса. В структурі кормів вони знаходяться в певному процентному співвідношенні. Розрахунки потреби концентрованих кормів наведемо у таблиці 3.

Таблиця 3 Структура концентрованих кормів

Потреба в зерні кукурудзи, гороху, ячменю та вівса визначається у кормових одиницях. Для визначення кількості зерна у фізичній вазі необхідно значи його поживність.

Отже, у 100 кг зерна кукурудзи міститься 1,34 ц корм. од.;

кг зерна гороху - 1,18 ц корм. од.;

кг ячменю - 1,15 ц корм. од.;

кг зерна вівса - 1,00 ц корм. од.

Проведемо відповідні розрахунки і визначимо скільки необхідно зерна для потреби у годівлі тварин. Для цього потребу у кормових одиницях по кожному виду зерна (див табл. 3) ділять на відповідну поживність зерна.

Таким чином, необхідно виробити:

~       кукурудзи 692,1 ц корм. од. : 1,34 ц корм. од. = 516,5 ц

~       гороху 1384,2 ц корм. од. : 1,18 ц корм. од. = 1173 ц

~       ячменю 3460,5 ц корм. од. : 1,15 ц корм. од. = 3009 ц

~       вівса 1384,2 ц корм. од. : 1,00 ц корм. од. = 1384,2 ц

Якщо виробництво зерна поділити на планову врожайність зернових культур можна розрахувати посівні площі під кожну культуру, розрахунки проведемо у такій послідовності. Планова врожайність зернових культур складає:

~       кукурудзи 40 ц/га ;

~       гороху 20 ц/га ;

~       ячменю 30 ц/га ;

~       вівса 25 ц/га.

Посівні площі відповідно будуть складати:

~       під кукурудзу 516,5 ц : 40 ц/га = 13 га ;

~       під горох 1173 ц : 20 ц/га = 59 га ;

~       під ячмінь 3009 ц : 30 ц/га = 100 га ;

~       під овес 1384,2 ц : 25 ц/га = 55 га.

Зернофуражні культури в господарстві розміщують у польовій сівозміні. Із загальної площі зернофуражних культур для потреб тваринництва необхідно виділити 180 гектар.

Для визначення потреби у насінні необхідно знати норму висіву. Із врахування посівної придатності норми посіву будуть складати:

~       кукурудзи на зерно 25 кг/га ;

~       гороху 280 кг/га - (250 кг/га) ;

~       ячменю 200 кг/га - (180 кг/га);

~       вівса 180 кг/га - (170 кг/га).

Потреба у насіннєвому матеріалі складає:

~       для кукурудзи

га х 25 кг/га + 15% страхового фонду = 373,8 кг;

~       для гороху

га х 280 кг/га + 15% страхового фонду = 18998 кг;

~       для ячменю

га х 200 кг/га + 15% страхового фонду = 23000 кг;

~       для вівса

га х 180 кг/га + 15% страхового фонду = 11385 кг.

Проведемо розрахунки виробництва грубих кормів.

.        Грубі корми

В групу грубих кормів входять сіно, сінаж, трав’яне борошно і солома. Складемо процентне співвідношення окремих видів кормів у структурі раціону годівлі великої рогатої худоби. Розрахунки потреби проведемо із загальної потреби кормів для корів, нетелів, молодняку (див. табл. 2).

Для годівлі корів структура грубих кормів розраховується на основі загальної потреби в кормах:

~       сіно

ц корм. од. х 6% = 1164 ц корм. од.

~       сінаж

ц корм. од. х 9% = 1940 ц корм. од.

~       трав’яне борошно

ц корм. од. х 2% = 388 ц корм. од.

Таблиця 4. Структура грубих кормів

На основі проведених розрахунків підрахуємо загальну потребу кормів по окремих видах кормів (сіно, сінаж, трав’яне борошно, солома).

Загальна потреба у грубих кормах складає:

~       сіна - 1585 ц корм. од.;

~       сінажу - 2673 ц корм. од.;

~       трав’яного борошна - 654 ц корм. од.;

~       соломи - 116 ц корм. од.

Наступні розрахунки проведемо, щоб визначити посівні площі за вирощування грубих кормів (сіно, сінаж, трав’яне борошно). Посівну площу під солому ми не розраховуємо, тому що це побічна продукція.

Для визначення загальної потреби в грубих кормах необхідно визначитись із поживною цінність кожного виду корму.

Поживність грубих кормів:

~       в 100 кг сіна - 0,40 ц корм. од.;

~       сінажу - 0,35 ц корм. од.;

~       трав’яного борошна - 0,60 ц корм. од.;

~       соломи - 0,20 ц корм. од.

Проведемо відповідні розрахунки і визначимо потребу в грубих кормах у фізичній вазі - центнерах.

Отже, необхідно заготовити:

~       сіна - 1585 ц корм. од.: 0,4 ц корм. од. = 3962,5 ц;

~       сінажу - 2673 ц корм. од.: 0,35 ц корм. од. = 7637 ц;

~       трав’яного борошна - 654 ц корм. од.: 0,6 ц корм. од. = 1090 ц;

~       соломи - 116 ц корм. од.: 0,2 ц корм. од. = 580 ц.

Визначимо посівні площі для кожного виду грубих кормів.господарстві сіно отримують із посівів люцерни першого укосу. Середня врожайність зеленої маси люцерни складає, наприклад 200 ц/га (А). Вологість зеленої маси при збиранні 75% (В). Вологість сіна 16 % (С). Врожайність сіна розрахується за формулою:

Підставимо необхідні значення у формулу і розрахуємо врожайність сіна.

Посівна площа під посіви люцерни на сіно буде складати:

,5 ц : 59,5 ц/га = 67 га.

Сінаж у господарстві заготовлюється із посівів люцерни другого укосу. Середня врожайність люцерни 160 ц/га. Вологість зеленої маси при збиранні складає 75%. Вологість сінажу 45%.

За такими значеннями з 1 га люцерни можна одержати готового сінажу:

Під сінаж необхідно виділити площу:

ц : 72,7 ц/га = 105 га.

Загальна площа люцерни, яка повинна бути виділена для заготівлі сіна і сінажу складає: 67 га + 105 га = 172 га.

На площу 127 га необхідно розрахувати потребу у насінні. Для прикладу візьмемо, що господарство має насіння люцерни І класу. Насіння люцерни першого класу має схожість 80% (С) і чистоту 96 % (Ч). Посівна придатність насіння розраховується за формулою

Норма висіву люцерни при 100% посівної придатності складає 10 кг/га. Для посівній придатності 76,8% необхідно провести перерахунок .

Норма висіву люцерни розраховується за формулою:

Де: Н - норма висіву;

ПП - посівна придатність.

В нашому прикладі норма висіву буде складати:

Ми визначили, що норма висіву люцерни першого класу буде складати 13 кг/га. Запланована кількість рослин на 1 га визначається за формулою

Маса 1000 насінин у люцерни дорівнює 2,2 г.

На 1 га необхідно посіяти:

У люцерни коефіцієнт приживаємості складає 80%, тому необхідно визначити скільки рослин не прижилось:

Загальна кількість рослин на 1 га повинна бути:

млн.909 тис. + 1млн.182тис. = 7млн.091тис. (7091тис.) рослин.

У ваговій нормі це складає:

х 2,2 = 15,6 (кг/га).

Кінцева норма висіву буде дорівнювати 15,6 кг/га люцерни.

Площа посіву люцерни складає 172 га. При розрахованій нормі потреба в насінні дорівнює:

га х 15,6 кг/га = 2683 кг.

В кожному господарстві обов’язково повинен бути страховий фонд насіння - 15%. Визначимо страховий фонд:

Загальна потреба насіння з урахування страхового фонду дорівнює:

кг + 402 кг = 3085 кг.

Таким чином, господарство на площу 172 га повинно мати або закупити 3085 кг насіння люцерни, щоб задовольнити потребу тварин у сіні і сінажу. Далі проведемо розрахунки потреби у трав’яному борошні.

Господарство повинно мати 1090 ц трав’яного борошна, яке отримують

з посівів конюшини лучної.

Середня врожайність зеленої маси конюшини складає 150 ц/га ; вологість зеленої маси при збиранні 80%, вологість трав’яного борошна - 10%. Розрахуємо урожайність трав’яного борошна

Посівна площа під посіви конюшини лучної буде складати:

ц : 33,3 ц/га = 32,7 га.

Проведемо розрахунки потреби в насінні. Норма висіву конюшини лучної при 100 % посівної придатності 10 кг/га.

Господарство має насіння конюшини ІІ класу.

Посівні якості насіння: схожість - 65%, чистота 96%.

Визначимо посівну придатність насіння

Проведемо перерахунок норми висіву.

Запланована кількість рослин при масі 1000 насінин конюшини лучної 1,7 г складає:

Коефіцієнт приживає мості 85%, отже кількість рослин, які не прижились дорівнює:

Загальна кількість на 1 га повинна бути:

+ 1412 тис. = 10824 тис.

У ваговій нормі це складає:

тис. х 1,7 г = 18,4 кг/га

На площу 32,7 га необхідно насіння:

,7 га х 18,4 кг/га = 602 кг.

Страховий фонд 15%, або це складає 90 кг

Загальна потреба насіння з урахування страхового фонду дорівнює:

кг + 90 кг = 692 кг насіння.

Ми провели розрахунки потреби господарства у грубих кормах (сіно, сінаж, трав’яне, борошно), яка необхідна площа під багаторічні трави і насіннєвий матеріал.

По схемі раціону наступна група кормів - соковиті.

.        Соковиті корми.

В групу соковитих кормів відносять силос, коренеплоди, жом. Розрахуємо процентне співвідношення кормів і визначимо потребу в них із загальної потреби за віковими групами тварин.

Таблиця 5. Структура соковитих кормів

Із соковитих кормів в господарстві використовують силос із кукурудзи зібраної в фазу - кінець молочної стиглості качанів.

Середня врожайність кукурудзи складає 250 ц/га, вологість зеленої маси при збиранні - 80%, вологість силосу - 75%.

При такій врожайності можна отримати силосу

Загальна потреба у силосі 3142,3 ц корм. од.

В 100 кг силосу міститься 0,2 ц корм. од., тому у фізичній вазі необхідно заготовити:

ц корм. од. : 0,2 ц корм. од. = 23910 ц.

Необхідна площа під кукурудзу на силос буде складати:

: 200 ц/га = 120 га.

Норма висіву кукурудзи дорівнює 25 кг/га. Отже, на площу 120 га необхідно закупити :

га х 25 кг/га = 3000 кг насіння.

Страховий фонд складає 15%.

Враховуючи страховий фонд загальна потреба в насіннєвому матеріалі буде складати 3450 кг.

Для годівлі великої рогатої худоби необхідно 603,8 ц корм. од. коренеплодів.

Переведемо потребу у фізичну масу. В 100 кг коренеплодів міститься 0,12 ц корм. од. Загальна потреба в коренеплодах складає:

,81 ц корм. од. : 0,12 ц корм. од. = 5031,7 ц.

При середній врожайності коренеплодів 500 ц /га посівна площа буде складати:

,7 ц : 500 ц/га = 10,1 га.

Норма висіву на 1 га складає приблизно 16 кг/га, а на площу 10,1 необхідно:

,1 га х 16 кг/га = 161,6 кг насіння.

З урахуванням страхового фонду (15%) необхідно закупити 185,5 кг насіння коренеплодів.

.        Зелені корми.

Зелені корми в господарстві одержують в системі зеленого конвеєра. Зелений конвеєр - це система організаційних, агротехнічних, технологічних та інших заходів, яка забезпечує безперервну, високоякісну годівлю тварин у літній період.

В систему зеленого конвеєра входять:

~       комплектація пасовищних гуртів при пасовищному або комбінованому

~       зеленому конвеєрі;

~       розрахунок потреби в зелених кормах;

~       підбір багаторічних, однорічних трав та кормових культур

~       визначення строків використання кормових культур

~       організація механізованого загону для скошування, підвозу та роздачі

~       зелених кормів тваринам.

Зелений конвеєр залежить:

~       від ґрунтово-кліматичних умов зони розміщення господарства;

~       наявності природних і кормових угідь;

~       наявності культурних пасовищ;

~       виробничого напрямку господарства;

~       фактичної врожайності та набору сільськогосподарських культур;

~       наявності поголів’я тварин (видового та вікового складу тварин)

Існує 3 типи зеленого конвеєра:

·        Природний

·        Штучний

·        Комбінований.

Природний зелений конвеєр забезпечує надходження зелених кормів з природних пасовищ та отави з природних сінокосів. При цьому зеленому конвеєрі тварини у літній період знаходяться на пасовищі.

Штучний зелений конвеєр забезпечує тварин зеленим кормом за рахунок посівів багаторічних, однорічних трав та кормових культур. Комбінований зелений конвеєр передбачає надходження зеленої маси як з природних кормових угідь, так і з посівів багаторічних, однорічних трав та кормових культур.

При організації зеленого конвеєра необхідно дотримуватись наступних умов:

®      використовувати різні за видами культури з різною довжиною вегетаційного періоду, щоб вони могли тривалий період послідовно забезпечувати тварин зеленими кормами;

®      включати у конвеєр культури, які швидко дозрівають для ранньовесняної підгодівлі;

®      включати у конвеєр культури, які за вегетацією можуть дати декілька укосів;

®      виходячи із потреби в кормах, необхідно правильно розрахувати площу під кожну культуру;

®      строки використання культур визначають з таким розрахунком, щоб

®      одержати найвищий урожай з високими кормовими якостями.

Враховуючи біологічні особливості росту і розвитку кормових культур, в системі зеленого конвеєра їх використовують в такій послідовності, починаючи ранньої весни.

v  Хрестоцвітні (суріниця, перко, ріпак);

v  Озимі злакові та їх сумішки (жито продовольчих сортів з ріпаком, кормові сорти жита з озимою викою, пшениця з озимою викою тритікале з озимою викою );

v  Бобово-злакові сумішки багаторічних трав І укосу (люцерна + стоколос б/о, еспарцет + стоколос б/о, конюшина лучна + костриця лучна, конюшина лучна + тимофіївка лучна, конюшина лучна + райграс багатоукісний);

v  Ранні ярі культури та ї сумішки (горох зернових сортів, ячмінь + редька олійна, горох кормовий або вика яра + овес + ріпак ярий або гірчиця біла, люпин + овес);

v  Бобово-злакові сумішки багаторічних трав ІІ укосу;

v  Пізні ярі культури та їх сумішки (кукурудза + зернобобові, суданська трава + зернобобові, сорго + зернобобові);

v  Бобово-злакові сумішки багаторічних трав ІІІ укосу;

v  Післяжнивні та післяукісні посіви багатокомпонентних сумішок;

v  Гичка коренеплодів;

v  Кормова капуста.

Загальна потреба в зелених кормах в господарстві складає 8969ц корм. од.

В 100 кг зеленої маси міститься 0,18 ц корм. од., а отже, потреба в зелених кормах у фізичній вазі дорівнює:

ц корм. од. : 0,18 ц корм. од. = 49827,8 ц зеленої маси.

Пасовищний період становить 190 днів.

Розрахуємо потребу у зеленій масі для кожного виду тварин.

Корови.

В структурі раціону корів (табл.2) зелені корми займають 34%, що становить 6596 ц корм. од. або 30722,2 ц зеленої маси.

Так, як пасовищний період триває 190 днів, та на 1 день для корів необхідно 192,9 ц зеленої маси (30722,2 ц зеленої маси : 190 днів). Для однієї корови на день необхідно 49,7 кг зеленої маси (161,7 ц зеленої маси : 316 голів).

Нетелі.

В структурі раціону годівлі зелені корми займають 37 % або 635 ц корм. од, що у фізичній вазі складає 3527,8 ц зеленої маси

На 1 день для стада нетелів необхідно:

,8 ц : 190 днів = 18,57 ц,

та на одну голову нетеля на день:

,57 ц : 58 голів = 23,8 кг зеленої маси.

Молодняк.

Зелені корми в структурі раціону займають 30% або 1738 ц корм. од., що в перерахунку становить:

ц корм. од. : 0,18 ц корм. од. = 9655,6 ц зеленої маси. На один день необхідно молодняку:

,6 ц : 190 днів = 50,8 ц зеленої маси.

На одну голову молодняку на день необхідно зеленої маси: 50,8 ц : 309 голів = 16,4 кг зеленої маси.

Проведені розрахунки відобразимо у вигляді таблиці 6.

Таблиця 6. Розрахунок потреби у зелених кормах

На 1 день для всього поголів’я необхідно:

,1 ц зеленої маси х 0,18 ц корм. од. = 77,24 ц корм.

од., на весь пасовищний період:

,24 ц корм. од. х 190 днів = 14675,6 ц корм. од. зеленої маси.

На 10 днів необхідно 4291 ц зеленої маси.

На 190 днів 429,1 х 190 = 81529 (ц зеленої маси.)

Враховуючи строки використання багаторічних, однорічних трав і кормових культур, розрахуємо їх в системі зеленого конвеєра.

Таблиця 7. Схема зеленого конвеєра в розрахунку на 190 днів

Таблиця 8. Модель зеленого конвеєра

Таблиця 9 Надходження зеленої маси в системі зеленого конвеєра

Таблиця 10. Розрахунок посівних площ

Таблиця 11 Надходження зеленої маси з основних та проміжних посівів

. Аналіз ефективності зеленого конвеєра

Ефективність зеленого конвеєра визначається урожайністю зеленої маси з га основної площі, площею ріллі, яка використовується в зеленому конвеєрі; коефіцієнтом використання землі, виходом кормів з проміжних посівів та повторних укосів трав; питомою вагою побічної продукції; загальним виходом кормів із проміжних посівів з використанням отави та побічної продукції.

). Урожай зеленої маси в перерахунку на 1 га основної площі розраховується за формулою

де У - урожайність зеленої маси з основної площі, ц/га;

М - надходження зеленої маси з основних посівів, ц;

Мпр - надходження зеленої маси з поміжних посівів та трави багаторічних трав (без гички цукрових буряків), ц;

По - площа основних посівів в зеленому конвеєрі, га.

Підставимо необхідні дані із таблиці 11 у формулу:

Переведемо урожайність у кормові одиниці:

,5 х 0,18 = 73,7 (ц корм. од.)

Можна зробити висновок, що отриманий показник має високий результат.

). Коефіцієнт використання землі розраховується за формулою

де К - коефіцієнт використання землі;

По - площа основних посівів

Ппр - площа проміжних посівів та трави багаторічних трав (без побічної продукції), га.

Підставимо необхідні дані із таблиці 11 формулу:

Розрахований коефіцієнт свідчить про середній рівень використання землі в даному господарстві.

Розрахунки показали, що в перерахунку на один гектар основної площі можна одержати 2,8 врожаю з гектара. Наприклад, в кормовій сівозміні можна культури на зелену масу розмістити в такому порядку:

         врожай - озима суріпиця;

         врожай - кукурудза на зелену масу + суданська трава.

). Валовий вихід кормів з проміжних посівів та повторних укосів трав в даному прикладі (див. табл.11) складає 41537,25 ц, а в перерахунку на кормові одиниці 7476,7 ц корм. од.

). Загальний вихід кормів з проміжних посівів з використанням отави та побічної продукції складає 47845,65 ц, в перерахунку на кормові одиниці 8612,2 ц корм. од.

В системі зеленого конвеєра у господарстві необхідно визначити площу, яку необхідно виділити для 1 корови. Валовий збір зеленої маси з основних, проміжних посівів, отави багаторічних трав і гички складає 81529 ц або 14675,2 ц корм. од. Загальна площа складає 550,9 га, з одиниці площі буде зібрано 26,6 ц корм. од. з 1 га зеленої маси. Загальна кількість корів в господарстві - 775 голів, затрати кормів на 1 голову складають 50 ц корм. од., для однієї корови необхідно площа:

Висновки та пропозиції

В даному прикладі під кормовими культурами зайнята площа:

·        Для виробництва концентрованих кормів - 227 га.

·        Для виробництва грубих кормів - 204,7 га.

·        Для виробництва соковитих кормів - 130,1 га.

·        Для виробництва зелених кормів - 550,9 га.

Загальна кормова площа складає 1112,7 га.

Загальна кількість великої рогатої худоби 775 голів.

Для забезпечення тварин кормами необхідно в середньому для однієї голови виділити площу в 1,4 га.

зелений конвеєр корм плановий

Список використаних джерел

1.   Андреев Н.Г. Луговое и полевое кормопроизводство Н.Г. Андреев - М.: Агропромиздат, Ленинград. отдел.,1990. - 600 с.

2.   Бабич А.О. Кормові і білкові ресурси світу А.О. Бабич. - К., 1995. - 298 с.

3.   Бегей С.В. Проміжні культури в інтенсивному землеробстві // С.В. Бегей. Львів: Світ, 1992. - 160 с. Довідник поживності кормів / за редакцією М.М. Карпуся - К.: Урожай, - 400 с.

4.   Зінченко О.І. Кормовиробництво: Підручник. //                    О.І. Зінченко. - К.: Вища школа, 1994. - 440 с.

5.   Зінченко О.І. Кормовиробництво: Практикум. //                   О.І. Зінченко. - К.: Нора-Прінт, 2001. - 470 с.

6.   Кормовиробництво. Навчальний посібник. // П.М. Єрмакова, Р.Т. Івановська, М.Я. Шевніков / за редакцією Л.М. Єрмакової. - К., 2008. - 396с. Луківництво // П.С. Макаренко , Г.І. Демидась, О.М. Козяр. - К.: Нора-прінт, 2002. - 364 с.

7.   Сарнацький П.Л., Видрін Ю.В., Недождій Ю.П. Зелений конвеєр // П.Л. Сарнацький , Ю.В. Видрін, Ю.П. Недождій - К.: урожай, 1988.